Плаче скрипка душі моєї...
Рветься пісні її струна
Від безсилля... А поруч з нею
Серця стук. Значить ще жива…
Плачуть верби… Тремтить калина,
Губить в травах невинний цвіт…
Сполошилась в гнізді пташина...
Чом з орбіти зійшов цей світ?
Тихо смуток спаде на плечі…
Зійде в небі ясна зоря.
Ще не вечір, іще не вечір, -
Чути здалеку спів солов"я.
