Володимир Науменко

Сторінки (3/282):  « 1 2 3»

Ми загрались в відсутність кохання…

Ми  загрались  в  відсутність  кохання...
Я  не  я,  ти  не  ти,  і  цього  не  було  взагалі.
Не  торкались  взаємно  в  бажаннях,
Не  були  поряд  всюди,  де  бути  є  сенс  на  землі.
Не  торкалась  мене  теплим  снігом
Твоїх  вій,  зазиваючи  в  душу  тепло  назавжди,
Не  було  у  очах  і  інтриги,
Що  вселялась  з  думками  про  світле  майбутнє  туди.
Ми  загрались  в  відсутність  кохання...
Я  не  я,  ти  не  ти,  не  німіють  години  вночі,
Коли  радість,  неначе  востаннє,
Навіжено,  чуттєво,  нестримно  волає-кричить.
Навіть  тиша  пірнає  у  мрії,
Навіть  світ  завмирав,  намагаючись  ствердити  мить...
Ми  загрались  з  тобою  в  надію...
А  немає  -  нічого,  неначе,  уже  не  болить...
Ми  загрались  в  відсутність  кохання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021


А океани сині-сині…

-  ...А  океани  сині-сині...
-  Ти  їздив,  був..?
-  В  тобі  я  бачу...
І  в  центрі,  ніби  насінини
Великі...  Рівновагу  втрачу
Та  полечу  у  них,  в  провалля,
Кудись,  з  душею  поєднатись,
Хоча...  Давно  вже  не  літав  я...
Вже  лину,  щоб  тебе  дістати.
...А  чуєш,  чарівна  сопілка?
-  Знову  вві  сні?
-  Та  ні,  ти  твориш...
Я  в  сон  чарівний  поринаю,
Коли  щебечеш  ти,  говориш...
І  океани  сині-сині
Так  заспокійливо  і  тихо...
І  ти,  так  звабливо  красива,
Знов  щастя  накликаєш  сміхом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021


Дихай!

Звісно,  кисню  не  завжди  настачить...
Звісно,  дихати  кожен  захоче...
Дихай!  ...дихай  ти  вільно,  юначе!...
Дихай,  дівчино,  зорі  за  очі...

Дихай,  що  б  тобі  світ  не  пророчив,
Змінюй  власне  життя  лиш  на  краще.
Хочеш  -  линь  та  лети  світ-заочі,
Лиш  би  знав  (знала)  за  чим,  куди,  нащо.

Хочеш  -  лети  до  мети,  свого  щастя,
Та  не  зважай  на  те,  що  люди  скажуть.
Скинь  всі  кайдани,  пірнай  у  безвластя,
Бо  лиш  твоє  то  життя,  ти  докажеш.

Звісно,  кисню  багато  не  буде.
Звісно,  хто  ж  може  жити  у  зливах?
Дихай!  ...дихай  ти  вільно!  Побачиш,
Ти  також  зможеш  бути  щаслива  (ий)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021


Позволь…

Позволь  мне  быть  с  тобой  одной  безмолвным  тихим  ветром...
Играя  по  пути  стирать  пылинками  помаду,
Взъерошить  волосы  твои,  вдруг  пролетая  рядом,
Рассыпать  твои  розы,  что  любимый  подарил...

Позволь  найти,  укромно  затеряться  в  складках  где-то,
Потом  тебя  преследовать  с  утра  и  до  упаду,
Зимой  же  от  камина  слыть  горячей,  но  отрадой,
А  томным  жарким  летом  охладить  немножко  пыл.

Позволь,  я  буду  морем,  омывающим  бессменным...
Позволь  тобою  жить...  Тихонько,  жарко  и  забвенно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2021


Нам недоступне наше диво…

"Нам  недоступне  наше  диво...
Вже  недосяжне  на  межі  десятиліть...",
Хтось  так  вважав  собі,  роки  свої  щасливі
Ховаючи  в  шухляди...  десь,  далеко...  у  землі...
"Нам  недосяжна  вже  любов  без  тями,
Ну,  а  попереду  лиш  горе...  ями...
Мабуть,  попереду  -  ми,  кволі  та  малі,
Востаннє  граємось  роками,  не  віками,
А  всі  навколо  -  лиш  зацьковані  та  злі..."

"Нам  не  судилось  вже  вставати  разом  з  сонцем,
Усмішку  щиру  дарувати  йому  вслід"...
Тому  завжди  і  будеш  незнайомцем,
Що  від  думок  своїх  та  темряви  ти  зблід,
Бо  "не  судилося"  ще  кажеш,  ще  вважаєш,
А  хто  вже  поряд  є  -  не  знав...  та  і  не  взнаєш,
Бо  важко  тінь  свою  побачити  на  тлі,
Коли  вона  завжди  себе  зливає,
Чужої  тіні,  чи  всіх  тіней  на  землі...

Нам  недоступне  наше  диво,
Допоки  мрії  на  межі  десятиліть
Згасають  так,  роки  свої  щасливі
Згубивши...  десь,  далеко...  у  землі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021


Нам иногда так не хватает тишины…

Нам  иногда  так  не  хватает  тишины...
Простой,  глубокой,  чтобы  с  мыслями  собраться,
Чтоб  без  обид  и  ссор,  ухмылок  и  вины,
С  чем  нам  другие  вторят  навязаться...

Нам  иногда  так  не  хватает  теплоты...
Простой,  уютной,  без  наивных  обязательств...
Порой,  бывает,  также  делишься  и  ты,
Когда  всё  просто,  без  измен  и  без  предательств,

Когда  пресыщен  ты  в  достатке,  насыщён
Любовью  той  лучистой,  или  лаской,
Когда  в  душе  уже  имеешь  дом,
Что  не  сравним  ни  с  чем,  и  даже  сказкой...

Когда,  кто  рядом  -  просто  идеал,
И  также  излучается  бесстрастно...
Когда  ты  понимаешь:  "Я  попал...",
Но  начинаешь  сам  светиться  счастьем...

Нам  иногда  так  не  хватает  тишины...
Простой,  глубокой,  чтобы  с  мыслями  собраться,
Но  в  тишине  нам  также  на  плече  нужны
Покой  и  нежность,  чтобы  улыбаться...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900380
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2021


…ми - найкоханіші знайомі…

Тремтить  в  тумані  надвечір'я...
Тремчу  і  я,  мов  сизий  птах.
Здавалось  все  твоє  невір'я
Відображається  в  очах...
Твій  перший  сміх,  твій  перший  острах,
Твої  спростовані  підозри
В  найочевидніших  речах...
Ти  не  зважай,  то  -  лише  страх...

Тремтить  в  тумані  знову  морок.
Тобі  і  привиди,  як  ворог.
Дарма,  що  викликані  в  пору,
В  якій  не  варто  зізнаватись,
Що  зачарована  Love  story,
Що  стиль  відпустки  -  лише  море,
Що,  не  зважаючи  на  горе,
Життя  у  нас  -  суцільне  Party...

Тремтить  майбутнє  та  минуле,
На  жаль,  зсипається  у  стому...
Ми  -  найрідніші,  які  були...
Ми  -  найкоханіші  знайомі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020


Вновь эти стены… Нет, не верю…

Вновь  эти  стены...  Нет,  не  верю...
Ведь  может  быть  этюд  иначе..?
Опять  все  сцены  у  партера
И  публика  смеётся,  плачет,
Опять  тревожат  танцы  стоя,
И  с  бубном...  пусть  простят  все  жанры,
Но  продолжать  едва  ли  стоит.
Ведь  далеко  здесь  до  пожара...

Вновь  эта  публика  немеет...
Нелепы  возгласы:  "  Вау..!  Браво..!",
Но  для  шутов  или  плебеев
Нелепость  хуже  чем  отрава...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2020


…но всегда надевать только Счастье…

Одевалась  и  в  Gucci,  и  в  Prada
Всех  коллекций,  от  случая  к  случаю.
Все  мужчины  у  ног  твоих,  правда,
И  букеты  все  самые  лучшие.

Ногти,  брови,  ресницы  и  губки  -
Всё,  казалось,  само  совершенство,
Только  ты  донималась  от  скуки
И  желала  простого  блаженства:

Той  любви,  о  которой  писали
И  снимали  в  старинных  картинах,
Страсти  той,  о  которой  мечтала,
На  фигуру  любуясь  в  витринах...

Было  тоскно  в  душе,  неуютно,
Будто  вдруг  овладело  ненастье.
Так  хотелось  побыть  неприступной,
Но  всегда  надевать  только  Счастье.

Жаль,  такого  портной  не  придумал,
Кутюрье  лишь  косили  глазами:
Нитей  нет,  и  лекала,  и  пуговки
Не  смогли  бы  достать  себе  сами,

Нужно  ткань  из  любви,  силы,  нежности,
И  с  узорами  правды  и  радости...

...Завернулась  в  алмазы  -  и  в  прежнюю
Побрела  жизнь  из  приторной  сладости...

Так  осталось  в  душе  неуютно,
Будто  холод  пробрал  и  ненастье.
Так  мечталось  побыть  неприступной,
Но  всегда  надевать  только  Счастье...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899132
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2020


Вугілля знов згасало у комині…

Вугілля  знов  згасало  у  комині...
А  може  досить  жару..?  Досить  нині,
Коли  від  нього  може  все  палати..?  
Додай  повітря  -  випалить  всі  дати,
Які  ми  зберігали  так  ретельно.
Усе  зсередини  -  вогнем  пекельним,
А  ззовні  -  тиша,  спокій  та  байдужість,
Ніби  скорили  неміч  та  бездушність.

Вугілля  знов  повільно  засинало.
Знов  ніч  скорила,  й  у  думках  смеркало,
Затихло  щемом  в  серці  та  злобою.
Вугілля  опадало  вщент  золою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020


Шалений світ

Шалений  світ  історій  божевільних,
Сердець,  закованих  в  броню,
Та  дивних  постатей,  примарно-вільних
Вві  сні,  залежних  наяву.

Шалений  світ  у  проявах  нахабних
Затримати  все  те,  що  непідвладне
Жодній  із  влад,  жодній  із  вад,  які  вживу
Міняють-змінюють  твою  уяву,  твоє  життя  та  досвід...  
Для  забави  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020


Не говори… Не говори…

Не  говори...  Не  говори...
Так  лучше,  ведь,  для  нас  двоих.
Так  проще  думать  перестать.
Не  говори.  Молчи  опять...

Не  говори  какой  прогноз.
Ведь  лучше  вьюги  и  мороз,
Чем,  ожидая  в  тишине
Слова  услышать  обо  мне...

Не  говори.  Успей  скачать,
Пока  не  одолели  мысли,
Любимой  музыки  печать
На  слов  несказанные  искры.

Не  говори...  Не  говори...
Порой  и  паузы  расскажут,
Что  было  между  слов  внутри,
Что  не  успело  выйти  даже

На  свет,  к  источнику  невзгод
Или  пленительного  счастья.
Не  говори  и  всё  пройдёт.
Умрёт  меж  нами,  мыслей  частью...

Не  говори...  Не  говори...
Ушло  немало...  Всё  проходит...
Ведь  слово,  как  себе  не  ври,
Порой  с  ума  обоих  сводит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2020


Любила осень поменять на зимний вечер…

Всегда  хотела...  любила  осень  поменять  на  зимний  вечер
И,  как  обычно,  весну  разменивала  летним  зноем.
Так  нетерпелось,  хотелось  очень  нашей  скорой  встречи,
Что  спать  ложилась,  лишь  только  день  укрылся  золотым  покоем.

Всегда  жила  так,  как  будто  жизни  больше  нет  на  свете
Без  нас  двоих,  и  по  отдельности  весь  смысл  её  терялся.
Вот  мы  всё  также  остались  в  разных  полюсах,  и  только  ветер
Ещё  не  стих,  ещё  безудержно  нас  связывал-метался...

Всегда  хотела...  любила  осень  поменять  на  зимний  вечер
И,  как  обычно,  весну  разменивала  летним  зноем,
Но,  оказалось,  наш  долгий  век  людской  совсем  не  вечен  -
Седым  пером  нас  обязательно  побеспокоит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2020


Ты где-то там, вчера…

Ты  где-то  там,  вчера...
А  может  жизнь  другая
Распилит  всё  в  цвета
Свои  калейдоскопом.
Ты  как  судьбы  игра:
Родная,  но  чужая,
Как  партия  моя,
Но  спета  не  по  нотам.

Затерянная  эхом
В  бесконечном  лабиринте,
Следы  свои  стираешь
Незаметно  и  беспечно,
И  в  памяти  прорехой
Оказалась  в  моей  жизни  -
Эмоции  и  страсть  лишь.
А  ночами  сны,  как  призраки,

За  мной  следят  повсюду,
Не  давая  высыпаться:
Безумные  деяния
В  лиловых  одеялах,
Разбитая  посуда,
А  мы  -  в  любимом  танце,
Как  первые  свидания
На  площадях,  вокзалах...

Ты  где-то  там,  вчера,
Во  сне,  как  жизнь  другая  -
Распиленна  в  цвета
Свои  калейдоскопом.
Вновь  памяти  игра:
Родная,  но  чужая,
Как  партия  моя,
Но  спета  не  по  нотам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2020


Хотела с осенью остаться…

Хотела  с  осенью  остаться.
Давно  хотела...  просто...  дождь...
И  снова  масками  меняться:
Опять  затянет  снова  ложь  -
Проступит  жёлтою  картиной
На  листьях  мазью  вновь  невинной.
Проступит,  вызывая  дрожь
И  мелкий  моросящий  дождь...

Хотела  с  осенью  остаться,
Забыться  в  сон  под  рябью  грёз.
Хотела  больше  не  стесняться
Горячих  прошлогодних  слёз,
Своих  желаний  пожелтевших,
И  слов,  тебе  поднадоевших,
Что  были,  как  немой  вопрос:
"Любимый,  это  -  не  всерьёз?"...

Хотела  дни  считать  обратно,
Катить  Луну  в  былое  "завтра"
Назад  приклеить  календарь:
Апрель,  март  снова,  и  февраль...
Вернуть  январь,  декабрь  и  снова
Услышать  осени  оковы  -
Звенящий  дождь  и  рокот  грома...
И  пусть!..  Но  мы  ещё  знакомы...

Хотела  осень...  
Ненавижу!...
Твои  шаги  в  листве  я  слышу,
А  в  каплях  вспоминаю  слёзы...
Хочу  жить  снова,  лишь  в  морозе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2020


Бачиш, сніг пролітав за вікном. . ?

"Бачиш,  сніг  проліта  за  вікном..?",-
Дивувався  картині  довершеній...
Сумували  ми  неперевершено,
Як  жили  потім  з  сивим  чолом...

Коли  сніг  пролітав,  тихо  падав,
Так  колись,  ніби  рідну,  розрадив.
Дивувались  і  паросткам  першими,
Бо  для  нас  все,  як  диво,  було.

Біла  ковдра  вкривала  довкола,
Лише  затишок  брали  у  полум'я,
Загортаючи  тіло  долонями,
Знову  жадібно,  ближче  та  краще.

Завернула  лиш  краєм  подолу
Темна  ніч,  не  наважившись  порівну
Розділити  те  вогнище  порізно,-
Опекла  б  і  бездонную  пащу.

Коли  й  сніг  той  насипав  не  бачили...
Бо  у  тузі  нас  дуже  нестачило
Одне  одному,  ніби  побачення  
Ті  були  у  минулім  столітті:

Закипів,  ніби  море  не  стримане,
І  розлився,  як  хвилями  пінними.
Жар  скотив  свої  хвилі  на  радощах
Весняної  жаги  дивоквіття...

Затягнуло,  схололо,  збуло...
Знову  час  розтягнувся  мереживом,
Заплітаючи  снігом  та  інеєм
У  тумані  надії  безмежжя.

У  таємне  жагуче  тепло
Так  хотілося  знову,  за  межами
Всіх  реальностей,  відстаней  лінії,
Загорнути  тебе  обережно...

Та  лиш  сніг  проліта  за  вікном...
Дивувався  картині  довершеній...
Сумували  ми  неперевершено,
Та  жили  потім  з  сивим  чолом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020


Хочу кави смачної, чи чаю… Хоча б зараз, чи завтра… до відчаю…

Хочу  кави  смачної,  чи  чаю.
Хочу  зараз,  чи  завтра,  до  відчаю,
Але  в  Альпах,  засніжених  сяйвом,
В  мальовничих  руїнах  Афін...

Чи  води  льодяної  гірської,
Що  місцевим  такою  є  звичною...
Чи  відчути  себе  таким  зайвим
У  бездонній  блакиті  глибин

Посеред  різнобарв'я  коралів,
Різновидів  тваринного  світу,
Що  не  знають  ні  хмар,  ані  вітру,  -
Лише  тиша  та  спокій  німий.

Просто  Cola,  та  лише  на  Bali,
У  просоченні  моря  палітри,
Чи  милуючись  різьбленням  Митри,
Відголоском  колишніх  подій

У  полотнах  славетної  Brera,
Мандрувати  посеред  Мілану,
Одягнути  славетне  сомбреро,
Мексиканський  послухати  спів.

Та  хоча  б  і  в  кафе  на  Мадейрі,
У  затишнім  кафе  із  фонтаном...
Хочу  кави  з  могутнім  дурманом
Різновидів  країн  та  світів.

Хочу  кави  смачної,  чи  чаю...
Хоча  б  зараз,  чи  завтра...  до  відчаю...




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020


Чудово, що кохається!

Неперевершена,  разюча
У  бурштині  осіннім  листя.
Палаєш  дивом,  найквітуча,
Ніби  смарагдове  намисто

Ти  сяєш  загадково  щастям
Із  посмішкою  Мони  Лізи,
І  не  зважаєш  вже  так  часто
На  долі  дивної  капризи.

Тобі  пасує  навіть  осінь,
Тому,  що  золото  і  в  пасмах,
В  очах  закралось  з  літа  досі
Від  сонця  іскрою  рудастою,

Змішалось  з  дивним  каро-кавовим
І  променіє  -  заливається.
Щасливою  була,  ласкавою.
Це  ж  так  чудово,  що  кохається!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


В своє минуле хочу

В  своє  минуле  хочу  знову  повернутись,
Відчути  перший  погляд  твій,  такий  безмежний,
І  знову  дотиком  своїм  тебе  відчути,
Як  серце  б'ється,  ніби  птаха,  обережно,

Спіймати  жар  в  твоїх  вустах  таких  шалених
Та  змусити  весь  світ  навколо  замовчати,
Вивчати  знову  невідомі  гобелени
Майстрів  німих,  що  в  витворах  могли  кричати.

Знов  обпекла  би,  як  тоді,  стрімким  потоком
Жаги  й  бажання,  освіжаючого  пекла.
Тобі  я  знову  б  відповів,  не  кліпнув  оком,
У  хвилі  лагідні  свої,  щоб  все  померкло,

Затиснув,  змив  твої  фантазії  й  негоди
У  світ  чарівний,  наш,  нікому  не  доступний,
І  розчинив  би  у  тенетах  насолоди,
Де  лише  ти  і  я  були  присутні...

А  своє  минуле  я  хотів  би,  та  з  тобою,
Бо  знов  душа  холоне,  прагне  захворіти  -
Не  чує  поряд  серця  лагідного  бою,
А  я  раптом  забув,  як  дихати,  як  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020


Вмить вибухнула туга і печаль

Вмить  вибухнула  туга  і  печаль
Та  спалахнув  із  нервів  осередок.
Тебе  узрів,  і  тут  пройняв  мі'  жаль,
Що  мавпою,  мабуть,  був  і  мій  предок,

А  ти  -  чарівній  ружі  золотій
Праправнучкою,  чиста  насолода:
Твій  образ  -  то  натхнення  моїх  мрій,
Твій  аромат  шалений...  вбивча  врода

Звиває  тіло,  ніби  алий  стяг
На  сонці  вітром  жадібно  тріпоче...
Аж  тут  згадав,  й  померкло  все  в  очах...
Гайда  додому!  ...мене  ж  жінка  хоче!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020


Так шкода, не відверті були дідусі…

Так  шкода,  не  відверті  були  дідусі...
Ні,  відверті,  звичайно,  та  тільки...  мовчали...
Затискали  серп,  заступ  міцніше  в  руці,
Коли  я:  "Розкажи,  що  було!"...  І  зітхали...

Так  шкода...  Я  ж  допитливий  був...  Та  і  є...
Та  історії  не  дочекався  відвертої.
Так  шкода...  лиш  по  слову  збирав  те,  своє,
Лиш  уривками  знаю  життя  круговерті  їх...

Так,  шкода...  Я  ніколи  в  житті  не  любив
Ту  "Історію",  що  нам  у  школі  читали,
Бо,  мабуть,  тим  дитятком  допитливим  жив,
Що  різницю  казок  від  життя  відрізняли...

Пам'ятаю  зі  слів,  пам'ятаю  з  життя,
Що  Людина  нічим  не  різнилась  від  пилу...
Дійсно,  скільки  дідів  відійшло  в  небуття,
Задарма  полонили  весь  простір  могилами...

Пам'ятаю  слова  про  безглуздість  війни,
Про  отари  юнців,  яких  гнали  на  бійню,
Про  "злодюг",  що  зерно  приховали  в  штани,
А  сім'ю  не  схотіли  пускати  у  злидні...

Пам'ятаю  цей  погляд  сталевий,  німий...
Відчував  лиш  емоцій  мурашки  по  шкірі...
Так,  жалкую,  дідусю,  що  ти  не  живий,
Бо  тобі  я  і  досі,  над  все,  лише  вірю...

Так  шкода,  не  відверті  були  дідусі...
Ні,  відверті,  звичайно,  та  тільки...  мовчали...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


Не моя то краса…

Хтось  сказав  би...  не  я...  Не  моя  то  краса
Серед  листя  опалого  щастю  радіти,
Адже  в  листі  пожовклім  сивію  і  сам.
Я  сивію,  доросліші  стануть  і  діти.

Тихо  пасмами  віють  та  сиплять,  сумні:
І  стрункі,  і  розлогі,  та  жовто-гарячим...
Для  дерев  лиш  сезону  останнії  дні,
А  людей  сивина  не  завжди  і  пробачить  -
Де-не-де,  та  й  згорять  у  вогні...
Лиш  дерева  сумують  та  плачуть...

Хтось  сказав  би...  не  я...  Не  моя  то  краса
Серед  листя  опалого  щастю  радіти.
Як  сумують  вони  -  посумую  і  сам,
Мабуть,  інколи,  варто  тихенько  потліти
Перед  тим,  як  палатиму  там...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


…а тебе ж я колись приручив…

...а  тебе  ж  я  колись  приручив...
Малювала  шалені  ідеї,  безмежні  картини...  
В  зернях  кави  тебе  я  навчив
Пізнавати  майбутнє  своє,  бо  така  ти,  єдина...
Діставала  з  коріння  знання,
А  із  пасм  золотих  виплітала  дорогу  у  мрії,
По  життю  ти  ішла  навмання,
Але  шлях  осявала  теплом  нескінченно  з  надією...

А  тебе  ж  я  колись  приручав,
Хоч,  як  завжди,  в  міцних  ти  обіймах  сміялась-пручалася.
Як  собі,  навіть  більше,  вкладав,
Та,  проте,  від  життя  ти  навчитись  лише  намагалася.
Я  не  знаю,  лиш,  скільки  твоїх
Янголят-охоронців  в  скаженому  ритмі  погинуло,
Але,  маю  надію,  за  них
Гарну  долю  та  шлях  у  своєму  житті  ти  отримала...

...а  тебе  ж  я  колись  приручив...
Малювала  шалені  ідеї,  безмежні  картини...  
В  зернях  кави  тебе  я  навчив
Пізнавати  майбутнє  своє,  бо  така  ти,  єдина...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020


Знов закохуюсь з фарбами осені…

Я  закохуюсь  з  фарбами  осені,
Що  випалюють  світ  цей  нескорений.
Як  людина,  та  з  жовтою  просіддю,
Вимирають  щороку  до  золота,

Забирають  до  срібла  у  мрійнощі
Снігових  заметілей  чи  морозей.
Закохався  в  традицій  цих  вірності,
Що  тривають  до  вранішніх  порослей.

Закохався  навіки  у  вранності
Весняного  стрімкого  пробудження.
Забирають  сніги  свої  талості,
Заграваючим  сяйвом  напружені,

Заграваючим  сонцем  зігрілися
Всі  померлі,  чи  й  заспані  тропіки.
Поки  літо  своє  не  отримає,
А  хто  спізниться  -  й  літнії  опіки...

Знов  закохуюсь  з  фарбами  осені,
Що  випалюють  світ  цей  нескорений,
Як  людина,  та  з  жовтою  просіддю,
Вимирають  щороку  до  золота...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


Палата номер 7

Він  був,  на  жаль,  примушений  до  страти
Свого  таланту  та  своєї  вроди...
Сіріли  стіни  дивної  палати
Навколо  металевої  породи
Чудного  ліжка  в  сірім  павутинні,
А  руки  -  перев'язані  пасами...
Писав,  творив,  поки  не  стало,  нині,
Коли  за  нього  написали  самі,
Поки  його  фантазії  багатство
Не  стримали  простісіньким  уколом...
Тепер  -  палати  чарівне  убранство,
Та  він:  байдужий,  лагідний  та  кволий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020


Мені шкода…

Мені  шкода,  що  ти  скотилась  у  безодню,
У  вік  зневіри  -  цілковито  диких  чар...
Гортаєш  сутінки  сторінками  погодніми,
А  за  годинника  тримаєш  календар,
Блукаєш  склепами  порожніх  електричок,
І  намагаєшся  позбутись  диких  звичок
Горнути  попіл...  бо  колись  горнула  жар...
Мені  шкода,  що  вік  чарівний  твій  вже  сірий,
Бо  ти  війною  відділилася  від  миру...

Мені  шкода  твоїх  яскравих  дивограїв  -
Очей  смарагдових,  що  сяяли  в  повітрі,
Шкода  промов,  не  менш  яскравих,  що  літають
Ще  довгий  час,  лише  просочені  у  вітрі,
Шкода  того  твого  запалу  та  бажання,
Твоєї  ненависті  та  твого  кохання,
Бо  не  відчує  світ  у  сірості  палітри...
Мені  шкода,  що  вік  чарівний  твій  вже  сірий,
Бо  ти  війною  відділилася  від  миру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020


Не розмінюй даремно хвилинами…

Не  розмінюй  даремно  хвилинами
Все  життя,  що  зібрала  у  пригоршні.
Ми  триваємо  вже  часоплинами,
Часто  марно  жадаючи  прийдешнє,
Часто  марно  чекаючи  в  роздумах
Те,  що  справді  нічого  не  вартує...
Справжнє  -  те,  в  що  ми  віримо  й  робимо,
Залишаючи  зайвих,  мов  статуї.
Справжнє  те,  що  чарує  до  паморок,
Мельтешіння  лишаючи  осторонь.
Знай,  залишиться  пам'ять  і  пагорбок,
Або  попелом,  звіяним  із  долонь...
Не  розмінюй  даремно  хвилинами
Все  життя,  що  зібрала  у  пригоршні.
Залишайся  собою,  людиною,
Залишившись,  як  приклад  для  прийдешніх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020


Каждый день вспоминаю тебя…

Каждый  день  вспоминаю  тебя...
Тёплый  взгляд  из-под  карих  туманов,
Тихий  шёпот  на  ушко,  любя,
Тёплых  губ  поцелуй  долгожданный,
Нежный  плен  столь  уютных  оков
Из  объятий,  взрывающих  инеи
Пожелтевших  от  давности  слов...
Как  давно  уже  были  счастливые...

Каждый  день  вспоминаю  тебя...
Не  отменят  звонки  расстояния...
Давят  тяжестью  эти  года,
Вечный  голод  тепла  и  терзания
В  томных  долгих  пустых  вечерах,
Где  не  греет  ни  пламя  камина,
Ни  далёкие  письма  в  рядах
Поцелуев,  сердец  половинок...

Не  согреет,  пока  не  со  мной,
На  плече  вновь,  свернувшись  калачиком.
А  пока  вновь  пишу:  "Вечно  твой...",
"Сердце",  "губки"...  Хоть  что-то  да  значит...
...каждый  день  вспоминаю,  любя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891056
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2020


Хочу жити, як в танці…

Хочу  жити,  як  в  танці...
Лише  музика  й  ти...  все  завмерло  навколо
У  своїй  круговерті,  
Не  важливій  для  нас,  для  майбутніх  історій.
Прокидатися  вранці,
Заворожено  знову  ступати  у  коло
Та  лиш  ритм,  відчуття
Один  одного...  Вічна  безмежна  love  story...

Хочу  жити,  як  в  танці...
Щоб  "вперед"  означало  лиш  тільки  назустріч,
Лише  очі  у  очі,
Лише  ти  та  можливість  до  тебе  торкнутись.
Танцювати  до  ночі,
Дикі  танці  всю  ніч  щоб  не  дали  забутись,
Соковитеє  танго
Щоб  будило  обох  недовершених  вранці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020


Час в шпаринки стікає…

...ток  ...ток...  ток...
Час  в  шпаринки  стікає  невпинно  примарою...
...тук  ...тук  ...тук...
Лише  серце  не  знає,  нам  скільки  відміряно...
До  зірок
Завжи  тягнемось,  нехтуєм  чорними  хмарами,
Що  нам  тут
Лиш  нагадують,  інколи  й  сильними  зливами:
Про  життя,
Що  стікає  із  часом  невпинно  хвилинами,
Про  любов,
Що  зів'яне,  не  втримавши  щось  недовершене...
Забуття
Всіх  чекає  нас,  врешті,  чи  рано,  чи  пізно,  
А  ми  знов
Лиш  зірками  закохані,  неперевершені...
...
...ток  ...ток...  ток...
Час  в  шпаринки  стікає  невпинно  примарою...
...тук  ...тук  ...тук...
Лише  серце  не  знає,  нам  скільки  відміряно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020


Твои волосы с запахом нежности…

Твои  волосы  с  запахом  нежности,
Твоя  кожа  -  ванили  с  корицей...
Наши  мысли  останутся  прежними.
Нам,  как  прежде,  ночами  не  спится.
Всё  эфиром  невидимым  устлано,
Загорается  нежным  свечением.
Мы  невидимым  связаны  -  узами,
Что  вплелись  где-то,  среди  видений:
У  истоков  твоих,  у  подножия
Той  горы  столь  причудливой  формы,
Средь  пейзажей,  соцветий  и  множества
Водопадов,  снующих  покорно;
У  истоков  моих,  среди  порослей
Дикой  флоры,  чащобы  нетронутой...
Чую  запах  невиданной  бодрости,
Предвкушаю  все  сумраки  комнаты...
Твои  волосы,  запахи  прежние,
Твоя  кожа  -  ванилью  с  корицей...
Наши  мысли  теряются  в  нежности,
Нам,  как  прежде,  ночами  не  спится...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890095
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2020


Я сивію без тебе…

Я  сивію  без  тебе...
Сивина  поросла,  як  прокляття,
Без  надії  на  вічність,
Без  надії  на  сонячні  дні,
Що  вдались  би  до  чар
Та  додали  б  жару́  у  багаття...
Я  сивію...  Печаль
Додає  в  пасма  ще  сивини...

Я  сивію  без  тебе...
Посивіли  думки,  чахне  образ
Тих  очей  неймовірних
В  тому  блиску  чарівних  ночей...
Посивіло  і  небо
В  мережі  блискаво́к  неймовірній...
Я  сивію  на  тлі
Безкінечних  самотніх  ночей...

Я  сивію...  Як  сніг
Покриваючись  маревом  срібним,
Завиває  у  снах  
Та  самотніх  мотивах  печаль.
Срібний  вік,  срібний  час...
Але  ти,  як  була,  досі  рідна
У  моїх  посивівших
Від  часу  та  болю  очах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020


Пірнай в мене глибоко…

Пірнай  в  мене  глибоко...  темінь  та  тиша...
Занурюйся  в  затишок,  ніжністю  лишень
Пізнай  свою  долю  лишатись  навіки,
Втішатися  нами  та  тішитись  літом.

Пірнай,  не  вагайся.  То  -  вмить  насолода,  
Якщо  ти,  звичайно,  не  з  жару  у  воду,
Якщо  не  солодка  для  когось  крім  мене.
Пірнай,  не  вагайся.  Слів  зайвих  не  треба.

Ти  хочеш  тепла?  Не  зважай,  не  залишить,
Тепло  ж-бо  виходить  з  любові  та  тиші.
Зігрієш  відразу  і  світ  весь  навколо,
Була  би  лиш  щира,  не  втратила  коло.

Пірнай  у  майбутнє...  як  завжди,  можливо...
Ти  знаєш,  що  хочеш,  щоб  жити  щасливо.  
Пірнай  в  мене  глибоко,  глибше  за  інших.
Пірнай,  я  чекаю  тебе,  сонця  й  тиші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


Ответ на замечательное произведение "Хочу тебя" Ирины Самариной - Лабиринт

...
Хочу  тебя...  в  объятия  одену,
Под  кожей  томной  бурей  пронесусь.
Покажется  нам  дикою  изменой
Самим  себе  с  собою,  ну  и  пусть.
У  страсти  не  бывает  расстояний,
Как  не  бывает  даже  тормозов.
Есть  ты  и  я,  и  есть  одно  желание  -
Зарыться  в  твои  волосы  без  слов,
Стирать  тебя  с  собой,  лишая  масок,
Из  этой  яви  в  бурю  диких  красок
Без  памяти,  без  сна  и  без  оков.

Хочу  тебя...  В  объятия  одену...
Пожалуй,  даже  вовсе  растворю.
Ты  лишь  со  мною  можешь  быть  неверной,
Ведь  только  я  хочу,  горю,  люблю...
Ты  можешь  быть  неверной  своим  принципам,
Коснуться  губ,  и  более,  как  с  пристани
В  безумный  омут  чувств  своих  нырнуть...

Хочу  тебя...  С  тобой  упасть  осадком,
В  обнимку  засыпая  сладко-сладко...





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2020


Топити горе у вині не треба…

Топити  горе  у  вині  не  треба,
Собі  зізнайся  -  то  лише  слова.
Поглянь-но  краще  в  зорянеє  небо:
Ти,  зорі  й  навкруги  трава
М'яка,  лоскоче  ніжки  павутинням.
Впади  в  її  обійми  -  хай  в  коріння
Вбирає  все:  і  сльози,  і  слова
Німих  емоцій,  а  тобі  ж  дає  дива.
Поселить  тишу  й  спокій  безсумнівний,
Що  оновишся  й  ти,  зітхнувши  вільно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020


…а телефон молчал…

...а  телефон  молчал...  до  самых  первых  приступов,
До  слёз  и  до  безмолвных  стонов-выкриков...
Ты  мог  не  позвонить,  мобильный  выбросив,
Но  всё  же  не  позволил  перелистывать
Страницу  нашу  смятую,  пропитану
Эмоциями  с  солью,  только  высохшей...
Попытку  нашу  пятую  ты  искренне
Пытался  воплотить  поэмой  вышедшей...
...
Я  трубку  теребил  рукой  немеющей,
В  раздумиях  вернуть  судьбу  ушедшую.
До  дрожи  тосковал,  не  зная,  где  ещё
Найти  такую  сердцем  околеющим,
До  скрипа,  забывал  улыбку  нежную,
Сжимая  челюсти  покрепче  молота,
Но  ты  пылала  жарче,  ярче  прежнего,
Сжигая  сердце,  что  и  так  расколото...
...
...а  телефон  молчал...  два  дня,  иль  месяца...
Смешалось  всё,  стиралось  или  таяло...
Ты  снова  был,  как  тихий  отклик  песенный:
Незримый,  нетерпимый,  неприкаянный,
Терялся  в  закоулках,  тихих  омутах...
Казалось  вот  появишься  и  выскажеш...
А  дни  сгибали  тяжкой  ношей  хомутов,
Пока  секунды  таяли,  как  выстрелы...
И  ты  молчал...  
...
И  ты,  покрепче  прежнего,
Сжимала,  наконец-то,  плечи  пальцами...
Звонками  мало  утолить  надежды  нам.
Я  знал  -  необходимо  повстречаться  лишь!..
...
...а  телефон  молчал  уж  от  ненужности,
Стараясь  отвернуться  для  приличия...
Казалось,  даже  буря  была  скудностью
Перед  безумием    псевдодвуличия.
Казалось,  даже  краски  как-то  смазались
В  палитре  ног  и  тел  переплетения...
А  телефон  молчал,  тихонько  радуясь,
Для  них  двоих  готов  нырнуть  в  забвенние...
...а  телефон  молчал...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2020


Ответ на произведение Виктории Халилулаевой

Ответ  на  произведение  Виктории  Халилулаевой
"Однажды  ты  соскучишься  по  мне..."
...
...Однажды  снова  вспомню  о  тебе,
И  тело  побежит  вдруг  без  оглядки.
Затмится  год,  а  может  целый  век,
Как  будто  мы  вчера  играли  в  прятки
С  тобою...  А  сегодня,  невзначай,
Глаза  открылись  снова  и  прозрели...
И  вспомню  аромат  -  жасминный  чай,
Который  пили,  остывая  еле
От  томной  ночи-бури  на  заре,
С  таким  же  тесно  стелящим  туманом...
Прошел  уж  год...  А  может  целый  век,
А  ты  всё  так  же  стелешся  дурманом...
Как  хрупок  и  наивен  человек...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2020


Смакуємо за кавою…

-  Смакуємо  за  кавою?..
-  З  тобою  -  особливо...
Смакую  навіть  в  люту
Навіжену,  майже,  зливу,
Незчувшись,  що  навколо
Вітром  верби  прихиляє...
Відчую  -  відчуваєш  те,
Що  й  я...  Відчую  й  знаю.

-  Смакуємо  глінтвейнами?..
-  Поволі,  з  задоволенням...
Смакуємо,  діставши  
До  верхів'я  гір  долонями,
Присівши  на  притоптаний
Додолу  шлях  сріблястий.
Смакуємо,  смакуючи
І  смак  простого  щастя.

-  Смакуємо  і  чаєм?..
-Та  чому  ж  не  смакувати,
Коли  разом  такий  союз:
Ми  й  море...  чи  Карпати..?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


Капли росы на коже…

Капли  росы  на  коже...
Очень  приятные,  солёно-свежи...
Ты  вся  пылала,  до  дрожи,
Вто́рив  обратное,  вдыхая  реже.
Воздух  хватала  обрывками,
Сгустками  слов  его  выдыхая...
Нет,  недостаточно  прыткими
Пальцы  мои  твои  струны  играли...

Капали  капли  повсюду,
Ритмы  свои  расставляя  по  тактам.
Нет,  недостаточно  блюдо
Было  жарко́  к  новой  трапезе  актов.
Были  пробелы  и  в  музыке,
И  в  обстановке,  приборах,  движениях.
В  чём-то  трико  было  узко,
В  чём-то  -  обратное  отображение.

Капли  росы,  наконец-то,
Снова  совпали  под  ритмы  мелодии.
Ты,  снова  чувствуя  место,
Готова  вкушать  ароматы  рапсодии,
Музыку  манго,  жасмина,
Тонкую  грань  раскалённого  холода.
Снова  мила  и  невинна,
Снова  полна  первобытного  голода.

Капли  росы  на  коже...
Очень  приятные,  свеже-солёные...
Ты  вся  пылала,  до  дрожи,
Реже  вдыхая  эфир  раскалённый,
Воздух  хватала  обрывками,
Сгустками  слов  весь  запас  выдыхая...
Долгими  -  долгими  пытками
Нашу  мелодию  струны  играли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880525
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2020


Не зцілились ніколи б…

...Не  зцілилась  ніколи  б...
Не  зцілився  б  нізащо...
Затинався  б  у  повені
Та  заплутався  б  в  хащах,
Засосало  б  у  хижії
Болота  та  прогалини...
Не  схотілось  би  й  вижити  -
Доповзти  до  галявини...

Не  здійнявся  б  ніколи  вже
Із  крильми,  що  й  затоплені.
Не  здійнявся  б,  та  Сонце  лиш
Пройняло  знову  променем,
Зачепило,  та  барви  всі
Оголило  до  надлишку,  -
Лише  теплії  сни,  
Лише  спокій  та  затишок.

...Не  зцілилась  ніколи  б,
Не  зцілився  б  нізащо,
Але  нашії  сни  -
То  лиш  нашії  хащі,
Де  лиш  ми  здатні  вижити,
Де  лиш  царство  незаймане.
Лише  ти,  лише  я
З  оберемком  конвалії...

Не  зціляйся  ніколи  -
Завжди  будь  біля  ліків,
Адже  кожному  Сонцю
Треба  теж  Чоловіка...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020


Кохання на відстані

Примарну  хмаринку  розвіяло  хвилею  спомину,
І  тепло,  так  тепло  відразу  в  душі  знов  зажевріло...
Та  знову,  сполохана,  тиснулась  в  полум'я  комину,
Згортаючи  страхом  та  відчаєм  ковдру  із  темряви.

Ти  знову  шукала  свої  неприховані  сторони  -
Не  знала,  що  я  був  завжди  лиш  тобою  просочений.
Боялась  навіть  відійти,  розділивши  нас  порівну  -
Вважала  кохання  на  відстані  злочином,  збоченням...

Заснула...  хмаринку  розвіяло  хвилею  спомину,
І  знову  в  душі  запалало,  мов  сонечко  істинне.
Кохання  -  воно  ж,  ніби  промінь,  влітає  в  віконечко,
Навіть  коли  світ  розділяє  нас  шибкою  відстаней.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020


Зійшов лиш місяць в надвечір'ї заполоханім…

Зійшов  лиш  місяць  в  надвечір'ї    заполоханім,
Зірки  зібравши  у  хмаринки  пухко  й  лагідно...
Нехай  тебе,  мала,  затягне  ніч  безоднею,
Наснить  чарівні  казки,  чи  дівочі  радощі.
Нехай  сріблястий  дивну  пісню  віє,  радісну,
Із  хутром  сірим  чарівних  казок-туманностей,
У  тиші  потім  стелить  пухко,  сонно,  заздрісно
Свої  вірші,  пісні  і...  тишу  знову  вранності...

Заходить  місяць,  новим  днем  уже  закоханий,  -
Так  заморився,  мов  світило  перевершував...
Все  ж  світ  зітхнув,  сльозу  зронив,  як  завжди,  росами...
На  жаль,  не  зливу,  звісно,  також  і  не  першую...

Ще  сяє  місяць  в  надвечір'ї    заполоханім,
Зірки  розсипав  -  розіслав,  мов  просо  ситами...
Нехай  тобі,  мала,  насниться  в  тихім  спокої
Пісок  яскравий,  вітер  теплий,  хвилі  літнії,
Насниться  мрія  чарівна  коралів  россипом,
І  ти  в  польоті,  як  пір'їнка  невагомая.
Заходить  місяць,  так  поволі,  дивно,  покотом,
А  враність  знову  солов'єм  співа  знайомої...

Заходить  місяць,  новим  днем  уже  закоханий,  -
Так  заморився,  мов  світило  перевершував...
Все  ж  світ  зітхнув,  сльозу  зронив,  як  завжди,  росами...
На  жаль,  не  зливу,  звісно,  також  і  не  першую...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020


…и, к сожаленью, мне уже идти…

...и,  к  сожаленью,  мне  уже  идти...
А  Вам,  иль  к  счастью,  иль  к  несчастью,  -
Но  Вам  не  быть  со  мною  частью,
И  нам,  увы,  не  по  пути...

Ведь  я,  как  видите,  меняюсь,
И,  жаль,  совсем  не  извиняюсь,
Ведь  это  -  выбор  только  мой:
Мои  слова,  мои  попытки...
Хоть  для  кого-то,  может,  пытки...
Но  и  у  моря  есть  прибой...

Ведь  я,  как  видите,  Вода...
Как  гладь  её:  тиха,  спокойна,
И  ссоры  тихие,  и  войны...
Конечно,  вовсе  не  всегда,  
Ведь  и  в  стакане  грянет  буря,
Когда  в  сторонке  нервно  курят
Все  Ваши  грозы  и  беда...

Всё  верно...  Это  лишь  Вода...

Я,  к  сожаленью,  не  артист...
Ведь  не  моё  стелить  Вам  речи,
Когда  другой  бы  Вам  на  плечи
Сложил  весь  опыт  без  реприз...

Я  просто  жил  и  буду  жить
В  своём,  лишь  мне  известном,  мире...
И  лишь  с  Моей  мне  жечь  на  лире,
С  которой  мило  так  испить
Не  только  мёду,  даже  яду
Из  чаши  горькой  до  услады.
Ни  слов  не  нужно,  ни  награды,
Лишь  дайте  мне  не  позабыть...

Уж,  к  сожаленью,  мне  идти...
Смывайте  грим,  снимайте  маски
И  уж  живите  без  опаски,
Чтоб  не  сбиваться  на  пути.
Вам  ещё  много  осознать
Придётся,  ведь  ещё  не  вечер
И  Ваши  дни  и  Ваши  встречи,
Возможно  смысла  нет  терять...
Вы  попытайтесь  лишь  обнять...




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2020


Ковток повітря…

Ковток  повітря  і  ні  грама  більше...
Мені  так  треба  всіх  глибин  дістатись,
Пірнути  разом  серед  виру  тиші,
Забутись  та  нестримано  кохатись...

Ковток  повітря  досить  для  натхнення,
Ковток  тебе  та  рідних  ароматів.
Я  запливу,  незнаний  достеменно,
І  випірну,  тобою  я  багатий.

Я  випірну,  дивуючись  тій  тиші,
Що  вмить  усе  приємно  полонила...
Ковток  тебе  хоча  б,  та  трохи  більше,
Мені  було  так  треба  задля  сили!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020


Я тебя не найду, ведь давно я тебя уже создал…

Я  тебя  не  найду...  
Ведь  давно  я  тебя  уже  создал
Среди  тысячи  звёзд,  
Среди  тысяч  чужих,  но  улыбок...
Ту  единственную  Звезду,  
Рядом  меркнут  с  которой  все  звёзды,
Меркнут  высеченные  
Все  планеты  былых  ошибок...

Я  тебе  не  терял,  
Видно  так  разошлись  тропинки,
Чтобы  снова  в  пути  
Мы  друг  друга  навечно  опутали...
О  тебе  всё  мечтал,  
Закрываясь  другими  картинками
И  от  вихря  безумного  
Выставляя  лишь  грани  из  прутиков.

Я  тебя  не  ищу,  
Ведь,  я  знаю,  нашёл  уже  отроду,
Завывая  на  степь  
От  тоски,  от  унынья,  отчаянья...
Ты  блуждала,  гонимая  
Пёстрыми  красками  города,
Я  же  плыл  по  судьбе,
Не  насыщенный  и  неприкаянный...

Запирался  в  себе,  
Запирал,  пока  плыл,  все  желания...
Ты  же  верила  лишь  
Только  в  то,  что  смогла  видеть  около...
Ни  земли,  ни  небес,
Только  наши  с  тобою  признания,
Наша  быль,  наша  правда,
Навеки  окутана  коконом...

Я  тебя  не  найду...  
Ведь  давно  я  тебя  уже  создал
Среди  тысячи  звёзд,  
Среди  тысяч  чужих,  лишь  улыбок,
Ту  единственную  Звезду,  
Чей  лишь  свет  для  меня  только  роздан...
В  многоцветии  роз,  
Мир  не  кажется  столько  уж  зыбок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2020


Дай мне возможность лишь любить…

...Дай  мне  возможность  лишь  любить,  
Как  все  закаты  и  рассветы,
И  никогда  не  позабыть,
Что  мы  одни  на  свете  этом
Живём,  как  воздухом  дыша  
Друг  другом,  вечность  наслаждаясь...
Живём,  друг  в  друге,  не  спеша,
Всю  жизнь  от  края  и  до  края.

Дай  мне  возможность  лишь  любить
Тебя,  как  будто  мы  бессмертны...
Как  будто  можно  позабыть
Тот  парусник  на  встречу  ветру,
Стихии  бури  и  огня  
В  своём  слияньи  сумасшедшем...
Без  нас,  ведь  нет  тебя,  меня,  -
Всего  лишь  призраки  безгрешные,

Всего  лишь  жизнь  и  полуболь,
Как  пыль,  сквозь  пальцы  протекает...
Забудь,  коль  сможешь,  нас  с  тобой,
А  если  нет  -  забудь  про  тайны...
Дай  мне  возможность  не  терять,
Кусочки  сердца  вырывая...
Я  лишь  хочу  тебя  обнять...
И  лишь  -  от  края  и  до  края...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867273
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2020


Мне кажется, я склонен….

Мне  кажется,  я  склонен  к  диалогу  с  тишиной,
Мне  кажется,  ко  мне  и  тишина  всё  так  же  склонна...
Я  не  из  тех,  кто  бросился  на  мельницы  с  войной,
Но  и  не  тот,  кто  вовсе  не  приемлет  эти  войны.
Я  не  из  тех,  кто  будет  ваши  вычурные  стили
Воспринимать  за  кисти  неизвестных  мастеров...
Я  не  из  тех...  Но  вижу,  на  высоте  Вы  были,
И,  если  не  насыщусь,  воспринимать  готов...

Готов  Вас  повторить  во  всех  движениях  и  фразах...
Возможно  не  сейчас...  Возможно  не  всё  сразу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866924
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2020


Отклик для Eva Midler

...Волки  снова  у  стен,  не  бойся  -
Это  души  родных  до  боли.
Я  с  тобой,  уже  успокойся  -
Буду  ангелом,  только  на  воле.
Буду  крепкой  тебе  стеною,
Лишь  бы  ты  мне  была  тылом,
И  всегда,  слышишь,  лишь  со  мною,
Только  я  и  лишь  ты,  милая.

Рука  об  руку  будет  мало,
Серце  в  серце  -  уж  как-то  лучше.
Не  волков  бойся,  а  шакалов  -
Со  спины  криком  режут  уши,
Выедают  пока  отвернёмся,
Забираясь  так  нагло,  под  сердце...
Я  с  тобой,  ты  и  их  не  бойся.
Ты  всегда  можешь  рядом  согреться.

Дай  мне  руку  свою  тоже,
Чтоб  опять  не  терялась  в  тумане.
Нам  не  нужно  ничто  больше,
Ведь  и  волки  теперь  с  нами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865412
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2020


Щасливий поряд з світлими…

Хто  знає,  той  підтримає,
Хто  має  -  відчуває.
Щасливий  жити  з  вірою,
Що  рідність  та  буває.
Щасливий  поряд  з  світлими
Людьми,  які  закохують,  
Відкритістю  та  щирістю
Своєю  перехоплюють.
Щасливий,  що  існують,  все  ж,  
Такії  ж  божевільнії,
В  яких  також  немає  меж
Життю  радіти  спільно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020


Світ Фантазії

І  знову  ти  у  світі...  Світі  іншому  -  Фантазії...
І  я  у  світі  тім,  але  фантазії  різняться...
Тебе  чомусь  манять  лише  сапфіри  із  топазами,
Мене  ж  -  живе  життя...  лише  життя  з  своїми  танцями...

Ти  бавишся  із  часом,  часом  створюєш  ілюзії,
Але  себе  не  бачила  ніколи  навіть  поряд...
Ти  бавишся  зі  світом,  я  -  із  давньою,  та  Музою.
Обидва  боїмось  назустріч  кинути  і  погляд...

Бо  знову  ти  у  світі...  Світі  іншому  -  Фантазії...
І  я  у  світі  тім,  проте  чекати  остогидло...
Тебе  чомусь  манять  лише  сапфіри  із  топазами,
Мене  ж  -  Живе  життя...  без  меж,  без  страхів  і  зі  світлом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020


…Поговорим. . ?

-Поговорим?  
-  Поговорим...
-  Ты  снова  с  ним  теряешь  своё  время?
-  Я  снова  с  ним...  Да-да...  Я  снова  с  Ним...
Возможно  с  Ним  -  мои,  всего,  Мгновения...
Я  снова  с  Ним  теряюсь  в  Тишине,
И  рву,  и  разрываю  междометия,
Когда  я  -  в  Нём,  а  Он  когда  во  Мне,
Ведь  я  -  счастливее  из  всех  на  свете...
-  Ты  ведь  ушла?..
-  Да...  ведь  и  Он  ушёл...  
Ушёл,  захлопнув  напоследок  дверью...
-  Ну,  результат..?
-  Обоим  хорошо...  Ведь  в  это,  странно,  
Но  никто  и  не  поверил...
-  Ведь  Ты  -  одна..?  
-  Одна...  Ну  как  сказать...
Одна,  пока  мне  моё  Счастье  не  вернется...-
...Сказала,  тоскно  посмотрев  в  кровать...
И  дверь  немножко  приоткрыв...  для  солнца...
...
-  Поговорим?..
-  Чего  ж  не  говорить...  Ведь  разговорам  мысли  не  помеха...
-  Разве  ж  не  были..?  Почему  ж  не  быть?..
-  Возможно  в  мыслях  не  сошлись...  Приехали...



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864720
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2020


…і навіть море хвилювалось…

...і  навіть  море  хвилювалось,  ніби  вперше,  
Коли  виходила  до  нього  наодинці...
Пісок  зашарівся,  торкаючись  до  тіла,
І  розстелився  без  свідомості  у  ніг...
Сніги  стікали  із  високих  гір  навершя,
Щоби  наповнити  води  по  самі  вінця,
А  сонце  в  очі,  навіженеє,  світило,
Якби  не  чорних  окулярів  оберіг...

І  знову  море  хвилювалось,  ніби  вперше,
До  твоїх  ніг  блідих  торкаючись  несміло
І,  як  навмисне,  поглинало  твоє  тіло,
Водночас  хвилями  штовхаючи  на  сушу...
Підступний  вітер  несподівано  завершив  -
Зненацька  бризками  тебе  усю  залило
І  ти  сама  вже  якнайшвидше  захотіла
Пірнути  в  прохолоду,  все  забувши...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020


Я боюсь утонуть в тебе… снова…

Я  боюсь  утонуть  в  тебе...  снова...
Не  умею  любить  половинно...
Утонуть,  словно  в  негу  закован,
Не  "для  всех",  как  ты  любишь,  картинно,
Умирая  лишь  по  миллиметру  -
Погружаясь  в  тебя  без  опаски...
Погружаясь,  с  потоками  ветра
И  тебя  вновь  затягивать  ласкою...

Я  боюсь  утонуть  в  тебе  снова:
Я  боюсь  утонуть...  а  напрасно?..
Мы,  в  который  раз,  будем  готовы
Погрузиться,  вкушая  опасность
Оказавшись  внутри  быть  счастливыми
И  спиралью  не  выйти  наружу
На  который  зигзаг  непредвиденный...
Я  боюсь  утонуть  в  тебе,  слушай...

Я  боюсь  утонув  в  тебе  снова,
Не  услышанным  быть,  как  обычно...
Я  боюсь  не  услышать  ни  слова,
Утопая  в  тебе...  так  привычно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2020


А за вікном зима негадано…

А  за  вікном  зима  негадано,
Як  і  в  душі  -  моро́зно  й  сиво...
Лиш  вірний  кіт  теплом  порадує,
 Живим  теплом,  з  теплом  коми́ну...
Мов  відчуває  кожну  шпа́рину
У  тілі  скошенім  з  душею...
Черпає  ласку  нероздарену,
Муркоче  -  залоскоче  нею:
Зшиває  ауру  розтріпану,
Шматами  що  вже  покосилась...
Ще  ж  нещодавно  було  зіткано...
Ще  ж  нещодавно  і  не  снилось...

Ба  -  за  вікном,  як  сич,  хуртелиця,
Звіриться,  виє  -  завиває...
І  сніг,  як  цукор,  ззовні  стелиться,
Доки  не  спробуєш  -  не  взнаєш...



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020


…просто кохати…

...тебе  хочу  я  просто  кохати...
Бо  ж  себе  вже  знайшов,  я  це  знаю...
Вранці  -  лиш  споглядати  -  чекати
Й  розбудити  із  кавою  й  чаєм,

Кожну  ніч,  щодоби  випивати,
Напиватись  тобою  до  краю,
Божеволіти,  впевнено  знати,
Шаленієм  взаємно  й  кохаєм...

...тебе  хочу  я  просто  любити
І  дітей  наших,  схожих  на  тебе.
Вами  дихати,  бути  та  жити
В  тому  спокої...  поряд  із  небом,

До  зірок  вечорами  торкатись,
Зариваючись  в  твоє  волосся,
І,  нарешті,  відчути  та  знати,
Що  це  вкотре  не  лише  здалося...

Хочу  спокою,  злагоди,  тиші
І  тебе  за  своєю  спиною...
Я  -  у  бій,  ну  а  ти  мені,  лише,
Щоб  услід  подавала  набої,

Загортала  у  радість  надію,
Забезпечила  ніжністю  щиро...
Щоб  лише  побула  мені  Мрією,
Я  ж  -  твоїм  наднадійнішим  Миром.

Тебе  хочу  я  просто  з  собою
У  життя,  як  основу,  забрати.
Щоб  у  злагоді,  просто  без  бою,
Бути  вірними,  просто  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020


В глазах твоих нуждаюсь…

В  глазах  твоих  нуждаюсь...  Нет,  не  лгу...
Они  ведь  -  две  судьбы  моей  отметины,
Они,  как  маяки,  которым  я  -  в  долгу,
Ведь  им  благодаря  с  тобой  мы  встретились...

В  улыбке  растворился  бы  ещё,
В  той  нежной,  для  других  не  примечательной,
Ведь  мы  одни  лишь  знали,  часам  теряя  счёт,
Что  значит  друг  для  друга  -  не  растратиться...

Теряю  разум,  словно  невпопад
Растрачивая  смысл  на  сумасшествие.
Нуждаемся  взаимно,  нуждаться  был  бы  рад
Всю  жизнь  свою  с  тобой  в  обнимку  шествовать...

В  глазах  твоих  нуждаюсь...  как  всегда...
Уж  раз  взглянул  -  и  в  омутах  растаяли
Все  мысли,  все  желания,  года,
И  волю  всю,  как  олово,  расплавили...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864058
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2020


І не осінь одна…

...І  не  осінь  одна  так  кидалася  листям,
І  не  осінь  одна  розкидалася  барвами....
Червоніли  з  тобою,  неначе  намисто,
Потьмяніли,  змиваючи  світло  і  фарби  ми...

І  не  сніг  застеляв  нам  написані  аркуші,-
Нам  достатньо  було  не  писати  й  не  бачитись.
Ззовні  світ  умиляв,  а  нутру  було  байдуже  -
Проживати-бо  звикли,  а  зовсім  не  бавитись..

Не  зима  за  вікном  -  просто  вітром  навіяло,-
Те,  що  бу́ло  в  душі  лише  ззовні  насипало.
Лиш  недавно  пішли,  та  вже  з  пасмами  сивими,
Із  туманним  чолом,  але  ж  все  ми  отримали...

Та  ж  не  осінь  одна  розкидається  листям,
Адже  ще  ж  не  усі  в  електронному  світі...
У  комині  горять  гарно  строфи  барвисті,
А  неписані  -  роєм  нагадують  літо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020


Который день я без тебя…

Который  день  я  без  тебя,  но,  будто,  выжил...
Пока  хромая  на  одно  крыло  от  боли,
Пока  опять  случайно,  вдруг  я  не  увижу,
Не  осознаю  своих  чувств,  что  лишь  с  тобою...

Который  век  уже  не  хочется  сдаваться
Потоку  дней  и  лет,  круговороту  судеб...
Ведь  по  привычке  снова  хочется  остаться
У  ног  твоих,  у  глаз,  у  тела,  будто  будет

Ещё  надежда  прорасти  в  тебя  корнями,
Сочиться  соком  из  давно  созревшей  вишни...
Как  будто  вечность  не  расставила  над  нами,
Чьи  годы  "до  нас"  были,  а  чьи  годы  вышли...

Который  день  я  без  тебя,  но  снова  выжил...
Пока  хромая  на  одно  крыло...  иль  оба...
Опять  случайно  я  тебя  уже  не  вижу,
Не  вспомню,  может,  своих  чувств  с  одной  тобою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2020


…и постель быть смятою должна…

...И  постель  быть  смятою  должна,
И  с  тобой  я  -  неизменный  ветер...
Ты  не  знаешь,  как  ты  мне  нужна!..
Только...  я  опять  тебя  не  встретил...

Не  разбился  в  очаге  тепла,
Коченея  с  холодом  гранита...
Встретил  ту  же,  внешне,  что  была,
Но  дороги  оказались  хлипки:

Заплелись  в  туманах  между  стен,
Что  срывали  иглами  одежды,
Вместе  с  ними,  путаясь  затем,
Разрывали  также  и  надежды...

Ты  была,  конечно
...  но  другой...
Резала  рассчетливо,  как  знаешь,
И  ушла  -  красивою,  нагой,
Как  всегда,  дороги  заплетая...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863203
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2020


Отдам себя в большие руки…

Отдам  себя  в  большие  руки...
За  уголок  у  батареи,
За  тёплый  завтрак,  хоть  раз  в  сутки,
Я  буду  тихим...  Еле-еле  

Пройдусь  на  кухню,  и  обратно...
Комком  пушистым,  мягким  шарфом
Погрею  шею  в  непогоду...
Мне  б  только  дальше  от  природы,
Где  злые  люди,  как  собаки,
Коты  не  выпустят  без  драки
И  мокро,  сыро  и  опасно...
А  я  ведь  -  одна  нежность  с  лаской...

Отдам  себя  большому  сердцу!..
Мне  бы  чуть-чуть  у  его  жизни...
Я  не  ретив  и  не  капризен,
Мне  бы  слегка  под  ним  погреться...

Хочу  всего  -  немного  ласки...
Ведь  я  отдам!  Отдам  сторицей!
Чтоб  можно  было  без  опаски
Лежать  у  ног  и  поделиться
Хоть  капелькой  своей  тепла...
Ведь  я  -  любовь,  что  не  пришла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2020


Я відірвався від Землі…

Я  відірвався  від  Землі...
Мій  вибух  став,  мабуть,  фатальним...
І  тиша...  Тиша  в  тлі  загальнім...
Гнітюча  тиша  поколінь...

Я  відірвався  від  Землі...
Вже  недоступні  часу  плини,
Десь  там,  далеко  всі  світлини,
Де  я  та  Світ...  чи  моя  тінь?..

Я  відлетів,  немов  й  не  був...
Ховає  Сонце  світ  проміння,
Забрівши  знов  за  обрій  змінно...
Лишень  пташок  вже  не  почув,

Що,  ніби  десь  завжди  жили,
Що  завжди  радо  затихали,
Наснивши  нам  нічнії  чари...
Але  сьогодні  -  не  змогли...

Я  відірвався  від  Землі...
Тікає  Сонце...  Світ  холодний...
І  тиша...  Тиша  у  безодні...
Житя  без  меж  і  без  подій...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020


Молекулы страстью питаются…

Молекулы  страстью  питаются...
Не  знаю,  как  все,  но  в  любви  -  это  точно...
Ведь  все,  кто  ни  жил,  -  возвращаются
В  истоки  свои,  где  комфортно  и  сочно...

Где  мысли,  как  змеи,  запутаны,
Где  риск  потерять  -  это  риск  оторваться...
Стараются  мигами  скудными,
Пока  дышат  в  такт  -  за  мгновенье  цепляться...

Пока  мысли  напрочь  отсутствуют  -
Смотреть  на  него,  как  в  своё  отражение...
Тактильно  считая  присутствие,
Внимать,  не  считая  эмоций  движения...

Молекулы  страстью  питаются...
Не  знаю,  как  все,  но  в  любви  -  это  точно...
Ведь  все,  кто  ни  жил,  -  возвращаются
В  истоки  свои,  где  комфортно  и  сочно...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862363
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2020


Запорошене минуле загортається у марево…

Запорошене  минуле  загортається  у  марево...
Заблукала  та  й  забула,  хоч  вві  сні  щоночі  марила.
Заблукала  в  своїх  мріях,  а  мені  ж  -  ні  слова  вимовить,
Діаманти  лиш  на  віях  видавали  душу...  вигорить...

Запорошило  всі  звуки,  що  здіймались  понад  ліжками...
Лиш  тенетами  розлуки  стіни  на  шпалерах  з  книжками
Розмальовані,  мов  сітка  павутиння,  рік  незаймана.
Зачаровані  місця  із  зачарованими  слайдами.

Запорошило  і  душу,  сірим  пилом  із  байдужості.
Жити  тінню  знову  мушу,  сірим  тілом  із  бездушності.
Тихі  зорі,  сірий  місяць,  але  всі  якісь  -  примарами,  -  
Зорі  вічні,  зорі  тихі,  але  ж  навіть  вони  -  парами.

Запорошене  минуле  загортається,  ховається...
Заблукали  та  й  забули,  хоч  вві  сні  колись  вертається,
Затягнувши  у  безодні  теплих  мрій,  кохання  й  пам'яті...
Знову  поряд  дні  холодні...  Знову  дні  останні  за́м'яті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020


А ты тоже, как я, сумасшедшая?

А  ты  тоже,  как  я,  сумасшедшая?
Ты  живёшь  каждый  день,  как  последний?..
И  находишь  улыбку,  не  смешивая
Быт  и  Солнце  в  погодный  весенний
День,  открытый  для  нас  всеми  красками,
Также  счастлива,  воздух  вдыхая..?
Также  любишь  предельными  ласками
Заласкать  всех  животных,  играя
В  только  вам  лишь  понятные  игры,
Получая  с  любовью  взаимность..?
Также  любишь  добавить  палитры
В  мир  вокруг,  а  сама  -  Мисс  Невинность..?

А  ты  тоже,  как  я,  сумасшедшая?
Любишь  мир,  невзирая  на  беды..?
И,  как  я,  любишь  драться  отверженно,
Не  приходишь  домой  без  победы,
Будь  то  сложный  кроссворд  или  выстрелы
Твоих  ярых  завистников  в  спину...
Также  любишь  свой  дом,  где  немыслимо
Тебя  любят,  взаимно  обнимут..?

А  ты  тоже,  как  я,  сумасшедшая?
Любишь  то,  что  другие  не  видят?..
И  друзей,  что  давно  уж  не  прежние,
Но  тебя  никогда  не  обидят,
Никогда  не  забудут,  и  мысленно
Всегда  рядом,  хоть  сами  -  по  свету
Разбросались...  Родные  и  искренни...
Пусть  раз  в  год,  даже,  дарят  "Приветы)"...

А  ты  тоже  немножко  с  безуминкой?..
Иногда  смотришь  в  мир,  как  в  картину,
И  желаешь  разбавить  изюминкой
Постный  взгляд  этих  скучных,  невинных
В  такой  жизни,  людей-человечиков,
Потерявшихся  в  серых  туманах
Серой  жизни,  как  будто  подсвечники
Без  свечей,  без  огня,  в  жизни  странной...

А  ты  тоже,  как  я,  сумасшедшая..?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861342
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.01.2020


Не заважаю… Відпускаю…

Не  заважаю...  Відпускаю...
Малюй  своє  життя,  як  хочеш...
Малюй  свої  в  нім  ідеали:
І  зимні  дні,  і  літні  ночі...
Я  не  зважаю  вже  на  світ.
Нехай  іде  своїм  натхненням
І  завмирає  в  сьогоденні.
Я  не  сумую  від  пророчень...

Я  не  зважаю  на  дзвінки.
нехай  за  ними  лише  пам'ять
Карбується  вві  сні  віками...
А  на  душі  так  люто-зимно.
Вві  сні  немає  лиш  руки,
Що  завжди  в  пошуках:  шукала
Чому  вже  проміжок  між  нами
Та  обнімала...  ліпше  рідного...

Не  заважаю  пустоті...
Нехай  панує...  Вже  набридло:
Ти  -  десь  згубилась  поза  мріями
Та  десь  звернула  без  пуття,
Чарівна,  сонячна...  Та  марно
Гадати  сонцем,  коли  хмарно...
Душа  лиш  -  знов  у  небуття...

Не  заважаю...  Не  тримаю...
Лаштуй  своє  життя  у  правді,
Бо  ж  я  у  нім  тобі  не  радник...
Зимові  дні...  а  будуть  -  ночі...
Я  не  зважаю  вже  на  світ.
Нехай  іде  своїм  натхненням
І  завмирає  в  сьогоденні.
Я  не  сумую  від  пророчень...
...бо  я  сумую  лиш  без  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019


Окунуться в тебя б без остатка…

Окунуться  в  тебя  б  без  остатка,
Заболеть  бы  тобой  сильно-сильно...
Чтоб  остаток  судьбы  кисло-сладким
Был  вином  с  тонкой  ноткой  жасмина,

Чтобы  утро  тобой  начиналось,
Каждый  вечер  хотелось  подольше
Посидеть,  растворяя  усталость
Счастьем,  нежно  целуя,  побольше...

Потерять  бы  тебя  в  одеялах,
Отрывая,  срывать  тонкий  атлас,
До  утра  отрываться,  не  зная,
Что  уже  за  окном  дымки  завесь...

Заблудить  бы  тебя  в  лабиринтах
Своих  грёз,  своих  снов  и  желаний,
Чтоб  забылась  ты  мною,  безликая,
Чтоб  безликим  был  я,  твоей  тайною...

Заболеть  бы  тобой  сильно-сильно
И  лечиться  тобою  же  страстно...
Затеряться  в  кофейно-жасминовых,
Хоть  и  знаю,  что  это  опасно...

Хоть  и  знаю  -  "кофейно-игривые"
Сродни  также  "кофейно-тигриным".
Затеряюсь,  всё  так  же  -  без  имени,
Затеряешься  в  нотках  жасмина,

В  ароматах  цветов  и  желания,
Тонко-тонко  расставив  аккорды:
Ты,  такая  -  всегда  многогранная,
Я  же  твой,  независимый,  твёрдый...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858096
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2019


Ведь ты же знаешь, как мне музыка важна…

Ведь  ты  же  знаешь,  как  мне  музыка  важна!..
И  ноты  слов,  звучанье  снов,  и  звуки  песен,
Урчанье  радио  в  сегодняшнем  эфире,
Щелчок  стальной  двери,  что  из  квартиры  выходя...

Как  птицы  трель  с  утра  чарующе  нежна!..
Казалось,  для  неё  звон  леса  тесен,
Казалось,  музыка  не  в  нашем  мире,
А  где-то  меж  Галактик  рождена...

Всё,  даже  звуки  тишины  в  пустой  квартире...
Сравнимы  с  этим  лишь  симфонии  дождя...

Ведь  знаешь,  вой  в  лесу  -  сильнее  ветра.
Он  будто  пробирает  незаметно
И  отозвётся  во  всём  теле  холодком.
Взъерошит  гриву,  сердце  бъется  учащённо  -
Поднимет  хворого  и  даже  полусонного,
А  это  -  песня  молодых  волков...

Ведь  слышишь  -  каждый  звук  -  из  центра  Мира...
А  ты  сидишь  одна  в  пустой  квартире...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857150
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.12.2019


Адже вмієш підкрастись навшпиньках…

Адже  вмієш  підкрастись  навшпиньках,
Голіруч  обійнявши  зненацька,
Щоби  шурхіт  впізнав  лише  стрімко
Та  тебе  не  вкусив  необачно...

Адже  вмієш  ходити,  мов  вітер,
Лиш  твій  смак  видає,  лише  запах,
Що  для  мене  -  виразніше  літер,
Що  лише  додає  сили  в  лапах,

Що  лише  додає  ендорфінів
Та  займає  бурхливість  емоцій...
Я  тебе  покохав  сильно-сильно...
Я  у  тебе  закоханий  досі...

Лиш  для  тебе  мій  оскал  та  ікла
Можуть  визначитись,  як  усмішка...
Адже  вмієш  підкрастись  навшпиньках,
Адже  шурхіт  лиш  твій  тишком-нишком...

Адже  запах,  статура  та  очі
Лиш  твої  карбуватиме  серце.
Мій  вогонь  твого  попелу  хоче,
Що  відродиться,  все  ж,  та  озветься.

Що  жадає,  кипить-википає
До  виття,  до  сліпої  надії...
Вовча  доля  нічого  не  знає,
Адже  в  неї  лише  свої  мрії.

...

Та  щоночі  вві  сні,  ледве  чутно,
Як  лиш  ти  намагалась,  навшпиньках,
Голіруч  обійму  невідчутно,
Поцілую,  розвіявшись  стрімко...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019


Хотів би володіти, жити й дихати тобою…

Хотів  би  володіти,  жити  й  дихати  тобою,
Вдихати  аромат  твій,  неначе  дивну  квітку,
Закрити-захистити  у  собі,  посеред  бою,
Усіх  дощів,  негод  та  імовірних  небезпек,

Хотів  би  чарувати,  зачаровуючи  погляд,
Знести  кордон  між  нами,  моя  милая  лебідко,
А  світ  відгородити,  навпаки,  від  нас  стіною,
Щоб  лише  ти,  а  поряд  -  лише  свіжість  від  смерек,

Гірського  духу,  річки,  лісу  та  пухкого  снігу...
Безмежний  край  і  ми  –  такі  чарівні  в  насолоді,
Безмежний  світ,  величність    дивовижна  на  долоні,
Від  краю  і  до  краю,  від  небес  і  до  землі.

Хотів  би  щось  нестримного...  нестримного  польоту
Серед  думок,  подій,  де  лише  ти  і  твоя  врода,
Польоту  без  обмежень,  без  жалю  та,  при  нагоді,
Торкнутися  двох  душ,  що  потонули  у  золі,

Горіли  ж-бо  раніше,  десь  колись,  пашіли  жаром,
Тепер,  мов  Фенікс,  щоби  знов  повстали  із  пожарів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2019


Залишайся, як є…

Залишайся  в  собі,  залишайся  собою,
Краще  світ  хай  навколо  пливе  непомітно.
Хто  бажає  –  проб’є  те  невидиме  коло,
Із  думок,  відчуттів,  круговерті  подій,

Де  ти  гинеш  щодня,  у  німому  двобої
Серед  тисяч  облич,  філігранно-тендітно
Оминаючи  пастки,  співаючи  соло,
Вовче  соло  в  руїнах  загублених  мрій.

Залишайся,  як  є,  тихим  смерчем  в  чеканні,
Не  останній  у  світі  і  перший  в  коханні...

Не  тікай  від  подій,  не  тікай  від  природи...
Лише  ти  є  творцем  свого  духу  й  свободи,
Лише  ти  знаєш  хто  і  для  кого  живеш,
Ради  кого  злетиш,  ради  кого  помреш...

Не  ховайся  від  змін.  Все  мине,  відчайдушно
Переверне  світи,  що  були  непорушні,
Переверне  в  історії  тисячі  фраз,
Все  минеться  для  них,  і  почнеться  для  нас.

Залишайся,  як  є,  тихим  смерчем  в  чеканні,
Не  останній  у  світі  і  перший  в  коханні...

Залишайся  в  собі,  залишайся  собою,
Краще  світ  хай  навколо  пливе  непомітно.
Хто  бажає  –  проб’є  те  невидиме  коло,
Так  як  любиш  і  ти  –  філігранно-тендітно.

Залишайся,  як  є,  тихим  смерчем  в  чеканні,
Не  останній  у  світі  і  перший  в  коханні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855790
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.11.2019


Любишь – так Люби!. . но… не вини Любовь!. .


...Выбираем  путь  –  кто  на  что  умён...
Если  не  вернуть  –  пусть  горит  огнём,  
Если  не  спасти  ложную  любовь  –
Пусть  не  пепелит  жизнь,  сжигая  кровь...
Не  сумел  дойти  –  не  беги  теперь,
Ведь,  как  ни  хотел,  не  вернётся  дверь,
Не  вернётся  пыл,  не  вернётся  дрожь...
Древнюю  любовь  не  терзай,  не  трожь!...
Не  успел  сказать  –  ты  теперь  молчи,
Ведь,  неровен  час,  не  найдешь  ключи
Уж  к  «своей»  душе,  что  когда-то  грел...
Если  уж  не  смог  –  ты  теперь  не  смей!...
Истина  проста  –  будь  самим  собой.
Любишь  –  так  Люби!..  но...  не  вини  Любовь!..  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851869
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.10.2019


Я би й зараз…

Я  би  й  зараз  вуста  цілував  би  своїми  губами...
Там,  під  кіркою  десь,  шаленіє  емоцій  безодня,
Почуттів,  відчуттів,  перекритих  мовчанням,  словами,
Ще  не  сказаними,  що  в  майбутнього  ще  у  полоні...

Я  би  й  зараз  хотів  прорівати  безмежні  кордони
Твого  одягу,  тіла,  душі,  виливаючи  ззовні
Все,  що  поза  тебе  скам'яніле  було  та  холодне,
А  з  тобою  -  то  лава  й  вогонь  із  моєї  безодні...

Я  би  й  зараз  бажав  те,  що  в  серці,  плеснути  на  волю
У  густу  круговерть,  у  таке  ж  навіженеє  пекло...
Я  би  навстіж  хотів  розчахнути  до  сво́єї  долі,
Доки  ще  на  землі,  доки  сонце  для  мене  не  смеркло...

Я  би  й  зараз  бажав  цілувати  вуста  на  світанках,  
А  надвечір  дивитись,  коли  ти  сонливо  стуляєш
Свої  очі,  примруживши,  ніби  не  бачила  зранку,
Посміхнувшись,  неначе  мене  ти  без  міри  кохаєш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2019


Я загубив себе у цьому світі…

Я  загубив  себе  у  цьому  світі  
Без  тебе,  без  свого  того  майбутнього.
То  ніби  у  чарівних  диво-квітів  
Забрали  кольори  усі  присутні,
Зірвали,  просто  лише  для  забави,  
Лише  в  петлиці  поносити  хвильку,
В  чиюсь  косу  старанно  так  вплітали,  
Розвіявши  майбутнє  дуже  хитке...

Я  загубив  себе  у  цьому  світі,  
В  думках  з  тобою  в  пам’яті  вмираючи.
Крихке  єство,  крихке  навіть  повітря  
Ставало,  всі  емоції  вбираючи,
Немов  піском  мальоване  майбутнє  
Знесло  життям,  дощем,  німою  повінню,
І  вже  здавалося  усім  присутнім,  
Що  те  й  раніше  більше  було  порізно...

Мабуть  здавалось...  Навіть  спільні  діти,  
Що  в  мріях  були  щастям  оповиті...
Та  загубив  себе  у  цьому  світі  
Без  тебе,  намагаючись  зігрітись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019


Не зважай… /W/

Не  зважай,  я  не  буду  тобою,  в  тобі...  Я  не  стану
Як  частинкою  тебе,  як  ти  не  збагнеш,  не  захочеш,  так  щиро  й  безмежно...
Не  зважай,  бо  не  буде  ні  бою  в  собі,  ані  рваної  рани,
Так  як  в  дзеркалі  ми  -  близнюки,  але  ми,  зазвичай,  та́кож  і  протилежні.

Не  зважай,  не  сумуй  над  діагнозом,  ніби,  здалось,  остаточним,
Що  у  людства,  як  прийнято,  був  еталон  та  зразок  протиріччя,  двобою.
Зазвичай  не  кохання  взаємне  здавалось  у  світі  порочним,
А  відсутність  його  та  присутність  зневаги  і  люті  обличчя...  у  болі...

Не  зважай  та  не  думай  над  тим,  що  іще  у  житті  не  ставалось,
Хай  настільки  жадане,  чи  ні...  ще  не  здійснене  в  мріях,  у  снах  і  насправді.
Не  зважай  та  не  край  своє  тло  у  душі,  що  вже  ніби  здавалась,
Бо  навічне  кохання  вві  сні,  чи  у  прийдешніх  діях  не  злине  без  зради.

Не  зважай,  я  не  буду  тобою,  в  тобі...  не  останні
Ми  хвилини  з  тобою,  роки...  Хіба  ти  не  захочеш,  так  щиро  й  безмежно...
Не  зважай,  не  чекай  ти  ні  бою  в  собі,  ані  рваної  рани,
Так  як  в  дзеркалі  ми  -  близнюки,  але  ми,  зазвичай,  за́вжди  і  протилежні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019


Не стачить тої, що знайшла б у тому безладі своє життя…

Спіраль  життя,  спіраль  подій  та  круговерть  у  часі...
Час,  як  примара,  десь  щезає,  чи  мов  талая  вода.
Я  загубився  у  подіях,  у  думках,  в  чиїйсь  увазі
Чи  неувазі,  подрібнивши  в  миті  довгії  літа.

Шалений  світ,  шалений  тиск  подій  та  перемовин,
У  божевіллі  ґвалту  так  хотілось  тиші  та  тепла,
Буяння  квіту,  аромат  троянд,  пташок  промови,
Чи  теплий  бриз...  але  щоб  поряд  ти  завжди  була...

Бо  ж  надто  тісно  одному  у  цілім  світі  спати.
Спав  наодинці,  а  мене,  зненацька,  полонило  відкриття:
Людей,  що  вносять  безлад  у  моє  життя  багато,
Не  стачить  тої,  що  знайшла  б  у  тому  безладі  своє  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019


…найсолодшою втіхою…

Розірвав  би  повітря
Найсолодшою  втіхою!..
Нахромилась  на  вістря
Знову  доленьки  лихої,
Знову  вв'язла  в  багнюці
Ароматно  та  солодко,
Бо  багнюка  -  кохання,
Та  і  ти  -  Моє  Золотко.

Розірвав  би  і  пути,
Чи  й  скував  би,  як  пташечку,
Бо  ж  свобода  -  примара
Для  душі-бідолашечки,
Що  не  хоче  так  волі,
А  звичайного  дива  -
Щоб  навіки  невільна
Та  безмежно  щаслива.

Розрідив  би  повітря
Ейфорією  й  казкою,
Чи  нестерпним  чеканням,
Божевільною  ласкою,
Та  тоді,  коли  хочеш,
Бо  як  ні  -  не  завершиться.
До  пітьми  у  підвалинах
Рідко  сонечко  вернеться.

Розірвав  би  повітря
Найсолодшою  втіхою.
Нахромилась  на  вістря
Знову  доленьки  лихої,
Чи  зірвала  в  саду
Найсолодше,  з  спокусою?
Що  готує  нам  світ?
Нервуватись  вимушує...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019


…але ж треба нам інколи й Жити!. .

...але  ж  треба  нам  інколи  й  Жити!..  
Вільність  неба  спіймати  в  польоті,  
За  минулим  своїм  потужити,  
Небезпеки  отримати  дотик,  
Струс  реальності  перемагати,  
Залишаючись  милим  та  ніжним,  
Та  страхи  із  валізи  дістати  -  
Полишити  кліше  псевдокнижні.  
Але  ж  варто  нам  інколи  й  Дихати  
Надвечір'ям  сухим  пурпуровим,  
Варто  досуха  Відчаї  вилити,  
Прокотившись  відлунням  по  долам,  
Зазинувши  у  темряву  вічную,  
Віднайти  там  Чарівні  прикраси-  
Для  душі  свої  Кошти  незвичнії,  
Віднайти...  Краще  інколи  Разом...  

Але  ж  треба  нам  інколи  й  Жити,  
Випиваючи  й  полум'я  досуха,  
Ні  за  що,  ні  за  ким  не  тужити,  
Хоч  зріває  всі  заводі  посуха,  
Лити  пісні  в  тугії  литаври,  
Лити  й  олово,  звісивши  голову...  
Але  ж  треба...  
.  ...можливо  і  лаври  
Колись  красити  будуть...  поголену...  

Але  ж  треба...  
Нам  правдою  Дихати  
До  ста  літ,  чи  Житття  чи...  істотами...  
Жити  треба...  а  інколи  й  Вижити...  
То  ж  Надії  та  Волі  достоту  нам!..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Але ж треба нам інколи й ЖИТИ… (продовження)

Але  ж  треба  нам  інколи  й  ЖИТИ...  
Просто  жити,  без  віз,  без  обмежень...  
Не  в  погоні  за  золотом  в  злитках,  
а  відчути  Свободу  Безмежну!..    
а  відчути  Кохання  та  Спрагу  
до  найближчих  та  до  найрідніших...  
Адже  наше  життя  -  то  є  жа́га,  
яку  в  серці  навіки  залишим...    

/W/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Натхнення

Натхнення  є,  коли  хтось  надихає  поряд,
Коли  жага  до  світлих  мрій,  бажань  та  насолоди,
Коли  позбудешся  в  душі  усіх  незгод  та  горя
Та  будеш  прагнути  до  змін  в  собі,  в  душі  погоди,

Коли  нагряне  знов  в  тобі  весна,  десь  із-за  рогу,  так,  зненацька,
Та  оживає  твоя  сутність,  ніби  з  чистої  сторінки...
Натхнення  разом  з  щастям,  зазвичай,  крадеться  хвацько,
Незчуєшся,  як  знову  підлетиш,  немов  хмаринка,

І  будеш  стрімко-стрімко  «набирати  обороти»
До  нової  мети,  нових  вершин,  висот,  досягнень...
У  кожного  в  житті  існують  різні  повороти,
Треба,  лишень,  не  змінювати  ні  мети,  ні  прагнень...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2019


Шалена спека та шалене літо

Шалена  спека  та  шалене  літо,
Бо  ж  сонце  випікає  всі  думки  та  волю.
Навіть  у  тіні  хочеться  роздітись,
А  шкіра,  ніби,  оплива  додолу.

Зріває  дах  та  оплавляє  мозок,
І  тисне  між  промінням  пекло  всюди.
Поки  не  випекло  дощенту  розум
Піду  пірну  у  прохолодний  Удай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2019


…А за окном всего лишь просто дождь…

...А  ты  сидела  у  размытых  окон...  
и  одиночество  тянуло  зарыдать  в  подушку...
Вновь  на  душе,  всё  также,  скверная  погода,  как  же  больно...
А  тучи,  как-бы  чувствовали,  что  ли...
И  небо  захотело  всё  тебе  отдать...  
И  разразилось  проливным...  опять...

...

…А  за  окном  всего  лишь  просто  дождь…
Да,  он  бывает  неуместен…  просто  -    мокрый…
Да,  за  окном  тогда  и  воздух  сплошь  промозглый,
И  вызывает  в  твоём  теле  только  дрожь…

Да!  За  окном  ведь  просто  переменный  дождь!..
Он  не  намочит,  как  слеза,  твои  постели,
Он  не  укроет  пеленой  туманов,  еле  
Окутав,  обогрев    чуть-чуть,  как  сладостная  ложь…

Да…  за  окном,  всего-то,  каплями  вода,
Унылых  путников  нелестная  картина…
Но  из  окна,  казалось,  вовсе  и  невинна,
Хоть  льётся,  как  бы,  ниоткуда,  в  никуда,

Питая  землю,  реки  и…        …питаясь  болью…
Тебе  казалось  так...  тогда,  как-будто    вместо  воли
По  венам  протекала  просто  талая  вода,
А  ты,  как-будто…  ты  вернулась  в  никуда…

Но  не  вини…  ведь  за  окном  лишь  просто  дождь,
Что  дополняет  столь  унылую  картину…
Поверь,  душа  ничья  не  стала  бы  невинной,  
Кабы  струилась  вместо  солнца  просто  ложь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838994
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2019


Пишу давно… з часів прадавніх…

Пишу  давно...  з  часів  прадавніх,  
Лиш  мене  мати  народила.
Та  окрилявся  у  коханні,  
Знаходив  сили  у  безсиллях...

Знаходив  шмат  якийсь,  олівчик
Та  десь  губив  себе  у  спразі...
Тепер  папір,  ніби,  й  не  личить  -
Бо  світ  комп'ютерних  фантазій,

Бо  світ,  вважай,  стає  залежний
Від  всіх  мереж...  або  й  мережив...
Для  мене  ж  він  був  надбезмежний,
Коли  у  сто́зі  мрійно  ле́жав,

Коли  на  клаптику  паперу
Я  власний  світ  творив  та  пле́кав...
Лежав...  повз  мене,  взовж  по  сте́рні
Ходив,  мо'  й  танцював  лелека,

Сідало  сонце  в  оксамиті,
Ховались  люди,  і  кульбаби...
Писав  думки,  в  слова  одіті,
Але  тоді,  все  ж,  десь  щезали...

Пишу  давно,  з  часів  прадавніх,
Лиш  мене  мати  розповила,
Та  окриляюсь  лиш  в  коханні.
То  -  Світло  для  душі  та  тіла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2019