| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Святкувала бабця із простягнутою рукою,
Радів своє останнє літо онкохворий,
Летів гордий погляд безробітнього десь за гори
І я із закатаною губою.
Врочисто збирається кожного року
Світла голова, молода непотрібність.
"Даруйте, панове, де ваша гідність?
Куди ж ви з країни з найвищим флагштоком?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
...Лютують у морі ті темнії хвилі,
Лютують і думки мої, ба безсилі,
Хоч вітер в них також на шляху змітає,
Трощить все, і серце спокою не знає.
Ось море вляглося. Дельфіни кружляють,
З м'якої блакиті на мить виринають.
Де човен пливе, поряд в'ють викрутаси -
Так й віра моя у людей ще не згасла.
Ой, думки, дельфіни, у воду ховайтесь,
Не вірте нікому і не сподівайтесь,
Що ясно всміхнуться, вітатимуть щиро,
Що, як ти до них, то й вони прийдуть з миром.
А хмари тим часом повзуть і чорніють,
Вітри позіхають, аж потім завиють.
І знов лютуватимуть темнії хвилі,
Ревітимуть й думки мої, ба безсилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Вітряк зустрів мене у полі.
Одне відламане крило -
Трьома вітає ліс, тополі,
Мене на стежці у село.
Ох, мій вітряче, ось я вдома
На землях прадідів моїх.
Краї знайомі й невідомі.
Яри, ставки, русалок сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
Зірка впала, як
пташка се́рила.
Я бажаннячко
загадать не встиг.
А і все одно
до грошей. Була
одна мрія. Був
та й за роги бик.
Батька поперед
в пекло жвавий гоп.
Рилом у вікно,
як в Сорочинцях.
Муха най летить
та вбрикнула шоб!
Десь подівся край
і нема кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
По той бік лінзи вікна
Все ніби спинялось
На мить.
Вулиця спить,
Павуки поховались
В сірникових коробках. Стіна
Не тремтить
Від вибухів п'яних сварок
Й смердючий дим цигарок
Кудись зник.
Потом просякнута хустка -
Здається, в Сізіфа відпустка.
***
На підвіконні мій кіт
Мружить очі, дрімає,
Він знає
Моїх думок хід.
Зціплені зуби, образи...
А ще й рідні!
І було то давно й ніби вчора:
Мати хвора,
Беспорадне старе покоління -
Діти тих, в кого серп стирчить в горлі
Й відбито молотом пальці,
Ми малі, побілілі від жаху...
Ну а згодом котились до дідька
Узи, порозуміння і віра
В краще. Нещирі
І недоречні слова
З року в рік.
***
Та завмер маховик божевілля
Хоч на мить, котик мій, хоч на мить.
І що то в повітрі бринить?..
Ти, пухнастий, завжди маєш рацію.
А навчиш мене медитації?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Мерехтіли вогні у легкому тумані,
Сон очі вкривав і приємная втома.
Не віриться, що був десь там і
Що скоро я буду вдома.
Ось пливли, ледь повзли вранці перші трамваї.
І спокій жеврів воркуванням на даху,
З Холодки* у Лопань стікає
Неспішно Полтавським Шляхом.
Привітали мене старі вулиці знову,
Душевні обійми будівель і парків.
Я радий такий - не те слово,
Я вдома, мій любий Харків.
[i]*Холодна Гора - історична місцевість у Харкові, що розташована на захід від Центру міста[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Перевернувся жук на спину, кружля, вовтузиться мале,
Упав під ніг бомбардування, в рухливеє людське желе.
І так воно вже, відчайдуха, хапає лапками життя.
От-от розчавлять... Зачіпитись б і доповзти до укриття.
Отак і я колись хапався, та диво сталося - живу.
Тож буду дивом бідоласі - підняв і випустив в траву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
На до́шки я старий корівник
В селі у бабці розбирав.
Гули джмелі, кричали півні -
Все як тоді.
Я пригадав...
Корівка наша тут стояла,
Хилила роги в напівсні,
Духмяне сіно куштувала
Під цвіркунів гучні пісні.
А я малий так обережно
До неї тихо притуливсь.
І пахло затишком безмежним
І молоком...
Давно колись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
В тих місцях не змі́їлись стежки.
З-під трухлявих ребер дерлись вгору
Стовбури могутні та важкі,
Поринали в небеса прозорі.
Тріснула тривога із гіллям -
Там похмуро глянув хтось на мене,
А ось тут в багні болотних плям
Ягід розсипає повні жмені.
"Спи...", шепоче ліс і пригорта...
Я прийшов, хоч трішечки й запізно.
Справлять дикі первісні вуста
По мені колишньому цю тризну.
[i]Десь у квітні минулого року під час довгої прогулянки углиб лісу здобув щось подібне до цікавого духовного досвіду. Приліг на повалене дерево та заснув. Та це було щось середнє між сном та медитацією... В якийсь момент з'явилося сильне відчуття "свідомої присутності і спостереження" навколишнього за мною. Я ніби чув звідусіль заспокійливі голоси й шепіт, таку невловиму, але десь куточком мозку зрозумілу мову. Я ніби на декілька хвилин розчинився в тому, де був. Це було дуже приємне, навіть якесь екстатичне відчуття. Здавалося, що до лісу того дня я зайшов одною людиною, а вийшов трохи іншою. Більш живою...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Вранці ковдра важка, мов каміння дольмену.
Як я, боже, хотів би радіти промінню!
Крізь паркани цвинтарні журбу запиле́ну
Витягати із м'ясом, із кров'ю, з корінням.
Сива втома малює провали в обличчі.
Я не знаю, де рвалися нерви, де схибив,
Я не знаю, чиї голоси ті, хто кличе,
Часто битий об лід тілом мертвої риби.
Зле шипіння. Прокльон.
Незнайоме ім'я.
Куди ніч, туди й сон.
Куди день, туди й я.
https://www.youtube.com/watch?v=lGY9Zy9wfgQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Прокидаючись десь близько ранку,
Відчуваю, як щось щемить груди.
Згадки блимають безперестанку -
Треба просто узяти й забути.
Вітер грав з твоїм темним волоссям...
Погляд ясних очей-перламутру...
Мені це відпустить довелося,
Просто взяти і тихо забути.
Я один, ніби посеред поля,
В таємничії думи закутий.
Може, ти - то була моя доля?
Краще просто узяти й забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
Моя надія щильно тулиться
цуценям до голодної матері,
Мій гнів википає в каструлі з вчорашнім борщем,
Мій розпач, трясця його,
під зливою в попелі жеврів,
Мої хробаки тривоги боялись чогось іще.
Я зірвав балаклаву загального божевілля
І з роздертим обличчям хапався за що тільки можна.
Гучно лаятись про порятунок бракло сил. Я
плюнув в руку, що не допоможе.
О, гаспидські покидьки сорому й совісті!
Ой лагідні заздрощів шмарклі на вусах блищать.
Паскудний сюжет маргінальної повісті
Іде з хробаками без солі хрін доїдать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
[i]Пам'яті Пажетнова В.С.[/i]
Дідусь,
Якого в мене не було,
Але котрий залишиться у серці
Назавжди.
Раптом в лісі загуло
І плакало все, тихе дотепер.
Ці
Сонячні галявини, дерева
І ведмежата, про яких так дбали,
Птахи, струмочки Вас, я певен,
В останню путь врочисто проводжали.
Задля всього живого навкруги,
Дідусю, Ви робили так багато.
За працю, що була Вам до снаги,
За все спасибі,
Наш Ведмежий Тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Слонисі вагітній довірливій, добрій,
Хтось фрукт з вибухівкою дав скуштувать.
І горем, і кров'ю заляпався обрій,
І плачем, і стогоном вени бурлять.
Старого ведмедя, раба циркового,
Політиків збрід від нудьги розстріляв,
Коли не чекав звір нічого лихого,
За звичкою перед людьми танцював.
Тваринка натомість образи тримати
Не буде. Довіриться добрим рукам,
Забувши тортури, знущання і грати,
Пробачить невартим того усім нам.
За те я ненавиджу кляту людину.
І сором бере, що людиною звусь.
В загоєння ран на Землі я порину,
За мир та любов на шматки розірвусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Шаленим вітром виє Корочун,
З засніжених верхів ялин гукає.
Раптової загибелі віщун
Суворо крізь замети поглядає.
Покладено шматочок на поріг -
Від темних сил чи відьми захист буде.
Ховався по домівках хто як міг,
І готував свій вирок місяць грудень.
Св'ящений хліб, скоріще просвіти,
Котися по долівці, дай надію!
Якесь нещастя нам пророчиш ти,
Або відлигу, про яку так мрієм?
[i]грудень 2020[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Здається, і досі забутая пісня лунає,
Чи, може, то вітер свої стереже береги,
До котрих пристали човни, - він це теж пам'ятає.
Де тихо і сумно... Інакше тепер навкруги.
Здається, в тумані горять ті знайомії очі,
В безодню минулого спогадом влучить гроза,
Затоптаним словом порве тишу довгої ночі.
Здається, обличчям струмує гаряча сльоза.
Здавалось, хтось дивиться знов на високу могилу,
І ще впізнається могутнього пращура слід.
Пишніли в степу невпокорені вуса ковилу
В терпкій гіркоті кострубатих полину борід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
То все пухке кульбабисте зникає,
А я не хочу цегли повний рот,
Не хочу вороння шалену зграю
Пускати в свій пошарпаний блокнот.
То все барвисте вигоріло з часом,
А я ніяк не хочу до примар.
Не вірю, що змінилось все й одразу,
Що інше сонце вийде вже з-за хмар.
Здається, жайворонок заспівав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Сніг на голову впав, на мої відчайдушні пасма,
Дикі очі встромилися в ногу - попався в капкан.
Цвинтарями-веснянками вкриється обрій рясно,
Покривалом залатаним стелить і стелить туман.
Щоби мрець не підвівся, накрий п'ятаками очі.
І з трибуни-ослінчика гучно віщуй крізь пе́тлі.
Коли серце підступнеє битись далі не схоче,
Я вітаю тебе у маленькому льоху-пеклі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
[i]— Благодiйнику наш,
кому хочеться тiкати з раю,
загукали ми в одне горло,
вдивляючись в очi пiд кокардою,
схожi на двi крапельки ртутi.
В. Стус[/i]
Собака - то "друг людини",
Людина людині - вовк.
Суне паща - хтось загинув,
Чувся гавкіт - хтось замовк.
Псові чхати, хто хазяїн -
Дурманить запах ковбас.
З наказом часу не гає -
Гучніше б команда "фас!"
"Обережно - злий собака!"
Табличка така висить.
Комуналками, в бараках
Погрози луна дзвенить.
Поки дурень катам радий
І покидьку все одно,
Боронять собаки зраду,
Словесне криють лайно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Ми до колін застрягли у багні -
Живі і мертві, струни і пісні.
Нам до горлянок каша і брехня
І ворожнеча, й куля навмання.
Трамвайні рейки бігли у туман,
Заплакав хтось і сперся на паркан.
Коли прийшла вода, ніхто не чув,
Сестра десь зникла, старший брат забув.
Я скаженію люто кожен раз,
Коли дивлюсь з огидою на нас.
Втрачаєм розум, співчуття, сліди,
Майбутнє, ранок, день й таких, як ти.
[i]Спочатку твір мав назву "До Яни Дягілєвої", але потім я вирішив дещо узагальнити і розширити його суть, бо в цьому випадку Дягілєва є все ж таки більш збірним образом. Вірш є результатом враження від особи Яни, її творчості та трагічної загибелі. В рядках присутні алюзії до визначних пісень авторки, та загалом написаний у розмірі пісні "Мы по колено". [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Дивна поведінка, грубий рух -
Те, що зрозуміти я не в змозі.
Фрази, долітаючі до вух,
Мовби недопалки по підлозі.
Ця раптова зміна у тобі
Без на те причини, косить ноги.
В грудях мутний осад задубів,
Мов плювок замерзлий край дороги.
Той холодний погляд - до глибин.
Ні розкаяння, ні жаль, ні осуд.
Все стоїть перед очима він,
Мов немитий за собою посуд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Я би ліг
у барліг,
У глибокую сплячку ведмежу.
Не зважав, якби міг,
На холодную прірву безмежну.
Прірва скрізь,
де б не був.
Що роблю - суперечить бажанням.
Та й, напевно, забув,
Де я є за чиїмсь сподіванням.
Я би спав
до весни
В пазуристім сосновім корінні,
Роздивляючись сни
Без ніяких докорів сумління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Маленьке зернятко в землі у колисці
Вже знає, що паростком вийде на світ.
У кожному полі, у будь-якім лісі -
Коріння, стеблина, листочок і плід.
Степами гуляє пронизливий вітер,
Холодний, байдужий в ярах позіха.
Зерну в понівеченім ґрунті зігрітись
Ніяк не вдається. Ой, доле лиха.
Де ж тепле єднання людини і поля?
Мовчать поріділі похмурі дуби.
Чия тая примха? Чия тая воля?
Чому рід людський цей зв’язок розгубив?
Маленьке зернятко в землі у колисці
Не звикне до яду й залізних тортур.
Незряча людина, цей виродок міста
Між Матір’ю й нами будує свій мур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Я припаду колінами до теплої землі
Не перед мовчазним пустельним богом.
Йому я не слуга. Не раб. Не син.
Відкрите, чисте серце не прийме чужого.
В моїй руці чекає на свій час зерно,
Його відправлю я в святе родюче лоно.
Най, Мати-Сира-Земле, проросте воно,
Най вдосталь сили набере й цвітне червоно!
Я погляд свій зведу у чисте синє небо
Не задля того, щоб молити щось для себе.
Блакить всміхнеться і на мене позирне, бо
Прошу дощу зернятці на потребу.
Навкруги все святе, Природою кохане.
У Храмі-Лісі браття меншії зростають.
А в злагоді з цим будеш - омине погане,
Про тебе духи звідусіль завжди подбають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Тиша знов промоклим мохом пухне,
І про щось віття шепне на вухо.
Дивний сум на землю тихо ліг.
Жовтий лист упав мені до ніг.
Захід сонця стінами плескався,
У крові за обрієм купався.
Променем останнім сум побіг.
Жовтий лист упав до моїх ніг.
Погляд твій у далечінь з журбою
Моє серце крає аж до болю.
Хто пустив ту осінь на поріг?
Жовтий лист упав до моїх ніг.
[i]десь вересень 2010р, знайдено і дороблено зараз[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Втрапив я в твоє магічне коло.
І не допоможуть треті півні,
Не покаже зірка, де та північ.
Поряд ти танцюєш напівгола.
Я приймав твою чарівну владу.
Із грибниці виріс, мов опеньок.
Пелюстків, коріння повні жмені.
Все, чого боявсь, лишив позаду.
Я пішов у твій танок нестримний,
Поринав у ті грайливі очі.
Хай же не скінчиться шабаш ночі!
Ні, вже ні до чого треті півні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Я йду в тумані, мов сліпий, не впізнаю нічого,
Шукаю щось очима. Що - не знаю.
В запльованій криниці згадки маю.
Я йду. Йде сніг з мого невтомного чола блідого.
Хрипить до мене Матінка поранена, невтішна.
- Ти, Мамо, спи, а я про все подбаю.
- Я, син, тобі захряпу посилаю,
Іди за нею, не барися. Обіймаю ніжно.
Показує захряпа на узлісся, перст з соломи,
Аж там два велетні до смерті б'ються,
В кущах химерні карлики сміються,
В вогонь олії бризкають навколо без утоми.
Показує захряпа - не ходи, там дзвін сокири.
Від того звуку глибше в ліс прямую.
Сів на пеньок і пиріжок куштую.
Дивлюсь на чох, полаз, пташиний грай, шляхи чотири.
Веде захряпа в зарості, аж сонечка не видно.
Мене легкі примари зустрічають,
Прадавнім мудрощам, пісням навчають.
І звідусіль лунає вільне, сильне, дике,
Рідне.
[i]*Захряпа - один з останніх слідів чудського язичництва. Це дерев'яні ляльки у людський зріст, одягнені в чоловіка чи жінку. Використовувались для вказівок шляху чи небезпек, а в глибоку давнину мали ще й чимале ритуальне значення, суть якого нині втрачена.
*Сісти на пеньок у лісі - ступити до лісового потойбіччя, увійти в контакт з лісовиком також.
*Дивлюсь на чох, полаз, пташиний грай - тут, прислухаюся/придивляюся до прикмет, пов'язаних з природою/погодою.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Січень мріяв на морозі,
Всюди ковдра-сніг лежав,
В теплім, затишнім барлозі
Народилось ведмежа.
Спить собі, сопе сліпеньке,
Інколи тремтить вві сні.
Підростає помаленьку.
Буде сильним навесні.
Мамця, бджоли, носик в меді -
Цілий всесвіт гри й чудес.
Родичі зірки-ведмеді
Поглядають із небес.
[i]Малюнок теж мій :)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Сокира чужинця
встромилася в стовбур мого спокою.
Плямою одноокою
червоноокою
повзе ніч папером вікна.
Далечінь ця
гуркотить голосами мерців.
Дощ вже зжер її
кручі й купки землі.
Торохкотять
потріскані щелепи, розтрощені зуби.
В гнилих грубих
домовинах крізь дірки
грає вітер на кантеле ребер
пісні гіркі.
Гнівається
все живе й навіть мертве,
пазуриться оцими рядками,
сухими гілками,
гострими шипами,
чіпляється в небосхил роздертий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Наспівуючи тихо, йшов дядько собі лісом,
Аж раптом запідозрив, що ніби заблукав.
"Не може того бути! Що за пригода в біса?
Я ж змалечку ті хащі і всі стежини знав!"
Та ось неподалік він почув цей дивний гомін -
Чи то хтось розмовляє, чи то скриплять гілки.
Підкравсь і бачить: двоє - чи велетні, чи гноми,
А третій - лісовик наш, п'яненький, говіркий,
Гостей частує м'ясом, горіхами, грибами.
Зі сміхом, балачками потроху пиво п'ють.
Та й чудернацькі гості зі своїми дарами -
Торбини повні риби для пана дістають.
Ой, налякався дядько, хотів було тікати,
Та, щоб їх шляк всіх трафив, помітили його!
З кущів за ноги вуйка давай-но витягати,
І лісовик питає: "Тут вештався чого?
Та вже ж сідай, погрійся і з нами трохи випий,
Тримай оцю ось чарку... Ну годі, не тремти!
Знайомся: шведські тролі, старі друзяки типу,
Навідались, бо всохну колись від самоти."
Наш дядько пив помалу настоянку на травах,
Все слухав, дивувався обставинам подій:
Отак воно буває - ішов собі по справах,
Аж тут така пригода - чи плач, чи то радій.
"Ти, друже, не турбуйся, не зробимо ми шкоди,
Людина ти порядна - не те, що деякі.
За ставлення до лісу я все шукав нагоди
Тебе нагородити на довгії роки.
Такої ж думки, брате, і мавки, і русалки,
Маленькі потерчата завжди підкажуть шлях.
І водяник гукає: "Хороший то рибалка!",
У злагоді з тобою і дух, і звір, і птах."
Ой, дядькові приємно таке про себе чути!
Сміялись, пили, їли до пізньої доби.
Оце тобі пригода - довіку не забути,
Оце сходив, панове, до лісу по гриби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Пугач злетів у темні хмари,
В родзинки тисячі зірок.
Мороз в блискучих шароварах
Хрусткий вимірює свій крок.
До мене в снах ти часто ходиш.
Зітхаєш тяжко. Знаю - ждеш.
У небо сльозні очі зводиш:
"Коли ж, коханий мій, прийдеш?"
Із димаря твій плач здійнявся,
Летів десь лісом, там і зник.
До тої туги прислухався
Сердешний, чуйний Лісовик.*
*У слов'ян, карелів та вепсів був такий стародавній ритуал - звернення до Лісовика з проханням навіки з'єднати між собою люблячих чоловіка та жінку, щоб ніщо і ніколи їх не розлучало. Заговори викрикували у піч, щоб димарем вони дійшли до вух лісового пана.
[i]Ілюстрація теж виконана мною спеціально до цього твору[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
6
Свій розум хвалити не прагни нагоди,
Ти краще в собі його пильно тримай.
До мудрого й тихого лихо не ходить,
Базікання й ум - вороги. Пам'ятай.
15
Розумний, а ще - мовчазний, благородний,
Мов син короля, йде сміливо у бій.
Його не зупинить тепер ворог жодний,
Лише славна смерть в час бурхливих подій.
16
Дурний, хто вважає, що житиме довго,
Якщо уникати застосувань сил.
Твій вік може бути не вартий нічого,
А спис добру славу зведе в небосхил.
*Перші спроби літературного перекладу станз "Промов Високого" (Hávamál) - стародавньої скандинавської поеми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Коли ясла були повні, не помітили воли.
Та й давно вже не ревли,
Не навчилися, не вміли,
Марно витрачали сили.
Мов діряві постоли,
Закликами майоріли,
Довго колами ходили,
Відмахнулись, не хотіли.
Лемент лине аж до гір,
Скаженіє Нечипір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Веселий небіжчик по полю стелився,
Ходив вартував відвойовані села.
Тепер він все знав - де стежки і джерела.
Вдоволений крук собі з дуба дивився.
Поринула в сон темних кіл під очима
Раптова відрада за обрієм злиднів.
Знайомим полином, лиманами півдня
Летіла, сивіла... Така невловима.
Дрімав домовик, колисав немовля. Та
Заходило сонце в замріяні хащі.
А добре не буде. Лише трохи краще.
І то вже є щастя. Маленькеє свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Буду впевненим, мов їжачок в тумані,
Непричетним, як кіт з вусами в сметані.
І зухвало крикну "гоп!" та не стрибну,
Зачарованих стежин не омину.
Я зібрав свою торбинку, думки викинув гіркі,
Чимчикую до сусіда, щоб дивитись на зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
Під продірявленим дахом
З підлоги ми збираєм воду.
Сумнівним, слизьким шляхом
Головою вниз, не знаючи броду.
Немає діла до того, хто воду ллє,
Нема бажання лагодити дах,
Танцюєм свій улюблений танець
На граблях.
Доволі нас багато
І в той же час ми поодинці.
Так зручно нас тримати
У власнім домі за чужинців.
Порожні груди відкормлений монстр ссе,
Крокуючи зухвало по кістках,
А ми і раді собі танцювати
На граблях.
Одне на одного будемо кидатись ми,
А винуватий сміється, втрачаючи страх.
Усе життя танцюєм свій танець
На граблях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
Я хочу бути кісткою в степу,
виблискувать в твоїм ряснім промінні.
І поряд щоб дрібний струмочок був,
мурашки щоб тягли своє насіння.
Я хочу бути каменем важким,
та щоб з поважними вуса́ми-мохом.
Співуче, голосно німим,
таким собі царем-горохом.
Жучком під пнем я теж не проти буть,
премудро, таємничо копирсатись.
Хай бджоли десь неподалік гудуть.
Я буду скрізь повзти, перевертатись.
Я хочу, щоб завзято навпаки.
Я хочу непомітно урочисто.
Я хочу підгниваюче землисто.
Я хочу в голові гніздо шпаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020