| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Привіт, друже.
Я тобі пишу цього листа,
а зима за той період вже настала.
З третього разу,
бо, як відомо,
Бог любить трійцю.
Я тобі пишу, а навколо мене -
суцільна автоматизація.
Я тобі не розповідав цього,
але одного разу я отримав естетичне задоволення,
лиш пірнувши в туман -
і натрапив на сховище скіфських баб,
схили Вороняків,
штучні виступи житлових порід
на берегах Тернопільського моря,
але не на Циганці,
а на тих уявних схилах,
які мені вважаись платом.
Я дописую вже до середини,
поки за вікном продовжує падати сніг.
Та й то поступово,
невиликими кавалками.
Починаю усвідомлювати,
що зима - це дещо більше,
ніж звичайний сніг.
Пора хвороб і здоров'я,
морозу і холоду,
льоду і тепла,
сесії та відпочинку -
пора, повна всього.
Тоді я розумію, що лист,
адресований тобі,
завжди залишеться недописаним,
а в ньому буде відчуття тиші та браку
важливої інформації, тому
пишу прощання,
і кладу цього листа
подалі, в куток.
І починаю писати новий.
Привіт, друже...
iv.xii. - v.xii.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814849
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.11.2018
Дай мені знак, коли можна почати жити,
Вибий дурне з голови або змусь це зробити,
Спостерігай за крайнебом до першого звуку,
Стеж за моїми невдачами та розрахунками.
Ти будеш злитись, коли мені схочеться вкотре
Перейти крізь туман застарілих і вимерлих воєн.
Перші бажання ти вже розумієш крізь втому
Ще зранку - забити на все і вернутись додому.
Зранку панує ще ніч, і ти теж міцно дрихнеш,
Прагнеш, щоб люди тобі не порушили тишу,
Та усвідомлюєш: ці непосиди-придурки
Збудять тебе. Витягаєш цигарку і куриш.
Цю вакханалію мовчки завіса накрила,
Когось знов приспала, когось посадила на крила.
З ритму збивають затори, година й мотори,
Старий, що сів поруч зі мною, зачав тараторити -
Так можна з'їхати з глузду, вибитись з темпу.
Тільки шибайголови трансформуються в Рембо.
Світ засипає законами, гнівом, потребами.
Може даси мені знак, керманичу неба?
ix.xi.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792184
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.05.2018
[quote]Зразу кажу, чому архіви. Вірші старі, я їх мав раніше на старій сторінці, а назви нинішньої не пам'ятаю. Тому буде так, як є.[/quote]
я востаннє помирав в аркаді
коли мені стукнуло
дванадцять
і з того моменту
набрав близько
п'яти з половиною
життів
невелика проблема
полягала в тому
що локації тої
гри
змінювались
і тут не вводились нові рівні
(хоч їх там не бракувало)
всього лиш на основі
старих місць
будувались
нові
остання внутрішня ніч зими
майоріла
кавовим відтінком
а контури неба
обрізали
квартири
вечірній квест
ще одна локація
єдине досягнення
яке ти точно отримаєш
полягає у
стійкості ніг
і міцності сраки
зразу за вечором настає
ніч
вночі сон
існує для того
аби відпочити
від повного виснаження
тільки в цій зоні
його дія
зводиться до нуля
остання внутрішня ніч сповістила
про перехід до кінця
ще одного року
моєї аркади
яка називається
існуванням
/31.12.16/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768737
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.12.2017
знаєш що є найстрашнішим в тумані
ні не факт що ти можеш там загубитись
не його густина і спадання
не його виникнення
а межа яка пролягає між ним і реальністю
часто переступаючи цю межу
навіть не ступивши кроку
ти стаєш заручником його магії
починаєш вірити в те
що ховається поза ним
віриш в магію зцілення
але насправді
я частково згідний з цим твердженням
адже життя завжди ставить жорсткі підніжки
і після цього б'є в обличчя
тож хочеться часто зняти побої
а для цього існують заспокійливі
туман є одним із таких
з іншого боку
я вже став туманістом
то є люди які вірять
в надприродні дії туману
і більше не визнають жодних бачень і вірувань
а це настільки затягує
що ти більше не звертаєш увагу ні на що
забуваєш про ті підніжки та удари в обличчя
а згодом вони будуть сильнішими та жорстокішими
якщо не припинити бути затятим фанатиком
цієї релігії
яка пожирає людей по цілому світу
а до Аляски ця хвороба
доходить часто
тому там вже половина населення -
туманісти-фанатики
тож бережи себе
і лікуйся знаючи міру
xxiv.xi.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767564
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.12.2017
вимкни свідомість
кому вона здалась до біса
ходиш мов мрець
запасаєш кредити зневіри
люди приймають релігію хмурого міста
і ти прийми
не лишайся у власному вимірі
так тобі скажуть пересічні свідки кар'єри
що затуляють насильно недоспані очі
вищі годують розруху
вбивають вже мертвих
хочуть не дати народу збудити дні й ночі
вулиці майже не бачать щасливі обличчя
гнуть викривляють кути до прямих або гострих
у хребтів
вартові таборів стиха хочуть нас вивчити
аби видати потім піщинок із певною дозою
вектори мас напрямляються кожного ранку
на одну точку встановлену після співбесіди
тоді кожна піщина стає непотрібним товаром
щоб їм не було ні сумно
ні злісно
ні весело
вмикаєш свідомість
а там опустошені парки
заборонені знаки наказують відступ здійснити
дороги ведуть коли їм нема що показати
зі свідомістю рухи спиняються
настає вічність
іншим боком медалі є світ без механіки влади
ні корупції ні панібратства ані монополій
аби вижити люди з низів часто спалюють ватри
що повинні палати в палатах життєво хворих
запитай
що тебе може збити при натиску диму
тільки натиск режиму з яким ти не згоден й на метр
|||
старі коридори потовчених часом будівель
ламають уяву типовими барвами смерті
вересень - xxi.xi.mmxvii.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762083
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.11.2017
Холод довго блукає у пошуку власної жертви,
Підбираючи коди до блискавок на всіх одежах.
Вечір видався зимним - один із найліпших сюжетів,
Що давався взнаки, коли ніг не відчутно у мештах.
Мені було десь вісім, тоді празнували Святвечір.
Їду в потязі - жодної цятки і жодної плями.
Я тоді ще не думав за себе - мені було легше,
Я тоді пізнавав все навколо, забувши про маму.
Жовтень. Холод. Мені вісімнадцять. Мій потяг вже рушив.
Я дивився в ніщо, намагаючись здибати світло.
Скільки часу спливло, а на мене впливають маршрути,
Кличуть знову і знову до себе, бо мають, де діти.
Хтось колись написав епохальне "Я їду додому" -
Це для когось - призначення, іншим - лиш фраза формальна.
Ті, хто вижили й їздять, вважатимуть домом дороги,
Бо вони - їхня пам'ять,
Єдиний у сірості спалах.
ix.x. - xi.x.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760688
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2017
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб бачити щастя
Серед царства асфальту, бетону, захмарених видив.
Поділись, поки я не пірнув в підготовлену пастку,
Адже є досі стільки речей, яких я ще не видів.
Кличе натовп до себе і манить до власної групи,
Де ніколи ніхто не захоче піднятись нагору,
Аби лиш подивитись на небо - для них станеш трупом,
Що давно вибивається з маси, спіймав свою долю.
Осінь кличе до себе, з чола витираючи сажу,
Відриваючи клапті від сукні із показу моди.
Натовп бродить і навіть не виразить жодного враження -
В голові лиш робота, сім'я. І гіркий присмак в роті.
Листопадові байдуже, скільки зима ще чекатиме,
Він готовий хоч зараз впустити хурделиці в простір.
Сніг засипав у різних місцинах настінні поради,
Як не жити, як вижити, як пережити цю осінь.
Сонце спало вже місяць, облишивши думку про спалах,
Поки дощ безперервно обстрілював жертв понад ними.
Постарілі будинки ледь-ледь споглядали за балом,
Їхні стіни з порадами тричі здолали наш вимір.
Із наближенням люті день іде спати раніше,
Залишаючи нас наодинці з холодною смертю.
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб видіти тишу,
І тоді закликай до походу на землі скелетів.
vii.xi.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760012
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.11.2017
африка без попередження нагадує про себе
африка без попередження приходить в твою хату
африка заходить і роздягає догола
африка їсть твою шкіру
африка п'є твою воду
африка п'є твій піт
африка п'є твою кров
африка не платить за оренду приміщення
африка оселяється всюди і керує всіма
африка коптить і просмажує
тож хай на надтеплових речах пишуть: африка вбиває
бо вона подібна до куріння
iv.viii.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757826
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 30.10.2017
Розкажу тобі, друже, про світ неповторний, чарівний,
Де героєм стаєш тільки ти, подорожній із міста,
Де мальована осінь фарбує потомлене літо,
Де природа прийме тебе радісно, легко очистить
Від постійного зла, що малює по тілу хвороби.
Та земля будить голос, який ти ховав у глибинах,
І вивільнює звіра, виказує істинне, добре,
Замість болей на тілі малює залатані крила.
Пам'ятай про минуле, бо це - ключ до пошуку свого,
Ця земля додає нові барви в життєву палітру.
Ти відчуєш, як щось відриває тебе від дороги,
Коли хмари твій смуток на тілі побачать і витруть.
xv.x. - xxviii.x.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757696
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2017
Сутінки тон задають на щоденній основі -
Кожного ранку чи вечора будять ділянки
Темного серця, що змінюють світобудову.
Часто ці зміни будили в мені вовкулаку.
Світло хотіло позбутись тих пристрасних ігор,
Очі, ідеї та пам'ять стираючи з жахом.
Лиш пам'ятаю - проект тоді повністю вигорів,
Більше нічого тоді я не зміг пригадати -
Нині, проте, та ділянка ніяк не змінилась.
Темрява звалась для мене колись другим домом.
Тільки тепер вона стала родовищем сили,
Хоч у минулому я в ній здибав страх і втому.
Вогники роутера ледве пробили довкілля,
Місто на чверть скоротило свій внутрішній голос.
Осінь у наших широтах - не час для світила -
Корінь вогню пророста на Південному полюсі.
Час, коли ми неохоче старались заснути,
Щоби нас часом не втовк домовик чи страшило,
Вже відійшов без можливих надій у минуле,
Але повернення звірів ще досі можливе.
Тяжко сказати, що темрява дуже доцільна -
Наше суспільство у ній остаточно зневірилось,
Бо темний світ зачинає в очах божевілля.
Ти його тільки не бійся -
Віддай крихту віри.
xxvii.x. - xxviii.x.mmxvii
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757583
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.10.2017