| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Палкою ніжністю кохання
Я тішусь ледь не щохвилини,
Попри думки й розчарування
Смакую сік її перлини
То моя втіха з нею буть
Злягатись гучно плоть до плоті
Цілуючись долати нудь
І пестить тіло смаку моті
Я поринаю в струнке тіло
І стогін мій несамовитий
Неспинний, як бурхливі вдихи
Підвладні тільки її вітам.
Тоненькі руки на мені,
Налиті груди, довгі пальці,
Кричи від задоволення, стогни!
Злягайсь зі мною в дикім танці
Кінчай зі мною в одну мить,
Дивись на мене, саме в очі,
Най плескіт наших тіл гремить,
А мій язик тебе лоскоче.
Любись зі мной до ранку, люба
Я хочу побувать у раю
Нехай у ліжку я з тобою груба
Ти ж знаєш, я тебе кохаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
я сумую за собою в чотири,
коли вперше гуляла без мами,
на руці — номер квартири,
на колінках падіння шрами.
я тужу за своїм шестиріччям,
наплічником, що більше мене,
випічкою з маком в їдальні,
чаєм із цукром студеним.
я сумую, коли було вісім,
перші особисті щоденники,
фанатизм від «даніла й крісі»
й криво зліплені вареники.
класно, коли було десять
мінус друзі, зате нова школа,
танці, змагання, поразки,
група «40 кг» і гранола.
я люблю свої дванадцять,
абсолютно соціальна дитина,
котра віддавала всю себе
друзям з інтернет-павутини.
чотирнадцять були прям лайнові,
та я сумую навіть за ними,
за набраними десятьма кілограмами
й невиспані ночі та днини.
я сумую за страшними шістнадцять,
вічні сльози й ненависть до всьго,
ниття в інстаграмі й розчарування,
зно, репетитори та вічна втома.
рік тому святкувала вісімнадцять
вважала проблемою скласти сесію,
вперше побувала в одесі,
й пізнала «перекладацьку» професію.
двадцять третього переглядаю архіви
за келихом червоного вина,
двадцять четвертого о 5 ранку
«прокидайся, почалась війна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Ванільний присмак слів,
Та що таке кохання?
Ті прокляті метелики
Чи все ж таки розчарування?
----------------------------------------------------
Кохання — то вперше опинитись на Подолі,
Блукати в пошуках трапезного місця,
Здатись і натрапить на Арома каву,
Й зрештою, до Хлібного зайти поїсти.
Кохання, як прогулянка селом,
Природа, небо, поле, гуси,
Для фото розблокуєш телефон,
А у діректі «сенд мі пусі».
Кохання — то як літня подорож у Крим,
Ялта, серпень і пісок між пальців,
А потім чуєш москальське «чей?»,
Й тікатимеш на захід від блукальців.
Кохання — то пристрасно злягатись,
А потім обговорювати творчість Верна,
На ранок виринати з ейфорії,
І дізнатись, що він любить Моргенштерна.
Кохання — то як Золоті ворота.
Найкрасивіша станція у світі,
Та їдеш з острахом за білі кеди,
І молишся, як би не спітніти.
Кохання — то побачення із Тіндеру.
Він обіцяє тобі незабутній вечір,
Та потім відчиняє двері в КФС,
А ти нервово вигадуєш план втечі.
Кохання — то плани на майбутнє,
Обіцянки, ніби золото й смарагди,
Однак, цяцянки не будують щастя,
Бо на заваді дитячі травми.
Кохання — то вірити, що він найкращий,
Та ваше щастя ламається, як віти.
Спочатку роззявлює на тебе пащу,
А після починає ґвалтувать і бити.
То є невічний прихисток образ,
Псевдозатишок для болю і брехні
І тимчасовий масковий екстаз
Що палатиме у вічнім вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
They say I should be myself,
They bet my life would be better,
But I opened and told I feel bad,
They escaped me, so what is the matter?
Stop crying that you wanna truth,
Stop trying to prove you are honest,
You are a group who can’t even choose
Being real or fake hide in forest.
You tried to persuade that life is so happy,
But you lost yourselves in the puddle of lie,
Well, I continue hiding in baggy,
Well, I should say to your copycats bye.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948858
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2022
Ховаюсь у підвалах до відбою,
А замість музики — звуки сирен,
Не спиться від людського вою
Й азовських закатованих імен.
Ще рік тому ходили на нічні сеанси,
І цілувались з присмаком попкорну,
Кохались на цнотливо білім простирадлі,
Стогнали, ніби звуками валторни.
Тепер ніяких інструментів в голові,
Тільки шуми і вибухи, і стріли.
І спогади про твої руки шовкові,
Бо звикла до їх дотику на спині.
Мені б ще трохи смакувати твоїх губ,
Ще б трохи цілувати твою шию,
І руки твої, де набитий наш тризуб,
А зараз про наступну зустріч мрію.
Агностицизм дав драпака, коханий.
Молюсь і без надії сподіваюсь,
Що ще хоч раз поїдемо на Жданий,
А поки що в фантазіях купаюсь.
Коли один кричить «Слава Україні!»,
А тисячі волатимуть «Героям слава!»,
Я обіцятиму любити тебе вічно,
Любити сильно, як наша держава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
Мені не треба Амстердаму більше,
Мені б додому, на стареньке простирадло,
На своє незручне й скрипуче ліжко,
І споглядать на місяць крізь фіранки.
Мені б на північ, до всього сумного,
Незадоволених, невиспаних облич,
Заповнених дітьми маршруток,
Сварливих, хамуватих продавщиць.
Так хочу до Десни брудної,
Котрій Довженко прозу присвятив,
І зачарований її цнотливою красою
У ностальгічнім вальсі голубив.
Я хочу годувати качок в Стрижні,
Читати Жадана у сонячнім Дитинці,
І милуватись «Катеринкою» на в‘їзді,
Ніби не обстріляли куполи злочинці.
І скаржилась на те, що я існую,
Менталітет, на владу, на людей.
А зараз я молюсь на українців,
Приклавши стяг героїв до грудей.
Міста-герої, а які в нас душі,
Що не підпустять той катівський зброд.
Хай гинуть чорти в українській гущі!
Ніхто не перекреслить мій народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Я тихо кричу, але голосно плачу,
Гучніше за сльози тільки мій монолог,
Коли я мовчу й сію сумнівне поле
На завтрашній день, коли бігтиму в льох.
Набридло ховатись від звуку плити,
Кричати від нічного вітру,
Прощатись з життям від крапель води,
Бо життя змінило палітру.
Я в сірих тонах мрію про діалог,
Живий, без клацання клави,
Без обговорення про власний ФОГ,
Без плану втечі в Олаву.
Лише бути б вдома, у власному ліжку,
Ділити буденність з тобою,
Говорить про майбутнє з насмішкою,
Не знаючи слова «зброя».
Чи міг ти подумати, що в укритті
Ти спатимеш дні й ночі,
Що не отримаєш ненькі листи,
Бо тікала у світ поза очі.
Чи міг уявити, що бункер — то тил,
Що валіза — то вічна подушка,
Що серед купи братських могил
Ти ховатимеш дитинства подружку?
Чи міг уявити, що чортів сусід
Не знає законів моралі?
Бо він нищив все з татарських часів
До сьогоднішних хвилин «Азовсталі».
Немає хороших російських людей,
Хороших розстріляли за «вади»,
Краще буть в полоні національних ідей,
Ніж рабом тоталітарної влади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
А її попереджали про життя:
Несолодке, нерожеве, недитяче,
Але хто дотримується правил,
Поки не зазнав невдачі?
Сповнена надій, бажань і мрій,
Молода, цілеспрямована і гарна,
Прямує в місто, що заснував Кий,
З села, де підбори - то вульгарно.
Вона хотіла підкорити собі місто,
І не лякали її ні метро, ні люди,
Бо не вбачала в боягузтві змісту,
І йшла по головах, щоб цілей досягнути.
І звикла дівка до шалених поглядів,
Пристрасних слів, палких зізнань,
До обіцянок вічних і надмірної уваги,
До дивних, збочених бажань.
Тому і не зверта уваги на блудних,
Що тільки одного в житті своєму прагнуть,
Крім задоволення брудних потреб і втіх,
На дещо світле й вище не посягнуть.
Сидить в купе, всміхається усім,
Наївна, а при тому мудра й бездоганна,
Гортає книжку Плитки-Горицвіт,
Й не вірить, що реальність- не омана.
Але мрійливий настрій перервали:
Купе сусідське, група парубків-нахаб,
Вуста замовчували біль й прокльони,
Але не покидав ті губи гіркий смак.
Вона принизила в своїй манері,
Що не для них вона як подарунок,
І єдина ніжність, котру заслуговують,
То палкий іудин поцілунок.
Та що відповісти на прикру правду:
Образи й викрики, що просто жінка,
І хто вона така, щоб так відповідати,
Адже простецька дівка, а не зірка.
Та довести бидлу, що сексизм- не норма
То неможливо, як співать навчити мавпу,
В таких випадках не врятує і реформа,
Життя театр, тож таких ховать за рампу.
А вона, горда, подивилась звисока,
І мовчки рушила до дамської кімнати,
Але життя- то небезпечна гра,
Де треба оглядатись і тікати.
Жінки бояться їхати одні в таксі,
Бояться незачинених дверей,
Бояться вийти ввечері на самоті
Бояться в сутінках людських тіней.
І ця історія про те, що не дарма,
Що не дарма ми прагнемо закону,
Що захищатиме наші права,
Й казатиме про межі особистого кордону.
Зайшла заплести собі коси,
Але не зачинила кляті двері,
І чує вже знайомі голоси,
Що зневажливо сміються з неї.
Двері зачиняються, все ніби в тумані,
Не може заволати, ноги - вата,
Не відчуває тіла, ані рук, ні сліз,
І думки свої не може наздогнати.
Вона не може прокричати "зупиніться",
Розбите серце вискакує з грудей,
Із скривдженою долею лише змиритись,
Й тікати з світу знедолених людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Я навіть не політик і не політолог,
І хай я недосвідчене дурне дитя,
Я просто прагну миру і свободи,
Але не покидає кепське відчуття.
Я хочу в НАТО, а ти в ЄС,
Хтось сина, дім і деревце,
Але то буде неможливо,
Коли при владі клоун Зе.
Ти хочеш жити в незалежній країні,
А я не хочу, щоб рубали ліси,
Але реалізувати це неможливо,
Бо при владі є люди дурні.
Ти хочеш демократичну країну,
А я хочу президента-лідера,
Та неможливо зупинити руїну,
Коли при владі купка чірлідерів.
Просто Вова багато говорить,
Має хист до гучних обіцянок,
Але що клоун Вова створить
З командою коруппиявок?
«Весна прийде- саджати будемо»,
І знову гучний заголовок,
Ти не Великий, Володимире,
Ти кандидат не від народу.
Ти юрист, що щиро вірив,
Ти комік, що щиро хотів,
Але сімдесят три відсотки підставив,
І надію українців розбив.
Ти казав, що зупиниш війну,
Що покараєш корупціонерів,
Що не призначиш «товаришів»,
Що зміниш хабарників-офіцерів.
Ти поклявся, що повернеш Донбас,
Ти ставав впевнено на коліна,
І кричав про ціни на газ,
Але що та промова змінила?
Нам не треба п‘ять клятих питань,
Нам не треба популістської думки,
Нам не треба затяжних вагань,
Нам не треба тарифні грабунки.
Ми хотіли лиш вільну країну,
Ми хотіли щиро любити,
Але як клоуни при владі
Зупинять війну і руїну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
I am a little girl
But I don’t need any help
I am even more strong
But you think that I just pretend.
To be honest, I feel like a woman
Not only beautiful, but independent,
And realising you see only body
Is so disgusting and so faded.
May be I sound like a disappointed kid,
But I am more than just a sound,
I am a person, I can feel,
And sometimes I get nervous like a child.
Like anyone I want some love,
I want respect and happiness,
But who are you to kick me out?
I‘m not a slave, faked genius
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2021
Зачем нас к нормам приучают
И говорят, о том как нужно,
А затем стадно обсуждают
И осуждают серость дружно.
Забавно, что вас не устраивает
Ни повседневность, ни оригинальность,
А стереотипы дальше бродят
И порождают лицемерную ментальность.
Вас осудят за ваши небритые ноги,
Вас осудят за цвет кожи и гендер,
К чертям уничтожат индивидуальность
И поймают, как рыбу на вентерь.
Для них карьеристка- обиженка,
Домохозяйка- безработная тряпка,
Тот, кто молчит- психопат и маньяк,
А эмпат- с комплексом недостатка.
Правила нужны, чтобы их нарушать,
Особенности- не девиация,
Не пробуй простить, не пробуй понять,
Но твоя жизнь- это сенсация.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932604
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2021
Я не хочу з тобою одружитись,
Не збираюсь бути собою,
Більш того, не хочу від тебе дітей,
Я просто хочу бути з тобою.
Я не обціяю бути тобі вірною,
Нирнути в твоє життя з головою,
І не збираюсь бути мирною,
Я просто хочу бути з тобою.
Мирись з моїми «тарганами»,
Зваблюйся моєю ходою,
Нас вважатимуть дикунами,
А я хочу бути з тобою.
Я не хочу знати твоїх батьків,
Я вважаю «нас» просто грою,
Давай без історій про вчителів,
Я просто хочу бути з тобою.
Не треба знайомити з друзями,
Виправдовувати настрій роботою,
Давай просто жити ідеями,
Бо я хочу тільки бути з тобою.
Мені чхати на твоє депресивне минуле,
Не доводь мене до бою,
Давай насолоджуватись одне одним,
Бо я хочу бути з тобою.
Не пропонуй вийти за тебе,
Не називай мене судьбою,
Нащо зайві клопоти, друже?
Давай я просто буду з тобою.
Не намагайся мене змінити,
Ти знаєш, я не буду такою.
У мене є одне бажання:
Просто бути з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Я не понял, когда повзрослел,
Не засёк той секунды, минуты,
Когда был не совсем уже смел,
Познав мир сполна пресловутый.
Я не понял, когда перестал доверять
Родителям со сказкой про Деда Мороза,
Про деньги, что принёс не Святой Николай
И осознал ценность картин Эспиноза.
У меня ни семьи, ни жены, ни детей,
Я простейший неудачник-рабочий,
Который желал повзрослеть и бежать
От родительских полномочий.
А теперь я мечтаю о маминых драниках,
Мечтаю о папиных пьяных историях,
О скучных одноклассниках-ботаниках,
О бедных домашних условиях.
Я гнался за паспортом, легальным пивом,
От рассказов Носова про живую шляпку,
За блудными вечерами с закатом игривым,
За прогулками и пьянками без шапки.
Уже не нужно забирать консервы,
Доказывать, что ты сыт и богат,
Страдать от испорченных нервов,
И кричать, что не ты виноват.
Я достаточно взрослый, чтобы ночью вернуться домой,
Достаточно старый, чтоб пить пиво в семейках,
Но счастлив ли я от жизни тихой такой:
Без конфликтов и слёз семейных?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2021
У каждого из нас есть свой лимит,
Лимит во времени, в доверии и в нервах,
Чей громче смех, тому сильней болит,
Того лимит давным-давно исчерпан.
Никто не может бесконечно доверять,
Есть те, что доверять не начинали,
И выбор их достаточно легко понять,
Лимит доверия их просто исчерпали.
Года идут, бегут и пролетают,
Нехватка времени, чтобы дышать,
И разговоры по душам груз не снимают,
И каждому осталось лишь молчать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931846
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2021
Як прикро, що лани українські в сльозах,
Не тішить, що більшість змирилась,
Та як повернути ваш запал в очах,
Коли людство боротись спинилось.
Де зник колорит, яким ми так пишались?
Чому всі мовчать, коли треба кричать?
Не той уже час, щоб визнати слабкість,
Це саме той час, коли треба волать!
Не приймуть нас в НАТО, бо ми у війні,
І час діяти, діти Вкраїни,
Для «Рашки» хохли, для когось дурні,
Але здатні здолати руїну!
Не хочу брехати, та прикро мені,
Коли є море лжепатріотів,
Бо справжній народ клейноди свої
Не складатиме за ідіотів.
Вас чіпляє «хохли» та «клоунська рада»,
Але чхати на море сліз?
Згадайте минуле, хлопці й дівчата,
Коли Сталін у країну вліз.
Ваша ніжна натура, образа на ЗМІ
Та байдужість до страху й лиха,
Життя так циклічно, браття мої,
Це поки що у вас тихо.
Мені боляче вірити в новини й плітки,
Читати про борги й крадіжки,
Дізнатись про чортові хабарі,
І про зрадницькі, братські підніжки.
Невже це все правда, що час летить,
А люди все забувають?
Про повстання, бійки й голод війни,
Про мільйони, що помирають.
Вас не вб‘ють за п‘ять колосків,
Не репресують за пост в Інстаграмі,
Навряд чи стрілятимуть за коментар
Чи жарт про «клоуна при владі».
Ви можете й далі скаржитись вдома,
Проклинаючи власне життя,
Виправдовуючи бездію лінню та втомою,
Вигадуючи собі прикриття.
Ненавидь політиків, несправедливість,
Пиши хейтерські коментарі,
Але скажи: якщо все ж таки буде мітинг,
То чи вийдеш туди саме ТИ?
Українці, народе любий мій,
Плекайте свою Батьківщину!
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Маленьке місто, маленька я,
Дивлюсь на світ крізь призму реалізму,
Бачу сім‘ю з щасливим дитинчам,
Як іронічно, коли знаєш правду чисту.
Щодня, коли я мчу на навчання,
Автобус 39, 32 хвилини поту,
Я бачу все з немитого вікна,
Я бачила його коханки вроду.
Приємніше погратись з тілом Дженер,
Коли кохана вагітна другою дитиною,
Мовчиш, бо легше виправдати себе,
Аби не нервувати обрюхатену дружину.
Лякає дежавю, коли я бачу їх балкон,
Бо там вона пообіцяла бути в щасті і негоді,
Ну а тепер одурена тримає телефон
Читаючи брехливе смс «затримка на роботі».
Вона помітила на білім светрі тінт,
То не її, так як червоний їй не личить,
То був не натяк, а потужний крик,
Що чоловік коханий її знищить.
То є брехня, що кожна жінка стерва,
Не всі ми прагнемо помститись,
Але вона підтвердження стереотипів,
І скривдженою втопить в Світязь.
Вона зустріла поцілунком і вечерею,
І клекотіла, що кохає більш за все,
Тримаючи заточені ножі за спиною,
Шалено посміхаючись йому в лице.
Він виправдовувався, склиглив у рукав,
Казав, що просто секс - то не любов,
Не встиг договорити, мертво впав,
І в тиші зрадницькій холоне в жилах кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
Початок грудня, новорічна метушня,
Але мене рятує тепла чашка кави,
Якби я знав, як вона вплине на життя,
Пішов в кав‘ярню би не для забави.
Вдягнув би кращий свій костюм,
Замовив б пляшку ягідного бренді,
Знайшов би люксовий велюр,
І виглядав би, ніби я сучасний денді.
Але я виглядав безглудо і незграбно,
В обідраних з стєпухи найках,
Та серце билось все частіше,
Як в романтичних казках-байках.
Я відчинив двері і забув
Про всі свої дрібні, сумні думки,
Бо в тихій залі бачив лиш тебе,
Горду й серйозну, як Вінфрі.
Ти приклад незалежної і сильної,
Я бачу, що зрадливо ранена в душі:
Ймовірно, ти з маленького містечка,
Де почуття перетворились на плітки.
До біса проста, як кажуть, «миша»,
У светрі чорнім, штанях оверсайз,
Великих окулярах, котрі їй не личать,
З огидою куштує Лонг-Айленд айс.
Вона не та, хто любить алкоголь,
Не та, що скаче на гучних вечірках,
Не та, хто знає про самоконтроль,
Не та, хто знається на кінозірках.
В ній сто відсотків інтроверсії,
Краплина сумнівів і щіпка болю,
Жага до справедливості й помсти,
Що не змиєш морем алкоголю.
Я бачу в неї шрам під оком,
На тілі давні шрами боротьби,
Що вміло скриті під тональником,
Який не скриє рани на душі.
Русяве волосся трохи нижче плечей,
Залізний погляд Маргарет Тетчер,
Синці під очима від безсонних ночей,
Й пучок, як в школярки-тінейджера.
Я не Степан, ти не Маруся,
Але припали дійсно до душі
Твої великі й зелені очі,
Червоні від навчання й туги.
Не знаю, хто ти, прекрасна незнайомко,
Не знаю, чи зустрінемось ми ще,
Але я вдячний за такий болючий досвід,
Коли в людині любиш абсолютно все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021