| Сторінки (3/282): | « | 1 2 3 | » |
Мы слишком знакомы... Так, чтобы забыть друг о друге,
Но очень невинны, уж, чтобы без крыльев ползать.
До полной истомы мы так хотели, упруго,
Но страстью гонимы мы снова не видели воздух...
Срываемся с края в духе потерей, но прежних,
Срывающих пламя, неведомых, топких, но тварей.
Живём мы играя: одних - на сугробах вешних,
А лишних - в остатки, - заведомо уж не играя...
Мы слишком милы, чтобы искренне им не смеяться,
Сдержали свои, иногда неприятные блики.
Уже бесполезно как супер-звезда одеваться,
Уже неприятны и врозь проведенные миги.
Мы слишком милы были с ними, нисвергнув их с Адом,
И с сотнями стрел, ожидаемо, были услышаны.
Мы слишком знакомы, чтоб их ненавидеть лишь взглядом...
Но слишком воспитаны, чтоб не считать в жизни лишними...
Вы слишком близки были, чтоб оказаться историей,
Вы слишком навязчивы, чтобы врагом не считаться... Но раньше...
Услышаны, видимо, - столь вам близки аллегории...
Адью... Вновь прощайте... Не рад был я с вами связаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957051
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2022
Коварна, леди, словно чувствами играюща.
Ты замыкалась, признавая расстояния,
Но после кофе ты ставала снова тающей,
От тёплых губ, что снова вспомнили желания...
Горячих губ, горящих страстью и забвением
Среди немых, а иногда и буйных судорог...
Сложились мы, как будто пазлы вдохновения,
Сбежав от серых поседевших суток муторных...
Коварна леди, я коварнее не видывал.
Ты раскрошила нас на что-то несуразное:
Желе из тел, салат из душ больных, невидимых,
Растаяв, в топи превратив однообразные,
Беззлобный фарш из чьей-то серой неизбежности,
Что растекался до нелепой пунктуальности...
Мы растворялись в топях радостей и нежности,
Ты растворяла после в женственной коварности
Снимая всё, как будто исповедью грешницы,
Владея всем, чем только можно напридумывать...
Коварна леди в молчаливой неизбежности...
А может я коварен, ласками приструнивать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2022
Вибухи, біль, розпач, сивина...
Так і народилось це прокляття, -
Жах під клятим вироком "ВІЙНА!"
Жах... Із танків, тіл людських багаття...
Жах... Руїни міст, містечок, сіл,
І руїни сотень тисяч долей...
Москалі - ті не шкодують шкіл,
Мирний люд, нездолених та кволих...
Жах... Дітей не шкода їм... малят,
Що від вибухів втекли подалі,
Від кордонів далі ... та лежать...
Матері... батьки серед завалів...
Жах... Безґлузді жертви ваших мрій,
Щоб усі жили як ви, в багнюці..?
Москалі, полиште цих надій!
Вам ще довго смажитись у муці
Серед тих же вибухів страшних
У вогні, у попелі, в розрусі...
Хтось, можливо, прошепоче з них:
"А навіщо ж ми, тоді..?" ...чи в дусі...
Вибухи, біль, розпач, сивина...
З вами народилось це прокляття, -
Жах під клятим вироком "ВІЙНА"!!!
Жах... Із танків, тіл людей багаття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Кривавим тавром тепер Буча, Гостомель, Ірпінь
Висітиме поряд із бидлом російським усюди...
Ви зникли із карти, істоти! ...ви стали не більше ніж цвіль,
Болотна вода, дикий сморід... Для нас же ви більше не люди...
Вас ненависть всюди поглине у світі цілком,
Якщо хтось із вас, взагалі, щось устигне й побачить.
Ви - мертвий народ! ..вас до сотні колін не пробачать,
Бо ви - лише нелюди, всі ж-бо мовчали разом.
Тавровані смертю ви знову лишаєте світ -
Ні згадки про вас. Лише сполохів вранішній цвіт,
Яскравий, потужний, що буде останнім для вас...
А далі - лиш тиша й легкий лише Віденський вальс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Ми будемо чекати скільки треба:
Весняну зелень, соковите збіжжя,
Проміння сонця в українськім небі
Та мирнеє осіннє бездоріжжя.
Ми будемо страждати та терпіти
Негоди, лиха у воєнні днини,
Зі зброєю щоденно боронити,
Ти лише вистій, мужня Україно!
Залишу ніжність до кращого часу,
Зберу у жмені лють несамовиту
Та зажену щоп'ятим лише трассер,
Щоб ворогів достатньо остудити,
Щоразу "Стугни", "Джавеліни", "Ігли"
Для пристрастних обіймів ваших танків...
Якби лиш наші козаки устигли
Збирати сміття, ворогів останки...
Ми будемо чекати скільки треба,
Ми вистоїмо, адже вже не вперше.
Якщо ж на долі далі простір неба -
За нами цілий рід, вони завершать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Самотні постаті... Невинні витвори...
Назовні просяться емоцій витини,
Вся сіль із гордістю, душа стривожена.
Самотність... молодість з травою скошена.
Самотні, віддані та щирі досуха.
Закрила двері вже мовчання посуха,
Забились, граючись, у сірі сутінки -
Тривожність мається й надія, буцімто...
Самотні постаті - примари з досвідом.
Достатньо попелу, достатньо осаду,
Розмов достатньо безґлуздих, осуду,
Чимдалі більше скалок із посуду.
Самотні постаті... Невинні витвори...
Назовні просяться емоцій витини,
Вся сіль із гордістю, душа стривожена.
Самотність... молодість з травою скошена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
До Перемоги, друже! В перемозі
Зустрінемо найкращі свої миті!
Нехай ти втомлений наразі, у дорозі,
В окопі, чи в підпаленій блакиті,
Мов коршуном, чатуєш на ракети,
Ворожі літаки, допоки ранок, -
Та, власне, не важливо, брате, де ти,
Бо завдяки тобі у нас світанок!
До Перемоги, друзі! В перемозі
Зустрінемось щасливі святкувати.
Наразі ж не губіться у тривозі, -
Країну необхідно будувати,
Щільніше гуртуватися пліч-о-пліч,
Тримати один одного за руки,
До Перемоги прагнемо ми поруч!
До Перемоги також у розлуці,
Брати та сестри, і батьки з синами,
І матері подекуди у лавах.
Тримайтесь, адже рідні завжди з вами,
Повернемось усі! Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Ми не хочемо вас вбивати.
Ми не хочемо... але мусимо.
Ми такі ж, як і ви, солдати,
Та кишені чужі не трусимо,
Не заходимо в ваші домівки,
Не стріляємо та не ґвалтуємо.
Ми не хочемо, як не гірко,
Але нищимо та лютуємо!
Але нищимо за кожен постріл,
За снаряд та за вбиту дитину,
За батьків її, порвані коси,
За прострілені діда коліна,
За сплюндровані Бучу та Харків,
За зруйновані душі та долі.
Будем нищити віддано, жарко
За братів та сестер у неволі.
Не здригне ні рука, ані око,
Коли танки ворожі паплюжать
Рідну землю, пшеницю високу,
А у небі ракетами в'южить
Холод смерті - сліпий та жорстокий,
На дітей, на домівки, країну...
Не хотіли ми нищити, поки
Ви не вдерлись до неньки-Вкраїни!
Поки нищили нашу культуру,
Наші книги, історію, мову,
Поки наших бійців у тортурах
Мордували, щоб "руськоє слово"
Або гімн недолугий співали,
Вихваляли вас, нелюдів диких,
Не здавалось вам - буде, ось, кара?
А дарма! Бо Фортуна двулика,
І до вас повертається задом.
Вже, ось трохи, й кістлява з косою
В саме пекло запросить вас радо...
Ну а ми - зі своєю красою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Можливо різність світів не завада,
Можливо відстань - то вигадка інших...
Лише розряд, лише забавки ради,
Та наш Амур перетворював в більше.
Ти знову вигадала колискову
Для своїх дум, для німого суцвіття,
Палав лиш цвіт та квітучі промови,
Проте спадало у сни довголіття.
Можливо різність не в тому являлась.
Забуті мрії забутих обмежень,
Забуте тіло у кокон сховалось,
Забравши пристрасть у тло спостережень,
Можливо вічність би нас вдовольнила,
Та вічність завжди відходить в минуле.
Сьогодні - день, ну а завтра - лиш сила
Непереборності, - є... та вже була...
Можливо різність світів не завада,
Можливо відстань - то вигадка інших...
Лише розряд, лише забавки ради,
Та наш Амур вдосконалює в більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
Ви зупиніть планету, я зійду...
Зріває дах в суцільній круговерті:
У пеклі війн, негод, підступній смерті,
У дикім, підлім прояві, бреду...
Ви зупиніть!.. Нам досить "насолод"
Із браку розуму недавніх наших "браттів"!
Наразі лише кров'ю та багаттям
Ми позмиваєм пекло стиглих вод
Тієї темряви, невіри і блюзнірства!
Ми не забудемо ніколи ваші звірства
На рідних землях! Вже достатньо вам пригод!..
Ви зупиніть планету! Я не з вами!
Весь світ, як виявляється, роками
Просочений підступним каяттям:
Всі милі, миролюбні... Годі вам!
Тремтіння - то не привід відсіч дати!
За вами ваші діти, батько й мати!..
Ви зупиніть планету, чи до дії!
Невже гроша не варті ваші мрії?
Чи в попелі надієтесь зібрати
Свої колишні всі життя та хати?
Зав'язли у хваленому достатку
Й забули щодо пеклу протидії...
Ви зупиніть планету, я зійду...
Зріває дах в суцільній круговерті...
Вам не набридли ваших рідних смерті?..
Як ні - спиніть планету, я іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Настане день, відтвориться природа,
Зітхне мрійливим теплим вітерцем.
Загляне промінь сонечка до роду,
Що вижив у війні, зневажив щем
Та знищив ворогів усіх, до краю,
Та оросив плодючую від гаю
До сходу сонця. Соняхом усе
Те рідне поле рясно проростало,
А наші люди милувались, знаю:
Насіння ж-бо кишенями несе
На землю нашу вражеє солдаття,
Тепер, нарешті, повкладали спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Здригнулась ненька-Україна...
Шматує смерчами хатини,
Волають матері... втрачають
Шматки життя... Тіла... дитини!..
Тіла дітей! ...руїни... Розпач!..
Невинних душ... Нестерпна туга!...
А над містами рветься простір -
Ракетний залп... Русні наруга
Над незалежним, непохитним
Народом слави та свободи.
Здригнулась ненька-Україна,
Здригнулась ненависть народу,
Та лиш міцніше стрій зімкнули
Супроти вражої навали.
Здригнулась ненька-Україна,
А у очах - оті завали...
І очі застилає млою,
Кривавий блиск, міцніший поступ.
Та над ворожою ордою
Вже гайвороння мрійно косить.
Здригнулась ненька-Україна,
Здригнувся світ в жахливім бруді,
Але й не станем на коліна!
Не та країна, не ті люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Ой, зів'яла-похилилась верба над водою, -
Знову ворог наш москальський проти неньки зброю
Нагострив, підняв та вдерся до мирного краю.
Нумо, браття! Серце рветься та душа волає!
Піднімайте свої списи, доки без кайданів,
Вирубай ворожі писки із садів та ланів,
Щоб не знали слуги біса милості та жалю!
Нищіть, браття, не ведіться на старі скрижалі,
Що колись були "братерські дружнії народи".
Не стріляє брат у спину, хоч під воєводой,
Чи засмічена макітра, чи з "зеленим змієм"...
То - москальськая натура - лише вони вміють
Вдертись у чужую хату та вдягти кайдани,
Вбити жінку, доньку, мати, винищити храми,
Зґвалтувати всю країну, та спаскудить мову!
Боронімо Україну та наш рід чудовий!
Засмутилась-похилилась Україна-мати.
Нумо, браття-українці, неньку визволяти!
Треба гнати вражі душі до самого пекла!
Не скорити нас нікому в боротьбі запеклій!
Не дамо спаплюжить душі, очорнити віру,
Загубити рідну неньку цим мерзотним звірам!
Піднімайте шаблі, браття, станемо до бою,
Козаками ж ми родились, щоб тримати зброю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Ото ж у Україні й козаки!
Завзяті, чесні хлопці - не кацапи!
Міцні, розумні, постаттю стрункі, -
Куди тим москалям ще воювати..?
Підкови гнуть рукою, як млинець
Смачний, що ще налисник називають...
Шаблюкою, як стиглий холодець,
Всіх ворогів шинкують-нарізають
За нашу рідну землю, за дівчат,
Дітей, що катували ті істоти,
За кров, жахи, домівки, безліч втрат...
До ненависті - миті від скорботи!..
До ненависті лютої, без сліз,
Без зайвих слів, а з відголоском смерті
В палаючому погляді із гріз,
Із блискавок, що здатні всіх пожерти,
Спалити вщент, втоптати у багно,
У сталь, у землю рідну з колосками...
І... все... Забути знову, як кіно,
Що десь було... Не поряд, і не з нами...
Сади садити, сіяти овес
У чисте вільне поле українське...
Та більше - в тиші скованих сердець
Ту тугу заминати наодинці
Про все минуле... з біллю поховань
Своїх нащадків, що уже не встали...
Залишились, мов сльози виправдань,
Обабіч душі лиш хрестами стали:
Невинні душі, сизі та німі, -
Безглузді втрати, та задля свободи,
Здобутої в нав'язаній війні
Чужих істот на вільнії народи...
Бо ж в Україні славні козаки,
Міцний народ, нездоланий та славний,
Незламна дух та воля на віки,
А поля й неба - кольори державні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Тримаймо зброю, Дух Народу!
Тримайтесь кожної години!
За небо чистеє Свободи,
Святої неньки-України,
За найчарівніших коханих,
За милозвучну рідну мову.
Ми боронімо кожен ранок
Та кожен шмат земель чудових.
Не віддамо москальській гнилі
Країну світла і достатку!
За нами наші рідні, милі,
Брати та сестри, мама, татко.
Тримаймо зброю, Дух Народу!
Тримайтесь кожної години!
Із нами Бог, Добро, Свобода
Та Слава неньки-України!
За нами - Слава й Перемога!
Здолаєм, знищим неодмінно,
Бо їм у нас одна дорога -
Пекельна спека й домовина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Послушай, мама... Я ведь ехал на войну...
Мне говорили командиры: "Надо...
За русских, за Россию..."
Вот, в плену...
За то, что расстелял я Киев "Градом"...
За то, что исполняя чей-то "долг"
Бомбил больницы и дома невинных...
Послушай, мама... Говорила ты - есть Бог...
Так почему живой еще я?..
Мирно,
Как-будто своему, солдаты жгут
На рану мне, врагу, но наложили!...
Я ж их бомбил!.. Безумец!..
Наши лгут!!!
Сплошная ложь!.. Так мерзко обложили
Дерьмом весь "братский" русский наш народ...
Мы зомби!.. и безвольные убийцы!...
Послушай... Сдался я... И весь наш взвод...
Нас провезли солдаты до границы...
Сначала показав весь тот кошмар,
Весь город, что с ним стало под обстрелом...
Роддом... Руины от домов... Пожар...
Детей... уже сирот... Куски от тела...
Послушай, мама... Кем же надо быть?...
Зачем ты родила меня, убийцу?..
Здесь слёз людских - вовек не переплыть...
Мам, ненавижу нас... Мы - кровопийцы...
Мам, ненавижу русских... Мы больны!
Таких, ничтожных, ещё мир не видел!..
Послушай, мам, не вымолить вины...
Им бы терзать... палить нас злостью и обидой,
Но... Мам, они меня несли к врачу...
Здесь, в Броварах... Бойца два... на носилках!..
И не от раны я уже кричу -
Ведь я, урод!.. Я не достоин ссылки...
Меня "латает" украинский врач,
А я прошу: "Убейте лучше! Стыдно!..
Я не достоин!.."
Мам, ведь я - палач...
Они - святые... Даже крылья видно...
Здесь "Призрак" их, как Ангел, бережёт,
Здесь сильный дух и трезвая Свобода!
И каждый украинец танки жжёт..
Да, наши танки... Русские... Уродов...
Ведь мы сюда им привезли войну...
Я б сам встал с ними рядом... Не пускают...
Мам, я живой, почти здоров... В плену...
Мам, всем скажи Свобода здесь другая!
Послушай, мама... Я ведь ехал на войну...
Мне говорили командиры: "Надо...
За русских, за Россию..."
Вот, в плену...
Ведь здесь стрелял я в Украину "Градом"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2022
Війна... Шок... Стомлені солдати...
Від ворогів - суцільні байки...
Хотів би щось і написати -
Та лише нецензурна лайка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Дякую, воїни! ... північ - а ніч іще тиха....
Дякую, рідні! Давно ми не спали спокійно...
Знаю, чатує, вирує навколо все лихо,
Що так підступно летіло до серця країни.
Знаю, давно не спите Ви ночами в відбої, -
Сни не дають із минулого: кров та жахіття...
Знаю... Бо Ви щохвилини готові до бою,
Знаю - "піони", на жаль, вже для Вас не суцвіття.
Знаю, "тюльпани" - не те, що жінкам нашим личить,
Адже у когось був "квітковий" потяг до жартів...
Дякую, воїни!.. Знаю - Вас, як мене, тішить,
Що нашим дітям, онукам у мирі жить варто,
Що наші рідні не знатимуть війн та негоди -
Тихі пісні, сміх та жарти у кожній оселі,
Що у них "град" - то лише буде примха погоди,
А дітлахи під дощем - всі щасливі, веселі...
Знаю, обрали Ви мир, коли брались за зброю!
Знаю, ми всі у країні зросли незалежній.
Дякую, воїни! Ми не здамося без бою!
Дякую, рідні! Ми з Вами! Ми вдячні безмежно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Добраніч... Снів тобі найкращих, кольорових!
Нехай сьогодні буде небо тихим.
Добраніч... Завтра буде день чудовий.
Хай оминає тебе, ненька, лихо.
Нехай вночі луна лише лунає
Гучних пісень під плескіт водоспадів,
Війна та біль хай завжди оминає...
Ніч.. стрекіт цвіркунів у тиші радо...
Добраніч... Теплих усмішок та миру,
Малят, що тихо сни переглядають,
До мам так ніжно туляться, щасливі...
Спи, ненько... Ми чатуємо!.. Ти ж знаєш!..
Хай буде тиша, небо лише й зорі,
Все зайве наші хлопці перехоплять.
Ти, ненько, не забудь, тримайся лише, -
Всіх ворогів у їхній крові втопим.
Добраніч... Ненько, снів тобі спокійних,
Нехай поля твої не знають "Градів",
Ти колосись, плоди лиш грона винних
Та сонячних у лозах виноградів.
Хай ворони - лише над ворогами,
У нас серця хай б'ються кольорово,
Блакитно-жовто, сонячно між нами
Нехай лунає солов'їна мова.
Добраніч... Снів тобі найкращих, кольорових!
Нехай сьогодні буде небо тихим.
Добраніч... Завтра буде день чудовий.
Хай оминає тебе, ненька, лихо.
Добраніч... Теплих усмішок та миру,
Малят, що тихо сни переглядають,
До мам так ніжно туляться, щасливі...
Спи, ненько... Ми чатуємо!.. Ти ж знаєш!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Коварна, леди, словно чувствами играюща.
Ты замыкалась, признавая расстояния,
Но после кофе ты ставала снова тающей,
От тёплых губ, что снова вспомнили желания...
Горячих губ, горящих страстью и забвением
Среди немых, а иногда и буйных судорог...
Сложились мы, как будто пазлы вдохновения,
Сбежав от серых поседевших суток муторных...
Коварна леди, я коварнее не видывал.
Ты раскрошила нас на что-то несуразное:
Желе из тел, салат из душ больных, невидимых,
Растаяв, в топи превратив однообразные,
Беззлобный фарш из чьей-то серой неизбежности,
Что растекался до нелепой пунктуальности...
Мы растворялись в топях радостей и нежности,
Ты растворяла после в женственной коварности
Снимая всё, как будто исповедью грешницы,
Владея всем, чем только можно напридумывать...
Коварна леди в молчаливой неизбежности...
А может я, желая ласками приструнивать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940931
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2022
І знову наш партер... П'янкою знов ходою
Ти зваблюєш, стираєш кордони у реальність.
Ти - зараз і тепер... Туманом, мов стіною,
Відмежила від світу божевільна сексуальність.
Духм'яним ароматом, як мереживом, спіймала,
Оволоділа пристрастю та чарами спокуси...
Туманом затягнуло... жар... нестримано стенала,
Шукаючи опору у найменшім кожнім русі...
Безмежність... жар... жага, така жадано-нескінченна...
Ти - неймовірний дар, несамовита наречена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Добраніч... Снів тобі найкращих, кольорових!
Нехай сьогодні буде небо тихим.
Добраніч... Завтра буде день чудовий.
Хай оминає тебе, ненька, лихо.
Нехай вночі луна лише лунає
Гучних пісень під плескіт водоспадів,
Війна та біль хай завжди оминає...
Ніч.. стрекіт цвіркунів у тиші радо...
Добраніч... Теплих усмішок та миру,
Малят, що тихо сни переглядають,
До мам так ніжно туляться, щасливі...
Спи, ненько... Ми чатуємо!.. Ти ж знаєш!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Он молчаливо соглашался...
Она кричала... также молча...
Он никогда с ней не ругался,-
Так, не согласен, между прочим,
Рвались внутри лиш все прожилки,
От тошноты, от непринятий...
Ведь так близки не стали, пылкие...
Всего лишь рядом... лишь приятели...
Она стонала, возбуждённая,
Сбивая в кровь все пальцы мысленно...
Бывает... Жизнь изнемождённая
Впивалась снова вглядом истово,
Впивала когти меж одеждами,
Обеих душ, давно простуженных.
Они молчали... Лишь надеждами,
Бывало, полностью погружены...
Он молчаливо соглашался...
Она кричала... также молча...
Две тени смутные расстались,
Как и сходились - между прочим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Забудь про мене... Просто... Просто так...
Забудь, що десь кохання клекіт не схолоне...
Не зачарую, адже ж не відьмак...
Не можу жар тримати у долонях -
закрив у серці... То і ти забудь.
Хай не тріпоче з кожним словом марно.
Так, я кохаю, проте вибрав путь,
де все кохання втрачене бездарно...
Забудь про мене... Просто так... Забудь...
І не питай ніколи, чи щасливий...
Ти також вибирала інший путь...
І ми тепер приречені на зливи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022
Ти бажаєш віддати останнє,
Намагаєшся влитись в обійми,
Шаленієш від мого кохання
Та влаштовуєш радісні війни
Серед ліжка, у ванній чи долі -
Нам з тобою було не важливо.
Ми з тобою як пташки на волі,
Ми - загублені й нагло-щасливі.
Хочу ніжність тобі дарувати,
Можу бавити вічність жагою.
Потім буду тебе ґартувати,
Освіжаючи дивною грою,
Полоню всю свідомість у чари
Та здійсню найтаємніші мрії.
Полоню, але щоб не кінчались
Та продовжились наші надії
Загубитись в чарівному світі,
Одне в одному наскрізь, без частки,
Щоб на цьому та іншому світі
Відчували кохання та щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Поцілунок... І все... Ми не маємо більше образ...
Ми не маємо більше німих недолугих докорів,
Що сплелись із домислень, несказаних речень і фраз,
Що складались із тихих чужих та дурних наговорів...
Подих в подих взаємний - і світ цю межу перетнув, -
Тихий світ, що зненацька родився-створився між нами.
Спиш ти поряд, мов Янгол, і я мимоволі зітхнув:
Як чарівно із Мрією власною жити роками.
Як чарівно, що Щастя маленьке між нами лежить,
Щиро й радо регоче, на тебе, доречі так схожа.
Тихо радісний спокій наповнює кожную мить,
І думки вже не ті, і майбутнє лиш мрійно тривожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Порожньо в сховищах, прірвах, летовищах,
Порожньо в спогадах - цільне кладовище...
Порожньо... Стогін, луна лише... морозно...
Ти - ніби прогин минулого... Голосно...
Порожньо... Стугін... Колишнього відголос...
Сірість розлуки темніша за відданість
Стиглих плодів, не забарвлених зрілістю...
Порожньо... Стисле, загорнуте милістю...
Відчаї душ... темні відчаї розчару...
Навіть не руш!.. Не збагнеш ти під розчерком
Зміни століть зміни стилів та підлості,
Що повноліття не милує милістю!..
Порожно... Душі в світлинах довершених...
Стій!.. Зупини їх... "Завжди перевершені"...
Звісно, їм так хтось... у вуха, поволі...
Звісно, але ж не ці - власники долі...
Звісно, це - сни, нерозчинні в уяві.
Вдоста війни!.. Вимагаємо Яві!..
Порожньо в сховищах, прірвах, летовищах,
Порожньо в спогадах - цільне кладовище...
Порожньо... Стогін, луна лише... морозно...
Ти - ніби прогин минулого... Голосно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Почему-то тобой заболею...
Сильно-сильно, потом сладко-сладко...
И опять не смогу, не сумею
Проходить как немой, без оглядки...
Тонкий шелк у причудливой стрижки
Так погладить захочется нежно,
Зацепить, разбросав листья, книжки,
Утонув в томном взгляде безбрежном.
Почему-то тобой заболею...
Не хотел, не хочу, но не в силах...
С замиранием сердца, немея,
Всё любуюсь, насколько красива.
Шёпот губ, словно жаром, срывает
Все преграды под лики желаний,
И уже ничего не скрывает...
И уже никаких расставаний...
И уже жаркий бунт в тёмных стенах
С нежно-розовым вкусом рассвета...
И уже жалким кажется ветер
После бури, вулкана, вендетты
Между нами... срываются стоном
Неожиданно сумерки... утро...
Почему-то на стёклах оконных
Мы ладошки оставили, будто...
Среди серо-рассветных туманов,
Капли в свете рассвета редеют...
Почему-то опять, словно пьяный...
Почему-то тобой заболею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2022
Ти самотня... Чи ні..?
На вершині навершя, на краю світів...
Забавляєшся хмарами, що розлягли, пухкокрилі...
Відступили сумні, твої наміри перші, недбалі, пусті,
Що наповнились... дали ті поштовхи силі...
Ти щасливою стала, коли панувала на тлі
Одночасно: зірок, теплих хмар білосніжних, простору ...
І від захвату мала вже інші ти мрії, земні...
Панувала-літала вже ти над землею і морем.
Ти самотня?... Чи ні?..
Мабуть вже підкорила ти світ.
Ти здолала пусте, непідкорне, здавалось, велике.
На вершині - лиш квіт, а твоє ж те життя непросте
Завжди буде потішно-живим, многоликим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
И метались мы в тихом изгнании,
Сокрушая бетонные стены.
Задыхались в ответных желаниях,
Не размениваясь на измены.
Тихий стон, на пределе, неслышимый,
Громкий звон двух бокалов затихший,
Ты и он, непонятный, подвыпивший,
И она, с одеялом провисшим...
И гремели повсюду весельями,
Провожая, встречая рассветы.
Мы, слегка успокоившись зельями,
Позабыли, не пишем сонеты,
Позабыли, как дышится радостью,
Смыли пеплом весь запах улыбки,
Терпкий вкус вместо искренней сладости
Затерялся в тоннелях ошибок...
Поздний сон, переливы уныния,
Тихий стон, на пределе, неслышимый...
Ты и он, непонятный, подвыпивший,
И она, с одеялом провисшим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2022
Волк с Рысью
В листве, зарывшись под огромной елью,
Впервые осознавши жизни толк,
Внимая резвым соловьиным трелям,
Скулил за Рысью старый грустный Волк.
Закрыв глаза и просто насладаясь
Все время видел все один и тот же сон,
Когда друг друга, шерстью не касаясь,
Кружили вместе с проливным дождем.
Когда, не замечая дня и ночи,
Уткнувшись носом и не открывая глаз,
Друг друга грели – заплелись в клубочек,
Росу сбивая уж в который раз…
Резвились долго, не считая суток,
Траву сжигая от искрящих глаз…
…Проснулся чутко – от летящих уток…
…уснул опять смотреть в который раз…
А Рысь одна без Волка засыпала,
И в первый раз себе клялась –
Начать себя опять сначала,
Пока капканам в клешни не далась .
Пусть милый Волк, рыча и злясь, ее мятежную укроет…
Уснула Рысь… и снится ей, что где-то там так далеко
Волк воет…
…ведь был навек утерян им покой…
В ночи, средь сизого унынья,
Пронзив густую воем тишину,
Волк вечно будет ждать отныне,
Встречая каждую безликую луну,
От Рыси хоть намек на радость встречи,
Хоть тень, хоть запах, хоть от лап следов…
И снова взвыл на восходящий вечер,
Луну ругая языком волков…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2022
…Закрыл глаза, оставив неизбежность
Стоять над пропастью утраченных грехов,
Застыла кровь, под болью пряча нежность,
Окостенев, растаяла любовь.
Упало тело, затянувшись в кокон,
Оставив миру отраженье глаз
С туманным взглядом опустевших окон,
Забыв стереть лишь в зазеркалье нас…
…Стоящие забытые две тени,
Два тополя над пропастью веков,
До вечности оставив лишь мгновенье
Застыли, не сказав всего двух слов…
Упало небо, чернотой стирая
Пределы рая и начало снов,
В которых мысли, разумом играя,
Пытались тщетно возродить любовь.
Добавить красок к милым очертаниям,
Разбавив краски чистою слезой,
Расправить крылья к милому созданию,
Все время наслаждаясь лишь тобой.
Хотел, желал перенести я время,
Оставив впереди скитаний смерть,
Как мрачного финала избавленье
Оставить вздох и Имя не стереть
Из памяти веков, архивов были,
Запечатлев его на тверди мглы,
Чтоб по ночам слова по небу плыли:
«НЕ УМИРАЙТЕ ОТ СВОЕЙ ЛЮБВИ!»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937600
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2022
Так соковито ти бажання закликала...
Вогонь у грудях, божевілля диких вражень...
Ти промайнула ненароком, без обтяжень
Душі забутої, затягнутої в вир.
У джгут тугий мене, як патоку, зібрала,
Закривши подих лише поглядом, мов чари
Оповила навколо маревом примари,
Що стисло серце, розум, полонило зір.
Так соковито до душі моєї впала...
Зірвала дах, знесла все вщент та сни забрала.
Так жар зрівав тенета мрій у довголітті...
Ти чарувала кожним рухом... ніжний шепіт
Стелив закляття у безладді, дивний трепіт
Все тіло.. чи й тілами володів.
Наважив знов порушити суцвіття,
Бажанням прокотився... Знов зірвало,
Усе єство поволі мов вбивало,
Залишився лише голодний звір...
Так соковито, жадано, повір,
Ми знову й знову линули у вир...
Так соковито... Вщент все дійсне та минуле.
І холодно буває... Промайнуло...
І кожен раз, як вперше, - новий твір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Я - никто для тебя, словно утренний дождь,
Оросивший траву перед жарким рассветом.
И забыв перемены, ты снова поймешь -
Я – никто, занесенный забывчивым ветром.
Ты теряешь в толпе свой задумчивый взгляд,
Одарив беззаботной улыбкой кого-то.
Ищешь сотни ответов, что греют тебя,
Забывая причину и сущность чего-то.
Разбивала мечты снова маской своей,
Разрушала молчанием грани алмаза.
Я – никто для тебя, ты – никто для друзей,
Но ты поняла, видно это не сразу…
Позабыв о судьбе и стирая следы
Прошлых мигов, знамений, событий и тени,
Ты поверила мне, а быть может себе-
И впустила опять в свои сны и виденья.
Забывая реальности грозный призыв,
Наслаждаясь, играла сознанием гибким
С моим именем, телом, душою, сразив
И пронзив до кости столь невзрачной улыбкой.
Ты пыталась забыть трепет нежных сердец,
И теряла себя в своей собственной тени,
Ты смеялась, шутя выходя под венец,
Равнодушие скрыв безразличным весельем.
И скрываясь от взглядов чужих и толпы,
Утонув в темноте и закрывшись фатою,
Вспоминала и грела слезами мечты,
В прах разбиты тобой и забыты судьбою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937143
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
Огнем свечи вино играло,
Сияли огоньки в глазах
И что-то бурно запылало
В душе, стирая боль и страх.
Сводил с ума твой запах кожи –
Чуть ощутимый аромат.
Манит фигура стройных ножек,
Что просвещались сквозь халат,
Пошит из ветра и тумана,
Укрыт как камнями росой.
Я не был больше столь упрямым,
А ты пленила красотой,
И словно горными ручьями
Спадали пряди с твоих плеч.
Преграды сникли меду нами
И так хотелось все сберечь,
Хранить тот трепет ожиданий,
Изгибы линий, шелест фраз,
И наслаждаться от признаний,
Заставивших раскрыться нас.
Быть одним вздохом, одним взглядом
Смотреть вокруг, раскрыв глаза,
Шагать по жизни только рядом,
Парить и делать чудеса.
Любить, сгорать в любви желанной,
из пепла возрождавшись вновь,
И снова разжигая пламя,
Рождать нетленную любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937142
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
Я мертв был… (цикл "Із раннього" 2012 р.)
Я мертв был, когда написал этот стих,
Отчаявшись в битве, любовь презирая.
Я умер со словом последним «прости…»,
Меня осадившим с презренного рая.
Под звон колокольный и грома раскат
Меня унесли вне пространства и время.
Остался лишь жалкий, унылый закат,
Вдали размывая фантазий виденья-
О хмурых Амурах без лука и стрел,
Играющих сердцем трепещущим смелым,
О толпах подобных страдающих тел,
Затравленных страстью, не знавшей предела.
Я мертв - ведь осталась лишь серая плоть,
Что не чувствует боль, и холодный рассудок.
И есть уголек, обожженный тобой,
Что с прахом оставит когда-то рисунок
Между серых камней нестареющих плит
В виде сердца, пронзенного насквозь стрелою.
А когда-то, возможно, и ветром пронзит
И забросит в пустыню, рассыпав золою.
И, растаяв, зола с благодатным дождем
Встанет в виде цветка средь пустыни и зноя,
ЭТО- памятью будет, пронзившей века,
Что восстала с душой настоящей Любовью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2022
Хочу опять тебя увидеть-
Озера глаз, пленящих душу,
Улыбки нежной озаренье,
Изгибов тела красоту.
Но наслаждаюсь лишь невинно,
Боясь гармонию нарушить,
Целую взглядом твои руки,
Ловлю в глазах твоих мечту
Что в глубине души укрылась,
Пленя укорами желанье,
Застыв лишь искоркой надежды,
Мерцающей теплом свечи.
Хочу, чтоб ты со мной забылась,
Не выжидая расставаний,
И сбросив с плеч свои одежды
Растаяла теплом души.
Хочу я вновь тебя услышать,
Срывая с губ твоих губами
Слова, застывшие вопросом
Волшебной музыки небес.
И поцелуями осыпать-
И сникнет пропасть между нами,-
Окажется все очень просто-
Открой себя, а я тебе
Достану звезды и планеты,
Листая картами Вселенной,
Открою мир, роняя стразы,
Как камни вечной мерзлоты.
Своей улыбкою взяла ты,
Стрелою сердце в теле бренном
Пронзив, и слышно стало сразу
Слова безумной красоты.
Хочу в тебе я затеряться,
Вскрывая нежностью запоры,
Читать как книгу совершенства,
Запоминая все слова.
Хочу до старости остаться,
Ведя в обнимку разговоры,
И радуясь души блаженству,
Чтобы седела голова.
В безумии живя годами,
Забыв о боли мысли тайной,
Встречая мир по речи сладкой,
А провожая по уму
Ты усыпаешь всех цветами,
Но не хватает той - желанной,
Любимой, нежной и прекрасной
И не дано понять ему
Чудовищной судьбы ошибки,
Что наделила всех ранимых
Теплом души и бренным телом
В забытом Богом шалаше,
А ледяной душой любимых,
Бросающихся взглядом зыбким,
Стеной отгородившись смело,
Забыв о праведной душе.
И все-же вновь хочу остаться
С тобой хоть мысленно, хоть взглядом,
Хочу нести тебя по жизни
И ни минуты не терять.
Хочу хотеть и улыбаться
И будет пусть тебе наградой
За то тепло, которым нежно
Готова милого обнять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936762
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2022
Листом кленовым опускаясь,
Смиренно, тихо, не спеша,
От холода любви скрываясь
За маской спряталась душа.
Забыла жар твоих объятий,
Исчезла, съежившись, сдалась,
И затерялась на измятом
Дне черноты поникших глаз.
Растаяло тепло надежды,
Сужая мир в полоску тьмы
И разрывая все, что прежде
Связало нас в конце зимы.
Все мигом показались годы,
Когда сияло все смеясь,-
Живой была душа, природа
Под властью красоты сдалась…
Но все хорошее уходит
И остается пустота.
В душе покой тревожно бродит,
Пытаясь с чистого листа
Начать, связав судьбы обрывки,
Соткать надежды полотно.
Но хлипки нити и ошибки
Оставили свое пятно
В душе безжизненно-глубокой,
Рубцами въевшись прямо в плоть…
И испарилась одинокой
Душа, оставив миру горсть
Эмоций, что роняло сердце,
Не унеся с собой всех слов,
Оставив приоткрытой дверцу –
В душе незримую любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936761
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2022
Вітер підхопив твоє волосся,
Закуйовдив дивними суцвіттями.
Лагідно, з долонею в колоссях,
Прямувала сперечатись з квітами
У тендітній грі барвистих згинів,
Кольорах очей та вуст нектару.
Майже бігла: стрімко, без упину,
Доки не відчула моря чари.
З піною у ніжності змагалась
Хвиль ласкавих, шурхітом приспавши,
Зайчиками сонячних забавин
У очах своїх понабиравши
Знов пішла поміж людей творити
Барви, по-жіночому, мов диво:
Ніжна та незаймана, мов квітка,
Сповнена натхнення та щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Тугая цепь твоих обьятий
Сковала, волю поглотив.
И был достоин я проклятий,
Но, мысль твою опередив,
Излил я душу поцелуем,
Впиваясь в жаркие уста.
Срывал одежду я, ликуя,
И снова замер, перестав
Дышать, когда ты, извиваясь,
Прижалась грудью и сдалась.
В луче луны переливаясь,
Как будто бурей, пронеслась
Агония двух тел безумных,
Врастающих в один комок,
Чтоб упиваться и не думать.
Забыться, предоставив рок-
Судьбу свою на волю Бога
И чувствовать, желать и брать.
Затем остыть совсем немного
И, задыхаясь, переждать
Волну, укрывшую обоих,
Забывшись сном одной души,
И наслаждаться вновь тобою...
Ты укрываться не спеши –
Своим дыханием укрою
И в поцелуи, будто снег,
Ты окунешся с головою,
Забыв про наш с тобою грех,-
Терять сознание в обнимку,
Кружить вне времени и снов,
Собрав две наши половинки
В одно название ЛЮБОВЬ.
Любовь, предсказана судьбою,
И страсть в светящихся глазах,-
Я очарован был тобою
И видел в самых милых снах
Тебя, не связанную с миром,-
Порхающей среди цветов,
Себя – летящим среди сизых,
Набитых пухом облаков.
Летели мы в обнимку с небом
На крыльях счастья над землей,
Одной душой были и телом –
Была ты мной, а я – тобой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2022
Срывался воем, слов не зная,
Один, скрывающий века.
Года сгибали, превращая
Юнца в седого старика.
Судьба стремилась на колени
Поставить прошлое мое,
Но, выдержав, прощал измены,
Но удержать не смог ее.
Храню кому-то свои ласки,
Тепло и нежность, свет и боль,
Мечтал с тобой жить в нашей сказке,-
Любить, желать.
Ведь лишь с тобой
Как будто песней бьется сердце,
Взрываясь бурей нежных чувств.
Хочу с тобой я вновь воскреснуть.
Оставишь крылья - полечу
И сброшу облаков охапку,
Достану ожерелье звезд,
Чтоб, словно на перине, сладко
Укрыться лепестками роз.
Твой голос слушать, будто шелест
Травы и листьев среди скал.
С тобой забыться и поверить,
Что жить я без тебя устал.
Устал я ждать и не бороться,
Когда сквозь пальцы, как песок
Теряю я кусочек Солнца.
И почему-то невдомек
Зачем Судьба две половинки
Срастила, чтобы разорвать
И сделать сердце мертвой льдинкой,
Готовой резать и швырять
Куски пульсирующей плоти?..
…души безумные мечты!..
Но сердце взорвалось напротив
Твоей тревожной красоты,
Стирая грани у рассудка,
Что раньше был кристально чист…
В душе была моей, как будто,
Теперь же словно чистый лист…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936246
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2022
Пятно души на бренном теле
Еле дышало от тоски,
А сердце билось на пределе,
Пытаясь выдавить виски.
Тяжелый взгляд, испепеляя
хотел вокруг крушить, метать.
Судьба щетинилась, желая
кусочек жизни оторвать-
И приговором окатила,
Вонзив по кость свои клыки…
Хотел забыть, но что-то было-
Сопротивлялось вопреки
Моей судьбе.
Ловил я взгляды,
Годами миги я считал,
И, видит Бог, не ждал награды,
А просто жил…
Существовал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2022
Любовь, утратив очертанья,
Перегорев в твоих глазах
Исчезла, вспыхнув на прощанье,
Оставив позади лишь страх.
Лишь неизвестные тревоги
Раскрытых милых карих глаз
Сжигали на своей дороге
Всю пыль надежды…
В этот раз
Те миги и секунды взгляда,
Испепелив мои мечты
Казались для тебя наградой
За те увядшие цветы
Моих надежд, твоих сомнений,
Переходящих в пустоту веселых фраз
Потерь..? лишений..?
Что нужно сделать за мечту?..
Безликий образ без зазрений
Уже лежал у Ваших ног.
Забыв про гордость и смятенье
Взлететь готов был, но не смог
Перебороть твои тревоги,
Что в зеркале любимых глаз
Метались, все ища дороги,
Что правильной была в тот раз.
Дары любви приняв глазами
Возводишь рядом ты стену.
Послушай сердце, что годами
Пытается порвать струну
Души раскрытой и бездонной,
Стремящейся прорваться ввысь
Чтоб развернуться над судьбою
И крикнуть миру «берегись!».
Но... сникнув, падал взгляд, блуждая
среди заброшенных дорог,
Искал чего-то, сам не зная,
что нужно сердцу и не смог
Перебороть своих желаний,
Потерь души и пустоты,
Усталость сердца от терзаний,
Души заветные мечты.
Вот, вспыхнув светом озарений,
Мечта прорвалась в пустоту,
Устав от безразличной тени,
Что затеняла ту мечту.
Судьбы коварного барьера
Преодолеть уж не сумев,
В той пустоте мечта осела,
Отвергнув ложь, любовь и гнев…
Все было: счастье и разлука,
Но словно в детских сладких снах,
Проснувшись, ощущаешь муки
О незаконченных делах.
В том сне случайным и незримым
Казался я, а в двух шагах
Лежала ты, отбросив имя и прошлое…
Оставив страх, ты страстью мир перевернула,
раскинув руки, перешла свою черту безумных ласк…
Затем уснула, нырнув блаженно в пустоту…
Но даже звезды исчезают...
Плоды беспечной чистоты
Перевернули мир, сметая
Дороги, тропы и мосты,-
Все связи, без которых дальше
Казалось просто страшно жить.
Так ярко было все, без фальши...
Исчез твой облик, но не смыть
Следов растоптанной надежды
И рану сердца не унять...
Я жить пытаюсь как и прежде -
А взглядом хочется отнять
Искринки с глаз, чуть-чуть улыбки,
Немножко света от души,
В который раз с надеждой зыбкой
Тебя увидеть…
Не спеши!..
Замри!..
Послушай песню ветра
И птиц влюбленных разговор,
Прижми цветов охапку,
Где-то тебя обнимет брызг ковер.
Бери от жизни все, что хочешь,
И будь любимой и живой,
Но чтобы счастье не теряла!
...Не обязательно со мной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936052
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2022
... чи хіба то був не сон?..
Промайнув шматочок щастя,
Коли ми були разом...
Відростила мені крила,
Даючи і сенс, і зміст,
До життя мого вітрила,
Щоб любов з собою ніс.
В казці ти не мусиш спати,
Щоб відчути все – дивись, -
І жагу, й кохання, й ніжність –
Досить спати! Підведись!
Ми б злетіли до край неба,
Піднялись би в височінь,
Загорнулись у хмаринку...
Всі думки свої відкинь,
Відчувай, що буде далі.
Скинь і смуток, і печаль,
Подивись згори донизу –
Відчуваєш біль чи жаль?
Почуття звільни, відкрийся,
Вільно дихай та живи.
Забарись, зажди, схилися,
Посміхнися як завжди,
Поцілуй вуста, долоні,
Зупинись та підведись...
Знову у твоїм полоні
Відлітаю я кудись.
Казкою тією ж марю,
Відчуваю сум і плач...
Серед слів твоїх читаю...
Якщо щось не те – пробач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Любить, желать и быть желанной,
Судьбу не тратя в пустоту,
Иметь в ответ ЛЮБОВЬ и ПЛАМЯ,
Опасность чуя за версту.
Жить полной жизнью, не пугаясь
Обид, потерь и пустоты,
Ведь если жить не улыбаясь,
Теряешь силу красоты.
Удачи в жизни и свершений,
Любви безумной и живой,
Побольше ярких впечатлений
От жизни, прожитой тобой.
Встречай по жизни только радость,
Пускай тебя' боится грусть.
Не подпускай к себе усталость.
Удачи мало?- ну и пусть.
Зато в кругу друзей, бесспорно,
Всех покорила красота.
Мила ты людям и упорно
Стремится ввысь твоя мечта.
Ты что-то ищешь, но с годами
Теряя суть свою и смысл
Мечта с судьбой слились делами.
Возьми мечту и улыбнись!
Поверить в сказку попытайся -
Из жизни соткана она.
Люби, цени и не пугайся
Бокал судьбы испить до дна.
Пусть слезы будут лишь от счастья,
Здоровье полным бьет ключем,
Будь мудрой, нежной и прекрасной
За чьим-то каменным плечем.
Ты краше будь восточной ночи,
Чуть-чуть наивна и чиста.
Пускай всегда сопровождают
ЛЮБОВЬ,
УДАЧА
и МЕЧТА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935960
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2022
Что-то не так, не блестят твои струны...
Что-то не так, ведь не манят и Луны..
Что-то не то, твоё эхо - не эхо,
И не узнать: тебе ехать - не ехать...
Что-то не то... Не играют мажоры,
Нет глубины, не рокочут моторы,
Ты, как огонь, не играешь холодным,
И твой мотор вторит казусам модным...
Пр-в:
Эти дни, эти раны
Жгут костры, хоть и рваны,
Но, как знали, моменты -
Мы твои комплименты.
Эти рыси-аккорды
Нас укрыли, не гордые
Но мы суть потеряли.
А теперь мы навалим...
Что-то не то, ведь вокруг злые лица.
Не потерять мне себя и не слиться
Среди толпы, где не песни, а стоны,
Даже духи часто очень зловонны.
Что-то ушло, даже эхо не слышно.
Мы заменили на злобу Всевышнего
И потеряли все приоритеты.
Разве ещё мы на свете на этом?
Пр-в.
Что-то не так, не блестят твои струны...
Что-то не так, ведь не манят и Луны..
Что-то не то, твоё эхо - не эхо,
И не узнать: тебе ехать - не ехать...
...Что-то не то, твоё эхо - не эхо,
И не узнать: тебе ехать - не ехать...
...И не узнать: тебе ехать - не ехать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935251
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2021
"Нам недоступне наше диво...
Вже недосяжне на межі десятиліть...",
Хтось так вважав собі, роки свої щасливі
Ховаючи в шухляди... десь, далеко... у землі...
"Нам недосяжна вже любов без тями,
Ну, а попереду лиш горе... ями...
Мабуть, попереду - ми, кволі та малі,
Востаннє граємось годинами... роками, не віками,
А всі навколо - лиш зацьковані та злі..."
"Нам не судилось вже вставати разом з сонцем,
Усмішку щиру дарувати йому вслід"...
Тому завжди і будеш незнайомцем,
Що від думок своїх та темряви ти зблід,
Бо "не судилося" ще кажеш, ще вважаєш,
А хто вже поряд є - не знав... та і не взнаєш,
Бо важко тінь свою побачити на тлі,
Коли вона завжди себе зливає,
Чужої тіні, чи всіх тіней на землі...
Нам недоступне наше диво,
Допоки мрії на межі десятиліть
Згасають так, роки свої щасливі
Згубивши... десь, далеко... у землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Если б чёрная судьба
Да была бы милая,
Были б мы, как два раба -
Тоскные, счастливые.
Пр-в:
Да если б ты была моей,
Не была б несчастною,
Или б я средь двух огней
Слишком был участливым.
Да если б ты была моей
Звёзды бы растаяли:
Не бывает двух огней
Вместе без окалины.
Пр-в.
Если б чёрная судьба
Да была бы милая,
Были б мы, как два раба
Друг у друга, сивые.
Пр-в.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934972
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2021
...Но... почему-то, ты не прав....
Не крошишь всех в тугое месиво,
Сквозь вбороздивших своей спесью
Мой, столь сложившийся, устав...
Нет тех кровавых пересудов,
Что так уныло рвали удаль
К характеру иных приправ
Той глубины... чуть не соврав...
Снимаешь россказни вельмож
Ты, почему-то, не страдая...
Ведь ты, как я, совсем ничтожен
Казался там...
Ты не играешь?...
Своими милыми перстами
Ты снова пишешь мировую?
... Забудь...
Умрёт всё между нами,
Пока ты, думаю ...другую...
...Я, правда, что-то забываюсь...
Меня ждёт исповедь фантазий...
Но... Как я не стараюсь,
Не утешает меня фраза,
Что "Почему-то ты не прав..."...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934920
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2021
Немов ножем, вже вкотре, перерізало літа...
Принишкли ззовні всі емоції...ймовірно...
Лиш знову в пам'яті мелодія проста
Та ми з тобою... ніби знову... ліпше рідних...
Затьмарив вечір все, що було поза мрій,
Затьмарив все, окрім емоцій та бажання.
Втомився розум від примарних, та надій,
Втомилось серце без живильного кохання...
Немов ножем зухвало перерізали літа
Й принишклі ззовні всі емоції прорвало:
Лиш знову в пам'яті мелодія проста
Та ми з тобою... ніби листя - вщент опали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
Принишкли мрії уві сні,
Поникли зайві застороги,
Що розпаляли лиш тісні
У хвилі сумнівів дороги,
Зірвалось у шалений вир
Каміння втілених образ...
Надія лиш на покоління
Які приходять замість нас.
Принишкло все: просторе, кволе,
Що марнувало нашу волю.
Ми ж лиш литаврами дощів
Зібрали люті злої долі.
Суцвіття див, суцвіття й поштовх
Нас вже чекали в новім році,
Та поки прийде долі сполох,
Зневіра тисне гнітом досі
Й принишкли мрії уві сні,
Мов не було їх понад міри.
Вірші затихли та пісні
Очікуючи знову віри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Трохи радощів, трохи спокою.
Йти від заздрощів тихо кроками,
Не зважаючи не призначенню.
Трохи радощів мають значення.
Трохи поштовхів, трохи поглядів.
Затамуємо вічність подихом,
Закарбуємо світ у пам'яті,
Не спотворений та не зам'ятий.
Трохи свіжості, жару теплого,
Трохи кольору в дивних келихах,
Терпкий смак, що завжди з'являється,
Винно, хмільно душі торкається.
Винно, хмільно з тобою, затишно,
Тихо, мирно, неначе в ратуші.
Трохи радощів, трохи поглядів.
Затамуємо вічність пошепки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Навмання... "Стоп" позаду, попереду - марево мрій...
Лише місяць, як завжди, тримає всі долі в долонях.
Всі думки полетіли у вирій безхмарних надій,
Та сивіє мороз на замислено-мліючих скронях...
Навмання... Лише вітер штовхає та шепче "Іди...",
Лише післясмаки гіркоти передують у часі
Насолоді смаків, пряно-квітнучих поряд завжди,
Потонувших у тлі перепон, забобон, неувазі.
Навмання... Лиш по теплих шляхах віри та відчуття,
Що майбутнє не може вертатись у тіні колишні,
Навмання, бо, на жаль, ми уже не крокуєм життям,
А, уже за традицію стало, - завжди в роздоріжжі...
Зачіпаємо світ, хоча б він обійшовся й без нас,
Та тримаємось завжди за щось неймовірно прекрасне,
Забігаємо вслід... Та вогонь вже поволі погас,
Загорнувши в тепло тіло інше та душу сучасну.
Навмання... Чи смеркалось поволі, чи ранок іще
Майорів десь попереду сонцем, жаданим так мною,
Чи чекав теплий сніг із сльозливим холодним дощем..?
Доля знає, а я не зважаю - простую поволі,
Хоча знаю - і щастя чекає, як завжди, і щем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Лиш погляну - знов серце моє калатає від щастя,
Твоя усмішка - й жаром заллє, затріпоче в полоні...
Каждый день - на осколки меня разбивает, на части...
Каждый день, как последний, себя забываю... не помню...
Щогодини шукаю, як вітер, тебе на покосах,
Щохвилини готовий пірнути в безодню безкраю...
Каждый миг, по кусочку, тебя перелистывать просит
Моё сердце... и снова, к тебе я прижавшись, сгораю...
Подаруй мені погляд, а я закарбую світлину,
Де ти щастя промінчик даруєш мені необачно...
Подари только взгляд... ну а я нарисую картину,
Где у нас, в другой жизни, сложилось всё как-то иначе...
Лише погляд - ми знову найближче з тобою, ніж поряд,
Хоч і відстань, мов світ, віддаляє по вимірам різним...
Посмотри на меня, ведь преграда разлуки - не повод
Не скучать, не хотеть, не любить больше собственной жизни...
Лише погляд... Лишь взляд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Только вой... Только вой от тебя будет слышен... и эхо...
Только вой... жутко стены сводить будет стоном безликим.
Не зови... Я не твой и всегда был тебе лишь помехой,
Лишь подобием, только тенью, рассыпаной ночью, безликой.
Ты как все... Как всё прошлое многих, - я не исключенье.
Так... зацепишь, потрепаешь немного, забыв лишь о цели,
Заберёшь много жизней и воли, и много значений,
А потом отпускаешь все тени, как выживших еле...
Только вой... Только вой от тебя будет слышен... и эхо...
Только вой... жутко стены сводить будет стоном безликим.
Выход мой... Я не твой и всегда был тебе лишь помехой,
Лишь подобием, только тенью, рассыпаной ночью, безликой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2021
Я загубився би навічно десь, подалі,
Лише з тобою, лише музика та з Музою,
Серед краси живих лісів, серед коралів.
Жили б, самотні та щасливі, без ілюзії,
Жили б у цвіті орхідей... Пісок та море:
Ласкаве, неймовірне та прозоре.
Я загубився би в тобі, у чарах пестощів.
Росу збирав би із очей, вустами - лестощі
У вушко тихо шепотів би з насолодою,
Вбирав би, тішив, милувався чудо-вродою
І ніби сном ми б захворіли - далі й далі.
Я б загубився у тенетах диво-кралі...
Я загубив би у тобі себе, напевно,
Та... чомусь думаю не варто та даремно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Моїм життям занадто складно жити тобі, може...
Не забирай шиття своє із жил моїх, попро́шу.
Візьми з собою, збережи в яскраве сьогодення,
Тримай у серця й діставай для кращого натхнення.
Не забувай про миті, як разом, так і порі́зно,
Кохання ж-бо - то зброя від негод доволі грізна.
Не стачить сил дійти - то зазирни у сокрове́нне,
Обдасть тебе, мов жа́ром, - затріпоче знову, зверне...
Не забирай шиття своє, не ріж поло́тна знову.
Ти зрадиш своїм принципам та розпочнеш розмову
Про вічне та живе, а також варте зауважень.
Не забирай життя. Не полишайся нових вражень.
Моїм життям занадто складно жити тобі, вірю.
Мені завжди теж варто упокорити і звіра,
Що полонить тебе, можливо, скорюючи розум...
Хоча... Живи як є... Я не складав тобі загрози...
Хоча, живи як є, своїм життям різноманітним.
Вбирай у себе барви всіх пахучих первоквітів,
Зважай на кожен промінь, що впадає щойно в око,
Живи, буяй, отримуй все, в чім ти не одинока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Тяжело всё забыть, раз попробовав вкус
И испив этот запах твоей чувственной кожи...
Тяжело не забыться, а просто уснуть,
Не имея в попутчиках тонущей дрожи.
Тяжело всё оставить, как будто чужой,
Запретить даже мысли мучительной страсти...
Закалить всё туманами злости немой,
Закалить в суету дико мнимого счастья.
Тусклый мир здесь мерцает невидимой тьмы,
Забирая надежд моих призрачных тени.
Я живу без людей, без рассветов, зимы,
Ожидая во сне своих сладких видений.
Тяжело всё забыть, раз попробовав вкус
И испив тот коктейль, зажигающий радость...
Не хотелось бы лгать, говорить, что вернусь,
Но никак не забыть тебя, Бурную Сладость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929960
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2021
Ти застрягла між часом, згубилась в повітрі,
Що вдихаю життя, разом тішусь без віри.
Затесалась у диво-веселок палітрі,
Та живіше, яскра́віше, звісно, без міри,
Каменієш у схилах та вічнім граніті,
Всю красу чудо-гір вже не в змозі тримати...
Схаменусь, закотившись далеко у світі,
Та не зможу вже сутність твою опізнати.
Вже тьмяніє те срібло свинцевого сяйва,
Що як місяць було, лише вабило долі,
Засивів і той лист, яскравіший за мальви,
Що був свідком того поцілунку в тополі,
Ті зірки затьмяніли, в дорогу зібравшись,
Зацвіла дивно папороть - зникла у мряці...
Ти застрягла між часом... і я, покохавши...
Навкруги чорнота... тиша... темінь прострацій...
Навкруги тиша, темінь, жива дика стужа,
Що зібрала в собі всі гріхи лихоліття...
Ти згубилась чарівною вічною ружею
У моєму бездоннім шаленім суцвітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Всё отлично... лишь осень, промозглая осень
Затеряла нас снова в сметанных туманах,
Непривычно и серо, и лунная проседь
Октября неизменного бликами встанет.
Октябрит... ноябрит снова нам незаметно,
Тонкий день лишь вплетает свои очертания
И тревожит-пылит как-то зыбко и блекло
В робкой памяти тёплых и летних желаний.
Всё отлично... лишь дождь моросит неуместно...
Только холод и рябь нас толкает в объятия
Жара стен и каминов у ёлок рождественских...
Всё живёт как всегда, иногда с неприятием...
Всё живёт... Даже осень промозглая кается,
Что стирала тепло и эмоций отчаянья.
Забирайся в каминов тепло, коль не нравится,
Береги летний зной и мечты тихой чаянье...
Всё отлично... лишь осень... нежданная осень
Заметала нас снова сметанными клочьями.
Непривычно и серо, и лунная проседь
Октября неизменного тихою ночью...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929749
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2021
Не откладывай жизнь на потом,
Ведь потом-то и жизнь не твоя.
Ты - сейчас, и сейчас дети, дом
И сейчас ты живой весь до края.
Не откладывай вкусный пирог
И в пустынной степи чашку чая.
Выбирай только ту из дорог,
Что прожить тебе даст, не скучая,
Где почувствуешь ветер и дождь,
Прямо в душу - снежинок колючки.
Выбирай только тех, кого ждёшь,
Только то, что подарит лишь случай,
Только вкусных и пряных людей,
А не сплошь соляные скульптуры.
Ты посмотришь - у сотканных дней
Проявляются чудо-фигуры
Твоей жизни как росчерк пера,
Если есть, что смотреть и что вспомнить...
Не откладывай, либо "вчера"
Нужно чувствовать, слышать, запомнить,
Словно кутая в тёплую шаль
Каждый памяти нежный кусочек.
Не откладывай и не мешай
В жизни ставить себе многоточия...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928259
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2021
Охопив би як хвилею, морем,
Як вода, проникаючи всюди.
Не зважай, що вода надпрозора,
Проникає ж, стискаючи груди,
І захоплює все у тенета,
Розчиняє що має, безмежно...
Охопив би у відчаї, де ти,
Але... ти вже мені неналежна ...
Затонув би в тобі, ніби човен,
Ніби дзвін затихає в майбутнім,
Та... у розпачі розсудом повен,
Що, як дивно, ще дещо присутній,
Що, не дивно, знімає всі чари
Від шаленостей марного щастя...
Шаленію, здіймаючи хмари,
Та вже мертвий від свого ненастя.
Охопив би, як хвилею, в ніжність,
Як вода, перепон не відчувши...
Не зважай... Всі ми, зрештою, грішні,
Що кохаємо, навіть забувши...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише стиралися
Чарівні загадковими хвилями
Тіла лінії перепліталися.
Зосереджу увагу на постаті
У примарних навіяних сутінках,
Та загладжу штрихи білим просто ті,
Де здавались Ви менше розкутими.
Затоную я пудровим кольором
Дивні тіла замріяні вигини,
Залишивши солодке прозорим, а
Найсолодше - сірішими, вигідно...
Намалюю останніми барвами
Вашу усмішку... Так, лише контурно,
Бо замажу, боюсь, лише фарбами
Таку чисту красу недоторкану.
Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише відчулася
Та краса загадковими хвилями,
Що у серце вражає, незчулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
А небо падає в осінь
І золотавить хмаринки
Яскраво-жовтою просіддю
Із переливом бурштиновим.
Сумує, падає мокрими,
Що скоро стануть сніжинками,
Сльозами відчаю, босая
Ступає в холод калинами.
Ступає різними барвами,
Святкує, ніби салютами,
Святковий килим стеляючи
У кожен вранішній двір.
А небо падає фарбами,
Чекає сутінкі лютії,
Засне зі снігом найпершим,
Як незавершений твір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Снова вырвался тихий стон...
Как-то грустно, быть может, стало...
Вызываешь в душе огонь,
Вызываешь во мне усталость
От незримых тебя оков.
Вспоминаю несносный голод...
Поздно думать, не нужно слов,
Но с тобою был вечно молод.
Снова вырвалась томно грусть
Тёплых дней, ни на что не схожих.
Счастлив былью... И прошлым, пусть,
Пронимало, зато, до дрожи...
Грустный дождь вымывал окно.
Жаль, что не было в душах ставен.
Так закрыли б - и всё равно.
От друг друга, поди, устали.
Снова мять принялся диван,
Забирая из комнат холод.
В голове, как всегда, туман,
А в душе неусыпный голод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2021
Поставил точку... Точку... Точку... Многоточие...
Осталась мысль, будто, меж нами неоконченной...
Не нужно быть циганкой, или же пророчицей,
Чтобы закрыть провалы в памяти бессрочные.
Оставил свежесть на лице и маску радости,
Оставил терпкие от мыслей изыскания.
Вполне достаточны вскружили мыслей сладости,
Чтоб не горчили едких слёз очарования.
Оставил точки, точки, точки следом видимым,
Как будто кочки между топей безысходности.
Я не пророчил, просто чувством своим, видимо,
Я предвещаю столь осознанной природностью,
Что будет счастье, закалённое тревогами,
Что будет всё, как ты во снах чудесных видела.
Мы заплутали, вновь ведомые дорогами,
Среди чудес земных, порою и невиданных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926006
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2021
Місто...
тиша...
та двоє лише...
Барви в кімнаті ледь-ледь пурпурові...
Постіль зім'ята, за сніг біліша,
Усмішки щастя безмежно чудові...
Усмішки щастя тут дуже часто,
Часто літають надтеплі хмари.
Не усвідомлять, що за напасті...
Мабуть невидимі добрії чари.
Місто... Тиша біжить за обрій,
Нам розчахнувши новії барви,
Нам розчахнувши ще чари добрі,
Гамір людський та зеленії лаври,
Стежку у поле чи сонячний промінь...
Вранішній дзвін ледь устиг розбудити.
Тиша відходить, та твої долоні
Не відпускають у вранішнє літо.
Місто... тиша... та двоє лише...
Знову кімнати ледь-ледь пурпурові...
Постіль зім'ята, за сніг біліша,
Усмішки щастя безмежно чудові...
Пружне тіло, кохані очі
Та весь світ полетів круговертю.
Наша тиша живе щоночі,
Зазіхає на вік безсмертя
У солодкому мрій полоні
Тіл гаряче-німого виру.
Місто... Тиша... та поруч долоні
У барвистих тенетах довіри.
Місто... Дощ за вікном ледь помітно
Нам наспівує пісню донині,
Мерехтить легким подивом світло
У привітнім та теплім комині,
Тепле вино смакує дивно
В барвах кімнати, ледь-ледь пурпурове.
Нам з тобою завжди було винно,
Завжди хмільно від вуст чудових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг -
А всё, ведь, неизменное:
Любовь, взаимность, лучший друг...
Лишь дни летят бессмертные...
В пыли стирают сапоги,
Ладони, души, нежности...
Соседи, леди и враги -
Всё тают в бесконечности.
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг -
Живут, словно потеряны.
Смеются... то заплачут вдруг...
Выбешивать размеренно
Пытаются, себя щадя
Для разочарования,
Другим вокруг в глаза глядя,
Как будто на свидании.
Ты знаешь, смотришь на других
И душишь тень сомнения.
Как много, ведь, вокруг больных...
Больных на невезение,
На боль, обиду и тоску,
Что въелась в души нежные:
Где сединою на виску,
Где болью в сердце прежнею,
Где вовсе душу сожрала,
Лицо скукожив масками...
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг,
А всё покрыто красками.
Не теми что у мира есть,
А мутными и серыми.
Ты знаешь, ведь кому-то - жесть
Прожить, дыша лишь верою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2021
Они стояли - разные и страстные...
Никто ничем не выдавал желания.
Молчали... о погоде, днях ненастных,
Скрывая взгляды, мысли и страдания.
Молчали... Ни о чём... перебирая
События, не столь уж и далёкие,
И даже себе в мыслях привирая,
Что не они писали эти строки,
Что не они стирались в пыль и пепел,
Не им вдвоём одно и то же снилось...
И утро как настало не заметили...
Сейчас же, как-бы, прошлое, забылось...
Изъедено, отпущено из памяти...
Как будто... И упущено с годами...
Молчали, не обученные грамоте,
Но вместе с ней и думал он стихами.
Они стояли... Странно, неподвижно,
Боясь обнять, боясь обидеть, может.
Ушли года... Молчали еле слышно,
Боясь нарушить мысли о хорошем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2021
Як літо, ненароком, загубилося в суцвітті?
Ось гріло, дивувало теплим сонечком усіх,
Зненацька - жовті сутінки, жовто-гаряче світло,
А потім, незабаром, забіліє перший сніг...
Як листя посивіло..! над'яскравою красою,
Калейдоскопом барвів, ніби усмішка услід
Широколистих крон, які сумують за порою,
А проти них - і світ ввесь замарнів, зачах, поблід,
Змінився, постарів на рік, втомився дивувати.
Останній лиш акорд краси... Останній подих свій.
Ось сили набереться, ніби, та вкладеться спати,
Залишивши дерев самотніх крони, - своїх вій...
Затих садок, принишкли цвіркуни у надвечір'ї,
Лиш ми, горнувшись ковдрою, на ганку золотім.
Лиш філіжанки кави й лише тиша на подвір'ї,-
Осінньо-літня тиша зачаровує і дім.
І так спокійно, солодко та дещо гірко стало...
Чи кава, чи то жаль, що цього літа було мало..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Я наполнил бы море в бокалы
И на скатерть песка их расставил,
Разместившись удобно о скалы,
Как о спинку дивана, отправил
Все желания, мысли к созвездьям.
Время - пыль... Всё рассыплется прежде...
Я наполнил бы жаром сосуды:
Тёплым сном, жарким днём с ниоткуда,
Где срываются синие дали
В океаны лазурные Бали,
Известил бы судьбу об отгуле
В этой жизни, сбежав бы в другую...
И наполнил бы соком Планеты,
Жизнью той разбавляя и эту.
Я наполнил бы трепетом странным
Возглас ветра в краю безымянном,
Затерялся на остров печали,
Где бы птицы надрывно кричали
Свои песни, знакомые многим,
Кто плутал по забытым дорогам.
Затерялся бы, словно дельфины,
Под стихией своей безневинной.
Вот, бушует - спокойно, без правил...
Я наполнил бы море в бокалы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2021
Не люблю чорну каву, але з молоком,
Не люблю щось не щире, чи в щирому марне.
Намагався вірші написати пером,
Та не в тому я віці родився примарному.
Не цінується зараз дівоча коса,
Багатьом недосяжний і спів солов'їний,
Не збагнуть, як щекоче уранці роса,
Восени як у бір золотий серце лине.
Не збагнуть, що навколо шепоче дощем,
Пахне медом, травою та зоряним світлом...
Заплелись, ніби равлик, холодним плащем
Та сховались в примарнім комп'ютернім світі...
В павутиння всесвітнє чуже заплелись,
Проживаючи марно роки та століття.
Оживіть! Адже скоро настане "колись":
Буде пізно ганяти в полях по суцвіттям,
Будеш зором слабий та коліна хрускі,
А згадаєш, що міг і по-іншому жити...
Хвилі мірно та тихо шепочуть в піски
І хвилюються морем барвистії квіти,
Так хотілось пройтись по траві босоніж,
Піднімаючи хмари метеликів жвавих...
Пам'ятайте - ми лише знаходимось "між":
Між роками, між снами, між чашками кави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Отчего-то пыль на полках села,
Отчего-то тоскно на душе.
Почему-то мыслей - до предела,
А предельный - времени сюжет.
Почему-то искры не искрятся
И невесел радуги стежок,
Прокативший в пелене акаций,
Дождь не в радость, да и я промок,
Утопая в лужах и закатах...
Я иду... Ещё иду куда-то...
Отчего-то раздражён камином...
Раздражён, не знаю почему.
Жжёт себе, трещит теплом невинно
И кого-то греет... Не пойму,
То ли летний вечер так несладок,
То ли на душе кипит осадок...
Отчего-то пыль на полках села,
Отчего-то мыслей - до предела, -
Выедают, выстроив кантаты...
Снова я иду... Опять куда-то...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2021
Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
Чомусь світ чудовий нас минає,
Лиш щекоче барвами та пристрастю...
Лиш щекоче, рідко захлинає,
Неохоче радує зі щирістю
Дум своїх відвертих, теплих скарбів,
Чистих перемог нових та звершень...
Пролітають сни, шепочуть барви,
Вимагають дій нових завершення,
Прагнуть світлих чар у дивоцвітті,
Прагнуть тих світлин, що зачаровують...
А всі дні, напрочуд, - всі в суцвітті,
А літа геть тануть, щось приховують...
Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
И снова воздух сентября...
И снова сны по миллиметру
Сбегают в лужи, вновь даря
Туманы в лоне буйных ветров...
И снова тысячи картин
Тень взбудоражила на ветви...
И снова осень пыль витрин
Смывает, словно лик портретов...
И снова зыбким холодком
Тебя, как статую, протянет...
И снова я, столь незнаком...
И снова год один устанет
Порхать весёлым мотыльком -
Ещё одним листом завянет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923205
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2021
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Сыпала елейные травы
В душу, обдувая пылинки,
Сыпала ваниль и корицу,
Подливала масла и чаю.
Первая хотела мириться,
Первая кричала "Скучаю!".
Ты бывала тёплым комочком
Тихой милой нежности разом.
Забывала всё в одиночку
И жила сегодня и сразу.
Искренне любила концерты,
Ненавидя тушь и помады.
Ты бываешь милым десертом,
А бываешь сущностью ада.
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Любовалась утром, лукаво
Оголяя нежную спинку,
Любовалась тихими днями
Возле моего наслажденья.
Ты бываешь вкусной приправой...
Только иногда - наважденьем.
Ты бываешь тонкою нитью,
Иногда беспечною гранью.
Самый ненадёжный хранитель -
Шелковистой тонкою тканью
Еле прикрываеш секреты,
Будоража взор и сознанье.
Ты бываешь жаркой, как лето,
И таким наивным незнаньем.
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Сыпала елейные травы
В душу, обдувая пылинки,
Сыпала ваниль и корицу,
Подливала масла и чаю.
Первая хотела мириться,
Первая кричала "Скучаю!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922873
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2021
Наполняют всё тело запахи,
Наполняют всю душу образы.
Загибается сердце за душу
Всё не слишком уж и серьёзное.
Загибается сердце жаркое,
Как от счастья ты не увиливай...
Забывают, ведь, что-то, радуют
Только снами, никак не силою.
Наполняются мысли радостью,
А от снов, ведь, одни открытия:
Словно фильмы, все полны разностью,
Были, мыслей и красок жителей,
Полны нежностью и симфонией
Всех желаний тех, неосознанных,
Полны сбывшихся ожиданий и...
Как всегда у финала порваны...
Наполняют всё тело запахи,
Наполняют всю душу образы...
Поизношены мы, затасканы,
Иногда не совсем и грозные...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2021
Жизнь немножко повеяла страстью,
Выжигая узоры вновь искрами...
Ты старалась казаться лишь частью,
Зарываясь в уютность неистово.
Белый свет собирая в перины,
Выдирая с пристрастием розгами
Недозрелые корни-былины,
Что казались какими-то кознями...
Жизнь немножко повеяла снами,
Что зажили немножко картинно...
Затерялся туман между нами...
Как-то буднично, вяло, невинно...
Жили, словно большие драконы,
Утопая в холодных расщелинах...
Подышать бы... Людские законы
Затеряли нас, мудрых, но преданных...
Жизнь немножко повеяла смыслом,
Но... мы снова теряемся в истине...
Задышать бы огнём, словно в мыслях...
Утонуть бы в огне снова искренне...
...
...Жизнь немножко расставит на место
Все слова, все причуды, извилины.
Мне, конечно, всё искренне лестно,
Но дракону счастливее с крыльями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921900
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021
Візьми мене з собою - я прикрию сивину...
Візьми... чи я візьму, не стільки з віком сперечаючись.
Візьми у розум свій... візьму я, навіть не збагну,
Що я зустрів одну... Зустрів, на диво, не чекаючи...
Візьми мої бажання та у захваті вмочи,
Візьми своє невір'я, розтопи у ніжнім смутку.
Бери свої емоції та не зважай, кричи,
Кричи про відчуття та про нові свої здобутки...
Візьми себе зі мною, як робили в давнину...
Не тільки у світанках, а й у заході червонім.
Візьми себе, та мрію, що була... Хоча б одну...
І затишок візьми у свої ніжнії долоні...
Візьми мене з собою, або я, як на війні,
Здолаю-зворушу та захвачу в свої обійми.
Здолаю за бажанням, звісно, чар твоїх німих,
Та захвачу тебе, як є, коханою та вільною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки,-
Нема межі того чуття у літнім мороці...
Тут знов присутні цвіркуни - пісні при ґанку,
Тут - мережі зіркових розсипів у моросі
Живих туманів, ще незроджених, незайманих,
Що лиш чуття своє притягують з світанками ...
Волого, тихо... свіже листя над фіранками
Здіймає цвіт життя, здіймає в запахах...
Ці незабутні, незбагненні фарби мороку,
Що притаманні лише рідному подвір'ю...
Затягнуть сни в тенети мрій та диво-пороку,
Затягне пам'ять в цілковитеє невір'я...
Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки...
Нема межі від відчуттів у літнім мороці...
І сни чудові нам навіює під ранок,
І диво-пісня солов'їв в ранковій порослі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Піски зибучі у очей,
Дзвінки, пустоти цих ночей....
Прозорі ритми навіжені,
Роки проносяться скажені,
А кольори - турбота світу,
А звуки - божевілля літа...
Пусті, порожні геть обійми...
Здавалось запальні та вільні,
Здавалось пеком допікали,
Але то - літо засмагало...
Пусті провалля прохолоди...
Так, зараз пестощі негоди,
Мабуть, як диво те ненасне...
Комусь, можливо, і за щастя...
Комусь...
Та нащо світ турбує?..
То ж літо навкруги малює!
Сьогодні - спека, завтра - злива...
Були б ми повні та щасливі...
Були б наповнені жагою,
В дозвіллі б тішилися зноєм,
В турботі б збіжжя сповивали
Та сонце вгледіли б з-за хмари...
Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Прозорі ритми навіжені -
Роки проносяться скажено...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Так зачаровує місяць,
Так викарбовує пам'ять...
Тільки своє, мабуть, лишить,
Лиш з навіженими марить...
Марить приємнеє пекло,
Світлом жаги не прикрите,
Марить і іншії перли,
Що притаманнії літу...
Так, зачаровує, вкотре,
І підіймає світлини:
Свято - південнеє море
Та диво-день ледвеплинний,
Радість яскравих коралів,
Світло в очах незабутнє,
Пляжі піщані на Балі,
Я, та і ти в своїй сукні...
Місяць дивує красою,
Ніби у нас, в Україні..
Ніби?.. Чи знову росою
Сон сповиває-навіє..?
...Дивна та ніч-колискова -
Мрії так вірно наснить нам...
Місяць милується знову...
Знову чарівнеє літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Мир за миг до тебя и столетия позже
Перестал быть живым... быть живым и прекрасным.
То ли прошлое - зло, то ли сущее постно,
То ли свет перестал пресыщать тело красками...
То ли взор мой двулик и меняет планеты,
Перелистывая всё былое обратно...
Я забыл, что привык выдыхать только с ветром,
Я забыл, как под Солнцем безумно приятно.
Мир за миг до тебя и столетия позже...
Может пыл поугас, всё - лишь серая масса?..
То ли прошлое - зло, то ли сущее постно,
То ли свет перестал насыщать тело красками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913132
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2021
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
А в горах всі зірки, ніби поляна
Із весняних чарівних першоквітів.
Милуюсь всюди, де лиш око гляне,
Милуюсь-визираю, де ж те літо?
А в горах ближче до зірок... співає
Все тіло поки, а душа малює.
Подай лиш руку - лише крок до раю,
Відкрий лиш серце - доля зацілує...
А в горах ближче до зірок... і обрій,
Світанок ближче, ніж будь-де навколо...
Ось перший промінь промайнув самотній
Та знову день ступив у нове коло...
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
...А ощущаюсь как-то бесполезным...
Смеюсь и плачу вместе с остальными,
Хоть отличаюсь нервами стальными,
Хоть никогда и не был я болезным...
А ощущаю пустоту в пробелах...
Ведь иногда их было очень много,
Ведь иногда и не туда дорога,
Но вновь шагаю искренне и смело.
...И ощущаю тёплый бриз, приливы,
Смешные дни и грустные до боли,
Играю безполезные я роли,
Играю иногда, что чувства живы...
Или они играют злую шутку,
С прибоями стирают все границы
И ощущаюсь как-то бесполезным...
Играют... или что-то снится,
Когда без брони панцирей железных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912841
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2021
Будьте обережні... Це - кохання...
Це думки про неї без упину,
Це самотні ночі та зітхання,
Погляди бажання, але в спину,
Це душі скрипіння через шибку,
Дощ сумний вікно та душу миє,
Чай холодний, цукору лиш дрібку,
Сірий день та вітер знову виє...
Будьте обережні... Це - кохання...
Заховалось, правда, як примара.
Викликає зайві сподівання...
Нерозділене - воно як кара...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Пам'ятаєш каву із корицею,
Пам'ятаєш теплі ноти струнні?..
Завершив надійними обіймами,
Так, не завершаючи, з відлуннями...
Пам'ятаєш ти зірки у мареві..?
Чому марево..? Та не зважай, бо
Закохався, ніби знову впіймана...
Диво, звісно, бо сам не бажаю
...
Пам'ятаєш, ти плела віночками,
Я ж, так просто, плив собі поволі?
Задивилась карими ти очками,
Я ж ледь не занурювався долі:
Чарувала лісовою мавкою,
А відлунням плесо сповивала,
Ніби заручився я з русалкою,
Так до себе звала-зазивала
Поглядом дівочим, ледь соромлячись...
Очі - ніби зараз місяць грає...
Десь далеко у тумані поночі
Сич пісні вже шлюбнії співає,
Шовковисто ковдрою вже стеляться
Трав зелених пишне павутиння,
Ти, немов німа жива хуртелиця,
Оповила теплим сновидінням,
Погляд від сторонніх затуманила,
Граючись із пасмами волосся...
Ворожив, я вогнище запалював
(Чи від нас, пекельних, зайнялося?),
Діставав горнятко з філіжанками
Щоб тебе занурити у чари...
Чаклував, як, власне, завжди ранками,
Щоб відгородитися від Мари...
Так, спіймати присмак задоволення
Та твою жадаючи увагу...
Заплелись німі, вплітали й полум'я
В тимчасову Всесвіту зневагу,
Загортались знову у те марево,
Та тепер навмисне, відділялись.
Кава додавала сма'ку парою,
Пара ж милувалась-дивувалась...
Пам'ятаєш каву із корицею?
Нам тоді так смачно було...
Сумно...
Час давно стікає вже живицею...
Пам'ятаєш?..
Ночі ж іще лунні...
Пам'ятаєш каву із корицею?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Мы на белых постелях,
Окна в пол, как витрины,
За окном тихо стелит
Белый занавес-снег,
Горы призрачно белы,
Как младенец, невинны...
Утро солнышком греет,
Вновь готовит побег
От суровых морозов
Ледяной безнадёги
В тёплый нежный весенний
Расцветающий сад...
Мы же в белых постелях,
Без забот и тревоги
Наслаждаемся утром,
А минуты летят...
Как минуты из Рая...
У горячих каминов,
Твои сонные руки -
Нежность снега, тепла.
Здесь и нежность другая,
И желанья невинны,
Здесь сочнее и звуки...
Ты здесь ближе была
Чем когда-нибудь... Рядом,
Не спеша, без порогов,
Без какой-то ненужной
Деловой суеты...
Ты была просто рада,
Забывая тревоги...
Сон, покой, снег снаружи,
Только я, только ты...
Мы на белых постелях,
Окна в пол, как витрины,
За окном тихо стелит
Белый занавес-снег,
Горы призрачно белы,
Как младенец, невинны,
Утро солнышком греет,
Вновь готовит побег...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906916
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2021
Он молчал... Она молчала,
Продлевая междустрочье
Бесконечных многоточий,
Передуманных в слова...
Он устал, она устала
От избытка чувств, пророчеств,
И от каждой тихой ночи,
Что за пять ночей была...
Он бродил по лабиринтам
Недосказанных историй,
А она, как тихий иней,
На развалинах жила...
Как бокал звенит, игривый,
Взрыв емоций, как "love-story"...
Но... Прискорбно... Новым финтам
Не сопутствует игра...
Жаль, но снова лишь приличья...
Жаль, но снова -тишина...
...жили... Новый лик обличий...
Лишь часы кричат - "Пора!".…
Он молчал... Она молчала,
Продлевая междустрочье
Бесконечных многоточий...,
Больше жизни не успеть. .
Он устал, она устала
От избытка чувств, пророчеств,
А от каждой тихой ночи
Видел : " Больше не пропеть..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906400
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2021
Поезда... поезда...
Атмосфера своя, неподдельная,
Под размеренный стук,
Под качание тихое, нежное.
Так проводят года,
Иногда, люди деланно-дельные,
Ну а мне важен звук
И в окошке просторы безбрежные.
Поезда... поезда...
Где-то греет любовь к ним особая,
Путешествий каприз,
Мыслей пристань в туманах седеющих...
Как уходит вода
И песок усыпает особенный
В жизни нашей,
Я слышу в вагонах редеющих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2021
Доторкнись до душі, як умієш...
Так, щоб ружі цвіли безупинно,
Щоб збулася, нарешті, надія,
А прокинулись солодко-винно,
Розумілись, гортались у ковдру,
Теплий затишок спільно ввібравши,
Щоби мило горнулась та гордо
Всюди поруч, усмішку діставши.
Доторкнись до душі ненароком,
Зав'яжи свою стрічку у коси,
Щоб зненацька зволожили око
Своїм сріблом незаймані роси,
Щоб тумани в очах посивіли
Від щасливих хвилин та розчулень.
Доторкнись... Я накрию, мов хвиля,
Щоб удвох, щоб нікого не чули.
Доторкнись до душі, лиш на хвильку,
Доторкнись, тільки ти так зуміла.
Я тобі відповім... ніжно тільки,
Щоб обох наше щастя накрило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
(...по мотивам роздумів гарної, чуйної та теплої людини Лариси Мель...)
...Не говори що ти "востаннє":
Останній раз, останній рівень,
Останній день свого кохання,
Чи маєш вже останні сили...
Не говори, що "вже не буду",
Чи що "вже ніколи й пожити",
Або "є кращі, варті люди,
А ми - старі... Нехай вже діти...",
Що все прожито і вмирає,
Скотились сном прадавні мрії...
Не говори!.. Бо ти й не знаєш,
Які у Всесвіту надії
На тебе, силу твого духу,
На ще одне життя-століття.
Не говори, що вже задуха.
То - поштовх був для повноквіття!
Не говори, навіть не думай!
Додай ще світу позитиву!
Бо ж жити - аж ніяк не сумно,
А інколи - цілком щасливо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
А в горах всі зірки, ніби поляна
Із весняних чарівних першоквітів.
Милуюсь всюди, де лиш око гляне,
Милуюсь-визираю, де ж те літо.
А в горах ближче до зірок... співає
Все тіло поки, а душа малює.
Подай лиш руку - лише крок до раю,
Відкрий лиш серце - доля зацілує...
А в горах ближче до зірок... і обрій,
Світанок ближче, ніж будь-де навколо...
Ось перший промінь промайнув самотній
Та знову день ступив у нове коло...
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Знов весь світ уже усіяний серцями:
Де й розбиті, та частіше - зачаровані,
Хтось втішається взаємністю роками,
Хтось кохає безутішно та приховано...
Та, втім, гарно, що це свято хтось вигадував.
Хто й навіщо, звісно, досі я не знаю,
Проте, привід зайвий мене, звісно, радує,
Щоб сказати зайвий раз "Кохаю".
З днем закоханих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Хапайте шматочками щастя,
Не треба чекати шаленого!
Сьогодні живемо! У казці ж
Ми снами завжди проживемо.
Хапайте всі сни кольорові
Та здійснюйте власнії мрії.
Ви ж знаєте - вічній любові
Пасує лиш віра й надія.
Хапайте шматочками, люто
Вбираючи в себе, як даність.
Ви знаєте ж, давняя скрута
Така незбагненна, бо старість.
Бо маєте шанс опинитись,
Все ж, щастям наповнені вдосталь...
Хапайте шматочками! Грітись
Достатньо й вугіллям... Це просто!
Хапайте шматочками щастя!
Шматочків-бо вистачить з лишком,
Лиш треба розгледіти в пастці
Життя, бо занесене листям.
Хапайте шматочками щастя,
Не треба чекати шаленого!
Сьогодні живемо! У казці ж
Ми снами завжди проживемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Бывает с женщиной легко?...
... "Едва ли", Вам смогу ответить...
Это - поймать своей рукой,
Размахом, леденящий ветер...
Это создать невинный штиль
В безумном море-океане,
Или создать из Правды - Быль,
Что ей, уж, ближе, как ни странно...
Бывают океаны слёз,
Или стенанья утром рано, но...
Ближе им сады из роз
И буря... но на дне стакана...
Чтоб можно было погасить
Невинным милым поцелуем...
И это Вам... могли простить...
(В душе немыслимо ликуя...)
Бывает с женщиной легко?...
Бывает!.. Только им, конечно)))
...А ты, уставшею рукой,
В итоге, пальцем гасишь свечи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2021
Все приходить із зорями,
Все минає з світанками...
Ми родились прозорими
І прозорі останками.
Залишаєм примари
Із уявної пам'яті...
А залишимо хмари
Лише аркушів зам'ятих.
Все приходить із зорями,
Все минає з світанками...
Ми сумні вечорами,
А щасливіші ранками.
Хай лише на хвилину
Разом з променем світла,
Хай із жартом в родині,
Або радісним літом.
Все приходить із зорями...
Всі думки найживучіші...
Ми сміємось під болями,
Бо воно - рідне, внутрішнє.
Затріпоче негадано,
Ніби птаха у пазурах...
Все минає з світанками...
Все минає, позаду-бо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Это было - сплошная абстракция
"Натюрморт в ослепительном танце".
Мы стояли в венках из акации,
Но безмолвные, два иностранца.
Иносказанность, инакомыслие
Словно молнии били в пространство.
От прострации мимика кислая,
От безвкусия - то же убранство.
Выдавали нас только движения
И два ритма до боли безумные.
Люди думали - полны сомнения.
Мы лишь знали - опять полнолуние...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902051
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2021
Как хочется, чтоб кто-то до души,
Как хочется не только до, а после.
Чтоб кто-то сверху уж давно решил,
Что общим нашим будет даже воздух,
Чтоб не было разрывов и преград
Сплетённым нитям радости и счастья...
Как хочется... Я был бы только рад
Остаться вместе бесконечной частью.
Заманчиво мне было написать:
"Весь твой... Ещё живу... Люблю... Скучаю..."
Ведь да... Но снова нам не потерять...
И снова я живу... Не отвечаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2021
Как часто мы счастливы в мелочах,
Как часто мы несчастны в жизни, в целом...
Наверное так глупо, но печаль
Скрывает нас в своих разбитых стенах,
Сжимает до невидимых границ
Пустой души... Вернее опустевшей...
До насквозь опостылевших всех лиц...
На тот момент... печали онемевшей.
Как часто мы уверены, что всё
Ушло, что уничтожено навеки...
Но вдруг, как тот маяк, душа встаёт -
Мы целый мир находим в человеке...
Как часто мы счастливы в мелочах,
Как часто мы не видим жизни в целом...
Наверное так глупо, ведь печаль
Скрывает нас в своих разбитых стенах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901656
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2021