| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Написала рядки і забула,
Я розвіяла їх на вітру.
Я у них, на жаль, потонула,
Тому з пам‘яті їх зітру.
В його погляді я розтану,
І від дотику спалахну.
А пізніше як фенікс - востану,
І в обіймах його засну.
Буду вірна йому і єдина,
Він - опорою кожен раз.
Буду вести себе, як дитина,
Що завгодно, лише для нас.
Так пройдуть роки за роками,
Будуть діти щасливі рости.
І кохання не згасне між нами.
Будуть вічними наші мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020