| Сторінки (5/431): | « | 1 2 3 4 5 | » |
я дивився телевізійні новини.
повсюди все те саме: в людей горять котушки.
повсюди люди ходять, наче під прицілом,
їх кидають до буцегарні просто в прямому етері.
люди не мають мізків. – я тобі точно кажу!
кожне вважає себе невизнаним пупом світу.
а де ж ваше рівне братерство? де ваша совість, га?
ці новини – як підфарбована чорно-біла стара кінохроніка.
думаєш, я перебільшую? те, що ти нібито бачиш –
то в телебаченні, отже не може назватися правдою.
я вже не маю сили товкти всю цю воду в ступі;
прокинься й поглянь сама, і подумай без упереджень:
вбий багатьох, щоб врятувати одного;
вбий невинного, щоб не загинуло 100 невинних –
мій чайник вже закипає. я знаю, що бачить сліпий
– чи на своїх ногах, чи на твоїх колінах.
тренд тероризму знову невпинно поповз угору.
тут половина – неправда, а ще половина – брехня.
та сама стара гримаса на новому старому обличчі,
та сама стара конячка на перегонах корупції.
архімандрит дурдомський закликав своїх прочан
нахилитися до щонайвищих цінностей. – га? ти чула?
на вашому місці, люба, я б так не усміхався.
в наш час – особливо, хоч він і не особливий,
довіряти не можна нікому. завжди замикайтеся на ніч,
мила усмішка – нею не завжди відкупишся від убивці.
ти чула? я з тобою серйозно знов розмовляю.
те, що там в телевізорі – все сповнює нас песимізмом,
та я вже не можу вірити такій очевидній брехні.
а ти – стережися: я – той, хто проходить крізь стіни;
я – непідкупний бугаймен, я тебе заарештую –
недаремно ж я знаю, що бачить он той сліпий,
коли його приголомшити новиною з-під телевізора.
жвавіша ще з двох комет загрожує рідній землі
ходінням ген до успіху, узявши, як мудрий геракл,
її на плечі шлях, та нижче якомога.
якось я читав один журнал.
його було написано, звісно, для людей.
та я все одно читав, і ніяк не можу збагнути:
невже людська голова – корзина для цього всього?
не паліть павичів та пав у задунайських славнях:
це не такий прометеїв подвиг, як повсякденний.
ви, люди, цей: не пишайтеся так благозначно-бучно.
ви, люди, той, ну як його: не базікайте так безглуздо.
ви, люди, не дуже думайте: ви не такі розумні,
ви розбили моє гуманне за сто доларів штучне серце.
дитинко, що сталося? га? розмовляю з цим телевізором!
думаєш, це випадково? справді: це – щось нове.
кажу йому: ваші цінності мають від'ємну вартість.
так звані права людини не дають вам права на злочин;
кицька, що спить на твоїх колінах, прекрасно мене розуміє.
я знаю, що бачить сліпий: він не бачить зовсім нічого, –
ти подібна в цьому й до нього, і до своєї кицьки
on your feet or on your knees, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=5yErVGV8J38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
я пережив багато смертей мого серця.
про якісь тобі розповів, про инші – не хочу.
колись я сказав собі: досить! помирати – не панське діло.
то, очевидно, була дуже зухвала заява.
коли я побачив тебе, я забув ті дрібні епізоди,
бо ти дала мені все, без чого життя – не життя.
холодно і самотньо без тебе. пора мені знов збиратися
на той світ, та чи звідти зможу повернутися? ні, навряд.
якщо ти колись почуєш цю пісню, моя маленька,
ти й сама зрозумієш: все сталося надто швидко, –
справді, все було надто добре, щоб бути правдою.
ми йшли додому поволі; ми говорили про все
крім кохання. це – неймовірно, а ти забула?
потім в твоїх очах я побачив мільйони сонць,
і ми поєдналися, як я гадав, навіки.
холодно і самотньо. чи зможу я це подолати?
коли ти почуєш цю пісню, я вже буду на небесах,
але й звідти тобі докорятиму: все було надто добре,
щоб про нього забути, – й надто добре,
щоб бути правдою.
моя душа була голою – ти опорядила її
неземним, небувалим, надзвичайним натхненням.
ти навіть не здогадувалася, що ти для мене значиш.
так, вона була надто розумною, щоб читати у мене в серці
пісню кохання, що я складав
з її поглядів, жестів, сміху: все й так було надто добре
too good to be true, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
всі бояться, кожен чогось боїться, –
що вдієш? кожне воліє остерігатися.
бояться павуків, щурів, гадюк,
бояться кицьки, що перейшла дорогу.
– бояться всього, що їх лякає,
не кажучи вже про речі
з парними копитами.
щодо мене, я не боюся ніякої нісенітниці.
я живу, як вважаю правильним,
і ні на що не зважаю.
я не боюся стояти, коли всі кудись біжать,
я не боюся битися, коли ворогів багато.
я вірю, що правда – на моєму боці.
не боюся дарувати серце юним леді,
не боюся їх катати на велосипеді.
мої руки – чисті, в душі немає зла,
але я боюся бродячого бугаймена.
бугаймен не відрізняє фуги від буги-вуги,
він хоче тобі продати терцію, скерцо й монаду.
він завжди цікавиться, що в нас сьогодні на друге
і щодня поривається йти хрестоносцем
до сирен ботанічного саду.
тримайся, як можеш. не показуй, що ти боїшся.
краще тобі взагалі ніколи його не знати.
він шарудітиме в тебе під ліжком,
він соватиметься у тебе в голові.
він сховається в тебе в якійсь нервовій клітині,
і сидітиме там, доки ти не помреш.
– завжди тримай дробовика напоготові,
якщо не боїшся бугаймена
й ходиш, де він блукає
boogeyman, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=bsAydylM_g4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
досі не можу повірити, й не можу про це не думати.
справді: чому так кепсько та криво влаштовано світ?
нас ненавиділо забагато поганих дурних людей;
ми не знали, як їх багато, ми діяли по-дурному.
ми вчилися літати, й літали гарно та високо.
всі на те задивлялися, й чекали, коли впадемо.
присягаюся: це правда. все це було для тебе, –
не для заздрісних поглядів, а для тебе, щоб ти літала.
ми справляли наше кохання, як справляють свято весни.
не відпускали сонця ввечері, потім благали ніч не йти.
не можу забути солодкої музики в темряві,
не хочу забути, як ти давала тій музиці змісту.
ти завжди знаходила іскру запалити святий вогонь.
хто крім тебе міг би розбити моє приречене серце?
леле, і ти розбила!
горе, жорстокий світ!
хлопці не плачуть, та я плакатиму колись:
того дня, коли помиратиму, плакатиму про тебе
all for you, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
ми ніколи не бачимо зла, що коїться в світі.
ніхто не почухається, доки не засвербить.
не чекай допомоги, коли на тебе напали.
байдужі очі людей страшніші за всі небезпеки.
до чого я це кажу? вовк під твоїми дверима,
казковий пластмасовий вовк.
зараз не час базікати про кохання.
ці балачки заважають усвідомити всю реальність.
хто тобі допоможе? ті перехожі вівці,
що, відводячи очі вбік, вважають це раціональним?
зараз їм страшно, а потім казатимуть своїм дітям,
що на ґанку у тебе лежить справжній пластмасовий вовк.
не дивися на мене, як на дурного.
не звертайся по допомогу, коли можеш зробити сама.
той вовк, що в тебе на ґанку, боїться, що ти не вийдеш.
а ти не боїшся вийти? зрештою, ти – в себе вдома,
а хижий пластмасовий вовк – біля твоїх дверей. гей-гей!
the wolf, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
кожен з нас має свій темний чи світлий бік.
зі мною ти маєш обидва. це – суперечлива думка.
мій світлий бік – бездоганний, бо я не люблю хвалитися;
а мій темний бік – теж бездоганний, але вже з иншого боку.
хочу тобі це пояснити. я був двієчником у школі,
тож не чекай чудес, як сама прогулювала уроки.
серденьку, я ж не брешу? що ти про мене думаєш?
знаю, ти хочеш вірити в щось хороше й прекрасне,
та все, що ти можеш бачити – то якраз той мій темний бік.
хочеш – віддам тобі все, що я від тебе отримав.
я знаю, в кого я виграю, і знаю, кому програю.
я нікому нічого не винен, я завжди платив за все.
хочеш, щоб я шкодував? я не бачу, з приводу чого.
був би я добрим хлопцем – було б добре, та я не є.
це вже затерта приказка: ти бачиш те, що отримуєш.
без сумніву, десь мають бути й кращі чоловіки.
я ще таких не бачив, але хто замовляє мелодію,
той отримує ту, що замовив. справді, тупі прислів'я,
та що нам до того? повернися до мене знов.
я – такий, яким є сьогодні, і такий, яким буду завтра.
не плач. замовляй мелодію якої тобі заманеться.
якщо ти колись зустрінеш досконалість, то буду не я.
а я буду, певно, розбійником в фільмі твого життя,
і то ще тобі пощастило, я ще не зовсім відбитий
blackheart, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
от тобі й на! крихітко, як це все розуміти?
в кого ти там закохалася? йди геть, і нема проблем.
я знаю все на світі, ти – можливо, щось инше.
ти знаєш, як це працює. впораєшся, коли що.
я закоханий в рокенрол. так, це – моє кохання.
якщо це справді так, я за тобою журитимуся,
та не дуже. мій рокенрол завжди буде зі мною.
це, якщо подумати – все, про що я мріяв.
чесно кажучи, я ніколи не мав однієї постійної дівчини.
як я живу? гасаю цим світом, і це мені до вподоби.
я частенько дурію, люблю руйнувати й трощити
все, що має чи мало цінність. люба, сумуй за мною!
це важко: уявити, що старію з кимось вдвох.
краще вже з багатьма, тобто з самим собою.
чую, як б'ють барабани; надходить ще краща пісня.
– повір, я люблю їх всі: навіть тупі й ще тупіші.
я закоханий в рокенрол. так, це – моє покликання.
маленька, я за тобою журитимуся, та не довго.
знаю: мій рокенрол завжди буде зі мною,
і це, як не крути, справді навіки круто
rock 'n' roll, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
я – той, хто зветься маразматроном. я – загребуща рука.
моє повне буття – агонія, мої слуги ґвалтують землю.
я – пихатий, улесливий, лагідний, вкрадливо-злодійкуватий –
в моє ім'я вже 6000 років чиняться всі щонайбільші злочини.
я зробив лицемірство звичаєм, а параною – законом.
мене звуть тупим фанатизмом, а також – священним шльондром.
я перекручую правду, щоб правити. обман – то моя корона.
я – імператор брехні. всі скигліть мені під ногами!
я вас грабую, вбиваю, позбавляю людської гідности,
– я міг би від цього мати й трохи побільше прибутків.
ви клеїте підлабузників, ваша втіха – бити мені поклони.
мої обіцянки – цяцянки. я – політик найвищого сорту.
я виступаю, як армія, перед цим замордованим світом.
я промовляю про велич, про могутність, про славне минуле.
мій прапор, заляпаний кров'ю, закликає вас бути хоробрими.
я веду вас до вашої долі; аж до самої вашої смерти.
дітки, на ваших кістках постане ще більше палаців
для невситимого бога, як би хитро його не звали
orgasmatron, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=q_wstN5TclI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
гаразд, ви хто? а, знаю. нарешті ти, cучий сину,
побачиш своє омріяне світло. воно – сліпуче.
авжеж, авжеж, вам не страшно. тобі вже не 10 років,
ти знаєш, з якого боку вмикається камертон.
хочеш, дам тобі 1000 доларів,
щоб ти одужав надійно? я знаю, як вмикається
й вимикається твій слуховий апарат.
маю ліки – ти можеш зрадіти, коли я тобі їх дам.
а можеш і не зрадіти, коли маєш собаче серце.
ну, яке твоє серце? ти повинен думати швидко,
поки я в відповідному настрою. пересядь в інвалідний візок,
перестань пити віскі, й не дивися на сонце влітку.
ні, я не лікар гауз. називай мене m.d. rock.
лягай он на ту кушетку на живіт і скидай штани.
зараз прийде сестра, зробить тобі укола.
тим часом нам треба знати ваших найближчих родичів.
не маєш таких? ну, значить, все своє забереш з собою.
плечі назад, лежи струнко. з цим горбом треба щось робити.
це не коштує зовсім нічого. ось. ну як, не болить?
ти верещиш надто гучно. прийми яку-небудь пігулку.
тобі вже не 10 років. як будеш слухняним хлопчиком,
я не змушу тебе хворіти болісно й дуже довго.
добре. наступний! – що? ми ще не все зробили?
можна зробити рентген, але то – за великі гроші,
для цього нам треба знати вашу кредитну картку,
дату вашої смерти й за кого ви голосували.
останній медичний огляд – це ж справді велика подія!
це твій останній шанс позбутися всіх негараздів,
що тебе переслідують. – правда? сувора лікарська правда:
постійна втеча від смерти позбавляє тебе здоров'я.
тримай свій рахунок. бачиш? не забудь там внизу оплатити
dr. rock, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
залізна потвора з пекельної кузні:
металевий скрегіт, деренчання й грім!
розжарена трансмісія сприймає удари поршнів;
дракон зітхає чорним димом, стелиться по слідах.
я приборкав грозу, плюю в око дияволу!
нема такої сили, котра б мене спинила.
хаха, хотів би насправді цю вражу силу побачити!
я катаюся вбивчим страхолюд-допотоп-одороблом.
великий мотлох пре вперед своєю лінією.
у нього в серці верещать всі марсіянські злидні.
іскри летять з очей; він любить з'їжджати з глузду;
він надто швидкий, молодий та безверхий,
щоб нагло врізати дуба.
тримайся міцніше, відчуй, як вібрує червона гарячка!
трусить тебе лихоманка! грими усіма кістками.
коли джаґернаут нарешті витрусить з тебе душу,
ти отримаєш кеті джонс, а з нею – й жаданий спокій.
бач, я приборкав грім, я плюю всім чортам мезиочі!
ніхто мене не зупинить, хто спробує – пошкодує.
дядьку, а ви серйозно? а ну ж, поцілуй себе в дупу.
наздожени мій металобрухт, і сам таким брухтом станеш
ridin' with the driver, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
всі ви знаєте правила. га? я вже казав?
спробуйте зробити все правильно сьогодні,
і я присягаюся: не поскаржуся ні на кого,
якщо сьогодні ввечері й відкину свої копита.
хехе. ні, я не вірю, що цей нелегкий,
небезпечний музичний бандитський шлях
записано мені в моїх зірках.
я буду тут ще довго-довго, крихітко:
я тут, в цьому бізнесі, з'їв вже, напевно,
як не собаку, то слона чи гіпопотама.
я народився для рокенролу. така моя скромна потреба.
я впав у цей світ блискавично, як падає блискавка з неба.
закладіться на власні життя, продайте мені ваші душі.
я куплю їх недорого, ви отримаєте рокенрол.
перше, ніж вийти до вас, я валявся у штучній комі
двадцять, а може, й тисячу, клятих фінансових років.
бачите, я бігаю вашим триклятим світом
мов дурний, а для чого? просто вбиваю час.
я намотав вже, напевно, мільйон
миль на свої колеса,
я зустрів вже, напевно, мільйон
дівчат, смішних меломанок.
як хто вам казатиме щось брехливе й погане про мене
та про мій рокенрол, бийте таких по пиці.
рокенрол не замінить релігії, він її гарно доповнить.
прийдіть, принесіть подяку новій електричній церкві
за те, що вона згуртувала таку прогресивну громаду!
я не даю спасіння, я не даю прокльонів.
ваше життя налагодиться – для того я з вами тут.
правду кажу вам: я народився, як падає блискавка з неба.
я впав у цей світ, було боляче
й смішно, бо так мені й треба
built for speed, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
я не вірю жодному слову твоєї брехні.
можеш дивитися, як замовляю вечерю собі на сніданок.
ні, ви не можете зрозуміти мене, міледі.
я – з низьких соціяльних верств, я вихований на вулиці.
так. як на мій пролетарський смак,
ви не коштуєте ні копійки.
ваша яскрава обгортка збила мене з пантелику,
ваша фальшива сутність розбила моє грубе серце.
– ну, не зовсім розбила, але якби навіть і так,
я присягаюся: це була б не моя провина.
виникає питання: чому я ще й досі тут.
вам потрібен продажний раб для ваших дурних забаганок.
я змінюю місце роботи, шукаю нової хазяйки,
я – ніяк не причетний до ваших нових досягнень.
це, можливо – безвихідь. де в вас тут вихід, до речі?
щось подібне до цього я бачив по телевізорі:
в ваших очах не буває сліз, ні почуттів у серці –
так само і в мене. з нас була б ідеяльна пара
ain't my crime, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
крихітко, що за фокуси? ти дуриш мене, це – факт.
твоє магічне коло – не там, де воно насправді.
а ти сама: ось ти була, а ось тебе вже немає.
і це вже не вперше я помічаю твоє махлювання.
ти думаєш, і в мене козирі в рукаві?
уважай. раз, два, і жодного шахрайства!
ось так, маленька. вчися. магія – це те,
без чого ти не зможеш морочити людям голову.
а тут незвичайне діло: з твоєї легкої руки
моє, як то кажуть, життя заплуталося екстремально.
а цього разу, можливо, ти будеш трохи уважнішою:
раз, два – ось я був тут, а ось я вже десь далеко.
га? ти мене розпиляла? дитинко, це що за цирк?
десь мені, може, й смішно, а десь я вже й зажурився.
в цій хаті немає живлющого пійла. треба піти купити.
але ти не знаєш закляття, щоб я колись повернувся
nothing up my sleeve, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
собака з кам'яною мордою вдивляється в туман:
вже западає ніч, незабаром ворота відчиняться,
ватага вояків виходить на гулянку.
це місто береже високий камінь.
що на ньому вибито? здається, череп і кості.
цей камінь був свідком безлічі таких от прогулянок,
що ми з них поверталися аж перед світанком.
бийте в тулумбаси! хлопці, ось і вона,
наша покинута битва вчора в сльозах.
я вражений! біжу, як німий, на ворога;
ріжу та рубаю; вороги кричать.
їхній крик летить до неба, та не долітає.
щит, меч, сталь та кістка!
без ноги твоя невістка.
собака з кам'яною мордою – він давно глухий.
що йому до вашого галасу, дикі гуси?
він замріяно дивиться в туман, нічого не бачить,
та він знає, що діло робиться, що вороги вмирають.
войовничі вигуки, полум'я та дим.
гей, кому судилося померти молодим?
гей, гори навіки, горе не велике. ти – мішок лайна!
замахнися й падай, на землі – безпечно, пси тебе з'їдять.
скрикнули коні всі разом. ось вона, мрія вікінга!
списи поламані стирчать в багні, мов очерет.
друзі, мені відрубало руку, потопаємо в озері крові.
наші мечі – смертельно п'яні. годі, пора додому!
рідна мати земля бере тебе в обійми.
ти гримнувся об неї, мов кучерявий дуб.
якийсь дурний хробак вже лізе тобі в вухо;
твоя пам'ять згасає; ти думаєш в напівдрімоті:
я славно загинув, хлопці! побачимося в вальгаллі
deaf forever, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=S0rgmNPWYxs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
ти матимеш лиш одну спробу. правила – дуже прості;
істина буде там, де її вже не буде видно.
пояснюю: ви чуєте, як здалеку щось насувається.
невдовзі вже можете й бачити:
мокре, бліде, й моргає,
мов вицвіла кінозірка.
а там, у високому замку, куди вам немає входу,
вже скоєно злочин. вони примусять її до крику,
рвучи її тіло пальцями і гризучи зубами.
в відчаю дівчина бачить: всі її мрії скасовано.
вона потребує знеболення. хтось його принесе;
раптом ти бачиш: загублений джоні!
ось хто виє на місяць.
час прискорився. час прискоритися! боже, час обирати.
не бійся: це буде легко: до тебе вже там усміхаються
дівчата з гострими білими зубами
в придорожній корчмі.
однак ти досі бажаєш знати приховану правду.
що ж, це також можливо: великі й ще більші проблеми
так само чекають, що ти зробиш свій вибір правильно.
там, в долині, в заплаві, чується тихий спів.
алігатори тихо співають. вони співають про те,
як дуже сумний сільський хлопець не вмів танцювати,
бо щоразу, коли він танцює, музики рвуть собі струни.
ти все шукаєш; ти все ніяк не знаходиш того знеболення,
бо щоразу, коли знаходиш, хтось стріляє тобі прямо в голову.
такі правила, синку. поглянь: он загублений джоні
спокійно виє на місяць.
цей хлопець здається дуже поганим, злим.
насправді він дуже старається, та щоразу, коли він ставить
на правильний номер, той номер зникає з лиця арифметики!
як таке може бути? ти знаєш веселу саллі?
щоранку вона, мов сновида, блукає містом,
і скуповує нижню білизну в крамницях, яких нема!
потім вона в тій білизні фігурує на фотографіях,
і це вважається доказом, що весела саллі існує.
не дивуйся, що ми сидимо на вокзалі в залі очікування.
гучномовець знов верещить, що люди забули про людяність;
що виховання калічить дітей, а школа їх добиває,
і ще там про щось. ти, як завжди, шукаєш кредитну картку,
та де вона знов поділася? на бога, знайди її швидко!
немає? загублений джоні там,
як завжди, виє на місяць
lost johnny, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
обачайся, коли чуєш запах небезпеки.
той привітний незнайомець здається мені підозрілим:
тихо вискочив з кущів, і крутить тобі в'язи!
тримай то все в темному місці, перебувай у тіні.
знай: вони, ці падлюки, виходять тільки уночі.
твоя тінь ожила, вона знову сопе десь поруч.
спробуй її зрозуміти: без тебе не може ніяк.
де б ти не йшла, вона нудно волочиться слідом,
по суті вона – твоя тінь, тож буде з тобою до смерти.
чуєш якийсь невиразний гомін – замовкни й тихо мовчи.
маючи справу з невдахами, стирай їх на порох всіх.
дивіться там нагорі в спальнях. думайте головою,
слухайте голос сумління. знайдете мертвих – будіть.
математик цілує вампіра. краще замкнути всі двері.
тут справжні щурі, їх мільйон, вони виїдають мій мозок.
зрозумів: це якась нерозумна й дуже нечесна гра.
як я тебе впізнаю в цих заляпаних кров'ю трупах?
die you bastard, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
я не вірю казкам, які ти мені повідаєш.
я не купую речей, які ти мені продаєш.
чому ж ти зі мною досі?
ти гадаєш, мене вже продано
до останнього ґудзика. – справді?
я не знаю, як заперечити. слухай, чого я хочу:
я хочу твоїх казок. розкажи мені щось про славу,
про україну, про козаків. про козака голоту:
чи справді він славний? що він зробив? забув.
от ти мені й нагадаєш ту саму стару історію.
ой, зашпортався, перечепився. не бійся, я не впаду.
гадаєш, ніколи не треба йти навпростець куди треба?
дитинко, я вже ж не підліток боятися несподіванок.
просто я досі міркую: чи може так бути,
що справді впаду, й ти збиратимеш з мене,
тобто з моїх уламків, нову, бездоганну істоту?
ти побачиш, що зараз справді важкі часи,
ніколи нічого ніяк не виходить,
як ти бачиш в уяві за зразком абсолютної правди.
я тебе залишаю. подумай про щось практичне:
про фінансові справи, про гроші, бо зараз важкі часи.
а тим часом повідай мені якусь героїчну казку –
чи буде вона новою, чи все тією самою.
а тим часом залиш мене тут. спробую якось оклигати.
ця хвороба мене втомила – це точно. ні, стривай:
допоможи мені вийти. веди. тут – не хочу.
забери мене з цих лабет справді неславної смерти.
не смійся: я жартуватиму навіть на ложі смерти
– чом же не можу з тобою? хочеш, щоб я замовк?
так, я мовчатиму, люба. обіцяю мовчати довіку!
ти ж знаєш мене: брешу. що це у тебе в вусі?
– кролик. а де він взявся, навіть не уявляю
tales of glory, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
ціла історія, це ж тільки я – подумай сама:
невже ти зі мною, бо иншого місця для тебе нема?
те, що ти робиш – що ти робиш? крихітко, я не знаю.
це ж тільки ти. ось яку я заплутану думку гадаю.
хочу зробити щось просто тепер і тут.
ми вже залізли в якийсь заборонений красний кут.
мусимо визнати правду чесно, яка вона є:
ми не зробили нічого, та кожен отримав своє.
це – дуже дивно, правда? дитино, це дуже тупо,
що ми вже не разом. пишу апеляційні листи –
ти вже, напевно, склала з тих листів величезну купу.
– дивіться, мовляв: хто крутіший?
звісно ж, дитинко, ти!
почуваюся, мов емігрант. по мене прийде поліція,
й запроторить кудись навіки, і вже не побачиш мене.
а в нас же такий рокенрол! ми зробили б стрімку кар'єру:
ти просто була б зі мною, а я – завойовував світ.
чула? маленька, я так за тобою сумую!
якщо вже мене приручила, за мене й відповідай.
повернися додому, не муч своєю ненавистю.
цей народ ми поставимо осторонь –
буле нам добрим парканом
got mine, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
ще одну битву виграно. втрати? мільйон солдатів,
мільйон наших друзів. це – дуже багато, друже.
астрономічне число! неймовірно: якби тебе там не було,
ти почувався б инакше, маршируючи на війну.
не виявляй милосердя, насолоджуйся диким убивством.
в цій кампанії бог, виявляється, був не за нас.
наступного разу думай і молися на свіжу голову;
почуєш наказ – виконуй неухильно й незаперечно.
не шукай аргументів на виправдання. ти борешся за народ.
ти знаєш, що йдеш до пекла – маєш геройський вигляд.
будеш там – зрозумієш. чуєш? скрегочуть колеса історії.
почувайся причетним до смерти, маршируючи на війну
marching off to war, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
я – на обід, кажи свою промову.
веселий і п'яний, ось я вже на вулиці.
думаю собі так:
чи ти завжди отримуєш те, що бачиш,
чи, навпаки: бачиш те, що отримуєш?
хоч би як, я не маю часу на сумніви:
ти – не один з нечисленних обраних,
що могли б поставити під сумнів мою гру,
теорію відносности, чи щось таке подібне.
так і сьогодні: ти схитрував аж двічі,
і витягнув двійку. двійка – твоя оцінка.
весело. так минув ще один досконалий день.
хтось мені там гукає: красунчику, ризикуй!
ти – заводний ведмідь, ти – іграшковий маятник.
танцюєш рокенрол, як нова копійка –
той, що танцює за гроші? справді, подумай сам:
правди буває лиш дві: буває лиш чорна та біла.
не нагадуй мені про якісь там градації сірого.
бо в цьому чіткому світлі легко знайти всі відповіді,
щоб вийти сухим з води й не платити за вхід до пекла.
і ти усвідомиш: для тебе вже не буде нічого нового,
і з цим вже нічого не можна вдіяти.
принаймні, сьогодні ти стратив цей шанс,
а день вже минув: ще один досконалий день.
міркуєш: тотальна війна розвалить твою хатинку.
ось до чого ти йдеш! повороту назад нема.
ти робиш все тупо мовчки. буде, що вже не буде
місця, куди піти правильно відпочити!
ти кажеш ту саму правду, але щоразу по-иншому.
ти знаєш, що жоден суд не знайде твоєї вини.
все, що ти робиш, вважається одним досконалим злочином.
– такою злочинною дією був і цей досконалий день
another perfect day, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
однорукий бандит, однобічний рух.
однорукий бандит, однорічний лопух.
квиток в один бік, однойменне село.
квиток в один бік, щось було, й загуло.
розум однієї думки, мозок однієї півкулі.
одностайна ненависть, односпів золотої зозулі.
двосмугова траса, двомісний автомобіль.
двосмугова траса, двоєдина рухома ціль.
аж дві дволикі жінки, двоє подвійних людей.
аж дві дволикі жінки – скільки у них очей?
розум тієї думки, мозок тієї півкулі,
ненависть хоче ділитися, подвійне гніздо зозулі.
тричі невдахо, тричі поруш триклятий закон!
тричі невдахо, влада – твій триєдиний дракон!
тричі подумай, і ти змарнуєш свої три спроби,
тричі подумай, і знайдеш три ліки на три хвороби.
мій розум мав одну думку, але в золотій півкулі.
розум мав одну думку – забув, у срібній півкулі!
ненависть множиться діленням,
не вижили навіть зозулі
one track mind, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
люди змушують вас сумніватися: чи завжди ви маєте рацію?
сумніви змушують вас тривожитися, аж позбавляють сну.
скажіть їм, хай вийдуть завтра на демонстрацію
й оголосять, наприклад, граматиці священну холодну війну.
не дозволяйте їм свинячити у вашій голові.
це просто зомбі-клоуни, виштампувані в москві.
ці опудала плачуть, коли ти виходиш на сцену.
промовляєш – вони буряково жують свої язики.
кажуть, не заздрять? а ти перечисли їх поіменно
й запроси до спокути: [i]читайте ваші слова навпаки![/i]
їхній смак гартувався в торішній халявній халві.
вони – дебілоїди. що їм робити в твоїй голові?
їхня задача: зробити з твого життя руїну,
щоб і ти, як вони, полюбила їхню погану їжу.
але сказано: [i]гей, поросята, сьогодні я вас відкину, –
й вашу житейську поезію брехливу, брудну й несвіжу![/i]
вони – безумовно мертві, але умовно-живі.
яке місце вони посідають, дитино, в твоїй голові?
don't let 'em grind you down, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
ну, як ся маєте, люба? здається, не дуже добре.
я знаю це відчуття, коли в крові замало кисню
і забагато засобу для швидкого миття підлоги.
вам не можна так хвилюватися. я подбаю про вас. я – лікар.
я позбавлю вас вашої чорної безвихідної депресії.
сидітиму з вами, якщо ви не проти, хоч цілу ніч.
я все ж таки ваш чоловік, і на щастя, я гарний лікар.
знаєте, скільки я врятував безнадійних життів?
знаю, що ви у відчаю, дуже вам співчуваю.
як це важко! у ваших очах мерехтить хворобливий жах.
але ви будьте впевнені: я знаю свою роботу,
і маю безліч ідей, як довести її до кінця.
зараз я спробую якось вживити в ваш хворий мозок
5000 маленьких імплантів, що дають почуватися добре.
ви ж знаєте: я – ваш лікар. ви стрибатимете від щастя,
операція буде успішною, як маленьке дурне козеня.
не журіться так сильно. а вчора я знайшов чудодійний засіб,
щоб вколоти його вам під шкіру. це зробить вас дуже здоровою
і надзвичайно щасливою. тим часом прийміть ці пігулки:
вам треба прийняти їх всі. це – інноваційна методика:
вона – нереально дієва, і в супернадмірних дозах
не викликає навіть інфаркту чи інсульту. чудово, правда?
i'm the doctor, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=WvV2LHY00BA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
ви, здається, думаєте, це – весела гра.
як вас звати, до речі, тепер,
за цих чудернацьких обставин?
ще не знаєте? зватиму вас, як раніше,
дитиною. отже, дитино, я служив вам, як клятий раб
служить своїй царівні, й тепер мені стало соромно.
не докучайте, стривайте, дайте мені подумати.
здається, моє серце скам'яніло.
добре, що ж це за гра? якась емоційна рулетка?
якщо ви не знали, в цій грі за визначенням виграють
ті, що не мають емоцій. ти сподіваєшся виграти?
а чи ти взагалі сподіваєшся, цікаво, бодай на щось,
танцюючи танго в темряві? дитино, а що ти бачиш?
ти просто танцюєш? гаразд, я заберу тебе вранці.
тим часом подумаю, до чого це я докотився, –
з моїм скам'янілим серцем відповідь не забариться.
що ж, а я сподіваюся, ти вже знайшла царівну,
котрій я служитиму так, як служив тобі.
про тебе казатиму: [i]ну, з цією ми гарно дружили,
нічого поганого сказати про неї не можу[/i]
heart оf stone, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=ZMEEfE4HiZ4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
ти знаєш: я все катаюся, можна сказати: кочую.
чуєш? – то я реву просто в тебе за спиною.
станція по станції, з гуркотом по рейках,
я наздоганяю, а може, й обжену.
я – обтяжений, перевантажений,
дуже сердитий локомотив.
га? я – твій машиніст. ми заходимо на криву.
підкинь ще вугілля, дитинко! не бійся:
все буде гаразд, мої нерви повинні горіти ясно.
гей, слава! гори ж і ти, коліє, трясця!
не здогадалася? це – залізничний рок.
так потихеньку, маленька, ми танцюємо цілу ніч.
гоп, новий поворот! це що вже? машина часу?
хай летить шкереберть. диви, мій двигун загорівся,
зараз там буде станція – пошта є? пошти немає,
а гальмо вже давно поламалося –
о. зупинок більше не буде
locomotive, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=kl1eC7H2AhY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
моя прекрасна дівчина – вона мене чекає.
я ловлю корабля, й лечу до неї через все море:
я самотньо блукав ціле життя цими всіма морями,
вже й не думав, що колись доплентаю додому.
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати.
три дні й три ночі ми ходили цим морем.
я думав постійно про неї, таку прекрасну дівчину.
– мені здавалося, вона зі мною поруч,
я навіть чув, як пахне троянда в її волоссі.
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати.
викотився місяць над ямайкою вже високо.
невдовзі знов побачу її, таку прекрасну.
я візьму її за руку, пригорну до серця
і скажу, що вже нікуди більше не піду
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати
richard berry, louie louie, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=WDP7_h4wkgw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
хоч я й зробив це ще раз, ось великий сюрприз:
це тому, що я повертаюся. мене неможливо вбити,
і взагалі позбутися. знай: я – нічне страхіття;
це тому я з тобою панькаюся, щоб ти тремтіла від страху.
я люблю, коли твої коси стирчать, мов проміння сонця;
люблю, коли твої пальці безтямно чіпляються за повітря.
так, я зірву з тебе дах. бий на сполох у мідні дзвони.
я підхоплю твою хату, й понесу до країни оз.
нас не вбиває швидкість, нас не лякає темрява.
лиш подумай про мене сильно, я – пустельний тиранозубр.
чекаю вже досить довго. ти, як завжди, запізнюєшся.
доведеться тебе обійняти ще міцніше, ніж я планував.
можеш прийти й не сама, а з кінним загоном поліції –
я дам йому хибну версію, й повезу тебе танцювати.
я – північний тиранозубр. добре, що ти не боїшся
довести мене до сказу, та краще б ти не доводила.
що ж, ти знаєш моє ім'я, ти тримаєш мене за вухо,
ти навіть не заперечуєш, коли я махаю хвостом.
можеш не опиратися: сьогодні вночі ти почуєш,
як скажений тиранозубр грюкає в твої двері
snaggletooth, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
гай-гай, дитино! ти – дуже мила дівчина,
і все ще прив'язана до маминих фартухів.
я навіть боюся спитати, якого ти року народження,
– лиш можу констатувати, що ми тут вдвох і тепер.
ти бачиш, я трохи морожуся. це все – моя нетерплячка,
дитино з морозу з холодними, мов перший сніг, руками.
дитино на перший погляд! все, що мені потрібно –
це поглянути в вічі моїй несподівано юній леді.
я навіть не хочу знати, як тебе звати, маленька.
що ти бачиш в моїх очах? сподіваюся, щирий захват.
а я в твоїх – я тебе не боюся і не обманюю –
бачу якусь небезпеку, навряд чи скажу яку.
почувайся як вдома, грійся. маєш розкішний вигляд.
я тобі чесно кажу. ти спричинюєш тремтіння мого хребта.
може, я справді боюся. це буде довічний термін,
зважаючи на мій вік, і на твій. ой, веселі жарти!
ти справді читатимеш цю стародавню дебелу книжку?
з заяложеними сторінками? пошкодуй своїх ніжних пальців,
що холодні, як сніг, – і свого надзвичайного розуму.
пошкодуєш? мені цікаво, чи розв'яжеш ти цю задачу
jailbait, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
коли афродіта з'явилася в битві побіля трої,
на неї напав, і поранив, лютий страшний діомед.
заплакана і перелякана, зевсові-батьку вона
скаржитися полетіла до високих палат олімпу,
і довго в сльозах нарікала на дикість людського роду.
чи знаєте ви, що й богиню може поранити смертний?
так, ви могли це знати з книжок та народних переказів;
– та чи знаєте ви, що вам немає чого боятися?
навіть тоді, дитино, коли невблаганні обставини
складуться так несприятливо, наприклад, що вам звідусіль
грозитимуть небезпеки, страхи і всілякі труднощі,
згадайте це слово: не бійтеся! ви подолаєте все,
і після всіх боїв, що в них поляжуть мільйони,
на вашому тілі не буде й подряпини, а на вашім сумлінні –
ні плями, ні тіні. ваша зірка дбає про вас.
вони намагатимуться затягти вас в своє багно,
вони підбиватимуть вас до безумства і до безчестя,
– це все, на що вони здатні. їхня сила – як сила бруду.
ще вони можуть подумати, й подати на вас до суду –
що вони там казатимуть?
– що ви не їсте з корита, як всі законослухняні
громадяни цього свинарника, що гордо зветься суспільством.
пам'ятайте: вам вистачить просто жити, щоб перемогти.
дитино, я знаю, як важко протистояти природним
і неприродним збоченням; боротьба – невсипущий клопіт.
та коли ви довідаєтеся, що правда – на вашому боці,
ви вже не схочете числитися гуманістичним шлаком;
знайте: той час, коли панує безглузда й безлика більшість,
минає. вже незабаром на сцену виходить свята перемога –
вона осоромить підлоту, і вкине її до пекла.
а тим часом поводься скромно. не виявляй нетерплячки,
не пишайся, не величайся, не створюй скандальних сцен.
все, що ти бачиш – схеми корупції та злочинства,
що розрослися, мов цвіль, по стінах трухлявого світу.
– не включайся до них, налаштованих продукувати смерть:
настає романтична ера анархії, а тим часом
просто не дай себе вбити. ми живемо, бо ми
вже народилися,
а народилися для того, щоб перемогти
live to win, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
знаю, мені довелося вкусити тебе, коли
я вперше на тебе поглянув,
ця мить мене увімкнула, ввімкнувши в моїй голові
телевізора з неймовірно яскравим зображенням.
часом не можу повірити, що я, наприклад, не сплю,
що це все – насправді, дитино, чи ми спимо?
мені подобається спостерігати,
як твоє тіло наливається силою;
коли воно коливається, грає,
розгортається, і на гілках
бубнявіють ніжні солодкі бруньки, –
вони вже готові порозкриватися.
коли я мав вибір – коли то було? тепер я не маю вибору.
я скручу твою косу, як перевесло:
впіймав тебе за хвоста: хочу з тобою обмінюватися
дотиками, поглядами, сміхом.
хочеш, я розповім – не смійся –
як пелей, упіймавши тетіс, три ночі її приборкував
в боротьбі за своє життя? не віриш? побачиш сама.
дитинко, твої коліна – дві осяяні скоса вежі.
я так само – не скоса, та пекуче у них вдивляюся.
здається, вони ворухнулися? ні, то – галюцинація.
ти мовчиш – я нічого не знаю;
ти мовчиш – я не знаю, як це: збагнути твої слова.
грім! ти – ящірка! що ти зі мною зробила?
що то: спіральна галактика чи твоє гіпнотичне око?
твій гарячий язик – сонячний протуберанець,
твій білий м'який живіт світить, як місяць на небі.
твій білий лускатий живіт б'ється струмом –
той випадковий струм
пробігає мені по хребті, мов електрична ящірка.
так, відтоді, як я тебе вперше побачив,
знаю, в якому напрямку зносить мої конденсатори.
я сам – мов клятий електричний сом, викинутий на берег.
ось я повзу до тебе, моє море! ніч огорнула нас двох.
люби мене, як рептилія, приліпися до мене, як скотч
love me like a reptile, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
замішала думки, і породжую дещо потворне:
наче в мене в душі оселився горбатий чорт,
що йому до вподоби все темне, божевільне, криве та чорне,
нерозумне? – аби не здорове,
аби не було де поставити автора, дату й сорт.
дата є? не радійте! то ще гірше, як дата є,
адже знаєш, коли конкретно замішала своє олив'є.
а тепер сумніваєшся, й хочеш перемішати:
відділити зерно від полови, а істину – від ковбаси.
дух пориває тебе: ти не любиш солодкої вати?
ні, ти любиш. твій демон насправді –
то є чорт усієї руси!
так пишу на паркані слова, що насправді нічого не значать.
вмочаю перо, може, в сонце, а, може, в гадючий морок.
поети читають, кивають, прицмокують, –
як думала, так і тлумачать!
[i]гарний віршик, дитинко: він летить, мов замріяний корок,
над триметровими хвилями відчаю та алкоголю,
канонізуючи й волю, і пов'язану з нею неволю, –
а летить за край ночі, де муки, істерія та скрегіт зубів.
я там був, пиво пив величезними кухлями болю,
а крім того – не пам'ятаю, що я там, власне, робив[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
стріляй, стріляй, стріляй! гей-гей!
нам треба вбити сто мільйонів людей.
добрі люди, скажіть мені: я божевільний?
я скажу вам: річ же не в тому, а просто я дуже сильний.
ви знаєте, хто я? я – бугайлюк.
бу-га-га! бо я маю сьогодні аж 200000000 рук.
відтак все, що кажу, має круте навантаження:
я на якійсь вершині, бо таке моє перше враження.
що це таке? я чую якісь нерозбірливі крики,
не знаю чиї. це якийсь невпізнай-пізнавальний кошмар.
цю угоду з мокрими підписами підписали мої музики.
ну, а я просто плюну. всі знають: я цар-секретар-суперстар!
тому, якщо ви не проти, я заперечую все.
я – на вершині, а ви пийте кафе-глясе.
ось моє алібі: я думаю, це не брехня.
це – марнування часу. лірика не дрімає,
така симфонічна гармонія твориться не щодня,
і це непогано римується – заперечення є? немає.
ось мої руки – в'яжіть. вважайте, вам пощастило.
до речі, якщо ви не знали: то було симпатичне чорнило
over the top, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
бувай. я повернуся, хоч і не знаю, коли.
нічого страшного не сталося, бачиш? по мене прийшли.
нічого, нехай собі дивляться. маю одну провину:
перед моєю квіткою. я тебе не покину.
а ти – не покинь мене. гарбузи цього року вродили.
повернуся з мішком подарунків, обійму з усієї сили.
я написав для тебе, скажу, сто пісень, дитино.
ну, я ж тобі обіцяв? я ніколи тебе не покину
step down, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=v7NIu0a8CiQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
єдине, що я вмію – це грати рокенрол.
я нічого не тямлю в вашому хитрому бізнесі:
ми з хлопцями – просто весела рок-банда.
і от ви якось керуєте нашими, дідько, грошима,
а як – ми не знаємо. скрізь, куди не поглянеш,
сидять з тузами на руках безликі паразити
і керують нашим життям. ви чули?
ви не маєте совісти, ви не маєте навіть облич.
я не знаю, чому ви повинні бути такими слизькими.
ну? хіба я отримую все, що я заробляю?
ви маєте вашу частку, хоч вас не видно на сцені.
скажіть, як це можна бути таким безпринципно розумним,
щоб гребти наші гроші, не маючи вченого ступеня?
це незбагненно: всі тузи з козирями – в ваших
брудних загребущих лапах, негідники без облич!
вас називають начальником, але й ми чогось таки варті.
не зиркай на мене вовком, дивися у свій талмуд.
як мені все це набридло! мене зараз точно знудить.
ти вмієш нас грабувати, але тут ти мене не зупиниш,
хоч у тебе – й тузи на руках, і не маєш обличчя, бевзню
all the aces, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
ти думаєш, бачиш мене в своєму кривому дзеркалі;
ти думаєш, чуєш мене – слухай тепер уважно:
хто був цілим колись, той зійшов на насіння,
на розсипаний кукіль жадоби й гріха.
ось ти сам. хто ти є? гай-гай, ти не знаєш!
твоє обличчя зійшло на камінь, –
хоч яких би ще перетворень зазнало твоє життя
камінь – мертвий навіки.
ти був людиною. так, вельми давно це було! –
давно вже сидиш тут в своїм безнадійнім чеканні
перед ворітьми вічности, що сяють сріблом, перламутром
і, безперечно, байдужістю. [i]негайно залиште ваш номер,
та йдіть погуляйте, а ми вам зателефонуємо[/i]. круто,
цікаво. ця ваша проблема – не зовсім нова.
так є з кожним, хто обирає неправильний бік дороги.
що ж, вам пора. вирушайте рішуче, і не повертайтеся.
ваше життя буде багатим на труднощі й перипетії,
та в цілому – стабільним: камінь – мертвий навіки.
ой, ви – фінансовий геній, менеджер, топ-магнат?
гай, ви – лінива ящірка на розкішному місці під сонцем!
смокчете свій коктейль, попльовуєте на мармур –
бачу, у вас все гаразд і якнайліпшим чином.
ви навіть не бачите, як вам піднятися вище,
ви навіть не знаєте, що це – ваш останній день!
чому так кажу? сам незабаром побачиш,
адже твої ноги – глина. я вже тобі казав:
життя може скластися добре,
та камінь – мертвий навіки
stone dead forever, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
люди кажуть мені: [i]ти не знаєш нічого кращого[/i].
що ж, дайте мені народне прислів'я, щоб я за ним жив.
я полюбив їх, і навіть бомбардував листами:
мовляв, я за вас молюся – не бійтеся, все гаразд.
я став небезпечним отруювачем. я сам був страшною отрутою,
сам-бо отруєний, і небезпідставно вважав, що
це – краще, ніж одружитися, наприклад, з твоєю дружиною.
коли ти на трасі, й не дивишся на спідометр,
не помітиш, як твоя швидкість перевершить твій власний розум:
особливо, як він – отруєний. думаєш: [i]о, поезія?
це – завжди якась неповторність[/i]. та ви то напевно знаєте:
коли ти отруєний, ти сліпий, глухий та німий;
ти готуєш нову отруту: ще дієвішу, ще сильнішу.
я хотів би тепер, наприклад, отруїти свою дружину.
мій батько – він був дуже сильним, правильним проповідником
– не вчив мене більш нічого, крім правильного презирства.
якщо я його спіймаю, мого батька, на людній вулиці,
я зроблю, що всі пошкодують, що він колись народився.
він був такою отрутою! він навчив мене бути отруйним;
я хотів би, щоб моя мати ніколи за нього не вийшла
poison, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
ваше підсліпувате око, дрейфуючи над тротуаром,
раз по раз блимає бракованим більмом.
вам здається, ви з вашим клієнтом
танцюєте віденський вальс, –
так воно й є. ваш клієнт, синій п'яничка з кембриджа,
каже, що ви – притрушений, забрьоханий дроздороб.
ви розумієте сенс цих слів? щоразу під час наших бесід
мені докучає думка, що ви – не просто сліпий,
а сліпий на всю голову. почнімо з простого: як ви
інтерпретуєте чемність: як повагу? як страх? як щось инше?
бачу, ви морщите лоба. щось инше? трохи подумайте,
я піду пообідаю. чесно: ви – дуже тупий чоловік.
так, я бачив ваш виступ в процесі "народ проти постмодернізму".
скидається, ваша професія – дешевий кривавий спорт.
ви потрясали плакатами, аж ваш опонент розгубився
і попросив перерви на обід і подальший сон;
він сказав: [i]цей законослухняний відбирає у мене мій хліб.
він настільки дурний, що продав свою душу дияволу
за можливість постояти на відверто расистській платформі[/i]
lawman, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
з чогось вириваємося, через щось пробиваємося,
постійно щось порушуємо – оце все, що ми робимо.
стріляй не роздумуючи, втікай безстрашно.
пам'ятник без голови – ось чим ми є довіку.
я не боюся брехні, я кажу [i]так[/i] чи [i]ні[/i].
навіть коли все на світі – неправда,
гроші не горять, мертві не базікають.
стріляєш вгору, стріляєш назад –
клепки в голові все одно бракує.
ховаєшся за підземними бронедверима –
ти боїшся розбійників, санта-клауса й діда трохима.
начхати. мене цікавить: де мій мішок з наркотиками.
я заплатив за нього багато-багато баксів,
і думаю, твоя стежка добігла своєї кар'єри,
бо мертві не базікають, а бджоли не гудуть.
кажуть, ти був моїм другом. дружба – велике діло.
все, що колись почалося, добігає свого кінця.
сенс моїх слів – доступний розумінню такого дурня.
пожалій ідіота – й він вкусить твого собаку.
але, коли ти сам натовчеш собі пику,
це буде вчинок, що личить чесному чоловіку.
я не внесу грошей, щоб тебе випустили під заставу.
мертві не базікають, мухи не кусають
dead men tell no tales, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
я ще в житті не зробив нічого поганого.
можливо, колись і мене з цього сумного приводу
мучитиме сумління і мордуватиме сором.
а тим часом – приходь коли схочеш,
ти ж знаєш мою гостинність.
ми знайдемо, чим заповнити цей довгий суботній вечір;
а спатимеш – ну, нехай вже –
на моєму зручному ліжку.
я приготую для нас вишукану вечерю;
заведемо веселу, дуже цікаву бесіду.
я хвалитиму, як підлабузник, твої артистичні манери,
і вроду, й дотепність, і розум, і білі руки, й ноги.
ти будеш моїм курчатком. о, я такий голодний!
я схочу тебе розламати, й з'їсти, мов те курча.
леле, що це ти кажеш?! суворі, палкі, жорстокі,
і неприйнятні твої слова, маля!
зупинися! твоя ненависть ріже мене вздовж і впоперек.
ти здуріла, чи що? то ж жарт, вигадка й побрехенька!
я не винен, що твої очі підбивають мене на безумство,
і моя голова кипить на диявольському вогні.
гаразд, називай мене хоч чортом, хоч орангутангом,
лиш не втікай далеко: я отямлюся, й перепрошу
limb from limb, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
метрополіс – вузол морських світів.
ти тут сам, як дебіл, без сестер і братів.
начхати. хто сильний, перемагає.
метрополіс – щось безперечне й нове.
твоя ідентичність тут оживе.
тебе тут ніхто не впізнає.
метрополіс – п'яний кошмар номер сто.
всі проти тебе, за тебе – ніхто.
бо ти – ідіот, а мене там немає
metropolis, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=z38R-EucqMw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
ти побачиш, для чого нам лізти
на мою заповітну гору.
перед нами розкинеться такий чарівний краєвид,
що тобі перехопить подих; ти змусиш мене усміхатися,
коли я, щасливий, дивитимуся, як ти споглядаєш світ.
ми з тобою не спали, балакали цілу ніч.
ти казала, ти можеш написати чотири пісні,
доки я здогадаюся, що ти хотіла сказати.
[i]ти зірвеш мене[/i]. авжеж, я тебе зірву.
до вершини вже недалеко, – завтра,
коли ти побачиш, для чого нам лізти
на цю заповітну гору,
ти відчуєш себе незвичайно; ти почуєш, як твоє серце
співає, мов цілий хор, якоюсь небесною мовою;
ти слухатимеш той спів, твої уста розквітнуть;
твої губи безмовно здригатимуться;
ти відчуєш, як твої коси
ожили і танцюють, мов електричні гадюки,
на твоїй голові – голові
королеви земної кулі.
ми з тобою не спали
цілу ніч, мов три дні й три ночі.
ми розмовляли. ти кажеш: [i]бачила вчора, на небі
росте чарівний садочок; бачила також ангелів.
ангели ходять садочком, співають небесних арій,
зривають дрібні зірочки, й кидають їх додолу.
твоє серце, мов атомна станція, може зазнати аварії?
якщо таке станеться, знай: твої інженери – дурні.[/i]
коли ти побачиш, для чого ліземо на цю гору,
ти зрозумієш, чому усміхаюся так романтично.
бачу в твоїх очах космос: там дві туманності, –
в них дві зірки формуються так швидко, що я сміюся.
ти написала вже ті чотири обіцяні пісні?
хочу їх зараз послухати, поки ще сонце – невисоко,
незабаром, раніше від сонця, зійдемо на вершину.
– я побачу в твоїх очах переляк і священний захват.
так, скину тебе з гори, ти навчишся літати, пташко
tear ya down, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=E1le9QXzhco
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
помовч. ти завжди базікаєш, і завжди – занадто голосно,
я бачу, що ти не вписуєшся в контекст мого сьогодення.
я навіть не можу повірити, бляха, в твоє існування!
я викреслив тебе зі свого перегрітого клятого мозку.
ти – занадто всіляка. ти швидко спалахуєш,
і моментально згоряєш;
ти приходиш завжди невчасно,
і так само невчасно зникаєш,
ти взагалі постійно не тут, невідомо де.
дитино, ти думала, ти нереально класна –
ні, ти не класна. не знаю, з якого ти класу, маленька,
та не з мого, це точно. це – дуже сумно. чому?
ти виводиш мене з рівноваги, нехай мене пограбують,
я не дам тобі навіть, трясця, на метро! маршируй до мами.
дитино, я не жартую! це буде чудово й правильно.
ти не брешеш, не б'єшся, не сваришся.
– це добре, та це не все!
ви можете усміхатися по-дурному природно й щиро,
та це ще не все: ваш стиль – ви зовсім не маєте стилю.
ви – страхітливо занедбана. ви змарнували час,
відведений вам на освіту. надолужити цього не можна.
так чи инакше колись вам доведеться постати
перед фактом. це ж сором! ви навіть не маєте глузду
замкнутися в хаті, коли надворі – туман чи дощ.
це, може, якась романтика, якесь дитяче геройство?
але ж ви не дитина, кице. ви – просто цікава кицька
no class, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=fg_bWlmbeb0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
так, я – чаклун, я вдивляюся в тебе злим оком.
я – твій чаклун. я підпалюю душі твоїм вогнем.
прийду сьогодні опівночі з новим чарівним закляттям,
і все одно ти обпалиш. ти квітка чи кропива?
квітко, я заспіваю зовсім нової пісні.
я, старий ворожбит, заробляю на хліб ворожінням;
мої очі тепер прикипіли до тебе, це дуже добре.
що ти знаєш про вуду? о, то – страшна таємниця!
я тобі всю її викажу, а як не встигну до ранку,
наступної ночі опівночі знову прийду з новими
видами цього мистецтва. то – наука чи почуття?
хоч би як, я – чаклун. ти повинна це розуміти.
як погляну на тебе – горить і співає душа.
маю одне унікальне закляття – застосувати до тебе?
як його накладуть на когось, наслідки не забаряться:
гільдія чаклунів позбавляє таких ліцензії,
– оголосить сувору догану і прокляне на гроші
i'm your witch, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=v5jUzZJZWRI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
кого це хвилює? ніхто не довідається.
що в нас тут коїться, нікого не обходить.
ці двері – ніхто в них не зайде, якщо я не впевнений,
що за мною не тягнеться хвіст. не тягнеться? от і добре.
в разі чого я завжди тут, не шукайте мене далеко.
повертаєте вимикача – й заблукати вже неможливо.
нам байдуже, кого ми тут привітаємо.
ми – сироти вулиці ватної на повну крейсерську швидкість.
маємо завжди більше, ніж треба – хіба не чудово?
наші ціни – стабільні, бо ми не спимо ні вдень, а ні вночі.
знижку? яку ще знижку? ні, ми такого не знаємо.
ми раді вам пропонувати лишку, і трохи зверху.
бомби згасають вночі – звучить непогано. круто!
ти шукаєш сліпучого світла чи тупо сліпого тепла?
а коли щось не так, паркуйся, й тікай звідси пішки.
ми цілу ніч танцювали. ми втомлені і нетерпимі.
хаха! що ми робимо? дайте подумати. коїмо злочин!
хто не пройшов через це, той не бачив життя. чи не так?
ми знаємо в разі чого куди та як нам тікати.
ви чули, що вам сказали. час минає так швидко!
поки ви тут молилися, нас тут вже не було
city kids, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
дивимося на вас, та й гадаємо думку:
на що ви тепер сподіваєтеся? в чому б вам пофортунило?
навіть якщо на вас, мов цеглина з нічного неба,
впаде подарунок абсурду, й якесь виняткове щастя,
це вам не допоможе вийти звідси живими.
страх – це буде останнє, що відчуватимете
перед смертю. а зараз сконцентруйте увагу, не бійтеся:
дайте собі останній шанс зробити що-небудь правильно.
дозвольте вашій нікчемності зробити велике діло.
ваші душевні сили вичерпано, ваші чуття притуплено,
кому вам ще довіряти? лиш не самим собі.
а там, звідки ми, не практикують таких
звичаїв, як у вас. там кожен дюйм – як миля,
там кожна війна, як постріл, кожна усмішка, як велике
свято, а кожна людина – як демократичне суспільство.
– знаючи все це, ви можете легко собі уявити,
чому нам так весело й смішно у вашім червонім колгоспі.
ув'язнений світ, за нашим уявленням, має кричати від болю.
ви не маєте навіть вождів, на кого складати провину.
ця людська жадоба! – вона руйнує всю екосистему.
дуже скоро ви пересвідчитеся, що вам тут місця немає –
вам, якими ви є, не буде виходу в космос!
the watcher, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
ти поклала на мене руку – я отримав електричну кров.
що сталося, га? ми ж просто ходили, гуляли,
не робили нічого поганого. всі люди крім нас грали
в якусь таємничу, й напевно, дуже цікаву гру –
та що нам до них? ми ніколи не мали причин вбивати,
і навіть сміялися весело, коли яке-небудь опудало
вбивало мене чи тебе. тепер всі ті люди мертві.
о ні, це – погані новини!
кажуть, то через нас. я не вірю. брехня.
як? наше кохання, таке невинне,
винне в цій різанині, що вчиняється тут щодня?
стривай, я маю сховати свої черевики.
ну ось. та яма, що я копав її вчора,
вже готова, й чекає на когось –
на гостей. вони прийдуть самі
зі своїми, як завжди, невиразними сподіваннями,
– цього разу без страху, що завжди їм був
провідником, обороною і старшим надійним братом.
побійтеся бога, їжте самих себе.
ви ж знаєте: життя – таке страшне паскудство,
що може стати дивно: як це досі людство
не звиродніло до рівня декоративних собак.
я ходив, як монстр, у місячному сяйві,
цим містом; чорти в моїй голові
казали, все правильно: ми – монстри, бо ми живі,
а люди тут – зовсім зайві.
що ж? я не бачив людей, та я бачив,
як повзають їхні мрії
скрізь по вулицях: мокрі, сліпі й бридкі.
думаєш, це приємно? міг би тобі розповісти,
але це – неприємно! нехай вибачають. так ось:
сьогодні може прийти сам диявол. його ще ніхто не бачив,
ми легко його впізнаємо: в нього рило, як у свині,
на плечах – накидка з червоного золота,
на пальцях – сталеві пазурі. дитино, мені все одно,
чекатимеш ти зі мною, чи підеш до нього сама:
все одно я тебе покину, він потягне мене до пекла.
можеш не плакати. твердиш мені постійно,
що тобі не подобається таке життя,
а сьогодні – ні, я не знаю, навіщо тобі ця усмішка.
скажи своїй мамі, вона може приїхати завтра.
що ж, я робив для вас всю брудну та важку роботу.
якщо бобі форд, наприклад, застрелить мене, я знатиму,
що вже нічого не зможу змінити, а власне твоїх шляхів.
крихітко, ти здуріла? перед обличчям диявола
люди стають ніким, хоч кожне вірило в успіх.
а тепер – заряджаймо зброю, ладнаймо наші приціли.
ти ж знаєш, ми – унікальні, ми – легендарна пара.
хіба ми комусь програвали? дзуськи, ми не здамося.
люди мають священне право обстоювати права,
дані їм від природи – правильно? радість праці
звільняє нас від неробства. люди, засвойте цю істину,
і в світі ще запанує подвійна міцна справедливість
night side, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
кице, мене замкнули. що це все означає?
сказали, вийду аж через вічність плюс один день.
до чого тут день? не знаю, як це розуміти.
все, що я робив – веселився й шукав розваг.
мені сказали: не заморочуйся і не шукай причин,
ти ще не встигнеш стати старим, як опинишся тут навіки.
думали, вже схопили бога за бороду.
вони забувають, цей дядько ніколи не спить.
і ось я знов на ногах, гуляю собі на волі –
це називається "умовно-достроково",
чи якось так. я вийшов під чесне слово.
чудовий жарт, чи не так? щось я останнім часом
перестав розуміти гумор, та нехай. слухай, як це було:
я прикинувся хворим, я вдавав це так переконливо,
що вони запідозрили хитрість. кажуть: та ти все брешеш!
я був би правдивим і чесним, якби вони мене слухали,
і не ходив би тепер з пістолетом з трьома запасними обоймами.
тепер, як ти можеш знати, розшукується
громадянин, що вбиває поліцейських заради розваги.
добре знов бути на волі, добре знов бути собою,
о, я забув: це ж умовно, тобто під чесне слово.
уявляєш? моя маленька, скажи мені, що робити?
зупини мене перше, ніж справді почну вбивати,
зупини мене перше, ніж вб'ю самого себе.
та нехай начуваються! дурні, вони ніколи не знають,
де та коли мені заманеться зробити наступний хід.
ніч – моя подружка, дурні, – й завжди на моєму боці,
гей, ти! покажи обличчя! здається я тебе знаю –
не доводь до гріха, я не хочу зайвих невинних жертв.
доки він, мертвий, впаде, я буду вже десь далеко.
жодна жива душа нічого не запідозрить.
я – умовно-зразковий хлоп слухняної, бач, поведінки,
я регулярно сумлінно виконую свій обов'язок.
а виконавши – вгадайте! – почуваюся вільним і чесним
достатньо, щоб вільно гуляти й робити, що заманеться.
я на чесному слові, дитино. розумієш? зроби що-небудь,
зупини мене зараз, загаси в мені цей вогонь
on parole, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=sQ5-RXUm8Lg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
того року, року вовка,
в цілому світі пахло кров'ю.
все було вкрито снігом та кригою,
а все окрім того – кров.
траплялися дні, наша зграя
здобувала тисячу й більше життів.
це було, коли я бігав з вовками
заради слави й доброго полювання.
погляньте на мене: на кого я схожий?
а тоді вовки були моїми братами.
погляньте, не бійтеся: звідки вам знати,
що я любив тоді, й що я люблю тепер.
чи могли б ви не помічати цього вовка в мені?
його тіло й душа очистилися в вогні.
коли арктичний холод, і сходить повний місяць,
він виходить, і виє, скликаючи на полювання.
то були незабутні героїчні епічні ночі,
а сьогодні вночі я прийду по тебе.
того року, року вовка,
я ще не знав тебе. ти вже тоді була?
цілий світ був моїм, я мандрував лісами
та сніговими пустелями; почувши мій голос, люди
замикалися по хатах, тулили дітей до себе
та тремтіли від страху, і сонце висіло низько.
то який же я зараз? тоді я був иншим:
порочним і злим, розумним і блискавично швидким.
поглянь на мене: тобі навіть і не наснилися б
ті жахи та страхіття, що ними
ряснів мій звичайний день.
то був вовк у мені. він горів, коли сходив місяць.
він виходив, і той вогонь було видно за тисячу миль.
то був мій рік. я вив, як плакав
за своїми невинними жертвами,
а сьогодні прийшов до тебе,
дитино. я тебе з'їм.
тоді, того року, сталося: своїм звичайним порядком
ми гнали здобич по кризі великого озера. зграя
вся була, як одне; моя душа співала,
та полювання пішло не так, і я залишився сам.
погляньте на мене знов. це вже не я, не вовк.
вам би й на думку не спало, як плаче тепер моє серце:
то був звір у мені; тоді був великий холод
в нижньому світі, де бігав з вовками. і ось я тут.
я плакав і вив, скликаючи зграю на полювання:
я полював на тебе; я знав, що вони загинуть
in the year of the wolf, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
навіщо вам десь тікати? залишайтеся тут зі мною.
зможете мені показати всі ваші хитрі штучки;
зможете застосувати до мене ваші серйозні навички.
я зрадію: теж маю такі! – ми з вами подібні і в цьому.
– знаєте, навички аж такого правильного спілкування,
яке й професійні люди бачать лиш по телевізору.
я знаю всі необхідні й достатні для цього речі.
я зафіксую вас точно й уточнено по руках і ногах;
я звернуся до вас навмисно староанглійською мовою
і попрошу оцінити гру слів: надзвичайна краса!
отже, я вас полагоджу, ви станете мовчки довірливою,
а якщо ні – прийнятно, такого не відкидаю,
та найліпше було б все ж довірливою, лагідною, не мовчки.
отож, ви мені розкажете кілька правдивих історій
з життя кримінального світу – я слухатиму, як дитина
слухає казку про велетнів, аж блиматиме каганець
і по стінах химерно плестимуться тіньові конвульсивні схеми;
я безумовно і цілковито буду на вашому боці,
ви зможете з легкістю бачити щирість моїх почуттів;
а потім запропоную вам, аби на вічні віки
наша таємна зустріч вважалася закономірною,
стати агентом 001 нашої організації –
я зроблю це не так формально,
як закохано і романтично,
трохи розгублено, з певним ризиком для кар'єри
make my day, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
еволюція – це таємниця.
будьте певні: вона й сама
невпинно й непомітно еволюціонує.
з кожним ударом годинника твориться дурень історії;
вчора – то так давно, що можеш мені не вірити;
а завтра – його ніхто не бачив. може, його й не існує.
бачу, вже хтось накреслив лінію на піску.
час мені вже довідатися, хто я такий – от горе!
що ж, я стою, озираюся, зауважую певні зміни.
– це, якщо мовити, дітки, просто про цю еволюцію.
диви, як помітно міниться твоє відображення, леле!
ти відображаєшся в багатьох очах.
ніхто не стоїть на місці, все тече, кипить і дрейфує,
ніхто нічого не знає, розумні стоять, озираються
та проголошують часом: "ніщо не таке, як здається".
що ж, ця лінія на піску має свою таємну
генезу й етимологію, й екзистенційну сутність.
вона не така вже й певна, часом навіть зміїться –
все, що я бачу, ворушиться
й еволюціонує
line in the sand, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
вітайте короля:
ось він, король над королями.
на коліна, собаки!
гукайте, як вас навчено
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королю з королевою.
король усміхнувся червоним полум'ям.
звідки він прийшов: з неба чи з пекла?
хаха, він щойно з того таємного двору,
де втрачають надію,
де втрачають обличчя,
де втрачають сам глузд і життя
зрадники, що завдали королеві образи.
як звали його, того зрадника? того ніхто не знає.
король проволік його тушу за ногу всіма коридорами
й кинув тепер, як собакам кістку,
посеред тронної зали.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
король не лишає живим нікого
невинного – вибий це, писарю,
на гранітній скрижалі. вибив? дурню, король каже так:
король не лишає живим нікого невинного –
вибий те саме на другій гранітній скрижалі.
він не лишив жодного, жерці й жертводавці, живого.
він взяв їхні голови, й згорнув їх до річки граблями.
король не цурається методів та прийомів селянської праці,
що її він спостерігає на широких ланах королівства.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
– так гукнули всі голови зрадників,
в небуття покотившися, мов неправильні кавуни,
з високого берега з волі
короля королів, амінь
king of kings, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
ви можете бути фінансовим генієм
з повним мішком награбованих банків,
та для мене ви завжди були хитрохвостою ящіркою,
що ховається в себе у піджаку та в лівій, то в правій кишені.
не зупиняйтеся, керуйте своєю корпорацією
брехунів, підлабузників, злодіїв. гай, ти ж-бо й сам підлабузник!
ви можете в свій особливий спосіб відтягти половину виборців,
але ви не придбаєте класу: ви не знаєте, що це таке.
а може, ви думали, це кумедно з комічним ефектом –
ви, що в брехні й народилися, й животієте, і помрете?
ваші гроші – то справді дуже модні аксесуари,
але шити костюми з грошей – як мінімум некреативно.
ваші виборці – що? ваші виборці в захваті? хто зна.
краще б ви за ці гроші придбали їм президента.
ви можете скопіювати мої очі та пальці,
і навіть спробувати вирізати їх ножем, –
це не зробить вас мудрим, це не дало б вам доступу
до моєї генеральної скарбниці.
ви можете довести мене до тюрми,
ви можете вкрасти мою суботню випивку
й прочитати всю мою пошту за рік
чи наступити на цього новенького
черевика щойно з італії.
ви, трясця, повинні бути розумними, –
тоді б я вас повчав розумними словами.
збагніть таке: навіть собака вміє ходити на задніх лапах,
та це ще не робить її людиною;
навіть ведмеді в цирку ганяють на велосипедах,
то, може, й їм вже пора вимагати
виборчих прав та всіх инших?
знайте: ви маєте людську подобу,
та коли викликають людей, ви повинні сидіти на місці.
ви загарбали силу й ресурси,
і крісла в продажних урядах,
та вам все одно не дозволять
писати закони про музику, якою вона повинна бути.
біжіть, продукуйте нові хитромудрі заяви,
постанови, укази, заклики й меморандуми,
кодекси, прописи, приписи й навіть правописи,
– нагодуйте свої ненажерливі пики
паперовими гамбургерами та пирогами з чорнилом.
вам краще було б, як по правді, виконувати
корисну фізичну працю, щоб, втираючи піт з чола,
поглядати на сонце: а бодай би воно вже сідало!
та шансів на це вже обмаль; час – не на вашому боці.
як? ви гадаєте, ваше життя – то гроші, що ви загрібаєте,
ваше життя – жадоба, розпуста й всіляке зло?
це – дуже погано для вас; ну, а я народився для того,
щоб навіть вночі безтурботним солодким сном
спростувати вашу концепцію. ви з вашим хитрим крутійством
опанували цей світ лиш в його щонайнижчих проявах
just 'cos you got the power, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
вони беруть ваші гроші, і розбивають вам душі,
кажуть, це лише рокенрол, – нічого, мовляв, крім бізнесу.
вони думають, вони круті в пригодах та угодах,
я думаю, їм начхати на наші, брати, інтереси.
вони тебе окрутять, розмотають, простелять по землі,
і доводь їм тоді, що це – негуманно й тупо.
що ж? ви самі запустили механізм закріпачення,
коли написали ваше ім'я в графі "прослухано авторами".
ненавиджу людей, що ними завжди
пишуться такі ганебні правила,
бо якраз такими й хочеться бачити нас ідіотами.
ними твердиться, вони нам потрібні. – це дуже мило, правда?
ми замість того, щоб грати музику, граємо в їхні ігри,
і це нам помалу подобається: правила доброго тону
вимагають зрадіти, почути, – й засвоїти їхні поради.
наприклад: ненавидіти людей, зневажати, як ви зневажаєте
нас, коли радите нам приєднатися до профспілки.
так багато брехні! її вже й не помічають.
вона затопила землю товщею, як атмосфера;
та все одно ми ще можемо щось невиразно підозрювати:
нас намагаються використовувати!
справді, якщо ті десять відсотків,
які вони нібито з нас здирають,
то – все, що ми їм по дружбі добровільно віддаємо,
чому нам бракує на хліб? чому я не можу замовити
лондонський симфонічний оркестр сьогодні до себе в номер?
fools, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=Luu4awpjGaE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
непогано. не так вже й погано, а коли вже по правді: диво.
як мені це вдалося? та відомо ж: я – маніяк,
фортуна таким усміхається, невдахи таких бояться,
дівчата – обожнюють. треба накреслити план на майбутнє.
ти стоїш на новім роздоріжжі, вітер немов вагається,
куди йому віяти. можна лягти у траві, й спати.
ти ходив, мов по білій лінії, шляхами найкращих можливостей.
ти ходиш по лезу відтоді, як навчився голитися. бачиш,
чи живий ти, чи мертвий, ти завжди міг бути й таким, і таким,
бігаючи, мов имовірна хвиля, між домовиною та колискою.
не надто добре. мабуть, маєш чи не найліпший вигляд в межах дня,
століття, вічности. мандрівнику, згадай свої гріхи,
поглянь на світ прискіпливо, й не почувайся добре:
життя ні з ким не лагідне. воно тебе хапає,
немов бика, й веде, щоб ти чи вниз, чи вгору –
все ліз та ліз, бадьорий. ти лізеш, скалиш зуби,
і на всі боки свідчиш: я люблю життя!
якщо це життя дозволяє тобі почуватися добре,
виконуй його забаганки, давай йому всі обіцянки.
воно має рацію, змушуючи опанувати цей світ серйозно,
від домовини до колиски й знов назад,
а не лінивим спогляданням мрій в тумані.
здається, непогано. всі ті, що були
ледь инакшої думки, програли, моя маленька.
чи могла б ти навчитися так, щоб цей досвід став і твоїм?
тоді вже не матиме значення ніщо, крім чіткого бачення
як я роблю це, навіть сидячи на роздоріжжі,
а насправді блукаючи, мов невгамовна хвиля,
в цьому дикому просторі між колискою та домовиною
cradle to the grave, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
нереальна чорна шкіра, все моє при мені.
стиль кінця п'ятдесятих, маленька! дивися:
чорні штани в обтяжку, теж диявольська шкіра;
чуб блищить – ну, як чоботи в генерала піщаних кар'єрів;
а пряжки на черевиках – що скажеш? хіба не шикарні?
отож-бо й воно. хто, ти думала, шукає твого кохання?
безземельний селюк? я – весь в чорному-чорному
з модним блиском та рипом, що вже там і казати!
король рокенролу. я вмію ламати серця, як паролі.
про мене кажуть: він з'їв собаку на рокенролі.
еге ж. твоя мати сьогодні пустить тебе гуляти –
я – чіткий, я так думаю. чітко, ти тільки поглянь:
сьогоднішній синій місяць подарує нам ніч романтики,
і дуже до речі в суботу танці у тебе в школі –
погоцаємо-поскачемо, щоб ті дурні, твої однокласники,
питали з повагою: дідько, а то що за *** син
в чорній куртці, що з ним наша зірка
сяє, немов принцеса?
ти впораєшся якнайкраще, побачиш: я не брешу.
це буде крута вечірка, й ти будеш до неї готовою.
цьом-цьом, па-па до суботи. з тобою приємно базікати –
погуляв би й сьогодні з тобою, та бізнес не відпускає.
довготелеса елізабет, повна лотта і сузі к'ю,
гаряча пампушко фанні, мері лу і бонні мороні!
хто танцюватиме rock around a clock, дівчата?
маємо піяніно, саксофона і всі гітари, –
ну, й барабани, звісно, для хлопа у чорній куртці.
я отримав свої blue suede shoes,
на прощання слухайте midtown blues,
і ще море музики. я народився програти
весь рокенрол на світі, бетховен котиться геть,
you keep on knocking, тобі відчинять, крихітко.
переслідуй мене, ти не зможеш зловити мене ніколи:
ти бачиш? мене тут немає, я в чорній, як сажа, куртці
black leather jacket, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=3rRBUejDfF8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
згадуючи свої
тихі злочини, що лишилися без розплати;
чекаючи, коли лінива річка буття
пронесе попри тебе твоє минуле,
милуючися таємничим похмурим виглядом
вкритих лісами гір, що за них зачепилися хмари,
що ти ще робитимеш крім цього,
як не журитися своєю самотою?
що тобі ще робити? – чи це не страшне питання?
хто, ти думаєш, визволить твою душу
з цих жорстоких цупких лабет?
хто даватиме ляпасів, гукаючи в сльозах,
щоб повернути тебе до реальности, –
на кого б ти, зрештою, позивався до суду,
якби по тебе прийшли небеса?
як тобі жити в такій – не знаю в якій – самоті?
я не знаю, що може бути доброго в такому житті.
а цікаво, цікаво: що ти скажеш, мій друже,
коли й небесам набридне терпіти твої безумства?
що ти робитимеш? впадеш на підлогу в истериці?
верещатимеш, як порося, що все то було давно
і неправда? еге ж, еге ж:
ти й тоді безпричинно віритимеш,
що самому тобі – надійніше навіть
коли небеса приходять по твою легковажну душу.
це – так нудно, аж ніяково: стара, як земля, історія,
стара, як гра в дурня, гра, де люди лишаються в дурнях.
а може, ти думаєш, маєш славу понад господню?
я думаю, ти – божевільний, і ця думка здається слушною.
ні, твоя нервова система не може триматися довго.
кидатися, як хорт, на цих працелюбних селян?
а на кого ти, власне, полюєш? бачу, тебе нацькували
на невловимого демона, котрого ніхто не бачив. –
будь послідовним та мужнім,
не впадай у підступні сумніви, –
тримайся. вже скоро небо прийде по тебе, й скаже:
молодець! ти робив все, як треба, слухай нове завдання
when the sky comes looking for you, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
ми волочилися космосом багато-багато століть,
ми шукали собі такого-сякого притулку.
аж бачимо: ваша похилена хата, як печериця, стоїть
ледве-ледве в цьому забутому
ліквідованому завулку.
що ж, наша довга подорож добігла своєї мети.
ми цю планету поправимо, а ви повинні піти.
ви бачили наші знаки на небі – ото воно й було.
не кажіть тепер, що ми напали підступно, –
як німці! тепер ви повинні померти.
на жаль, ми прийшли не з миром. немає часу на прощання.
ви мали дві тисячі років – що ви робили весь час?
ви мріяли, і сподівалися, що такого не може бути.
– відкиньте всі сподівання, готуйтеся помирати.
ой,
ви ж нас не бачите й не чуєте. це дуже-дуже сумно,
що ми вже тут, і почали змінювати атмосферу.
ми – чужі в вашій хаті, – незабаром вона буде нашою,
ви станете чужими, вас буде вигнано геть.
ми змарнуємо вас, залишимо тільки тіні.
шпигуни повідомляють, ви вже й так не достоту люди.
ваші нові господарі наказують вам загинути:
таких рабів нам не треба, що не хочуть оборонятися.
прийшла ваша доля. прийміть цей щасливий факт.
ваша доля: пропасти, як щурам з корабля, що тоне.
ми – сильніші як раса навіть без цих технологій,
що дозволяють очищувати світи в лагідному режимі.
ви шанували закони природи? розумно. вклоніться їм знов,
і шукайте собі домівки, де панують добро та любов
choking on your screams, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
не слухай мене: я мелю дурниці.
щось відбувається – я не бачу того й не знаю.
здається, речі й предмети стали щільнішими й важчими.
чула? не бігай, слухай: я спитаю про щось. стій рівно.
тепер твої пальці бігають. лоскотно, перестань.
я аж тепер починаю трохи тебе розуміти.
прошепочи, як ти вмієш – вкрадливо, солодко й хрипко
– ні, я знаю своє ім'я. скажи, кого мені вбити.
просто скажи: я знаю? правда? як хочеш, напиши
мені на лобі кігтиком кривавим –
це вже романтика – ім'я, кого вбити. нехай
твої стежки лишаються в тумані,
та цьому дурневі, що я його вб'ю, довіряти не можна.
ти розумієш? я тобі нічого не зроблю,
та ця брудна тварина обрала собі долю.
будь певна. а якщо станеш за неї просити,
я вб'ю її ще жорстокіше, а тобі за твоє милосердя
дам телевізором по голові, купиш собі нового.
купиш? бо я вже бачу, до чого ведуть
наші дивні стосунки. то було зайнялося в підвалі,
а тепер вже скидає стріху, мов кришку
з романтичного чайника. ого, ти тремтиш, маленька!
в чому річ? ти гаряча! гай-гай! дивися, кажи мені правду.
про що ми насправді мріємо? невже я тебе не знаю?
а ти мене знаєш: я хочу бути спокійним за тебе,
хочу, щоб ти зі мною почувалася у безпеці.
– а ти почуваєшся? бачиш? ось я до чого веду.
не бійся мене ніколи: навіть коли приходжу
дикий і закривавлений. скажи, кого мені вбити,
й моє серце вмить заспокоїться –
хіба ти не хочеш цього?
tell me who to kill, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
mon ami, не кажіть мені, що робити й чого не робити.
ви розбиваєте більше сердець, ніж можете зцілити.
ну, а себе я знаю; це – дуже просте знання:
я – той, кому нема чого втрачати; що понад те – брехня.
моя голова сповнена мудрістю аж по вінця. –
народню мудрістю. накажіть мені двічі й тричі
зруйнувати мій рай, і я відповім вам так:
не буде діла. тут нема таких законів,
через які потрібно, трясця, переступати!
так було завжди. не буває нічого постійного.
минає час, і можна знову зазначати,
що деякі речі не змінюються. часу не повернеш назад,
– я можу тобі сказати, що змушує нас так думати.
все, що я знаю: хто я такий. я знаю це дуже добре.
якщо я сказав, що кохання існує,
значить, так воно й є.
дайте мені, наприклад,
яблуко,
і скажіть, що то – ваше серце,
я вам повірив би свято, й сховав його сам від себе.
ви не знаєте, що буде завтра; я не знаю, чому ви не знаєте:
якщо перевернеться світ, і земля змішається з небом,
і не буде нічого певного, я неодмінно прийду.
і нехай за моєю спиною залишається попіл та порох –
знайти вас так само легко, як голову в себе на плечах.
попіл та порох – ось що таке минуле.
хай ваше минуле так само ніколи вас не турбує.
я знаю, чого шукаю; знаю, чого я хочу:
я шукаю за вами, що ви вже й так у моїй голові.
тим часом всесвіт прискорився. кажуть: він зійде з рейок,
як потяг, на повороті. а що, коли б не зійшов?
далі – все буде добре – це я кажу вам точно:
з цілого людства, з усіх людей ми лишимося останніми,
і я вам тоді співатиму чудових пісень про любов.
а якщо цього всього не станеться, і земля не зійде з орбіти,
доведеться нам з цим змиритися, і втішатися тим, що є.
все одно, mon ami, я з вами – не кажіть мені, що робити;
пам'ятайте цю пісню. кохання існує, і навіть не перестає
till the end, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=I4qHmryJYs0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
поглянь на мене! поглянь на мене! чого ти хочеш?
я – чоловік? людина? робот? нав'язлива ідея?
повітря насичено злом – не закликай біди.
подай на хліб, скажи мені те, що я хочу знати.
ти поглянь! що таке? чому це ти на колінах?
дитино, це – сором! жаль і скорбота
сходять на землю з дощем.
ви повинні йти геть спокійно й не озираючися.
хтось наслав на цю землю урок неправдивого бачення.
твоя поведінка здається хитрою та кривою.
дивися під ноги, не дивися на мене підступно.
недобрі часи настали! можеш цьому зарадити,
просто йди геть далеко. що це в твоїй руці?
гадюка, чи що? здається, ти мене так відштовхнула,
що сама полетіла геть. дай мені срібного долара.
стривай, озирнися довкола: а чи нема на землі
якогось поганого знаку? твій шлях видається сумним.
[i]бідний хлоп полюбив дуже-дуже погану дівчину[/i] –
наворожила циганка. її підкупили. ти знала?
злі чари, яничари, чорні хмари –
все то знаряддя праці за гроші зміїного ока.
не озирайся, щоб не побачити чогось небажано дивного.
навіть болотна грязюка стала тепер товаром.
магія вуду – брудна, дуже сильна й ворожа магія –
хоче тебе супроводжувати, наче малу дитину.
ти на таке готова? маленька, нікого не слухай.
дай мені срібного долара, я знаю, що з ним робити.
слухай тепер і мовчи: циганка мені сказала,
що бачила у вогні твою розгублену постать.
я її допитав, і вона неохоче призналася,
що її підкупили. питання: хто підкупив і навіщо?
evil eye, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
не розводься про свої, ой, переконання:
бережи їх і нікому не показуй.
минає час – він кришить і каміння,
він може стерти й пам'ять. твоєї ще не стер?
не забувай себе лиш, а то все – хай минає.
адже не я й не хтось, а ти одного разу
побачиш: ти – сама у центрі цього світу,
і спробуєш зробити все сама.
свобода вірити дається нам від бога.
невинністю не можна торгувати.
цілуйте блискавку! вона вас не вбиває,
лиш змушує співати, як небо навесні.
в твоїй душі – електрика. там вихори й розряди;
твоє чудове мислення – чудове, як гроза.
лиш не кажи мені, що я – тупе й жорстоке,
як-от розетка, чи вітряк, чи електричний стовп.
але, якщо ти не віриш моїм словам,
якщо ти така екстремально розумна
та чиста серцем, вийди та прийми
цим серцем блискавку! вона тебе не вбила,
бо ти ще не брехала, й не слухала брехні.
не вірити – це теж небесний подарунок.
як можна торгувати невинністю? абсурд.
я знаю, чого тобі треба: відкритости до незвичайних,
нових і на перший погляд абсурдних, смішних ідей.
ти знаєш, бо електрика – твоя душевна сила.
ти бачиш: твій хребет напружився, як струна.
не згадуй, що було: хай спочиває в мирі;
я вже своє забув, – там зомбі й упирі,
гігантське кладовище, жах. та ти не бійся:
то я збрехав. авжеж, я пам'ятаю;
я пам'ятаю всіх і кожного: вони
лишилися в минулому, а я то все пройшов.
свобода вірити – безцінна. вона не продається.
так само й невинність. сказати, чого тобі треба?
я вже казав, дитино: тобі потрібен шок
і трохи рокенролу; а я з тобою – завжди
electricity, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=SF-8LKPknhU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
У кожному з нас — чортеня,
Мале, але дуже могутнє —
Розгадує наше майбутнє
І плутає карти щодня.
Ненавидить запах нудьги —
Веселощі любить натомість,
Розбещує нашу свідомість,
Знімає з бажань ланцюги.
Суспільна культура нас вчить
До чортиків не дослухатись,
Хотінь своїх власних цуратись —
Й душа потім вовком скавчить!
Та тих, хто жадає пригод,
У кому достатньо відваги,
Чекають пекельні звитяги
І море земних насолод!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
цікаво, що ми тут шукаємо, дитино?
чи легендарне золото? подумайте про час:
його, як переказують, приховують від нас
тисячолітні демони, що мучать україну.
ось я, наприклад: знайдете мене,
і гірко пошкодуєте. хіба вам не відомо?
я – той, чиє ім'я таке страшне,
що й не рекомендоване нікому.
диявол дивиться, й дивується: "хіба?"
він краде ваше дихання, він кривить вашу карму.
і ось ви вже сама, зневірена й слаба,
ввіходите в його коричневу казарму.
о, пречудовненько! поглянь в обличчя смерті,
які ми раді бачити, дитиночко, що й ти
на шляху до одужання! всміхайся, й підмети
долівку та підклей шпалери, де подерті.
а ми якраз балакали про наше, захалявне.
тут стільки інформації – кради та продавай.
лиш наше слово – байдуже: приватне чи державне –
не може покидати цей галатасарай.
куди ти вляпалася! дідько тебе знає!
було б не пити. а тепер не смійся і не плач.
він скрутить тобі голову, заріже й зарубає
у телевізорі! я знаю: я сам – телеглядач
the devil, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
скажіть мені, й я відійду до пункту, звідки прийшов,
та перше хотів би навчитися ваших хитрощів маніпуляції.
зробіть мені певну капость, і якщо мені це сподобається,
покажу вам справжню ненависть, що спалює цілі міста.
щодня, немов на роботу, ми сходимо до цього
щурячого, ой, лабіринту, де немає добра і зла.
боротьба за ілюзії, невпинна гризня й штовханина –
наш стабільний, трохи абсурдний, неприбутковий бізнес.
ваше [i]вниз за водою[/i] робить тебе страшною,
робить тебе війною. ти – моє ремесло.
щовечора, ой, коли час цілувати вас на добраніч,
ми кажемо: час помирати! час невблаганно минає,
ми думаємо: розстріляймо всі ці нічні зірки!
дайте мені підказку, – й другу, і скільки схочете.
дайте мені лиш те, на що я вже заслужив.
наприклад, вашу ненависть, поки ще маєте змогу, –
і я покажу вам, кохана, як її втамувати.
тут внизу в наших норах ми горимо, як вугілля.
наш страх перед смертю перегорів давно.
тут в цих печерах немає святих чи спасенних. –
тут ворожнеча та розбрат, бійки та різанина.
знов, моя золота, я бажаю вам доброї ночі;
цілую, мов на прощання. як швидко минає час!
якщо я загину, пробачте мені непрощенне,
божевільне бажання розстріляти ваші зірки.
ні: розкажіть мені, як би я міг скористатися
з вашої ласки; дозвольте мені таке,
чого не дозволяють. ви, наприклад, могли б
показати всі свої зуби, щоб я смертельно злякався
та навчив вас всіх зловживань, заборонених в цьому світі.
тут, в нашім пеклі, під тягарем прокляття,
можемо тільки горіти, і глузувати з людей.
купаємося в крові, плаваємо з акулами,
сваримося й б'ємося. от горе. дитино, добраніч:
напевно, я тебе вб'ю. я тебе вже вбиваю.
запалюй зірки на небі! тих, що були, вже нема.
так, ми смертельно прокляті. ми наводимо переляк,
виправдань нам немає. цей час так швидко спливає!
ми гасимо ваші зірки, ми ріжемо ваші ягнята, –
мені це все починає набридати. вже спиш? добраніч
shoot out all of your lights, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
чого ти хочеш від свого нещасного життя?
що гарного й яскравого ти бачиш у майбутньому?
бери все, що хочеш; роби все, що можеш.
синку, ти можеш найбільше, коли ти в моїй рок-банді.
я завжди хотів горлати вночі, як закоханий слон;
я завжди хотів ще більше й більше галасу й світла.
коли ти на сцені, ти поширюєш хвилі хаосу:
трус і тремтіння, рейвах, паніка й переполох!
ти, мов кабан апокаліпсису, підриваєш засади світу.
застосував громоблискавку – не врятувався ніхто.
таке мандрівне життя – непросте й нелегке, мій друже.
щось, буває, забудеш; когось, буває, покинеш –
однаково мусиш вдавати героя, що знає все.
і якщо твої мрії здійснилися в найкращий, чудовий спосіб,
можуть так само здійснитися й моторошні кошмари.
втім, мені до вподоби гуляти в страшній небезпеці;
життя за межами закону смакує по-особливому.
люблю цю мить перед грозою: всі обіцянки дано,
борги – з презирством сплачено; ще крок, і ти на сцені.
який приємний шок! всі погляди світу сходяться на тобі;
на тебе націлено, певно, мільйон голодних ненавистей,
насувається неминуче: твоя смерть, а по ній – воскресіння
і піднесення, звісно; ну, а там, на високому небі –
моя громоблискавка радо мене – аж підскакує – так вітає
та обіймає цілуючи. я кажу їй: ну що, мухобійко,
думала, вже не прийду? скучила тут за мною? –
нічого, народ вже зібрався, хмари, я бачу, згустилися –
час починати виставу, що розбиває серця!
thunder and lightning, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
то що, ти кажеш, я можу для тебе зробити?
як ми сьогодні згайнуємо час?
чи не обуришся ти, наприклад, коли довідаєшся,
що світ – не такий прекрасний, а життя – не таке досконале?
люди мріють про рівність. що за дурна ідея?
доводиться нам вдовольнятися чимось приблизно прийнятним.
накресли мені на сьогодні де схочеш червоні лінії –
я шануватиму їх, як священні права людини.
що ти змінила в своїх думках заради свої потреб, –
що ти змінила в своїх думках, наприклад, заради мене?
ми підемо сьогодні, все це реалізуємо,
а завтра вже й не згадаємо, що існує така проблема.
жорстокі вітри життя гасять людину, мов свічку,
а її ж треба ще запалити. це дуже складне питання –
досить нам знати: найкраще – це те, що нам добре сьогодні;
а завтра можна придумати щось нове, безумовно краще.
поглянь он на небо – бачиш? моя летюча тарілка.
багато є в світі такого, в що навіть повірити важко.
кажуть, життя – перегони, боротьба, конкуренція; кажуть:
[i]не переможеш – не виживеш; хто виживе, той переміг –[/i]
крути як завгодно; і навіть бойове: "перемога чи смерть!"
чула? звучить мелодійно. світ влаштовано так,
що хтось промовляє, хтось – слухає. ти обираєш: прийняти
чи заперечити. але що робити, коли людина – сліпа?
коли ти бачиш, що сліпий, ти бачиш тільки це
і темряву. я думаю, вона цілком комфортна,
зручна та звична. вірити – це правильно і добре,
та хто б не запалив твого вогню, щоразу бачиш,
що ти – сама в брудному погребі життя.
диви: он загін солдатів танцюючи йде на війну.
ти тільки поглянь: герої. вони нічого не знають,
вони вже, безперечно, здобули
духовну перемогу в спосіб віри:
вони прийняли "перемога чи смерть".
а он, ти можеш бачити, в паркових алеях
голодні потвори ночі. ти бачиш, які в них очі?
вони задивляються на людських дочок,
вони провадять їх до темних летючих тарілок –
вони помруть, якщо й тепер не переможуть.
дитино, ти ж знаєш: за такі перемоги вбивають,
та вони не бояться, бо звикли,
що завше перемагають
victory or die, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
коли біжиш через джунглі, шукаєш якогось світла.
так ось: ти біжиш, мов кляте мале байстря,
і раптом тобі назустріч розквітла
в вінку з орхідей невідома зоря.
це вже ранок. ти тут шукаєш храм
давньої цивілізації, там повно артефактів:
терактів, революцій, і навіть тессерактів,
лиш відгадайте загадку зі смертю сам-на-сам.
так оповідають. [i]не бійтеся, герою!
я вам підіграю, всміхнуся й підморгну[/i].
і ось ми заблукали. нас обманули грою,
танцями, співом, вином. я ненавиджу цю дичину!
відчепися, малий. я не знаю дороги до храму.
якби це був ти, з тобою було б так само.
летимо понад горами, летимо понад морем.
ми осідлали блискавку, нас слухається ураган.
моліться! ми вам зарадимо з вашим невтішним горем.
зі смертю віч-на-віч – не вперше!
герой значить сам собі пан!
ми летіли навпомацки – ні? ну гаразд: наосліп.
тепер, на мій погляд, приїхали. здрастуйте, нам кінець.
дітки, надії немає. рюмсаєте? а дорослі б
робили не так: он що значить володарі юних сердець!
малий, я сказав: відчепися. не знаю, чого тобі треба.
я скажу тобі так: я не маю ніяких ключів від неба.
знов біжу через джунглі: я біжу, мов дурний маніяк.
миготять небезпечні тіні, мертві люди хапають за ноги.
[i]я не хочу вмирати! я знайду якийсь вихід![/i]
синку, не вийде ніяк:
ти впадаєш в истерику, ти – дурний, ти бажав перемоги.
[i]ні, я знаю, я зможу[/i]. – ні, ти невчасно почав,
ти знехтував настановами, ти навіть не перехрестився.
ти навіть не знаєш правил, ти не маєш ніяких прав
і не зможеш мене вблагати. вечоріє. ти провалився.
так повідають. я полюбив казки тропічного лісу.
бачу, москіти з вампірами вийшли на стежку війни.
темрява зареготала, ніч опустила завісу. –
так було б і з тобою. бачиш? ти вже й наклав у штани;
а якби ти був там, тебе розбив би такий могорич,
що зарікся б навіки мріяти про гарячу тропічну ніч
paralyzed, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
ви повинні робити все, що хочете;
ви повинні зберегти всю свою душу.
ви повинні з'ясувати, як працює цей механізм, –
ви не повинні брехати. ви не брешете? не брешіть,
инакше система правди може зазнати краху.
чиніть, як вимагає ваша душа.
йдучи своїм шляхом, не забувайте
що ви лишили позаду:
прокляті, прокажені, пробачені
та ніякі в найгіршому значенні.
не баріться ніде, адже ви в дорозі.
кажуть: [i]не зупиняйся, коли біжиш через пекло.[/i]
дивіться, як минає час – отак і ви минайте
все нетривке та минуще:
не сподівайтеся на людину,
не спирайтеся на дим
і тримайте ваш порох сухим.
ви мусите бути відважним, хоробрим
і твердим: справедливим, жорстоким і добрим.
забудьте всі чемні правила, відкиньте поплічників, друзів,
посіпак, брехунів, лицемірів, підлабузників та боягузів.
завжди чиніть, як вважаєте правильним.
не учиняйте боїв з повітрям, водою
і вселюдською тупістю;
не викликайте духів нетерплячки
ні в суботу, ні судного дня, – ні ночі
полювання на відьом вашої вулиці.
не вдавайтеся до метушливого, не робіть істеричних заяв.
не міркуйте занадто довго про вечірній туман та гуманність.
коли ворог вже так повірив у свою майбутню поразку,
що бажав би її негайно, хай потерпить ще рік чи десять,
хай страждає від депривації, деривації й прокрастинації;
а не стерпить, то й дідько з ним:
хай зазнає своєї поразки, лиш тримайте свій порох сухим.
чули? робіть, що хочете, й тримайте ваш порох сухим.
тепер ви вже точно знаєте, що правильно й що неправильно.
я розповім вам, що відбувається, завтра. а ви тим часом
заявіть про свої права, що належать вам від народження,
якщо ваш порох сухий. тримайте його сухим,
і я вам на всі запитання – здивуюся, та відповім.
keep your powder dry, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Під талим снігом ворушаться губи
Гуманних намірів, — бурхливих плянів!
Дощем блювоти прикрась свій ящик,
Дощем блювоти прикрась свій погріб.
Розрий руками потужну землю,
Збудуй могилу — знайди собі місце.
Накрий подушкою фейс сусіда,
Здави руками — візьми його від себе.
Пізнай свою хіть через людське кохання:
Заткни їй черево сирим собаком.
Під талим снігом снують долоні,
Під талим снігом ворушаться роти́!
Стань таким, наче скло в воді,
Стань, мов очі в підвалі ночі,
Стань таким, як вкрадливий шепіт.
Тіло стремить до Праматері,
ПОСПРИЯЙ ЙОМУ заритись глибше!
Ми ростемо углиб землі.
Кулі — сильніші за найкращі уми,
Іржаві цвяхи — за могутніх пророків,
Листя опале — за власні гілки!
Зашипи мов отруйне гніздо,
Клубися й чвакай мов люта гнида!
М'ясом гарматним сочаться зірки!
Так стань таким, наче скло в воді,
Стань мов очі на лобі в ночі,
Стань таким, як вкрадливий шепіт. Тссс!
Загиблих від спраги втопіть у воді,
Загиблих від голоду зарийте хлібом!
Су є та з суєт — марна марнота,
вседа ремне, вседа ремне.
марно та нудот — су є та з марнот,
нуйда рма, даремно, се все — марно
__________
Адаптивний переклад тексту пісні "Загово́р"
гурту "Гражданская оборона", оригінальний
текст: Єгор Федорович Лєтов, 1989 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Не бажаю нічого крім спокою.
Хоч на хвильку побути б мені
Зі своєю душею глибокою
Наодинці в її глибині —
Під водою уяви й фантазії,
Під лататтям своїх сподівань,
Поміж згадок про друзів з гімназії,
На пісочку блукань і вагань.
От би скласти вірша, ще й пісеньку
Й записати їх згодом в блокнот,
Після чого годину цілісіньку
Не згадати про жодну з турбот;
Уявити підсак, порибачити —
Наловити нездійснених мрій,
Крізь заплющені очі побачити
Ніжне сонце й метеликів рій
© Alice F. (29.07.2020)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
тут – нічого живого, тільки пил та пісок.
взагалі не існує нічого, чого варто чекати довіку.
світає. велика пустеля співає пісню кісток –
цій пісні не вистачає мого передсмертного крику.
що ж, пустеля чекає. вона, як ледача змія
з кам'яними очима; вона знає історію світу;
її усмішка – смерть; її слово – отрута;
вона розуміє, що я
відріжу їй голову. я цього хочу дико й несамовито.
немає країни, як пекло! змія не боїться ножа,
ніж не боїться нічого. ця африканська спека
доводить мене до сказу. йди геть! ти бридка й чужа,
страшна та безглузда, й ніби така далека!
кажеш, боїшся? гаразд, я принесу тебе в жертву
фуріям чилі, перу, амазонії, ямайки, і всім навмання.
випатраю, мов курку, а потім спалю тебе мертву;
попіл продам релігійним фанатикам судного дня.
ти забираєш життя, твоя доля: неславна смерть.
кожен повинен робити те, для чого він народився.
ти звиватимешся – не відкрутишся.
як то кажуть: [i]хоч круть, хоч верть,
твоя свічка згоріла, твій життєвий проєкт закрився.[/i]
у тебе в голові – бите скло, павутиння й іржа.
у тебе в серці – пекло. ти – небезпечний ворог!
ти любиш кусатися – ось, кусатимеш мого ножа,
а потім – знов, як схочеш, обернешся на порох
knife, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
та, кого ти боїшся, вже майже тебе спіймала.
жорстока, татуйована, з трояндами на литках
і котячими пазурами. вона вже спіймала тебе,
щоб порвати на клапті, й годувати міських птахів,
ті клапті ностальгійно сиплючи з балкона.
помста – її мета. на базарі кричала вчора –
ні, позавчора – що хтось, граючи ніби й чесно,
насправді шахрує, і мусить заплатити за чесну гру.
аби вам не зустрітися з королевою хатніх тварин,
вшивайтеся з цього міста без зволікань, без нічого.
кажу тобі: та, кого ти так добре знаєш,
вже прийшла, щоб забрати тебе до пекла.
а що ти робитимеш? ось вона вже надходить,
тебе починає трусити вздовж і впоперек, і навскоси.
можливо, ти станеш першим, хто відмовиться їй платити?
це дуже сумнівно, друже, це – надзвичайно сумно.
не розмірковуй, тікай! що тут буде без тебе –
нехай тебе не обходять всі ті гори невинних трупів:
вони не втекли, отже вони стали здобиччю.
королеві хатніх тварин потрібні невинні жертви.
отже, що ти робитимеш вже тепер? вона там внизу
чекає на вашу відповідь, а мені – надзвичайно цікаво,
чи довго ти ще опиратимешся? ти вичерпав всі аргументи
на суперечку зі мною; і що ж протиставиш їй?
годі, замовкни. збирай необхідні речі.
кажуть, сьогодні вона не в гуморі мордувати таких, як ти.
ночуватиме чи в зоопарку, чи десь у нічному клубі –
знехтуй цим клятим містечком, зникни без драматизму
queen of the damned, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
ти відповідаєш на моє кохання,
ти відповідаєш всім моїм уявленням, дитино.
хочу знати: розкажи мені про свої дитячі страхи
та повідай свої таємниці. я слухатиму так чемно,
як діти в школі – вчительку. наука живить розум,
а твої оповідання зцілюють мою душу.
ніколи не буває так, як здається,
нічого немає постійного. все тече, як вода.
тому я хотів би, щоб ти мене запам'ятала
таким, як сьогодні, твоїм фанатичним учнем,
а я тебе – теж такою, якою ти є сьогодні:
владною, непокірною, розгублено мовчазною.
мовчи. що є правда? весела дитяча гра. –
прийми цю реальність, як уявну гірку пігулку.
я чув, як ангел казав: [i]не бійтеся! ми прийшли
не для того, щоб дати вам волю, знання та правду,
а для того, щоб зняти з вас ваші смішні кайдани[/i].
мовчи: ми говоримо й так, це – незабутня розмова.
як добре, що ти мені віриш! – добре, бо я не брешу:
хотів би про тебе знати все, всі твої таємниці,
а також і не твої. в цьому казковому світі
обертаються, я гадаю, мільярди всіляких чуток,
потворних пліток та легенд: про жадобу, підлоту, зраду,
– то надзвичайно цікаво, я хотів би то знати все.
я забагато балакаю. я не хочу, щоб ти мовчала.
запечатай мої уста поцілунком, тоді скажи:
чи не стає вся моя брехня істиною, коли промовляю
реальні слова кохання? я чув, як ангел казав:
[i]ми прийшли не для того, щоб прихилити коліно
перед вашим прекрасним світом[/i]. тихо, тихо. мовчи.
так, ми всі – брехуни: кожен! не віриш? це – істина
така сама, як місяць, зірки та сонце, повітря, вода й земля.
і водночас ми всі – правдиві, нам свідком правдиве небо:
ми мовчимо, дитино, тоді, коли час брехати,
проклинати і звинувачувати. я міг би мовчати навіть,
коли б мене обмовляли. не звинувачуй мене. –
а цілуй, пригортайся, запам'ятовуй.
цей час, коли ти зі мною, вже не повториться знов.
потім ходитимеш десь в суспільстві по білих лініях,
а зараз – танцюй і гори. твій вогонь огортає мій розум.
реальність – то завжди боляче. не бійся, ми не страшні.
тихо, мовчи. я знаю: ти – моя, ти вже віриш мені
silence when you speak to me, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
ми бачили, як люди плакали від страху;
ми бачили, як инші весело скакали.
ну що, пора втікати від копів з пістолетами!
краще бути в безпеці, ніж потім шкодувати в тюрмі.
летимо – я не рахую миль, що піді мною.
знай, це не брехня: мексика вже близько.
дайте нам хвильку часу, і ми вам зробимо злочин.
авжеж, ми знаємо одне приємне місце
на південь від кордону;
ми їдемо до мексики.
а час, мов чорт, минає досить швидко!
біжіть, біжіть, мов дикі кабани,
полем і через той чагарник,
поки вам стане сили.
ми йдемо до перемоги через гріх,
ми йдемо до успіху від злочину до злочину.
тепер нам краще бути тут,
ніж там, де ми були раніше.
гей-гей!
біжіть, немов сам люцифер наступає вам, хлопці, на п'яти:
він котиться, як колесо, за ним стовпом курячка;
в холоднокровних зубах – десятеро злочинців.
дайте нам хвилинку, ми скоїмо злочин.
ми багато знаємо, ми багато вміємо.
на південь до кордону! ми їдемо до мексики.
здається, ми вже тут. хлопці, ми перетнули межу,
межа була кордоном. вітайте ріо-ґранде:
тут змиємо свої провини в якусь каналізацію.
гей ти, не треба падати! забудьте про їжу та сон.
всім бігти до річки, й слухати на команди:
ми їдемо до мексики, –
це, бляха-муха, чудово
going to mexico, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
я чекаю на відповідь, я шукаю підказки.
як не з'їхати з глузду після того, що я зробив?
так, я добився успіху, подібного до поразки:
люди, здається, я знищив всіх своїх ворогів.
що робити? радіти? прошу про душевний спокій.
скажіть, що я – молодець, апокаліптичний князь!
мої володіння: весь світ; мій трон – непохитний, високий,
і стоїть на підвалинах правди. я кажу: моя правда збулась;
я правлю цим світом; хай всесвітом править тиша!
я можу це навіть гукнути грізно, як гримає грім,
та відповіді не буде. звісно ж, вона – сильніша
зі всім своїм військом розлюченим, зляканим, та мовчазним.
ще вчора звідти лунали бойові боягузливі крики,
та наша машина смерти написала на їхніх кістках
слово про їхню загибель. їхня релігія: страх;
їхня зброя: брехня. заперечте мені, каліки!
шукаю когось, хто раніше гордо ходив моїм другом,
тепер – жалюгідно сховався в натовпі хробаків.
ти посвідчиш за мене, як я мирно ходив за плугом,
доки ти не продався. мій розуме, хіба я тобі не платив?
ти поділив би зі мною мою титанічну провину.
хіба цю теперішню дійсність накреслили ми не вдвох?
а якщо ти не схаменешся, я її зовсім відкину. –
кого? і провину, і дійсність. так, удвох ми були, як бог.
а тепер навіть небо стало мертвотно-білим.
космос уперто мовчить, і цілий світ осліп.
наша машина смерти вибиває землю, мов килим;
там вдалині виростає ще один атомний гриб,
а я все шукаю когось все то обговорити –
ніхто не знаходиться. що вам сказати в цю славну мить?
від науки завжди було більше шкоди, ніж користи, діти!
– ліпіть з неї що завгодно, лиш ідола не робіть
death machine, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
стоїш-стоїш біля вікна, вдивляєшся у темряву –
жодного маніяка.
ба, там взагалі нікого немає:
навіть героя з вогненним мечем!
твоява-уява.
я знаю: мені довелося жити,
значить колись доведеться й померти.
моє дитя, я знаю про життя,
що воно складається з брехні наполовину,
й наполовину з неправди. – та це
лиш один його бік, а иншого ми не знаємо.
якщо ти перетнула якусь уявну лінію
і цього ніхто крім тебе не знає,
і ти питаєшся, чи правильно вчинила, я скажу:
відповідей шукай в кінці часів.
стоячи біля вікна так само,
чекаю на якийсь неймовірний знак з неба.
– жодних страшних прибульців,
жодних чужих солдатів –
і жодної зірки не впало
за звітний період часу.
а стою вже довгенько. тисячоліття минають
спокійно та мирно. часом приходять мертві,
скаржаться: забагато правил, принципів та обмежень,
нічого не можна зробити. цей світ – просто звалище мрій.
я їм не вірю, вони сердяться й теж не вірять,
та я все одно їх повчаю: цей світ – маячня параноїка.
я бачив його і в конвульсіях миру, і в истерії війни,
та все то – лиш з цього нашого темного боку,
де й політика, і релігія, й навіть наука – безглузді
end of time, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
напевно, я збожеволію. я обурений, просто не маю слів!
зараз я пригадаю. я без неї не можу, але не можу й без слів.
від мене втекла моя подружка. я вже думаю, я здурів.
треба купити костюм туриста, рюкзака й десять пар чобіт.
ні, я зношу сто спортивних костюмів, рюкзака й сорок пар чобіт.
я знайду свою втрачену дівчину, я обшукаю цей світ.
будьте певні.
сьогодні вранці прокинувся – бачу: вона втекла.
може, її й не було? ні, я знаю: вона безперечно була.
може, хтось її вкрав та забрав аж ген до чужого села.
гей-гей, я приведу її додому.
всі ці скрутні обставини не зіб'ють мене з пантелику, – ні!
я не скорюся таким обставинам! чи скорюся? та звісно ж, ні.
що я роблю? співаю? я плачу й стогну. я здурів від її брехні.
хтось її там колись покинув, ще хтось її одурив,
– тепер їй здається, то я її чи покинув, чи одурив.
виходить, тепер я розплачуюся за всіх її чоловіків.
lost woman blues, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=qVEUZNRp52Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
ваш час настав: залізний шторм на небі,
війна і вбивства. пощастило тим, хто вже помер.
ваша доля – страшна. не ригайте прокльонами: пізно.
вас ніхто не згадає, навіть я вже про вас забув.
музика вже не та. все валиться, кришиться й падає.
на місці великих міст – закіптюжені мертві руїни.
вбивство стало законом; немає притулку нікому,
тут, на планеті колись людей, запанував хаос.
ви не сховаєте правди. бачу в ваших серцях,
читаю у мізках: морок, жадоба, заздрість.
навіть гірські системи розсипалися на порох,
а суспільні? планету людей поглинає байдуже пекло.
немає кому піднести молитву. ви слухали брехунів.
вашим світом правлять чудовиська. ви боїтеся,
ви не можете мислити. вас неодмінно засудять
і повісять. ви лиш погляньте на ваше гидке життя!
в нечистотах, без правди, без совісти.
ви їсте ваших власних дітей.
дуже погану долю ви обрали планеті людей!
кров на ваших руках – вмивайте чи не вмивайте.
знайдіть історію людства там в бабиній скрині на дні,
читайте. масові вбивства, війни, винищення народів!
вся ваша спадщина: злочин, збочення та безумство.
ви – як собаки та свині. коли вам грозить небезпека,
ваші дії: втекти, верещати, гавкати, вбити, втекти.
вас женуть маніяки; маніяки ж вас і провадять
у жадобі, розпусті, ненависті. вас проклято, я гадаю
brotherhood of man, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
я не знаю, що я роблю, я не знаю, хто я такий,
я не знаю, куди я йду, і нікого в тім не звинувачую.
цей світ збожеволів – і хто ж підпишеться тут за мене?
дитино, є кілька речей, які я знаю напевно:
ми вляпалися в історію, що порівнюється з лайнoм.
диви: то дірка у сонці? мені не подобається. чому
ми завжди втікаємо? якщо ти заплющиш очі, я взагалі не спатиму.
ти спиш, як мале янголятко, слухай: ти що, божевільна?
ми – ліниві, як сонні мухи, в очікуванні змія.
ти спиш, як мала таємниця. – чи велика? авжеж, велика.
а проте й ти не знаєш, чому я досі не втік.
вважаєш, все йде нормально? ні: ми вже давно заблукали.
поводься звичайно, та спи зі шмайсером під подушкою.
чорні хмари на небі. знову на дощ, напевно.
як мені тяжко! добре, що спиш, і не бачиш мене таким.
ти сумна, ти завжди сумна! я не можу з цим примиритися.
так, очікуючи на змія, колись не дочекаємося ранку.
наш борг – завеликий, наша провина – страшна.
де нам, скажи, ще ховатися? під ковдрою з головою?
знаю, ти віриш. ти вгадаєш його наближення,
коли заворушаться штори від раптового протягу. жах!
чорна смерть в нашій хаті. хто оспіває цю мить?
тільки не ти. нам кінець. труситься ціле місто.
бачу, як помирає світ. не брешу, їй-богу!
ти й сама то вже бачиш. не плач. ми очікуємо на змія
waiting for the snake, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
час тече по-справжньому повільно – ви знаєте, як це нестерпно.
він тече вибагливо, свавільно – й ваше життя буксує в куветі.
час потрапив в скрутні обставини – ми дамо йому трохи подихати.
час – лукавий плазун! він слизький і неправдомовний,
та ви мені допоможете спіймати його надійно.
музика рокенролу – ось надійна релігія.
вона не обмане, не зрадить, танцювати під неї – приємно.
з нею можна сидіти вдома, а можна гуляти небом.
вона приносить веселощі, позбавляє нудьги та смутку,
ставить на ноги слабих, дозволяє сліпим прозріти.
я труситиму ваше дерево цілу ніч. бачите, люди танцюють:
хлопці, дівчата, й старі шкарбани, і навіть моя прабаба;
он якийсь лисий дегенерат вимальовує шурку-мурку,
хоч воно й не пасує до музики. я ж кажу: рекенрол – то сила.
вийди сьогодні вночі! на небі тепер комета.
запустимо змія – насправді то буде звичайний місяць.
вони танцюватимуть вдвох; ти скажеш, що це – дуже гарно,
ти сполучиш мрію з реальністю, і отримаєш справжню казку.
музика рокенролу – ось прекрасна релігія.
правдива і незрадлива. танцювати під неї – легко.
з нею можна сидіти вдома, а можна гуляти небом.
вона робить тебе щасливою, перетворює сум на радість,
дозволяє недужим ходити, а сліпим – дивитися ясно.
я вірю, що рокенрол визволяє з могили мертвих.
ти зі мною погодишся, коли спробуєш повної гучности.
наша банда вже вирушає, а ти пам'ятай моє слово, дитино:
ви полюбите цей рокенрол, і здобудете справжній скарб.
я труситиму ваше дерево цілу ніч, і коли впадете, я зможу
впіймати вас так надійно, – ви не встигнете навіть злякатися.
вам не завадило б трохи божевілля, розважлива панно:
довіртеся рокенролу. якщо ним не зловживати,
він збагатить вам розум, і ваша душа розквітне
rock 'n' roll music, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
немає таких скажених, як я! смішно,
що я кажу це тобі постійно,
а сам – сумніваюся. лежу собі на підлозі,
роздивляюся стелю, міркуючи так:
о ні, нема дурних. насправді я люблю
дивитися на небо з цього боку,
а краще було б – з того.
та то все жарти. ширяючи на своїх вогненних крилах,
я розумію: ніхто не злетів би вище за мене.
ніхто не знає, чого я хочу, коли я комусь кажу
зробити чи те, чи те: навіть коли кажу
вмитися, чи зав'язати шнурка, чи розв'язати задачу.
коли гроза, я знаю, куди влучить наступна блискавка;
коли я бачу вампіра, я знаю, кого він вкусить.
я знаю багато чого. я балакав з занепокоєними мерцями. –
вони кажуть, що світ котиться в хибному напрямку;
я знаю, як мислять пацюк, гадюка або злочинець –
немає таких, як я. я чую чортів в голові.
всі проти тебе, ніхто не стає на твій бік.
буває, твої очі – сліпі; буває, ти губишся в мріях.
ніхто не стає на твій бік. ти думаєш, ти – розумний?
ти маєш холодний камінь там, де в людини серце.
шугаючи на крилах, охоплених полум'ям, знаю:
вже ніколи не буду так високо. ти розумієш цей жах?
бачу море чорних прапорів, що кожен є ознакою кінця.
бачу, як в муках, в пітьмі та неславі гинуть безсмертні.
чую, як гори рушили – куди вони йдуть? не знаю.
вже було мені бачити смерть багатьох світів;
чую хор чорних вдів, що оплакує вбитого бога;
– я чую чортів у своїй голові.
немає таких божевільних, як я. навіщо мені брехати?
я маю багато облич, можу бути де схочу, та просто
сиджу та сумую: я бачу помилку в світобудові.
ці ночі – такі страшні! я знав їх живими й веселими.
[i]ніколи не знаєш хто зараз з тобою поруч[/i]
– так вони кажуть – [i]не бійся, сідлай електричну бурю
та жени цілу ніч аж до того інфікованого світанку.[/i]
ніхто не повірив би. ми породили страхіття.
я знаю дорогу до пекла, я знаю життя мікробів;
я знаю кожну клітину свого й твого організмів.
багато героїв загинуло. знаю твої кошмари,
і хто їх тобі надсилає в десятки ганебних способів.
– той, хто любить дитячі сльози й змушує їх, дітей,
плакати. бачу його нутро: страшне, як вечірнє пекло.
вони кричать перелякані; він забиває їм цвяхи в голову;
він регоче: [i]ми всі колись помремо, ну чого ти плачеш?[/i]
місяць спливає кров'ю;
я чую чортів в голові
devils in my head, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
ми залізли в борги, ми розтринькали всі надії.
ми б'ємося за кожну шкоринку, пробачення нам нема.
ми звикли чинити так, як не радимо нашим друзям.
кажуть: чекай, і отримаєш. чеканню немає кінця.
ми – щасливі обранці, заморожене ангельське військо.
не маючи що нам робити, просто гаємо час:
винаходимо різні мови, забуваємо цю англійську,
байдикуємо, і чекаємо, що господь згадає про нас.
вже, напевно, тисяча років, як не знаємо, що робити.
і як ми ще не забули, хто ми такі? біда.
наші корисні навички: ховатися. де всі инші?
нам це не дуже подобається. хіба це життя? сміття.
ми – обрані, так. ми не знаємо, де правда, а де брехня,
не знаємо, що відбувається в світі й на небесах.
ми – кляті собаки війни, що навчилися не чекати,
коли наш закон покличе нас очолити наші лави.
нас умовно засуджено? чи помилувано достроково? –
ніхто нам не скаже. напевно, наші душі – продажний товар.
подейкують, там десь народ голосує за демократію,
наша задача – вбивати час і ні на що не чекати.
кажуть, що нас призначено для пожертви богам війни.
– брехня, таких не існує. кажуть: не сипте свиням
перлів. невже ми сиплемо, сидячи тут в печерах?
прийде ісус – побачимо, де правда, а де – неправда.
ми очолимо наші лави, і вчинимо там закон
get back in line, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
скажи, й я буду твоїм. врятуй мене з цього пекла.
поза часом, поза простором, попри все приповз до тебе.
давно вже не бачу твого обличчя. то часом не ти у хмарах?
думаю, ти пішла назавжди. вже довго, довго так думаю.
на цю біду немає ліків. мені померти? от і плачу.
так, я знаю закон, – знаю, крихітко, як померти.
тисячу років поза часом, ніде. тут немає ні форм, ні ліній.
ти знаєш: літаючи високо, шукав лиш слушних світів для тебе.
пам'ятаю "гайда гуляти". ми вчилися вдвох літати.
ти навчилася? будь зі мною. ненавиджу довгі прощання!
не вірю в чудеса. – не вірте й ви. не вірите?
знаю, знаю закон. знаю тепер, як померти.
ні обіцянок, ні пробачень. твої слова не мають значень.
вкради три шпали з залізниці, не наближайся до в'язниці.
не бачу куди мені йти, бо не маю скабки в оці.
натовп прогнилих шибеників повісив мене сушитися.
прошу останньої ласки: хочу знати твою причину.
а потім – перехрестися, й я дозволю тобі померти.
я ще міг сподіватися виправити твій шлях.
присягнися, що ти не повернешся. будь ласка, поглянь мені в очі.
я – вже не ангел. зламані крила відмовилися літати,
та я все ще знаю закон; я подумаю, як померти
how to die, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
вічне буття - це дуже довго,
доля - старий нудний одноманітний шлях.
війна прийшла, і ми її впустили,
святу війну за кров ісуса христа.
все, що ви бачите – ілюзія світового ладу;
все, що відчуваєте – образ хаосу.
насправді ця війна точиться давно,
припиняючися тільки на вранішню молитву
[i]хліба нам нашого дай на сьогодні,
і нехай буде воля твоя[/i].
– легко запам'ятати. повного тексту ніхто не знає;
на кожну таку молитву бог, переказують, відповідає:
ніхто ніколи не бачить моєї чорної тачки.
ти ніколи не доростеш, щоб носити мої черевики.
земля – мій забійний цех з золотими орлами на стінах,
де збуваються мрії злодіїв, мрійників та людожерів.
що ви тут робите? ви не можете вбити час.
треба вас трохи спростити, щоб позбавити мук сумління.
невідомого дня, коли прийдеш платити за скоєне,
плакати не доведеться: достатньо тобі назвати
в правильному порядку тисячу божих імен,
кожен твій день наближає тебе до смерті.
над головою в тебе кружляє моє вороння.
люди! хоч ви й пихаті, і понад міру вперті,
всі неодмінно вклякнете перед брамою судного дня.
один по одному – такий світовий порядок –
всі ваші дні помирають – лиш дурний не оплакував їх.
адам, ваш старий прабатько, залишив вам гріх у спадок,
і багато-багато мрій про ніщо: невагомих, легких, пустих.
ваша мрія ніколи не здійсниться.
ця війна не скінчиться.
ніхто ніколи не хоче правди.
правда звинувачує всіх, хто її знає.
ви соромитеся навіть самих себе,
живих кричущих доказів власного нікчемства.
ви не маєте иншого вибору. ви не можете вбити час.
прийдіть і сплатіть свій борг вашому предку й нащадку.
щоразу, коли вам здається, що життя обрало не вас,
називайте тисячу божих імен в правильному порядку.
під сподом світу є лиш смерть і холод.
ви все ще вважаєте, встигнете врятувати
ваші приречені душі?
ось настала війна, а ви вмиваєте руки,
що на них – справжня кров. ваше серце давно розбито,
ваша душа – вже мертва. винаходьте мільйони кучерявих слів,
промовляйте магічні закляття, читайте ліричні віршики –
диявол грязі не боїться,
війна ніколи не скінчиться.
цей світ – ярмаркова безпрограшна лотерея.
ви не підете звідси безневинним ягням.
а тут – ваша голова не носитиме ні корони,
ні доброї думки, ні сподівань на майбутнє
the thousand names of god, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
ви краще будьте там, де лежите.
знайдіть в моїх словах велику ласку.
ви надто довго сподівалися на те,
на що не сподіваються: на мамину підказку.
ви бажали безсмертя – потерпіть ще одну хвилину.
ви ще можете забагатіти чи здобути якоїсь слави.
та найкраще для вас: плюватися. а, саме це ви й робите?
молодець. саме так чинять справжні епічні невдахи.
ви йшли до успіху, та вам не пощастило.
так кажуть. просто ваш світанок не настав.
тепер ми в захваті від вас: яка кумедна іграшка!
час – проти вас, потерпілий. пора вам це усвідомити.
так, проти вас. тому сидіть тихенько.
прийміть ваші ліки, поміркуйте про сенс життя.
там недалечко від вас росте знамените дерево,
де зазвичай і знаходять спокій такі, як ви.
кажете, ви – невинні? справді смілива заява.
я не схильний її розглядати. ось ми й прийшли. бачите?
тепер усміхніться, вас фотографують;
а плакати зможете потім, за прикладом багатьох.
так, вам дуже не пофортунило, бо,
як відомо, фортуна ніколи не була на вашому боці.
слушний час для молитви! моліться до вашого бога
й побачте сліпуче світло там, де його немає.
а на цвинтарі вже, подейкують, ваша яма давно готова,
і позіхає, нудьгуючи: виглядає на нареченого.
а в ваших очах ще можна з подивом спостерегти
тугу за катом-садистом з інструментами для тортур.
слушно, не заперечую. це – дуже тяжка тортура:
стояти на ватяних, майже не ваших, ногах,
а кругом – вороги. правильно? і погода якась похмура.
– неслушний час ви обрали для публічного самогубства
time is right, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
подивіться ліворуч, подивіться праворуч,
дивіться куди хочете, навіть у бінокль:
ви не побачите правди, не побачите причин,
а самі лише дуже невтішні для всього, що є, наслідки.
ми не знаємо, чи справедлива наша боротьба,
ми лиш спрямовуємо нашу ненависть правильно.
гине багато людей, ще більше – з'їжджає з глузду.
божевільні й поранені стогнуть, кричать цілий день –
це справжня моральна мука для нас, що в цьому винні.
нас називають героями. це – ніби й почесно.
дим, немає чим дихати. спека чи холод – ніхто
крім нас не може чи не хоче бути тут;
ми – не хочемо теж, та нічого не вдієш:
ми не хочемо й падати, як впали б, наприклад, ви.
нас називають дурнями. це – справді дуже погано.
навряд чи ми звідси підемо:
хай ті, що так кажуть, марять,
що боремося за них. ми – приречені на поразку,
якщо в це повіримо. люди, до чого тут ви?
стій презирливо й бийся. ти – на своїй землі,
твої наміри – чесні. відкинь останню надію.
стій безстрашно, й роби, що можеш:
ти стоїш перед спробою чести, –
підкоряйся лиш поклику серця,
як останній з людей на землі.
ми знаємо, як ми стали людьми війни.
наш обов'язок: бути нещадними,
отже, це – наше право.
браття, борімося аж до самої клятої смерти!
ваше останнє зітхання буде:
я виграв, а ти – програв.
герої, тримайте лінію! тут буде лінія трупів,
що її буде видно з космосу. чули? небо – за нас!
нас називають дурнями. ви – легендарні дурні,
з піснями про вас маршируватимуть
нові покоління героїв.
настане день – сюди приходитимуть люди
грати в шахи, гуляти з дітьми,
слухати солов'їв.
казатимуть: тут гарно, дуже гарно!
герої боролися чесно
як один, і ніхто не втік.
герої, увага: ворог знов наступає.
шикуйтеся! це вже – востаннє.
наша доля: загинути;
наш обов'язок: вбити їх якомога більше;
крім нас тут немає нікого,
ми – останні з людей
heroes, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
моя маленька, я чекав тебе годинами,
а ти все не приходила,
Чекав, чекав, висів на телефоні, мов шибеник,
– і це триває, мабуть, років сто.
так, ти тримаєш мене в підвішеному стані,
такі фігури мови доводять мене до сказу.
та коли вже доходить до пекельних меж божевілля,
твої великодні дзвони повертають мене до життя.
вітаю. така погода! гайда гуляти, кице!
маю гроші. можна поїхати хоч до лондона, хоч куди.
я так за тобою скучив, що мало не з'їхав з глузду,
– така ти, по правді, погана,
зовсім безсовісна дівчинка!
англійська трояндо, ти – як терновий вінець,
ти – як тавро "невинен" на чолі короля бандитів.
я сподіваюся, будеш зі мною завжди,
аж доки зносиш мене, як стару улюблену сукню.
я пам'ятаю наш перший раз: так, то будо дивовижно;
а наступного разу це буде справжнім пеклом.
твоя мама тобою пишається, вважає милою дівчинкою,
вона тебе вже не знає, кажучи ретроградно.
га? не вгадав? не ховай винозорих очей, кохана!
невже я не заслужив, невже я страждав даремно?
кинув заради тебе виклик натовпу дурнів,
й довелося йому зів'янути, прекрасна жахливо дівчино.
англійська трояндо, ти – справді терновий вінець.
чи бажала б ти справді, дитино, мене відкинути?
ти повинна носити корону з діямантами, як горіхи,
й черевички зі шкіри дракона, моя англійська трояндо.
ми вже давно заодно. я не знаю, що в нас: кохання?
припустімо. тоді все добре. та що, коли це не так?
мрію про тебе щоночі, – буває, не сплю до рання;
міркую: кого вона любить більше: котів чи собак?
стривай, юна жінко, тримайся: сам до тебе прийду.
це ти мене смикаєш, мов маріонетку, за нерви?
будь там, де ти є, нестерпно погана дівчино;
будь моєю, і я зможу тебе терпіти.
я дозволю тобі робити жахливі речі:
зможеш мені морочити голову вдень і вночі;
зможеш мені копирсатися в печінці тупим ножем;
зможеш і в серці, безсердечно жорстока дівчино,
англійська трояндо! ти – мій терновий вінець.
тримайся, не падай. кортить сказати ще й образно:
дико ростеш, недоглянуто. в цьому – твоя особливість,
– я навіть дозволю тобі носити мене, мов сукню
й заносити дотла – та навряд чи тобі це вдасться
english rose, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Усміхнуся тобі — ти у відповідь теж усміхнешся,
Наші очі засяють мов зорі на шпальтах небес,
І до мене, мов киця, ніжнесенько так пригорнешся,
Що нарешті забудеш про втому, дедлайни і стрес...
Поцілую тебе — й зіллємося в щось первісно ціле —
Непокорний, нестримний струмочок людського буття.
Вітерець обережно здуватиме з нас наболіле
І заглушить усе окрім нашого серцебиття...
© Alice F. (17.07.2020)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Запам'ятай мене такою,
Якою я була тоді:
Як милувалася рікою
У горах в роки молоді...
Запам'ятай як я сміялась
Коли ми бігли через ліс,
Як загубитися боялась,
Як пластир клеїла на ніс...
Запам'ятай той дивний вечір:
Червоне сонце, шум дерев,
Мої брудні засмаглі плечі
Й гірського грому дикий рев...
Запам'ятай як ночували
В малім наметі — ти і я,
І як душею відчували,
Що ти — моя, а я — твоя...
© Alice F. (10.07.2020)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
погані часи настали: дуже погані.
хто в тому винен? невинних нема.
скажи, що ти бачиш? і що б ти хотіла бачити?
скоро мене не стане. схаменешся – а ти сама.
чи, може, ці люди – хто вони, такі величаво дрібні?
– може, ляльки для биття, виховання
та инших таємних забав.
а що мене тут з вами не було аж три дні,
то не було ж нікого. що я робив? міркував.
ви не знали? тут така радіяція,
що її не бояться лиш пафосні таргани;
мої залізні мізки трохи підгоріли,
і мені вже примарилося, мене поховали живцем.
час – це те, що є зараз. чи добре вам там самій?
засіваючи лоно темряви емоційно тупими словами,
чуємо в відповідь стогін жінок, припнутих для покарання
десь до ганебних стовпів. міледі, чи ви ще з нами?
курив. відпочив, погуляв – стало відносно легше.
та коли повернувся, побачив: кепські справи! пора йти геть.
тут потопаю в розпусті, задихаюся в гріху,
блукаю сміттєзвалищами безумства –
все це – набагато гірше, ніж бути похованим живцем.
час для об'яв. розгніваюся, й постану самим собою.
хто тут бажав би реально перемогти?
всі бажають угод, компромісів, якогось слизького миру
з ворогом людського роду, кажучи: чорт нам пастир,
а ми – його вівці, свідки його мерзоти.
подивлюся на це, послухаю, та й промовлю недбалим жестом:
зрозуміло. спаліть це місто, й не забудьте полити квіти
buried alive, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
мама мене навчила багатьох важливих речей
про життя і про те, як ми його провадимо.
кажучи: синку, це було б неприйнятно банально:
жити заради згромадження матеріяльних благ;
вона казала: я думаю, з тебе вийде чудова людина,
і я буду рада тобою пишатися;
ти будеш чесним, хорошим і людяним,
– навіть не знаю, чого тобі ще бажати.
все-бо, що ми отримали, наскільки нам відомо,
від наших святих при народженні: одне коротке життя.
якщо ми не навчимося добре його провадити,
світ буде недобрим, і все буде дуже погано.
ні, на моєму імені, я знаю, не буде ганьби.
не дивіться на всяких негідників, поганців та комуністів:
я – не такий, як вони, я відкидаю безчестя
так, щоб ніхто ні в чому не зміг мене звинуватити,
щоб уникнути всіх прокльонів аж до самої-самої смерти,
і коли вже її приймати, з гідністю і в чистоті.
так само й подібно мене повчала: скажу тобі, що робити,
щоб здобути поваги та слави; а чого навпаки не робити,
з суспільством взаємодіючи. якщо коротко, дбай про манери,
не засмічуй своєї мови ні русизмами, ні лукавством,
а якщо ти побачиш, як хтось лається й брудно бреше,
візьми держака від лопати, помолися й товчи йому пику.
й ще одне, синку, можу сказати, що знаю напевно
заради всього, що знаємо, любимо та цінуємо:
якщо ти порушиш свою безкомпромісну цілісність,
краще тобі було б втопитися в власній крові.
тепер, коли я – старий, досвідчений, трохи дивний
і дуже розумний, я згадую все, що вона казала.
я знав, що вона має рацію, й тримав це в своєму серці.
я ніколи не шкодив світові, суспільству чи добрим людям;
мене не гризла жадоба, а ні заздрість, а ні злоба;
я старався робити все правильно – чим вам мені дорікати?
все, що я маю: одне коротке життя.
все, що я хочу знати: чесне воно чи нечесне.
бо якщо ви ніколи не знаєте, що добре і що погано,
значить, ви втратили розум, чи незабаром втратите.
моя репутація – чиста: без вади і без догани.
якщо я здаюся негідником, моєї вини в тім немає.
я люблю, я живу, а колись і помру, напевно,
та я не прийняв би смерти в соромі і в безчесті
one short life, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
ну, годі: злазьте з вашої високої трибуни.
як ви гадаєте, блазню, хто ви тепер такий?
ваша гітара втомилася. послабте нарешті струни,
притуліться он до стіни, стійте як сам не свій:
дитинко, що ти надумала? будь розумничкою, красуне!
якщо ти не мрієш про сцену, тоді ні про що не мрій.
скніючи тут в величезному – скільки тут клубів? – містечку,
зовсім нічого не бачиш, то хоч горілки не пий.
дурницям немає виправдань. не годуй мене цим лайнoм,
любите прикрих клоунів – вклоняйтеся дохлим жабам.
ненавидьте цілий світ, наливайте з подвійним дном
обіцянок ляхам, москалям, жмеринчанинам та арабам.
чи ви не любите, коли вас примушують жити?
чи вам здається, що слухатися – доля дурних? – так і є.
хто грає, але не слухається, не здобуде всієї освіти,
він – чи вона – брехатиме, та не вмітиме одурити,
такий – чи така – неминуче, постійно, завжди програє.
не засмучуй мене, не танцюй з посіпаками дохлих муз,
бо розсерджуся і навчу тебе пити пиво й співати блюз.
ти серйозно? сідлай свого коника. я знаю чудове місце –
там швидкі, як демони, покидьки барабанять вночі та вдень.
я не знаю, як зараз, коли всюди безлад, але колись це
називалося рокенролом. ти здурієш від тих пісень,
там ти зможеш мене спалити поглядом, як ганчірку,
бо тобі навряд чи сподобається поведінка крутих дівчат,
що танцюють там на столах. я влаштую всесвітню вечірку
з гарантованим армагеддоном і повстанням святих поросят!
– а тут, коли хто й задивиться на мою неслухняну зірку,
пошкодує про це разів сорок, а може, й всі п'ятдесят.
ти не маєш причин слухати якихось тупих резонів,
а забагато базікати – наш святий привілей.
і якщо нам в прерії трапиться стадо
рябих тупорилих бізонів,
ми зможемо їм пояснити, де язик, а де – мова людей.
але ти забагато базікаєш: особливо тоді, коли треба,
наприклад, комусь сказати, що він – блідий боягуз.
і якщо ти ще віриш, що гроші повинні нам падати з неба,
я навчу тебе перше мовчати, а вже потім – співати блюз.
в цих – зависокі підбори. ці? ну, поміряйте ці.
краще вам зовсім без них, і взагалі без нічого.
я казав вам: я маю принципи; отже, в моїм гаманці
немає місця грошам. гей, заради всього святого!
чого ми чекаємо? бачу, для вас тут нічого немає.
якщо ти станцюєш самбу, прибіжить слизький сажотрус,
пропонуватиме нам всього всякого, зробленого в китаї,
і, я думаю, пообіцяє навчити співати блюз
teach you how to sing the blues, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
чи пам'ятаєте ви? чи пам'ятаєте ви мене так,
як пам'ятаю сам? погляньмо. які жахливі шрами!
згадую зірки, згадую пекло; згадав свою рідну матір.
я бачив господні очі. молодь не вірить старшим.
треба нам було зробити це. ви ж знаєте, це правда.
скільки разів я думав, розуміємо це однаково!
мабуть, правда в тому, що тоді це правдою ще не було,
а було – солодкою мрією. мрія – звичайна річ,
квітучий рай фантазії з нами двома включно.
дитино, подивіться, ким ми були тоді,
коли дикуни вперше почули звуки слов'янської мови.
ви повинні знати історію. не знаєте? сором моїй бороді:
якесь моє мислення досі – забув, підкажіть. наукове!
читайте книжки, вчіться рятувати своє життя,
як ви можете знайти знання, якщо цього не зробите?
всі хоробрі давно загинули до нас не дійшов ніхто,
щоб розповісти, як все було насправді.
ви живете життям за вашими власними поглядами.
чи є у ваших поглядах якийсь негативізм?
або ви будете господинею цього, не знаю, як назвати цей світ,
або не будете ніким, і я вас не впізнаю
в наступному житті, коли в вогні і в крові
вдеруся до твоєї мирної домівки
з мечем. тоді, в минулому, ви впали на коліна,
і мовчки, усміхаючися, білою рукою
вказали на дітей: мовляв, убийте їх, невинних,
аби не бачили, як мучать їхню матір.
ви не тямите справжнього способу усвідомити правду.
побачимо, чому всі ці хоробрі люди даремно загинули,
обороняючи ваше місто навіть тоді,
коли наші списи вже зламали їхню хоробрість,
і їхні гарячі кишки опинилися на бруківці.
якщо це страхіття вас не засмучує,
ви просто зробите помилку: знову, і знову, і знову.
чи можу я згадати, пам'ятаю тебе чи ні,
чи можу я пам'ятати золото, я пам'ятаю срібні очі,
пам’ятаю сріблясте небо, пам’ятаю приголомшливий біль.
я чую коня в темряві. здається, він мріє про славу.
бачив лише володаря, як він підвівся й піднісся,
аж по століттях тиші люди стали сміятися.
зрештою, всіх незнайомих людей били, вбивали й гнали,
і це було правильно: щоб з-поміж них ніхто
не удостоївся твого співчуття, що не має причини.
кивніть. чи все ви чуєте? чи всі мої слова
вкладаються, як слід, у вашім розумінні?
згадайте все, що знали чи не знали;
про що колись бодай побіжно міркували,
спробуйте розмістити всі речі у певному ритмі.
Зробіть, як сказано в книзі. – всі її вирвані сторінки
силою вашої думки постануть в людській подобі.
стоячи на краю реальности, ви можете нарешті, –
чи можете ви бачити те саме, що я?
одні вже мертві; в инших, що в великому страху
метушаться та бігають базарним майданом,
стріляють п'яні переможці. біля річки
безладно купчаться, охоплені вогнем,
крилаті коні. то не ваші? нам шкода.
війна – жорстока річ, моя прекрасна панно.
цієї крови не змиє навіть велика вода,
що приходить до вашого міста
хоч нечасто, та невблаганно.
чи відчуваєте ви долю, чи трафаретно брешете,
коли промовляєте речі, приємні для нашого слуху?
робіть, для чого вас створено, все це має загинути,
брама замкнулася наглухо – це на добро чи на зло?
вам годиться тепер, мов страшній крижаній королеві,
проголосити вступ у царство хробака.
романтичне царство, царство душевно мертвих, –
ось ваше царство, міледі. всі повинні страждати
kingdom of the worm, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
коли небесні зорі падають мені на голову,
коли сонце, хоч і зійшло, відмовляється сяяти,
тоді мої кайдани, можливо, вже відімкнулися,
і всі заповітні рими перестали бути такими.
навіть якщо це небо стане старою бруківкою,
це не буде мені причиною журитися дужче, ніж зараз.
ми кажемо "небо" – це правильно. небес насправді немає;
і пекло вже не чекає ні на чиє падіння.
коли не сяє сонце, повинен сяяти розум.
нехай всі святі й благочесні пощезнуть на всі віки.
бог ховає своє обличчя, тому він нічого не бачить,
ні, не запитуйте в бога, що це все означає.
він ніколи не був на вашому боці.
ви не були йому навіть скабкою в нього в оці.
чи правда це, чи брехня – обирай, як тобі до вподоби,
але бог, я кажу, ніколи не був на твоєму боці.
ти поглянь на цих лицемірних собак,
що моляться перед екранами, й б'ють віртуальні поклони.
чого вони хочуть? – спитай, і вони тобі збрешуть так,
що – не знаю, що тоді буде. тут не діють ніякі закони.
все, що ці люди роблять: моляться, брешуть і крадуть.
крадуть у бога, моляться дурням; брешуть – таким, як ти.
ти можеш так само, але тоді не питайся, чи правда, що з богом
наші стосунки не склалися, й він би волів піти.
може, він вже й пішов. запали свій прекрасний розум
та спробуй пройти над цим світом, як вміють канатоходці.
а як ні, то залиш мене наодинці з моїм психозом:
я підозрюю, бог ніколи не був на твоєму боці
god was never on your side, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=ojOKGrvXFUE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
піраміду завершено, покладіть її долі.
чи не пора вже й нам? наше ліжко, як саркофаг!
ми граємо тут провідні героїчно-космічні ролі,
доля всесвіту, без перебільшення,
опинилася в наших руках.
не все ж нам тікати від цього прекрасного ката?
ви знаєте: я про кохання, що воно ж – і вогонь життя.
подумайте: ми живемо під дулом автомата,
а краще було б – під сонцем. чи не так?
я не знаю, дитя.
може, схрестити наші стежки? мрію про це, як той,
хто зробить цей світ безпечним,
хто не зрадить і не покине;
і втішно вам буде бачити, як ваш кримінальний герой
рятує дітей, бабусь, кошенят – і навіть цілі країни.
це – наше спільне бажання. покину свої брудні
неприємні, таємні, сумнівні та инші справи,
та служитиму вам для початку в едемі 123 дні,
ну, а тоді вже – в масштабі
як не всесвіту, то держави.
встановимо тут монархію. це легко: царівна вже є,
їй не соромно буде побратися з королем тіньового світу.
так ми найкраще реалізуємо наше спільне – твоє й моє –
бажання тут панувати, караючи та милуючи розмаїто.
народові вже й самому під автоматним прицілом
набридло сидіти мовчки. чи ні? поганенький народ.
як в таборі, навпочіпки, трусячися всім тілом,
сидить, і міркує, бачиш, коли ж прийде цар-ідіот
under the gun, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
безладно бігаючи там десь у темряві,
ви уявляєте, що за вами женеться чорт:
його не видно, адже він, напевно, чорний;
така обставина не може не лякати, –
таки не вдасться вам втекти від того чорта.
блукаючи десь там золотою країною,
ви уявляєте, що ви –
не знаю, ким ви себе уявляєте,
і хто за вами ганяється там,
де немає де дівчині втекти чи сховатися,
але й видно зате, що ніяких чортів там немає.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. я лінивий, як мавпа,
та все ж не полінуюся натиснути
на ваш спусковий гачок, дитино.
лишень озирніться через плече:
чи ваш цей світ, чи ваше місто й вулиця?
котре з тих усіх освітлених вікон – ваше?
котра з тих шикарних дівчат, що вклоняються
золотому бичку біля бару "веселка",
є однією з вас, ким ви себе розумієте?
вам потрібна якась додаткова швидкість,
бо зараз я вріжуся в вас, і буде велика аварія.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. пощастило тобі, малятку,
що я аж такий лінивий,
що лінуюся навіть натиснути на гачок.
так, ви не можете зупинитися. це мені вже хтось казав.
так, ви самі й казали. рухайтеся, я пригальмую,
і тоді це вже буде инша історія,
що її можна буде знати
вашій мамі, і вашим онукам,
і навіть бабі горгулії, старій ліберальній відьмі,
що сповідує вас по неділях і навчає варити каву.
тут, в місті, де ви народилися,
все близько, все поряд та поруч.
коли ви блукаєте тут вночі, воно здається чужим.
яку ви хотіли б знайти золоту чи срібну троянду,
весь час ненавмисно втікаючи від того уявного чорта?
дитино, чи день, чи ніч – ви постійно в моєму серці,
і в думках, і в очах, ніби я – то не я,
а гвинтівка з оптичним прицілом
в руках у вільгельма телля
trigger, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
як нам ведеться? нам вже довелося.
невинність - для сонечок та райських птахів.
ми ллємо вам отруту на голову,
ми – отрута на ваше волосся,
ми роздягаємо вас для купання –
нам не соромно, так нам сам бог повелів.
– сам бог! і поки ми, слухняні, вірили йому,
він невдоволено курив свою небесну люльку,
аж стало холодно; все небо сховалося в диму,
лиш сонце де-не-де з'являлося на хвильку.
і ти, така дорогоцінна, розтанула в диму,
занадто легковірна, щоб вірити йому.
ніхто не знає, виграли ви чи програли.
де ви тепер? десь на троні? ой, а може,
десь на хресті?
це – малоймовірно, як кажуть мої генерали, –
ви маєте бути зі мною безумовно, у всій наготі.
це – не жарти. чого ми хочемо, того ніколи не маємо.
багаті люди не ходять вбраними, як жебраки.
о, ми – криваві монстри, бо неуважно читаємо,
що пишуть про нас горбаті кавалери кривої руки.
ви, що кусаєте наше повітря, гукайте гучніше!
пийте море і їжте землю, навіть гризіть закон:
той, хто плаче, не дуже зважає, хто що про нього пише,
– занадто легковажний, щоб не вірити в п'яний сон.
нікого не обходить, програв ти чи переміг.
всі лише бачать, що все дуже-дуже погано.
я танцюю на вашій могилі. це дуже великий гріх,
та не такий, як ваш. покайтеся, й я перестану.
що ми тут робимо? я щось порушив? можливо.
ми скуштували помсти, як ви скуштували ганьби.
погляньте: ми навіть кривди ніколи не чинимо криво,
тавруючи несправедливістю ваші тупі лоби.
так, ми обрали вбивство, так нам було до вподоби.
відтоді все переплуталося, – й справдилося, дитя!
мабуть, нас надто захоплює перебіг цієї хвороби,
щоб ми переймалися чимось, що нагадує про життя.
доведеться платити: подобається вам, чи ні.
ці, що ходять довкола, зроблять ціну страшною.
звісно ж, моя безцінна, я знов заплачу за вас,
та це буде проти правил – це обернеться нам війною;
ви програєте, й підете геть:
десь посядете, може, трона,
а може, на хресті, заплакана ледь-ледь,
примоститеся справа, як золота ворона
https://www.youtube.com/watch?v=Ld4csPdP174
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
гей, всі ми вилізли з канави, з низів народних мас.
так, всі ми вилізли з канави, там робітничий клас.
бо наша музика – це сила, і вся вона – для вас.
ой, ми мандруємо світами: були вже й там, і там.
атож, мандруємо світами. були вже й там, і там.
– аякже, нам не набридає – хай не набридне й вам.
бо ми палаємо, як зірка, нас терплять цей і той.
кажи, яке твоє бажання? нас люблять цей і той.
ми разимо вас прямо в мозок, люба. тепер я – твій ковбой.
о, ти – моя губна гармоніка. в нас вийде гарний блюз.
а ну ж-бо дай. – так, ти солодка. в нас вийде гарний блюз.
ти знаєш, я люблю сюрпризи, кице, й це наш великий плюс.
нехай я лаюсь, як биндюжник – я, знай, в душі поет.
гай-гай, я лаюся, мов кочегар! все ж я – крутий поет.
ходімо, спробуєш зламати, зірко, весь мій менталітет
https://www.youtube.com/watch?v=d5F7uhCIBco
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
я – той, кого ти не бачиш,
я – темрява в темряві ночі,
коли ти тривожно вдивляєшся в своє вікно,
я – там, я спокійно дивлюсь тобі в очі.
замкнися та йди до ліжка. якщо поглянеш у дзеркало –
ні, не треба: а раптом там я
за спиною в тебе, хехе,
усміхаюся, як душогубець?
хто то грюкає в двері, коли ти вдома сама?
тут тепер зона сутінків, хаха, порятунку нема.
ні, то не я: ти сама перерізала собі горлянку,
аж подих перехопило: ти диви, яка ти кривава!
невже то я, кого ти бачиш перед смертю?
я усміхаюся – то для реклами асоціяції вбивць.
вбивці в тебе в хаті, вбивці у дворі
либляться, мов клоуни: де твої старі?
знайдуть твого тата, знайдуть твою маму,
знайдуть твою кицьку –
ви бачили нашу рекламу.
знають вашу адресу, знають, хто ви така –
вони усміхаються щиро: а де зараз ваша дочка?
я – бритва в тебе на горлі, твоя гарячкова мрія.
я заріжу твою козу: в неї й так вже зламана шия.
все не таке, як здається. усміхайся і стій спокійно.
я відріжу тобі всю голову. так буде більш надійно.
тут кров. посковзнешся, впадеш – доїдеш до самих дверей.
я думаю, ти – слухняна, й не робиш поганих речей.
хай бережуть тебе, кице, сили земні й небесні.
ми – вбивці, ми фахівці: шкода, що не дуже чесні.
що ти там робиш? навіщо скрутилася в маминім кріслі?
усміхайся. якісь твої усмішки нещирі, криві та кислі.
дивися, як треба: ось так усміхаються справжні вбивці.
ми – фахівці, та можливо, в душі – юнаки-початківці.
усміхайся до нас в натовпі, усміхайся на самоті.
знай, що ти усміхаєшся востаннє в своєму житті.
ми вам зателефонуємо, владнаємо всі питання.
знайте: ми сподіваємося як мінімум на кохання.
може, ми ще й не вбивці, а просто смішні волоцюги.
ми зможемо це з'ясувати: чи вбити вас вперше, чи вдруге.
це нічого, що ми регочемо вночі біля вашої школи?
ну, виходьте! у нас тут пиво. ніколи? як це ніколи?
можемо потанцювати, й закрутити якийсь роман.
гляди, бо ще трохи, й на мене впаде туман.
тоді я піду, й коли вб'ю
та з'їм твого злого собаку. –
я думаю, ти усміхнешся, й полюбиш мене з переляку
smiling like a killer, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
ця ніч – як жадібне і моторошно чорне
пекельне полум'я, що в ньому вже згорів
минулий день. хаха, за мить вона огорне
світанок цього дня, і всіх наступних днів.
ви спитаєте, що це у мене скоїлося в голові. –
звичайна блудна хвороба людського роду.
хто шукає, той знайде: хто болото, а хто – перешкоду.
ми вже законно мертві – навіщо ж ми досі живі?
я повинен згадати важливе таємне слово
про пожежі та повені. дещо вже з'ясував:
не чекайте добра, а біда прийде обов'язково,
– й відповість вам на всі запитання,
як міністр всіх на світі справ:
майбутнього немає, тільки хмари й отруйний дощ.
ми сидимо та пишаємося нашою скромною роллю:
зґвалтоване, змерзле й голодне саме у пустелі, воно ще
вимагає солодких снів. я подумаю. так, я дозволю.
не вірте, що дні – все коротші, плутаніші й страшніші.
не вірте, що сонце – сонне, змучене і слабе, –
бо що нам робити без музики? померти в цій мертвій тиші,
якщо ми вже навіть не можемо обманути самих себе.
немає шляху. я не бачу, отже, його нема,
й не буде кому нас оплакати, – й плюнути на могилу.
бо не буде й могили. всі тупи вкриє дбайлива зима,
й пошкандибає у вічність. – хіба це не досить мило?
це – дуже сумно, згоден. питаєте, що робити?
я вже й не знаю. все одно ходіте в чистоті,
робіть все правильно, ловіть метеликів просвіти,
громадьте мудрість, не лінуйтеся ніколи у житті.
– виконуйте, як я виконую своє:
розв'язую криваві загадки творіння.
мене примушує до цього моя страшна богиня,
що хоче знати правду-неньку, яка вона є.
а правда наразі така, що від створення світу
єдине, чого ми навчилися – вбивати. оце – страшне:
це знання, коли вийде на свою проєктну орбіту,
може вбити нас всіх, як тепер убиває мене.
дитино, цей дощ – токсичний. ти здуріла? не пий дощу.
якщо ти загинеш так по-дурному, я тобі не прощу
suicide, motörhead
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020