| Сторінки (1/39): | « | 1 | » |
Виносити вади фізичні на сміх - це гріх.
Хтось надто низький, у когось дві пари ніг,
Та в цирку потвор здавалося це смішним...
Стерильна Європо, і як ти живеш із цим?
У цирку потвор платили добре, тому
Ці люди самі радо ішли на глум.
Ба більше: калічили часто себе
Й здорові. Кось там дивує це?
У нас в Україні сьогодні - потворний рай!
Яку лиш захочеш, таку собі й вибирай
Потвору МОРАЛЬНУ... У цирку бракує місць,
Тому ці потвори усюди, де можна. Скрізь! -
На радіо, бордах, брошурах і по ТБ;
Усюди, де можна впхнути, пхають себе.
Причина проста: у цирку бракує місць,
Тому ці потвори ґвалтують наш мозок скрізь...
Електорат - це глядач у цирку потвор,
Піратська стара платівка, а ми її - на повтор.
Політика - річ серйозна, ми ж - люди прості,
Було би що їсти й були щоб здорові всі,
І мир у державі. Нас не цікавить суть.
Рівно, як те, які там потвори прийдуть -
Зелені чи сині, чи ще якісь. Нам все одно.
Хочемо так щоб було, як у кіно!
...Потвор так багато, а в цирку бракує місць,
Спрацьовує принцип: ти чи тебе хтось з`їсть.
Змагаються в ницості, в підлості та у брехні,
Потвор так багато! І хочуть до цирку всі.
Усім заправляє клоун, людей смішить
І медом мастить по вухах, аж ніс горить
Від тих обіцянок брехливих. Наш дон Кіхот,
Шукає собі хлопчинка нових пригод.
...Мій бідний народе, як гірко, що ти - глядач,
Тому й не кінчається смуга твоїх невдач.
На дикі й безумні шоу в нас попит є,
Тому нас годують ними, бо просять ще...
Давно відхрестилась Європа від цирку потвор,
А ми цю платівку знову і знов - на повтор...
18.07.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2019
Стій, озирнися, позаду – юрба!
Шляху назад у героїв нема,
А у обхід – ненадійні шляхи,
Ходять по закутках лиш слабаки.
Пильно поглянь у мільйони очей,
Люди вже чули сотні речей,
Сотні казок – їм набридла брехня!
Їм остогидло брести навмання!
В серці – надія, в руках – прапори,
Вся Україна сьогодні – це ми!
Нам треба світло в кінці цього дня,
Дня, що чорніший від вороння!
Вся Україна в огні без пожеж,
Вся Україна чекає… Я – теж!
Стій, мій герою! Маєш мету –
Не нарікай на дорогу тяжку,
Не повертай з неї на манівці,
Міцно тримай компас в руці!
Стій, мій герою! Стій, зупинись!
В очі людей цих ще раз подивись…
Перепочинь… а тепер – до мети!
Не зупиняйся – народ свій веди!
04.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806648
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2018
Моє серце осиротіло, Тату...
Як мені пережити втрату?
Як мені научитись жити
Без тепла рук твоїх на світі?..
Моє серце осиротіло, Тату...
Скільки ж я не встигла сказати!
А життя - швидкоплинне море,
Тільки в ньому не тоне горе...
Моє серце осиротіло, Тату...
Хоч навколо людей багато,
Рідних, милих і серцю любих,
Та вже Батька - ніколи не буде...
Моє серце осиротіло, Тату...
Чим цей біль, скажи, вгамувати?
Чим цю рану залікувати?
Так болить мені, чуєш, Тату?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806647
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.09.2018
А в кімнаті було тихо,
Ще й годинник, як на лихо,
Тиші й смутку дикий сплав
Ходом стрілок виміряв.
Ноти всі в своєму світі,
Друзі всі в минулім літі —
Телефонами привіт
Шлють у мій осінній світ...
А на серці було важко,
На столі стояла чашка,
В чашці був зелений чай,
А на дні — навік прощай.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Ти лежиш у полі, а над полем – небо,
Ти лежиш і знаєш: поспішати треба!
Тут війна довкола, ця краса – омана!
Як змія, підступна сторона незнана!
Ти лежиш, солдате, в морі із колосся,
Пишно-золотому, як її волосся…
Милої волосся подушку вкривало,
Море золотаве спати не давало…
І тепер не спиться, та не та причина, –
Ця краса навколо – наче домовина!..
Можна не проснутись, ледь зімкнувши віки,
Можна залишитись спати тут навіки…
Ти лежиш у полі, а над полем – сонце,
Те, що заглядало у твоє віконце.
Крадькома крізь штори пробиралось в хату,
Гріло й цілувало лагідно, як мати.
А тепер не гріє – обпікає щоки,
Палить, випікає в серці слід глибокий.
Вже не стерти з серця ту пекучу мітку…
Заживуть ці рани, звісно… Та не швидко.
Соняшник самотній дивиться на тебе...
Скільки ж пережити тобі, Сонце, треба!..
Скльки пережити... Скільки пережито!..
Скільки побратимів тут війною вбито...
Ти лежиш у полі, а над полем – хмари,
Десь сидять у кріслах виродки й нездари,
Ті, що розв`язали цю війну прокляту,
Ті, які наслали нам біду у хату!
Ти лежиш, солдате, й не пускаєш зброї…
Виживи, будь ласка, доблесний наш воїн!
А у цьому ж небі і Господь витає…
Де ж та правда, Боже? Ми її не знаєм.
Липень, 2014р.
Фото загиблого бійця Антона Кірєєва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806545
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2018
Коли втрачаєм рідних, серця на друзки вщерть...
Перед тобою ми всі безсилі, смерть...
Здається, сильні, здається, вільні, як молоді,
Й такі мізерні, такі безпомічні в біді...
У вічних справах, здається, встигнем, що є ще час,
А він крізь пальці, немов вода, тіка від нас...
Життя - як мить, а вчинки - вічність, не забувай!
Ми не вмираємо тоді, як ідемо за край -
Життя триватиме в серцях, що люблять нас,
Над пам'яттю людською не владний навіть час!
Померти можна на землі, ще будучи живим,
І жити, мертвим будучи, століття і роки...
Коли втрачаєм рідних, серця на друзки вщерть,
Та чи існуєш ти насправді, всесильна смерть?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2018
Ти є, моє Серце! Знаю: ти є…
Вітер шепоче ім`я твоє,
Тіні малюють тебе на стіні.
Тільки от… справді чи уві сні?..
Ти є, моя Душе! Знаю: ти тут!
Ще не знайшли таких куль і отрут,
Щоб отруїти Любов у мені,
Щоб закувати Життя у труні!
Ти мій! Зітканий з мрій, сподівань і надій!
Ти – заголовок у казці моїй!
Все поміняти у долі "на раз",
Щоб в тої долі вибороть "нас"…
Вибороть "нас" ненадовго, на мить…
Не співчувайте – так дужче болить,
І не кажіть, що його вже нема…
Будь же ти проклята, чуєш, війна!!!
Вітер ім`я його ще не забув…
Як МЕНІ взяти й сказати: «Він був»?..
Самообман? Може й так, та моє
Серце казатиме вічно: «Ти є!»…
26.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Судді!
Ваш судний день також прийде!
Сьогодні судите мене -
Та й вас ця участь не мине.
Шакали!
Гризуть кістки і точать кров,
І брешуть, гавкаючи знов...
Вже знаю вашу я любов.
Злодії!
Ви в себе вкрали людську суть,
Хоч не помітили, мабуть...
І діти ваші в тім зростуть,
Що ви украли...
Повік не маючи свого,
Бо крадене - завжди ярмо!
Невже не знаєте цього?
Так знайте:
Яке зерно, такий врожай!
Розплати довго не чекай,
Бог є на світі - так і знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2018
А небо неначе прорвалось...
Всесвіт розмито дощем...
Всі фарби у сіру змішались,
На серці - то смуток, то щем...
Й до осені ніби далеко,
Ще літньому бути теплу,
Гніздиться поважний лелека
В сусідів моїх на даху.
Від опару дихати важко,
Повітря густе і тяжке...
Про тебе я думаю часто,
Наснись мені, серденько, ще!
Хай грози мені нагуркочуть
Про тебе далекого вість,
Бо серце змиритись не хоче
Із втратою...Хай розповість
Про тебе хоч сон швидкоплинний...
Та знову не спиться мені...
Явися хоча б на хвилинку,
Востаннє в щасливому сні!..
Це небо неначе прорвалось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806430
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2018
Стій, де стоїш, ближче — не треба;
Дихати важко мені біля тебе,
Думати важко, слова несміливі…
Боже, які в тебе руки красиві!..
Стій, де стоїш, ближче — занадто,
Ближче знести я сьогодні нездатна…
Завтра — можливо, завтра — напевно…
Скільки вже років тікаю. Даремно!
Все вибудовую стіну між нами,
Щоб було легше спати ночами…
Кепсько виходить, мусиш те знати:
Зовсім не хочу її будувати!..
Хочу я націло бути твоєю,
Бути з тобою — не за межею;
Стіни не зможуть мене заховати
Від почуття, яке можна вдихати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Легше піти, коли зв’язані ноги,
Важко піти, коли зв’язане серце;
Значення мають слова застороги,
Поки Любов у життя не ввірветься.
Легше дивитись очима в пов’язці,
Важко — в рожево-ясних окулярах;
Вірити можна радісній казці,
Поки Любов не розтане в примарах.
А закохатись — серцем порожнім,
Аніж таким, де лишилася рана.
Переступити совість не можна,
Поки Любов з того боку не стала…
грудень, 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Час, як пісок,
Тихо котиться вниз…
Щастя ковток
Ти в полоні держиш.
Волі жмуток,
Щоб забути, — нема.
Ти був мій бог –
Ось чому я сама…
21.10.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
Землю вкутала ніч,
А на серці — весна,
Хоч блука за вікном сіра осінь.
Знов сиджу віч-на-віч
Із собою сама —
В мене так вже давно повелося.
Сон тікає чомусь, —
Він боїться мене…
А чи лиш посміятися хоче,
Що ніяк не навчусь
Я не думати, де,
Як і хто тебе любить щоночі…
Посміятися? Ні!
Сон до мене не йде,
Не приспати щоб зоряні мрії:
Потонути в тобі,
А коли ти заснеш –
Цілувать твої зімкнені вії.
Милуватись, як дивом
Найбільшим із див,
Твоїм сном аж до самого ранку…
Мрії надто красиві,
І тільки за тим
Сон не рушить їх аж до світанку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
А ось і ти... Ох, де ти був?
Я так гукала — ти не чув!..
Проходь, сідай... То ти не сам?
І що ж тепер робити нам?
Хильнемо чаю чи вина,
А далі буде ніч без сна, —
Крапки розставимо над «І»
У цій історії сумні...
Хоч не для всіх вона сумна, —
За це і вип’ємо до дна.
О, не лякайтеся, молю!
В ревнивих муках не горю.
І головою, я клянусь,
Об стіни з розпачу не б’юсь.
І розум все ще при мені,
Та гордість вже, напевно, — ні...
Я другий келих підняла,
Щоб хоч провідати прийшла.
Все мовчите і мовчите,
Як на весіллі, сидите...
Як на весіллі... Западня!
Куди ж тепер подінусь я?
А зараз встану і піду —
Ось тільки третій ще наллю!
А третій буде за Любов,
Щоб не зустріти її знов,
Забути щоб її ім’я...
Стривайте! Хата це — моя!
Ідіть до біса звідси ви, —
Спасибі дуже, що зайшли,
Та вдруге вас я не пущу.
Скінчився сон дурний...
Встаю...
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Все йде, як іде, —
З нічого в нікуди…
Але все ж дійде,
Бо ми таки — люди!
Все йде, як іде,
Прямує до цілі,
Та скільки людей
Дорогу згубили!
Все йде, як іде…
І я загубилась,
В безодні очей
Твоїх розчинилась.
А світ все іде,
А я все блукаю, —
Немає ніде
Дороги до раю…
На думці одне:
Інакше не буде —
Нас Доля веде,
Бо ми — тільки люди…
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Я, зустрівши тебе ненароком,
Зрозуміла, що досі твоя…
Я кохала тебе стільки років,
Що, здається, ми майже сім’я.
Сніг вкриває волосся і плечі,
А я тану від сяйва очей!
Ти не дуже змінився, до речі,
Моя казко із циклу «Disney».
Сніг вкриває волосся і плечі,
А могла би це бути фата…
Я не дуже змінилась, до речі,
Тільки посмішка зовсім не та.
Сніг вкриває волосся і плечі…
Як я хочу тебе обійнять!
Але ВСЕ ТАК ЗМІНИЛОСЬ, до речі.
Як же прикро тебе відпускать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
По швах порвались почуття
І розсотались мрії…
Ми не збагнули до пуття,
Чи зшити їх зумієм.
І, не збагнувши, розійшлись,
Дорвавши, що лишилось…
Що «від кутюр» було колись,
В сміття перетворилось!
У полиняле, півтонке
Лахміття із Кохання…
Нас від морозів не спасе
Таке благеньке вбрання.
Убоге, в плямах від образ,
Докорів, звинувачень.
З слідами куль від вбивчих фраз
І завчених пробачень —
Ми схожі так на жебраків,
Та дрантя не знімаєм.
В одежі з дивних почуттів
По вулиці блукаєм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
На небесах живе Господь,
А я, мабуть, — під небесами…
Ти в гості інколи заходь,
Поп’ємо Всесвіт з пирогами.
Нам місяць лагідно світить
Буде, підвішений до стелі,
Авітер з хмар пухких стели́́ть
Повітряно-м’які постелі…
Щоби солодким був твій сон,
Молочним Шляхом тебе вкрию,
Мобільний вимкну телефон
Й тебе теплом своїм зігрію…
А ніч подивиться на нас
Зірок мільйонними очима.
І пошкодує у той час
Вона про те, що не людина…
грудень, 2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
На краю
За два кроки від тебе стою,
Віддаю
Тобі крила свої, бо люблю.
Ти лети,
Мій коханий, вперед, до мети;
Не могли
По землі ми пліч-о-пліч іти.
Стежка ця
Привела нас тепер до кінця;
Знаю я:
Вже назад нам нема вороття.
Віддаю
Тобі крила свої, бо люблю,
І молю:
Ти лети, а я ще постою.
Ти мовчиш?
Ну, чому ти, чому не летиш?
Вже летиш…
Я з тобою: ти вверх, а я — вниз…
липень, 2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Твоя досконалість — в моїй голові,
Вона, як хвороба, засіла в мені…
Діагноз: невтішний. Симптоми: страшні.
Твоя досконалість — у серці на дні…
Вона, немов вірус, потрапила в кров,
Діагноз невтішний: ХРОНІЧНА ЛЮбОВ…
2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Ти — моє все,
Ти — моя вічність!
Щось надсвяте,
Серця дотичність.
Щось «надтаке»…
Надбожевільне,
Надголосне,
Сильне і вільне!
Я між рядків
Роки блукаю,
В плетиві слів
Щастя шукаю.
Ти — моя суть,
Ти — моє щастя
Й горе, мабуть…
Хай йому трясця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Політ над Вічністю удвох
І вище. Вище тільки Бог!
Без жодних правил, засторог, —
Таким бува пролог...
Польоти — небезпечна річ:
Вітри, стовпи і темна ніч.
Душа з душею віч-на-віч —
Ох, ризикова річ!
Кому хто неба завинив,
Кому хто сонця не вділив
І хто що на землі лишив
Заради... Все! Обрив!..
А там у щастя був портал,
Вже близько. Жоден не дістав.
Любов — лиш в парі ідеал...
Таким бува фінал...
2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Ти літав хоч раз по небу?
Якщо ні — летіти треба!
Що ти кажеш? Ти не вмієш?
Як таке казати смієш?!
Хто ж навчив мене літати,
Сонце, зорі обіймати,
На рівні витати з вітром,
Розмовляти з цілим світом?!
Як ти кажеш? Ти не знаєш?
А хіба не пам’ятаєш,
Як тримав мене за руку,
Як у рай штовхав крізь муку,
Як приспав мій страх очима,
Що були дивніші дива?
Ти штовхнув мене у муку —
Відпустила твою руку
І злетіла вище неба,
Так тікаючи від тебе.
Легко-легко я літала,
З світом тихо розмовляла,
Вільно-вільно говорила
Все про те, як я любила!..
Не топчися над землею —
Лети в небо, хочеш, — з нею;
Не штовхай її у муку,
Не пускай вже її руку…
Ти народжений літати,
Ти ж навчив мене кохати
Так, як мало хто уміє!
Хай душа твоя не тліє!..
Я вже більше не страждаю,
З іншим в небі я літаю;
Але як змогти збрехати,
Що ще хочу я літати?..
весна, 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Взяти на руки, щоби спасти,
Міцно обняти, щоб зберегти,
Хочеться землю свою у цей час…
Господи любий, зглянься на нас!
Хочеться стати для неї щитом,
Зброєю, світлом, любов`ю, добром;
Щепленням бути від лютих зараз!..
Господи милий, зглянься на нас!
Вкласти в долонях спати її,
Щоби спочила хоч уві сні,
Щоб відігрілась від льоду образ…
Боже всесильний, зглянься на нас!
Розпач безмежний мене обійма, –
Йде в Україні наразі війна…
Бачив її крізь століття Тарас…
Боже великий, зглянься на нас!
Рук моїх мало – треба усі!
Вільний народе на вільній землі,
Київ, Черкаси, Харків, Донбас, –
Де ваші руки? Хто окрім нас?
Бог допоможе в чеснім бою –
Йди до кінця за Ідею свою!
Довго бродив в нас байдужості квас!
Боже єдиний, врятуй усіх нас!
Наша Вкраїна вічна, як Ти!..
Молимо, Боже, її захисти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783919
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018
У бій завжди йдуть сміливі,
Війну починають - зрадливі,
Гинуть в боях - найкращі,
А зиск з цього мають - пропащі...
Війна має колір: чорний,
Брудний і сумний, потворний...
Чорна діра висмоктує долі,
Топить серця у горі...
Історію пишуть безстрашні,
Безумці, що вірять у краще!
Слабким у ній місця немає,
Історія зрад не прощає!
Тиранів самі породили:
Бо змовчали, не зупинили
Влаштований ними бал сатани
У хаті своїй налякані ми...
Історію пишуть безстрашні...
І хто знає, як воно краще:
Чи варто безстрашним гинуть в бою
За грішную землю свою?..
17.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783918
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018
Свобода пахне короваєм –
Святковим хлібом запашним…
Її ціну ми добре знаєм –
Не подарована ж ніким!
Не подарована… Здобута
В запеклих каторжних боях,
Але Свобода ще закута,
Як Прометей той у віках.
Їй білі груди роздирає
Орел двоглавий, людоїд;
Щодня, неситий, прилітає
Попити крові на обід!
Та кров Свободи невичерпна,
Як русло сивого Дніпра, –
Своєї крові в її вени
Народ мій вперто підлива!
Міцні й легкі Свободи руки
Тримають неба нашу синь,
А в небі регіт дикий чути –
Боги кричать: «Покинь! Покинь!»
В Свободу в`ївся запах диму
Від обгорілих чорних шин…
Хтось знов голосить «сину, сину»
Над мертвим тілом молодим…
В Свободу вп`явся запах крові,
Солоний, теплий і бридкий…
Ущерть наповнені долоні –
Вдавись, двоглавий орле, пий!..
Народ мій вперто наповняє
Свободи вени повсякчас…
Ця кров ціну високу має,
Розплати скоро прийде час!
Свобода пахне буйним вітром,
Що зло змітає на шляху!
Він рознесе по всьому світу:
Орел подох! Ганьба орлу!
07.05.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783769
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2018
Десь так, може, рік на шостий
я сказала собі: «Досить!»…
Але ти на той час вже прописався у моїх думках і снах. Без моєї на те згоди. Незаконно. Орендував мої думки на невизначений термін. Оселився там разом зі всіма своїми речами і звичками. Порозкладав на поличках і по закутках свої слова, посмішки, дотики і мрії, не лишивши місця для інших… Не лишивши місця для мене…
Мені з тобою було тісно і душно, але я довго мовчала, бо сама колись запросила тебе пожити… Ненадовго...
А рік на десятий
я все ж тебе вигнала з хати.
Зі скандалом. Ти довго стукав у вікна і двері, ходив колами, сидів на ґанку, скаржився у всі інстанції на дострокове і протиправне розірвання договору. Протиправне!..
Я пишалася собою і своєю завзятістю, із якою будувала мур під колючим дротом і грандіозні плани на майбутнє. Майбутнє без тебе…
Та тільки на поличках все ще лежали твої мрії і звички. Вони хотіли тебе… І я хотіла…
І десь через тиждень
я з-за муру до тебе вийшла.
І, розчинивши настіж думки зі снами, сказала: «Вертайся!»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783758
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Це місто так давно втратило тебе. Як і я... Але чи відчуло воно свою втрату так, як відчула її я? Хто зна, але навряд чи. Це маленьке байдуже місто не спроможне осягнути масштабів цієї втрати. А мало б! Адже відразу без тебе воно стало холодним і непринадним. Всі ці дивні люди... Як вони могли не побачити таких очевидних змін, не відчути?..
Я любила це місто. Попри його убогість, нещирість, несмак і міщанство. Попри всі його численні недоліки. В нього була Душа... Воно мало Наповнення і Сенс...
Це божевільне місто! Але якось місто сказало мені по секрету, що це я божевільна. Хто зна, може й правда...
Це місто таки втратило тебе. А я - ні. Бо не можна втратити того, хто ніколи тобі не належав... Давно вже час це збагнути.
Чому ж ця НЕвтрата так болить, розкажи мені, місто?..
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783479
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Сердець я чую півтони:
Твого, свого і Долі...
Ну як ти міг, скажи, піти
На вірну смерть без зброї?
Я чую шепіт буйних трав
І вітру стоголосся...
Ти сон і спокій в мене вкрав
І все, що не збулося...
Відкрий-но очі, подивись -
Усі чомусь ридають...
Ти ж говорив мені колись:
"Герої не вмирають!"
Сердець я чую півтони:
Твого, свого і Світу...
Усе мине - лише живи!
Настане наше літо!
Усе мине, усе збіжить,
Поплине за водою...
Побудь зі мною ще хоч мить!
Молю: побудь зі мною!..
Сердець я чую півтони -
Твоє чомусь стихає...
Мене з собою забери
Туди, де куль немає!..
Чомусь оплакують тебе...
Це - я, твоя єдина!
Ти - моя Вічність! Моє Все!
А в тебе все - Вкраїна...
Сердець я чую півтони:
Свого... Свого і Горя...
Небесна Сотне, ти прийми
До лав своїх Героя!..
26. 02.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Господь нас учив прощати,
А в мене на серці – ґрати…
За ґратами – розпач, мука
І ненависть тягне руки
До горла, – чимдуж стискає!
Ключів від тих ґрат немає…
Прости мені, любий Боже,
Що волю Твою негоже
Виконую… Це – несила.
Я монстра в собі зростила,
Що виє і помсти хоче,
Що ридма рида щоночі
За вбитими і за тими,
Які прикидались глухими;
За тими, які рабами
Тихенько зросли між нами…
Роками зростало лихо,
А нам: тільки б тихо, тихо,
А лихо на нашій дурі
Зросло і зчинило бурю!..
Прости мені, любий Боже,
Що серце моє не може
Простити – розплати просить,
До скону, до хрипів «досить»
Мерзоти, яка вбивати
Прилізла! Прости за ґрати!..
18.01.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018
Пишу листа тобі, Солдате,
Мій любий друже, рідний брате.
Ну як ти там?.. Ото дурна –
Таке питаю… Йде ВІЙНА!..
Пишу листа тобі, Солдате,
Мій добрий янголе крилатий!
Ти захищати від біди
Мене й країну йшов туди!
Пишу листа тобі, Солдате…
Багато хочеться сказати
Найкращих в світі теплих слів,
Щоб їх промінчик серце грів.
Пишу листа тобі, Солдате,
І хай не буду навіть знати,
Хто ти і як твоє ім`я,
Але в думках з тобою я!..
Пишу листа тобі, Солдате, –
Писати легше, ніж стріляти…
Пишу, бо хочу, щоб рядки
Тебе від куль уберегли!
Пишу листа тобі, Солдате.
Затихнуть «Гради» й автомати,
Засяє сонце в небесах,
І ми забудем весь цей жах…
Пишу листа тобі, Солдате.
Ти будеш жити і кохати,
Ростити діток і сади,
Коли повернешся з війни!
Пишу листа тобі, Солдате,
І дуже хочу обійняти,
Вловити подих, серця стук,
Відчути силу твоїх рук.
Пишу листа тобі, Солдате,
І буду Господа благати,
Щоб Він тебе в бою беріг,
Щоб ти вцілів і переміг!
Пишу листа тобі, Солдате,
Та час його уже кінчати.
Багато різного в душі –
Всього не скажеш у листі.
Пишу листа тобі, Солдате,
Мене, до речі, Свєта звати.
Цілую тисячу разів!
Героям Слава! Досить слів…
Серпень 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783385
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018
Сука ти, війна!
Хочеш крові? – На!
Налили сповна,
Тільки пий до дна!
Тільки пий на раз,
Як абсент чи квас,
За полеглих нас
В цей неладний час!
Він, цей час, лихий,
До страждань глухий,
До добра німий,
Підлий і такий…
Особливий… Так,
Наче Долі знак…
Ми відчули, як
Пахне Воля!.. Смак
В неї, як вино, –
Встояне воно,
Дороге, а дно –
Не дістати! Що
Наша кров – не квас
Ми відчули враз!
Не нап`ється з нас
Жодна із зараз!
Бо в крові – ВОНА,
Встояна, міцна,
Надто дорога
ВОЛЯ! Пий, війна!
Пий же нашу кров
Хоч упийся! Знов
Стукіт підошов
По серцях пройшов!..
Хочеш крові? – При!
Чи ж тобі втямки,
Що подохнеш ти
З тої крові?.. Вмри!..
Сука ти, війна!
Думка лиш одна:
Хочеш крові – на,
Тільки пий до дна!!!
26.11.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783135
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2018
Зайде сонце колись божевільного дива,
Дня, в якому ходжу нещасливо-щаслива,
Дня, в якому живу і з тобою, й без тебе,
Дня, якого люблю, хоч ненавидіть треба.
Я навчилась страждати, ніхто щоб не бачив,
Я навчилась мовчати — слова мало значать,
Я навчилась кричати, серцем — до неба;
Я співаю чомусь, хоча плакати треба.
Зайде сонце оте — вже не буду співати,
Серце зобов’яжусь комусь іншому дати;
Стане світ мій в ту мить безнадійно-порожнім, —
Аж тоді взнаю я, як ненавидіть можна…
2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Мертве слово із книг ожило і вбиває –
«Війна»,
І голодну пащеку до нас роззявляє…
Страшна!
З пащі кров`ю смердить і гнилою брехнею,
Книжки
Того смороду, підлості й злоби тієї
Не передали.
Мертва тема з уроків воскресла й стріляє –
«Війна»,
І дорожчого, певно, уроку немає…
Нема!
Хлопчаки, які вчора ще ручку тримали,
Сьогодні – калаш,
Роки вчились, а іспити склали
В цей час.
Люті зомбі із фільмів страшенних постали
Й відкрили гроби.
Ми жили, але більшого жаху не знали,
Ніж привид війни…
24.02.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782861
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
У золото осінь фарбує волосся,
І сяйво медове в мені розлилося...
Це сяйво обпалює тіло щоночі...
Мій опік солодкий! Я тебе хочу!
Розпатлана осінь розсипала листя.
Мій світ кардинально з тобою змінився:
Таким непричесаним стало життя!
І принципи всі геть пішли в небуття!..
Розхристана осінь скидає одежу...
Ти ж знаєш: тобі я одному належу.
Пожовкло, засохло все листя минуле,
Відколи себе я твоєю відчула!..
Скуйовджена осінь з оголеним тілом...
Страхи і турботи у вирій злетіли,
Лишились удвох наодинці з тобою -
Ми хворі осінньою цею любов'ю!
Стривожена осінь боїться за мене:
Чи зможу ще бачити листя зелене
Опісля сліпучого золота ночі?
Ця осінь Така, що й весни не захочу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Вже осипається цвіт вишень
Квітучим снігом у траву.
До тебе смерть підкралась ближче,
Відколи ти пізнав війну.
Вона чатує зовсім поряд,
Чекає промаху. Не спи!
Ця смерть, мабуть, психічнохвора –
Вбиває кращих лиш… Як ти…
А смерть з війною подружились,
Удвох змовляються тепер
І докладуть значної сили,
Щоб ти помер…
А я молитимусь за тебе!
А я у Бога попрошу,
Щоб Він тебе укутав небом –
Від куль і від дощу!..
І осипається цвіт пишний
Квітучим снігом у траву…
Вродити влітку мають вишні!
Не осипайтеся, прошу!
23.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2018
В жменьках маленьких світ він тримав
І по краплинці їй дарував.
Дивно: ЯК рученьки сина малі
Несли для неї моря й кораблі?
ЯК він і гори, й міста, і мости
В крихітних ручках таких умістив?
Ще – сподівання та крила із мрій
Ніс у дарунок мамі своїй…
Жменьки маленькі вже підросли,
Всьому навчились, змужніли вони,
Стали опорою, силою сил,
Поміччю мамі і всім, хто просив…
Руки мужчини обручку вдягли,
Потім… на лихо зброю взяли…
Цупко війна держить руки синів…
Руки Героя склали в труні…
Материн світ поховали із ним,
Усі сподівання розтали, як дим,
Крила із мрій обпалила війна –
Хай буде проклята тричі вона!!!
_________
Всіх матерів, що живуть без життя,
Їхніх Героїв, які майбуття
Нам здобували – і полягли,
Не забувайте! Безкрилі вони…
25.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2018
Так хочеться писати про Кохання,
А пишеться не те. Все не туди...
Коли моя земля у визвольнім змаганні
За право БУТИ б`ється, - там усі думки.
Так хочеться писати про Любов,
Про добре, світле, вічне і прекрасне,
Але в повітрі надто пахне кров -
Усі думки про вічне миттю гаснуть...
Їдкий цей запах душить звідусіль,
Залазить в серце, в мозок, труїть душу.
Пишу солдату: "Любий, ти поціль!
Щоб не тебе лишень"... Писати мушу!
Так пам`ять каже, так диктують ті,
Що закатовані лежать в могилах;
Всі ненароджені і мертві, і живі,
Яких чума московська підкосила...
... Цей запах крові душить звідусіль -
Не заховатися і не умити руки.
На цій землі, щоб їсти хліб і сіль,
Боротись мусим, аби і завтра БУТИ!..
...Так хочеться писати про Кохання,
А пишеться не те. Все не туди...
Напишемо колись. А зараз йде змагання.
Страшна, непоетична ця ПОЕЗІЯ ВІЙНИ...
25.02.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2018
Ці весни!
І ніби такі подібні,
А завжди такі несхожі!
Чужий хтось стає раптом рідним,
По-іншому йдуть перехожі.
Їм крил додається і щастя,
Вони дістають із шухляди
Усе, що ховали і, трясця,
Усе, що боялись сказати!..
Ці весни!
П`янкі, запашні, неспокійні,
Вразливо-чутливо-дотичні...
І більше ми часу в обіймах
Проводимо, в справах незвичних:
Рахуємо зорі в калюжах
І ходимо пішки багато;
І навіть коли нам «не дуже»,
Це трішки подібно на свято.
Ці весни!
Як хочеться їх упіймати,
Щоб жити навіки весняно!
Хтось скаже, що я дурнувата,
А я просто-на-просто… п`яна!
Я п`яна цією весною,
Я так хочу вірити в Мрію!
Залишся, будь ласка, зі мною –
Без тебе я вже не зумію!..
Лютий, 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018