| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Положено ходить под небесами...
А мне бы только во свете луны,
Крыши домов задев едва руками,
Взлететь туда, где бликают огни.
Они мерцают ярче всякой лампы
И на Земле свечей им равных нет.
О, как манят они меня. И вправду,
Мне очень нужен, нужен этот свет.
Но я иду, раскрыв свои ладони.
Пытаюсь собрать капельки дождя
Хоть этот дождь мне по душе бетоном,
Все же я рада, что есть он и я.
А там повыше, на уровне неба.
Кометы молниеносно пролетят
И весь мой путь невзрачен, чем-то беден
Наполнят и дополнят, осветят.
И капли на руках вмиг потеплеют
От этого, стекут они с лица.
Как растворившися в воде целебной
Освободится от тисков душа.
Было бы чудно — появятся крылья...
Но это вряд ли. Жизнь не такова.
Даже уже без крыльев, пусть без крыльев
Взлететь бы выше, прямо в небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821935
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.01.2019
Самі напишуться фрази
І сам же закінчиться дощ,
Десь зникнуть несправжні образи,
Що серцю шепочуть: "Помовч".
Тоді я розсуну фіранки
І вникну в таємну суть,
Де місця нема забаганкам -
Забуть щоб чи разом буть.
І втягує нас безнадійність,
Проте так надія п'янка.
Надія на що? Імовірність...
Ймовірно сніг вже проліта.
Можливо припали сніжинки
До рук і до вуст твоїх.
А хтось постріпав їх, щоб тільки
Не змерзти тобі від них.
Й чи так там насправді добре?
Отам, де немає мене.
Здається, що надто я горда...
А що каже серце твоє?
Різниці немає в тім. Хочеш,
Хай просто про мене мовчить.
Я й так тишком-нишком залишусь
Десь близько, щоб з ним говорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
Падає з дерев все листя
І не грає вже струна.
Так, порвалося намисто
Те, що зветься почуття.
І розбіглись намистинки
По підлозі як зірки,
І не світять ні хвилинки,
А так сяяли тоді.
Закотились за дивани
І за шафи, за стільці...
І у кого тепер рани?
Струм кого б'є по руці?
Опишу я всю неправду...
Що неправда? Що було?
Треба воно комусь, справді?
Треба, як не все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
А тучи закрыли все небо.
Корабль плывет не туда.
Теперь, где-бы ты уже не был,
Наверно, приду туда я.
Приду туда или останусь
Потеряной в серой толпе.
И пусть, что никто не узнает.
Там больно не будет так мне.
Вокруг для меня вечно осень
И сердце разъела печать.
О чем-то оно просит очень,
Но нечего мне ему дать.
А так ведь жизнь стала прекрасной.
И все у меня вроде есть.
Но это напрасно-напрасно...
Напрасный красивый конец.
Красивым он будет? Жестоким?
Но если б он все таки был.
И если б в конечном итоге
Ты просто меня полюбил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772875
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2018
Темна вежа на горі.
Хтось стоїть в вікні її.
Хоче собі на біду
Впасти камнем у пітьму.
Місяць світло направляє,
Його очі просвітляє.
Може бачити почне,
Що не треба це усе.
Але ні, у нього горе,
А страждань аж ціле море.
Невзаємне, бач, кохання
Не притупить це бажання.
Це така безмежна мука.
Постріли у серці стука.
Мозок дим пускать почне,
Щоб закінчить це уже.
Ноги падають згори.
Руки теж ідуть туди.
Так, кінець. Він вже летить.
Скоро прийде вже ця мить.
Десять, дев'ять, вісім, сім...
Робить це він назло всім.
Він помре - вони вжахнуться.
Як же жаль! - всі схаменуться.
Як же ж Я його любив,
А він нащось себе вбив -
Скаже Бог. Його ж життя,
Хоч було, та без пуття.
Краще стало? - Бог спитає,
Та покращень там немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Ночь, ноутбук и картинка -
Верю надеюсь моя.
Стало тебе очень плохо.
Мне бы утешить тебя.
Тупо втыкаешь на фотки.
Может, они не мои?...
Да уж... Я как идиотка,
Приняла мысли свои.
Зря я... Ты не вспоминаешь.
Просто всё - я не она.
И не по мне ты скучаешь.
Я ведь тебе не нужна.
Тик-так... Стрелка за полночь.
Ты до сих пор онлайн.
Может, тебе нужна помощь?
Жаль, я не при делам.
Что ж, одиночество - мука.
Знаю, теперь ты один,
Но, чтоб прийти вновь без стука,
Не нахожу я причин.
Клик-клик... В руке уже мышка.
Точно сейчас напишу,
Но что-то шепчет: "Не трогай.
Будь, где ты есть, я прошу".
И я внимаю. Так лучше.
Слушаю голос внутри,
Что повторяет: "Не стоит
Без приглашенья идти".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772547
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2018
Из-под маски бывает не видно,
Что потеряно, что сберегли.
Только сердцу всегда так обидно
Сказки на ночь читать о любви.
И пускай ты теперь знаешь правду,
Всё равно ждешь, была не была...
Эх... Ну как же всё это приятно -
Верить в то, что не будешь одна.
Ты заходишь, а вид там все тот же:
Неприглядный, но сумрачный лес.
Хоть и знаешь, что, ох, как там сложно,
Ждешь и ищешь, как прежде чудес.
Там поэты блудили без смысла.
Все искали, но нет, не нашли.
Их же тоже съедает обида
И они никому не нужны.
И туда же пришли все артисты,
Все актеры, танцоры, певцы -
Все, кто пели, играли, плясали
О тех чувствах, присущих любви.
Эти чувства хоть сладки, но муки.
Станет дурно, как много и съесть.
И не нужно ждать лучшей погоды.
Оставь это, не стоит, не лезь.
Ведь окажешься выброшен в море,
А вокруг темнота - темнота...
Сколько раз так бывало с тобою
И казалось, так будет всегда?
Да, возможно ты там захлебнешься:
Тонешь, ищешь всё чьей-то руки.
Сам пока с этим не разберешься,
Не увидишь спасенья, не жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772355
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.01.2018
Строптивость где ты? Где мое унынье?
Где искры из взбесившихсь глаз?
Отнюдь вы стали больше не нужны мне.
Вы в прошлом где-то, только не сейчас.
Врагами стали. Вы со мною были,
Но делали меня увы не мной.
Так почему же за меня решили,
Что стать должна я именно такой?
Налюбовавшись вдоволь отраженьем,
Я преклоняюсь перед вами, господа.
Должна ли я молится о прощеньи?
Уж слишком не похожа на себя.
Собрав все доводы и претерпев мученья,
Всю силу воли соберу в кулак.
Я приняла серьйозное решенье -
Не нравится, я не хочу жить так.
В глаза осколок правды залетел мне
И режет-режет. Больше не могу.
Не понимая смысл пораженья,
Я стиснув зубы это все терплю.
И выколоть б глаза, что бы не видеть.
Язык отрезать, что б не говорить
И сердце вырвать, что б без продолженья
Не продолжать так предано любить.
Жалеть себя, слезами заливаясь.
Какая же... Какая же беда...
Печаль придет. Что же еще осталось?
Ради печали жить так мне тогда?
Нет, не хочу. Пускай глаза сияют,
Пусть слышится приятная молва
И сердце любит пусть, но только не страдает.
И только так оставлю навсегда.
Хоть проведу я дни в уединеньи.
Смирение - вот новая глава.
Ведь в этом то и есть всё достиженье,
А гордость это больно для меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.01.2018
Прийде тихо навшпиньки незримо
Ніч - майстриня кошмарів твоїх.
І заселить з душі в тлінне тіло
Нечестивий та бажаний гріх.
Ця спокуса - найлегша омана
Що "любові" його підійде.
І ще вищою ніби любов'ю
Навкруг пальця тебе обведе.
Вечір просить і місяць, і зорі.
Він сказав, це потрібно обом.
Тільки зранку і того не знайдеш,
Хоч тепер ви і типу разом.
І хоч як ти тепер не старалась
Не збереш вже докупи ті пазли.
Основні загубилися десь-там
І немає тепер чим докласти.
Ідеальні тепер помінялись,
Стали грубі, нерівні, пусті.
З них картинку тепер не побачиш.
Не складуться у тебе вони.
У сценарія тема провальна,
Бо роману не буде уже.
Епізод, епізод, міні-сцена
І на тому, панове, усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2018
Тенью, тенями днем даже ночью
Пропадают кто влюблены.
Им бы сесть да расслабится лучше,
Но не делают это они.
Все летят мысли их вдоль планеты,
В небе, в космосе, возле луны.
Вся вселеная просит об этом.
Просит нежности, ласки, любви.
Нежно-нежно они бы коснулись.
Нежно-нежно глаза б подняли.
Ведь вселенная ихняя где-то
Точно ждет этой нежной любви.
Ну а если не ждет? Что ж бывает.
Из-за этого все не умрут.
Умирают лиш единицы.
Остальные с этим живут.
Да, живут, все мечтая об этом
И когда же случится оно:
В день прекрасный зимою иль летом
Скажут им: "Без тебя не смогу".
Может это напрасно? Кто знает...
Может так ведь, а может и нет.
Но никто, ни один из влюбленных
Сам не спросит про честный ответ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771824
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.01.2018
Ну знаю, нічого не значу.
І що з цим робити тепер?
Померти не хочу, та наче
В мені хтось-там точно помер.
Цей хтось дуже-дуже старався.
Тепер відчай вбив все разом
І хтось тихше тиші вже плаче,
Щоб ти тільки цього не чув.
Мовчу зараз, очі стомились
І погляд мій також стомивсь.
І тільки б десь в твоїй уяві
Таким він не був, не лишивсь.
А хтось той добив себе точно.
Напився із жалю й тому
Повісився десь у підвалі
І випустив душу свою.
Нема його. Більше не бачу,
Не чую нестримних благань.
Нічого... Нічого не значу -
Вся відповідь моїх питань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2018
Почему я в любовь не верю?
Потому что когда-то я
Отдала свое сердце злодею.
Он не хочет любить меня.
И хоть я сама как злодейка,
Злодейством хотела мешать.
Поломаной стала система.
Не в силах её исправлять.
Я честно скажу, собиралась.
Не знаю, когда соберусь
Забыть его... Как ни старалась
Возможно опять поведусь.
Без боли, без тени препятствий
И не сожалея о том,
Я даже бы всё повторила
Хоть раз или два (миллион)...
Ох, злодей... Ох, ужасный негодник!
Что же сделал со мною ты?
Отдаю тебе всё, что пригодно
Для большой, для взаимной любви.
Но увы, как всегда безответно.
Я злодейством не стану тошнить.
Стану ангелом, милой, чудесной.
Будет всё, чтоб ты смог полюбить.
С пузырьками внутри взлетая
Лучше снять розовые очки.
Ведь злодею мой признанья
Очевидно совсем не нужны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2018
Хочеш, відкрию таємницю.
Розкажу, чому програєш.
Ти знатимеш, де та помилка
І в інший раз не прогадаєш.
Буває так було байдуже,
А потім, лихо, уже ні.
І любиш ти його вже дуже.
Ви й дружби ще не завели.
І все, отут вже ти пропала.
Не треба ти йому така.
Цього йому нікчемно мало.
Цікавість зникне без сліда.
Ти станеш дуже соромлива,
Мовчатимеш, будеш на дні
І цим йому вже не вгодила,
І скаже так тепер тобі:
- В людей є різні інтереси.
Що можеш ти - не по мені.
Я не люблю такі мовчанки.
Це просто так. Це так собі.
Мовчанням ти не зацікавиш,
Бо так нажаль не виграють.
У такий спосіб споконвіку
Успішно завжди виграють.
Печаль тобі не допоможе.
Хто винен? Це не ти така.
Це є таке поняття гоже
Про те, яка любов сліпа.
Ти осліпай, але пізніше.
Тільки не зразу, не тупи.
Зберися, потерпи ще трішки,
Бо краще, коли вдвох сліпі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Світло вже згасло повільно.
Мій океан давно спить.
Душі моєї загадка
Хоче розгадку впустить.
Ключ несміливо подам я,
Ніби цього не роблю.
Ніби про це я не знаю,
Двері тобі відчиню.
Погляд спущу для годиться,
Мовчки у бік подивлюсь.
Тільки би ти залишився.
Тільки би цим не жахнувсь
Що там за цими дверима?
Що там тепер бачиш ти?
Правду, одну лишень правду
Я відкриваю тобі.
Що буде потім? Так страшно.
Я цього хочу таки.
Вимовить складно і тяжко:
"Будь тут, залишся, не йди".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
И кажется мне, как будто
Живу я на свете зря.
Душа моя потому-то
Под землю давно ушла.
И нету спасенья больше,
И смысла нету ни в чём,
И только на горькую правду
Навеки мой мир обречен.
Навеки... А может смогу я?
А может оттуда уйду?
А может... А может-а может...
И что же мне будет с того?
Живая, дышу, надолго?
Внутри я как будто мертва.
Там тысячи мелких осколков
Мне в серце вонзила судьба.
Так больно... Сейчас я заплачу.
Заплачу от боли. Потом
Возьму себя в руки и значит
Жить буду, успею, пройдём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770921
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.01.2018
У світі все закономірно.
Ти можеш вибрати собі
Оту одну, одну-єдину
До серця буде, що тобі.
Приймаєш рішення вагоме
Чи не вагоме, як вже є.
У себе ти як закохаєш,
То й любить вона вже тебе.
Вигляд із-боку: сонце, стежка,
Ростуть обабіч квіточки.
Троянди ніжні, незалежні
Порозкидали пахощі.
І кожна з них така прекрасна,
Така мрійлива, чепурна,
Так ніжно дивиться на тебе
І може бути лиш твоя.
І тягнеться рука до неї.
Відчути б лагідність пелюсток.
Ти зараз зірвеш квітку неба
Не боячися злих колючок.
Тобі байдуже, їй не страшно.
Тепер не колеться, бери.
Тільки мені щось дуже лячно
І тому я кажу тобі.
- Не рви її, чуєш, не треба.
Бо що з нею буде тоді?
Триматимеш десь біля себе,
А потім попросиш піти.
Або не попросиш. Так кинеш
Зів'ялу її у траву.
І звідти ніхто не підійме
Троянду нещасну оту.
Кому вона буде вже треба?
Не ніжна, не гарна, не та,
Якою була ще до тебе,
Якою для неба цвіла.
Такою ж не буде ніколи -
Зів'яне, засохне, помре.
І хоч шепотітиме довго:
"Люблю... Я люблю ще тебе".
Не знатиме те, як даремно
Просити того, хто пішов,
Забув вже про неї й напевно
Вже іншу троянду знайшов.
Хоч й інша, а доля та сама -
Зів'яне, засохне, помре.
І може така вже й не любить -
Ненавидить точно тебе.
І морна краса твоя, квітко,
Як матимеш схожу любов.
Як плакатимеш дуже гірко,
Радій, що відразу пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770751
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2018
Когда по жизни ты Татьяна...
Вот Пушкин пишет, что она
так влюблена была упрямо.
Ну, совершенно так как я.
К чему сравнения? Нет смысла
и нет любви - и это факт.
Писать об этом бескорыстно,
когда сердца не бьются в такт.
И всё пройдёт. И это тоже.
Онегина забуду я.
Но только б не пришло попозже
с признанием в любви письма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770569
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2018
Один лиш день. Один той день. Один.
Вночі в той день мій вогник ще горів.
Освітлював навколо все тоді.
Раділа я і все, що є в мені.
Горить зоря. Моя зоря горить.
Не видно неба - лиш вона зорить.
І темно так - лише вона палає.
Я бачу путь - зоря допомагає.
Не треба дня мені. Я сонця не чекаю.
Я кляту зірку завжди виглядаю.
Чи треба це? Чи, може, уже ні?
Чи треба ще так дуже ти мені?
Дивлюсь на небо, вона досі там.
Хай впаде вже. В душі такий бедлам.
Хай зникне все, що треба для душі.
Для зірки я вже не знайду її.
І досі ніч, та хочу вже я дня.
Над головою світить та зоря.
Світить у путь. Дорога то моя?
Я б вже й пішла, та сенсу в тім нема.
Я все чекала. Зорі ж всі мої
Так затремтіли, наче злі вони,
Засяяли мені в останній раз
І впали вниз. Не буде, справді, нас.
І прикро так... Але я ще живу.
Тільки тепер не так тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018
Я б хотіла розчинитись
У твоїх п'янких очах.
Я б хотіла заблудитись
В твоїх лагідних руках.
Я б невидимо зависла
Над тобою навіки.
Ну, а слів мені не треба,
Що сказати міг би ти.
Ці слова такі не точні:
Зіб'ють мене із мети.
Я б хотіла лиш найкраще
Все, що маю донести.
Я не зможу це сказати:
У словах цього нема.
Не дано розповідати,
Як давно я вже твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
Краще бути нічиєю,
Ніж віддатися тобі.
Краще бути лиш своєю,
Ніж зів'янути в журбі.
Точно знаю, все даремно.
Це "кохання" мене вб'є.
Досі я не полюбила
І навряд вже буде це.
Краще бути нічиєю,
Ніж просити, щоб прийшов
Той, хто в серденьку своєму
Місця тобі не знайшов;
Хто тебе навряд чи любить,
Згадує тебе навряд,
В прірву падатимеш - згубить,
Не полюбить - точний факт.
Краще бути лиш твоєю.
Швидше б ти мене знайшов
І тихенько, не злякавши,
Вже й без стуку та прийшов.
Наді мною вода ллється.
Так-тік-так-тік... Час іде.
Може, ти про це й не знаєш,
Почекаю ще тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018
Знов писатиму дурниці!
Все про те ж. Нема нового.
Потребую допомоги,
Щоб відвикнуть від старого.
Що ж, писатиму востаннє
(Це з усіх останній раз).
Точно я собі сказала
Більш не вернуся до Нас.
Я писала, як любила.
Я писала, як люблю.
Напишу, що я зробила
І від себе я втечу.
Де є правда? Де неправда?
Де фальшивка? Де життя?
Я, закривши очі, бігла
І на дно тепер пішла.
Я тонула в ескапізмі.
Ти найглибший ескапізм.
Жаль, що ти нічого більше.
Просто... Просто ЕСКАПІЗМ.
Що за дивнеє прозріння?
Скільки можна вже мені?
Скільки можу я шукати,
Що не знайдеш, мабуть, ти?
Що я за така дурепа?
Відморожене дитя.
Непотрібним цим коханням
Я псую собі життя.
Непотрібним чи потрібним?
Помилка. А краще досвід.
Розкажу я своїм дітям,
Щоб не думали наосліп.
Повернемося до теми -
До прощального листа:
"Хай тебе вона полюбить
Так, як полюбила я"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
Тисяча одну троянду
Я кладу тобі до ніг.
І не треба, знай, не треба,
Щоб оце ти оцінив.
Оберемок пишних квітів
Я до тебе принесу.
І не треба, знай, не треба
Мову розуміть мою.
Я тобі їх подарую,
Щоб ти посмішку лишив.
А хтось-там в маленькім серці
Дуже вже тебе любив.
Всю печаль не передати.
Все не видати за раз.
А троянда скаже правду,
Скаже все тобі про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018
Чому скажіть будь-ласка так буває?
Відірвеш слово - відпаде повік.
Чому горобчик цей із рук як вилітає -
На його лови може піти вік?
Язик, як помело.
Чому я це зробила?
І як тепер загладити вину?
Скажу найлегше - я тебе любила.
І досі... Зараз я тебе люблю.
Прудка та пташка швидко полетіла.
Навряд чи я її наздожену.
Якби ж у мене тільки були крила,
Забрала б те за що себе виню.
Пробач тепер. Ти знаєш і я знаю.
Ми знаємо удвох і що з того?
Виню себе, гризу себе, картаю.
Це все язик. Язик, як помело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
Поговорим про величне.
Поговорим про святе.
Поговорим про кохання,
Що об'єднує це все.
Хочу я навести приклад
Історичного "зітхання"
Від рідної Роксолани
До турецького султана.
Сулеймане, милий друже,
Скільки ще чекати мушу?
Закохалася так дуже
Й віддала б вже свою душу.
Може, в тебе забагато
Конкурсанток у гарем?
Або (що для мене гірше)
Я не є твоя Гюрем?
Що робити й як прожити,
По тобі щоб не тужити?
Романтичне сподівання
Найпростіше - це стерпіти.
Ця найтонша нитка волі.
Я прошу, її порви.
Можеш ти змінити долю,
Тож хутчіш зміни її!
Може, час усе розвіє
І пройде вже ця омана.
Тільки зараз я любила,
Як Гюрем свого султана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018
Я знаю, нас ще не було,
Та я втомилась від чекання.
Більш всього тобі всеодно,
Та хочу я задать питання.
Я знаю, юність ця згорить
І пропаде в яскравім світлі.
В руках у мене ціла мить
Чи лічені десятиліття.
Скажи, невже це не тобі?
Невже не ти мене полюбиш?
Невже не ти, не ти, не ти
Зі мною назавжди не будеш?
Засяють зорі наднові,
Твої ж затухнуть скоро,
Хоч поки й світять ще мені,
Та чи оце надовго?
Із неба десь у майбутті
Не ти дістанеш зірку
І не клястимешся мені,
Що полюбив до віку?
Мене в полон не забереш
Від світу, щоб подалі
І з розуму не ти зведеш,
Щоб звідти не втікала?
І фільм твій буде не зі мною,
А моя казка не з тобою?
Твій дах від мене не поїде,
А серця стук швидше не піде?
Невже тебе не зацікавлю?
Багато, так, на це я ставлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018
Ну, нехай не хороша погода.
Ну, нехай не співають пташки.
Ну, нехай дує вітер усюди.
Ну, нехай заблудилася ти.
Темно-темно нічого не видно,
Хоч і очі на всю відкрива.
Серце б'ється чи може притихло?
Чи працює твоя голова?
Ти забула, куди довго йшла так.
Ти не бачиш те світло в кінці.
Чи воно вже нічого не значить?
А важливим було ще тоді.
І немає на що обіпертись.
Хто захоче дмухне - ти й впадеш.
І в самотності свого чекання
З цими темпами швидше помреш.
Ти подумай, тобі воно треба?
Чи комусь може треба воно?
Якщо ні, то націлиться в тебе
Промінь світла отого твого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
Ну, хто сказав, що ти програєш?
Ну, хто сказав, що ти впадеш?
Хто все оце зробив, гадаєш?
Сама придумала, еге ж.
Не вір тому, що ти здасишся.
Не вір, що просто так підеш.
Не вір у те, що ти не зможеш
Й свою дорогу не пройдеш.
Хай бачать всі, як ти упала.
Не кожен руку простягне.
Не кожен хоче, щоб ти встала.
Та й байдуже йому на це.
І скаже тобі, що не варта
Чи вже сказав. Як там було?
Прошу, не вір, що все це правда.
В далеку даль хай би це йшло.
Обходь те місце стороною
І більше там не спотикайсь.
Нехай сміються за спиною.
Ти просто більш не обертайсь.
Нехай і грім, і блискавиця
Десь вдарить помежи очей.
І хай тобі вже проясниться -
Не варто слухать ВСІХ людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
Подумки малюю зустріч,
Як побачу я тебе.
Ти на мене глянеш ніжно,
Як ніколи і ніде.
Твої очі, мов колиска.
В них живе моя любов.
І вона у них засяє,
Як побачу тебе знов.
Ти пройдеш чи ти підійдеш,
Заговориш?... Підійди...
Мовчки кожен раз благаю -
Тут і зараз підійди.
Ну, невже ти це не бачиш?
Ну, невже ти не вгадав,
Що в моїх та оченятах
Ти так глибоко упав?
Ти у мене в кожній думці.
Ти постійно в голові.
Кожне фото, кожний запис -
Все присвячено тобі.
Поки я тебе чекаю.
У цей час я лиш твоя.
Посеред усіх найкращих
Я тебе давно знайшла.
Й показати б найніжніше,
Викрити б вже цю любов,
Тільки серед всіх найкращих
Ти мене ще не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
Як буває дуже хочу
Відірватись від землі
І поринути до неба
Не торкаючись її,
І зависнути навіки
Там між небом і землею,
Щоб дивитися схилившись
Здалека лишень на неї.
Я б пливла отак безшумно
Тихо-тихо небесами.
Думала би я про радість,
Що живе з всіма казками.
І у мене була б казка
Не чиясь, а вже моя.
Я би дихала лиш нею.
Нею я б лишень жила.
Там далеко, скраю неба
Сонце ліжко розстилає.
Я би сіла там на ковдру,
В свою думку пориная.
Й краєм ока хоч хотіла б
Ще побачити тебе.
Й може я таки узріла
На землі лице твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Я чекаю смс-ку.
Чи напишеш знову ти?
Бо спочатку я ж писала,
Що спілкуюсь залюбки.
Думала, тобі цікаво.
Вірила, що це не все
І чекала як напишеш:
"Хочу бачити тебе".
Але вже пройшов аж місяць.
Може й більше. Я не знаю.
І твоїх я повідомлень,
Ти повір, так не чекаю.
Може, я насправді горда?
Може бути... Але ні.
Просто дуже я не хочу
Закохатись в мережі.
Говорити - це для мене
Й вживу бачити тебе,
А писати смс-ки -
Жаль, та це не є моє.
Симпатичний, кльові фото.
Може й схожі маю я.
Тільки все мце не говорить,
Що ти доля є моя.
Хоч і дуже-дуже сильно
Зацікавив ти мене,
Та нізащо не зізнаюсь,
Що побачила б тебе.
Ти, мабуть, не помічаєш
Чи не хочеш. Хто ж бо зна?
Тільки ти не прочитаєш це:
"Привіт. Як там життя?"
І не видам я нічого,
Що надія в мене є,
Бо я знаю, що розтане:
З часом пройде і це все.
Поки ж зустрічі чекаю,
Я тебе ще не кохаю.
Й, як мене ти не побачиш,
Не вгадаєш, що вже значиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017
Як давно вже дуже хочеш,
Щоб змінилося усе.
Сам змінити ти не можеш.
Може зміниться й саме?
Може зміниться, а може
Все залишиться як є.
І від того тоді зжметься
З туги серденько своє.
Ти не можеш, ти не знаєш
Й в голові думки шукаєш:
Як змінити? Що робити,
Аби більше так не жити.
Рішення тут є - самому
Вирішити все й забуть.
Тільки жаль, що ти не можеш
Ні хвилини таким буть.
Як боїшся й сам змінитись,
То чому тоді жалітись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017
Стиха йдеш-пливеш ти ніби,
Не торкаєшся землі
І тримаєш біль і муку
У одній своїй руці.
Закриваєш і стискаєш,
Вхід і вихід віддаляєш
Й крику свого ти нещастя
Ні на мить не допускаєш.
Щось зжимається у серці
І тріщить, горить, тремтить
Й може ця страшна робота
Вмить всю душу захопить.
Тільки ти стоїш, не гнешся.
Ти не знаєш чи пройде
Те, що вмить тебе зламає,
Те, що жити не дає.
Ти здасишся? Ні, не будеш?
Ти ще довго простоїш,
Та з таким сумним обличчям
Скоро з болю затремтиш.
Стій! Не плач.
Це не для тебе.
Хай не падає сльоза.
Хай від мороку страшного
Плаче лиш твоя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2017
За вікном уже йде сніг.
Він летить до всіх доріг.
Дує вітер й гне гілля,
Й щось ще гне моє життя.
Гне так сильно, наче в сні,
Наче я вже на землі
Десь лежу і ледь зітхаю,
Сльози ллю і все дрімаю.
Ні, не плач, не смій ніколи.
Що ти зробиш цим? Відколи
Сльози чи туга людині
Сили додали чи віри.
Не вирішуй так проблеми,
Бо це діло геть даремне.
Не знайдеш з нього пуття.
Це не треба для життя.
Що ж життю так сильно треба?
Віра в Бога, в себе й тебе.
Віра в те, що буде краще,
Аніж мріяти про щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017
Як же жаль, що не принцеса.
Як же жаль, що я ніхто.
Може, через це не треба
Я на світі нікому.
Нікому іти до мене.
Нікому мене любить.
Нікому мене чекати.
Нікому за мной тужить.
Може, я така не справжня,
З головою щось не те?
Може, саме ця причини
Не дає мені моє?
Не скажу, що я не гарна.
Гарна таки, знаю я.
Тільки от, що не потрібна
Я нікому і така.
Мріяла, що стану фея.
Буде от шістнадцять літ
І на крильцях чарівливих
Душа в небо полетить.
Але вже мені сімнадцять
І не фея досі я.
Лише дівчинка простенька,
Яка трішечки сумна.
Як же хочечеться буває
Полетіти в небеса,
Щоб за мить тобі відкрилась
Цього світу вся краса,
Щоб пригоди відбувались,
Щоб зі мною в ногу йшли,
Щоб було багато друзів
І повік вони були.
Та не будемо про друзів
В мене рідко вони є.
Але є в мені щось більше
Й поки що в мені живе.
Поки мрію я про радісь
І витаю в небесах,
Може, й у житті моєму
Буде щось як у казках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017
Не люблю я цю погоду.
Не люблю таке життя.
Я люблю, коли на мене
Дивиться дрімке буття.
Дивиться і мене любить,
Скрізь жаліє лиш мене,
Береже і не погубить,
Тугу всяку прибере.
Жаль, але таке не часто.
Не завжди у мене так.
Не завжди всі мене люблять
Й дума про мене не всяк.
Як же так?
Й таке буває.
І я це переживу.
Кожен це переживає,
Тож і так я проживу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2017
Встане сонечко з-за хмарки
І почнеться все нове.
Новий ранок, новий вечір
День для всіх вас принесе.
І такий прозорий чистий
Війне новий вітерець.
І хто-зна чи доторкнеться
Він до ваших всіх сердець.
Бути добрими, любити -
Як прожити цілий день?
Показать собі, що можеш
Не боятися проблем.
Муки витримать сердечні,
Не понуритись на мить
І ніколи, і нізащо
В душу страх не посилить.
Як би серце не боліло,
Не боліла б голова
Ви скажіть хоч раз собі
Ції помічні слова -
Все пройде, не треба плакать.
Все забудеться, мине.
Тільки серед цих поразок
Не втрачайте ви себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017
Може, якось уночі
Прийдеш ти до мене в сні.
Прийдеш й що ти мені скажеш?
Чого доброго розкажеш?
Та я знаю, що це буде:
Щастя мені не прибуде.
Не почую я слова,
Що почути б воліла.
Про що зможем говорити,
Як не можемо любити?
Знаю я такеє слово,
Що пояснить мою мову
Й слово це таке - нічого.
Нічого тобі сказати,
Нічого і показати.
Як же зміг ти так прожити:
Нікому тебе любити.
Може, ти когось полюбиш
Й душу цю вже не погубиш.
Може й так... А може й ні...
Не приходь до мене в сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
Знаєте, все може бути.
Все, що захочеш бува.
Тільки дивіться, щоб серце
Не захопила туга.
Колючками не вкривайте
І не робіте твердим.
Просто надійтесь на краще
Й ніколи не вірте усім.
Жаль, та не всі люди в світі
Хочуть робити добро.
Кожен не буде хотіти
Зберегти душу твою.
Кожен не буде любити
Тебе, яким б ти не був.
Кожен не буде учити
Того, що ти не здобув.
Знаєте, й так обійдеться.
Усе на світі пройде.
Те, що було не вернеться,
А душа знов зацвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2017
Десь далеко-далечезно,
У ста милях, ста літах
Ти летиш собі на крилах
В чарівних своїх думках.
Ти летиш, неначе вітер:
Все змітаєш на літу.
Сам по-собі ти як місяць:
Повний, світиш наяву.
Де ти є? - себе питаю.
- Де блукаєш, ходиш де?
Що ти все життя шукаєш
І не бачиш ти мене.
Я для тебе (знав би тільки)
Все б зробила, все б змогла.
Найяснішою на світі
Зіркою тобі б була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017
Промінчик з неба із-пада.
Туди ж летить й душа моя.
Упасти хоче у пітьму,
Де я повік горітиму.
Згорю дотла. Я зпопелюся.
Тепер нічого не боюся.
Бездонна тиша, морок скрізь
Візьме за руку мене й ввись
Не полечу я більш ніколи,
Очам не бачити простору.
Я впала вниз
Без дум й без сліз.
Думками захопилась скрізь.
Рознервувалась, політала,
Але душа моя пропала.
Позапліталася думками,
Тривожними цими згадками.
Забилась в кут. Мене немає.
Сама собі я десь згораю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2017
Підступно тихий міський вечір.
Сиджу сама біля вікна.
Пишу я думи лиш про тебе,
Про все те, що відчула я.
Не знаю треба це, не треба,
Та ці слова ідуть самі
З душі моєї йдуть, як з неба
Спадають весняні дощі.
То сльози всі мої. Лювлю їх
Й пишу, пишу... Я все пишу.
Описую єдину ноту
Те, як же я тебе люблю.
Ну, що ж... Що ще мені сказати?
Все вирішено вже давно.
Пора коханню відступати -
Тебе мені все ж не дано.
Як бачу я, а це вже видно.
Не бути нам таки, але ж,
Коли згадаю свої мрії,
То плакать буду я без меж.
То й хай. Що ще мені робити?
Пора тебе забути вже
І перестать тобою жити,
Бо так вже далі не піде
Я все осмислила й приймаю
Усе таким, як воно є.
Помалу я переживаю
Те, що не любиш ти мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Як на небі, так і на землі
Хочу бачить очі лиш твої
Мерехтливі, тихі і ясні,
Лагідні, спокійні, чарівні.
Глянеш ти, а я вже помираю.
Не побачиш ти, як я тебе кохаю.
Не почуєш ти, як я тобі шепочу,
Що усе життя тебе лиш бачить хочу.
Ти не знатимеш, не знав й не знаєш.
Й не потрібно це б то теж тобі.
Іншу ти, мабуть, давно кохаєш
І не глянеш ти на мене, ні.
Не зайдеш, не сядеш заговориш,
Не побачу більше я тебе.
Теми ті ти більш не обговориш
Й не полюбиш ти таки мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Час сумління свій забудь
Й вирушай скоріш у путь,
Де відкриті дороги грядуть.
Де дрижать всі шляхи,
Як подивишся туди
І минуле стоїть в забутті.
Не побачиш вже ти
Сльози й крики свої,
Що кинджалом встрягають в душі.
Позабута печаль
Й поглядаєш ти в даль,
Де майбутнє закриє твій жаль.
Не дивись ти у низ
І не падай туди ж,
Бо там струни твої позав'язанії...
Все забуто уже
І забудь й ти ж бо теж,
Бо що буде, то буде без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765827
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2017
Сьогодні зранку морозило
І холод ніжки обійма,
І душу наче підкосило,
Та й заболіла голова.
Бо кожен ранок й кожен вечір
Вже дуже холодно стає.
І не спаде вуаль на плечі
Та й сонце більш не грітиме.
Туман, морози все розносять.
Всю душу в мені виверта,
Неначе всю оцю природу
Накрила сірая імла.
І ненаситна-ненаситна
Наче ніколи не пройде,
Наче рукою льодяною
Весь усе-всесвіт обійме.
Ворожий світ. Мовчить повітря
І тиша наче теж мовчить.
Ні, не мовчить, а просто зникла:
Згубилась, ділась десь умить.
І сірий день, і сірий ранок,
І вечір сірий постає,
Та помаранчевий світанок
Щодень нам руку подає.
В цю пору рук нам не дістатись,
Та коли вже прийде весна
Руками усіма відразу
Обійме зтанута земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Ти знаєш, що таке кохання?
Ти чув про нього хоч колись?
Чи може ти і чув, і знаєш,
І ти від нього вже втомивсь?
Тягар тяжкий спаде на душу
І поведе у забуття.
Ти будеш мріять про спокусу,
Що змінить все твоє життя.
Та є один такий недолік,
Який не дасть тобі літать.
І краще у житті твоєму
Кохання цього все ж не знать.
Але такого не буває.
Як жаль, та й в тебе у житті
Буде таке, що не полюблять
Тебе за почуття твої.
І ще ти лиш не побивайся,
Бо це нічого не дає.
І в темноті ти не ховайся,
Бо серце каменем стає.
А всі свої чарівні мрії
Ти у блокнотик запиши.
І всі свої п'янкі надії
Назавжди в ньому залиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017
Мій дивно видуманий світе!
Твоя величная краса!
Що вона дасть всім твоїм дітям,
Що думають про небеса?
Любові, довгі, гострі стріли
Протнуть їм серце і у мить
Хтось від нестримної любові
В далекі небеса злетить.
Летітиме й не оглянеться,
Доки додолу не впаде,
Об тверду землю розіб'ється
І серце своє розіб'є.
Невже оце і є кохання,
Оте предивне почуття,
Після якого споглядати
Ти небо будеш все життя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Бажаю жити чимось більшим.
Нема, мабуть, нічого гірше,
Ніж піклуватись про дрібниці
І присвятить життя дурницям.
Та ні, я так жити не буду.
Цей стиль для мене просто згуба.
Я хочу бачить кожен день
Й співати радісних пісень.
Побачити б таку роботу,
Де між всіма людьми лиш згода.
Любов знайти у їх очах
І сяйво, що надасть путь нам.
Бо сенс життя для мене в тому,
Щоб присвятить себе другому:
Допомогти й розвеселити,
Й дозволити у мирі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Як сладно жити в цьому світі
І мріяти, щоб не зотліти.
Так хочеться злетіти в небо.
Нікому ти ж бо тут не треба.
Злетиш ти? А зламали крила:
Обрізали і спопелили
- Забудь про небо. Будь із нами,
Бо там для тебе сиві хмари.
А що... Що тут? Що маєш ти?
Ти втомишся лиш від журби,
Що серце гострим ножем крає
Й дущу на шмаття роздирає.
Цей світ, до чого ж докотився?
І що ти світе цим добився?
Нічого доброго - журба,
Що все на світі прокляла
Й до світла нам врата закрила.
О, небо, сонце, й хмарки білі!
На світі люди геть здуріли.
Забули, що буває краще,
Ніж просто мріяти про щастя.
І я цих мрій не розділяю
Та й падаю, куди не знаю.
Та вірю, все таки згадаю
Ті хмари, небо і те сонце,
Що світить крізь моє віконце
І промені світлом залиті
Протнуть мні серце і у світі
Я більш не упаду - я встану
І залатаю в серці рану.
Всміхнусь крізь сльози і зазначу,
Що все не так, як я тут бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Чи всміхатись тобі ніжно в вічі?
Чи грайливо сказати - привіт?
Взагалі дать тобі зрозуміти,
Що у серці кохання щемить?
Чи ти знаєш? А я мабуть знаю.
Почуття огорнули мене.
І скажу я нарешті - кохаю -,
Тільки гордість моя не дає.
Дума серденько - а чи ти любиш?
Чи згадав ти про мене колись.
Коли хочеш, то ти не забудеш,
Тільки в очі мої подивись.
Зрозумієш ти в погляді тому,
Що сказати бажаю тобі.
Я ж бо можу. Тебе я не знаю
Й таємниці тримаю в собі.
Я стараюсь робити, що можу.
Я не знаю потрібно тобі
Знати те, чого я так-то хочу
І не можу сказати в ці дні.
Ти дізнаєшся рано чи пізно.
Посміхнусь я тобі от колись.
Щоб дізнавсь ти про це я лиш хочу,
Щоб ти в очі мої подививсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Втомилась бачити в людей
Пусті, бездонні очі.
Втомилась чути від людей
Слова оці колючі.
Не хочу бачити вже я
Цю підлу зверхню зраду.
У ній ти не знайдеш,
Повір, ніякої розради.
Що серцю миле вже нема.
І чи колись то буде?
Чи буде мить ота свята,
Коли прозріють люди,
Коли постане світ від тьми,
Ненависті й безчестя.
Безчестя в тім, що вже нема
Для когось в світі честі.
Усі бажають втратить честь
І про чесноти вести.
Чеснот, яких не знаю я.
Про них забули люди
І їх неначе не було.
А що... Що далі буде?
А що це людству може дасть?
Ну, людство може тільки впасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764425
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017
Сонячна літня погода.
Сиплеться промінь згори.
Яблучна лиш прохолода
Тихо шепоче: "Візьми".
Яблук тиж жовтих, як сонце,
Свіжих, яскравих, смачних.
Чую від них насолоду,
Що манить нас у ці дні.
Я відчуваю, як небо
Синіє тихо вгорі.
Хоч і я знаю - так треба,
Знов я питаю вночі.
Чом сонця світло незгасне -
Світить щоразу для нас
Й чом це світило прекрасне,
Що бачу я у цей час,
Кидає промені-діти
Стрілами аж до землі?
Світлі, яскраві й налиті
Вони злітають згори.
Десь недалеко в гайочку
Бджілки злітаються знов,
Щоб знайти квітку-маячку,
Що їх запанить пилком.
Літня чудесна погода
Кличе мене у ці дні.
Й чудну лиш їх насолоду
Хочу я бачить завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2017
Заходить сонце. Знову я
Сиджу сама біля вікна.
Я думаю, а так не треба.
Не знаєш ти, а я закохана у тебе.
Не чув лиш ти, як я сама
Закрила двері й думала:
Чому все так? Чом саме я
Захоплення оце взяла?
Захоплення? А це кохання...
Куди тікати від бажання?
Наздожене і ти не знаєш,
Чому так довго затухаєш,
Як свічка, яку запалили,
Що розгорілась і зотліла,
Як закінчилося життя.
Життя для мене лиш одне.
Воно думки мені дає,
Що десь отам ти в світі є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
ё ё Моей душе покоя нет.
Как только вижу я рассвет
Все мысли только о тебе:
Что делаешь, с кем ты и где.
Не зная как это случилось,
Без памяти в тебя влюбилась.
Никто не знает ни о чём,
Ведь дл меня это лиш сон.
Я не могу сказать ни слова
Тебе. Я всё решила так.
Я думаю, непонимаю:
Зачем тебя видеть желаю.
Мне нужен свет, что вруг погас,
Как только я влюбилась в вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2017
Коли душі невесело
І лине скрізь журба,
Чому така печаль моя
Велика і сумна?
На небі сяє сонечко
І гомін тихих трав.
Лиш я сумна сумнесенька
Серед оцих забав.
Ці вірші, що так пишуться
І линуть знов і знов...
Я хочу залишитися
Там, де живе любов:
Любов і мами й тата,
Любов сестри і брата,
Любов, якої немає,
Яку я так шукаю.
Не плач - кажу собі я.
Не плач, хай серце лине,
Хай йде туди, де щастя,
Де воля й небо синє,
Де чую пісні солов'їні,
Де ніхто ніколи не сумує
І скрізь злагода панує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2017
Небеса чисті й прозорі,
Ви виселі й неозорі.
Я собі іду сама,
Куди пісня моя луна.
Ця небесна чиста краса -
Квітка найкраща, що в світі бува.
Я промовчу і не скажу,
Що я згадала і не сказала.
Хочу як птах
В світлих думках
У небо злетіти
У снах, у казках.
В небо злечу і полечу
Швидко туди, куди я захочу.
В ніжних піснях і світлих днях
Навіки залишуся там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2017
Коли не бачиш свiтла ти
I темна нiч приходить,
Заглянь у даль. Що бачиш ти?
Чи треба цi незгоди?
Незгоди мiж людьми, в собі
Відкинь їх і йди прямо.
За правду в кревнiй боротьбi
Крокуй ти нездоланно.
Нехай те все горить, пала.
Те все, що залишило,
Те , що покинуло тебе
У ту негожу днину.
Забудь i свiтло очам дай.
Вiдкрий ту насолоду,
Що з серця ллє дрiмку печаль
Про те, що бачиш сам.
Твоє життя - це тiльки ти.
Не йди i не дивися
Туди, куди дивляться всi.
Не думай й не берися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2017