Я вишию у себе на серці вишиванку,
Обрамлену вогнем із мирного тепла.
І, зашаріючись, я запрошу тебе до танку,
Щоб кров твоя густа розстала й потекла.
Червоні кольори, то пристрасть і кохання,
А чорні кольори - то сум, печаль і біль.
Сьогодні ж у нас всіх одне просте прохання,
Щоб спокій і любов потрапили у ціль.
Пишаючись усім, що маю я у серці,
Ділитимусь з тобою усім своїм теплом.
Розпалена вогнем, як диким чилі-перцем,
Губами притулюсь я міцно і чолом.
Притиснувшись уже, не можу відірватись,
Та вишивка моя прониклась у тобі.
І навіть коли всі на нас будуть плюватись,
Ти погляд власний май у себе в голові.
Хай переможе той, хто в серці має правду,
Хто знає, що платить тут має кожен сам.
А хто лиш в голові тримає якусь зраду,
Без жалю віддамо, на їжу лютим псам.
красиво і ніжно 
дякую
