| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
У щоденнім згоранні,
Поміж хмарами турбот моїх,
Шукатиму далі Тебе.
У краси спогляданні,
Витворів ніжних рук Твоїх,
Загублю себе.
У глибинах серця Твого,
Де б'ють джерела любові,
Зачерпну кілька краплин.
Ти знову постукаєш до серця мого,
Як би ж почути Твій заклик у слові,
І не рахувати більш цих тлінних хвилин ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Розбиті стіни, зруйновані мости,
Покалічені долі, заплакані очі,
Під уламками розкидані недописані листи,
Шум, постріли і плач сирен серед ночі.
Зів'ялі квіти, спалена земля,
Людські тіла на скривавлених дорогах,
До Тебе, Отче, взиває навіть немовля,
Дозволь, хай мир спочине на дому порогах.
Перед Обличчям Твоїм Святим,
Прихиляємо сьогодні в покорі коліна,
Благаємо, не дай же силам темним отим,
Згасити світло у нас. Глянь, край, мов руїна.
Ісусе, Іменем Твоїм переможемо,
Господи стій із нами в ці дні,
З Тобою серцем своїм не знеможемо,
І блукати більш не будемо у відчаю сні.
Господи, пробач нам за наші манівці,
Дозволь, знову назватись Твоїми дітьми,
Біля ніг Твоїх залишаємо наші болі й вінці,
Захисти нас від цієї холодної пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Досі дихаю, Боже, Твоєю любов'ю,
Плач серця не вмовкне, поки не
знайду Тебе,
В чергове вмиваєш мене найсвятішою Кров' ю
І благаєш більш не прирікати до смерті себе.
Досі чекаш, коли я кинусь в обійми,
Підніму свій погляд й побачу Тебе,
Почую Твій голос від, якого стихнуть
всі війни,
Той, що кличе давно так вже мене.
"Де ти, дитино?", - вкотре питаєш,
А у відповідь лиш чуєш мовчання моє,
"Я є тут, біля тебе, хіба ж ти не знаєш?
Підійди, хай скінчиться страждання твоє" .
За Тобою, Ісусе, досі серце сумує,
Бо ще досі глухе і голосу Твого не чує,
Доторкнися до нього, хай більш себе
не руйнує,
Хай прокинеться в мить і присутність Твою відчує.
Хай покине, нарешті, свої темні шляхи,
Зодягнеться у правду і в Твоїм світлі розтане,
На руках Твоїх побачить рани й цвяхи,
Забуде про себе й Твоїм повік уже стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950710
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Ісусе, зціли мене своєю любов'ю,
Поверни до життя, бо без Тебе я мертва,
Омий мене своєю Найсвятішою Кров'ю
Дай збагнути, що спасінням для мене є твоя жертва.
Ісусе, прошу, звільни від страху холодних оков,
Від поспіху, ілюзій й нескінченних тривог,
Вклоняюсь Тобі в передчутті перемін і обнов,
Кожну мить хочу віддати Тобі, мій Спаситель і Бог.
Ісусе, торкнись мого серця, хай заб'ється в любові,
Укріпи Святим Духом, щоб не здалась в дорозі,
Щоб сенс свій пізнала в Твоїм Святім Слові,
Бо без Тебе і кроку зробити ні в силі й ні в змозі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
1.Ісусе, хочу йти я за Тобою,
Не дай відпустити Твою руку!
Я вірю завжди будеш Ти зі мною,
Без Тебе життя нагадує лиш муку.
Приспів:
Ісусе, уповаю я наТебе,
Бо Ти моя скеля, прихисток й спасіння,
Не хочу більше жити я для себе,
Прошу, врятуй мене від тління!
2.Ісусе, розбуди Ти спячу мою душу,
Дай мужності любити і прощати,
З Тобою в темряві згасати більш не мушу,
Тобі, мій Отче, хочу завжди довіряти!
Приспів
3.Ісусе, розпали знову у серці надію,
Й дай наснаги нести її у стомлений світ,
Дозволь, перетворити слово у дію
І не змарнувати ні хвилі з дарованих літ!
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
Бог шепоче тобі сьогодні: "Іди за мною!"
Він кликав тебе уже сотні разів і не
стомиться кликати ще стільки, лиш
би ти нарешті відгукнувся на Його
заклик.
Чому все ще вагаєшся?
Чому все ще сумуєш? Чому все ще
плачеш на самоті, стоячи над прірвою?
Що тебе зупиняє просто у цю мить
простягнути Богу руку і зробити перший
крок? Може це страх?
То відкинь його геть, бо Бог дає нам не
духа страху, а духа сили і любові.
Сам Всевишній
хоче стати твом прихистком, твоєю
опорою. Хіба є ще у цьому світі більший
захисник? Може тебе зупиняє
сором, то не журись і чимдуж поспіши
до Небесного Отця, щоб примирись із
ним, а Він без жодного осуду в любові
своїй спалить твоє минуле, визволить
тебе із тенет гріха і смерті, щоб ти
знову став вільним і радів. А може
біль не дає тобі зробити перший крок
до Ісуса? То спинись у тиші перед Його
хрестом, зверни свій погляд на Ісусові
рани. Хіба Той, Хто помер заради тебе
може тебе покинути? Хіба Він не помер
заради того, щоб ти не плакав, заради
того, щоб спасти тебе? Хіба Він хоче,
щоб ти сьогодні страждав? Тож
перебинтуй просто у цю мить свої рани
довірою до Ісуса, а потім встань і йди
за ним, Він, бо кличе тебе, Він, бо
любить безмежно тебе, Він, бо хоче,
щоб ти був щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Ти світло для світу, то ж не ховай
своїх променів і світи,
Час бо прийшов освітити шлях тим,
що блукають у темряві!
Так, саме тобі Бог доручив цю
важливу місію.
Ти, можливо, скажеш:" Та хто я такий?
Я не достойний нести світло Творця
у світ. Як я його нестиму, якщо
сам потребую, щоб хтось освітив
мій шлях, бо блукаю манівцями безвиході?"
Але кому ж, як не тобі, своєму улюбленому
сину чи донці, Бог може сьогодні
доручити таку справу? Кому як не тобі
Ісус може довірити і покласти у долоню
маленьку іскринку світла,
яку ти маєш перетворити на велике
полум'я любові, яке освітить і твій шлях,
і стежки тих, хто біля тебе?
Бог обрав саме тебе, то ж не
відмовляйся від цієї чудової місії,
яка може принести зцілення і тобі,
і хворому світу.
Ти світло для світу! То ж підживляй
кожного ранку маленький вогник
любові, яку дарує тобі Ісус,
Його Словом. У Слові Його знайдеш і
силу, і радість, і наснагу, і мудрість.
У Слові твого Небесного Отця
пізнаватимеш Його волю і збагнеш,
як не загубити, цієї маленької іскринки
світла, що отримав від Всевишнього
в подарунок. А потім попроси в
Небесного Отця благословення і йди,
не стій на місці! Неси світло у світ,
зігрівай охололі серця, зціляй зранені
душі, повертай радість, там де панує
смуток, стань розрадою для тих, хто
перебуває в безвиході, опорою і
поводарем, для тих, хто стомився від
життя і не знаходить у собі сил більше
встати! Іди і без вагань ділись тим, що
отримав в дарунок від Бога, бо Він дав
тобі дар любові, дар радості і дар миру
не для того, щоб ти їх заглушив у собі,
не для того, щоб вони погасили в тобі,
а щоб через тебе зодягнути увесь світ і
кожне людське серце у них.
Ти покликаний до Світла, то забудь
у цю ж мить про темряву!
Так, це буде не легко, бо темрява не
захоче тебе відпускати, але ніщо не
зможе тебе відірвати від Бога,
Його найсвятішої Любові, від бажання
служити Йому, якщо ти всім своїм
серцем, думкою, душею забажаєш бути
з Ним і прийняти той дар, який Він тобі
дає. Не бійся, будь мужнім,
Бог із тобою!
Простягни до нього сьогодні свою
долоню, Він вкладе в неї жар і в ту ж
мить з твого життя навіки зникне
смуток, страхи, тривоги, бо Небесний
Отець покликав тебе нести віру, надію і
любов до світу, а той хто несе їх вже не
може перебувати в темряві.
Ти світло для світу, то ж живи так, щоб
інші дивлячись на тебе, могли з
впевненістю сказати:"Він син Світла!"
і запалювалися Божою любов’ю від тебе!
Матвія 5:14-16
"Ви світло для світу. Не може сховатися
місто, що стоїть на верховині гори.
І не запалюють світильника, щоб
поставити його під посудину, але на
свічник, і світить воно всім у домі.
Отак ваше світло нехай світить перед
людьми, щоб вони бачили ваші добрі
діла, та прославляли Отця вашого, що
на небі."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Бадьорися людино, Господь з тобою!
Радій і веселися, бо ти під захистом
Всевишнього перебуваєш!
Не сумуй, не тривожся, бо
Той, Хто тебе створив подбає про те,
щоб Його творіння не піддалося
тлінню!
Бадьорися людино, будь мужньою,
бо маєш надійне прибіжище, надійну
опору, якою є Господь!
Бадьорися, бо ти покликаний бути не
рабом і не сиротою, а улюбленим
сином Бога, не сумнівайся,
бо так і є, інакше Ісус би не помирав
в муках заради тебе і твого спасіння
на хресті!
Бадьорися, прокинсься від сну,
звільнись від темних тенет світу цього,
простягни нарешті Богу свою руку і Він
поведе тебе!
Бадьорися, бо Бог любить тебе
безперервно, Він чекає на тебе завжди,
Творець готовий прийти тобі на
допомогу у будь-яку мить, якщо ти
довіришся Йому!
Хіба ще хтось у цьому світі може тебе
більше цінувати?
Бадьорися, бо Всесильний,
Нездоланний Бог є твоїм батьком, а ти
його спадкоємець, то ж не бійся бути
схожим на свого Небесного Отця.
У цю ж мить встань і поспіши нести
Його Слово, любов і світло до кожного
людського серця. Нехай всі твої землі
шляхи перетворяться на ріки любові,
які оживлятимуть усе, що почало
піддаватися тлінню. Ми всі покликані
до любові, бо Бог є любов!
Отож бадьорися, будь мужнім,
витривалим провісником Божої
любові, миру і милосердя!
Слава Ісусу Христу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021
Сила волі на межі... Темрява відчаю,
якою просякнутий цей світ все ближче
підступає до серця... Свіча надії ось -
ось погасне від холодних вітрів дійсності...
Борися! Ну ж бо зроби ще крок!
Борися! Не здавайся за крок до
мети у цій духовній боротьбі!
Ти, мабуть, навіть не підозрюєш,
як близько перебуваєш від своєї мрії.
Бог з тобою, твій люблячий
всемогутній Бог іде поруч біля тебе,
щоб підіймати тебе, коли падатимеш
від втоми. Боротьба завжди
найзапекліша за крок до фінішу, ніч
завжди найтемніша перед світанком...
Ще крок... Ну ж бо... Борися за кожну
іскру світла, за кожну краплинку роси,
яких потребує твоя душа і спустошений
дійсністю світ, що тихо зітхає, мов
безлика пустеля... Борися до
останнього подиху! Як би ти знав, як
Бог любить тебе, то б ніколи не здався
на шляху до своєї мрії і до Нього,
твого Творця, який створив тебе
вільним, а також подарував часточку
свого безсмертя... Якби ж ти усвідомив
це, то ніщо б тебе уже не замало.
Будь мужнім! Борися! Ісус з тобою,
тому ти вистоїш, впевнено йтимеш
і не захитаєшся у темряві днів, лиш тільки віруй!
Галатів 6:9
"Робімо добро без утоми: своєчасно,
як не ослабнемо, жатимемо"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Єдиночиста, Приблагословенна,
Славна Владичиця Неба Пресвята
Богородиця чекає цього тихого вечора
на тебе, щоб доторкнутися до твого
серця і звільнити його від всіх тягарів
цього світу, щоб заживити твої рани,
вгамувати твій біль, витерти твої
сльози, якщо ти сьогодні сумуєш.
Вона хоче тебе захистити, укрити
своїм Святим Покровом, подарувати
надію, вказати шлях до Її люблячого
Сина, щоб коли настане ранок ти
прокинувся з радістю і миром у серці,
із ясним світлом в душі і впевнено міг
іти шляхом до, якого покликаний, щоб
з мужністю міг прийняти кожен бій у
невидимій духовній боротьбі і здобути
перемогу у нім. Присвята Богородиця
чекає на тебе не тільки сьогодні. Вона
кличе тебе кожен день, як любляча
Мати, щоб зігріти в своїх обіймах, як
дитину. Не бійся бути дитиною і
прибігти за допомогою до Небесної
Матері, бо Вона твій захист, твоя
твердиня, твій найближчий шлях до
Ісуса... Прийди... Схились у молитві...
Пресвята Богородиця чекає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
Часто пустота днів приводить нас до
межі відчаю, до самого дня болю. І
саме там на самому дні кожного разу
нам доводиться приймати важливе
рішення: з останніх сил
відштовхнутися від дна і попри
слабкість і втому підійматися вгору,
щоб зробити ковток життєдайного
повітря або ж припинити свою
боротьбу, піддатися немочам, погасити
останню іскру надії і там навіки
втратити себе, піддавшись смерті.
Часно ми зволікаємо з рішенням,
через свою невпевненість втрачаємо
цінні хвилини, а кожна втрачена
секунда наближає нас до забуття, з
якого вже вороття не буде.
Перебуваючи на дні ми часто
надіємося на інших людей, надіємося
що хтось прийде і звільнить нас від цієї
пустоти, що привела до нашого
падіння, що додасть наснаги, загоїть
рани, забере біль, піднесе і захистить
від чергового падіння. Але яким
великим є наше розчарування, коли
після тривалого очікування, за лічені
секунди до смерті, ми знову самі,
усвідомлюємо, що ніхто не здатен нам
допомогти, бо у кожного свій біль, свої
втрати, свої слабкості, як і у тебе,
ніхто із мільйонів людей довкола тебе
не може тебе врятувати, бо це підсилу
тільки Богу і Його любові. Саме Він є
твоїм єдиним захистом і надійною
твердиню. Саме твій Бог є любов'ю,
яка поглинає весь біль,
вітром, який розганяє всі тривоги й
страхи. Саме Його любов підійматиме
тебе сотні раз із колін і
шепотітиме:"Вставай дочко! Вставай
цього разу в тебе вийде!". Саме любов
Ісуса очищатиме тебе, після кожного
падіння, щоб ти стала знову чистою,
наче сніг, зігріватиме тебе, щоб під час
тривалого перебування у холоді ти не
забула, що твій Батько- Всемогутній
Бог, що ти є іскрою величного полум'я,
що ти покликана нести Його світло у
світ. Саме завдяки Божій любові ти
сьогодні все ще дихаєш, все ще маєш
шанс з надією прикликати Його Свят
е Ім' я, а потім відштовхнутися від самого
дна і продовжити свою мандрівку.
Якщо ти все ще на дні і перебуваєш в
роздумах, не гай часу і вибирай життя!
Просто промов:" Ісусе Ти потрібен мені!
Лише Ти можеш мені допомогти! Я
уповаю на Тебе! " і вмить відчуєш, як
життєдайна сила Його нескінченної,
безмежної любові наповнить тебе,
щоб підняти з темряви бурхливого моря буття...
Діянь 2:21
"І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Забудь про смуток і просто посміхнись,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою!
Всі твої страхи, тривоги і проблеми
розтануть, наче сніг у Його теплих
руках, Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус
з тобою!
Спинись у тиші і радій,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою!
Ти перетерпиш усе і не зламаєшся,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою!
Ти будеш мужнім і не зупиниш свій хід
на шляху до Світла,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою!
Тебе не поглине ні темрява, ні пустота
днів не підступить до серця твого,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою!
Ти безпечно ітимеш і не захитаєшся,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою,
Крихту Його любові, той маленький
вогник безсмертя в тобі ніщо не
здолає, ні холодна заметіль, ні шторм
у морі буття, ні буря безвиході,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою!
Ти завжди будеш Його іскрою у цьому
світі, яка покликана освітлювати
іншим шлях у темряві днів і зігрівати
їхні серця, аж доки вони не пізнають
сповна любові Отця,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з тобою!
Не турбуйся про те, що маєш робити і
куди іти,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою і Він буде тебе вести!
Не турбуйся про те, що одного дня
впадаш знеможений від щоденної
духовної боротьби,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою, Він дасть тобі наснаги встати і
продовжити іти!
Не турбуйся про те, що слабкий,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою, Він укріпить твій дух,
Не плач, коли одного дня весь світ
відвернеться від тебе, бо ти не від світу
цього, ти улюблений син Небесного
отця. Бадьорися в той день,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою,
Не бійся, що одного дня твій земний
шлях завершиться,
Бо Ісус з тобою, Ісус з тобою, Ісус з
тобою і Він ціною власного життя
переміг смерть заради тебе!
Сам Бог сьогодні промовляє саме до
тебе, що зараз читаєш ці рядки і
благословляючи тебе промовляє:
"Я є з тобою! Я є з тобою! Я є з тобою!"
Ти просто повір у це і завтра, коли на
тебе чекатиме нова битва, просто
промов: " Я не впаду, я не зламаюсь,
бо мій всемогутній і люблячий Бог
зі мною! Бог зі мною! Бог зі мною!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Тихе надвечір'я... День через мить
розтане у вечірній прохолоді...
Стрілки годинника невблаганно
спішать наближаючи нас з кожною
секундою до вічності, до дому
Небесного Отця.
Зупинись на мить й споглянь на свій
годинник. Стах і радість зринають у
серці в таку мить. Один голос у душі
кричить:"Я ще не готовий померти, я не
хочу помирати!", а інший тихенько
шепоче: "Чого тривожишся? Хіба
смерть тобі страшна, у тебе ж є
всемогутній Бог, який її переміг?
Хіба наше життя є дорогою до смерті?
З кожною секундою ти стаєш на крок
ближчим до довгоочікуваної зустрічі з
Творцем, до Його безмежної любові.
Хіба ти не прагнув миру, тепла, світла й
надійної опори? Це все на тебе чекає!
Не сумуй, не плач, не тривожся!
Хай невпинно спішать стрілки
годинника, бо коли вони зупинять свій
хід ти вже будеш непідвладний часу, ти
переможеш тління і відчуєш смак
безсмертя! Небесний Батько одразу ж
поспішить назустріч тобі, як ти тільки
переступиш поріг власного дому. А
щоб темрява днів і пустота манівців
не захитали тебе на шляху до вічної радості, схились просто зараз у
молитві, попроси в Ісуса наснаги,
мужності і терпіння без страху і
сумнівів іти в одну ногу зі стріками
годинника. Гляди ж не уповільнюй
свого ходу і не йди швидше ніж маєш
іти, щоб коли стрілки зупиняться не
залишитися десь на грані між вічністю
і безоднею пустоти. Довірся Ісусу, Він
визначить темп руху стрілок твого
годинника, щоб довгоочікувана зустріч
Творця із тобою, найкращим,
найнеповторнішим своїм творінням
дного дня все таки відбулось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021
Шукаємо і не знаходимо, блукаємо
і не бачимо пристановища, плачемо
і не відчуваємо полегшення...
Де ж те місце щастя? Де ж те місце
надії, віри і миру? Де наш дім?
Напевно більшість із нас відповість:
"Та у кожного з нас є дім, а добре лише
там, де нас нема". Але дім це не там,
де ми перебуваємо, проводячи
більшість свого життя. Дім - це там,
де ми відчуваємо надійний захист,
любов, тепло, затишок, де на нас
чекають, цінують. Дім - це місце,
яке без нас не буде уже домом, а
похмурою пусткою. То де ж наш дім?
Де те місце щастя? Часто ми можемо
не знаходити відповіді на це питання,
через те, що надміру переповнені
метушнею днів і поспіхом,
які сковують нас і змушують забувати, що
ми люди. Ми всі є спраглі радості,
ми всі потребуємо дому! Часто ми
думаємо, що знайдемо щастя в
земних речах. Алкоголь, сигарети,
наркотики, пусті розмови, перегляд
беззмістовних фільмів, безперервне
блукання віртуальною мережею...
Здавалося ось і є воно щастя,
але земні втіхи швидко минають, а потім
порожнеча, смуток відчай...
Душа є спрагла любові. Серце хоче
до істинного дому. А істинний дім
наш - там, звідки ми прийшли.
Небесний Отець чекає на наше
повернення. Шлях додому лежить
через наше серце. Не біймося
розмовляти із Богом і він відізветься
у нашому серці. Коли заплаче твоє
серце за своїм люблячим Отцем,
це буде твій перший крок на шляху
додому. Бог з кожним днем на один
крок просвічуватиме, тобі дорогу, а
щоб ти ішов впевнено і мужньо
сповненим випробувань шляхом
згадай про свою Небесну Матір.
Пресвята Богородиця поспішить
тобі назустріч і укриє своїм Святим
Покровом, як тільки покличеш Її.
Вона проведе тебе безпечно навіть
крізь море тривог, через холодний
листопад спокус, через самотність і
зневіру пустелі. І не захитаєшся від
страху, і не поглине тебе темрява, і
маленька іскринка надія, що
зародиться у твоїм серці, якщо ти
дозволиш, одного дня перетвориться
на безсмертне полум’я любові, яке
освічуватиме іншим заблуканим
душам шлях додому, до місця істинної
радості... Просто відкинь страх, високі
матерії цього світу і у покорі спробуй
відкритися на Божу любов, яка
вестиме тебе. Просто у цю мить знайди
тихе місце, вгамуй свої помисли і
поговори з Богом. Говори своїми
словами. Довірся, ти нічого не
втратиш, якщо розкажеш Йому про
все, що у твоєму серці, бо під час
розмови з Небесним Отцем, ми
простягаємо Йому свою руку, яку Він
лагідно візьме і більше ніколи не
відпустить, якщо ти це дозволиш.
Як дитину тебе поведе додому, щоб
наповнити радістю!
Йоана 4:14-15
"Той же, хто нап'ється води, якої дам
йому я, - не матиме спраги повіки.
Вода бо, що дам йому я, стане в ньому
джерелом такої води, яка струмує в
життя вічне.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Не пропобачу! Ні я не зможу пробачити!
Та хіба ж таке можна забути!
Часто саме такі думки приходять до
нас, коли ми знеможені з ранами на
серці намагаємося відділитися від
світу, від людей, які залишили на нашій
душі глибокі шрами. І так на одинці зі
своїм болем ми хвилинами, днями,
роками повільно вбиваємо все живе у собі. Ми спустошуємо свою душу,
де колись жила радість, надія і мир.
Ми перетворюємо своє серце на
холодну брилу льоду, яка боїться
теплого дотику променів любові.
Біль, смуток, тривога постійно
штовхають нас з одної крайності в
іншу. І одного дня ми починаємо
розуміти, що залишились абсолютно
самі у світі, де навколо нас мільярди
людей. Повільне тління, ледь чутний
стукіт напівживого серця, образа
перхоплює подих, а ти потребуєш
зробити ковток повітря, але розумієш,
що вже не здатен. Якщо ти перебуваєш
у схожій ситуації, то усвідом нарешті,
що потребуєш звільнення, яке можеш
отримати лише, коли відпустиш образи.
Так, пробачити не легко, а часом
здається, що і не можливо. Але не
сумуй, просто поклич на допомогу
люблячого Бога.
Він допоможе підготувати твоє серце
до прощення, тільки потрібно, щоб і ти
бажав пробачити. Одного дня ти знову
станеш вільним, знову любитимеш,
твої болючі рани заживуть і ти
нестимеш проміння світла кожному,
хто колинебуть ображав тебе.
Зроби перший крок, забажай
відпустити усе, бо ковток життєдайної
любові дуже потрібен тобі.
Вір у нездоланність любові, у її
перемогу над ненавистю і темрявою,
яка огортає собою світ. Бог
всемогутній! Достатньо одного
Його слова для великої переміни,
достатньо одного Його дотику і брила
льоду перетвориться на прохолодні
струмки цілющої води,
які здатні будуть повернути життя
навіть у найбільшу пустелю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Я дякую Тобі, мій Боже, за дар життя!
Я дякую Тобі, мій Таточку, що любиш
мене і приймаєш такою, якою я є!
Я дякую Тобі, за те, що кожен день
ведеш мене по хвилях нестримного
моря буття!
Я дякую, за те, що Ти, Ісусе тисячу
разів підносив мене, коли я падала,
За те, що радів зі мною, коли я почала
робити свої перші кроки,
Я дякую Тобі, Господи, за Твою
терпеливість, коли я віддалялася від
Тебе, за те, що чекав завжди
на мене, навіть, коли я була недостойна,
Я дякую Тобі, що Ти сотні тисяч разів
мені пробачав, коли я завдавала болю
Твоєму Найсвятішому Серцю!
Я дякую Тобі, Ісусе, за те, що піднімав
мене з ліжка, у дні, коли я запитувала
чому цей день настав!
Я дякую Тобі, Отче, що брав мене на
руки і ніс, коли не було сил більше іти!
Я дякую Тобі, Боже, що не дав,
щоб мене поглинула темрява!
Я дякую, Тобі, Господи, що у миті
відчаю Ти приходив, зціляв моє
розбите на мільйони уламків серце,
витирав сльози і говорив:
"Все буде добре, Я з Тобою"!
Я дякую Тобі, Ісусе, що зробив
неможливе можливим і за всі дива,
які Ти зробив для мене!
Я дякую, Тобі, мій Боже, за те,
що Своєю благодаттю допоміг мені
подолати мої страхи, тривоги, мої
немочі і подарував шанс на спасіння
ціною власного життя!
Я дякую Тобі, Ісусе, що удостоїв мене бути
Твоєю іскринкою, щоб я могла нести
світло Твоєї любові у світ!
Бог всемогутній, любов і милосердя
Його безмежні!
Хай знає це кожен, хто вірить в Ісуса!
А ті, що говорять, що Бог їм не потрібен, що Його нема, хай знають,
що вони все ще потрібні Небесному
Отцю, який все ще чекає і вірить у них,
у їхне навернення, щоб удостоїти їх
вічної радості і любові!
Слава Ісусу! Слава нашому всильному
і непереможному Богу!
Слава нашому Небесному Таточку за Його незрівнянну любов!
Бог з нами у цю мить і у кожну мить
нашого життя, тому радійте, веселіться
і співайте Йому "Алилуя!" Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Сотні днів у морі, тисячі годин в
обіймах незнаності, мільйони хвилин у
пошуках справжнього сенсу,
мільярди ночей серед темряви,
що приносить кожного разу із
собою тіні страху і тривог.
Пекуче сонце, а
часом шторм і похмурі хмари.
І кожен день ти бачиш одне і те ж саме.
Довкола море і не видно суші.
Хвилі з кожнем днем все більше
розхитують човна, холодні вітри
ведуть його, то в одний бік, то в інший.
І здається, що у такому хаосі,
серед вод самотності і пустоти мине
решта твоїх днів. І ось за мить знову
буря, знову страх охоплює у свої
кайдани, серце стискається від болю,
а з очей безупину падають сльози і
таке враження, що човен швидче піде
на дно від пролитих сліз, які
переповнять його ніж через безжальні
удари хвиль. Але звідкись серед
шторму у водах буття долинає
тихенький голос : "Підійди."
Ти з недовірою озираєшся і
намагаєшся збагнути хто, це.
Темрява довкола настільки сильна,
що не видно нічого. І знову голос:
" Вийди з свого човна і йди за Мною."
До свідомості підступають страх і
сумніви, розум не може осягнути те,
що відбувається. "Але я ж потону,
я ж помру в цих холодних водах!"
І знову голос:" Не потонеш, ти зі Мною,
довірся Мені!". Доведений до межі
відчаю, стомлений від пустоти днів
проведених у човні, ти робиш перший
крок, виходиш із звичного човна,
а потім другий, третій...
Але в один момент, розум знову
починає запитувати:" А що це я роблю?
Та це ж дорога на вірну смерть."
І в цю ж мить падаєш, хвилі сумнівів
починають тебе затягувати на дно.
Опанований страхом, за крок до
загибелі встигаєш вигукнути :"Рятуй!"
І в цю ж хвилю люблячий Бог подає
тобі руку і говорить "Іди за мною,
довірся Мені". І ти знову починаєш йти
по хвилях за світлом надії, що засяяло
для тебе цієї ночі. Ти ще слабкий, ще
не раз упадеш і почнеш тонути, і так
буде доки не навчишля ходити,
довіряти, доки не пізнаєш любові Отця,
доки не усвідомиш, що Бог
завжди з тобою і що з Ним ти можеш
абсолютно все. Він вестиме тебе до
тихою гавані, де ти зможеш спочити у
Його безмежній любові, але для цього
тобі потрібно покинути звичний спосіб
життя, померти, щоб знову народитися,
а потім довіритися і йти за Ісусом.
Він чекає на тебе вже сьогодні,
коли ти ще блукаєш у човні водами
безвиході, що ведуть до смерті, чекає,
щоб вже сьогодні визволити тебе з
тенет темряви. А скільки ти ще будеш
чекати, коли зробиш перший крок?
Чи не запізнишся, море ж нестримне,
смерть набагато ближче ніж здається?
Матея 14:30-32
"Вийшов Петро з човна, почав іти по
воді і підійшов до Ісуса; але,
побачивши, що вітер сильний,
злякався, почав потопати й крикнув:
“Господи, рятуй мене!” Ісус же
притьмом простягнув руку, вхопив
його і мовив до нього: “Маловіре; чого
засумнівався?” "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Не бійся жити для любові,
бо вона є цілющим джерелом,
яке здатне безперервно зціляти
і тебе, і того з ким ти ділитимишся
її краплинами. Не бійся витрачати свій
цінний час на те, щоб любити інших,
бо той, хто любить - непідвладний часу
і тлінню. Не бійся спішити на допомогу
іншим, знаючи, що можеш стомитися
разом із ними нести їхній хрест,
бо любов не знає втоми. Не бійся
бути приниженим, коли обереш дорогу
любові, бо любов піднесе тебе над
темрявою і болем цього світу.
Не бійся, що можеш втратити все,
що маєш, коли любитимеш,
бо любов є повнотою, яка здатна
покрити собою кожен куточок твого
серця, щоб крізь щілини ран, які
залишив на ньому цей світ, не
проникнув туди гримучий мороз
і не перетворив його на мертву
зимову пустелю. Не бійся, що
доведеться віддати найцінніше,
що маєш, коли любитимеш, бо шлях
любові є шляхом безсмертя!
Павла 1:1-3
1.Якби я говорив мовами людськими
й ангельськими, але не мав любови,
я був би немов мідь бреняча або
кимвал звучний. 2.Якби я мав дар
пророцтва і відав усі тайни й усе
знання, і якби я мав усю віру,
щоб і гори переставляти, але не
мав любови, я був би - ніщо.
3. І якби я роздав бідним усе, що маю,
та якби віддав моє тіло на спалення,
але не мав любови, то я не мав би
жодної користи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Живемо, неначе в тумані, часто
падаємо, а ще частіше завдаємо болю
собі і нашим ближнім. Ми, наче сліпі
ідемо і не знаємо де зупинимося,
шукаємо і не можемо знайти.
Темрява безмежна навколо нас.
Ми поволі втрачаємо себе, вибившись
із сил, починаємо тонути у ній, наче у
морі. На початках нашої сліпоти ми ще
мріємо про світло, а потім
зневірюємося, настільки звикаємо
до темряви, що вже боїмося побачити
світло, лякаємося від самої лише
думки, що одного дня можемо
прозріти. Ми звикаємо до світу наших
ілюзій, які прикривають собою пустоту
довкола нас. Ми починаємо боятися,
що коли зникнуть всі омани від
ніжного дотику світла, ми опинимося
на одинці з собою і зрозуміємо
наскільки ми спустошили свою душу,
яка тепер нічого окрім болю не здатна
відчувати. Саме тому ми зволікаємо з
візитом до лікаря, який може нам
повернути зір. А ти все ще хочеш
прозріти?
Чи хочеш все ще пізнати істину?
Чи хочеш звільнитись від своїх звичних
оман і розпочати свій шлях до Світла
Життя? Саме це питає кожного із нас
сьогодні Бог. Він готовий зцілити і
повернути зір кожному, але при умові,
що цього бажатиме твоє серце.
Зупинись зараз, будь-ласка, на мить і
запитай себе чого бажає твоє серце :
жити надалі в темноті серед безглуздих оман,
які рано чи пізно приведуть тебе до
межі відчаю чи зробити перший крок
на шляху до люблячо Бога, який вже
сьогодні може зігріти тебе у Своїх
святих обіймах, який вже сьогодні хоче
взяти тебе за руку і вести безпечними
шляхами за Собою?
Матея 10:51-52
"51. Ісус, до нього звернувшись, каже:
Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?
А сліпий йому: Учителю мій, – щоб
я бачив! 52 Сказав Ісус до нього:
Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно
прозрів той та й пішов дорогою за ним."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Теплий літній вечір.
За кілька годин заходитиме сонце.
Ніжний вітерець тихенько промовляє
до нас голосом вічності: "Він чекатиме
на тебе сьогодні знову. Не
відмовлявся від запрошення.
Він чекає з нетерпінням, щоб
подарувати тобі радість, мир і свою
безмежну любов".
І у мить, коли останній промінь сонця
розтане у вечірній блакиті, його
іскринки намагатимуться затриматися у
нашому погляді, щоб знову нагадати
нам про важливу зустріч.
І у хвилину, коли сходитеме перша зоря,
її сяйво знову покличе на зустріч з
Творцем цього світу і твоїм люблячим
Отцем.
Бог кличе тебе кожного дня,
Він приходить невидимо у тиші і
стукає до твого серця. Він терпляче
чекає, коли ти приймеш Його
запрошення, бо любить тебе,
як Батько і приходить сам до тебе,
коли ти далеко і не маєш сил прийти
до Нього самотужки. Але ти все ще не
можеш почути цього стукоту через
гамір днів.
Зупини сьогодні час, скажи поспіху
"стоп" , підготуй своє серце і прийди
на зустріч з Ісусом. Знаю, тобі незвично
зараз читати ці слова і
чути про зустріч з Богом,
але прийди, схились у молитві,
розкажи Йому про все, що зараз
у твоїм серці, про всі радощі і
тривоги. Він вислухає і вкаже
тобі шлях...
Просто прийди... Просто прийми запрошення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Чому цей день настав?
Чому я все ще дихаю?
Чому моє серце все ще не припинило битися?
Для чого я прийшов у цей світ і куди іду?...
Хтось скаже, що життя- це випадковість
і тому не має ніякого сенсу.
Але, якщо все це не має ніякого сенсу,
то чому ми не хочемо розлучатися із
своїм життям, чому, як би нам сказали,
що смерть завітає до нас через кілька
хвилин, більшість із нас, напевно,
стривожилася б і першою думкою,
яка б прийшла: "Я не можу!"
Є ще щось, що нас стримує.
І те, що нас стримує і є тим
заради чого ми прийшли у цей світ.
І з цього випливає, що життя має сенс,
що воно не випадковість,
що ми не випадковість у безмежжі
вічності. Кожен із нас має свою місію,
до якої нас було покликано.
Кожному із нас Творець відвів
певну роль. У цьому житті немає
головних і другорядних ролей.
Кожен із нас по-своєму цінний для
Отця, кожен із нас є дитиною Бога
живого, який діє через нас.
Ми часто можемо побиватися у безвиході,
плакати від болю, що розриває душу,
коли не можемо збагнути для чого
це все і що маємо робити далі.
Але не потрібно сумувати,
лише з довірою приходити до люблячого Бога,
який вкаже нам шлях. Він не відкриє
все і одразу, щоб ми не захитались
від страху, а буде покроково вести нас.
Кожен крок буде кроком зростання
у вірі, надії і любові. Одного дня, коли
ми сповна пізнаємо нашого Творця,
нам відкриються очі, розум
проясниться і збагнемо заради чого
прийшли у цей світ і те наскільки
ми є цінними в очах люблячого Бога.
У Бога є свійплан і щодо тебе,
і щоб пізнати його тобі потрібно
зробити перший крок на своєму шляху
- сказати Богові "так", відкинути смуток
і з надією довірити Йому своє життя.
Просто промов у цю мить: "Ісусе, я
уповаю на тебе! Ти моє прибіжище,
Ти моя твердиня, Ти мій Бог,
на якого я надіюся!
Веди мене за собою! Доручаю своє життя
Тобі, бо Ти сам краще знаєш,
що буде добре для мене! "
Промовляй ці слова кожного ранку,
пізнавай волю Божу через Слово Боже,
аж доки не сповнишся потужним
відчуттям сенсу.
Луки 1: 13-16
" А Ангел до нього промовив: Не бійся,
Захаріє, бо почута молитва твоя,
і дружина твоя Єлисавета сина
породить тобі, ти ж даси йому ймення
Іван. І він буде на радість та втіху тобі,
і з його народження багато-хто
втішаться. Бо він буде великий
у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не
питиме, і наповниться Духом Святим
ще з утроби своєї матері. І багато синів
із Ізраїля він наверне до їхнього
Господа Бога"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
Тривога днів. Неспокій ночей.
Думки мучить минуле,
а сон непокоїть невідоме завтра,
Кожен день, неначе битва,
Де є переможці і переможені,
вбиті і стомлені,
Звільнені і полонені страху.
Страх, він паралізовує думку, душу,
порухи серця і тіло, перетворюючи
тебе на раба, який не знає, що таке
свобода, радість, тепло,
Страх породжує біль, нестерпний біль,
що розриває душу, повільно
умертвляючи її кожен куточок
Якщо ти відчуваєш, що в твоєму житті
забагато страху і тривог, якщо
починаєш розуміти, що твоя
воля вже не під твоїм контролем,
приклич на допомогу люблячого Бога,
повір у Нього, у Його допомогу,
відкрий Ісусу своє серця,
віддай у Його люблячі руки своє життя.
Достатньо буде одного доторку
Духа Святого і ти звільнишся,
і ти відчуєш неймовірний мир та
радість, яку не можна описати
словами. Тільки Бог може тобі її
подарувати, тільки люблячий Отець
може розірвати всі кайдани, які
завдають болю Його улюбленій дитині...
Так, саме ти улюблена дитина Бога!
Хоча тобі іноді може здаватися протилежне.
Нехай кожен, що читає ці рядки сьогодні
звільниться від тривоги днів,
від усього, що стримує, його на шляху
до неба і вічної Любові, якою є Бог.
Амінь.
Псалом 90:4-7
4.Він пером Своїм вкриє тебе, і під
крильми Його заховаєшся ти! Щит та
лук Його правда. 5.Не будеш боятися
страху нічного, ані стріли, що вдень
пролітає, 6. ані зарази, що в темряві
ходить, ані моровиці, що нищить
опівдні, 7.впаде тисяча з боку від тебе,
і десять тисяч праворуч від тебе, до
тебе ж не дійде!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Чому сумуєш людино?
Стомилась?
Пустота днів знову затягує у глибоку безодню?
Може ти неприйнята, відкинута,
чужа серед своїх? Може дійсність
зламала твої ніжні крила надії, які ти
отримала колись у дарунок від Творця?
А може ти просто занадто довго
ганялась за різними ілюзіями,
наче за вітром, якого не впіймати?
Причин для смутку може бути багато,
але причина для істинної
радості, для радості, яка не тане,
як сніг у теплих долонях за кілька секунд,
завжди одна одна - Бог любить тебе!
Він любить тебе, коли ти посміхається,
і тоді, коли плачеш.
Він любить тебе, коли ти співаєш
Йому "Алилуя!" і в час, коли ти забувши
про Нього, блукаючи у темних нетрях
цього світу. Він любив тебе, коли ти
ще не пізнала Його, коли твоє серце,
ще було дикою пустелею, яка не знала,
що таке прохолодний дощ Його
любові, який все оживляє. Бог любить
тебе і зараз у цю мить.
Він біля тебе, невидимо обіймає
і шепоче:"Не сумуй моя дитино!
Зовсім скоро ти пізнаєш справжню
радість." Твій люблячий Творець не
покине тебе ні завтра, ні після завтра,
ні через роки. Крок за кроком ти
відходитимеш від смутку, від болю,
від тривог. Будь терплячою і наслідуй
свого люблячого Батька. Його любов
супроводжуватиме і зігріватиме тебе
на шляху до неба, де ти одного дня
радітимеш з усього серця разом із
Ним. Він приведе тебе до неба.
Не кажи, що це неможливо,
бо любов Ісуса не має меж...
Псалми 37, 34
"Надійсь на Господа і пильнуй Його дороги.
Він вознесе тебе, щоб ти володів землею,
- і погибель беззаконних побачиш"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Коли світ почав нагадувати одну
велику, мертву пустелю,
Коли темрява затямарила сонце надії,
Коли шлях додому заріс колючим
терням, а ти знеможена, знесилена,
спрагла впала на коліна розбивши ,
їх об гостре каміння,
коли все почало здаватися
абсурдом позбавленим сенсу, може
настав час повернутися додому
люблячого Отця. Але ж як туди
повернутися? Я ж так далеко відійшла?
Я змарнувала все, що дав мені мій
Батько, як я після цього гляну Йому в очі?
Що я Йому скажу, як все поясню?
Та Він напевно навіть не гляне на мене?
Та я вже не заслуговую навіть здалеку
глянути на місце щастя, де минули
найкращі моменти мого дитинства?
Що далі? Біль і смерть на самоті...
Але є ще один шанс - спробувати
віднайти шлях додому.
Немає сил, але я в стану і піду...
Крок...і болюче падіння.
Поволі підіймаюсь і роблю ще крок,
другий і знову падаю. Треба йти...
Воля на межі...
Серце притихло... Встаю, роблю крок...
Падаю...Рани у тілі й душі нестерпно болять.
Душа майже вже померла,
але є у ній ще маленький оазис надії,
де живе мрія зустрітись із Батьком...
І раптом бачу дорогу... Ще декілька кроків
потрібно зробити до неї... І я їх зроблю...
Встаю, падаю, встаю... І ось я вже біля
дороги додому. Вона довга, дім далеко,
але я вже на шляху, тому є надія,
що ним одного дня буде проходити
люблячий Батько... Він знайде мене і я
кинусь Йому до ніг, щоб вимолити
прощення. Я так мрію знову спочити
в святих обіймах Творця, а поки все,
що залишається це тільки чекати
на його прихід...
Якщо ти зараз відчуваєш пустоту у
своїй душі, прийди до Божого храму і
схились у молитві. Церква-це і є дорога
до дому нашого Небесного Отця.
Не відходь від цієї дороги, навіть,
якщо розумієш, що не маєш сили і
наснаги йти далі і шукати свій дім.
Ісус знає про кожен крок твого життя,
про всі страхи і немочі. Він неодмінно
прийде за тобою, щоб піднести над
хаосом подій у цьому світі, лиш тільки
чекай на Нього..
.
Луки 15:20-24
" 20. І встав він і пішов до батька свого.
І як він був іще далеко, побачив його
батько його й, змилосердившись, побіг,
на шию йому кинувся і поцілував його.
21. Тут син сказав до нього: Отче, я
прогрішився проти неба й проти тебе.
Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22. А батько кликнув до слуг своїх:
Притьмом принесіть найкращу одіж,
одягніть його, дайте йому на руку
перстень і сандалі на ноги.
23. Та приведіть годоване теля і заріжте
і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був
мертвий і ожив, пропав був і знайшовся"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
В кайданах воля, серце у гріхах
Душа і та десь загрузла в щоденнім
болоті. Біль. Розпач. Розбиті мрії...
А колись кожен із нас був веселою,
вільною дитиною із світлом у серці,
що раділа на руках у свого Творця.
І тоді ми ще не знали, що таке біль
розлуки із своїм Небесним Батьком,
тоді ми ще не знали, куди нас заведуть манівці,
на які ми зійшли, відпустивши руку люблячого Бога,
щоб пізнати невідомі світи, в яких заблукали.
Темрява...Холод...Плач і зітхання...
Душа без перерви б'ється об стіни безнадії,
які ми самі побудували, закрившись від проміння світла.
І тільки сповна пізнавши, що таке самотність,
сідаємо край дороги і після тривалих роздумів
починаємо розуміти ціну любові.
І так сидітимемо, аж доки не очистяться серця наші,
доки не сповняться надією,
доки не навчимося терпіти і чекати,
доки не навчимося мовчати і
не забажаємо всією своєю душею
зустрічі із Богом, щоб впасти до
Його ніг і попросити прощення,
щоб знову одягнутися силою із висоти.
І так сидітимемо, аж доки одного дня
Добрий Пастир не покине своїх
дев'яносто дев' ять овець заради того,
щоб відправитися на пошуки кожного із нас.
Заради, цієї довгоочікуваної зустрічі
із своєю заблуканою дитиною,
Ісус готовий піти на все,
навіть на муки, приниження і смерть.
А на що готовий піти ти заради
повернення до дому люблячого Отця?
Чи вистачить у тебе сміливості
простягути до нього свою тремтячу руку,
визнати свою немічність і промовити :
"Ісусе я знемагаю, рятуй мене"?
Матвія 18:12-14
«Як вам здається: коли має який чоловік
сто овець, а одна з них заблудить, то чи
він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох
у горах, і не піде шукати заблудлої?
І коли пощастить відшукати її, поправді
кажу вам, що радіє за неї він більше,
аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих.
Так волі нема Отця вашого, що на небі,
щоб загинув один із цих малих».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Хай не сумують серця ваші,
хай не тривожиться, бо з нами Бог!
Хай не побивається душа загнана
у глухий куток, бо з нами Бог!
Хай не блищать більше від сліз очі, бо з нами Бог!
Хай кожен ваш подих буде
подихом любові, бо з нами Бог!
Хай кожна ваша мрія,
буде вільною наче птах, бо з нами Бог!
Хай кожен ваш крок, буде кроком на шляху
до світла і миру, бо з нами Бог!
Хай кожен залишений вами слід на тонкій грані
нашого буття, буде свідченням Божої любові до вас.
Хай кожен у цю мить, відкидне свій страх
і насмілиться промовити: "З нами Бог!
Немає нічого неможливого, бо Він всемогутній!
Слава Йому, Творцю мого життя,
доброму Батьку, вірному Другу, моєму Утішителю!".
Радійте і веселіться у ті хвилини,
коли промовлятимите ці слова,
бо саме у цей час сам Ісус завітає
під покрівлю серця вашого,
щоб зробити для вас чергове диво,
щоб подарувати вам свою любов....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Поспіх. Метушня. Безперервний рух у хаосі днів.
Кожен безупину чогось прагне,
кожен кудись спішить, пришвидчуючи стрілки годинника,
підганяючи уперед час, а разом із ним,
навіть не підозрюючи цього,
підводить до завершення години свого життя...
І в цьому шаленому безумстві починаєш поступово розуміти,
що втрачаєш здатність зупинятись,
відпочивати, радіти, сповнюватися миром,
що перетворюєшся на механізм,
який увімкнули, але забули вимкнути...
Але все ж доклади зусиль і спробуй зупинитися.
Згадай про те, що ти - людина!
Згадай, що у тебе є душа, яка прагне
кожного дня наповнюватись світлом,
зволожуватись ніжними росами спокою,
щоб не перетворитись на безлику мертву пустелю.
Зупинись і спочинь у нічній тиші,
розтань у ній і стань з нею одним цілим.
А потім просто слухай, що шепотітиме
тобі твоє стомлене серце.
Нехай говорить, нехай не мовчить,
нехай радіє, бо в такі миті сам Бог його чутиме,
зцілятиме, щоб ти не втратив наснаги нести проміння Його світла,
маленькі іскринки любові у світ кожної
дарованої тобі для цього хвилини...
Пам'ятай, що Ісус чекає на тебе кожного дня,
щоб відновлювати твої сили, вилікувати рани на серці,
що залишили прожиті дні, щоб вгамувати бурхливе
море тривоги і страху у твої душі,
у якому ми так часто втрачаємо себе...
Івана 14:27
"Зоставляю вам мир, мир Свій даю вам!
Я даю вам не так, як дає світ.
Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Чергова спроба... Випробовування волі...
Душа десь заблукала на межі між надією і відчаєм...
І знову сльози спадають додолу...
Незнаність огортає нічною прохолодною...
Скільки ще кроків залишилось
на шляху до Тебе, мій Боже? Мільйони?
Сотні? Десятки? А може всього лиш один?
Може всього лиш один крок віддаляє мене
від зустрічі з Ісусом, може всього лиш
через секунду спочину в Його святих обіймах...
І не буде більше сліз, ні болю,
ні страху, тільки любов...
Якщо після тривалих шукань Бога ти
розчарувався, так і ще не зустрівшись з Ним,
не сумуй, потерпи ще трохи,
бо Ісус витерпів заради цієї зустрічі з
тобою, набагато більше. Навчився чекати,
а Бог неодмінно відкриється тобі,
коли прийде час...
Якова 1:4
"За витривалістю нехай же слідом іде
чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні
й щоб нічого вам не бракувало"
З книги "Бог кличе тебе"
"Витривалість-це віра, що випробувана
майже до крайньої межі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Коли після тривалих, часто здавалося б
невдалих шукань Бога
твоє серце заплаче і захоче сказати:
"Де ти Боже, якого я вже так довго намагаюся знайти?
Де ти коли ти так мені потрібен? "
Коли після сотень поспіхом
промовлених без надії молитов,
ти нарешті зрозумієш,
що дійшов до межі своєї самотності, зупинись.
Просто зупинись, заплющ свої очі...
Дозволь нехай змовкнуть усі голоси довкола тебе,
нехай зупинять свій хід безкінечні думки,
що хаотично крутяться у свідомості породжуючи тривогу.
І тоді у безмежній тиші просто чекай,
коли Бог почне промовляти у твоєму серці...
Псалом 46:11
"Вгамуйтесь і пізнаєте, що я Бог"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
У передчутті нового удару,
Закриваєшся, ховаєшся ще дужче
за дверима серця свого,
І так на одинці зі своїм болем
тлієш годинами, днями, роками,
Здригаючись від кожного звуку.
Тоді з розпачем починаєш усвідомлювати,
що сам себе прирік на пусте існування
у холодних стінах відчаю...
Сльози спадають, наче краплинки дощу
додолу і зволожують стустошену землю,
яка нагадує твою душу.
І ти не зважаючи на все це все, ще мрієш,
щоб хтось прийшов і умив твоє стомлене серце
в прохолодному джерелі,
щоб хтось приніс хоч маленьку іскринку світла,
яка б нагадувала тобі про надію серед цієї темряви,
яку ти сам на себе накликав.
І тут стукіт у двері...
Тихий, лагідний, але ти все ще боїшся
навіть наблизитись до дверей,
хоча й розумієш, що іншого шансу може й і не бути.
А Він приходить кожен день,
твій люблячий Бог, і стукає,
щоб визволити тебе і зцілити своєю любов'ю всі твої рани.
Ти все ще боїшся, хоча й розумієш,
що хочеш відчинити для нього двері
свого серця і ця безпорадність ще
більше спустошує тебе.
В той час коли ти сидиш паралізований,
скований ланцюгами страху у куточку,
Ісус непомітно заходить крізь закриті двері,
витирає твої сльози,
ніжно обіймає, даруючи мир і промовляє:
"Я люблю тебе й ніколи не покину"...
Якщо тобі зараз важко і ти заблукав у
самому собі, то знай, що це мине.
Просто згадай у цю мить про
люблячого Ісуса, який неодмінно врятує тебе...
1-ше Івана 4:18
"Страху немає в любові, але досконала
любов проганяє страх геть, бо страх
має муку. Хто ж боїться, той не
досконалий в любові."
Івана 20:19
" Того ж дня першого в тижні, коли
вечір настав, а двері були замкнуті,
бо бояльсь юдеїв, з'явився Ісус,
і став посередині, та й промовив
до них:" Мир вам! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Кожного разу коли відчай й безнадія
зазиратимуть глибоко в душу,
Зупинись, затамуй свій подих
і підрахуй удари серця.
Один, два, три... сто.. тисяча двісті один...
але хіба ж їх можна підрахувати?
Воно ж б'ється безперервно!
І це є свідченням того, що ти живий,
а доки в тобі вирує життя,
жодна сила не зможе тебе здолати.
Так безперервно, як б' ється твоє серце,
Бог любить тебе. Він і є джерелом твого життя.
Його любов ніколи не минає!
Вона - вічна! І наче кров у твоєму тілі,
яка насичує його киснем, любов Ісуса,
що мешкає в тобі, приносить із собою
у кожен куточок твоєї душі цілющі води
надії, які здатні відновлювати твої сили,
оживляти те, що почало піддаватися тлінню під час твоїх падінь.
Тебе можуть покинути друзі,
рідні, весь світ може відвернутися,
але знай, що цього ніколи не зробить Бог,
так само як і ти можеш втратити усе:
владу, майно, успіх, сім'ю..., але не Бога,
бо Він у тобі, а ти у Ньому...
Щоб ти не зробив, яким великим не було твоє падіння,
як би далеко ти від нього не був,
Бог зараз у цю мить з ніжністю
промовляє саме до тебе:
" Ти син мій улюблений, якого я вподобав".
І нехай почує твоє серце ці слова,
і нехай наважиться спочити у теплих обіймах Отця,
який за секунду розвіє усі хмари відчаю над тобою,
вгамує вітри безнадії...
Галатів 2:20
"І живу вже не я, а Христос проживає в мені.
А що я живу в тілі тепер,
живу вірою в Божого Сина,
що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Втома і розпач після чергового падіння,
Немає більше сил підвестись.
Холодний піт стікає з обличчя,
де колись сяяла усмішка.
Здається, не встанеш,
й не зможеш більш іти до мети,
Здається, що це була твоя остання битва,
у якій ти отримав поразку.
З острахом починаєш усвідомлювати, що за мить поглине тебе
темрява й тління, але це може статись тільки за мить,
а поки ти ще живеш, дихаєш і це не випадково,
бо маєш ще шанс зробити свій останній крок,
який або наближить тебе до остаточного кінця,
або стане початком нового шляху.
Ти розумієш, що вже не в силі зробити навіть цей маленький крок,
через слабкість духу і волі,
але не втрачай надію,
бо достатньо буде навіть, якщо ти лише промовиш:
"Ісусе, рятуй мене", а якщо і уста
поглине мовчання, то хоч нехай
погляд твій з надією здійметься угору,
щоб торкнутися вічної ніжної небесної блакиті.
І Він, одразу поспішить до тебе на допомогу,
зцілить своєю безмежною любов'ю твої рани,
дасть напитись із джерел живої води.
Ісус допоможе тобі підвестись і більше
не відпусть твою руку, щоб ти знову не
знемагав у битві із силами темряви на одинці.
Він любить тебе понад усе і хоче,
щоб усмішка на твоєму обличчі ніколи не згасла,
як і світло життя у твоєму серці.
За крок від темряви й тління,
які перетворять тебе на попіл,
не бійся довіритись люблячому Богу, який готовий за тебе розіп'ястись на хресті,
лиш для того, щоб ти жив і був щасливим...
Марка 10:27-28
Хто ж тоді може спастися?"
Ісус же, поглянувши на них, мовить:
"У людей це неможливо,
- але не в Бога; у Бога бо все можливо."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
У ній залишилась тільки пустота,
Зів'ялі квіти надії і зламані вітрила любові,
В душі, що віддалилась від тихої гавані Христа,
Від цілющих джерел, що били у Вічному Слові.
О людино, прийди, відкинувши стах і тривогу,
Що спустошили душу перетворивши сад у безлику руїну,
Зроби крок до Ісуса і він дасть тобі перемогу,
Огорне у радість, одягне в життя і тебе, і всю твою країну!
Матея 11:28-29
"Прийдіть до мене
всі втомлені і обтяжені
і я облегчу вас.
Візьміть ярмо моє на себе
й навчіться від мене,
бо я лагідний і сумирний серцем,
то ж знайдете полегшу своїм душам..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021