Елем Тахиров

Перевертеники І

«Перевертеники»
(Паліндромно-Експериментальні  Нісенітниці)
                                 *  *  *
           «  Їв  я  собі  вареники—
                 Та  й  плів  Перевертеники:
                 Мені—смачні  вареники,
                 А  вам—Перевертеники!»
*  *  *
Є  Ум—і  німує!
*  *  *
Я  є—де  мед,  де  мед—є  Я!
*  *  *
Накрав  Циган—і  на:  Гиц!—в  аркан!
*  *  *
Дарам—ох,  дід  Хома  рад!
*  *  *
Козак  з  казок,
А  збоку—кобза…
А  казок  у  Козака—
   Ого!
*  *  *
--Атас:  Еліта  тілесата!
*  *  *
--Де  медики?—Де  мед!
*  *  *
--О,  гончі  Вічного!
   Ми—дим!
   Миршав’я—ваш  Рим!
*  *  *
--А  діду—сала!—Залас  у  діда!
*  *  *
Козак  з  казок:
Валку—уклав!
*  *  *
Ого,  Ворона,--а  норов—ого!
*  *  *
--Азо,--коза!
Козу  Тома—на  мотузок!
*  *  *
Дід  є  у  шубі—бушує  дід!
*  *  *
Сапав—ас,  а  Сава—пас!
*  *  *
Ян  ніс  Ані  насіння…
*  *  *
--Е,  Дарка—краде!
І  цур—її  руці!
…А  курйоз!  …Ой,  рука!
*  *  *
Маг,  а  ласо—до  сала:  Гам!
*  *  *
Деміургу—гру  і  мед!
*  *  *
Телевізора  несе  на  розі  велет…
Телевізор—гух!  …Ох,  у  грозі  велет!
*  *  *
Чи  леви  ми?  –Велич!
*  *  *
Чи  леви  там?—О,  мати,--велич!
*  *  *
…Вибух  їх  убив!
     Вибух  убив…
*  *  *
--О,  ви  пили  пиво?
--О,  випили  пиво!
--А  вип’ю  пива!
 …Випив!
*  *  *
--О,  ви  пили  пиво!
А  квас—випив  Савка!
*  *  *
Пилип  є—пиво  вип’є  Пилип!
А  квас—випив  Савка!
*  *  *
Тікала  Муха—жаху  мала:  Кіт!
*  *  *
Сіно  Дідо  ніс—
І  ніс—у  сіні!
*  *  *
Кіт—утік,
Мина—за  ним!
Не  дожене  жоден!
*  *  *
Не  герой  оре  ген:
Удере  попереду—
Не  дожене  жоден!
*  *  *
--Ялова  шана—та  наша  воля!
*  *  *
Нам  бог—обман,
А  дар—зрада!
*  *  *
Ми  дома—Там…  О,  дим!
Ми—дим!
*  *  *
О,  мрія—омана,  мана  моя,  Ірмо!
О,  мріяв  я,  Ірмо!
*  *  *
Е,  Режим—Уми  жере!!!
*  *  *
--Йому—зоря  Я!  Розум—ой!
*  *  *
--Володю,--людолов
Варку  украв!
*  *  *
--Каву  чудову  вилив—вилив  у  воду  Чувак!
*  *  *
--Мати,--ми  там,
 Де  мед!
*  *  *
Мир,  думи—Мудрим!
Уму—зоря  Розуму!
*  *  *
--Ясу  сію—Ісус  Я!
Себе  несу—з  Усенебес:
Я—Розуму  зоря!
*  *  *
--Івасику,  мала  Дана  дала  муки  Саві!
*  *  *
--Гой,  а  Баба—Йог!
*  *  *
Демони  вили—пили  вино,  мед!
*  *  *
Юна,--гори  щиро,  Ганю!
*  *  *
Ворону  ворон—норов  у  норов!
*  *  *
Ого,  норов  у  Вороного!
*  *  *
Етна—дух  у  Данте!
*  *  *
--Я—Цар  Праця:
     У  дім  іду—
     Усе  несу!
*  *  *
--Усі—Ісу,
   Усі—Бісу…
   Овва,  Саво:
   Нам  бог—Обман!
*  *  *
--Є  «Пандора»  народна:  п’є!!!
*  *  *
Могорич—очи  рогом!!!
*  *  *
Хохол  є  лох—Ох!
Тарба,  тарба—брата  брат!
Аби  хиба!
*  *  *
--Петре,  Віро,  Ганю,--на  горі  Вертеп!
*  *  *
На  морі—Аза  і  Роман…
*  *  *
--Є  саван  і  на  вас—Є!
*  *  *
Мороз—і  велет  з  телевізором…
Телевізора  несе  на  розі  велет…
*  *  *
Дід—не  герой:  оре  ген  Дід…
*  *  *
Я  несу—гусеня,
А  кролики—Лорка…
*  *  *
--Меч—я  іду  діячем!
*  *  *
--Од  Юди—гид,  Юдо!!!
*  *  *
Мавр—у  кущах:  у  ту  хащу—курвам!
*  *  *
…А  баба  Вакули—лукава  баба!
*  *  *
--Де  мед?
--Е,  де-не-де!
*  *  *
--Ого,  не  чує  бід—і  б’є  Ученого!
*  *  *
…Охи-Лохи  люті  вили—били  Вітю:  лихо,  лихо!
*  *  *
--Ого,  так  навчу  Чванька  того!
*  *  *
--Учу—учу…
Вичвану—навчив!
*  *  *
--Це  ти—митець!
А  то  собі—босота!
*  *  *
--А  ти—неміч  Іменита!
*  *  *
…Хаті  в  квітах
   Ада  рада!
Її  нові  півонії—
Ого!
*  *  *
--У  дім  іду—
   Усе  несу
 Котам  шматок:
 У  Дарки  краду!
*  *  *
--От  я—в  сани!  Ми—на  Свято!
     Мороз—узором!
*  *  *
…Дід—зир:  Гноми!  …Лимон  гриз  Дід…
*  *  *
…О,  Ніна—і  піаніно!
Її  доле,--мелодії!
*  *  *
--Е,  навіщо  дощ,  Іване?
--А  на  грома—та  «фата  моргана»?!
*  *  *
…Дід  є—уже  жує  Дід!
*  *  *
--О,  вип’ю  пиво!
   Аби  риба!
*  *  *
--Я—син…  Реву:  «Тату,--вернися!»
*  *  *
…Ад,  вир—Кривда,
       Ад,  вар—Правда!
*  *  *
…Уся—в  ясу!
…А  ще—теща!
   …Ат,  язва  завзята!
*  *  *
--О,  крав  Пилип,  Варко,
       Рис  і  сир!
…Вирок—сир  прискорив!
*  *  *
Сапав  Ас—і  цвів,  вівці—Сава  пас…
*  *  *
Нагарував  Ураган—
І  мух  у  Сухумі
Вибив!
*  *  *
--Тю,  бики:  б’ють!
     Тюбики—б’ють!
*  *  *
Алла  вишивала
Розу  і  узор…
*  *  *
Алла  Хама—намахала,
Алла  Хама—замахала!
*  *  *
--Тю,  пани  вина  п’ють!
А  мені—нема!
А  вип’ю  пива!
*  *  *
…У  кобзаря  збоку—
Шинка  та  книш…
Їжмо,  бомжі!
*  *  *
--Еч,  око-цоко!  В  око—цокоче!
     А  також—оката!
*  *  *
--Силач,--а  лис!
Чортопхай!  Ах,  потроч!
*  *  *
Уми  жер  «Пуп»  Режиму…
А  зир—Криза!
А  в  очі—ніч:  Овва!
*  *  *
--Е,  ненароком  око  ранене!
Вибач,--я  м’яча  бив!
*  *  *
--Ідем—де  ведмеді
І  не  люті  тюлені…
*  *  *
--Удар  Зраду  мечем!—Мечем  удар  Зраду!
*  *  *
Є  у  Демида  сади—медує!
*  *  *
Ого,  Ворон,--а  норов—ого!
Шкварки  крав…  Кш!!!
*  *  *
--Янку,  синя  в  Яни  сукня,
А  на  талії—латана!
*  *  *
--Е,  Дарка  краде
 У  Марії  раму!
*  *  *
--Учу-учу,--
Овва,  Саво!
Є  учень—не  чує:
Увага—на  гаву!
*  *  *
--Ото—що  то?—
Хижо—жих!
«Олівера!»--заревіло…
…Рембо—Ас,--а  обмер!!!
*  *  *
…Мороз—узором…
А  собака—така  боса!
*  *  *
Еге-ге!  Малі  козу—били-били:  бузок  їла!  «Ме-ге-ге!»
*  *  *
…А  кит  на  морі—романтика!
А  кита  мета—математика!
*  *  *
Олесеві  весело:
     Аса  гаса—
Не  дожене  жоден!
*  *  *
Едік  яром—чап!  Ач,  моряк  іде!
Еді-моряк  яром  іде!
*  *  *
Атака—на  Ката…
Атака—така  та!
Трагедія  іде:  Гарт!
*  *  *
Олесеве  село…
А  ниви—дивина!
*  *  *
--А,  на:  бачили  чабана!
Вівці  вів—і  цвів!
*  *  *
Атака—на  Ката...
Атака—така  та:
Гуркотів  світ  округ!!!
А  Ката—вибух  убив…  Атака!
Вибух  їх  убив…
*  *  *
Гуркотів  світ  округ:
Атака—на  Ката!!!
*  *  *
--Я—Меч:  учу  чем’я!
*  *  *
…Риму  Кумир
     Віта  Катів…
Миршав’я—ваш  Рим!!!
*  *  *
…Атака—на  Ката,
А  лава—навала!!!
*  *  *
…Молотили  толом,  молотили  толом!
Кати—умруть!  Штурмуй,--так!!!
*  *  *
Арея  Ера…
Вік  Вовків…
Віче  Мечів…
Вир  грив…
Лав  чвал…
*  *  *
Катам—атак!  Катам—атак!
Атака—на  Ката!
Меч,--я  іду  діячем!
…До  Од,  
Гомере  перемог!!!
*  *  *
…Січень-нечіс:
Мороз—узором!
А  ми—з  хат:  ах,  зима!
О,  зимо-комизо!
*  *  *
--А  нам,  те—Гетьмана!
Чин,--а  мре  Керманич…
*  *  *
…Кат—сам  є  мастак!
Так-так!  Він—гнів!—Кат-Кат!!!
*  *  *
…А  далеч—Еллада:
Гомер—Епіїт  Її  перемог!
*  *  *
«Дурна  Громадянська  Війна…»
…Ударили  Раду—
І  раді  бідарі!
…А  Махнам—чучман  Хама!
Хама  замах,  Хама  замах---
Еч,  потопче!  Еч,  потопче!!!
…Біса  засіб—
Акул  злука!!!
…Хохол—є  Лох!—Ох!!!
*  *  *
Хохми:  Назар  тіка—макітра  за  ним:  Хох!
Карпа—Хап!—рак!
Зубра—Гу-гу!—гарбуз!
Ха!  Буфет  Стефу—бах!
А  Пана—канапа!
А  бук—Якуба:
Хех!  Ех!!!              (Нісенітниці!)
*  *  *
…Мороз—узором!
Мело  полем…
Нахолов  Дід-волохан!
*  *  *
--Ян  Оксану  вів—звів  у  нас  коня!
*  *  *
«У-Ку»:  місили  Діди  лисі  муку!      (Нісенітниця!)
*  *  *
…Ха!  Бабу  шуба—Бах!
*  *  *
…А  в  Осі—баба  бісова:
Яса,  лем—ото  Мелася!
Ач,  яра,  гаряча—
Ярі  з  уст  «сузір’я»!
Тупала:  «Шалапут!»
Уражала,  дала  жару—
І  набалакала  «калабані»!
А,  тю,--люта!!!
Отака-то!!!
*  *  *
…Виліз—і  лив,
     Вибіг—і  бив,
     Вивів—і  вив,
     Випав—а  пив!    (Нісенітниця!)
*  *  *
…Украв  Пилип  Варку…
Украв  сват,  а  та—в  сварку!
*  *  *
--Я  несу  гусеня—
У  Дарки  краду!
А  та—курча  хапа  за  пах,--ач,  руката!
*  *  *
--Учу  Його—огой,  учу!
           Учу-учу:
--Учись,  Сичу!!!
*  *  *
--Я  не  крута  туркеня,--
Я  латана  Наталя!
*  *  *
…О,  Мер  нас  везе  в  Сан-Ремо!
--О,  Мере!  Брута—на  тур  беремо??
…Мера—бах!—з  хабарем!
*  *  *
--Ото—що  то?
--Ото—лото,
     Ото—мото,
     Ото—фото,
     Ото—фани  на  фото!
*  *  *
--Меле  Елем…
     О,  лис-ясило!
*  *  *
…Негр—ген
 Хиле  келих…
А  крокодили—до  корка!
*  *  *
Кіт  утік
На  піч—і  пан!
*  *  *
Аня—мураха  рум’яна…
А  мамі—мама:
«Ах,  у  тебе  щебетуха!»
*  *  *
--Я  не  ловив  оленя,--
О,  не  ловив,  Олено!
*  *  *
…Я  не  ловив  оленя,--
А  Лада—жадала,
А  Ліда—раділа…
*  *  *
Віка  рече  пані—Зіна  «пече  раків»…
А  Танасу—в’є  вуса  Ната…
*  *  *
Юра  веде  Варю…
Аню,--лялю,  на!
*  *  *
--Іро,--зорі!
--Інго,--вогні!
*  *  *
Тореадор:  Врода!  Ерот!
*  *  *
«Кру!»--грак…А  Макар—гурк!!!
*  *  *
Олесеве  село…
Хата…  Шум  у  шатах…
Кіт—утік…
А  щур—хапа  хруща!
*  *  *
…Не  віз  Ян  князівен,
Віз  Ян—князів!
*  *  *
--Удере  попереду—
Не  дожене  жоден!
Удере,  псяка!  Так  я—спереду!
*  *  *
…Явір,--а  чарів’я!
А  то—лоза  золота…
*  *  *
--І  ви—сиві,  і  ви—сиві!
--Овва:  сорок  скоро,  Саво!
*  *  *
--Ото—що  то?
--Яне,  Лорко,--то  кроленя!
*  *  *
…Меле  Елем—
Елем  змеле!
Йому—зорю!  Розум—ой!
О,  лис-ясило!!!
*  *  *
…Вітав  Сава  сватів,
Вітя—звав  зятів…
*  *  *
…Іде  Бела,--а  лебеді
   У  воду  чудову—
     Ринь!  Нир!
*  *  *
…Ішов  Мина—за  ним  воші!
Ішов  Ваха—жахав  воші!          (Нісенітниця!)
*  *  *
--Он  ярами,  Мар’яно,
     Едік  іде!
*  *  *
--Там  і  там—мат  і  мат!
Де  мені  мат—там  і  не  мед!
Де  мені  мат—отам  і  не  мед!
*  *  *
Жінок—лап!  –І  палко  ніж!
А  мо’  тра—жартома?!
*  *  *
Ероген—о,  то  не  горе!
Е,  роги—горе!!!
*  *  *
Пилип—
Випив,
Натан—
Вилив…
Е,  та  за  те
Діду  дід
   Око  
Вибив!
*  *  *
Накрав  Циган—і  на:  Гиц!—в  аркан!
А  нагицили—били  Цигана!
         Ого-го!!!
*  *  *
Я  несу  гусеня—
У  Дарки  краду!
…А  та—курча  бере,  дере…  Ач,  руката!
…А  та—кота…  Ат,  оката!
*  *  *
…А  ласо  до  сала
     Кіт  утік!
*  *  *
--Віру  довів…  А  завів—одурів!
*  *  *
--Я  не  цуценя,--
А  собака  Боса!
*  *  *
--Шанець  це  наш…
           Тут—
Атака  на  Ката!
*  *  *
…Ті—в  світ,
       Ті—в  цвіт…
І  ті—в  світі,
І  ті—в  цвіті…
*  *  *
--Високо  до  тебе—то  докосив…
 О,  ніс  я  сіно—
 І  ніс  у  сіні!
*  *  *
…А  Криза—зирка
Отак  окато:
Біда  Діб,
Біда  Жадіб
Отака-то!
*  *  *
--Е,  Пилипе!
Е,  те—не  те!
Е,  те  мені  не  мете!
*  *  *
--О,  ви,  Пилипе,  пили  пиво,
А  квас  випив  Савка!
*  *  *
О,  випили  Попи,--Попи  попили  пиво!
*  *  *
Ум  одурили  Рудому,--
Ого,  дурили,  били  Рудого!
*  *  *
Уми—там,  де  мед,--де  мед  матиму!
*  *  *
…Ася  мала  дала  м’яса,--
О,  та  туристам  шмат  сиру—Тато!
*  *  *
…Ася  мала  дала  м’яса
   Котам  шматок…
О,  та  туристам  шмат  сиру—Тато…
*  *  *
…Ах,  уміє  пити  пиво!  То  випити—п’є  і  Муха!
Ух,  уміє  Баба  бити—Баба  б’є  і  Муху!
…І  сум  ото  Мусі!
*  *  *
--О,  ви  пили  пиво?
--Вилив  Натан—Натан  вилив!
Випив  Пилип—Пилип  випив!
…Вили  гнівно:  «Он  він  гилив!»
*  *  *
…Он  чубили,  били  бучно
           Діда  дід!
Вибив  око—око  вибив
           Діду  дід!
*  *  *
О,  гончі  Вічного!
Ми—дим,  ми—дим!
Ми  Дома—Там!  О,  дим!
   Ми—дим!
*  *  *
…Удову,  удову—у  воду,  у  воду!
     Удову—у  воду,
     У  воду  чудову!
*  *  *
…Ого,--дура  на  Рудого!
Ого,--туркала  крутого!
Алла—дика!  А  кидала!
Алла  хама—замахала!
*  *  *
Алла-хамка  так  махала—
Алла  хама  замахала!
*  *  *
Алла  дика  там,--а  таки-дала!
Алла  дикого—ого,  кидала!
*  *  *
Він—сяяв  і  вів,  я—яснів!
Віру  довів,  а  завів—одурів!
*  *  *
Вимив—
Вилив…
Випив—
Вибив…
Вибіг—і  бив:
     Око  
Вибив!
*  *  *
--Ну,  хер,--біс  і  брехун!
Ізю—та  катюзі!
*  *  *
…Він  дуднів,
   Він  бубнів,
     Він—гнів!
*  *  *
--О,  зупини  Пузо!
       Жере  ж—
       Ого-го!!!
*  *  *
--Е,  миска  мала,  Максиме!
*  *  *
…А  воля—ялова!
Ялова  воля!
Мана—панам,
А  нам—омана:
І  босі  собі—
І  не  шик  у  кишені!
*  *  *
…Асом  Оса—
         Зиз!
А  Кок—скока!
*  *  *
…Віки  тер  Єретиків
     Риму  Кумир:
Сатанів  Він—Атас!
Він—Атас!—сатанів!
Він—Гнів!
*  *  *
…Очі  Бічо:
Зором—мороз…
То—Ідіот!
То,  псе,--Деспот!
*  *  *
…Навіз  Іван
Ані  сіна,
І  муки  кумі,
І  щетини  тещі…
*  *  *
--Охилазо,  що  за  лихо?
…На  бзу  збан—
 Ха-бабах!
І  Лесик—у  киселі!
 Е-ле-ле!
*  *  *
--Несе  воду  чудо-весен…
А  ми—зима…
Е,  жур,  друже!
*  *  *
…Вів  і  вів—
У  мед  Едему!
Та  вів—Віват!
…Вів,--а  завів
У  мул  Глуму!
*  *  *
…Очі  Бічо:
Зором—мороз…
А  час  Усача—
Жах  аж!
Арея  ера,
Вік  вовків…
І  Воркута—кат  у  крові…
Віта  катів
Риму  Кумир:
Він—гнів,
Ми—дим…
О,  гончі  Вічного,--
Миршав’я  ваш  Рим!
*  *  *
Удар  «Граду—
Удар  Зраду!
*  *  *
Я  несу  гусеня,
А  та—курчат,--ач,  руката!
*  *  *
Ху—пух!
Ху,--зух!
Ху,--дух!
Ху,--щур!  Ущух…
*  *  *
--А  ти-бо—побита!
--Молока  подала,  а  Ладо---паколом!
*  *  *
--Аллу—чула?
--Алла—баба!  Забабала!!!
*  *  *
Кому—шумок,
Кому—умок!
*  *  *
Уму—думу!
Уму—шуму!
Уму—Куму!
Уму—Муму!
*  *  *
Є  учень—не  чує
Ясу  дідуся
І  дів  оповіді:
Увага—на  гаву!
*  *  *
--Музо,  робота  наша—шана!  То-бо—розум!
   І  лови  Волі!
*  *  *
--Ася,  Максиму—миска  м’яса!
Ум’яв—і  яму!
*  *  *
--До  Од,  Гомере  перемог!
…Он  він  гнівно
   Пегаса—геп!
…А  чати  Читача?!
*  *  *
…Та  ходили  до  хат—
І  вели  Саву  Василеві…
*  *  *
--А  крутого  турка—
Аса  на  танаса!
*  *  *
--О,  ви  пили  пиво!
А  квас  випив  Савка!
*  *  *
Мила  манна  малим,
А  нам—чара  чмана!
*  *  *
--А  мене—нема!
А  мене  ж—вже  нема!
*  *  *
--І  ви—сиві,
 І  ви—живі,
А  мене  ж—вже  нема!
*  *  *
…Он  він—гнівно…
…Он  зір—грізно…
*  *  *
…Вибрав—Чвар:  бив
     Діда  дід!
У,  дід  око  діду
       Вибив!
*  *  *
Уму—думу!
Уму—Куму!
*  *  *
--Мо’,  Борис,--сир  обом?
--Сир—обом,  о,  Борис!
*  *  *
--Кажу:  «Чужак!»
--Кажи:  «Хижак!»
*  *  *
--І  щуку—у  кущі!
     У  кущі—щуку!
*  *  *
--О,  ви,  діти,  ситі—диво!
--О,  ви,  діви,  сиві---диво!
--О,  ви,  діви,  живі—диво!
*  *  *
--Імідж  Дімі—
 І  мід—Дімі!
*  *  *
…Оса—ласо:
   «Де  мед?»
*  *  *
--Іч,  охочі—
 Де  мед!
*  *  *
--Чавив—ач!
Чавив,--а  бавив,  ач!
*  *  *
--Ого,  сила—на  Лисого!
--Ого,  сила—за  Лисого!
*  *  *
--Сатанів  Він—Атас!
Він—Атас!—осатанів!
*  *  *
--Ото—що  то?
Яне,--чи  сич  ото,  чи  сиченя?
*  *  *
--А  нам—мана,
     А  нам—чмана,
   А  нам—омана!
*  *  *
--І  ви  сиві,  і  ви  сиві,
   І  ви  дуже  теж  у  диві!
*  *  *
--Ото—фото,
   А  то—нота!
*  *  *
--Ото—що  то?
--Ото—фото!
     То—борець,  це—робот!
     То,  Борю,--робот!
*  *  *
--Іро,--зорі!
--Інго,--вогні!
*  *  *
--І  до  тебе  тоді
Сіно  дідо  ніс—
І  ніс  у  сіні…
*  *  *
…А  баба—
Отак  окатоІ
Окато  отак—О!
Отака-то!
*  *  *
…Он  зір  грізно
     Кинув—уник….
*  *  *
--Кате,  це  так!
   Саме  так,  Кате  мас!
*  *  *
--Сейф—«Йес!»
«Мани»  нам!
*  *  *
--О’Кей—Еко:
Ходя,--дох!
*  *  *
--Е,  щира,--а  рище!
   О,  рище—щиро!
*  *  *
--А  батяр  я,--та  ба…
   І  босяк  я  собі!
*  *  *
…А  коло  молока—
       Кицик:
«В’яну!  Няв!
 О,  дай,  Адо!»
*  *  *
--Е,  лихо  буде—дуб  охиле!
     Буде  лихо—похиле  дуб!
*  *  *
--Кому  думок?
     Кому  сумок?
     Кому  гумок?!
*  *  *
…Шинка  та  книш
 І  бузок  у  козубі…
*  *  *
--У  яру—буря:  У!
…Ах,  ущуха!
*  *  *
…Золото  лоз…
І  тур—у  руті….
*  *  *
…Пегаса—геп!
А  чати  Читача?
     До  Од,
Гомере  перемог!
*  *  *
Вік  Вовків—
Віку  Жуків!
Макака—Макакам!
*  *  *
Діду  дід
   Око  
Вибив!
   Око  
Вибив
Діду  дід!
*  *  *
Дід  є  у  шубі—бушує  дід:
     Випив
       Дід!
Ох,  у  вухо
Діда  дід—
Ха—бабах!
       Дід—
   Випив!
Овва,  Саво:
Діду  дід
       Око
   Вибив!!!
*  *  *
--Іч,  а  куди  ти—дукачі?
--Інні,
     І  Ніні,
     І  Лілі!
*  *  *
--Оно  воно!
--Еге!  Те  «Ге»--
Он  сяє  ясно!
*  *  *
--Оно  воно!
--Еге!  Те  «Ге»--
Є!  …Ура,--парує!!!
*  *  *
--То—Ідіот,
     От  Хто!
*  *  *
…Е,  луни!  Минуле…
Ед,--де  ми—ті  діти?  Мед—де?
*  *  *
Золото  лоз…
Диво-овид….
*  *  *
Очі  Бічо…
Він…Зал  блазнів…
Неміч  імен…
*  *  *
…Намут-туман
Сиво  повис…
Золото  лоз…
Німо—гомін…
*  *  *
…Учу-учу,
   Учу—мучу:
Учини,  Чиничу!
*  *  *
--Се—перебудова:  воду  бере  пес!
   Ах,  а  пере—черепаха!      (Нісенітниця!)
*  *  *
Намок  рано  наркоман…
     Е-ле-ле!
*  *  *
…Не  герой  «оре»  ген:
Оре  папери—репа  перо!
*  *  *
--О,  тато,
     О,  мамо,
     О,  дідо,
     О,  бабо,--
   І  ви—живі!
*  *  *
«Однорядкові  Нісенітниці»:
***  Учу  Антона—нот  научу!
***  Умер:  яма—гам!—Ярему…
***  Алла  щипала—мала  пищала…
***  Яне,  Лорко,--кроленя!
***  Мати—тут,  а  батути—там…
***  …А  та  Соня—носата!
***  О,  нив  золото,  лоз  вино!
***  О,  Ніна  і  піаніно!
***  Удові  сіно  дідо  ніс  і  воду…
***  Дере  пан  наперед…
***  Он—яр,  озимина…За  ними—зоряно…
***  …А  квіти—витівка!
***  …У  гробу—і  у  боргу…
***  А  дід—ого!  Ви  сини—сини  сивого  діда…
***  …Це  на  псі—іспанець!
***  На  мат—отаман!
***  …А  здуру—кукурудза!
***  Юно  далина  манила  доню…
***  …А  гумор  грому—га?
***  Дурбана  бруд…
***  Тупака  капут…
***  Огидні—в  індиго…
***  …І  цвіркун—у  крівці…
***  …А  в  яру—курява…
***  Не  реву—суверен!
***  Чадів  оповідач…
***  --О,  Лев  аркуш  украв,  Ело!
***  Е,  бук  Сава  скубе!
***  …І  воду  вилив  удові…
***  --Сусіде,  мед—Ісус!
***  --Сусіде,  мені—не  мед  Ісус!
***  …Від  Ісуса—на  сусідів!
***  …Від  Ісуса—на!—та  на  сусідів!
***  …А  то—кацап  паца  кота…
***  Я,  цап  і  паця…
***  Ідоло-мелодії…  Доле  молоді!
***  Коні  в  раба  та  барвінок…
***  Маскарад,  а  Рак—сам…
***  Зубр…  А  Ганя:  «На,  гарбуз!»
***  Мина—з  ясел,  а  Леся—за  ним!
***  --Оно,  Наташо,  лошата!  Но-но!
***  Я  і  лелія…
***  О,  видиво!
***  Пера  шареп!
***  --А  чати  Читача?
***  Дав  Макар  ракам  вад!
***  Я  і  варан…  Аравія…
***  …А  вони  ламали—сила  малинова!
***  Мина—за  село,  колеса—за  ним….
***  Аня—мураха…  Ах,  а  рум’яна!
***  …І  розум—у  зорі!
***  --Нам—у  туман!
***  Ах,  і  тумани  нам  утіха!
***  Ах,  і  туман!  А  нам—утіха!
***  --Антей,  егей,--Етна!
***  --Я—не  щеня!
***  --Я—не  цуценя!
***  Шани  трепет…  О,  тепер  ти  наш!
***  Ого,  не  чує  батя—та  б’є  ученого!
***  …А  намовив—омана!
***  …І  не  жар  умам:  уражені…
***  …А  хіт—втіха!
***  …Вина—генію!  І  не  ганив….
***  --Худоба—або  дух!
***  --Яне,--цуценя!
***  Карпа—хап!—рак…
***  Молоді—з  Ідолом…
***  Хам  у  Сумах…
***  Ада,  киця,  цикада…
***  …Губимо  ми  Буг!
***  Маршала  шрам…
***  Серп  і  прес…
***  Є  успіх—і  псує!
***  Вік  урбану…  Луна  бруків…
***  Аза  хоче  меч—ох,  Аза!
***  Мамин  сон…  О,  сни  мам!
               То  «Брути»  турбот!
***  Курка  та  крук…
***  О,  коко!
***  --Окріп,  Ірко!
                     Йой!
***  --Сево,  втік  кіт  в  овес!
***  Метр  Асі  ніс  Артем…
***  --Яне,  Жоро,  Соню,--носороженя!
***  Яцик  і  киця…
***  Аса!  Лису  гуси—ласа!
***  Хутра,  фото,  фартух…
***  --Атено,--монета!
***  Гроб  і  кіборг…
***  Телекс  і  скелет…
***    Баркас,  оса,  краб…
***  Дорога  на  город…
***  Анна-панна…
***  Акула  та  Лука…
***  Ідол  і  лоді…
***  Абревіатура,  рута  і  верба…
***  --Киш,  пане!  На—пшик!
***  --Так  собі  Бос:  Кат!
***  --На  скаку—у  каксан!
***  …Охиля  Лихо!
***  --Бузувірів—у  зуб!
***  …А  крізь  овид---диво-зірка….
***  …Око  сивого  його—високо…
***  --І  на:  пиха  в  свахи-пані!
***  --А  то—бабота!
***  Дідо  пищуху—щип!  О,  дід!
***  --Ге,  дре  Сава  сердег!
***  --А  вояк  я—овва!
***    --А  б’ю—леле!  Люба!
***  --Виживе?  –Не  вижив!
***  --Е,  фортуна,  а  нутро—фе!
***  --Іч,  юди  видючі!
***  …Є  піп—і  п’є!
***  Копа  шапок…
***  --Вітали  Пилатів!
***  …Дарчина—панич  рад!
***  Мила  Сур  Єва—та  в  Єрусалим!
***  --Е,  чудово—де  медово,  Дуче!
***  …Ум  очманів  і  нам—чому?!
***…Галас  у  салаг!
***  --Її  драв  гусар—ас  у  гвардії!
***  …А  зов’ялі  баби!  Дід  і  диба  біля  воза…
***  Коні,  віз  і  вінок…
***  --Ого,  таз  у  пузатого!
***  --Кате,  не  свате,--та  все  не  так!
***  --І  напада  пані…
***  --І  нападає,  б’є  Ада  пані!
***  --Ого,  ти  мені—немитого!
***  --Алла—в  хіті…Хвала!
***  …Он  яр…О,  зоряно!
***  …Он  пава—та  вапно…
***    …Он  павук—у  вапно…
***  …Ясу  дідуся….
***  --Кави—Дімі!  Дивак…
***  --Кави  ,  Денисе,  неси!  Не  дивак….
***  --Іч,  он  вередує!  –Удере  вночі…
***  --А,  ба:  бере  баба!
***  --Я  їм—Змія!
***  --А  то,  Боря,--робота!
***  Дороги…Та  пас  я  свині:  Лінився  сапати  город!
***  --Ха!  Ґава—на  вагах!
***  Юра—в  сіні…Сварю!
***  --О,  мрія,  Ірмо!
***  --Ах,  Юрі  в  Ази—завірюха!
***  --О,  ще  думи!  Там  я—пуп!  Я  матиму  дещо…
***  --Уми  там  я  матиму…
***  --Буча:  затяг  я—та  за  чуб!
***    Буча-чуб…
***  --Йому—сум,  ой!
***  Дідові—сала!  Лас,  Іво,  дід!
***  …І  також—окаті!
***  --Ото  Федір  іде!  Фото…
***  --Іро,--вуса!  Та  суворі…
***  --Мирову—суворим!
***  Голо…Ліф  і  філолог…
***    Вираз:  «Вирив—зарив!»
***  --О,  ви  досі—баба!  Баба-біс!  О,  диво!
***  …Ого,  так  окатого…
***  --Ну,  ти  хитун!
***  --Ну,  дуду-дун!
***  …Вітав  Сава  сватів…
***  …Віта  кума—там  у  катів….
***  …Он  ці  мене  міцно…
***  …І  мир  у  Римі…
***  --Еді,  ого,  коси  в  Ази!...За  високого  іде!
***  --Зараз  буду  бити!  –Ти  б—у  дуб  зараз!
***  --Усе  Ніні  несу…
***  Маркет…  Е,  Дарко,--що,  крадете  крам?!
***  --Мати,  де  Максим—миска,  меди  там!
***  --Віра,--мокро,  хор  комарів…
***  …Інні  ці  цяці  цінні!
***  --О,  воду  черпа  Васа,  а  Сава  пре  чудово!
***  --Будяк  я,  дуб!
***  --Кажу:  «Ченець—це  не  чужак!»
***  …Оно—лежні…  Він  же—лоно…
***  Він  же—лев:  реве,  рве  лежнів!
***  --Уб’ю  Любу!
***  --О,  б’ю  Любу—уб’ю  любо!
***  Бере  Жанна  жереб…
***  --Ах,  ум—а  муха!
***  --Обдарував  жваву…Рад-бо!
***  --Обдарував  же  жваву…Рад-бо!
***  …Він—сяяв,  я—яснів…
***  …Умочили  чому…
***  ….Умочала  мала—чому…
***  …А  ті  літа….
***  …Ясва:  він  мусолив,--а  Вавило  сумнівався….
***  --Удере  сваха  в  середу!
***  --Удере  сват—та  в  середу!
***  …А  вона—також  оката,  нова…
***    …І  свіжі  діжі  всі…
***  …Аня,  Тетяна…
***  --Гроб  увижаю,--а  живу:  борг!
***  …Миколу  били—було  ким…
***  …Е,  рахунки!  Тикну—харе!
***  --Ася,  Максиму—миска  М’яса!
***  …І  дів  оповіді…
***  --О,  милі,--доща  нащо  ділимо?
***  --І  що  ділимо,  милі?—Дощі…
***  --І  що  дарма  нити?  Жах,--а  жити  нам—радощі!
***  …І  нив  Сава:  «Свині!»
***  --Я  нив:  «Сама—свиня!»
***  …Віл:  «Му!  Я  умлів!»
***  …Віл:  «Мухо,--я,  ох,  умлів!»
***    Рад  Улас  салу:  дар!
***  У  хліві—віл…Ху!
***  …Він  гудів:  «Іду,--гнів!»
***  …Він  горів…  О,  Віро,--гнів!
***  …Він  горів—звір…  О,  гнів!
***  …Ото  Федір  іде—фото!
***  …Він  дотяв  свято  днів…
***  …Віта  кива:  «Лесю,--се  лави  катів!»
***  …Я  і  цар…Тут  рація….
***  …Алла  пищить...Ти  щипала?
***  Алла  щипала  малу—чула  мала  пищала…
***  --Іч,--овочі!
***  Тропа  на  порт…
***  Тропа…Рапорт….
***  --Не  дожене  мене  жоден!
***  --Не  дожене,  мамо,  дома  мене  жоден!
***  --А  то,  Дуня,--нудота!
***  --Віро,  Дімо,--помідорів!
***  --Е,  щавель!  Лева  ще…
***  …І  не  скрізь  зір  Ксені….
***    Рація  і  цар…
***  --Єві  речу…Катя—та  кучері  в’є!
***  --От  сич  Іван!  Зазнав—і  чисто!
***  --Котам—шинки  чикни  шматок!
***  --Ух,  Узурпатор!  В  рота  пру  зуху!
***  --Так  і  так—Кат  і  Кат!
***  --Так,  так,  так,---Кат,  Кат,  Кат!!!
***  …А  дорога  нива—та  винагорода…
***  …І  дотепи—лише  тоді…
***  --Ого,  ти  баба  битого….
***  --Ого,  ти  била!  Вали  битого!
***  …Де  мені---не  мед…
***    --Ого,  дур  у  рудого!
***  --Ого,  дурило!  Коли  рудого!
***  --Е,  муку  вижу—живу,  куме!
***      О,  село!  Коли  то  котило  колесо….
***  --Е,  те—не  те!
***    Яса:  Рак—у  Карася!
***  Оля  і  віяло…
***  Жадіб’я:  біда  ж!
***  Юна  манила  калина  Маню…
***  --Е,  жур  діві,  друже!
***  У  путах,--а  тупу!
***  --А  жирафа—рижа!
***  Рекорд—і  дід  рокер…
***  Юна  далина  манила  Даню…
***  --Кака—Макак!
***  Спец—і  біцепс…
***  --Й  нижу  час  я  отут…  О,  яса  чужини!
***  --Ого,  рису  Сені  несу  сирого…
***  --О,  наруга!  Рагу  рано….
***  …Уже  вихор—трохи  вежу…
***  --Ти—щит!
***  --Вірую—у  Рів!
***  --Ти  що?  –То  щит!
***  Сито  дідо  тис…
***  --Ого!  Ти  бачив?—Ера  царевича  битого!
***  …Зир:  гине  він!  …І  вени  гриз…
***  …І  що  дощі?  Ніщо  дощі!
***  Уму  меч  уче  Муму….
***    Уму—мук,  як  у  Муму!
***  --І  ви—на  ниві?
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

Гриціан  Загарбузянський:
«Еротичні  Перевертеники»
(  Позагарбузна  Паліндромія)
                 *  *  *
       Меле  Елем—
           Віл  Слів:
       Елем  змеле!
Но  Елем,--ах,--Хамелеон!
     --Е,  мелеш,  Елеме!
     --Овва,  Саво:
Я—Віл  Сохи  Лихослів’я!
             *  *  *
«Паліндро—Мухи»
(Однорядкові  Нісенітниці)
       *  *  *
***  Я—ловелас,  але—воля!
***  Ероген—не  горе!
***  Ероген—о,  то  не  горе!
***  Я,  Ти,--дія—і  Дитя!
***  Хапа—зад…  А  за  пах?!
***  Деміургу—гру  і  мед!
***  Від  косилок—о,  до  колисок  дів!
***  Бещі  немає,--а  мені  ще  б!
***  Де  мажу—чару  дам,  а  дура  чужа—мед!
***  Де  мажу—чар…І  добре  пер,  бо  діра  чужа—мед!
***  О,  відваги,  волі!  …І  лови  гав,  діво!
***  Сара—тута:  грав—ого,--варгату  Тарас!
***  Яса:  б’ю  Любася!
***  Оно  лиже  Мані  Ліна  межи  лоно…
***  Алла  дика  там,--а  таки-дала!
***  Я  і  Сава:  така  катавасія!
***  Вабив  Її,  вабив…  Вибав  ЇЇ,  вибав!
***  Ваб  Її,  ваб!  –Бав  Її,  бав!
***  Я  уже  ліг—і  лежу  я!
***  Сава  чопував—жваву  почав:  ас!
***  ІллІ—вир  панянок,  і  коня  на  привіллі!
***  Тореадор:  врода!  Ерот!
***  Аня,  панове,  ссе:  вона  п’яна!
***  О,  ти  ружу  мала—дала  мужу,  Рито!
***  Баби  ваби:  вибави  баб!
***  Баби  ваби—во!  Дідо,  вибави  баб!
***  Юна  вола:  «Мало,  Ваню!»
***  Мене  Макар—еге,  махав!  Ах,  а  мегера—каменем!
***  Махався,  де  міг,--і  мед  я  свахам!
***  Вабили  пани,  вина  пили…Бав!
***  Яна—в  Улі:  цілування!
***  Де  мужам  я  мажу—мед!
***  Яця—цмока  Рита…А  ти—раком:  цяця!
***  О,  циніки!  Тик—і  ницо!
***  Де  мох,--у  тебе,  щебетухо,--мед!
***  Дем’ян—на  тебе…  Ще,  ще,  ще!  …Щебетання—мед!
***  Юля-лада—жада  лялю!
***  Ет,  рахуба!  Бабу—харте!
***  Ого,  м’яла  Валя  мого!
***  Е,  читака!  Рака  тиче!
***  Відраза  нечепі:  пече  Назар  дів!
***  Відхиляв  я  в’ялих  дів!
***  Сон:  О,  де  медонос?!
***  Сон:  О,  горе—Рогонос!
***  Ерот—не  ментор:  Е!
***  Ян  Оксану  вів—звів  у  нас  коня!
***  Вищала  Лада,  а  дала—лащив!
***  Корок—у  цукорок!
***  У  нас—кохання:  Ян—ах!—Оксану!
***  Вили—гай!  …А  гилив!
***  --Чи  ти  даси,  Діано?  –О,  на:  іди,  сади,  тич!
***  Раж  дівок:  О,  віджар!
***  Е,  верещала  Дана—дала!  «Ще!»--реве…
***  Її  утру—годі!  …І  до  гурту  Її!
***  Інтур-прутні!
***  А  кит  оре  море  хером:  Еротика!
***  Сон:  О,  горе  ж  у  Іллі!  –Уже  Рогонос!
***  Де  мох—у  тебе  що?  …О,  щебетухо,--мед!
***  Вили:  гнів,  ах!  …А  він—гилив!
***  Вив,--а  бавив!
***  На  піаніно—Ніна  і  Пан…
***  Епілог:  голі  «Пе»!
***  У  кіно  махав  Ваха  Моніку…
***  Є  я  і  Ти—житія  Є!
***  Я  і  Лілія…
***  Атас,  реп’ях!  …Ох,  я  персата!
***  Аня  медує  у  Дем’яна!
***  Едем:  О,  меде!
***  Навіжене—мед!  Жде  мене  ж  Іван!
***  Матня:  О,  «гоян»  там!
***  Тицяю  я—цить!
***  У  сіно!  Дає  Ада,--дає  Адонісу!
***  …Не  дала,--а  ладен!
***  Іго:  лови  баб…  А  баби—вологі!
***  --Чи  ти  даси?  –Сади,  тич!
***  Юно  траха  Захар  Тоню!
***  …І  весела  Лада,  нова:  вона  дала  Лесеві!
***  Юна  яса:  виграв  у  варги  Вася  Аню!
***  Актам  рада  задар  матка!
***  --Де  медики?  –Де  мед!
***  Теле:  вередуню  юну  дере  велет!
***…І  щоб  Юлю  п’яв,--я  п’ю  любощі…
***  --Ну,  Адко,--нокдаун!
***  …І  щоб  Юлі—омана,--на  мої  любощі!
***  Інна—пише…  Чопе  той,--оте  почеши  панні!
***  Інна  п’яна—е,  жила!  …Лиже  Аня  панні…
***  Е,  нема  Хоми:  теше!  …Чеше  Тимоха  мене!
***  Юна  Віра  чманіє,--ллє  і  нам  чарів,  Аню!
***  Віра  чманіє—ллє  і  нам  чарів!
***  О,  ви—дура  жвава!  Давав  жару—диво!
***  Віра  бахурам---хмару  хабарів!
***  У  нас  кохав  Івах  Оксану…
***  …Аж  їв  Соню  Пилип:  юно  свіжа!
***  Аню,  Аню,--а  квітівка!  А  квітівка—юна-юна!
***  Раж  діви:  ти  віджар!
***  …І  чуха  пані  віна  пахучі!
***  Он  бав  Зою:  о,  звабно!
***  Дівок  «Яриш»--шир!—як  овід!
***  Аня  «розу»  дає—бава!  …Б’є  Аду  Зоряна…
***  …Ах,  у  чулані  він  Аллу  чуха!
***  Вада:  повис,  сиво  падав!
***  …А  ти  раком—цяця!  Яця  цмока  Рита…
***  --Яця,  цить:  ти—цяця!
***  Ого,  не  жур,  пане:  ссе  напруженого!
***  Ен—у  Свазіленді:  дід  не  ліз,--а  всуне!
***  --Юна  ланю!
***  Он  ас  кохає  Іру,--дуріє,  ах,  Оксано!
***  Пер  Ян,  кусав,  а  сукня—реп!
***  Котилася  яса  литок…
***  …У  хуру!—Печи  чепуруху!
***  Де  ми—манда  над  нами:  мед!
***  Е,  вона—пава-бава,  панове!
***  Я  і  баби…Лах!  О,  кохали  бабія!
***  Я  і  баби…Лах!  О,  казка!—Так  закохали  бабія!
***  О,  ви,  дірко,  мокрі—диво!
***  Дива:  дід—на  манді,  Давид!
***  …І  нема  дна  мандам—е,  ні!
***  Учні-кучні:  кох…О,  кінчу,  кінчу!
***  Де,  Мотре,  хер—то  мед!
***  То,  Хівре,--хер-віхоть!
***  …І  ви,  тхори,  щиро  хтиві?!
***  Ава  пен  хапала—ссала…Пахне  пава!
***  Я,  Іво,--пава!  Пава-повія!
***  Е,  чуха  Полі  тіло  пахуче!
***  Рачка  тішу:  душі  так—чар!
***  Он  Олесі—бава:  Сава  бісе  лоно!
***  Ого,  мало  Вірі  вола  мого!
***  Ірі  вола  мало!  Вола  мало  Вірі!
***  …І  Саві  дія—і  дівасі!
***  Олі-дівасі—мед!  Едем—і  Саві  діло!
***  Яця  цілувала:  пала  в  Улі  цяця!
***  Оду  читала,  ссала…Ти—чудо!
***  Учні—кохом  у  мох…  О,  кінчу!
***  Учні—кара!  …Зара  кінчу!
***  Учні…Кох…О,  кінчу!
***  Я  суну,  суну,  сунуся!
***  …А  ще  того  мала:  ссала  мого  теща!
***  О,  говіла  Фая,  а  фалів—ого!
***  Мушу,  мушу---шум  у  шум!
***  …Межи  ніг  і  нижем!
***  Де  ми—там  Ада  рада:  Ада  рада  мати  мед!
***  …І  ця  цвіла:  фалів  цяці!
***  Є  Панас—кохає,  б’є:  ах,  Оксана  п’є!
***  Олі  теше  чопа—та  почеше  тіло!
***  Де  ми  чотою—о,  точи  мед!
***  Ахав—і  дала  діваха!
***  Ахав,--і  давав  же:  ссе  жвава  діваха!
***  Е,  рогаті  вони!  Вино—віта  горе…
***  Е,  рогаті  вже  ті!—І  теж  віта  горе…
***  Віру  довів,  а  завів—одурів!
***  О,  нове—це  воно!
***  Ори  ще  довго—Бог  воде  щиро!
***  Віра  дала—мала  дарів!
***  Іллі  рано  дала  ти,  сита  Ладо,  на  ріллі…
***  Ясир:  ох,  Орися!
***  Є  Адам,--а  дама  дає!
***  Є  Адам,  а  Соня  п’яно  сама  дає!
***  Алла  Дімі  дала…
***  Юну  дере  вередун—юну  дере  вередуню!
***  Жінок—лап!  І  палко  ніж!
***  От  сич  Іван!  Зазіхав—ах,  і  зазнав!  І  чисто!
***  Тугі  циці—гут!
***  …І  відразу—пузар  діві!
***  Юно  дала  Маня-діва—та  від  Яна  мала  доню…
***  …Її—два  діда  в  дії…
***  …А  баба—ласа:  гасала  баба!
***  Тіло  пала:  Маша  мала  політ!
***  Демон:  «О,  воно—мед!»
***  …І  напередодні—він  додере  пані!
***  Її  два—в  хіп!  І  піхва—в  дії!
***  На  Тані—Натан…
***  Е,  жваву  рачки—тик!  Чарував  же!
***  Орду  мотала  мала:  то  мудро!
***  Орду—медом…  О,  де  мудро!
***  Орду  мала—ссала  мудро…
***  Орду  мала—вада!  Та  давала  мудро…
***  Видали—сила  див!
***  Куму  ж  умовив—оповив…  О,  мужу—мук!
***  Я—і  сім  окатих  баб…Баб  хита  комісія!
***  --Азо,--пат!  Е,  не  та  поза!
***  Де  ***  лити  ладна  мед…
***  Де  можу—мило  дам…А  доли!  Муж—о,  мед!
***  Віто,  хибував—жваву  би  хотів!
***  …Або—боба!
***  Он—Віра:  чатував  жваву—та  чарівно…
***  Коні  жваві…Зеня—не  зівав  жінок!
***  Вів,  одвів  Азу,--завів,  довів!
***  Вів  Азу  циган—і  на  гицу  завів!
***  О,  воду  черпала  діва,--Саві  дала  пречудово!
***  О,  Лідо,  телесе—веселе  то  діло!
***  Ах,  у  ченця—м’яц!  Не  чуха!
***  Ах,  уче  Нату,--та  не  чуха!
***  …Тепер  тіло  в  Олі—трепет!
***  Ух,  юні!  Лафа  лінюху!
***  Яра  Делла:  «Фе!  Це  фал  ледаря!»
***  Біс!  О,  давала  ***  досі  б!
***  …І  ту  рвали—Мила  в  руті…
***  …І  ту  рвали  Маню—юна-мила  в  руті…
***  Юна-мила:  ссали  Маню!
***  Юна:  мили,  вабили—бавили  Маню!
***  О,  ми  вабимо!  О,  ми  бавимо!
***  Юна  ваба:  бав  Аню!
***  Юна  вабить…Ти  бав  Аню!
***  Аби  хотів…О,  Віто,--хиба!
***  Оно  лисі  біси  лоно…
***  Хоче  меча,  нене,--неначе  меч—ох!
***  Іда  моргала—дала  громаді!
***  Демонам  чічі—чман:  о,  мед!
***  О,  ще  Діні  лащу  кущ,  а  Ліні—дещо…
***  О,  ще  Діні  лещі!  –І  ще  Ліні  дещо!
***  …Іще  буджу  бабу—жду  бещі!
***  Жінка—так  ніж!
***  Ах,  Юрі  в  Ази—мед!  А  де  ми—завірюха!
***  …Та  на  фортепіано—вона  і  Петро-фанат!
***  Молода,  тямуща  Лія,--я  і  лащу!...М’ята—долом…
***  Азу  мав:  О,  нова  Муза!
***  Юлі—твого  б!  –Ого,--втілю!
***  Ого,  Віто,--Хома  там!  О,  хотів—ого!
***  О,  мед  і  юнак!  –Аню,  ідемо!
***  Алла—жаба,  а  бажала!
***  Оно  лиже  Мані  Ліна  межи  лоно…
***  А  Клава—давалка!
***  О,  хитра  ж  діва!  Віджар  тихо!
***  О,  голі—цілого…
***  О,  ти  русаля  ласу,  Рито!
***  --Юро,  гори!  –Щиро  горю!
***  Юна,--гори  щиро,  Ганю!
***  Олі—Роза…  Зазоріло…
***  Йосип  сам,  а  спис—ой!
***  Де  ***  чешу,--душе  чудна,--мед!
***  ЇЇ  ваб!—Бав  Її!
***  --Де  Маня?  –П’є,  Адо!  Дає  п’яна—мед!
***  Вабила:  вали,  бав!
***  Юна:  мед  жде  Маню!
***  Ого,  вагіну  дую!  У  Дуні  гав—ого!
***  Ясва,  Гено!  О,  не  гався!
***  Юна:  утіш  і  ту  Аню!
***  Я—і  сім:  ото  місія!
***  Ого,  таз  у  пузатого!
***  Орися  є—Аді  дає:  ясир—О!
***  Яну  Сарка  дала  та  Лада-красуня…
***  Чи  ти  ба—баби!—Тич!
***  Інна  жде  мого…  Мед  Жанні…
***  О,  жур,  Аню,  юна  ружо!
***  О,  лах!  О,  сум:  усох,  Алло!
***  А  сором—о,  роса!
***  Я  і  мер…Е,  веремія!
***  Я,  ідоле,--мелодія!
***  А  ***  пре—Ха!
***  Катре,--хер?  –Так!
***  І  чурка—на  кручі…
***  Алла  палка  так  лапала!
***  Е,  посів—і  сопе!
***  Тит  себе  бестить!
***  Огой!  Ще  б,  зоре!—Розбещ  його!
***  Я—і  гроно  лон:  Оргія!
***  Де  мажу—Раю  і  лелію,  а  ружа—мед!
***  Де  межи  лоно  лиже---мед!
***  Вабив  Іру…Діри  щирі  дурі  вибав!
***  Он—Віра:  Чиничу,--її  учини  чарівно!
***  Де  ми,  бабії,--і  баби—мед!
***  Ага:  жував  же  жваву—жага!
***  Ху,  звірів  Зух!
***  Юра—в  сіні…Сварю!
***  Юлі  «цвяхом»  в  мох  я  вцілю!
***  Жінка  тече—так  ніж!
***  Вилазь!  Залив?!
***  Еж,  він—на  Ганні  вже!
***  Яса  вередувала…--На  лаву!—Дере  Вася!
***  А  та  палала—дала,  лапата!
***  А  лас!  Сірому  Аня  п’яна  у  морі  ссала!
***  Віто,  хула:  дід  Аллу  хотів!
***  Мокрі—гой!  У  соч  дів  відчосуй  «огірком»!
***  О,  мед  їм!  Їдемо!
***  Юнок  он—ого!  Но,  коню!
***  Яну  дере  Ваня:  Яна—вередуня!
***  Дере  Ванду:  чудна!  Веред…
***  Ви  вабили—бавив!
***  Вив,--а  бив!  …І  вибавив!
***  Вив…  Аби  вибавив!
***  Вив,  а  бабу—руба  бавив!
***  Вам—роги,  руно!  …Жону  Ригор  мав!
***  Еч,  яра  Ганя  на  гаряче!
***  О,  кидала  мала  дико!
***  Яну  Сарка  дала—лас!  Ссала—Лада-красуня!
***  Нема  чіч—«Амен»!
***  О,  зробили  б  Юлі—і  любили  борзо!
***  Огой,  дивував  жваву  вид  його!
***  Рачка  тішу—даю  Лелю…  А  душі  так—чар!
***  Пили…Пхав…Ах,  Пилип!
***  Алла  хобота  ссала—заласс!  …А  то  б  охала!
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
         «Еротичні  Нісенітниці—у  два  Рядки»:
                           *  *  *
Мела  молодо  Панна  подолом…А  лем!
А  галас!  Її  драв—гвардії  Салага!
*  *  *
Пуць—Незалазень…Цуп!—
Ого,  ого,  ого!!!
*  *  *
--А  Клава—давалка!
Я,  свахо,--кохався!
*  *  *
…А  Нела—шалена:
О,  кидала—дико!!!
*  *  *
Аза  хоче  «меч»--ох,  Аза!—
І  «лузи»--лизулі!
*  *  *
Алла—в  Улі  цілувала
На  зорі  Її  «розан»…
*  *  *
Мед…  Еліта  тіл…Едем!
Мед  і  мед!—Ідем,  ідем!
*  *  *
Анна—пала:  ссала  панна!
О,  гож—у  чужого!
*  *  *
--Е,  жила  Тітка  в  акті,--та  лиже!
Овва:  вже  ссе  жваво!
*  *  *
--Іще  Бабі  хіба  бещі?!—
О,  щелещо!  О,  щелещо!
*  *  *
--Асі—біса!
А  Нюсі—пісюна!
*  *  *
Ерос—оре,  Ерос—оре…
Сановит  Хер:  оре  хтиво  нас!
*  *  *
…Ян  залізає---Азі  лазня!
О,  тре  пуп  уперто!
*  *  *
…Юра—веде  Варю!
…А  то  б—охала---ссала  хобота!
*  *  *
…А  Бухарест—се  рахуба!
Відтепер  і  там---мат  і  репет  Дів!
*  *  *
Аня—розу  дала  Інні…  А  Ладу—Зоряна—
Рачком---чмок!  …Чар!
*  *  *
…А  задере  перед  Аза—
Ода  «Ружі»!---Ніжу  радо!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре…
Ори  щебетух!...Ох,  у  тебе---щиро!
*  *  *
…Ава—вже  ссе:  Жвава!
Овва:  вже  ссе  жваво!
*  *  *
…А  Лада  жадала
Акту—хутка!
*  *  *
Алла—масувала,  Алла—вуса  мала!
Алла  хама—замахала!
*  *  *
Куса  дівок  Овід…А  сук!
А  сук!  О,  псу—спокуса!
*  *  *
Є  Акоп—Шуру  шпокає!
А  шпокає  Акоп—Ша!
*  *  *
…Аня—п’яна,  Аня_п’яна!
І  щебече---тече:  «Бещі!»
*  *  *
…А  Клава—давалка:
         Ясує  уся!
*  *  *
Є  Ада—жадає!
Є  Ада—дає!
*  *  *  
--О,  Дідо,  дідо,--
Бабу  бав—за  звабу  Баб!
*  *  *
--Мало  Дів—Ідолам!
     Іще-бещі!!!
*  *  *
--Ах  юні  Лані—і  на  Лінюха
   Раді---дар!
*  *  *
…Ухав  Сава  сваху—
Яса  лиш  юшилася!
*  *  *
Яну  дала  Дуня:
Юну  дере  Дуню!
*  *  *
…І  весела  Лада,  нова:  вона  дала  Лесеві!
…І  щоб  Юлі  весело—Олесеві  любощі!
*  *  *
--Махає,--а  Хам!
Вимахав,--а  хамив!
*  *  *
--О,  мед!  Ідемо—
У  мед  Едему!
*  *  *
--О,  зробили  борзо
Коті-діві  діток!!!
*  *  *
--Колі—«цілок»:
Пече—«нечеп»!!!
*  *  *
…Аду  голу  гнав  Іван…  Гул,  огуда!
…А  ще—теща!!!
*  *  *
…Орал:  О,  Ларо!
     Юна  Ланю!
*  *  *
Сара  тече—пече  Тарас!
А  Голді  пече—тече  підлога!
*  *  *
Вавило—пипи  поливав:
Тік  солод,  Еммо!  О,  мед!  О,  лоскіт!!!
*  *  *
…О,  тіл  Еліто,--
Юне  меню!!!
*  *  *
Ховав  ус,  відвів  у  кут:
«Штуку»  Вівді  всував—Ох!
*  *  *
Не  герой  оре  ген—
Ерос  оре!
*  *  *
Алла  мені—не  мала:
Овва!—Вже  ссе  жваво!
*  *  *
Інна  жваво  ссала—залас!  Совав  Жанні—
Ач,  охота!
*  *  *
О,  мед—і  пипи!  Підемо?
Ходімо:  то—мід!  Ох!
*  *  *
--На  грома  нам  орган?—
   Манд  нам!
*  *  *
Атені—мана  мінета:
Де  мінет—Атені  мед!
*  *  *
Еч,  яра  Ганя—на  гаряче!
Юна,--гори  щиро,  Ганю!
*  *  *
О,  луг  Дів’я!  ..Відгуло…
О,  луни!  …Минуло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816344
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.12.2018

Перевертеники ІІ

Акт…  О,  кокотка!
А  тіло!  –Лоліта!
*  *  *
Я  і  Гелен—Елегія!
Я  і  Дора—Пародія!
*  *  *
Алла  хама  замахала:
О,  кидала  дико!
*  *  *
Я—ласу  русаля!
Я,  Іво,--повія!
*  *  *
Юну  грав  Пилип  варгуню:
Е,  верещала!  «Ще!»--реве!
*  *  *
Іде  муж—я  ж  у  меді!
     Е,  цяце!
*  *  *
Олине  «женило»
Я  ссала:  заласся!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре,--
Оре  бабу:  ну,  баберо!
*  *  *
Аромат  Амора—
І  лафа  на  фалі!
*  *  *
Мода  задом:
Дере  перед!
*  *  *
Е-ле-ле!  Е-ле-ле!
Елла  мала—сосала  мале!
*  *  *
Що—лещі  Інні?  –Іще  лощ!
Вилощив  там…  А  ти  що  лив?
*  *  *
--Е,  ссуча  баба!  Бачу—ссе!
Мо’  розум—узором?!
*  *  *
--Е,  ссуча  баба!  Бачу—ссе
«Яртака»  та  Катря!
*  *  *
Інна  пече—та  «чіча»  тече  панні:
Хоче  меду…  Де  мед?  Ох!
*  *  *
А  Ніла—ссе:  Мессаліна!
Ах,  і  твого  бере…  Боговтіха!
*  *  *
Ероген—о,  то  не  горе!
Ероген—Іллі  не  горе!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре:
«Рало»  дере  баб,--а  баба  бере  долар!
*  *  *
Он—Олесі  бахур  руха…  Бісе  лоно---
     Мед,  Едем!
*  *  *
Пипчур—о,  поруч  пип!
І  чуха  пипи—пипи  пахучі!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре:
Учить,  учить—тичу,  тичу!
*  *  *
…А  бабі—баба:
«Ого,--в  твого!»
*  *  *
Є  гроші—і  шорг  є!
І  пошворгав  Шуру  швагро  в  шопі!
*  *  *
…І  цурун—у  руці,
     І  пипун—у  пипі!
*  *  *
Інна  плаче:  печаль  панні!
Вона—за  каменем…  Е,  нема  Казанов!
*  *  *
Аж  їв  Сава:  пава  свіжа!
Аж  їв  Сарі:  діра  свіжа!
*  *  *
А  Ніла—ссе:  Мессаліна!
Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе!
*  *  *
…А  цигана—Дана  гица:
   Ач,  яра,  гаряча!
*  *  *
Алла  цигана  гицала:
Алла  хама—замахала!
*  *  *
О,  літо,  літо!  Хотіло  тіло…
І  баба—раком…  О,  кара  бабі!
*  *  *
Де  мили  пипи—пили  мед!
Он  руда  зире:  дери  задурно!
*  *  *
А  Клава—давалка!
Де  мала  діри  щирі—дала:  мед!
*  *  *
Мак  віддав—зови!  Диво-звад—дівкам!
Від  косилок—о,  до  колисок  дів!
*  *  *
Ахав—і  давав:  жвава  діваха!
Алла—ссала,  ссала!!!
*  *  *
Охав—і  дещо—у  квітівку…  О,  ще,  дівахо!
                 Мед,  Едем!
*  *  *
Почував  жваву  «чоп»--
   Чосував  у  соч!
*  *  *
Аня  п’яна,  Аня  п’яна…
Юнак  і  пік  Аню!
*  *  *
Баб  Хомі!—Сімох  баб!
О,  видере—диво!
*  *  *
--Мати,--ми  там,
       Де  мед!
*  *  *
--Іще  бещі!
--Іще  пещі!
*  *  *
--Я  і  в  руки  Курвія,
     Ада,  рада!
*  *  *
--Ада,  рано  вона  рада!
Ада  рано  веде  Моню…  Юно-меде,--вона  рада!
*  *  *
--Є  гроші—і  шорг  є!
     Катма—дам  так!
*  *  *
--Еж,  витяг  я!  Ти  вже?
--Шо,--ротом?  Моторош!
*  *  *
Ого,  меч!  Охоче  мого
   Алла  сосала!
*  *  *
О,  ласа:  за  сало
Алла  сосала!
*  *  *
…А  ласа  Ганна-панна  гасала!
А  ласа  Ганна—гнівно:  «Он  він!»  …Ганна  гасала!
*  *  *
--Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе
Он  руда  задурно!
*  *  *
--Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе
Он  руда  Зеня—не  задурно!
*  *  *
Юна  Ганя—я  на  Ганю!
Юна  Таня—я  на  Таню!
*  *  *
…І  відомо  діві—
     Де  мед,--о,  де  мед!
*  *  *
…І  ласу  рай…  Ой,  а  русалі!
       Юне  меню!
*  *  *
…І  відкрив,--чатував  жваву,--та  чвирк  діві
                       У  квітівку!
*  *  *
Юна:  утретє  тер  ту  Аню…
       Віро,--горів!
*  *  *
Пилип—хам!  Ах,  Пилип—
Пильно  до  донь  лип!
*  *  *
--В  Ази  лизав,--
     Вази  лизав!
*  *  *
--Еч,  охає,--а  хоче!
     А  хам  Її  маха!
*  *  *
--А  то—бабота!
А  то,  Борі—робота!
*  *  *
--Е,  жвавував  же
 На  Діні  Дан!
*  *  *
…А  в  діві—два…А  в  діві—два!
Мед  Емі—і  їм  Едем!
*  *  *
--О,  дай,  Адо,--
 Юна  ланю!
*  *  *
Йосип  сам,  а  «спис»--ой!
         Сиво  повис!
*  *  *
Де  Маня  п’яна—мед!
   О,  дає,  Адо!
*  *  *
…А  Лада—жадала
Індуса  на  судні…
*  *  *
Вив,--а  чавив,
Вив,--а  бавив!
*  *  *
…Ясую  уся:
Іще  бещі!
*  *  *
Чіпа  Нату—та  на  піч!
Ах,--у  «чічі»  чуха!
*  *  *
Я  і  Мер:  Е,  веремія!
Ого,  та  бучу  чубатого!
*  *  *
О,  Вакуло!  То  лукаво:
   Надув  Єву  Дан!
*  *  *
Юна:  утяв  я  ту  Аню!
Азу—могол…  Ого,  Муза!
*  *  *
Хому—у  мох!
   Хох!  Ох!
*  *  *
А  Лада  дала—
Івасю,  Саві…
*  *  *
Юно  тичу:  учи,  Тоню,
Де  медово,  де  мед!
*  *  *
--Іще  бещі!
--Ідо,--годі!
*  *  *
О,  зорі,  Розо!
О,  зорі!  Дай  Аді,  Розо!
*  *  *
Юну  дере  Дуню
Нагу  дідуган…
*  *  *
…А  лащила  та  лищала,
А  лищала  та  лащила!
*  *  *
Ого,  дур  у  Рудого!
Демонів  він:  о,  мед!
*  *  *
Ваб  Юлю,  бав!
Ошелеш,--О!
*  *  *
Аді  сусіда
Чосує  у  соч…
*  *  *
--Уже  лежу
На  діві,  Дан!
*  *  *
Я—на  лоно:  ланя!
І—на  лоно  лані!
*  *  *
…І  дала  ще:  беща  Ладі—
   Мед,  Едем!
*  *  *
…І  нап’яв  я  пані
Аса  на  «танаса»!
*  *  *
--Учи  тіло!—Олі  тичу,
Олі  тичу  де  мед:  «Учи  тіло!»
*  *  *
Гарпія,--ах!  А  я  і  праг,--
Її  праг  я,--гарпії!
*  *  *
--Опудало,  гола  дупо!
   Анахо  кохана!
*  *  *
…Важель  лежав:
     Сиво  повис!
*  *  *
…А  відала  діва
     Де  мед!
*  *  *
Ясуні!  Де  дінуся?—
Хоче  «меч»--ох!
*  *  *
Еч,  охала  діва—Саві  дала:  хоче!
Аж  їв  Сава:  пава  свіжа!
*  *  *
Ада  рече—Паша  пече:  рада,
               Ада  рада!
*  *  *
Алла  ловила  фали—волала!
А  гнала!  Фалів  цвіла  фаланга…
*  *  *
Ширяв  «яриш»
У  квітівку!
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
   
       «Паліндро—Монстри»:
(Нісенітниці  на  три  та  більше  Рядків)
*  *  *
Меле  Елем—
Меле  Лелем:
Елем  змеле!
Е-ле-ле!
*  *  *
Ерос  оре…
Ори  щиро
У  Нилі  цілину!
Ерос  оре,  Ерос  оре…
Ори  ще:  нещиро!
*  *  *
Вело  роково  королев:
Хотів  світ—ох!—
У  мед  Едему!
*  *  *
Є  Ада—жадає!
Є  Ада—дає!
Є  Ада—пеніс  і  не  падає!
*  *  *
Яну  дала  Дуня…
Мина—за  ним!
Он  він  ганяє,  б’є  Яна  гнівно!
*  *  *
Ширяв  яриш
У  квітівку…
І  відразу—пузар  діві!
*  *  *
А  Клава—давалка!
             Еге!
Ач,  охоча!
*  *  *
Сиво  повис,
 Сиво  овис…
Охала  баба:  «Лах!...О!»
*  *  *
Канючив,--ич,--юнак:
«О,  дай,  Адо!»
   Ада—рада!
А  Лада—падала!
*  *  *
Юна  Ганя—я  на  Ганю!
Юна  Таня—я  на  Таню!
Юна  Маня—я  на  Маню!
Юна  Фаня—я  на  Фаню!
…Де  мені—не  мед?!
*  *  *
О,  тіл  Еліто,--
Юне  меню!
Огню,  юнго!
Юнго,--вогню!
*  *  *
Миню—юним!
Іч,  охочі!
Юне  меню!
Юнго,--вогню!
*  *  *
Упер  у  дурепу,--
А  Ліда  раділа,
А  Ліда  раділа…
О,  Лідо,--то  діло!
*  *  *
Коня  напій—і  панянок
     Ваб—і  бав!
Ваб  їх—і  бав!
Бав  їх—і  ваб!
*  *  *
…І  нап’яв  я  пані
Аса  на  танаса!
І  нам’яв  я  Мані
   І  циці,
   І  чічі!
*  *  *
Юна  Маню,
Юна  ланю!
Юна:  М’яв  я  Маню!
*  *  *
Ерос  оре…
Е,  розоре
У  Нилі  цілину!
*  *  *
Я  сватався—
Овва,  Саво!
Зубр!  –А  Ганя:  «На  гарбуз!»
*  *  *
Ероген—о,  то  не  горе!
Ероген  Іллі—не  горе!
Ере:  дуру  Шуру  дере!
Її  таз—ух!—у  затії!
*  *  *
Еді-моряк  яром  іде:
Юну  грав  варгуню—
 Юну  Дуню!
Морехід  і  Ліді  хером
   Чосував  у  соч—
         Ого!
*  *  *
Є  Ада—жадає!
Є  Ада—дає:
Учини,  Чиничу!
Ач,  охоча!
*  *  *
О,  Дідо
Юну  Дуню
Хахає—ах,  ах!
А  Баба—
Ярі  з  уст  сузір’я:
«Опудало!  Гола  дупо!
Зарубала  б  ураз!!!»
*  *  *
Козак  з  казок—
І  дві  Вівді…
І  вдув  у  дві
Козак  з  казок!
*  *  *
Галас—ух,--у  салаг!
Салазі  «чічі»--залас!
   Юне  меню!
Юнго,--вогню!
*  *  *
О,  зробили  борзо
І  не  лихе  чехи  Лені…
І  відразу—пузар  діві!
А  репету  тепера!!!
*  *  *
Атено,--монета!
Атені—мінета!
Де  мінет—Атені  мед!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре…
Ох,  юна  Танюхо!
Оре  тя  п’ятеро,--
Торує  у  рот!
*  *  *
Міс—і  сім…
Міс—і  вісім…
Міс  –усім
Дала  на  лад!
*  *  *
Ухав  сваху—
Охав:  «Свахо!
Іще  бещі!
О,  щелещо!»
*  *  *
Юна  Маню,
Юна  ланю!
О,  мед!  Ідемо
У  мед  Едему!
*    *  *
Аня  п’яна
Яна  ганя:
О,  ще,  белебещо!
О,  ще  діві  дещо!
*  *  *
Тік  солод…  О,  лоскіт!
Іще  б  Інні  бещі!
О,  ще,  белебещо!
О,  ще  діві  дещо!
*  *  *
Козак  з  казок—
І  дві  Вівді:
Хобом  обох—
Хох!  Ох!
*  *  *
Козак  з  казок—
Веле-лев:
Дере  перед
І  зад  Азі!
*  *  *
Юна  Аню,
Юна  ланю!
Аня  п’яна,  Аня  п’яна!
Юнаки—тики-тик!—Аню!
*  *  *
У  наскок  Оксану
Нагу  дідуган—
Хах!  Ах!
Ху,--Зух!
*  *  *
Хап!—Азу  за  пах,
А  там—шмата!
--Овва,  паво!
--Овва,  Саво!
*  *  *
Ваба  забав,  ваба  забав…
     Пилип
Вассі  циці  ссав!
*  *  *
А  Лада—жадала,
А  Лада—дала,
А  то-бо—робота!
…А  то  бір—дрібота!
*  *  *
Іде  леді,
Іде  Еді,--
Іде,--лапа,  хапа  леді!
*  *  *
Ерос  оре,  Ерос  оре
У  Нилі  цілину…
О,  Ларо,--зорало
Рало—да  за  долар!
*  *  *
Юна  Ганя—я  на  Ганю!
Юна,  Гено!  О,  не  ганю—
Чосую  у  соч!
*  *  *
…І  ніс  вихор  «Охи»:  в  сіні
         Ерос  оре—
           Де  мед
             Інні!
*  *  *
Іще  тещі—
Іще  бещі?
О,  ще  тещо,
О,  ще  дещо!
*  *  *
Аня  п’яна,  Аня  п’яна,--
І  щебече:  «Бещі!»
Її—в  руки  курвії:
О,  щелелелещо!!!
*  *  *
--Іще  бещі!
--Овва,  паво!
--Іще  пещі!
--Овва,  Саво!
*  *  *
Хома  Нату—та  на  мох:
       У  квітівку—
 Хох!  –Ох-ох!
*  *  *
Учу-учу
Уму  Куму:
Учу—лучу
У  чічу!
*  *  *
Ада  жада,--
Аж  у  мужа
Сиво  повис:
Еро-горе!
*  *  *
Оголяв  я  в’ялого…
А  жона—за  ножа:
«Нащо  мені  немощан?!»
*  *  *
Ширяє  «яриш»
У  квітівку,
 У  чічу…
А  Клава-давалка—
Ач,  яра,  гаряча!
*  *  *
…І  так,  і  сяк  –ясі-Каті
Ширяв  яриш
У  квітівку!
*  *  *
Аня  п’яна,  Маня  п’яна…
Гіменей—Е,--не  міг!
Гімняр  Ян—міг!
І  вдув—у  дві!
*  *  *
--Де  меч,  отче?  –Меч  точе  мед!
       Хоче  меч,--ох,
         У  чічу!
*  *  *
Конюх—юнок
Чосував  у  соч…
Ах,  у  шкоді  дідок—шуха!
*  *  *
…А  Клава—давалка!
Е,  щира  баба—рище!
Вів  Еразм—заревів:
«Ужар  вражу!!!»
*  *  *
Атас!  Репала  персата!
Її  циції—
Наче  чан!
*  *  *
…Канючив,--ич,--юнак:
«О,  дай,  Адо!»
Актів  канючив—ич,  юна  квітка!
     …А  дає  Ада—
           Мед,  Едем!
*  *  *
…А  та—в  Свата:
Ухав  Сваху,--
Охав:  «Свахо,--
Мед,  Едем!»
*  *  *
…Ірі—«дуб»  у  дірі!
А  мені—нема!
Овва,  паво!
*  *  *
…Аня  п’яна,  Маня  п’яна—
І  голо-вологі…
Юне  меню!
Юнго,--вогню!
…Пилип—
І  вдув—у  дві!
*  *  *
…Вичубучив
Ян  «шелешня»,--
Уклав  Алку,--
Утяв  «святу»!
*  *  *
Вид  Ані—надив…
   Юна  Аню!
Хап!—у  пах:
А  там—шмата!
--Чи  теж  вата?  –Та  вже  тич!
*  *  *
--Баби—лихо!  Хили  баб!
   І  при  кирпі—
   У  квітівку!
*  *  *
Юну  грав  Пилип  варгуню—
   Юну  Дуню,--
Мед,  Едем!!!
*  *  *
Ерос—оре…
Орю,  Нюро!
Ерос  оре—
Мед,  Едем!
*  *  *
--Іч,  охочі!  Іч,  охочі—
І  ці,  і  ті,--і  ті,  і  ці—
У  мед  Едему!!!
*    *  *
…Юля—лада  Жанова:  вона  жада  «Лялю»!
--Е,  на,--живи,  Жане!—
О,  зроби  ті  діти  борзо!!!
*  *  *
…А  ласо  сосала
«Яртака»  та  Катря!
…Він  туго  могутнів!
*  *  *
Ерос  оре…
Ори  щиро!
І  на  Дані,
І  на  Мані,
І  на  Ані,
І  на  Фані—
Ори  щиро!
Мед,  Едем!!!
*  *  *
…Завітав  Сватів  «Аз»
           У  «Чічу»,
           Де  мед!
*  *  *
…Вичубучив
Ян  «шелешня»--
Алла—лапала,  палала:
   То-бо—хобот!
   Мед,  Едем!
*  *  *
--Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе!
Ах,  і  твого  бере…  Боговтіха!
   --О,  на,  Дано:
       Мед,  Едем!!!
*  *  *
Міс—і  сім…
Міс—і  вісім…
Сім  «кіп»--і  Хор—ох,  і  «пік»  Міс!!!
*  *  *
Навіз  Іван
Ані  сіна—
І—на  пані!  І—на  пані!
Ах,  у  «чічі»  чуха!!!
*  *  *
…Ух,  упер  в  «репуху»--
       Чосував  у  соч—
               Ого!
Сатанів  він—Атас!
Він—Атас!—Осатанів!
*  *  *
Є  Ада—та  дає!
І  на  лузі—лізу  лані
     У  квітівку:
   Мед,  Едем!
*  *  *
…Бещі  немає,--а  мені  ще  б!
Іще  буджу,  ще  пещу,--ще  пещу:  жду  бещі!
Саву  жду,  бач,--а  буджу  вас!
*  *  *
…Уже  лежу,  уже  лежу—
І  лащу  «кущ»  Алі
       І  Ніні…
*  *  *
…Вимив
Юнак  Аню:
Ач,  вивча—
Де  мед!
*  *  *
…Іще—бещі!
Іще—пещі!
…Натан,
Пилип…
Уже—лежу!
О,  ще  два—та  в  дещо!
*  *  *
…Вів  Азу—завів:
         Вимив—
       Вичічив!
*  *  *
Вибив,
Вимив,
Вичічив,
Вичучив!
*  *  *
Випив,
Вибив,
Вимив,
Вилив:
Вимахав,--а  хамив!
*  *  *
…Еж,  він  і  Зіні  вже,
Еж,  він  і  Діні  вже,
Еж,  він  і  Ліні  вже…
…А  мені—нема!
*  *  *
Дере  перед,
Дере  перед:
Почеше  «чоп»
   Де  мед!
*  *  *
Чосував  у  соч
     Пилип
   І  Лілі,
     І  Ніні…
*  *  *
…У  дім  іду,
А  в  руки—Курва!
І  щебече:  бещі!
Ач,  упилася,  яса  липуча!
*  *  *
…О,  ласа:  за  сало
         Алла  дала!
А  нас  кохала—за  лах  Оксана!
*  *  *
Іще  пещі?
Іще  бещі?
Аса—на  танаса!
І  відразу  пузар  діві—
О,  надмем,  Дано!
*  *  *
--Ото—що  то?
--То  річ—і  рот!
Е-ле-ле!  Ссе—леле!
*  *  *
Ну,  дере  вередун!
Ну,  ***  ба,--та  брехун!
Ну,  дудун!
Ну,  гугун!
*  *  *
Чах  у  чічі  чухач!
Сиво  повис!
Ов’яв!  О!
*  *  *
…І  дала  ще:  беща  Ладі—
           Мед,  Едем,
           Зоре-ероз!
*  *  *
Журба  баб-руж…
О,  луни!  Минуло
       Теє…Ет!
*  *  *
Хапа—за  пах…
Ху,  зух!  Ху,  зух!
Ах,  у  зуха—
Хух—ох-ух!
*  *  *
Юна  Аню,--
Юна  ланю!
Іллі-зуху—чух  у  зіллі!
*  *  *
Дід  і  баба…  Бабі—дід:
«…А  в  діві—два!
       Ого,  ого!
Оба  бере,  бабо!
Ото  фанам—чмана-фото!!!»
*  *  *
…Колі—«цілок»!
     Пече  «нечеп»!
Он  дивак  у  школі:  «цілок»  шука,  видно!
*  *  *
…А  в  Осі—баба  бісова:
Еч,  охає!  А  хоче!
Е,  жвава  пава  вже!
*  *  *
…Утяв  Сава  «святу»--
     Уклав  Алку:
Е,  жваво  совав  же
         У  пипу,
 У  квітівку!
*  *  *
Очі-чари…  Щира  Чічо,
         Юна  ланю,--
         О,  дай,  Адо!
*  *  *
У  жінок  я:  м’яко  ніжу
         І  циці,
         І  чічі…
А  в  жінок—о,  ніжва!
Ет,  жінкам—смак!  Ніжте!
*  *  *
Ваба  забав…
А  в  діві—два…
І  те—у  дуеті!
*  *  *
Учу-учу
Уму  Куму:
У  чулу  «чічу»  лучу!
*  *  *
…Тре  се  Дані  на  десерт
               Пилип
             Юну  «Пуню»…
*  *  *
Іще  бещі!
Іще  пещі!
Межилоння  п’яно  лижем…
Межилоння  п’яно  лижем—
   Мед,  Едем!
     Зоре—ероз!
*  *  *
Юна  Ганю,
Юна  ланю!
Юна:  голубила  хамів,--і  махали,  було,  Ганю…
*  *  *
…На  Віру—ша!  Та—шур!—Іван
                   У  чічу,
                   У  квітівку!
Е,  на  Віру—цур,  Іване!
*  *  *
Віро,--зорів!
Віро,--горів!
Хоче  «меч»,  ох,
 У  «чічу»!
*  *  *
…Ах,  я  ідол,  злодіяха,--
     І  звів  Ївзі
     Юно-доню!
*  *  *
Іде  Еді,
Іде  леді…
А  живо  видре:  хер—дивовижа!
О,  видере—диво!
*  *  *
Чосував  у  соч
     Пилип—
О,  і  жадав  «Адажіо»!
*  *  *
--Віто,  хіті  хотів!
   А  ти—сита…
   Утис—у  ситу!
*  *  *
Юно  совав,  жваво  Соню
       Чосував  у  соч
             Пилип!
       Чосував  у  соч
             Пилип
Мене,  Сарку—красенем…
Де,  Мотре,  хер—то  мед!
*  *  *
…Оголяв  я  в’ялого—
     Сиво  овис…
     Овва,  Саво!
Е,  не  мед  жони—вино  жде  мене!
*  *  *
Жалив  «Аз»--Е,  не  завила  ж
           Анна—панна:
           Мед,  Едем!
*  *  *
…А  Клава—давалка!
А  Клаву  ту—валка…
Манді  мід—і  мід  нам!
*  *  *
--Аза,  Ваню,--юна  ваза!
         А  квітівка—
       Мед,  Едем!
*  *  *
Мало    волам—
Сіна  заніс…
І  –нир!—Ярині
У  квітівку!
*  *  *
Аня  п’яна,  Аня  п’яна…
Зир  П’єр:  є  приз!
«Хому»  --у  мох!
Хох!  Ох!
*  *  *
Ого,  лебедів,--і  діві  дебелого
У  квітівку—
   Хох!
*  *  *
Він  сам  опав…  А  помаснів!
Оговтала  твого:
Він  туго  могутнів…
Я—цуп!  Ото-то  «пуця»!
*  *  *
Ага!  Жене  мене  жага:
       О,  дай,  Адо,
       Юна  ланю!
*  *  *
Ширяє  «яриш»
 У  квітівку,
   У  чічу!
Ширяє  «яриш»--
 Мед,  Едем!
*  *  *
Ух,  упер  у  «репуху»,
     У  квітівку
       Пилип!
Дере  перед
   І  зад  Азі!
*  *  *
Вичубучив
Ян  «шелешня»--
Ах,  узяла  Галя  зуха!
Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе!
Овва,--вже  ссе  жваво!
*  *  *
Оголяв  я  в’ялого…
А,  ба:  Вірі  ваба!
Е,  ссуча  баба:  бачу—ссе!
Він  туго  могутнів…
         Ого!
*  *  *
Е-ле-ле!
Завинив  «Аз»:
У  зад  Азу—
Хах!
*  *  *
Юна  ружа—та  жур,  Аню:
         Сиво  повис,
         Ов’яв—О!
*  *  *
Дід
Юну  Дуню
Чосує  у  соч…
А  баба?
О,  дідо,--
І  бабі
Жада  ж!
*  *  *
Ерос  оре…
Ори  щиро
Каті,  Каті—так  і  так!
*  *  *
Вичубучив
Ян  «шелешня»:
О,  вежо!—Рада  Ада  рожево!
*  *  *
Юна  Аню!
Аня  п’яна…
Юна  вабить—ти  бав  Аню!
*  *  *
Мав  «хіпака»  піхвам—
     Чосував  у  соч
             Пилип!
*  *  *
Рачком  ця  Аза…  Я—цмок!  Чар!
         У  квітівку—
             Асса!
*  *  *
--Алло  гола,--
   Іще  пещі?
Алла  ловила  фали,--волала:
     --Іще  бещі!
   …О,  щелещо!
*  *  *
…Оно  лиже  Мані  Ліна  межи  лоно,
                   Іра—Сарі,
                   Ані—Зіна…
О,  Ліро,--голі!  …Тіло  горіло!
*  *  *
…Алла  утирала—Сосала  Риту  Алла…
Алла  в  Улі  «цюню»  цілувала…
Яна  тече—бещі!  І  щебече  Таня…
І  щебече  Тоня—п’яно  тече:  бещі!
*  *  *
Інна  пила—диво!  Що  ви  дали  панні?
Іще  б,  іще  б,  іще  б  Інні—бещі,  бещі,  бещі!!!
             Меле  Інні  Елем—
                       Елем  змеле!
                       Меле  Елем…
   Ну,  хер,--брехун!
А  ну,  тебе,  щебетуна!!!
*  *  *
Тик-мик:  з  ким  Кит?
Кит  Кита—тик-тик!
*  *  *
Чіч—у  чіч,
Пип—у  пип:
Аса  попаса
 Пилип!
*  *  *
Аня  п’яна,  Аня  п’яна…
Е,  вона  п’є,  панове!
Аня,  панове,  ссе:  вона  п’яна!
*  *  *
--Овва:  пре  ***  паво!
Ах,  у  ярві  Хівря  уха,--
Ач,  яра,  гаряча!
*  *  *
Аня  п’яна,  Маня  п’яна…
     Миня  п’яним—
     І  вдув  у  дві!
*  *  *
…Е,  щиро—гой!  О,  гори  ще!
           Юна  Ганю,
           Юна  ланю!
Юна—гори  щиро,  Ганю!
*  *  *
«Телесень»--несе  весень,  несе  лет!
           А  квітівка
       Актів  квітка—
         Ач,  охоча!  Ач,  охоча!
*  *  *
--Катре,--хер?    --Так!
     Кажу:  чеше  чужак!
     О,  гож  у  чужого!
*  *  *
…А  бабі—баба:
 --Ого,--в  твого!
   Я  ссала—заласся!!!
     А  Лада—дала!
*  *  *
Аня,  Роза  та  Зоряна—
       Юне  меню,--
       Мера  гарем!
О,  мер  нас  везе  в  Сан-Ремо!
*  *  *
О,  Мер  нас  везе  в  Сан-ремо!
Аня,  Роза,  Таня,  Яна  та  Зоряна—
           Юне  меню,
           Мера  гарем!
                     А
Мера—Бах!—з  хабарем!!!
*  *  *
Анна-панна—
Ач,  охоча!
Демиде,  веди:  мед!
О,  луч  Її  чуло!
*  *  *
…Іще  б  Асі—біса,  бещі!
         О,  квітівко,
         О,  щелещо!
*  *  *
…Уклав  Алку—
       І  люлі!
 Упер  у  дурепу—
       І  лялі!
Утяв  Сава  «святу»!
*  *  *
…Іде  ланя…  А  я—на  леді:
       Чосую  у  соч—
         Аж  мжа!
*  *  *
--Іще,  паво  нова,  пещі!
Іще,  баво  нова,  бещі!
…Чосував  у  соч—
         Аж  мжа!
*  *  *
Аня—мураха  рум’яна,
       А  ласе  чесала!
               Еге!
*  *  *
Учу-учу
Уму  Куму:
Учу—лучу
У  «чічу»!
*  *  *
…Оно  лиже  межи  лоно
                   Пилип  
                     Інні:
         Мед,  Едем!
…Он—Олесі  бісе  лоно,
                   І  Ніні,
                   І  Лілі…
*  *  *
Юна  Маню,
Юна  ланю!
Оно  ланя…  Я—на  лоно!
Ярів,  Зою!  О,  звір  Я!
*  *  *
Є  Ада—жадає…
І  дав  Аді
Ян  «чічня»:
Е-ле-ле!  Ссе—леле!
*  *  *
Юна  Аню!
Аня—п’яна…
Юна—шедевр!  Ведеш  Аню?
Демиде,  веди:  мед!
І  при  кирпі
У  квітівку!
*  *  *
…А  ти—в  око  Саві,--діва  соковита!
Аж  їв  Сава—пава  свіжа!
--А  на,  волога,  «голована»!
*  *  *
…А  нас  кохає,  ах,  Оксана:
             Її  лелії—
         Мед,  Едем!
*  *  *
…Чосував  у  соч
         І  Ніні,
І  Розі,  Олі  Бодя—до  білої  зорі!!!
*  *  *
--Ава,  сваху  чухав  Сава!
…І  пошворгав  швагро  в  шопі
Мене  «леленем»!
*  *  *
Уклав—Алку…
Уклав---валку…
Ере:  Біс  і  бере!
Ере:  дів  і  дере!
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
     …Ну,  ось  і  закінчились  нарешті  мої  Паліндромні  Нісенітниці!
Вигадуйте,  Друзі  мої,  щось  краще!  А  мої  «маразми»  нехай
«надихають»  Вас!
                   Щиро  Ваш  Старий  Мавпій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816050
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2018

Фразарій IІІ

Найефективніше  Цілителі
Нас  виліковують  від  грошей…
*  *  *
Все  буде  так,  як  то  й  було
Отут  віками:
Ослами  будуть  віслюки,
Вовки  ж—вовками…
*  *  *
Всі  люди  смертні—і  не  треба
Вар’ята  грати!
Безсмертний  клан  під  крилом  Неба—
Лиш  Бюрократи!
*  *  *
Бог—найповноважніша  інстанція,
Та  не  розгляда  Він  наших  скарг…
*  *  *
Як  тяжко  самотужки  жати  поле!
Як  легко  це  громадою  зробити,
Як  весело  зробити  це  гуртом!
*  *  *
Нове  життя—це  завше  старого  плагіат…
*  *  *
В  кого  розум  не  сліпий—тому  добре  видко:
Не  до  кращого  оте  «Давай-давай  швидко!»
*  *  *
Дві  безкінечні  речі:  Вічність  і  наша  Дурість…
*  *  *
…Утриманці  колишніх  добрих  Вчинків,
Цицьок  старої  Слави  смоктуни…
*  *  *
«Життя»
З  Небуття  з’явилося—в  Небуття  і  стелеться…
Не  наше  засипалось—але  наше  мелеться…
*  *  *
Ніхто  Вітчизні  зрадити  не  може:
Як  зраджують—то  лиш  Режимам  Влади!
*  *  *  
Офіційні  Свині—кличуть  нас  до  Бою,-
Кличуть  нас  до  Бою—за  Їхнє  Корито…
Ми  криваво  бились  Лютою  Добою—
І  мільйони  Дурнів—у  землю  зарито!
*    *  *
…І  смуток  Небес—над  нашим
Бенкетом  під  час  Чуми…
*  *  *  
Джерельна  Душа:  все  потворне  й  брудне
Спливає  від  неї  з  водою…
*  *  *
Все,  що  дав  нам  Бог,--все  і  забере…
*  *  *
Життя—це  шлях  з  Пітьми  в  Пітьму:
Прийшло—й  пішло…  Та  й  цур  йому!
*  *  *
Віщі  Сни—це  анонси  Майбутнього…
*  *  *
Майбутнє  вже  відбулось…
Та  ми  про  це  ще  не  знаємо!
*  *  *
Будь  собою—якщо  ти  добрий,
А  як  злий—то  будь  кимось  іншим!
*  *  *
Гидити  краще—у  власний  горщик,
А  діаманти  класти—в  чужий…
*  *  *
Світ  стоятиме  доти,--доки  буде  Любов…
*  *  *
Нещасні  ми,--бо  ми  зреклися  Бога…
Щасливі  ми,--бо  нас  не  зрікся  Бог!
*  *  *
У  кожного  шедевру—два  Співавтори:
Другий  співавтор—Автор,  перший---Бог!
*  *  *
Якби  ми  не  мали  відчуття  Краси,--
То  й  Краси  для  нас  би  теж  не  існувало…
*  *  *
Присяга  недійсна—якщо  ти
Присягав  устами,  а    не  Серцем…
*  *  *
Дурниці  та  безглуздя—це  єдине,
Що  вічно  нам  повторювать  дано!
*  *  *
«Фраза  Стаффа»:
«…Ішли  на  смерть,--а  увійшли  в  Безсмертя…»
*  *  *
«Думка  Оксани  Пахльовської»
--Одна  справа—іти  крізь  терни  до  зірок,
Інша  справа—іти  до  тернів  крізь  болото…
*  *  *
Нема  Абсолютного  Зла  і  Добра:
Усе—Доброзло  в  цьому  Світі…
*  *  *
Миттєве  все—закінчиться  за  мить,
Лиш  Вічне—не  кінчається  ніколи…
*  *  *
На  кожний  гордий  Рим—знайдуться  свої  Варвари…
*  *  *
--Скільки  б  Колобкові  не  котиться,--
З’їсть  його  колись  якась  Лисиця!
*  *  *
Не  обіцяй  неможливого—і  брехуном  не  будеш…
*  *  *
Краще  робить  добро,  не  обіцяючи,--
Ніж  обіцять,  не  роблячи  його!
*  *  *
--Сьогодні  Я—філософ—свинопас,
Отож—Крилатий  Свинтус—мій  Пегас!
*  *  *
Дурні—лякаються  Вигляду,
Мудрі—лякаються  Суті…
*  *  *
Плюс—це  перехрещення  двох  Мінусів,
А  Добро—це  два  люб’язних  Зла…
*  *  *
«Французька  Думка»
--Політика—вічна  Помийка,
Політики  ж—її  щури…
*  *  *
Шкідлива  звичка  жити—
Доводить  всіх  до  смерті…
*  *  *
Ревнощі—це  почуття  рабовласника,
Це  егоїзму  звіриного  вияв…
*  *  *
Шлюб—це  своєрідне  рабовласництво…
*  *  *
Хірурги  вельми  люблять  операції
По  видаленню  грошей  пацієнтів…
*  *  *
Фізична  Любов—знінащиться…
Любов  платонічна—вічна!
*  *  *
…Як  приємно  відкрити  у  людині—Людину!
*  *  *
В  кожному  «Зле»  є  щось  і  добре,
І  в  кожнім  «Добре»--  щось  є  зле…
*  *  *
Кохання—це  диво,  Кохання—це  змога
Душею  торкнутись  до  Вічності  Бога…
*  *  *
Краще  не  неси  Війну  у  Світ,--
Бо  вона  повернеться  до  тебе!
*  *  *
Дурень,--хто  Війну  у  світ  несе,
Тричі  дурень—хто  у  дім  свій  кличе!
*  *  *
Революції  рвуть  ланцюги,--
Щоби  всіх  у  нові  закувати…
*  *  *
Не  лякай  Жабу—водою,  а  Лелеку—Жабами!
*  *  *
«Перефраз  Епітафії  Робесп’єру»
--Ти  на  могилі  Ката  затужив?!
О,  Дурню!  Жив  би  Він—ти  вже  б  не  жив!
*  *  *
«Думка  Франсуа  Рабле»
Не  бажаєш  бачить  дурнів?—
Своє  дзеркало  розбий!
*  *  *
«Думка  Кристіни  Кофти»
Хто  знає  сто  жінок—ні  одної  не  знає,
Хто  ж  добре  взнав  одну—той  знає  сто  жінок…
*  *  *
«Думка  Гайтани»
Любов—це  вдосконалення  себе,--
Щоб  кращим  стать  для  того,  кого  любиш…
*  *  *
«З  Думок  Оксани  Байрак»
*  *    …Якраз  усе,  чого  ми  боїмось,
               Фатально  і  притягуєм  до  себе…
*  *    Не  змінивши  себе—свою  долю  не  зміниш…
*  *    Самотність—це  стан  Душі,
               А  не  обставини  Долі…
*  *  *
…Скільки  б  «Істину»  Пастух  з  «Біблії»  не  товк,--
Однаково  Барану—що  Різник,  що  Вовк!
*  *  *
Щастя—те,  що  любе  Небесам:
Коли  інших  робиш  ти  щасливими—
І  від  того  щасливієш  сам!
*  *  *
Поет—буйно  фантазує,
А  Читач—з  віршів  глузує!
*  *  *
Пізнай  себе,  Боже,  в  цій  гіркій  сатирі:
Ми  усі—мішені  у  Твоєму  тирі!
*  *  *
Сатани  у  світах  не  існує:
Сатана—це  розгніваний  Бог…
*  *  *
Вирок  нам  підписано  іще  до  народження…
А  життя—всього  лиш  на  Голгофу  сходження…
*  *  *
Всі  на  світі  ниви  не  обробиш:
Ти  свою  ділянку  обробляй!
*  *  *
Яких  діток  народили—тими  собі  й  тішимось!
*  *  *
Сальєрі  завше  заздрять  Моцартам—
І  в  келих  меду  похвали
Завжди  отрути  підливають…
*  *  *
Оті  Пришельці—хто  вони  в  тілах  таких  несхожих?
Ніхто  не  знає  Таїни  світів  безмежних  Божих…
*  *  *
Нам  бридко—коли  нас  бажають
Ті  люди,  що  не  любі  нам…
*  *  *
Те,  що  у  нас  діється  в  думках,--
Уже  майже  діється  насправді…
*  *  *
Уявлять  себе  в  інтимі  з  кимось,
Подумки  голубить-цілувать,--
Це  все  рівно,  що  оту  людину
Проти  її  згоди  гвалтувать…
*  *  *
--Кожен  має  право  голосу…
Давай,  Писклику,--пищи!
*  *  *
--Будили  в  мені  совість,  а  розбудили—звіра!
*  *  *
Я  вражений  цим  парадоксом,
Де  кривда  одвіку  жива:
Тварина—рятує  людину,
Людина—людину  вбива…
*  *  *
Талант  майже  завше  бува  безталанним…
*  *  *
Смерть—порятунок  од  вічної  Старості…
*  *  *
Мало  охочих  щось  побудувать,
А  розтрощити  Світ—охочих  безліч!
*  *  *
Спершу—нас  до  чогось  приучають,
А  потім—від  цього  відучають…
Так  оце  з  Порожнього—в  Пусте
Все  життя  проблеми  і  качають!
*  *  *
Як  в  Юності  квітли  ми!  А  з  часом—поодквітали…
Які  ми  колись  були!    …Якими  старими  стали!
*  *  *
Не  знають  люди,  коли  народились,--
Кому  і  що  в  цій  Долі  насудилось…
*  *  *
Не  знають  люди,  коли  народились,--
Які  шляхи  життя  їм  насудились…
*  *  *
Тут  кожен—сам  за  себе,
Один  лиш  Бог—за  Всіх…
*  *  *
Хтось  любить  музику  життя,
А  хтось—цвинтарну  тишу…
*  *  *
Вони  люблять  тварин,  як  людей,
А  людей—за  худобу  мають…
*  *  *
Бринить  Душа  людини  у  голосі  її…
*  *  *
У  джунглях  Цивілізації,  як  звір,  дичавіє  Душа…
*  *  *
Не  рахуй  замучених  донині:
Дбай,  щоб  не  помножилося  їх!
*  *  *
Розділене  горе—пів-горя,
Нерозділене  щастя—пів-щастя…
*  *  *
Щоби  Слова  були  варті  довіри,
Треба  за  них  заплатити  життям…
*  *  *
Якби  Часу  потік  струмував  узворот,--
Було  б  Смертю  Народження  наше…
*  *  *
Егоїзм—джерело  всіх  мерзот  і  злочинів…
*  *  *
Найпалкіше  людей  люблять  Людожери…
*  *  *
Одні—поціновують  Суть,
А  інші—чаруються  Формою…
*  *  *
Краще  огниста  Ненависть,--ніж  крижана  Любов…
*  *  *
Нам  не  цікаві  ті  люди,  яким  не  цікаві  ми…
*  *  *
Альтруїстична  любов—дарує,
Егоїстична  любов—бере…
*  *  *
Без  жінок  чоловікам—ні  зродитися,  ні  жити,--
І  тому—лише  жінкам  всі  ми  маємо  служити!
*  *  *
Хто  втрачає  відчуття  Реальності—
Той  втрачає  врешті  і  Реальність…
*  *  *  
Поміж  людей  люблю  я  завше  бути,--
Та  на  безпечній  відстані  від  них!
*  *  *
Як  забагатіти?—Це  відомо  з  «Біблії»:
Треба  взять  по  лепті  із  кожного  Йолопа!
*  *  *
Тіло  годує  їжа  смачна,  а  Душу—лагідне  слово…
*  *  *
Що  таке  Марнота?—Це  бездонна  діжка,
У  яку  ми  воду  все  життя  ллємо…
*  *  *
Ця  людина—як  бездонна  діжка:
Скільки  в  неї  доброго  не  лий—
Вдячності  у  ній  ти  не  побачиш!
*  *  *
Все  забував,  що  треба  вмерти,--
Та  і  прожив  сто  з  гаком  літ…
*  *  *
Вулкан,  що  вивергається,--не  пляшка:
Його  ніяким  корком  не  заткнеш!
*  *  *
Брехня—це  Правда,  що  не  стала  дійсністю…
*  *  *
Правда—сварить,  Брехня—мирить…
*  *  *
Хоч  і  женишся  на  Правді,--а  любитимеш  Брехню!
*  *  *
Ілюзія—дорожча  Правди:  Ілюзії—понад  усе!
*  *  *
Порядок  будує  Брехня,  а  Правда—анархію  сіє…
*  *  *
Як  багато  брешуть—задля  Справедливості!
*  *  *
Навіщо  брешемо?—Заради  Правди!
*  *  *
Краще  мир—з  Брехнею,  ніж  з  Правдою—війна…
*  *  *
Правда—це  Брехня  без  макіяжу…
*  *  *
Любов—провокує  любов,
А  ненависть—ворожнечу…
*  *  *
Егоїзм  і  Захланність—ось  джерела  всіх  лих…
*  *  *
Люди—сіють  людяне,  нелюди—звіряче…
*  *  *
Для  90%  Світу  нас  не  існує  і  за  життя…
*  *  *
Для  всіх  бути  добрим  не  може  й  сам  Бог…
*  *  *
Хто  злидні  пережив—переживе  і  розкіш…
*  *  *
Бруківка  з  людських  черепів—
Улюблений  шлях  Тиранів…
*  *  *
Не  всі  чоловіки—козли,  але  багато  з  них—рогаті…
*  *  *
Вродлива  жінка—жива  коштовність:
Всі  хочуть  нею  заволодіти…
*  *  *
Спокуса  пішла  від  Жінки,--
І  Змій—Її  перша  жертва…
*  *  *
Лисий  мужчина  виглядає  еротичніше,--
Тому,  що  схожий  на  гігантський  пеніс!
*  *  *
Від  надміру  Просвіти—захмарення  в  Умах!
*  *  *
«Закон  Війни»
Хто  не  може  вбити—буде  вбитим,
А  хто  може—буде  убивать…
*  *  *
О,  він  щедрий  для  ситих!  Та  скупий—для  голодних…
*  *  *
Не  божись  у  невинності,  дурню:
Тут  за  неї  і  судять  якраз!
*  *  *
Музичних  Нот—усього  сім,  але  Мелодій—безліч!
*  *  *
Якщо  за  доброчинність  беруть  гроші,--
То  вже  не  доброчинність,  а  торгівля…
*  *  *
Жити  небезпечно:  від  цього  вмирають!
*  *  *
Одвічна  дилема  Духу:  зрадити—аби  вижити,
Чи  вмерти—аби  не  зрадити?!
*  *  *
Все,  що  наповнилось,--знов  спорожніє,
Що  спорожніло—наповниться  знов…
*  *  *
Такий  скупий,  що  й  горем  не  хоче  поділитись…
*  *  *
--Не  рий  іншому  яму:  замовляй  Крематорій!
*  *  *
Не  було  би  лакуз—не  було  б  і  Тиранів…
*  *  *
Нікчемність  завше  прагне  возвеличень…
*  *  *
Мудрим  потрібна  не  слава  фальшива,--
Мудрим  потрібна  щира  оцінка…
*  *  *
Ніщо  так  не  виснажує,  як  бездіяльність…
*  *  *
Падіння—теж  політ,  але—додолу…
*  *  *
--Біг  через  місточок—ухопив  листочок…
Так  усе  життя  й  прожив  Козлом!
*  *  *
Святі—усе  на  віслюках,  а  нечестиві—все  на  конях…
*  *  *
Навіть  травинці  боляче—коли  її  вбивають…
*  *  *
Спершу  було  не  Слово:  спершу  був  Божий  Задум…
*  *  *
Любов—Душа  життя:  без  Неї  все—нудота!
*  *  *
Мудрість  завше  добра,  а  Доброта—мудра…
*  *  *
Навіть  чистити  клозети—краще,  ніж  вбивать  людей…
*  *  *
Кожному  пече—у  Світ  викричати  власні  болі…
*  *  *
У  Вічнім  Фатумі  ніхто  нікому  помогти  не  може…
*  *  *
В  усе,  крім  Правди,  повірить  легко…
*  *  *
Люди  здатні  на  такі  жорстокості  та  звірства,
В  порівнянні  з  якими  звичайне  вбивство—
Просто  ангельський  акт  милосердя…
*  *  *
Не  заздрю  багатим,--а  заздрю  щасливим,
Що  в  ніжнім  Коханні  злилися  в  Одно…
*  *  *
Вбивства  політиків—найвища  оцінка  їх  діяльності…
*  *  *
Ненависть—зворотний  бік  Любові,
Зворотний  бік  Ніжності—Жорстокість,
А  зворотний  бік  Життя—це  Смерть…
*  *  *
--Якесь  дрібне  життя,  як  в  тої  Кільки:
Я  Вас  люблю,--а  Ви  мене—ніскільки!
*  *  *
--І  спробуй  по-правді  розсудити  двох:
Як  не  той,--то  інший  стане  тобі  ворогом!
*  *  *
…Добре  б!  Та,  на  жаль,  так  не  буває:
Соловейко  вбитий—не  співає!
*  *  *
Сенс  життя—це  пошук  Любого  свого:
Він—Її  шукає,  а  Вона—Його…
*  *  *
Молодь  мріє  про  розкішний  одяг,
А  старі—про  молоде  здоров’я…
*  *  *
Я  боюся  не  темряви  ночі:
Боюсь  темряви  в  Душах  людських…
*  *  *
Хоробрим  стріляють  у  груди,
А  боягузам—у  п’яти…
*  *  *
--Умерти  за  когось?!—Будь  ласка!
Вкажіть  мені—де  цей  Хтось,  за  кого  умерти  варто!!!
*  *  *
--Хто  щирий  Патріот—повік  не  геростратить,
І  навіть  з  хабарів—завжди  податки  платить!
*  *  *
Матеріально  Патріотизм---це  чесно  сплачувані  податки…
*  *  *
…Він  з  легкістю  ступає  через  трупи
Соратників  своїх:  далеко  піде
Цей  демоноподібний  чоловік!
*  *  *
Вовки—санітари  лісу,  а  СНІД—санітар  життя…
*  *  *
Тест  на  народність:  якщо  жінка  зварить  не  вміє  галушок—
                       То  є  не  Українка!
*  *  *
Людей  ми  любимо  такими,  якими  уявляєм  їх…
*  *  *
З  Наслідками  боротьба  йде  вічна,
А  Причини—мирно  благоденствують…
*  *  *
Похоронний  марш—апофеоз
Розмаїття  всіх  смаків  музичних…
*  *  *
«Сварки  з  людьми  не  є  раціональні:
Немає  сенсу  з  Їжею  сваритись!»--
Подумав  якось  мудрий  Людожер…
*  *  *
Життя  не  дасть  обіцяних  нам  щасть,
А  Смерть  не  обіцятиме—та  дасть…
*  *  *
Хочеш  меду,--а  Доля  годує  солоним,
Хочеш  солі,--а  Доленька  мед  подає…
*  *  *
--Бери  що  хочеш—все  твоє!—Та  не  чіпай  нічого!!!
*  *  *
Любов  з’їдає  нас  енергетично,  якщо  є  невзаємною  вона…
*  *  *
Революції  здійснюють  йолопи—
Для  кмітливої  банди  вождів…
*  *  *
--Я  стільки  вже  випив,  що  став
Ходячим  барилом  з  горілкою!
*  *  *
--Якщо  ганьбу  сховать  не  можна,--
Надай  їй  вигляду  чесноти!
*  *  *
Вдовільняйся  малим:  неосяжного
Ще  ніхто  осягнути  не  зміг!
*  *  *
--Зірви  з  Війни  вуаль  високих  гасел—
І  вздрієш  хижу  пику  Мародерства…
*  *  *
Мета  всіх  Війн—Убивство  і  Грабунок:
Війна  не  може  мати  інших  мет…
*  *  *
Нічого  доброго  іще  на  крові  не  збудовано…
Цей  Світ  створився  на  крові,--
Але  хіба  ж  він  добрий?!
*  *  *
Не  допитуйся  правди—не  почуєш  брехні…
*  *  *
--Ти  можеш  мати  рацію…  Та  краще  май  кулемета!
*  *  *
З  усіх  варіантів  життя—вибираєш  призначений  Небом…
*  *  *
Щасливі  не  філософствують—щасливі  просто  живуть…
*  *  *
Щастя—немов  повітря:  відчуєш—коли  забракне…
*  *  *
--Що  можуть  шалені  гроші?
--Зробити  людей  шаленими!
*  *  *
Експансія  не  зна  зупину:
Це  принцип  вічності  життя…
*  *  *
Щонайгірший  ворог—той,  що  сидить  в  тобі!
*  *  *
Люди  більше  бояться  уявних,
Ніж  реально  навислих  загроз…
*  *  *
Біда  завжди  приходить  стежинами  своїми:
Завжди  не  з  того  боку,  звідки  ждемо  Її…
*  *  *
Любов  у  житті—головний  вітамін:
Хворіє  без  нього  людина…
*  *  *
Порадуй  мене,  Боже,  щастям  Друзів:
У  мене  щастя  іншого  нема!
*  *  *
Будували  «Світле  Майбуття»,
Але  збудували—лиш  Концтабір…
*  *  *
«Думка  Джефферсона»
Той,  хто  правди  не  боїться,--не  боїться  і  брехні…
*  *  *
«Думка  Декурселя»
Вимагать  подяк  за  доброчинність—
Всеодно,  що  нею  торгувать…
*  *  *
--В  цій  людині  Совість  мертва:
Це—ходячий  саркофаг!
*  *  *
--Розумне  життя  десь  у  Космосі  є…
Жаль,  що  не  на  нашій  Планеті!
*  *  *
--Я  ніс  просвіту  в  темні  їх  уми,--
Вони  ж  мені—під  око  «присвітили»!
*  *  *
Рай,  з  якого  не  вільно  вийти,--перетворюється  на  Пекло…
*  *  *
Батьком  Героїзму  буває  і  Страх…
*  *  *
Хто  не  вміє  звоювати  розумом,--
Шаблею  махає,  мов  герой…
*  *  *
Як  на  тоді—вони  були  герої,
Як  на  тепер—звичайні  вперті  дурні!
*  *  *
От  як  нашкодить—то  вони  герої!
А  як  відповідати—то  в  кущі!
*  *  *
Лицарський  гонор—добре,  а  розум—іще  краще!
*  *  *
…Треба  було  вмирати  за  Вітчизну…
А  Її  уособлювали  там,  у  ту  хвилину—покидьки  мерзенні…
*  *  *
«Думка  Курція»
За  провини  Предків—сплачують  Нащадки…
*  *  *
Батьківські  гріхи  і  провини  спокутують  діти  й  онуки…
*  *  *
--Чи  можуть  у  дурну  голову
Розумні  думки  приходити?
А,  якщо  вони  приходять,--
То  чи  голова  дурна?!
*  *  *
Не  завжди  в  «Святих  Отців»--діти-янголята:
Часом  діти  ті—чорти…  Іронія  клята!
*  *  *
Всі  Епохи  свідчать  досвідом  огидлим:
Бидло—і  на  троні  зостається  Бидлом!
*  *  *
--Ми  робимо  тяжку  Сізіфову  роботу,
А  заробляєм  завше—Танталовий  обід!
*  *  *
«Думка  Емерсона»
Життя—це  Вічність  у  мініатюрі…
*  *  *
Зустріч  з  любими  Друзями—завжди  свято  Душі…
*  *  *
Тональність  голосу  Людини—це  музика  її  Душі…
*  *  *
Моральні  збитки—невідшкодовні:
Шрами  на  серці—вже  назавжди…
*  *  *
Гідність—це  твоя  духовна  сила:
Розтопчи  її—і  ти—ніщо!
*  *  *
Незаслужена  хвала—принижує
І  їдко  висміює  того,  кого  з  глузуванням  вихваляють…
*  *  *
«Думка  Суворова»
Хто  злякався—той  уже  майже  переможений…
*  *  *
Хто  хоробрий—того  й  смерть  минає,
Хто  сміливий—того  й  смерть  боїться…
*  *  *
Смерть  завжди  боягуза  знайде—
І  в  кущах  за  чужими  спинами…
*  *  *
…І  всі  часи  жахливі  проминуть,--
Щоб  стать  «Старими  добрими  часами»…
*  *  *
У  юних—свої  долі,  і  свої  ідоли…
*  *  *
Коли  зірок  за  хмарами  не  видно,
То  зірка—і  ліхтар  удалині…
*  *  *
Зло—до  зубів  озброєне,
Добро  ж—завжди  беззбройне…
*  *  *
Не  відкладай  на  Завтра  добрих  справ,--
Бо  «Завтра»  того  може  і  не  бути…
*  *  *
Цікаво:  а  які  б  вони  були—
Ті  діти,  що  могли  би  народитись,
Але  з  причин  якихось—не  змогли?!
*  *  *
--Героїв—гати  греблю!  Лиш  подвигів—нема…
*  *  *
--У  нас  героїв—аж  пітьма!
Лиш  добрих  подвигів—нема…
*  *  *
Життя  завжди  дволике,  мов  та  герма:
Прекрасне  і  жахливе  водночас…
*  *  *
Ніщо  так  не  спокушає,  як  пожада  нових  знань…
*  *  *
Найбільша  зі  спокус—жада  Пізнання…
*  *  *
Все,  що  збудувалось  на  крові,--
Кров’ю  потече  у  Вічне  море…
*  *  *
Світ—гармонійний:  на  дурне—
Є  завше  в  ньому  щось  і  мудре…
*  *  *
Щонайсмачніший  в  світі  хліб—
Хліб  материнської  Любові…
*  *  *
--Я  думаю  Про  інших,  а  не  За,--
Бо,  якби  я  умів  за  інших  думать,
То,  певно,  я  за  інших  би  і  жив!
*  *  *
Юності  бракує  мудрості  старечої,
Старості  бракує  юної  снаги…
*  *  *
Вся  Душа  нам  співає—якщо  люба  робота,
А  немила  робота—то  нудьга  та  скорбота.
*  *  *
--Хочеш  помогти?—Не  заважай:
Це  буде  найкраща  допомога!
*  *  *
У  кожної  Нації  власний  характер,
У  кожної  свій  і  талант,  і  талан…
*  *  *
…Вони  були  Лицарями  Чину:
Зло  чинили—де  тільки  могли!
*  *  *
…Спершу  підступно  зрадять  побратимів,--
А  потім  вінки  Слави  їм  плетуть!
*  *  *
Одне  дурне  гавкне—сто  дурних  підхопить…
Цей  собачий  гавкіт  Чорт  нехай  ухопить!
*  *  *
--Якщо  Дурним  родився—не  журись:
Розумним  знадобиться  твоя  дурість!
*  *  *
Хвала  вождям  за  наші  перемоги
В  халепах,  що  нам  створюють  вожді!
*  *  *
Якщо  вбити—збавить  муки,
Вбивство  це—добро  чи  зло?!
*  *  *
Кажуть:  «Треба  вбити  Зло!»
Але  ж  вбивство—Зло,  братове!
*  *  *
Хто  закохався—вже  не  має  волі:
Любов—це  небо  й  клітка  для  Душі!
*  *  *
Ще  і  досі  чую  я  ту  злу  ораву:
«Розіпни  Ісуса—помилуй  Вараву!»
*  *  *
Щонайкраще  ліки  тим  допомагають,
Котрі  на  хвороби  і  часу  не  гають!
*  *  *
Проблеми  життя—ця  хвороба  хронічна,
І  смертю  лишень  виліковна  вона…
*  *  *
«З  індуської  поезії»
Розквітле  все—зів’яне,  збудоване—впаде,
Народжене—загине,  те,  що  зійшло,--зайде…
*  *  *
Найгірше—уже  сталось:  ми  зродились!
Найкраще—ще  настане:  помремо!
*  *  *
Усі  працюють,  всі  щось  перетворюють:
Один—пустелі  на  сади  квітучі,
Інший—сади  квітучі—на  пустелі…
*  *  *
Таємниці  найкраще  зберігають  мерці…
*  *  *
На  грандіозне  щастя  нам  годі  сподіватись,
А  на  велику  дулю  надія  є  завжди!
*  *  *
Вічний  Колобіг…  Завжди—вперед:
Від  дикунства—до  цивілізації,
А  від  неї—знову  до  дикунства…
*  *  *
Я  хочу  не  хотіть  нічого,
Тому,  що  хочу  Усього!
*  *  *
Є  в  горілці  і  мудрість,  і  дурість:
Кожен  з  неї  своє  дістає—
Все  залежить  від  того,  хто  п’є…
*  *  *
Всіма  тріумфами  своїми  і  поразками
Чоловіки  завдячують  жінкам…
*  *  *
Революції  народжують  лиш  новітні  Тиранії…
*  *  *
…І  щоразу  завойована  свобода—
Виявляється  свободою  для  інших…
*  *  *
Війни  починаються  колись—
Та  вже  не  кінчаються  ніколи…
*  *  *
Для  травмованих  Війною
Вже  війна  повік  триває,
Не  кінчається  вона—та  війна…
*  *  *
«Чиясь  Думка»
Одруження  удруге—хоч  би  кого  із  ким,--
Це  торжество  надії  над  досвідом  гірким!
*  *  *
--Чим  скривджений  Заєць  себе  може  втішить?
--Що  в  реінкарнації  стане  Вовком!
*  *  *
Хто  приходить  до  Старості—
Той  вертає  в  Дитинство…
*  *  *
Кажуть:  праця  зробила  із  Мавпи  Людину…
Тож  нехай  ця  дурепа  і  працює  весь  вік!
*  *  *
Унітаз  Історії  ласкавий  до  всіх:
Всіх  приймає  любо  у  свої  Аннали…
*  *  *
Совість—це  та  річ,  що  не  дає
На  чужій  печалі  збагатіти…
*  *  *
…Вони  перетворюють  сльози  людські
На  діаманти  для  себе…
*  *  *
Знайдеш  іще  гірше—і  збагнеш,
Що  твоє  погане—дуже  добре!
*  *  *
Той,  хто  прозира  в  Майбутнє,--той  жахається  його…
*  *  *
В  його  уяві  ліс—дрова,  а  фауна—то  їжа…
*  *  *
--Вона  диригує—а  він  ерегує…
*  *  *
О,  як  хутко  Майбутнє  Минулим  стає!
О,  яка  ілюзорна  Реальність!
*  *  *
Їсти  риб’ячу  ікру—це  пожирати
Так  і  не  народжене  життя…
*  *  *
Життя  тіла—лиш  мить,
А  життя  Духу—вічність…
*  *  *
Від  хвороби  та  жалоби  убезпечених  нема:
І  царів,  і  хліборобів  забирає  смерть  німа…
*  *  *
Святих  шукай  у  Пеклі,  а  нечисть—у  Раю…
*  *  *
Нічого  свого  не  дарую,  бо  все  дарував  мені  Бог…
*  *  *
Хто  служить  Злу—той  ситий,
А  хто  Добру—щасливий…
*  *  *
Не  звірствуй,  бо  звірства  впадуть  на  твій  Рід…
*  *  *
Не  зупинити  мить  прекрасну—
Лиш  серце  можна  зупинить…
*  *  *
Часом  поразки  більше  нам  дають,
Аніж  сумнівні  наші  перемоги…
*  *  *
Те,  що  сьогодні—погана  звичка,
Завтра—вже  риса  характеру…
*  *  *
У  синтезі  всіх  Релігій  і  сяє  Всесвітній  Бог…
*  *  *
Оцінити  Чистоту  можуть  лиш  забруднені…
*  *  *
Діти—істоти  часто  жорстокі…
*  *  *
Життя—це  гра  рефлексів  наших…
*  *  *
…Убивство—це  протест,  або  засвідчення,
Що  Вбивця—проти,  або  служить  Злу…
*  *  *
«Думка  Євгена  Сухова»
…Поки  двоє  риють  ями  одне  одному,--
Третій—жде,  щоб  разом  закопать  обох…
*  *  *
«Ч.Д.»      Якщо  Доля  змушує  стати  на  коліна,--
                             Знайте:  це  найкраща  поза  для  Молитви!
*  *  *
Для  Глухих—Музики  немає,
Як  для  Сліпих—нема  Зірок…
*  *  *
Всі  ловлять  в  небі  сірих  журавлів,
А  золотих  синиць—не  помічають…
*  *  *
«Думка  Ліни  Костенко»
Старого  Зла—уже  не  можна  знищить:
Нам  треба—не  примножувать  його…
*  *  *
Як  нема  Совісті  в  людині,--
То  вже  й  Людини  в  ній  нема!
*  *  *
--Не  люблю  Тиранів,--не  люблю  й  Рабів,
Що  кладуть  покірно  голови  на  Плаху!
*  *  *
В  житті—всі  домівки  тимчасові:
Вічний  Дім  наш—лиш  у  Небесах…
*  *  *
Як  немає  кращого,  то  й  погане—добре!
*  *  *
Кохання—найпрекрасніше  із  людських  божевіль…
*  *  *
Щасливе  Кохання—це  злиття
Двох  Істот,  двох  Душ—в  Одну  Істоту…
*  *  *
Все,  до  чого  звикнеш,--це  твій  Пан,
Бо  ти  вже  зробився  Рабом  Звички…
*  *  *
Закон—це  узаконене  свавілля
Верстви,  яка  всіх  має  під  мечем…
*  *  *
Дурні—світ  завойовують  силою  й  кров’ю,
Мудрі—світ  завойовують  розумом…
*  *  *
Хто  дуже  швидко  йде—той  мало  помічає…
*  *  *
«Думка  Едуарда  Фукса»
Гумор  і  Сатира—це  одні
Із  найголовніших  джерел  Правди…
*  *  *
«Єретична  Англійська  Думка»
…Церква—це  місце,  де  Ченці,
Що  не  були  на  Небі,
Розказують  про  Небо  тим,
Хто  туди  не  потрапить!
*  *  *
Секс  без  Любові—то  не  Кохання,
А  лиш  фізичне  тваринне  Пхання!
*  *  *
«Чиїсь  Думки»:
*    *    Єдино  мудра  віра—це  віра  в  Закон  Дужчого…
*  *    Служи  Дужчому,--якщо
               Сам  не  можеш  стати  Дужчим…
*  *      Служи  Дужчому—поки  сам  не  станеш  Дужчим!
*  *    Служи  Дужчому,--а  сам  набирайся  Сили!
*  *      Хто  набрався  Розуму—набереться  й  Сили!
*  *  *
Воля  вмерти,  але  не  скоритись—
Героїзм!  …А,  може,  і  нерозум:
То  залежно—як  на  це  дивитись!
*  *  *
Найчастіше  батьком  Героїзму
Був  затятий  Гонор,  а  не  Розум…
*  *  *
Хто  Чесних  переможе?—Злі  Негідники!
А  виживуть—Негідників  «Догідники»!
*  *  *
«Угідники  Святі»--тим  і  «Святі»,
Що  вміють  лизать  гузна  саме  Ті!
*  *  *
Одне  і  те  ж—є  Зло  й  Добро:
Усе—залежно  від  Обставин…
*  *  *
Стан  речей  міняється  щомиті:
Хто  не  пристосовується—гине…
*  *  *
Можна  і  Честь  свою  зганьбить—
Задля  добра  Вітчизни!
*  *  *
Цнотливість—надихає  на  гріхи…
*  *  *
Недолюб—надихає  на  Перелюб…
*  *  *
Зручно  розташований  вантаж—удвічі  легший…
*  *  *
Якщо  на  Дурнях  воду  возять,--
Вони  корисні  як  гужовий  транспорт!
*  *  *
Якби  ми  були  зайвими—не  народили  б  нас…
*  *  *
Деколи  найнеобхіднішим  виявляється  те,  що  зайве…
*  *  *
Що  не  вчиниш—буде  кривда…
Але  щось  таки  роби!
*  *  *
Очі  Вбивць—як  порожнє  небо:
Ані  пташки  живої  в  них!
*  *  *
Закам’яніє  багно  Епохи—
І  знову  маєш  Кам’яний  Вік!
*  *  *
--Я—Боягуз:  боюсь  будити  в  собі  Звіра!
*  *  *
--Не  будіть  у  мені  Звіра,--
Бо  він  знищить  нас  Усіх!
*  *  *
Під  кожним  Прапором  чиняться  Злочини…
*  *  *
Віртуальні  Ідеї—не  винні,
Що  обгидили  їх  Людо-Свині!
*  *  *
У  Вроди  людської—мільярди  Облич:
Усіх  не  побачиш  ніколи!
*  *  *
Втіха  творчої  людини—не  у  славі,
А  в  усвідомленні,  що  зроблено  щось  Вартісне,
Що  може  втіху  людям  дарувать…
*  *  *
Пізнай  людей—і  зрозумієш,  що  заздрити  нема  кому…
*  *  *
Казки  про  Лукавого—то  від  «Лукавого»:
Усе  дано  Богом—і  добре,  і  зле…
*  *  *
Божевільним—божевілля  не  загрожує…
*  *  *
Найвища  похвала  людині—
Почути,  що  вона—Людина!
*  *  *
Краще  веселе  Пекло—аніж  нудотний  Рай!
*  *  *
Негідником  бути—легше…
І  все-таки—будь  Людиною!
*  *  *
Безкарність—надихає  Вбивць  і  Злодіїв
Творити  й  далі  Злочини  нові…
*  *  *
Не  треба  випивать  весь  Океан:
Досить  його  краплину  скуштувати,
Щоби  дізнатись  який  він  на  смак…
*  *  *
Лише  все  можливе  має  межі,--
Меж  у  неможливого—нема!
*  *  *
Вічно  неможливого  немає—
Є  лиш  неможливе  в  даний  час…
*  *  *
«Думка  Мірабо»
--Вовк  і  Баран  у  мені  співіснують,
Але  Баран—сильніший  за  Вовка!
*  *  *
«Думка  з  якоїсь  Книги»
…Неіснуюче  добре  тим,  що  його  зіпсувать  не  можна!
*  *  *
«Ч,Д,»    Час—найкращий  Вчитель!  Та,  на  жаль,
                           Усіх  своїх  Учнів—Він  вбиває…
*  *  *
Юда—на  пенсії…  І  Юді—нудно:
Якби  іще  когось  продать  паскудно!
*  *  *
--Я  б  вірив  оцим  людям  нагорі,--
Якби  не  знав  їх  підлі  душі  знизу!
*  *  *
Любов  буває  різною:  Мороз
Також  любив  Квітки,  що  поморозив…
*  *  *
…І  розквітло  життя!  –А  найбільше—
Похоронні  бюро  процвітають!!!
*  *  *
То  завше  так:  Спочатку—забагато,
А  потім—все  замало  нам  життя…
*  *  *
--Я  залюбки  повірив  би  цим  людям,--
Якби  занадто  добре  їх  не  знав…
*  *  *
…Вони  «чужим»  не  довіряли,
А  зраджували  їх—«свої»…
*  *  *
…Що,  крім  аналізів,  могла  
Узяти  з  них  Історія?!
*  *  *
--Якщо  нас  укотре  вже  ошукують,--
Отже,  мабуть,  ми—таки-дурні!
*  *  *
Матір’ю  Слави  Росії—була  ганьба  України…
*  *  *
Розмаїття  Партій  полягає  в  тому,
Що  до  розмаїтих  кличуть  нас  Халеп…
*  *  *
В  житті  є  дві  найвищі  Ролі:
Це  Ролі  Блазня  й  Короля!
Всі  інші—тільки  середота,--сіра  нудота!
*  *  *
--Охоче  мені,  кажете,
До  Пекла  шлях  покажете?!
Ну,  дякую,  їй-богу:  я  знаю  й  сам  дорогу!
*  *  *
--Що  ти  знаєш,  Юначе,  про  Останню  Надію,--
Якщо  в  тебе  ще  є  Океан  Сподівань?!
*  *  *
--Я  люблю  все,  що  не  обросло  салом,--
Усе  тонке,  граційне,  молоде!
*  *  *
До  Судженої  Миті—ніщо  нас  не  уб’є,
А,  як  та  Мить  настане,--ніщо  нас  не  врятує…
*  *  *
--Вже  й  груші  на  вербі  вродили  золотисті,--
А  я  земного  Раю  ще  й  досі  не  знайшов!
*  *  *
--Закохавсь  по  вуха,--а  Кохана
Локшиною  обчіпляла  їх!
*  *  *
Віз  Історії  їде—по  наших  кістках…
*  *  *
…Усе  розцвіло  навкруг---лиш  наша  Любов  зів’яла…
*  *  *
Тільки  серце  закохане  може
Осягнути  безмежну  Вічність…
*  *  *
Минуле—вже  казка,  Майбутнє—ще  мрія,
І  тільки  Сучасне—суворий  Реал…
*  *  *
--Я—Боягуз:  боюсь  будити  в  собі  Звіра,--
Бо  знищить  отой  Звір  Усіх—мене  і  вас…
*  *  *
Якби  Старості—снагу  Юності,
Якби  Юності—мудрість  Старості!
*  *  *
Я  ненавиджу  схрещені  мечі:
Люблю  вуста,  що  злиті  в  поцілунку!
*  *  *
Двох  речей  я  не  люблю:  Холоднечі  й  Колотнечі!
*  *  *
Хто  воювати  не  вміє—буде  звойований  сам…
*  *  *
Люба  війна  чи  не  люба—а  воювати  учись!
*  *  *
Найкраще  люстро—очі  тих,  що  кохають  нас…
*  *  *
Країна  вічних  парадоксів:
Тут  на  коровах  воду  возять,
А  від  ослів—надоїв  ждуть!
*  *  *
Принцип  Щедрості:  «Усім—усе!»
Принцип  Скнарості:  «Нікому—і  нічого!»
*  *  *
Дай,  Боже,  щоб  усе  ішло  звичаєм!
Проте,  ніхто  ніде  того  не  знає
Хто  може  вмерти  першим—дід  чи  внук…
*  *  *
--Я  жінок  люблю  гарних  і  чарівно-розумних…
Та  навіщо  розумним  такий  дурень,  як  Я?!
*  *  *
--Я  надто  мудрий  для  дурних,--
Але  дурний—для  мудрих!
*  *  *
--Я—звичайний  Дурень,--та  нудьгую
Поміж  більших  Йолопів,  ніж  Я!
*  *  *
Закон  Механіки:  Тупий—Тупого  не  нагострить!
*  *  *
Чим  тупіші  ті,  що  сваряться,--тим  гостріша  Сварка!
*  *  *
Щире  Кохання  мужність  має:
Це  лицар,  а  не  боягуз!
*  *  *
У  дрібних  людей—дрібна  й  любов,
У  великих—і  любов  велика…
*  *  *
--Я  був  Янголом  з  білими  крилами…
А  Вона—додала  мені  роги!!!
*  *  *
Огидне  теж  дарує  насолоду,--
Коли  зникає  геть  з  наших  очей…
*  *  *
Дурень  їде  по  рейках  щасливої  Долі—
І  гадає,  що  він  сам  собі  тріумфатор…
*  *  *
Луна  Любові  безкінечна:
Вона  всю  Вічність  протина…
*  *  *
Матюки—«французька»  мова  Люмпенів,--
Їх  Елітна,  кастова  ознака…
*  *  *
Живих  Істот  два  типи  плекає  Бог  віки:
Це—хижаки  і  жертви,  жертви  і  хижаки…
*  *  *
Щонайліпший  наш  одяг—наше  Добре  Ім’я…
*  *  *
Мистецтво—це  завжди  дві  «Ф»:
Фіксація  Фантомоплинного…
*  *  *
Мистецтво—це  лиш  спроба
Спинить  щасливу  Мить…
*  *  *
Що  застоялось—те  гниє,  а  що  іде—те  проминає…
*  *  *
Хто  не  боїться  втратить  все—той  все  і  здобуває…
*  *  *
Парадокс  Епохи:  розквіт  Декадансу…
*  *  *
Де  немає  Йолопів—там  немає  й  Ідолів…
*  *  *
--Що  таке  чесний  бізнес?
--Це  є  шляхетний  грабунок!
*  *  *
--Я  є  відповідальний  працівник:
За  промахи  Вождя  відповідаю!
*  *  *
Брехня—мастило,  що  поменшує  тертя:
Змастили—та  і  їдуть  на  дурному!
*  *  *
Посієш  Правду—зійде  буря,
Брехню  посієш—зійде  те  ж…
То  що  ж  його,  на  дідька,  сіять?!
*  *  *
--Не  чекай  Експропріації:  сам  набуте  роздавай!
*  *  *
В  кожній  дівчині  спить  Мадонна:
Розбуди  Її  ніжністю!
*  *  *
--Вам  легше:  ви—однолюби…
А  я—цілий  Світ  люблю!
*  *  *
…Чи  випадкові  камінці  ми
В  рясній  мозаїці  Життя?
*  *  *
Несіть  світлу  Радість  у  світи—
І  легкою  буде  ваша  ноша…
*  *  *
Ми  всі—акумулятори:  хто—зла,  а  хто—добра…
*  *  *
Найперше  твоє  нещастя—народження  в  це  життя…
*  *  *
Остання  благодать  життя—кончина…
*  *  *
Тільки  Смерть  може  вирішить  всі  проблеми  життя…
*  *  *
Ми  всі—у  Вічності,  а  Вічність—
Це  Вчора,  Нині  і  Завжди!
*  *  *
…Ні  до  розмови,  ні  до  любови—
Лиш  файне  личко  та  чорні  брови…
*  *  *
Найкраще  своє  життя  ми  прожили  у  мріях…
*  *  *
Молодим—солов’ї  співають,
А  старим—уже  крячуть  ворони…
*  *  *
Як  по  роботі  добрій  спочити  нам  приємно—
Так  солодко  спочити  й  по  доброму  життю…
*  *  *
В  серці  доброї  Людини,  а  не  в  Церкві  живе  Бог…
*  *  *
Зводиться—роками,  падає—за  мить…
*  *  *
Не  псуй  людині  свято:  може
Воно  одне  на  все  життя…
*  *  *
За  що  б’єтесь  ви,  люди,--
Ви,  кому  жить—лиш  мить?!
*  *  *
Усе  найпрекрасніше  є  у  Людині,
І  все  найогидніше—теж…
*  *  *
…Ось  і  життю  надходить  край…
Хіба  таким  воно  колись
Нам  в  юні  літа  увижалось?!
*  *  *
--Тіло—у  срачах,  а  Душа—в  плачах,--
Бо  дурний  гарбуз  маю  на  плечах!
*  *  *
Кохання  й  Творчість—Щастя  два  крила:
Без  них  Душа—немов  безкрила  птаха…
*  *  *
Смерть,  як  і  суджена  жона:
Завжди  приходить  не  такою,
Якою  вимріяв  Її…
*  *  *
Про  коханих  своїх  турбуйся,--
А  про  тебе  подбає  Бог…
*  *  *
Він—щирий  Кат:  вкладає  усю  Душу
У  вибивання  Душ  зі  своїх  жертв!
*  *  *
Думай,  перше  ніж  вчинити,
А  вчинивши,--не  жалкуй…
*  *  *
Кохання—найбанальніша  банальність,
Але  щораз  така  чарівно-свіжа!
*  *  *
Самотньому  й  шкідливі  звички—друзі…
*  *  *
Життя—шкідлива  звичка,  що  убиває  нас…
*  *  *
Радість—озон  для  Душі,  а  гнів—наче  радіація…
*  *  *
--Якщо  вас  пошлють  під  три  чорти,--легко  йдіть!
     Відчуйте  смак  свободи!
*  *  *
Прямота—завжди  виходить  боком…
*  *  *
Зірки  і  в  падінні—прекрасні…
*  *  *
Душа  без  Любові—наче  храм  без  Бога…
*  *  *
Розчаруєшся  в  однім—зачаруйся  іншим!
*  *  *
Краса  обличчя—в’яне,  краса  Душі—повік!
*  *  *
Поки  Добро  відпочиває—Зло  не  покладає  рук…
*  *  *
Хто  плює  проти  вітру—герой!
А  по-простому  кажучи—дурень!
*  *  *
Не  дискутуй  з  отарою  Ослів:
Вони  страшні  у  стані  озвіріння!
*  *  *
Тоді  Добро  над  Злом  восторжествує—
Коли  навік  припиниться  Життя…
*  *  *
Найнесерйозніші  вчинки
Дають  найсерйозніші  наслідки…
*  *  *
Без  необхідного—живу,
Без  зайвого—прожить  не  можу!
*  *  *
Надмірно  солодке—стає  вже  гірким,
Надмірно  ж  гірке—не  солодшає…
*  *  *
Краще  я  буду  печальним  творцем,
Аніж  веселим  Катом!
*  *  *
Кати  працюють  весело:  вони  цю  справу  люблять!
*  *  *
У  кожного  свої  святині…
І  я  вклоняюся  також
Пресвітлій  Матері  й  Дитині…
*  *  *
--Не  лови  гав!  Крилатим—волю!
*  *  *
Можна  вижить  ціною  зради—
Але  як  після  цього  жить?!
*  *  *
Від  кривди  людської—хай  Бог  береже,
А  звірі—не  люди:  не  скривдять!
*  *  *
Немає  такої  Ідеї,  яку  б  не  обгидили  люди…
*  *  *
Зневірені—можуть  повірити
У  будь-яку  нісенітницю…
*  *  *
Егоїзм  і  Чорна  Заздрість—
Ось  творці  найбільших  лих!
*  *  *
Ідеаліст—володар  скарбів  Неба,
Прагматик  же—владар  скарбів  земних…
*  *  *
Йде  біда  за  бідою…  А  літа—за  водою…
Помарнієш,  як  тінь,--і  Амінь!
*  *  *
Від  убивства  тварини—до  вбивства  людини
Відстань  менша,  аніж  товщина  волосини…
*  *  *
Раб—залежить  від  Пана,  а  Пан—від  Раба…
Вільним  будь:  ні  Рабом,  ані  Паном!
*  *  *
--Ти  принизив  мене,  я—тебе…
Хто  з  нас  виграв?—Обоє  програли!
*  *  *
Ми  всі—у  стихії  Космічних  Енергій,
Відтак—і  залежимо  всі  від  Зірок…
*  *  *
Апофеоз  любові  до  тварин—
Наш  стіл,  що  повен  страв  із  дичиною…
*  *  *
Завжди  із  жалюгідних  боягузів
Виходять  найжорстокіші  Кати…
*  *  *
--Хміль  своє  зробив—хміль  може  йти:
Лежить  Мавр,  як  чіп  отой,  п’янезний!
*  *  *
Цікавість—гострий  ніж,  яким
Легко  поранить  чужу  Душу…
*  *  *
І  наймогутніші  дуби—колись  та  зогнивають…
*  *  *
Дивна  штука—розмаїття  мов!
Є  слова  люб’язні  в  одній  мові,--
Які  водночас  на  іншій  мові
Лайкою  брутальною  звучать!
*  *  *
Спільна  небезпека,  спільний  ворог—
Це  завжди  об’єднує  людей…
*  *  *
--Все  життя  шукав  себе  я—
І  знайшов—на  смітнику—голодраного  плебея!
*  *  *
В  обличчях  наших—обличчя  предків,
У  Душах  наших—і  їхні  Душі…
*  *  *
Любіть  свої  обличчя:  лиш  вони
Вас  вирізняють  між  мільярдів  інших…
*  *  *
Вже  ошукані  не  раз  і  одурені…
І  чого  ж  ми  отакі  занатурені?!
*  *  *
Громадою  жити,  брат  брату  служити—
І  не  довелось  би  повік  нам  тужити!
*  *  *
…Ще  став  і  сьогодні  я  людям  в  пригоді…
А  більшого  щастя  і  зичити  годі!
*  *  *
…Усього  боявся:  і  життя,  і  смерті,--
Полохливим  зайцем  цілий  вік  тремтів…
*  *  *
Не  розуміє  ситий  Шлунок
Страждань  голодної  Душі…
*  *  *
Амплітуда  почуттів:
Від  гордості  за  Людство—до  сорому  за  нього…
*  *  *
Яка  Спільнота—таке  й  життя…
*  *  *
Ледаче  кодло  Розбишак
Що  крім  Тюрми  створити  може?
*  *  *
--Усе  в  житті  відносно:  поцупив—і  відніс!
*  *  *
Бог  дбає  про  людей,  що  дбають  не  про  себе…
*  *  *
Що  добровільно  віддаси—того  не  відберуть…
*  *  *
Головне—було  б  над  ким  знущатися,
А  Катюги—знайдуться  завжди!
*  *  *
Він  був  незлопам’ятним:  не  пам’ятав
Зла,  що  чинив  комусь…
*  *  *
Народ—Атлант,  який  тримає
Бюрократичні  небеса…
*  *  *
З  голодранців  по  копійці—Олігархові  мільярд!
*  *  *
Життя—це  Гра.  І  ставка  в  ній—життя…
Де  вічний  той,  який  у  грі  цій  виграв?!
*  *  *
--Це—«Гомо  Цапієнс»--козел  смердючий:
Смердить  горілкою  і  тютюном!
*  *  *
Майстри  за  Мистецтво  життя  віддають,
А  Ремісники—живуть  з  Нього…
*  *  *
Революції  роблять  во  ім’я  Народу,
А  вигоду  з  них  має  лиш  купка  Вождів…
*  *  *
Дивно,  що  пісні  найкращі  створено
У  щонайкривавіші  часи…
*  *  *
Задля  добробуту  Народу
Завжди  і  знищують  Народ…
*  *  *
--Як  же  воювати—якщо  серце—
По  обидва  боки  барикад?!
*  *  *
…Які  тільки  виродки  роду  людського
Не  уявляли  себе  «Надлюдьми»!!!
*  *  *
--Ви  дайте  владу  нам,--а  ми
Дамо  вам  прочухана!
*  *  *
Час  живих  анекдотів:  «Бізнесмен-Комуніст»!
*  *  *
--Свобода,  Рівність  і  Братерство?—
Так,  вони  є!  …Та  не  для  всіх!
*  *  *
…Ми  всі  тоді  були  «Товаришами»…
Але  вони—не  нам,  а  ми—не  їм…
*  *  *
Так  щільно  згуртована  Партія,--
Що  в  ній  і  дихнути  ніяк!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816043
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2018

Фразарій IІ

Не  звикай  ні  до  чого,  бо  Звичка—
Завше  Пан  твій,  а  ти—Її  Раб!
*  *  *
…Яблунево-пісенно—натхненний,
Кучеряво-ліричний  Поет!
*  *  *
--«Галюники»--це  хлопці,  закохані  у  Галю!
*  *  *
Щонайперше  в  Дурнів  лисіє  потилиця—
Від  занадто  частого  чухання  її…
*  *  *
Сльози  з  очей  по  щоках  течуть  нарізно,--
Гірко  зливаючись  лиш  на  вустах…
*  *  *
…Духовно  покалічені  ще  в  зародках,--
Що  ми  могли  у  Світ  цей  принести?!
*  *  *
--Я—Чінгізхан!  Іду  війною,--
Щоб  вам  принести  вічний  Мир!
*  *  *
--Якщо  ви  в  школі—перший  хуліган,--
Можливо,  що  ви  є  майбутній  Геній!
*  *  *
--І  коли  нарешті  створені  всі  умови  для  роботи,--
Виявляється,  що  власне,  і  нема  чого  робить!
*  *  *
Лінощі  й  апатія—це  стан
Накопичення  нових  енергій…
*  *  *
Від  відсутності  Любові—всі  жахіття  світові…
*  *  *
Хтось  любить  Бога,  втіленого  в  Злі,
А  я  Його  люблю—в  Добрі-Любові…
*  *  *
Краса—річ  відносна:  для  когось
І  жаба  зелена—красуня…
*  *  *
Повно  в  світі  героїв  шляхетних,
Та  і  злих  не  бракує,  на  жаль…
*  *  *
Юда  не  зрадив—лиш  поцілував,
Пілат  не  розпинав—лиш  умив  руки…
*  *  *
З  добрих  намірів  брукуй  шлях  запекло:
Доброта—найкращий  шлях  в  люте  Пекло!
*  *  *
--Краще  буть  Щасливцем  невідомим,
Ніж  бути  відомим—та  нещасним!
*  *  *
--Не  конче  мати  хист  шевця—аби  пошитися  у  дурні!
*  *  *
--Якщо  скрізь  тебе  геть  посилають,--
То  далеко  ти  можеш  піти!
*  *  *
--Китай—авангард  у  боротьбі
За  перенаселення  Планети!
*  *  *
--Китаєць  Китаянці  жваво  сова…
Наше  життя—реальність  тимчасова!
*  *  *
Без  націоналізму—народ  гине,
І  з  ним—заходить  часто  в  глухий  кут…
*  *  *
--Од  вітру  в  голові—і  вітер  у  кишенях!
*  *  *
«Завтра»  настане  невідворотно,--
Але  де  будемо  завтра  ми?!
*  *  *
Супер-модерний  журнал:
«Людина—і  Закон  Джунглів»!
*  *  *
Еротичний  журнал:  «Курвісник»!
*  *  *
Найперша  дурість—уважать
Себе  за  всіх  мудрішим…
*  *  *
Вожді  нікого  не  вбивають—
Лише  підштовхують  до  вбивств…
*  *  *
Про  людей  окремих  Вождям  дбати  ніколи:
Вони  ревно  дбають—про  увесь  Народ!
*  *  *
Дурних  обдурюють,--аби
Хоч  трохи  розуму  набрались!
*  *  *
--За  всіх  найхоробріший—Боягуз,
Який  озвірів  од  переляку!
*  *  *
--Він  винайшов  новітню  вибухівку…
Але  не  встиг  дізнатися  про  це!
*  *  *
--Дайте  мені  Тисячоліття:  я  маю  все  обміркувать!
*  *  *
Загибель  Світу  починається—у  знелюбовлених  серцях…
*  *  *
--Наша  шкільна  «геометрична»  лайка:
«Та  розквадрат  його  (або—твою)  гіпотенузу!!!»
*  *  *
Уміння  прощати—це  риса  шляхетних,
А  жадання  помсти—риса  ницих  Душ…
*  *  *
…Деякі  люди  книжок  не  читають,--
Лиш  для  краси  інтер’єру  складають!
*  *  *
--Тут  усі  продажні:  але  різна
У  сволоти  кожної  ціна!
*  *  *
--Скільки  «Золота»  плаває
На  поверхні  Сучасності!!!
*  *  *
Коли  Нікчемності  немає  чим  пишатись,--
Вона  коштовним  хвалиться  вбранням…
*  *  *
Золото—і  в  купі  гною—золото,
А  багно—і  в  золоті—багно!
*  *  *
Творців  проблем—аж  світ  кишить,
Вирішувачів—кіт  наплакав!
*  *  *
--Всі  Казки  кінчаються  трагічно:
Молодята  потрапляють  в  Шлюб!
*  *  *
Все  нездійсненне  до  тих  пір,
Поки  його  не  здійсниш…
*  *  *
Хоч  стільки  здійснено,--але
Нездійсненого—іще  більше…
*  *  *
Не  варто  робити  зайвих  порухів
Тому,  хто  над  Прірвою  висить…
*  *  *
--Плету  шовкову  сіть  з  облесних  слів—
І  в  неї  чарівних  ловлю  Русалок!
*  *  *
--Плету  шовкову  сіть  з  облесних  слів,--
Та  і  ловлю  довірливих  Ослів!
*  *  *
…Байдужі  «Люди—Черепахи»:
Зачерепашені  у  власні  «Его»…
*  *  *
«…Духовно  покалічені  Прогресом…»
*  *  *
«Вирази  Дженні  Рендлз»:
«Гравітаційний  вальс  Планет»,  «Іллюзія  Реальності»,
«Фізика  Ймовірності»…
*  *  *
Ми  живем  на  рівні  Вищої  Свідомості,
А  на  цім—Фізичнім,--всього  лиш  існуємо…
*  *  *
Вічність  пізнавайте  у  Любові:
В  кожній  миті  любощів  Вона!
*  *  *
Вдячність  людська—найкращі  гроші,
Бо  це  Любові  гроші  Божі…
*  *  *
Той,  хто  любить  людей,--
Того  люблять  і  люди,
А  кого  люблять  люди—того  любить  сам  Бог…
*  *  *
Декотрі  люди  живуть  лише  тим,
Що  не  дають  жити  іншим…
*  *  *
…Вони  закуті  у  свої  комплекси,--
Як  давні  рицарі—у  залізо…
*  *  *
«Ч.Д.»    --Краще  вже  манія  величі,--
                               Ніж  комплекс  неповноцінності!
*  *  *
«Ч.Д.»  --У  спину  плюють  і  б’ють—зазвичай
                               Тим,  хто  іде  попереду…
*  *  *
«Ч.Д.»  --Про  те,  що  Він  жив  на  світі,
                               Дізналися  з  його  некрологу…
*  *  *
Різновір’я—одна  з  головних  причин  Війн,
А  найперша  із  них—це  жадоба  Грабунку…
*  *  *
«…Духовні  каліки  Епохи  Террору»
*  *  *
Ілюзорні  міражі—можна  ловить  вічно…
*  *  *
До  повік  Недосяжного—можна  вічно  іти…
*  *  *
Можна  вічно  йти  до  Недосяжного—
Й  вічно  Неосяжне  осягать…
*  *  *
Свою  Шашіль  має  кожне  дерево,
А  Держава  кожна—Бунтарів…
*  *  *
Від  Дикунства  до  Цивілізації—шлях  довгий,
Від  Цивілізації  в  Дикунство—один  крок…
*  *  *
Діти  у  Предків  Злочинах—не  винні,
Але,  на  жаль,--платить  за  них  Повинні!
*  *  *
Щирий  ворог---це  той,  кого
Не  зумів  ти  зробити  другом…
*  *  *
Тобі  терпіння,  ласки  і  щедрості  забракло—
І  замість  друга  щирого---ти  ворога  придбав!
*  *  *
Щонайтяжче  карають—Невинних!
*    *  *
Найдошкульніше  висміює---
Незаслужена  Хвала!
*  *  *
Ніж—ніколи  не  об’єднує:
Він—шматкує  все  Ціле!—
Таку  Місію  він  має,--
Чи  це  добре,  чи  це  зле…
*  *  *
Одне  кредо  має  Ніж:
             «Ріж!»
І  жадає,  як  лежить,--
               Жить!
Він  не  винен,  що  такий
               Тать:
Його  Місія—все  шма—
               Тать!!!
*  *  *
Дожився  до  безглуздя:  все  безглуздо—
І  жить,  і  накладать  на  себе  руки….
*  *  *
Людський  Розум,  і  людська  Глупота—
Це  два  вічних  дива  на  землі…
*  *  *
Якщо  на  вроду  глянути  відчужено,--
Вона  може  нам  здатися  потворністю…
*  *  *
Краса—це  потворність,  що  нам  до  вподоби…
*  *  *
Що  нам  до  вподоби—Краса,
Що  не  до  вподоби—Потворність…
*  *  *
Краса  не  знає,  що  вона—Краса,
Якщо  нема  зачарування  Нею:
Зачарування—дзеркало  Краси…
*  *  *
Добро—будує,  Зло—руйнує…
Тож  безробіття  в  нас  нема!
*  *  *
Життя—це  вічний  пошук  їжі
Для  свого  тіла  і  Душі…
*  *  *
--Роману  в  нас  не  вийшло:
Пролог—став  Епілогом…
*  *  *
Життя  коротке,  наче  Афоризм,
Але  за  змістом—ціла  Епопея…
*  *  *
Життя—мов  безкінечний  Серіал…
Цікавістю  живеш:  «А  що  там  далі?!»
*  *  *
--Скажеш  Правду—і  знищиш
Всім  душевний  комфорт…
*  *  *
Нависає  Катом  над  Душею  Фатум:
«Натворила  Зла  ти  ж?—А  тепер  заплатиш!»
*  *  *
Пильнуй  сто  років,  пильнуй  стооко,--
А  Мить  Фатальну—не  встережеш!
*  *  *
Янгол  Щастя—він  же  Янгол  Смерті:
Мертві—вже  щасливі  назавжди!
*  *  *
Життя  нас  формує—життя  й  деформує:
Скалічить,  як  знає,--й  само  не  впізнає!
*  *  *
Воістину:  не  обіцяй—і  брехуном  не  будеш!
*  *  *
Не  допитуйся  Правди---не  почуєш  Брехні!
*  *  *
Історія  створилась:  Її  творців  не  видно,--
Видно  лише  Тиранів—на  купі  кістяків…
*  *  *
В  далині  Історії  видно  лиш  Великих,
Що  стоять  на  плечах  мільйонів  Малих…
*  *  *
Життя—експромт,  а  Смерть—початок
Фундаментального  Життя…
*  *  *
--Для  жінок—я  не  хижак,  а  здобич…
Та  навряд  чи  знайдеться  Тигриця
Ласа  на  старого  Осла  Гриця!
*  *  *
--Нікому  не  потрібна  ця  голодрана  воля:
Усім  потрібна  сита  та  затишна  неволя!
*  *  *
Ніхто  не  топче  так  права  Людини,
Як  офіційні  їх  захисники…
*  *  *
«Думка  якоїсь  Кінозірки»
--Дитина—це  серце  Матері,  відпущене  у  світи…
*  *  *
Жінки  нас  вибирають  підсвідомо,--
Шукаючи  батьків  майбутнім  дітям…
*  *  *
--Вона  будила  в  моїм  серці  зоологічні  почуття…
*  *  *
Для  песиміста  смерть—кінець  життя,
Для  оптиміста—лише  брама  в  Інше…
*  *  *
Стала  Людиною  Мавпа—засобом  думання  й  праці…
Хай  же  тепер  працює,  чухаючи  потилицю!
*  *  *
Аморальна  та  Мораль,  яка  життю  суперечить…
*  *  *
Добрий—в  людях  добро  бачить,
А  Злий—бачить  лише  зло…
*  *  *
--Хто  мало  чинить  Зла—той  добрий,
А  хто—мало  Добра,--той  злий!
*  *  *
--Смієшся  над  мертвими?—Дивись,
Щоб  не  довелося  ще  їм  заздрить!
*  *  *
Драма  двох  нез’єднуваних  Ліній---
Золота  трагедія  Душі…
*  *  *
Бог—завше  зі  мною:  бракує  мені
Лише  золотої  Богеми…
*  *  *
Характерна  риса  Мракобісся—
Вічна  заборона  Астрології…
*  *  *
Важлива  в  людях  політичність,
А  не  етнічність:  був  же  Юда
Ісусові  етнічним  братом!
*  *  *
Вбивця  Кохання—не  Добробут,
А  монотонно-сірий  Побут…
Урізнобарвлюйте  його!
*  *  *
--Будь-який  свій  біль  благословлю  Я:
Хай  лиш  моїм  Любим  не  болить!
*  *  *
Можна  замулить  Рідне  Джерело,--
Але  воно  в  Душі  таки-проб’ється…
*  *  *
Не  окрадай  себе—тоді  й  багатим  будеш…
*  *  *
…Таке  оце  Вічне  Коло,  що  Всесвіти  обійма:
Немає  і  нас  без  Бога,--і  Бога  без  нас  нема!
*  *  *
Доля  Поета—вірші,  мов  перли-сльози  лить:
Поет—це  Совість  Людства,  яка  завжди  болить…
*  *  *
--Зло—це  Добро,  що  зроблене  невчасно,--
І  геть  не  так,  як  мало  воно  буть!
*  *  *
Релігія—це  завжди  облуда…
І  тільки  Любов—справжня  Релігія!
*  *  *
«З  Думок  В.Бєзимянного»
*  *    --Своїх  переконань  я  не  приховую:
                   Вони  відсутні  в  мене  взагалі!
*  *    Політика—це  каналізація
               Для  громадського  невдоволення…
*  *  У  вовчому  світі—і  гинуть  по-вовчи…
*  *  Той,  хто  йде  на  гільйотину,  штрафу  не  боїться…
*  *  *
--Риба  шукає—де  глибше,  людина—де  більше  риби!
*  *  *
Якщо  оргазму  не  сягнули  шляхом  сексу,--
То  його  досягають  шляхом  Сварки…
*  *  *
Де  Історичний  Злам—там  і  мізковий  Звих…
*  *  *
…І  знов  у  мене  Ейфорія—як  Увертюра  до  Депресії…
*  *  *
Треба  свій  народ  любить,---інші  поважаючи…
Чом  же  всі  люблять  себе,--інших  зневажаючи?!
*  *  *
…Страшно  подумать  навіть:  а  якщо
Те,  що  вважав  Брехнею,--щира  Правда,
А  те,  що  вважав  Правдою,--Брехня?!
*  *  *
--Ти—порядна  сволота,
     Я—порядна  сволота…
     Головне—ми  порядні  усі!
*  *  *
Життя—ворушіння  Бактерій
Під  мікроскопом  Вічності…
*  *  *
Чим  менше  коштов’я  в  Душі,--
Тим  більше  його  на  людині…
*  *  *
Батько  всіх  наших  лих—наш  нерозум…
*  *  *
…Прагнуть  усі  до  верховин,--
Але  вертають  до  підніжжя…
*  *  *
«Мир  цьому  дому!»--завше  кажуть  ті,
Що  в  дім  наш  лихо  та  війну  приносять…
*  *  *
Не  зациклюйся  на  житті:  ця  халепа—ще  не  остання!
*  *  *
Не  так  багато  Людині  треба—як  їй  бажається  ухопить…
*  *  *
--Теоретично—ми  усіх  телесимо,
Але  практично—всі  телесять  нас!
*  *  *
--За  що  тобі  врізали  по  пиці?
--За  те,  що  всім  різав  Правду  в  очі!
*  *  *
Кожна  жінка  в  коханому  любить
Своє  любе  майбутнє  дитя…
*  *  *
Духовний  клімакс—межовий  період
Поміж  палким  життям—і  доживанням…
*  *  *
--Ти  жадаєш  всього  і  негайно?!—
Тож  негайно  вставай—і  працюй!
*  *  *
--Боротись—воно  треба…  Та  ніхто
Ще  не  зумів  збороти  Фатум  Долі…
*  *  *
Мрію—безумовно  любиш,
А  до  Дійсності—звикаєш…
*  *  *
Мудрість  цінують,  а  платять—за  дурість…
*  *  *
Чужа  мудрість  не  навчає—учить  лише  власний  досвід…
*  *  *
На  світ  зродившись—звикаєш  бути,
Померши,--звикнеш  до  Небуття…
*  *  *
Мудрість—це  ложка  солодкого  меду,
Добута  із  бочки  гіркого  Досвіду…
*  *  *
Кожен  має  власне  «Я»--і  платить  за  нього…
*  *  *
Людина  до  всього  звикає:
І  до  тьохкання  солов’їв—
І  до  тьохкання  кулеметів…
*  *  *
Ніхто  не  тримає  собак,  що  гавкають  на  господаря….
*  *  *
Як  Сірка  годують—так  Сірко  і  гавкає…
*  *  *
Життя—постійна  непостійність,
Калейдоскоп  одвічних  змін…
*  *  *
--Удачі  вам  і  щастя,--якщо  ви
Творці  добра,  а  не  кати  мерзенні!
*  *  *
Кожен  обирає  тільки  те,  що  йому  дає  обрати  Доля…
*  *  *
Минуле  не  мало  б  значення,--якби  його  помста
Не  чекала  нас  у  Майбутньому…
*  *  *
Майбутнє—це  розплата  за  Минуле…
*  *  *
Сучасне—розплачується  за  Минуле,
Майбутнє—розплатиться  за  Сучасне…
*  *  *
Все  добре—коли  вчасне  і  помірне…
*  *  *
Люби  людей—поки  живі:  мерців  любити  пізно…
*  *  *
Якщо  життя—мучитель,  то  Смерть  є  гуманіст…
*  *  *
Одна  зарада—краще,  ніж  тисяча  порад…
*  *  *
Манія  величі—хвороба  нікчем…
*  *  *
Велике  величань  не  потребує,
Зате  мізерне  так  жадає  їх!
*  *  *
Незаслужена  хвала—гірше,  ніж  огуда…
*  *  *
Недооцінка—ображає,  а  перехвал—принижує…
*  *  *
Найотруйніша  іронія—в  незаслуженій  хвалі…
*  *  *
Народна  Мудрість—як  музейне  золото:
Всі  ним  милуються,--але  не  користуються….
*  *  *
Не  треба  їздить  за  три  моря—аби  побачити  біду…
*  *  *
Чекай  найгіршого—і  не  розчаруєшся!
*  *  *
В  печерах  наших    Душ  Дикунство  живе  й  досі,--
Хоч  і  нечасто  визирає  з  них…
*  *  *
--Життя  таке,  що  розчаровує  і  найчорніших  песимістів!
*  *  *
--Хто  вірить  у  найгірше—той  справжній  оптиміст!
*  *  *
Втішайся—хоч  як  тобі  зле:  адже  могло  бути  ще  гірше!
*  *  *
В  кожної  Зони—власні  резони…
*  *  *
Не  присягай:  присяги—контракти  однобокі!
*  *  *
Утечеш  з  поля  бою—не  втечеш  від  ганьби…
*  *  *
Люди  скрізь  однакові—лиш  звичаї  різні…
*  *  *
Можна  втекти  від  ворогів,--а  де  втечеш  від  себе?!
*  *  *
Щастя—можна  прогавити,  лихо—ніколи!
*  *  *
Божественне—лише  Кохання,
Бо  в  ньому  джерела  Життя…
*  *  *
За  метою—нова  мета…
Наше  щастя—не  сталість,  а  пошук!
*  *  *
Хто  служить  благородним  пориванням—
У  того  вітер  свище  в  гаманці…
*  *  *
Найжахливіший  убивця  той,
Хто  вбиває  віру  в  Справедливість…
*  *  *
Ми  рахуємо  Час—хвилинами,
А  він  нас—цивілізаціями…
*  *  *
Знищиться  й  без  тебе:  ти  створи  хоч  щось!
*  *  *
Хто  умер—тому  вже  добре,  хто  ще  вмирає—тому  зле…
*  *  *
Чим  більше  кричать  про  Правду—
Тим  менше  слугують  Їй…
*  *  *
--Цей  Пісняр  в  сяйві  слави  купається…
Жаль,  що  пісня—Душі  не  чіпається!
*  *  *
Не  вороги  нам  справжні  вороги,--
А  наші  міжусобиці  та  чвари…
*  *  *
Тече  потік  Свідомості—з  Нізвідки---в  Нікуди…
*  *  *
Закон  Щастя:  чим  більше  ним  ділишся—
Тим  його  стає  більше  у  тебе…
*  *  *
Життя—бенкет  на  цвинтарі,  танок  на  кістяках…
*  *  *
Все  ми  можемо—в  межах  можливого,
А  за  межі  сягнути  нам—Зась!
*  *  *
--Отак  і  живем:  в  однім  ліжку  тіла,
А  Душі—на  різних  планетах….
*  *  *
Життя—мистецтво  компромісу…
*  *  *
Все  в  житті  могло  б  інакшим  бути,--
Та  інакшим  бути  не  змогло…
*  *  *
В  хащах  мегаполісів—дичавіють  Душі…
*  *  *
Міста—це  ракові  пухлини  на  тілі  Матінки-Землі…
*  *  *
Цінною  послугу  роблять  доречність  і  вчасність…
*  *  *
Лиха  Душа—добра  не  пам’ятає,
А  добра—забуває  усе  зле…
*  *  *
Нас  не  цікавлять  люди,  яких  не  цікавимо  ми…
*  *  *
…Багатьох  Облич  не  пам’ятаю,--
Але  пам’ятаю  людські  Душі….
*  *  *
Не  так  розпинають  за  Вчинки—
Як  за  єретичні  Слова…
*  *  *
Не  зневажайте  в  жінці—Жінку:
Цього  вам  жінка  не  простить!
І  люто  вам  колись  помстить!!!
*  *  *
Поклик  Шлунку  чуєш  краще,  аніж  Голос  Божий…
*  *  *
Зігріла  скрипка  душі  Дикунів:
Вони  її  на  вогнищі  спалили!
*  *  *
Зрозуміла  усім  без  перекладу
Мова  Музики  й  мова  Кохання…
*  *  *
Добре  все—коли  все  добре,
Але  зле—коли  все  зле!
*  *  *
Чим  менше  думок—тим  пишніша  промова.
*  *  *
Зображення  Лиха—накликає  Лихо:
Краще  у  мистецтві  Щастя  малювать…
*  *  *
Кожне  Зло—програмує  Зло…
*  *  *
Мистецтву  не  варто  зображувать  Лихо:
Мистецтво—проекція  у  Майбуття…
*  *  *
Ворогів  нажить—недовго,  спробуй  друзів  наживи!
*  *  *
Ненависть—це  Любов,  обманута  у  своїх  сподіваннях…
*  *  *
Легше  звалить  непохитне,  аніж  зломити  гнучке…
*  *  *
Життя—це  мить  народження,  і  цілий  вік  вмирання…
*  *  *
Сила  мужчини  пропорційна  любові  жінки…
*  *  *
Можна  бути  чортом  і  в  Раю,
Можна  ангелом  бути  і  в  Пеклі…
*  *  *
Сяйво  Щастя—усім  до  лиця…
*  *  *
У  кожного  своя  Голгофа,  свій  Рубікон  і  Еверест…
*  *  *
Пісня  Життя—це  реквієм  за  нами…
*  *  *
Епоха  страт  і  геростратів
Минула…  Гульк!—і  знов  гряде!
*  *  *
Пастух  пасе  Отару,--бо  мріє  про  шашлик…
*  *  *
Один—до  рала,  а  сім—до  сала!
*  *  *
Посадив—то  плекай,  а  зрубав—то  не  плач!
*  *  *
На  відстані  усе  дрібніє,
Зблизька  ж—побільшується  все…
*  *  *
З  переїдку—нудно  в  світку!
*  *  *
Істинний  геній  життя—Посередність:
Тільки  на  ній  і  тримається  Світ…
*  *  *
Головний  рефлекс  життя—Хапальний,
А  головна  фраза:  «Дай  мені!»
*  *  *
--Він  замкнувся  у  собі,  як  у  еміграції:
Кулемета  має  він—та  не  має  рації!
*  *  *
«Ч.Д.»    ---Пане,  будь  обережним  зі  своїм  Рабом:
                             Завтра  він  може  стать  твоїм  Паном!
*  *  *
Під  зорею  Жінки  все  твоє  життя:
Вийшов—з  лона  Матері,  підеш—в  лоно  Вічності…
*  *  *
«Ч.Д.»      Люди  гірші,  ніж  здаватись  хочуть,
                             Але  кращі,  ніж  здаються  нам…
*  *  *
Минуле  щезне  разом  з  тими,
Хто  береже  його  в  Душі…
*  *  *
--Працював  на  совість,--якої  не  мав…
*  *  *
Смак  м’яса—смак  життя  чужого,
Засмаженого  на  вогні…
*  *  *
Що  може  народити  Демократія?—
Новітню  Деспотію-Тиранію!
*  *  *
Надлюдей  в  Природі  не  існує:
Є  у  ній  лиш  Люди—і  Недолюдки…
*  *  *
В  гніві  люди  сліпі,--як  і  в  сексо-пожаді…
*  *  *
…Він  міг  би  у  гніві  убити  людину,
Ба,  навіть  все  людство,--лише  не  себе!
*  *  *
«Думка  Ніцше»
--Панувать  над  Варварами  може  тільки  Варвар…
*  *  *
Світом  панує  Ілюзія,  світом  панує  Надія…
*  *  *
Бійся  хижих  ходячих  Мерців
Зі  скляними  очима  Фанатиків!
*  *  *
Мудрі—мають  рацію…  Але
Злі  Вар’яти—мають  кулемета!
*  *  *
--Після  смерті—що  завгодно,  Боже,--
Тільки  б  не  народження  нове!!!
*  *  *
Всі  речі  чогось  варті  лиш  тоді,
Коли  в  них  є  сентиментальна  цінність…
*  *  *
Сентиментальна  цінність  речей—
Вища  за  матеріальну…
*  *  *
Справжній  король  Життя—це  Блазень:
Король—всього  лишень  об’єкт
Для  невмирущих  кпинів  Блазня!
*  *  *
--Вони  мене  ненавидять,  вони  мене  ладні  вбити,--
Отже,  я  маю  рацію  і  правду  кажу  гірку!
*  *  *
…Він  не  дивився  Правді  в  очі—
Він  Їй  у  гузно  зазирав!
*  *  *
Життя—це  вічна  небезпека:
Завше  в  безпеці—лиш  мерці!
*  *  *
--Хоч  вони  й  мають  рацію,--
Та  я  маю  кулемета!
*  *  *
--Вертатись  назад—це  недобра  прикмета…
А  якщо  вертаєш—із  Реанімації?!
*  *  *
У  кожного—своя,  обридла  іншим,--платівка…
Тож  вчасно  зупинять  умій  свій  програвач!
*  *  *
Слону  тяжко  зрозуміти  філософію  Мурахи,
А  Мурасі—зрозуміти  філософію  Слона…
*  *  *
Логіка—це  політ  Стріли…
А  Стріла—не  летить  зигзагами…
*  *  *
Час  не  старіє—старіємо  ми…
*  *  *
--Я  люблю  увесь  Шедевр,  а  вони—лише  фрагменти…
*  *  *
Цинізм—то  є  невихована  Щирість…
*  *  *
Шукай—і  знайдеш  все!  …Крім  того,  що  шукаєш…
*  *  *
Минуле—це  постаріле  Майбутнє,
Бо  Час  є  віковічний  Колобіг…
*  *  *
Страховиськ  у  Природі  не  існує:
Вони  живуть  в  печерах  наших  Душ…
*  *  *
Необачному  й  Бог  не  пробачить:
Як  прогавив  багно—то  пірнай!
*  *  *
Хто  швидко  йде—той  мало  помічає…
*  *  *
Поки  мовчав,  гадали---Мудрий…
Заговорив—Осел  Ослом!
*  *  *
Поплачеш—і  легшає,  бо  зі  сльозами
Виходить  із  тіла  шкідливе  усе…
*  *  *
--Око—за  око,  свиня—за  свиню!
*  *  *
Що  є  гірше  за  бідність?—Лиш  убозтво  Душі…
*  *  *
Наше  Щастя—лиш  фантом,  золота  примара,
Що  спливає  завше  геть,  як  у  небі  хмара…
*  *  *
В  Природі  немає  Краси  і  Потворства—
Це  все  категорії  наших  смаків…
*  *  *
Покидьки—усе  переживуть…
Їх  і  оспівають  графомани!
*  *  *
…Пожив  між  брутальних  Повій—
Забув  про  божественність  Жінки…
*  *  *
Нове  народити—жада!
Та  страшно—потвор  народити…
*  *  *
Зачинали—Красу,  а  зродили—Потворність…
*  *  *
Люди  нелогічні,--бо  їм  так  зручніше…
*  *  *
Всі  люблять  правду  про  інших,--
А  хто  любить  правду  про  себе?!
*  *  *
Не  лізь  у  Безмежжя:  безмежне  воно!
*  *  *
Скільки  Істот—стільки  й  правд:
В  цьому  і  є  вища  Правда!
*  *  *
Вулкан—не  ДОТ:  не  грай  Матросова!
*  *  *
Ми  всі  у  Вічності,--як  Мухи  в  пляшці…
*  *  *
В  усіх  смертей—один  діагноз:
Вони  спричинені  життям!
*  *  *
Буття  керується  доцільністю,
Його  ж  мети—нам  не  збагнуть…
*  *  *
Ми  всі—місточки-кладочки
З  Минулого—в  Майбутнє…
*  *  *
Все  мусить  знищитись…  Інакше—
Що  будуть  Внуки  будувати?
*  *  *
Те,  що  для  нас—Епоха,  для  Вічності—лише  мить…
*  *  *
Фортуниста  доля  судилась  не  всім…
*  *  *
Якщо  ти  ворог  сам  собі—хто  ж  буде  тобі  другом?!
*  *  *
…Він  ревнував  Її  до  кожного
Твердо  стоячого  стовпа…
*  *  *
--Не  можу  вуст  Коханій  цілувать,--
Цілую  чарці  вінця  кришталеві!
*  *  *
Якщо  й  воювать—то  за  слабшого:
Ганебно  безсилого  бить!
*  *  *
…Така  дрібна  біда  моя  маленька—
В  безмежнім  океані  бід  людських…
*  *  *
Брехня—це  вигадана  Правда…
*  *  *
Хто  живе  злобою  та  гнівом—той  спопеляє  сам  себе…
*  *  *
Юність—країна  мрій,  Старість—країна  спогадів…
*  *  *
Добрий  гумор—до  лиця  усім,
А  злоба—нікому  не  пасує…
*  *  *
--То  не  Королева,  що  не  має  почту!
Любиш  Королеву—не  ревнуй  Її!
*  *  *
Кожен  радіє  по-своєму,
Болить  же—однаково  всім…
*  *  *
--Врятуй  нас,  Боже,  від  «Захисників»,--
А  ворогам  самі  дамо  ми  раду!
*  *  *
Жінки  легкої  поведінки—
По  кишені  лиш  хлопцям  легкої  наживи!
*  *  *
Проституція—це  справа  честі  Повій!
*  *  *
Чим  солодше  обіцяють—тим  гіркіше  подають…
*  *  *
Чим  наївніші  Миші—тим  жирніші  Коти!
*  *  *
Розчарування—це  постаріла  Надія…
*  *  *
Пізнання  Світу—наче  біг  на  місці:
Чим  більше  пізнаю—тим  менше  знаю…
*  *  *
Все  починається  з  Нуля—Нулем  усе  й  кінчається…
*  *  *
--Не  кажи  «Гоп!»--допоки  не  гуркнувся  у  гроб!
*  *  *
Віртуальний  Унітаз  Історії—
Все,  що  вкинь,--ковтає  залюбки…
*  *  *
…А  Боже  Обличчя  складається—
З  мільярдів  наших  облич…
*  *  *
Слова—дурниця:  головне—
Їх  мелодійність  потаємна…
*  *  *
Щоб  розпочати  Столітню  Війну—
Сто  Віслюків  не  потрібно:
Достатньо  і  двох  Недоумків!
*  *  *
Істинна  будь-яка  Віра,  сутність  якої—Любов…
*  *  *
Краса—в  усі  часи  Краса,
Як  і  Мерзота—скрізь  Мерзота…
*  *  *
Ми  усі  не  ідеальні:  Ідеальний—лише  Бог…
*  *  *
Мовчання  усіх  робить  рівними—
І  йолопів,  і  мудреців…
*  *  *
Життя—вічна  мука:  мільйони  сторіч
Розіп’яті  ми  на  хрестах  протиріч…
*  *  *
Я  міг  би  йти  кожною  з  тисяч  доріг,
Та  йду  однією—своєю…
*  *  *
--Будь  мені  метою  золотою,--
Щоб  я  вічно  міг  до  Тебе  йти!
*  *  *
Любов—обожнює  Красу,
Краса  ж—Любові  прагне…
*  *  *
Хто  змальовує  катастрофи—той  на  Світ  накликає  їх…
*  *  *
Сто  років  два  народи  за  поле  воювали:
Сто  років  замість  жита  на  полі  ріс  бур’ян…
*  *  *
Один—за  всіх  не  створить,  а  всі—за  одного…
Бог  є  в  усіх  Істотах:  там  і  шукай  Його!
*  *  *
Кожен  з  нас  у  чомусь—йолоп,  а  у  чомусь—геній…
*  *  *
Од  Вічної  Оселі—до  Вічної  Оселі…
Життя—це  вічне  Коло,  одвічні  каруселі…
*  *  *
П’єсу  граємо  прадавню—перед  вічними  Зірками…
А  Зірки—наче  софіти,  наче  очі  кінокамер…
*  *  *
Всі  газети  пишуть  Правду—
І  ми  знаємо—Чию…
*  *  *
Муж  і  жона—це  лук  і  тятива,
Дитя—стріла,  яка  летить  в  Майбутнє…
*  *  *
З  перигею—в  апогей,  з  апогею—в  перигей…
І  нема  кінця  і  краю  вертії  оцій—Агей!
*  *  *
Революція—кровожерний  Ідол!
*  *  *
Є  тільки  дві  Нації—Люди  і  Нелюди…
*  *  *
Можливості  наші—обмежені,
Бажання—не  мають  меж…
*  *  *
Щасливий  той,  чиї  бажання
Завжди  з  можливостями  в  згоді…
*  *  *
«Не  сотвори  собі  Кумира!»--мовив  Бог,
І  сотворив  Людину  недолугу…
*  *  *
Пляшка  вина—цінніша  за  легковажну  жінку…
*  *  *
Пересичені  красою—потай  мріють  про  потворство,
Пересичені  потворством—завше  мріють  про  красу…
*  *  *
Афоризми—це  романи,  з  яких  витиснуто  «воду»…
*  *  *
Нуль—образ  Зачарованого  Кола…
*  *  *
Ми  всі—нулі,  а  Одиниця—Бог…
*  *  *
Зосередься  на  хвилині:  Вічності—не  осягнеш!
*  *  *
Щастя—стан  духовного  сп’яніння,
Але  п’яним  все  життя  не  будеш…
*  *  *
Щастя—п’янить,  а  Лихо—витверезвляє…
*  *  *
Те,  що  забув  у  щасті,--згадається  у  горі…
*  *  *
Голодному  Щуру  слід  знати,
Що  найсмачнішим  пахне—в  пастці…
*  *  *
Для  зайвих  витрат—гроші  завше  знаходяться…
*  *  *
Завжди  вистачає  і  часу,  і  грошей—
Щоби  наробити  дурниць…
*  *  *
Життя—мов  карусель:  покрутишся—
І  злізеш  там  же,  де  й  сідав…
*  *  *
Життя—це  одвічна  гонитва  за  Обрієм…
*  *  *
Іллюзії—хліб  Душі…
О,  Старість,--пора  безхліб’я!
*  *  *
Оціниш—тоді,  коли  втратиш…
*  *  *
Як  маєш  голову---то  добре  й  голому…
*  *  *
До  злочину  людину  спонукають
Або  жорстокі  обставини,  або  фатум  долі…
*  *  *
Зірки  гарні—тільки  здалеку,
А  зблизька—планетки  сірі…
*  *  *
Споріднює—дух,  а  не  кров…
*  *  *
Мало  бути  просто  зрадженим,--
Треба  бути  ще  й  розп’ятим!
*  *  *
Взаємна  «ввічливість»:  нагидив,--
Тобі  нагидили  також!
*  *  *
Відчуєш  і  ти  себе  «Богом»--
Як  зрадять  тебе  й  розіпнуть!
*  *  *
Щастя—хутко  забувається,
Лихо—довго  пам’ятається…
*  *  *
«Ч.Д.»  --Ніщо  так  не  змінюється  швидко—
                             Як  Історія—в  книжках  Істориків!!!
*  *  *
Ворожнеча—як  хвороба:  чим  давніша—тим  сильніша…
*  *  *
Невдача  полягала—в  надмірності  удач…
*  *  *
Перше  ніж  залізти  у  болото,--
Подумай,--як  з  нього  вилізати…
*  *  *
Перше,  ніж  почати  бій,--подумай
Якими  дорогами  ти  будеш
У  разі  поразки  відступати…
*  *  *
--Він—щирий  Кат:  вкладає  усю  Душу
У  вибивання  Душ  зі  своїх  жертв!
*  *  *
Світом  володіє  той,  хто  має
Усю  інформацію  про  Світ…
*  *  *
«Думка  Ерми  Бомбек»
Божевілля—спадкова  хвороба,
Що  батьки  дістають  від  дітей!
*  *  *
Всі  ми  тут  приречені  на  смерть,
Але  смерть—це  Вхід  у  Життя  Вічне…
*  *  *
«Думка  Арістотеля»
Чим  коротший  розум—тим  довший  язик…
*  *  *
«Думка  Франкліна»
Троє  можуть  зберегти  секрет—
За  умови,  що  з  них  двоє—мертві…
*  *  *
«Думка  Гельвеція»
Під  прапором  Заздрості,  мов  на  параді,
Йдуть  Чорні  Інтриги,  Злі  Наклепи  й  Зрада…
*  *  *
«Думка  Солона»
Той,  кого  багато  хто  боїться,--
Має  сам  боятись  багатьох…
*  *  *
Той,  кого  ще  в  лоні  Мати  не  любила,--
Доброї  любові  в  світ  не  принесе…
*  *  *
Справжній  Автор  шедеврів—Бог,
А  митці—лиш  Його  співавтори…
*  *  *
Найелітарніше  з  мистецтв—мистецтво  жити  мудро…
*  *  *
Необхідне  давно  в  них  є:
Їх  з’їдає  пожада  зайвого…
*  *  *
Не  тішся  смертю  своїх  ворогів:
Можливо,  ти  іще  їй  заздрить  будеш…
*  *  *
Мистецтво—це  розвага  приречених  на  смерть…
*  *  *
«Думки  з  Агні-Йоги»
*  *  Злі  думки  і  слова  нищать  усе  живе,--
             Навіть  речі  вкривають  отрутою…
*  *  Думка—річ  матеріальна,  бо  вона—енергія…
*  *  Аура—справжній  паспорт  людини…
*  *  Гнів  руйнує  нашу  ауру,--убиває  Душу  й  тіло…
*  *  Добрі  Душі—Світло  випромінюють,
           А  злі  Душі—множать  лиш  Пітьму…
*  *  Любов—множить  Любов,
           А  Злоба—множить  Злобу…
*  *    Старе  Зло  треба  прощати,
             Щоб  Майбутнє  не  труїти,--
             Бо  жадання  Зло  помстити—
             Знов  оновлює  Його…
*  *    Безлюб’я—це  відлученість  від  Бога:
               Кого  Любов  не  живить—хворий  той…
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
*  *  *
Бажань  завше  більше,  ніж  справжніх  потреб…
*  *  *
«Зіркова  хвороба»--це  всього  лиш
Вельми  делікатна  назва  Хамства…
*  *  *
Невинних  карають  за  те,
Що  не  спромоглись  завинити…
*  *  *
…І  збагнув,  поживши,  я  слова  тепер  ті:
«Життя—це  усмішка  на  обличчі  Смерті…»
*  *  *
Веде  кудись  Доля,  а  куди—не  каже…
І  скачи  ти,  враже,--як  Пані  накаже!
*  *  *
Як  Змія  стоголового  із  Казки,--
Злочинного  Спрута  убить  не  можна:
Йому  лиш  можна  відтинати  щупальця,
Які  казково  відростають  знов!
*  *  *
Скинеш  Пана—сам  Паном  ставай!
А  який  з  тебе  Пан,  Голодранцю?!
*  *  *
Слуги—то  є  пани  своїх  Панів,
Заховані  в  удавану  покору…
*  *  *
Уникай  перемог  і  поразок—
Рівнокрило  лети:  не  воюй!
*  *  *
--Не  приносьте  Війни  до  моєї  домівки,--
Щоб  до  вашої  я  не  приносив  Її!
*  *  *
…Існують  Йолопи  для  того,
Щоби  Розумних  годувать!
*  *  *
Дзеркало  Душі  нашої—
Ставлення  інших  до  нас…
*  *  *
З  дурною  головою—нема  ногам  спокою…
Нема  і  нам  розвою—з  Елітою  такою!
*  *  *
Батько  нашої  Мудрості—Досвід,
Мати  нашого  Досвіду—Дурість!
*  *  *
Як  старий  Дім  ламають—ламається  лиш  цегла…
Як  старий  Лад  ламають—ламаються  хребти…
*  *  *
…Чудернацький  Котячий  хвіст—
Мов  рухлива  антена  Всесвіту…
*  *  *
В  житті,  чи  то  за  межами  життя—
У  Вічності  усі  ми  пробуваєм…
*  *  *
Інтуїція—лоцман  у  життєвому  морі…
*  *  *
«Інтернет»--це  Всесвіт  у  мініатюрі…
*  *  *
…В  Минуле  не  повернеться  ніхто,--
Щоб  задушить  Тирана  ще  в  колисці…
*  *  *
Не  благайте  Месій  у  Бога:
Зазвичай—Він  Тиранів  шле!
*  *  *
--Я,  звісно,  непостійний  у  постійності,--
Зате  ж—у  непостійності  постійний!
*  *  *
«Нікому  і  нічого—ні  доброго,  ні  злого!»--
Якби  так  змога  жити,--не  став  би  я  тужити!
*  *  *
Є  багато  охочих  ділить  наші  прибутки,--
Та  немає  охочих  наші  збитки  ділить!
*  *  *
Хто  не  провів  життя  в  обіймах  жінки—
Той  закінчить  його  у  Божевільні…
*  *  *
--Сьогодні  був  у  мене  День  Принижень:
Як  Єзус  на  хресті,  журився  Я…
*  *  *
Забудь:  нема  на  світі  волі!
Вільний  цілком—лиш  вітер  в  полі…
*  *  *
…І  Королі,  і  їх  підлеглі—
Лиш  пішаки  у  Грі  Небес…
*  *  *
Те,  що  для  одних—чесноти,
Те  для  інших---вади…
*  *  *
Для  когось  ти—свій,  а  для  когось—чужак,
Для  когось  ти—здобич,  для  когось—хижак…
*  *  *
Хто  запанує  над  собою—отой  на  світі  справжній  Пан!
*  *  *
Мільйонери,  хворі  на  жадіб’я,--
То  у  Бога—вічні  Жебраки!
*  *  *
Ти  собі—лиш  поїзд,  Доля  ж—твої  рейки:
Хочеш  чи  не  хочеш,--а  котись  по  них!
*  *  *
Врода—годує  замолоду,  сила—до  старості,
А  розум—до  самої  смерті…
*  *  *
Не  осягнувши  крайнощів,--
Не  знайдеш  золотої  Середини…
*  *  *
Чого  варта  тілесна  цнота,
Якщо  думка—остання  Повія?!
*  *  *
Юність—це  країна  Мрій,  з  якої  ми
Мандруєм  у  країну  Спогадів—у  Старість…
*  *  *
Які  народи—такі  й  вожді,
Які  вожді—такі  й  народи…  (Ця  формула,  напевне,--неправильна!)
*  *  *
Грабіжники  з  великих  крісел—
Не  кращі  за  грабіжників  з  великої  дороги…
*  *  *
«Дорога  Життя»
--Ви  звідкіль?
--Та  Звідтіль!
--А  куди?
--Знов  Туди!
*  *  *
Умирають  люди—злі  і  добрі,
А  Добро  і  Зло—живуть  повік…
*  *  *
Революція  кінчається—бійкою  її  вождів…
*  *  *
Якщо  Диявол  такий  вседіяльний,--
То  що  тоді  на  світі  робить  Бог?!
*  *  *
Агенція  «Брехейшен  Корпорейшен»…
*  *  *
Рішучий—хто  не  думає  про  наслідки,
Хто  думає—вагається  завжди…
*  *  *
Щоб  нових  сягнути  берегів,--
Треба  від  старого  відштовхнутись…
*  *  *
--Я  пробачу  те,  що  ти—поганий:
Лиш,  будь  ласка,--гіршим  не  ставай!
*  *  *
Кохання—унікальне  Божество:
Є  в  Нього  й  крила—і  гіллясті  роги!!!
*  *  *
Царі—на  трон,  а  ми—на  хрест!
*  *  *
Усе  розсудить  Вічність!
Та  Їй—байдуже  все…
*  *  *
Зморшки—це  малюнок  всіх  доріг  життя,
Що  зафіксувались  на  обличчях  наших…
*  *  *
Всі  ми—невільники,  прикуті  ланцюгами
До  вічних  забаганок  своїх  «Я»…
*  *  *
Де  не  живе  Любов—там  не  живе  і  Щастя…
*  *  *
В  кожному  Початку  сховано  Кінець,
Як  і  в  Кінці  кожному—сховано  Початок…
*  *  *
В  цім  Світі  ідеальне—лиш  слово  «Ідеал»…
*  *  *
«Думка  Франкліна»
…Життя  на  попіл  згоря,  як  ватра:
Одне  Сьогодні—варте  двох  Завтра!
*  *  *
Невідомо  де  Він  є—Комп’ютер  Космічний,--
Але  певно,  що  десь  є—і  до  того  ж—Вічний!
*  *  *
Головний  ворог  Людства—його  власне  Невігластво…
*  *  *
Синтез  і  Еволюція---два  рушії  Прогресу…
*  *  *
Можна  нищить  носіїв  Ідеї,--
Та  Ідею  неможливо  вбити,--
Бо  Вона  духовна  й  невмируща…
*  *  *
Всі  ми  є  вільні  Душею,--
З  клітки  старої  вирвавшись,--
Та  наша  воля—це  тільки  пошук  нової  Клітки!
*  *  *
Нагидили  трохи  безумні  Епохи…
Нічого:  Історія—все  підмете!
*  *  *
Життя—це  спроба  вижити  у  кратері  Вулкану…
*  *  *
Чим  живу  Я?—Минущим—у  Вічному,
А  в  Минущому---Вічним  живу…
*  *  *
Ми  залежимо  від  Обставин,  які  створюємо  самі…
*  *  *
--О,  ні:  це  вас  люблю  не  я,--
Це  Бог  вас  любить---моїм  серцем…
*  *  *
--Не  люблю  вас  не  за  те,  що  ви  погані,--
А  за  те,  що  стати  Кращими  не  хочете!
*  *  *
--Він  «Добрий»:  врятував  мене  від  смерті,--
Щоб  я  іще  помучивсь,  живучи!
*  *  *
Чортів  шукайте—у  Раю,  а  Янголів—у  Пеклі…
*  *  *
Найдорожчий  скарб—Радість,  подарована  Друзям…
*  *  *
…І  треба  з’їсти  бочку  Гіркоти,--
Щоб  оцінити  ложку  Насолоди…
*  *  *
--Ти  диви:  один  упертий  Факт—
Захитав  пануючу  Теорію!
*  *  *
Ми  живемо—чи  граємо  в  життя?
Ми  даємо—чи  тільки  удаємо?!
*  *  *
--Яка  статура!  Яка  постава!—
Хвалив  натхненно  Слимак  Вужа…
*  *  *
Що  дозволено  Блазню—те—Зась!—Королю…
*  *  *
…Про  овець  Пастух  забув:
Пас  Дівчат  очима!
*  *  *
То  занадто  мало—жить  собі  на  радість:
Треба,  щоб  до  того—й  людям  на  добро!
*  *  *
Життя—це  кривава  Трагедія,
Одягнута  в  шати  Ідилії…
*  *  *
«На  полі  Бою…»
…Закривавлені  лежать,  мов  те  клоччя  вати…
…Може,  хлопці,  хоч  тепер  годі  воювати?!
*  *  *
--Великий  Чінгізхане,  ти  підкорив  світи,--
Героєм  був  учора!    …А  де  сьогодні  Ти?!
*  *  *
Усі  перед  Великим  схиляють  чола  ниць,--
Забувши,  що  Велике—складається  з  Дрібниць…
*  *  *
Надія  нам  брехатиме  до  смерті…
Та  ми  вже  не  дізнаємось  про  це!
*  *  *
Заховалася  в  печаль  радість  моя  тиха…
Нема  лиха  без  добра---і  добра  без  лиха!
*  *  *
Життя—трагедія,  яку  треба  програти  з  гумором….
*  *  *
Те,  що  коїться  в  Умах,--жахливіше,  ніж  Реальність…
*  *  *
Цитати  з  порожнечі,  уривки  з  Неяви…
*  *  *
«Із  Ніцше»
…Це  плазуни,  що  люто  ненавидять  всіх  крилатих…
*  *  *
--Не  люблю  я—Мороку  й  мороки!
*  *  *
…А  сьогодні  в  мене—День  Дурниць:
Роблю  за  дурницею—дурницю!
*  *  *
Людство  працьовите—як  мураство  Боже:
Де  візьметься  дружно—зрушить  гори  зможе!
*  *  *
…Приходить  Лихо—саме  тоді,
Коли  здається,  що  вже  минулось…
*  *  *
«Гігієна—передусім!»--сказав  Понтій  Пілат  Юрбі,
Умиваючи  свої  руки…
*  *  *
--Хочеш  обманути?—Скажи  правду,--
Але  так  ту  правду  розмалюй,
Щоб  усі  сказали:  «Та  він—бреше!»
*  *  *
--Слово  честі,--брешу  я  щиро!!!
*  *  *
Життя  не  любить  слів  «Учора»  й  «Завтра»,--
Йому  важливе  лиш  одне—«Сьогодні»!
*  *  *
Життя  не  любить  слова  «Потім»,--
Йому  важливе  слово—«Зараз»!
*  *  *
Бог  є  скрізь,  бо  Світ  увесь—Твір  Божий:
Що  не  полюби—в  усьому  Бог!
*  *  *
В  житті  чимало  речей  поганих…
А  втрата  Віри—найгірша  з  них…
*  *  *
Постріли  з  Минулого—вражають  Сучасне…
*  *  *
--Атлет  «під  мухою»--упав…
Ох,  дужий  звір—та  «Муха»!!!
*  *  *
Бог  у  нас  присутній—Совістю  й  Любов’ю:
Якщо  їх  продати—то  й  Бога  продать!
*  *  *
Народження  і  Смерть—дві  Вічні  Брами:
Перша—з  Нізвідки,  друга—в  Нікуди…
*  *  *
Шлях  життєвий—ну  і  ну!—з  Таїни—у  Таїну…
*  *  *
…Так  багато  Комах  метушливих,--
Що  за  ними  не  видно  Слонів!
*  *  *
…Я  не  люблю  оцю,--жорстоку  і  криваву—
Країну  Тут:  я  вірую  у  Світлу
І  лагідну  до  Всіх—країну  Там!
*  *  *
Війну  починають—Вожді,
А  кров  проливають—Народи…
*  *  *
--Та  Він—просто  Геній,--
Без  літери  «Е»!
*  *  *
Всі  думки—вже  здійснені  віртуально---Вчинки…
*  *  *
Є  речі  страшніші  за  смерть:
Це—вічна  Ганьба  і  Зневага…
*  *  *
--Я—Чеченець,  без  першого  «Че»,--
А  відтак—бунтівливий  Ченець!
*  *  *
Нема  нам  на  світі  затишку  ніде:
Він—лише  в  обіймах  тих,  кого  ми  любимо…
*  *  *
Нещасні  всі  тверезі—в  житті,  що  є  Обман…
Щасливі—тільки  П’яні,  бо  в  мізках  їх—Туман!
*  *  *
--Кохання  у  них—минуще,
А  чвари—довічна  річ!
*  *  *
Тільки  Бог—воскрешає  мертвих
І  збавляє  життя—живих…
*  *  *
Всі  хвороби  лікує  Любов,--
Як  усі  накликає  Безлюб’я…
*  *  *
Яким  би  міг  прекрасним  бути  Світ,--
Якби  всі  люди  в  нім  були  прекрасні!
*  *  *
У  кожного  є  щось,  чого  немає  в  тебе,--
Та  є  і  в  тебе  те,  чого  нема  в  усіх!
*  *  *
Навіки  забудь  сподіванки  на  краще:
Благай—аби  гірше  у  Світі  не  стало!
*  *  *
Черепи  летять,--а  Хтось  рахує  прибутки…
*  *  *
--Вища  Раса—це  та,  яка  опинилася  нині  Зверху!
*  *  *
--Я  ненавиджу  Кривду,--а  вона
І  є  основою  Світобудови!
*  *  *
Хто  збреше  раз—тому  нема  вже  віри,
Хто  зрадив  раз—той  зрадник  назавжди…
*  *  *
Вичерпувать  кухлем  Океан,--
Як  і  закорковувать  Вулкан,--
Може,  й  героїчно,--та  безглуздо!
*  *  *
Сентенції  мудрі  нікого  не  вчать,--
Бо  кожен  живе  своїм  розумом…
*  *  *
Хто  негідник  ще  у  генах—
Той  негідник  і  в  житті…
*  *  *
Важко  відчувати  вдячність  до  людей,
Що  до  тебе  щедрі—за  чужий  рахунок…
*  *  *
Між  людей  з  низів—порядних  більше:
Золото  завжди—лежить  на  дні…
*  *  *
Розумні—на  Дурних  не  ображаються,--
Тому,  що  мають  розум  в  голові…
*  *  *
«Думка  Ларошфуко»
--Хто  ненавидить—завше  нижчий
За  ненависника  свого…
*  *  *
Справжня  Любов—ніколи  не  вмирає:
Що  вмерло—те  Любов’ю  не  було!
*  *  *
Деколи  зрадою  буває  і  мовчання…
*  *  *
Людина  людині—собака,
Собака  людині—друг…
*  *  *
Чи  може  зродити  вродливі  обличчя
Кохання  бридких  і  негарних  облич?
*  *  *
--Якщо  вам  наобридла  дружина,--
Закохайтеся  в  неї  ще  раз!
*  *  *
--Якщо  чоловік  завів  коханку,--
Зраднику  Суперницею  станьте:
Закохайтесь  в  ту  Коханку  й  Ви!
*  *  *
Дай  Дурням  скрипку  Страдіварі—
Вони  розпалять  нею  піч!
*  *  *
Там,  де  є  мудрі  Газди,--там  завжди  і  гаразди,
Де  нема  добрих  Газд—завше  все  негаразд!
*  *  *
Бог  добра  Лихому  не  дарує,
А  якщо  й  дарує—то  на  лихо…
*  *  *
--У  багатстві—всі  мене  полюблять…
Ти  мене—у  злиднях  полюби!
*  *  *
Не  треба  заздрити  нікому,--
Бо  в  кожного  своя  біда…
*  *  *
Всі  люди  варті  співчуття—
Не  треба  заздрити  нікому…
*  *  *
Все,  що  здаруєш  іншим,--ти  подаруєш  Богу,
А  Бог  тобі  поверне  сторицею  твій  дар…
*  *  *
Щоб  ствердити  себе—не  треба
В  багно  затоптувати  Світ…
*  *  *
--Дай  Закоханим  крила—і  вмить
В  небесах  не  лишиться  ні  Зірки!!!
*  *  *
--Янгол  цей  рожевий—незвичайний  трішки:
З  кучерів  у  нього  виглядають  ріжки!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
--Тварини—милі  друзі:  люб’язно  заграють,--
І  нас  не  критикують,--й  питань  не  задають!
*  *  *
--Звісно,  Бог  допомагає!
І  насамперед—Жерцям!
*  *  *
--Чому  я  не  добрий  Самарянин?—
Бо  не  маю  власного  Осла!
*  *  *
Є  і  люди—мов  собаки:
Чим  дрібніші—тим  вредніші!
*  *  *
--Я  не  люблю  зображення  Розп’яття:
Я  символи  Страждання—не  люблю!
*  *  *
Для  тих,  що  живуть  Війною,--
Грабунок  і  Вбивство—Чесноти…
*  *  *
--Судити  треба  тих,  хто  Злочин  спричинив,
А  не  того  Осла,  який  його  вчинив!
*  *  *
Заздрісник—це  той,  кому  недобре
Завше,  коли  дуже  добре  вам!
*  *  *
…Навіть  дужі  Володарі  Світу—
Лише  вічні  раби  своїх  Доль…
*  *  *
--Тоді,  коли  на  думку  нічого  не  спадало,--
Якраз  мені  і  впала  цеглина  на  чоло!
*  *  *
Люди  завше  заздрять—коли  інших  люблять,
Та  чомусь  не  заздрять—коли  інших  б’ють!
*  *  *
Краще  щирі  вороги,--ніж  фальшиві  друзі…
*  *  *
Оптимізм  Гробаря:  «Цей  Мерлець—не  останній!»
*  *  *
--Я  прощаю  тобі  твою  Зраду:
Адже  це—твоя  Місія,  Юдо!
*  *  *
…Лиш  один  маленький  Камінець
Може  спричинить  Обвал  у  горах…
*  *  *
--Нам  теж  є  чим  пишатись:  хто  на  світі
Ще  має  стільки  Зрадників,  як  ми?!
*  *  *
Чорні  Злидні—плюс  Приниження,--
Вибухова  суміш  Війн…
*  *  *
Нас  вабить  завше  те,  що  недосяжне,
А  те,  чого  сягли,--втрачає  чар…
*  *  *
Одні—шкодять  лиш  собі,
А  інші—ще  й  Світу!
*  *  *
--Зважай  не  дуже,  Друже,  на  те,  що  говорю:
Коли  сварю  я  інших—я  і  себе  сварю!
*  *  *
Розумні  думки  з’являються—
Коли  вже  наробиш  дурниць…
*  *  *
«Жарт  Євгена  Микунова»
--Хворі  Лікарів  не  люблять:
Вони  люблять—Медсестер!
*  *  *
--Кожній  пляшці  Горілки  хочеться
Комусь  вилити  свою  Душу!
*  *  *
--Якщо  сказать  більше  нічого,--
Значить,  пора  наливать!
*  *  *
Пройдисвіти—це  мандрівники,
Що  мандрують  по  кишенях  дурнів…
*  *  *
Біда—однаково  гірка  в  усі  часи—для  всіх…
*  *  *
--Били  так,  що  іскри  з  очей  сипались…
О,  яскраві  спогади  життя!!!
*  *  *
«З  Думок  Богомила  Райнова»
*  *    Сон—це  молодший  брат  Смерті…
*  *    Коли  немає  сенсу  жити—
               Можна  прожить  найдовший  вік…
*  *  *
--Я  люблю  розмовляти  з  людьми—
     Переважно  у  формі  монологу…
*  *  *
--Люблю  розмови  з  мудрими  людьми,--
     Коли  я  говорю,--а  вони  мовчки  слухають!
*  *  *
Ряса—не  робить  людину  Ченцем,
Як  і  вбрання  арештанта—Злочинцем…
*  *  *
Деколи  досить  помовчати—
Аби  почути  одне  одного…
*  *  *
«Девіз  Олігархів»:
--Україна  у  нас—одна!
Та  для  всіх  вас—Її  не  вистачить!
*  *  *
«Думка  Убивці»:
--Кого  без  мук  убив—тим  і  добро  зробив…
А  глянеш  на  живих—у  всіх  у  мізках  звих!
*  *  *
Життя  після  смерті—краще,
Ніж  смерть—іще  при  житті…
*  *  *
--Я  страждаю—отже,  ще  живу!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
--Юдофобія—це  фактор  зміцнення  юдо-нацизму…
--Юдофобія—дитя  юдо-шовінізму…
*  *  *
--Не  ми  замовляли  цю  музику,--
Та  нам  довелось  танцювать!
*  *  *
--Пристойність—це  вміння  мовчати
Про  те,  що  подумали  ви…
*  *  *
…Буває  вбивство—як  милосердя,
І  милосердя,  що  гірше  вбивства…
*  *  *
…Я  лиш  одну  експансію  люблю—
Експансію  Братерської  Любові!
*  *  *
Не  давайте  чужій  енергетиці
Руйнувати  стосунки  свої…
*  *  *
Позитивній  Людині  злом  зашкодити  важко…
*  *  *
Щастя  іде  циклами:  не  треба
Назавжди  зациклюватись  десь!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
Розумні—це  ті,  що  гроші
Своїм  заробляють  розумом,
А  мудрі—це  ті,  на  кого  розумні  оті  працюють!
*  *  *
…Співанням  гімнів  патріотичних
Свою  Вітчизну  не  порятуєш:
Її  можливо  порятувати
Лише  офірним  своїм  трудом…
*  *  *
--Усі  цураються  мене:
Для  чистих—я  брудний  занадто,
А  для  брудних—занадто  чистий…
*  *  *
Напівправда  зазирнула  у  свічадо—
І  уздріла  в  нім  Напівбрехню…
*  *  *
Більшість  людей  гине  через  власну  дурість,
В  ній  же—і  коріння  більшості  хвороб…
*  *  *
--Від  чого  Він  помер?
--Читайте  на  вінках:
       «Від  жінки»,
       «Від  дітей»,
       «Від  друзів»,
       «Від  парткому»…
*  *  *
--Незрідка  роль  стріли  Амура
   Виконує  товстий  гаман…
*  *  *
--Щоби  зрозуміть,  що  ти  щасливий,--
Прочитай  «Архіпелаг  ГУЛАГ»…
*  *  *
Багатьом  Буревісникам  крила  обтяв,
Багатьом  Прометеям  серця  розірвав
Зевс  Вусатий,  подовбаний  віспою…
*  *  *
Аферист,  по  суті,--Ілюзіоніст:
Дурні  йому  платять  за  його  мистецтво!
*  *  *
Трудящий  люд  годує  Дармоїдів:
Себе  не  в  змозі  він  прогодувать!
*  *  *
--Боротьба  з  Голодом  триває!
Голодних—меншає  щоднини:
Вони  любенько  мруть  та  мруть!
*  *  *
--Чи  багатьох  утримала  б  від  злочину  мораль,--
Якби  не  гальма  страху  відплати-покарання?!
*  *  *
…Катуючи  братів,--братаються  з  катами…
*  *  *
Те,  що  діди  сіють,--те  онуки  жнуть…
*  *  *
Ганчір’яні  Душі:  спалахують  щастям—
Лишень  як  придбають  ганчірку  нову!
*  *  *
Наш  характер  породжує  наші  хвороби,--
А  хвороби,  відтак,  коригують  характер…
*  *  *
--Мав  Тато  час,  бажання  і  натхнення…
Ось  так  на  світі  і  з’явився  я!
*  *  *
Якщо  чогось  я  не  можу—то  і  не  обіцяю,
А,  як  обіцяю,--виконую,  навіть  якщо  і  не  можу!
*  *  *
Лиш  дві  речі—Книгу  і  Колиску
Я  хотів  би  людям  залишить…
*  *  *
Найкраща  та  красуня,  що  вибирає  нас…
*  *  *
Не  запам’ятовую  облич—
Я  запам’ятовую  лиш  Душі…
*  *  *
Сто  літ  гупали  в  мур—і  намарні  зусилля!
А  як  час  надійшов,--мур  без  вітру  упав…
*  *  *
Хтось  хоче  жити—але  вмирає,
Хтось  хоче  вмерти—але  живе…
*  *  *
Де  немає  Жінки—там  нема  інтриги,
А  де  Жінка—тане  навіть  брила  криги…
*  *  *
Колегіальна  безвідповідальність…
*  *  *
Цивілізованість—це  ввічливе  дикунство…
*  *  *
--Кажу—що  думаю,  а  думаю—що  бачу,
А  бачу  скрізь  лише  гризню  собачу!
*  *  *
--А  я  завжди—в  СПРОТИВній  формі!
*  *  *
Всі  мрії  збуваються—та  навпаки…
Тож  мрій  лиш  про  те,  чого  ти  не  бажаєш!
*  *  *
Між  усіх  жанрів  я  люблю  два  «А»:
Дотепні  Афоризми  й  Анекдоти…
*  *  *
--Я  так  тебе  люблю!  А  ти?
--І  я  також  себе  кохаю!
*  *  *
Життя—це  політ  над  безоднею  Смерті,
В  яку—так  чи  інак,--ми  всі  впадемо…
*  *  *
Любов—це  мова  міжнаціональна:
Це  мова  Бога,  зрозуміла  всім…
*  *  *
У  Довір’я  входять  лише  раз,
І  лиш  раз—навік—з  нього  виходять…
*  *  *
Бульба  свою  люльку  загубив…
Б’ються  всі—за  Сталінову  люльку!
*  *  *
Життя—вогонь  і  вітер,  а  слава—дим  і  попіл…
*  *  *
Вирок  Долі—касації  не  підлягає…
*  *  *
Перш,  ніж  ушляхетнювати  Світ,--
Треба  ушляхетнитись  самому…
*  *  *
Покращувати  Світ  часто  беруться—Виродки…
*  *  *
На  світі  Справедливості  немає,
Є  тільки  Доля—добра  або  зла…
*  *  *
Хоч  куди  і  хоч  як  не  їдь,
А  кінцева  зупинка—Вічність…
*  *  *
У  доброго  господаря—і  сніг  не  пропаде…
*  *  *
Завше  є  потреба  в  Зомбі  й  Камікадзе…
*  *  *
Деколи  краще  накивати  п’ятами,
Аніж  безглуздо  накладати  головою…
*  *  *
Либонь,  Творець—любитель  Серіалів:
Життя—це  ж  безкінечний  Серіал!
*  *  *
Розумні  воюють  за  гроші,
А  дурники—за  Ідею…
*  *  *  
Гараздів  мав—де  й  діть  не  знав…
Обсіли  Злидні—з’їли  за  три  дні!
*  *  *
Ой,  достатку  мав—де  й  подіть  не  знав!
Вдерлись  в  хату  Злидні—З’їли  все  за  три  дні!
*  *  *
За  бандитів  страшніші—лиш  бандити  в  мундирах…
*  *  *
Людина  зі  зброєю  є  гуманіст,--
Якщо  гуманізмом  є  вбивство…
*  *  *
Сокровенне  кредо  Сталінізму:
«Геноцид—апофеоза  Гуманізму!»
*  *  *
Найкращий  твій  друг—ти  сам,
І  ти  ж—свій  найгірший  ворог!
*  *  *
Всі  скарби  мандрівного  Філософа—
Його  Розум,  Серце  та  Душа…
*  *  *
Чорт  підносить—гонорово,
А  Бог—скромно  подає…
*  *  *
Живемо  незле  ми—доленьку  не  лаєм:
Створюєм  проблеми—а  тоді  долаєм!
*  *  *
Коні  поводились  по-лицарськи,
А  їхні  вершники—по-свинськи…
*  *  *
Звірі  –були  людяні,  а  люди—звіріли…
*  *  *
Безліч  років  на  Людину  оберталася  людина,
А  на  Звіра  вона  може  перекинутись  умить…
*  *  *
Учіться  у  Святош:  брехати  вміти  треба,--
Щоби  в  земнім  житті  напитись  меду  з  Неба!
*  *  *
--Якщо  не  буде  багатих—
То  хто  ж  дасть  роботу  бідним?
*  *  *
Телевізор—третій  зайвий  у  подружній  спальні…
*  *  *
--Запалив  я  у  пітьмі  людям  каганець…
Тепер  маю  за  добро—під  оком  синець!
*  *  *
--Не  потрібно  приносить  людям  світла  ясину:
Вони  множитись  люблять—у  суцільній  пітьмі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815914
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.12.2018

Фрази і Думки—у два рядки 4

Висловив  хтось  мудрий  думку  точну
Та  і  передав  її  синам:
«Люди  гірші,  ніж  здаватись  хочуть,--
Але  кращі,  ніж  здаються  нам!»
*  *  *
--Ти  прагнеш  Слави?
Це—річ  лукава!
Це  Божий  іспит,
Це  Божий  тест:
До  золотої  корони  Слави
Обов’язковий  додаток—Хрест!
*  *  *
Не  встигаю,  не  встигаю!—
Хоч  і  марно  час  не  гаю:
Всім,  де  можу,  помогаю,--
А  все  рівно—не  встигаю!
Всім,  як  можу,  помогаю,--
Але  сам  я  знемагаю:
Мені  б  ще  таких,  як  Я,--
Встигла  б  все  наша  Сім’я!!!
*  *  *
…І  не  благай:  все  піде  нанівець!—
Вже  клацає  зубами  Зграя  ця:
Тут  кожен—молодець  проти  овець,
А  проти  Молодця—і  сам  вівця!!!
*  *  *
…Давно  мене  на  цвинтарі  чекають,
А  я  барюсь—та  з  мухами  борюсь!
Не  б’ю,--а  свої  вірші  їм  читаю:
Мухи  самі  здихають  від  нудьги!!!
*  *  *
…Я  ще  Тут,  я  ще  Я,--
Але  час  надійде
Бути  всім—і  нічим,
Бути  скрізь—і  ніде!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
…Лишень  поглянь  на  свій  святковий  стіл:
Для  твого  щастя  вмерла  вся  Природа!
Тож—будь!  І  доки  віку—Їй  служи:
Люби  Її,  відроджуй,  бережи!!!
*  *  *
…Які  вже  там  прибутки
Вам  від  мого  життя!—
Мені  би  вам  хоч  збитки
Якось  відшкодувати!!!
*  *  *
Дурні  часи,  дурні  пісні…
І  я,  дурний,  живу,  як  в  сні…
Чого  ж  я  жду  в  такі  літа?!—
Жду,  що  надійде  Бабця  Та---
І  скаже  лагідно:  «Ходім—
У  Світлий  Край,  у  Вічний  Дім!»
*  *  *
--Народ  жадає  Хліба  і  Видовищ!
--Нема  проблем!—сказав  товариш  Сталін,--
Дбаю  про  всі  народи  Я  не  зайво:
Всім  будуть—Сухарі  й  Північне  Сяйво!!!
*  *  *
ПереКумізація  у  Владі:
Новий  Вождь—і  скрізь  нові  Куми!
*  *  *
«Думка  Фалеса»
…З  диких  тварин  найгіршим  є  Тиран,
А  з-поміж  одомашнених—Улесник…
*  *  *
--Коли  вже  Людство  покінчить  з  Війнами?
--Тоді,--як  Війни  покінчать  з  Людством!!!
*  *  *
«Думка  Фрідріха  Дюренматта»
…Державу  називають  Батьківщиною—
Коли  на  Вбивство  кличуть  громадян…
*  *  *
…Те,  чого  Бог  не  дасть  украсти,--
Ніхто  на  світі  не  украде,
А  те,  що  вкрасти  Бог  дозволить,--
Вже  аніхто  не  вбереже!
*  *  *
Щасливий,  хто  в  дружній  зродився  Родині,
Де  всі  у  любові  та  згоді  єдині,
Де  серце  добра,  як  жебрак,  не  благає,
Де  Злагода  жити  усім  помагає!
Нещасний  довіку—хто  Родичів  має,
Сім’ю,  де  ніколи  гаразду  немає,
Де  чвари  та  сварки  тривають  запеклі,
Де  вічні  страждання,--як  в  лютому  Пеклі!!!
*  *  *
…Усі  «щирі  українці»
Дуже  сало  полюбляють…
Тому  й  люблять  підкладати
Одне  одному  «Свиню»!!!
*  *  *
…Залежно  від  обставин
Одні  й  ті  самі  люди—
То  янголи  люб’язні,--
То  знавіснілі  юди…
І  звучить  слово  «Люди»--
Ніби  «Люб’язні  Юди»….
*  *  *
Що  таке  Суспільство?—
Віртуальні  Джунглі:
Тут  вас  і  врятують—
Тут  вас  і  з’їдять!
*  *  *
                     «Народ  скаже—як  зав’яже!»
                                       Народна  Приказка.
…Все,  що  влучно  сказано,--
Як  Вузол,  зав’язано:
Спробуй  розв’язати—
І  краще  сказати!
*  *  *
Вічний  Час  летить,  як  птиця…
В  безвість  точиться  життя…
І  зникають  наші  Лиця
В  Неосяжжі  Небуття…
*  *  *
«Епітафія  Робесп’єра»:
«…Ти  на  могилі  Ката  затужив?!—
Якби  Він  був  живим—Ти  вже  б  не  жив!!!»
*  *  *
Павіан  Гриціан—
Ой,  жахний  Графоман!
У  макітрі—туман,
А  Грицько-Графоман
П’є  горілку,  як  мед,--
І  все  гірші,
Наче  той  кулемет,
Строчить  Вірші!!!
*  *  *
«Дурникуватий  вірш  про  дурну  Смерть»
…Можна  вмерти  в  бою—красиво,
Можна  вмерти  у  ліжку—сиво,
Експресійно  або  статично,
Естетично—й  неестетично:
Можна  вмерти—в  люб’я  екстазі,
Можна  вмерти—на  унітазі,
Можна  вмерти—вином  упившись,
І  галушкою  подавившись!!!
*  *  *
«Про  моє  безглузде  Народження»
…Приніс  Лелека  мене—в  Пекло…
А  думав  я—що  в  Райський  Сад!
…Пройшов  життя,  як  Сад  Досад…
…І  жду  тепер  того  Лелеки,
Що  віднесе  мене  Назад!!!
*  *  *
«Іронічний  погляд  на  Історію»
…Мільйон  Шабель  кресало—
За  ковбасу  та  сало…
…Яка-то  була  Сила!!!
А  Дурість—всіх  скосила!
Де  всі  лізуть  в  Гетьмани—
Мрії  про  Рай—омани!
Де  чубляться  в  незгоді,--
Чекати  Щастя—годі!!!
*  *  *
«Словограйні  дурниці»
--Люблю  юних  Дів  я!—
Любе  Їх  медів’я
Солодко  вилизую
І  зверху,  і  знизу  я!!!
*  *  *
--Люблю  тебе,  Моє  Серце:
Поцілую  і  в  гузенце!
*  *  *
--Любий  мені  до  щему
Кожен  мізинчик  Твій,--
Моню  моя  згущена,
Меде  солодкий  мій!!!
*  *  *
--Цілувати  плоть  Жоні—
Вже  не  хочеться  мені…
А  любій  кумі  Явдосі—
Цілував  би  все  і  досі!!!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
…Щоби  не  колотись  об  Ожину,
Щоб  гріти  серця  Любові  сяйвом,--
Поцілуйте  зайвий  раз  Дружину:
Це  ніколи  не  буває  Зайвим!!!
*  *  *
Олена  Теліга…  Леся  Українка…
Наш  найкращий  Лицар,--
Де  не  гляну,--Жінка!
*  *  *
Жінкам  несіть  букети  і  вінки:
Найкращі  наші  Лицарі—Жінки!
…А  що  зробили  тут  Чоловіки?!—
Лише,  як  Дурні,  гризлися  Віки!
У  ревнощах  шаблями  все  махали—
І  всю  Вітчизну—к  Бісу  промахали!!!
…Покинув  своє  Військо
Хоробрий  Дорошенко,--
Бо  гралась  його  Жінка
З  козацтвом  хорошенько!—
І  за  зрадливу  Жінку,
Що  гралася  в  барвінку,--
Програв  і  свою  Славу—
І  втратив  геть  Державу!!!
             …Історики  тепера
             У  вічній  суперечці:
             «Де  втратили  Державу?!
             --Та  здуру—десь  у  «Гречці»!!!
*  *  *
Не  можемо  жить  без  Імперій,--
До  величі  прагне  Дух  наш:
Нам  дай  всепланетних  містерій,--
Космічну  подай  Неосяж!
…Якби  ж  могла  Дійсністю  стати
Утопія  серця  стара:
Усі  Племена  об’єднати
В  Імперію  Згоди  й  Добра!
*  *  *
…Там  сидять  Вожді  нові
З  товстими  пузами…
…А  Грицько—сидить  в  траві
Тут,  за  гарбузами!
…Там—сто-ріками  ллють  Кров,
Світ  у  Злі  яріє…
…А  Грицько—все  про  Любов
Усесвітню  мріє!!!
*  *  *
Якби  не  бачити  ніколи
Як  Кров  яскріє  на  снігу,
Як  топчуть  чоботи  Убивці
Квітучу  Юність  і  Снагу,--
Якби  не  бачити  ніколи
Як  дивна  нищиться  Краса,--
Якби  не  чуть  як  Плач  і  Стогін
Летять  Прокльоном  в  небеса,--
Якби  повік,  повік  не  знати
Людської  чорної  Злоби,
Якби  й  думок  про  те  не  мати,--
Якби,  якби,  якби,  якби!!!!
*  *  *
Навчились  людей  люди  зомбувати,
Мільйонами  труїти  і  вбивати,--
І  здатні  вмить  Планету  зруйнувати,
І  навіть  Всесвіт…  Не  навчились  лиш
Безсмертя  собі  вічне  здобувати…
*  *  *
Якби  всіх  нас  на  Ласку  і  Любов,
На  Мудрість  і  Добро  зазомбувати,--
Ми  б  не  плодили  Нелюдів  на  світ—
І  розучились  ближніх  убивати…
*  *  *
Самі  іще  Розумом—Діти,
Дітей  на  цей  Світ  плодимо,--
Не  знаючи—Хто  ми  і  Звідки,
Куди  і  Навіщо  йдемо?
*  *  *
Злі  Думки—на  відстані  вбивають,
Як  отруйні  стріли…  Якби  ми
Їх  в  одну  Потугу  спрямували—
Всесвіт  би  дощенту  зруйнували!!!
*  *  *
Якщо  відкинути  рації
Егоїстичних  Ідей,--
Ділиться  Світ  на  дві  Нації:
Нелюдів—і  Людей…
*  *  *
…Я  дізнався,--Світом
Поблукавши  всюди:
Нелюди—скрізь  Нелюди,
А  Люди—скрізь  Люди!
*  *  *
Що  в  одних  Бог  відніме—
Теє  іншим  і  дасть:
Наше  щастя  снується—
Із  чиїхось  нещасть…
*  *  *
Якщо  Розум  у  нас  є—
Щастя  сонцем  осяє,
А,  як  бракне  нам  Ума,--
То  і  щастя  нам  нема!
*  *  *
Хай  Час  пащеку  розверзає,
Хай  споконвіку  Смерть  лютує,--
Ніщо  безслідно  не  щезає,--
Лиш  мімікріє  і  мутує…
*  *  *
Є  в  людини  завжди  два  Лиха,
Що  ніяк  їх  не  заторочиш:
Коли  хочеш—але  не  можеш,
Й  коли  можеш—але  не  хочеш…
*  *  *
«Фрази  з  «Декамерона»
                       ФФФ
Слово  до  слова—
Та  й  сварка  готова!
                         ФФФ
У  голові  думу—
Як  на  морі  шуму…
                         ФФФ
Рідко  діло  не  зробиться,--
Якщо  двом  заподобиться.
                           ФФФ
Заживаймо  світа—поки  юні  літа,
Бо  в  гіркому  диві  будем  в  літа  сиві!
*  *  *
«Слово  до  Виборця»
(Крамольно-Іронічне)
--Не  обирай  Худих  до  Влади:
Ці  голодранці  ще  голодні!
Мусять  вгодовані,  як  свині,
Бути  Обранці  всенародні!
Якщо  не  влазить  в  телевізор
І  пузо  Гетьмана  і  пика,--
Значить,  не  буде  з  ним  голодна
Держава  вся  мільйоннолика!!!
*  *  *
«Кандидату  у  «Патріоти»
(Крамольно-Іронічне)
                                       «Патріотизм—останній  прихисток  Негідника»
                                                                                                     Лев  Толстой.
--Якщо  огидна  твоя  врода,
Якщо  в  тобі  душа  сволоти
Й  крім  Зла,  нінащо  ти  не  годен,--
Записуйся  у  «Патріоти»:

Відтак—чини  свої  злочинства,
Грабуй,  ґвалтуй  і  убивай,
Лий  кров  людську---і  все  те  свинство
Ім’ям  Вітчизни  прикривай!

Руйнуй  дощенту  усі  «Трої»,
Де  твої  недруги  живуть,--
І  не  Злочинцем,  а  Героєм
Тебе  в  Легендах  назовуть!!!
*  *  *
Все  поглине  матінка-Земля,
Вкриє  забуттям,  як  мури  Трої:
Зрадники  й  негідники—здаля
Будуть  виглядати,  як  Герої!
*  *  *
Кат  катує  Ката—
І  куди  тікати?
Катові  на  Ката—
Марно  дорікати!
Кат  катує  Ката,--
А  той  Кат  лютує,
Що  його  катують,--
А  не  він  катує!!!
*  *  *
Звірі—були  людяні,
А  люди—звіріли…
…І  летять  крізь  Ери
Зла  отруйні  стріли…
*  *  *
З  людьми  лихими—що  не  Століття,--
Все—чорночасся  і  лихоліття!
Із  Хижаками—й  Космічна  Ера,--
Немов  Дикунства  жахна  печера!
*  *  *
Хоч  люди  вже  у  Космос
Літають,--все  ж  вони
Інстинктами  своїми
Ще  й  досі  Дикуни…
*  *  *
Прогрес  ракетами  сяйнує—
В  Космічний  Вік  живем…  Та  ба:
У  Душах  досі  ще  панує
Дикунства  Кам’яна  Доба…
*  *  *
Хоч  ракети  в  Космос  вже  виходять,--
Шле  Дикунство  й  досі  нам  «Привіт»,--
І  Вожді  приходять  і  відходять,--
Залишивши  винищений  Світ…
*  *  *
Нас  легко  в  Час  Дикунства  повернути,--
Ця  справа  нескладна,  але  дієва:
Струм,  газ  і  нафту  досить  перемкнути—
Й  знов  будем  жити,  як  Адам  і  Єва!
*  *  *
Як  то  любо  в  небесах  літати!
Добре  було  б  сісти  в  зореліт—
До  сузір’їв  золотих  дістатись,--
І  ніколи  вже  не  повертатись
У  цей  хижий  і  жорстокий  Світ!!!
*  *  *
Земне  життя—кривава  твань…
Та  в  нас,  як  Бог,  живе  Кохання,--
І  це  єдине  виправдання
Нікчемних  наших  Існувань…
*  *  *
Схоластик,  агностик,  лайдак,  демагог,--
Мов  Зайда,  цим  Світом  тиняюсь…
Кохання—єдиний  мій  Істинний  Бог:
Йому  одному  поклоняюсь!
*  *  *
Хто  вигадав  квіти  жінкам  дарувати?—
Сумнівна  символіка  в  цьому  дарунку:
Усі  квіти  в’януть,--і  мов  натякають,
Що  Час  зів’ялить  і  Красуню-чаклунку!
*  *  *
«Тандем  Секс-Виродків»
(Крамольно-Іронічне)
…Ухопив  Маркіз  де  Сад
Та  за  ***  Мазоха:
Хер—тріщить,  Мазох—пищить
Та  жалібно  оха!
І  одначе,--кожен  рад:
І  Мазох—і  звір  Де  Сад!
…Отакі-то,  Брат,--Овва!—
Є  на  світі  Секс-Дива!!!
*  *  *
…Старі  Імперії  були
Мудріші,--мовить  мушу:
Вони  податки  лиш  тягли,--
Але  не  лізли  в  Душу!!!
*  *  *
Живемо—як  Сім’я  Кайдашева:
Все  в  нас  Чвара  триває  дешева,
Все  в  нас  точиться  Бійка  кривава…
Зате  як  ми  співаємо—Слава!!!
*  *  *
…Як  прикраси  із  Генія  злущились—
Він  як  грішний  постав  чоловік…
…Не  ліпіть  позолоту  на  Ідолів,--
То  вона  і  не  злізе  повік!
*  *  *
…А  тепер  такі  на  світі  Війни,
Що  не  оспівав  би  і  Гомер…
…Страшно  прокидатися  в  цім  Світі—
І  тремтіти,  поки  ще  вмер!
*  *  *
«З  Крамольно-Іронічного»
…То  Він—тамка,  то  Він—тутка,
То—в  ярок,  то—на  горбок,--
Політична  проститутка,
Політичний  Колобок:
Скрізь  Він—зрадник  і  приблуда,--
Світом  котиться,  мов  гість…
…Але  десь  якась  Лисиця
Неодмінно  Його  з’їсть!!!
*  *  *
--А  ми  такі  хороші,--
Як  Найманці  з  тюрми:
Все  продамо  за  гроші…
Де  гроші—там  і  Ми!!!
*  *  *
                                 Пам’яті  Убитого  Іроніста  Олеся  Бузини—
                                   Ностальгіста  Царської  Імперії,  де  Українці
                                   Посідали  Найперше  Місце…
«На  городі—Бузина,
А  в  Києві—Дядько…»
А  той  Дядько  Бузину
Так  не  любить—що  аж  ну!!!
Бо  той  вредний  Бузина
Правду  в  очі  каже,--
А  тій  Правді  Гіркій--рот
Ніхто  не  зав’яже!
Жалить  Правда,  як  Змія,
Ми  ж—Брехні  каліки…
…А  отрута—знаю  я,--
Ще  й  цілющі  ліки!
Брехні  Ера  відійшла,--
Тепер—Правди  Ера…
…І  сміється  Бузина
З  їдкістю  Вольтера!!!
*  *  *
Колись  я  в  Казку  рожеву  вірив,--
Та  вдарив  Розчар,  як  в  серце  ніж…
Боюсь  не  звірів,--а  Людозвірів:
Нема  на  світі  потвор  страшніш!!!
*  *  *
В  цім  світі  Катаклізмів
Та  Криз—нехай  їм  грець!—
Я  повен  Оптимізму,--
Як  в  домовині  Мрець!!!
*  *  *
Закон  Світу—Хижацтво
І  Грабунок-Розбій,--
Цеї  Істини  не  переграти:
Якщо  в  тебе  є  Щось—
Завжди  знайдеться  Хтось,
Що  захоче  те  Щось  відібрати!!!
*  *  *
Весь  вік  шукав  я  Правди—
І  висновок  мій  ось:
Не  можна  існувати,--
Не  кривдячи  когось…
*  *  *
Егоїзмом  просякли
Всі  людські  Молитви…
Чи  за  Світ—чи  за  себе
Ревно  молитесь  ви?!
Треба  в  Бога  благати
Не  дарунків  собі,--
А  благать,  щоб  не  згинув
Світ  у  горі-журбі!
*  *  *
«Недобрі  люди»
…Отак  вони  весь  вік  вікують:
Не  дружать  любо,--а  вовкують!
Гляну  на  них—і  враз  тужити:
Я  в  злі  не  можу  й  дня  прожити!
Де  нема  згоди  і  Любові—
Там  вічні  ріки  сліз  і  крові!
*  *  *
--Гуси,  гуси—лебедята,
Візьміть  мене  на  крилята:
Віднесіть  мене  туди,
Де  нема  журби-біди,--
Де  усі  живуть  в  Любові,
Де  життя—не  хижий  ліс,
Де  не  ллються  ріки  крові
І  струмки  солоних  сліз!!!
*  *  *
Чоловік  пройшов  Недобрий—
І  недобра  впала  тінь,
І  засохла,  і  зів’яла
Живих  квітів  золотінь…
…А  якщо  Людина  Добра
Десь  пустелею  пройшла,--
Любоквітними  садами
Та  пустеля  розцвіла!
*  *  *
Одні—створюють  Порядок,
Інші—створюють  Хаос…
Одні—Бджоли  медоносні,
Інші—рій  злостивих  Ос!
*  *  *
Я  все  життя—терзався:
Любив—гузнолизався…
Ішов—і  ослизався—
І  в  прірви  заверзався…
…А  Серце  моє—мліло:
Мені  за  Всіх  Боліло!!!
*  *  *
…Гидкий  Бруд,  що  в’ївся  у  Тіла…
Ще  гидкіший—Бруд,  що  в’ївся  в  Душі!!!
*  *  *
…Коли  любив—я  Ангелом  здавався,
Як  розлюбив—то  Чортом  показався!
…Любив  би  я  і  досі  вас,  Небоги,--
Та  вилізли  у  вас—Чортячі  Роги!!!
*  *  *
«Про  вічні  міжнародні  Чвари»
…Навіщо  злобитись
Та  люто  чубитись?!
Навіщо  нам  битись—
В  крові  й  багнах  ритись?!
…Треба  в  Згоді  жити,
Треба  Всім  дружити,--
Треба  Всім  любитись,
Жить—та  й  не  журитись!!!
*  *  *
…Обіцяв—носити  на  руках,
А  потім—котив  на  носаках!!!
*  *  *
На  Слово—масний,
Та  на  Діло—пісний!
*  *  *
Великі  Нації—це  суміш  Етносів…
*  *  *
Як  безліч  всотують  приток
Річок  великих  води,--
Так  з  різних  Етносів-Племен
Складаються  Народи…
*  *  *
Змішуються  Етноси
Й  генетичні  Коди,--
Хтозна:  чи  для  користі,
А  чи  то  для  шкоди?!
*  *  *
Скіфи  розчинились  в  інших  Етносах,
Світ  змішавсь,  як  Золота  Орда:
І  Варяг  сидить  у  Слов’янині,
І  Монгол  із  нього  вигляда…
*  *  *
Так,  як  мохом  обростає  камінь,
Обросла  Минувшина  легендами—
І  вже  годі  знати:  де  там  правда,
А  де  просто  вигадка-брехня…
*  *  *
Помандруй  Планетою—
І  побачиш  всюди:
Є  лише  дві  Нації—
Нелюди—і  Люди!
*  *  *
Безліч  Етносів  на  Світі—
І  є  всюди  свої  «Юди»…
Але  Націй  взагалі-то
Всього  дві:  Нелюди—й  Люди!
*  *  *
…Що  мені  Монголи—злі  Ординці,
Що  мені—Татарські  ті  навали,--
Якщо  наші  «рідні»  Українці
Людей  вели  в  Ніч—і  Катували,
Різали  живих—і  лютували,
А  потім—Сокирою  по  лобі,--
Як  бідну  Худобу,--Убивали!
         …Якщо  треба  Вбить,--
           В  Чорти  не  луч:
           Убий  свою  Жертву,--
           Та  не  Муч!!!
   …Душа  Її—в  Небо  полетить…
…І,  може,  твій  Злочин—Бог  простить!!!
*  *  *
                       Пам’яті  Убитого  Олеся  Бузини…
…Ти  гірку  Правду  нам  усім  казав—
На  власній  шиї  Зашморг  зав’язав…
…Та  Кулею  Тобі  заткнули  Рот:
Нехай  в  Брехні  Легенд  живе  Народ!
…Якщо  згадати  Злі  старі  Діяння,--
То  Як  нові  творити  Злодіяння?!
…Як  будуть  Правду  знать,--то  плюнуть  Лохи
На  всіх  Катів  Новітньої  Епохи!!!
*  *  *
В  кожного  Народу—своя  Правда,
В  кожної  землі—своя  Краса,
Свого  Бога  ласка  і  розрада,
І  Молитва,  й  Пісня,  і  Яса…
Кожен  сам  собі  у  Рідносвітті—
Пан-Володар,  Радник  і  Суддя…
…І  допоки  Сонце  в  Небі  світить—
Непорушний  цей  Закон  Життя!
*  *  *
«Дурникуватий  Каламбур  Гриціана»
…Вию  з  нудьги,  як  Вовк  у  ваті,--
Бо  всі  навколо—Вовкуваті!
Усі  думки  мої—понурі,
Бо  Я—Вівця  у  Вовчій  шкурі!!!
*  *  *
«З  моїх  Крамольних  Віршів»
…До  Всіх  Серцем  повний  Гречності,---
Не  Ахмет,  і  не  Іван,--
Я  теж  повен  Суперечності,--
Як  ті  «Біблія»  й  «Коран»…
…І  все  мрію  розтопить
Ворожнечі  Кригу:
Про  Братерство  Всіх  створить
Для  Всіх—«Святу  Книгу»!!!
*  *  *
…Як  з  Любов’ю  Всім  слугую,--
Не  журюсь  і  не  нудьгую…
…А,  як  скрізь  Війна-Вражба,--
Все  мені  Печаль-Журба!!!
*  *  *
--Мій  Боже!  Я  з  Любов’ю  Всім  слугую…
Та  де  мені  подіть  Печаль  гірку:
Чого  усі  Народи—Твої  Діти,
Усі  Твої  Любові  Діти-Квіти,--
Чого  ці  дивні  Квіти  ворогують
В  Твоєму  Різнобарвнім  Квітнику?!
*  *  *
…У  нас—різні  Біоритми,
Різні  Зореверти..
…І  б’ємось  біля  Корит  ми:
Треба  ж  Свиням  жерти!
…Ближніх—зажираємо:
Всі—мечем  махають!
…А  тоді  зітхаємо:
«Чом  Нас  не  кохають?!»
*  *  *
…Віднесли  на  «марах»
Мудреця  Омара,
Віднесли  й  Тараса…
В  тому-то  і  Суть,
Що  життя  минає,
Як  у  небі  хмара…
…І  мене,  дурного,--
Також  віднесуть!
*  *  *
…Ото  й  пожив:  обріс  Гріхами,--
Як  хвіст  собачий  реп’яхами:
Не  Хтів,--та  нахапався  їх,--
Як  Сірко—Бліх!!!
*  *  *
…А  ось  і  Лихо:  іде  тихо,
Нечутно  Лихо  йде—
Ще  й  Лишенят,  як  мишенят,
Вервечкою  веде!
*  *  *
«Естафета  Вічності»
…Співаки—вмирають,
А  Пісні—лишаються…
…І  молоді  Правнуки
Піснями  втішаються!

Поети—вмирають,
А  Слова---лишаються…
…І  молоді  Правнуки
Віршами  пишаються:

Старим—надихаються,
Своє  Нове—творять…
…І  так  всю  Історію
З  Естафет  Історять!
*  *    *
«Гірко-Іронічне»
…Якщо  Голову  стинають—
Жалкувать  свій  Чуб—дарма!
А,  якщо  Ти  зовсім  Лисий,--
То  й  причин  Жалю  нема!!!
*  *  *
…Інтерпретацій  Правди—безліч,
А  Правда  є  завжди—Одна:
І  дуже  часто—не  солодка,
А,  як  полин,  гірка  Вона!
*  *  *
Правдолюби  щирі—
І  Брехливці  ниці,--
Кожен  Своє  дзвонить
На  своїй  дзвіниці!
*  *  *
Я  думав:  сяйлива  Венера
Із  золотом  кіс  на  плечах…
А  Правда—огидна  Мегера
З  кривавою  смертю  в  очах!
*  *  *
Любі  нам  Іллюзії  рожеві…
Та  коли  розвіється  туман,--
Стане  ясно  видно  Глядачеві,
Що  ми  звали  Правдою—Обман!
*  *  *
…До  Раю,--все  це  бачить  і  Феллах,--
«Святі»  одвіку  їздять—на  Ослах!
*  *  *
Любить  завжди  білих  Коней
Герой,  що  здатний  на  відвагу…
А  Жрець  лукавий—надає
Ослам  вухатим  перевагу!
*  *  *
«Довговухому  Лоху»
…Солодом  промов  заллють
         Вуха  тобі,  Турку,--
І  у  борщ  свій  обскубуть,--
       Як  ту  дурну  Курку!
*  *  *
…Я  у  вічних  боргах  не  позбудусь  Одчаю:
Одному—віддаю,  а  у  трьох—позичаю…
І  чим  довше  живу—все  нових  наживаю…
І  як  збутися  їх—свідок  Бог!—я  не  знаю!
*  *  *
…Всіх  любив—і  про  Любов
         Любо  мріялось…
Та  не  так  життя  збулось
           Та  сподіялось!
…Квіти  ті,  що  я  любив,--
         В  багно  втоптані…
Мрії—вир  життя  розбив…
         І  Жаль  от  мені!
*  *  *
«Мій  Реквієм—безвинно  Убієнним…»
…Знищених  у  Війнах  злих,
       В  злих  ділах,--
Хто  згадає  тепер  тих
       Бідолах?!
Всіх,  замучених  Катами
       У  млі,--
Хто  тепер  згадує  Їх
     На  землі?!
…Сумно  згадую  про  Них
     Лише  Я—
І  Печаль  невиліковна
           Моя!
…І  не  варто  Молодим
       Дорікать:
Своїх  Бід  їм  надає
       Час,  мов  Кат!
…Та,  щоб  нової  не  знати
             Біди,--
Стару  треба  пам’ятати
         Завжди!!!
*  *  *
У  Тиранів  «Дяка»  щира—
Це  Традиція—Овва!—
Закривавлена  Сокира—
Й  ваша  стята  Голова!
*  *  *
Де  не  поглянеш—руйнування,
Планета—зрита…
Йде  боротьба  за  виживання
Біля  Корита!!!
*  *  *
…Хто  уміє  не  старіти—
Нестаріючим  згорить:
Можна  Старість  одурити,
Але  Смерть—не  одурить!!!
*  *  *
Колись  усі  зів’януть  квіти,
Юність  розвіється,  як  дим…
А  той,  хто  зможе  не  старіти,--
Помре  навіки  Молодим!
*  *  *
«Епітафія  Сварливому»
…Хоч  яке  там  золоте,--
Все  Йому  було—не  те!
…Він  тепер  бурчить  і  в  Гробі:
«Не  така  могила,  пробі!!!»
*  *  *
Споконвік  не  зна  добра-спокою
Людства  юродивого  сім’я…
Невичерпність  Дурості  Людської—
Ось  у  Що  несхитно  вірю  Я!!!
*  *  *
І  скрізь—Пройдисвіти  снують…
І  скрізь—Бої  запеклі…
…Теоретично—ми  в  Раю!
Практично—в  лютім  Пеклі!!!
*  *  *
…Не  піду—наліво,
Не  піду—направо:
Був  я  вже  в  цих  багнах,--
Не  моя  це  справа!
…Моя  справа—Розум:
Рятівна,  єдина,
Золота,  помірна
Мудра  Середина!
*  *  *
Кіт-гуманіст:
Мишей  не  ловить,--
А  ковбасу  охоче  їсть!
*  *  *
Кіт  каже:  «М’яв!»
А  що  ж  він  м’яв?—
Та  ковбаси  шматок  ум’яв!!!
*  *  *
…Людожер  Вусатий
Всіх  Незламних—з’їв:
Залишав  живими
Він  лиш  Холуїв…
*  *  *
…Вже  давно  в  руїні
                   Троя  й  Карфаген:
Сто  Імперій  щезло
                     У  лиху  годину…
…А  я  все  на  сонці,
                   Як  той  Діоген,
З  ліхтарем  шукаю
                 Між  людей—Людину!!!
*  *  *
--Геть  думки  про  жахливі  Реалії!
В  краще  Вірячи  буду  я  жить:
З  реактивною  швидкістю  Равлика—
Любе  Щастя  до  мене  спішить!!!
*  *  *
--Не  збагну  я:  чом  життя
Не  стелеться  шовком?—
Чом  на  мене,  Барана,--
Всі  дивляться  Вовком?!
*  *  *
--Чого  чекати  від  життя
На  долах  світових?
--Нових  народжень  і  смертей
Та  катастроф  нових!!!
*  *  *
--Два  геніальні  таланти
Я  від  народження  маю:
Перший—нічого  не  вмію,
Другий—нічого  не  знаю!
*  *  *
--Я  щодня  в  тяжкій  роботі,
Друзі  любії  мої:
Вчора—товк  у  ступі  воду,
А  тепер—варю  її!
*  *  *
--Я—Майстер:  воду  в  ступі
Пів-віку  вже  товчу…
Ходіть  до  мене,  Любі:
Я  й  вас  товкти  навчу!!!
*  *  *
«Іронічне»
--Убивцю-Злодюгу  рятуй,--
Рятуй  в  християнськім  привіті:
Не  дай  йому  вмерти,--щоб  він
Не  дав  тобі  жити  на  світі!!!
*  *  *
--Світ  очистить,--знаєте  і  ви,--
Це  задача  зовсім  не  проста:
Риба  загниває—з  голови,
А  луску  їй  чистять—із  хвоста!
*  *  *
--Наших  б’ють—а  наші  плачуть…
Годі  плакать—треба  бить!
Треба  карою  Відплати
Лютих  Недругів  «Любить»!!!
*  *  *
«…І  що  зостається  від  безглуздих  Воєн…»
…З  егретами  Вояцтво
Летіло  уперед…
…Пішли  оті  егрети—
В  кривавий  «Вінегрет»!!!
*  *  *
…Шабелюки  одкресали
І  одмаяли  шлики:
Залишилось—тільки  сало,
Балики  та  шашлики!!!
*  *  *
…Добре  мовив  колись  Висоцький,
Що  в  Правдивих  б’ють  блискавиці—
І  завжди  на  багаттях  палять
Ясновидців  і  Очевидців…
*  *  *
--Боюсь  грому-блискавиці:
Раптом  в  голову  поцілить,--
В  гарбузі  моїм  відчувши
Енергетику  дурну?!
*  *  *
--Мудрих  тягне  до  мудрих,
А  дурних—до  дурних…
…Я  ж  до  Мудрих  прибився—
І  Дурбай  серед  них!!!
*  *  *
Жінки—однакі,  але  різні,--
У  кого  що  в  Душі  лежить:
Та—і  могучого  знесилить,
А  та—й  слабкого  наснажить,--
З  тією—Світ  собі  здобудеш,
А  з  тою—будь  хоч  і  Царем,--
І  Душу,  й  Царство—все  загубиш,
І  вмреш  останнім  Злидарем!!!
*  *  *
--…Вже  всіх  облаяв  я,  мій  Боже,--
Вкрив  матюками,  як  хотів…
…Тепер—для  чесності,--зосталось
Собі  ще  всипати  «чортів»!!!
*  *  *
--Хоч  на  всіх  сердитий  часто,--
Все  ж  люблю  я  вас  квітчасто,--
І  сто  літ  з  любов’ю-щастям
Зичу  вам  ходити  рястом!!!
*  *  *
--Язик  май,  одначе  ти
Здуру  не  базікай,--
Бо  той  Розум  золотий,
Що  мов  без’язикий:
Лиха  матимеш  гарму—
Як  язик  розв’яжеш…
Говори,--та  знай  Кому,
Що  і  Коли  кажеш!!!
*  *  *
Має  силу  магічну  Слово…
Так  на  світі  одвік  було:
Платять  золотом  за  промови,
А  часом—і  свинцем  в  чоло…

Той  сказав—і  рахує  злото
За  свої  золоті  уста,
Інший  мовив—і  на  Голгофу
Вже  волочить  свого  хреста…

Можна  Світ  зруйнувати  Словом,
Можна—ніжно  заколисать…
Слово—Сила!  Вся  суть  у  тому—
Що,  Кому  і  Коли  сказать!
*  *  *
--Яка  хата—такий  тин,
Яка  мати—такий  син…
…І  брязкочуть  мої  нерви,
Як  розбитий  клавесин!
*  *  *
--Наче  й  подуми  мої  не  ниці…
А  проте,  що  дурне—то  дурне!
Любив  Батько  робити  дурниці,--
Та  й  зробив  ненароком  Мене!
*  *  *
--То  будуєм—то  геростратимо…
Все  життя  наше—сміх  і  гріх:
За  батьківські  гріхи  ми  платимо,--
Наживаючи  ще  й  своїх!
*  *  *
…Нас  випадково  зачали,--
Добро,  якщо  хоч  по  Любові,--
І  випадково  нам  дали  
Імення  й  Долі  випадкові,--
І  випадково  ми  живем
У  випадковій  плоті  й  Вірі,--
Аж  поки  геть  не  відпливем
У  таємничий  Вічний  Вирій…
*  *  *
На  жаль,  не  радилися  з  нами
Перед  зачаттям  Тато  й  Мама!
Якби  про  Світ  нам  розказали
Та  думки  нашої  спитали,--
Знає  лиш  Бог,--чи  захотіли  б
Ми  народитися  Отут!
*  *  *
Дають  Батьки  Долю,
Дають  нам  і  вроду,--
Та  й,  не  знавши  броду,
Пускають  у  воду,--
Бо  ніхто  не  знає
Що  кого  чекає,--
Щастя,  а  чи  Лихо
Діточок  спіткає…
*  *  *
Зле  чи  ні—наших  зачать
З  нами  не  погоджують:
Не  спитавши,  нас  Батьки
На  цей  Світ  народжують!
Добрі  гени  в  нас,  чи  злі—
Ми  у  тім  не  винні…
А,  зродившись  на  землі,
Жити  вже  повинні…
*  *  *
…Я  вибрав  би  інший  розум,
Я  вибрав  би  інше  серце,
Я  вибрав  би  іншу  вроду,
Я  вибрав  би  іншу  стать,
Я  вибрав  би  іншу  Долю,
І  Матір,  і  Батьківщину…
…Але  не  дано  Людині
Цього  усього  Вибирать!!!
*  *  *
Батьківські  гени,  мить  зачаття,
Навіть  саме  Ім’я  твоє—
Все  певну  Долю,  як  закляття,
Душі  Людини  надає,--
І  ти  не  вирвешся  ніколи
З  Її  невидимих  тенет…
…А  Долю  Світу  моделює
Макрокосмічний  «Інтернет»…
*  *  *
Я  не  замовляв  свого  народження,
Ні  своєї  Долі,  ні  походження…
Завинився,  Люди,  перед  вами  я,--
Але  винні  в  тім  і  Тато  з  Мамою:
Йолопів  кишить  і  так  на  Світі,--
Нащо  було  ще  й  Мене  родити?!
*  *  *
Ягня  не  винне,  що  Ягням,
А  Вовк—Вовком  зродився:
У  хибах  Світу  завинив
Той,  Хто  над  ним  трудився!
…І  марна  праця—розпікать
За  злобну  душу  Ката,--
Бо  його  Доля—від  Зірок,
Від  Матері  і  Тата!
*  *  *
Я  не  замовляв  свого  народження,
Ні  своєї  Долі,  ні  походження…
І  не  замовляв  цих  вічних  Війн,
Що  Світ  залили  сльозами  й  кров’ю!
…Я  родився  на  цей  Світ  з  Любов’ю—
І  мріяв  я  жить  в  Царстві  Любові!
…Мріяв  та  жадав,--а  довелось
Бабратися  Тут  в  Багні  та  Крові!!!
*  *  *
Ми  завжди  залежні  від  обставин—
Тих,  які  створили  для  нас  інші,--
Але  одночасно  й  ми  для  інших
Створюєм  обставини  також:
Ні  батьків,  ні  родичів,  наприклад,
Вибрати  інакших  ми  не  в  змозі,--
Але  в  нашій  волі  народити,
Або  не  народжувать  дітей…
*  *  *
Лиш  те  з  людьми  трапляється,
Що  на  роду  написано,
Що  Зорями—чаклунками
В  колисках  наколисано:
Не  перескочить  поїзду
На  паралельну  колію,--
І  нам  не  помінятися
Ні  з  ким  своєю  Долею…
*  *  *
Наш  володар—Доля!
Що  подієш,  Браття:
Нам  Її  кодують
Іще  в  мить  зачаття!
Імена  і  гени,--
Факторів  чимало
Саме  наші  Долі
Нам  начаклувало…
*  *  *
Маєм  те,  що  маєм!
Доля—як  і  Мати:
Вже  ж  Її  на  іншу
Нам  не  поміняти!
Шлях  тобі  снується—
Добрий  чи  недобрий,--
Доки  серце  б’ється—
Йди  ловити  Обрій!
*  *  *
Гени—це  характер,
А  характер—Доля,
А  Доля—це  клітка,
А  клітка—неволя…
*  *  *
Безпричинного  Зла  не  буває—
Не  бува  і  Добра  без  причин…
Якщо  Зло  тебе  Тут  сповиває—
Спричинив  хтось  із  Предків  цей  чин…
*  *  *
Доля—мов  комп’ютерна  програма:
Якби  мить  зачаття  була  інша,
Якби  інші  мали  Батьки  гени,
Якби  інші  нам  дали  Імення,--
То  і  Долю  іншу  мали  б  ми…
*  *  *
…Збагнути  важко—хто  тепер  ти
І  чим  збагачуєш  світи…
Все,  що  зостанеться  по  смерті,--
Оце,  Людино,  й  будеш  ти!
*  *  *
Як  в  морі  хвилями  вітри,--
Так  Долі  нами  грають…
Та  Їх,  як  рідних  Матерів,
Повік  не  вибирають,--
Чи  повна  щастя,  чи  журби
Судилась  Чоловіку,--
Яка  дісталась—ту  й  люби:
Вона  твоя  довіку!
*  *  *
Ой,  наткала  Доля
Килимів  нам  красних—
З  випадків  щасливих,
З  випадків  нещасних,--
Ой,  наготувала
Доленька  зі  смаком
Кому—булок  з  медом,
Кому—дуль  із  маком!
*  *  *
Дала  мені  Мати
Вроду  чорноброву,
Дала  мені  Слово—
Золоту  розмову…
…Та  в  саміньку  Душу
Пісня  та  запала:
«…А  щастя  не  дала,--
Бо  й  сама  не  мала!»
*  *  *
Своїх  Доль  не  вибирають,--
Хоч  і  трохи  коригують…
Як  в  Оркестрі:  Долі—грають,
А  Планети—диригують…
*  *  *
Все  Тут—Музика  Марноти…
Не  журися  без  пуття:
Кожен  грає  свої  ноти
В  цій  Симфонії  Життя…
*  *  *
Дає  сьогодні  Доля
Те,  що  хотів  я  вчора…
А  те,  що  хочу  нині,--
Вона  вже  завтра  дасть…
--Навіщо  мені,  Доле,
Багаття  захололе,
Навіщо  мені  солод
Вже  непотрібних  щасть?!
*  *  *
…Нарікань  гірких  на  серці,
Мов  каміння,  не  носи:
Іншим  людям  діставались
Ще  кривавіші  Часи!—
Лиш  поглянь  в  страшне  Минуле,
Позирни  у  ті  Віки,
Де  з  Нещасних  деруть  шкіри
Й  вирізають  язики!!!
*  *  *
…Якщо  хочеш  побажать  добра
Жінці-Матері,--то  побажай
Щастя  і  здоров’я  Її  Дітям,--
Бо  лиш  в  Них  усе  Її  життя!
*  *  *
…Бувають  Матері:
Спочатку  дасть  життя,--
А  потім  його  з  вас
І  висмокче  Вампіром!
*  *  *
…Під  дощами  Космічних  Енергій,
Десь  на  Гравітаційних  полях,
Як  в  солдата—крізь  міни  та  кулі,--
Пролягає,  Людино,  твій  шлях…
*  *  *
…Нащо  Розум  свій  хворобити,
У  містичний  лізти  Без?!—
Ми  всього  лиш  Біороботи,--
Біороботи  Небес:
Нами  Світ  оцей  оздоблено
Не  навік,  а  на  тимчас…
…А  чи  все  це  до  вподоби  нам---
Не  питалися  у  нас!!!
*  *  *
…Всі  ми—неповторні  дивотвори,--
Неповторні  красені  й  потвори,
Неповторні  генії  і  дурні:
Неповторно  творимо  й  співаєм…
…Однаково  Сірі  ми  буваєм—
Лише  прахом  в  кремаційній  Урні!
*  *  *
Ми  живемо  навпомацки,  сліпма,--
За  принципом:  «Та  якось  воно  буде!»
І  горе  нам  з  надмірного  Ума,--
І  горе  від  Нерозуму  нам,  Люди!
*  *  *
Народились  ми—і  перед  нами
Розпростерлось  віяло  Доріг:
І  якою  б  ми  не  мандрували,
І  яку  собі  ми  б  не  обрали,--
Все  на  Вічний  вернемо  Поріг…
*  *  *
Всі  йдуть  із  Небуття—у  Небуття,
Усі  шляхи—від  Бога  і  до  Бога:
Дороги,  по  яких  ми  не  пішли,--
Ведуть  до  того  самого  Порога!
*  *  *
Всі,  що  в  Світ  оцей  приходять,
Підуть  геть  одного  разу…
Та  не  треба  сумувати,
Бо  нема  в  журбі  пуття:
Ми  присутні  одночасно
І  в  Минулім,  і  в  Майбутнім,--
Ми  усі  у  Вічночассі,--
В  колах  Вічного  Життя…
*  *  *
…Там  нема  ні  Простору,  ні  Часу—
Там  тривання  Вічне,  Вічночас:
Там  Усі  ми  вічно  є  живими—
Разом  з  життєфільмами  про  нас…
*  *  *
…Життя  нікуди  не  втече,--
У  Майбуття  перетече,--
Не  буде  вічної  розлуки:
Нас  понесуть  в  собі  онуки
В  клітинці  кожній  і  сльозі—
Ми  разом  будемо  Усі!
*  *  *
…Допоки  небо  небом,
Допоки  твердю  твердь,--
Життя  зелену  парость
Не  подолає  Смерть,--
Допоки  Сонце  Сонцем
У  небесах  сія,--
Повторюватись  будем
В  цім  Світі  Ти  і  Я…
*  *  *
…Скільки  там  життя  того!—Мов  спалах!
І  один  кінець  у  нас  усіх:
Чи  сяйнуєш  Князем  в  пишних  залах—
Чи  злиднієш  в  закутках  тісних…
Всіх  ковтне  захланна  паща  Часу—
Щоб  нове  життя  вквітчало  твердь…
…Генії,  царі  і  свинопаси—
Всі  ми  Тут  приречені  на  смерть!
*  *  *
…Якби  хвороб  не  знали  люди,
Якби  зіщезло  Смерті  зло,--
Чим  лікарі  та  гробарі
Тоді  б  на  світі  харчувались?!
…Якби  нічого  не  було,--
Тоді  б  нічого  й  не  ставалось,
Якби  нічого  не  ставалось,--
Тоді  б  нічого  й  не  було!!!
*  *  *
…Ах,  недовго  на  землі
Жити  нам  в  бентезі  щирій:
Всі  ми  є  ті  журавлі,
Що  летять  у  Вічний  Вирій!
*  *  *
Все  на  Світі  витекло
З  Джерела  Одного:
Не  було  би  Доброго,--
Не  було  б  і  Злого!
*  *  *
Добро—зі  Зла,  а  Зло—з  Добра…
Стара  ця  Казка,  Гра  стара!
Межі  немає—і  не  було,
Бо  все  в  цім  Світі  є  Доброзло!!!
*  *  *
Поки  живі—світи  нам  шлях
Надії  Зірка  тиха:
Нема  ж  бо  Лиха—без  Добра,
Як  і  Добра—без  Лиха!
*  *  *
--Світи  мені  Зіркою  доброю,
Мето  недосяжна,  світи!—
Життя—це  гонитва  за  Обрієм,
Якого  повік  не  сягти!
*  *  *
До  Обрію!  До  Обрію!—Усі  розради  там,
Одвіт  на  всі  питання,  поставлені  Життям,
Усі  там  гойні  ліки  й  рятунок  од  біди…
До  Обрію,  до  Обрію—поки  живий,--Іди!!!
*  *  *
«Мій  улюблений  Вірш  Абрама  Кацнельсона»:
…Ото  такий  твій  шлях,  Людино:
Які  висоти  не  бери,--
Стає  подолана  вершина
Підніжжям  вищої  Гори!!!
*  *  *  
…Плив  життям  я,  мов  той  човен,
Золотої  ласки  повен:
Хлюпав  ніжною  любов’ю,
Пустував,  немов  дитя…
…І,  якби,  Великий  Боже,
Дав  мені  Ти  жити  знову,--
Я  б,  не  думаючи  довго,
Знов  обрав  таке  життя!
*  *  *
--Любить  Бог  таке  забав’я:
І  створив  мене—і  стратив…
Небагато  Тут  надбав  я,--
Небагато  ж  я  і  втратив!    (Епітафія)
*  *  *
--Маю  творчу  я  натуру:
На  зорю  іду—горю!
…І  творю,  творю,  творю
Літ-Макулатуру!!!
*  *  *
--Позаяк  цицькату
Я  не  пещу  Маню,--
То  ночами  тішусь
Тим,  що  графоманю!
*  *  *
Золоті  часи  книжок  рясних:
Всі  читати  книги  нині  вільні,--
Та  після  читання  певних  книг—
Можна  опинитись  в  Божевільні!!!
*  *  *
…Усміхнувся  друзям  Остап  Вишня,
Коли  його  несли  до  лікарні:
--«Це—лиш  генеральна  репетиція,--
Отже,  хвилювання  ваші—марні!»
*  *  *
…Іронічність  має  Доля
І  єхидство  немале:
Робив  зле—а  вийшло  добре,
Робив  добре—вийшло  зле!
*  *  *
…Дивлюся  я  на  світову
Шалену  веремію—
І  розумію  тільки  те,
Що  ніц  не  розумію!
*  *  *
Все  вертає  до  джерел…
Істина  стара:
Ті,  що  в  Душах  сіють  зло,--
Не  пожнуть  добра!
*  *  *
Добро—добре,  але
З  нього  й  родиться  Зле!
Зло—криваве,  а  теж
В  нім  добро  віднайдеш…
*  *  *
--Скрізь  моя  вина  є…
І  не  треба  слів:
Кіт  Елем  сам  знає—
Чиє  сало  з’їв!
*  *  *
…Однієї  ковбаси,--
На  жаль,  двічі  не  з’їси!
Хоч  і  ситі  були  вчора,--
Нині  знов  голодні  Пси!
*  *  *
--Мужчина—завше  хоче,
                 Але  не  завше  може,
А  жінка—завше  може,
               Але  не  завше  хоче…
Хай  же  могти  й  хотіти
               Їм  Небо  допоможе,--
Аби  завжди  здійснялось
               Те  Дієво  уроче!!!
*  *  *
«Жарт  щодо  Прізвища,  яке  дісталось  мені
                         У  спадок  від  Батька-Чеченця…»
--Це  по-російськи—Арабханов  я:
По-українськи  я—Арабханенко,
Арабханюк  або  Арабханівський,
А  по-вірменськи  я—Арабханян,
А  по-грузинськи  я—Арабханідзе,
А  по-румунськи  я—Арабханеску,
А  по-єврейськи  я—Арабханович,
А  по-норвезьки—Арабхансон  я,
По-італійськи  я—Арабханіні,
А  по-іспанськи  я—Арабханеро,
А  по-арабськи,  мабуть,--Ар-аб-Хан!!!
*  *  *
--Безперестанку  п’ю  «Зелену»,--
     Бо  горе,  людоньки,  у  мене…
--А  яке  горе?
--Та  ось  бачите:
     Не  можу  кинути  пиячити!!!
*  *  *
…Завжди  буде  тікати
Обрій  Пізнання,--Ох!
Не  нам,  дурним,  те  знати,
Що  знає  собі  Бог!
*  *  *
…Не  просто  так  живе  хробак,
Навіть  Пияк,--що  абияк…
…Усе  якусь  доцільність  має,--
Бог  же  не  дурень  позаяк!!!
*  *  *
…Для  чого  вся  ця  Веремія?—
Гарую  я,  гаруєш  ти…
Либонь,--для  зродження  Енергій,
Що  Божі  рухають  Світи…
*  *  *
…І  роса,  і  сльоза,  і  дівоча  краса…
І  лоза,  і  коза,  і  бджола,  і  оса…
Все  існує-живе  для  якоїсь  роботи,
Для  якоїсь  мети,  що  дають  Небеса…
*  *  *
Життя—це  вічні  варіації
І  комбінації  халеп,
Життя—це  вічні  «придибенції»--
І  вічне  дибання  у  склеп…
*  *  *
…Вовк  буть  вовком  не  перестане—
Такого  дива  не  чекай,--
Свиня  коровою  не  стане,--
Хоч  скільки  їй  не  дорікай!
*  *  *
--Чим  би  Грицько  не  тішився,--
Аби  тільки  не  вішався!
…А,  якщо  зле  вже  біситься,--
То  хай  собі  повіситься!!!
*  *  *
--Позаяк  неможливо
Бути  вічно  щасливим,--
Вибрав  я—що  можливе:
Вічно  п’яним  ходжу!!!
*  *  *
--Раю  Божого  розкоші
Обіцяють  нам  «Святоші»:
Їм  потрібні  наші  Душі,--
Щоби  з  Душ  зібрати  гроші!!!
*  *  *
…Розумним—заповів  Мудрий  Аллах:
«Найкраще  в  Рай  в’їздити---на  Ослах!»
*  *  *
…Відколи  Світ  оцей  триває—
Війна  Добра  і  Зла  кипить…
Поки  Добро  відпочиває,--
Сторуке  Зло  собі  не  спить!!!
*  *  *
…Іде  Війна  людей,  ідей,
Іде  Війна  всіх  «Так»  і  «Ні»--
І  кінця-краю  Їй  немає--
Оцій  кривавій  злій  Війні!
*  *  *
--Бачити  я  хочу
Скрізь  Любов  урочу…
Але  що  ж  то  бачу?—
Лиш  гризню  собачу!!!
*  *  *
…Слава  чи  неслава,--
Яка  мертвим  справа?!—
Полягає  в  землю
За  лавою—лава…
*  *  *
…Упіймала  Мишку  мисливиця-Кішка:
І  щаслива  Кішка—і  нещасна  Мишка…
…Отака  гостина  на  оцій  землі:
Кожен  когось  нищить,--щоб  напхати  кишку!!!
*  *  *
«З  крамольно-саркастичних  Віршів»:
--Зодіак  наш  народний—Жаба:
Споконвік  вона  давить  всіх!
…Якщо  хата  моя  згоріла,--
І  в  сусіда  нехай  згорить!
…Отакі  ми  «зичливі»  люди,--
Зайве  навіть  і  говорить!!!
*  *  *
--Хоч  різний  у  нас  хімічний  склад,
Різні  Душі  й  різні  біоритми,--
Але  всі  однаково  б’ємось,
Наче  свині  ті,  біля  корит  ми!
*  *  *
«З  крамольно-богохульних  Віршів»:
     (Гірко-Саркастичне)
                                         «…Ніхто  не  зміг  би  Убивати,--
                                             Якби  Бог  не  допускав  Убивства…
                                               …А,  якщо  Він  не  керує  цим  Життям,--
                                               То  який  же  Він  тоді  Бог?!»
                                                   (…Із,--на  жаль,  Неспростовних!--думок
                                                           Безбожного  Маркіза  де  Сада…)
…Бог,--у  Зоряній  імлі
Марно  час  не  гає:
Всім  Убивцям  на  землі
Любо  помагає!—

Помагає  Бідолах
Дико  грабувати,
Помогає  живу  кров
Катам  проливати!

Наче  Бульба  той  Тарас,
Він  з  усіх  глузує:
«…Породив  на  світ  Я  вас—
Та  і  знищу  всує!»

…Бо,  якби  Він  в  серці  мав
Справді  Ласки  море,--
То  на  Світ  би  не  наслав
Вічне  люте  Горе!!!    
*  *  *  
«Грицькові  Взаємини  з  Богом»:
…А  ми  з  Богом  навзаєм
Отак  любимось:
То  цілуємося  з  Ним—
А  то  чубимось!

Я—за  цей  Кривавий  Світ
Дорікаю…
А  Він—Дурневі  гріхи
Відпускає!

Я—докорами  Його
Пригощаю…  
А  Він—Дурню  в  гарбузах
Все  прощає!!!
*  *  *
«Мій  Іронічний  Зойк—до  Бога:»
--Чого  несеш  мене  до  Склепу?!—
О,  Боже  мій,--до  Світу  чаль!—
Я  так  «люблю»  оцю  Халепу!
Я  так  «люблю»  оцю  Печаль!!!

…Жартую  я,  Друзі  мої,--
В  Іронію  зарився:
Якби  повік  не  знав  Її,--
Повік  би  не  журився!!!
*  *  *
«Зі  Східної  Мудрості»
…Усім—і  Падишахам,  і  Феллахам,--
Усім  нарівно  дана  Смерть  Аллахом!
*  *  *
…Усім—і  Падишахам,  і  Феллахам,--
Усім  нарівно  дана  Смерть  Аллахом…
…Та  краще  в  Краю  Ріднім  бути  Прахом,--
Ніж  на  Чужині  бути  Падишахом!
*  *  *
--Усі  ви  брехати  вмієте,--
А  я  ось,  на  жаль,  не  вмію…
Ви  Правду  казать  не  смієте,--
А  я,--Божевільний,--смію!
*  *  *
«Єретичний  принцип  Лео  Таксіля»
--А  я  Правду  мовить  смію,
В  серці  маючи  Змію:
Все,  що  гідне  злого  сміху,--
Я  нещадно  Осмію!
*  *  *
…Найлегше  в  Світі  цім
Всім  Чесним  проживати:
Їм  нічого  брехать--
І  нічого  ховати!
*  *  *
«Думка  Піфагора»
--Хай  думають  що  хочуть,--
А  ти  за  Правду  стій,--
Нехай  собі  клекочуть,--
А  ти  по  Правді  дій!
*  *  *
--Хочу  людям  Правдою  служити,
А  виходить—лиш  халеп’я  нове…
Хтозна:  чи  сміятись—чи  тужити  ?!
…Бравий  вояк  Швейк—це  Я,  панове!!!
*  *  *
--Я  нічим  за  вас  не  кращий—
І  нічим  за  вас  не  гірший:
Не  було  б  мене  на  Світі,--
Хтось  би  мною  був  Тут  інший,--
Адже  мною  грану  Ролю
Бог  заклав  у  Спільну  Долю!
*  *  *
Той  марновір,  хто  до  Церкви
Бога  шукати  іде:
Як  не  знайшов  Його  в  Серці,--
То  вже  не  знайдеш  Ніде!
*  *  *
…Все  у  житті,--неначе
В  Шахах  отих  витворних:
Чорні—не  люблять  Білих,
Білі—не  люблять  Чорних…
…І,  хоч  Неприязнь  в  Душах
Нори  зміїні  риє,--
Всіх  нас  –в  Єдину  Скриньку
Вічний  Гравець  закриє!
*  *  *
--Байдуже  цей  Світ  не  споглядай—
Любов  Божу  в  серці  доглядай:
З  Ближнім  поділись  усім,  що  маєш,
А  захоче  Все,--то  в  пику  дай!!!
*  *  *
«Як  ми  «циганимо»  собі  у  Бога…»
--Дай,  Боже!    --Дав!
--Дай  ще!        ---Дав  ще!
…Та  нас  «несе»:  «Дай,  Боже,--Все!!!»
…Подумав  Бог,  поміркував,--
І  все,  що  дав,--назад  Забрав!!!      
                   (…У  нас  в  Армії  це  називалось:  «Оборзєлі,  Козли!!!»
*  *  *
--І  якого  біса  в  Космос  лізем
З  дурістю  своєю  і  залізом?!—
Чи  не  краще—дать  Планеті  ладу,
Ніж  у  Небі  здобувати  Владу?!
*  *  *
…Аби  прожити—кожен  дбає,
Та  щось  руками  загрібає…
А  хто  великим  став  «Цабе»--
Той  і  ногами  ще  гребе!!!
*  *  *
…Людина  без  твердої  волі—
Це  іграшка  в  руках  у  Долі…
Та  не  поможе  й  воля  хвацька:
Ти  все  одно  для  Долі—цяцька!
…Колись  покине  та  й  забуде—
Вже  кимось  іншим  гратись  буде!
*  *  *
Хто  може—той  не  хоче,
Хто  хоче---той  не  може…
…Химернії  Ти  долі
Подарував  нам,  Боже!
*  *  *
--Не  западай  в  азарт—не  варт!
Земне  життя—хвилинний  жарт:
Пограєш  мить—і  вилітаєш
Звідсіль  без  грошей  і  без  карт!
*  *  *
«Епітафія»
(З  Расула  Гамзатова)
--Мужньо  з  кривдою  лихою
Вів  одважний  Лицар  бій…
…Кривда  й  досі  бенкетує,
А  Герой—в  землі  сирій…
*  *  *
…Мало  є  на  світі  Одчаяк
Голову  за  інших  в  пекло  пхати…
…Зате  повно  скрізь  «Героїв»  є
Після  бою  шаблею  махати!!!
*  *  *
«Перефраз»
…Час  Катастроф…  І  все  втрачає  зміст—
І  золоті  фантоми  линуть  в  Ірій…
…Не  кожен,  хто  регоче,--Оптиміст:
Подеколи—це  просто  Дурень  щирий!
*  *  *
…І  яке  там  в  біса  Виховання?!—
Скільки  не  виховуй  Порося,--
Всеодно  Телям  воно  не  стане,-
Як  і  Вовченя—Ягням  не  стане…
…Ось  і  Виховання  казка  вся!!!
*  *  *
…Слова,  вирвані  з  Контексту  є  Брехнею,
Облудною—в  очі,--порохнею!
*  *  *
…Маріонетки  Неба,
Маріонетки  Долі…
…Добро,--як  в  людській  Долі
Є  хоч  Добра  доволі!
*  *  *
…Зуби  клацають:  «Холодно!»
А  живіт  бурчить:  «Голодно!»
Мозок—мучиться  думно,
А  Душа—плаче:  «Сумно!»
*  *  *
…Що  надбалось—те  й  проїлось…
О,  життя,--голодна  паща:
Ще  ж  одвіку  не  Наїлась
Ця  Минущина  пропаща!!!
*  *  *
…Усіх  ковтає  Час—неситий  Лев,--
І  Королів  земних,  і  Королев…
…І  нами  не  погребує  якраз:
Любенько  перехрумає  і  нас!
*  *  *
…Що  для  Поета  Слави  ряст,--
Якщо  на  світі  сльози  ллються?!
…Тоді  в  Поета  все  гаразд,--
Коли  усе  гаразд  у  Людства!!!
*  *  *
Поезія  народжується—з  Болю:
Поезія—Усмішка  і  Сльоза…
…Поет  не  вибирає  свою  Долю:
Поета  обирають  Небеса…
*  *  *
«Чиясь  Думка»
--Щоб  з  любими  Жінками
Життя  було,  як  Рай  вам,--
Цілуйте  Їх  частіше:
Це  не  буває  Зайвим!!!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
--Хочеш,  аби  Жінка
Ангелом  була?!—
Рай  створи  для  Неї—
От  і  всі  діла!!!
*  *  *
…В  Світі—як  у  полі,
Де  вітри  на  волі…
Затишно  Людині—
Лиш  в  любій  Родині!
*  *  *
…Гірше  лихо  знайти  годі,
Ніж  Родина  у  незгоді!
Щонайгірша  Божа  кара—
Поміж  родичами  Чвара:
Де  та  Кара  упаде—
Там  усе  занепаде,--
Пропаде  Сім’я  і  Рід,
І  Держава,  і  Нарід!!!
*  *  *
…Люба  дружина,
Люба  родина,
Любая  справа,
Любая  страва,
Та  відпочинку
Люба  година—
Тільки  і  втіхи
Має  Людина!!!
*  *  *
...Якщо  в  народі—різновір’я,
То  цей  народ—не  моноліт…
А  де  немає  моноліту--
Нема  і  сталої  держави,--
Є  збрід,  а  не  залізні  лави,--
Пожива  для  чужої  слави…
Давно  цю  Правду  знає  Світ!
*  *  *
«Іронічне»
--Як  Геракли,  ми  повні  снаги,
Як  Сізіфи,  ми  в  шалі  роботи…
…Нам  бракує  Ума,--та  дарма:
Головне—не  бракує  турботи!!!
*  *  *
…Дарувати  Жінці  квіти—
Кепський  натяк,  як  на  те:
Квіти  в’януть,--мовби  кажуть,
Що  й  Кохання—одцвіте…
*  *  *
Бог  Любов  заповів—і  Равлику…
Та  на  стежці  Любові—слизько:
Легко  Ближніх  любити  здалеку,--
Але  важко  любити—зблизька!
*  *  *
--Я  на  літак  сідать  боюся,
Але  наважився  б  таки,--
Якби  був  певен,  що  з  Дурними
Не  вибухають  літаки!!!
*  *  *
--Набір  кісток,  набір  кишок
Та  м’язів—ось  і  вся  Людина…
А  як  жадібно  в  Космос  лине,
Яка  Амбітність—Зорям  Шок!!!
*  *  *
                           Згадуючи  «Класиків»  Соцреалізму…
…Колись  приклад  брав  з  Ослів  я—
І  у  віршиках  любив
Дзвінкослівне    Пустослів’я,
Пустослівне  Дзвінкослів’я,--
І  його  так  само  плів  я,--
І  поклони  йому  бив!
…А  тепер  ось,  милі  Браття,
Палю  з  віршів  тих  Багаття!!!
*  *  *
--За  все  я  чесно  заплатив
Найвищою  ціною…
Гріхів—багато  на  мені!
Брехні—нема  за  мною!
Я  помилявсь  і  ослизавсь,--
Та  серця  не  озвірив…
Вірив  у  все,  що  вам  казав,--
А  казав  те,  в  що  Вірив!
*  *  *
…Смерть  каже,  що  Життя—
Це  Тимчасовий  Дім,--
І  каже  Блукачам:
«У  Вічний  Дім—ходім!»
*  *  *
…На  власний  Образ  і  Подобу
Створив  нас  Бог—землі  оздобу…
Якщо  це  так,--тоді  й  сам  Бог
Мав  Душу  з  половинок  двох:
Святу—і  Грішну  половину…
…То  що  ж  нам  ставлять  у  Провину?!
*  *  *
…Ось  я  й  дожився
До  божевілля:
Глузду—немає!
Думкам—привілля!

Нема  Кохання—
Не  любить  Дівка…
Зате  є  в  чарці
Гірка  Горівка!

…Ох,  ця  Горілка—
Змія  зелена!
…Та  більш  нікого
Немає  в  мене!!!
*  *  *
Лише  тих,  що  Розуму  не  мають
Й  Совісті,--Бог  щастям  веселить:
Перші—анічого  не  сприймають,
А  другим—нічого  не  болить!!!
*  *  *
Брехня  солодка—мирить,
А  гірка  Правда—сварить…
І  кашу  цю  житейську
Сам  Чорт,  напевно,  варить!
…Скажи  лиш  тільки  другу,--
Ох,  буде  серцю  туга!—
Про  друга  Правду  щиру,--
І  вмить  утратиш  друга!!!
*  *  *
«Зміст  Байки,  Автора  якої  не  пам’ятаю…»
…Скаржилася  Бочка  на  Обруч,
Що  Її  стискає  обіруч…
…І  відстав  Обруч:  «Що  ж,--будь  здорова!»
…А  тепер  про  Бочку  кажуть:  «Дрова!»
…Така,  як  Обруч,  і  Влади  справа:
Злетить—і  розсиплеться  Держава!
*  *  *
…Одні—манять  мене  в  Релігію,
Інші—тягнуть  мене  в  Політику…
А  у  мене—своя  Дорога:
Я  втомивсь  від  лукавства  Світу—
І  простую  собі—до  Бога!...
*  *  *
…Ця  облудна  краса  і  яса—
Це  для  тебе,  наївний  Юначе!
…А  моя  вже  Душа—голяса:
Чимчикую  собі  в  Небеса,--
Хоч  мій  шлях  і  задовгий,  одначе…
*  *  *
…Розмаїті  Дурні  в  Світі,--
І  звичаї  розмаїті:
Із  отого  розмаїття
І  виходить  Дивосвіття!
*  *  *
Диваків  на  світі—повно!
І  химерні  Скнари  є:
На  копійці  економить,--
А  мільйони  програє!
*  *  *
…Не  можна  знищити  Тирана,
Якого  Доля  береже…
Та,  якщо  має  Він  загинуть,--
То  й  Чорт  Його  не  встереже!
*  *  *
…У  Життя  трапляєм,  як  в  Тюрму:
Смертний  Вирок!    …А  куди  подітись?!
…Всі  ми  помираємо  тому,
Що  мали  нещастя  Народитись!
*  *  *
--Можеш  Світом  блукать,
На  стодив’я  дивитись…
…Та  на  похорон  свій—
Мусиш  вчасно  з’явитись!
*  *  *
Ми  в  змозі  обирать  шляхи  життя,--
Та  всі  вони  ведуть  у  Небуття…
Хоч  і  мінлива  Долі  коловерть,--
Але  незмінні  Зродини  і  Смерть…
*  *  *
На  того,  хто  собі  злото
Полюбляє  скарбувати,--
Завше  знайдуться  охочі
Його  скарб  розграбувати!
*  *  *
…То  ракети  Дурості
Швидкі-реактивні,--
А  верблюди  Мудрості—
Не  такі  активні!
*  *  *
…Стелемо  в  Рай  дорогу,--
А  Раю  все  не  видко…
…Добро  будує  довго,--
А  Зло  руйнує  швидко!
*  *  *
«Мій  улюблений  Вірш  Дмитра  Павличко»:
…За  мить  упасти  може  Світ,
Який  творився  сотні  літ…
Чому  Добро  таке  повільне,
А  Зло—швидке,  як  динаміт?!
*  *  *
…Людськими  кістяками,
Мов  купами  сміття,
Мостили  злі  Марксисти
Шлях  в  «Світле  Майбуття»!
*  *  *
Любов  і  Ненависть—Дзеркальні:
Все,  що  ви—нам,  те  і  ми—вам!!!
Що  бумерангом  запустили—
Те  й  трісне  вас  в  лоби  щосили!!!
*  *  *
…Усе—минуще,  але  не  минає,
В  Минулім  зафіксоване  навік,--
І  знов  до  нього  верне,--хоч  не  знає
Про  Вічне  Коло  Світу  Чоловік…
*  *  *
…Неосягненну  сутність  Бога
Ніякий  Ум  не  обійма:
Є  межі  в  Розуму  людського,
Лише  у  Дурості—нема!
*  *  *
Ріка  Вічності  не  тане,--
Все  до  Засвітів  несе:
І  минає  все  погане,--
І  минає  добре  все…
*  *  *
…В  Душі  кожної  Людини—
Скарб  нездійснених  фантазій,
В  Душі  кожної  Людини—
Скарб  несправджених  надій…
*  *  *
--Він  великим  був  «Цабе»,--
Але  вичерпав  себе:
Сторчголов  злетів  з  Олімпу—
І  тепер—ні  «Ме»,  ні  «Бе»!!!
*  *  *
…Звихнулись  люди  на  марнотах,--
Світ  мов  об’ївся  блекоти…
…Скажи  мені  про  що  Ти  мрієш,--
І  я  скажу  Тобі—хто  Ти!
*  *  *
«Земне  Життя»
…Прийдеш,--як  цяця,
Підеш,--як  паця…
Всім  нам  судилась
Доля  стара  ця:
Чистим  ніхто  ще  не  вислизав
З  цеї  «Халепи»--марна  і  праця!
*  *  *
…Вчорашнього  мене—уже  нема…
А  завтрашній—чи  буду?!—Там  пітьма…
Я  є  лише  сьогоднішній—і  смуток
Мою  стогрішну  Душу  обійма!
*  *  *
…Якби  ж  теє  знати,
Де  мусиш  упасти,--
Не  полінувався  б
Там  сінця  підкласти!
…Та,  якби  Майбутнє
Люди  прозирали,--
Від  нудьги  чи  жаху
Чень,  би  повмирали!!!
*  *  *
«Гірко—саркастичне»
--Живи,--і  не  скигли  до  Бога,
Не  думай,  що  легше  Йому:
Він  теж  хотів  Рай  тут  створити,--
Створив  же—лиш  Бійню  й  Тюрму!!!
*  *  *
«Гірко-саркастичне»
…Щоб  не  було  «Бунтів  на  Кораблі»,
Щоб  виконати  Місію  офірно,--
Майбутнє,  що  заховане  в  Імлі,
Нам  не  потрібно  бачить  яснозірно:
Як  Вівцям,  треба  йти  нам  крізь  роки—
Туди,  де  нас  чекають  Різники!!!
*  *  *
…На  торгах  зі  Смертю
Світ  би  не  скупився,--
Та  ніхто  від  Неї
Ще  не  відкупився!
*  *  *
…В  день  учорашній  не  повернеш,--
Нема  чого  за  ним  тужити,
Не  варто  й  завтрашнім  журитись:
До  нього  можна  й  не  дожити…
…Думай  про  те,  що  зараз,  нині
Потрібно  для  життя  Людині!
*  *  *
Ніщо  не  може  вбити  нас
Допоки  ще  не  час,--
І  не  врятує  ніщо  нас—
Коли  збіжить  наш  Час…
*  *  *
Зло—дасть  купу  злота,
А  Добро—скорботу…
Вибирай—до  кого
Підеш  на  роботу!
*  *  *
Зміст—одно,  а  форма—інше…
Що  де  знайдеш—годі  знати:
І  в  брудній,  убогій  торбі
Може  Золото  лежати…
*  *  *
…Міркуй,  але  не  гарячкуй—
І  поспішай  неквапом,--
Щоб  не  лишитись  для  офір
Дурноголовим  Цапом!
*  *  *
--Всім  хотів  служити,--
Та  прийшлось  тужити:
Усім  не  догодиш,--
А  собі  нашкодиш!
*  *  *
Новий  День—нові  Проблеми!
І  повік  тобі  тужить:
Від  Проблеми—до  Проблеми
Отак  мусиш  вічно  жить!
…А  коли  помреш  в  журбі,--
Звернеш  зір  до  Неба:
«Боже,  дякую  Тобі,--
Що  вже  Ніц  не  треба!!!»
*  *  *
…Не  журися  аж:
Все  Тут  є  міраж,
Все  Тут  є  обман—
Золотий  туман!

Юних  втіх  полон—
Не  навік,  ачей:
Все  мине,  як  сон
З  молодих  очей,--

По  воді  спливе,
Злине  з  хмарами,--
Захмеливши  нас
Диво-чарами,--

І  лишиться  нам
Щастя-світочку,--
Як  тії  води  
У  решіточку!!!
*  *  *
«Про  Космічну  Місію  нашого  життя»
…Горю,  горю—і  Душу  в  прірву  вергаю:
Оце  творю  я  Вічну  тут  Енергію!
…А  нащо  Ми,  Раби,  Отут  страждаємо,--
Ти,  Боже,  все  мовчиш,--а  Ми  не  Знаємо!
*  *  *
…Навіщо  Бог  нам  Зло  дає,
А  Чорт—у  ребра  б’є?!
…А  щоб  збагнули  ми,  дурні,
Що  найдорожчим  у  житті,
Що  найсолодшим  у  житті—
Добро  Любові  Є!!!
*  *  *