| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Обійми,поцілунки,феєрверки -
Усе перетворилося в банальність,
А ти їси зіпсовані цукерки -
Не хочеться все ж вірити в реальність.
У снах ти бачиш нездійсненні мрії.
Прокинулась - і знову у безодню:
Не вистачає на все це терпіння,
Шукаєш допомогу ти сторонню.
А потім - знаєш ти - стандартна схема:
Любов чи дружба, вірність, зрада-смерть.
І знов закінчилась твоя улюблена поема,
І знову болем сповнена душа ущерть.
Тоді навіщо комусь довіряти,
Якщо можна довіритись собі?
Навіщо когось віддано кохати,
А потім відступати у ганьбі?
Не віддавай себе нікому на поталу,
Людину в собі завжди поважай.
Не розчаровуйся після чергового провалу -
Вогонь надії завжди зберігай.
Та з головою піднятою не забувай:
Не ти один правий у цьому світі.
На протилежну думку частіше зважай,
Не забувай у злагоді з суспільством жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747993
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2017
Так швидко молодість минає...
Якщо і не фізично, то - у голові.
Життя нові все перспективи підкидає,
Мотиви, прагнення і враження нові.
Чому забули ми прудкі моменти,
Як вірили у тишу тих ночей,
Як дарували всім нескромні компліменти
Й ховалися від докору очей?
Нечасто ми батькам все ж догоджали:
Понад усе любили смак пригод,
Та попри всі розбещені розваги
Не втратили моралі і чеснот.
Тепер їх сміло викладаєм на вітрину
Далеко десь від приспаних надій.
В якусь погожу і мрійливу днину
Розкриємо цей запилюжений сувій,
В якому завжди - сміх і п'яний галас,
В якому - віра у вічну любов,
В якому - те , чого не зрозумієм зараз;
Та відкривати його будем знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2017
Вона володіє неповторюваними
тактильними мовами;
У вранішньому сяйві
Вона малює тіні смутку на обличчях загиблих
Перед їхніми вдовами.
Поки не пізно,
Чи зрозумієш ти, що життя добігає кінця?
Коли ми йдемо разом,
наші шляхи поєднуються;
ми зливаємось в одну масу.
Вона багрянить небокрай
червоним дощем
І щедро роздає
Людям по тій стороні на обід і вечерю
В горлі біль та у серці щем.
Поки нам не грозить,
Чи зрозуміємо, що мирного неба для всіх
не вистачає?
Коли піднімемо голови,
півсонця закриють нам
круки та ворони.
Сподіваюсь, що ці слова
мучитимуть твоє сумління.
Вони пробиватимуться до серця,
Благатимуть від нього чогось кращого,
Та їм не розчулить каміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738507
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 19.06.2017