| Сторінки (3/239): | « | 1 2 3 | » |
Я – твоя Осінь в промінні ласкавім,
крізь тонкі краї лину з купчастих хмар…
З листям в таночку, мереживом жвавим,
гаптую для тебе святковий кептар.
Я – твоя Осінь в солодких цілунках,
як в терпкому терені схований мед.
З присмаком магії, в серця лаштунках,
теплом огортаюся, ніби у плед.
Я – твоя Осінь в палітрі предивній,
у чарах ранкових, у споминах снів…
Світ передзимний, мрійливий, затишний,
що лише весною так тішить умів.
Я – твоя Осінь у пазлах казкових,
в сплетінні вечірніх, омріяних див.
Трунок із квітів і трав загадкових,
повітря ковток після сухості й злив.
Ти – моя Осінь в окрасі єдиній:
з світанку чарівного, світла від зір…
О, Листопаде мій, со́лодко- ніжний,
в обіймах нас гріє мелодія лір.
10.11.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Відродися, село, відродися...
Оновися в своєму бутті.
Стоголоссям віків відгукнися,
Потони у людськім каятті.
Відродися село, відродися
від порогу світанку свого,
де у закутках душ промениться
оберегами святість його.
Оживуть хай співанки над краєм.
Сповіддю-криком світом летять…
Із безодні забутості, роєм,
від безпам’ятства нас визволять.
Відродися, село, відновися…
В своїх щедрих хата́х і садах,
щиро сміхом дитячим залийся,
втопи вінця у щедрих ланах.
І одвічним нащадкам лишися
З «завтра» квітучим в рідних краях...
21.10.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Шепотіла доля: старості не бійся…
Хоч і не зваблива, та краса в ній є.
Тим, хто її гудить – в відповідь посмійся,
Тішся, що вплелася у життя твоє.
І чоло в прикрасах борозен глибоких,
Мудрістю рясніють «лапки» від очей…
На руках вже менше життя ліній тонких,
Але погляд той же… від зірок ночей,
Що вели у Всесвіт юними роками,
Що були в тумани світлим маяком.
В старості ті очі як свічки у храмі –
Воском ллються сльози, в вогниках – танок.
Вороги і друзі, успіхи, падіння…
Все для чогось доля у свій час дає.
А жнива зібрати – то в житті везіння,
Бо дарунки доля пізно роздає.
Пахне щастям терпко букет зрілих років…
Вечора серпанок шарму додає.
Старості не бійся, долі це – не докір,
Це – винагорода, що Господь дає.
23.06.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
В оксамитах квітучих садів
Птахи вищебечують гами…
Серед щедрих весняних дарів,
Один особливий – ДЕНЬ МАМИ.
Славні в світі чиїсь імена
Нагороди й шана їх справам!
Але по праву тільки ОДНА
Має ступінь найвищий - МАМА!
Можна все в цьому світі купить
Маєм вдосталь всякого краму.
Лиш не любов, яка кожну мить
Струменить джерельцем від МАМИ.
І тепліших обіймів нема…
Поцілунком гояться шрами…
Без меж доброта, нема в ній дна…
Світле все у душі – від МАМИ.
Тож від землі - до самих небес
Хай лине Велична із храмів…
Всі, хто сьогодні з НИМИ і без…
Вклоніться із вдячністю МАМІ.
12.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Синьооко, зелено…
В квітах – лісу пелена.
В леті, над дібровами –
пісня солов’я…
Поміж очере́тами
лебеді, мов веслами,
Крилоньками гордими
тішаться щодня.
Чорноокі борозни
сонця вчули доторки.
В душу із обіймами
промені взяли.
Видихнули врунами,
оповиті думами.
Слізоньками й бідами –
скроплені ряди.
Як моргнуло сонечко,
посміхнулось полечко…
Пісеньку весняную
вітерець завів.
І душа з надією,
в вишиванці мрією.
Лиш добро загадує
для прийдешніх днів.
13.04.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
На вітрах історії, в сивій пелені,
У віки сплітаються пережиті дні.
Туго перевеслами зв’зані роди
Не важливо звідки і коли прийшли.
На вітрах історії, з глибини століть,
Правда із легендою з ними гомонить.
Я її почула якось мимохіть.
Тут шукаю й досі загадкову нить
Ту, що звідусюди манить у село
Є таке сьогодні, й здавна тут було.
Як весна розбудить, ліс зашелестить,
Вітрець трави пестить, в ній роса тремтить…
В відголосках низом котиться луна…
Аж до Зірки з долу добіга вона.
Попід лісом, лугом буйний очерет -
Там Деркачка вправно вигнула хребет.
Спить Дзвіниця в травах, тиха і свята
В таємницях ночі, в прохолоді дня.
Травами Юрчиха вкрилася давно,
В різнобарв’я квітів вкуталося тло.
Синь всю проліскову, із небес блакить,
Заховала в хащі й джерельцем дзюрчить…
А в люстерці, вмите в річковій воді –
Все село світанком відбива на дні.
Як вітрець повіє, верболіз хитне,
Лебідь з-за купини довгу шию гне.
А за ним чарівна лебідь виплива…
Заворожить всесвіт цих коханих гра.
Як садки медами пахнуть скрізь в селі!
Пшениці співають оду цій землі.
Тут віками потом скроплені поля.
Завжди трударями славилась вона.
Тому й осінь щедра храмом веселить.
Все село гуляє, пісня скрізь дзвенить.
Радісна – про щастя, почуття й любов,
Та й сумна – не вперше, крає серце знов.
Перехресні долі, мов стежки в степу,
З Заходу і Сходу топчуть тут межу.
В шлюбі поєднався, спеленався рід,
І міцним тепер є, мов хрещенський лід.
Розрослось коріння славних Ганничів,
Ковтунів багато, всюди – Братчуни…
Вже у світі безліч з цих дерев гілок
В квітах їхні крони пестять діточок.
Мова посивіла, суржиком скрізь в’є…
В кожнім слові мудрість прадідів встає.
На кущах бузкових нею солов’ї,
Колисають діток, бережуть їх сни.
Промені з-за хмарки зиркають в Хорол,
Жовту скатертину розстеля роздол…
Поспішають гості радо всі до нас
В насолоді літом тут проводять час .
В милості у Бога цей козацький край
Завжди боронився від ворожих зграй.
Пережив не раз він голод і війну –
Миру тепер молить завтрашньому дню.
Радалівка – диво, магія віків…
Все щоб передати, то забракне слів.
У вітрах прадавніх, пісню із століть,
Слухай, щоби знати як по-правді жить.
На вітрах історії, з глибини століть,
Правда із легендою всюди гомонить…
Загадкова тиша.… Я її ловлю…
Знаю вже за що я це село люблю.
"Зірка", "Дзвіниця", "Юрчиха" - назви урочищ населеного пункту с. Радалівка.
Фото автора
12.04.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
На білому снігу, як на листку, – сліди.
А в них – надія... на життя спочатку.
Вперед, без суму, сліз, із легкістю іти,
вмиватися росою спозаранку.
Та в відтиску ступні... темніє полотно,
Плющи́ться сніг під ношею брудною…
Бо розбивається ногами, немов скло,
Життя людське під тве́рдою ходою.
Із кожним кроком далі – помисли, гріхи...
Чистішав слід, – і помисли світліли...
Та від тривог важких, зневіри й дум гірких
душа тягар не скине, де слідила.
Полоще землю дощ, вмиває до весни…
Людські думки яснішають в чеканні.
Так хочеться, щоб кожен слід після зими
в розквітлий ряст весною був убраний.
11.02.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
[i](Світлій пам'яті Р. Кириченко)[/i]
Подарувала її Осінь, як Весну,
Щоб розбудити співом Україну.
Щоб разом з піснею, усю красу земну,
Нести по світу гордо і нетлінно.
Барвисто нотки грають… Сяє в них роса
Краплинок з плоду маминої вишні.
Та пісня, що з землі сягала в небеса,
Закарбувалась в віковіччя пишно.
Вплелися в заспів ніжно хлібні колоски,
Любов землі і материнська ласка.
У кожному його квітучому рядку -
Легенда краю й предковічна казка.
А в злеті приспіву – її любов свята
В пучку із прядива дзвінкої пісні,
Бо Берегиня з неї сплетена уся.
В одному серці їй було затісно.
Всім тамувало спрагу світле джерело,
Де пісня і любов жили від роду.
Її з усіх стежин додому лиш вело -
Не зраджувала краю свому зроду.
Вночі нещадно лютий пісню цю відняв,
Розсипав ноти, що печаль убрали…
А небайдужий Вітер дбало їх підняв,
Щоб із-за хмар почуть земні хорали.
І в тисячах відлунь цю пісню із небес
Знеболений наш край сьогодні чує…
Хай буде вона вище всіх земних чудес
А пам'ять береже її й цінує.
09.02.2024
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Лелеченько, леле, подруженько мила,
В мовчанні зориш все у рідні краї?...
Туди де літали завжди вільно крила,
Де в щасті леліяли діток своїх.
Болить, моя вірная, я ж бо це знаю.
Крижинкою се́рденько б’ється твоє…
За вітром солону сльозу відпускаєш...
Вже в мрії й надії гніздечко там в’єш.
Поглянь, моя лелечко, пташечко рідна,
Тобі з небовисся я місяць дістав.
Щоб серед пітьми вірний шлях було видно,
І сяйво очицям твоїм дарував.
Думки твої сумом окутали небо,
Дорога далеку в наш зболений край…
Та кращого, мабуть, у світі не треба
Як той, де від щастя, душа летить в рай.
11.01.2024
Л Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Я… кави горнятко… і світ за вікном –
Граються промені сонця!…
І джазовий мармур з легким полотном –
Вірний йому охоронець.
Ви скажете мало його у вікні…
Скажете світ є великим!...
І скепсис у повній його маячні
Німим відлунює криком.
Я кави вдихаю терпкий аромат…
Світ за вікном обіймаю…
І дякую Богу в молитві стократ
ЗА ТЕ, ЩО Я ЙОГО МАЮ.
Скепсис: (гр., розгляд, сумнів) сумнів, недовіра до чогось.
07.01.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Плаче сива мати чайкою над сином
Безголосим криком розітнула світ…
Плаче з нею небо… Сльози попід тином
Яблуню торкають, її голих віт.
Почорніла з лиха, віти похилила
Чи побачить ве́сну, чи розквітне знов?...
- Смерть твоя, синочку, й їй відтяла крила
Вже не буде з нею тут твоїх розмов.
Разом ви світанкам щиро посміхались,
Тішилася вами я із року в рік.
Разом з нею в горі… Ангела діждались
І тепер вже сонця нам не бачить вік.
Яблуня за тином тінню обростає…
Биту стежку з двору огортає ніч.
Мати сина в небо з болем відпускає…
Звідти сонце й друзі йдуть йому навстріч.
05.012024
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Спасибі, Доле, я живу…
Батькам, спасибі, за мій Всесвіт.
А Богу – за добу нову,
в якій прожитих років клекіт.
У ньому – радість і журба,
Мій листопад вальсує танцем…
І мрій і спогадів юрба...
Хоч шлях вже світиться окрайцем.
Спасибі, Доле, я живу…
Не поскупилась ти на радість.
Бо щастя маю досхочу,
Та й не спішить ще в гості старість.
Спасибі, Доле, за любов,
за діток… внука... Маю гордість!
За безліч з друзями розмов…
Дзеркально чиста з ними совість.
Спасибі, рідні, що ви є,
Що з вами горе й радість – навпіл
І дощ сьогодні в радість ллє…
На склі виводить вашу мапу.
А я із вами, де ви є…
Я з тими, хто хоч в думці, поруч...
Нехай зозуля так кує,
щоб обійнятись всім власноруч.
12.11.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Ой полечко, поле, туманом повите,
Окроплене потом і кров’ю полите.
Багатий, чи бідний – тобі то байдуже…
Лише б тут трудилися рученьки дужі.
Лише б твоє личенько сонечко гріло,
У грудях твоїх не пекло, й не боліло…
Ой полечко, поле, росою покрите,
В годину тривожну лиш смутком повите…
Ой полечко, поле у тяжку годину,
Чекаєш на сонце й щасливую днину.
У чорній хустині, геть зранене й босе,
З душі подаєш лише крик безголосий…
04.11.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Не кольору ночі, не волошкові –
Зелені смарагди сяють з-під вій…
У магнетизмі таємнім любові,
погляд чарує, як моря прибій…
Краплі злотисті сягають в безодню,
манять звабливими іскрами в рай…
В ньому – тенета людські, надприродні
вкутують тіло в стрімкий водограй…
Зелень смарагдів – на щастя і вроду
П'янко дурманять, як хмі́льне вино…
Очі такі від богів в нагороду
Правічною втіхою стали давно.
Не кольору ночі, не волошкові…
Блиском коштовності зір виграє…
Солодко хвилею, пульсом по крові,
В серце від погляду жар подає.
Вище шнурочок – веселкою брови…
Шарму й цнотливості їм додає.
03.11.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Спішу я з дороги, як зранений птах
З душею, що вицвіла в спеку…
З молитвою мами на спраглих губах
До рідної хати лечу, мов лелека.
До рідного двору, до вишні в саду,
що манить у снах своїм цвітом.
Тут втіху і радість… себе віднайду
із духу і світла, що ллється із вікон.
Нап'юся води із криниці добра
В ній татових рук ще цямрина.
Нехай із відерця — не з того цебра,
вранці з якого, вмивалась дитина.
Та в тіло поллється і сила і міць,
розгорне душа навстіж крила…
Впаду у саду, серед трав, горілиць,
які на світанку давно не косились.
Дитинство по стежці до мене спішить…
І юність летить у обійми…
Дзвінким перегуком на вухах пашить,
а я пеленаюсь у щастя із ними…
Вдихаю із пам'яті щемний озон…
Вже день пережитий — на шворці.
Схід сонця його загортає в рулон
Із вдячності змістом і спогадів порцій.
23.05.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
На хустці чорнильній всміхнулась Зоря,
звабливо моргаючи Місяцю-пану.
А я вся душею і тілом твоя…
Ще мить — і зустрінусь з тобою, жаданим...
Ти доторком звабним береш у полон…
Розніжене щастя цьому не перечить.
Шепочеш, ледь чутно: «Я твій Аполлон…
І ігри мої є в цю пору доречні…»
У пестощах очі... Я мружу лице...
Терпка насолода торкається тіла…
До млості, нестями… Немов олівцем,
малюєш той світ, до якого летіла.
Ще трошки, і кожна клітинка сповна
Володарю ночі віддасться охоче.
З тобою… о, СОН мій, хай буде весна
такою, як тіло й душа моя хочуть!
17.05.2023
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Горіла хата край села…
Скрипіла болем біла вишня.
До неї з жахом смерть повзла
під листям жухлим, ще торішнім.
Лизали спину язики,
нещадно душу обпікали…
Немов медові стільники,
липучим згустком обтікали.
Куди втікать?... — Коріння тут…
Тримає міцно коло хати.
А гілочки он як цвітуть!
Невже і їм пора вмирати?!
Вона так трепетно в саду
Надію берегла останню:
що все тут буде до ладу,
як рід збереться на світанні.
Як в жмені ягоди впадуть,
як сміхом двір лунати буде,
як хліб до столу подадуть,
і святом стане кожен будень.
О, як пече!… О, як болить! …
Кора тріщить під тиском му́ки…
Лиш встигла віти похилить,
сховать сльозу у час розпуки...
16.05.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Привіт, моя ненько…
Добри́день, матусю…
Який особливий для мене цей день!...
Заплаче серденько,
коли притулюся,
бо квіти не можу покласти до жмень.
Та й личко холодне…
Ввібрав в себе камінь
тепло того серця, що гріло весь рід.
А очі з безодні,
мов свічі із храму,
у душах розплавлять будь-який лід.
Прийшла я, рідненька…
Та не до порогу,
де Ви так чекали на мене щодня.
Де вишня біленька
квітує за рогом.
Народження день Ваш святкує одна.
Горнусь, як в дитинстві,
до рук припадаю…
Цілую, вітаю, радію без меж…
Хустину барвисту
в дарунок тримаю.
Вона ж так пасує до Ваших одеж!
Та гірко… В думках все…
Тут спокій і тиша…
Святкують із Вами цей день небеса.
Витираю лице…
Дописую вірша…
Хай сум убирає ранкова роса…
Не плачу, матусю —
радію із Вами…
Бо ду́ші, як Ваша, живуть у Раю.
І тихо молюся…
Щоб хоч міражами,
а бачити в снах Вас у ріднім краю.
Для Вас, моя ненько,
ця свічка і квіти,
гостинці до столу і хусточка в дар.
Вклонюся низенько…
Всім рідним привіти,
Хто з Вами тепер вже живе вище хмар.
10.05.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Вмостилося Сонце на ґаночок Ранку,
Низенько вклонилося, знявши свій бриль.
З блакиті бездонної лився серпанок
Рожевим мереживом в ніжності хвиль…
Тендітними рухами поміж фіранки
Гайнуло по закутках сонних кімнат…
Насипало жмені проміння у склянки
Під звуки весни й солов’їних сонат.
Прокинувся сонний, розніжений Ранок,
Вмивається бризками зрошених віт…
Ковточок з горнятка спиває Світанок,
Де в мареві травня ховається світ.
Спасибі Всевишній, за Ранок травневий,
За Сонце, що будить його на зорі.
От тільки б дощі не лилися "сталеві"…
На розкіш весняну, на Рай кольорів.
07.05.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука.
І в серце юнь крізь призму літ
Нам тихо споминами стука...
Озветься там любов жива —
Мотиву ніжність солов'їна.
І хоч - не - хоч, а оживе
В серцях кохання наше вірне.
І понесе бджолиний рій
Туди, де пахощі дитинства,
Де вишень цвіт — суцвіття мрій,
І де весняних чарів дійство.
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука…
Пелюсток вальсовий політ
У дивовижних, ніжних звуках...
27.04.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Цілував промінь сонця
дивовижну краплину.
Був її охоронцем
в світанкову годину.
Зігрівав поцілунком,
ніжно пестив обличчя…
Від солодкого трунку
оживало узбіччя…
Він впивався губами
у нектар сонцесяйний.
Кольоровими снами
світ здавався звичайний.
Затремтіла краплинка
на зеленім листочку…
Стала, ніби перлинка,
на весільній сорочці.
Защеміло серденько,
почуттям оповите…
Любий зовсім близенько…
Виграє соковита…
Підіймалося сонце —
з ним і промінь, угору…
В травах, мов на долоньці,
грає крапельок море...
Захватив у обійми
діаманти-перлини,
І з птахами дзвінкими
їх спивав по росині…
А покинута ранком
У полоні любові,
Ним розніжена бранка
висихала поволі…
25.04.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Погостювали з нами світлі душі,
Та й знову - в небо чисте, у блакить.
Це вічний колообіг непорушний -
«Життя і смерть» - як неперервна нить.
В добу весни - відновлення природи...
Господь усіх додому відпустив...
А вогник свічки їм безперешкодно
Дорогу світлом божим охрестив.
Все на Землі не так, як ви лишили,
Коли ішли у Всесвіт за межу…
Тут ваші очі зорями світили
І стіни дух і спомин бережуть.
Вже стіл накритий… Те, що так любили.
Для трапези із вами є усе...
Покійних душі щоби пораділи...
Живим вона надійність принесе.
Та Провідна неділя кличе знову.
Пора за обрій, рідні, в небеса…
Тепло крила, молитви, тиха мова
В серцях довіку будуть воскресать.
23.04.2023
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Скинь галузочку, лелеко,
З даху рідного тепло.
Ніби вісточку здалеку
Принесе в весну воно.
Ох, невтішна ця година…
Небо зирка у дірки.
Де ж тепер уся родина?
Підкажіть хутчіш, зірки.
Плаче в дощ дірява стріха,
Двері сумно скреготять...
Піч голодна, хоч і дмухай,
Вже вогні не миготять.
Тут давно не пахне хлібом
Стіл в зажурі, всюди пил…
Непорушна людським слідом,
Смутку тінь лежить без сил.
Як пече і давить груди
З болем плетиво думок!…
Лине спогад звідусюди,
Сльози тиснуться в клубок....
Звий, лелеченько, гніздечко
Посели свою сім’ю…
Може, хтось, десь недалечко,
Втішить старість ще свою.
Заклекочеш двору, саду
Із росою на зорі…
І розвієш всю досаду,
Й сум ранкової пори.
Мов господар, по обійстю,
Поцибай в зелен-траві…
Позбирай зі світу вісті
Розкажи тим, хто живий.
Хоч німі вуста хатини,
І незрячий погляд в ній,
Дух родини там й понині,
І належить їй одній.
Може хтось, колись згадає
Край, де вишню посадив.
Хай той час не відкладає,
Поки ще не заблудив.
Якщо знайдете стежину,
Де дитинством пахне світ,
То вклоніться… прогніть спину,
Складіть серцю заповіт:
«Звідки родом, пам’ятаю,
Мову мами, спів птахів…»
Бо всі ми із того краю,
Де ждуть латані дахи.
23.03.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Закохалася Юність в обличчя
Бентежила серце мила краса...
Думала, врода житиме вічно,
Питиме з неї ранкова роса…
Та зустрілась у полудень Зрілість
В обійми неспішно Юність взяла...
Відтіснила із мрій пустотілість,
Мудрість життєву у дар подала.
З нею йшла лабіринтами долі,
І трепетно в щасті пестила стан...
Поки підкралась Старість поволі
Й нишком сховала його у туман.
Що до обличчя, гнучкості стану?!...
З розуму зводить зваблива Душа...
Днями й ночами вірну, кохану,
Омріяно Старість ніжно втіша...
15.03.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
В душі - немов на Стрітення погода:
Зима з Весною в вічній боротьбі...
То серед муз народжується ода,
А то лиш сум і плач несе в собі...
Бува потішить серденько дрібниця
Немов і Всесвіт падає до ніг…
То в неї вікна темної в’язниці,
Періщить по думках тугий батіг.
Знов квітнуть мрії, хочеться летіти
Душа сама здіймається в політ...
То раптом меркне сонце у зеніті,
На погляд тягарем лягає гніт.
Бринить на вітрі кинута надія:
Знайти межу гармонії й ладу…
Прийшла Весна і знову я радію,
Що скоро вишні зацвітуть в саду.
Все крутять будні і рутинні справи,
Війна печаль ще сіє по душі….
Та в унісоні всі Весни октави
Вже будять стоголоссям спориші.
Віками, мов на Стрітення погода:
Душа й природа в вічній боротьбі...
Обидві прагнуть злагоди й свободи,
Щоби співцем буть радісній добі.
05.03.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Коли ми постаріємо з тобою
І мудрістю покриється чоло
В заграві сонця сядем під вербою
Згадаєм все, що у житті було...
Коханням ніжним, міражем світання,
Внесем барвистий в спогад колорит…
Щоб кроки наші перші і останні,
Однаковий життєвий мали ритм.
ПройдЕмось полем долі пережитим,
Де вже стерня не коле босих ніг.
Рубці від ран і болю перешиті
Господь і час загоїть допоміг.
Потішить душу вирощене зерно.
У горі, й радості - завждИ удвох…
У дітях й внуках – щастя, роду гени
Квітує корінь дерева… Не всох!
Хай тихо час пливе, пливе рікою…
Над ним - надій і мрій наших крило.
Коли ми постаріємо з тобою
Щоб нас завжди підтримало воно.
13.02.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Себе по куточках, зберу по шматочку,
в розніжений ранок свій сон відпущу…
І сповідь рядочком, на чистім листочку,
змістом новими натщесерце вгощу.
Наповню настою цілющого келих,
Із вірою щирою в завтрашній день.
В приправу добавлю ряд ноток веселих,
та вкину на смак, десь на дно, одкровень…
Відкрию душі своїй навстіж фіранку,
щоб променів сонця впустила без меж…
У вИбійці з квітів, тоненьким серпанком,
її уберу, замість всяких одеж.
Росою умию, в молитвах прикрию…
І в посмішці хай весь поміститься день.
Щось зовсім нове десь для себе відкрию
у вирі бажань і чудових ідей…
Себе по куточках, зберу по шматочку…
І дякую Богу, що йду в новий день…
[i]ВИ́́БІЙКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва; спосіб створення вибивних тканин; тканина з візерунком.
[/i]
07.02.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Серед безлічі слів, що ти мовиш мені
Тінь смаку зачаїлась в тихім: «кохаю…»
Цього слова, збентежено, букви вві сні,
Шлях досі до серця невтомно шукають…
Не казав… Та при зустрічах очі твої
З глибин мені вторять «…моя… я це знаю…»
Як примружено манять зіниць тих вогні!...
В звабливості їх порятунку шукаю...
Спить мій трепет в обіймах твоїх,
Уявою щем загадковості гріє...
Щастя в пазлах любові - прихований гріх,
До млості цілунками тілом розсіє...
Та шалена кохання ріка потече,
І тисячу слів понесе у мовчанні...
Несказанне "кохаю..." так тішить й пече...
Під кодом таємним свого існування .
07.01.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023
Променем в душу тебе я впустила
Переливами сонця грає вона...
З твоєю в обіймах, ніжна й пестлива,
Відколи зустрілись – немов би одна.
Краплина світанку щастя умила,
Що перлами сяяла ніжно в росі...
Чарами щедро його наділила.
Щоб вдосвіта світ дивували в красі.
Сплів вітерець наші долі в віночок
Магічним плетінням на довге життя.
Поміж берегами, тихим струмочком,
Пропливають в любові наші літа.
05.01.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023
Ти казав, кохати будеш вічно,
Шепотів слова: «…до скону літ…»
Стукотіли крапельки ритмічно...
Дощ вмивав асфальтний моноліт.
Ти казав, моїм навіки станеш,
Шепотів: «… з тобою тільки рай…»
А краплинки скрізь, куди не глянеш,
Стукотіли: «... ти не довіряй...»
Ти казав, така лиш я єдина,
Шепотів: «…не зраджу…тільки вір…»
Малював графіті дощ по стінах -
А в серцях любові ювелір.
Шепотів… казав… А дощ сильніше
Лив… змивав з душі тих слів сліди…
Стукотять знов крапельки ритмічно...
Та не змиють болю від біди.
03.01.2023
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
При сріблистих зіроньках,
Всюди по доріженьках,
В щебеті казковім трелі солов'я…
Серце щастям світиться,
Бачу верби вітоньки
Мрії тут сплітала доленька моя.
Мила ця, красунечка,
Милувалась сонечком
Як проміння –руки обіймали світ.
А в тенетах ніченьки -
Місяця освідчення
З трепетом чекали оченята віт.
Сяйвом його повені,
Немов заворожена,
На люстерко річеньки коси розпуска…
А під ним злотистими,
Перлами – намистами,
Місяць хороводить й хвиленьки рука…
Витре щастя слізоньки,
Їй скупає ніженьки,
А на плечі кине прядиво з парчі.
Солов'ї втішаються,
Долі дві сплітаються…
Під пречистим небом – щастя їх ключі.
13.12.2022
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Твій теплий дотик рук…
По тілу, мов по струнах, музика неслась
у терції і пристрасті... Гармонія любові…
Вона текла, лилась… з життям моїм переплелась
до млості, трепету… І тоне в безвісті поволі…
Який блаженний дотик ніжних рук...
Твій томний зір німий…
Я ж бачу в нім вогонь, негаснучу свічу,
і глибину злотистих зір, що манять мене в небо…
До них лечу…Стягну із ночі сяючу парчу
тобі до ніг. Бо ти одна для щастя мені треба.
О, як люблю той томний зір німий…
Твій ніжний дотик губ…
Такий, що в серці запалив зорю мою,
і змив гірку від полину стражденну мою душу…
Той трунок п’ю…Від губ п’янких твоїх, немов в раю,
чи в пеклі вічнім, із любов’ю жити тепер мушу.
П’янкий до божевілля дотик губ…
11.12.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Розкажи, тополе, чи спокійний сон твій,
Коли зорі меркнуть, місяць у диму…
Як втішаєш віти, як долаєш страх свій
Як вогонь ковтає ніченьки пітьму?
Розкажи, мій явір, страшно на сторожі
Спокій зберігати, як гримлять бої?...
Мов козак вкраїнський, вдалий та пригожий!
Ворога лякають і пісні твої.
Розкажи нам, вербо, плачеш ти відколи?
Вже від сліз солоних рвуться береги...
Низько над водою схилені подоли,
У скорботі серце від жалю й туги.
Розкажи, калино, як крізь бурі й смерчі,
Ти землі трималась горда і свята?
Грона твої рясні в лихій круговерті
Багряніли кров’ю… Але ж ти жива!
Осокори гнуться, дуб тихенько стогне...
Від туги в берези похолола кров.
Ген над ними тужно, криком журавлиним,
Болі материнські розлетілись знов…
10.12.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Все відійде… Стане минуле у вічності
У пам'яті, фото, німих сторінках…
Одягнуте в мантію леді магічності,
Водитиме привидом нас по літах…
Відсуне фіранку дитинства щасливого
Де іграшка, гра і матусеньки борщ…
Дзвіночок шкільний виграє переливами,
Пори золотої наш сонячний дощ.
Весна загадково моргне нам із юності.
В палітрі віків чорно-білий анфас…
Із моди не вийде той погляд чарівності,
Бо жодних немає з салонів прикрас.
Шнурочком обв'язані, пилом спеленані,
Святі обереги й реліквії душ…
Код вічності роду в цей скарб переселений
Ти ж його святіть, дивись, не поруш.
Відійде й твоє… Колись стане у вічності
У пам'яті, фото, німих сторінках…
Збережи роду код, його силу магічності,
Наснагу дай пам'яті йти по літах.
03.12.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Бігла в дитинстві я вітром по полю…
Росою вмивалась і свіжістю трав.
Квіти під сонцем мережили долю,
І мрії у крила їй Всесвіт вплітав.
Полудень стримував біг той шалений,
В самісіньке серце колола стерня…
Вітер зустрічний здавався скаженим,
Як йшла лабіринтом душа навмання.
Тепер не біжу... Я йду своїм полем…
Стежками, де ноги топтали траву,
Де квітла серпанком в юності, доле, -
Заграва твою вигинає брову.
Жнивом колоситься всіяна нива,
Букет різнотрав’я в моєму вінку…
В світанку сріблиться паморозь сива
Вкриває на зиму життєву ріку.
26.11.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Холодний день… Сльозу і біль…
Ковтає чорний хрест крізь призму часу.
У грудях рану млоїть сіль…
Серед багатих жнив - порожній стіл…
Мільйонам він відкрив до смерті засув…
/Л. Таборовець/
Нехай пам'ять про всіх невинно убієнних живе в наших серцях та гуртує у спільній боротьбі за свободу та гідність українського народу.
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Падолистом Осінь сум з чола згортає...
Вже й дощі сховала пазухами хмар...
Мабуть, трудівниця про війну все знає,
Зболеній землиці не шкодує чар.
Подружилась з Сонцем… Прядиво кидає
Під безмовний Вітру легкокрилий спів...
Візерунки крОснам в пелену складає
На сорочку білу для своїх синів.
На сувої чистім - кетяги калини,
Золотом-багрянцем шиє оберіг…
З горлицею тихо світом він полине
Де в боях синочки - упаде до ніг.
Заголосить Вітер, розмота по полю
Диво українське – ткане полотно…
Захистить солдата в боротьбі за волю
Піт гіркий, кривавий убере воно...
Осінь журавлина, не шкодуй палітри,
І не лий дощами материнських сліз…
Війни темний морок на малюнках витри
Хай блаженно–мирним буде твій ескіз.
[u]Кро́сна — ручний ткацький верстат. [/u]
17.10.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Засіяв дбайливо вже Вересень поле…
Свіжим мливом духмяним пахне вітряк.
Небесно-блаженним і чаром, і болем
Сади на обійсті накрив одинак.
МалинОво засмаглі вітрами і сонцем
Всі грона Калини, що зіткані з див…
В барвистого Жовтня лежать на долоньці
Замріяно Муза шука для них слів…
Бреде поміж айстри, яскраві жоржини,
Вичісує жорстку чуприну дубам…
Кущі хризантем на мистецькій стежині
Пов’язують стрічку в букет цим словам:
-Яка ж ти, Калино, вродлива і пишна!
Не зломить ярмо тебе туг дощових!
В листочках смарагдових сукня розкішна,
Разками рубіни сіяють на них.
Ти - панна вкраїнська! Не зайда, не бранка…
Не потураєш ворожим вітрам!
Хай в мирі розквітне твоя вишиванка
У пахощах рівна лиш хмільним медам!
12.10.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Ти для мене й досі та зваблива юнка,
Що при зорях місяць личко цілував.
Відблиск поцілунку на ставку малюнком
Між очеретами вітерець гойдав.
Я голубив ніжно біле, миле личко...
З розуму геть зводив твій тендітний стан.
Шепотіла листям пісню нам вербичка,
В пелену кохання вкутував туман...
Я і досі, люба, у очей полоні,
Все тепло у серці із твоїх долонь
І душа літає, хоч вже сиві скроні,
Почуття, неначе, полум’я вогонь.
Відлетіли в вирій молодечі роки...
Слухаємо в парі журавлиний спів...
А біля вербички знову чиїсь кроки...
Про кохання іншим гай наш гомонів...
24.09.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
А очі матусі все зорять в віконце
На стежку, що в’юнко біжить до воріт.
Мо' часом осяє думки ніжне сонце,
Й синок, її щастя, у двір забіжить.
Отак, як колись у дитинстві, бувало,
Як кликала хутко іти їсти борщ…
Стрибне через хвіртку, всміхнувшись зухвало
А щоб не сварила – цілунки як дощ…
О, де ж ти, синочку?... Я стіл вже накрила
А страви холонуть, як серце в думках…
Якби ж то Бог дав мені ангельські крила,
Біду відвела б я на тяжких шляхах.
А так лиш з молитвою завжди до нього
Чи ранок, чи день... ще тривожніша ніч…
Слізьми уже вимила чисто дорогу,
Якою до тебе виходжу навстріч.
Зима за плечима, весна промайнула,
Ось літечко, літо… Твій сад як шумить!…
Війна і на нього тривогу напнула,
Бо часто з вітрами про щось гомонить...
А сон, хоч короткий – дарує утіху…
В нім ти - за батькі́вським, святковим столом,
Родина щаслива, дзвенить хата сміхом,
Під ангельським ніжним і мирним крилом.
Чекаю, синочку… Дивлюся у небо...
Під куполом знову он клин соколят...
Ох діточки, діти, кому це все треба?!...
І шепіт в молитві: «Прийми янголят…»
05.08.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Простягнуло літо промені-долоні,
пригорщами сипле, розсипа красу…
Аж за видноколи, колосками повні,
пшениці гойдають вранішню росу…
А ген там, де небо розпливлось в блакиті,
бриж, мов в вишиванці, вигина краї…
Перелив смарагдів рубцював відтінки,
де легенду краю берегли гаї.
Що не крок - то квіти, подарунок літа.
Вся палітра фарби розлилась в луги…
Загадковим німбом край мій оповитий
Дух Героїв здавна тут черпав снаги.
Ти такий єдиний в цілім світі, знаю!
З дивного серпанку зіткане вбрання.
І голубка біла, понад степом, гаєм,
Вісточку від Бога нам несе зрання…
13.06.2022
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Іду, ногами босими, ранковими покосами
Пташиний спів пробуджує Зорю…
Світ вмився щедро росами, вітають верби косами
На мить якусь, немов я у Раю…
Шепочуть віти листячком… Які ж зелені літечком!
Чекають бджілок, джмеликів в гаю.
Хитнув вітрець он квіточку, пелюстку зняв мов хусточку,
Шука невтомно доленьку свою…
А небо в хмарках з мріями, засіяне надіями…
Там спочивають зіроньки нічні.
О, як же тиші хочеться!… Знать, що ніхто не вторгнеться
в цей Рай здійнять нагострені мечі.
Іду я вранці травами, милуюся загравами…
Цвіркун сюркоче пісню з-під землі…
Квітує літо барвами, хоч б’ють ракети з градами…
І сум війна малює на чолі…
07.06.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Життя - всього із семи нот.
Щодня звучать одні й ті самі…
Але, немов їх кілька сот,
складають долі в оригамі.
Життя, на різній висоті,
мінор з мажором коригують…
А суть його й на самоті,
не завжди люди всі відчують.
Воно, і радісне й сумне,
біжить акордами по струнах…
Душа тендітна не збагне,
чом світ в немилості Перуна?...
О, долі, такти… все життя
за загадковим нотним станом…
Немов гармонія злиття
світанку з місяцем в тумані...
04.06.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Впала синь із небес на холодні ліси,
Потрощилась об віття гущавин…
Прохолодою в краплях, і личком в росі,
Манить цвіт проліскових галявин.
Здивувавшись, Земля ожила від краси,
Задзвеніло повітря на струнах…
І топаз палантином красуні Весни,
На зелених розкинувся врунах…
Навіть, Мавка з легенди, прийшла лісова
Милуватися божим цим дивом…
Скатертина зникала з-під ніг снігова,
Де ступала красуня вродлива…
Чи ж те бачив той нелюд, той проклятий кат,
Яку Землю прийшов він топтати?!...
В нас Природи могутність сильніша стократ
І цієї краси не здолати!!!
13.04.2022
Фото Н. Карпенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Повернися, татусю, живим…
Перед сном розкажи мені казку.
Ту що серцем ти пишеш своїм,
де в сюжеті любов тільки й ласка…
В тій, що зараз: є дві сторони -
Світло й темрява в душах героїв…
Але, таточку, в ній без вини,
гинуть люди… немає спокою…
Мені страшно, як чую її.
Та і сон після неї тривожний...
Всюди мами ллють сльози свої,
як цілують кровиночку кожну...
Царство темряви сіє жахи,
розсипає скрізь ненависть люту…
Ельфів Радості держить в страху…
Всю планету окутала смута…
Це ж бо казка?!.… Де добрий в ній знак?!…
Я так довго в підвалі без світла…
Допиши її таточку так,
щоб весна в Україні розквітла…
Встало сонце в красі і добрі,
а у небі птахи заспівали…
В щасті всі, о ранковій порі,
своїх рідних в обіймах тримали…
08.04.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Моя земле рідна, квітуча калино,
Вкрав ворог у тебе весну…
За що він карає мою, Україну?!...
За пісню її голосну?!...
Не знищить ніколи він мови, і волі,
І сонця, що з нею встає!
Ні віри в серцях у щасливую долю,
що силу народу дає!
Та темрява зникне з росою на сонці,
Розквітне калина в саду!
І Мир запанує у рідній сторонці,
як знищим ворожу орду!
02.04.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Так зорі не сіяли ще ніколи…
У сукні небо з золота й парчі…
О, скільки душ зустрілось там, відколи
На землю нашу піднялись мечі.
До них прикуті погляди в зажурі…
Та відблиск неба всюди з чорноти.
Хоч день у сонці, а душі похмуро,
Повсюди з ліку збилися хрести…
Високий раю, синь твоя небесна,
Чому ж так рано там наші сини?!...
Які не стрінуть буйних, теплих весен,
І не складуть такій війні ціни.
За них колись це зроблять їхні діти,
Та з горя біль невтомний матерів.
Чи зможе щиро той колись радіти,
Хто бачив дикий погляд упирів?...
О, зорі ночі, ви в наших молитвах,
До Бога ближче в праведних віках.
Тож захистіть усіх невинних в битвах,
Хто Землю й Мир тримає на руках.
24.03.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Я мовою праотчою про мову говорю
Про долю сокровенну неньки -України.
Понад усе люблю її… І вкотре повторю:
-Без мови - нації нема, нема країни.
Я мовою праотчою звертаюся до вас:
-Не погубіть і не калічте роду мову!
Доносили нам правду нею Леся і Тарас…
Забудемо - розвіємось, немов полова.
Я мовою праотчою Всевишньому молюсь,
Аби не зник цей скарб від роду і до роду.
Сильніший зброї він... І я таки не помилюсь,
Скажу: - Лиш з мовою є воля у народу.
Я мовою вкраїнською до ворога звернусь,
Вплету в слова свої волошки сині й жито.
Як в оберіг у вишиванку гордо одягнусь,
І мовлю їм: «Вам не зламати нас, не вбити!»
Не вирвати коріння, що тримається землі,
Не відібрати мову, що у кров всмокталась…
Якій кували голос славні прадіди - майстри
І з благодаттю в силу і чарівність вбралась.
Живе віками міць таємна в ніжнім слові тім,
І дух правічний, соловейком в світі лине…
Від нас залежить: процвітать, чи бути в забутті
Народу й мові… Доля за́вжди в них - єдина.
Праотчим словом знову я звертаюся до вас:
- Ми - українці!... В серця вселяймо віру й мову!
Ніхто й ніколи не зламає і не знищить нас,
Як єдністю ми додамо нової силу слову!
21.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Злетів смичок – мов жайвір ніжно,
Знялися ноти в небеса…
А з ними плач, і тихо й гнівно,
Ховала музики краса.
Лилась акордом тепла злива
У жили матінки Землі…
А в мить якусь - вже незрадливо
Сніжинки танули в імлі…
То, раптом, рокотами грому
Неслася музика жалю…
Мов горобина ніч оскому,
В смичок вплітала скрипалю.
А ось стрімкий, скелястий берег,
Омитий хвилями морів…
Вчувався в нотах ніжних шерех
Дерев і вітру угорі…
То, мовби все, і вмить – нічого
Стихія й тиша обнялись…
У скрипці рай… той сон від Бога,
Де ноти щастям рознеслись…
20.02.2022
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Розкинулась вдалеч Земля неозора,
Оспівана дзвінко в піснях солов’я.
Гостям у ній- щедрість, лихим - непокора
Найкраща у світі – країна моя.
Ти крила свої гартувала віками
У попелі згарищ та іскра жила,
Що духом нескореним, сильним, роками
До волі звитяжно народ свій вела.
Він є невмирущий, велична державо!
Історія - в пам’яті, в мові твоїй.
У пісні чарівній - традиції й слава,
Духовності думка, і сила у ній.
Зранена в битвах, душа покалічена...
У посмішках щирих - прекрасна Земля!
В диво-вінку, немов сонце, магічному
Нащадкам своїм кожен день промовля:
«Гуцули і лемки, горянців родина,
Бойки славетні і поліська сім’я…
Для нас УКРАЇНА – свята Батьківщина
В «Тінях предків забутих» - наше ім’я.
Любіть свою мову, родину, країну
В любові такій – непоборні ми є!
У Вірі й Надії наблизимо днину,
Де щастя розквітне повсюди земне.
24.08.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Десь там, під снігом, тихо-тихо,
вже прокидається Весна…
Землі шепоче : «Глибше дихай,
твої вже барви бачу в снах…»
Сонливо сонце ніжить плечі,
З-за хмарки зирка крадькома...
Все виглядає ключ лелечий,
який сховала десь Зима.
А он гілля, вже жде розлоге,
пухнастих котиків юрбу.
Їх коси, скупані вологі,
мов юнку, вбрали ту вербу.
Скрегоче пані Завірюха,
і Вітер злий гуде вночі…
Весна під боки Зиму штурха,
а та лиш плаче, і мовчить…
18.02.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов-пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
05.02.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
У вихорі вальсу вишневих пелюсток
З тобою за руки тримаємось знов.
Моргає крізь хмари нам сонячний згусток,
Леліє і досі він нашу любов.
Летять понад вишнями зграями птиці…
Вітають весну... обіймають крильми.
Десь вда́лечі соло ведуть громовиці...
Порвав усі пута злий вітер зимі.
Усе, як колись… Та ж шовкова травиця
нам ноги купає в холодній росі…
Від щастя всміхаються зорі-зіниці,
Лиш паморозь грає самотньо в косі.
Не раз журавлі пролітали над садом…
У вирій несли наші смутки й жалі.
Щоб літньої ночі, під час зорепаду,
«Люблю…» написати на чистому тлі.
27.01.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Якби говорили про щастя мовчанням,
В невидимій склянці топили жагу,
То думи омріяні з чаші бажання
Легко лилися б у життєву снагу.
Якби ж колисалося щастя тихенько,
Обходило заздрість чужої душі,
Літали б у радості крила легенькі,
Не капали б сльози на рими в вірші.
Якби всі серця зачинились від злості,
На аркуші долі очистилось тло.
Щоб тільки любов і добро були гостем
О, скільки на світі щасливих було!
Якби ж то... Якби ж то нам мудрість на старті,
Та кожному доля у кошик дала -
Дорогу життєву пунктиром на карті
Змінили б оту, що до нині була.
21.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Спалахом сонця життя пролітає...
І що буде завтра, ніхто з нас не знає.
Здається недавно у батьківській хаті
У сповиточку гойдала нас мати.
В травах дитинства лишилося "Вчора".
Вказівка до нього - Зоря вечорова.
В долоньках красуні - кохання і мрії,
Валіза на "Завтра" у світлих надіях.
Дні так минають у спогадах, планах,
Немов сторінки у життєвих романах...
Шукаєм "Сьогодні"... А його там нема...
На тих сторінках – порожнеча німа...
Сумуєм за тим, що давно відійшло,
Летимо на вітрах, яких ще не було...
А потрібно Сьогодні навчитися жить!
Щоб щастя ніде не прогавити мить!
ПокИ є здоров’я, покИ є ще час,
ПОки вогник в душі і в очах не погас.
То ж цінуймо усе, що є сенсом життя,
ПОки в злагоді з ритмом серця биття...
20.01.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
Напнула святкову, тернисту хустину,
Ще й шубку зимову, сріблясту вдягла.
Окраса садиби й старенького тину -
Святим оберегом Калина була.
У бік її зиркають голі дерева,
Скрегочуть гілками,чекають весни…
На стовбурі сяє сльоза кришталева,
Там сплять під корою омріяні сни.
Вклонилась привітно, гостинно Калина -
У полудні сяєвом бісер заграв…
Всміхнулась, немов молодая дівчина,
Бо личко рум’яне Мороз цілував.
Їй лагідно пестив Вітрець усе тіло,
Боявся порушить палітру краси…
Хоча до знемоги, бувало, кортіло,
Ту випити вроду з води і роси.
Снігур чепурний завітав на гостину
Вмостився в долоньки красуні тії.
І щедро посипались на скатертину
З цілющого грона серця золоті.
16.01.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Ховає день засмучене лице,
Тінь втоми землю огортає…
Схилившись над папером з олівцем,
Немовби лісом я блукаю…
За чаєм теплим кутаюсь в думки…
На мить якусь стає тепліше...
Зніму з душі поржавлені замки,
І відпускаю світло в вірші.
Бо я живу, сповідуюсь у них…
Сплітаю радість туго з болем.
А сповідь на папері, то не гріх,
То зоране, багате поле.
У купі сніг, і листя і дощі…
Журбу сувоєм котять хмари…
Та легко серцю в зорянім плащі
Ховає ніч душевні чвари…
10.01.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Замітає стежки… В хуртовинах сади…
Де босими в росах світанки стрічали.
У туманах морозних загубились сліди
На них, серед зір, наше щастя вінчалось…
Із юності вітром понеслися літа...
Помережили мрії даль невідому…
Та приходить у сни їх пора золота
У нічку тихеньку, без стуку, до дому.
А в них твої очі - мов волошки в траві
Посеред зими мені літом все сняться…
Ми не чули сердець, а вони ж бо праві -
Забути кохання нікому не вдасться.
Заспівають птахи, знову прийде весна…
Красуня з-за пагорбу вже визирає.
Та не скаже й вона чия в тому вина,
Чому душу у спогадах сум огортає...
09.01.2022
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Малює зима візерунки святкові,
Срібляста палітра мережить дива…
Вся дружня родина, в обновах любові,
До свята різдвяного стіл накрива…
Святкова вечеря, і «книш» із зернятком…
Бо душі померлих із нами в Різдво.
Смакує медова кутя у горнятку...
Тут хліб для Ісуса й свячене питво...
Тихо дзвонами ллється радості повінь...
Бо Дідух в оселі... всі запахи страв...
Вже першої Зірки Різдвяної промінь
У святковій молитві сяйвом заграв.
Із легкістю в небо підноситься сповідь...
Очищення душ і Багата кутя,
Дають нам можливість забути про «ко́від»
В ту мить, коли славимо Боже Дитя.
Живуть нехай вічно традиції предків,
Хай гріє серця усім казка Різдва.
Дарує хай мир для Вкраїноньки-неньки
Щоб линула світом ця Радість Нова́.
«книш» – кругла паляниця з малесеньким хлібцем зверху – для душ померлих
07.01.2022
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Колисали дитинство синьоокі льони,
Волошкова краса на полотнищі жита…
О, які ж то є милі жовтогруді лани!
Моя стежка життя їх волокнами зшита.
Над лісами Полісся розквітала душа.
В прохолоді озер мої мрії купались…
І зоря світанкова у краю тім зійшла,
Де у ба́тьківськім домі так солодко спалось…
Та не думала я, що чорнобильська вість,
Перехрестить дороги й шляхи в моїй долі.
ЗачаЇться у дні тому вічність і мить…
ПшеницІ малюватиму, й соняхи в полі.
У розмовах людей нові чулись слова,
Що нещадно свідомість і душу ятрили.
"Зона",… «атоми»…. «дози»,… а із ними сльоза…
А іще: «гробові» - на відновлення сили.
Де порятунок від лиха!?... Одні міражі…
Ми в незвіданий край журавлями летіли…
І на землі, мов і рідній, враз стали "чужі".
Як же часто у розпачі душі німіли!…
Рік за роком минає,... Час іде, все спішить…
Не знаю куди… Та не до отчого краю.
Часом ниє у серці… А буває - болить,
Коли рідних і друзів в думках обіймаю…
В снах домівка моя… Десь, на кінчиках вій…
Гостем часто приходить, і стукає в двері…
Там Чорнобиля ангел на Поліссі моїм
Смерчем мітку залишив, немов на папері.
14.12.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
Летіла із неба Сніжинка прозора,
Немов витинала танок...
Вальсуючи небом, лишала узори,
Із Вітром сплітала вінок.
Закохані ми, в сніговій заметілі,
Зігріті любові теплом.
Серцями писали на аркуші білім
Повість-казку із нею разо́м.
Палкі́ поцілунки і ніжні обі́́йми,
Малюнками на сторінка́х …
Здавався навколо світ чистим і білим,
І небо у диво-зірках…
Сніжинка, не бачивши дива такого,
Летіла до світла, мов птах…
З весною зустрівшись в цілунку п’янкому,
Розтанула в нас на вустах…
12.12.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Він тільки поглядом торкнувся її пліч -
Рубін по тілу сипавсь імпульсивно…
У скронях серця стукіт чувсь надривний…
О, як то добре, що ховала все це ніч.
Душа оголена, під небом горілиць,
Жадала сонцем з трав роси напитись,
Мов сповіддю, коханням вся зцілитись,
Від зір почуть мелодію дзвіниць…
Те бачив місяць в злоті - свідок таємниць.
Вінчав мовчазно ... Їм того і треба.
Шатром своїм прикрив цілунок з медом…
Тіла купалися у сяєві зірниць…
11.12.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Пробач нас, воїне, пробач…
Пробач, що зараз не з тобою.
Що ворог клятий, мов палач,
Покликав знов на поле бою.
Пробач нас, воїне, пробач…
Що криє холодом, снігами
лік перемог твоїх,… невдач,
зима…. І біль лікуєш снами…
Пробач нас, воїне, пробач…
Що рани інеєм прошиті…
Молитва чується крізь плач:
«Дай Боже всім у мирі жити!…»
Пробач нас воїне, пробач…
Не за столом у тебе свято.
Хоча б без пострілів відзнач,
Полинь думками в рідну хату…
/Зі святом вас, воїни - захисники!/
06.12.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Не спіши, моя Осене, в Зиму,
Нектар Літа доп'ю я сповна…
Хоч снує павутина незримо,
Та душі не торкає вона.
Зачекай, моя Осене, мила,
Не готова валіза моя...
Ще літають над квітами крила,
Тішить пісня в саду солов’я…
Не студи, моя Осене, душу,
Виграє в ній любові краса...
Я зігріти цей світ нею мушу
То дарма, що сріблиться коса…
Я прошу,... а моя Осінь вальсом
Підхопила опалі листки...
Ноти долі на них викрутасом
Напинають зимові хустки...
29.11.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Болить, Україно… Я знаю, болить…
І час не забрав того болю.
Я йду до вікна, щоб свічу запалить,
Померлих пом’я́нути долю.
Підійду до хреста, що чорний стоїть.
В молитві схилюся уклінно...
З-під груди землі, де аж душу ятрить,
Вчувається стогін нетлінний...
Один колосок - порятунок був їм…
І світло в очах не погасло б…
Не був би той голос скорботно-німим,
А погляд мільйонів - нещасним.
Ховала могила і мертвих й живих...
Кривавиться пам'ять у тиші…
Невинно убитих крик досі не стих,
Його трепетно свічка колише…
27.11.2021
Л. Таборовець
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
На кінчику пера моя душа…
Довіривши усі слова і знаки,
і не ждучи ні осуду, подяки,
ділитися думками поспіша…
У сповіді - і радості й жалі
відкриє ті, що у собі носила.
І навіть те, що більш нести несила,
папір з пера вбере, як скрижалі…
Сплітають нитку рими із плачу́
у час, коли душі затісно в грудях…
Як не знайшла, сумна, розради в людях,
дощем у ніч, і я з нею лечу…
То бач, промінчиком слова летять,
тире, дефіс і коми, і двокрапки…
Як лад в душі, усе і скрізь в порядку,
то сяйвом сонця букви мерехтять…
На кінчику пера моя душа…
І попри все, з ним буде говорити...
Щось пригадати, мріяти, творити,
на аркуш чистий знову поспіша...
22.11.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Я Вчителю вклоняюся за те,
Що допоміг в життя піднести крила.
Щоденно, наче мужній Прометей…
Його душа теплом до нас горіла.
Я Вчителю вклонюся за слова,
Що вчили нас Людиною скрізь бути.
Стара наука ця… Ні, не нова…
Та тільки з ними світ змогла збагнути.
Я Вчителю вклоняюсь за знання,
Що проросли, немовби зерна в серці...
Я їх врожай - науки пізнання,
В шаленій не губила круговерті.
Я Вчителю вклонюся за добро,
За їх терпіння, мудрість, розуміння...
Не знає втоми вічне їх перо,
Не має меж фантазія й уміння...
Я, Вчителю, вклоняюся тобі,
За ночі й дні проведені в тривогах.
В думках за долі наші твій двобій,
При виборі життєвої дороги...
Я Вчителю вклонюся до землі
За поклик серця, та почутий Богом.
За сяйво, що добуте із золи,
І довго світить за шкільним порогом...
Хай квіти й посмішки з усіх країв
Дарують їм у день цей вдячні діти...
Нехай летять рої із теплих слів
До рідних Вчителів з усього світу.
02.10.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні.
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах.
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах.
26.09.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Чи знали зорі, що кохаєм?...
Чи місяць відчував тепло долонь,
як сяйво розсипав над гаєм,
де гріли поцілунки як вогонь?...
Мабуть, що знав, бо шкірив зуби...
Крізь зелен-віти тихо споглядав.
А ми кохалися до згуби…
Пестливо вітер пісню нам співав…
Слова, як трунок... Муза з серця...
Мелодія лилася крізь тіла…
З любов'ю струн, акордом терцій,
під купол неба стогоном неслась…
А звідти, рясни́м зорепадом,
злітали мрії… падали в траву…
Від них той слід в душі свічадом,
палахкотить і досі, мов в раю.
25.09.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Пригадалося літо з юності...
Все тепло веселкових тих літ.
В домі батьківськім слова мудрості...
Вдалеч крил молодечих політ.
Пригадалася осінь з юності,
Що кружляла у золоті мрій…
Всі щасливі ми, без похмурості,
Друзів радісних щебету рій.
Пригадалася зима з юності,
Де в обіймах мороз цілував…
В сяйві зорянім слова вірності.
Кожен з трепетом їх промовляв..
Пригадалася весна з юності…
І кохання шаленого світ.
З нього сад буде все життя нести
Яблуневий пахучий той цвіт.
Пригадалася пора юності…
Мов по хвилях її човен плив…
Там гойдалися думки вічності…
Ніжним шовком їх місяць сріблив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Дорогами маки, волошки, чебрець…
Малюють строкату картину…
Із хвилями грає пустун-вітерець,
Полоще хлібів сорочину…
Постеле під небом її голубим,
Щоб золотом лан наливало...
Щоб дзвоном колосся, жовтаво-тугим,
Повітря від пісні здіймало…
Гармонія степу і відблиск зірок,
І далеч омріяна степу…
У барвах квіткових купальський вінок…
На серці так радісно й тепло…
Безмежжя простору… А там - горизонт,
На фоні краси Українки...
Загадка картини предивна, як сон…
Їй Липень дарує відтінки…
Л. Таборовець
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
Справжні друзі – цінність, подарунок долі.
Їх перевіряють відстань і роки…
Спільного доволі на життєвім полі,
Сіяли щоднини в душах на віки.
Те блакитне небо і сади розкішні,
Луг зеленоокий, теплота ставка…
Невгамовним друзям, дітлахам тодішнім
Промінцем писалась повість по рядках...
А вечірні зорі, запах матіоли,
Мами чорнобривці, аромати трав…
Їх хіба забути?... Мабуть, що ніколи,
Як весни в надіях й літечка заграв.
А мороз іскристий, снігові замети,
Страви із дитинства, осені дари…
В спогадах і снами бродять силуети,
Що живуть у серці, у дитячій грі...
Чуємо ми друзів через кілометри...
Розумієм завжди, навіть, і без слів…
Віримо в майбутнє…світле, іскрометне,
Бо минуле наше повне різних див.
Сторінками пам’ять… Дорогі нам люди…
Дух ДИТИНСТВА й нині береже наш рід.
Оберегом справжнім завжди і повсюди
Буде дружба вірна й світлий її слід.
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
У війни - не жіноче, миле, чарівне обличчя
Та погляд стражденний - очима жінок…
Їх стогоном пісня і досі у небі курличе…
Там Ангели пам’яті водять танок…
Не жіноче… З творчим началом її не сумісне.
Воно увібрало біль втрати і страх.
Шлях долі їх млоїв... гіркий і кривавий, зловісний...
Про щастя жіноче лиш мріяли в снах.
Із слізьми на очах, з незжатими в полі хлібами…
Із Долею Жінка - один на один…
Неви́губний осад, і мужність в бою з ворогами
Сплелися у плин переможних хвилин...
Жінка «грізного часу» воювала на фронті.
Її бачив солдаткою мужньою тил…
Для праці породжена, ніжна в любові і цноті,
Просила у Бога для захисту крил.
Очі війни… В них відбилися смерть і муче́ння,
Війна проти всього живого - злочи́н.
Здригається болісно в спогадах нам сьогодення...
На обличчях трепетний блиск намистин…
У Жінки МИР у руках, сонце і трави з росою...
Хоч за плівкою часу рани болять…
Та душа українська з своєю жагою й красою
Сильніша жахливих воєнних проклять.
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
- А хто вишивав тобі, мамо, сорочку?...
- Бабуся твоя цю творила красу.
Коли колисала мене в сповиточку,
зорею мережила долю ясну.
- А хрестики чорні, чому уплелися?...
- Мабуть, було тяжко в хвилину оту…
М’о біль і тривога в думках заплелися,
хотілося хрестиком скрить гіркоту.
- А квітів червоних чому так багато?...
- То радість і мрії, дитино моя…
Стібки кольорові старанно й завзято
з молитвами шились під спів солов’я.
- А чом полотно таке біле, матусю?...
- Світанки у нитці й проміння ясне…
Душею коли до сорочки горнуся,
в думках все дитинство за мить промайне.
- Чом ніжності скільки в барвінковім листі?...
- Співала, гаптуючи всі завитки…
Щоб шлях мій життєвий таким же був чистим,
як вдало підібрані нею нитки.
- Ти виший й для мене, матусю, сорочку,
щоб тілу й душі оберегом була…
Щоб, мовби весною, у тихім садочку,
на ній щедро квітами доля цвіла.
19.05.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Зажурилась вишня, посмутніла хата…
Все життя нам буде Вас не вистачати.
У серцях - живі Ви, пам’яттю зігріті,
Найдорожчі наші, найрідніші в світі.
Горлице-голубко, Матінко рідненька,
До домівки в вічність стежечка вузенька…
Щоб теплом зігрітись, крил твоїх немає,
Спогади на крихти душу всю ламають…
І прищепа-груша Тата виглядає…
Щовесни над віттям дух його витає…
Старанно в турботі джміль квітки цілує…
А під осінь плодом груша нас годує.
Та нема під нею в щебеті родини,
Немов сльози вранці, росяні краплини…
І в бджолиній пісні радості немає,
Сад без вас вже вкотре, тішить нас розмаєм…
Пелюстками стеле білу скатертину…
Бачить у скорботі зустрічей хвилини…
Бережемо в серці всі найкращі миті…
Найдорожчі наші, найрідніші в світі…
06.05.2021
Л.Таборовець[b][i][/i][/b]
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Переклад з Ирина Самарина-Лабиринт
Источник: https://millionstatusov.ru/stihi/detstvo.html
Мамо, як же я хочу в дитинство,
Туди, де за руки тримаємось знов…
Там із нами жили, по-сусідству
І віра душевна, і справжня любов.
Де кучеряве над нами небо
з хмаринок, блакитних крутих берегів…
Світ не був там нікчемно-ганебним,
Там зла не було, і лихих ворогів.
Мамо, я в тім краю залишила
Світлі мрії свої, і безліч ідей …
Як же я справедливість любила,
Сад, небо і квіти... і щирих людей!
Як мені, мамо, не вистачає
в мить, коли огортає печаль і сум,
Серця, що все без слів розуміє,…
Тепла твоїх ніжних, натомлених рук.
Швидко все у дитинстві минало…
Як мама стрілою летіла на крик…
І через мить в очах все сіяло…
Втішала… Гоїла рани, мов чарівник.
Тепер все не так... Все по-іншому…
Сльози ховаю... Душу давить той плач…
Де, та рідна стежинка додому?!...
Я прошу, як в дитинстві: «Мамо, пробач…»
Вірить навчи в людей, всміхатися,
Зради страшної звідусіль не чекать.
І з рідними не розлучатися,
І навіть у сні не боятись літать.
Мамо, життєві стираються грані…
Ми щасливі усі лише на показ.
Бо живемо, немов у капкані,
захованих в душу нестерпних образ…
А від них, на жаль, не зігрітися…
Тінь холоду й морок повзуть до грудей…
Мам... поведи з дитинством зустрітися,
У світ добродушних і щирих людей…
27.04.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Скажи: «Кохаю…» квітами,
Що грають самоцвітами…
І серденько жіночеє всміхнеться лиш тобі.
З весняними привітами,
Дощами й снігом вмитими,
Дарують вони радість нам без суму і журби.
Скажи: «Кохаю…» ніжністю,
Щоб не було розбіжності
В тих відчуттях, що пристрасно так ніжаться тіла…
Здивуй мене незвичністю,
І пам’ятатиму крізь вічність я,
Як в почуттях тих трепетних згорала вся до тла…
Скажи: «Кохаю…» поглядом,
І потону я в спогадах
Про мить для двох щасливую, коли зустрілись ми…
Не відчували холоду,
Душа по вінця в солоді
Втішалася краплинками - сніжиночок слізьми…
Скажи: «Кохаю…» вірністю,
І щоб було це в дійсності.
Щоб ми в любові відданій жили, мов голуби…
Втішались щоб буденністю,
Кохались у взаємності
І промовляли з трепетом: « Люби мене…люби…»
11.03.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Шумлять тихо трави, в покосах отави
Пісню наспівну веде верболіз…
Берізок постава, в краю золотавім
Спомином душу тривожить до сліз…
Ті хвилі блакитні, в льонах лани літні,
Мов відзеркалення неба глибин…
На соснах столітніх, у ранках досвітніх,
Сяють смолисті разки намистин…
Річки мелодійні, в потоці спокійні
Серед квітучих лугів і дібров.
Думки елегійні, кохання омрійне -
Кредо життєве всіх вище основ.
А квіти барвисті лише у дитинстві
На нивах так манять, і рушниках…
В батькі́вськім блаженстві, в юнацькім шаленстві
Жили, немов бджоли у стільниках…
А там пахне м’ята, теплом ми обняті…
Хліб мамин з пе́чі, борщі і куліш…
І ікона «Розп’яття», в будні і в свята
В домі була оберегом раніш.
Нас зи́ми морозні, сніги віртуозні
Не лякали… Гартували, як сталь…
Мрії серйозні і думки грандіозні
Наші шляхи малювали у даль…
Весною лелеки вертались здалека
Серце їх кликав наш отчий поріг…
Що та небезпека, морози, і спека!?...
З галузок жде рідне гніздо у дворі!
Із часом частіше, у снах все миліше
Щасливе дитинство, юності час…
Де все найпростіше було найцінніше,
Пам’ять туди повертає всякчас…
02.03.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
[b]"Стояла я і слухала весну..."[/b]
[b]Л.Українка[i][/i][/b]
"Стояла тихо я і слухала весну…"
Торкались мого серця її струни.
Вона окрилена вмивала борозну,
А з неї посміхались густо вруни.
Зима затриматись благала, та дарма,
Лише здійняти встигла білі крила…
Чаклунки силою наділена Весна
Усе довкола миттю підкорила.
Скресала крига сива… Бігли ручаї…
Лютневий вітер заспівав тихіше...
До сонця птахи линули... І ожили гаї...
Хоч ще без листя вітер їх колише...
Пухнасті котики вербові після сну,
Розкудлили на прутиках ворсинки.
А щоби краще чути пісню весняну,
Уже зняли з голів свої хустинки.
Отак стояла б я, і слухала весну…
Той тихий гомін, щебет, шепіт, співи...
Про воскресіння пісню ніжно-голосну
Із вуст весняної чаклунки - діви.
01.03.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
О, Лесю, Лесю! Ти - велична, свята українко,
Ніжна, чуттєва і жертовна в коханні душа…
Лине пісня твоя «Лісова», геніально і дзвінко,
Немов у синьому небі вільне, крилате пташа.
Тобі, терпеливій, корилося все із дитинства:
Гаптування і книга, музична, піднесена гра…
І «мусило» жити нескорене в серці таїнство -
Берегти цінність ту, що в душі у віках не вмира.
Ти, горда й вразлива, уміла «тримати обличчя»…
Тебе гнала хвороба, як пташку, у теплі краї…
«Життя на валізах» … З собою війна твоя вічна,
Терпеливість і стійкість – безводні, пусті ручаї…
«Без надії» таки сподівалась жити, й кохати,
А від поезії Гейне з милим і мліла, й цвіла…
Та з «храмом зруйнованим» - щастя у долі не мати,
Світу, коханням «скаженим», лиш «Одержиму» дала.
Блукає у травах чарівний твій сон рано-вранці…
Недопита улюблена кава твоя крижана…
Ох, Лесю, Лесю! Українко свята, в вишиванці,
Ти для всіх відбулася, - пропала для себе сама!
Бути просто щасливою - пізно це зрозуміла…
Верх взяла геніальність, яка проросла крізь віки.
«Вічная пам’ять» - тобі… Твої поезії - крила,
Дарунок нащадкам з-під незламної Лесі руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
[i]До 150 річчя з дня народження Лариси Петрівни Косач /Лесі Українки./[/i]
О, Лесю, Лесю! Ти - велична, свята українко,
Ніжна, чуттєва і жертовна в коханні душа…
Лине пісня твоя [i]«Лісова»[b][/b][/i], геніально і дзвінко,
Немов у синьому небі вільне, крилате пташа.
Тобі, терпеливій, корилося все із дитинства:
Гаптування і книга, музична, піднесена гра…
І «мусило» жити нескорене в серці таїнство -
Берегти цінність ту, що в душі у віках не вмира.
Ти, горда й вразлива, уміла «тримати обличчя»…
Тебе гнала хвороба, як пташку, у теплі краї…
«Життя на валізах» … З собою війна твоя вічна,
Терпеливість і стійкість – безводні, пусті ручаї…
[i]«Без надії» [b][/b][/i]таки сподівалась жити, й кохати,
І від поезії Гейне з милим і мліла, й цвіла…
Та з «храмом зруйнованим» - щастя у долі не мати,
Світу, коханням «скаженим», лиш [i]«Одержиму»[b][/b][/i] дала.
Блукає у травах чарівний твій сон рано-вранці…
Недопита улюблена кава твоя крижана…
Ох, Лесю, Лесю! Українко свята, в вишиванці,
Ти для всіх відбулася, - пропала для себе сама!
Бути просто щасливою - пізно це зрозуміла…
Верх взяла геніальність, яка проросла крізь віки.
«Вічная пам’ять» - тобі… Твої поезії - крила,
Дарунок нащадкам з-під незламної Лесі руки…
18.02.2021
Л.Таборовець[b][i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Без падолисту я - осінь, без тебе,
Без променів сонця - неба блакить.
Ти - наснага, для щастя - потреба…
Важко без тебе дихати й жить!
Я без тебе – зима без морозу,
Без хуртовини, завії й вітрів.
Я без тебе – без цвіту мімоза…
Як корабель, без штурвалу й вітрил.
Я без тебе – весна без любові,
Ніч чорноока без сяючих зір…
Річ німа в щебетливій розмові,
І безпорадне відлуння між гір.
Я без тебе, як літо без сонця,
Річка безводна в краях, де ти ріс.
Рідне без світла, дому віконце.
Ніжна ромашка, що впала в покіс.
Я без тебе - лебідка безкрила,
І зелен гай без співочих птахів.
Незбагненна любові ця сила,-
Ні меж їй немає, ні берегів…
16.02.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
[b]Переклад з [/b][i]© Copyright: Бабенко Катерина, 2017
Свидетельство о публикации №117021406904 [/i]
А ти, давай, живи!... Що значить - ти стомилась!?...
Лише вперед іди!... І всім вітрам на зло!...
Та не спочатку... Йди, поки не зупинилась...
Все що було – життя у твій вінок вплело…
Нехай воно трясло, душа на клапті рвалась…
Старалася сама ті рани залатать...
Бувало, в хованки сама з собою гралась...
Та чи життя від себе може десь сховать!?...
А кожен шрам душі - нагадування битви…
Уже рубців на ній давно не полічить…
Твоє минуле все - сакральне у молитві,
Твоє життя тебе таку змогло створить.
Ти пройдеш все, не треба сумнівів триматись.
Ти зможеш все… Ніхто цю силу не збагне…
І під життєвим грузом не дозволь зламатись
Щоб не було – життя у нас, таки, одне.
Припудри шрамики, вдягни свою усмішку -
Ти зараз, тут, сьогодні… - Тож радій, живи!
Прийми від долі все! Минуле все, як книжку
Якщо вже прочитала, - закрий і збережи.
13.02.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
З тобою ми зустрілись восени,
Як вальсувало садом листя…
Чому ж весна постійно у душі,
В екстазі все її обійстя?...
Білила темні закутки Зима,
Ховала в кригу сум і втому…
Ми й хуртовину любим недарма, -
Вир почуттів бажав полону...
На крилах вітру мчать наші роки,
Багряне сонце вже в поклоні…
Та літо серце грітиме, поки
Тепло до тіла йде з долоні...
12.02.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
[i]Переклад з © Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт[/i]
Повітря - ти моє, любов до болю…
Симфонія народжених надій…
У серці по відбитку, без паролю
Живеш в душі оголеній моїй.
Ти – бриз легкий, морський у день щасливий,
Весняний дощ, що свіжістю п’янить…
Ти – вітерець, що вальс танцює хтиво…
Ти – для душі невидимий магніт.
Ти - мій струмок, що врятував від спраги.
Ти – оберіг від втрат, і суму й бід.
Ти – острівець душевної наснаги.
Ти – й в темноті освітлюєш мій світ.
Ти, любий - для віршів моїх наснага.
Зізнання у коханні - привід в них.
Тобі, єдиний, ніжність і увага,
Обіймів море трепетних, тісних…
Ти – сон спокійний, тихий на світанку…
Мій промінь сонця, сенс мого життя.
Ти відданий і щирий до останку…
З тобою я квітуча, як весна.
04.02.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Радій, якщо життя барвінком в’ється,
Цілує сонце кутики очей…
І чуєш ти щодня, як серце б’ється,
Та п’єш нектар із зоряних ночей…
Нехай воно то плаче, то сміється…
Твоє життя… Прийми усе, як є…
Що краще іншим - то лишень здається,
Дарує Доля кожному своє…
Поки живеш у вирі буйноцвіття,
Цінуй усе, що Бог тобі дає…
Не будь в саду зеленім сухим віттям, -
Воно вже сили саду не дає.
Цінуй свій сум, бо не оціниш радість,
І біль стерпи, бо тіло ще живе…
А там душа, якій не треба слабкість,
Бо тільки в сильній – справжній дух живе.
Люби… Та так щоб стало серцю тісно…
На двох кохання в щасті розділи.
Не всім в житті буває легко, звісно,
Та кожен має лаври похвали.
Тож хай життя твоє барвінком в’ється…
Сміються щастям кутики очей…
Послухай вранці – якщо серце б’ється,
Цінуй життя, що понад всіх речей.
31.01.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен - гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!...
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину -
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий, що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці… Де ж землі краса?!...
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…
28.01.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Навіть в сильний мороз, коли аж гуде завірюха,
Нас може зігріти маленька краплинка тепла.
Я в будь - який час, перед тими зніму капелюха,
Хто всю свою ніжність готовий віддати до тла.
Хто дасть зрозуміти, що ти чогось вартий у світі.
Що має - розділить… підставить надійне плече.
З ким серед зими - відчуття, немов в теплому літі.
Хто й в темряві ночі роздивиться погляд очей.
Повага тому, у коханні з ким серце співає,
У сяєві ночі, шукаючи в небі зірки…
З ким мрієш…і мрієш… а ранок твій роси спиває,
У згадках про долю, полин оминувши гіркий.
І навіть, як сонце твоє уже йде до спочинку,
Купає заграва прожиті, невтомні роки,
У повісті літ допиши ще найкращі сторінки,
З них питимуть мудрість нащадки в прийдешні віки.
Додай ще родзинок в роботі своїй, відпочинку...
Тим, хто дорогий, підсолоджуй у будні життя.
Романтиком будь, і цінуй же закохану жінку,
Бо час, що вчорашній, не матиме вже вороття.
Тож навіть у холод, чи зливу, мороз, хуртовину…
Хай в серце чутливе проникне частинка добра.
І гріє любов, що до скону є вірна й єдина,
І цінна, мов скарб, та достойна поетів пера.
23.01.2021
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Я мрію прийти в твої лагідні сни,
В найсолодші вселитися мрії.
З тобою чекати приходу весни,
Що сховалась в примружених віях.
В благій ейфорії, рука у руці,
Обійняти небесні простори,
Де нашої долі невтомні творці
Розсипають бажань світлі зорі…
Можливо, з їх сяйвом, в галактиці ми
Щастя знайдемо диво-планету,
Де будуть реальністю завжди ті сни,
Про які пишуть вірші поети.
Вирує в любові там вічне життя,
Всі тривоги і біль пережиті…
Спільне в радості й горі серцебиття.
Приклад дітям, як вік свій прожити.
21.01.2021
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Я кожен день ціную за життя.
За все, що він мені дарує…
За те, що серця чую я биття,
І там добро завжди панує.
В словах ціную щирість і тепло.
Бо сутність слова, то є – сила!
Краса його, немов весни зело,
Як в піднебессі птаха крила.
Ціную душу в світлих почуттях.
Нехай у радості, чи в горі…
Лиш не було б у ній того сміття,
Де зло й байдужість мають зговір.
Ціную сильне, віддане плече,
Хвилини спокою і тиші…
Важливість тих навколишніх речей,
З яких черпаю теми віршів.
25.12.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Мене не буди, не тривож на зорі,
Коли солодко в снах ще купаюсь...
І з сяйвом її, о ранковій порі,
У коханні тобі я зізнаюсь...
Загравою вуст покриваю вуста...
Твого серця жагою торкаюсь...
І мить ця блаженна,… не грішна - свята.
Ароматами щастя впиваюсь…
Прошу: - Не іди,… не зникай,… залиши
Хоча б тінь,... щоб мережила ніжність…
Пульсом серця свого в моє ти впиши: -
«Долі наші – є більш, як суміжні…»
Стихає в світанку мелодія сну...
Тіла клітинки сонечко ніжить…
Надовго в душі ти посіяв весну...
Де в кожному подиху – свіжість…
21.12.2020
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Ніжилось тіло Зими в подушках -
У волошково – м’яких хмаринах...
Скарби небесні її в пелюшках,
На пухких колисались перинах…
З Вітром Хурделиця ткала сувій...
За верете́ном - видно світанок.
Вже крізь імлу припорошених вій,
Позіхав розманіжений Ранок…
Скинув промоклий дірявий кожух,
Напхав торбину білих полотен.
Стомившись від ткацтва, Вітер ущух…
Десь сховався у щілинах плоту.
Ранок на Землю змарнілу зійшов…
Із пухнастим, сріблястим дарунком…
До кожного ганку з світлом ішов,
Що зібрав за небесним лаштунком…
20.12.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Давно відшуміли літа молоді,
у юність дорога далека…
Та саме в холодні, грудневі ті дні,
синочка приніс нам лелека.
Дарма, що морози… Лиш сил додали,
мережила долю завія…
Молитви святі пелюшки обвили
з пророцтвом добра і надії…
Минали, мов вітер: як дні, так роки…
Незчулись, як виріс ти, сину…
Садочок, і школа минули таки…
Юність дихала ніжно у спину…
Дорослий вже став… А для нас ти – дитя…
Погладити хочу голівку…
Давно ти, синочку, пішов у життя,
свою в ній торуєш стежинку…
А я у думках, поки й сонце зійде,
до серця горну все, що рідне:
серветка - ялинка, де поїзд іде…
Твоє вишиття на ній плідне.
Ось твір твій про маму…Так тепло душі,
коли перечитую знову…
Я хочу щоб ти у моєму вірші
відчув атмосферу чудову:
де дім твій, родина… Ми разом усі,
стираємо відстань в розмові…
Чекає духмяний пиріг у красі,
й дарунки для тебе готові.
Тож, сину наш любий, живи у добрі,
грій серце своє у любові…
Хай у народження день звіздарі
малюють картину святкову.
Хай щастям наповниться тема її,
і барвами грає палітра...
Всі задуми, плани і мрії твої
з попутним лише будуть вітром.
Що маєш - цінуй, бережи і люби,
хай крила міцніють з роками.
Ніколи й нічим ти себе не зганьби.
Повертайся додому з птахами.
18.12.2020
[b][i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Початок вірша - переклад із © Сказоч-Ник 243
[b]https://www.inpearls.ru/ [/b]
Дякую за натхнення та ідею написання вірша
Дай Боже, нам всього́ і вчасно й в міру:
Щоб взимку - сніг, весною – первоцвіт.
У розпачі – лиш впевненість і віру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
Щодня, дай Боже, бачити світанки.
З дощами - осінь, літечко – з теплом.
Щоб в кожнім домі світлі, тихі ранки
Родину всю збирали за столом.
Дай Боже, тим, що в світ прийшли цей, долі.
Живим - турботу, спокій - в небесах.
Щоб кожен чесним був в життєвій ролі,
Бо, в тебе Боже, все на терезах.
Дай при падінні, трохи менше болю.
Хай після - важчим, але буде злет!
Душа і серце гордість мають, волю...
У віршах за́вжди славить їх поет.
Прозріння дай, до ближнього поваги,
Щоб збагатився милосердям світ.
Щоб не відчули голоду і спраги
Ніхто й ніде! ... Впишу, як заповіт!
Дай Боже, нам всього і вчасно й в міру:
Мороз – на шибці, на вазонах - цвіт.
Всім - радості, здоров’я зичу й миру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
За́ ніч розкрили шкарлупки каштани,
Порожні під листям вже сплять «їжачки»...
Колір змінили прекрасні ліани,
«Дубовими» стали в троянд колючки.
Шкіриться сонце крізь сірі тумани,
Погратися промені хочуть в "сніжки́".
Пестять несміло зимові жупани, -
Теплом до кісток пробирають стежки…
Бравий Моро́зець заслав до Калини
Сватів дорогих на ранковій зорі…
Хутро сріблисте, червоні рубіни…
Їй все до лиця… і якраз на порі…
А в хризантеми на щічках, рожеві,
У сяючих перлах - ще краплі дощу…
Ніби ці факти в житті й не суттєві -
Та їх до весни в свою душу впущу...
04.12.2020
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Чи словом зможу у вірші
Ту мить впіймати, що летіла?!...
Летить листочком від землі…
А він під ноги – їй на радість…
І чуб вихристий на чолі,
І дзвінко з вуст хлюпоче радість…
І щастя є!… Воно таке!…
Проміння сипле понад світом…
До сонця рветься гомінке…
Дитина ця - є цьому свідком.
Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Замало рим в моїм вірші…
Хай мить таку не вкриє пилом.
А радість сиплеться, втіша…
Із рук, що Всесвіт обіймають.
Лети, лети, свята душа!…
В майбутнє крила хай зростають.
30.11.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Із листям багряним у вільнім падінні,
Осінь відходить сумна й мовчазна…
Давно відлетіла з ключем журавлиним
Мила її світанкова струна…
Сядемо вдвох ми на при́чілку вічності,
Бесіда - мов у чарі́вному сні…
Ділиться щедро мудрістю й ніжністю,-
Їй довіряю думки потайні…
Хай загортає світанок їх в прядиво,
Зіткане з листя й туману в сльозі…
Ніччю прикрасить Зими срібне марево,-
Вранці Весна відшукає в росі...
Звабна у розкоші, в барвах, із гордістю,
В мить цю її життєдайна краса.
Осінь іде з загадковою почестю:
Дощ у повітрі - в снігу небеса…
29.11.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020