| Сторінки (1/58): | « | 1 | » |
Единый путь во всех Его мирах -
у мудрого и у невежды..
Одним - хоть и неведом вовсе страх,
желания, мечты, надежды...
Другие - хоть живут в питье, пирах,
лукавы, злы, в сердцах мятежны…
Но все — как-будто угольки в кострах —
Сгорят.. в золу!.. Да - неизбежно!..
По мнению Его - да будет крах,
достигнуты черты рубежны!..
Уйдут в небытие на все парах
причины-следствия.. Но прежде —
Сгниют тела, останется лишь прах,
да тлен поношенной одежды..
Но и они развеются в ветрах -
в тотальном хаосе, небрежно...
[i]29,04,2020[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027156
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2024
Я хотел бы не любить,
Чтоб ей сердце не разбить
На осколки;
Чтоб обоим не страдать,
Ей в подушку не рыдать
Горько-горько;
Чтобы не было разлук,
А затем — душевных мук:
Больно, колко…
Мысли вроде бы трезвы,
Но — поздняк, от них увы —
Нету толка…
Я хотел бы всё забыть,
Словно свечку потушить,
Дуновеньем —
Её голос, её речь,
Огонёк желанных встреч,
Сердца рвенье;
Красоту её очей,
Мимолётность тех ночей,
Что — в мгновенье,
Улетали в никуда…
Вот, забыть бы без труда!
Но хотеньем —
Ничего не изменить,
Не стереть и не забыть
Те страницы,
Что печатью навсегда,
Сквозь прожитые года —
Вереницей:
Снова юности цвета,
Те же, старые места,
Те же лица —
То, чего уж много лет —
И в помине даже нет,
Только снится…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026237
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2024
Я есть тот, кто я есть,
Я не буду другим!
Мне не свойственны лесть
И характера грим.
Я не прячу лицо
За искусственный лик,
Не бросаю словцо,
Если суть не постиг.
Я спокойно держусь,
Говорю напрямик,
На людей не сержусь,
Так как это — тупик.
Может быть, и — дурак,
Ведь, ошибок — не счесть;
Но — ни друг и ни враг,
Я есть тот, кто я есть!
Я есть тот, кто я есть,
Я не кто-то другой!
И мне в душу не влезть,
Даже с целью благой!
Вот мой новый релиз:
Я уж стреляный зверь,
И в наколке — девиз:
«Не проси и не верь»!
Если что-то не так,
Это — ваша беда;
Может я и чудак,
И не знаю стыда,
Может — шут просто лол!
Но тут стоит учесть —
Я — ни добр, и ни зол,
Я есть тот, кто я есть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2024
Тихо, наче ґніт у каганці,
Тліє, загинаючись, любов..
Всього суть — в початку і кінці,
Решта — то феєрія, їй-бо...
Решта — то гримаси сновидінь,
Чистого абсурду вар’єте:
Купка лицедіїв, героїнь..
Коротко — не важно, се — пусте...
Тихо, наче ґніт у каганці,
Тліє, вже без спротиву, любов..
Скільки ще? - Не знає навіть бог,
Тільки біль — сльозою по щоці...
І — ні храми, ні монастирі.. -
Бо й вони — лиш частка всього шоу..
З того часу, як — з путі зійшов —
Все щемить і крається в нутрі...
Тихо, наче ґніт у каганці,
Тліє, примеркаючи, любов..
Довго тліє, наче в долі — ціль —
Мучити, карати знов і знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Там, где небо встречается с морем —
Синева, белизна, синева —
То, что можно достать только взором,
Но не могут поведать слова;
То, что трогает чуткую душу,
От чего замираю и я,
Там покой.. и ничто не нарушит,
Безмятежность сего бытия…
Только чайки хлопочут поодаль,
То парят, то сидят на камнях,
Охраняя прибрежную отмель,
Что тускнеет в закатных огнях;
Только ветер и пенные волны,
Среди глади, едва голубой,
Развивая всё новые формы,
Превращаются в легкий прибой…
Там, где море встречается с небом,
Где картина природы — жива,
Где я даже и мысленно не был —
Синева, белизна, синева…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025251
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2024
Поэты пишут о любви, а я — о боли,
Хотя и тут замешана она…
Но мне-то допустимо видно, что-ли,
Ведь я себя не вижу в этой роли,
Где вся душа стихами сожжена…
Где рифмы ранят больше, чем удары,
Больнее, чем кусают муравьи…
Хоть многие уже — как мемуары,
С фальшивыми аккордами гитары,
И горькие, как слезы.. Но — свои…
Поэты пишут о страстях, а я — о муках,
Хотя без первых не было б вторых…
О, боги! Чего ради нам разлука?
Иль может, типа — будет нам наукой,
Не ценим то, что есть — удар под дых?..
Да, знаю, что не ценим, что имеем,
И плачем, потерявши опосля…
Ведь сами же косячим, не краснея,
На рок при этом жаловаться смея,
Одни слова — ля-ля да тополя…
Поэты пишут о любви, а я — о боли,
Хотя она — любовью рождена,
Но мне — по-барабану как-бы, что-ли,
Ведь я себя не вижу в этой роли,
Какой же из меня писатель на…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024628
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2024
Про тебе я ще напишу колись,
Хоча уже й написано чимало…
Так серце вивільняється, б'ючись,
Думками, що зникають ехом ввись,
Лишивши слід в нотатнику недбало...
Убогий слід, що зрідка блись і блись,
Самотні літери — то тут, то там упали,
Місцями — мовби зміями в'ючись,
Деінде — бачно, наче тиха рись,
А де-не-де — мов квіти, що зів'яли...
Про тебе я ще напишу колись,
Про ту, що серце в юності обрало...
Про те, що давні мрії не збулись,
Окремі долі так і не сплелись...
Цікаво, що би ти на це сказала?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Розумію, мене вже нема,
Особливо для тебе,
Розумію, можливо й ніколи не буде,
Питаю у себе:
Раз святі ідеали по суті — дарма,
Та не більше, ніж просто потреби,
Значить, ми ідемо із нікуди в нікуди,
Невже то так треба?
Так, я знаю, що я тут — ніхто,
Особливо для тебе,
Так, я знаю, що я тут нічого не значу,
Тим паче для тебе,
Я давно вже не граю в моління лото,
Не благаю ні бога, ні неба,
Бо ні в них, ні в житті більше сенсу не бачу —
Напевне, так треба...
Відчуваю, що я вже — ніде,
Особливо — для себе,
Відчуваю, що я вже покинув цей вимір,
Між пеклом і небом,
Промовляю: і це коли-небудь пройде,
І можливо, забуду про тебе,
А тим часом — розплата за вчинок, за вибір —
І справді, так треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Вже скільки разів я збиравсь видаляти тут профіль свій,
І стільки ж разів забивав, і — ніякої тактики,
У пошуках сенсу писати римовані повісті,
Даремні, пусті монологи поета-невдатника...
Якщо ще не видалив, видно, не скінчено місію,
Можливо, не все усвідомив з уроків минулого,
А значить, не все розказав слухачам і комісії,
Хоч свіже іде від старого, сто раз вже почутого...
Єдине тут місце, де трішки себе відкриваю я,
А так, то зазвичай — ховаюсь за маскою посміху,
І начебто щиро сміюсь, та хронічна ж-бо манія,
Не гасне, ятрить, не даруючи давнього огріху...
До болю знайома, вже рідна і видно, до ящика,
Єдине, що в цьому житті для науки спричинено,
Нам разом із нею, в одному-єдиному напрямку,
Ну що ж, я не проти, і чесно скажу, що змиривсь давно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Остались только лишь мечты —
Привет из прошлого:
Цветки в раздолье пустоты —
Сердито, дешево...
Исчез тот рай, иссох тот сад,
Дыханье замерло;
Знакомый путь, как видно — в ад,
И снова — заново...
Остались только эти сны,
Воспоминания,
Как аромат былой весны,
На подсознании,
Но та весна давно ушла,
К чертям, в забвение,
Так все — на миг, потом — дотла,
Ведь все — мгновение...
Остался только след от грез —
Рубцами рваными,
Да эхо криков сотен роз,
Напрасно раненных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012641
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2024
Улетают года,
Унося навсегда -
И потеху и грусть...
Словно в речке вода -
И триумф и беда -
Утекут... Ну и пусть...
Все, что в сердце живет -
Непременно уйдет,
Не оставив следов...
Все, что душу скребет,
Или песни поет -
Канет в лете веков...
Все уйдет без труда,
И - ни слов, ни следа,
Ни намека на быль...
Только ветер, ну да -
То туда, то - сюда...
Только прах... Только пыль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012076
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2024
Я когда-то любил,
Как безумный дебил —
Бредил…
А чуть позже без сил —
Я себя же бесил,
Медлил,
И скитался везде,
В ненавистной узде,
Сладкой,
Каждый божеский день,
Или чертовый день —
Гадко...
Отчего же судьба
Своего же раба —
Строго..?
Я ведь сердцем не врал,
Не хотел и не брал —
Много...
Я всего лишь хотел..
Но увы, не успел,
Что же —
Видно, это — удел,
Видно, некий предел,
Все же —
Неподвластен борьбе,
И печатью в судьбе,
Алой..
И хоть стой и робей,
Или стену пробей —
Мало...
Я когда-то был юн
И под светом двух лун —
Ветром...
Эх, тогда — ни бум-бум,
А сейчас — просто шум,
Ретро...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010986
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2024
А была ли любовь?
Была…
А быть может и не было?
Может это всего лишь иллюзия бедной души?
Может это слепая надежда в фантазиях брезжила,
всё пытаясь далёкие грёзы себе же внушить?
Может это простая наивность рассудок изнежила,
прозябая беспечно в невежества дикой глуши?
Но была ли любовь?
Была…
Ну а если же не было —
почему до сих пор сердце чувствами бурно кишит?
А не всё ли равно —
теперь,
по прошествии времени?
Уж не лучше бы всё, задевавшее струны, забыть,
да избавиться от сладострастно-болючего бремени,
чтоб с начала начать, чтоб по-новой попробовать жить?
Чтоб — как новый росток, средь весенней, насыщенной зелени —
только — вверх, только — к свету, и в это — все силы вложить?
Нет, не всё ли равно!
Поверь…
Ведь любовь — не учение…
Это — дар, коим следует пуще всего дорожить…
Вроде — было давно,
и дверь —
уж закрыта смиреньями…
И казалось бы вот — а что толку о прошлом тужить?
На кой дьявол и денно и нощно пленяться мученьями,
если случай судьбы в один миг может всё размозжить?
Но стихи — не подвержены времени, слово — в нетлении,
и нельзя то, что увековеченно, вдруг сокрушить…
Вроде — прошлое, но,
поверь —
сими стихотвореньями —
удаётся немножечко боль между строк приглушить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977548
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2023
[i]В ответ на стих [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857135"]обниму глазами[/url] (Автор - [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003179"]Vesta_[/url])[/i]
Не бойся.. и не убегай..
Я здесь.. я рядом, моя милая чертовка!
Хочу любви.. и боли.. — Отвергай!
Затем — мани.. тяни — накинь верёвку…
Целуй, ласкай.. кричи, ругай —
Приму любой сюжет, любую зарисовку!..
А хочешь — все черты пересекай,
И после — становись, как прежде, робкой…
Я разожгу в тебе пожар..
И сам же усмирю его.. струей с брандспойта!..
Обильно.. каждый взбухший полушар —
Полью.. дождём услад срамного сорта…
Опустошу резервуар..
В седьмом экстазе от божественного спорта!..
И кстати.. тут не весь репертуар —
Ещё есть много.. в барабане кольта…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976002
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2023
[i]В ответ на стих [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857135"]обниму глазами[/url] (Автор - [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003179"]Vesta_[/url])[/i]
Будь светом, солнцем для меня,
Теплом — пусть сердце отогрею,
Лучистым взглядом — опьяняй,
Ведь я и так тобой болею…
Ведь я и так — с ума схожу,
Когда ты где-то, не со мною,
Тебе признаться не стыжусь,
Ты — та, кто светит мне луною,
Ты — та, кто тусклый огонёк
Мгновенно в пламя превращает,
А я — везучий паренёк,
Ведь ты — все чувства услащаешь…
Хоть ты и вредная — пускай,
Зато ты — сказочное чудо,
Прошу одно — не убегай,
А я плохим — и дальше буду!.. ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975627
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2023
[i]В ответ на стих [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930560"]Молчанье[/url] (автор - [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004225"]Alena G.[/url])[/i]
Замри.. во мне, как будто на прощанье,
Как будто — провожаешь сына вдаль,
И вот, остался миг.. и всё.. молчанье..
А дальше? Дальше — грусть, тоска, печаль…
Замри, едва дыша, как на свиданье,
И я, не удержавшись, заберу
Тебя опять с собою, где сознание
Свое, как мир — перед тобой простру —
Тебе открою я своё обличье,
Раскрою сердце, душу обнажу,
И вот, любви возвышенной величие
Как истину — на длани покажу…
И если ты, как я тебя, любила —
Без слов услышишь всё, что хочешь знать,
Все тайны сердца, что душа таила,
Всё то, что не успел, не смог сказать —
Увидишь в тишине, в ветрах безмолвий,
Поймёшь по взгляду изумлённых глаз,
Что скажут — всё, как есть, без предисловий,
По сути, только правду, а сейчас —
У нас есть миг в беззвучном антураже,
И торопиться точно нет причин,
Все разговоры — позже, а пока же —
Давай с тобой немного помолчим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975278
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2023
[i]Ідея виникла після прочитання вірша [url="https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548976"]…А я думками біля тебе…[/url] (автор - [url="https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16751"]Ірина Вірна[/url])[/i]
Тебе — щомиті відчуваю,
До болі дотики знайомі,
Ти тут, як завжди поруч, знаю,
Серцями й душами разом ми...
Та не зважаючи на відстань,
І на земні координати,
З тобою й лютий — теплий квітень,
Яке ж це щастя — так кохати!..
Я не забуду нашу мрію,
Я пам’ятатиму довіку,
Любов — захоплива стихія
І ні Орфей, ні Евридіка
Не знали так, як ми з тобою,
Про цю могутню диво-силу..
Тому прощайся із журбою,
Нас не розлучать і могили...
Я — твій! Так є, було і буде!
Розлуки — лиш питання часу,
Нехай проходять мимо люди,
Актори, маски і гримаси..
Що нам до них і цього світу?
У нас є свій — аж цілий всесвіт,
А в ньому — стежка до зеніту,
І вічність.. ласк.. цілунків.. бесід...
І вічність — щоб тебе любити,
Хоча й її для цього мало —
Лише — заледве пригубити,
Як ми уперше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Якщо раптом тобі стало сумно,
І в душі щось немовби шкребе,
То згадай, що є хтось, хто безумно
Пам’ятає і любить тебе... :)
Якщо ти пройнялася журбою,
І в очах все неначе пливе,
То згадай, що є хтось, хто тобою
Та любов’ю до тебе живе... :)
Якщо враз стане холодно, сніжно,
І з очей потічок потече,
Знай, що хтось хоче тепло і ніжно
Обійняти тебе за плече... :)
Якщо тугою в серці завіє,
Й твоя посмішка вмить пропаде,
Знай — тебе хтось бажає, ні — мріє
До своїх пригорнути грудей... :)
Якщо стало враз смутку багато,
Чи то настрій похмурий застав,
Знай — хтось марить тебе цілувати
У медово-солодкі уста... :)
Якщо раптом печаль огортає,
Підніми погляд свій до небес,
Знай, що хтось, десь далеко, вітає
З Днем Народження, Сонце, Тебе!.. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Я печалюсь Твоей печалью,
я болею Твоею болью,
багровея калённой сталью,
засыпая все раны солью…
Извиваясь тугой спиралью,
выдирая из сердца колья,
я рычу разъярённой тварью,
что не ведала сердоболия…
Я горюю Твоим же горем,
и грущу я Твоей же грустью,
я рыдаю солёным морем,
в изувеченном жизнью глузде…
Я кричу в небо тусклым зорям:
«Упадите дождём, не трусьте!»,
и мой крик, чересчур минорен,
гибнет отзвуком в захолустье…
Я скучаю Твоей же скукой,
и скорблю я Твоею скорбью,
ведь я мучим Твоей же мукой,
поражённый Твоей любовью…
И хоть зверски разбит разлукой,
истекая, в увечьях, кровью,
обагрённую, всё же, руку —
протяну, ведь живу… Тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970466
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2023
Тебе, моя несчастная любовь
Пишу, в который раз, скупые строки,
Боясь, что не отправлю я их вновь,
Ловлю себя на дружеском упрёке.
Храни их в недрах раненной души,
Укрой в просторах любящего сердца,
И если станет грустно — поспеши
Открыть в тайник воспоминаний дверцы.
Мне стёб судьбы давным-давно не нов,
Спасибо, что ли, ей за все уроки,
А для тебя — из мира грёз и снов
Ложатся кротко буквы одиноки.
Храни их нежно, как своё дитя,
Из слов и фраз моих чудную на́́меть,
Ведь в них — портрет, в нём нарисован — я,
Как есть и без прикрас — тебе на память.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969787
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
Из всех красот чудных иллюзий мира
скучать я буду только по тебе,
и нет мне выше бога иль кумира...
Ведь что мне боги? Есть святой обет,
что сердцу дан, как капля эликсира,
взрастившая младой любви побег...
Из всех красот нетронутой природы
скучать я буду только по твоей,
даруя ей лирические оды...
Ведь что мне мир во всей красе своей? -
безцветность дня во время непогоды,
твоя же, средь красот всех - апогей...
***
... и вспомнишь Ты о преданном рабе,
услышав сквозь простор его стихиры
о трудной и загадочной судьбе,
судьбе, что с виртуозностью факира
в блажной играет чувствами мольбе,
в ответ же - лишь ухмылки да сатира...
... и вспомнишь, и увидишь, как в борьбе
с фортуной, без щита и без секиры,
настойчиво и твёрдо - хоть убей,
вперёд идёт он с жадностью вампира...
и нет приятней, сладостней побед,
и нет в миру других ориентиров...
***
В огне в аду и в чистом свете рая,
скучать я буду только по тебе,
в кругах времён безстрастно пребывая...
Ведь что мне время? Есть святой обет,
что сердцу жизнь даёт и согревает
в эпохи стуж, разлук и прочих бед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968675
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2022
Вечностью тянется жизнь без тебя, дорогая!
Миг - словно год, а года превратились в века...
Вот, день за днём, шаг за шагом, едва протекают,
Все - как один, неизменны, кажись - "день сурка"...
***
Пропастью мрачною будущность тускло мерцает,
Где-то внизу, вдалеке, там, где смерть так близка,
Где каждый атом враждебен и крови желает,
Там, где начало берёт вековая река...
Свет там холодный, тепла же - отнюдь не бывает,
Скрыты от взора красоты небес, облака,
Всюду царит тишина, лишь тихонько ласкает
Слух шум течения Стикса - зовёт дурака...
***
Сделать лишь шаг, иль прыжок, оттолкнувшись от края,
Или с разбегу, чтоб точно, чтоб наверняка?..
Раз уж фитиль потускнел, в темноте догорая,
Значит, пора возвращаться... Ну что же... Пока!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964348
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2022
А знаешь, до сих пор твой смех -
звучит.. как лунная соната -
во мне.. благая боль утех,
услада мук, мотив заката..
соблазн, толкающий на грех
казалось, стойкого аббата...
Не устоял.. и не избег...
Ну что ж.. за всё грядёт расплата...
И раз не кончился мой век,
да в кулаки ладони сжаты -
не сдался, значит не отверг,
ещё не мат - преддверье пата...
Но это.. грёзы.. пыль да снег,
остатки давнего гештальта...
И пыль рассеется в пять сек,
и снег растает на асфальте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957133
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2022
А знаешь, до сих пор Твой свет -
во мне, в могильно-жутком мраке
едва горит.. уж сколько лет
ещё тогда зажжённый факел
живёт, как утренний рассвет -
как Ты - прекрасный, нежный, мягкий..
я освещён им, я согрет
Тобой.. везёт же мне, чертяке,
творцу пурги, дитю сует,
глупцу, невежде, фордыбаке,
который - наш с Тобой завет
не думая, поставил на кон...
Достоин?.. Как же.. Явно - нет..
не может быть достойным всякий,
вот - обоснованный ответ,
вот вывод чёткий, не двоякий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954887
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2022
Не муж...
Сука!.. даже не любовник...
И не сказать, что полностью никто...
Невольно несдающийся поклонник?
Ясырь интимно-личностных жгутов,
Нещадно проклят пресвятым перстом?
Навеки обречённый уголовник,
Да сослан в тритринадцатый *чертог?
Клеймёний раб? Слуга? Холоп? Не ровня?..
Вот чушь...
Я же - пристальный садовник,
Ты - роза в измерении цветов...
Я нежно поливаю твои корни,
Я орошаю каждый твой листок..,
Я берегу от сорняков, кустов,
Чтоб не сломал какой-нибудь негодник...
Я рядом, неизменно, а потом -
Я - ангел твой и демон твой, запомни...
Ты - дар...
Я - извековечный конник,
В пустыне снов, безжизненной, пустой,
Измучен от безудержной погони
За призраком, за сладостной мечтой...
Вот мой удел, уже веков как сто -
Отвергнутый Тобой сердцеугодник...
Так кто же я Тебе? Болезнь? Симптом?..
А я-то думал - первокатегорник...
Не лавр...
Сука!.. массовый терновник,
Да свист безостановочных хлыстов...
В конечном счёте - вот он я, виновник,
Отчаянный, назвавшийся Христом...
С последних сил, с невидимым крестом,
Наперекор судьбе, путём господним -
Иду, рождая заголовки хроник,
Да сплетни.., что ж... заслуженный итог (?)
Так кто же я Тебе? Скажи, заполни
Пробел, длиною в толстый, пыльный том..,
Точнее говоря - десятитомник...
Хотя, не суть... ответь, однако, кто?..
[i]*Чертог (древнесловянский термин) – Участок Вселенной, (космического пространства), в котором собраны Созвездия, Солнца, Звёзды, Луны, Звёздные скопления.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921687
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2021
Прекрасная, изящная мадам,
Я ною, занедужившийся Вами!
Все чувства — Вам всецело я отдам,
Нельзя о них сказать тремя словами…
Ах, чувства эти — словно как цунами —
Весь смысл здравый — рушат в мелкий хлам!
За страсть, что разгорелась между нами —
Я тут же душу дьяволу продам…
Ну, ладно, не ему, а — только Вам!.
Продам? Нет, подарю! Причём — сейчас же!
Глазам — улыбку, сочный чмок — губам!
А дальше? - Интуиция подскажет…
Прошу, не обвиняйте в эпатаже!
Все нормы я оставил — большинствам…
Лишь этот миг — в особенности важен!
Разделим же его? Напополам?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2021
Прости.. за те, що вже давно не я
тривожу твої губи поцілунками
жагучими.. жаданими дарунками,
п'янкими, наче марочний коньяк...
І справа тут не в тім, що я - пияк,
та все зміряю шклянками і трунками,
а в тому, що з тих пір я - за лаштунками..
запал не згас, та вже - злегка обм’як...
Прости.. що всі ці роки вже не я
бентежу твоє серце пориваннями
свого.. по вінця повного бажаннями
далекими.. немов старий маяк...
І байдуже, що - не міцний моряк
я, й поступ мій не грає коливаннями -
зарівно - вечорами чи світаннями -
мій курс - завжди до Тебе, як-не-як...
Прости.. що цілу вічність вже не я
хвилюю твою душу небайдужістю
своєї.. незрадливою присутністю,
мов клятий, божевільний маніяк...
І начебто - досвідчений вояк..
одна холера - битись з непорушністю
судьби, чи то - потугою, чи - мудрістю -
покищо все даремно, хтозна-як...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Напевне, я Тебе люблю,
а може, це мені здається,
однак, частіше серце б́’ється,
коли я голос твій ловлю -
слова-осколки кришталю -
до болі кожен з них уп’ється,
і біль - по тілу розіллється,
а я.. укотре вже, здавлю
у грудях те, що й так гублю...
А доля.. ще раз засміється,
і в сміху цьому відіб’ється
насмішка, знову, без жалю,
чи співчуття.. страждав?.. терплю...
І тут не треба нам провидця,
щоб зрозуміти - не проб’ється
крізь камінь й пагін мигдалю,
(це знає весь свідомий люд),
хіба - навзбіч.. - таке вдається...
Так що ж в душі жагуче в’ється?.. -
напевне, все-таки, люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Ти - літнє тепло... ні, Ти - спека
для серця мого... у неволі...
нестерпно-солодкій... до болі...
близька... і настільки далека...
моя... невловима лелека...
хоч поряд... однак не в долоні...
і все ж... почуття - у полоні... -
як сонце... Ти грієш... здалека...
Ти - світло... у темряві повній
моєї душі... - ясні зорі... -
це очі твої неозорі,
замислено-мрійні, безмовні...
мої... два світи невгамовні,
як море... безмежно-просторі...
Їх сила... краса... апріорі -
небесні... а втім - невимовні...
Ти - радість і сміх... в океані
печалі... солодка краплинка...
цілюща... мій світ і хатинка...
для пристрасті... миті жадані... -
твої... поцілунки... незнані...
моя... невід'ємна частинка...
життя... не лише - половинка... -
Ти - все... пік емоцій... на грані....
[i]15.10.20[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Я Теб́я́ буду — всю и сразу,
а потом — попрошу добавки…
И опять отключится разум,
впрочем, он ведь с тех пор — в отставке!..
Ты настолько приятна глазу —
идеал, без единой правки!..
Не нужны тут слова и фразы,
я давно как — в твоей удавке…
Ты — прекраснее всех алмазов,
я — в ва-банк! Подниму все ставки!..
Ты — источник, вина экстазов,
и вставляешь — покруче травки…
Я — Тобою пленён, наказан,
соблюдаю престрого явки
в ожидании уст-приказов…
Повторить? Хм… ничё заявка!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.10.2020
С Тобой — и тишина хмельной тирадой
ложится в клетки выжатых сердец,
где чувства оживают дивным садом,
где мы вдвоём — единственный творец
миров, желаний вольным звездопадом,
твердил как там — какой-то там мудрец…
Ведь сложно без Тебя, души упадок,
а тело — вовсе зомби, не жилец…
С Тобой — да помолчать бы, лишь бы рядом,
хотя — на расстоянии привык
давно уже, блуждать по небу взглядом,
с надеждой, или без, не суть, увы,
судьба — хозяйка, кормит жизнью-ядом,
смеясь волной безумных закавык…
Да ну её, как будто так и надо?
А шансы, с каждым мигом — каковы?..
С Тобой — и пустота последним ярдом
изменится на княжеский дворец,
ведь Ты — мотив рождения загадок,
и высший совершенства образец;
Твой запах, аромат — пьяняще сладок,
мой разум здесь — беспомощный глупец,
а глубь твоих очей, всегда — отрада,
картина, книга, я — их вечный чтец…
С Тобой — да раствориться в небе градом,
иль снегом — в лоне псевдо-синевы,
грозой ночной, иль молнии разрядом,
иль ветром — нежным, тёплым, полевым,
танцующим свободно, без оглядок,
в объятьях рук деревьев и травы…
С Тобой — повсюду жизнь, ведь ты — награда,
С Тобой — и я, восстал, из неживых!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2020
Ти кажеш, що — не варта цих думок,
тому що — у Тобі одній провина?
Приречення — закрилось на замок,
хоч менша не пройшла і половина,
й не всох іще сподіванок струмок;
а ключ «назад» — втягнула трясовина
епохи, що зникає, як димок…
Хоча у серці — люта хуртовина
з дощем чуттів і я — начисто змок —
нікому і нічого Ти не винна!..
Ти кажеш, що — не гідна даних слів?
Можливо й так, тому що — варта більше —
іменників, в обіймах дієслів…
Вірші — це так, пригамувати біль, ще
сильніший, ніж немилість королів…
Візьму, як антидот, укотре — «Ніцше» —
попутний шторм розбитих кораблів
в глибинах дум, і вже, на хвильку — ліпше,
тягучий морок мовби просвітлів,
та в обрії душі стає ясніше…
Ти кажеш — не вартуєш цих віршів?
Чому ж тоді без них — суттєво гірше?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
А ты поведай о её надеждах,
мечтах, ожогах от коварных фолов,
о тысячах язвительных иголок,
разбросанных в её судьбе небрежно
дождём, иль ураганом дико-снежным...
О сердце, изувеченном и квёлом,
что под тяжёлый угодило молот
на наковальне чувств, до слёз мятежных,
где что-то до сих пор легонько брезжит...
Иль от чего ей было жутко-больно?
Чего боится тягостно-безвольно?
Где ищет для больной души убежищ?
Не знаешь? Как же ты её удержишь,
когда ей нужно - полностью, не полу...?
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
Да это... - заключение невежды,
скажу я вам, мой друг, из репой полой...
Увидеть душу... без белья... и масок...
непросто... это нужно заслужить...
в одном дыханьи, вместе пережить
кромешность тьмы и яркий отблеск красок
приятных и противно-горьких встрясок...
Не просто... сладострастно ублажить,
а больше... чем в любовных связях жить,
чем физика ничтожных тел-каркасов...
[i]17.06.20[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890726
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.10.2020
[i](Коммент к стиху [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003179"]Vesta_[/url] - минус 100 по фаренгейту[/i]
Пусть будет даже -100 по Цельсию,
снегов вокруг - рассыпчатая гладь
рождает пусть причудную депрессию,
но мне, по правде говоря - наслать
хотелось бы экстазную экспрессию
вглубь сердца твоего.. Тебе устлать
весь путь - ко мне, в мой странный мир инверсии,
чтоб здесь - на троне страсти воспылать...
Спустиcь ко мне, я буду целовать
рассвета твоих глаз чудных дисперсию..
мы будем непристойно танцевать,
отбросив рассудительность рефлексии...
А мнения других? Да наплевать!
Я столько ждал.. заветную трансгрессию..
спустиcь, я не устану согревать,
пусть будет даже -100 по Цельсию...
[i]
* Экспрессия - ж. Выразительность, сила выражения, проявления (каких-либо чувств, переживаний и т. п.).
* Инверсия (логика) - отрицание — переворачивание смысла, замена «белого» «чёрным».
* Дисперсия (света) - ( физ.) — разложение, рассеивание луча света при прохождении через призму на отдельные цветные лучи спектра. [Лат. dispersio]
* Рефлексия - от лат. reflexio — обращение назад) — способность человеческого мышления к критическому самоанализу.
* Трансгрессия - одно из ключевых понятий постмодернизма, фиксирующее феномен перехода непроходимой границы и прежде всего границы между возможным и невозможным.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889986
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2020
Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути подих вітру теплий, літній
небесно-мудрій пташці перелітній,
пірнаючи у пошуках поживи?..
… забути промінь сонця, що грайливо
лоскоче темне око безпросвітній
пітьмі, що після ночі, незлобливо
поступиться цій посмішці привітній?..
Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути аромат колючих квітів,
що губиться в безмежжі-буйноцвітті,
зростаючи хвилююче-дражливо?..
… забути спів птахів, що так жадливо,
врізаються у тишу монолітів,
та з захватом природи, галасливо
дарують нам симфонію привітів?..
Тебе забути?.. Хм… Уже простіше
навчитися літати за століття
у ніжному від хмар різноманіття
раю… все далі… вище… та хутчіше…
… забути?.. Хм… Лице найяскравіше?..
Очей духмяно-сяючі суцвіття?..
Усмішок-слів бездонне розмаїття?..
Те сонце, що в обіймах — найпалкіше?..
[i]17,06,2020[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Мені, міфічно-рідкісній рослині —
Твій дикий дощ чуттів-обіймів мокрих
від слів-краплин окремо-одиноких,
стікаючих вином в душі-стеблині —
наниз — аж до коріння… на вершині
емоцій квіту, що на власний острах
наважились пригубити прегострих,
плодів-спокус у храмі-домовині…
Мені, самопожертві симбіозу,
заручнику лещат мутуалізму,
адепту-тікачу аморалізму,
щоб вижити — уже й не соту дозу
Тебе… — лікарство авітамінозу,
гармонію душі метаболізму
вколоти… вкотре… — для сюрреалізму,
де Ти — мій апогей апофеозу…
Мені, украй хирляво-крихкотілій,
слабкій напів-молекулі останній
скажи, в якій же ступені-благанні
Твоя опала блисне цвітом лілій?..
[i]17,06,2020
* Мутуалізм — тип співіснування, різновид симбіозу
* Аморалізм — заперечення моралі, ігнорування принципів сумління, честі, справедливості
* Сюрреалізм — напрям у мистецтві Xxст., котрому властиві звернення до підсвідомих образів, звільнених від панування раціонального мислення, використання оптичних ілюзій та парадоксальне поєднання форм
* Апофеоз — обожування / прославляння особи або події / святкове завершення події
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Вона — моя Евтерпа і Ерато… —
акорди із екстрактів почуттів,
що хаосом у серці б’ють стакато…
Вина появи внутрішніх світів —
Вона, нащадок Тигра і Євфрата,
цариця анархічності бунтів…
І глас її — знетямлена кантата
емоцій неабияких сортів
з нещадною півусмішкою ката…
Вона — моїх безкрайностей плантатор… —
думок-лісо-степів та слів-садів,
коли в судинах так мерзлякувато…
Свідомо-підсвідоме асорті —
Вона, якій ім'я — Аннунціата,
володарка чужих-своїх життів…
І згляд її — розсудку самострата,
побачення не дюжини чортів
з єством своїм — її ілюмінатом…
О, Ти — винагорода і розплата,
сіяння проміж мороку хрестів… —
коли простиш незрадного фаната?..
[i]16,06,2020
* Аннунціата - Лат. Annunciata, від annunciare, звіщати. Жіноче ім'я: благовісниця.
* Ілюмінат - Лат. Illuminati - «освічений», «просвітлений»[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
И снова Ты…
...и этот взгляд, всё тот же..,
сияньем в недрах памяти застыв —
пронзает каждый раз до лёгкой дрожи…
хотя, с тех пор, во мне всегда он жив…
Когда-то, мир, незримый мне, открыв,
эмоции сумбурно растревожив,
едва заметно голову вскружив —
внимание пленил..,
навек, похоже…
Ах, этот взор…
...стократ других дороже!.. —
Он лучшего удела заслужил...
И я ему — как звезд на небе, должен..,
не ведая, он столько совершил…
И снова Ты…
...и этот взгляд, всё так же..,
в мгновенье ока разум обнажив,
пьянит, срывает крышу, будоражит —
пред ним я всё оружие сложив..,
как-будто после комы.., вдруг ожив —
без слов, готов на всё, что он прикажет,
ведь я же всё спонтанно разрешил,
давно..,
когда был резко им осажен…
О, этот взор…
...бесстрашен и отважен…
в два счёта моё эго уложив,
слегка от слёз безумной страсти влажен,
он мне всю жизнь оазисом служил...
И снова Ты…
...и этот взгляд всё там же… —
везде и в одночасье… миражи…
стоят, глубокомысленно, на страже…
о, взор, когда отпустишь, мне скажи?..
[i]11,06,2020[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2020
И всё-таки — порою вспоминаешь?
Быть может, что сжимается внутри
с тоскою что-ли, сердце? Впрочем, знаешь —
не мне ответь — себе, да не соври…
Вот я, нет-нет, да в мыслях возвращаюсь…
Хотя, иной раз медлю у двери,
порой боюсь открыть, и тут же каюсь,
и поздно — решено ведь у жюри…
А знаешь, всеми чувствами — сжигаешь
себя… В душе — одни лишь пустыри,
безводные, уже и не мечтаешь…
А мысли? — Ну их! Чёрт их побери…
И всё-же, временами вспоминаешь,
как сгинувших сынишек — матери?
В слезах… Но почему? Ты искупаешь?
Вину? За что? Поведай, озари!..
Вот я, в былых записках проникаюсь
эмоцией, что дарят ноябри —
люблю! Грешу? Грешу, ведь зарекаюсь —
на вечность! Хм… Ты только посмотри…
А знаешь, всё — к чертям! Живешь — страдаешь,
и все пороки, что ни говори —
плоды дают, а ты их пожинаешь,
и все — туда, на судеб алтари…
[i](Вдохновило название стиха
«Может, изредка всё-таки и — вспоминаешь?..»
С. Мавроди)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881176
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2020
Мечты сгорают, как дрова
в костре надежды...
Простые, скромные — сперва,
затем — мятежны…
Хотя… искра ещё резва,
но час — переждан…
Надежда-тварь… ещё жива,
всё тлеет, брезжит…
Возможно, Ты была права
во взглядах нежных...
Быть может, рок — не миновать,
а мы — невежды…
Все говорим… слова… слова…
как вихрем снежным…
Но канут звуки, как листва,
на дне безбрежном...
Мечты сгнивают, как ботва
плодов несвежих...
Не сразу, медленно, едва,
но — неизбежно…
Уйдут дела, сойдёт молва,
и впредь — как прежде…
Но не убрать двойного шва,
на рвани между…
[i]
(Вдохновило название стиха «Мечты сгорают, как дрова...»
С. Мавроди)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881063
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2020
[i]Ідея виникла після прочитання вірша [url="https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880594"]Я стільки разів…[/url] (автор - [url="https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13472"]Sukhovilova[/url])[/i]
Я стільки разів силкувався здержати
циклонні пориви жадання душі
вернутись… хоча би на мить… обійняти…
Тебе… — почуттів непідвладний рушій…
Я клявся судьбі — ні на що не зважати,
увагу звернути — на труд, бариші…
та як не старавсь я себе зупиняти… —
ці спогади… думи… глаголи… вірші…
Я стільки разів намагався залляти
байдужістю серце в палкому вогні,
всі спалахи тяги — дотла умертвляти,
зануривши глибоко в сі́верний сніг…
Я клявся фортуні чуття присипляти,
зв’язавши в тісні, нерозривні ремні…
та як не старавсь я старе спопеляти… —
ці згадки… наснага… гітара… пісні…
Я стільки разів поривався забути… —
все видерти з корнем, пожбурити геть…
та ні… не зірвати із пам’яті пута,
з яких розкріпачить — рокована смерть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
[i]Коментар до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003136"]Наталі Косенко - Пурик[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879720"]А ти чекав?[/url][/i]
А я чекав… — як паросток ослаблий,
(що вже зігнувся, вірою ущух…)
пригнічено-спустошений та спраглий —
чекає на цілющий душ дощу,
на промінь сонця, ясно-пишнобарвний,
щоб увібрати в себе досхочу
їх силу… й аромат духмянотравний,
який я у Тобі́ давно відчув…
А я чекав… — як пташеня безсиле,
невільно-безпорадне, у нужді,
залежне, жовтороте, голокриле,
чекає маму-пташку у гнізді, —
турботу і тепло, пестливо-миле,
що не позволять згинути в біді,
та не дадуть в поживу — щось зогниле…
(як Ти… — пеклась, ревниво… ще тоді…)
А я чекав… — як та безплідна жінка
в моменти безнадії, самоти,
чекає сина… чи дочку́... — сторінку
пречуда у томах життя… А Ти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Холодный взгляд
и речь — со вкусом хлора,
и ни о чем, пустые разговоры..,
слова — подряд
и темы — без разбора,
в поступках — трусы, как любые воры…
А в сердце — ад,
в эмоциях — Гоморра,
в глазах — случайные искрят повторы
былых баллад
на пике дней фурора,
где мы, на миг — свободные актёры…
Закрытый взгляд
и речь — с оттенком фтора —
возводит эго новые соборы,
и словно яд —
ухмылки, для декора,
а мы — все глубже, в личные заторы…
Красив фасад
в оправе мельхиора,
за дверью — лабиринты-коридоры
тропой аркад
обмана, бутафора
дурачат, как толпу огнем — жонглёры…
А век назад,
в дыхании простора —
вольны в полете, словно метеоры,
в дожде услад —
в объятиях партнера
держались стойко, как могучи горы…
Растили сад
эмоций, без задора,
где простирались нежности узоры…
несли свой вклад,
и не боясь укора,
неписанные чтили уговоры…
Сто лет назад —
и жизнь — на вкус ликёра,
и мы — искуснейшие в ней танцоры,
да без преград,
с азартом юниора
сносили от сомнения заборы…
А для наград —
хватало нам и взора
души любимой, жизненной опоры…
такой уклад
не знал корысти, вздора,
да обещал богаты медосборы...
[i]Свет их лампад
эффектом тренажёра
стяжал их безграничны кругозоры…
да без досад
на будущность сыр-бора... —
нельзя открыть судьбы грядущей шторы...
11,10,2019[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2020
Всему я знаю цену,
Но ценности не вижу я ни в чём,
А тем, кто говорит, что жизнь бесценна —
Смеюсь в лицо, ведь каждый — обречён…
И среди всех обзоров и оценок
Я отвергаю всё, что отвлечёт...
Мне вещи — безразличны совершенно,
И люди — как букашка, червячок…
В иллюзии обмана облачён,
Я сыт деяниями рук блаженных…
Я ложью вдоволь, щедро напоён,
Мне хватит благ, сиюминутных, энных…
Словами я до крови иссечён,
Без разницы — сопрано или тенор…
Я в истине с поличным уличён —
В приоритете, стало быть, мишенном…
Всему я знаю цену,
Но ценности не вижу я ни в чём…
Людские судьбы так неполноценны,
Что каждым мигом здесь я огорчён…
Когда я выхожу на авансцену —
Повсюду замечаю недочёт…
Мне мир и пол пылинки — равноценны,
И век — за пол секунды истечёт…
Тут смысл здравый жутко извращён,
И правды нет, остатки — малоценны,
И всяк своим пороком увлечён,
А их у всех — слоистые морены…
В темнице (в бренном теле) заточён,
Как будто в недрах метрополитена,
Я этой жизни смерть бы предпочёл,
Покой — превыше суеты скаженной…
[i]Вы скажете: «Цинизм!» И ладно, пусть..,
Не стану спорить я на этот счёт...
Но в сердце, знаю твёрдо, наизусть —
Мне всё и все, и мир весь — нипочём…
22,03,2020 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2020
Эта боль…
Она приходит и уходит —
как волна
в бездонном, тёплом океане
из вина,
да вглубь геенны алой тянет
за собой
в мир криков, стонущих рапсодий
из недоль,
коих сюда же, в ад низводит
сатана,
попарить в раскалённой бане
докрасна…
Я жду, когда же он настанет,
этот бой —
последний в данном эпизоде…
Эта боль…
Она приходит и уходит
не одна,
в кошмарном, диком урагане
рождена.
Живя в предательском обмане,
да с алчбой —
лукаво, хитростно проводит
на гастроль,
где за нос ухищрённо водит
всех она,
надеждами в пустой нирване
пленена…
Отчаянье давно на грани,
ведь любовь —
с рассудком навсегда в разводе...
Эта боль…
Она приходит и уходит —
как луна
в бескрайней, девственной саванне
полусна,
в кроваво-дымчатом тумане
мглы со ржой,
где разум всюду тщетно бродит
лишь с мольбой…
Но, к истине всегда приводит
тишина,
она же, павших здесь, помянет
дотемна…
Остался — я, последний ранен-
ный ковбой,
в смертельном, адском хороводе…
[i]24,04,2020[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880494
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2020
Цена любви — разлука да страданья,
да боль невыносимая в душе,
да мыслей рёв, вернее — их рыданья:
прикосновенье к сердцу, и — туше…
Молитвы - зря.. - словесный рикошет.. -
судьбе не ведомы ни состраданья,
ни адские, душевные терзанья,
ответы на мольбы — всегда в шише...
Цена любви — пустые ожиданья..
в итоге, чувства, в стиле атташе
(надежда-сука.. нет ей оправданья..) —
оставят в сердце алое клише…
И шансов — как воды в пустом ковше..
мечты, небось последние, вздыханиєья..
ведь нет ответа ни в каких писаньях,
как противостоять любви-парше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2020
[i](Надихнув вірш [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10286"]Володимира Шевчука[/url]
- "Ніхто не заспокоїть так, як ти")[/i]
Ніхто не покохає так, як Ти,
ніхто, як Ти, не зможе полюбити,
емоціями душу оповити... —
холоне кров від теплих перспектив...
І що б злі язики не говорили,
яку б нам долю не наворожили —
не вірю їм... — вони ж не пережили
того, що знаю я і знаєш Ти...
Ніхто не засміється так, як Ти —
ніхто не зможе вмить так осліпити,
а я готовий все в житті згубити —
щоб усмішку цю в серці зберегти...
І як би псевдо-друзі не вважали,
хоча б і багатьох переконали,
мене не спинять бурі, або шквали,
щоб погляд твій магнітний віднайти...
Ніхто не заспокоїть так, як Ти,
ніхто, як Ти не вміє говорити,
ніхто, як Ти не зможе враз простити,
та в почуттях назавжди присягти...
І що б там вороги не поробили,
кому б не рили ями чи могили,
та ми собі давно постановили —
цей шлях повинні до кінця пройти...
Ніхто не плаче ніжністю, як Ти,
ніхто, як Ти, не зможе розтопити
бездушний лід, і гнів дотла розбити,
та пристрастю до болі обпекти...
І що б усі на світі не казали,
як солодко брехню би не шептали,
хоч істину і правду б заховали... —
та нам від нас — нікуди не втекти...
Ніхто не зможе так, як вмієш Ти...
[i]2019[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=17094"]Аліни Голик[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878081"]Я у тебе колись закохалась[/url][/i]
… у мені ще тоді все проснулось —
аж мурашки побігли по тілу…
Як від струму — все серце здригнулось,
та розм’я́кшило душу згрубілу…
… Ти ж укрила серпанком надії
напівсонні, замучені очі,
що забулись в густім сніговії,
та віддалися вроді дівочій…
… і давно вже закриті портали…
Лиш пронизлива згадка зосталась —
як каштани ледь-ледь розцвітали,
й Ти очима в коханні зізналась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Сказати, що я вдячний — нічого не сказати —
за те, що Ти — зі мною, хоча й давно — без мене,
могла би й відвернутись, забути, та напевне,
свої у долі плани, які — не розгадати...
Хоча життя проходить, летить, немов — скажене,
і час невпинний має можливість все стирати,
та серед звалищ згадок все ж можна відшукати
все те, що уціліло, святе, хоч — безіменне...
Здається, й віку мало, щоб вдячність описати,
Хоча би поверхнево, і саме сокровенне,
Та мабуть, має бути у всіх щось нездійсненне,
Про що сказати важче, ніж просто написати...
Сказати, що я радий — нічого не сказати —
Тобі, твоєму серцю, що мрією натхненне,
душі твоїй відкритій, а це завжди — священне,
словам, що як бальзам та уміють лікувати...
Усе, що скажеш, зробиш — ніколи не даремне,
Ти можеш і без слова свій вимір показати,
як зірка — мерехтіти, як вогнище — палати,
та сяйвом освітити життя просте, буденне...
Здається, й мови мало, щоб фрази підібрати,
Щоб виказати все, що болюче і шалене —
Прекрасно — Ти зі мною, хоча й давно без мене!
Й ніхто уже не зможе ці почуття забрати...
[i]2019[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003692"]Vita D. [/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880082"]А ти мене уже й забув[/url][/i]
Ні… Я Тебе ще не забув…
Не залишив напризволяще…
З душі прогнати? Ні, нізащо…
Хоча й нічого не збулось —
Не зародившись — уляглось…
А починалось — променисто,
Відверто-щиро, світло-чисто…
Один момент — і… стертий слід,
Зів’яле листя, палий цвіт… —
Утіхи мить — лиш напівщастям
Зігріла серце непутяще…
Без Тебе… якось проживу
Життя-погоду грозову
З безмежним дякуванням Богу
За мить з Тобою… мрійно-строгу…
Ні… Я Тебе ще не забув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003743"]Анни Шульке[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879614"]Здивуй мене[/url][/i]
Любив… Лише одну Тебе й любив…
В усі часи — теперішні й колишні…
Як люблять вересневий дощ гриби…
Як всі хрущі летять на запах вишні…
Не віриш Ти? - А я Тебе любив —
Як любить нас нестомлений Всевишній...
Задовго… як Амур Тобі пробив
стрілою серце… що було не лишнім(?)…
О, як я ніжно й пристрастно любив…
Ці очі… брови… губи… форми пишні…
(від чого й глузд здоровий погубив —
на першому ж знайомства дні... чи тижні…)
А горщик миру цей — це ж я купив —
Щоб не було в серцях твоїх* посухи…
Розбивсь він випадково (не розбив!),
від чиїхсь граціозно-диких рухів… ;)
[i]*своє — Тобі давно віддав…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
А я Тебе кохаю надто сильно,
Занадто — щоб розстатися з Тобою...
Як хвиля — нероздільна із водою,
Так я — з Тобою разом неухильно...
А я Тебе кохаю божевільно,
Як смуток, що повсюди — із журбою...
З єдиною, безмовною мольбою —
Себе віддав я долі добровільно...
А я Тебе кохаю так пекельно,
Що згоджуся зі всякою судьбою,
І — з вічною, за Тебе, боротьбою,
Якщо є ціль, все інше — не смертельно...
А я Тебе кохаю нереально,
Мов зомбі, що заклятий ворожбою,
Назустріч смерті, сліпо йде — до бою —
Уперто, сміло, хоч мабуть — фатально...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
За те, що попрошу у Тебе фото —
віддам… ще ненаписані вірші,
а їх — нікому не писав… І доти,
допоки дух емоцій у душі… —
моїх частинки слів — завжди навпроти
побачиш, як плоди в густій глуші… —
Немов, крізь час і простір — ніжний дотик…
Для серця мимовільних ворушінь…
За те, що попрошу — стократно більше
віддам… як не наважиться ніхто…
Тим більше — хто вони? Ну, просто… інші...
Колега? Друг? І все ж не те… не то…
Ніколи б не писав… та… щоб ясніше
пройнятися невичерпним… Ото ж…
Хоч Ти — не та, яка була раніше… —
Усе ж пишу… бо вже і я — не той…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003743"]Анни Шульке[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879834"]Синя ніч[/url][/i]
Прийду до Тебе в літню, синю ніч,
У сад, де вітер лілії колише,
Де ми стрічались тайно, віч-на-віч,
Без слів… Лише жага проймала тишу…
Можливо — надто пізно… Все-одно
У серці перелискують надії —
Я боязко постукаю в вікно —
І Ти, однак, незмріяно зрадієш…
Розвіється терпкий розладдя дим —
Розчиниться в блакитті піднебеснім…
А ми з Тобою рушимо туди… —
Де будемо… — мов мрії безтілесні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
[i]Коментар на коментар [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url]
(до мого вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879777"]Якби Ти знала...[/url])
"... Якби це він, якби це він писав,
душа б в космічні далі полетіла. ..."[/i]
Якби це він… Якби це він писав —
Душа б — в космічні далі полетіла,
Яскравістю зірок би мерехтіла,
І по́світ мій ніколи б не згасав…
І погляд мій йому — мов небеса,
Віддам… в додаток до палкого тіла…
Від помислу про нього — затремтіла
Струна… яку він подихом стрясав…
Якби це він… Якби це він сказав —
В очах — тріумфу море б хлюпотіло,
В мотивах щастя серце б тріпотіло,
Яке він теплим сміхом прониза́в…
Яке - своїм нестатком наказав…
Яке в зневірі майже пожовтіло —
Воно ж так мало у житті хотіло —
Щоб він лиш клятву в ділі доказав…
Якби це він… Якби… Якби… Та ні…
А хто ж? Ти хто? Ти ж навіть не похожий…
— Я просто.. випадковий перехожий…
Прошу, пробачте цей каприз мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759"]Якби ти знав[/url][/i]
Якби Ти знала, як Тебе люблю,
Якби, хоча б на мить Ти уявила,
Як я у долі лиш одне молю —
Моє — своїм Ти б серце оповила…
Якби могла, якби лиш Ти могла
Моїх думок хоч відголос почути —
Ти б як троянда влітку — розцвіла,
І вже б ніколи не змогла заснути…
Якби торкнулась Ти б моїх грудей,
То я б укрив своїми твої плечі,
Й повів би нас за зовом, що веде
В польоти, невідомі нам, лелечі…
Якби Ти стала світлом хоч на мить,
В мій погляд увійшла б одного рання —
Побачила би те, що так п'янить... —
Нектар благоговійного кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759"]Якби ти знав[/url][/i]
Якби я знав, як любиш Ти мене,
Якби я знав, якби я тільки ві́дав —
Не пожалів б оце життя земне,
Й на небі б ангелам в віршах пові́дав…
Якби я міг, якби я тільки зміг
Хоч слід Твоїх думок на мить вловити —
Я б сонцем став та з тисячі доріг
Одну — до Тебе зміг би освітити…
Якби торкнувся б я Твоїх грудей,
Та вкрив своїми Твої ніжні плечі —
Я був би всюди і в цю ж мить — ніде —
Не витримав би почуттів хуртечі…
Якби я свіжим вітром став на мить —
Я б у Твої уста одного рання
Із подихом — до серця, що щемить,
Стікаючи нектаром від кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
[i]Присвячується —
загубленому діаманту на вершині мрій,
божественному джерелу натхнення слів і дій,
в душі — навік моїй..,
та вже давно.., давно — чужій...
єдиній, їй...[/i]
Прости...
Я ідіотом був,
профаном мудрості, що не зумів спасти
вогонь сердець від егоїзму, сліпоти,
безтактності, дурних манер — низьких, простих,
вже й слід простиг —
цей аркуш час давно перегорнув...
Прости...
Я всі ці істини давно збагнув,
хоча, тоді не вмів сповна я осягти
масштаби наслідків — що довелось пройти,
глибоких роздумів в моменти самоти —
не зміг, не встиг —
я свій урок — за дорого добув...
Прости...
За те, що дурнем був —
не тямив я в поступках, щоби зберегти
ту квітку, що з любов’ю ніжно так ростив,
хоча й вдалось їй зовсім трішки прорости,
та розцвісти —
не доля, той момент давно минув...
Прости...
За те, що — геть не бачив і не чув,
що не зумів я сам себе перемогти —
забути гордість, почуття перетрясти,
що не наважився ніяк допомогти
нам досягти
блаженства, нас підвів я, обманув...
Прости...
Я би усе вернув —
я б все віддав, усе, що є, лише б змогти —
не втратити, а навпаки — уберегти
кохання, ласки, мрії, щастя притягти —
застерегти б —
якби я зразу каверзу відчув...
Прости...
Що я в житті твоєму промайнув...
Ти в пам’яті моїй живеш! О, знала б Ти,
скільки мільйонів раз я промовляв: “Прости!”
просив себе: “Забудь, минуле відпусти!..” —
тоді дійти —
до квінтесенції — не ризикнув...
Прости...
Я боягузом був —
не вірив в себе, побоявся підійти
я, вдруге, втретє — щоби цілі досягти,
змирився, що навік розведені мости —
перепливти б —
натомість — безпорадно потонув...
Прости...
Тебе не забував я й не забув,
Ти — назавжди в мені... Ці спогади нести,
ці відгуки давно незбутньої мети—
не заслужив... Мені б до Тебе дорости —
де — я, де — Ти —
я подихом тьми полум’я задув...
Прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020