*****
Коли душа в журбі
Моя, кажу собі:
Журбі тій не корись,
Із нею ти борись,
Бирись щосил, аби
Здолати, щоб журби
І сліду не було,
А щоб в душі цвіло,
Неначе диво-квіт
На весь цей білий світ,
Лиш світле почуття
Впродовж всього життя.
Приймаю я лишень
Його, щоб кожен день
Я з ним щасливо жив
І більше не тужив
На світі цім повік,
Увесь земний свій вік.
Я лиш йому корюсь.
Йому лиш віддаюсь
Я повністю, цілком,
Усім своїм єством.
Воно немов вдиха
Життя, бо надиха
На цьому світі жить
Й на благо лиш служить
Усьому та усім,
Хто мешкає на нім.
У цьому й поляга
Живоття* суть-вага.
*Живоття – діал. Життя
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
