| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
в очах — журба, в кишені — двісті гривень,
п'ю сю знедолену есенцію буття.
надій безхмарних претензійний ливень
мене потопить знов без вороття.
в очах -- журба, в кишені -- два шевченка,
чи одна леся -- а хіба важливо?
бо все одно я марна відщепенка,
яку понéсе течією тиха злива.
осене, збудуй мені труну.
хай чую я сосни приємний трунок,
хай чую від жоржин смутну луну
і тліну орхідейний поцілунок.
волошково посиплеться блакить
у саме серце, мрійний спокій лине.
застелять сум лобелії сновидь,
злікують долю, сповнену полину.
забуду я найгірші із катівень,
й відкриються в душі думки квітчасті.
...в очах -- журба. в кишені -- двісті гривень.
хто допоможе нам у сім нещасті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2017
в шарлеруа передают прекрасную погоду,
в бордо был слет поэтов накануне,
а я перебираю платьица в комоде,
ведь нужно как-то жить в своей коммуне.
а я, разглядывая труп водопровода,
все думаю, каким же он был юным.
другие мочат головы в лагуне,
макая бренные тела в морские воды.
под чьими-то ногами хрустнет иней,
и кто-то кинет взор на косогор монблана,
но дело-то в другом: не под моими,
мой шамони — моя сквозная рана.
и сквозь тягучий смог я чувствую одно,
я чувствую, какое в шарлевиле нынче небо.
когда-то, скоро так, я опущусь на дно,
к мечтательным лугам и фатовским эфебам.
кому-то кто-то прострелил ладонь по старой моде,
а кто-то всласть бренчит гитарой семиструнной,
а я перебираю платьица в комоде,
ведь нужно как-то жить в своей коммуне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753661
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 04.10.2017
і попливуть егейським морем маки,
відбли́ски безнадійних сподівань.
осиплють паморозки по краях світань
вербену на повіки неборакам.
занéсе течія мої вагання
у бірюзу забутих богом хвиль.
а потім...мене винесе на міль,
і меви розклюють мій порох зрання.
та не забудуть аонійські сестри
покласти мені квітку до труни.
й понéсуть тихі відгуки луни
ахінацеї гýчному оркестру.
ерато принесе рожеві айстри,
евтерпа -- сиротливії блавати...
та не знайде моя душа, чого сказати
їм на подяку -- все таке прекрасне...
мій дім -- сирий блакитний оксамит,
сліпі волошки, зрошені неволею.
ми діти тетії -- такая наша доля --
ковтати диких хвиль буланжерит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753660
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2017
провесна. цвіли сині луги,
туман розвіяв залишки феєрії.
весняні води, любая офеліє,
бринять крізь тишу сивих берегів.
і пахне м'ята, холод ллє імлу,
на грудях крокуси...і ряст в м'якій траві,
в волоссі проліски -- хиряві, неживі,
а твої сестри мають йти по склу.
мені б лягти тут поруч, і в руслі
згубити залишки смутної меланхолії,
пустить вінок з троянд у зореколі, і
з душею потонути у імлі.
це лета? підкажи! чи стікс, можливо?
летять з сердець барвінковії сльози.
скажи, які чудні метаморфози
творять з людьми надії сі зрадливі.
...й розвіє над дібровою сапфіри
моя свідомість, тиха й мовчазна.
спитай хоч мнемозіну -- хто ж бо зна,
чи стану я ще знов колись до ліри...
ніяк. не буде більш ніяких змін,
прийме мене сапфо в палати рясні.
й підуть по склу товаришки нещасні,
й блакить лугів накриє вічний тлін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753360
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2017