Я залюбки
Свої думки
У вірші виливаю
Впродовж життя
І почуття,
Які в душі тримаю.
Вони несуть
В собі ту суть,
Яку я в них вкладаю,
Коли пишу,
Коли дишу
Я ними, як складаю.
Хто їх збагне,
Того мине
Недоля стороною,
Як докладе
Зусиль, піде́
Він їхньою тропою.
Адже у них
Нема пустих
Ні слів, ні фраз, ні речень.
Лиш слід збагнуть
Їх дійсну суть
Без жодних заперечень.
Лиш слід здійснить
У певну мить
Поради їх для того,
Щоб в щасті жить,
А не тужить
Впродовж життя усього.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020