Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Я простягаю руку уперед
В надіЇ припинити подіЇ миті
В яких набридло любити і не любить
Тебе і не тебе, у круговерті світу
Який видніється у відображенні зіниць очей
НаЇвноЇ людини, що бродить споконвіку
В оточенні озброєних, озлоблених дітей
А ті, регочуть з нього, захлинаючись від сміху
Я простягаю руку уперед
В надіЇ доторкнутися нічного неба
Щоб холодом далеких сонць
Освітилася стара дилема:
Як звільниться самотній мрець
воскреслий в домовині?
І чи здивується святий отець
Якщо почує ці новини?
Я простягаю руку уперед
В надіЇ розірвати цей часопростір
Є світ де, ти із пилу різнокольорових крейд
І розметав твоЇ уривки, вітер, на погості
А є світи, де вже нема мене -
Хоча, це точно нічого не міняє
Ловлю у тінях, я твій силует
І хочу думати, що це уже в останнє
Люблю дивитися на цей проспект
Де, ти розповіла своЇ зізнання
Він снігом вкрився, як естет
Тай закружила хуртовина рання
Я простягаю руку уперед…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Пів ночі минуло, пів ночі без сну
Навіщо життя, навіщо спливає?
Що можу про нього я знати?
Важкі запитання, аргументів немає
Ні за, ні проти
Скоро світанок легкий, як і до нині
Думи лихі облишать сумління
Та я не жалкую, ні про втрачені мрії
Ні що розлучив, на побаченні, ніч й сновидіння
Голос часу стучить об стіни пустої кімнати
Можливо, трохи набридло постійно втрачати
Дарунки, що доля втомилась мені посилати
Сподіваюсь одне з десяти влучань буде вірним
Тіло прагне спокою, але душа не спокійна
Допоки ще небо горить зоряним димом
Прийди і візьми свою сподівану мрію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2018
Якби ж то руйнування світу
Наводило порядки в головах
То наші предки, вже б давно
Обрали новий, інший шлях
О скільки вже народів!
Відправлено на звалище буття
Нащадкам на дорогу яскрава настанова
Здоровий глузд - це пил, на старих помилках
Ніхто його не хоче, вперто, помічати
Якби ж то на старих руїнах
Не зводились ті самі Колізеї Римів
Можливо, в решті решт, постав би Парфенон
Свобода є, а її духу вже нема
Злий урок людської долі
ЇЇ дошкульної природи
Із віку-в-вік
Не вчить одним і тим речам:
Чим ближче прірви край
Що так зрадливо манить
Тим ще приємніше нам зазирати в неї
А їй приємно вдивлятися у нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Місяць втонув в нічному небі
Так глибоко пірнув в обійми океану
І ли́ше голова блистить в небесній гладі
Оточений з усіх боків зірками
Омитий свіжим вітром в тиху ніч
Він тіло підставляє далеким сонячним торканням
І гріє, лежачі на спині, свій бугренистий бік
Не має ні бажань, ні знань, ні сподівань, ні мрій
Йому здалося - комета пролетіла
Ох як багато він їх бачив: своїх коханок, цих блудниць
На мить згадавши про всі рани
Що полишали поцілунками вони
Ті пристрасні гарячі дами
То прилетять на мить
То відлетять назавжди
А він спокійний, лежить по серед неба
Минув вже час даремного чекання
Лишилась тільки вічність для зізнання
Хто ж все це сотворив?
І що покоїться в долоні сонячних обійм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Незбагненна краса, здивовує світ
Незрозуміла туга - передвісниця бід
Було те що буде, і буде те що було
Лише краса та туга, розкачують біт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764583
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.12.2017
Ой ви зорі, мої зорі
Коханки білолиці
Як мрії далекі
Близькі як надії
Які ж ви недосяжні
І водночас прекрасні
В глибині ночі, миті
Завжди найкращі
Ой ви зорі, мої зорі
Що ж мені з вами робити
Зазирати у небо прозоре
І далі жити
Мріяти та радіти
Проти течії плити
Милуватися ніччю
У дзеркалі світу
Ой ви зорі, мої зорі
Як же ж без вас бути
Дороговкази моєї долі
А пройденого не вернути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2017
Я наречу ім'ям твоїм веселку
Сім кольорів грайливого потоку
Сім щасть застиглих над тобою
Я наречу ім'ям твоїм краплинку
Доньку небесного німого
Що одружилася з листочком клену золотого
Я наречу ім'ям твоїм хмаринку
Коханку вітру молодого
Постійно різна і знову нова
Я наречу ім'ям твоїм лелеку
Що повертається до дому
Після тисяч днів польоту
Я наречу ім'ям твоїм дівчисько
Яка біжить босою по росі
В обійми сонця на захо́ді
Я наречу ім'ям твоїм цю мить
Своїм ім'ям назву я сльози
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
У нас є ще трохи часу до світанку
Налий вина у келихи кохана
І подивись, крізь кров у кришталі, на зірку
Вона нас кличе ,за собою, у нірвану
Там, де немає зайвих міркувань
Та поступово забуваються провини
Від промахів і необґрунтованих вагань
Там де відкрито двері, до казкової країни
Пий вино, у світі ще так рано
Наповнилося серце як святий грааль
Ця ніч загоїть нашу спільну рану
Твій поцілунок – єдине із моїх бажань
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Шепчу люблю.
Та, що від того.
Мій шепіт, тиша проковтне.
Від цього почуття залишилось нічого.
Лише у мріях ми тепер одне.
Змінити, я не в змозі:
Ні цей світ, ні себе, ні тебе.
Стою. І дихаю печаллю на морозі.
Але надія з весною проросте.
Якби, я знав у ті далекі роки.
Як біль цей серце коротне.
То не зробив би ані кроку.
На зустріч вітру, що не дме.
Та справу зроблено. Я вже тут.
Застиг під вікнами твоїми.
Всі почуття сплелися в жмут.
Мої зізнання все ж спізнілі.
Застряг в любові, як в болоті.
Забрів в ліси дрімучі.
Знову тобі дарю свої безсонні ночі.
Благаю про одне – більш не мучай.
Як я до ранку дотягну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017