| Сторінки (2/110): | « | 1 2 | » |
Вода купалася у місячному світлі,
на березі стояв старий пірат,
день сплив, кружляло щось бентежне у повітрі,
плескали хвилі, дув міцний пасат.
Щовечора моряк іде на узбережжя,
на Місяць подивитись, його схід,
ковтнути трохи океанського безмежжя,
відпливу побажати щось услід.
Тут флібустьєр, що перевірений роками,
стоїть, немов днювальний на кормі,
він розмовляє із нічними небесами,
благає щось втопити у пітьмі.
Комусь він молиться, оскільки вірить свято,
що неодмінно прийде корабель
і знов у парус вдарять щільно та завзято
удачі струмені, смачні, мов ель.
2017р.
************************************
Ожидания Флибустьера
Вода купалась в лунном свете,
На берегу старик стоял,
Поднялся ветер незаметно,
Плескались волны о причал.
Он каждый вечер в это место,
Смотреть приходит на Луну,
Как ритуал с волшебным жестом,
Ему понятным одному.
Бывалый флибустьер печально,
Глядит в ночные небеса,
Стоит, как на посту дневальный,
Он ожидает чудеса.
Он молится и верит свято,
Придут за ним его друзья,
Ударит в парус нагловато,
Удач и подвигов струя.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
Нащо кличеш біду, чорний вороне?
Чи в миру не потрібний живим?
То звертаюсь з дарами, поклонами,
сподіваюсь, що станеш незлим.
Що бажаєш у відкуп за милості?
Все проси, тільки душу облиш!
Бачу, смерть вже на стадії стиглості,
в серце цілить відточений ніж.
Відпусти ти мене, хоч калікою,
щоб ще зміг я зростити свій сад.
Що ти кажеш? Багато базікаю?
Вирок — смерть і не можна назад?
Ні, напевно почулося, стомлений,
і ти кличеш удачу в бою,
трохи різко та незадоволено
пророкуєш про долю мою.
Ворогів переможемо з успіхом
та закінчимо кляту війну,
потім все це згадаємо з усміхом,
хоч і сплачено дику ціну.
2017р.
****************************
Черный ворон
Что ты кличешь беду, черный ворон?
Ну зачем я тебе, дорогой?
Отпусти ты меня, я с поклоном
Обращаюсь к тебе, стражник мой.
Я уверен, все будет нормально,
Хоть успехи и боль впереди
Ожидают меня. Изначально
Предначертаны эти пути.
И пойду на врагов не стесняясь,
Без заботы за слабый живот,
И в сраженьи сполна искупаюсь,
И не важен той битвы исход.
Ты поможешь мне, черная птица,
Победить в этой схватке лихой?
Или мне это чудится, снится,
Смерть мою ты привел за собой?
Нет, скорее, ты кличешь удачу,
Предвещая красивый финал,
Когда сдам я последнюю сдачу,
В той игре, где ты сам банковал.
Разлетятся, как пух тополиный,
Все хотящие смерти моей,
На подмогу придут побратимы,
Все сметут, не оставят корней.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Для річки живленням є свіжі та швидкі струмки.
зібравши разом їх, вона впадає в море.
Так і життя, спочатку плине швидше за думки,
кінець життєвого шляху — для рідних горе.
Вода завжди прозора і солодка у струмках,
натомість, море містить забагато солі.
Так, юність в нас весела, безтурботна і легка,
а зрілість й старість не обходяться без болю.
Тепер, скоріш прислухайтесь до дзюркоту води,
Немає фальші тут, до місця все, по ділу...
Послухайте уважно як дзижчать в садку джмелі,
вільшанку, зяблика і солов'їв наспіви.
А зараз, наверніться до людей та їх розмов,
зверніть увагу на змістовність діалогів,
мелодику тих гасел, закликів "пустити кров",
що ріжуть слух і колють серце вже в пролозі!
Без зайвих натяків відразу все збагнете Ви,
як же багато зайвого говорять люди...
все лають, хваляться, неначе геть без голови,
не розуміючи життя без словоблуддя.
Щасливий той, хто світлість, чистоту души зберіг,
що за народженням отримана від Бога...
крізь все життя проніс її, вона як свіжий сніг,
без темних плям, образ і сумнівів убогих.
Живе щасливо той, хто про минулі кривди злі
забув, майбутнім не бентежиться нітрохи,
веселий й добрий, не смішний, "тримається" в сідлі
і не ховається від труднощів у льосі.
Не стане безтурботний лізти не в свої діла,
і радити пусте не маючи причини,
і другу завжди подарує трішечки тепла,
притулить заблукалого в своїй хатині.
Невдачі, перемоги, успіхи — це ті квітки,
що зводять шлях життя у сумнівів болото,
бентежать душу й серце, розум рвуть на всі боки,
наводять морок й "самоварну позолоту".
2017р.
***************************************
В поисках счастья
Ручей прозрачный — пропитание реки,
Собрав их сонм, река впадает в море,
Так наша жизнь рождается в большой любви,
Оканчивается, к несчастью, в горе.
Вода в ручье всегда прохладна и сладка,
Морская же содержит много соли,
Так юность наша беззаботна и легка,
А зрелость порождает много боли.
Прислушайтесь теперь к журчанию ручья,
В нем фальши нет и к месту все, по делу,
Послушайте скорей жужжание шмеля,
Малиновки и соловья напевы.
Ну, а теперь, теперь послушайте людей,
Их реплики, доклады, диалоги,
Мелодику призывов, лозунгов, речей,
Вступления, сравнения, предлоги.
И без намеков сразу все поймете Вы,
Как много лишнего вещают люди,
Все хвастают, грозят, ругают, и, увы,
Не понимают жизнь без словоблудий.
Счастливый тот, кто кротость, светлость, чистоту,
Своей души прозрачность от рожденья
Хранит всю жизнь, не заполняя пустоту
Обидой, злобой, гонит прочь сомненья.
Счастливый человек не станет строить жизнь
Чужую без причин и приглашений,
И будет принимать друзей без укоризн,
Не создавая ближним осложненья.
Счастливый тот, кто позабыл о прошлом зле,
О будущем не думает нисколько,
Он весел, не смешoн, всегда сидит в седле,
И не хранит обид былых осколки.
Успехи, неудачи - это те цветы,
Что путника ввергают в сеть сомнений,
Туманя разум, отдаляют от мечты
Меняя траекторию движенья.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
https://youtu.be/utIUlnVza2Q
Пелюстки пролісок розкриє навесні,
заквітне рясно, знов народиться життя,
гаразд скрізь буде, і повір, що уві сні
насниться добре, стане часткою буття.
Докори й кривди перемелються на пил,
засяє світло, друже, зникне темне зло,
лише потрібно, не шкодуючи всіх сил
радіти й жити, наче ти накритий склом.
Порийся в пам'яті, про ті часи згадай,
коли ніщо не заважало бути тим,
ким би хотів, навколо цвів казковий гай,
птахи співали, все здавалося легким.
Не переймайся з того, що цей дивний світ
не надає того, чого бажаєш ти,
а твій дурний і ненажерливий живіт
керує твоїм "я " і заважає йти.
Облиш всі прагнення, не цілься на пусте,
скоріш прислухайся до серця і душі,
ураз тоді збагнеш, де те і що не те,
відділиш думки власні від жадань чужих...
2017р.
************************************
Снег сойдет
Снег сойдет и распустит чудесный подснежник
Лепестки откровений — фибры ранимой души,
Чудеса озарений откроются нежно,
Друг, поверь, будет свет, ты себя терять не спеши.
Перемелются в пыль все сомненья, тревоги,
Раствориться печаль, отпадет дорожная грязь,
Все мы, к счастью, похожи, худы, босоноги,
Если в корень смотреть, все живем чего-то боясь.
Память скорби утопит в волшебном потоке
Оживленья счастливых моментов сложной судьбы,
Ты сплети из них рубище с горлом широким
И одень, как кольчугу, пойдешь без глупой борьбы.
Забывай все былые обиды, упреки,
Не ищи виноватых, их нет, иллюзии зла,
Сам себя береги от падений и взлетов,
Пользы с проком в них столько же, как огню от тепла.
2016г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
Етажерки визнання творимо з картону,
дім величний виходить, немов з-за кордону,
даму пік підберемо із поглядом томним
та фризурою й хусткою замість корони.
Стелю зробимо із візерунком трефовим,
добре все тут вдається і геть по закону,
замість килима буде нам шістка червова,
стіни з дамою бубен — неначе ікона.
Замок княжий збудований вдало, — чудово,
мов фортеця міцний і напрочуд красивий,
все, одначе, скінчилося якось раптово,
стіл хитнувся, дім рухнув, мов громом звалило...
2017р.
*****************************************
Этажерки признания
Создаем этажерки признания,
Созидаем, творим из картона,
Даму пик разместим в основание,
Всю в обнове, с прической гарсона.
Стены выложим мастью трефовою,
Все как будто по Божьим заветам,
Пол уложим десяткой червовою,
В потолок вложим бубен валета.
Замок княжеский выглядит здорово,
Но, однажды случилась нелепость,
Стало оловом красное золото,
Стол качнулся, рассыпалась крепость.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762686
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 28.11.2017
Коли боротьба зі своїми думками п'є розум,
немає спасіння від бачень, прогнозів і мрій
і більше терпіти свербіння в душі ти не взмозі,
бо геть захлебнувся в токсинах із намірів й дій...
Скоріш зрозумій, ні, повір, що на все воля Бога!
Проте є чудовий підхід у такій боротьбі,
очистити себе, відмити нудьгу та тривогу,
відкинути все, що лукавий намарив тобі.
Якщо ти не здатен словами прикрасити тишу,
і думки твої налаштовані на каламуть,
молитвою з серця хутчіше наповнюй цю нішу,
щоб скинути з себе все те, що в тобі родить лють.
Проси на колінах, благай у Всевишнього ласки,
щоб витяг із ями й наставив на праведний шлях
і далі провів крізь болота, обводячи пастки
й надав тобі крила, щоб зміг ти летіти мов птах.
https://www.youtube.com/watch?v=aa7zC9UCRq8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2017
Наш світ складний, великий, дивний і безмежний,
його змістовність осягнути неможливо,
пливемо в ньому хто як може — хто бентежно,
хто переймається, а хто живе щасливо.
Наклавши вислови у стильні етажерки,
для свого розуму будуємо основу,
а щоб прогнати чортівню із табакерки
ми на одвірок прибиваємо підкову.
Але звичайні речі містяться в природі,
про них не варто забувати в своїх спробах
продертись вверх і по дорозі, при нагоді
не підсковзнутися на слизьких й стертих "сходах".
Нема ним вороття, бо всі вони миттєві,
з'являються зненацька, наче випадково,
є покриттям і пилом на шляхах життєвих,
напрочуд чимось бажаним і загадковим.
Слова, можливості і час згубити просто
їх витративши на суцільну порожнечу,
ці втрати відчуваються пізніше гостро,
коли ми з часом помічаємо цю втечу.
Слова не підбираємо, а так не можна,
час гаємо на щось пусте і ненавмисно
втрачаємо можливості, а в них заможність,
важливе, цінне щось, коштовне і корисне.
2017р.
**************************************
Слова, возможности и время
Наш мир велик, глубок и многогранен,
Познать его устройство невозможно,
Мы в нем плывем, как щепка в океане,
В попытках рассуждать о тайном, сложном.
Нагромоздив цитаты в этажерки,
Пытаемся создать ума основу,
А чтоб прогнать чертей из табакерки,
Мы прибиваем на косяк подкову.
Но есть простые вещи, о которых,
Не стоит забывать в своих попытках,
Создать себя, не превратиться в порох,
Не утонуть в прописанном на свитках.
Им нет возврата, все они в мгновеньях,
Покрытия на жизненной дороге,
Они мелькают в быстрых откровеньях,
Не обивая жалобно пороги.
Легко слова, возможности и время,
Потратить в пустоту, не понимая,
Их ценности большой, и это бремя,
По каплям отдаляет нас от рая.
Соря словами, их не выбирая,
Растрачивая время на пустое,
Возможности по глупости теряя,
Выбрасываем что-то золотое.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2017
Де ж ти моя Зіронько, світла та щаслива,
все блукаю в пошуках і гукаю тебе.
І куди ж сховалася, де ж ти закотилась?
Світиш комусь іншому високо у небі.
Впевнений, що знайдемось і засяєш рясно
теплим світлом злагоди, миру та зростання,
надихнеш на подвиги, щирі та прекрасні,
шлях подальший висвітлиш без нудьги, страждання.
Зараз, мов напомацки, рухаюсь поволі,
морок скрізь і темрява, геть не бачать очі...
Йду вперед, не згублено, не цураюсь долі,
з вірою, і впевнений у скінченність ночі.
Близько вже світанок твій, все заллється світлом,
темна смуга труднощів лишиться позаду...
Зірка Щастя з'явиться і буття розквітне,
успіх, вдача й радощі хлинуть водоспадом.
2017р.
*************************************
Звезда счастья
Трудись усердно, не зевай,
Всегда колотит нас судьба,
По том, что хвалим, так и знай,
Что ставим во главу угла.
Покажешь "другу" свой уют,
И зависть распалишь его,
Так может быть, все отберут,
И не оставят ничего.
Увидит враг твою слезу,
И несказанно будет рад,
Ты радость не давай ему,
Пускай растит свой злобы сад.
И только Бог решит, куда
Направить верного раба,
Не думай, верь, и никогда,
Не подведет твоя Звезда...
2015 г.
https://www.youtube.com/watch?v=iHI6y09Q7bE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Всередині звичайної людини
є скарб, прихована значна коштовність,
"алмаз" душі знаходиться в грудині,
він ототожнює її духовність.
Алмаз є найміцнішим у природі,
символізує твердість, волю й статок,
Земля в своїх глибинах його родить,
вогонь й графіт дають йому початок.
Не впевнений у цьому родоводі,
але, колись все стане сірим пилом,
нема нічого вічного в природі,
часи розчавлять і велику брилу.
Однак, цей самоцвіт, напевне, вічний,
і з часом набуває свіжих граней,
в яких вбачається ізографічний
відбиток драм буття в твердому стані.
Так "діаманти" робляться з нічого,
коли вдається витримати болі,
тертя, нудьгу, що наслані для того,
щоб душу дерти на вимогу долі.
І той, хто свій "алмаз" несе без битви,
отримує велику нагороду,
без сколів буде він і не розбитий
та сяятиме в будь-яку негоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762464
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.11.2017
Вбралось все навколо пожовтілим листям,
ледве виглядає сонечко з-за хмар,
і таке здається, наче ненавмисно
хтось великий вимкнув радощів ліхтар.
День якісь сіренький і не чутно співів
й щебету веселих лісових птахів.
Листопад керує, надсилає зливи,
вітер, холод, мряку… йде сезон дощів.
Перехожі мерзнуть, кутаються в куртки
і кудись невтримно, наче навмання
щільним і скаженим, божевільним гуртом
плине в піднебессі зграя вороння.
Київ мов спинився, вулиці безлюдні,
і лише гуркоче, стогне Міст Метро
тягне пасажирів, тут суцільні будні...
На льоди чатує, потемнів Дніпро.
Думки невеселі полонили розум:
"Як же дочекатись теплої весни?
Буревій завіє, затріщать морози"...
Нудно і тужливо жити восени.
Все, однак, минеться, і настане свято
розквіту і вроди, буде край зимі,
ну, а поки краще йти вперед завзято
прийде час і знову стануть теплі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2017