| Сторінки (5/433): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Рідні мої П’ятихатки,
Згадую, серце щемить,
Наче в дитинство, до хати
Я повертаюсь на мить.
Так вже прийшлося, що діти
Всі подалися в міста,
Нікому в хаті тій жити,
Двір бур’яном зароста.
Меншій сестрі на садибу
Склали батьки заповіт,
Ждали — додому приїде
В рідну хатиночку жить.
Хто б міг собі уявити,
Щоб «розвалився» Союз?
Ось і сестра моя рідна
Вже іноземка чомусь.
Інша земля — то Росія,
Пенсія там, і житло,
Ще й страхова медицина.
Серце вже там приросло.
Вмерли і мама, і тато,
(Все не змирюся я з тим!),
Нікому вже привітати
І запросити у дім.
Рідні мої П’ятихатки,
Місто дитинства моє . . .
. . . . . . . .
Жаль, але батьківську хату
З болем сестра продає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820142
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2019
Налетіла ще з ночі метелиця!
Все у сивій пітьмі навкруги,
Сніг пухнастою ковдрою стелиться,
Замітає, маскує шляхи.
Заховалось життя у шпаринки —
теплі нірки, зати'шні кутки,
Ні пташинки ніде, ні тваринки!
Лютий вітер ламає гілки.
Мов примари - завмерлі машини
в кучугурах обабіч доріг.
Люди пішки бредуть, бо повинні
На роботу прийти. Хто як зміг...
Завірюха мете, вітер свище,
Наче лихо стихійне — зима!
... А колись у селі — вікон вище
сніг, що й про'світку в ньому нема!
І у пам'яті чітко спливає
Довга хата мого дідуся:
У сіня'х двері є до сараю,
Там сховалась скотина уся:
Загородка де мешкають свині,
У заку'тку корівка стоїть,
Сінник зверху — там кури і півник,
Ось і кіт — хоче мишку зловить.
Відчинивши в сіня'х з хати двері,
Нагорне' бабця сніг в казанці'
і у піч! Там вже вогник веселий
Сніг розтопить, й пожарить млинці.
Хай надворі мороз, завірюха,
Є фортеця — хатинка мала'!
А дідусь одягає кожуха,
Йде стежинку прочистить з двора.
Зникло в часі село мого діда,
До прогресу ми звикли в містах...
... І зненацька!(?)...
Як сніг взимку випав,(!)
То вже лихо !
Стихія !!
Біда-а-а !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819244
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.12.2018
Сто років у цей день...
Матусю рідна!
Давно тебе немає на Землі!
Сплив час, коли так тихо, непомітно,
Служила ти суспільству і сім'ї.
До пенсії у школі працювала —
В бібліотеку бігли школярі,
Вкладала ти зусиль своїх чимало,
Щоб терпеливо наставляти їх.
Навчала шанувати рідне слово
І ставитись охайно до книжок,
Авторитетом, (ні, не випадково!)
Була ти для дорослих й діточо'к.
Нестатки повоєнної години,
Нас троє діточо'к, і чоловік,
У хаті ти — єдина господиня,
Робота з дня у день,
і з року в рік.
Ти, росіянка, на вітра'х любові
До України з татком подалась,
Освоїла всі звичаї, і мову,
В сім'ї ви з татусе'м, мов два крила.
Завжди усміхнена, завжди привітна,
В твоїх нащадках множиться життя.
Промінчиками зоряного світла
Ти з нами разом йдеш у майбуття!
Сто років у цей день
матусі рідній...
05.12.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Память...
Когда слышишь это слово, не задумываешься о том, что же это — память?
Поскольку она привычный, естественный элемент твоего бытия, она с ранных лет вбирает в себя опыт твоей жизни, накапливая полезное и отвергая, «стирая» то, что мимолётно, незначительно, не нужно. Она сортирует, раскладывает «по полочкам» прошедшие события, но иногда, вдруг, высвечивает что-то, о чём ты давно забыл.
Вот так, вдруг, вспомнился мне эпизод из, казалось бы вчерашнего, но на самом деле уже далёкого-далёкого прошлого.
Мы с подружкой Милочкой, решили после окончания восьмого класса (выпускного в то время), поступать в техникум, и собираем необходимые для этого документы.
Наши родители дали согласие на такой шаг с большой неохотой, наверное надеясь, что не поступим, хотя школу мы обе окончили на «отлично», с «Похвальными грамотами».
Техникум находится в Днепропетровске, а мы живём в небольшом провинциальном городке Пятихатки.
Современному человеку трудно представить себе средства коммуникации того времени: ни рекламы, ни мобильной связи, ни телевизоров, ни обычных квартирных телефонов у простых людей нет, даже в больших городах, не говоря о провинции.
Зато нам удалось купить «Справочник для поступающих в высшие и средние-специальные учебные заведения», где расписано всё: какие есть учебные заведения, какие там специальности, какие документы нужны для поступления, и даже перечень экзаменационных вопросов по отдельным предметам.
И вот, внимательно проштудировав «Справочник», мы стоим в очереди за какой-то справкой в коридоре какого-то городского учреждения.
Впереди две девушки из нашей школы, но постарше, уже окончившие школу.
От нечего делать они спрашивают:
- А вы зачем справки берёте?
- Для поступления в техникум, - спешу я поделиться нашими с Милочкой планами.
- В какой?
- В индустриальный. Хотим выучиться на экономистов.
- А что это за работа? - удивляются девушки.
Мы и сами толком не знаем, что это за работа, но у Милочки папа работает экономистом в депо, и я с надеждой смотрю на неё.
- Ну, это в конторе надо работать, - уточняет подружка, - всё там считать, планировать.
- Хм, наверное это ужасно скучно, - сдвигают плечами девушки, - и платят там, небось, мало. Чего это вы вздумали туда поступать? Ещё и экзамены в техникум сдавать надо.
Вот мы собираемся в ПТУ. Там без экзаменов принимают, и специальность хорошая.
- Что это, ПТУ?
Девушки смотрят на нас с видом явного превосходства и мы, «малолетки», съёживаемся и чувствуем себя угнетённо.
- ПТУ — это профессионально-техническое училище. Мы будем малярами-ОБДЕЛОЧНИКАМИ, - с гордостью делятся с нами девушки. - И зарплата там хорошая, и без экзаменов поступать. Там и на базе восьмилетки тоже принимают.
Очередь девушек подошла и они скрылись за дверями кабинета, а мы стояли в полной растерянности.
- Что будем делать? - робко спросила Милочка, и по её виду и тону я поняла, что ей, как и мне, расхотелось сдавать экзамены на экономиста, если можно так просто, без всяких волнений и тревог, получить такую замечательную специальность как маляр-ОБДЕЛОЧНИК.
- Так поступаем в ПТУ? - уточняет подружка для собственной уверенности.
- Поступаем! - решительно подтверждаю я.
Когда, придя домой, я объявила родителям о нашем новом намерении, они решительно выступили против.
- Нет!!! - сказали они. - Никакого ПТУ! Никуда ты не поедешь! Заканчивай среднюю школу и потом чётко определяйся, кем хочешь быть.
- Почему? - удивилась я.
- ПТУ, в отличие от техникума, не даёт среднего образования, - со вздохом произнесла мама.
На следующий день я со страхом ожидала встречи с подружкой.
Она пришла расстроенная и заплаканная, поскольку её родители сказали ей то же, что мне мои.
Вздохув с облегчением, мы продолжили собирать документы и штудировать ответы на экзаменационные вопросы, и вскоре успешно поступили в Днепропетровский индустриальный техникум.
Уже потом, позже, мы узнали, что есть такая специальность, как маляр-отделочник (а не «ОБДЕЛОЧНИК»).
Возможно взрослые девушки просто насмехались над «малолетками», советуя учиться на «ОБДЕЛОЧНИКОВ»?
А может и сами не знали правильного названия этой замечательной, почетной и даже творческой специльности.
21.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816304
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 04.12.2018
В регістратурі, за талоном в черзі
Стояв чистенько вбра'ний чоловік.
Ніяк він медсестру терплячу, чемну,
Не міг ані почуть, ні зрозуміть.
Молодику медична працівниця
Доводила, що лікаря нема,
Навчається на курсах, у столиці!
А він допитувавсь: коли прийма'?
«До іншого ідіть», - сестричка радить,
У чоловіка голос вже дрижить:
Сьогодні в мене вмерла мама, мати,
Ось і прийшов: не знаю, що робить?
-Так Вам же довідка про смерть потрібна, -
Заметушилась співчуття'м сестра,
- У мене все вже є, потрібен лікар,
Той, що мою матусю добре зна.
У голосі розгубленість і відчай,
Страждання, втрати жах застиг в очах,
А на змарніле і бліде' обличчя
Вже алкоголь наклав свою печать.
Мабу'ть, «Не пий!» - просила ненька рідна,
Страждала, серце горю віддала . . .
Нема матусі, сльози лити пізно,
Із смерті вороття в життя нема.
Кому, крім матері, «алкаш» потрібен,
Годила всяк, щоб міг пристойно жить,
Надіялась, прийде' година світла
Син зрозуміє, перестане пить.
Тож схаменися, алкоголь - прокляття,
Облиш ту чарку, зупинись, не пий!
Пропив, не пожалів ти рідну матір,
Хоча б себе само'го пожалій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2018
З одного дерева листочки,
Одні батьки, одна сім’я,
Росли разо'м сини і дочки,
Та доля в кожного своя.
Брати і сестри - кровні, рідні,
Дорогу кожен сам обрав,
По всьому світу, в бо'ки різні,
Життєвий вітер розкида'в.
До міст всі діти подалися,
В цивілізацію, комфорт,
Де газ,і ванна, й телевізор,
Відпустка влітку - пляж, курорт.
Не чуть онуків у хатині,
Старі батьки живуть одні.
Та все ж, об’єднує родину
Ще теплий вогник у вікні.
Старі з віконця виглядають,
Самотньо, важко жити їм,
Провідать діти приїжджають,
І знову в місто - там їх дім.
З одного дерева листочки
Корінням у чужих краях
Вже приросли сини і дочки,
Бо доля в кожного своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816016
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2018
Вже так воно іде із глибини віків,
Син - спадкоємець прізвища із роду в рід.
То сім’ї прагнуть швидше народить синів,
Чекають сина всі - батьки, бабуся, дід.
Ростя'ть синів батьки, милуються - орли!
Орли. А мов півні, без діла рвуться в бій,
Змагаються хто чим: курити почали,
І зваблює в наш час синів «зелений змій»
Навчатись хлопці теж не здо'рово хотять,
Футбол, чи мотоцикл - то зразу, залюбки!
...Тож, поки ті орли у небо полетять,
Зведуться нанівець, поси'віють батьки.
Аж ось приходить син: - Я мабуть, оженюсь, -
Невісточку привів. Годіть бо їй, батьки!
Та часто невістки' нена'видять свекрух,
Бо здавна про свекрух живуть лихі плітки.
Ось так, рости синів, ночей не досипай,
А прийде в дім невістка, гарна та пихата,
І скаже сину: - Так, мій любий, вибирай,
Для тебе краща хто? Дружинонька, чи мати?
То звісно, що миліш дружина молода,
Бо так нас Бог навчав, що від своїх батьків
Відходить їх дитя, до пари прироста
Нова сім’я чекає вже своїх синів.
Ох, лагідні, привітні, милі невістки',
Ну чисто янголята, якщо їх послухать,
А вже свекрухи в них лукаві та лихі.
І звідкіля беруться ті відьми'-свекрухи?
В народі кажуть: що посієш, те пожнеш,
Насіння визріває, сіється з пліто'к.
Дурне зерно в душі недобрій проросте,
Лихі свекрухи виростуть з пихатих невісто'к.
Тож, тут мораль одна для дочок і синів,
Сім’я - всьому основа, щастя запорука.
Шануйте, поважайте і своїх батьків,
І тих, хто теща, тесть, хто свекор і свекруха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815865
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2018
Ой, сину, сину! Чом як журавель,
Ти восени полинув на чужбину,
За океан, за тридев’ять земель?
Батьків старих, згорьованих покинув.
Курличуть в синім небі журавлі,
Клином журливим в вирій відлітають,
Сумне прощання їх «Курли-курли»,
незрозумілим щемом огортає.
Летять, летять на чужину, в тепло,
Весною знов повернуться додому
Туди, де вперше стали на крило,
В краї, де все їм рідне і знайоме,
Де квітне білим сном вишневий сад,
Де журавлі селились споконвічно
Тут виростять в любові журавлят,
Бо ця земля їм рідна буде вічно.
Єдиний сину! Мов невдячний птах,
Чому не повертаєшся з чужбини?
В заокеанських царствах, чи світах
Ти не знайшов ні діла, ні родини!
Чи звабило чуже скупе тепло,
Чи пам’ять в тебе чужина' забрала?
Забув, де вперше став ти на крило,
Яка тебе Вітчизна згодувала?
Уже й батьки у вічність відійшли,
Хатина сиротиною горює . . .
Повернуться весною журавлі...
... А син в чужому царстві
злидарює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815441
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2018
Якщо посадиш дерево в садочок,
За ним старанно, пильно доглядай,
Навчись, як сформувати той росточок,
Що зайве - все без жалю вирізай!
Як пожалієш, розростеться швидко,
Всі соки, сили підуть задарма,
І хоч весною дерево розквітне,
Але врожаю доброго нема.
А бурячок, чи морква, інший овоч,
Їх проривати вчасно також слід,
Тоді зросте в них соковитий корінь,
Йому комфортно буде у землі.
Поет, письменник засіває ниву
Зерном із багатьох відомих слів.
Та часом то не твір, а «словозлива»,
Не втямиш, що сказати він хотів?
Літературній ниві мудрий критик
Потрібен, як садочку садівник.
Він ріже «по живому», щоб навчити
Все зайве викидати на смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2018
Чтоб говорить красиво, связно,
Чтоб книги умные читать,
Родной язык в начальных классах
Мы начинаем изучать.
Постарше - и литературу
Мы учим, чтоб поднять культуру,
Чтоб был в компьютерный наш век
Всему обучен человек.
Но почему-то в буднях наших
Порой выходит всё не так,
И помнит далеко не всяк
То, что учил он в старших классах,
Каких он классиков читал
И что себе на пользу взял.
Порою даже уши вянут
Услышав, не в толпе простой,
А из «окна» телеэкрана
Как изъясняется «герой»,
Как отвечают журналистам
Различные специалисты,
Ведь иногда и не понять,
О чём они хотят сказать!
Их речь извилиста, трудна,
Как-будто «спец» умён, начитан,
Но въелась фраза «паразитом»,
Пролезла между слов. Она
Меняет, путает порой
Всё то, о чём сказал «герой».
Сейчас так стали изъясняться,
(«Герой» с экрана говорил):
Я, как-бы Вам, хочу признаться,
Что, как-бы новое, открыл.
Хоть, как-бы за границей, тоже
Всё делают, как-бы похоже,
Но наше, как-бы посильней,
И даже, как-бы поновей.
Смогло бы, как-бы министерство,
Деньгами, как-бы мне, помочь,
Тогда и, как-бы я, не прочь,
Как-бы работать, чтобы первым
Как-бы прогресс, как-бы толкать,
И в ногу с ним, как-бы шагать.
Всё «как-бы, как-бы». Что ж на деле?
В чём сомневается «герой»?
Какой пример даёт он детям?
И как общается с женой?
Ну ладно, то - его заботы,
А с подчинённых на работе
Какой он требует ответ?
Ведь в «как-бы» и вопроса нет!
В язык великий и могучий
Пролез сорняк и мутит свет.
Ведь «как-бы» - то ни «да», ни «нет».
И уж пора понять, что лучше
Сорняк тот вырвать навсегда
И твёрдо знать, где «нет», где «да».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2018
Туман ярами повзе з левади
Як п’яний сон,
Світ Божий тихо, злодійкувато
Бере в полон,
Простягне щупальця волохаті
Сягне до хмар,
І Сонцю зранку не подолати
Таємних чар.
Воно промінчик пошле на Землю -
Свій оберіг,
Туман ярами сповзе таємно
У свій барліг.
У сяйві Сонця день засміється,
Немов дитя.
Тепло і світло у кожне серце
Несе життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018
Ой, дівчино! Молода та рання
Не біжи в доросле майбуття,
Не сприймай зітхання за кохання,
Поспішиш — занапастиш життя.
Бо кохання — то не блиск облуди,
Не бомонд, тусовка, вищий світ,
Бог дає кохання справжнє людям
На усій Землі — лиш раз в сто літ.
Справжнє не боїться непогоди,
Пересилить горе і нужду,
Без вагань пройде вогонь і воду
І не заплямує чистоту.
Ой, дівчино! Молода та рання,
Не діждися горя, каяття,
Колесо зрадливого кохання
Обмине нехай твоє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2018
Святковий день. Над річкою місточок,
Він аркою вклонився островам.
Тече, тече містком людей струмочок,
Багато їх в той день гуляло там,
Дивились, як біжить ріка підступна
Глибока, небезпечна і стрімка,
Аж раптом хтось кричить: - Рятуйте,люди!
Побачивши у хвилях юнака.
Спинився натовп: небезпека близько,
Не знають, що робити. Чуда ждуть.
Аж раптом, чоловік — шубовсть у річку!
Вдвох з юнаком до берега пливуть,
Удвох з води виходять. Їх стрічають,
Всіх об’єднала радість в одну мить:
«Герой! Герой!» - рятівника качають!
А він чомусь похмурий і мовчить.
Кореспонденти десь взялись відразу . . .
А думка лиш одна в рятівника:
«Герой то я герой. А де ж зараза,
Яка мене штовхнула із містка ?!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813551
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.11.2018
Летять рокИ, несуть хвороби - як пережитого печать.
І вже нічого не поробиш: хвороби треба лікувать.
Аптеки скрізь, на кожнім кроці,
на ліки ж ціни - аж страшні!
Не можу втримати я гроші, летять, як листя восени!
За тиждень «бравій медицині» віддати стільки довелось!
Увесь мій «капітал» пенсійний «всмоктав» «аптечний пилосос».
І стала я себе картати: чому в перебудовчий час
Не подалась я в депутати? (тоді ще вибирали з нас!).
Сиділа б у Верховній Раді - я, і сини, і невістки',
Все мали б: пільги і зарплати, і бізнес, не аби який:
Чи будівництво, чи аптеки, чи магазин, чи стадіон.
Онуків в університети відправила б, аж за кордон.
В сесійній залі напівпусто,
зарплата ж вправно йде, в свій час,
Ще й допомога на відпустку - десятки тисяч гривень враз!
Була б і пенсія багата: у місяць - тисяч сорок п’ять,
Ще й безкоштовно лікуватись,
і по курортах роз’їжджать!
Тепер без грошей - зась, у Раду!
Геть! - відпрацьовані роки,
Я зараз - НУЛЬ З ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю пенсійні копійки:
Оце - на ліки, це - квартплата.
А їжа!? Жити як тепер?!
Жаль, не пішла я в депутати,
На пільгах як в CРСР, була б уже я – МІЛЬЙОНЕР!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813189
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.11.2018
Для тих, хто розбирається в камі'нцях -
Алмаз, чи діамант, чи бриліант,
Це суть одна. Лише у тім різниця,
Як ювелір над ним попрацював:
Алмаз - природний мінерал, камі'нчик
Непоказни'й, звичайний, не блищить,
Його і не помітиш в купі інших,
Подумаєш, то скло брудне лежить.
Та ювелір, що добре знає діло,
Старанно вчився, має хист, талант,
Все зайве прибере, огра'нить вміло,
З алмазу зробить красень-діамант.
Коли ж алмаз потрапить ювеліру,
Якому Бог дав особливий грант,
Він душу, сам себе в камінчик втілить
І витворить з алмазу бриліант!
Значу'щих бриліантів небагато,
Бо навіть камінь чистої води
Старанно, довго треба обробляти,
Щоб справжні, чисті грані віднайти.
Талант - алмаз.
Як прикладеш терпіння,
Як віднайде'ш, відполіруєш грань -
Так і одержиш: чи простий камінчик,
Чи діамант, чи чудо-бриліант!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2018
Дівчинонько — красунечко,
Чом сидиш одна?
Чому личко насуплене,
Чому ти сумна?
Розриває серце туга,
На душі імла,
Бо розлучниця-подруга
З миленьким пішла.
Не подруги в тому воля,
Що милий пішов,
Отже, не твоя він доля,
Не твоя любов.
Забудь його, невірного,
Подивись навкруг,
Знайди хлопця надійного,
Щоб був вірний друг.
Не будь сумна, як тополя,
Швидко мчать літа,
Шукай щастя, шукай долю,
Поки молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018
Надривно до болю, і ніжно
Сміється і плаче струна,
Коханням пронизана Вічність
В мелодії скрипки луна.
Романси, і вальси, і чардаш -
Спиняється в захваті час,
Знов пам’ять до юного вальсу
Поверне в десятий наш клас.
Розбудить мелодія скрипки
Найкращі, святі почуття,
Закружить в шаленому ритмі
На першій сторінці життя.
Минають літа і століття,
Прогресу немає кінця...
Чарівна ж мелодія скрипки
Тривожить, тривожить серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018
Зростала в садочку калина
У пестощах сонця й тепла,
Під небом високим і синім
Весною вона зацвіла.
Плоди свої щедро дарує
З весни і до осені сад,
Калина тихенько сумує,
Росою стікає сльоза,
Ні яблук, ні вишень червоних,
Ні гру'шок немає на ній,
Зелені все літечко грона,
І ягідок присмак гіркий.
Весна віддзвеніла піснями,
У мареві літо спливло,
У вирій летить з журавлями
Коротке осіннє тепло.
Зима синю даль відбілила,
Та крізь заметілі і сніг,
Рубінові грона калини,
Мов сонечко, радують всіх.
Схиляється небо в поклоні:
В саду ніби квітне весна,
Калина в намисті червонім
Зимова краса осяйна.
Життя для краси неодмінно
Свій визначить час і пісні,
Комусь - у весняні години,
Комусь - у зимовії дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812673
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2018
Як же хочеться спать на світанку!
Сон в обіймах колише мене.
Та лиш сонечко вигляне зранку,
Вже робота «у шию жене».
Мов якась нескінченна провина,
Меч Дамоклів, що ось, упаде!
Я повинна, повинна, повинна . . .
Хоч нема зобов’Язань ніде.
Ніби борг віддаю всім і всюди,
Лиш про себе не думаю, ні!
Виробництво, сім’я, різні люди,
І ніхто не «повинен» мені.
Хто я? Хвора — залежна людина?
«Трудоголік» - так звати її.
Ні, не хочу! І я не повинна
Забувать інтереси свої!
Прямо зараз, цієї хвилини,
Перевагу віддам боротьбі.
Я спинитись, змінитись повинна!
Полюбити себе у собі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2018
Світ - люди, я, сім'я,
Ще світ - душа моя.
Світи мої в житті розбіглись, розбраталися,
В якім з них я ?
Пливуть у Вічність дні,
Їх тіні потайні
Лежать в душі моїй. Осіли, ніби камені,
Аж десь на дні.
На щастя, чи біду
Старанно роль веду -
Вогонь в душі я присипаАю етикетами.
У пекло йду!
Ковтаю каяття,
Два світа, два буття -
Є зовнішня облуда, є іржа всерЕдині.
Таке життя...
У тисняві людській
Вирує Світ мирський
У круговерті справ самотньо і незатишно
Душі моїй.
В роздвоєнім житті
Йдуть поряд дві путі,
Та в вирі суєти летить моя душа крізь час
У самоті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2018
Тече вода.
В відерці вже по вінця
Прозорих крапель чистої краси.
Вода шепоче, шелестить про вічне,
Дзвенить, співа на різні голоси
Така проста, така з дитинства звична
Слухняна і пластична течія,
І дивовижна!
Все живе, практично
збудоване з води,
І ти, і я!
Вода - граніт, коли морозом скута,
І що? То смерть для крапельки води?
Немає смерті.
Не було й не буде,
Душа води воскресне, як завжди,
Знов потечуть струмки живі до річки,
Легенький пар злетить у небеса,
Впаде краплинка Божої водички
Росою з ока квітки, як сльоза.
Вода це кров Землі.
В земних глибинах
Пульсує животворна рідина.
Події, закарбовані в хвилинах,
Несе у хвилях пам’яті вона.
Колись душа, відчувши смерті подих,
Полине в інші виміри, світи,
Моє життя постане перед Богом
Збережене у пам ’яті води.
Тече вода...
Така проста.
Вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812315
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018
Великі лайнери і криголами,
Флот річковий і човники малі,
В житті долають шторми і цунамі,
Під старість курс тримають до землі.
Вони собі шукають пристань тиху,
Щоб відпочити, сили відновить,
Де не спіткає їх зненацька лихо,
Де тиша навкруги, і вітер спить.
Але той спокій в снах лише їм сниться
Вирує в тихій гавані життя,
Там шум і гвалт, розбурхана водиця,
І чути близько вітру завиття,
Гуркоче грім і рветься навпіл небо
Розкраяне багнетом блискави'ць,
І на сусідів теж зважати треба,
Бо війни починаються з дрібниць.
Зимою крига розставляє пастки,
Стискає — дихать, жити не дає.
Живеш — то марно спокою шукати,
Пливи у простір, доки сила є.
Життя — це течія. Це шлях тернистий.
Це боротьба, не райська благодать.
А ті, що відшукали тиху пристань,
Мабу'ть, що не живуть, а просто сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Є Слово.
То — фундамент і основа,
Бо щоб створити світ із небуття,
Спочатку в Бога Богом було Слово!
А потім вже з’явилося життя . . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2018
Є Слово. То — фундамент і основа,
Бо щоб створити світ із небуття,
Спочатку в Бога Богом стало Слово!
А потім вже з’явилося життя . . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2018
Тихо сонечко сідає,
Смеркає поволі,
Вітер крилонька складає,
Присів на тополі.
Хмарки білі в небі синім
Вже причепурились -
Сонце золотим промінням
З ними поділилось.
Покрасуються хоч трішки,
Бо вже скоро спати.
Молодик сріблясті ріжки
Виставив з-за хати,
Зірочки йому моргають,
В своє коло кличуть...
Ліси, поля засинають,
Бо прийшла вже нічка.
Земля дихає тихенько,
Туманцем зітхає.
Стомилася Земля-ненька,
Спить. Відпочиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811853
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2018
Золотий багряний листопад
Навіває смуток й сподівання,
Срібним плином павутинка рання
Стрілки часу відвела назад,
Засвітила пам'яті свічу,
Оживила втрачені надії,
З ними ти ввійшов у мої мрії -
Знов в минуле думкою лечу...
А навкруг довкілля золоте,
Та несправжнє золото, примарне,
Осінь стелить в небі сірі хмари,
І холодним віялом мете.
Вимітає зерна гіркоти,
Мостить в світле майбуття дороги,
Білим снігом заміта тривоги,
Запорошує твої сліди.
І я вірю, що весна прийде',
Стрілок часу виправить орбіту,
І в душі весняній - першоцвітом
Пролісок надії зацвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Я так люблю осінні ностальгії!
Небес високу лагідну блакить,
Люблю гуляти, коли дощик сіє,
Об парасольку краплями дзвенить.
Люблю прозорі, неосяжні далі,
Сріблясті, вже морозні, вечори,
Як зірочки молодику моргають,
А він мені всміхається згори.
Люблю я килими ланів озимих,
Калинових рубінів гіркоту,
Рум’яні щічки яблучок осінніх,
Що п’янко пахнуть медом у саду.
Осінні барви і осінні мрії,
ЩедрОти року, апогей краси!
...Я так люблю осінні ностальгії,
Бо в них дзвенять весняні голоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811618
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2018
Бабине літо прийшло в мою осінь,
Знов повернулось колишнє тепло,
Але вже ранки у сріблі морознім,
Листям багряним сади замело.
Бабине літо дарує надії,
Та їм здійснитись немає часу,
Марні надії вплітаються в мрії,
В серці осіннім я їх понесу.
Бабине літо - це осені ранок,
Осінь вбрання приміряє своє,
Літо, тим часом, прощається з нами,
Пізню любов щедро нам віддає.
Бабине літо, бабине літо,
Теплі і лагідні сонячні дні.
Бабине літо прощальним привітом
Гріє нам душі. Тобі і мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811444
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2018
К О Р І Н Ц І
Край лісу квітне молода калина,
Від коренів веде свої роки,
А далі, височіє тополина,
Навкруг ростуть тополі-діточки.
А де ж моє згубилося коріння?
Які переплітались в нім роди?
І може, йдуть в нім корінці родинні
Від Чураївни, чи Сковороди?
Хотілось корінці всі відновити,
Та де там! В потрясіннях і громах
Порвались корінці, зламались віти,
А пам’ять помутив репресій страх.
Зростали покоління, як щириці,
Без роду і без племені жили,
Родинного коріння таємниці
Безповоротньо в вічність відійшли.
Чому? Чому?!
Болючий знак питання,
Як мертвий корч спливає по ріці,
І я збираю спогади туманні
З іще живих родинних корінців.
В рубіни нарядилася калина,
В тополі листя золотом горить.
Добуту правду про свою родину,
Онукам передам.
Як заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2018
ПРОГУЛЯНКА З ОСІННЮ
Осінній ліс світлішає в задумі,
І, дякуючи літу за тепло,
Червінцями кидає тихим сумом
Багряне листя на земне чоло.
Стомилось гріти сонечко яскраве,
А вітер вчиться бути крижаним,
Закуталося небо в сірі хмари,
Ось-ось заплаче дощиком рясним.
Красуня-осінь - дівка вередлива,
Щодня міняє дороге вбрання.
Багата, щедра, та така примхлива!
Сміється зранку, плаче серед дня.
Пора їй готуватись до спочинку,
Зима вже шле холодні послання.
Красуне Осінь! Зачекай хвилинку,
Своє святкове не скидай вбрання.
Ще погуляй зі мною в полі, в лісі,
Своїм теплом прощальним поділись.
Твоя краса не раз мені насниться,
А я в твій храм прийду.
Прийду колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018
Мого життя натруджена стежина
Вже вибігла на фінішну пряму,
А пам’ять, ніби сітку павутини
Розплутує вже сиву давнину
Де ще живі і тато мій, і мама,
Крізь шум років їх чую голоси,
Ще школа лиш знайомить із знаннями,
А в серці вже гострять перо вірші.
Та гучномовці влади, як сороки,
Стрекочуть про індустрію, прогрес,
І несміливі поетичні кроки
Зійшли зі стежки, заблукали десь...
Ходили манівцями в димних далях,
В індустрії шукали майбуття,
На дні душі зернятка віршів спали,
В них зріло ненароджене життя.
А сонечко вставало і сідало,
А вірші у душі моїй жили,
Зі мною разом плакали й співали,
І врешті-решт, таки перемогли!
Пробились, розцвіли між споришами,
Розкрили пелюстки думок і мрій,
І осінь заквітчалася віршами
На стежці невмираючих надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808499
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2018
КРАПЛИНКА
В садочку поливала я шипшину,
Торкнула ненароком гілочки'.
Скотилась, ніби ягідка калини
Краплинка крові з пальчика руки.
Краплинка крові — поколінь стежина,
Від прабабусь через пласти віків
Прийшли до мене у малій краплині
Відлуння їх надій і почуттів.
Я відчуваю, бачу: Синій вечір,
Там тихий став і схилена верба,
Під срібним місяцем дівочі плечі
Серпанком смутку огорта журба,
Дзвенить небесна музика чекання,
Стискає серце пал передчуття,
І фея ще незнанного кохання
Торкає струни юного життя.
Чарівні відчуття, той вечір синій -
Минулий щем чиїхось юних літ.
Краплинка крові і в моїй дитині
Озветься подихом тисячоліть.
За роком рік сплива з життя криниці,
Гортає календар дні-папірці,
Краплинка крові - Божа Таємниця!
Безмежний Всесвіт на моїй руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
В И Ш Н Е В І С Н И
Завітайте до вишневого садочка,
Що буяє квітом навесні.
Ніжні білосніжні пелюсточки,
Жаль, життя у них - короткі дні.
Завітайте влітку в сад вишневий,
Ягідки рубінами горять,
Втомлено схилилися дерева,
Листячком ледь чутно гомонять.
Восени до саду завітайте,
Тихо жовте золото зліта.
Не питайте в саду, не питайте,
Чом так швидко в даль пливуть літа.
Завітайте взимку в сад вишневий
Спить садок, і бачить дивні сни,
Про вітри жагучі березневі,
Про обійми юної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2018