| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
...
В-Василиса.
-Ми зустрілися в ауд. 13
о 13 год. і 13 хвмлин.
Цей день увійшов в мою пам'ять
і знаходився в ній до останніх сивин.
-Наклавши на всю долю печать ...
У приміщення зайшла вчителька,
крім нас із нею тут нікого не було
в розкладі виявилася помилка
і це тоді до знайомства призвело.
-Мене відразу збентежив збіг
місця, дати і час,
бо я вже мав такий
фатальний долі викрутас:
-Мені тоді тринадцятий минало
нас їхало 14 чоловік
все перед очима замелькало
-з переду почувся страшний крик.
На повороті мене викинуло у відчинене вікно,
а сам автобус в обрив до моря понесло.
Оговтавшись, в глибочезній ущелині
побачив полаючого автобуса зім'ятого...
-Тоді крім мене загинули всі -
Це була п'ятниця 13-го.
(Трішки про себе#5)
Так з Василисою ми залишились на одинці
її любов я збирав по краплинці.
-Натяк життя на рахунок числа
чортової дюжини
я тоді проігнорував
і в капкан долі безповоротно попав.
(+18)
Одна ніч мене з нею поєднала
й не знав до якого приведе це фіналу
:
Василиса була така чудова!
Але ж не стан її стрункий,
а очі голубі
-і мова
мене уразили на вік
.
-Причиною забути її
не могла б стати ніяка умова ...
...-Через життя я проніс любов до неї
(ммм - задумався)
-Чи я ніс ахинею? -
Чи це була хвороба-залежність?
А чи від всіх хворіб панацея ?...
...Ми були разом всього лиш півроку,
коли
-я зазнав глибокого шоку.
Чим більше я був від дому подалі
Тим яскравіше тут запалювались червоні ліхтарі.
Василиса зі
-своїм начальником
зраджувала мені ...
А він натомість пообіцяв підвищення
і підкидував купюри їй зелені -...
На моїй зеленій вулиці червоне світло запалало.
-Тим часом, як Василисин кар'єрний ріст
здійснювався вдало.
Вона того міліціонера собі теж в мужі не обрала
Бо для її майбутнього з нього
було толку мало.
Її небесно блакитні очі стали
Грунтово-коричневими
..
На мене все звалилося
в один момент
Коли за справу взявся
той, "не дуже чесний" мент.
Хабарі він справно
зліва брав і
давав направо.
А ось в особистому житті
Йому Василиси не вистачало...
Всю решту життя він буде
без жінки,
що й стало результатом
-його
поведінки.
У своєму бездонному горі
він звинувачував
мене
так відкрито заявив,
Що тюрма мене не обмине.
-Й неофіційну охоту оголосив.
Результату ждати прийшлося не довго.
Я тоді і гадки не мав,
що в тюрму потраплю надовго.
...
Отож,
згадаю про розкопки:
Якраз кургани ми розвернули
і скарб безцінний там знайшли...
-Тут і міліція з'явилась -
мене й в кайданки закули.
Отак тодішній міліціонер
мені узяв і відомстив.
-А собі порахував,
що свою місію здійснува
.
Він підключив тоді усі
свої зв'язки
-можливі й неможливі
тоді
запроторив мене до тюрми
на на довгі і нудні роки...
жахливі.
...
Відбув, відробив, відсидів.
Від дзвінка до дзвінка
Коли аж потім з'явиться у мене
своя нова сім'я та улюблена жінка.
..
-Час минув-
душевні рани загоїлись.
Але ж відкрилися тілесні!
Полегшення наступало лишень уві сні
В яких, іноді,
бачив рай на землі
І там картини чудесні
...
...
6.Г-Галина
-Доля посміхнулася з роками.
Одного разу на весні
Тоді вже влада помінялась
-
чиновники стали більш чесні.
І от мене знайшла нагорода
Немов дарунок за кривду долі.
Тоді в лікарні я лежав
І знайомство там із
медсестрою Галиною мав
-Вона жила у селі
одиноко
і щирою душі
-Вона запала мені в око.
А потім у душу ...
І стали жити ми удвох
А її син, його дружина і донька
у місті проживали в трьох
О.
-Про чиновників...
Вони стали ділом займатись
І старі діла стали розкриватись.
-Також дослідили проблему мою.
І був я виправданий
Обвинувачення знято
За заслуги в історії...
-у ріднім краю
Мене нагородили завзято
-Подарували у центрі картиру ...
...- А ми із Галиною дітям її дали щиро
Внучці ... тепер вже в магістратурі
-На канікули приїзджає
І мені, як своєму рідному дідові,
Коло землі помагає.
-...
А ми із Галиною сядемо у двох
Спокійно біля хати
-Згадаємо прожиті роки,
Щоб більше горя ніколи не знати!..
.
____________________
Вона стала моєю музою
і була єдина
з ким я хотів би
Щоб була дитинка -коло
Нас*
_______________________________________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019
Бабусі - сто гривень дати,
А собі мільярд-
Знаєте ці схеми?
Хто тут казнокрад?
'
У пенсіонера
на комуналці взяти
І собі мільйон в карман
Кум мусить куму помагати -
В Україні деребан ...
'
Гинуть тисячі солдатів
Народ проклинає цей балаган
Верховенству наплювати -
В Україні деребан ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019
- Закрывая глаза
нарисуй себе мечту
Каждый день иди к ней
и скажи себе найду
Я нешел мечту
теперь найду пути к ней
Серце растает весной
Снова будешь ты моей (или же она твоей)
Я с другою согрешил
Своих бесов не победил
Теперь гореть с ними в аду
Больше любовь я не найду
Закрывая глаза
напиши себе
Я счастлив
Даже если это был
Самый в жизни
день ненастный.
Вот уже и весна
Снова вместе мы (вы) вдвоем
Теперь только крепче держи
Ее руку в мире своем
Сделай рай на земле
Ведь в аду ты бывал
Как бывает тяжело
Ты хорошо уже узнал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Борей.Так назвали мене у зоні
На Колимі я відбував 25 років,
у робочому комбінезоні.
Статей було три:
Ненавмисне вбивство,
Розкрадання майна
і щось, на кшталт,
з криміналом
зв'язків і кумовства.
Розкажу про себе у двох словах :
Був я вчителем історії,
Непоганим фахівцем
і працівником археології.
П'ять років працював в університеті,
Паралельно з групою
їздили в похід.
Розкопки там робили вправно
і ось натрапили на слід.
В 70-их роках
У південних пісках
Знайшовся курган,
а в нім був скарб,
Причому значний.
Щоб знайти його я достатньо
Вивчав потрібні книжки
Через знахідку були до мене
Із міністерства тривожні дзвінки.
5кг золота і чудова робота
Давнього фахівця
Зуміли заставити в теперішнім часі
Бігати за тим скарбом чиновника
і податківця.
Скарбом був Давній бог
із слоновою головою,
А руки його і тіло людські
Перехожого жителя
затьмарювали собою ...
Розкопки завершились
і мене попросили
Тихенько відійти від справ.
І потім чомусь, несподівано для мене
Уряд усі мої заслуги собі відібрав.
Все з'ясувалось пізніше ...
А тепер я був взятий під варту тодішнім КДБ
І вищезгадані статті
Були незаконним чином кваліфіковано мені.
Виходячи із судової зали
Я побачив його -
Причину усіх своїх бід !..
Із скривленою фізіономією
він тоді у мене одібрав увесь світ ...
Так, це був той самий міліціонер
Корумпований, продажний.
Деякий час потому
У нас був знову конфлікт
І був я тоді необережний!
Мене осліпила любов ...
Між нами стала дівчина
Він відступати не хотів,
А я полюбив і в цьому була причина.
Отож, ми зустрілись для розмови,
Він був не один
Запропонував відразу гроші,
як вельможний господин.
Я відповів, що їх не візьму,
Які б вони не були хороші.
Ось і настала моя черга казати ...
Я стиснув кулак - підніс йому під ніс
Очі загорілись, кістки затріщали
Діалог трохи у бій не переріс.
Я запропонував йому
двобій, такий собі, джентльменский ...
Чи може й і ні?!
- бо суперник був, все-таки, слабший
Пропоную йому,
щоб з ним ще був міліцейський.
Кажу : бери в поміч собі співслужбовця ...
А він збагровів - я його сильно задів
Гроші забрав і у дверях пропав,
Пообіцявши розправу ...
Отож, як я раніше казав
Мент з помстою не довго чекав
І тепер з'явився знову
Увесь цей час він під мене копав,
щоб зарити моє життя під основу.
Ще до тюрьми я на морфлоті служив
І охоче спортом займався
Зимою з хлопцями так і грілись
по 40 раз підтягався
і 100 раз від землі віджимались.
За вміння знайти компроміс
і до людини не байдужим бути
заслужив авторитет і в очах оточуючих зріс.
Була скрута, звичайно, і важко.
Почали думати головами
і, як співав шановний В.С. Висоцький,
"Почали допомагати
голові руками".
Тишком-нишком пішло золото в рух,
якого було тут достатньо.
Дисциплінарність, праця і труд
мали зробити у нашім життю
добру справу ...
На південь потік жовтий метал
через місто Бодайбо,
а звідти повертались харчі.
Ми казали: - "Бо дай Бог!
Вони будуть ніж баланда смачні!"
Чутка про мене пішла на південь -
мене там стали впізнавати
І як північний вітер стали називати.
Борей.
А в миру Бронислав мене звати ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832894
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.04.2019
Я схилився над сміттєвим баком,
А він підійшов із-за кута
Я обернутися не встиг,
Як блиснула його нога
Із словами " Чьо по баках
шариш скатіна ? "
Кастетом межі очі вцілив щосили.
Зціпивши щелепи,стікаючи кров'ю
Крізь зуби у пику виплюнув йому слова:
"Недопалок запалений хтось кинув туди,
-Хіба ти хочеш, щоб була пожежа
чи ні ?!"
Він зморщився хижо,
Зблиснуло око.
Тепер вже кастет направив мені в щоку
.
Довго не чекаючи,
Зібравши останню силу,
Я правим хуком дав йому в рило.
Удар той був точним
В нижню щелепу -
Отак розібрався я з ним без пістолета.
Як бувало колись,
Після "відсидки" в тюрмі ...
.
Нападник лежав на землі
Я його зміг розгледіти:
Метри два зростом і метр у плечах,
Шрам на все око і ніс в кровотечах.
Розглянувся навколо -
Праворуч був прохід
Він вів у подвір'я лікарні
Там випадково йшов поліцейський мимохідь
Він й упізнав нападника -
Це був Аїд ...
.
Маніяк-рецедивіст,
На прізвисько Аїд,
Який приніс вже людству
Не один десяток бід :
П'ять десятків осіб
"Переправлено" на той світ.
Слідство уже 5 років
Не нападає на його слід.
.
Навіть разом із міліцією
Авторитети криміналітету
Оголосили дозвіл
На його піймання і
узяття під приціл.
У разі спроби втечі
Можливий був обстріл.
.
Так закінчилася кривава ера
Маніяка й людожера.
І почалась ера протистояння мені
Міліціонера,
Котрий захотів собі приписати
Піймання злочинця,
Але я зміг йому тоді помішати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Витягнув із свого плеча спис,
забитий ворогами
Мене ламали
І я діставав удари
по голові ногами
.
Але, брате, як ти думаєш,
хто мені поміг?
В житті нелегкім
взяв і уберіг?!
.
Ангел-хоронитель загоїв
моє змерзле, ранене плече
Сяйво вночі запалив
і стало гаряче!
.
Узяв мене із собою
і посадив у бою
Швидкість набираємо
Нас вітає зорепад,
Там і рани свої загою
.
З'явились міста обриси
побачились вогні
Ангел наближається -
ми разом на коні.
.
Поселення зустріло нас
похмурими мурами
Колись цей край славився
своїми піснями.
.
Тут недавно посилився
чорний демон-біс
Він повиганяв із дому всіх
і загнав у ліс.
.
Його план - це розкіл
громадської єдності навпіл
Зіткнення людей лобами
Й збудувати частокіл
супроти бійців світла
Здолати їх напір
.
І я попав
під цей розподіл,
коли друзі стали ворогами
І був побитий ними
по голові ногами
.
Чорний демон у їхню душу вліз
І доводив матерів їх
до гірких сліз
Чорний демон тут уводив
всіх людей у блуд
Забирав їхню ідею
і втоптував їх у бруд
.
Фінал став неочікуваним
для нього і для всіх
Просто змогли демона
підняти ми на сміх
.
Із центру паранормальних явищ
прибула бригада фізиків
Й команду надала
Розбити протонами на атоми
Цього бісового чорта
.
Щоб у світ більше не показувалась
його рогата голова
Біса закатала фізиків братва
В трьохлітрову банку,
плюмбомом покриту
Бісівська натура
навіки закрита.
.
І катали його по цирках
з вечора до ранку
Потім до обіду
і знову до світанку
.
Показували, як приклад,
як не потрібно бути
І, що потрібно робити,
щоб совість не забути
.
У людей щирих той контейнер
викликав посмішку легку
У людей брехливих -
Міміку надважку.
.
Обійшла та банка різні коридори
У народі її назвали банкою "Пандори".
.
А тим часом мій Ангел-хоронитель до себе полетів,
А я чекаю тільки від вірних друзів
щирих почуттів.
.
А що ж там у рідненьких
В далекім краю
А там уже дружина наділа
Мого сина своєю вродою
В цей день визначний
Його народила
І йому сил небесних додала .
.
Поставила його
на тяжкую стезю
Й помолилися, щоб він
мав удачливу "броню" ...
Назвавши сина
Броніслав ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2019
Навіщо писати,
як можна мовчати
і цим самим чином
людям спокою дати
Я не прошу уваги
і в душу не лізу -
просто думки
не притаманні головорізу
буває переслідують
мене у ночі,
як ж люди черствіють
поруч живучи ?..
Я вже думки не триматиму,
а впишу їх в слова,
щоб на ранок
не боліла моя голова.
Це не графоманія,
не залежність писати
А просто, щоб свідомість
у контролі втримати.
Її зруйнувати є кому - я й не сумніваюсь
З такими людьми я більше не знаюсь
"Паразитуй на паразитові!"
Їм мої слова
Щоб у них там, у двох
боліла своя голова.
Голови то дві,
лишень думка одна,
як іншим зробити побільше лайна.
Я їх об'єднаю і здам у музей
Там місце знайдете для своїх ідей.
Вже пилом покрились
переживання мої,
коли обертаюсь до посмішки долі
своєї єхидної.
Це не графоманія,
а проба письма
й поки пишу це
іде моя 38-а весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019