| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Хто тягне, того й поганяють!
В упряжці тягнуть коней двоє,
Двох має кучер поганять.
І шлях важкий вони всі троє
Можуть успішно подолать.
Коней обох кучер шанує,
Обох годує, пить дає,
Від дощу й вітру порятує —
Затишні стайні для них є.
Та неоднаково цінує,
Нерівне ставлення до них.
Того смачненько погодує
Для іншого трима батіг.
Один вівса з'їда цеберко
І запашного сіна пуд,
А другий п'є води відерко
І бур'янів великий жмуд.
Один стає гладкий, лінивий;
Другий — підтягнутий, стрункий.
Перший плететься, й рух сонливий;
Другий біжить, бо крок швидкий.
Той повний віз треба тягнути,
І упряж щоб була міцна.
Та хоче перший ''сачканути'' —
Підкови в другого зліта.
Чи довго впарі оці двоє
Ще зможуть за собой тягти?
Або тягнуть мають обоє,
Чи може хтось із них злягти.
Бува також інша розв'язка:
Збрую міцну порве колись;
Той кінь, звільнившися прив'язки,
Щасливо побіжить кудись!
(В. А. Тименюк, серпень 2019)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Канарейка в золотій клітці
Одної ранньої весни,
Коли розтанули сніги,
Ластівки назад вертали
Й канарку із собою взяли.
Була канарка ще малою,
За усіма мчала стрілою.
А ті взяли її з собою,
Тому й трималась за юрбою.
На місці на новім обжИлась,
В воді тепленькій рано вмилась,
З птахами різнини здружилась,
А з жайворонком одружилась.
За нього вийшла заміж рано,
Бо в нього клітка є бажанна,
Співає славно дуже так.
Отже, зійшлися абияк.
Не треба було зайвих слів,
Коли лунав їх спільний спів.
Щасливими буть хотіли птахи,
Та ніяк свої не змінили віхи.
Жайворонку пара треба завжди,
Та з канаркою дещо різні вони.
Канаром марила канарка,
В хаті жайворона господарка.
...Весна минула, наче сон.
ДіткИ їх сіли на ослон.
Ще й літо добре зародило,
Їх господарство збагатило.
Проте змінилась їхня мова:
Щодень — якесь колюче слово.
Той жайворон своє співає:
—Ти не така... Я добре знаю!
—А що ж не так,— пита канарка, —
Чом не така? У чому сварка?
—Бо ти — не мого виду птиця,
Канарчик завше тобі сниться.
...Є і добро, є і житло,
Та остогидло все воно.
Немила вже та клітка золота,
Та полетіть нема її куда.
—Це уже також і мій дім,
Хоча і тісно мені в нім.
Трішки б свободи і довіри...
Та жайворон не має віри.
—Канарчик — минуле,
Минуле й забуле.
Теперешнє, жайворон, — ти!
З тобою я хочу життя перейти.
А він її клює, цькує,
Спокійно жити не дає.
—Скільки терпіти це насилля,
Вже помираю від безсилля.
Чому ти так мене клюєш?
Люблю тебе, а ти цькуєш...
Діток візьму, й полетимо.
А діти:
—Ні! Не хочемо!
Не канаркИ їхні діткИ.
Вони і не жайворонкИ.
Однако любі двом батькам,
Їх не розділиш пополам.
І полетіла б світ за очі,
Та діточки летіть не хочуть.
Сама би зникла хоч куди,
Та страшно кинуть їх одних.
...Летять у вирій ластівки.
Так відбувається віки.
А канарейка та чомусь
Лиш каже:
—Я летіть боюсь...
...Її оперіння жовто-яскраве
На осінь стало сіро-тьмяне.
А голосок такий співочий
Той жайворон і чуть не хоче.
Каже вона:
—Я полечу!
А він:
— Я тебе не пущу!
—Відпусти. З тобой мучусь я.
—Будеш ти в клітці. Ми ж — сім'я.
Канарка страждає, ночами не спить.
А хоче всього лиш спокійно пожить.
...Чи може її інший птах зрозуміть?..
Хіба що буде її вірно любить!
Якщо ти кохаєш канарку оту,
Відпусти й помолися як на святу.
А, може, їй краще без тебе, самій?..
Кохай не себе, а її!.. Зро-зу-мій!..
(В. А. Тименюк, червень 2019)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Самотня тополя
Тополя стоїть сама самотою,
Шовковим шелестом шепче листва.
Шпаки шуршать. Попід вербою
Розрослась із рогоззям ряства.
Убралась тополя своїм оксамитом,
У пух волохатий ховає гілля.
Злітає додолу білим привітом
З тополі сумної пухова імла.
Літепле лягає на лебедя зілля,
Купає кохання в Купальськую ніч.
Заграва заграє, сколише бадилля —
Моржина, малина милується вмить.
Стоїть тополя... сама самотою.
Шовковим шелестом пада листва...
Самотність поєднана із дрімотою —
Її невід'ємна частина єства.
(В. А. Тименюк, червень 2019)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019