| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Зимовий вечір, ми з тобою
Під зорями стояли в двох,
В повітрі холодом заграло
В тобі я віднайшла тепло.
Ти дивився мені в очі,
Так ніжно говорив люблю.
Та мить безцінна, мить з тобою,
У пам'яті її навіки залишу.
Твої вуста моїх торкнулись,
Так ніжно й солодко було.
Цей поцілунок, забудуть мої губи,
А серце радістю цвіло.
Душа моя його запам'ятає,
Момент цінніший за життя.
Той вечір пристрастю палає
Цим спогадам не буде забуття.
І ти в мені, і ми з тобою,
Шалений вирій почуттів.
В той час ми були самі собою
Зірвали тисячу мостів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Зимовий вечір...Я сиджу, а в голові лише ти,
Хм, цікаво, а ти думаєш про мене? Напевне ні...
Напевне марно сподіваюсь, що любиш ти мене.
Можливо, я для тебе як доза... Прийняв, покайфував і все,
Шукаєш іншу.
Ну нехай, але...
Ти маєш знати що без тями покохала я тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
На небі хмари, блискавка і грім
І наступає сива, чорна днина.
Стара мати збилась з ліку днів,
Бо там, на сході, бореться її дитина.
О, мамо рідна, ти мене не жди,
бо я вже з світом білим попрощався.
За чорную хустину ти мене прости
З Україну і за тебе, мамо, в небеса подався.
Пробач матусю за доленьку таку,
Пробач, що небеса мене забрали.
В саду твоїм трояндою я зацвіту
Прощай, пора мені, у мирі спочивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018
Коли печаль закралася в душі,
Коли весь світ здається марним.
Не падай духом, встань і йди,
Іди в перед до визнання, до слави.
Та пам'ятай, що на землі
Всі люди рівні і всі достойні.
Отож, не зазнавайся, просто йди,
Іди, небоячи на дно упасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2018
Буває так, не помічаєш світ,
Ідеш по вулиці й журба стискає рани,
В пориві тьми, немов остання мить,
Ти йдеш небачучи пригради.
Ти йдеш в перед, до цілі чи мети?
О ні, ти йдеш у супереч зізнанню,
Зізнанню того, що ти є на Землі,
Що ти в цім світі всетаки людина.
А що тебе чекає в переді?
Ти йдеш опустивши голову до долу,
Сховавши погляд від пітьми,
Ти йдеш, небачучи нікого.
І раптом, ніби голос з висоти,
Ти підіймаєш очі, дивися довкола,
А там зима - лежать сніги
Й заквітчана тюльпанами дорога.
Йдеш далі і сонце грає з поглядом твоїм,
Обманює що ти попала в літо.
А ти не віриш, осінь ж на дворі!
Яка пора тоді блукає світом?
Буває так, не розумієш слів
Читаєш і неможеш прочитати.
"Куди ж іти" - спитає розум твій,
А це ти маєш в серця запитати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018