| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Я все ще тут.
Десь серед ночі,
де чути стук
й відкриті очі.
Крок за кроком
прямо не іду.
Боюся ненароком
сповільнити ходу.
Наче за рукою
запах аромату,
не дає покою,
наближає дату.
Дотик єднання,
глибина думок,
тіла поїдання.
Тут вина струмок,
пристрасті емоції,
біль і почуття
рухи та вібрації,
швидке серцебиття.
До кінця забули
все, що має сенс.
Та дні не минули.
Буде Ренесанс
І запах трави
знову нагадає
там, де були,
там, де гойдає,
просто, серед неба.
Ми підемо весною.
Не тікай, не треба.
Будь поруч, зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Ритми складуються ніжні,
наче квіти у воді.
Крають серце білосніжні,
руки груди молоді.
Кожен подих їм шепоче:
тут захована пов"язка.
Собою все вона лоскоче
і формується зав"язка.
Десь заховані рельєфи,
що чекають смак тертя.
Ви як дві готичні нефи,
де швидке серцебиття.
Танець вашої натури
мені важко споглядати,
бо найбільші це тортури
з штанів... загалом, так далі.
І росте шалений градус.
Криків ходить скрізь луна.
надуває вітер парус,
навіть більше ніж сповна.
Та фантазій меж немає.
Ні цензури, ні контролю.
Кожна палко так кохає,
наче бореться за волю.
Погляд цей пізнаю всюди.
Кішки дикої стрибок.
Пік оргазму амплітуди,
що залишає без думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Куди не плюнь там розтечеться,
усе, що має всякий шарм,
наче носом в *** ткнеться
і створює новий плацдарм.
Що значить "плюнь"?
Це подивись,
скільки тіче із тебе слюнь,
коли та вись,
яку гордість аж бере,
ну і золото також,
тебе на край запре,
де серед усіх вельмож,
що піддалися на спокусу
в людську мінливу віру.
Таку саму маєш гримасу,
наче потрапив до Сибіру.
Ти не один в обмані світу.
У ньому правди не шукай.
Піймаючи якусь свою орбіту,
не скигли, а нову пошукай.
"Всякий шарм" висить вище.
Його і смак і дотик.
Над ним нічо уже не свище,
для нас це як наркотик!
Без нього важко,
а з ним теж грець.
Співай же пташко,
де стук сердець.
Мав бути гарний вірш,
а вийшло як завжди.
Не скажу, що найгірш,
залишилися ж сліди.
Цього брєду сенс такий:
кожен з нас чуть-чуть рідкий.
Годі вірити, що є всьому,
забудьте, символів красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Безсонні хмари серед ночі
кружляли радісно у тьмі.
Наливали в чарку неохочі,
десь собаки гавкали самі.
Я крався нишком у саду,
де зорі видно як найдалі,
щоб залізти у сільраду
по дереву влади вертикалі.
За планом нишпороти маю,
шукаючи чиїсь брудні труси.
В ультрафіолеті їх упізнаю,
у цьому є свої плюси.
Розгледів їх як був малий,
не зря Коломбо я дививсь,
що з сигарою в зубах старий
до лейтенанта дослуживсь.
Ось вже безшумною ходою
в кабінет пробрався "голови".
Ніжка стула взялася іржою,
душу боже її благослови.
Довго думать не прийшлося,
сейф в кутку стоїть.
Вскрить його не вдалося,
та тут хватає розмаїть.
Вікно закрите жалюзями,
ховає значить щось воно.
В"яленим штиняє, окунями,
дешеве в мусорці вино.
Та око впало до стіни,
де лайна висить портрет.
Із нашої там воно вини,
а місце його - туалет!
Та не це так інтригує,
а те, що сховане за ним,
жаль, місце геть пустує,
хоча здавалось золотим.
Якісь крики під вікном...
Тут зле робиться мені,
вже й попахує вінком,
чи то вишки у тюрмі.
Ну до біса ці пригоди,
вже мати рух мені пора.
Та точно стане у нагоді
бумаги рулона з-півтора.
Вірш написаний за часів Януковича
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Я вперше тут, з тобою!
Не відчуваю більше болю,
наче падаю десь в сні
до ковдри білої на сніг.
Серед чужої, теплої зими,
де немає жодної стіни.
Немає прірви і дороги,
нема поразки та перемоги.
Усе що хочу, то є ти
і як ніколи не знайти
слова та рими між рядками,
так і впали всі кайдани.
Наче не було ніколи
і нас з тобою не кололи
життя нестерпні звуки рою,
що кидають скрізь іскрою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Я довго мучивсь несказанно
не розуміючи простих речей,
а небо світить філігранно,
тихенько шепче щось Орфей.
Сказати тут я і назавжди,
у святості своїх ідей.
Де нема, й не буде правди,
закону, ролі, та людей.
Емоцій крик, луна щосили,
тіні падають з очей.
Скрізь спалені лише могили,
забутих у вірності речей.
Я прірва сміху тут на волі,
я ніж закритий від троянд.
Король без кольору, де на долоні
палають щирості вогні гірлянд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Хочу знову більше я
тобі з трибун віщати.
Щоб ота, моя фізіономія,
завжди могла втішати.
В годину болю і журби
яку зробили, але не ми,
оті пройдисвіти - вони.
Нас всіх пустелею вели,
що тут скажеш, видно
геть брудне уже вікно.
Маю засіб від біди,
ти трохи правда, заплати.
Я ж так уже давно
люблю дивитися кіно,
де біль від мене,
наче, щось священне,
коли межі для горя
немає краю в моря.
Так шаленію і горю,
коли кажу, що вірю.
У день прийдешній,
де каплі сердечні
на Кубі цукру,
там же і ікру,
я жду, сигару,
бо після перегару
за вашу і нашу
"спільну" перемогу
треба швидко відійти,
щоб знову не втямки
люд жив подіями таки,
всі ж ми дітлахи.
Я - керую, а ти - жди.
Мчать елітні поєзди,
свято буде на болоті,
в пластику, позолоті.
Хочеш - на, я поділюсь,
тим, що ти мені даєш,
але знай і розізлюсь
захоч багато - пропадеш!
Прямо цього не скажу,
у владі є місце віражу
от дивись - покажу.
Коли на пляжі я лежу,-
а ти бур"ян, на городі
воно так завжди в моді.
бо то є сильно - на підводі.
Все чесно, обоє на природі.
Далі. Всі рахуєм гроші,
я твої і ти свої,
а інших же нема,
у тому вся система...
Та, щось ми глибоко ідемо
розговорився я скажено,
нічого, всіх іще порвемо
під лозунг правди звемо
і з нею сила як завжди!
От тільки честі не буди,
своєї...
не моєї, її нема
різна капає сльоза,
щастя, горя...
Тільки...
я так сумую за тобою,
як за праведной душою,
де вчинок кожен розуміння
це спільне люду володіння.
Пейзаж він скрізь один,
коли після тривог і днин,
на нову битву ти ідеш,
я знаю, цьому немає меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Не капля я у крижаному морі.
Не слово на дере"яному заборі.
Наркотик для багатьох людей.
Королівська зала, а я - трофей.
Усіх прижму до себе,
чи криве ти, чи беззубе.
Й навіщо зважати на дурниці?
Це очевидно - нема різниці!
Своє кохання, далеко маю я.
Заради нього помира щодня.
Ні, брехня, щогодини щохвилини,
на березі піщаної рівнини,
де Грецію бачила античну
і роль відігравала історичну.
А моряків змушувала я спати,
хоч деякі любили й поблювати.
Як жаль, що нікому
нема до мене діла,
ні старому, ні малому,
а я так хотіла, так хотіла...
Прийдеться обійтись серфером засмаглим.
Море, тільки він і я, оооо, ми запалим.
Ще подруга у мене є - медуза.
Кричить: "жарко, а я без картуза".
Так, інколи життя не казка,
але для нього не потрібна маска.
Звісно, якщо ти не аквалангіст,
який у морі танцює твіст.
Придивись краще до мене,
та побачиш щось скажене.
Бо бігаю над гладдю я морською
в руках із пляшкою скляною...
та як ти падло міг
й подумав про бухло???
Звалити на тебе восьминіг
і щоб чорнило потікло!
Записку в ній я бережу,
а тобі й слова не скажу.
Я ж не знаю, як тебе звуть
і чи руки твої, мене прижмуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Прямо йду зимою,
кудись у білу даль,
де вітер за спиною
вкриває наче шаль.
Свисту чути звуки,
біла тіснява одна.
Не холодно в руки,
все ділиться на два.
Точно знаю вірно
де багато темноти.
Її образ не покірно
кричить із пустоти.
Дарма, що заблукаю,
й по коліна у снігу,
штани свої спускаю,
та утворюю дугу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Є не зрозумілі мені речі,
що лунають часто з порожнечі.
і їх привабливі слова
голову крутять, як сова.
Я ж знать не знаю, а так хочу,
щоб сам не я, а хтось охоче
провів із поглядом святим
по тим усюдам - по старим.
І показав, що є у нас,
у цей прекрасний дивний час
давно відомі теплоти шляхи,
де сильно рве усім дахи.
Що можем, під вірності ідей,
на цьом шляху знайти "людей",
та за один приємний раз,
всяких набратися отих зараз.
Тут і думать вже не треба,
а жити просто як амеба.
щоб знов побачила вона,
всякої чудотворності сповна.
Наша, в космосі, Земля.
все дужче тянеться петля
і ключ в замку на повороті
і другий ключ на повороті.
Чекають!..
Бо ж все що є, то не моє,
а значить і не твоє,
тому мовчати будемо усі,
як равлик у ядерній росі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Усюди тіні ждуть часу
пізнати щирості красу.
А зону вільної брехні,
підняти вище, у вогні!
Закрити жах і на шляху,
в пориві слів з ланцюгу
спусти своє забуте все.
Під землю хай це занесе!
З залізним проявом страху
осідлаю кожную сльозу.
І руку протяну тобі,
де зі скрипом в рукаві,
душі сховані й пейзаж.
Ти знаєш - це міраж,
а те, що кажуть я тиран,
в тобі немає моїх ран,
яду дикого і бруду.
Ніякого не буде суду.
Ми зробим так, як має бути,
під мої звичайно, атрибути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020