| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Багато слів було сказано,
І далеко не всі несли в собі сенс,
Але те, що сказано назад не забереш.
Прикро за те, що слово - це холодна зброя,
ти ніколи не знаєш, коли вона вистрілить і як сильно ранить.
А ще гірше те, що ти не знаєш хто саме вистрілить цим словом,
адже цією зброєю володіє кожен, проте не кожен вміє розпоряджатися нею.
Єдиний антидот проти нього - розум та серце.
Вони допомагають зрозуміти нам: чи дійсно те,
що нам говорять, або те, що про нас кажуть являється правдою.
Або це просто пустий вітер,
який повинен пролетіти повз нас.
Отож, перш, ніж довіритись слову
порадься зі своїм розумом та серцем,
адже вони завжди на твоїй стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828323
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 09.03.2019
"Прості рядки, для простих людей."
"Кохання - наркотик"
Я любив тебе, ти заставила мене, ненавидіти себе.
Ти дала мені це почуття, яке врятувало мене і сльози стали смертельними.
Відчуваєш? Як тільки ти намагаєшся це вкрасти, я повертаю час назад.
Тобі погано? Сумно? Пробач, з цим нічого не поробиш.
Це було моє серце, моє життя, мій початок, твій ніж!
Все помирає: і це життя, і ця брехня, з легень надто довго виривається моя пісня.
І це правда, мені також боляче згадувати, про те, що я любив тебе!
"Цінуй те, що маєш"
Сижу собі, думку гадаю, що я цінного в житті маю?
Грошей, квартири, машини - нічого немає.
Чи без цього всього життя дарма проминає?
Та, якщо подумати, то чи справді це головне в існуванні?
Заморочуючись над цим питанням, ми забуваємо за справжню цінність: друзі, рідні, близькі люди, ті хто в тяжку хвилину стають нам в пригоді.
Отож розставляючи життєві пріоритети пам'ятай, що не варто зраджувати своїм моральним ідеалам, заради кількох рахунків в банках.
"Безсоння"
Через відсутність сну, поступово я німію,
намагаючись заснути, кожний раз я мрію: щоб мій організм набрався сили сповна, щоб не сходила з розуму моя голова, щоб пройшло безсоння це дурне, щоб здоровий сон окупував мене.
Та дарма. Кожний раз одне й те саме:
на годиннику 5 ранку вже, голоси все ще кличуть мене. Колись настане той день і я прийму їх виклик, та зараз, як шепоче збоку будильник, пора прокидатись і жити черговий день, однак на це сил вже немає, провалюючись в безодню поступово я засинаю...
"Розберися в собі"
Споконвіків ми завжди звикали,
які б біди нас не пересікали,
винити у всьому інших:
немає щастя? - винен "той",
немає бажання? - винен "цей".
Всі винні, тільки не я.
Та невже тяжко запам'ятати одне?
В цьому світі ніхто, крім тебе твоєї вини не несе.
Навчися визнавати свої помилки, навчися відстоювати свої думки!
Тож перед тим, як винити когось в негараздах твоїх,
для початку, друже мій, розберися в собі.
"Загублена валентинка"
Не міг я довго зрозуміти,
у чому справа і куди себе подіти?
Чому так сталося і хто у цьому винен?
Що не зійшлись в одну наші стежини,
що все закінчилось,
до того, як усе почалось,
що нічого серйозного по-суті
між нами не сталось.
Та подумавши трохи я нарешті збагнув,
що, чим більше я намагався
сподобатись тобі, тим все менше я подобався собі.
Причину цьому важко знайти, з тих пір минули вже цілі: дні, місяці і роки.
Повернутися туди мріяв не один я раз,
та годинник продовжує безжалісно намотувати час, а разом з ним
і все стає, мов навпаки:
чим більше я намагаюся сподобатись собі, тим менше я подобаюсь тобі.
"Тягар прив'язанності"
Коли погані думки в голові,
коли заполоняє пустота в душі,
коли з тебе намагаються зробити робота,
який буде робити все, що захочуть вони,
все, що буде вигідно тільки для них.
В такий момент ти маєш два шляхи:
ти можеш підкоритися їм, стати іграшкою в руках людей, які використають тебе у власних цілях,
для власного задоволення,
або, ти можеш залишити цих покидьків,
не зважати на всі їхні упрікання
і жити власним життям.
Одна з основних проблем людства -
прив'язанність. Вона не дозволяє нам
рухатися далі і підкорювати нові вершини, а тільки затримує нас і згодом
вводить в депресивний стан.
Тож залиш світ позаду і підкорюй
свої найглибші бажання.
Бо ніхто не зробить тебе щасливим, якщо
ти сам не хочеш бути таким.
"Останній вірш"
Я ніколи не був особливим,
ніколи не вважав себе кращим за інших,
адже всі ми по-суті одинакові люди,
і всіх нас чекає один кінець.
Ставлячи себе вище за інших, подумай:
чи несе твоя гордість в собі щось серйозне?
чи це просто спосіб показати, що ти
хитріший, розумніший, багатший за інших?
Зазвичай гордість до добра не доводить
і тобі варто зрозуміти це, прийняти, бо
глибоко всередині, ти усвідомлюєш, що
за нею нічого не стоїть, вона просто щит, з яким ще тяжче жити, вона тягне тебе тільки до дна і, якщо ти нічого з цим
не вдієш, залишишся нікому не потрібним.
Наостанок хочеться процитувати слова,
які були почуті тисячі раз, попрошу тебе обдумати їх і зробити висновки:
"Будь простішим і люди до тебе потягнуться".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826483
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 22.02.2019