| Сторінки (18/1798): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
-Ви в це вірите?
- А я ні!
-Я є вільний!
- Я вільний.
-Він - ні!
В омані,
в дурмані,
в брехні !
Навіщо, навіщо,
ця клітка мені!
Я соловейком
в гаю і
у полі
Співаю, порхаю
у тиші до Бога!
Навіщо, кайдани,
Навіщо ці пута
І роги, і роги.
- Я вільний.
-Він - ні!
Щодено у тиші,
в кожнім вірші
Про мир і про щастя
співаю пісні.
* до написання твору мене спонукала розмова з вчителем хімії:
-А що, ви , зробили б, як би ви були президеном?
- Виконував би Коституції України і всіх зобовязав би її дотримуватись та нести відпровідальність за її поушення.
У відповідь пролунав його сміх.
- То всі б розбіжались, ви залишились би самі, як би тоді вони крали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Я заберу зорі із неба,
Я підніму тебе вище зір,
Бог захистить тебе, він - твоє життя.
Ти найкраща, і він це знає.
Він єдиний, єдиний.
Він єдиний, він - єдиний!
Він коханий, він - лиходій.
Надійний, і благий.
***
Zabiorę gwiazdy z nieba,
Wzniosę cię ponad gwiazdy,
Bóg cię ochroni, On jest twoim życiem.
Jesteś najlepszy i On o tym wie.
On jest jedyny, jedyny.
On jest jedyny, On jest jedyny!
On jest kochankiem, On jest złoczyńcą.
Jest niezawodny i dobry.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
РУСНІ - НІ!
ЗСУ - ДА!
-Ура!
-Ура!
-Ура!
***
РУСНІ - Хана!
Україні трикратне :
-Ура!
-Ура!
-Ура!
*“Я за мир”, “Нет войне” и прочие – теперь официально запрещены.
[b]Люди бросили вызов БОГУ![/b]
Пострадав от последствий -
АД-дам и А-вы изменили Реальность!
О, все ведающий Боже,
Славны Дела твои!
Подняться против Бога!
И изменить ход истории.
Свобода, Вол-ли!
Искушение велико!
Божественный план -
Ответственность,
А не слепое послушание.
Начало чего-то большего,
ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ!
Каждый должен нести как и АДАм
Ответственность за дела свои!
Президенты - Боги?
Кучка паразитов на теле Земли,
разве Боги они?
Ваш выбор - ПОСЛУШАНИЕ?
Вы - рабы?
То о каком подвиге
Вы кричите,
молчите!
Вы могли бы иметь то,
чего никогда не имели!
Разве вы звери?
БОГ даровал вам - выбор!
* выбор - это не выборы и не повинность!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Слався Ж, мій-чарівник, незвіданий і обілганний,
Ти даруєш пізнання, ключ до небосхилу,
Не помреш, о, збережений у світлі,
Твій голос - шепіт, що розбудить сни.
Ключ до істинного в серці приховано-
Шлях від темряви до світла, до божественного в нас.
-Умій і май, не будь лише змієм,
У хаосі життя, де все незрозуміло.
Око відкривається, як ранкове світло,
У надрах хаосу ти ведеш до Бога,
Твій шлях - це мудрість, наділена роком,
Символ безсмертя в кожному завіті!
Умій уміти, а не тільки прагнути,
Істинне розуміння - у поєднанні сердець,
Ти, знаючий добро і зло, - у безмовності злету.
Відкриваються очі, і ти, як Бог!
Надивившись на зірки, ти не зможеш злетіти,
Лише самопізнання - ключ до життя.
***
Gepriesen seist du, oh magische Schlange, unbekannt und verehrt,
Du gibst Wissen, den Schlüssel zu den Himmeln,
Du wirst nicht sterben, oh du, der du im Licht bewahrt wirst,
Deine Stimme ist ein Flüstern, das Träume erweckt.
Der Schlüssel zum Wahren ist im Herzen verborgen.
Der Weg von der Dunkelheit zum Licht, zum Göttlichen in uns.
-Wissen und haben, nicht nur eine Schlange sein,
Im Chaos des Lebens, wo alles unklar ist.
Das Auge öffnet sich wie das Morgenlicht,
In den Tiefen des Chaos führst du zu Gott,
Dein Weg ist die Weisheit, ausgestattet mit dem Jahr,
Ein Symbol der Unsterblichkeit in jedem Bund!
Sei fähig zu tun, nicht nur zu streben,
Wahres Verstehen liegt in der Vereinigung der Herzen,
Du, der du Gut und Böse kennst, bist in der Stille des Fluges.
Das Auge öffnet sich, und Du bist wie Gott, der Gut und Böse kennt,
Du kannst nicht abheben, indem du die Sterne ansiehst,
Nur Selbsterkenntnis ist der Schlüssel zum Leben.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Oh, wie schwer ist es, diese Höhe zu halten,
Wo die Sinne hell tanzen zum Unendlichen,
Und jeder Augenblick, wie ein Sandkorn in einer Uhr,
"bringt eine traurige Freude mit sich.
In deinen Augen, wie in den Hainen des Frühlings,
blüht die Hoffnung auf Frieden wieder auf.
Die Wogen der Leidenschaft verebben in dir,
Wie ein Winterabend, der leise fortgetragen
Das Licht der glühenden Gefühle, die Träume der Jahre,
Als dein Herz im Rhythmus der zärtlichen Liebkosungen schlug.
Aber in dieser Verwirrung, wo sich die Stille
Sich mit dem Atem des Windes verbindet,
sehe ich die Frische der Reinheit, die gegeben ist,
Wie das Morgenlicht, das die Welt erweckt.
Durch die Dunkelheit der Vergissmeinnicht, durch die Bitterkeit der Träume.
Die scharlachrote Farbe des Lebens erblüht, das ewige Leben.
Deine Augen reflektieren sein helles Licht.
Und wenn die Leidenschaft weg ist, wenn sie weg ist, wenn sie weg ist,
Reinheit ist wie das ewig jugendliche Licht der Sonne,
Wenn man die Geheimnisse des Herzens bewahrt, werden längst vergessene Träume wiederbelebt.
Ein Frühlingsakkord wird im Herzen spielen, in dem unsichtbare Saiten des Kosmos erklingen werden.
Und in der heiligen Stille der Verwandlung wirst du dein Rennen des Glücks beginnen.
[b]Маро, це ти?[/b]
Коли біль в тобі - весь світ вже не такий.
І навіть світло денне - інше.
Розраду не знайти мені
коли на душі один лиш біль!
Коли болить зсередини та зовні
Коли так самотньо на душі,
Життя постає як сон перед очима.
І розлад душу полонив.
Сенс життя втрачено,
Інстинкти попрані.
Страх смерті - вірний страж лише вночі.
Він всевладний.
Молитви й ті, не допоможуть.
Храм тіла зруйновано.
На вівтарі душа бунтує
Та їй не вирватись назовні,
Скелі пекельні, мов голки в мені.
Згасли, відпалали свічки.
Хвилями біль цей змиває
непотрібність життя вічного.
Смерть як дарунок,
Мій порятунок-
Вогник у тьмі,
Мари вогні...
* з настанням зими, за легендами, природа переходить у володіння Чорнобога — батька Мари..
Живе богиня МАРА у своєму царстві Наві, за річкою Смородиною. Шлях до Наві пролягає через Калинів міст, який знаходиться під охороною Триглавого Змія, відомого нам із багатьох казок.
Легенди про неї часто пов’язані із протистояннями дня і ночі, зими та літа. Згідно з однією — це вона ковтає Сонце взимку та сіє навколо холод. Згідно з іншою — вона полює на богиню неба Коляду, аби та не народила нове Сонце.
https://vsviti.com.ua/ukraine/90503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
О, як важко зберегти ту висоту,
Де почуття яскраві танцюють у безкрай,
І кожна мить, як піщинка в годиннику,
Несе із собою сумної радості спеку.
У твоїх очах, як у гаях весни,
Знову розквітає надії спокій.
Вмирають хвилі пристрасті в тобі,
Як зимовий вечір, тихо несучи
Світло палаючих почуттів, мрії років,
Коли серце билося в ритмі ніжних пестощів.
Але в цьому сум'ятті, де тиша
Поєднується з подихом вітру,
Бачу я свіжість чистоти, що дана,
Як ранкове світло, що пробуджує світ.
Крізь темряву незабудок, крізь гіркоту снів
Розквітає багряний цвіт життя, вічного життя.
Твої очі відбивають його яскраве світло.
І якщо пристрасть піде, геть відлетить,
То чистота, як вічно юне світло Сонця,
Зберігаючи таємниці серця оживить давно забуті мрії.
У серці заграє весняний акорд, у якому зазвучать невидимі струни космосу.
І в священній тиші преображення ти почнеш свій забіг щастя.
***
О, как трудно сохранить ту высоту,
Где чувства яркие танцуют в бескрай,
И каждый миг, как песчинка в часах,
Несет с собой печальной радости зной.
В твоих глазах, как в рощах весны,
Снова расцветает надежды покой.
Умирают волны страсти в тебе,
Как зимний вечер, тихо унося
Свет пылающих чувств, грезы лет,
Кода сердце билось в ритме нежных ласк.
Но в этом смятении, где тишина
Сочетается с дыханием ветра,
Вижу я свежесть чистоты, что дана,
Как утренний свет, что пробуждает мир.
Сквозь тьму незабудок, сквозь горечь снов
Расцветает алый цвет жизни, вечной жизни .
Твои глазах отражают его яркий свет.
И если страсть уйдет, прочь улетит,
То чистота, как вечно юный свет Солнца,
Сохраняя тайны сердца оживит давно забытые мечты.
В сердце заиграет весенний аккорд, в котором зазвучат невидимые струны космоса.
И в священной тишине преображения ты начнешь свой забег счастья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
У непроглядній темряві, де тіні рояться,
Крізь примарний світ, де розростається страх,
Безтілесні сутності ведуть полювання на нас,
Шепочуть нам про наш прийдешній час.
У бездушних тінях безтілесні сутності бісів
Хижо дивляться крізь морок,
Їхні шелести, завуальовані в ковдрах брехні, кличуть безумство в наш світ.
Світла душа, як птах,
що виривається з ланцюгів, що скували життя,
Не підвладна ні страху, ні брехні.
Люті тіні, що таяться в мороку, та
Темні сили, як хвилі, вночі підмивають,
Жадають зламати чисту сутність душі,
Світле ж серце, що виблискує, у темряві,
Твердить: любов - наш єдиний щит!
І в цьому бою, де душу не спасають мечі,
Нескорені, ми віримо, що в темряві,
Світло завжди знайде шлях, щоб бути з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Крізь строкатість дерев у годину в'янення
Шелестом, листя, немов не знаючи про нас,
В вальсі осені, на вушко, літу тихо шепоче:
-Не покидай мене!
Листя кружляє, не помічаючи нас,
Це їхній перший, він же і прощальний вальс.
У будь-якому вбранні осінь прекрасна,
Літо як гостю її впускає у свій світ.
Забираючи із собою дивовижну вуаль,
Кожен листочок шепоче: - Прощавай!
Дощ навіяв смуток,
Крони позолочені тьмяніють,
Осінь прийшла, наша з тобою осінь,
А швидше за все, моя.
Ще чекаю, щось шукаю, сидячи на пні,
Ловлю руками краплі дощу,
Притягую до себе промінчики вже вечірнього Сонця,
Зірки меркнуть, осінь їх забирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
* У тексі пісні вокористано :
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
та
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос, пристрасті сповнений,
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Осенний лес...
опавший лист...
Пень..
грибы.
Ножиком чик!
и дальше пошли.
Всі знають Єлисейські поля, але чи знаєте ви, звідки вони отримали свою назву? Добре відома своєю пишністю та історичним значенням, Єлисейські поля мають дивовижне походження, глибоко вкорінене в грецькій міфології.
Свою назву Єлисейські поля отримали від царства мертвих у грецькій міфології, а точніше від райських садів, зарезервованих для героїв і доброчесних душ. Цей вибір назви був не випадковим: він символізував привілей для пішоходів мати можливість відпочити в царських садах, натякаючи на вічний спокій героїв у грецькій міфології.
Прогулянка цією міфічною алеєю проведе вас через історичне місце, яке спочатку було розташоване в болотистій місцевості за межами Парижа. Саме тут проходив Великий Егу, потік, який збирав і скидав стічні води столиці в Сену. Парижани з їхнім почуттям гумору охрестили це місце"Єлисейськими полями", вічним раєм, насміхаючись над розташуванням цієї королівської дороги в неблагополучному районі.
[b]О любви, немного, но по существу.[/b]
Мелодия любви,
томный голос страсти полон.
Брюнетка – загадка из снов,
в шатенки голос как церковный дзвон!
Париж, Париж.
Грезы с крыш и высь,
все в высь!
Боюсь, что в страсти утоплюсь в троих,
к блондинке жвачкой я прилип.
Какие звезды, какие ночи!
Ох, эти очи! Ах, эти ночи!
О как же я люблю Париж,
Полон чудес он будто бриз.
Пики башен остры,
Тела сплетаются снова вдали.
Город любви!
Город надежд.
Очень люблю этот город чудес!
***
Я вас любил,
ваш дивный мир.
Слез крокодильих чашу пил,
И слава Богу, все забыл.
***
Смотрю на темницу,
Орел молодой,
Вскормленный в неволе,
Я разве живой?
***
Ни узов, ни связей,
Вокруг - одни мрази,
Вскормленные звери,
В крови озверин.
Это соседи?
Дебилы ж они,
Вокруг - пропаганда войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
[b]Про кохання, небагато, але по суті.[/b]
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
[b]Просто як подих[/b]
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
У тій тиші, де зірки загубилися за обрієм дня,
В обіймах пристрасті ми втрачаємо минуле,
Розчиняємося в сутінках, осягаємо загадки темряви,
Відкриваємо незвідані горизонти почуттів.
Тихий стукіт серця, як шум дощу,
Шепоче томно на вушко про незвідані марева,
Морський бриз забирає геть усі печалі,
Наодинці, в пустелі, де немає чужих очей,
Наші тіла занурюються у відчуття, як у розпечений до блиску пісок,
Губи зливаються як в морі хвилі,
Час уповільнює свій біг,
Палубу корабля дбайливо віддраює до блиску дбайливий моряк,
Ми йдемо, щоб повернутися.
Ми відкриваємо світ, де тільки ми,
У цій п'янкій таємниці, що кличе.
Де лиш світло й тіні, залишають на піску блаженства слід,
Котрий викарбовується в памяті на рівні підсвідомого та навіки залишається в безодні моря, як перлина на незвіданій глибині,
Виблискує в первозданному, непоказному вигляді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Як восьминіг огорнула щупальцями будні корпорація зла,
Мовчать серця, розтоптані людські права.
Як вітер здуває тендітний лист в осінньому вихорі зла,
Так і людей в утіл у корпорації зла.
Душі, як птахи, у зачині не живуть,
Системно крок за кроком колони йдуть у напрямку безодні,
Ніколи не буде як раніше, погрязлі у гріху
Ми будуємо завтра на осколках надії,
У темниці, де світло вже згасло.
Коли права, як пил, на випаленій землі,
Кожен подих сповнений страху,
Фортеця бездушшя трощить мрії.
Світло свободи тліє тільки в серцях,
Крізь ґратчасті вікна, що погляди пронизують,
Душі в ланцюгах, в болоті бездуховності змарніли.
Шепочуться люди, позбавлені слів.
Палає схід сонця, у калюжах печалі
Тужливі будні і їжачок у тумані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
[quote]Прислухайся чоловіче
З чого зроблені твої черевики
У підошвах яких іще жевріє життя[/quote]
[quote]І коли полум’я виростає
Воно покидає землю –
Вертається до сонця[/quote]
У непроглядному мороці, зберігається таємниця -
Вогонь, що світить, прихований від очей,
У холодній безодні, де панує панічний страх,
Сплітають тіні вічну свою опастку -
Видимий вогонь, але його не торкнутися,
Лише шепіт вітру веде туди,
Де полум'я мудрості в небі іскриться,
Світло життя істинне, що не згасало.
Під руїнами храму, вівтар,
У ньому духовний вогонь, немов на небі Венера,
Світиться після заходу та перед світанком з надією знову зійти,
Крізь пам'ять століть, через терени.
Він освячує світанок, незважаючи ні на що,
І в кожній душі розгорається вогнище духовної мудрості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Сонце, променями пробиваючись крізь темряву,
Малює візерунки-стежки крізь темряву.
На полі борні квітка, самотня,
Світло перемоги проступає крізь рядки.
А попереду, на полі борні,
Прокинеться життя, для нової борні.
Крапля роси на цій квітці,
Немов сльоза на нашій щоці,
На сонці сяє, темряву долає,
Пам'ять втрат в очах оживляє.
Квітка, як символ перемоги, тягнеться до світла,
Після війни, мак розпустився на полі туги.
Крізь рани землі, в попелі втрат,
Він воскрешає мрії про життя,
Його вітер колише, волаючи про втрати.
У попелі туги, червоний на чорному,
Кров козаків на землі України.
Нездоланний дух борців за волю, незламний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
Усе набуте загрожує машині доти,
поки вона наважується бути в стані духу, а не покори.
Щоб прекрасні коливання чудесної руки не були більш хиткими,
щоб рішуча конструкція різала камінь більш жорстко.
Ніде не залишається місця, в якому ми могли б залишитися наодинці,
А вона належить собі в безмовній майстерні.
Вона - саме життя, - вона думає, що може зробити це краще за всіх,
вона наказує, створює і руйнує з однаковою рішучістю.
Але існування все ще зачаровує нас; у сотні місць
воно все ще залишається витоком. Гра чистих
сил, до якої не торкається ніхто, котрий не схиляє коліна і не захоплюється.
Слова так само делікатно виходять із невимовного...
І музика, завжди нова, з найтрепетніших каменів,
будує свій божественний дім у пустому просторі.
***
Погляньте на квіти, ці вірні земному,
яким ми простягаємо долю з краю долі, -
але хто знає! Коли вони пошкодують про своє в'янення,
нам належить стати їхнім покаянням.
Усе хоче плисти за течією. А ми ходимо, як скаржники,
на все налаштовуємося, обтяжуючи себе тягарем;
О, що ми повинні робити для вчителів-споживачів!
Бо вічне дитинство - це їхня насолода.
Якби хто-небудь занурив їх у глибокий сон, і вони б заснули
глибоким сном з речами-: о, як легко він прийшов би
наступного дня, із загальної глибини.
Або, можливо, він залишився б; і вони розцвіли б і прославили
його, наверненого, який тепер схожий на вашого,
до всіх безмовних братів і сестер на вітрі лугів.
***
Взгляните на цветы, эти верные земному,
которым мы протягиваем судьбу с края судьбы, -
но кто знает! Когда они пожалеют о своем увядании,
нам предстоит стать их покаянием.
Все хочет плыть по течению. А мы ходим, как жалобщики,
на все налегаем, отягощая себя тяжестью;
О, что мы должны делать для учителей-потребителей!
Потому что вечное детство - это их наслаждение.
Если бы кто-нибудь погрузил их в глубокий сон, и они бы уснули
глубоким сном с вещами-: о, как легко он пришел бы
в следующий день, из общей глубины.
Или, может быть, он остался бы; и они расцвели бы и прославили
его, обращенного, который теперь похож на вашего,
ко всем безмолвным братьям и сестрам на ветру лугов.
[b]Видос про то, чтобы не шли здыхать, а думали головой[/b]
Знал и молчал!
Как и все.
Был полк, осталась рота,
Всем зашили видно глотки.
Наркотрафик тут и там,
Наркоман тут атаман!
Блогеры пошли на штурм,
Это бум! Мертвые подняли шум!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5K6BMTX5J4[/youtube]
-Кто предатель?
-Командир!
-Мир спасет лишь только мир!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QPwytnJ6jLg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Ніщо так не тішить, як сміх,
Немов зірки, що розсипаються в небі,
Збираємо в цю мить ніжність у долонях,
У кожному погляді - цілий світ, оточений світлом.
Потри долоні, зігрій,
Все з хріном, все з прянощами
Життя - на багато краще тещиного поцілунку.
Що може бути краще за дим сигарет, коли він обіймає вечір,
Як старий друг пляшку недопитого коньяку,
Що залишає солодкий прикус на губах,
І чужого чоловіка, що вкрадливо шепоче в темряві,
Немов таємниця.
Ходи конем по полях недосказаних слів.
Вуха у мене як у осла,
Звисають, ловлять вітер,
Шепочуть таємниці старих доріг,
Змішують життя з ароматом віскі.
Роги на все життя, як не крути,
Уперто ростуть, тягнуться до світла,
Шия ж дружини витягнута вдалину,
Як місячне світло на гладь води,
Погляд її метається серед зірок,
У кожному подиху - вічність,
У кожному зітханні - рай.
Вона стоїть, як дерево біля річки,
Гілля її простирається до неба,
А серце стукає, як вітер у листі,
Усе, що було, живе в цій тіні.
Поруч кума,
Шепіт її слів зводить обох з розуму.
Тільки вона вживається в роль,
Коли всі почуття на вазі.
Живу ніби дятел
В мішаному лісі,
Головка в різьбі кори,
Стукає ритм життя,
Дозволяючи чути серце лісу.
Зелень ніжно огортає,
Гілки нашіптують жіночі таємниці,
А сонце, пробиваючись крізь листя,
Малює золоті стежини на землі.
Перестрибую з гілки на гілку.
За деревом дерево, у кождому дуплі свій рай,
Мов та пчілка збираю нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
В тесті використано твори Liza Bird та Oreol.
Як швидко десь поділось літо,
Осінній пролетить, вмить відлік,
Життя, вже зрозуміло, вміє,
Волоссю додавати іній.
На віддалі, знайомі люди,
Потоком божевільних буднів...
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
[quote]Король - не шут, ним теж роблять ходи в ході гри.[/quote]
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій,
У кожній клітині потаємна історія, у кожній частині дошки - битви долі.
Зберігають мовчання пішаки, сльози на обох частинах дошки,
Кривава правда під покровом гри -
Партія, що набуває реальності в тіні інтриг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
[quote]А ти бачиш, кий воно хрін ворушиться на горбі?.[/quote]
Чорт усередині - копірка людини,
Певно то рок, усередині, в людині - чорт!
Ті, хто живуть, не знають про те,
Що дружбу водять з ним, з хромим.
Страждання - їжа, для тіней з безодні.
І немає відмінностей між тобою і ним.
Нежить покарана тим, що вона і є - нежить,
Несе вона хрест зла.
Господь править, сидячи на чорті,
А люди-чорти бродять у темряві,
І на обличчі в них жах страху.
Зла людина жахлива і в темряві
І у мороці, де коріння зла проросло.
Смерть - лише старт, не видно межі мукам в ній .
І в кожній тіні прихована - реальність,
Кров холоне в жилах, коли звучить передсмертний поклик,
Прощавай, пізнай свій крах, у цьому полум'ї зла!
[quote]***Не видно межі страху, гріх лиш міра краху***[/quote]
Нежить уже тем наказана, что она нежить
Черт внутри – копирка человека,
Судьбы намек – внутри в нас черт!
Те, кто живут, не ведают о том,
Что дружбу водят с ним, что все потом.
Страданья – пища, для теней из бездны.
И нет различий меж тобой и им.
Нежить наказана с рождения, тем, что нежить есть она,
Несет ли крест она Христа ?
Господь правит, сидя на черте,
А люди-черти бродят в мраке,
И на лице в них ужас страха.
Злой человек ужасен и во тьме,
Во мраке, где корни зла взросли.
Смерть – лишь старт, не виден муки в ней предел.
И в каждой тени скрытое – реальней,
Кровь стынет в жилах, корда звучит предсмертный зов,
Прощай, познай свой грех, в этом пламени зла.
*Сонет написаний мною двома мовами, можливо роздвоєнність як те тлумачення теж в нас від лукавого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6CS3-_fYLV0[/youtube]
Маразматики у руля-
Кровавые моря.
Против воли
За их счастье -
Маразматики при власти.
Горстка воров правит в кошаре,
Им все на шару,
Думают одно,
Говорят другое,
Рука руку моет.
Чужими руками...
Плывут бабки сами.
Внутренне угнетение,
Внешняя агрессивность -
Вот и вся креативность.
Искусственно созданная
Возможность, пропаганда войны,
Нетерпимость к иным.
Подрыв изнутри,
Неизбежный конец -
Порабощение, система угнетения.
Совок, в совке мы.
Гниль по сути й изнутри.
Мир им не нужен, кровь в каждой луже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Навіть дерево сторічне
З плином часу увяда,
Листячко своє скида,
Всіх охоплює журба.
То природньо й зрозуміло.
-Мова ж дерева жива!
Шелестить його листва.
Наше дерево в журбі,
З шершнем лиш, на самоті.
Цей шкідник крізь дірочки
Соковитою смакає,
Ненажера пошкодує.
Дерево давно репить,
Віття всеє обламало,
Загибель люту відганяло.
Вірило воно в підмогу, все від Бога, все від Бога.
Просить в братиків-дубочків:
-Поможіть мені, синочки!
Ті, чуби повідвертали,
Віттям грізно замахали.
- Ти, старий, трухлявий пень,
Голомониш не перший день,
Знать пора уже прийшла,
Ось тобі уже й пора.
Ми б і раді підсобити,
Ти ж - розносиш паразитів.
Лиш вогнем, лише з вогнем,
Твою жертву ми сприймем!
[i]* продовжити почату мною тему можна перекладом сонету Райнер Мария Рильке[/i]
квіти, нарешті, звернулася до своїх оргазмічних рук,
(руки дівчат минулого і сьогодення),
які часто лежали на садовому столі від краю до краю.
лежали, втомлені і зранені,
чекаючи води, яка знову воскресить їх
від смерті, яку вони прийняли, і тепер
знову підняті між струмливими стовпами
чуттєвих пальців, які роблять
Навіть більше, ніж ви припускали, сяючі,
коли ви знову опинилися в глечику,
Повільно остигаючи і зігріваючись, дівчата, немов сповідуючись,
віддаючи себе, як втомлюючі, виснажливі гріхи,
які, будучи зораними, вчинили гріхи, які вказуючи
на них, знову сліпуче пов'язані із тобою.
***
цветы, наконец, обратилась к своим оргазмическим рукам,
(руки девушек прошлого и настоящего),
которые часто лежали на садовом столе от края до края.
лежали, уставшие и израненные,
ожидая воды, которая снова воскресит их
от смерти, которую они приняли, и теперь
снова подняты между струящимися столбами
чувственных пальцев, которые делают
Даже больше, чем вы предполагали, сияющие,
когда вы снова оказались в кувшине,
Медленно остывая и согреваясь, девушки, словно исповедуясь,
отдавая себя, как утомительные, изнурительные грехи,
которые, будучи вспаханными, совершили грехи, которые, указывая
на них, снова ослепительно связаны с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
У паралельних світах, де благодать рікою текла
У заморських країнах жили титани, небесні велетні,
Але тьма незримо із зовні прийшла, карликам знання сили дала,
Для велетнів створили перепони, ноги загрузли, титани упали.
Підступно вставши на шлях обману, у владу обрали там тирана,
Скували могутніх, з небес та в безодню, у в'язницю, в трясовину,
Відрубали голови, як гілки дуба, і на піках стояли тіла їх могутні похмуро.
Правлять там меси гноми свої, кров всіх безвинних - у русло ріки.
Земля ж титанам - Батьківщина й мати,
Той камінь на серці не може підняти.
На голе тіло наділи холстницю.
Тілу безгрішному закрили очі, скували дух.
Її син - Прометей, у грудях якого серце горить,
Клює йому груди орел багатоликий, у імлі, де неправда одна процвітає,
Страждає вона, в терновому вінку смерть приймає..
***[b]Сонет о прошлом, которое повторяется снова и снова[/b]***
В параллельных мирах, где благодать рекой текла
В заморских странах жили титаны, небесные великаны,
Но тьма незримо из вне пришла, карликам знания силы дала,
Для великанов создали преграды, ноги увязли, титаны пали.
Коварно встав на путь обмана, во власть избрали они тирана,
Сковали могучих и с небес да в бездну, там заточили в тюрьму, у трясину,
Отрубили головы, как ветви дуба, и на пиках стояли тела их мрачно.
Правили мессы гномы свои, лилась кровь титанов в русло реки.
Земля же титанам - Родина и мать,
Тот камень на сердце не может поднять.
На голое тело надели плащницу.
Жизни безгрешной глаза закрыли, сковали дух.
Ее сын - Прометей, в груди которого сердце горит,
Клюет ему грудь орел многоликий, во мгле, где неправда одна процветает,
Страдает она, в терновом венке смерть принимает.
In parallelen Welten, wo die Gnade wie ein Fluss floss
In fremden Ländern lebten Titanen, himmlische Giganten,
Doch die Dunkelheit kam unsichtbar von außen, gab den Zwergen das Wissen um die Macht,
Denn die Giganten schufen Hindernisse, ihre Füße sanken, die Titanen fielen.
Sie gingen heimtückisch den Weg der Täuschung und wählten einen Tyrannen an die Macht,
Sie ketteten die Mächtigen, vom Himmel und in den Abgrund, ins Gefängnis, in den Sumpf,
Ihre Köpfe wurden abgeschlagen wie Eichenzweige, und ihre mächtigen Leiber standen auf den Gipfeln in Finsternis.
Dort feiern die Zwerge Messen, und das Blut aller Unschuldigen wird in das Flussbett gegossen.
Das Land der Titanen ist das Mutterland und das Vaterland,
Der Stein auf dem Herzen kann nicht aufgehoben werden.
Ein Tuch wurde über den nackten Körper gelegt.
Die Augen wurden geschlossen und der Geist wurde an den sündlosen Körper gekettet.
Ihr Sohn ist Prometheus, dessen Herz in seiner Brust brennt,
Ein vielgestaltiger Adler pickt an seiner Brust, in der Dunkelheit, wo nur die Falschheit gedeiht,
Sie leidet und stirbt in einer Dornenkrone.
* мови сонетів вибрані не випадково
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
Гаї та ліси - священні місця.
Нині і повсякчас, від кола й до кола!
Навколо гаю, навколо дуба, все йде завжди по кругу...
На морі на окіяні
на острові Буяні
росте дубище,
на дубищі - сучище,
на сучищі сундучок...
Голочка й Кощея шок.
На острові Буяні стоїть дуб,
ні голий, ні одягнений.
На суках білий світ тримається!
Нині і повсякчас і від круга до круга!
Дуб як фортеця стоїть,
Своїм листям він ворушить,
Сучища розставляє,
Гаї від Богів охороняє.
Навколо дуба сосни,
Навесні пісні співали...
Голками ніжно шепотіли...
Плани з надій у життя перевтілювали.
Співали дубу про кохання
І на очах вони зростали.
У холоді й холоднечі
Сосни силу знайшли...
У зимову пору
У небо вросли.
Заздрість й інтриги
У хід тут пішли.
Дуб із берізками дружив,
Їх дружбою він дорожив.
Біля них свій вік прожив,
Чашу горя осушив, усіх подруг він схоронив.
Зимо ногами сніг топтав, біля коріння сніг і розтанув.
Але тінь сосни, біля самого його коріння,
ця тінь таємно від дуба ковтала тепло,
Адже він не знав, що вона, змію, голкою увігнала йому під кору.
Із заздрості й зла, не від ума,
Зі злою посмішкою на вустах,
Танцювала зимою навколо ствола з подругами в такт,
Обіймаючи морок, колола голками в стовбур, щоб сік пішов.
Голки змішалися із зеленим листям,
Це трапилося, звісно, навесні.
Ось так у лісі, у хвойній тіні,
Померк наш дуб у тіні сосни.
***
Рощи и леса – священные места.
Ныне и присно и от круга до круга !
Вокруг рощи, вокруг дуба, все идет всегда по кругу..
На море на окияне
на острове Буяне
растет дубище,
на дубище - сучище,
на сучище чудище..
На острове Буяне стоит дуб,
ни наг, ни одет.
На суках белый свет держится!
Ныне и присно и от круга до круга !
Дуб как крепость стоит,
Своею листвой он шевелит,
Сучища расставляет,
Рощи от Богов охороняет.
Вокруг дуба ели,
Весной песни пели…
Иголками нежно шептали …
Планы с надежд в жизнь воплощали.
Пели дубу о любви
И на глазах они росли.
В холоде й стуже
Ели силу нашли..
В зимнюю пору
В небо вросли.
Зависть й интриги
В ход тут пошли.
Дуб с березками дружил,
Их он дружбой дорожил.
Возле них свой век прожил,
Чашу горя осушил, всех подруг похоронил.
Зимой ногами снег топтал, возле корней снег и растаял.
Но ель, как тень, у самых корней,
Тайно от дуба глотала тепло,
Он ведь не знал, что она как змею иголки вогнала в душу его.
С зависти й зла, не от большого ума,
Со злобной улыбкой зимой на устах,
Танцевала вокруг с подругами в такт,
Обнимая мрак, колола иглами в ствол, чтоб сок пошел.
Иголки смешались з зеленой листвой,
Это случилось конечно весной.
Вот так в лесу, в хвойной тени,
Померк наш дуб в тени сосны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
І вихованішими були
І мудрішими,
Щоб б там не казали -
Були щасливішими.
На нашу ж голову
Знайшли ліки від сивини,
Проте самі їх не вживають.
***
Чому люди не теє співають,
Чому в ефірі не ті, не тії мотиви
лунають?
Може тому і вбивають,
Ні милосердя, ні людяності
зовсім не мають,
Стая свиней у корита, у корита.
Шулерська карта
Ніким не бита.
Зек хазяїн України?
Скрізь могили, скрізь могили.
Що ж ми, це все зробили лише вони?
Слухали давно не те
Та й співали не про те.
То розплата нам за все?
За ту байдужість,
за кар'єризм,
Знову ж крокує
світом фашизм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Американський інструктор:
-Основа прийому – правильне положення рук.
В тому випадку, коли він спробує відштовхнути вас -
ваші руки опиняться в ідеальному положенні,
ви просто піддаєтеся його тиску на вашу голову,
після чого захоплюєте кисть супротивника,
і проводите вузол передпліччя — американо.
-Та це ж те, що треба!
-вигукнув Вовочка,
-Це і буде наша зброя відплати,
-Ставте частіше Путіна в партер !
***[b]Сердце запело[/b]***
Твоим именем болезнь называется
От нее лекарств не найти.
Буду болеть, пока сердце в груди разрывается,
Пока под Луной - Я и Ты...
С твоим именем в мыслях спать я ложусь
Произнося его утром проснусь.
В ясный день оно мне ласкает уста.
Это болезнь, я не свята.
С годами любить я не устану,
Твою исцелю любую я рану.
До безумия, до боли..
Связаны одной судьбою.
А потом...
Не страшен й гром..
Мы всегда, везде,
Вдвоем.
* Очень часто услышав мелодию, мы напеваем ее внутри, про себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Було це наче минулого літа:
-Моя дружина Еврідіка
збирала зі своїми жвавими подругами
весняні квіти,
в густій траві причаїлась змія,
доля в німфи була така.
Укус й обірвана нитка життя.
Та
любов, що живе, не помре ніколи.
Крізь ритми смерті,
як кроки вальсу,
лунав в унісон мелодії любові поклик
із царства Аїда до мирського життя,
до буття.
Ніхто зі смертних її не чув,
Та всім відомий хвилі шум, хвилі шум.
Сміх і сльози,
Сміх крізь сльози
І любов, що живе, крізь смерть теж пройде, у вічній грі
душі - живі.
Про своє горе,
про муки розбитого кохання,
про свою тугу співав Орфей.
Все царство Айіда зачарував спів Орфея
сльози смутку тремтіли на віях Персефони.
Назад до життя, до світла сонячного, подалі
Із царства тіней.
Від радості по тропинці із сліз
Пливла по річці Літа вона
Еврідіка в обійми
свого, її чоловіка.
Надія, як зірка, у небесах запалилася.
І все здійснилось, все здійснилось.
Навколо дедалі світлішало.
Тепер ясно розгледів би Орфей тінь дружини.
Нарешті, забувши все, він зупинився і обернувся.
Крізь морок і страждання - світло пробивається.
З коханою в обіймах він став – Богом, вона - Луною.
У кожному серцебитті, у кожній сльозі,
Вічність душі відбивалась ві млі.
Простяг руки до Еврідіки,
але далі, далі тінь і зникла в темряві.
Немов скам’янілий
стояв Орфей,
охоплений розпачем.
Йому довелося пережити вдруге її смерть,
винуватцем якої був нажаль він сам.
Мораль така:
В Стікс двічі не ввійти,
поки живий – люби!
Літа, літа…
назад
вороття нема,
нема.
Айіда слова :
Під час подорожі по підземному царству ти не повинен оглядатися.
Пам’ятай! Оглянешся — і зараз же покине тебе вона.
Така смерть, таке й життя.
Дороги назад, вороття нема. Любов – сліпа, любов – сліпа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
На небесах,
Там, де новий день
Малює чарівні краєвиди,
Там дівчина, хмаркою,
З висоти небес
часом то проявляє образи,
то поспішає в вічність.
Вона як мрія, вона - Марія.
До неї тягнеться душа моя,
Крізь непрохідні ліси тіней,
шторми буття та темряву
страхів і розчарувань.
Одягнулося небо в хмари,
Сум спустився й осів на душі.
Як же ж жити мені так!
Бачити в небі цю красу,
цей дивовижний стан,
що манить, збавляє та в мить
тане на білому ложі.
Чи, вмираючи, знову зійду,
чи знайду там, зустріну Марію?
Чи у слід за хмарою, за Марою,
в ефірі непроявленості
нічого так й не зоставлю.
[b]З небесами продовжу шлях до спраги?[/b]
Дві хмари в небесній імлі
Забирають душу у світло.
Боженько, мій Боже,
в тебе я вірю,
з тобою усі марення й моєї душі надії!
[b]Велич твоєї душевної сфери
Переповняє Землі атмосферу![/b]
Туди, де істина сіяє,
де хмари вічно нас чекають,
у світі, де зірки шепочуть,
і Місяця світло - як мудрість давня,
чую я тихий поклик Мари.
Ніжний, як сон, у тиші нічній.
Вона летить, як вітер у полях,
Пестячи листя, танучи в світанку.
Вдихаючи життя в заблудлі мрії,
я любов'ю горю,
але тінь турботи тягнеться за мною,
немов хмари, що ховають світло.
У ритмі серця чую її кроки,
що йдуть у небеса, в обіймах весняних літ.
Та міцно тримає надія мою душу,
на шляху у світ, де пристрасть і мрія,
На божі небеса, де можливо все,
Де ми з нею зійдемося назавжди.
Станемо єдиним подихом,
хмаринкою у пустоті,
Тією дощовою краплиною,
яка засяє в моїх долонях.
Вона рідко,
так рідко, відвідує Землю,
Проте вона завжди в мені й в тобі.
Вона покрив денного неба,
Вона захист від пекельного вогню,
Всесильного божого гніву.
Вона наш притулок і захист.
Божа милість до небес,
Христос воскрес!
Славімо його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
[quote]Сумашедшие могут говорить что угодно, но им нельзя давать мегафон![/quote]
[b]В удавке[/b]
Империи зжимают
Шею мою..
А я все пою,
А я все пою.
[b]Эти руки не брали [/b]
Партнеры, партнеры..
Мы ведь не в доле.
Он брал..
А долги?
Должны снова мы !
[quote]Им важно выглядеть хорошо, когда они творят ЗЛО[/quote]
[b]За русским кораблем[/b]
Маск
маски снял?
В чем й чья вина ?
Правде хана?
Иди на...
Иди на...
[b]Единый марафон[/b]
Бежать должны все,
Добегут немногие.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cxiZASLCs7E[/youtube]
Петька выскочил на крыльцо и
пальнул в воздух из нагана :
-Тише, граждане, Чапай думать будет.
Ни на одного блогера его слова не произвели впечатления.
— Я думаю…
- Я полагал бы…
Командир уже принял другое решение! И, по-моему, оно правильное.
— Ну, на то, что вы тут говорили, — наплевать и забыть.
— Гляжу я на тебя, "Василий Иванович": непостижимый ты для моего разума человек. Наполеон! Прямо Наполеон!
— Хуже, Петька, хуже! Наполеону-то легче было, ни те пулемётов, ни аэропланов. Благодать!
Мне тоже на днях вот девять самолётов прислали.
Одного бензину, сволочи, жрут – не напасёшься!
— Дядь, за что люди на смерть идут?
— Красиво идут!
— Интеллигенция!
— Каждому хорошей жизни хочется!
— Счастливые вы! Счастливые вы с Петькой, молодые! Вся жизнь впереди.
— А ты что же старый, Василий Иванович?
— Ну, старый не старый, а всё уж не как Петька. Вот поженитесь. Война кончится, великолепная будет жизнь. Знаешь, какая жизнь будет? Помирать не надо… Так помирать-то кому же охота. Да борьба у нас такая! Либо они нас, либо мы их.
— Нет, мы их!
— Амба, Василий Иванович, отступать надо.
— Врёшь, не возьмешь!
https://2nskgym.ru/o-muzee/nash-parovoz-vpered-leti/
https://lib-lg.com/eshchjo/kraevedam/kraevedcheskie-resursy/luganshchina-dokumenty-sobytiya-fakty/istoriya-luganshchiny/7084-nash-parovoz-vpered-letit
* Старые песни о главном.
Анекдот, анекдот, какой анекдот
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Не хотите жить..
по средствам?
Людожеры,
вопрос к вам.
Риторический вопрос,
ведь на зависть
Вырос спрос.
Власть живет не по средствам,
Колапс тут
И колапс там.
Швы горят,
не ясно вам?
Риторический вопрос,
ведь на вывоз
Вырос спрос.
Власть везде -
марионетки,
На коробке
этикетки.
А живут
не по средствам,
Колапс тут
И колапс там.
Нет предела агонии -
Закономерность
в колонии..
Надзирателей картель,
постоянный
беспредел.
*Коллапс (от лат. collapsus «упавший») —сленг, угрожающее жизни состояние..
*Agonia — борьба) — терминальное состояние организма, предшествующее наступлению смерти..
*карте́ль -Одна из форм монополий — союз крупных предпринимателей ...на рынке, извлечения самой высокой прибыли.
*коло́ния-страна, насильственно захваченная и эксплуатируемая метрополией, лишённая государственной самостоятельности.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Я прижимаюсь, прижимаюсь к твоим рукам, к твоим рукам
Мне в них тепло, тепло зари, услышь же зов и полюби.
Нежнее мягких всех шелков -
Натруженные, уютные твои ладони, твои ладони.
Закрой меня плечами от тоски, от одиночества спаси.
Спрячь меня в объятьях от тревоги.
Твой взгляд надеждой озарит, меня влечет он как магнит,
Внутри зажег ты огонек, хотя б часок, хотя б часок.
Согрелась им, теплом твоим, и потекли и потекли ручьи, ручьи.
Улеглась в миг непогода.
И грязью мутных полутонов
Не вкралась во взаимность стужа.
В тебе биением сердечным звучит - оргазм моей любви
Прижмись же крепко очень крепко! Не против я... Хочу любви.
Послушай - ветер вот утих.
А как грозился бурей нас сразить!
В тебе биением сердечным звучит
И манит, проникает,
О как же это возбуждает,
Лед в ладони тает, тает. теплом любви нас наполняет.
[b] Ты...-.... Солнце мое.[/b]
Я тяну тебя, я тяну тебя,
Я тяну тебя к себе.
Ты..., .... Солнце мое.
Я связываю тебя, я связываю тебя.
Я связываю все воедино.
Меня тянет к тебе, меня тянет к тебе.
Меня тянет к нему.
Магия вокруг ....
Желание ради желания,
Мой секрет.
Ты, ты уже здесь.
Я рифмую, я рифмую,
Я рифмую, я рифмую
Рядом, рядом
Рядом, рядом, рядом стою я
Заплетаю, заплетаю
Я плету в твою косу
Свою любовь, свою любовь
Магия, магия
Магия моя
Я притягиваю тебя,
я притягиваю тебя,
Я тот, кто притягивает.
Моя дорогая, моя дорогая
Меня влечет к тебе
С твоим сердцем
Я связываю свое сердце
Моя магия, моя магия
Моя страсть, моя страсть
Я тяну тебя, я тяну тебя,
Я притягиваю тебя
Ты...-.... Солнце мое.
Ты...-.... солнечный зайчик.
Сияющая зая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Так само, як майстер
квапливо наносить справжній мазок,справжню лінію:
так само, як дзеркала часто забирають
єдину посмішку дівчат,
коли вони зустрічають ранок на самоті,
або в блиску святкових вогнів
І в диханні справжніх облич,
згодом залишається лише віддзеркалення,
Того, що колись бачили очі в
в довгому сяйві камінів:
Назавжди втрачені проблиски життя,.
О, земля, хто знає втрати?
Лише той, хто з хвалою в голосі
співає серцем, що зрослося з цілим.
Tak jak mistrz malarstwa
pośpiesznie nakłada prawdziwą kreskę, prawdziwą linię:
Tak jak lustra często zabierają
jedyny uśmiech dziewczyny
gdy samotnie witają poranek,
lub w blasku świątecznych świateł
I w oddechu prawdziwych twarzy,
a potem pozostaje tylko odbicie,
tego, co oczy kiedyś widziały w
w długim blasku kominka:
Przebłyski życia utracone na zawsze.
O ziemio, kto zna stratę?
Tylko ten, kto śpiewa z uwielbieniem w swym głosie
śpiewa sercem, które jest jednością z całością.
Так же, как мастер
торопливо наносит настоящий мазок, настоящую линию:
так же, как зеркала часто забирают
единственную улыбку девушек,
когда они встречают утро в одиночестве,
или в блеске праздничных огней
Так и в дыхании настоящих лиц,
со временем остается лишь отражение,
того, что когда-то видели глаза в
в лучах каминных огней:
Навсегда утраченные проблески жизни.
О, земля, кто знает потери?
Лишь тот, кто с хвалой в голосе
поет сердцем, что сросся с целым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Де-ін-де, в тридесятому царстві,
жив цар, і було в нього три сини.
От прийшов час — треба їм вже й одружуватися.
От цар покликав їх до себе та й каже:
— Сини мої, соколи мої!
Дійшли ви літ — час уже вам подружжя шукати.
— Візьміть же, — каже, — діти,
луки срібні, накладайте стріли мідяні
та пускайте в чужі землі далекі:
де в кого стріла впаде,
там нехай молоду й бере.
Вийшли брати на широкий батьківський двір,
натягнули свої тугі луки і вистрілили.
Пустив стрілу старший брат.
Впала стріла на боярський двір,
і підняла її боярська дочка.
Пустив стрілу середній брат —
полетіла стріла до багатого купця у двір.
Підняла її купецька дочка.
Пустив стрілу молодший брат,
Іванко — загула стріла та й упала не далеко не близько —
коло села в болоті.
На купині сиділа жаба і взяла ту стрілку.
Два дні ходив Іван по лісах та по горах,
а на третій день зайшов у болото.
Трясина, на лататті Бачить —
сидить жаба та його стрілу тримає.
—Жабко, жабко, дорогенька, не розбий моє серденько, дай, Віддай мою стрілу, тебе заміж я візьму!
—Лише тому її дам, хто полиже там і там.
Що ж Ванюшці та робити,
Прийшлось жабу полюбити,
Приклав жабу до грудей
Заспівав як соловей.
Жаба дівкою вмить стала,
Мов та сойка щебетела.
Поклала Ванюшку жаба спати,
Зняла з себе кожушок
жаб’ячий отой кусок,
обернуласу у дівчину,
у премудру Василину.
— Ква-ква-ква
Йому щебече,
Скоро буде й в нас малеча.
Взяла густеє решето,
дрібне сито, просіяла борошно,
замісила тісто біле,
спекла в печі коровай —
пухкий, м'який, духмяний.
Прикрасила різними візерунками :
з боків — міста з палацами,
садами та баштами,
зверху — птахи летючі,
знизу — звірі хижі. П
оклала коровай на золоте блюдо,
потім кожушок наділа — і знову стала жабою.
— Ква-ква
Ляпота, ляпота.
Ось настали і свята.
Коли це став дощик накрапати, Іван-царевич каже:
— Це моя жіночка люба дощовою росою вмивається!
Брати сміються з нього.
— Чи ти, — кажуть, — здурів, що таке торочиш?
Коли це блискавка блиснула, Іван-царевич і каже:
— Це моя жіночка у коштовне вбрання вбирається!
Брати тільки плечима здвигають: був брат такий, як і треба, а то здурів.
Коли це як зашумить, як загримить грім, аж палац затрусився, а Іван-царевич і каже:
— Оце вже моя голубонька їде!
Коли так, приїхала під палац карета — шестеро коней запряжені — як змії! Вийшла Василина Премудра з карети... Аж поторопіли всі — така гарна!
Царівна жаба!Царівна жаба!
Ото пообідали; вийшли у двір:
почали музики грати —
батько став запрошувати танцювати.
Невістки не хочуть. «Нехай вона танцює!»
От вона як пішла з Іваном у танець, як зачала танцювати,
то й землі не торкнеться — легко та гарно!
А це: махнула правим рукавцем,
куди шматочки кидала, — став сад,
у тому саду стовп і по тому стовпу кіт ходить:
догори йде — пісні співає, а донизу йде — казки промовляє.
Танцювала, танцювала, — далі махнула
й лівим рукавцем — у тім саду стала річка,
а на річці лебеді плавають.
Усі так дивуються тим дивом, як малі діти.
Царівна жаба!Царівна жаба!
— Знаю, знаю! — говорить Баба-Яга.
Голка — в яйці, те яйце — в качці, та качка — в зайці, той заєць — в кованій скрині, а та скриня — на верхівці старого дуба. І дуб той у дрімучому лісі росте.
Зрадів царевич, розбив яйце, дістав голку і відламав у неї кінчик. І ...
пішов у палати.
Зумів каже мене ти знайти, тепер я навіки твоя буду!Буду, буду.
От і грає Іванятко мило так у дуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Борознить мій човен цей океан, адже я капітан, адже я капітан
Мій корабель пливе і в штиль, і в шторм,
Він повинен доплисти, такий закон, морський закон.
Де по кайфу бананам, апельсинам і манго,
Де, не знаючи інсомній, сплять кораблі, де не видно землі, де не видно землі,
Там з капітаном танцювала я танго
І відтоді, щойно згадаю, порхаю, порхаю.
Не пам'ятаю нашивок, не пам'ятаю фуражки.
День був спекотним, як салса, жали туфлі злегка.
Пам'ять геть відібрало, але пам'ятаю мурашки,пам'ятаю мурашки
У мить, коли він торкався до сукні, до.., до руки.
Аромат його шкіри я вдихала ніздрями, вдихала ніздрями
Але сказав він: " Пані ! У нас вихідний,
Ви прекрасні, нумо, нумо з нами,
на танго - по морю, по морю, ногами, ногами!"
Відразу стало прохолодно на душі, засіяли вогні , в мені, в мені
Я подумала: "Гаразд, що ж я, не помру ж!
А танго- то свято, так само, як й море, кожна жінка в обімах щоночі лиш тоне, стогне".
Корабель повинен плисти не знаючи,
Хто ним керує ,
З тієї причини, його лише сенс доплисти,
Не знаючи, ким він страстно коханий...
Я, звісно, не стану розпадатися на частини,
І, синицю взявши в руки, волю дам журавлю,
Але шепну капітану: "Ви - предмет моєї пристрасті!
Тож я і в розлуці Вас як колись вас люблю! Вас люблю"
Цікаво, який із штормів буде останнім,
Підводні рифи пропорють черево,
Мій корабель пливе і в штиль, і в шторм,
Він повинен доплисти, такий закон, морський закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Guardate quanto autunno c'è!
Pieno come una coppa di vino,
E questo è solo l'inizio,
È solo l'inizio
È pieno di foglie
Che si possono portare in un cesto
E l'erba è così rigogliosa,
L'erba è così rigogliosa che chiede di essere tagliata.
È l'estate, imbottigliata,
Il malto ronza sugli scaffali.
I tappi stanno per scoppiare,
Non manca molto.
E qui l'appassimento sta crescendo
È il momento delle mele della dissolutezza.
Rosse, erbacee, frondose,
In un bicchiere di shaker con cubetti.
Su una pietra calda.
Una lucertola siede ancora.
Erba, erba di serpente
Vortici di saggezza flessibile.
Fieno secco e mielato
Con il vento sul prato si erge.
Sospira, profuma l'aria
E si calma di nuovo.
Le nuvole si posano sullo stagno,
Come fiocchi in un bicchiere d'acqua.
Io schizzo delicatamente con il mio bastone,
per non disturbare il tempo.
Il sole è entrato in profondità
Nell'acqua, in me e nella terra,
Il vento ci chiude gli occhi.
Il calore sta dormendo.
Il profumo della foresta viene dalla cucina:
Gli aghi di pino bollono nell'acqua bollente.
Questo infuso l'ho inventato io:
La foresta bolle nell'olio dorato.
E le poesie le ho scritte io.
Non so se saranno utili,
Le scrivo lentamente, lentamente,
con amore, tristezza e stupore.
E tu, mio lettore,
lentamente, lentamente le leggi
La grande estate sta morendo
E incontra l'autunno, incontra l'autunno.
Berrò un bicchiere d'autunno,
tornerò al parco vuoto,
Sulla terra fredda e scura
Salterò sotto la luna luminosa.
Подивіться, як багато осені!
Повна, як чаша вина,
І це лише початок,
Все лише на початку.
Пора повна листя.
Його в кошику можна нести,
І трава така пишна,
Трава така пишна, так і просить - скоси мене, скоси.
Літо, у пляшки розлите,
На полицях солод гуде.
Пробки ось лопнуть,
Недовго лишилось чекати.
А тут в'янення росте
Пора яблук розпусти.
Червоне, трав'янисте,
У склянці шейкера з кубиками.
На розпеченому камені
Ящірка все ще сидить.
Трава, зміїна трава ..
Вихори з гнучкої мудрості.
Сухе і медове сіно
З вітром над лугом стоїть.
Зітхне, пахощі рознесе
І знову заспокоїться.
Хмари лежать на ставку,
Як пластівці в склянці води.
Я обережно хлюпаю палицею,
Щоб не потривожити погоду.
Сонце пішло глибоко
У воду, в мене і в землю,
Вітер закриває нам очі.
Тепло дрімає.
З кухні аромат лісу:
В окропі вариться хвоя.
Я сам винайшов це вариво:
Ліс кипить в золотій олії.
І вірші я сам склав.
Не знаю, чи допоможуть вони,
Пишу їх повільно, повільно,
З любов'ю, сумом, трепетом.
І ти, мій читачу,
Повільно, повільно прочитай
Літо велике вмирає
І зустрічає свою осінь, зустрічає осінь.
Я вип'ю чарчину осені,
У парк порожній повернуся,
Над холодною, темною землею
Під яскравим місяцем стрибатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Wczoraj wieczorem byłem dziwny,
Nie piłem wódki i piwa,
Chciałem mieć syna i córkę,
Przyleciałem, skończyłem.
Migoczące twarze, migające ciała,
I miłość bez przerwy.
Zaczęło się łatwo, jak flirt,
# A potem świat zaczął płynąć
Zmienił moją rzeczywistość
Mój mężczyzna! Z moich snów!
Co mi zrobiłeś?
Łzy namiętności, ból miłości.
O mój Boże, o mój Boże, co ty mi robisz.
Chcę syna i córkę, jesteś w punkcie, jesteś w punkcie!
O mój Boże, co za człowiek, ja nie chcę tylko syna.
Głębiej, głębiej, głębiej, włóż swojego partnera!
Mam dość czułych słów,
Iluzji miłości
Chcę spontanicznie dojść znów.
Pieprz mnie, pieprz mnie.
W nocy za małe rzeczy.
Jestem żonaty, nie pozwolę ci.
Jesteś jak czas, leczysz mnie.
Wiem, że to na zawsze.
Mam dość czułych słów,
Iluzji miłości
Chcę znów być spontaniczna.
Pieprz mnie, pieprz mnie.
Nie jesteś magikiem, jesteś ogierem,
Jesteś ze snu, jesteś odważnym człowiekiem.
Krwawa Mary, francuski burbon,
d I'm crying as I finish this new bottle d
O mój Boże, co za mężczyzna!
O mój Boże, co za mężczyzna!
O mój Boże, co za mężczyzna, chcę od ciebie syna.
A ja chcę od ciebie córkę, koniec historii, koniec historii!
I've been weird this night,
I didn't drink vodka and beer,
I wanted a son and a daughter,
I'm done, I'm done.
Faces shimmering, bodies flashing,
♪ And love without a break ♪
♪ It started out easy as a flirt ♪
And then the world began to swim
¶¶ Changed my reality ¶¶
My man! From my dreams!
What did you do to me?
Tears of passion. The pain of love.
Oh, my God, oh, my God, what are you doing to me.
I want a son and a daughter, you're at the point, you're at the point!
Oh my God, what a man, I don't just want a son.
I want a daughter too. Deeper, deeper, deeper, put your dick in!
I have enough tender words
I've had enough of the illusions of love
I want to be spontaneous again
-Візьми мене, візьми.
At night for little things
I'm married, I won't let you.
You're like time, you heal me.
I know it, it's eternal.
I've had enough of tender words,
I've had enough of the illusions of love
I want to be spontaneous again.
-Візьми мене, візьми мене.
You're not a magician, you're a stallion,
You're from a dream, you're a brave man.
Bloody mary, French bourbon,
♪ I'm in tears drinking a new bottle ♪
Oh, my God, what a man!
Oh, my God, what a man!
Oh, my God, what a man, I want a son from you.
And I want a daughter from you, and that's it, and that's it!
*Ремейк присвячується 10-ій річниці відомої пісні.
Навіть не віриться, який швидкоплинний час.
Пісня присвячується і створена за мотивами твору Марії Чайківчанки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Пісня за мотивами Булата Окуджави,
музика ШІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IXdeEEFiTW0[/youtube]
Нарешті, нарешті...
Збулося...
Піднялось,
Дибом піднялось волося.
Все лягло...
Скільки, скільки ж люду
полягло..
Ціна яка
Цього кіно.
Штрашно?
Кажуть, кажуть ні..
Хайфа!
Цар наш на коні.
Мова яка ?
Як у царя.
Так ось
чому оця біда.
Мовив цар,
немов би Бог,
Все підтримав
наш народ.
-Кайфа!
-Кайфа!
Ось нам і хайфа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Жиди з України
Унікальний то вид,
Їх годує весь світ.
Місця їм в зоопарках
Європи купили,
Цікаво чим
Місця в клітці вони заслужили.
Жиди як не крути,
Не потерпіли
В жодній біді.
Румуни й молдавани,
Такими ж жидами
Теж поставали,
Ледве, ледве
З зоопарків
Цих перевертнів
повиганяли,
В Лондоні сніданок,
В Парижі обід,
Навіть в Нью-Йорку,
в маєтку жив жид.
Певно жидам
Належить весь світ.
мій переклад
поеми про кохання
[b]Кохання[/b]
-Ти пам'ятаєш, серце?
-Ні...
- А я ось пам'ятаю...
Така я файна і щаслива я з тобою -
Любов - весняна квітка ...
Ой,нелегко мені, нелегко..
Жити без тебе.
Сумний і сірий будь-який
Відбутий день...
З'явилася безпричинно
Тінь безіменна.
- Звідки? Хто ти?..
-Бог?
-Нестерпний біль?
-Ти приятель? Колишній?
- Я - Чоловік.
-Вам щось потрібно?
- Так! Хочу...
хочу квітку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
Хоч не файна я на вроду
Та до мене хлопці ходять.
Вже зломали перелаз,
Не лякайся, й ти залазь.
У Марини - апельсини,
У Наташки сливочки,
А у мене, а у Мене,
А у мене - диньочки.
Та хрома, та караката,
А та трішечки вусата,
Та лінива, та безтижа,
Я одна в селі чарівна.
У Марини - апельсини,
У Наташки сливочки,
А у мене, а у Мене,
А у мене - диньочки.
Та при мужі, та вдова,
Та вже ягідка, ще та.
Я ж дівчина молода,
Не красива, все ж струнка.
У Марини - апельсини,
У Наташки сливочки,
А у мене, а у Мене,
А у мене - диньочки.
Ти до мене любий йди.
Стиглі, стиглі диньочки.
Я найкраща Господиня,
От тому й солодкі дині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tc1P89uEPq8[/youtube]
Пару слів
І чую спів.
Соловейком
Кожен звук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDErIyEQFGM[/youtube]
В ритмах серця
Всюди чути.
Буквиці
Вони ж живі.
Ноти й ключ
То від душі.
Пару слів,
А чути пісню.
Голос так
Лунає дзвінко.
Соловейко
Ніби в гаю.
То душа,
Вона й співає.
Простір благом
Наповняє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Кто й когда
Скажите думал
Тут своею головой.
И на нас вновь беззаконие
Прет и прет,
Вновь прет войной.
Золотишко
Й интересы.
А для нас
Одни ж лишь стрессы.
Голова ведь разве есть.
От стыда косится й крест.
Все у них идет по плану.
Кровоточат Бога раны.
Тонет мир в сплошном обмане.
Правят нами тараканы.
Не потравит их никто.
Побеждает в мире зло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Як сказати це тобі,
Проспівати уночі
Серенаду під вікном?
Чи ві сні, жаданним сном?
Краще просто під гітару
Заспіваю та зіграю.
Розкажу, чом по тобі
Серце сохне, я зіграю
Тобі просто під гітару.
Голос твій постійно чую,
Ти чомусь над рівнем неба
Слів не можу більш дібрати.
Словом жаль не передати
Те, що я давно хотів ..
Пам'ять образ оживляє,
В ній душа твоя сіяє
Я співаю уночі ненаписані вірші.
[b]Одним словом.[/b]
Служба в церкві - вистава.
Засідання Верховної Ради -цирк.
Засідання суду - вистава.
Адвокат - злочинець.
Депутат - зрадник.
Суддя - злочинець.
І так же скрізь.
Ми переможемо!
Це певно фейк.
Усі рішення ж приймаються
В залі за закритими дверима.
Одним словом - дійство.
Населення - раби.
Рятівник народу - президент.
Всі , всі посміхнулись.
Одним словом - цирк.
В кого інша віра, погляди,
Є свої власні думки та бажання - ворог.
Ой, їх стає ж все більше.
Одним словом - війна.
А на місці міст
Та недоторканної природи - руїни.
-Невже це Україна.
-Одним словом - ..
-А чи є таке слово то?
-Неосяжна!
[b]Ми такі[/b]
Жорстокі ми, жорстокі.
І це у нас в крові.
Дівчисько синьооке
Гадає по руці.
Жорстокі ми, жорстокі.
Вампіри ми, савці.
Дівчисько синьооке
Ридає у ночі.
Двуликі, хитрожопі.
Усмішка на лиці.
Дівчисько синьооке
Співає нам пісні.
[b]***Сонет людяності[color="#ff0000"][/color][/b]***
Ми - могутня сила.
Але з плином часу,
це лише промінчик
у світлі вічності.
Все, що поспішає,
буде в минулому;
Те ж, що затримується,
лиш відкриває нас.
Любі, не втрачайте
відваги ні в швидкості,
ні в спробі злетіти.
Все заспокоїться:
темрява та світло,
вода та полум'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Поміркувавши
Якого роду та племені,
Кожну людину можна,
Можна віднести до певного
рою.
Ще стою, не падаю.
Рої поступово вимирають,
Хоча бджоли цього й
не помічають.
Маток немає,
Розплодилися трутні.
Робочі пчілки
З автоматами
Захищають, кожна свій вулик.
Роїтись заборонено.
-Всі на захист вулика!
Трутні довічно проголосили себе матками.
Май я!
Не в сенсі Майя!
Не матка,
Девіз рою.
Май мене.
От і мають.
А казали вимерло
Це племя.
Ще не вмерло.
Май я!
Ще й як звучить.
Кольори трішки не ті,
Та жовтий є, він основний.
З двох зробили певно один.
Май я!
Трутням слава!
Опускаємо забрала
І кожна пчілка
Знає своє місце.
-А де ж подівся мед?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Десять років
Греки пруться війною,
На Трою,
На Трою.
Немає героя!
Нема більш героя.
Де той Ахілес,
що піде на хрест?
Небо палає,
Земля помарніла.
Десять років
війни, кров стікає по вилах.
Є скелі, пустелі.
Нема Прометея.
Троянські дари ..
небо горить!
Нагородять "героїв",
з холуїв своїх,
На місці Трої ж-
Курган, що мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
[quote] Ді́тоньки, то прийде таке, шо буде поле всно́ване дротами (а з ким вони будут говорити, вони відки знали?). А птахи будут лі́тати з залізними дзюбами (а ви шо думали, а це літаки[/quote]
Стіни не сірі,
Стіни всі жовті.
Стіни з наказів
та постанов.
Совок, ще жорсткіше,
Тотальний контроль.
Скрізь огорожі.
Всюди забор.
Зона,
Режим. Карантин.
І всюди мурахи
В своїй метушні.
Невже ці руїни
Наш то є дім?
І вже без надії
Нам жити у нім.
Рахунки. Рахунки.
Постійні борги.
Хочеш жити-
Плати.
За кожну годину,
За кожну хвилину,
За кожну усмішку,
За сірую мишку.
Системний контроль.
Через мить
Ти є нуль.
Час як товар.
Гартується сталь.
План цікавий в глобалістів -
Пікселі уже всі мишки,
Всі в мережі лиш живуть,
Всі енергію дають,
Замість білочок впряглись,
Хочуть всі підзарядитись,
От і мусять поділитись.
Час - валюта,
Час - товар.
Нагорда - на
вівтар.
Поклали на
вітар й стожари.
Святий вівтар для них то рай!
Продукт ми є чар, ми годуєм астрал!
https://uamoderna.com/md/kuzmenko-war-in-folklore/
https://shron1.chtyvo.org.ua/William_Walker_Atkins/Osnovy_svitospohliadannia_indiiskykh_iohyniv.pdf
Та не втримати в матриці, у вязниці тих, хто сильний духом, у кожному, в його тілі є ключі, що відкривають всі двері Всесвіту.
Достатньо лише пізнати, хто ти є!
Для багатьох із них наші думки будуть подібні до зерен, кинутих в родючий ґрунт. І в належний час із цихдумок з’являться паростки, які поступово прокладуть собі дорогу до сонячного світла свідомості й дадуть листя,цвіт та плід.Багато з істин тут викладених, не будучи вами визнані негайно ж, з часом переконають у вірності переданихзнань, і тоді вони стануть істинами для вас.
в міру того, як ви будете читатинаші слова, ви будете відчувати нашу присутність майже так само живо, ніби ми були перед вами. Ми духовнобудемо з вами, а, згідно з нашим вченням, учень, який перебуває в гармонійної симпатії зі своїм учителем, дійсновходить у психічний зв’язок із ним і таким чином стає здатним вловити сам «дух» того, що повідомляється, йвитягти з думки свого вчителя користь у такій мірі, яка недоступна тому, хто читає лише холодні буквидрукованого тексту. Сполучені в одне гармонійне ціле, ми будемо разом працювати для спільної метисамовдосконалення, зростання, розвитку й розквіту духу.
Людина набагато більш складна істота, ніж це зазвичай вважають. Вона не лише має тіло і душу, але вона є щей дух, який володіє душею, яка проявляє себе в декількох формах ‒‒ «провідниках свідомості». Ці провідникискладаються з матерії різної щільності. Фізичне наше тіло ‒‒ нижча форма прояву людини, нижчий провідник.Різні провідники служать для прояву свідомості на різних площинах: на «фізичній площині», в «астральнійплощини» тощо..
Справжнє «Я» є чистий дух, іскра божественного вогню. Дух цейукладено наче у кілька оболонок, які перешкоджають його повному і вільному вираженню. У міру того, як людинапідвищується в своєму розвитку, її свідомість переходить із нижчих площин до вищих, і вона все більше й більшеусвідомлює свою високу природу. Дух містить у собі всі можливості і в міру того, як людина розвивається, в нійвиникають нові сили, виявляються нові якості.
Правильніше за все думати про людину,уявляючи собі, що її справжнє «Я» це ‒‒ дух, а нижчі початки суть лише форми прояву духу в нижчих сферах.Людина може проявлятися в семи площинах, але лише найбільш розвинута людина, бо більшості людей нашогочасу вища площина ще недоступна. Але все ж, кожна людина, як би мало вона не була розвинута, володієпотенційно усіма сімома початками.
З чого складається людина?Людина набагато більш складна істота, ніж це зазвичай вважають. Вона не лише має тіло і душу, але вона є щей дух, який володіє душею, яка проявляє себе в декількох формах ‒‒ «провідниках свідомості». Ці провідникискладаються з матерії різної щільності. Фізичне наше тіло ‒‒ нижча форма прояву людини, нижчий провідник.Різні провідники служать для прояву свідомості на різних площинах: на «фізичній площині», в «астральнійплощини» тощо; все це буде далі пояснено. Справжнє «Я» є чистий дух, іскра божественного вогню. Дух цейукладено наче у кілька оболонок, які перешкоджають його повному і вільному вираженню. У міру того, як людинапідвищується в своєму розвитку, її свідомість переходить із нижчих площин до вищих, і вона все більше й більшеусвідомлює свою високу природу. Дух містить у собі всі можливості і в міру того, як людина розвивається, в нійвиникають нові сили, виявляються нові якості.Філософія йогинів учить, що людина складається з семи початків. Правильніше за все думати про людину,уявляючи собі, що її справжнє «Я» це ‒‒ дух, а нижчі початки суть лише форми прояву духу в нижчих сферах.Людина може проявлятися в семи площинах, але лише найбільш розвинута людина, бо більшості людей нашогочасу вища площина ще недоступна. Але все ж, кожна людина, як би мало вона не була розвинута, володієпотенційно усіма сімома початками. Перші п’ять площин пройдені багатьма, шоста ‒‒ небагатьма, сьома ж недосягнута практично ніким із приналежних до людської раси.
Сім початків людини такі:
1. Фізичне тіло.
2. Астральне тіло.
3. Прана, або Життєва Сила.
4. Інстинктивний розум.
5. Інтелект (розум, глузд).
6. Духовний розум (духовність, здатність прозріння, інтуїтивний розум).
7. Дух.
[quote]Щодо Кундаліністверджують, що це надзвичайно могутня окультна сила, яка, якщо її розбудити і змусити піднятися поСушумні, дасть дивовижні результати психічного характеру і відкриє багато сфер психічної діяльності,які навіть не снилися звичайній людині. А якщо Кундаліні досягне мозку, то звільнить душу відкайданів матерії і зробить йогина надлюдиною.[/quote]
Все у фізичному світі знаходиться у вічній вібрації. Від крихітного атома до найбільшого небесногосвітила все рухається, немає нічого нерухомого в природі. Один єдиний атом, якби він зупинився всвоєму русі, зруйнував би весь світ. У безперервному русі відбувається вся робота всесвіту. На матеріюбезперервно діє енергія, створюючи нескінченну різноманітність форм, і всі ці різноманітні форми тежнепостійні. Вони змінюються, тільки-но створені. З них народиться нескінченна кількість нових форм, всвою чергу змінюються і створюють нові і т.д., і т.д. Ніщо не постійно у світі форм, але, натомість,велика Реальність незмінна. Форми це лише зовнішнє, вони приходять і йдуть, але Реальністьзалишається вічною і незмінною.Атоми людського тіла знаходяться в постійному вібруванні; в них відбуваються безперервні зміни;за кілька місяців відбувається майже повна зміна атомів, що складають тіло. Через кілька місяців ввашому тілі не виявиться майже жодного атома з тих, які тепер входять в нього. Вібрації ‒ безперервнівібрації; зміни ‒ безперервні зміни.У всякому вібруванні може бути знайдений деякий ритм. Ритм наповнює собою весь світ. Рухпланет навколо сонця, підйом і падіння моря під час припливів і відливів, биття серця, морський прибій,‒ все слідує ритмічним законам. Промені сонця доходять до нас, дощ падає на нас, теж підкоряючисьцим законам. Всі рослини, всі тварини є тільки вираження того ж самого закону. Весь рух є прояв законуритму.Наше тіло настільки ж підвладне ритмічним законам, наскільки і планети в своєму обертаннінавколо сонця. Значна частина науки про дихання, що належить йогинам, заснована на знанні цихпринципів природи. Свідомо користуючись ритмом свого тіла, йогини можуть поглинати величезнукількість прани, якою вони користуються для отримання бажаних результатів. Про це ми будемоговорити пізніше.Тіло, яке ви займаєте, схоже на невелику затоку, яка врізається в землю з боку моря. Для людини,яка бачить тільки затоку і не бачить моря, може здаватися, що затока живе за своїми власними законами,але, насправді, вона підвладна законам океану, частину якого вона становить. Абсолютно в такому жстосунку ми знаходимося у велетенському морі життя, яке піднімається і опускається в своєму припливіта відпливі, і з ритмом та вібраціями якого ми нерозривно пов’язані, й на які безперервно відповідаємо.У нормальному стані ми правильно отримуємо вібрації і ритм великого океану життя і відповідаємо наних. Але часом гирло затоки заростає водоростями і ми припиняємо отримувати імпульси від океану. Ітоді порушується гармонія між ритмом наших вібрації і ритмом вібрації океану. Ви чули, ймовірно, щоодна нота, узята на скрипці, якщо її повторювати безперервно і ритмічно, може утворити такі вібрації,що вони зруйнують міст. Те ж саме може статися, якщо через міст піде в ногу полк солдатів. У випадкахненадійності мостів, солдатам часто командують змішати ряди і йти не в ногу, бо повторні вібрації дужелегко можуть скинути у воду ненадійну будову і весь полк. Ритм руху легень поширюється на все тіло івся система, діючи в гармонії з волею, що створює ритмічний рух, легко буде відповідатирозпорядженням, які йдуть з боку волі. Користуючись саме таким добре налаштованим тілом, йогини незустрічають труднощів у тому, щоб посилити кровообіг в будь-якій частині тіла, і можуть спрямовуватипосилену нервову діяльність у будь-яку частину тіла або в будь-який орган, посилюючи його іпорушуючи його діяльність.
https://www.info-library.com.ua/books-text-2541.html
◊ Прино́сити (принести́, покла́сти і т. ін.) що на вівта́р вітчи́зни (перемо́ги, нау́ки і т. ін.), уроч. — жертвувати чим-небудь в ім’я вітчизни (перемоги )
◊ ВІ́ВТА́Р У давніх народів — місце для жертвоприношень; жертовник. Правителі Херсонеса поставили бронзову статую Діофанта в повному озброєнні в акрополі.. міста біля вівтаря найбільш шанованої богині
◊ чари– щось таке, що ніби має магічну силу і здатне вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі – жмутки,
◊ Астрал — світ думок та емоцій; житло астральних тіл, тобто оболонок, в які людина здатна переміщати свою свідомість, завдяки чому вона може прожити в астралі .
Місце перед статуями, де приносили жертви, називається «требище» (жертовник). ... Деякі пряслиця мають астральні знаки (сонця, місяця, сузір'їв)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Прохолодно на дворі
І не чутно дітвори.
Хтось зібрав новий портфелик
І граніт отой надгриз,
Де сховався хитрий лис.
Хтось взяв в руки автомат
І від дронів - утікать.
Хтось вже терористом став,
Тьму людей в боях поклав.
Балістичнії ракети,
Мов салютів феєрверки.
Тонни з неба вибухівки,
А ви вчіться, вчіться дітки.
Проходна осінь знову
І зірве урок тривога.
Певно це не випадково.
Школярів стає все менше,
Перший клас так й не набрали,
Дітки, дітки, повтікали,
Залякали.
Мами діток й врятували.
От ЄС всіх й приютило,
Там хоч будуть жить щасливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Ми живі!
Ви ні.
Звільніть дорогу
Дітворі.
Рима проста.
Все про,
Все для...
Життя!
Ви ж з небуття.
Чому лунає
Пісня ця..
Останній марш..
Людство на фарш.
А ми ж бредем.
Під дудку ж цю
В гріху ж живем.
Наказ убий,
Візьмем й уб'єм.
Отак, отак
Ми всі ж "живем",
отруту з ікл
щодня ж жуєм.
Система гнила.
Давно ж бо пора,
скинуть кокон,
Який весь прогнив.
Системні раби..
Слуги Сатани.
А ми, ми жопозили
І раби, приказ - убити..
Вбили ж ми.
Безумні ми,
Як не крути.
Абсурд переможе?
Кокс допоможе?
Обкурені світом
Кровавим кермують,
А люди глухі
У прірву ж прямують.
Питання не в тому,
Хто переможе.
Питання коли.
Ось обрив,
Поряд ми!
Те що лунає
Навіть не ехо.
Ніхто нам нічого не обіцяв,
По праву якому
життя відбрав?
Голубе небо
небачать сліпі.
Над нами
чорти, ми - палачі.
В смолі..
Сама по собі
смола загориться?
Лихо
Нове ...
Уже на порозі.
Десь там нас ведмідь
чекає в берлозі.
Що відбувається?
Коли це скінчиться?
Пазл із дир й..
Останній обрив.
Нас штовхають із скали.
Йдуть із нами не святі.
І чому ж живі в труні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
[quote]"Все врут календари" - реплика Хлестовой из комедии "Горе от ума" А.С. Грибоедова. [/quote]
Глобальні проекти,
Ми в павутині, в секті.
Свята, календарі -
Данайські дари.
Вогнем і мечем,
Перемог нових ждем.
Івани без родства,
Безумству немає кінця.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qv9dXWmobfw[/youtube]
С. Маршак
[b]
Все врут календари
[/b]
(переклад)
Всі брешуть,
календарний обман!
Блискавичну війну
Він обіцяв у червні,
І цілу годину метав слину,
Біснуючись на трибуні.
Він говорив: "Результат війни
Вирішу я за два тижні!"
І дурні його країни
У відповідь йому це гасло родили:
-Хай, хай,
хайль!
І безумство творили
Коли ж цей термін закінчився,
Безсовісний оракул
Двомісячний термін призначив,
А Геббельс "хох!" проквакав.
То до листопада, то до різдва,
То першого квітня
Погрожував фюрер узяти Москву,
А місяці летіли...
"Не думати про кінець війни!" -
Такий наказ останній.
"Негайно здати в казну штани!"
Засвідчує наказ сусідній.
Уже листків календаря
Не залишається, крім
Сорок восьмого березня
На стінці в жовтому будинку...
* Heil Hitler! — «Да здравствует Гитлер!», «Слава Гитлеру!»
Согласно нацистской пропаганде, поднятие руки и восклицание Heil! было принято у древних германцев при избрании королей; жест трактовался как приветствие поднятым копьём. Как официальное название часто использовался термин «немецкое приветствие».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
https://esu.com.ua/article-10430
https://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar
Поступово пішла заміна дат календаря, наприклад:
День Бога Велеса був замінений Днем Св. Власія;
День Бога Купайла став днем Іоанна Хрестителя, або як його називали в народі Івана Купала;
День Бога Перуна замінили Днем Пророка Св. Іллі;
.. і т.д.
https://spadok.org.ua/images/antropology/Clip2net_171206180227.png
Було все так просто,
Всім зрозуміло,
Заміна з людей
горил же зробила.
Людство віками
лише деградує.
Ні лісів, ні людей
невже більш не буде?
Новий введуть
календар!
Глобальний дар,
вхід в нейросвіт.
Дурдому привіт!
Всіх нас об'єднають
у нейромережі,
А приймачі
Лежатимуть вічно
знов на печі.
За пять секунд
Нова віртуальність.
Новий аватар,
Дійство нове.
Все це ..було,
Забули ж про це.
Навіть не знали,
Були ми богами.
Рогаті прийшли
І зникли воли.
Воли із тризубом,
Боролись за волю,
Вели бій за Трою,
стояли стіною.
Міфи.
Стародавні світи.
А воли?
Де воли?
* Вірш на перший погляд може здатися дивним, а світ в якому ми живемо не такий? Не вигаданий, було все описано в пяти рядках і всім зрозуміло, а розтлумачили і ...? Саме так!
Мракобіси-юристи самі егоісти от і світ егоістів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Ніби дівчинкою вона і була і з'явилася
З гармонічного злиття пісні і ліри
Сяяло крізь весняні покривала
І стелилося в моєму вусі.
І спала в мені. І все було її сном.
Дерева, якими я милувався,
ця осяжна далечінь, галявина з войлоків.
і кожен подив, який мене хвилював.
Вона приспала світ. Боже, співучий Боже, як ти,
як ти вдосконалив його, щоб він захотів ..
а вона не захотіла прокинутися першою? Ось вона встала і заснула.
Як же вона померла? О, невже ти вигадав цей мотив
до того, як пісня твоя була поглинута? -
Куди вона від мене поділася? Ніби...у сні... ожила..
Und fast ein Mädchen wars und ging hervor
aus diesem einigen Glück von Sang und Leier
und glänzte klar durch ihre Frühlingsschleier
und machte sich ein Bett in meinem Ohr.
Und schlief in mir. Und alles war ihr Schlaf.
Die Bäume, die ich je bewundert, diese
fühlbare Ferne, die gefühlte Wiese
und jedes Staunen, das mich selbst betraf.
Sie schlief die Welt. Singender Gott, wie hast
du sie vollendet, daß sie nicht begehrte,
erst wach zu sein? Sieh, sie erstand und schlief.
Wo ist ihr Tod? O, wirst du dies Motiv
erfinden noch, eh sich dein Lied verzehrte? —
Wo sinkt sie hin aus mir?.. Ein Mädchen fast...
Rainer Maria Rilke
* мимо цього дійства не можливо пройти, не зупинившись, не зупинивши біг часу, не можна не проникнутись, не зазирнути за цю вуаль вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Минуло сім годин і пятнадцять днів
Відколи ви забрали з собою своє кохання.
Я виходжу щоночі і сплю цілий день
Відтоді, як мене ти покинула.
Відтоді, як мене
ти покинула.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Відтоді, як ви зникли, я можу робити все, що захочу.
Можу бачитися з ким хочу.
Можу вечеряти в найкращому ресторані.
Але ніщо, я кажу, ніщо не може забрати цей смуток.
Бо ніщо не зрівняється, ніщо не зрівняється з вами.
Мені було так самотньо без вас,
Як птаху без пісні.
Ніщо не може зупинити ці самотні сльози.
Скажи мені, мій янголе, де я помилився?
Я міг би обійняти кожну дівчину, яку побачу.
Але вони б лише нагадували мені про вас.
Я був у лікаря, вгадай, що він мені сказав, вгадай, що він мені сказав.
Він сказав: "Чоловічче, тобі краще намагатися отримувати задоволення, що б ти не робив", але він дурень.
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Я знаю, що бути дитиною з вами було нелегко.
Але я хочу спробувати ще раз,
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
* при створенні пісні використано нейромережу Октава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Прочитали телеграми:
-Милий, любий, не хвилюйся,
Я назад не повернуся.
-Діточок?
-Уже забрала,
постанова... маю право!
Текст той самий
всім прислали!
Зайців в бій, на смерть..
послали.
Мавпам цим пообіцяли,
новий ліс, попкорм під ніс,
Щоб маленький швидко ріс.
Цей маршрут удав проклав,
мавп у трупу цю найняв.
Обіцяв:
- Цей ліс затопим
І на цьому ми заробим.
- Мавпо, ти тут королева,
лиш роби, усе як треба.
Ці ліси такі родючі
Тепер наші, ми на кручі ж.
Мавпи лізьте на дерева,
Всі вославим королеву.
Всіх зайців знесе потопом,
З ними всю оту громаду,
Цьому всі лиш будуть раді.
Лиш медведі нам в заваді,
Їм дерева як і нам, їм цей ліс я не відам!
-Є у нас чудовий план!
-В зимку звірів цих розбудим
І в ведмежих шкурах будем!
-О, то це чудовий план,
Ось мій хвіст, тут все для дам.
Мавпи ліс заполонили,
від зайців лише могили.
-Так, робити, не годиться,
Земля наша, приберіть це!
Мавпи тут самі злякались,
по саванні розбіжались.
А удав цей молодець,
черев повний, ось й кінець.
Як така вам перспектива?
Мама, рідна, це жахливо.
То скоріш будіть надію,
Радістю наш ліс засієм.
Геть, удав, своє ти вкрав!
Геть, повзи, в Аду гори!
Радість з нами ..назавжди,
А ти, любо, ти біжи..
***[b]Пі.. зі Сходу, повному уроду[/b]***
Нова сім'я
І ідіот,
Цей науковець
Повний урод!
А пропонує мерзота Оця,
Вбивство Душі,
Зрадить Христа!
Нове кохання,
Нова сімя
Та дибілізму
Немає ж кінця.
Наука до чого
ця довела,
Навіщо, навіщо
вона нам така.
Дибіл цей рішив
відповісти...
Таких як оцей
садити потрібно.
В психушку,
на віки віків,
Йому ж довіряють
батьки діточків.
Світ стоїть на межі,
дебіли нажаль
Не рідкість такі.
Блогери хворі
Хмари дронів готують,
Вони ж разом з ним людство дратують.
Скажуть мені не дивись,
Та вже летіли на Хіросіму
Від цих дебілів такі літачки,
А розрахунки уже подали.
Потрібно таких
за грати садити,
Не по ТВ дрянь цю крутити.
Хмари отруйні по небу пливуть,
ЄС же також біди ці ждуть.
Змії нажаль поряд з нами ж живуть.
p/s вірш написаний після перегляду відео "Нежный ядерный" про пропозицію професора Волонцева, таких як на мене слід в дурку і довічно.
Те, що все буде добре, як завжди там Пасха і т.д. ми чули напочатку 2024 року, як на мене досить, пора перемагати здоровому глузду в усіх сферах життя. Ні- війні, ні ударам по АЕС, ні ядерній зброї взагалі, будь-якій. Все живе хоче жити, а ви свої пропозиції до Бога шліть, нехай ці гріхи вам він простить. Може здатись дивно, але в цьому ж дусі твір https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020827,
спробую прекласти його сам:
[b]Свою мідь як риба ікру по світу не метайте ![/b]
Ти кажеш, що злість їй нічого не дає,
Що ти спочиваєш в совісті і цілий і неушкоджений.
Сам по собі, протягом довгого часу сам,
і тобі краще ніж в товаристві.
Отже,
ти - "справжній" вчений, ти дивишся з милим апломбом
на цей байдужий досвід,
і жалкуєш про сентименти.
Коли травень прийшов останній,
І так само, ученим, ти ходив
Поміж садами в яблуневих кварталах
і бачив цвітіння, виплекане снігом, рожеве і біле...
Серце твоє мідне, сжималось як мідь, дух перехоплювало
В припадку дитячої невинності,
Чому ж ти відкинув все мідяне геть
І оголився, і оголився, і оголився даремно?
Вона може роз'їсти твій світ, якщо не тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
https://www.muztonic.com/S/100-sinead-oconnor/135-i-do-not-want-what-i-haven-t-got/503-nothing-compares-2u.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EKO-alxqAng[/youtube]
"Nothing Compares 2U" без сумніву стала темою, що перетворила Шинейд О'Коннор у зірку, але насправді, цей твір не був призначений для О'Коннор. Мало хто знає, що автором цієї пісні був Принц, так само як і автором багатьох інших, які привнесли блиск до музичної індустрії (від "Love Song" Мадонни до "When You Were Mine" Сінді Лопер).
Принц насправді написав цю пісню для гурту The Family, фанк-групи, яку він сам просував, ця тема увійшла до дебютного альбому в 1985 році, але тоді пісня не набула широкої популярності. У 1990 році ірландка Шинейд О'Коннор зробила свою версію пісні та включила її до другого альбому "I Do Not Want What I Haven't Got". Виконання О'Коннор віддзеркалювало її біль через втрату матері в 16 років (відео навіть супроводжувалося відвертими сльозами). "Коли співала рядок: 'Усі квіти, що ти посадила, мамо, у задньому дворі, зів'яли, коли ти пішла', я плакала протягом близько двадцяти секунд", - розповідала О'Коннор.
Кажуть, Принц написав цю пісню, спонуканий невдалим коханням, але існує ще одна версія про походження пісні - вона пов'язана з втратою асистентки, яка працювала для нього і покинула його через сімейні обставини.
Та молода бліда дівчина з синіми очима та короткою зачіскою здобула перемогу. Версія Шинейд О'Коннор стала хітом, і Принц з цим довго не міг змиритися. В 2007 році, в інтерв'ю для Mirror, співачка розповіла, що вона з Принцом навіть мали серйозний конфлікт через цю пісню, однією з причин сварки було те, що Принц ненавидів, коли його пісні аранжували по-іншому. Але завдяки Шинейд О'Коннор, "Nothing Compares 2U" стала всесвітньо відомим хітом.
Тому й переклад міг би бути таким:
Минуло 7 годин і 15 днів
Відколи ви забрали з собою своє кохання.
Я виходжу щоночі і сплю цілий день
Відтоді, як мене ти покинула.
Відтоді, як ви зникли, я можу робити все, що захочу.
Можу бачитися з ким хочу.
Можу вечеряти в найкращому ресторані.
Але ніщо, я кажу, ніщо не може забрати цей смуток.
Бо ніщо не зрівняється, ніщо не зрівняється з вами.
Мені було так самотньо без вас,
Як птаху без пісні.
Ніщо не може зупинити ці самотні сльози.
Скажи мені, мій янголе, де я помилився?
Я міг би обійняти кожну дівчину, яку побачу.
Але вони б лише нагадували мені про вас.
Я був у лікаря, вгадай, що він мені сказав, вгадай, що він мені сказав.
Він сказав: "Чоловічче, тобі краще намагатися отримувати задоволення, що б ти не робив", але він дурень.
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Я знаю, що бути дитиною з вами було нелегко.
Але я хочу спробувати ще раз,
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
https://pesni.guru/text/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%82%D1%81%D1%8F-%D1%81-%D1%82%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B9
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
По нічному полотні
Їде півень на коні.
Грамоти для всіх він має.
З ними в гості завітає.
Темні ночі, в сльозах очі.
Ревуть коні, півник цей таки моторний.
Місяць зірочок втішає,
Козаків випроводжає.
Дійство це чомусь вночі
Ожило на полотні.
Півнику цьому не спиться,
Ой, охота ж поживиться.
Зорі з страху розбіжались,
Хмари їх від нас сховали.
По нічному полотні
Їде півень на коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Незалежні ми,
Ура!
То є вогник
у серцях.
Що ж таке є
Незалежний?
Хто скажіть
Із нас такий?
Гул..
постійний гул людський.
Речі, що на все життя,
Якість же у них така.
Все в нас є .
Ми незалежні.
Всі ми
Маєм по потребі.
[b]Ничто не сравнится в тобой[/b]
Ты ушел,
вся жизнь
как сон.
И никого,
нет никого,
Кто б сравнился с тобой!
Мне не развеять,
Не развеять печаль.
Как жаль,
Мне жаль.
Молю, терзай.
Молю, ударь.
Я тварь.
Любая боль,
Лишь бы вернуть, вернуть любовь.
Пробую вновь,
Пробую вновь,
Нет никого,
Кто сравнится с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Жабка прига по воді.
Нема спокою старій.
Діток всіх пожерли змії,
То вужів є підлі дії.
У водичку жаб загнали
Й по одній їх там вбивали.
Вже не квакають зелені,
Вже вони не наречені.
Із прижків ідуть змагання,
Хто із них в ставку остання.
Вуж хапає їх в воді,
Доїдає на землі.
Меншість більшість
Поїдає, сом за цим
Лиш споглядає.
Притомилась, не стрибає,
Сом обід французький має.
А жирок все наростає.
Жабки квакали на дощ.
Тут не вижив би і морж.
Піруети на воді-
Жити хочеться старій.
По воді тройний прижок
І під воду жабка шморг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Як же чудово
Говорять та пишуть,
А після себе,
Що нам залишать?
Рубають усе
Під корінь і нижче,
Вітер, в пустелі
Немає вже й мишок.
Проте без зупинок
Говорять і пишуть.
Радіо С.Р.А.К.А.
Теж нам співало,
Кузьма правду сказав,
Кузьми і не стало.
А так все чудово
У нас на словах.
Руїни навколо,
Могили і крах.
Все пречудово,
Ні кроку назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Війна - то бізнес,
Колонізація - ціль!
Пастухи переганяють
Стада з одного поля
На інше.
А худоба сама
Випасає поля та угіддя,
Як це просто,
Одна спічка,
Один сирник
І земля гуде,
Копита топчуть ріллю.
Рушійна сила економіки,
Економічне зростання,
Нескінченні ресурси
І... стадний інстинкт.
Хто ж наймає цих пастушків
І навіщо?
Він певно любить
Молочко, сир та мяско.
То він певно і є хижак,
Власник цієї колонії та фазенд.
А як же ми гірко та плакали,
Дивлячись "Просто Марію".
[b]Казочка про три відстотки[/b]
Три лиш відстотки
Вирішують все
І всі ми прекрасно
Знаєм про це.
Кому й що дістанеться
В нашій країні?
Кому і навіщо лягати в труну,
Відсоток за це який я візьму?
Хто і який зиск
з цього має?
Невже це закон?
Наш чорт певно й знає.
Відсоток низький
Все тут рішає.
Закону немає,
Законність - брехня!
Була у вас воля?
Темниця й ліхтар..
Два на один -
Домівка така,
Ти не один,
Велика тюрма.
Більшість тут є?
Ще є та німа!
[b]Ефективний спосіб перемоги[/b]
Хто має кошти -
Перемагає.
Німих він істот
У бій посилає.
Тварі з хвостами,
Тварі з рогами,
Полють постійно
На душі віками.
Хто має кошти,
Той переможе.
Купити й тіла
І душі він може.
Щоб не казали,
На все є ціна,
Хоч і у кожного
Різна вона.
Хто має кошти,
Той й переможе,
Хто ж зупинити
Все тут це зможе?
Вийти із матриці
Вам не дадуть.
Приймуть і в утіл
Знову пошлють.
Все тут продали
Й скупили давно,
Афера все тут,
Німе тут кіно.
-Критично помислити?
-Ні, заборона.
-Логіки в чому?
-Згоріла до тла.
Все, чому вчать -
Суцільна брехня!
Стадо зомбоване,
Степ як в Криму.
Це поголів'я
Потрібне кому?
Вузли затягнули,
У віз запрягли
Та непотрібно
Уже і тягти,
З цих трьох відсотків
Одні лиш кістки.
Своє, що могли,
Вони вже взяли.
Хмари у небі
Летять саранчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Героїчний ми народ,
Кожен другий - патріот.
З-за кордону йде підтримка,
Військ кацапських тут зупинка.
Героїчно, примусово,
Замкнене тут певно коло.
Мирні всі ініціативи
Ми на вила насадили.
Героїчно, що ж тут скажеш,
Патріоти із Багамів
Шлють накази й телеграми,
Слід вбивати тараканів.
Героїчно орків гонем,
Пару днів і побіжать,
Обісрались і втікать,
Нумо, хлопці, доганять!
І на вила і на вила,
Ми то сила,
Ми то сила.
І які переговори,
Орки всі уже в полоні.
Як красиво це звучить,
А у полі труп лежить
І ніхто не забере,
В цій жарі все неживе.
В цій війні лиш трупи й є.
Патріоти у бою?
Ти біжиш і я біжу.
Цим життя і збережу,
Потім байки розповім,
Як ми гнали москалів.
Перемога незабаром,
Мужиків нажаль не стало.
З вилами і на ведмедя
Не проста це лотарея,
То білет в один кінець,
Патріот лиш молодець,
Він резерв, війні кінець.
Москалям усім капець.
Ми воюєм капецово,
Замкнене, порочне коло.
Патріот не випадково
Волонтером достроково
Заробляє стопудово.
***
Перемога!
Сто пудово!
Замкнено давно це коло,
Ще триває марафон.
Під уклон,
Знов під уклон.
На поклон,
Знов на поклон.
Орків всіх
Візьмем в полон.
Це смертельний
Марафон.
Дайте, дядьку,
Хліба й сала,
Ця війна
Усіх достала.
Хто волає за війну,
Всіх у військо,
Всіх у бій,
Марафон на їх землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Запитання це просте,
Всім відомо - то яйце.
Це є істина проста,
Курча вилізе з яйця.
Запитання ж не спроста,
В курки вже яйця нема,
Та й яєчко не просте,
То ж бо півника яйце.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qwhAft-RGWA[/youtube]
[b]Раб лампы или каверзные вопросы[/b]
[quote]Сколько тебе осталось? А сколько отведено было? Бабочки…тут…или уже там?[/quote]
[quote]Какую роль вам отвели ? А какую вы себе отмеряли?
Внимание! Опасно играть роль президента и жертвы ..[/quote]
Времени нет,
То механизм,
Циклы, круги,
Спирали судьбы.
Порабощение
лишь
й управление,
Лживой подмены
час проявление.
А ведь по сути
не то мы считаем,
Секундомер не
применяем.
Нас ограничили
Снизу и сверху,
От и до, а по сути -
обман.
До момента
в этом мире,
А потом?
И что в эфире?
Счетчик на руке
включите.
Суть узрев,
Вы ей живите.
Нужен вам самообман?
Кем вам разум вышний дан?
Почему все подменили?
Души ведь запакостили.
Во сне, на яву,
Туда ли иду?
Что держит меня
В состоянии сна?
В теле моем страдает душа?
Зачем же она опустилась сюда?
Вокруг почему всегда господа?
Слуга почему я не добра?
Посредники тут зачем нам нужны?
Слуги они ведь Его, Сатаны.
Долгий путь к себе,
А под силу он тебе?
Сам решил куда идешь
Или сам себе ты лжешь?
Ты такой на самом деле?
Страх внутри ?
Твое ли тело?
Почему ж оно сотлело?
Душа заставляет
Тело плакать,
А как же не плакать,
Едим, чтоб покакать.
Вас насмешили?
Мы согрешили.
Тут не дано блаженными быть,
Это ведь нужно еще заслужить!
Какая ж задача здесь
На Земле?
Поиск и долг,
Но это во сне!
Манипуляции всюду,
Закон не для всех!
Раб ведь желаний
Есть человек!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
https://provse.te.ua/2019/07/vid-sianu-do-donu-tse-harno-zvuchyt-lyshe-u-himni-a-na-dili-himno-z-donu-perekryie-bud-iaki-potuhy-sianu/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aB7rfzWptL4[/youtube]
Од на від ми замінили,
В гімні взяли й слова повторили.
Суворії ночі та дні бойові,
Заграви багряні та груди в крові.
Кому це потрібно ?
Мені чи тобі ?
Не треба, не треба, тужить!
І чоло уже і груди в крові,
Зорі лиш й Місяць
Лишились в дозорі,
Та діточки, діти
В пошуках долі,
Жить чи не жить?
Розсідланний кінь
Лиш степом біжить.
Кому це потрібно ?
Вам хочеться жить?!
[b]Вони гаранти злагоди й миру[/b]
5 президентів, 8 парламентів і...
Чорна дира.
Лиш Місяць на небі і...
Слід їх хвоста.
Чорна дира..
в центрі Європи.
Кордони закриті,
лишились .. раби.
Кордони
реальні?
Були?
Все ж розкрадали,
Тягли, що могли.
З демографією мінус 12 млн
і до панів йдем на поклони.
Горді, що тут скажеш ще.
Міграційний настрій у нашій країні.
Все було, усе про..ли,
Скриньку Пандори вони
відчинили,
Скільки ж народу в боях положили.
Заробили, заробили..
Драматичне запитання:
- Кого ж більше?
- Ми останні?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NRY47RgiUSw[/youtube]
Що ж ми знаємо про ту,
громадянськую війну?
Певно те, що і про цю.
Хтось зна правду,
Хтось брехню.
Істини в війні нема.
Кров пролита
за дарма.
Техніка й тоді
була.
Кажуть, що Хрущов,
Крим нам взяв та й подарив,
Щоб у пеклі кров він пив,
Ой, любив він нас, любив.
Громадянська та війна
З ким скажіть й за що була?
Хто в війні був переміг?
Сіль тому та на язик ?
Гречаники коштував?
Був як Сталін?
Хто ж тиран?
Хто створив?
Хто розікрав?
Що й кому Хрущов
був дав?
Лиш про Сталіна
брехав.
Комуністів більше нема?
Хто працює на землі ?
І чиї тут пироги?
Комуніст банкіром став,
Тому й стався в нас обвал.
Чи не той тут править клан,
Що з босоти та у храм?
[quote]Буквицы, написанные на языке захватчиков, проникают в ваше сознание,
будьте бдительны![/quote]
[b]Сами себе постоянно вредите, беса в себе вы укротите.[/b]
Не на той мы стороне,
Как на это не смотри,
Музыку не пишем мы.
Откровения чужие,
Наваждения ж твои,
На реальность посмотри.
Говорим да ложь творим,
Суть познать
Мы не должны.
Во благо аль во зло,
А по сути ж все равно.
Нам на выбор
Только зло.
Все мы слуги Сатаны.
В смысле слуги Прометея,
Сил чужих это затея.
Презираем мы кого?
По ступеням вниз идем.
Выбор сделан,
Это зло!
Заслужили это вы,
На свой выбор посмотри.
Думая творим мы зло,
А считаем, что добро.
Враг всегда в тебе,
Внутри,
В битве
Этой победи!
Души нам принадлежат?
Мы ведь гости лишь на час.
Роль свою тут отыграем,
А затем не в те ж нам дали.
Корм червям, крест в изголовья,
Победит всегда безмолвие.
Как же мы ответ познаем?
Нами с детства ж управляют.
Земля ведь тюрьма,
Выход внутри,
В сердце своем ключик найди.
С толку сбиты,
Не на той
Мы все орбите.
К нам ответ не применим,
Мы снаружи,
Не внутри.
***
Мы часть Ѣдиного,
К Ѣдиному стремимся ?
То почему мы тем, что есть тут гордимся?
***
Продукты питания, излучения, волны,
Лекарства и СМИ,
Нас чему учат ты посмотри!
***
Будь осторожен
К тому, что звучит,
Горн не той частоте ведь звучит!
Что им хорошо,
Что продвигают,
Как те и кого
Они восхваляют,
Ограбят тебя
И предадут,
Будь осторожен!
В этом вся суть!
***
Качество жизни
Не улучшается,
СМИ оболванить
Тебя лишь старается!
***
Губят людей
Не воздух й вода,
Губят лекарства,
Губит еда!
Что вы едите?
Вы ж организму
Этим вредите!
Вы ведь есть то,
Что вы едите!
На кал свой
Хоть раз вы посмотрите.
Этим всегда ваши трубы забиты,
Глаза уже ищут иные орбиты,
В голову бьет моча не спроста,
Выпили вы ведро ведь дерьма.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wygkoyg3QqQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
Свічка, нічка
Й таємниці
Від зірниці
До зірниці.
Ми на Місяць
В небі глянем,
В дійство з Біблії
Заглянем.
Що в сувої,
Те й на небі,
Всі шукають,
Що їм треба.
Кожне слово,
Мов для тебе,
Зорі не самотні
В небі.
Світять, радують, чарують,
Ниті Всесвіту небесні,
Душі предків в них воскресли
Й шлють добро нам в перевеслах.
*Свічка у церковній традиції символізує Світло Правди, Світло мудрості, що перемагає темряву гріха.
[b]Волонтери[/b]
Ми волонтери,
Знають про це
І людожери.
Ми такі щедрі,
Такі чудові,
Добро аж сяє
У кожнім слові.
Молдова знає,
Радо стрічає,
Тепер про це
Узнав і Курськ,
Везем ми їм
Бажаний груз,
Гуманітарку
Й суп харчо,
Їм повезло, їм повезло,
Радо стрічає кожне село,
Там хліб і сіль,
Лунає спів.
Оце змогли,
Ото втяли,
Зробили друзів
Із ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Псалми співали на розспів,
Дзіниць лунав повсюду дзвін,
Люди елегій не творили,
У злагоді та мирі жили.
Колоколи все сповіщали
Та від пожеж нас захищали,
Ніяких дронів не було,
Добро цвіло, добро цвіло.
А зараз бабки лиш читають,
Що в тих псалмах
Самі й не знають,
Дяки слова оті трактують,
А люди провідь не чують.
А в мові предків таємниці,
Душі людської в ній скарбниця,
Та стадо голосу не має,
Частот божеств не відчуває.
Один в них Бог отой, що чорт.
Друкує писар постанови,
Чиновникам тут б'ють поклони.
А пики в них завжди червоні.
Попричащались на роботі,
Дали накази цій босоті.
Псалми чорти ці не співають,
лиш похоронки розсилають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
[quote]Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...[/quote]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f55dHPEY-0U[/youtube]
А всім ж однаково було,
Зло ж тут росло, росло й зросло.
Віками гинули..
За що?
Щоб зло до рук
Тут все прибрало,
Права людей
Під ноги склало
Й топтало душі і життя,
Вело живих у небуття.
Приспали, окрали,
Сиренами будять..
Розбудять ?
Та.. ні.
Давно в цім
Багні.
Чорти ж на коні.
Знову сумно мені.
Як не крути
Всі ми раби.
Туди нам, туди.
Покірно голови склонили
І владі вічно тут служили,
За них і голови зложили,
Щоб тут вони
Цвіли та пахли,
Щоб удобряли землю кров'ю,
Зростає тут лише безмов'я.
Все іноземля заселяє,
Все цінне жаль, але зникає.
Як птаха нам крилом махає,
Подалі, в краї заморські відлітає.
У небі грім, земля горить,
Ворона й та хоче пожить.
Тихенько:
-Кар...р,
Лиш промовляє,
краплинки крові попиває.
[b]О том же[/b]
Был постамент,
На нем в рост - помост
И паровоз и паровоз!
Ржавел.. паутиной оброс.
Тут з-под земли
Змей и подполз,
Еве вручил
Блок папирос.
Ева взлетела
В мечтах далеко,
Все вокруг Рай
И все тут ее.
Адаму приказ она отдает:
-Возжи надень на паровоз.
Змей же тихонько под землю й уполз.
На бревнах й по льду пошел паровоз.
-Долой мерзлоту!
-Растопим мы лед!
-Вперед, все за мной,
Курс на Восток!
Что нам та тундра,
Что нам тайга,
За нами родная
Наша земля.
И паровоз по бревнах ползет,
Толкает толпа его на тот лед.
Что им та вечность
Та мерзлота,
Там впереди
Им победа видна.
Ева в восторге,
Сидит у окна.
От паровоза
Нету й следа.
Змей за собой
Заметает следы.
-Ну, а Адам?
-Адам без ноги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Бульбашки у небі,
Всім є по потребі,
Бульбашки літають,
В мізках осідають.
Ви такі простенькі,
Аж сміється ненька.
-Діти, мої діти,
Що тут вже робити.
Мильні та яскраві,
Політайте з нами.
Любі мої, діти,
Будемо радіти,
Що ще остається,
Це вже не менеться.
Хто тут певно знає,
Що його чекає.
Дружньо в колі друзів
Молодь в нас гуляє.
Бульбашки роздуєм,
Потім поміркуєм, а що
Тут ще буде
З громом знов й почуєм.
Нам чи не звикати,
Завжди ж злії жарти.
Бульбашки у небі,
Всім є по потребі.
Хто у що там вірить,
Той туди і клинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
На Сході жнива,
Техніка з Заходу
Їде нова.
На Захід веземо
Ми урожай,
для україців
на Заході - Рай!
Укрзалізниця
квитки продає,
Пів України
квиточок свій жде.
Україна перемагає,
наше населення
стрімко зникає.
Євреї по мамі
скажіть нам чому.
Бо татків послали усіх на війну.
Ми іудеї певно також,
Життя розміняли
На мідний тут грош.
Біженці, біженці,
Біженці ми.
Укрзалізниця,
Вези нас туди.
[b]Козаки-разбойники[/b]
Кто вам сказал
Что это игра?
Не опостыла еще
Болтвоня?
Кто вам скажите
Дал безлимит?
Правит скажите
Всем этим жид?
Мы на войне,
Здесь чинят разбой,
Это наверное
Им не в первой.
Нету ведь правил,
Нету й игры.
Козни жидов
И Сатаны.
Кто нас поставил
Всех на ал-ин.
Кто над страной,
Кто господин?
Много вопросов
По ходу встает,
Наш паровоз
По дну ведь идет.
Там где цвели,
Города процветали,
Одни цвиндаря,
Кладбищ руины
Там, где росли
Города Украины.
Одна болтовня
Й реальные беды.
В горле ведь ком
От чьей-то победы.
Битва еще не война,
Пылает страна, пылает страна.
Порассуждать тут мастера,
Блогерам видно на фронт всем пора,
Знают что нужно, знают и как,
Кто над Москвой поднимет наш флаг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Українці всі в Європі,
Іноземці певно в шоці.
Нам вимоги виставляли,
Ми ж валізи лиш збирали,
Скористались цим моментом,
Розчинилися в Європі,
Опа- па, ми тепер ота Європа,
Врятувались від потопу.
-Що це?
Вушками всі хлопа.
Ми за нашим президентом,
Дружньо всі на Альбіон,
Кожному дав мілліон.
Корінні ми в цій Європі,
Громадяни ми ЄС, гучно скажемо там:
-Єс!
***
Мілліон, мілліон
Бутонів в садку,
Я в ЄС вже живу,
Котедж продаю,
Замок новий
В Європі куплю.
Статки свої я приховаю,
Допомогу довічну там уже маю.
Битий небитого
Буде везти.
Нічого заздрити
Цій бідноті.
Ми змогли,
Перемогли.
І ЄС тепер
Це ми !
***
Що нам сніг,
Що нам дощ...
Апельсини...
Повно рощ..
Ми засмаглі,
Ми вродливі,
А Іспанія -
То сила!
Що нам сніг,
Що нам дощ...
Не тече, турецька кухня,
Для лінивих - прана сукня.
В нас усмішка на вустах,
Хоч німецька мова й жах.
На халяву у корита
Тут Одеса і Донбас,
Розуміють тут вже нас,
Українська всюди мова:
"-Кльово, это кльово",
"-Жити тут ! Будьмо здоровЫ!
ГЫ ! Тут очень кльово!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Кажуть уже Сонечко
Не зійде на Сході,
Людоньки змінились,
Захід лише в моді.
- А що ж нам тім Заході ?
- Нам це не покажуть ?
- Наші тут соколики в землю
Цю поляжуть ?
Ой, не сумуй матінко,
Небо ж тут безкрає,
Добрая ще звісточка
В дім наш завітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Кохайтеся чорноброві
Та не з москалями..
Пів Євросоюзу
Полює за вами.
Розпродайте квартироньки,
Залишіть домівки,
Там за бугром
Ждуть нас вас, чатають,
Наймичок й прислужниць
Мати там бажають.
Не плач, не горюй,
Моя чорноброва,
Буде в тебе задниця
Як в тої корови.
Життя уповільниться,
Будеш ти в достатку,
А своїй малечі
Знайдеш ти там татка.
Кохайтеся чорноброві
Лише з паничами,
Щоби та не гірко
Плакати ночами.
За що ж ваші милі
Б'ються з москалями?
Певно, щоб раділи,
Любі ваші мами.
За цих козаків,
Що уже з рогами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Кохання голови зриває,
Чому, чому все так буває.
Потенціал просто зростає.
В країні він вже зависокий,
Розштовхує населення
На всі сторони світу.
Кохання більше не тримає,
А нове голову зриває,
Розриває звязки, розриває.
А наверху, Купідончик
Накаляє атмосферу, накаляє.
Населення тому певно і зникає.
Лани звільняє, лани звільняє.
Румуни давно уже українці
Й молдовани певно німці.
Потерпілими румуни стали,
Паспорти їм подавали.
Кохайтеся кажуть жінкам
Та не з москалями,
От й не поїде татко до мами.
Потенціал !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Все пройдет,
Мы здесь,
А рядом - переход!
Расправим крылья
И в полет,
Все отпускаем,
Все пройдет.
Все тревоги,
Все не в счет.
Легкий выход :
-Нам на взлет,
Нам на взлет.
Начинаем - переход.
Взрыв эмоций и полет.
Не вотретесь, лишь полет.
Взмах руками
И на взлет.
Легкий выход
Из забот.
Лучи света
В царстве тьмы,
Семь лучей
Откроют дверь.
Активация полей,
В свои чакры ты поверь.
-Взлет
Плохое - отпускай, близок Рай,
Так близок Рай.
Крылья, крылья ощущай.
-Днем и ночью
Вновь взлетай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Я навіть чути про нього не хочу,
такий він хороший,
такий він хороший!
Тридцять років
разом з козлом цим прожили.
Він рани залишив,
вони - не зажили.
Не називай навіть і'мя його,
стало так тихо,
стало так мило.
Біса немає в нашій квартирі,
все тут в любові, в злагоді, мирі..
Як же затишно..
нема навіть мишей.
А він до свої хай катить, до мами,
Я з милим поїду знов на Багами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Неповторим,
неотразим...
Пойдем ли снова мы за ним?
А он нас с вами не возьмет,
в ином.. пространстве он живет.
-Мне нравится наш...
не комплимент...
Все искреннее очень,
Он наш ..
Момент..
Он в бой всю страну нашу завел,
-А сам?
-Свой выполнил долг?
Как гражданин, как .. резидент.
Он "наш", наш ..
На референдум кто нас зовет?
Скажите зачем?
Что дальше нас ждет?
Единая разве уже мы страна,
Запад- Восток и зарубежье.
Как же цинично, не так все как прежде.
Бизнес, квартиры - продали!
Й свалили.
Оставив разруху,
Оставив руины.
И мы после этой, вот этой войны
Разве едины
Как не смотри.
Да не вернутся они ведь сюда.
Пылает в пожарах наша земля.
А говорят:
-Он наш спаситель.
Кто ж душегуб, кто потрошитель?
Кто был до него?
Кто после него?
Ненаказуемо тут только зло.
Как хорошо из-за бугра,
они уже там в Евросоюзе,
Вывезли все, им разрешили,
-А мы?
-Кому мы служили?
-Валили, валили и развалили?
Тридцать лет перестройки,
Точней грабежа!
И выберем снова
Себе мы шута.
А выбирать нам
Когда тут давали?
Сами себя
Они й выбирали.
Все уничтожили,
Все разокрали.
Даже пожить
Мирно не дали.
И мы едины?
Один мы народ?
Тот, кто украл,
Тот патриот?
Там за бугром
Кричит о победе.
Вот по тому эти вот беды.
Правили й правят
Тут людоеды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
"Гостинна наша Україна,
Всім по заслугам воздає,
Ми марно мріємо про це.
Лани широкі, видно кручі
Та всі чомусь такі колючі,
Кусають завжди за живе.
Кордони всі чомусь закрили
І ні туди і ні сюди,
Родини взяли й розділили.
Невже це ми?
Оці барани,
Що пашуть зрання
До світання.
До нас і нам закрили в'їзд.
Брехню торочать, строчать, строчать.
Життя усім тут укоротять?
Границя кажуть на замку,
А ми в одвічному боргу.
І що тут скажеш.
Як колись:
-Молись!
Криві дзеркала навкруги
І ні туди вже, ні сюди.
Раби.
А кажуть рабство відмінили.
Вільні тут ті,
Хто вже в могилі.
Ми беззаконня ж боронили.
Людей ми тут,
Тут розділили.
На касти.
Класова нерівність
І споконвічна вже повинність.
І що скажіть тут є законним,
Тут вікове вже беззаконня.
Все наше тут чомусь в вогні,
Лиш заробляють на війні.
Страдаєм ми, страдаєм ми.
І ні туди і ні сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
-Моська права,
-Моська права!
Моська слону
Тут качає права.
Що їй той слон,
Мосьці неписаний
Навіть закон!
Вона випасає
Стадо бізонів.
Бережіться слони!
Моська в законі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
"Гостинна наша Україна,
Всім по заслугам воздає,
Ми марно мріємо про це.
Лани широкі, видно кручі
Та всі чомусь такі колючі,
Кусають завжди за живе.
Кордони всі чомусь закрили
І ні туди і ні сюди,
Родини взяли й розділили.
Невже це ми?
Оці барани,
Що пашуть зрання
До світання.
До нас і нам закрили в'їзд.
Брехню торочать, строчать, строчать.
Життя усім тут укоротять?
Границя кажуть на замку,
А ми в одвічному боргу.
І що тут скажеш.
Як колись:
-Молись!
Криві дзеркала навкруги
І ні туди вже, ні сюди.
Раби.
А кажуть рабство відмінили.
Вільні тут ті,
Хто вже в могилі.
Ми беззаконня ж боронили.
Людей ми тут,
Тут розділили.
На касти.
Класова нерівність
І споконвічна вже повинність.
І що скажіть тут є законним,
Тут вікове вже беззаконня.
Все наше тут чомусь в вогні,
Лиш заробляють на війні.
Страдаєм ми, страдаєм ми.
І ні туди і ні сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Риба німа, рибка дурна,
Водойма не та -
Мутна там вода,
Щука чатує на карася.
А карасів майже нема,
Мілко в водоймі, мулу нема.
От карасі мовчки кивають,
В новий ставок дорогу шукають,
Від рибаків допомоги чекають.
І на наживку клюють, попадають,
Шаленно клюють.
Ні, щоб зірватись з цього крючка,
Пруть у савок цього рибака.
Він, щось побільше, також чека.
Щука ж чатує на карася,
Рибка ж німа, риба німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Знову ревуть сирени,
Хвиля дніпровська б'є,
Оси, немов скажені,
Жалять усе живе.
Людство уже сказилось,
Хвилі, девятий вал.
З Дніпрових круч
Входять живі в астрал.
Київ, красень який,
Тоне чомусь в багнюці.
У хвилях шальної ріки
Дитя простягає руки.
Знову ревуть сирени,
Хвиля дніпровська б'є,
Люди, мов навіжені,
Попрали усе святе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Порахую зорі в небі,
допишу їх при потребі.
Дивовижна ця картина,
там згори мене не видно.
Куполи лиш, куполи
І тіла, мов не живі.
Всі легкі і всі літають,
люди, люди завмирають.
Душі, душі хороводи
В піднебесній водять, ходять.
Зірочки лише рахую,
Зову Всесвіту не чую.
А навіщо це мені.
Пензлик, фарби, полотно.
Я творець.
Творю любов.
Зорі маленькі
На небосклоні,
Мов діаманти
В моїх долонях.
Зоряне небо
І задзекалля,
Свої добавлю
Нічні я барви.
Лощину в небі,
Любов Галактик,
Над головою
Горить ліхтарик.
[b]Біг на виживання, щоденний марафон.[/b]
Гудуть машини,
Реве мотор,
Виють сирени,
А нам до фені.
Мов ті мурахи
Ми біжимо..
Ковточок кави
І все, в кіно.
Масовка ми,
Йдемо на дно.
У техносвіті
Ми ніби діти.
Як у собаки
Язик звиса,
Мов тії мавпи
Хі-хі, ха-ха.
У того гострий..
той мете..
Скоріш, скоріш..
А дощик йде.
Щоб зупинить
Цей біг на мить,
Ми ж не горили,
Щоб в джунглях жить.
Планета мавп,
Ожив Кінг-Конг,
Жене людей
Одвічний зов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Ми нова генерація,
Ми нездоланна нація!
Наші Берегині
Надія наша нині.
Зоряні люди,
Світла і долі.
Особистий Всесвіт,
Вільний вибір долі
Світу несуть
Лише Беригині.
Вони героїні
й наші надіїї.
Підніметься знову країна моя,
У пеплі засяє перемоги зоря.
Б'ються як хвилі об скелі
Соколи у грізнім небі.
Б'ються за волю, за перемогу!
Світлу дорогу, світлу дорогу!
Ми бачимо світло нової зорі,
Каменярі, каменярі!
Нові люди, зоряні люди,
Як гори стоять, їхні очі блищать.
За правду, за брата!
За батьківський дім, уклін їм, уклін!
Розіб'ємо хвилі, чекає всіх мир!
Всім Берегиням низький уклін.
Лицарі в тигрових шкурах
Мов буревісники в буднях і бурях.
Сильна ти, Україно моя,
Сіяє тобі переможна зоря.
Мрії палають, свічки догорають,
Щасливії будні тебе лиш чекають.
Зароджують життя - святії миті,
У них лють і пристрасть, проросли, зросли тут!
На полях безмовних ти мечеш державу,
Кожен з нащадків то сила і слава!
Повстання в серцях - так, це в нас.
Світу світло, світ звільнимо від гніту!
Ти не сама, країно моя, святая доля, рідна земля,
Безкраї поля!
Світла, світла доля твоя!
Мирне небо, ясні зорі,
Колоски у мирнім полі.
Ти не одна, ми - сім'я.
Кожен з нас твоя сила і слава!
Не страшна нам люта хмара.
Не згинуть мрії, не зломить нас страх!
Ми у бою - непереможний прах!
Україно, повстань!
Взивай до небес!
Хай чують вороги -
Непереможні ми, непереможні ми!
У славі будемо завжди!
Стрій держи!
Нездоланні ми,
Такими будемо завжди!
Молодим дайте дорогу,
Хай крокують дружньо в ногу.
Їх чекають перемоги.
Тримаймо стрій, останній бій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Доразвивались..
позажирались..
Как же ведь нужно
людей ненавидеть,
За что вы решили
ребенка обидеть?
Кто вам дал право
людей убивать?
Не вы нас рожали,
не вам и решать.
Вы ж приказали нам умирать.
Бог дал вам право?
Слуги вы чьи?
Паразитизм с рожденья в крови.
В бандитов родятся
вновь паразиты,
Денег накрали, все шито крыто.
Сертификаты и дивиденды,
Воры в законе,
народ снова в зоне.
Зажрались, мафия, кланы.
Нанюхались травки, марихуаны.
За нас тут решили все на века,
На выбор нам ложь та или та.
Засранец родился - уже президент,
А под столом с машинкою - мер.
И это они называют державой,
У них быть при власти с рождения право.
Династии меров, перов и депутататов,
Слуги у слуг разных мандатов.
Система прогнила, а платим ведь мы,
Чтобы при власти были они.
[b]Дом пожилых[/b]
Дом престарелых -
Огромная честь.
Как хорошо,
Что он еще есть.
За вашу пенсию
Там место есть.
Вам место есть?
Сложный вопрос.
Вырос спрос.
Вы долгожитель!
Вам повезло?
Или вопросы:
-За что это все?
-Не заслужила попить и поесть?
В ванну сводить, огромная честь?
Вы заслужили!
Вам место есть.
Квартир Черновецкого
Точно не счесть.
У вашего мера скажите есть честь?
Это же жесть.
Уютное кресло и все вроде есть.
А пожилым нет ничего, даже поесть.
Не заслужили.. достоинств не счесть,
Вот й довела...
Довела эта лесть..
Лизали, лизали..
И что ж теперь есть?
* стих из жизни, радуйтесь, если не из вашей.
Заслуженный врач, проработала более 40 лет,вырастила двух сыновей, дожила до глубокой старости и каждый день те же вопросы и просьбы: - Я не заслужила, что бы мне дали покушать.
И мы гордимся, что живем в этом дурдоме, что падаем все ниже и ниже и защищаем эту реальность, в которой человечностью не пахнет даже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Сумні, присумні
Полишають квартири,
Терпіти немає, немає
Вже сили.
Два роки в Європі,
Таке .. пережили.
За кращим, за кращим
Життям затужили.
Не в Україну,
А на курорти,
Хочуть ой хочуть
Пожить лежибоки.
Варшава отстой,
В Берліні - казарми,
Їм подавай Париж
Та Багами.
А у квартири нові
Квартиранти,
Там новосілля,
Гулянки вже й п'янки.
А через рік
Скажуть не то,
От в Україні
Чудово було.
А от чому
Ні донецькі,
Ні з Криму
Не захищають свою Батьківщину?
***
У блакитному теплі
повільного світанку,
крізь ці сосни я піду
До вічної сосни, що чекає.
Не на кораблі, а на хвилі.
Лагідій, тихій, безтурботній,
що розвіє левову пащу
що розбиває левові пащі хвиль, що б'ються.
Я зустріну сонце,
Свою зорю,
Зустріну того, хто йде
і зустріну того, хто прийде.
Ми п'ятеро будемо однакові
в мирі, в білому та в чорному світлі;
оголеність рівних
дорівнюватиме присутності.
Все буде тим, чим воно є.
і все буде рівним,
бо чим більше є, тим більше
не змінює своєї відмінності.
У тепле і єдине світло
Я прийду з повною душею,
сосновий гай зашелестить,
сосна зашелестить на піску вічності.
* Pinar de la eternidad (Juan Ramón Jiménez) мій вільний переклад.
*Ви розумні?*
Розум в вас ще є?
Що первинне ви чи постанова?
Хто зробив законне незаконним?
Питання задали ось ці собі?
Чи ви давно вже на нулі.
Круглі нулі.
Затуркані, забиті,
Аби в достатку жити,
Щоденно жерти, пити
І табачку, щоб покурити.
А розум є?
Чи він навіщо.
Кермують ж світом навіженні,
Люті, безумні і скажені.
Безсмертя в смерті відшукали,
Оковами людей скували.
Мова, нація, народ
І бац з-за парти - патріот,
Солдат, готовий убивати.
Достатньо просто нацькувати.
Народи, релігії - знаряддя тиранів,
А ми під гейком, ми ніби всі п'яні,
Наркотики різні, суть же одна,
Розуму точно давно вже нема.
Товпа, істот із людей поробили,
Богу не тому певно служили.
Хто вам сказав, що Бог є один,
Щоб над тобою є господин.
Що від народження пута й ярмо,
Править цим світом знову лайно.
Прав лише той, хто прав має більше,
Прав має більше, той хто сильніший.
Той, хто всіх знищить,
Хто більше злякає,
Владу на світом чомусь знову має.
Правлять цим світом якісь папірці,
Біс їх тримає у лівій руці.
В погоні за цими нулями
Ким ми стаємо...
Вуглями й пісками...
І всі вже давно сидять у кільці.
Ми точки оті, на моніторі,
Картки кредитні, все в телефоні.
За нами слідкують, все про нас знають.
Нами давно уже управляють,
Ми непотрібні, тому нас й вбивають.
Вони не месію, вони не чекають.
Все тут по плану, мілліард залишають.
[b]Стихи о советском паспорте[/b]
Маяковский.
Я волком бы
выгрыз
бюрократизм.
К мандатам
почтения нету.
К любым
чертям с матерями
катись
любая бумажка.
Но эту…
По длинному фронту
купе
и кают
чиновник
учтивый
движется.
Сдают паспорта,
и я
сдаю
мою
пурпурную книжицу.
К одним паспортам —
улыбка у рта.
К другим —
отношение плевое.
С почтением
берут, например,
паспорта
с двухспальным
английским левою.
Глазами
доброго дядю выев,
не переставая
кланяться,
берут,
как будто берут чаевые,
паспорт
американца.
На польский —
глядят,
как в афишу коза.
На польский —
выпяливают глаза
в тугой
полицейской слоновости —
откуда, мол,
и что это за
географические новости?
И не повернув
головы качан
и чувств
никаких
не изведав,
берут,
не моргнув,
паспорта датчан
и разных
прочих
шведов.
И вдруг,
как будто
ожогом,
рот
скривило
господину.
Это
господин чиновник
берет
мою
краснокожую паспортину.
Берет —
как бомбу,
берет —
как ежа,
как бритву
обоюдоострую,
берет,
как гремучую
в 20 жал
змею
двухметроворостую.
Моргнул
многозначаще
глаз носильщика,
хоть вещи
снесет задаром вам.
Жандарм
вопросительно
смотрит на сыщика,
сыщик
на жандарма.
С каким наслаждением
жандармской кастой
я был бы
исхлестан и распят
за то,
что в руках у меня
молоткастый,
серпастый
советский паспорт.
Я волком бы
выгрыз
бюрократизм.
К мандатам
почтения нету.
К любым
чертям с матерями
катись
любая бумажка.
Но эту…
Я
достаю
из широких штанин
дубликатом
бесценного груза.
Читайте,
завидуйте,
я —
гражданин
Советского Союза.
Пропоганда була і ще та.
Я вовком би гриз,
прогриз би це я
бюрократизм і те
до чого поваги нема..
До триклятих
чортів з матерями
послав би
любий папірець.
Мій Всесвіт отець!
Із світла тіло і очі
Мітка лукавого і на папері,
щоб повсюди були двері?
Щоб закатали простір в асфальт?
Базальт, базальт, базальт.
Щоб та із купола сипав пісок
Чи заливав усе тут потоп?
І на ковег якийсь папірець..
Пика чия, хай буде їй грець..
Заздріть усі,
громадянин я Землі.
Долоня й пять пальців
У мене в руці,
Мені не потрібні
оці папірці.
Ваші кордони,
зірки на погонах.
Заздріть усі,
громадянин я Землі.
У мене нема, нема ворогів.
Я як і ви з сімейства савців.
Сонечко сяє, тепло всім дарує,
Вітер як й я вільно мандрує.
Заздріть усі,
громадянин я Землі.
Паспорт же мій
На мому чолі,
До біса мені
ці папірці.
Живу на Землі,
Цей знак на руці.
Заздріть усі,
світло в душі.
Громадяни
планети лише ми усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Юний рибачок
Немов той морячок
Сидить біля калюжі
Пильнуює судачка,
А поряд та по греблі
Мов човен проплива
Чатує малишня.
Немов ота Ассоль
Туди сюди сягає
На хлопця поглядає,
Усмішка на вустах
І зіроньки в очах.
Рожевая спідничка,
Сама хоч й невеличка,
По пояс вже коса
І паруса і паруса.
На хлопчика чатує,
Привіт йому дарує,
А він собі своє,
На судачка лиш жде.
Вона все ж не здається:
Веслосипед й женеться.
Зупинка нам відома,
Чатує морячка,
Зміючка іще та.
Закохана вона,
Дівча, іще дівча.
Пора, її пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Піщані скелі у пустелі,
Відкриті настіж всюди двері..
Розвіє вітер, рознесе..
Навіщо ж я пишу це все.
Ніхто ж буття не осягне.
Які там зорі,
Вітром в полі
Промчить життя,
Як й не було.
Скрізь зорі,
Ті, що в небосклоні
Піску кургани нанесло.
А що в пустелі
Проросло?
Душі оазис?
Лиш пісок.
Самотні скелі у пустелі.
Пісок.
Пісок.
Пісок.
Піски то вічності оселі?
Крупинки мук,
Годинник часу?
В пустелі Пекла на Землі.
Бархани ніби всі й живі.
Піщані скелі
Із піщинок
І зорі в небі золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
-Українці іудеї?
-Звісно ж ні,
Інші ідеї.
В іудеїв свої скрізь коліна,
Допомогти у біді є причина.
Віра на це їх спонукає.
Укранець українцю
Скрізь помагає?
Особливо ті, що за кордоном.
О як же та тримають
Вони оборону.
Не було в евреїв
Навіть держави.
До Біса вона,
Чорти б її взяли.
Навіщо скажіть
Побори й щоб крали?
Навіщо їм кров скажіть проливати,
Уміють, уміють вони торгувати.
То нам до євреїв
Ще дуже далеко.
Чому там де ми
Створюють Пекло?
Щоб ще не вмерли.
Щоб знову до бою.
Щоб знов у похід
Ми побігли юрбою.
Євреїв зманили
Були у Ізраїль,
Щоб у казарми,
В похід на майдан?
Для них не було
Ніяких кордонів,
Вони увесь світ
Тримали в полоні.
Нам брешуть,
Збрехали і їм.
Не той вже Мойсей,
Лунає лиш грім.
***
Водять за ніс
Цілий народ.
Гордий є ти,
Ти - патріот.
Наділ в тебе є?
Поля чи лани?
Невже все чуже?
Невже ми в багні?
Держава це що?
Невже лиш ярмо?
Керуєш в ній ти?
Воюєш за що?
Скільки людей,
Стільки й думок.
Спитали у кого
Чий то куток?
Може усі тут як один.
Певно ж бо ні,
Вбили ж тут клин.
Насильно в борні.
За нас все рішили.
Чому ж ви скажіть
Ми це допустили?
Невже ми раби, невже ми безсилі.
Чому всі найкращі
Лежать у могилах?
Чи був колись вільним
Злиденний народ?
Ми всі ж кріпосні,
Керує тут зброд.
Соки качає капіталізм,
Нас добиває клятий нацизм.
З народження ж рівні.
Чому ж тут не так.
Чому Сатана
Ставить тут знак?
Хто й що доклав,
Хто й що зробив,
Щоб чийсь синок
Нас в горі топив?
Чом від народження
Є тут панки.
Чом від народження
В них кріпаки?
Ми лиш міняєм
Кращих на гірших.
Експлуатуєм кого?
І за що?
Гроші і власніть
То лише зло.
Чом же законним
Стало воно?
Поки панує капіталізм,
Всюди керує паразитизм.
Тут від народження
Знать і раби.
Хто ж від народження ти?
Довго тобі цю лямку тягти?
У спадщину дітям
Що залишиш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
[url=""]До роботи! До роботи! Лиш ми переможем! Ми ж патріоти![/url]
Там певно вже голод.
Там певно біда.
Туди женуть фури,
Туди всі літа.
По суші, воді, по небу
туди, все в ЄС.
Там голод мабудь,
Чому ж так заможньо
Там "наші" живуть?
Ресурси з країни
І весь урожай
За море везуть,
Невже там вже Рай.
Мов пчілки несуть
У Європу нектар.
Важкі гвинтокрили
У небо піднялись,
Нарешті, нарешті
Ми дочекались.
Добро не по морю,
По небу пливе.
Товар у Європу,
Доставимо все.
Ми воювали певно за це.
-Куди ви?
-Куди?
- Що ж з нами?
- А ми?
- А ви як завжди!
- Ще не вмерла Україна!
- Ви найкращі!
- Ви то сила!
-Ви герої.
-Патріоти.
-Нумо, дружньо,
до роботи!
***
Ми для Європи
Як для світу Китай.
Працюймо, воюймо
За їхній ми Рай.
Республік не вільних
Колись був союз,
А зараз суцільний
Навколо конфуз.
Веземо, веземо
В Європу ми груз.
Навіщо нам мир,
У нас є ресурс!
Ми найбагатші,
Нам в Євросоюз!
Годуєм Європу,
Поля удобряєм,
А що ж та конкретно
Із цього ми маєм?
Закриті кордони,
Суцільні борги.
Щось неймовірне
Ми утяли.
Наше добро
Закордон утягли.
***
Радує душу
Цвіт за вікном,
Постріли в небо,
Замок і дурдом.
Душевність в країні
Нарешті зростає,
Багатство земне
Вже у небі літає.
Виховують нас,
Ми всі патріоти,
Нам вила дали
І всі при роботі.
Аrbeiten!
Аrbeiten!
Всюди лунає,
Призив працювати всіх спонукає.
Духовність зростає,
Зростає, зростає.
Патріотизм перешкоди нарешті здолає,
Ф-16 у небі вільно літає,
Польоти в ЄС охороняє,
Товар же зникає,
У небі зникає,
Хтось все вивозить й сліди замітає.
Матеріальність у простір він розпиляє.
Невидима сила усе розкрадає.
Промова ж лунає, лунає, лунає:
-До роботи! До роботи!
Достатньо чекати.
-Всі до роботи!
Збільшим кількість
Патріотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Привикли жити за забором,
Паркани вищі голови.
Замки, на всьому в нас замки.
По цей бік я,
По той бік - ти.
Ми перейшли давно на ви.
Ми діловими певно стали,
Чорти б кудись
Бісів забрали.
Живе в собі ж замурували.
Камінь в заборах
Та душі.
У замках, під замком щурі.
Щемить, щемить..
Ще мить і щур цей побіжить.
За ним, за ним...
Біс з ним.
Рів літаків та гул машин.
А щур сліди, сліди лишає.
Товпа за ним все вимиває.
Куди, куди...
А ми?
Замки, замки.
Ідіть скоріш на три чорти.
Ми лямку будемо тягти.
Ми за забором
Як і ви.
Біжать, біжать, біжать вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Я живий і він живий.
Я крокую в час нічний.
По шосе потік машин.
Ми будемо жити, ми будемо жити.
О Любо, любо .. любов.
Не окропить землю кров.
Знов до дна і за любов !
Я герой і він герой.
Ми живі, не ллється кров.
Ми будемо жити, по-новому жити.
Горілочку будемо, будемо пити.
Гірко, ой, гірко.
Любо, любо..любов,
За перемогу пролили ми кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Запад деградирует.
На сцене - седые клоуны.
Мы стоим в этой очереди.
Стояли же, стояли,
Что бы там не...
В очереди к мавзолею.
То какие же в нас устремления?
Попасть в этот загнивающий мир.
Быть там кем?
Паразитом?
А на ком паразитировать то будем?
Там и без нас переселение.
Там все давно проработано.
Мы голые, беззащитные,
Но мы победим, нам нечего терять.
Этого они и боятся.
Вот и грыземся за кость,
Брошенную в толпу.
Постоянная игра на обман.
Постоянное прикрытие истины,
Скармливание иллюзий.
На сцене клоуны, но никому не смешно.
У всех серьезные лица и камень
У каждого свой как и крест.
Гипнотизм.
Блогеры гипнотизеры.
Вымирающий ящер сверх-режиссер.
Вздор.
Полный вздор.
Нескончаемая очередь.
Неприкрытый позор.
И это не сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Истина выжжена.
Правда запрещена.
О чем же мы говорим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kKiIVeCsNXw[/youtube]
Був інший час
І інші люди.
Чому ж ці шістки
Зараз всюди?
Шістирять повсюду
Й в всьому.
В часовому
Всі дурдомі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Прикрыли, прикрыли.
Илом залили.
Срамные места
Фиговым листиком
Просто прикрыли.
Новый крестовой поход.
Истребляют мирный народ?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rC5XapBpObo[/youtube]
Эдессой Одессу
Вновь назовут.
Новые беды
Народ наш вновь ждут?
Под фиговый лист
Лишь загляни.
Прикрытую ложь
Всюду узри.
Завоеватели мира
Свою душу спасают.
В походах - народы
Они истребляют.
Каждый желает
Кусок пирога.
Узрите у них
Вырастают рога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sr44eiq3sU4[/youtube]
Три роки навчання,
Наймолодший депутат.
За що ж він отримав мандат.
Волосата рука
Вгору тянула цього козака.
Голова міста,
Бурхлива діяльність...
Рекорди кар'єри.
Дороги, дороги.
Все ж так було.
Снапи, вайфай.
Інвестиції, слава.
Найбільший в Європі
Фонтан...
За що ?
За землю, яку
Петрушка в радгоспів украв.
Люди життя
Й здоровя згубили.
Землю підступно
Їх захопили.
Борги на нас
Його всі списали.
Власники нові
До рук все прибрали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jiKIj2ggX10[/youtube]
Це системно ..
Це ідейно.
Певно це є ключове.
Ми вшануєм?
Ми продовжим ?
Наше рідне в нас живе?
Не шоковані,
Байдужі..
Не заділо за живе?
А що буде добрі люди?
Вороги ж тут поряд є.
Так злякались, що убили.
Знов те саме повторили.
Неугодним...
Світ закрили.
Акт нахабно провели.
Устрашали ж як могли.
Не бояться нас кати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Надежда одна -
Рухнут они,
Те, что на троне сидят пердуны.
Маразматики там,
Маразматики тут.
Беспредел, беззаконие,
В экономике жуть.
Проблемы, проблемы
И истребление,
От грязных их рук
Для нас отвлечение.
Риски, опасность
Они уже всюду,
Напасти и страсти,
Мессию все ждут.
Для этого мир
И тот подожгут.
За шестьдесят..
Пора ведь...
Все как в совке
И так ведь везде.
Финансируют войны,
Финансируют смерть.
Выхода нет,
выхода нет.
Каждый готов уже убивать,
А ведь потом...
Трупы опять.
Что можно, что нельзя ?
Псевдореальность кому то ж нужна.
Без предупреждения прет на людей
Вновь истребление,
Кого не ракеты,
Того ведь пять джи,
На то, что ты жрешь возьми й посмотри.
Забой скота,
Под нож.. пора.
Протокол ведь запущен.
Голод и смерть.
Выхода нет.
Выхода нет.
Кому то не страшно,
Кто то смеется.
Откуда ж скажи
Спаситель найдется.
Сверху ведь душат
Свой же народ,
Нас убивает
Наш патриот.
Пища и та давно ведь вредна,
Истина в том-
Проснуться ж пора.
Закон для скота
Пишет ведь кто?
Рухнут они?
Слуги ведь Ада,
Сыны Сатаны.
Зачем эти твари
Скажите нужны?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pp3tdQC7UzE[/youtube]
Служат они!
Служат кому?
Ждут Сатану?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I0YNq-KIxq4[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Мудаки вы, мудаки.
Куда ж народы завели.
Народ озлоблен, озабочен,
Вы ржете, типа обесточен.
На бочке ж с порохом сидите,
Давно ж погрязли вы все в кредитах.
Кризис во всем, кризис везде.
Лишь маразматик сидит на коне.
Энергии нуль,
Население в нуль,
В розетку его теперь уже сунь.
Это длится давно..
Предрешено..
Запреты на все.
Выхода нет.
На выход весь свет.
Мозги морочат,
Вновь промывают.
Реакции стада
Вновь предвкушают.
По уши в дерме
И дальше идем.
День за днем.
В небытие всех заведем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Розлом,
поділ,
кожен третій - злодій.
Втрачене минуле,
загублене сьогодення,
ми навіженні.
Як собаки скажені.
Убивця господар,
кістки - нагорода.
На грані,
на грані,
у вихорі драні.
Полюють на дані
жерці нездоланні,
раби бездоганні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024