Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Торкайся до нього, забувши про холод,
Неначе дитя, неначе це вперше
Такий ностальгічний, старий епізод
Припав до душі, вона ж точно не збреше
Ти точно із тих, хто і років у сто
Всміхнеться блискучім дарунку
Накинувши своє стареньке пальто,
Підеш зустрічати чаклунку
Так дивно й прекрасно, що з плином років
Це почуття у серці не згасло
Таке воно тепле, як сяйво ліхтариків
Давніх таких, заправлених гасом
Асоціацій з мільйон виникає
І казка наївна, та що про Умку
Лускучник, Морозко, велика Алтаєв
І мами - про дивні на склі візерунки
Чаруйся ним, доки Вона дозволяє
Таким пустотливим танком перламутру
Вкраде його Сонце, бруківку залляє
Не буде чому радіти нутру..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Чи знаєш ти, що вже на світі жив?
Сидів так само ось у цьому кріслі
Все ті ж думки, і той ж душі порив
І в тому ж ремеслі вертівся
Чи знаєш ти, що вся твоя планида
Ліниво переписана не раз?
Вона сюжетом для деорумів - набри́да
Різняться в ній лиш місце й час
Приїлась аксіома - унікальний
Набридне скоро їм всім удавати,
Що кожен день твій є феноменальний -
Почнуть дослівно все копіювати
Тоді про переродження повторне
Твердити буде кожен атеїст
Мільярд теорій будуть ілюзорних
Про плин життєпису, його подальший зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859422
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2019
[i]До читача[/i]
Мені зовсім однаково, як там у інших
Таких бездоганних, захмарних, зразкових
У нас із тобою, приземлених, грішних
Питання безглузді і дріб'язкові
Тягне́ нас в безодню все глибше
Брунатна потвора рутини
І як не хотілося б тиші,
Точаться ті ритми невпинно
Ми наче пилинки дві в небі
Посеред значимих червоних гігантів
І, щоб не згубитись, до тебе
Притулюся, згубивши талантів.
Нехай фанатична, дурна, божевільна
Та в пристрасті сенсу й мізе́ру буття
Для мене "прикута" - синонім до "вільна"
Спасіння - лише із тобою
злиття.
Моя таємниця : я досі ще вірю,
Що можна таки у тобі розчинитись
Байду́же навіть, якщо і згорю -
Кометі в падінні уже
не спинитись
Зали́шу по собі блаженний лиш слід
Тих іскор дзеркальних, голографічних
Та ти не забудь, позбирай весь той плід,
Бо кожна та іскра - надія міфічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019