Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Этой осенью я пью грусть,
Как любимый мятный чай.
Под ногами слышу листьев хруст,
А мне снится тёплый май.
Солнце - как сладкий десерт,
Дождь как яд в чашке чая;
Грусть идёт за мной вслед,
Держит за плечо, не оставляя.
Деревья обнаженные - прям как моя душа.
Тепла и солнца скинули с себя одежду.
И что спасёт от этого меня?
Март только оставляет мне надежду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849364
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 25.09.2019
Скажи мені :ти мрієш уночі?
А потім плачеш ти без тями у подушку?
Зранку ховаєш очі ти свої,
Щоб ніхто не розпізнав твою сумную душу?
Скажи мені:смієшся ти удень?
Чи плачеш ти, приходячи додому?
Тікаючи від всіх своїх злидень,
Ти падаєш, голосячи, додолу?
Скажи мені:навіщо ти живеш?
Для того, щоб ридати і ридати?
Чому життя своє не бережеш,
Навіщо плачеш, якщо можеш щастя мати?
Скажи мені:чому ти зло шукаєш?
Скажи мені:чому ридати тут?
Коли можна щасливим легко стати,
Покинувши усю цю самоту?
Радій, танцюй, шукай лиш щастя!
І не соромся, позитивним будь!
Бо зла і смутку лихі снасті
Закриють тобі світлу путь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018
Візьму перо і спробую,
Напишу я вірші,
Лиш з ними я поділюся
Що коїться в душі.
Візьму перо і спробую,
Напишу я про мрію,
І вірші нехай знатимуть
Ким у душі хворію.
Візьму перо і спробую,
Нехай лиш вірші знають,
Бо люди таємниць
Як знають,не тримають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Була зима,та сніг холодний
Недовго протримався на сирій землі,
Розтанув й сліду не зали́шив,
Так йшли безжальні і морозні дні.
І навіть чашка липового чаю
Не зігрівала злих людських сердець,
Від них лиш холодом безжальним повівало,
Вони були бездушніші, ніж мрець.
Піду на кухню.Заварю собі я кави,
Погляну на усю цю слякоту.
Нехай напій цей серце зігріває,
Щоб бачити у світі лиш красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2017
Ми-люди,що здатні помилятись.
Та,на жаль,не кожен з нас
Здатен в минуле назад не озиратись.
Ми чекаєм,що на це ще прийде час.
А час лиш йде,і йде невпинно,
І люди йдуть,щоб не вернутися назад.Звичайно,
Для когось це звучить так дивно,та кожен
Повинен хоч у голові навести в себе лад.
Інакше ми усі отак загинем.
Хоч тіло наше буде ще живе.
І світ краси раніше ми покинем,
а душа наша плакати буде́.
І в темноті душевного вигнання,
В пітьмі жорстокого і злого забуття,
Ми лиш про себе будем здатні думать,
Так і не дивлячиси вперед,у майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017