Ніна Продан

Сторінки (3/204):  « 1 2 3»

ПРОХОДЯТ ДНИ…


Проходят  дни,  летят  куда-то    годы,
И    нас  торопят    бренные    дела,
Зависим  мы  от    прихотей    природы,
Что  нас  ветрам  и  бурям  отдала.

А  что  вдали?  И  сколько  нам  осталось?
Что  победило  в  нас?  Добро  иль  зло?
Полезны  были  мы,  иль  нам  казалось?
А  может  просто  в  жизни  повезло?

А  может  нам  пора  остановиться?!
И    примириться  с  совестью  своей?!
Всем,  кто  помог  по  жизни  –  поклониться
И  не  забыть  знакомых  и  друзей.

А  может  стоит  помолиться  Богу?!
Ему  покаяться,  грехи  все  отпустить?!
Чтоб  собираясь  в  дальнюю  дорогу,
Долги  отдать,  себя  не  упустить…
16.12.2017  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773535
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.01.2018


НАШ ДЕНЬ…

Наш  день  вчерашний  –  за  спиной,
День  нынешний  –  так  скоротечный,
И  в  день  грядущий  мы    -    толпой,
Хоть  знаем,  что  и  он  не  вечный…
 18.11.2017  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773533
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.01.2018


ЧОРНІ БРОВИ, КАРІ ОЧІ

Біля  ставу  низько  –  низько
Верба    похилилась,
Біля  неї    близько  -  близько
Дівча  зажурилось…
І    красунечка  тополя
Гілочки  схилила,
«  Ой,  ти  доля  ж    моя,  доля,
Чом  тебе  зустріла?  »

Чорні  брови,  карі  очі
В  душу  ви  запали,
Загубили  дні  і  ночі,
Серце    розірвали!

Зірвав  квітку  та  й  покинув,
Мабуть  розважався…
А  для  неї    світ  загинув,
Бо  він  насміявся.

Любі  сестроньки,  кохайтесь,
Не  всім    довіряйте,
Дуже  пильно  придивляйтесь  –
Життя    не    зламайте!
20.12.2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018


ТАКІ МИ РІЗНІ

Такі  ми  різні
Такі  ми  різні,  ніби  світло  й  тінь
І  нерозлучні  мов  два  берега  у  річки.
Для  мене  ти    -    найкращий  за  усіх,
А  я  твоя  улюблена  Марічка.

Шумлять  смереки,  ніби  гомонять,
Пташки  у  вирій,  зажурившись,  відлітають,
Дуби  засмучені  стоять,
Назавжди  у  нас  спокій  забирають.

 О,    диво  –  Всесвіт,  хто  тебе  пізнав?
І  хто  побачив  там  за  горизонтом  сонце?
Спішив  за  ним…,  не  наздогнав…
І  просить:  «Зазирни  хоча  б  в  віконце!»
04.11.2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773309
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2018