| Сторінки (2/105): | « | 1 2 | » |
Кому нужны мои стихи!?
Кому нужна моя любовь ? Ведь мысли очень далеки .
А сердце ранят вновь и вновь.
Я как осенний виноград .
Так сладок но уже замерз.
А ветер рвет мои мечты .
На землю бросит мою гроздь.
Я как осенние лучи.
Красивая но без тепла.
Хочу согреть как свет свечи,
Я жизнь твою но не смогла!
Смотрю в который день в окно.
И вижу тот же виноград.
И чувствую что без него,
Не будет сладок мой азарт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764046
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2017
Життя як цвіт весни завжди різниться.
То квітне. то полем колоситься.
То синім морем, хвилі підіймає.
А коли дощ, сумує й днем згасає.
А влітку, сонцем гріє земну кулю.
Щоб було тепло нам, як зло лютує.
Пускає птахів, як моменти щастя.
Щоб завжди небо було ясне, ясне.
А ночі ясні, зорями покриті.
Як цвіт вишень, що землю все покрито.
Що пахне, ароматами всіх манить.
І листям все шумить, а тиша танить.
Життя моє зимою красить всесвіт.
Така холодна, як холодне серце.
Вся біла, ніби чайка в барвах моря.
Я ніби та сніжинка вся прозора..
Життя моє не вірить в слова казку.
А вірить у зимову і прекрасну.
У золото небес і в сніжне срібло.
У іній на деревах й голос мідний.
Я вірю в льодяні хрусткі розмаї.
І вірю в щастя, яке хтось ховає.
Моє життя для всіх завжди загадка.
Я едельвейс в гірських масивах згадки.
Я ніби крига хочу розтопитись.
Хочу ожити вітром закрутись.
Хочу весною завжди розквітати.
Я квітка гір до мене не добратись.
У мене є одне бажання жити.
Сміятись, і безмежно всіх любити.
В обійми кожен дотик пригортати.
Моє життя у мене не забрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763841
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.12.2017
Сніг холодний,сніг душі.
Зіграв на струнах хуртовини.
Ти так мене кохав вночі.
Як міць вина яке ми пили.
Червоне і міцне як я.
Як тінь душі і ніжність неба.
Це я для тебе берегла.
Тебе чекала, ти був треба.
Ти ніби погляд у ночі.
Який чекає біля серця.
Кохаєш, лелеєш у сні.
А коли тут, як лев в бій рвешся.
Я твоя пташка всіх бажань.
Яка літає без причала.
Я тут, з тобою, я завжди.
Бо я від тебе завжди пяна.
Я буду каплею вина.
Такою ніби келех крові.
Я буду пяна і твоя.
Щоб бути завжди, я з тобою.
Ти щастя міцно привяжи.
І моє тіло, ніби пристрасть.
Мене пали, чи потуши.
Я ніби те вино барвисте.
А моє тіло ніби шовк.
Все манить, і пянить невпинно.
Я твоя дивовижна мить.
Що за тобою завжди лине.
Кохай, бажай, і не тримай.
Я вільна пташка, хоть солодка.
Я буду, в списку всіх бажань.
І буду як вино, й безодня.
Я таємнича, і твоя.
Я вся холодна, ніби келих,
Червоного й безцінного вина.
Якого всім, нестерпно треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763840
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2017
Війна, холодна і потворна.
Вбиває в серці все живе.
Тих янголят, що в полі бою.
Ховають в землю тіло молоде.
Вона не плаче, а сміється.
Що за країну віддаєм життя.
Вона кричить, і всім нам материться.
Бо ми живем, і любим це життя.
Вона забрала самих неповторних.
Самих живих, які живі в цю мить.
Вони лишились у землі холодній.
А усміхаються з небес як диво цвіт.
Чому земля вже пахне кровю?
Чому біжить кривава скрізь ріка?
Бо ми любов кидає неповторну.
Країні рідній що живе віка.
Скажіть для чого сльози льються?
Для чого ти прийшла сюди війна?
Так хоче наше серцем стрепенуться.
А ти руйнуєш, забираєш в нас життя.
Ти молодість кидаєш всім під ноги.
Ти злість туманом в душу всім несеш.
Зриваєш цвіт кохання для тривоги.
І все вбиваєш на шляху живе.
Ми не здаємся, б`ємося до світанку.
І не здамось, бо перемога завжди наша є.
Ми віддаєм тіла на згадку.
А душу в бій кидаєм, бо життя одне.
Я хочу щоб війна благала.
Благала про пощаду й каяття.
Але для нас цього вже буде мало.
Бо ми віддали їй своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763811
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.12.2017
Осінь, вона холодна як моя душа!
Нема любові ні в очах ні в зорях.
А небо плаче ніби забуття.
Яке не знає де холодне море.
А море ллється у моїй душі.
Сльозами льється душить моє тіло.
А в голові журавлів ключі.
Вони з думками в небо полетіли.
А де ж любов, чому вона пішла.
Чому забула крила дарувати.
Чому відкрила двері в забуття
А щастя не навчила цінувати.
Бо та любов зірвала листя все!
А в подарунок дарувала сльози
Як вітер що життя несе .
Приносив тільки вітряні морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017