КОРОЛЕВА ГІР

В ЖИТТІ МОЄМУ

В  ЖИТТІ  МОЄ́МУ

В  житті  моє́му  теж  буває  всяке,
В  житті  моє́му  теж  буває  біль,
Життя  –  це  чорно-біле…  це  двояке,
У  ньому  рани…  сиплють  на  них  сіль.

В  житті  пізнати  всяке  довело́ся,
І  випила  багато  полину,
І  досягнуть  багато  що  вдало́ся,
Та  й  прикрість  я  пізнала  не  одну.

Життя  свої́  стежини  прокладає,
Доводиться  по  них  мені  іти,
Доро́гу  самоцвітом  не  вкладає,
Але  багато  що  дає  знайти.

Життя  мені  умови  теж  диктує,
Вони  бува  не  за́вжди  по  душі́,
Але  ж  воно  вирує  і  вирує,
І  загнана  буваю  ним  в  глуші́.

В  житті  моє́му,  як  на  довгій  ниві  –  
І  збіжжя  є,  а  є  і  пустоцвіт,
Не  всі  ті  пустоцвіти  справедливі,
Та  ними  запоро́шений  весь  світ.

В  житті  моє́му  є  дзвінкі  потоки,
Вони  снаги  в  усьо́му  додають,
Сміливо  йду,  сміливо  ро́блю  кроки,
А  темп    думки́  й  бажання  задають.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023

ШЕПІТ ТВОРЧОЇ ДУШІ

ШЕПІТ  ТВОРЧОЇ  ДУШІ

Прокинувшись,  як  завше,  на  світанні,
Відчувши  шепіт  творчої  душі́,
Я  не  тонула  в  довгому  чеканні,
Писати  стала  я  свої  вірші́.

Отримала  від  цьо́го  насолоду,
Купалась  у  сплетінні  всіх  думок,
Писала  про  красу  й  вкраїнську  вроду,
І  про  дрібний  зелений  моріжок.

Мої́  думки́  спадали  зорепадом,
І  навіть  ли́лись  проливним  дощем,
А  ще  були́,  як  ґрона  винограду,
І  вилися  красивим  десь  плющем.

Я  не  могла  думки́  свої  спинити  –  
Моментами  були́,  як  буревій,
Дано  було́  в  ту  мить  мені  творити,
Їх  смакувала  я,  немов  напій.

Пливли  вони,  як  кораблі  у  морі,
Неначе  місяць,  що  по  небу  йшов,
Були́  яскраві,  як  вечірні  зо́рі,
Немов  букет  вечірніх  всіх  розмов.

Думки́  мене  в  свої́  обі́йми  брали,
Торкались  струн  і  серця  чули  дзвін,
І  музику  свою́  вони  вже  грали,
За  ними  я  неслася  навздогін.

Я  пле́ла  з  них  красивеє  намисто,
А  в  ньому  і  кохання,  й  почуття.
Це  бу́ло  сонцесяйно,  променисто,
Неначе  долі  славне  вишиття.

03.03.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмирів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

ВЕЛИКА СТАНЦІЯ

Велика  станція  «ВІЙНА»,
Та  ми  її  не  замовляли.
Її  замовив  сатана,
Ми  цьо́го  зовсім  не  чекали.

Велика  станція  «Війна»,
Страшні  задимлені  платформи,
Потвори  га́тять  там  сповна́,
Нема  ні  правил  в  них,  ні  норми.

Велика  станція  «Війна»,
І  тоне  колія  у  кро́ві,
А  шпали  –  біль  та  імена,
І  списки  ті  кілометрові.

Велика  станція  «Війна»,
На  ній  нестерпно  дуже  гучно,
Висока  за  квитки  ціна,
Яка  росте  щоразу  штучно.

Велика  станція  «Війна»,
Та  скоро  ми  її  проїдем,
Вся  інформація  сумна…
В  країну  МИРУ  ми  поїдем.

Велика  станція  «Війна»,
Де  все  горить,  де  все  палає,
Ми  бачим  світло  із  вікна  –  
Це  ПЕРЕМОГА  нас  чекає.

02.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023

ТАК БУВАЄ В ЖИТТІ

Так  буває  в  житті,
Коли  полем  ідеш,
Стрінеш  щось  на  путі,
Щось  для  себе  знайде́ш.

Так  буває  в  житті
Там,  де  роси  спаду́ть,
Є  скарби  золоті,
Їх  щасливі  знайду́ть.

Так  буває  в  житті,
Коли  йдеш  навмання,
Щось  бува  в  каятті,
Десь  бува  –  визнання.

Так  буває  в  житті,  
Що  і  голос  бринить,
Наче  десь  в  заперті́,
Що  й  струна  не  дзвенить.

Так  буває  в  житті,
Що  на  думку  спада,
Наче  щось  в  забутті,
Та  звідтіль  вигляда.

Так  буває  в  житті,
Що  й  заграє  скрипаль,
Та  чомусь  в  самоті
Все  закриє  вуаль.

Так  буває  в  житті,
Коли  пісня  луна,
Що  нема  почуттів,
Хоч  буває  весна.

Так  буває  в  житті,
Що  обі́йме  печаль,
Є  слова  золоті́,
Що  дзвенять,  мов  кришталь.

Так  буває  в  житті,  
Що  дороги  й  стежки́
Можуть  бути  круті,
А  ми  йдем  навпрошки.

Так  буває  в  житті,
Що  і  страх  огорта,
Та  не  кинем  в  путі
Кожен  сво́го  хреста.

Так  буває  в  житті,
Що  іде  щось  не  так,
І  бажання  не  ті,
Бо  змінились  відтак.

Так  буває  в  житті,
Що  наш  погляд  змінивсь
І  в  глухому  куті  
Хоч  на  мить  опинивсь.

Так  буває  в  житті,
Що  десь  йокне  в  ту  мить,
Й  постає  на  меті,
Щоб  щасливо  прожить.

27.02.2023.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023

ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже  завтра  березень,  та  ще  сьогодні  лютий,
Вже  завтра  березень  і  буде  вже  весна,
Кайданами  війни  народ  наш  є  закутий…
Це  в  лютому  зробив  ординець-сатана.

Вже  завтра  березень…  Якби  ж  став  переможним,
Якби  ж  він  нам  з  собою  ПЕРЕМОГУ  ніс,
Бо  лютий,  що  мина,  страшний  був  і  тривожний,
І  було  вилито  озе́ра  повні  сліз.

Вже  завтра  березень…  Якби  ж  він  став  щасливим,
Якби  він  повернув  щасливу  нам  весну,
Аби  не  падали  на  нас  ворожі  зливи,
Якби  закінчити  зумів  страшну  війну.

Вже  завтра  березень.  В  свої  права  він  всту́пить,
Поважно  красень  цей  обійстя  обійде,
І  до  роботи,  звичної  йому,  приступить,
Можливо  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  нам  знайде.

Вже  завтра  березень…  Не  встигли  й  озирнутись,
Бо  ці́лий  рік  у  нас  страшні  буремні  дні,
Та  й  встигли  ж  бо,  на  жаль,  землею  огорнутись,
Бо  опинились  ми  у  цій  страшній  війні.

Вже  завтра  березень  і  лютий  попрощався,
Від  тих  страшних  подій  і  сам  він  почорнів,
І  з  нами  защораз  у  вибухах  купався,
Та  ворога  від  нас  відве́сти  не  зумів.

28.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023

НЕБО І ХЛІБ

Вже  світ  кричить,  що  дуже  хоче  їсти,
Й  без  хлі́ба  України  не  прожить,
Й  не  хоче  на  благання  відповісти,
Щоб  небо  над  Вкраїною  закрить.

На  них  ракети  й  бомби  не  скидають,
Не  знищує  їх  ворог  звідусіль,
Із  неба  закриттям  всі  зволікають,
Та  всі  чекають  хліб  вкраїнський  й  сіль.

Ніхто  не  може  вбивцю  зупинити,
А  є  й  такі,  щоб  часом  зволікать,
Доводиться  у  пеклі  всім  нам  жити
Бо  ворог  нас  продовжує  вбивать.

Біда  для  світу,  що  зерно  блокують,
Але  не  бачать  нашої  біди́,
Про  допомогу  не  усі  нас  чують,
Хоч  мають  зброї  повнії  склади.

Ми  просимо  усіх  нас  захистити,
Життя  й  домівки  наші  вберегти,
Ми  слізно  небо  просимо  закрити,
Щоб  не  росли  могили  і  хрести.

Та  думають  вони  лишень  про  їжу,
Про  наші  українськії  харчі,
Тривожну  не  збирають  там  валізу,
Не  падають  снаряди,  як  дощі.

Залізний  купол  просимо  створити,
Щоб  ми  вцілили,  вижили  в  війні,
Ще  скільки  це  благати  і  просити?
Та  поки  що  ми  чуємо  лиш:  "Ні!"

Ми  їм  про  небо,  а  вони  –  про  їжу,
Ми  їм  про  купол  -  чуєм  про  зерно,
Чекаємо  усі  давно  ленд-лізу,
Та,  мабуть,  нас  почути  не  дано.

Їх  не  болить,  вони  не  потерпають,
І  бомби  там  не  падають  на  них,
Ракетами  у  них  там  не  влучають,
І  жоден  з  них  від  вибухів  не  стих.

Закрити  небо  просимо  з  сльозами,
Не  хочемо  ми  гинуть-помирать,
Небесний  Царю,  зглянься  ти  над  нами,
Бо  небо  нам  не  хочуть  закривать.

Про  кризу  продовольчу  тільки  й  чуєм,
Їх  не  болить  війна  із  моskалем,
В  уяві  купол-захист  ми  малюєм,
Тим  часом  нас  вбивають  день  за  днем.

Нам  кажуть:  "Ні!",  але  чекають  хліба,
Що  ро́дила  свята  наша  земля,
А  ми  благаєм,  щоб  закрили  небо
Від  бомб  й  ракет  убивці-моskаля.

23.07.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023

ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ…

Хто  меч  підняв,  від  нього  і  загине,
Хто  зброю  взяв,  то  вистрілить  у  них,
А  пісня  українська  скрізь  полине
Про  те,  скільки  дісталось  неньці  лих.

Злітатиме  вона  у  піднебесся,
Її  підхоплять  навіть  і  птахи́,
По  світу  вітром  всюди  рознесеться,
Для  неї  всі  відкритії  шляхи.

Хто  зброю  взяв,  щоб  вбити  українців,
Того́  Госпо́дь  накаже  во  стократ,
Бо  горя  вже  нали́ли  нам  по  вінці,
Зробили  нам  потвори  тілопад.

Хто  зброю  взяв,  бо  так  їм  захотілось,
І  за́бавку  таку  собі  знайшов,
То  скоєне  ніку́ди  не  поділось,
Лиш  день  розплати  їм  ще  не  прийшов.

Хто  йшов  на  нас  зі  зброєю  у  наступ,
Тому́  Госпо́дь  покаже  інший  путь,
А  знищити  Вкраїну  їм  не  вдасться,
Бо  Янголи  від  цьо́го  бережуть.

Хто  зброю  взяв,  щоб  все  в  нас  спопелити,
Той  сам  згорить  в  пекельному  вогні,
А  ненька  Україна  буде  жити,
Й  прийде́  кінець  проклятій  цій  війні!

20.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

КОЛЕСО ЖИТТЯ

Незвичне  колесо  життя  –  
Його  крутімо,  як  фортуну,
Воно  дарує  почуття
І  зачіпає  диво-струни.
Воно  все  котиться  кудись,
Само  доро́гу  обирає.
Назад  хіба  лиш  озирнись  –  
Назад  це  диво  не  вертає.

ПРИСПІВ

Те  колесо,  те  колесо  життя
Все  котиться  чомусь  воно  на  захід,
Лишає  по  дорозі  вишиття,
Та  не  зліта  у  небо  диво-птахом.
Те  колесо,  те  колесо  життя
Із  заходу  ніко́ли  не  вертає,
Дарує  особливі  відчуття,
Та  й  наодинці  нас  не  залишає.

Красиве  колесо  життя,
Воно  для  мене  особливе,
Немов  думок  всіх  розкриття.
Буває  навіть  і  грайливе.
Воно  вмивається  дощем,
Щоразу  бачить  зорепади,
Дарує  й  біль,  дарує  й  щем,
А  часом  слухає  балади.

ПРИСПІВ

Грайливе  колесо  життя,
Мене  веде  воно  у  далі,
Дарує  всюди  відкриття,
Але  нема  на  нім  вуалі.
Воно  єдине,  наче  мить,
Йому  ніде  нема  заміни,
Все  котиться  воно,  спішить,
Снує  думќи  й  збира  рубіни.

ПРИСПІВ

26.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

Я ГОРДА, ЩО Я УКРАЇНКА

Я  ГОРДА,  ЩО  Я  УКРАЇНКА

Я  горда,  що  я  українка,
Цього  не  соромлюсь  ніяк!
Щодень  –  це  новая  сторінка,
Й  від  долі  щодень  якийсь  знак.

Я  горда,  що  я  українка!
Це  ймення  дано  не  усім.
Я  –  донька  Вкраїни,  я  –  жінка!
Є  щось  таємниче  у  цім.

Я  горда,  що  я  українка,
І  з  гордістю  це  я  кажу!
З  цим  йменням  живу  без  притінка,
Його  у  душі  я  ношу.

Я  горда,  що  я  українка!
Не  соромно  це  всім  казать.
Висока  для  мене  оцінка  –  
Україну  свою  прославлять.

Я  горда,  що  я  українка,
Живу  в  Україні  святій!
Вкраїна,  немов  намистинка,
На  кулі  великій  Земній.

Я  горда,  що  я  українка
І  дякую  Богу  за  це!
Та  й  мова  лунає  все  дзвінко,
З  любов’ю  я  мовлю  слівце.

Я  горда,  що  я  українка,
І  нею  я  буду  завжди,
Вкраїна  –  окрема  сторінка,
У  серці  її  всі  сліди.

28.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023

ЧОРНА ПТАХА

Чорна  птаха  над  нами  кружляє,
Ро́бить  помах  щоразу  крильми́,
І  цвіт  нації  ними  вбиває,
Не  рахується  ворог  з  людьми.

Чорна  птаха  над  нами  нависла
Й  простягнула  багряне  рядно,
Нас  до  болю  крильми́  вона  стисла…
Будь  ти  про́клята,  вража  війно!

Чорна  птаха  крильми́  обіймає,
Ті  обі́йми  болючі  й  бридкі,
У  страху́  і  напрузі  тримає,
Сльо́зи  ллються  від  цього  гіркі.

Чорна  птаха  нам  світло  закрила,
Не  дає  пробиватись  йому,
Ще  й  усюди  біди́  наробила,
Замість  світла  наслала  пітьму.

Чорна  птаха  –  убивця-вражи́на,
Їй  властиво  чинити  лиш  зло.
Не  одна  у  жалобі  родина…
Й  не  одне  не  відпало  крило.

Чорна  птаха  не  хоче  вступитись,
Має  намір  усе  спопелить,
Ми  продовжуєм  Богу  молитись,
Щоб  поміг  нам  усе  пережить.

24.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

МИНАЄ  РІК  СТРАЖДАНЬ,  ЖАХІТЬ  І  БОЛЮ

Минає  рік  страшний,  гіркий,  болючий,
Який  приніс  нам  сльози,  горе  й  страх,
Коли  раschист,  убивця  той  смердючий,
Ракети  запускати  став  не  в  снах.

Минає  рік,  коли  ми  на  світанні
Прокинулись  від  обстрілів  орди,
Від  вибухів  і  ди́му  огортанні,
Жахіття  скуштувавши  і  біди́.

Минає  рік,  як  орки  увірвались,
І  вторгнення  вже  повне  відбуло́сь,
В  безпеці  більше  ми  не  почувались,
Вбивати  нас  сміття  те  узяло́сь.

Минає  рік.  Ні  дня  без  втрат  і  болю,
Ні  дня,  щоб  наша  крівця  не  текла,
Змінилась  наша  доля  на  недолю,
Орда  проклята  шлях  до  нас  знайшла.

Минає  рік.  Ми  всі,  неначе  в  пеклі,
Де  плач  і  крик,  і  вибухи,  й  вогонь,
Де  з  ворогом  бої  ідуть  запеклі,
Де  ми  синів  втрачаємо  і  донь.

Минає  рік  важкий  для  України,
Історію  він  кров’ю  нам  писав,
Який  приніс  нам  згарища  й  руїни,
Бо  ворог-терорист  на  нас  напав.

Минає  рік.  В  сльоза́х  ми  потопаєм,
Бо  ворог  забирає  в  нас  життя,
Усі  в  молитві  Господа  благаєм,
Аби  позбутись  нам  орди-сміття́.

Минає  рік  страждань,  жахіть  і  болю,
Навали  озвірілої  орди,
Не  вб’ють  потвори  нашу  сильну  волю,
Та  залишають  скрізь  свої́  сліди.

Минає  рік,  який  ми  не  забудем,
Історію,  що  кров’ю  нам  писав,
А  ПЕРЕМОГУ  ми  в  війні  здобудем  –  
Госпо́дь  нам  шлях  до  неї  показав.

23.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

ДУМКИ

ДУМКИ́

Немов  птахи́,  думки́  у  вир  злітають,
Клекочуть,  наче  в  небі  журавлі,
Та  тиху  гавань,  звісно,  не  шукають,
Мене  не  полишають  взагалі.

Снуються  павутиною  між  гіллям,
Купаються  у  росах  з  кришталю́,
Неначе  напоїв  їх  хтось  чар-зіллям,
Мов  сми́чок  передали  скрипалю́.

Мереживо  гаптують,  сіють  стрази,
Якесь  в  них  особливе  вишиття,
Виблискують,  буває,  як  алмази,
А  ними  викладають  і  життя.

Збігають,  як  струмки  дзвінкоголосі,
То  б’ють,  немов  в  криниці  джерело,
То  зріють,  наче  зе́рна  у  колоссі,
То  гнуться,  як  на  вітрові  стебло.

То  хвилею  морською  виринають,
То  човником  по  морю  десь  пливуть,
Але  назад  ніко́ли  не  вертають,
Й  мене  вони  з  собою  за́вжди  звуть.

То  піснею  десь  линуть  голосною,
Струною  то  голо́сять,  то  бринять,
То  довго,  то  лиш  мить  бува  зі  мною,
То  мило  між  собою  гомонять.

23.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023

ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ

ОДЯГНУТИСЬ  БИ  В  ЩАСТЯ  НАЗА́ВЖДИ

Одягнутись  би  в  щастя  наза́вжди,
Й  те  вбрання  ні  на  мить  не  знімать,
І  про  нього  скрипаль  вже  заграв  би…
Наче  скарб,  берегти  й  цінувать.

Це  вбрання  з-поміж  всіх  особливе,
Та  купити  не  можна  ніде́,
Не  буває  воно,  наче  зливи…
Може  потайки  якось  прийде́?

Хай  прийшло  би  воно  й  снігопадом,
Й  заметіллю  зустріла  би  теж,
Хай  би  сипалось  і  зорепадом,
Прийняла́  б  його  цілий  кортеж.

Я  б  його  все  життя  шанувала,
Хай  би  падало  навіть  дощем,
Як  коштовність,  його  б  доглядала,
Воно  стало  би  скарбом-плащем.

І  як  води,  нехай  би  лило́ся,
Щоб  не  мучила  спрага  за  ним,
Та  й  в  життя  щоб  воно  уплело́ся
Всім  колосся  своїм  золотим.

Я  купала  б  його  у  любові,
І  співала  б  для  нього  пісні́,
Я  була́  би  із  ним,  наче  в  змові,
І  обі́йми  були́  б  в  нас  тісні.

Одягнутись  в  омріяне  щастя,
Танцювати  у  парі  із  ним…
Я  прийня́ла  б  його,  як  Причастя,
Воно  стало  б  для  мене  святим.

21.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ

ЧЕКАЮ  СИНА  ІЗ  ВІЙНИ

"Чекаю  сина  із  війни,  -
Сказала,  плачучи,  матуся,  -
Про  нього  за́вжди  бачу  сни,
Його  я  втратити  боюся.

Бо  він  пішов...єдиний  син,
Пішов  Вкраїну  захищати...
Гіркіші  сльози,  ніж  полин,
Вже  довело́ся  проливати.

Чекаю  звісточки  й  молю́сь...
В  молитві  всюди  і  щомиті,
Я  сина  втратити  бою́сь...
Чому́  ж  прийшли  ті  моskовити?

Коли  я  чую:  "Я  живий,
Ти  бережи  себе,  матусю...
Я  тут...  Обов'язок  святий...
Та  я  додому  поверну́ся."

Й  тоді  вмиваюся  слізьми́,
І  ні  про  що  вже  не  питаю,
Читати  знов  беру́сь  псалми...
І  нашу  зустріч  уявляю.

Чекаю  сина  із  війни
І  мо́лю  Бога,  щоб  зустріла...
Орду,  Всевишній,  відверни..."
І  ще  щось  мати  шепотіла.

Слова́  одні  і  ті  ж  щодня,
Щодня  думки́,  щодня  моли́тви...
За  що  така  ж  бо  нам  платня?
Верни,  Всевишній,  з  поля  битви.

Верни  додому,  та  живим,
Хай  всі  живими  повертають,
Пропахлі  димом  фронтовим
В  домівках  рідних  обіймають.

28.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

БЕЗЦІННИЙ СПАДОК

БЕЗЦІННИЙ  СПАДОК

Сама  я  взя́ла  в  спадок  рідну  мову,
І  цим  горджу́сь  усе  своє́  життя,
І  за́вжди  ж  бо  веду́  про  це  розмову,
Не  викину  його  я  на  сміття́!

А  спадок  цей  для  мене  дуже  цінний,
Цінніший  за  коштовності  усі,
Для  мене  він  усе  життя  незмінний
І  рідний  він  в  усій  своїй  красі.

Щаслива  я  і  саме  ним  багата,
Ділю́ся  ним  і  свя́то  бережу,
Без  нього  у  житті  не  мала  б  свята
Й  на  все  життя  його  я  збережу.

Горджу́ся  тим,  що  в  спадку  солов’їна,
Зрікання  не  було  ані  на  мить,
А  з  ним  живе  у  серці  й  Україна,
Й  за  них  обох  душа  мене  болить.

Тому́  лелію  їх,  як  немовляток,
Бо  прагнуть  їх,  невинних,  розтоптать.
Як  їх  нема  –  не  милий  і  достаток,
Та  й  всіх  прошу́  цей  спадок  шанувать.

18.04.2021  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023

МОВА, ПІСНЯ Й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ

МОВА,  ПІСНЯ  Й  УКРАЇНА  ХАЙ  ЖИВУТЬ

Вишиванка  і  калина,
Вишивана  Україна,
Колоситься  всюди  нива  золота́,
Срібні  ро́си  на  покосах,
Стрі́чки  вплетені  у  ко́сах,
Покоління  українців  підроста.

Всюди  стелиться  барвінок,
Гарна  врода  українок,
І  верба  плакуча  віти  розпліта.
Лебідь  лине  до  лебідки
В  Україну  хто́зна  звідки,
Наша  пісня  в  піднебесся  все  зліта.

Соловейки  нам  співають,
Гуртуватися  скликають,
Лине  мова  українська  у  світах.
Українська  наша  доля,
І  гетьма́нська  сила  й  воля
Карбувалися  віками  у  книжках.

Мальви,  м’ята  й  біла  хата,
Пісня  мами  й  слово  тата,
Чорнобривці  обере́гом  край  воріт.
І  сади  квітучі  всюди,
В  Україні  МИР  хай  бу́де!
Хай  не  гине  України  кращий  цвіт!

Хай  Вкраїна  процвітає,
Бог  її  оберігає,
Хай  простеляться  усюди  рушники,
Хай  нам  за́вжди  сонце  світить,
Хай  ростуть  щасливі  діти
І  до  щастя  хай  веду́ть  усіх  стежки́.

Українці  –  гарні  люди,
Наче  мак,  по  світу  всюди,
Та  Вкраїну  всі  у  серці  бережуть,
І  традиції  й  обряди,
Щоб  не  знать  ніколи  зради,
МОВА,  ПІСНЯ  й  УКРАЇНА  ХАЙ  ЖИВУТЬ!

19.05.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023

СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ

СЛЬОЗИ,  БІЛЬ  І  РУБЦІ

Ми  –  діти  неньки-України,
Ми  –  її  гордість  і  краса,
Та  ворог  нищить  наші  стіни,
Із  нами  плачуть  й  Небеса.

Рясним  дощем  стікають  сльози,
Буває  -    зливою  течуть,
Ридають  з  нами  й  верболози,
Як  ко́гось  з  фронту  знов  везуть.

Та  й  сонце  вмилося  сльозою,
Що  стільки  цвіту  у  землі́,
Живим  верта  не  кожен  з  бо́ю,
Летять  від  нас,  як  журавлі.

Свята  земля  від  болю  плаче,
Бо  топчуть  рідну  вороги,
Над  нами  чорний  ворон  кряче,
Кроваві  рі́ки  й  береги.

Пропахло  порохом  повітря,
Та  ще  й  потворами  смердить,
Червона  й  чорна  вже  палітра,
Й  це  дуже  нас  усіх  болить.

Пустив  сльозу  і  світ  із  нами,
Та  наші  більш  за  все  гірчать,
Рясніє  список  іменами  –  
Хто  взявся  неньку  рятувать.

Ці  імена  ми  не  забудем,
Вони  у  пам’яті  й  серцях,
А  ПЕРЕМОГУ  ми  здобудем,
Наш  біль  карбується  в  рубцях.

18.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ

ПЕКЛО  ЗАМІСТЬ  РАЮ  НА  ЗЕМЛІ

НЕ  ЗНАЮ  Я

Не  знаю  я,  де  буде  справжній  рай,
Не  знаю  я,  як  пекло  виглядає,
Але  душа  болить  за  рідний  край,
Бо  ворог  рідну  землю  спопеляє.

Не  знаю,  як  не  плакать,  не  тужи́ть,
Коли  щодня  герої  полягають,
Коли  наш  цвіт  в  сирій  землі  лежить,
І  край  наш  вороги  не  покидають.

Не  знаю,  як  зарадити  біді,
Як  ворога  наза́вжди  зупинити,
Як  стати  на  заваді  всій  орді,
Щоб  кров  нашу  на  землю  більш  не  лити.

Не  знаю  я  коли  настане  МИР,
Та  знаю,  що  ординцям  не  пробачу,
Не  знаю  коли  здохне  той  упир,
Який  лишень  убивчу  має  вдачу.

Не  знаю  я  коли  війні  кінець,
Хоч  свято  вірю  в  нашу  ПЕРЕМОГУ,
На  серці  утворився  вже  рубець…
І  день,  і  ніч  молю  моли́тви  Богу.

Не  знаю  я,  за  що  нам  це  усе,
За  що  життя  потвори  забирають,
Та  знаю,  що  біду  орда  несе,
Руйнують  все,  все  нищать  й  нас  вбивають.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:  974036
                                                           ***
Не  знаємо,  як  виглядає  рай,
Уявлення  лиш  є,  як  може  виглядати,
А  пекло  на  землі  створив  уже  москаль,
Його  по-іншому  не  можна  й  описати.

Не  знаємо,  як  сліз  не  проливать,
Коли  щодня  герої  помирають,
Коли  вони  в  сирій  землі  лежать,
І  як  без  них  родини  жити  мають.

Не  знаєм,  як  зарадити  біді,
Щоб  людям  стало  легше  жити
І  що  зробити  в  цій  страшній  війні,
Щоби  вражину  кляту  зупинити.

Не  знаємо  коли  кінець  війні,
Та  віримо  у  нашу  Перемогу
І  вірим,  що  настане  мир  й  тоді
Подякуємо  ЗСУ  і  Богу.

17.02.2023  р.

Стефанія  Терпеливець,  2023


ПІЗНАТИ  РАЙ  В  ЖИТТІ  НАМ  НЕ  ДАНО

Пізнати  рай  в  житті  нам  не  дано́,
Та  й  пекла  в  потойбіччі  ми  не  знаєм,
Та  простелилось  чорне  полотно,
По  ньому  з  болем  і  слізьми́  ступаєм.

Куди  ж  воно  нас  далі  заведе́?
Герої  через  нього  йдуть  в  могилу,
Щоразу  цвіт  на  ньому  наш  паде́,
І  все  через  страшну  ту  вражу  силу.

Не  знаю  я  й  ніхто  із  нас  не  зна
Ще  скільки  нам  у  цьо́му  пеклі  бути,
Й  коли  минеться  ця  брудна  війна
І  вибухів  не  будемо  більш  чути.

Нам  пекло  влаштували  на  землі́,
Ми  в  ньому  опинились  не  по  волі,
Вкраїна-ненька  в  димовій  імлі,
А  ПЕРЕМОГА  десь  на  видноколі.

Пекельно  у  вогні  горить  земля,
Горять  домівки,  а  в  домівках  –  люди,
Це  витівки  убивці-моskаля,
Сліди  якого  видно  вже  усюди.

Була́  наша  Вкраїна,  наче  рай,
Але  його  на  пекло  нам  змінили,
В  пекельних  муках  наш  вкраїнський  край,
Та  духу  вольового  в  нас  не  вбили.

18.02.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  974257

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

ПІЗНАТИ  РАЙ  В  ЖИТТІ  НАМ  НЕ  ДАНО

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «НЕ  ЗНАЮ  Я»  )

Пізнати  рай  в  житті  нам  не  дано́,
Та  й  пекла  в  потойбіччі  ми  не  знаєм,
Та  простелилось  чорне  полотно,
По  ньому  з  болем  і  слізьми́  ступаєм.

Куди  ж  воно  нас  далі  заведе́?
Герої  через  нього  йдуть  в  могилу,
Щоразу  цвіт  на  ньому  наш  паде́,
І  все  через  страшну  ту  вражу  силу.

Не  знаю  я  й  ніхто  із  нас  не  зна
Ще  скільки  нам  у  цьо́му  пеклі  бути,
Й  коли  минеться  ця  брудна  війна
І  вибухів  не  будемо  більш  чути.

Нам  пекло  влаштували  на  землі́,
Ми  в  ньому  опинились  не  по  волі,
Вкраїна-ненька  в  димовій  імлі,
А  ПЕРЕМОГА  десь  на  видноколі.

Пекельно  у  вогні  горить  земля,
Горять  домівки,  а  в  домівках  –  люди,
Це  витівки  убивці-моskаля,
Сліди  якого  видно  вже  усюди.

Була́  наша  Вкраїна,  наче  рай,
Але  його  на  пекло  нам  змінили,
В  пекельних  муках  наш  вкраїнський  край,
Та  духу  вольового  в  нас  не  вбили.

18.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023

ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ

ФРОНТОВІ  ЯНГОЛИ

(  Присвячується  всім  медикам  на  фронті  )

В  халати  білі  медики  вдягались,
Та  в  комуфляж  вдягнулись  в  бліндажах,
Зробили  це  й  ні  миті  не  вагались,
І  бачать  пекло  у  житті,  не  в  снах.

Життя  рятують  вже  вони  на  фронті
Навко́лішки  під  обстріли  орди,
Не  бачать  сонця  там  на  горизонті,
Й  радіють  кожній  крапельці  води́.

Не  довгі  коридори  і  палати,
Але  окопи  й  сховища  страшні.
Доводиться  їм  там  оперувати,
Стерильність  всюди  вже  лишень  вві  сні.

Але  життя  готові  рятувати
Під  постріли  й  жахливий  градопад,
Це  дорого  їм  може  коштува́ти…
Постійні  залпи  з  вражих  канонад.

Це  –  Янголи  на  фронті  для  військових,
Надія  і  рятунок  для  усіх,
Що  не  живуть  у  мріях  кольорових,
І  постріли  скрізь  чують,  а  не  сміх.

Нехай  Госпо́дь  їх  там  оберігає,
Бере  Пречиста  всіх  їх  під  Покров,
Живими  у  домівки  повертає,
Щоб  не  лила́сь  на  фронті  наша  кров.

17.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023

НЕ ЗНАЮ Я

Не  знаю  я,  де  буде  справжній  рай,
Не  знаю  я,  як  пекло  виглядає,
Але  душа  болить  за  рідний  край,
Бо  ворог  рідну  землю  спопеляє.

Не  знаю,  як  не  плакать,  не  тужи́ть,
Коли  щодня  герої  полягають,
Коли  наш  цвіт  в  сирій  землі  лежить,
І  край  наш  вороги  не  покидають.

Не  знаю,  як  зарадити  біді,
Як  ворога  наза́вжди  зупинити,
Як  стати  на  заваді  всій  орді,
Щоб  кров  нашу  на  землю  більш  не  лити.

Не  знаю  я  коли  настане  МИР,
Та  знаю,  що  ординцям  не  пробачу,
Не  знаю  коли  здохне  той  упир,
Який  лишень  убивчу  має  вдачу.

Не  знаю  я  коли  війні  кінець,
Хоч  свято  вірю  в  нашу  ПЕРЕМОГУ,
На  серці  утворився  вже  рубець…
І  день,  і  ніч  молю  моли́тви  Богу.

Не  знаю  я,  за  що  нам  це  усе,
За  що  життя  потвори  забирають,
Та  знаю,  що  біду  орда  несе,
Руйнують  все,  все  нищать  й  нас  вбивають.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023

НЕ МОЖНА МАТИ

НЕ  МОЖНА  МАТИ

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,
Хто  лицемірить  повсякденно  в  очі.
Нема  серед  людей    ніде  святих,
Та  безліч  тих,  хто  нам  брехню  торочить.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,
Хто  не  цінує  дружбу  і  повагу,  
До  них  давно  в  душі  вже  вогник    стих,
Відсутність  їх  не  породила  спрагу.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Для  кого  друзі    тільки  у  потребі,
Але  біда,  що  безліч  є  сліпих,
Й  так  званих  "друзів",  мов  зірок  на  небі.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Коли  з  грошима  -  ти  йому  потрібен,  
Речей  не  забувать  таких  простих,  
Гадаю  я,  що  думать  кожен  здібен.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Які  готові  зрадить  і  продати,
Підтримки  не  отримаєш  від  них...
Про  це  нам  треба    завжди  пам'ятати.  

16.02.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023

ЗАКОХАЙСЯ У МЕНЕ ТИ ЗНОВУ

Закохайся  у  мене  ти  знову,
Та  не  в  ту,  яка  бу́ла  колись,
Розпочнімо  душевну  розмову,
Та  таку,  щоб  бажання  злили́сь.

Розпочнімо  душевну  розмову,
І  прислухаймось  ми  до  сердець,
Ра́зом  щастя  знайдімо  підкову,
Де  закоханих  є  острівець.

Ра́зом  щастя  знайдімо  підкову,
Ніжно  в  руки  її  ми  візьмім,
Покладім  на  росу  світанкову,
Почуття  назавжди́  збережім.

Покладім  на  росу  світанкову,
І  пройдімось  удвох  по  росі,
Тую  мить  не  забудьмо  чудову,
 Яка  щастя  несе  в  всій  красі.

Тую  мить  не  забудьмо  чудову,
В  таємниці  її  збережім,
Все  робім  по  сердець  наших  зо́ву,
Ки́лим  щастя  собі  простелім.

Все  робім  по  сердець  наших  зо́ву,
Народімо  нові́  почуття,
Закохайся  у  мене  ти  знову,
Це  разо̂м  пронесім  крізь  життя.


15.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023

СЛУЖІННЯ МИСТЕЦТВУ

Багато  місій  в  кожного  в  житті,
Одна  із  них  –  мистецтву  послужити,
Вона  –  красуня,  наче  в  вишитті,
Життя  із  нею  марно  не  прожити.

Тримать  культуру  всім  нам  на  крилі,
Примножувать  її  і  зберігати,
Нехай  пливуть  у  творчість  кораблі,
Й  висот  нови́х  талантами  сягати.

Мистецтву  ми  з  любов’ю  послужім,
Сторицею  вона  усім  віддячить,
Та  головне  –  культуру  збережім,
Нехай  її  вже  світ  увесь  побачить.

Її  гаптуймо  словом  защора́з,
Звеличуймо  в  поезії  й  піснями,
І  пензлем  ми  творімо  раз-у-раз  –
То  й  квітнути  все  буде  поміж  нами.

Мистецтву  ми  служімо,  як  собі,
Воно  є  скарбом  нашого  народу,
Без  нього  ми  зостанемось  в  журбі,
А  без  коріння  і  не  буде  роду.

Тому  служім  мистецтву  залюбки  –  
Воно  без  нас  зів’яне,  почорніє,
Коли  із  ним  у  вир  ідуть  думки,
Тоді  й  культура  наша  не  зотліє.

07.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми  з  вами  всі,  немов  вогонь,
Який  горить-палає,
Тепло  іде  з  душі́  й  долонь,
Любов’ю  зігріває.

Ми  з  вами  всі,  захисники,
Хоч  з  вами  не  на  фронті,
Ми  з  молитов  плетем  вінки,
Бо  враг  на  горизонті.

Ми  з  вами  всі,  повірте  нам,
Душею  ми  із  вами,
У  душах  не  зотліє  храм,
Бо  він  із  молитва́ми.

Ми  з  вами  всі,  то  ж  знайте  це,
Душа  болить,  рідненькі,
Для  світу  стали  взірцем,
Борці  Вкраїни-неньки.

Ми  з  вами  всі,  ви  –  неньки  цвіт,
Але  –  й  болюча  рана,
Про  вас  говорить  цілий  світ,
Уклін  вам  всім  і  шана.

Ми  з  вами  всі,  ми  любим  вас,
Незламні  і  єдині,
Настане  ПЕРЕМОГИ  час
В  СОБОРНІЙ  УКРАЇНІ.

Ми  з  вами  всі,  з  любов’ю  ми,
Яку  орда  не  зга́сить.
Поляжуть  іроди  кістьми  –  
Потвори  гни́лі-раschi.

01.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_молитва_віра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось,  любі  друзі,
Молімося  щодня,
Аби  не  бу́ли  в  тузі,
Пропала  вся  руsня.

Щоб  ворог  щез  наві́ки,
Як  вранішня  роса,
Не  ли́лись  кро́ві  рі́ки,
Не  крапала  сльоза.

Аби  війна  скінчи́лась
У  нашому  краю́,
І  навіть  в  снах  не  снилась,
Не  гинули  в  бою́.

Щоб  дітки  в  нас  смія́лись,
Щоб  плач  наза́вжди  стих,
В  підвалах  не  ховались,
Не  знали  бід  і  лих.

Щоб  згарищів  не  бу́ло
І  зарева  війни́,
Та  й  щоб  вороже  дуло
Не  йшло  до  нас  і  в  сни.

Молімось,  любі  друзі,
Госпо́дь  почує  нас,
Він  нашій  перемозі
Покаже  шлях  і  час.

05.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_молитва_віра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023

УКРАДЕНА ДОЛЯ

УКРАДЕНА  ДОЛЯ

ДОЛЯ  УКРАЇНИ

Доля  України  й  вишиття,
Ко́ршуном  красунечка  прибита,
В  рідної  скалічене  життя,
Кров’ю,  як  водицею  залита.

Знищити  взялися  вороги,
Топчуть,  спопеляють  нашу  неньку,
Рі́ки  з  кро́ві,  в  кро́ві  береги́,
Кулі  застрягають  у  серде́ньку.

Горе,  що  прине́сла  нам  орда,
Біль,  який  доводиться  терпіти,
З  ворогом  вселилася  біда…
Ви́стоять  рідненькій,  не  зомліти.

Ки́лимом  не  встелена  земля,
Мінами  всіває  ворог  рясно,
Скрізь  сліди  убивці-моskаля,
Ірод  не  дає  нам  жити  щасно.

Шмаття  з  України,  сльози  й  біль,
Знищена,  знівечена  красуня,
Стерти  із  лиця  –  ворожа  ціль.
Довго  йтиме  від  війни  відлуння.

Доля  України  і  хрести,
Згарища,  могили  і  руїни.
Як  же  всі  хрести  ці  пронести́?
Як  же  відновити  наші  сті́ни?

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

                                                       ***

Доля  України  й  вишиття
І  ця  вишиванка  нині  чорна.
Спалене,  понищене  життя,
Що  попало  ніби  в  тугі  жорна.

Вороги  нам  горе  принесли
Й  біль,  який  доводиться  терпіти,
І  в  такі  обійми  узяли,
Що  боїться  ненька  в  них  зомліти.

Ріки  з  крові,  з  крові  береги,
Мінами  усіяна  рясно.
Постарались  кляті  вороги,
Щоб  не  жила  Україна  щасно.

В  шмаття  одягнули,  в  кров  і  біль.
Знищити  задумали  неньку.
Зруйнувати  все-  ворожа  ціль,
Але  тішаться  вони  раненько.

Бо  за  звірства,  жахи  на  землі,
Що  в  хрестах,  у  згарищах,  руїнах,
Їм  горіти  в  пеклі  у  вогні
І  не  бачить  Україну  на  колінах.

03.02.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023


ЧОРНЕ  І  ЧЕРВОНЕ  В  НАШІЙ  ДОЛІ

Доля  України  й  вишиття,
Чорне  і  червоне  в  ній  сплело́ся,
Сталося  в  нас  кровопролиття,
Го́лови  ще  й  скласти  довело́ся.

Боляче  нестерпно  неньці  так,
Що  й  свідомість  мало  не  втрачає,
Те́рпить  біль  від  орків-посіпак,
Та  колін  пред  ними  не  згинає.

Згарища  тепер  замість  ріллі,
Зе́рен  там  нема,  та  є  лиш  міни,
Кров  стікає  по  усій  землі́,
Серце  рветься  в  неньки-України.  

Рі́ки  повноводними  стають,
Лиш  не  ті,  що  з  Божою  водою,
Кляті  вороги  все  в  наступ  йдуть,
Нам  біду  несу́ть  вони  з  собою.

Долю  хто  таку  нам  написав?
Може  нашу  вороги  украли?
Та  невже  день  світлий  догасав
Й  чорні  дні  тому  для  нас  настали?

Як  же  нам  позбутися  орди?
Як  нам  щасну  долю  повернути?
Бачити  ми  будем  їх  сліди
Й  звірства  ми  не  зможемо  забути.

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ДОЛЯ  УКРАЇНИ»  )

Доля  України  й  вишиття,
Чорне  і  червоне  в  ній  сплело́ся,
Сталося  в  нас  кровопролиття,
Го́лови  ще  й  скласти  довело́ся.

Боляче  нестерпно  неньці  так,
Що  й  свідомість  мало  не  втрачає,
Те́рпить  біль  від  орків-посіпак,
Та  колін  пред  ними  не  згинає.

Згарища  тепер  замість  ріллі,
Зе́рен  там  нема,  та  є  лиш  міни,
Кров  стікає  по  усій  землі́,
Серце  рветься  в  неньки-України.  

Рі́ки  повноводними  стають,
Лиш  не  ті,  що  з  Божою  водою,
Кляті  вороги  все  в  наступ  йдуть,
Нам  біду  несу́ть  вони  з  собою.

Долю  хто  таку  нам  написав?
Може  нашу  вороги  украли?
Та  невже  день  світлий  догасав
Й  чорні  дні  тому  для  нас  настали?

Як  же  нам  позбутися  орди?
Як  нам  щасну  долю  повернути?
Бачити  ми  будем  їх  сліди
Й  звірства  ми  не  зможемо  забути.

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_доля
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля  України  й  вишиття,
Ко́ршуном  красунечка  прибита,
В  рідної  скалічене  життя,
Кров’ю,  як  водицею  залита.

Знищити  взялися  вороги,
Топчуть,  спопеляють  нашу  неньку,
Рі́ки  з  кро́ві,  в  кро́ві  береги́,
Кулі  застрягають  у  серде́ньку.

Горе,  що  прине́сла  нам  орда,
Біль,  який  доводиться  терпіти,
З  ворогом  вселилася  біда…
Ви́стоять  рідненькій,  не  зомліти.

Ки́лимом  не  встелена  земля,
Мінами  всіває  ворог  рясно,
Скрізь  сліди  убивці-моskаля,
Ірод  не  дає  нам  жити  щасно.

Шмаття  з  України,  сльози  й  біль,
Знищена,  знівечена  красуня,
Стерти  із  лиця  –  ворожа  ціль.
Довго  йтиме  від  війни  відлуння.

Доля  України  і  хрести,
Згарища,  могили  і  руїни.
Як  же  всі  хрести  ці  пронести́?
Як  же  відновити  наші  сті́ни?

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

МОЇ ЛІТА

Мої́  літа  вплітаються  у  скроні,
Намисто  і  мереживо  плету́ть,
Там  кожен  з  них,  неначе  на  долоні,
Й  пові́смо  все  щодня  вони  пряду́ть.

Мої́  літа  вже  трохи  в  позолоті,
Та  ще  вони  –  не  осінь  золота,
Ще  й  мило  так  звучать  в  мажорній  ноті,
І  медом  пахнуть  ще  мої  вуста.

Мої́  літа,  неначе  витинанки,
Орнаментом  різня́ться  лиш  вони,
Вони  вдяглися  в  різні  вишиванки,
Вертають  защораз  лишень  у  сни.

Мої́  літа,  неначе  ті  сонати,
В  яких  звучить  мелодія  душі́,
Яка  літа  взяла́ся  чарувати,
До  серця  підібрала  всі  ключі.

Мої́  літа  грайливо-дивовижні,
Родзиночка  у  кожного  своя́,
Та  ще  й  цвітуть,  немов  наве́сні  вишні,
Де  ллється  дзвінко  пісня  солов’я.

Мої́  літа  –  коштовності  у  скрині,
Вони  в  душі́  створили  власний  храм,
Неначе  перли,  на  мої́й  хустині,
Яких  у  спадок  я  не  передам.

02.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

ПІД КРУТАМИ

ПІД  КРУТАМИ

Під  Кру́тами  в  цей  день  відбувся  бій,
В  січневий  день,  засні́жений,  з  морозом,
Розстріляно,  убито  безліч  мрій,
Там  кров  лила́сь,  а  не  дощі,  мов  сльози.

Розстрі́ляно  під  Кру́тами  в  цей  день
Невинну  мо́лодь,  що  на  захист  стала,
В  живу  перетворилася  мішень,
Й  на  землю  нерухомо  рідну  впала.

Точився  бій  і  падали  тіла́,
Відважна  молодь  прийняла́  удари,
Від  наступу  вціліти  не  змогла,
Вбивали  їх  й  звіряче  мордували.

Тіла  у  Київ  згодом  привезли́,
Щоб  по-людськи́  усіх  похоронити.
Про  Кру́ти  пам’ять  люди  зберегли,
Про  тих,  хто  став  край  рідний  боронити.

Вбивали  українців,  як  могли,
Вони  й  колись  стояли  на  заваді,
Студенти  у  бою́  тім  полягли,
І  цьо́му  вражі  сили  бу́ли  раді.

Молитвою  цю  молодь  пом’янім,
Відважність  їх  в  снігах  писалась  кров’ю,
Трагедію  нащадкам  розкажім  –  
Жили́  до  України  із  любов’ю.

29.01.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023

ПІДТРИМАЙТЕ СВІЧУ МОГО ЖИТТЯ

(  Вустами  онкохворого  Сергія  Кондрацького  )

Прошу́,  допоможіть  мені,  благаю!
Я  жити  хочу!  Вірите  чи  ні?
На  вашу  допомогу  я  чекаю,
Нехай  не  йдуть  на  спадок  мо́ї  дні.

Мені  ще  й  двадцяти  немає  років,
Та  стільки  болю  я  перетерпів,
І  скільки  до  життя  робив  я  кроків,
Молив  я  Бога  так,  як  я  умів.

Взяла́  мене  в  обі́йми  та  недуга,
І  вирватись  не  можу  я  із  них,
Мордує  мене  так,  немов  катюга,
Я  рвуся  із  обіймів  тих  міцних.

Щоб  жити  –  я  зусилля  докладаю,
І  кожна  мить  все  важчою  стає,
Про  всяку  допомогу  я  благаю,
Життя  аби  продовжилось  моє́.

Я  ще  нічо́го  у  житті  не  бачив,
Та  стільки  болю  я  уже  зазнав,
І  мучитись  доводиться  добряче…
Я  –  не  слабак,  та  плакав  і  стогна́в.

Я  жити  хочу,  людоньки,  повірте!
Підтримайте  свічу́  мого́  життя,
Хай  зеленіє  кущ  моєї  мірти,
І  серця  відчувається  биття.

31.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_житихочу_СергійКондрацький
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023

ПІШОВ З ЖИТТЯ

(  Світлій  пам’яті  Дмитра  Павличка  )

Пішов  з  життя,  та  залиши́всь  в  серцях,
Поет,  людина,  патріот  країни,
У  нього  правда  бу́ла  на  вустах,
Був  гідним  сином  неньки-України.

Зали́шив  нам  свої́  «ДВА  КОЛЬОРИ́»,
Які  звучать  не  тільки  в  Україні,
Про  них  нам  шелестять  і  явори́,
Звучать  вони  на  мові  солов’їній.

Пішов  з  життя…  Він  з  гідністю  пішов,
Сліди  його  видніються  усюди,
Мав  при  житті  повагу  і  любов,
За  вчинки  й  слово  цінували  люди.

Зали́шив  по  собі́  доробок-скарб,
Який  роками  він  творив  душею,
Додав  туди  відтінків  різних  фарб,
Та  сам    уже  стоїть  він  за  межею.

Пішов  з  життя,  та  в  пам’яті  лиши́всь,
Стежки́  його  не  стануть  чагарями,
Із  усіма  наза́вжди  він  простивсь
Й  ніко́ли  не  пройде́ться  поміж  нами.

Пішов  з  життя…  у  засвіти  пішов,
Пройшов  він  на  землі  свої́  дороги,
Дмитро  Павличко  в  вічність  відійшов,
А  тут  лишив  доробок  і  пороги.

30.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_ДмитроПавличко
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована,  поніве́чена,
Та  Соборності  та  й  не  зре́чена.
І  обстріляна,  і  обпа́лена,
Але  ворогом  не  розва́лена.

І  заплакала,  закривавлена,
Та  незламністю  є  осла́влена.
Вже  безсилая,  духом  сильная,
І  до  ворога  неприхильная.

Понівечена,  покалічена,
Та  на  клаптики  не  розсі́чена.
І  зади́млена,  та  неско́рена,
Хоч  ординцями  є  знедолена.

Дуже  збо́лена,  бо  катована,
Кров’ю  рідная  є  гаптована.
Але  чистая  та  незаймана,
І  душа  її  сонцесяйная.

Це  єдиная  неподільная
Найкраси́віша  ненька  вільная.
Незалежная,  самостійная,
Її  мо́вонька  –  мелодійная.

І  зали́шиться  суверенною,
Молито́вною  та  священною.
Ще  сильнішою  Україною,
Все  звучатиме  солов’їною.

29.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023

СЛЬОЗИ

СЛЬОЗИ

Сльози,  мов  буршти́ни,  мерехтять  на  світлі,
Наче  срібні  ро́си,  котяться  з  очей,
Я  плекаю  мрії  світлі  й  заповітні…
Плакала  й  не  спала  безліч  я  ночей.

Місячнеє  сяйво  у  вікно  пробилось,
Сльози,  наче  стрази,  світяться  при  нім.
Серце,  як  пташина,  трепотом  забилось…
Скільки  всього  бачу  в  світі  цім  тіснім...

Капають  сльозини,  котяться  рікою,
Болем  витікає  кожная  із  них.
Я  на  роздоріжжі  з  думкою  в  двобо́ю…
Наче  від  двобо́ю  навіть  вітер  стих.

Сльози,  як  криста́ли,  дороге  каміння,
Кожна  з  них  кошто́вна,  бо  вони  мої,
Але  світлим  й  чистим  є  моє́  сумління,
Та  й  думо́к  зібрались  цілії  рої.́

Сльози-діаманти  з  при́смаком  солоним,
Скроплюють  поду́шку,  мов  траву  роса,
У  думках  давненько  я  уже  в  полоні,
Від  сльозин  змокріла  навіть  і  коса.

Сльози-дивоцвіти  з  зорями  в  розмові,
Радяться-питають  чом  душа  болить.
Хочу  я  купатись  в  радості  й  любові,
Й  хай  сльоза  від  щастя  зіркою  блищить.

23.01.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023

ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною  спа́лені  будинки,
По  всій  країні  –  дим,  вогонь.
Та  хто  засу́дить  тії  вчинки,
Зло  сатанинських  тих  пого́нь?

Видніють  згарища  усюди,
Де  бу́ли  се́ла  і  міста́,
Щоденно  гинуть  наші  люди,
Не  мовлять  слово  їх  вуста.

Де  бу́ло  все  –  стають  руїни,
Від  болю  стогне  вся  земля,
Летять  снаряди,  рвуться  міни,
Все  –  справа  вбивці-моskаля.

Ракети  ворог  запускає,
І  дрони  теж  на  нас  летять,
Життя  потвора  забирає,
Усім,  чим  можуть,  тим  гатять.

Міста́  і  се́ла,  мов  примари,
Де  зупинилося  життя,
Жахливі  там  були́  удари,
Постійне  кровопролиття.

Ордою  спа́лені    будинки,
В  яких  колись  було́  життя,
Його  забрали  і  в  дитинки
Ординські  покидьки-сміття.

Минуть  роки́,  та  біль  не  вщухне,
Боліти  бу́де  і  колись,
Та  й  оркостан  гнилий  той  рухне
За  те,  що  нас  вбивать  взяли́сь.

26.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023

СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ

Нам,  Господи,  СОБОРНІСТЬ  збережи,
Не  дай  орді  нас  знищити,  Всевишній,
І  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  нам    вкажи,
Прости  за  те,  що  на  землі́,  ми  грішні.

СОБОРНІСТЬ  ми  орді  не  віддамо,
Ще  й  маєм  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  маєм  ЗЛУКУ,
Зі  зброєю  за  це  ми  стоїмо,
Пізнали  вже  і  біль,  і  горе,  й  му́ку.

СОБОРНІСТЬ  ми  вже  маємо  роки́,
Та  ворогу  вона  не  до  вподоби,
З  недоброї  ординської  руки́
До  знищення  СОБОРНОСТІ  йдуть  спроби.

Не  знищить  оркостан  СОБОРНІСТЬ  в  нас,
І  кловаки́  при  цьо́му  поламає,
Буремний  проживаємо  ми  час,
Та  покидьок  той  нас  не  роз’єднає.

Хоч  болю  нам  потвори  завдають,
І  кличуть  на  підмогу  з  бульболенду,
СОБОРНОСТІ  ніза́що  нам  не  вб’ють,
Та  вигадають  там  якусь  легенду.

Нам,  Боже,  Україну  вбережи,
Не  хочемо  ми  йти  в  ярмо  ординське,
СОБОРНІСТЬ  нам  наза́вжди  збережи,
Наза́вжди  відверни  зло  сатанинське.

22.01.2023  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_Соборність_Злука
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ. БРОВАРИ

МАТИ,  ДИТЯ  І  ВОГНЬ.  БРОВАРИ

Навко́ло  все  палає  у  вогні́,
Горить  садочок,  а  у  нім  –  дитина,
Вогненні  язики́  вже  у  вікні,
І  моторошна  бачиться  картина.

Біжить  матуся  поміж  той  вогонь,
Біжить  вона  дитину  рятувати,
Вогонь  сягає  і  лиця,  й  долонь,
Але  біжить,  бо  в  неї  ймення  МАТИ.

Бо  там  дитя,  дитя  її  в  біді…
Не  дай  Госпо́дь  не  встигне,  не  врятує.
Як  житиме  із  цим  вона  тоді?
І  крик,  і  плач  страшний  з  будівлі  чує.

Палає  все,  страшенно  все  горить,
А  серце  в  гру́дях  теж  вогнем  палає,
Голо́сить,  плаче,  між  вогнем  біжить,
І  врятувати  Господа  благає.

Вже  зо́всім  поряд…  Все  пала  тріщить,
Вогонь  і  дим  в’їдаються  у  вічі,
Але  вона  щодуху  все  біжить,
Бо  там  дитя  й  його  життєві  сві́чі.

Навко́ло  все  палає  у  вогні́,
В  вогонь,  як  птаха,  залетіла  мати,
І  вирвалось  з  грудей:  «О,  Боже!  Ні!»…
Нічо́го  більше  не  змогла  сказати.

20.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Бровари_мама_дитина_порятунок_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ЧОРНИЙ РАНОК В БРОВАРАХ

Був  чорним  ранок  в  наших  Броварах,
Який  приніс  і  горе  і  розпуку,
Продовжуємо  бути  у  сльозах,
Що  омивають  втрати,  біль,  розпуку.

За  що  це  нам?  За  що  і  ця  біда?
За  що  невинні  знову  гинуть  люди?
Виною  всьо́му  є  страшна  орда,
Яка  біду  несе́  щоразу  й  всюди.

Якби  не  ті,  потвори,  що  прийшли,
То  й  гвинтокрил  ніку́ди  не  летів  би,
Все  горе  нам  ті  вбивці  принесли́,
Ніхто́  живцем  в  цей  ранок  не  згорів  би.

Пішли  невинні  знову  в  нас  з  життя,
І  серед  них  маленькі  Янголята,
Це  все  через  ординськеє  сміття,
Це  все  несе́  війна  їхня  проклята.

Пішли  з  життя  ті  пуп’янки  малі,
Які  колись  взяли́сь  би  буйноцвітом,
Вони  цвіли́  б,  якби  не  моsкалі.
За  це  потворам  в  пеклі  всім  горіти.

Біди́,  Всевишній,  більш  не  допускай,
Не  хочемо  ми,  Боже,  помирати,
Благаємо,  щитами  закривай,
Не  дозволяй  ординцям  нас  вбивати.

19.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Бровари_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023

НІ ДНЯ БЕЗ ВТРАТ… ДНІПРО

Нема  ні  дня  без  втрат  у  нас  і  болю,
На  кожнім  кроці  за́брані  життя,
І  лиш  тому́,  що  ми  цінуєм  волю,
За  це  у  нас  є  кровопролиття.

Людські́  життя  убивці  забирають,
Сягнув  домівок  ворог  у  Дніпрі,
Потвори  нас  ракетами  вбивають
І  вдень,  і  на  світанку,  й  при  зорі́.

Загинули  дорослі  там  і  діти…  
А  скільки  під  завалами  ще  є?
Та  дехто  зміг  у  пеклі  тім  вціліти,
А  хтось  озна́к  життя  не  подає.

І  крик,  і  плач,  і  стогін,  і  завали,
Не  всі  життя  вціліли,  збереглись,
І  все  це  від  раschистської  навали…
Людей  вбивати  іроди  взяли́сь.

За  що  це  нам?  За  що  такі  терпіння?
Чому́  людей  вбиває  сатана?
Жахливих  змій  страшне  із  них  сплетіння,
І  через  них  в  нас  клята  ця  війна.

Та  найстрашніше,  що  в  нас  гинуть  люди,
У  пеклі  Україна,  у  біді,
Орда  сліди  свої́  лишає  всюди,
За  це  їм  буть  на  Божому  суді.

15.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Дніпро_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023

ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ

ЗЛО  ОРДИНСЬКЕ  НЕ  ЗАСНУЛО

Уже  й  Різдво  у  нас  минуло,
Та  не  закі́нчилась  війна,
І  зло  ординське  не  заснуло,
Не  щез  навіки  сатана.

Не  розчинилися  потвори,
А  й  нищать  неньку  нашу  й  люд,
Несу́ть  біду  надалі  й  горе...
Коли  ж  над  ними  Божий  суд?

І  лізуть  так,  як  метастази,
Торкнутись  всього  –  мрія  в  них,
Позбутись  треба  нам  зарази,
Щоб  вражий  дух  наві́ки  стих.

Хотіли  Київ  звірі  взяти,
Зайшли  потвори  у  Херсон,
З  лиця  землі  усе  стирати  -  
Це  передсмертний  в  всіх  них  сон.

Ще  й  Соледар  упав  у  око,
Й  Бахму́т  у  них,  немов  більмо.
Потвори  нищать  все  жорстоко,
Цей  план  народжувавсь  давно.

З  лиця  землі  стирали  Харків,
І  полюбився  їм  Дніпро.
Набралось  тих  ординських  пархів,
Зайшли  до  нас  убивці  й  зло.

Молімось,  щоб  почув  Всевишній,
Щоб  ПЕРЕМОГУ  здобули́,
Аби  в  садах  цвіли́  в  нас  вишні,
Аби  цвинта́рі  не  цвіли.

10.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                           ***

Уже  Різдво  у  нас  минуло,
Пройшло  без  радості  воно.
Та  яка  може  бути  радість,
Коли  прийшли  убивці  й  зло.

Вражина,  що  душі  не  має,
Навала  клятої  орди,
Що  нищить  все  кругом  й  вбиває,
Вони  –  нащадки  сатани.

З    землею  все  кругом  рівняють,
Нищать  країну  і  наш  люд,
Але  хай  ці  потвори  знають,
Що  й  для  них  буде  Божий  суд.

І  хоч  вони,  як  метастази,
Повзуть  все  дальше  по  землі.
Позбутися  тої  зарази
Ми  зможем  разом  в  боротьбі.

Коли  стояти  разом  будем
На  фронті,  а  чи  тут  в  тилу,
То  й  Перемогу  ми  здобудем
І  знищим  нечисть  кляту  ту.

Тому  молімо  Бога  щиро,
Щоб  нам  у  цьому  допоміг,
Щоб  дав  народу  міцність  й  силу
І  Україну  нам  зберіг.

І  щоб  росли  й  цвіли  дерева,
Щоб  не  ридали  матері,
Щоб  відродилися  міста  і  села
І  щоб  були  усі  живі.

10.01.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

НЕ  ПОТРЕБУЄМО  ПОТВОР

Потвори  думали-гадали
Різдвяне  пекло  влаштувать,
Брехню  для  цьо́го  промовляли,
Щоб  "перемир'я"  нам  пізнать.

Та  на  Різдво  скоти́  гатили,
Мішенню  люди  стали  в  них,
Свій  план  вони  не  полиши́ли,
Прине́сли  стільки  бід  і  лих.

Тому́  без  радості  минуло,  
Бо  скрізь  нащадки  сатани,
Зло  не  пропало,  не  заснуло
Й  веде  продовження  війни́.

Ми  цих  потвор  не  потребуєм,
Огидний  нам  ординський  дух,
Ми  Україну  відбудуєм,
Щоб  тільки  залп  війни  ущух.

Щоб  не  росли  у  нас  могили,
Не  розквітали  у  вінках,
Жалоби  дзвони  не  дзвонили,
І  квітли  квіти  в  квітниках.

Щоб  щезло  зло  з  Вкраїни-неньки,
Щоб  не  смердів  в  нас  їхній  прах,
Щоб  щезли  наші  воріже́ньки,
Не  повертались  навіть  в  снах.  

То  ж  вірмо  в  Бога  й  збройні  сили,  
Молім  аби  Госпо́дь  беріг,  
Щоб  ми  надалі  в  МИРІ  жи́ли,  
Щоб  ПЕРЕМОЗІ  шлях  проліг.

10.01.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023

ВІОЛОНЧЕЛЬ

Звучить-звучить  моя́  віолончель,
І  сми́чок  гладить  ніжно  її  стру́ни.
Вона,  немов  красуня  Мармазель,
Що  покрутила  ко́лесо  фортуни.
Звучить  вона  і  зовсім  не  стиха́,
Мелодією  досі  всіх  чарує.
Не  чує  за  собою  десь  гріха
І  з  сми́чком  ра́зом  щось  вона  чаклує.

ПРИСПІВ

Віолончель,  віолончель,
Улюблена  красуне,
Віолончель,  віолончель,
Всі  чують  десь  відлуння.
Віолончель,  віолончель,
У  парі  ми  з  тобою,
Віолончель,  віолончель,
Ти  вже  роки́  зі  мною.

Вона  щось  розповісти  хоче  нам,
Відкрити  мріє  грою  сво́ю  душу.
Віолончелі  шану  я  віддам,
Її  звучання  зовсім  не  порушу.
Нехай  вона  звучить  іще  віки,
Хай  музику  душі  усім  дарує.
Вона  заграє  й  про  мої  роки,
Й  своєю  грою  подих  мій  тамує.

ПРИСПІВ
24.09.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023

НАМИСТО ЗІ СКАРБІВ

(Дорогій  сестричці  з  нагоди  Дня  народження  )

Роки́  минають,  пли́не  час  кудись,
Ось  ще  один  кудись  собі  полинув,
Тепер  з  нови́м  в  обі́йми  ти  візьмись,
Бо  шаль  свою́  на  те́бе  він  накинув.

З  великою  любов’ю  це  зробив,
Бо  ти  для  нього,  наче  та  Богиня,
Він  вже  тебе́,  сестричко,  полюбив,
А  тим,  що  був,  поповнилася  скриня.

Хоч  рік  летить,  немов  красивий  птах,
Але  назад,  ніко́ли  не  вертає,
Водив  тебе  за  руку  по  стежка́х,
Та  час  мина  і  в  скриню  він  сідає.

Таких  скарбі́в  Госпо́дь  все  додає,
Ти  їх  збирай  в  красивеє  намисто,
Неначе  книжку  в  ру́ки  подає,
Й  сторінка  кожна  є  у  ньому  чиста.

Ти  за́писи  щодня  роби  у  ній,
Вони  ніко́ли  з  книги  не  зітруться,
Думки́  щоразу  йтимуть,  наче  рій,
По  за́кутках  душі́  вони  пройду́ться.

Щоразу  ти  багатшою  стаєш,
Роки́-скарби́  ні  з  чим  не  порівняти,
Тепло́  душі́  усім  нам  віддаєш,
З  рокі́в  намисто  дав  Госпо́дь  вдягати.

Носи́  його,  сестричко,  залюбки,
Воно  тобі́,  рідненька,  дуже  личить,
Протоптуй  з  ним  життєвії  стежки́,
А  тих  скарбі́в  тобі́  з  нас  кожен  зичить.

26.12.2022  р.  

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022

РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

                           Democracy  Frontline  -  конкурс  для  українських  митців.
                     
                       Ні  для  кого  не  є  ні  секретом,  і  відкриттям,  що  Україна  надзвичайно  багата  талантами.    
                       В  листопаді  був  оголошений  конкурс  для  українських  митців  та  мисткинь,  метою  якого  було  донесення  демократичних  цінностей  мовою  творчості  в  різних  6  напрямках.
                     Та  строге,  вимогливе,  але  справедливе  журі  серед  талановитих  відібрало  найталановитіших.  Переможці  отримали  заслужені  нагороди.  В  список  переможців  потрапила  і  я.  Звісно,  що  це  було  великою  приємністю.  Тим  паче  в  такий  важкий  для  нас  всіх  та  неньки-України  час.  А  перемогла  я  з  твором  «РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ»,  який  пронизаний  болем,  гордістю,  незламністю,  нескореністю.  
                     Цей  твір  створено  у  співпраці  з  програмою  Democracy  Frontline  за  підтримки  Федеративного  Міністерства  закордонних  справ  Німеччини.  Організатори  програми  ГО  Media  Frontline  e.V.  (Berlin)  та  ГО  Тинк  Тенк  Юкрейн  (Харків)”.


         РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ

–  Ти  зробиш  так,  як  я  цього́  бажаю
Піде́ш  зі  мною  ти  до  вівтаря,
Збере́ш  інакше  свіжого  врожа́ю,
І  му́зику  почуєш  дзвонаря.

–  Я  не  піду́!  Цього́  не  дочекаєш!
А  силоміць  мене  ти  не  візьме́ш,
Потворнії  думки́  давно  плекаєш,
Вони  не  мають  і  не  знають  меж.

–  Піде́ш  зі  мною,  гордая  красуне,
І  слова  «НІ»  не  хочу  більше  чуть,
В  моїх  шарманках  тріскають  вже  стру́ни,
Мені  на  вірність  маєш  присягну́ть.

–  Прися́гну  я,  та  тільки  не  з  тобою,
Не  пі́ду  я  з  тобою  під  вінець,
До  вівтаря  не  пі́ду  й  під  стрільбою,
Й  весіллю  цьо́му  бу́де  все  ж  кінець.

–  Пере́чити  мені  ти  посмієш,
Бо  старости́  з  гостя́ми  вже  прийшли,
Хоч  сильним  духом,  крале,  володієш,
Та  шлях  до  тебе  легко  віднайшли.

–  Хай  старости́  з  весільними  гостя́ми,
Вертають  в  свій  убогий  духом  край,
Ти  пла́тиш  за  весілля  їм  смертя́ми.
Від  мене  сво́ї  ру́ки  забирай!

–  Не  смій  мені  умови  диктувати,
Весіллям  скрізь  керую  я  завжди́,
Не  хочеш  честь  свою́  мені  віддати  –  
То  будеш  пити  кров  замість  води́.

–  Я  на  свої́й    землі́  розпоряджаюсь,
І  честь  свою́  тобі  я  не  віддам,
А  кров’ю  вже  роками  я  вмиваюсь,
За  мене  платять  вже  роки́  життям.

–  Гучне  вінчання  нас  давно  чекає,
Його  колись  собі  я  уявив,
Зі  зброї  хор  тобі  пісні́  співає,
Й  тебе  добряче  кров’ю  я  скропив.

–  Шматована  тобою  я  добряче,
Вже  вісім  ро́ків  болю  зазнаю́,
Знущаєшся  із  мене  ти  звіряче,
Бо  на  весілля  згоди  не  даю.

Й  не  стану  я  з  тобою  присягати,
З  нікчемою  не  стану  на  рушник,
Війною  захотів  в  обі́йми  бра́ти,
На  мо́ю  сукню  став  твій  черевик.

Тому́  забудь,  почваро,  про  вінчання,
І  про  вівтар  нав́іки  ти  забудь,
Забудь  про  дальший  намір  зазіхання,
Собі́  утіху  іншу  роздобудь!

Усі  за  ме́не  моляться  до  Бога,  
Бо  доля  небайдужа  їм  моя́,
З  тобою  не  вінчає  нас  й  доро́га.
Піду́  без  те́бе  я  до  вівтаря.

Складу  присягу  й  навіть  повінчаюсь,
Та  сво́ю  честь  тобі  я  не  віддам!
Із  гідністю  я  за́вжди  сповідаюсь,
І  при́воду  на  шлюб  тобі  не  дам!

Я  мрію  тільки  з  МИРОМ  повінчатись,
І  ра́зом  з  ним  усе  життя  прожить,
Не  смій  до  мене  більше  доторкатись!
Госпо́дь  поможе  все  це  пережить.

І  знову  зацвіту  я  ніжним  цвітом,
Мене  умиє  Божая  роса,
Весілля  відгуляю  з  цілим  світом,
Сивітиме  із  МИРОМ  лиш  коса.

Отямся  хоч  сьогодні,  схаменися,
І  перестань  зі  зброї  цілувать,
За  всі  гріхи  ти  Богу  помолися,
Мене  достатньо  кров’ю  напувать.

Святе  Причастя  прагну  тільки  пити,
Щоб  сіяти  у  землю  лиш  зерно,
Із  МИРОМ  повінчатись  і  прожити.
Забудь  про  мене,  злісна  сатано!

–  Ніко́ли  я  про  тебе  не  забуду,
Таких,  як  ти,  у  світі  більш  нема,
Тебе  я  домагатись  за́вжди  буду
Й  робитиму  я  це  не  крадькома.

–  Такі  думки́  усе  життя  плекаєш,
Та  вільною  народжена  я  буть,
Брудну  війну,  паскудо,  ти  програ́єш,
Тому́  про  мене  назавжди́  забудь!

24.02.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

https://youtu.be/cfbo6hvaNZo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022

ОЧІ КОХАНОЇ

Місячної  ночі  бачу  твої  очі,
Наче  дві  зірниці,  світяться  вони,
Неймовірні  очі,  милії  дівочі,
Часто  тії  очі  йдуть  у  мої  сни.

ПРИСПІВ
Очі,  коханої  очі,
Мило  любов’ю  горять,
Сни  з  ними  бачу  пророчі,
Бачу  в  них  світло  багать.
Очі,  коханої  очі,
Дві  намистини-вогні,
Чари  це  справжні  дівочі,
Видно  їх  і  вдалині.

Очі-намистини,  озера  любові,
Хочу  в  них  купатись  без  упину  я,
Й  місячної  ночі  вони  волошкові,
І  краса  чудова  є  у  них  свою.

ПРИСПІВ

Лиш  вогнями  щастя  світяться  ті  очі,
То  не  загашу  ніколи  ті  вогні,
Щоб  вони  горіли  вдень  і  серед  ночі,
Бо  такії  очі  в  світі  лиш  одні.

ПРИСПІВ

22.04.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022

ДВІ П'ЯТІРКИ

(  Сергієві  Капралову  з  нагоди  Дня  народження  )

Ще  рік  один  кудись  собі  майнув,
Натомість  інший  птахою  прилинув,
Що  сам  цього́  напевно  й  не  збагнув
І  не  відчув  ти  то́го  часу  плину.

Не  знав,  що  будеш  ти  його  стрічать
В  часи,  коли  біда  заполонила,
Не  знав,  що  будеш  хлопців  рятувать,
Яким  війна  сліди  свої́  лишила.

Та  час  тебе  торік  не  запитав
Ти  де  і  як  стрічати  рік  цей  мрієш,
До  цьо́го  він  тебе  й  не  готував,
Та  є,  як  є,  й  нічо́го  з  цим  не  вдієш.

Ракети  й  дрони  сипались  на  нас,
І  ти  не  втік,  ти  був  з  людьми  усюди,
Рятуєш  ти  бійців  увесь  цей  час,
Тебе  щораз  цінують  більше  люди.

Ти  з  гідністю  зустрів  ще  рік  один,
І  дві  п'ятірки  вже  на  п'єдесталі,
В  скарбниці  ще  один  День  уроди́н,
Що  сили  дасть  сягать  висо́ти  далі.

Воєнний  час,  та  рік  один  ще  є,
Його  Всевишній  вклав  тобі  в  пакунок,
Хай  тих  рокі́в  Госпо́дь  все  додає
Й  прине́се  ПЕРЕМОГУ    у  дарунок.

14.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

В НАС БУДЕ МИР І БУДЕ ПЕРЕМОГА

Мені  чому́сь  на  думку  не  спадало,
Та  й  навіть  гадки,  звісно,  не  було́
Про  те,  щоб  горе  нас  усіх  спіткало,  
І  кров  стікала  людям  на  чоло.

Від  вибухів  прокинулися  вранці,
Не  вірили,  що  всюди  вже  війна,
Що  нас  прийшли  вбивати  голодранці,
Бо  їм  віддав  вказівку    сатана.

В  диму́  й  вогні́  був  той  лютневий  ранок,
І  вибухи  лунали  всюди  в  нас,
Це  лиш  частина  вражих  забаганок,
Настала  чорна  днина,  чорний  час.

Та  вірити  в  таке  ми  не  хотіли,
Та  й  світ  проснувся,  бо  до  того  спав,
І  ми  в  ту  мить  всього́  не  зрозуміли,
А  ворог  всіх  нещадно  убивав.

Замислилась,  задумалась  Європа
І  руку  допомоги  подала́,
Збагнула,  що  з  ворожого  притопу,
Нікчема  на  святиню  посягла.

Ми  віримо,  що  бу́де  ПЕРЕМОГА,
Ми  ворога  здолаєм  у  бою́,
До  неї  нам  торується  доро́га,
І  буде  МИР  у  нашому  краю́.

05.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок  був  у  нас  нетихим,
Та  Госпо́дь  життя  вберіг,
Ворог  знову  коїть  лихо,
Ки́да  дрони  на  поріг.

Ми  прокинулись  сьогодні
Не  від  сонця  промінців,
Не  від  каменів  городніх,
Не  від  співу  горобців.

Нас  сирена  розбудила  -  
Ворог  знов  атакував,
Хвиля  дронів  вмить  накрила,
Ірод  їх  презентував.

Запустили  їх  потво́ри,
Намір  мали  нас  вбивать,
Це  гули,  але  не  бджо́ли,
Що  нектар  неслись  збирать.

Це  -  ворожії  шахіди
Лихо  зранку  нам  несли́,
Їх  відправили  сусіди,
Що  корінням  зла  зросли.

Ранок  був  у  нас  тривожним  -  
Звук  сирени  розбудив,
Та  орду  ми  переможем,
Щоб  наш  люд  у  МИРІ  жив.

14.12.2022р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022

У ХУСТИНІ

(  На  мелодію  пісні  «ВИНОГРАДНЕ  ЗЕРНЯТКО»  )

Я  хустину  зав’я́жу  й  піду́  у  невідані  далі,
Вона  бу́де  мені  у  житті,  наче  той  оберіг,
Я  забуду  у  ній  про  всі  болі,  журбу  і  печалі,
І  в  хустині  верну́сь  на  стари́й,  але  отчий  поріг.

У  хустині  молитву  усюди  я  бу́ду  молити,
Пригадаю  ту  мить,  коли  мама  за  руку  вела́,
Та  й  із  чаші  життя  у  хустині  тій  буду  я  пити,
Ну  і  витерти  піт  я  зумію  в  хустині  з  чола.

А  у  лютую  стужу  хустина  любов’ю  зігріє,
Пригадаю  у  ній  колисковії  неньки  пісні́,
Може  й  сумніви  всі  та  хустина,  як  вітер  розвіє,
Бо  вони  все  спадають,  неначе  ті  зливи  рясні.

Я  в  хустині  свої́й  все  життя  до  дрібниць  обміркую,
Пригадаю  у  ній  всі  життєві  дороги  свої́,
І  наза́вжди  у  ній  я  у  пам’яті  щось  закарбую,
І  згадаю  ту  мить,  як  співали  мені  солов’ї.

Та  хустина  мені  дорога́  і  серде́ньку  є  мила,
Бо  наві́ки  у  ній  залиши́лась  матусі  любов,
І  наза́вжди  у  ній  невмируща  невидима  сила,
Залиши́вся  у  ній  ще  й  вінець  материнських  розмов.

Я  в  хустині  свої́й  ще  й  за  маму  моли́тви  всі  змо́лю,
Підійму́сь  із  колін  і  в  ній  далі  піду́  по  житті,
Я  зав’я́жу  у  ній  невблаганну  єдиную  долю,
Що  присіла  чому́сь  у  життєвім  моїм  вишитті.

08.12.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022

ОДНИМ ЛИШ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА

Одним  лиш  розчерком  пера́
Скалі́чить  можна  чи́юсь  долю…
А  доля  ж  бо  лиш  так  вела́,
І  діям  дала  ж  бо  сваволю.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  душу  можна  загубити.
В  вогонь  олії  додала́…
Все,  що  завгодно,  мож  зробити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  можна  все  занапастити,
І  обидва́  зламать  крила́,
І  все  людське  пером  цим  вбити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Все  можна  дном  перевернути…
Мов  пролетить  у  ціль  стріла,
І  ти  не  встигнеш  це  збагнути.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Знівечить  можна,  зіпсувати,
А  краще  б  розчерком  пера́
Про  чисте  й  світле  лиш  писати.

05.09.2019  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

ДЕ СИЛА Є

Де  сила  ду́мки,  там  і  сила  слова,
Де  мислення  –  нема  там  помило́к,
Гармонія  в  усьо́му  є  чудова,
Та  зважувати  добре  кожен  крок.

Де  сила  сло́ва,  там  і  перемога,
Де  віра  в  себе,  там  і  но́вий  старт,
Там  здолана  найдовшая  доро́га  –
Кінцевий  результат  був  то́го  варт.

Де  но́вий  старт,  там  но́ві  починання,
Ідеї,  плани,  бачення,  думки́,
Ще  й  впевненість  й  ніякого  вагання,
То  й  двері  не  замкне́ні  на  замки́.

Де  стукають,  то  там  і  відчиняють,
Як  є  бажання,  то  туди  ввійдеш,
І  хоч  не  за́вжди  там  тебе  чекають,
Та  необхідність  в  цьо́му  доведе́ш.

Де  сила  волі,  там  і  перемога,
Де  впевненість,  там  промаху  нема.
Де  віра  є,  там  за́вжди  є  і  змога,
І  кроки  всі  робились  недарма́.

03.10.2020  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

НЕНАЧЕ В КНИГОСКРИНІ

Йде  часу  плин,  його  не  зупинити,
Буває  вимір  часу  і  в  роках,
І  стрілок  нам  назад  не  покрутити,
Хіба  що  повернути  лиш  в  думках.

Збігав  той  час,  немов  гірські  потоки.
Роки  дзвеніли  радістю  в  житті.
Вже  60…  і  ті  самії  кроки,
Лиш  погляди  вже  інші  на  путі.

Вже  60,  але  це  крапля  в  морі,
Та  безліч  пройдено  доріг-стежок.
Багато  ще  є  справ  на  видноколі,
Й  життя  давало  не  один  урок.

Вже  60…було  і  півстоліття…
Лиш  мудрості  роки  ті  додають,
А  60  –  років  всіх  розмаїття,
Й  бажання  без  упину  ще  цвітуть.

Вже  60…задуматись  прийшлося,
СторІнками  життя  в  думках  пройтись.
Вже  зріють  зерна  повного  колосся,
Та  60…Звідкіль  вони  взялись?

Всі  60,  неначе  в  книгоскрині,
Докупочки  рядочками  лягли.
Про  себе  зголосилися  вже  нині,
Бо  розквіту  і  міці  досягли.

02.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

ГОЛОДОМОР

Голодомор...страхіття,    жах,
Голодна  смерть,  бажання  жити...
Всі  вікна  у  запалених  свічках  ,
І  мій  обов'язок  теж  свічку  запалити.

Голодомор...і  смерть  же  не  одна,
І  стогін,  й  плач,  й  зубів  там  скреготіння.
Голодом  людей  вбив  сатана...
Голодна  смерть  і  муки,  і  терпіння.

Голодомор...багато  літ  пройшло,
Та  шану  по  сьогодні  віддаємо.
Прокляття  це  наших  людей  знайшло.
За  них  в  молитві  з  свічкою  стаємо.

Голодомор...в  минулому  давно,
Та  біль  в  серцях  за  це  по  нині.
Свічку  запалену  поставте  на  вікно
І  розкажіть  про  це  навіть  дитині.

Голодомор...мороз  аж  до  кісток.
Щоб  більше  він  ніколи  не    вернувся,
Щоб  не  наважився  ніхто  більш  на  цей  крок,
Цей  день  щоби  нікому  не  забувся.

23.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли  роки,  та  цього  не  забути,
Голодна  смерть  косила  всіх  підряд,
Та  важко  і  сьогодні  це  збагнути,
Що  був  страшний  голодний  тілопад.

Хотіли  їсти  –  хліб  їм  тільки  снився,
Та  й  висівки  не  в  кожного  були,
І  кожен  з  них  до  Господа  молився,
Щоб  висівків  хоч  жменьку  їм  дали.

Кропиву  їли,  навіть  і  полову,
Бо  жить  хотілось  кожному  із  них,
Не  дай  Господь,  щоб  повторилось  знову!
Вкраїна  знала  вдосталь  бід  і  лих.

Голодомор…Страшні  роки  тридцяті,
І  нищення  вкраїнців  вочевидь,
Знущались  над  людьми  убивці  кляті…
Чи  покарав  Господь  убивців-гнид?

Ті  жертви  не  хотіли  помирати,
Хотіли  вижить  –  голод  їх  убив,
Із  поля  колос  не  дали  підняти.
Якби  не  так,  то  кожен  з  них  би  жив.

Вмирали  люди,  падали,  як  снопи,
Голодна  смерть  в  обійми  їх  брала,
Із  тіл  встелялись  на  землиці  тропи,
Лиха  ця  смерть  мільйони  забрала.

Голодна  смерть…  Яке  страшнеє  лихо,
Яке  жахіття  довелось  зазнать…
Був  плач  дітей,  а  далі  –  тихо-тихо…
Судилося  від  голоду  вмирать.

Страхіття  те,  щоб  знов  не  повторилось,
Всевишній  щоб  від  цього  нас  вберіг,
Щоб  смерть  голодна  в  очі  не  дивилась,
Щоб  чорний  день  тоді  кінця  добіг.

27.11.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

КОЛОСКИ

Про  колоски  я  Господа  молила,
Бо  замість  хліба  землю  їли  ми.
Голодна  смерть  усіх  підряд  косила,
Вмивалися  не  потом,  а  й  слізьми.

Ще  замість  хліба  в  нас  була  полова,
І  Отруби,  й  бур’ян,  і  кропивА,
Лиш  снилася  нам  нива  колоскова…
Та  й  сльози,  мов  зернята,  пролива.

Голодна  смерть  дивилася  у  очі  -
Я  не  хотіла  нею  помирать,
І  снилися  лиш  сни,  як  поторочі,
Та  мріяла  зернятка  хоч  збирать.

Тоді  щодня  від  голоду  вмирали,
Не  обирала  смерть  кого  забрать…
Знущалися,  з  домівок  рідних  гнали.
Й  не  знали  за  хвилину  що  чекать.

Я  колоски  знайшла  далеко  в  полі,
Як  гнали  нас  усіх  через  поля.
Їх  цілувала  й  дякувала  долі…
Із  стогоном  здригнулася  земля.

Ті  колоски…  було  їх  дуже  мало,
Й  зерняток  в  них  –  дитя  могло  злічить,
Та  кожне  з  них  надію  додавало.
Що  не  помру…що  буду  далі  жить.

Ті  колоски  я  до  грудей  тулила,
Боялась  хоч  зернятко  загубить,
Їх  біля  серця  в  хусточці  носила,
І  сльози  я  продовжувала  лить.

Я  колоски  тримала,  як  святиню  –
Дорожчими  від  золота  були.
Їх  заховала  у  стареньку  скриню,
Щоб  нас  від  смерті  врятувать  змогли.

Ті  колоски  даровані  Всевишнім,
Голодну  смерть  мені  він  не  послав.
Посіяла,  коли  розквітли  вишні,
Щоб  голоду  ніхто  більш  не  зазнав.

27.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить  свіча,  але  не  на  Святвечір,
Горить  свіча  й  сьогодні  раді  їй,
Цей  вогник  гріє,  гріє  він,  до  речі,
Бо  йде  війна  на  цій  землі́  святій.

Іде  війна,  нас  ворог  спопеляє,
Й  горить  свіча,  бо  світла  в  нас  нема,
Та  й  нам  Господь  щоразу  помагає,
Ми  не  здамось,  хоч  йде  до  нас  зима.

Горить  свіча,  пала  маленький  вогник,
Й  думки́,  як  рій,  у  кожного  із  нас,
Він  тішить  так,  немов  Різдвяний  дзвоник,
Засві́тить  скоро  й  ПЕРЕМОГИ  час.

Горить  свіча,  й  це,  звісно,  не  багаття,
Яке  б  зігріло  нас  серед  зими́,
Систему  нищить  ворог  всю  на  шмаття,
Бо  тактика  така  у  них  війни.

Горить  свіча,  та  ми  не  здаємо́ся,
Непросто  нам  без  світла,  без  води́,
До  способів,  щоб  вижить,  вдаємо́ся,
Лиш  не  зітре́м  ворожії  сліди.

Горить  свіча,  потріскує  легенько,
І  молим  Бога,  щоб  перемогти,
Віщує  ПЕРЕМОГУ  нам  серде́нько,
Бо  з  нами  Бог  й  поможе  все  пройти.

25.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема  ні  світла,  ні  води,
Тепла́  нема  в  оселях,
Накоїв  ворог  нам  біди́,
І  небо  видно  в  стелях.

Не  вб’є  орда  у  нас  любов
До  неньки-України,
Кипить  в  ординця  люта  кров,
Скрізь  ро́бить  в  нас  руїни.

Лютує  ворог,  має  злість,
Бо  нас  не  подолати,
Бо  ми  –  єдині,  в  нас  є  міць,
Вкраїнців  не  зламати.

Знеструмив  ворог  в  нас  усе,
Та  нас  не  побороти,
Це  віру  нам  ще  більш  несе,
Нена́видим  мерзо́ти.

В  нас  бу́де  все,  та  треба  час,
Щоб  ворога  здолати,
Який  прийшов  вбивати  нас
І  неньку  спопеляти.

В  нас  буде  світло  і  вода,
ВСЕ  БУ́ДЕ  УКРАЇНА,
Нема  тепла́  –  то  не  біда,
Та  є  в  нас  солов’їна.

Засвітить  світло,  як  колись,
Зігріємось  в  домівках,
В  молитві  й  вірі  ми  сплели́сь,
В  домівках  –  не  долі́вка*.

Майбутнє  світле  бу́де  в  нас,
Розквітне  наша  ненька.
Орді  про  се́бе  думать  час,
Бо  днина  в  них  сіренька.

Нема  майбутнього  у  них,
Нічо́го  їм  не  сві́тить
За  те,  що  коять  стільки  лих,
Дорослі  гинуть  й  діти.

24.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ДОЛІ́ВКА*  -  Утрамбована,  вирівняна  та  помазана  глиною  земля  в  приміщенні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

ЖОРСТОКІСТЬ І ЗЕРНА ДОБРА́

Жорстокістю  світ  оповитий,
Хоч  зе́рна  добра  у  ріллі,
Й  гріхами  людськими  омитий,
Панує  ще  й  зло  на  землі́.

Диявол  усім  заправляє,
І  сіє  усюди  він  зло,
Жорстокістю  все  засіває,
З  тих  зе́рен  не  зі́йде  добро.

Жорстокість  цвіте  буйноцвітом,
Добру́  не  дає  прорости,
Що  робиться,  Боже,  зі  світом,
Де  зе́рна  любові  знайти?

Де  взяти  насіння  турботи?
Як  в  ду́ші  засіяти  їх?
Чи  зміняться  з  ними  істоти,
Що  чинять  в  житті  тільки  гріх?

Жорстокість  для  них,  як  Причастя,
Добро  їм  пізнать  не  дано,
У  цьо́му  вбачають  лиш  щастя
Й  з  добром  не  простелять  рядно.

А  хочеться  світ  весь  засіять
Добром,  і  любов’ю,  й  теплом,
Жорстокість  наза́вжди  рзвіять
Й  наза́вжди  покі́нчить  зі  злом.


13.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

́́́́́́́́́́́́́ПРОВИДІННЯ

ПРОВИДІННЯ

Було  колись  красиве  провидіння,
Котре  кудись  поділось,  наче  сон,
Немов  зірок  на  небі  мерехтіння,
І  місяць,  що  бере  вночі  в  полон.

Бере  в  свої  обійми  і  тримає,  
Не  хоче  він  до  ранку  відпускать,
Щось  лагідно  і  ніжно  промовляє,  
Мов  хоче  таємницю  розказать.

Вдивляюся  в  нічну  безодню  неба,  
В  думках  я  доторкаюсь  до  зірок,  
І  місяць,  ніби  тулить  все  до  себе,
Роблю  до  нього  я  за  кроком  крок.

А  він  радіє  й  знову  щось  шепоче,
Та  й  зорі  між  собою  гомонять,
З  обіймів  випускати  він  не  хоче,  
І  ніч  у  росах  взялася  купать.

Куди  ж  поділось  моє  провидіння?
Його  шукаю  всюди  я  давно,  
Чи  місяць  заховав  у  сновидіння?
Чи  птахою  майнуло  у  вікно?

А  місяць  тулить,  тулить,  обіймає,
Та  провидіння  далі  у  думках,  
Куди  воно  поділось  й  де  чекає?
А  може  прийде  знов  до  мене  в  сках?

Задумливо  дивлюсь  на  небо  й  зорі,
А  з  місяцем  у  нас  букет  розмов,
Нікуди  не  подінусь  я  від  долі,
Не  згасне  в  серці  віра  і  любов.

20.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

ХЕРСОН І СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон  звільнили  вже  від  окупантів,  
І  радості  від  цьо́го  меж  нема,  
Сліди  лиши́лись  від  колаборантів,
З  ордою  бились  наші  недарма.  

Гнила́  русня  втікала  із  Херсону,  
"Дарунки"  залишали  скрізь  вони,  
Паршивим  оркам  там  не  бу́ло  скону,
Нащадкам-вбивцям  ката-сатани.  

Герої  наші  йшли  туди  рішуче,  
Бо  –    наш  Херсон  і  наша  це  земля,  
Прогнали  бидло  звідти  все  смердюче,
Не  буде  там  злочинця-моskаля.

В  херсонців  сльози  полили́сь  рікою,  
І  кожна  з  них  –    це  радості  сльоза,  
Було́  раschиsтів,  наче  в  купі  гно́ю,
Точилась  там  війни́  страшна  гроза.  

Та  вже  сьогодні  прапор  України
В  Херсоні,  як  колись,  замайорів,
Лиши́лись  по  ординцях  і  руїни,
У  місті  залунав  вкраїнський  спів.

Херсон  є  наш,  Херсон  -  це  Україна!
Й  не  ворогу  ходи́ть  по  цій  землі́,  
Звучатиме  там  мова  солов'їна,
Й  дозріє  хліб  на  зораній  ріллі.  

11.11.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Херсон_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

ТРИДЦЯТЬ ОДИН НА ПЛЕЧАХ

(Старшому  синові  з  нагоди  Дня  народження  )

На  пле́чі  сів  уже  тридцять  один,
А  вчора  був  ще  тільки  тридцять  перший,
Вже  виріс,  вже  дорослим  став  мій  син,
І  сво́ї  справи  вже  давно  сам  ве́ршить.

Не  встигла  озирнутись  я  й  сама́,
Як  ті  роки́  невпинно  пронесли́ся,
Летіли  тихо,  та  не  крадькома
Й  в  обіймах  всі  в  букеті  зібрали́ся.

Вони  буяють,  як  наве́сні  цвіт,
У  них  своя́  мелодія  й  відлуння,
І  всі  вони  лишають  чудо-слід,
І  стеляться,  й  шумлять,  неначе  куння.

Співає  пісню  кожен  з  них  свою́,
А  в  хорі  всі  звучать  різноголоссям,
Немов  птахи́,  збираються  в  гаю́,
Життєва  нива  повниться  колоссям.

За  жодним  з  них  не  йдеться  навздогін,
Та  лиш  у  ногу  з  усіма  крокуєм,
І  кожен  має  особливий  дзвін,
Який  ми  розрізняємо  і  чуєм.

Нехай  дзвенять  роки́  у  вишині́,
Нехай  буяють  всі  під  мирним  небом,
Хай  чуються  щораз  нові́  пісні́,
І  Божа  ласка  сходить  все  на  тебе.

19.10.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_привітання_деньнародження
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ

Жіноче  щастя…В  чому  його  суть?
І  як  воно  насправді  виглядає?
Само  приходить?  А  чи  може  звуть?
Та  й  адресата  де  воно  чекає?

Жіноче  щастя…  Як  його  знайти?
Чому  і  де  ховається  –  не  знаю.
Місточок  як  до  нього  перейти?
Усюди  я  його  давно  шукаю.

Жіноче  щастя  з  кольором  краси
І  запахом  дурману  і  бажання,
Воно  чистіше  навіть  від  роси,
Мов  музики  чаруюче  звучання.

Жіноче  щастя,  мов  душевний  крик,
Гармонія  із  присмаком  любові.
Чи  може  тут  потрібен  чарівник?
Чи  може  має  бути  з  кимось  в  змові?

Жіноче  щастя…  Аромат  п’янкий…
Але  чи  завжди  так  воно  п’янило?
Як  подих  вітру  ніжний  і  легкий,
Зненацька  так  якось  заполонило.

Жіноче  щастя…Запах  чебрецю
І  струн  душевних  ніжне  коливання.
Мелодію  мені  б  спіймати  цю  –
Жіноче  щастя  з  назвою  кохання.

25.09.2021  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_жінка_жіночещастя
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

ОСІНЬ І ВЕСНА

Зустрілись  осінь  та  весна,
Таке  буває  раз  в  століття,
Та  це  не  в  маренні,  не  в  снах:
І  плід,  і  цвіт  сіли  на  віття.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Й  обом  їм  вистачило  місця.
То  ж  хазяйнує  не  одна
Чарівна  осінь  у  обійстях.

Зустрілись  осінь  і  весна,
І  так  красиво  поєднались,
Нас  здивували  всіх  сповна,
Що  цвіт  до  яблука  приклали.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Та  багатьом  таке  й  не  снилось.
Так  мило  поглядать  з  вікна.
Невже  в  природі  щось  змінилось?

Зустрілись  осінь  та  весна,
На  яблуневу  гілку  сіли.
Тут  незбагненна  глибина.
Як  так  зробить  вони  зуміли?

Зустрілись  осінь  та  весна,
Змогли  усіх  нас  здивувати.
Чаклуня  осінь  та  весна
Шедевр  зуміли  вдарувати.

04.09.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_земля_природа_  весна
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

МИ ВИЙШЛИ ВСІ

Ми  вийшли  всі  боротись  за  свободу,
Ми  вийшли  всі,  ми  вийшли  всі  у  бій,
Бо  є  в  нас  єдність,  єдність  є  народу,
А  ще  у  нас…  у  нас  чудовий  стрій.

Наказу  люди,  звісно,  не  чекали,
Та  йшли  усі,  усі  пішли  до  лав,
Із  перших  днів  ми  неньку  захищали,
Був  навіть  той,    хто  зброї  не  тримав.

В  нас  свій  наказ:  «Єднаймось,  любі  браття,
Щоб  захищати  неньку  від  одри,
Їх  нищить  всіх,  всіх  рвати  їх  на  шмаття
За  те,  що  нам  накоїли  біди.»

Ми  йдем  у  бій  кувати  перемогу,
Бо  взявся  неньку  нищить  сатана,
Одні  думки́  і  йдемо  ра́зом  в  ногу,
Нас  згуртувала  клята  ця  війна.

Хоч  ми  в  боях,  в  боях  ми  полягаєм,
Даєм  життя  за  люд,  за  рідний  край,
І  крок  за  кроком  погань  проганяєм,
І  кажем  неньці:  «Ми  з  тобою,  знай!»

Ще  зовсім  трішки,  трішки  залиши́лось,
Щоб  ми  прогнали  ворога  від  нас,
Щоб  кожне  серце  в  радості  забилось,
І  знову  повернувся  мирний  час.

21.08.2022  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022

УЧИТЕЛЕМ У СВІТ ТРЕБА ПРИЙТИ

Учителем  у  світ  треба  прийти
З  бажанням  вчити,  діяти,  навчатись,
Ключ  до  сердець  дитячих  віднайти,
І  долею  людською  перейматись.

Учителем  у  світ  треба  прийти
Й  ступи́ть  в  житті  на  вчительську  доро́гу.
Йти  впевнено  і  з  неї  не  зійти,
Долати  негаразди  і  тривогу.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Здобуть  знання  та  й  іншим  передати.
І  з  цьо́го  шля́ху  гордо  лиш  піти
Й  весь  час  творити,  сіяти,  навчати.

Учителем  у  світ  треба  прийти
І  ймення  це  в  душі  повинно  жити.  
Аби  висот  на  ниві    досягти,
Хліб  нелегки́й    душею  полюбити.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
І  з  у́смішкою  сіять  зе́рна  в  ду́ші.
Щоб  чуть  від  учнів:  «Знов  до  нас  прийди!»,
Й  уя́ви  про  прекрасне  не  розрушить.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Йти  з  позитивом,  радістю,  сумлінням,
Бо  благороднішої  праці  не  знайти,
Та  не  в  усіх  є  витримка  й  терпіння.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Давать  знання,  добро  роби́ть,  начати.
І  гідно  шлях  учительський  пройти,
Дух  вчителя  нікому  не  зламати.

29.10.2018  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_учитель
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022

Я ІЗ ТВОЇХ ДЖЕРЕЛ, ЗЕМЛЕ, ВОДУ ПИЛА

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Я  пил́а  ту  цілющу  водицю,
Мене  доля  у  сад  навпросте́ць  повела́,
Там,  де  викопав  тато  криницю.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
В  тій  воді  чародійная  сила,
Додавалось  мені  і  любові  й  тепла́,
Виростали  і  мрії,  і  кри́ла.

             ПРИСПІВ

Низьки́й  тобі  уклін,  святає  земле,
Що  ти  мене  з  дитинства  напува,
В  тобі́  щось  є  заховано  таємне,
Таке  лиш  у  землі́  святій  бува.
Низький  тобі  уклін,  свята  землице,
Подяка  за  джере́ла  всі  твої́,
Багата  і  розкішна  чарівнице,
Про  тебе  засівали  й  солов’ї.

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Ще  й  в  душі  розводи́ла  багаття,
Срібні  па́сма  давно  доторкнулись  чола,
В  серці  ти  і  моє́  Прикарпаття.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Від  душі́  ти  мене  напувала,
Смак  твоє́ї  води́,  як  любов,  зберегла,
До  джерел  я  вуста  прикладала.

                 ПРИСПІВ

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Я  із  тво́їх  джерел  багатіла,
Чари  вічні  свої́  ти  воді  додала́,
Все  найкраще  ти  вкласти  зуміла.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Нею  спрагу  свою́  тамувала,
І  без  неї  ні  дня  я  прожить  не  змогла,
До  джерел  я  защора́з  припадала.

       ПРИСПІВ

30.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_земля_вода
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

ВСІМ РЯТІВНИКАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Важка  професія  й  важлива:
Життя  щоразу  рятувать,
Вона  ні  трішки  не  грайлива,
З  вогнем  у  ігри  не  пограть.

Життя  людські  вони  рятують,
Виносять  всіх  людей  з  вогню,
Життям  свої́м  всі  ризикують,
З  вогнем  вступають  у  борню́.

Вогонь  їх  лиже  язика́ми,
Бере́  в  обі́йми  з  всіх  бокі́в,
Назвали  тих  рятівниками,
Хто  рятувать  життя  зумів.

Їм  честь  велика  і  повага,
Низький  доземний  їм  уклін,
В  них  мужність  є  і  є  відвага,
Безстрашний  кожен  їх  загін.

У  боротьбу  з  вогнем  вступають,
Рукав  пожежний  у  руках,
Із  викликом  не  зволікають,
Бо  за  життя  людські́  в  них  страх.

За  них  і  страх  й  переживання,
Вони  приборкують  вогонь,
Сьогодні  й  за́вжди  їм  вітання,
Уклін  і  оплески  долонь.

17.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_рятівник
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

БЕЗ КОРІННЯ РОДУ НЕ ЦВІСТИ

Коріння  роду  є  з  споконвікі́в,
Без  нього  роду  ані  дня  не  жити,
Душевний  в  ньому  чуєм  переспі́в,
Й  Госпо́дь  поможе  долю  простелити.
Коріння  роду  все  переплело́сь,
Захована  у  ньому  роду  сила,
Моє́му  впле́сти  та́кож  довело́сь,
Воно  дало́  мені  життєві  крила.

               ПРИСПІВ  

А  без  коріння  роду  не  цвісти,
І  без  коріння  він  рости  не  буде,
Його  в  серцях  усім  нам  берегти,
Тоді  воно  вплететься  так  усюди.
А  без  коріння  роду  не  цвісти,
І  без  коріння  роду  не  буяти,
Це  маєм  пам’ятати  я  і  ти,
Не  можемо  такого  забувати.

Коріння  роду,  наче  оберіг,
Ніхто  його  не  в  змозі  роз’єднати,
Аби  Господь  коріння  все  беріг,
Й  нове́  між  нього  ми  могли  вплітати.
Коріння  роду,  наче  дивоцвіт,
Який  роками  і  росте  й  буяє,
Нема  ніко́ли  в  ньому  зламу  літ,
Й  коріння  це  Госпо́дь  благословляє.

                           ПРИСПІВ  

Коріння  роду  кличе  звідусіль,
До  себе  всіх  коріння  це  скликає,
Воно  до  себе  ма́нить,  мов  купі́ль,
І  за́вжди  нас  коріння  це  чекає.
Коріння  роду  треба  берегти,
Щодня  давать  йому  живильну  воду,
Душею  помогти  йому  цвісти,
Тоді  йому  не  буде  переводу.

ПРИСПІВ

16.09.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_родовід_коріння  роду
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

НЕ ДЛЯ ТЕБЕ

Не  для  тебе  у  світ  я  прийшла,
Через  тебе  вмиваюся  кров’ю,
На  Голгофу  уже  я  зійшла,
Бо  вже  сита  твоєю  любов’ю.

Не  для  тебе  я  квітла  роки́,
Ти  засіяв  усюди  лиш  горе,
Кро́ві  рі́ки,  немов  рушники,
Забери  свої  ру́ки,  потворо!

Не  для  тебе  буяв  ніжний  цвіт,
Ти  огидний  мені,  й  ти  це  знаєш,
І  за  мною  в  сльозах  цілий  світ,
За  невинність  мене  спопеляєш.

Не  торкайся,  злочинцю,  мене,
Ти  ввірвався  й  диктуєш  умови,
Але  ж  кара  тебе  не  мине,
Кровопивця…  Жадаєш  лиш  крові.

Ти  приніс  мені  сльози  й  біду,
Ще  й  умови  на  кожному  кроці,
Я  ніко́ли  на  них  не  піду́,
Бо  Всевишній  на  мо́єму  боці.

Не  для  тебе  себе  берегла,
Й  не  з  тобою  складу́  я  присягу,
Я  встоя́ти,  катюго,  змогла,
Й  майоріти  вкраїнському  стягу.

11.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

ШІСТДЕСЯТ П'ЯТИЙ КАДР

(  Віктору  Кошевенку  з  нагоди  Дня  народження  )

Було́  багато  кадрів  у  житті,
Аж  ось  шістдесят  п’ятий  ти  побачив,
Ще  й  епізоди  бу́ли  золоті,
Та  й  деякі  для  себе  ти  відзна́чив.

Нови́й  сьогодні  кадр  життя  постав,
Нова́  картина  увійшла  у  браму,
Сценарій  сценарист  вже  написав,
А  режисер  задумав  мелодраму.

І  тут  без  проб  зіграти  треба  роль,
Та  головне,  що  дублів  тут  не  буде,
На  сцену  маєш  вийти,  як  король,
Бо  камери  розставлені  усюди.

Та  навіть  репетицій  тут  нема,
Тому́  не  маєш  права  помилитись,
А  сцена  в  кадрі  буде  і  німа,
Й  від  неї  ти  не  зможеш  відкупитись.

Актором  і  в  житті  тако́ж  побудь,
Вже  підняла́  завісу  но́ва  сцена,
І  про  лаштунки,  звісно,  не  забудь,
Бо  гра  життя  любов’ю  полоне́на.

Життя  за  кадром  тут  не  може  буть,
Тому́  зіграти  маєш  бездоганно,
Бо  в  грі  життя  закладена  вся  суть,
Й  тобі  зіграть  чудово  –  притаманно.

Хай  сценарист  загляне  в  майбуття
Й  сценарій  на  майбутнє  хай  напише,
Щоб  в  кожній  сцені  тішило  життя,
А  доля  всі  лаштунки  хай  колише.

02.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

ТАК МИНАЮТЬ РОКИ

Так  минають  роки́  і  птахами  несу́ться  у  вирій,
По  собі́  залишають  усюди  відбитки-сліди,
Дуже  швидко  летять,  хоч  насправді  вони  всі  безкрилі,
І  спливають  хутчіш  найбистрішої  в  річці  води́.

Так  минають  роки́,  й  озирнутись,  бува,  не  встигаєм,
Лиш  відчутно  чому́сь  помах  їхнього  па́сма-крила́,
Кожен  з  них  у  думках,  мов  сторі́нки  альбому,  гортаєм,
Але  жодного  з  них  не  забрати  із  сво́го  чола́.

Так  минають  роки́  і  лиш  досвіду  нам  додається,
Але  жодного  з  них  ми  не  можем  вернути  назад,
І  ніко́трий  із  них  двічі  з  нами  життям  не  пройде́ться,
Й  відчуваєм  в  душі  неймовірний  життя  літопад.

Так  минають  роки́  і  гаптують  життєві  стежини,
Залишають  на  них  навіть  по́значки  за́вжди  якісь,
Що  яскраво  горять,  мов  багряні  осінні  жоржини,
Та  ще  й  кожен  із  них  має  в  со́бі  невидиму  вісь.

Так  минають  роки́  і  симфонію  грають  і  грають,
А  відлуння  її  ні  на  мить  у  душі́  не  стиха́,
Сьому  ноту,  як  шлейф,  в  дні  останні  вони  розкривають,
Аромат  від  життя,  наче  в  чашу,  у  душу  вдиха́.

Так  минають  роки́  і  нічо́го  не  можем  зробити,
Є  бажання  із  ними  у  молодість,  юність  майнуть,
Мов  кохання  життя,  ми  не  можемо  їх  розлюбити,
Лиш  в  обі́йми  до  них  нам  під  силу  з  любов’ю  пірнуть.

Так  минають  роки́  і  кружляють  із  нами  у  танці,
Кожен  з  них  залюбки  нас  веде  на  життєвий  паркет,
Шаленієм  на  нім,  наче  в  пристрасті  вірні  коханці,
І  під  зорями  слухаєм  кожен  із  їхніх  сонет.

Так  минають  роки́  і  на  місці  вони  не  тупцюють,
Наче  красені-коні  галопом  несуться  кудись,
І  малюнок  життя  шедевральний  щоразу  малюють,
Після  того  самі́,  наче  пісня,  здіймаються  в  вись.

01.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022

ВСТУПІТЬСЯ З НАШОЇ ЗЕМЛІ

О,  не́люди,  вже  схаменіться,
Вступіться  з  нашої  землі́!
Кати,  у  звірствах  зупиніться.
Що  вам  потрібно,  моskалі?

Що  треба  вам,  потвори  кляті?
Вкраїну  вам  не  віддамо,
Керуєм  ми  у  сво́їй  хаті,
Ви  нас  не  ві́зьмете  в  ярмо!

Хто  вас  зростив  і  хто  напло́див?
Як  но́сить  вас  свята  земля?
Хто  вас  на  нашу  землю  вво́див,
Насіння  злого  моskаля?

Хто  дав  вказівки  нас  вбивати?
То  чий  це  був  для  вас  наказ?
Яка  ж  вас  виплодила  мати
І  звідки  був  дороговказ?

Скажіть,  потвори,  люті  вбивці,
Як  жити  будете  із  цим?
Росли  в  нас  мальви,  чорнобривці…
Вони  вам  завинили  чим?

Ви  знищувати  все  взяли́ся,
Бездушні  вбивці-моskалі,
Кроваві  ріки  розтеклися…
Вступіться  з  нашої  землі!

28.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

ВІЗЬМИСЬ В ОБІЙМИ

(  Айхану  в  День  народження)

Збігає  час,  веде  нас  за  собою,
Збіга,  летить,  несеться  стрімголов,
Із  ним  ніяк  не  станеш  до  двобою,
Щоб  він  хоч  трішки  повільніше  йшов.

Невидимо  несеться  він  у  далі,
І  рік,  що  був,  в  минулому  лишив,
Та  інший  став  уже  на  п’єдесталі,
Й  тебе,  Айхане,  вже  він  полонив.

Тепер  із  ним  ти  мусиш  разом  бути,
Без  нього  й  кроку,  звісно,  не  пройде́ш,
Та  рік,  що  був,  не  зможеш  ти  забути,
З  нови́м  уже  по  ниві  ти  піде́ш.

Та  з  ним  уже  ступив  ти  на  доро́гу,
Несе́  у  торбі  безліч  він  подій,
Готуйся  з  ним  завжди́  до  ділогу,
Бо  ти  не  знаєш  жодної  з  затій.

Ви,  мов  брати́,  тепер  із  ним  єдині,
І  плани  будуватимеш  із  ним,
Цей  рік  постане  потім  на  картині,
Й  зображення  ти  не  зі́треш  нічим.

Тому́  візьмись  із  ним  в  міцні  обі́йми,
Даруй  йому  від  серця  всю  любов,
А  він  її  усю  до  краплі  при́йме.
З  дарунками  до  тебе  він  прийшов.

27.08.2022  р.
©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже  це  час  диявола  прийшов?
Невже  диявол  хоче  панувати?
Невже  упир  із  розуму  зійшов
І  мусить  ненька  у  вогні  палати?

Диявола  епоха?  Та  невже?
Чому́  її  нам  випало  пізнати?
Чому́  орда  сягнула  на  чуже
І  кров  свою́  ми    мусим  проливати.

Чому́  диявол  має  міць  таку
І  са́ме  де  захована  ця  сила?
А  цих  потвор,  як  у  морях  піску…
Яка  ж  бо  мати  всіх  їх  породила?

Радіє  ідол,  гине  неньки  люд,
І  плач,  і  стогін,  й  скрегіт  скрізь  зубами,
Коли  вже  буде  Божий  для  них  суд
Й  покотить  вітер  ниви  із  хліба́ми?

Чому́  цей  демон  зажадав  смертей
І  пе́кло  влаштував  в  нашій  державі?
В  котел  з  вогнем  засунув  і  дітей,
Усюди  рі́ки  потекли  кроваві.

Смола  кипить  в  диявольськім  котлі,
Живцем  потвора  нас  туди  скидає,
А  інші  опинились  на  «нулі»,
І  зрадник  все  дияволу  «зливає».

Диявольська  епоха  у  цей  час…
За  що?  Чому́?  Чому́  це  з  нами  сталось?
Вже  й  вогник  віри  в  багатьох  загас,
Бо  полотно  у  пекло  нам  зіткалось.

На  милість  ми  чекаємо  усі,
Щоб  щезла  ця  диявольська  епоха,
Бо  всі  тепер  живемо  у  страсі́
Й  надії  покладаємо  на  Бога.


25.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно  моя́,  мо́я  рідная  не́не-колиско,
Ти  вмиваєшся  кров’ю,  але  впасти,  красуне,  не  смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  вже  є,  й  ПЕРЕМОГА  твоя́  дуже  близько,
Ще  зали́шилось  трішки.  Я  благаю,  не  падай,  постій!

Україно  моя́,  тебе  клятії  орки  шматують,
Ти  палаєш,  рідненька,  у  ворожім  пекельнім  вогні,
А  ті  плани  брудні  вже  роками  убивці  будують,
Чорну  душу  свою́  безкоштовно  дали́  сатані.

Україно  моя́,  серцю  рідний  і  любий  мій  краю,
Ти  –  священна  земля,  в  тебе  гідні  і  доньки,  й  сини,
Щоб  ти  вічно  жила́,  я  все  Бога  в  молитві  благаю,
Щоби  знов  колосились  твої́  золотії  лани́.

Україно  моя́,  ти  –  найкраща  у  світі  країна,
І  ніяка  орда  не  здолає  ніко́ли  тебе,
Зазвучить  ще  гучніш  всюди  мова  твоя́  солов’їна,
Та  благаю-молю́,  бережи,  люба  нене,  себе.

Україно  моя́,  ти  народжена  вільною  бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  твою́  ми  ціною  життя  бережем,
Нам  поможе  Госпо́дь  ПЕРЕМОГУ  в  війні  цій  здобути,
І  всю  кляту  орду  ми  з  святої  землі́  прожене́м.

Україно  моя́,  в  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  тебе  одягнули,
А  у  ко́си  твої́  впле́ли  сині  і  жовті  стрічки́,
Дух  незламності  й  волі  у  тебе,  рідненька,  вдихнули,
Й  не  зага́сить  орда  всі  запа́лені  тво́ї  свічки́.

24.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_незалежність_  соборність_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ

Вкраїнський  стяг  –  полотнище  свободи,
Його  шматують,  топчуть  вороги,
Ці  кольори  не  змиють  жодні  води,
Бо  в  ньому  сила  до  життя  жаги.

Він  майорить  і  буде  майоріти,
Тріпоче  всюди  й  за́вжди  на  вітру,
Він  гріє,  грів  і  буде  далі  гріти
Надію  на  свободу  золоту́.

Наш  стяг  дратує  вбивців-окупантів,
Він  зброєю  вже  став  для  ворогів,
Немилий  він  для  всіх  колаборантів,
То  й  мріють,  щоби  стяг  наш  спопелів.

Він  у  боях  з  героями  усюди,
Для  кожного  він  –  зброя  й  оберіг,
Вкраїнський  прапор  був  і  за́вжди  буде,
І  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  з  ним  проліг.

На  ньому  плями  крові  виступають,
Його,  як  нас,  душа  за  все  болить,
Його  раschиsти  всюди  спопеляють,
Та  він  й  Вкраїна  будуть  вічно  жить.

Простягнеться,  як  доленька  народу,
Тепло́м  зігріє  вся  його  блакить,
Нам  ПЕРЕМОГУ  Бог  дасть  в  нагороду
Й  колоссям  поле  знов  позолоти́ть.

Вкраїна,  герб,  і  стяг,  і  гімн  –  єдині,
І  нація  вкраїнська,  і  земля,
Вкраїнська  пісня,  наче  птаха  лине,
І  наша  мова  чується  здаля.

Полотнище  свободи,  наче  доля,
Його  не  знищить  клята  ця  війна,
Бо  з  гербу  виринає  слово  ВОЛЯ,
Навіки  щезне  ворог-сатана.

23.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_прапор_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

КВІТКА-ЩАСТЯ

(  З  нагоди  7  років  дорогого  онука  )

Як  швидко  час  відносить  нас  у  далі,
Як  швидко  час  збіга́є,  наче  мить,
Нема  йому  зупину  десь  на  валі,
Невпинно  він  несе́ться,  лине,  мчить.

Вже  збігло  сім  і  літечок  і  весен,
Коли  Госпо́дь  внуча  подарував,
В  дарунок  щастя  Ангел  хай  прине́се,
Щоб  в  радості  онук  мій  все  зростав.

Той  день  в  житті  ніко́ли  не  забуду,
Хоч  вже  минуло  сім  прекрасних  літ,
Молюсь  й  молитись  за  онука  буду.
Це  –  ЩАСТЯ,  що  прийшло  у  білий  світ.

Сім  ро́ків  пронесли́ся,  наче  вихор,
Вони  гойдали  внука  у  човні,
Неслися  й  непомітно,  дуже  тихо…
Вже  цілих  сім…  не  віриться  мені.

Та  слава  Богу,  що  вони  минули,
Ми  дякуємо  Господу  за  них,
Та  те,  що  сім,  одразу  не  збагнули,
Їх  гомін  ні  на  хвилечку  не  стих.

Радію  я,  радіють  мої  діти,
Що  цю  пташину  Бог  подарував,
Вони  для  мене  –  найдорожчі  квіти,
На  це  Господь  з  Небес  благословляв.

Вже  сім  пелю́сток  повністю  розкрились,
Вже  сьома  нота  радісно  звучить,
Краплинами  роси́  вони  умились.
Вже  сьомий  рік  відлунням  гомонить.

Майнув  кудись  і  брату  дав  доро́гу,
І  брунькою  на  гілку  восьмий  сів,
З  онуком  йтиме  ра́зом  тільки  в  ногу,
Не  встиг  прийти,  та  обійнять  зумів.

Нехай  зростає  нам  усім  на  втіху,
І  Янгол  за́вжди  кри́льми  обійма́,
Щоб  він  ні  днини  не  прожив  без  сміху
Й  зростав  щасливим  з  нами  усіма.

Під  мирним  небом  хай  онук  зростає,
Нехай  дитинство  радістю  дзвенить,
Хай  добру  долю  Бог  благословляє,
Із  мріями  в  майбутнє  хай  летить.

04.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022

ГОСПОДНІ ДАРУНКИ

(  Уляні  Романюк  в  День  народження  )

Ось  день  за  днем  збігає  швидко  в  даль,
І  рік  за  роком  все  кудись  несе́ться,
Про  це  на  скрипці  грає  все  скрипаль,
Та  жоден  рік  до  нас  не  поверне́ться.

Куди  й  чому́  все  квапляться  вони?
Чому́  від  нас  майнути  поспішають?
Лишають  щедро  пасма  сивини
Та  й  нею  із  любов’ю  прикрашають.

Але  чудово,  що  вони  летять,
А  потім  лиш  нагадують  про  се́бе,
Бо  мали  змогу  рік  нас  обіймать
І  ще  один  уже  прийшов  до  тебе.

У  браму  входять  іншії  роки́,
Але  заходить  кожен  по  одно́му,
У  кожного  –  свої  до  нас  стежки́,
І  ними  йдуть  щоразу,  як  додому.

Ти  двері  їм  широ́ко  відчиняй,
Вони  несу́ть  тобі  свої́  пакунки.
Себе  з  любов’ю  кожному  віддай,
Бо  це  –  найкращі  Господа  дарунки.  

Тому́  й  сьогодні  у  обі́йми  йди,
І  рік  оцей  тебе  хай  зачарує,
Хай  вбереже  від  горя  і  біди́,
Здоров’я  й  мирне  небо  хай  вдарує.

02.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

НАМАЛЮЙ БАЖАННЯ

(Ользі  Миронець  в  День  народження  )

Звучала  пісня,  ли́лась  навкруги,
Дзвенять  про  це  усі  гірські  пото́ки,
Ще  й  у́смішку  дарують  береги,
Й  почулись  ще  одного  року  кроки.

Ще  ніч  була́  –  він  в  браму  увійшов
І  оберемок  щастя  вніс  з  собою,
Тебе  в  кімнаті  з  легкістю  знайшов
Й  торкнувся  непомітно  так  рукою.

Торкнувся,  та  тебе  він  не  злякав,
Та  ти  чомусь…чомусь  зніяковіла,
З  любов’ю  те́пло  й  ніжно  обійняв,
Ти  вирватись  з  обіймів  не  зуміла.

Та  всьо́го  він  сьогодні  не  сказав,
Бо  він  щоднини  буде  щось  казати,
Але  пліч-о-пліч  вже  з  тобою  став,
Й  з  тобою  всюди  буде  все  ступати.

Його  думок  не  зможеш  прочитать,
Та  тво́ї  мрії  спробує  здійснити,
Тому́  до  тебе  так  він  поспішав,
Щоб  цілий  рік  з  тобою  ра́зом  жити.

За  нього  Богу  ти  щодня  молись,
Подякуй,  що  дістався  цей  дарунок,
Та  подумки  минулими  пройдись,
А  кожен  з  них  –  палітра  і  малюнок.

Та  й  з  цим,  що  є,  бажання  намалюй,
Вплети  у  нього  мирне  чисте  небо,
Душею  ти  мелодію  відчуй,
Бо  саме  це  найбільше  зараз  треба.

02.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Була  ти  сильною  і  духом  і  думками,
Любила  Україну  над  усе,
Мережила  життя  своє  словами,
Не  знала,  що  звеличить,  піднесе.

Дивлюся,  думаю,  не  можу  я  збагнути,
Де  сили  брала  ти  впродовж  років,
Якою  сильною  все  ж  може  жінка  бути!..
Як  підібрать  для  тебе  влучних  слів?

Твоя  поезія  –  душі  твоєї  струни,
Жага  в  ній  незбагненна  до  життя,
І  кожен  вірш  –  це  золотії  руни,
Глибин  душі  твоєї  відчуття.

Всі  вірші-перли  сипала  душею,
І  кожен  з  них  –  це  серця  твого  скарб,
А  для  Вкраїни  стала  ти  зорею,
В  поезію  додала  різних  фарб.

В  твоєму  серці  те,  що  не  згасає,
І  саме  в  цьому  схожість  наша  є,
Життя  по-всякому  із  русла  вибиває,
Та  сила  духу  віри  додає.

Для  мене  ти  –  нескореності  приклад,
Любові  до  Вкраїни  і  життя.
Ніколи  плакати  і  скиглити  не  звикла,
І  в  мене  сліз  також  нема  лиття.

09.07.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

ЗМІНИЛАСЬ ЦИФРА

(  Аллі  Горбуновій  в  День  народження  )

Змінилась  цифра,  рік  один  додався,
Й  сьогодні  знову  ми  зібра́лись  всі,
А  той,  що  був,  з  тобою  попрощався
Й  з  любов’ю  обійняв  у  всій  красі.

Він  братові  сказав  тебе  любити,
І  розповів  про  тебе  геть  усе,
Пліч-о-пліч  він  з  тобою  має  жити,
Й  цікаве  щось  в  життя  тобі  внесе.

Напевно  щось  в  житті  твоє́му  змінить
І  все  хоро́ше,  звісно,  збереже,
Любов’ю  й  щастям  ніжно  опромі́нить,
Напевно  це  роби́ть  почав  і  вже.

Ти  не  лякайся  всіх  його  обіймів,
Таких  не  відчувала  ти  колись,
Можливо  він  тебе  висо́ко  зді́йме,
А  ти  до  нього  просто  пригорнись.

І  з  ним  роби  усе,  що  замане́ться,
Але  на  нього  ти  не  нарікай,
Нехай  добро  тобі  лиш  додається,
Люби  цей  рік,  цінуй  і  розквітай.

Нехай  Господь  тобі  допомагає,
Нехай  веде  дорогами  життя,
Та  жоден  рік  назад  не  повертає,
Й  не  буде  цьо́му,  звісно,  вороття.

01.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

ДЯКУЮ, БОЖЕ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  і  світанок,
За  те,  що  зустріла  сьогоднішній  ранок,
За  те,  що  зберіг  мені,  Боже,  життя
Й  не  бігла  ховатись  вночі  в  укриття.

Я  дякую,  Боже,  за  те,  що  проснулась,
За  те,  що  від  вибухів  не  стрепенулась,
За  те,  що  я  маю  святий,  Боже,  хліб,
За  те,  що  не  чую  від  пострілів  дріб.

Я  дякую,  Боже,  за  квіти  барвисті,
За  те,  що  краплини  водиці  п’ю  чисті,
За  те,  що  не  чула  я  ле́ту  ракет
І  поряд  ніде́  не  стріляв  міномет.

Я  дякую,  Боже,  що  бачу  я  сонце,
За  те,  що  вціліли  і  ши́бки  й  віконце,
За  те,  що  я  маю  і  сті́ни  і  дах,
І  ве́рвичку  можу  тримати  в  руках.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
За  всі  тво́ї  ласки,  яких  є  без  ліку,
За  те,  що  ти  руку  мені  подаєш,
За  хліб  і  до  хліба  усе,  що  даєш.

Я  дякую,  Боже,  за  все,  що  збагнула,
За  те,  що  повітря  без  диму  вдихнула,
За  те,  що  до  храму  я  можу  піти,
За  те,  що  зі  мною  усюди  є  ти.

30.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

МИ З УКРАЇНИ

Ми  з  України,  друзі,  всі,
Вона  буяла  у  красі,
Та  ворог  неньку  став  палить,
Тепер  вона  усіх  болить.

Болить  душа́  за  рідний  край,
Тепер  із  мін  у  нас  врожай,
Лежить  ворожий  всюди  град,
За  ним  рясніє  тілопад.

Вкраїна-ненька  –  рідний  дім,
Війна  провадиться  у  нім,
А  ми  хотіли  в  мирі  жить,
Та  взявся  ворог  нас  звільнить.

У  шмаття  серце  розрива́,
Разючі  чуємо  слова́,
Ракети  з  свистом  всі  летять,
А  ми  не  хочем  помирать.

Пала  Вкраїна  у  вогні,
В  жорстокій  цій  страшній  війні,
А  ми  хотіли  процвітать,
Вкраїну  всю  розбудувать.

Нато́мість  гине  неньки  люд,
Від  звірства  й  рук  з  руsні  приблу́д,
На  землю  ллється  всюди  кров,
Відко́ли  не́люд  цей  зайшов.

Ми  з  України,  друзі,  всі,
Живемо  в  горі  і  страсі́,
І  Бога  взя́лися  моли́ть
За  те,  що  нас  усіх  болить.

28.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022

ДАЙ НАМ, БОЖЕ, ПЕРЕМОГУ

Дай  нам,  Боже,  ПЕРЕМОГУ,
Забери  усю  тривогу,
Хочем  в  МИРІ  дальше  жити,
УКРАЇНУ  відродити.

Прожене́м  орду  прокляту,
Що  ввірва́лась  в  нашу  хату,
Яка  нищить,  убиває,
Все  навколо  спопеляє.

Сили  дай  це  перебути,
Та  не  зможем  це  забути…
Стільки  горя  нам  завда́ли:
Ґвалтували,  убивали.

Ці  «вояки»  –  мародери,
Що  у  пошуках  Бандери,
Що  не  вкрали  –  все  це  нищать,
Бо  гниле  в  потворів  днище.

Для  них  люди,  як  розвага  –  
В  цьо́му  їхня  перевага.
Поможи  нам  їх  прогнати
Ще  й  сліди  позамітати.

Поможи  нам,  Боже  милий,
Щоб  ми  в  МИРІ  знову  жи́ли,
Щоб  це  пекло  закінчи́лось
Й  наша  кров  вже  більш  не  ли́лась.

04.05.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022

ЛЕТИ

…Звичайно,  йди…Тебе  я  не  тримаю
Й  за  тебе  я  в  істериці  не  б’юсь,
Я  всі  мости  між  нами  розбираю
Й  за  кращу  долю  Богу  помолю́сь.

Свою́  дорогу  сам  собі  торуєш,
Захоплення  на  мить,  мабу́ть,  знайшов,
Рожеві  мрії  ти  якісь  малюєш
Й  порядності  всі  межі  перейшов.

Роки́  летять  й  назад  не  повертають,
Напевно  ти  про  це  уже  й  забув,
А  річ  стару́  з  роками  викидають…
Чи  може  ти  такого  і  не  чув?

Лебідкою  зали́шусь  я  наза́вжди,
Наза́вжди  не  залишишся  орлом.
Подумати  й  над  тим  хоч  трішки  мав  би,
Що  є  метал  і  є  металолом.

Лети  уже…  лети,  куди  зібрався,
Прощальний  вальс  не  будем  танцювать…
Ти  слів  таких  мої́х  не  сподівався.
Й  альбом  назад  не  буду  я  гортать.

Його  наза́вжди,  звісно,  закриваю,
Давала  шанс  –  його  не  оцінив,
Звичайно,  йди,  тебе  я  не  тримаю,
Ти  мав  усе  і  все  ти  спопелив.

18.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_кохання_зрада_розчарування
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022

СХИЛІМО ГОЛОВИ

Схилімо  го́лови  в  молитві
За  всіх  убитих  в  час  війни́
У  нелюдські́й  жорстокій  битві,
У  тих  дія́ннях  сатани.

Схилімо  го́лови,  вкраїнці,
За  всіх  убитих  земляків,
Яких  убили  ті  ординці…
За  всіх  дітей  і  їх  батьків.

Схилімо  го́лови,  схилімо
За  всіх  людей,  що  полягли,
Молитву  ми  за  них  змолімо…
Ракети  їх  усіх  сягли́.

Схилімо  го́лови  в  жало́бі,
Яку  прине́сла  нам  орда,
Це  –  де́мони  в  людські́й  подобі,
Убивча  їх  до  нас  хода.

Схилімо  го́лови  у  сумі,
У  горі,  бо́лю  і  сльоза́х,
Схилімо  всі  за  них  в  заду́мі…
Прийшло  страхіття,  пекло,  жах.

Схилімо  го́лови  в  молитві,
Кого  раschиsт  лиши́в  життя.
За  цим  прийшов  в  страшній  гонитві,
Приніс  нам  кровопролиття.

15.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022

ЖАХЛИВІ СНИ

Вві  сни  ракети  бачу,  що  летять,
А  інші  –  їдуть  я́кось  по  дорозі.
Куди  ж  вони  намірені  влуча́ть?
То  скільки  нам  ще  жити  у  тривозі?

Одні  летять  –  вогонь  з  хвоста  пала,
А  інші  –  дуже  низько  пролітають,
Влучають  в  ціль,  летять,  немов  стріла,
І  ви́рви  після  себе  скрізь  лишають.

І  знов  ракети,  знов  вони  летять.
Яка  ж  потвора  всіх  їх  запускає?
Й  не  знаємо  де  влу́чать  й  що  чекать,
Хоч  ППО  частину  їх  збиває.

І  знову  ніч,  і  знову  сон  страшний,
І  знов  ракети  й  золоте  колосся,
Ще  й  аромат  від  жита  запашний…
Й  вві  сні  жахіття  бачить  довело́ся.

Й  зелене  жито,  наче  та  стіна,
Та  й  жоднеє  стебло  ніде  не  впало.
Чому́  нас  не  минула  ця  війна?
Незлі́чено  людей  уже  упало.

І  соняхи  жовтіють  на  полях,
Й  там  їздять  танки,  наче  по  дорозі…
Такі  жахіття  бачу  навіть  в  снах,
Вкраїна-ненька  і  вві  сні  в  облозі.

Реальність  я  побачила  й  вві  сні,
І  що  не  сон  –  то  скрізь  ракети  й  танки,
Часи  ми  проживаємо  страшні…
Важкі  і  дні,  і  ночі,  і  світанки.

23.04.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ

ЗЕЛЕНІ  ЧОЛОВІЧКИ

Ще  колись  зелені  чоловічки
Починали  бігати  в  Криму,
Зав’язали  колорадські  стрічки
Розбрели́сь,  немов  по  килиму́.

Ще  тоді  казали:  «Те  не  наши,
Мы  не  знаем  кто  они,  зачем».
Ця  мерзота  йшла  тоді  із  раschі
Й  завдавала  болю  не  мечем.

Їм  вдало́сь  зробити  всі  маневри,
Та  потвора  в  нас  забра́ла  Крим,
Думали,  що  створять  там  шедеври
Й  накладу́ть  потвори  всюди  грим.

Та  й  Донбасу  так  вони  діста́лись,
І  розлізлась  тая  саранча,
Вісім  років  то́му  так  ввірва́лись
Й  нам  спекли  такого  калача.

Привезли́  з  собою  різну  зброю,
Захопили  не́люди  Донбас,
Йшли  на  нас  убивчою  ходою.
Не  забули  вбивці  й  про  фугас.

Й  ті  бридкі  зелені  чоловічки
Розпоча́ли  кляту  цю  війну,
Зав’язали  колорадські  стрі́чки  
Й  куштувати  да́ли  полину́.

10.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022

РАНА, ОРДА І БІЛЬ

НЕНАМІРЕНІ  ПРОЩАТИ

І  знову  жертви,  знов  невинні  люди,
Які  орді  загрозу  не  несли́,
Смердючий  дух  раschиsта  вже  усюди,
Потво́ри  смерть  і  горе  принесли́.

Щодня  палають  скрізь  людські́  домівки,
Раschиsт  влуча  ракетами  у  них,
Та  ще  й  садки,  багатоповерхівки…
Смерте́й  без  ліку,  руйнувань  і  лих.

В  ТЦ  влучають,  в  школу,  в  санаторій,
І  гинуть  люди  в  селах  і  містах,
Влаштовують  з  будинків  крематорій…
І  сльози,  й  біль,  і  смерть,  і  кров,  і  страх.

Нано́сить  ворог  нищівні  удари,
І  каже,  що  по  людях  він  не  б’є.
Вони  страшніші,  аніж  яничари  –  
Від  них  руїна  з  неньки  постає.

Одеса,  Київ,  Харків,  Миколаїв,
І  Сєвєродонецьк,  і  Кременчук,
І  Маріуполь  в  нашім  славнім  краї…
Мов  до  курчат  страшний  ввірвався  крук.

Нестерпний  біль  за  кожного  вкраїнця,
За  кожне  місто  й  кожнеє  село…
За  що  лихий  відправив  нам  ординця?
Щоб  нас  сміття  з  лиця  землі  змело́?

Ще  скільки  бу́де  ворог  воювати?
Ще  скільки  бу́де  болю  завдавать?
Йому  ми  ненамірені  прощати,
Це  будем  за́вжди  всі  ми  пам’ятать.

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
ID:  951996

                               ***

Наносить  ворог  нищівні  удари,
Яким  кінця  і  краю  вже  нема,
І  від  ракет  і  бомб  одні  заграви,
В  розвалинах  вже  села  і  міста.

Ще  скільки  буде  ворог  воювати?  
Ще  скільки  буде  болю  завдавать?  
Ніхто  не  може  нам  цього́  сказати,
То  ж  мусимо  усі  на  смерть  стоять.

Ми  мусимо  стояти  і  триматись,
Щоб  знищити  вражину  цю  з  лиця,
Щоб  жили  діти  і  могли  сміятись,
Щоб  в  матерів  не  рвалися  серця́.

За  руйнування,  що  лежать  повсюди,
За  всі  хрести,  могили  і  вінки,
За  те,  що  згинули  невинні  люди,
Пощади  їм  не  буде  на  віки.

01.07.2022  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2022  

СУЦІЛЬНА  РАНА

Удари  нищівні  уже  усюди,
Для  ворога  це  –  радість  над  усе,
Від  них  на  кожнім  кроці  гинуть  люди,
Біду  з  собою  ворог  наш  несе.

Коли  їм  край  –  ніко́му  невідомо,
Ракети  й  бомби  звідусіль  летять,
Вже  тисячі́  не  вернуться  додому,
Багато  з  них  в  сирій  землі  лежать.

Ми  стоїмо́  і  мусимо  триматись,
І  вибивати  ворога  з  землі́,
Важливо  –  ПЕРЕМОГИ  дочекатись
У  всіх  містах  й  кожнісінькім  селі.

Щоб  мирне  сонце  нам  усім  сходило́,
На  землю  щоб  не  ли́лась  наша  кров,
Щоб  те  сміття  вороже  відступило,
Аби  війні  уже  кінець  прийшов.

Але  коли  це  бу́де  –  ми  не  знаєм,
Нас  ворог  нищить  всюди  й  звідусіль,
Невинну  кров  на  землю  проливаєм…
Біда  і  втрати,  горе,  прикрість,  біль.

Куди  не  глянь  –  скрізь  згарища  й  руїни,
Зруйновані  і  се́ла  і  міста́,
Суцільна  рана  неньки-України.
За  що  несемо  ми  цього́  хреста́?

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «НЕНАМІРЕНІ  ПРОЩАТИ»)

Удари  нищівні  уже  усюди,
Для  ворога  це  –  радість  над  усе,
Від  них  на  кожнім  кроці  гинуть  люди,
Біду  з  собою  ворог  наш  несе.

Коли  їм  край  –  ніко́му  невідомо,
Ракети  й  бомби  звідусіль  летять,
Вже  тисячі́  не  вернуться  додому,
Багато  з  них  в  сирій  землі  лежать.

Ми  стоїмо́  і  мусимо  триматись,
І  вибивати  ворога  з  землі́,
Важливо  –  ПЕРЕМОГИ  дочекатись
У  всіх  містах  й  кожнісінькім  селі.

Щоб  мирне  сонце  нам  усім  сходило́,
На  землю  щоб  не  ли́лась  наша  кров,
Щоб  те  сміття  вороже  відступило,
Аби  війні  уже  кінець  прийшов.

Але  коли  це  бу́де  –  ми  не  знаєм,
Нас  ворог  нищить  всюди  й  звідусіль,
Невинну  кров  на  землю  проливаєм…
Біда  і  втрати,  горе,  прикрість,  біль.

Куди  не  глянь  –  скрізь  згарища  й  руїни,
Зруйновані  і  се́ла  і  міста́,
Суцільна  рана  неньки-України.
За  що  несемо  ми  цього́  хреста́?

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022

НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І  знову  жертви,  знов  невинні  люди,
Які  орді  загрозу  не  несли́,
Смердючий  дух  раschиsта  вже  усюди,
Потво́ри  смерть  і  горе  принесли́.

Щодня  палають  скрізь  людські́  домівки,
Раschиsт  влуча  ракетами  у  них,
Та  ще  й  садки,  багатоповерхівки…
Смерте́й  без  ліку,  руйнувань  і  лих.

В  ТЦ  влучають,  в  школу,  в  санаторій,
І  гинуть  люди  в  селах  і  містах,
Влаштовують  з  будинків  крематорій…
І  сльози,  й  біль,  і  смерть,  і  кров,  і  страх.

Нано́сить  ворог  нищівні  удари,
І  каже,  що  по  людях  він  не  б’є.
Вони  страшніші,  аніж  яничари  –  
Від  них  руїна  з  неньки  постає.

Одеса,  Київ,  Харків,  Миколаїв,
І  Сєвєродонецьк,  і  Кременчук,
І  Маріуполь  в  нашім  славнім  краї…
Мов  до  курчат  страшний  ввірвався  крук.

Нестерпний  біль  за  кожного  вкраїнця,
За  кожне  місто  й  кожнеє  село…
За  що  лихий  відправив  нам  ординця?
Щоб  нас  сміття  з  лиця  землі  змело́?

Ще  скільки  бу́де  ворог  воювати?
Ще  скільки  бу́де  болю  завдавать?
Йому  ми  ненамірені  прощати,
Це  будем  за́вжди  всі  ми  пам’ятать.

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022

НЕНАЧЕ КРОВ'Ю ПОЛЕ ЗАЦВІЛО

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Точилися  бої́  в  війну  на  ньому,
Багато  цвіту  там  і  полягло
Й  живими  не  вернулися  додому.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Неначе  кров’ю  поле  запалало,
Сміття  ординське  поле  це  сягло
До  то́го,  аніж  сонце  наше  встало.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Земля  від  болю  плаче  і  сьогодні,
Стікала  кров  героям  на  чоло
Й  не  чули  більше  дзвони  Великодні.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
А  поряд  хата,  спалена  ордою,
Неначе  кров,  немов  червоне  тло,
Фарбоване  кровавою  війною.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Нагадує  воно  страшні  події,
Там  справжнє  пекло  у  той  час  було́,
Його  створили  кляті  лиходії.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Розсипались  на  полі  бо́ю  маки,
І  сум,  і  радість  цвітом  додало́…
І  сльози,  й  біль,  й  ворожії  атаки.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Де  кожна  квітка,  мов  калюжа  кро́ві,
Зайшов  раschиsт  в  Мотижин,  в  це  село,
Зізнатися  в  брудній  свої́й  любові.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Немов  вогонь,  палахкотить  квітками,
Мов  славний  воїн,  кожне  те  стебло,
Герой,  що  ліг,  в  серцях  наза́вжди  з  нами.

24.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022

ОРДИНЕЦЬ, КУРОК І ТІЛОПАД

Рука  підня́лась  у  ординця
Тисну́ти  знову  на  курок,
Він  захотів  убить  вкраїнця,
Пішов  убивця  на  цей  крок.

Пішов  і  навіть  не  здригнувся,
І  знов  проли́лась  наша  кров,
Упир  єхидно  усміхнувся
І  далі  ще  вбивать  пішов.

Пішов  отримать  насолоду,
Бо  визволяє  від  життя.
Та  буде  мати  «нагороду»
Непотріб  той,  оте  сміття.

За  це  роздасть  упир  медалі,
Й  хероєм  стане  для  руsні,
Бо  йде  вбивать  людей  в  підвалі…
Убивця  радий  цій  війні.

Так  холодно  людей  вбиває,
Розвагу  він  таку  знайшов,
Та  ще  й  домівки  спопеляє…
Чому́  він  са́ме  нас  знайшов?

Лунають  постріли…  лунають…
Раschиst  вбиває  всіх  підряд…
Розпла́ти  су́рми  їм  загра́ють
За  український  тілопад.

28.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

БАЖАННЯ УКРАЇНЦІВ

(На  мелодію  української  народної  пісні  «ПРИЙМАЧЕНЬКО»)


Ми,  гостинні  українці,
Все  життю  раділи,
Доки  клятії  ординці
Війни  не  схотіли.

Так  потвора  ця  ординська
Спокій  в  нас  забрала,
Клята  душа  сатанинська
Мир  наш  зруйнувала.

Щоб  ті  орки  поздихали,
А  танки  згоріли,
Щоб  на  нас  не  наступили,
Щоб  ми  не  терпіли.

Щоби  їхні  гвинтокрили
Більше  не  злітали,
Щоб  на  неньку-  Україну
Бомби  не  скида́ли.

Щоб  роса  на  нашу  землю
Ли́лась  замість  крові,
Щоби  нам  не  зізнавався
Ворог  так  в  «любові».

Щоби  кров’ю  не  вмивались
Ми  і  наші  діти,
Щоби  нам  не  доводи́лось  
В  сховищах  сидіти.[url=""][url=""][url=""][/url][/url][/url]

Щоби  наші  збройні  сили
Не  в  окопах  спали,
Щоби  вражі  кулі  за́вжди
Всіх  їх  обминали.

Щоб  над  нами  простягнулось
Знову  мирне  небо,
ПЕРЕМОГОЮ  всміхнулось  –  
Нам  війни  не  треба!

22.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

НЕ ЗАХОВАТИСЬ

І  байрактари,  й  джавеліни,
Ракети,  гаубиці  і  міни,
І  гради,  й  смерчі,  й  кулемети,
І  сонцепіки,  й  міномети.

І  літаки,  і  гвинтокрили
Біди  страшної  натворили.
Скидають  бомби  і  ракети…
Щоб  в  них  були́  останні  злети!

Все  накривають  в  нас  щоразу,
Це  –  згідно  ірода  наказу.
Все  зрівнюють  і  вирви  роблять,
Що  в  нас  було́  –  потво́ри  гро́блять.

Постійно  чуємо  тривогу,
Взяли́  ординці  нас  в  облогу,
Орда  ракети  випускає,
Людські́  будівлі  спопеляє.

А  від  ударів  гинуть  люди,
Й  це  так  щодня  й,  на  жаль,  усюди.
Усюди  рвуться  ще  й  снаряди,
Страшні  бувають  градопади.

Від  них  ніде́  не  заховатись,
Прийшлося  кров’ю  нам  вмиватись.
Усі  ми  молимося  Богу,
Щоб  дав  нам  МИР  і  ПЕРЕМОГУ.

22.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ

Вбиває  не́люд  навіть  немовлят,
Жорстоко,  по-звіря́чому  вбиває.
Щомиті  сипле,  та  не  снігопад  –  
Це  ірод  кулепадом  накриває.

І  плач,  і  зойк,  і  сто́гін  чути  скрізь,
І  ллється  кров,  і  голос  затихає,
Уже  набра́лись  цілі  ріки  сліз,
Бо  від  життя  ординець  визволяє.

Яку  ж  загрозу  не́сло  немовля?
Чому́  той  кат  поці́лився  у  нього?
Чому́  така  жорсткість  в  моskаля?
Невже  в  душі́  у  них  нема  святого?

Чому́  ті  вбивці  горе  нам  несуть
Й  хизу́ються,  що  діють  в  Україні?
Могили  через  них  у  нас  ростуть…
Потвори,  наче  ку́бла  ті  зміїні.

Рука  підня́лась  в  них  на  немовлят,
Яким  Госпо́дь  вдихнув  життя  і  ду́шу,
Зживають  з  світу  наших  Янголят,
Вбивають,  наче  іграшок  із  плюшу.

Вбивають  їх,  але  не  вб’ють  любов,
Не  вб’ють  любов  до  неньки-України,
Ми  ллємо  сльо́зи  й  проливаєм  кров,
Могили  скрізь,  і  згарища,  й  руїни.

20.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_немовля
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022

МЕДИКАМ ВИГОДСЬКОЇ ЛІКАРНІ

Де  сонце  промінь  з-за  гори́  кида́є
Й  дзвенить  стрімка  красунечка  Свіча,
Там  Вигода  лікарню  сво́ю  має,
Й  для  хворих  віднайшла  свого́  ключа.

В  халатах  білих  А́нгели  в  ній  хо́дять,
Тепло́  душі́  всім  хворим  віддають,
Надії  промінь  з  препаратом  вводять,
Ще  й  віри  на  все  добре  додаю́ть.

Працюють  в  ній  всі  медики  від  Бога,
В  них  –  професійність,  досвід  і  душа́,
Немов  додому,  втоптана  доро́га,
Їх  відданість  роботі  не  лиша́.

Досвідчене  медичне  керівництво,
З  великим  серцем  чуйний  персонал,
Чудові  всі  вузькі  спеціалісти  –  
В  хворобі  бачать  й  мі́зерний  сигнал.

 І  в  свято  професійне  на  роботі,
З  усмі́шкою  всіх  хворих  зустріча́,
Про  кожного  вони  завжди́  в  турботі,
А  в  них  бува  –  старенькі  й  дитинча.

Хай  повсякча́с  Госпо́дь  їм  помагає,
Й  надалі  люди  вдячні  будуть  їм,
Хай  Вигодська  лікарня  процвітає,
Й  на  висоті  хай  буде    все  й  у  всім!

17.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_медики_Вигода  
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть  Україну  не  в  теплих  краях,
Де  вража  орда  не  стріляє.
Любіть  її  тут,  де  скрізь  згарища  й  страх,
Де  не́чисть  усе  спопеляє.

Любіть  Україну  на  рідній  землі́
В  молитві  й  з  благанням  до  Бога.
Любіть,  де  в  обло́гу  взяли́  москалі
Й  лунає  щоразу  тривога.

Любіть  Україну  у  ріднім  краю́
Із  хлібом  в  руці  і  водою,
Де  гинуть  герої  за  неньку  в  бою́,
В  борні́  зі  страшною  ордою.

Любіть  Україну,  душею  любіть,
У  серці  її  зберігайте!
Не  в  чарці  горілки  її  ви  любіть,
Й  світлин  на  ганьбу  не  скидайте.

Любіть  Україну  не  десь  на  словах,
Любіть  не  в  чужи́ні,  а  й  вдома!
Не  з  ку́хлями  пива  у  сво́їх  руках,
Й  не  ски́гліть,  що  в  вас  вже  є  втома.

Любіть  Україну  не  шопінгом  там
Й  світлини  такі  не  скидайте.
За  біженські  гроші  –  ганьба  вам  і  срам!
На  неньку  цей  бруд  не  кида́йте!

Любіть  Україну,  всім  серцем  любіть,
Бо  кров  українська  в  вас  в  жилах,
Але  за  кордоном  її  не  ганьбіть,
Бо  наші  герої  в  могилах!

14.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022

НАДІЙШЛИ ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Надійшли  Зелені  свята-
Замаєна  кожна  хата:
В  когось  липа,  явір,  ясен,
Очерет  –  в  цей  день  прекрасен.

Всі  домівки  зеленіють-
Шанувати  свята  вміють.
Дотримують  всіх  традицій-
Замаєні  і  полиці.

Зелені  свята  раз  у  рік-
Знає  жінка  й  чоловік.
Йдуть  до  церкви  шану  дати,
Свята  три  дні  святкувати.

В  кожній  хаті  у  селі
Все  у  зелені  в  дворі.
Так  вже  йде  впродовж  віків:
Славить  свято,  хто  хотів.

В  цю  недільну  літню  днину
Бачим  в  зелені  й  пташину,
Адже  то  велика  втіха.
В  селі  в  зелені  і  стріха.

Люди  радо  йдуть  до  храму:
Бачим  діток,  бачим  маму.
Прославляти  Святу  Трійцю  
Дано    кожному  вкраїнцю.

16.06.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Трійця_Зеленісвята
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022

БУЛО Б ТОБІ СЬОГОДНІ ШІСТДЕСЯТ

(Світлій  пам’яті  сусіда  Михайла  Данилишина)

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Та  ти  пішов  у  засвіти,  сусіде,
Я  вірю  –  не  хотів  ти  помирать…
І  сонце  більше  вже  тобі  не  зі́йде.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Лиш  трішки  ти  ступив  за  пів  століття,
Не  зможеш  більше  пісню  заспівать,
І  не  пізнав,  на  жаль,  ти  довголіття.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
І  птахом  ти  у  засвіти  полинув,
Та  ще  й  жнива  не  встиг  ти  розпочать
І  ліг  так  рано  вже  у  домовину.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Та  більше  ти  не  станеш  на  порозі,
Ні  з  ким  із  нас  не  будеш  розмовлять,
Бо  вже  твоя  душа  у  рай  в  дорозі.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Але  життя  так  рано  обірва́лось,
Ніхто  не  вийде  вже  тебе  стрічать,
Розпуки  й  болю  рідним  лиш  дода́лось.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Але  твоя́  свіча  вже  догоріла,
Пішов  за  обрій  в  Вічність  спочивать,
Бо  чорна  пта́ха  в  сад  твій  залетіла.

09.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_роки_життя_вічність_потойбіччя.
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022