| Сторінки (2/125): | « | 1 2 | » |
Не вірю я ні в рай, ні в пекло,
Їх не існує, це брехня,
Придумали, щоб було легко
Чекати смерті все життя.
Сансара воду каламутить,
І тільки колесо своє
На холостому ході крутить,
Бо хто помер - не оживе.
І не повірю, точно знаю,
В реінкарнацію душі.
Живемо раз і раз вмираєм,
А кожна мить на їх межі.
Ми всі народжені померти,
Хтось зараз, а хтось через рік.
А я так хочу шини стерти
Об покриття прямих доріг.
І лиш відчути як злітаю...
Мене пізніше десь знайдуть
І може навіть опізнають,
Але докупи не зберуть.
Закінчу шлях не розпочавши,
Зупиниться серцебиття,
Але, можливо, вже дізнавшись,
Чи після смерті є життя.
16.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Проходять дні так зовсім непомітно
І плавно перетворюються у роки.
На завтра дивлюсь я так непривітно,
Але прощаюся із вчора назавжди.
Широким кроком йду я у майбутнє,
Та все частіше оглядаюся назад.
Де ті часи, дитинство безтурботне,
Коли я тільки починав цей променад?
Візьму старий альбом я і відкрию,
Дитячі фотографії свої знайду,
На них усіх погляну із журбою,
Одну, щоб роздивитись, ближче піднесу.
Русявий хлопчик дивиться на мене,
Такий малий, а очі мов вогнем горять.
Для нього ще все в світі незбагненне,
Попереду очікує ціле життя.
І він не знав ще, чого варті люди,
В кишені ще не було пачки сигарет,
Та вже тоді складав слова докупи,
Не знав, що в ньому прокидається поет.
Але роки так швидко пролетіли,
Дорослим став, куди мене це привело?
Кумири із дитинства постаріли,
Погасли, наче їх ніколи й не було.
А з ними того чуда вже не стало,
Тоді й повітря було зовсім не таке -
В дитинстві ще так шоколадом пахло,
А зараз тільки алкоголем віддає.
14.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Ті надписи на пачках сигарет
Лиш спокушають швидше їх купити.
Давно вже ні для кого не секрет,
Куріння не вбиває. Вийду покурити.
Брехня, що з кожною затяжкою
Моє життя немов коротшим стане,
Але щовечора із пляшкою
Готовий покурити я востаннє.
І поки бореться з курінням хтось,
Людей вбивають тільки інші люди.
Комусь себе вбивати довелось,
Коли дорога завела в нікуди.
Куріння викликає рак легень,
Та ми не встигнемо від раку вмерти,
Бо нас, в якийсь один прекрасний день,
Всіх вб'ють війна, кохання чи їх жертви.
А хтось, що так нагадує мене,
Постійно хоче кинути курити,
Продовжує, хоч знищує себе,
Все більше зловживаючи любити.
Ніяк змиритися не може з цим -
Не сигарети нас усіх вбивають.
Але здається, глянувши на дим,
Своє життя із ним я видихаю.
Стою, стискаю пачку у руці,
А ця затяжка мов удар багнета.
І обпаливши фільтр вже вкінці,
Життя погасне наче сигарета.
09.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Скажи, чому все так не справедливо?
За кілька років, мамо, що я вже прожив,
Життя чудове наче пролетіло,
І все байдужим стало, чим я дорожив.
Як був малим, то все було прекрасно.
Чи може просто так здавалося мені?
Бо кожен день світило сонце ясно,
А кожну ніч немов літав я уві сні.
Але, на жаль, не довго це тривало,
Ти знаєш, мамо, я дорослим став давно.
Тепер вночі я більше не літаю
І сонце майже не дає своє тепло.
Побачив, що не все так однозначно,
Реальність зовсім не така, як уявляв.
Ще крок, що зроблений так необачно -
І хтось твоє під сонцем місце вже зайняв.
Одні із кожним днем стають бідніші,
А "недоторкані" мільйонами крадуть.
Бо за всіх рівних хтось завжди рівніший,
Їм байдуже на тих, що з голоду помруть.
Ножі один на одного всі точать,
Як когось вб'є один, невинному - стаття.
Феміда тільки закриває очі,
Щоб не дивитись, скільки коштує життя.
Але чому все так не справедливо?
Чому усі про себе думають лише?
А я лиш хочу, щоб жилось щасливо,
Коли майбутнє покоління підросте.
02.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827431
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2019
Я тільки мрійник все моє життя,
Що загубився у своєму ж світі.
Куди я йду і де моя мета,
І чи розкаже хтось навіщо жити?
Тікав від себе, щоб знайти себе,
Та задалеко втік і заблудився.
І де давно чекали вже мене,
Знайшов таких як я і залишився.
Вони сказали, що навколо все -
Це вигадки, ілюзія, не більше,
В безпеці можу бути я лише
Замкнувшися в собі і якнайдовше.
Сказали, щоб людей я уникав,
Вони всі тільки біль мені приносять,
А головне - нікого не кохав,
Бо втрачу все що маю, ще попросять.
Тому лише мовчав та слухав їх,
Я не хотів боротися з собою.
І зайвий крок зробити вже не міг,
В болоті мов загруз я з головою.
Та я не знав, то демони мої.
Всі ті, що так були на мене схожі,
Дурню кричали в мене в голові,
Не помічав я погляди ворожі.
Від них тепер шукаю укриття
І все втікти стараюся щомиті.
Я тільки мрійник все моє життя,
Що загубився у своєму ж світі.
26.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2019
Ти наче поряд, але так далеко,
Стоїш лише на віддалі руки.
Між нами відстань міряють не в метрах,
Між нами цілі світлові роки.
А очі твої дивляться і мріють,
Вони так ясно світять, та не гріють
І не розтоплять в моїм серці лід,
Забудуться, не залишивши слід.
Пройде ще трохи часу, зрозумієш.
Мене забудеш, наче й не було,
Кохання появилось і пройшло.
Тоді і ти так просто не зумієш
Взаємністю комусь відповісти́,
Із ким вам в різних течіях плисти́.
20.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826264
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2019
Я хотів би літати як птах,
Мати крила, легкі як повітря,
І десь високо, там в небесах,
Їх розкривши, летіти за вітром.
Тихим помахом свого крила
Від землі відірватись назавжди,
Щоб мене моя мрія вела
Хоч далеко, та тільки до правди.
Я хотів би літати як птах,
Людям в очі згори подивитись,
В них побачити радість і страх,
А можливо і жити навчитись.
Розрізняти навчитись людей,
Що міняють костюми і маски,
Коли в відблиску їхніх очей
Не залишилось жодної іскри.
Є птахи, що летять вище хмар,
Коли того попросить їх серце.
Долю вибрали наче Ікар
І впадуть вниз, обпалені сонцем.
Підіймусь, як птахи, догори,
Але я полечу значно вище.
Буде байдуже все, хоч умри,
Коли вже на душі попелище.
13.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2019
А знаєш, завтра стане краще,
Візьмемо віскі, може два,
І зранку вип'єм пиво натще,
Щоб не боліла голова.
Але сьогодні ми гуляєм,
Гуляєм мов останній раз.
Чужа рука всім наливає,
Чужа і рідна одночас.
На дні стакана ще лишились
Тих кілька крапель, але в них,
Немов в сльозах твоїх відбились,
Всі спогади, де разом ми.
І знову все перевернеться
Вверх дном у мене в голові,
А відображення сміється,
Я бачу лиш себе на дні.
Пляшки порожні вже повсюди,
Захмелений лунає сміх...
Коли скляні цілую губи,
Я забуваю смак твоїх.
Але сміятися не хочу,
З'явились сльози на очах.
Це лиш від диму, я не плачу...
Мені немов зриває дах.
Мабуть тобі це не збагнути,
Розбилось серце лиш моє.
Хоч як старався все забути,
А краще зовсім не стає.
Вже знаю я, що буде зранку,
Цей день як всі, зімкнувся круг...
Депресія - моя коханка,
Самотність - мій найкращий друг.
01.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
Засніжені дерева за вікном,
Яскраве сонце сліпить очі,
А поряд, як завжди, бокал з вином,
І, як завжди, чекаю ночі.
Бо лиш тоді я можу бути тим,
Хто в темряві побачить світло,
Самим для себе бути не чужим,
Для себе бути цілим світом.
А хто сказав, що ніч лише для сну?
Хтось хоче півжиття проспати
І не побачити таку красу?
Достатньо погляд вверх підняти.
Поглянути на зорі, що вгорі,
Так високо над головою,
Мов золотом блищать в нічній порі
І наглядають за тобою.
А сніг, який усе навколо вкрив,
Такий незайманий і чистий,
Його як повний Місяць освітив,
Все стало світло, мов в день ясний.
І хоч сховалися стежки криві,
Та глянувши собі під ноги,
По снігу з кожним кроком все нові
Ми прокладаємо дороги.
А хтось в своєму ліжку тихо спить,
Що сниться не згадає зранку.
І все життя його так пролетить
Немов той сон перед світанком.
14.01.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821348
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2019
А долю тут не обирають,
Ми потрапляєм в самий вир.
Це там, де за життя вмирають,
Де вбивство замінило мир.
Не кров, пролита на каміння -
Сліди безглуздої війни,
А втрачене там покоління,
Які не будуть вже як ми.
І всі в окопах, що навпроти,
Вже стали ближчі нам за тих,
Хто, заховавшись за банкноти,
Живе в хоромах золотих.
Хто в нас останній кусень хліба
Вкраде, і ставши чобітьми,
Про голод скаже у сусіда...
А там ж такі самі як ми.
І не відправить свого сина,
Не знає як воно, коли
Лежить в труні твоя дитина
Й від сліз вже квіти проросли.
І їхні матері́ заплачуть
Гіркими, рясними слізьми,
Своїх синів вже не побачать,
Бо гинуть вони як і ми.
Душа прощається із тілом,
Життя і смерть переплелись,
А поки, в долі під прицілом,
Ми з автоматом обнялись.
Під свистом куль і гулом градів,
Припавши до землі грудьми,
Плечем відчувши міць прикла́дів,
Стріляємо в таких як ми.
16.12.18
Мабуть добавлю коментар, щоб не виникало непорозумінь. Я тут не підтримую дій агресора, як і не засуджую наших хлопців. Йдеться про те, що нашими справжніми ворогами є зовсім не ті, в кого ми стріляємо, та й в них зовсім інший ворог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817844
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.12.2018
Ще здалеку її побачив,
Вона чекає, спершись до стіни.
Холодний дим потрапив в очі,
Сірник погаслий вилетів з руки.
Червоний від помади фільтр
Ледь-ледь торкнувся її ніжних уст.
Волоссям тихо грає вітер,
Лиш чути під ногами снігу хруст.
Ти підійшов, обняв так міцно
І подивився прямо в очі їй,
А слів несказаних намисто
Немов застигло в усмішці німій.
Хотів покликати гуляти,
І крутяться в думках слова нові.
Але для чого щось казати?
Вже відповідь лунає в голові.
Не вперше чуєш ти цю фразу...
Вона лиш тихо скаже, як завжди:
"Ти вибач, може іншим разом?"
Той "інший раз" чекатимеш віки...
І тільки мило усміхнеться,
А ти не віриш вже її словам.
Чи може то вона боїться
Відкрити душу всім чоловікам?
І ти, нічого не сказавши,
І навіть не оглянувшись назад,
Підеш, востаннє затягнувши,
У пляшці ти шукатимеш розрад.
І якось, в п'яному угарі
Ти зрозумієш, все було дарма,
Коли поглянув в очі карі,
А в їх безодні тільки лиш пітьма.
Не можна змусити кохати,
Як добре, що ти сам це зрозумів.
Себе в мистецтво зміг віддати
І лиш за це ти стільки заплатив.
29.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815698
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2018
Всі думають, що прийде час,
Але час може лиш минати.
І не лікує зовсім нас,
Він тільки змушує звикати.
Проходять дні, всі як один
І ночі в п'яному угарі.
Хто був ще вчора молодим,
Сьогодні потонув в бокалі.
Годинник мій кудись спішить,
Хоч циферблат не має стрілок.
Та раптом підкрадеться мить
І, як усі, знайду спочинок.
Ми знаємо, що час - ріка,
Яку не в силах нам спинити,
Її не втримати в руках,
Тож краще поспішімо жити.
25.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2018
Люблю, коли мені ти пишеш.
В якому б настрої не був,
Я усміхаюсь: пам'ятаєш...
І я тебе ще не забув.
Часом згадаю як гуляли,
Як зустрічав і проводив,
Як під під'їздом ми стояли,
І як "кохаю" говорив...
Ще стільки всього мож сказати,
Рядків тут - непочатий край.
Тебе не можна забувати...
І ти мене не забувай.
09.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808644
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 02.10.2018
На пероні ми вдвох, інших наче немає,
Поряд чується плач, а десь - радісний сміх.
Найщиріших цілунків вокзал стільки знає,
Що й злічити ніхто би вже просто не зміг.
Та не довго ще нам залишилось чекати,
Вже доноситься здалеку стукіт коліс.
І, мабуть, все ж найкраще життя споглядати
Крізь вікно у вагоні, що вдаль нас повіз.
Так далеко залишились мрії диниства,
А попереду тільки лиш нові шляхи.
Їх початок сьогодні в руках машиніста,
А вже завтра судилось самим їх пройти.
Ми у двох в океані безмежжя тонули,
Світ великий, та люди у ньому малі.
Нас чекають міста, в яких ми ще не були,
Кличуть мандри в далекі незнані краї.
02.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2018
Порожнеча роз'їдає мене з середини.
Як хробак, точить душу мою.
Дивлюсь в небо очима дитини -
Бачу прірву, на краю якої стою.
Ще один крок і я здіймуся вгору,
Розкрию крила, до небес злечу.
Як не розкриються, значить судилось вмерти.
І каменем додолу полечу.
03.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2018
Тільки сонце зайде,
Тільки вечір настане -
Стаю зовсім не тим,
Ким я зранку ще був.
Вічна осінь на серці,
Кожен день - як останній.
Радий тільки одному -
Що цей день вже минув.
20.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2018
Краще б не прокидатись,
Не бачити світ за вікном,
Ніколи більше не встати
З ліжка, залишитися власним сном.
Знову люди чужі
Мене вчитимуть жити
Знову лезо в руці, знову шкіра в порізах...
Знову очі сумні на мене будуть дивитись
І не бачити
Відображення в моїх очах.
10.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2018
На дні стакана знову бачу
Твої чарівні карі очі,
Крізь сигаретний дим щоночі,
Не помічаючи мене,
Проходиш повз, моя незнана,
Так наче тут мене немає…
…а в серці все горить, палає…
Лиш хочу бачити тебе.
22.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808217
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2018
І вкотре я сам,
Вкотре слухаю дощ за вікном,
Тихий дощ, що так голосно б'ється об землю...
І надіюсь, що все це залишається сном.
Я прокинусь, ясне сонце сліпитиме очі,
Подих вітру легкого відчую на тілі.
А на вулиці квітнуть дерева,
Бродять постаті почорнілі.
Закінчилась весна, а в душі все ще осінь
І не гріє бокал із гарячим вином.
А я вкотре сам,
Вкотре слухаю дощ за вікном.
02.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2018
Пробирався до світла,
Крізь ніч, під склепінням гілок,
Під небом шовковим,
Повним яскравих зірок.
Неправильний крок -
Під ногою розбилася мрія,
Збився з стежки
І дороги назад вже нема...
Заблудився.
Куди далі йти?
Пробиратись крізь хащу буденності, самоти?
Чи лишитись на місці,
На поживу голодним вовкам,
Що чекають, поки хтось здасться?..
Хто
Виведе тебе із лісу,
Якщо ліс - це ти сам?..
19.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2018
Не витрачайте час на непотрібні речі,
Шліть на **й тих, що вже давно послали вас.
І не живіть минулим, минуле - то тягар на плечі,
З яким ви дивитесь майбутньому анфас.
Так, наче ви не знаєте, що буде дальше...
А дальше знову тільки сльози під дощем,
І прокляте вино, коли не можеш більше,
Вливати в себе, вени ріжучи ножем.
Творіть, ловіть момент, кохайте,
Живіть для себе, відчувайте,
Як під ногами тонкий лід,
Що вже ось-ось мав провалитись,
Став ще твердішим, вмить зміцнившись,
Вам відкриває новий світ.
01.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2018
Есенину, за то что жил,
Ведь не легка была твоя судьба.
Как хулиган с душой поэта,
Меня любить учил всегда.
Учил любить, какая жалость,
Ведь не любовь, это игра
Из кабака в угаре пьяном
В могилу привела тебя.
Такая жизнь, что уж сказать,
Здесь умирать не ново...
Гостиница, кровать, стихи,
Петля, последнее слово.
13.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807990
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 27.09.2018
Тільки смерть допоможе мені
Подолати цей біль та страждання,
Що палають в душі як в огні
Мого власного світу бажання.
Ті страхи, що жевріли в мені,
Вмить всі зникнуть… І спокій настане…
Стане тихо… Неначе вві сні
Серед зали великої стану.
Там зустріну всіх тих, хто любив
Зранку сонце яскраве стрічати,
Любив жити… Й таланту свого не пропив.
Їх, мабуть, тепер не згадати…
Що ж виходить? Що я просто зникну?
Так безслідно покину цей світ,
До якого я, мабуть, не звикнуть,
Доки тут не залишу свій слід?
Буду там я сидіти на троні
І дивитись на світ, на людей
Буду бачити як на долоні
Незлічимую кількість очей.
Серед них я і рідні побачу,
Ті, які бачив колись кожен день.
Я не втримаюсь… Гірко заплачу…
Пригадаю рядки материнських пісень.
Ні, не можу покинути світ цей,
Хоч мій біль - то для інших дрібниця.
І чи звикне душа до цих дивних речей?
Для душі моє тіло - в'язниця.
08.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Не читаю тобі я віршів,
Вже голос пропах сигаретами.
Ти частинку моєї душі
Спіймала своїми тенетами.
Моє серце, мов льоду шматок,
Ти забрала і випила з віскі.
Не залишила навіть ковток,
Я розсипався просто на тріски.
Не читаю тобі я віршів,
Не почуєш. Немов за стіною.
Ти забрала усе, чим я жив,
Але блюз та вино ще зі мною.
02.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807815
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2018
Вона любила під дощем гуляти,
Лиш тільки в дощ не видно було сліз,
Які так намагалася сховати,
Щоб більше в душу їй ніхто не ліз.
А плакала, бо так її боліли
Ці шрами, що на серці й на руках.
Та під дощем промокне тільки тіло,
Душа ж її залишиться суха.
І знову та попроситься на волю,
Бо дощ не змиє з неї увесь бруд,
Не змиє ані страху, ані болю...
А сльози поряд лиш дощем впадуть.
І хоч уже болото під ногами,
І сльози її висохли давно,
Сильніше почали́́ боліти шрами,
Не помагало прокляте вино.
Вона любила під дощем гуляти,
Але не знала - справа не в дощі,
Продовжувала все в собі тримати,
Лиш видавали сльози на щоці.
03.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2018