| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
У сні часто я літаю
Краю того сну не знаю
Там подушка транспорт мій
Ширяю довго я на ній
Залітаю до озер глибоких
В гості до русалок яснооких
І до давніх тих твердинь
Землі нашої берегинь
Але душа лине в місце одне
Хочеш не хочеш туди дремене
Де чекає серце рідне
Палке, ніжне, бідне
У тузі знемагає
Часу зустрічі чекає
І я до нього лину
Вже через хвилину
Забираю на транспорт дивний свій
Мов випущений набій
Мчу у синю даль
Забувши про печаль
Серце до серця
Погляд в очі-озерця
До душі душа
І реальність полиша
Насолоджуємось секундами весни
Бо не реальність це, лиш сни
І на ранок виючи в душі
Бо навколо лиш люди чужі
Довго ховаємось в подушку
Найліпшу нашу подружку
Спільника дурощів взаємних
Свідка миттєвостей приємних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
В цю холодну пору
Читаючи все без розбору
Заліз я в свій вічний кокон
Складений з дрібних волокон
Таких м'яких, проте й колючих
Сповнених поразок пекучих
Хвилини, цілісінькі години, там провів,
Без натхнення, почуттів, все скнів,
Бо ніяк крила не розправлю
В ньому лиш від страху душу позбавляю,
Але нині є та, що залюбки
Полонила серце і думки
Вони і гріють і морозять
Різного дурману в сни приносять
Але довго я не сплю
Бо в любові без жалю
Бо в коконі був один,
Не зронивши жодної з сльозин
Що душили тіло й душу
Але слів своїх не порушу
Бо тепер є та на світі
Що в думках у мене мов у вишневому цвіті
Бо біля неї ще не був
Проте від неї розум свій забув
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
У всій своїй красі
Немов сонце по росі
Прийшла ти в моє життя
Пробудивши почуття
Хай твоє волосся кольору ночі
І прекрасні карі очі
Зводять з розуму мене щодня
Але я кохаю тебе моє чортеня
Ти є моя половина
В день святого Валентина
І хоч не поряд ми
Привітання це прийми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Чи було б добро без зла,
Чи просто це прості слова,
І чи можна відрізнити темряву без світла,
І чи не на добрих помислах темрява розквітла?
Від початку пов'язані вони мов два крила,
Як день без ночі, як душа без тіла,
Невід'ємними вони є
І що з того постає?
Що без супостатів не було б героїв,
Хоробрих отих воїв,
Що дух народу кували в кузнях бою
І вели людей всіх за собою,
Край об'єднували у всіх його кінцях
Про яких стільки написано в піснях
Та про дружин та матерів в печалі
Що чекають їх на рідному причалі.
Без лицемірства, зла, іуд
Що сотворили тисячі облуд,
Не було би дружби звитяги та любові,
Яка дарує нам миті чудові,
Нехай ті що зраджували кохання,
Друзів, свої та чужі переконання,
Згубились на сторінках історії тяжкої,
Від брязкоту зброї дзвінкої.
Але справи їхні живуть, ширяться,
Як ракова пухлина, що в людях вкрилася
Брехня, облуда і заздрість та,
Що виїда все від верху і до дна,
Але я вірю, що ще є насвіті ті,
Що не заблукали в трясовині брехні,
Які повернуть діяннями своїми,
Руками мозолистими, твердими
Радість у цей грішний світ,
І не знаю скільки ще потрібно літ,
Але я вірю що є противага вселенськім злу,
Поганському цьому ремеслу,
Що нині вирує поміж нас
Але промінь надії ще не згас,
З часом він буде міцнішати, рости
Щоб волю народу піднести
Щоб затьмарити неправди тьму
І на її руїнах у диму,
Втілити мрію заповітну ту
Над мороком поклавши гранітную плиту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020