| Сторінки (6/580): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, ВСЕ БУДУТЬ УКРАЇНЦІ
Все буде Україна,
Все будуть українці,
Все буде солов’їна
І згинуть всі ординці.
Все буде Незалежна,
Все буде в нас Соборна,
Любов наша безмежна
І ненька неповторна.
Все буде Україна,
Що житиме во славі,
Воскресне із руїнів,
І буде МИР в державі.
Все буде Україна,
Заквітчана в калину,
Мине лиха́ година
Країноньку-перлину.
Все буде Україна,
Запахне чебрецями
Квітуча намистина,
Й Всевишній буде з нами.
Все буде Україна,
І хліб заколоси́ться,
Й ми станем на коліна
Лиш Богу помоли́ться.
02.05.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ЧЕРНИЦЬКОГО
Вже рік минув, як ти пішов від нас,
Не встигли огляну́тися й збагнути,
Так непомітно збіг для нас той час,
Не зможемо тебе ми більш почути.
У засвітах уже ти цілий рік,
Та в спогадах у нас ти і по нині,
Ти був чудовий батько й чоловік,
Тебе не вистачатиме родині.
Ти Ангелом для рідних із Небес,
Зали́шишся наза́вжди в рідних в серці,
І змолено за тебе безліч мес,
Для тебе звідти не відчинять дверці.
Тебе не вистачає тут, повір,
Вже цілий рік ти там, у потойбіччі,
Ніколи більше не зайде́ш у двір,
Не глянеш вже ніко́му ти у вічі.
Твоя́ свіча вже рік, як не горить,
І запали́ть ніхто її не зможе,
Не зможеш більше з нами говори́ть,
Тепер у потойбіччі тво́є ложе.
Вже рік ти спиш, Сергію, вічним сном,
І лиш у снах до рідних ти приходиш,
Твої́ сліди не стануть бур’яном,
Хоч по землі́ ти більше вже не ходиш.
04.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ
В нас знову плач, а мав лунати сміх,
Потвори б’ють ракетами усюди,
Не знають ці ординці слова ГРІХ,
Щоразу гинуть в нас цивільні люди.
Ось знову у тривозі наша ніч…
Страшна, тривожна, в ко́гось – і остання,
І хтось вже не відкриє більше віч,
Бо відбуло́сь з життям в цю ніч прощання.
Орда з руsні до Умані зайшла,
Й Дніпро ця гниль й на цей раз не минула,
Будинки житлові вона знайшла,
Ракетою й тепер не промахнула.
Атака й на столицю в нас була,
Й Українка влучання теж зазнала,
Виймають з-під завалів тих тіла…
Життя вкраїнцям нечисть обірвала.
І Київщина, й Умань, і Дніпро…
І слів бракує все це описати…
Потвори, нечисть і гниле нутро,
Що здатне від життя усіх звільняти.
Й Чернігівщину ворог обстріляв,
Горять будинки й знову гинуть люди,
Ракетного удару й тут завдав…
Потвори ті сягають нас усюди.
Орда життя забрала уночі,
І знову серед них невинні діти,
Бо чорний демон всівся на плечі́,
І смерть в домівці довело́сь зустріти.
Жалобну хустку зняти не дають,
Стають мішенню і будинки й люди,
Ударів нам ординці завдають…
Коли вже спокій в Україні буде?
28.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
ВЖЕ ТРИДЦЯТЬ СІМ…
(37-ій річниці Чорнобильської катастрофи )
Вже тридцять сім, та пам’ять не згасає,
Відлуння й по сьогодні всюди йде,
Минулого в Чорнобиля немає,
В минуле він від нас не відійде́.
Вже тридцять сім, але болить і нині
Той ранок двадцять шостого, що був,
Вже тридцять сім ті свідки в домовині…
Багато хто тоді його відчув.
Вже тридцять сім відлуння дзвонів чути,
Ті дзвони будуть чути ще віки,
Той день і рік не зможемо забути,
Бо багатьом він дався у знаки́.
Вже тридцять сім. Страшний квітневий ранок…
Сповіщення, сирени і вогонь,
Цей атомний жахаючий світанок…
Щоб повторилось – Господи, боронь!
Вже тридцять сім… АЕС, Чорнобиль, атом,
І диму стовп, й палаючий уран,
Найбільша катастрофа – треба знати,
Жахливий з радіацією чан.
Вже тридцять сім про це ми пам’ятаєм,
Та очевидців нам не поверну́ть,
Від катастрофи наслідки ми має…
Ніко́ли це не зможемо забуть.
26.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ
Вже тридцять шість, а наче вчора бу́ло,
Вже тридцять шість, як сталася біда,
Як людство про трагедію почуло,
Від неї і сьогодні світ рида.
Тоді весна буяла, як ніко́ли,
Усюди зеленіло все й цвіло́,
Нектар збирали у садочках бджоли…
В реакторі горіло і гуло́.
В повітрі дим стовпом здіймався вго́ру,
І язики лизали небеса,
Прийшла біда у ту весняну по́ру,
Що в пам’яті й сьогодні не згаса.
Гудок гудів і дзвін лунав усюди,
Роздався він у ту тривожну ніч,
Й на станції там гинули вже люди,
І йшла загроза звідти навсібіч.
Той дзвін лунав, та радість не прино́сив,
Він про біду усім нам сповіщав,
Дзвенить в вухах у кожного і досі,
Трагедію він в со́бі всю вміщав.
Вже тридцять шість про це ми пам’ятаєм,
Низьки́й уклін, хто там віддав життя,
Із пам’яті той день ми не стираєм,
Й сьогодні чуєм дзвонів тих биття.
26.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
ЩЕ НЕ ОСІНЬ
Ще не осінь, ще не осінь у садку,
Ще не осінь, ще не осінь у танку,
Ще не осінь і кохати саме час,
Ще не осінь доторкнулася до нас.
Ще не осінь, ще не осінь у садку,
Ще не осінь, ще не осінь на містку,
Ще не осінь, ще не осінь надійшла,
Ще не осінь, ще не осінь нас знайшла.
Ще не осінь, ще не осінь в сад прийшла,
Ще не осінь, ще не осінь нас знайшла,
Ще не осінь, ще не осінь в цій порі –
Це кохання тільки лине на крилі.
Ще не осінь, ще не осінь – так і знай,
І коханню свому серце відкривай,
Ще не осінь, ще не осінь ти повір,
Ще не осінь у сузір’ї наших зір.
Ще не осінь, ще не осінь золотить,
Ще не осінь на вітрилах вже летить,
Ще не осінь у обійми нас взяла́…
Трішки смутку й позолоти додала́.
Ще не осінь, ще не осінь обійма,
Ще не осінь, бо в душі буя весна,
Ще не осінь вийшла з нами на паркет,
Та додався у життя нови́й сюжет.
19.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
ЗАХИСТИ, ПРЕЧИСТА
Матінко Пречиста, про́шу тебе нині,
Поможи, рідненька, нашій Україні.
Хай за небокраєм сонечко сідає,
А не птах ворожий все до нас злітає.
Поможи, Пречиста, край наш захистити,
І свої́м Покровом нас усіх накрити,
Щоб вражина клята доступу не мала,
Від життя ніко́го з нас не визволяла.
Випроси в Ісуса захисту із Неба,
Нам опіка зараз, як ніко́ли треба,
Захисти солдатів всіх на полі бо́ю,
Щоб вони вціліли у бою́ з ордою.
Захисти, рідненька, захисти, благаю,
Молитви в надії я тобі складаю,
Бо той ворог клятий взявся убивати,
Увірвався ірод до нашої хати.
Увірвався ірод у домівку нашу…
Хай назад вертає у гнилую раschу.
Поможи нам, Діво. Ми в біді і горі,
Захисти Пречиста всіх нас від недолі.
Поможи позбутись тих катів, благаю,
Які так безжально нарід наш вбивають.
Нас накрий, я молю, Омофором Діво,
Щоб зажи́ли знову ми усі щасливо.
18.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
А Я У ЛІТО ПЕРЕЙДУ́
– А я у літо перейду́, –
Весна сказала без вагання, –
Й від вас ніку́ди не піду́…
Це вам таке моє́ зізнання.
А я у літо перейду́
Й продовжу дальше квітувати,
Туди доріжку віднайду́
Й надалі буду всіх втішати.
А я у літо перейду́
І буду зеленню буяти,
Зупи́нюсь трішечки в саду́,
Щоб добре все порозглядати.
А я у літо перейду́,
Кружляти буду у таночку,
В шовко́ві тра́ви упаду́,
Й зберу́ я стрази для віночка.
А я у літо перейду́,
Весняний спів лунати буде,
До квітів в лузі припаду́ –
На них перлини з росів всюди.
А я у літо перейду́,
Не хочу йти я у минуле,
І по стежинах скрізь пройду́,
Які в смарагдах потонули.
24.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
ВЕРВИЧКА, ЩО КРОВ’Ю НАЛИЛА́СЬ
Ось вервичка, що кров’ю налила́сь
Десь перед тим, коли орда ввірва́лась,
Десь перед тим, як всіх вбивать взяла́сь,
То на зернятках крівця показалась.
Це що таке? До чо́го б це воно?
Як розгадати цюю таємницю?
Немов її вмокнули у вино…
Вино і кров – як добре придиви́ться.
І нитка заплямована у кров,
Десь менше крові є на ній, десь – більше…
Невже це знак, що час страшний прийшов,
Й подекуди ставати буде гірше?
Невже Госпо́дь нам знак такий подав?
Невже так довго цій війні тривати?
Чи може цим від чо́гось вберігав,
А ми не знаєм як це трактувати?
Так по зернятках крівця розтеклась,
На багатьох… на більшій бо частині.
Так Україна кров’ю залила́сь,
Брудна війна у рідній Україні.
Ось вервичка. Вона, немов жива,
І ті зерня́тка, наче промовляють.
Вино і кров, і вервичка, й дива́,
Що щось віщують й так застерігають.
22.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
ЛЮДИНА ТИ?
( Кожному ординцеві )
–- Людина ти? Та буть цього́ не може!
А що ж людське́ в собі́ ти віднайшов?
Дивлю́ся – то нічо́го і не схоже.
Мене вбивать в мою́ домівку йшов!
В людини є душа, і мізки, й розум,
Є серце, совість і здоровий глузд.
Людина не несе́ кому́сь загрозу,
Й не накида петлі́ й всіляких вузд.
Людина ти? Це лиш людська́ подоба,
Потвора ти, і не́люд, й сатана,
В тобі́ лиш звірство і страшенна злоба,
Що нищить все прекрасне й розтина.
Уявлення людини ти не маєш!
Чи може знаєш ти ціну життя?
Ти лиш катуєш, нищиш, убиваєш…
Це все нотується й не пі́де в забуття.
Хіба людина йде кого́сь вбивати?
Хіба людина спричиняє біль?
Чи здатна горе ко́мусь завдавати,
Ввірвавшись в інший край хтозна звідкіль?
Зробивши все це – кажеш що людина?
Немає й слова, ким ти дійсно є!
Прийде́ лиха за скоєне година
Й за скоєне отримаєш своє́!
Людина? Та це зовсім не про тебе!
Хіба що про людину ти лиш чув.
Людиною прийти у світ цей треба,
Щоб все життя на цій посаді був!
22.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
А БУВ ЦЕ СОН
Бажання у обіймах опинитись,
Відчути трепет се́рця і душі́,
У вічі із любов’ю подивитись,
Щоб дзенькнули в ту мить в замках ключі.
А був це сон. Вві сні було́ так мило,
Мене до себе ніжно пригорнув,
Неначе щось замки́ усі відкрило,
Й бажання ти на відстані відчув.
Твій милий погляд, очі, мов озе́ра,
Душевної криниці глибина,
В обіймах я… та бажана Венера…
Сную́ть думки́ і пристрасть поглина.
Тремтіння тіл, бажання і обі́йми,
Бриніли стру́ни мило, в унісон,
Ще мить якась і шаль вже вітер зді́йме…
Але це був… Це був красивий сон.
Ті відчуття мене не покидають,
Хотілось би в житті це все відчуть,
Це почуття, які душі́ торкають,
Й мене в полон затягують, беру́ть.
У них стаю я бранкою кохання,
Немов в тенетах опинилась я,
Прости мене за щире це зізнання…
Увага дорога́ мені твоя́.
Надії на реальність не втрачаю,
Леліяти я буду це в думках,
Не поряд ти… тебе я відчуваю…
Пробач за всю відвертість у віршах.
21.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
НИЗЬКИЙ УКЛІН, ПОВАГА Й ШАНА
Низький уклін й повага й шана,
В душі́ та серці навіки́,
Нестерпний біль, суцільна рана,
Могили, свічі та вінки.
Словами біль не передати,
Не описать його пером,
Героїв маєм пам’ятати –
Вони заснули вічним сном.
За неньку голови складають,
Ідуть із ворогом на прю,
Вкраїну рідну захищають,
З гори́ це видно й Кобзарю.
Вертають з фронту в домовинах,
Німіють ріднії щодня,
Втрачає доню хтось, хтось – сина,
Їх позбавля життя руsня.
Чорніє вдома мати з горя,
В сльозах питаючи: «Чому́?
Чому спіткала ця недоля?
Коли прийде́ кінець цьому́?»
Щодня поповнюються списки,
Героям всім низьки́й уклін,
А ПЕРЕМОГА наша близько,
Воскресне ненька із руїн.
Та не воскреснуть лиш герої,
Ніхто не встане з домовин,
Ворожі зібрано набої…
Біль не забере й часу плин.
19.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
БОЇ ЗА БАХМУТ
( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )
Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Чорніє спа́лена земля.
До бо́ю ворог все стає,
Страшних ударів завдає.
Не будуть хлопці відступать,
Бо взя́лись неньку захищать.
Жорстокі точаться бої́,
І не шумлять давно гаї́,
А ворог нищить все підряд,
То ж скрізь рясніє тілопад.
Давно вже привид з міста став,
Бо кри́ла ворог розпластав,
Там ллється крівця, як вода,
В нас – горе ,й біль, й страшна біда.
За спокій молимось усі,
Щоб забуяло все в красі,
Щоб ворог щез, немов роса,
Й війни́ скінчилася гроза.
Йдуть за Бахму́т бої щодня,
Вбивати взя́лася руsня.
Госпо́дь поможе їх здолать,
Й життя героям зберігать.
19.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
МОЖЛИВЕ СТАЄ НЕМОЖЛИВИМ
Можливе стає неможливим,
А іноді й десь навпаки,
Додолу спадає, мов зливи,
Щезають дороги й стежки́.
Можливе стає неможливим,
Нічо́го не вдіяти з цим,
Буває щось дуже важливим,
Й його не зрівняти ні з чим.
Можливе стає неможливим,
Хоч цьо́го не хочемо ми,
Лукавим стає і фальшивим,
І чується подих пітьми́.
Можливе стає неможливим,
Зненацька буває стає,
Це часто бува особливим,
І смутку воно додає.
Можливе стає неможливим,
Чому́ ж бо трапляється так?
Чи може життя є грайливим
І це перед чимось є знак.
Можливе стає неможливим,
Й безсилим стаєш перед ним,
Та крок має бути сміливим,
Бо нас не зламати нічим.
27.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК
Якось вітер-ґвалтівник
Ґвалтувати взявся,
Але потім думка – смик,
Й в любові зізнався.
Цілувати заходивсь,
І став обіймати,
Він до мене притуливсь
Й щось почав шептати.
Думав – буду я радіть,
Мило усміхнуся,
Бо спустився з верховіть
Й в нього загорнуся.
Не отримав, що хотів,
Дала я відмову,
Розізлився, полетів
Й повернувся знову.
Я його – не він мене,
Моя перемога.
Він не ляже й не засне –
Місія розлога.
Ґвалтувати все він звик,
Іноді й зненацька.
Це ж не красень-чарівник,
Втіха чудернацька.
Рада була би йому
В спеку, не в морози,
Тих обіймів не прийму
До цвітінь мімози.
Як мімоза зацвіте,
Сонечко пригріє,
Набере він знов розбіг
Й з радістю повіє.
Як зійде усюди сніг,
Морозів не буде,
Він відкриє декольте
Й загляне усюди.
Нагадає він й тоді,
Що я не скорилась,
Й буде брать в обійми ті,
Від яких відбилась.
23.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА
Христос воскрес – воскресне й Україна,
Зійде́ на нас Господня благодать,
Звучатиме все мова солов’їна,
Ми будем ПЕРЕМОГУ наближать.
З страшних руїн Вкраїнонька воскресне,
Очиститься від ворога вона,
І горе, мов навесні крига, скресне,
Закі́нчиться жорстока ця війна.
І знову забуяє, як раніше,
Розквітне наша ненька назавжди́,
Благаєм, щоб це сталось чимскоріше,
Щоб більш не куштувати нам біди́.
І щезне вся орда з землі́ святої,
Ми неньку відбудуємо усі,
Лани пшениці будуть золотої,
Буятиме в усій свої́й красі.
Тернистий шлях проходить наша ненька,
Хрести війни́ несе роки́ вона,
І кров’ю обливається серденько,
Бо спалює її страшна війна.
Христос воскрес – воскресне й Україна,
Її Госпо́дь поможе воскреси́ть,
Відновимо зруйнованії сті́ни,
І буде НЕЗАЛЕЖНА вічно жить!
17.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
ХАЙ ПІДКОРЯТЬСЯ ВЕРШИНИ
( Заслуженому художнику України Володимиру Бабієнку присвячується )
Хай творчі вершини підко́ряться всі,
Щоб кожну зумів покорити,
Бажання й думки́ щоб купались в красі,
На радість шедеври творити.
Щоб кожну із них ти сягнув у житті,
І сходження ле́гкими бу́ли,
Аби перепон не було́ на путі,
Й творінням сердець щоб торкнули.
І смак насолоди від цьо́го щоб був,
Думки́, щоб летіли у далі,
Мети, до якої ти йшов, щоб сягнув,
Творив щоб в душевнім запа́лі.
Поло́тна щоб пензлем щоразу торкав,
Шедеври душа щоб творила,
І лаври свої аби всі ти збирав,
Хай мрії народжують крила.
На крилах злітати щоб міг до висот,
Картини душею писати,
Небачених ро́змах сягав щоб широт,
Й все вище вдавалось злітати.
Хай творчі вершини підко́ряться всі,
Творінням душа хай радіє,
В любові купається, наче в росі,
А думка бажання хай сіє.
15.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
СЕРЦЯ, ЗІГРІТІ В БЛІНДАЖАХ
Серця́, зігріті в бліндажах,
Зігріті нашою любов’ю,
І люта не́нависть в очах,
Й бувають часто вмиті кров’ю.
В серцях пала палка́ любов
До України і народу,
То й на війну тому́ пішов,
Аби позбутись то́го зброду,
На фронті й пісня в них звучить,
І лине слово поетичне,
Так між боями відпочить
Для наших воїнів вже звичне.
Гітара, книжка і баян,
І, звісно, вервичка й молитва,
На ПЕРЕМОГУ тільки план…
На жаль, бува й остання битва.
Серця, зігріті в бліндажах,
В душі – любов до України,
Та очі бачать пекло й жах,
Й суцільні згарища й руїни.
А з бліндажу ідуть у бій,
Аби орда навік позбутись,
У кожного велика з мрій –
У ПЕРЕМОГУ огорнутись.
14.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
ПРОПАХЛА ПОРОХОМ
Пропахла ворогом вже шапка,
І комуфляж увесь пропах,
Тобі бува нестерпно важко,
Й не за́вжди спокій бачиш в снах.
Тобі несолодко буває,
Та ти за неньку у бою́,
І день, і ніч орда стріляє
Роками в нашому краю́.
А ти стоїш… стоїш, солдате,
Стоїш за нас і рідний край,
Пішов Вкраїну захищати…
Вона ж була́, неначе рай.
Нема споко́ю, рвуться міни,
З усіх боків стріля орда.
Із міст вже привиди й руїни,
Прийшла із ворогом біда.
Та ти стоїш і не здаєшся,
А відпочить ідеш в бліндаж,
І з нього далі в бій ти рвешся,
Орді ти неньку не віддаш.
Вже й шапка порохом пропахла,
І біль за край наш у очах.
Щоб ПЕРЕМОГА вже запахла.
Жага свободи – на руках.
14.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
ЗАКРИЙ ЩИТАМИ НАС, ВСЕВИШНІЙ
Всевишній, мо́лю, вбережи,
Закрий від ворога щитами,
Нам шлях безпечний покажи,
Благаю, зглянься Ти над нами.
Ми хочем жити, нас врятуй,
Бо ми не хочем помирати,
Змилосердися, нас почуй,
Не дай нас ворогу вбивати.
Багато нас, а він – один,
Один той не́люд так воює,
Диявол, ірод, вражий син
Вбиває нас, усе руйнує.
В підвалах ми, та б’ють й туди,
Гатя́ть ракетами усюди,
Без світла ми і без води́,
Та найстрашніше – гинуть люди.
Ми жити хочемо усі,
Щити свої́ подай нам, Боже,
Вже не вмиваємось в росі,
В підвалах часто наше ложе.
Всевишній, нас не залишай,
Будь з нами за́вжди і усюди,
Ворожу зброю відвертай,
Щоб нас не нищили паскуди.
15.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
ОЧИЩЕННЯ ВІД СМІТТЯ
Нехай Госпо́дь від нечисті очистить
Вкраїну-неньку в Чистий цей четвер,
Про ПЕРЕМОГУ кожен хай замислить,
Хай спокій запанує відтепер.
Нехай очистить все в нас від раschиsтів,
Щоб в нас земля очистилась від них,
Хай під Покров нас ві́зьме всіх Пречиста,
Щоб залп війни наза́вжди вже затих.
Хай і в повітрі духу їх не буде,
І на землі́ не буде їх слідів.
Хай буде чисто без орди усюди.
Аби Госпо́дь від нас потвор відвів.
Нехай Госпо́дь очистить ду́ші наші,
Щоб світло залишилося у них,
Нехай усе очистить Бог від раschі,
Щоб від орди не знали більше лих.
Щоб зрадників від їх думок очистив,
І провидіння щоб до них прийшло,
Щоб бруд свій не лишали в нас раschиsти,
А горе, щоб з ордою відійшло.
Щоб чистою зосталась Україна,
Щоб вимелось із неї все сміття,
Щоб не бруднилась мова солов’їна,
І світлим було наше майбуття.
13.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
БАЖАННЯ ОЧИЩЕННЯ
Як хочеться очи́стить Україну
Від не́чисті у Чистий цей четвер
І віднови́ть зруйнованії сті́ни,
Де ворог із лиця́ землі́ їх стер.
Як хочеться очи́стить землю нашу
Від бруду і раschиsтської орди́,
Налили горя й сліз велику чашу,
Завдали нам незнаної біди́.
Як хочеться очи́стить кожне місто
Від тих потво́р, які до нас прийшли,
Що мріяли парад зроби́ть врочи́сто,
І без параду на той світ пішли.
Як хочеться очи́стить наші се́ла
Від по́ганей, убивць і сатани,
Щоб Божа сила їх від нас відве́ла,
Щоб більше не прийшли і в наші сни.
Як хочеться очи́стить і повітря,
В якому за́пах кро́ві і смертей,
Та він не зникне навіть за століття,
Бо геноцид торкнувся нас, людей.
Як хочеться очи́стить Україну,
Лиш пам’ять не очистимо ніяк,
Заме́тем після о́рків і стежину,
Та ли́шишиться війни пекельний смак.
21.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
ЛЯГАЮТЬ ГЕРОЇ
Лягають герої, лягають щоднини,
Лягають у землю сирую вони,
Домівкою стали для них домовини,
Лягають у землю і до́ньки й сини.
Лягають герої і більше не встануть,
Їх визволив ворог усіх від життя,
Та вбивці усі пред судом Божим стануть,
В полеглих нема до життя вороття.
Лягають герої й піднятись не зможуть,
Не зможуть пройтися по рідній землі́,
Сумління ніякі раschиsтів не гложуть
За те, що лягає герой на «нулі».
Лягають герої, цей світ покидають,
І серце за ними у всіх нас болить,
За рідну Вкраїну у землю лягають,
Ні люди, ні Бог їм цього́ не простить.
Лягають герої, а мали стояти,
Не мали вони ще у за́світи йти,
Пішли на війну, щоби нас захищати
А звідти вертають вже в інші світи.
Лягають герої, в нас рана ятриться,
В одному з боїв обірвалось життя,
Раschиsтам ніколи таке не проститься,
Ніко́ли таке не піде́ в забуття.
12.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
ЗА БАХМУТ
Стоять герої за Бахму́т
І ні на крок не відступають,
До ПЕРЕМОГИ в них маршрут,
По ньому са́ме і ступають.
Стоять герої день і ніч
І просять всіх нас про молитву,
Вони стоять всі пліч-о-пліч,
Їм треба виграть кожну битву.
Їм треба ворога здолать,
І повернуть наші кордони,
Усі атаки відбивать
Й не полишити оборони.
З Бахму́та привид уже став,
А там колись цвіли троянди,
Та перед ворогом не впав,
І відступать нема команди.
Герої б’ються за Бахму́т,
За кожен клаптичок землиці,
Та й звідти в засвіти ідуть…
Ідуть туди не одиниці.
Стоять герої за Бахму́т,
Ціна за нього є висока,
Його врагу не віддадуть…
Ятриться рана в нас глибока.
11.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
ВВІ СНІ
Я руки зво́дила до неба,
Благала Господа вві сні,
В ту мить просила не за себе…
Скрізь звуки бу́ли голосні.
В бою́ я бачила солдатів,
Було́ вві сні, як наяву,
Стрільба продовжила лунати,
Мішень знайшла собі живу.
А далі – зарево усюди,
І знову вибухи гучні,
Кричали, бігли, мліли люди…
Поклажі в ко́гось з них ручні.
І знову постріли й сирена,
Здійма в повітрі всюди дим.
Це ж наші рідні всі терени
і не ходи́ть по них чужим.
І знову вибух, жах охо́пить,
На танках суне скрізь орда,
Все хоче нечесть ця захо́пить,
Все далі шириться біда.
Проснулась я, та піт холодний
Мене облив, тремтіла я.
Ми не забудем вчинок жодний
Катюги-вбивці-моsk@ля.
10.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Я ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ДЕНЬ, ЩО МИНАЄ
Я дякую, Боже, за день, що минає,
Хай Ангел усіх нас крильми́ обіймає,
Хай Діва Пречиста візьме́ під Покров,
Хай МИР запанує в країні в нас знов.
Я дякую, Боже, й прошу́ порятунку,
Щоб з кро́ві не було у нас візерунків,
А ворог щоб щез, щоб наза́вжди пішов,
Розваги такі, щоб у себе знайшов.
Щоб чистії ро́си на землю спадали,
З ворожої зброї щоб нас не вбивали,
Щоб більше не знали сигналів тривог,
Щоб ворог не вів з нами цей діалог.
Я дякую, Боже, і дякувать буду,
За долю щасливу для нашого люду,
За МИР, ПЕРЕМОГУ і землю без мін,
За те, що не буде у нас більше війн.
Я дякую, Боже, за всі твої ласки,
Й прошу́ аби ворог зазнав вже поразки,
Щоб клята орда відступила від нас,
Й настав ПЕРЕМОГИ для нас уже час.
Я дякую, Боже, за день, що минає,
Не знаю чи тихая нічка чекає,
То ж молю, щоб була спокійна вона
Й наза́вжди закі́нчилась клята війна.
04.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ
Наче в воду, ти дивився, великий пророче,
Клятий ворог моskовитий нас знищити хоче.
Сунуть далі в Україну ці́лою ордою,
Та наш нарід, духом сильний, став з ними до бою.
Ро́бить лихо лютий ворог із нашим народом,
Ненька вже заполонена тим раschиsтським збродом.
Терпить нарід наш знущання, ракетні атаки,
Не вгамуються потвори, вбивці-посіпаки.
Кожну мить у нас стріляють, нема супокою,
Стоїмо в борні запеклій з клятою ордою.
То ж надія в нас на Бога, що нам допоможе,
Щоб вступилось з України це сміття вороже.
Нам нелегко, наш Кобзарю, воїни все гинуть,
Наче цвіт, падуть на землю і на Небо линуть.
Ти із круч Дніпрових бачиш всю біду і лихо,
Дев’ять років нас вбивають, в нас давно не тихо.
Помолись за Україну на Небі, Шевченку,
Щоб Госпо́дь вберіг наш нарід й Україну-неньку.
Щоб лани широкополі знову колосились
І незламні українці нічи́м не журились.
10.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
НЕДІЛЕНЬКА ВЕРБОВА
Ось за тиждень уже Пасха,
Хай зійде́ Господня ласка,
Божа ласка хай зійде́ на нас усіх.
Хай задзвонять дзво́ни МИРУ,
За це Бога молим щиро,
ПЕРЕМОГИ шлях до нас щоб вже проліг.
Вже неділенька шуткова,
Квітне гілочка вербова,
Вона сили і здоров’я додає.
Ще й душі́ вона торкає,
Про Великдень сповіщає,
І освяченая гілка легко б’є.
Ніжні котитки вербові
Ми освячуєм в любові,
У надії ПЕРЕМОГУ щоб здобуть,
Щоб нам сонце усміхнулось,
Мирне небо простягнулось,
Що цвіт гине, щоб ніколи більш не чуть.
Вже за тиждень Пасха світла,
Україна щоб розквітла,
А верба біду щоб гнала геть від нас,
Щоб у МИРІ ми скупались
І без ворога зостались,
Аби чорний день назавжди вже погас.
Хай квітує Україна,
Лине мова солов’їна,
України без вербиченьки нема.
Світло темінь переможе,
Нам Всевишній допоможе
Й Божа ласка буде завжди з усіма.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
09.04.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
ЗГАСАЄ ДЕНЬ
Згасає день, згасає він щомиті,
У море вийшли вражі кораблі,
А ми любов’ю з’єднані й сповиті
До України, рідної землі.
Згасає день і вже не поверне́ться,
Йому не буде більше вороття,
А доля нам, вкраїнцям, усміхнеться
І квітами устелиться життя.
Пелю́стками троянд воно розквітне
І ворог нас не буде убивать.
А майбуття усім нам буде світле,
Вкраїна-ненька буде процвітать.
Розквітне наша ненька, забуяє,
Це молимо у Бога ми усі,
А поки що нас ворог убиває
І постріли лунають звідусіль.
В нас буде МИР і буде ПЕРЕМОГА,
Дорогу нам торує сам Госпо́дь,
Тяжкая доля, сльо́зи і тривога…
За воїнів до Бога ру́ки зводь.
Згасає день й цього́ не зупинити,
Та зупинити б кляту цю війну,
Щоб далі нам у МИРІ знову жити,
Здолати цьо́го вбивцю-сатану.
05.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ
Річниця. Краматорськ. Вокзал і люди,
Ракети, о́бстріл, крики і перон,
Трагедію ніхто цю не забуде,
За це потворам бу́де здих і скон.
Червоним став перон якоїсь миті,
Було́ влучання са́ме у вокзал,
Слізьми́ і кров’ю люди стали вмиті,
Смертельним був ракетний той удар.
Життя потвори людям обірвали,
Ніхто на це їм права не давав,
На потяг всі, щоб виїхать, чекали,
Але життя раschиsт у них забрав.
Перон, вокзал… тіла́ дітей й дорослих…
Трагедія, яку нам не забуть,
Здається, що перон той стогне й досі…
Від болю сльо́зи й нині в нас течуть.
Там іграшки, валізи і візочки,
Заповнений вокзал ущент людьми,
Не стало в когось сина, в когось – до́чки,
А сотні вмились кров’ю і слізьми́.
Річниця. Краматорськ. Одна з трагедій.
Німі тіла́…обірвані життя,
Лиш стогін й плач замість пісень й мелодій…
Таке не йде ніко́ли в забуття.
08.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ
Річниця. Краматорськ. Вокзал і люди,
Ракети, о́бстріл, крики і перон,
Трагедію ніхто цю не забуде,
За це потворам бу́де здих і скон.
Червоним став перон якоїсь миті,
Було́ влучання са́ме у вокзал,
Слізьми́ і кров’ю люди стали вмиті,
Смертельним був ракетний той удар.
Життя потвори людям обірвали,
Ніхто на це їм права не давав,
На потяг всі, щоб виїхать, чекали,
Але життя раschиsт у них забрав.
Перон, вокзал… тіла́ дітей й дорослих…
Трагедія, яку нам не забуть,
Здається, що перон той стогне й досі…
Від болю сльо́зи й нині в нас течуть.
Там іграшки, валізи і візочки,
Заповнений вокзал ущент людьми,
Не стало в когось сина, в когось – до́чки,
А сотні вмились кров’ю і слізьми́.
Річниця. Краматорськ. Одна з трагедій.
Німі тіла́…обірвані життя,
Лиш стогін й плач замість пісень й мелодій…
Таке не йде ніко́ли в забуття.
08.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ
Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.
Ру́ки, що виборюють свободу,
Ру́ки болю нашої землі́,
ПЕРЕМОГУ їм у нагороду,
А не піт кровавий на чолі.
Ру́ки, що виборюють свободу,
Їм би матір й рідних обіймать,
Це життя й коріння родоводу,
Що взяли́ся неньку захищать .
Ру́ки, що виборюють свободу,
Рана України вся на них,
Не дають до нас ординцям ходу,
В багатьох наза́вжди голос стих.
Ру́ки, що виборюють свободу,
Вік нам тії ру́ки на забуть,
Ру́ки, що позбутись хочуть зброду
Й нас, немов зіницю бережуть.
Ру́ки, що виборюють свободу,
Золото із ними не зрівнять,
Не зреклися нації і коду,
Їх, немов святиню, цілувать.
21.03.2023
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
ШАНС БІЛОЇ КРАЛІ
У Карпатах наших зимонька-зима,
Шуби поховали ми усі дарма́,
Й чоботи зимові нам прийшлось виймать,
Знову білу ковдру ними потоптать.
Квітень. Скоро Пасха. Але білий сніг
По усіх усюдах знову в нас проліг.
Квітоньки накрились білим килимо́м,
Хоч давно не спали вже зимовим сном.
У дуеті з вітром ле́гкий морозець
По Карпатах ходять знову навпростець.
Білая перина з легкістю лягла,
Все у білі шати знову одягла.
Зіроньки-сніжинки в легкому танку́,
Всі кущі й дерева в білім кожушку,
Тих сніжинок танець й музика зими́,
Де не кинеш оком – всюди килими́.
Милує це око, але ж квітень в нас,
Квітнути усьому підійшов вже час,
А тут біла ковдра кралечки зими́
Й помахи у танці білими крильми.
У моїх Карпатах кралечка зима,
Хоч уже прощалась з нами усіма.
В квітні повернулась, нам співа романс,
Скористала краля повернутись шанс.
07.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
КВІТНЕВА ЗИМА У КАРПАТАХ
Ось так зима в Карпати в квітні завітала,
Сантиметрів тридцять снігу там понатрясала.
Неймовірні краєвиди бачимо усюди,
З рукавів трясти сніжинки ще красуня буде.
Ми тепла́ у квітні хочем, щоби все буяло,
Щоб у зе́лені і квіті все вже потопало,
Щоб пташки́ пісні співали про сріблясті ро́си,
А береза і вербичка прикрашали ко́си.
Але матінка-природа зи́му повернула,
На Карпати мо́ї рідні чарами сипнула.
Побілила всі дерева, і поля, й хатини,
То ж зимова пісня в квітні у Карпатах лине.
Вітер музику там грає просто дивовижну
Про цю кралечку казкову, зиму білосніжну.
Ще й взяли́сь усі сніжинки мило вальсувати,
Щоб красивий білий ки́лим усюди зіткати.
Не боялася красуня в квітні завітати
І про себе білим танцем знову нагадати.
Наче краля гордовито пройшлася усюди,
Й тих відвідин нею в квітні ніхто не забуде.
Кілька днів так погостює, всіх порозважає,
А тоді лаштунки білі усі позбирає,
Бо тепло́ нам подарує сонечко привітне,
І тоді усе навколо з радістю розквітне.
06.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
МАНДРИ СТЕЖИНАМИ ЖИТТЯ
У мандри йду стежинами життя,
І кожна з них для мене особлива,
На них я бачу диво-вишиття,
Думок на них у мене сильна злива.
Вдивляюся у кожну зокрема,
На них мої́ життєві візерунки,
Вплітаються, мов стрічечки-тасьма
І ще якісь між ними є пакунки.
Стежини ті все далі десь ведуть,
Орнаменти утворюють незвичні,
Намисто з митей защораз плетуть,
Та й всі вони, на диво, фантастичні.
Стежини всі, неначе ті скарби,
Які в собі́ тримають таємницю,
Вони сплели́сь із радості й журби
Й самі́ ідуть в життєвую скарбницю.
Стежинами життя я дорожу,
Бо кожна особлива й неповторна,
У пам’яті усіх їх бережу,
Не змеле їх ніяка в світі жорна.
У мандри йду стежинами життя,
Цікаво так, хоч все знайоме й рідне,
Назад по них немає вороття,
І жодна з них у пам’яті не зблідне.
25.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
РОЗМИНУЛИСЬ В ЧАСІ МИ З ТОБОЮ
Розминулись в часі ми з тобою -
Виявилась надто молодою,
Та закоханість щоразу шепотіла,
Без упину з серцем гомоніла.
Я не знала, що мені робити,
Так непросто з почуттям цим жити…
Час зостався просто невблаганним,
Непідступним й навіть нездоланним.
Так хотілось в часі тім зустрітись,
Ніжністю твоєю, щоб зігрітись…
Лиш в думки́ змогла я оповитись,
В відстань часу з трепетом дивитись.
Ми з тобою в часі розминулись,
Фібрами душі́ ми доторкнулись,
А воно ж солодке і болюче
І бажання стрітися жагуче.
Виявилась надто молодою…
Й через відстань часу дорогою,
Скоротити відстань ми не в силі.
Я ще тут, а ти чому́сь на схилі.
Розминулись в часі ми з тобою,
Хоч ішли ми різною ходою,
А в душі бажання залишилось,
Почуттям ввійшло і народилось.
Та надії зовсім не втрачаю,
Всі думки про зустріч я плекаю,
Бо кохання справжнє не згасає...
Розминулись, та воно палає.
05.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
ДАВНО ТОБОЮ ЗАХВОРІВ
Давно тобою захворів
І це уже невиліковно,
Зробити легко це зумів…
Душі́ недуга, безумовно.
Давно тобою захворів,
Раптово так воно відбу́лось,
Я занедужав, я зомлів…
Це мить якась й мене торкну́лось.
Давно тобою захворів
Й немає ліків від недуги.
Невиліковно… зрозумів…
Дода́лось пристрасті і туги.
Давно тобою захворів,
Та не наважився сказати,
Не зміг знайти потрібних слів
Й не знаю де й які шукати.
Давно тобою захворів
І що робити з цим – не знаю,
В недузі довший час провів…
Від хворі ліки підбираю.
Давно тобою захворів…
Наза́вжди це… я відчуваю,
Тобі сказать про це хотів…
Заключень серця я чекаю.
Давно тобою захворів
І врятувать лиш ти зумієш,
Я це відчув, я зрозумів
Й нічо́го з цим уже не вдієш.
04.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
ТАМУЄ ПОДИХ, ЗУПИНЯЄ МИТЬ
Написано так з легкістю, так ніжно,
Підкреслено душі́ усю красу,
У фарби додало́ся білосніжну,
Яка вплела́сь прекрасно у косу́.
Ще й золото виблискує грайливо,
І перли примостилися на нім,
Все трепетно, так ніжно і звабливо
В портреті неймовірному оцім.
Так тонко все, немов душевні стру́ни,
Гармонія душі, краси і фарб,
Мов сховані десь там магічні руни,
Що відкривають весь мистецький скарб.
Тонка робота й дуже досконала,
Написана з любов’ю і теплом,
Душа раділа, як портрет писала,
Майстерно все поєднано разо́м.
Вуста і брови, й очі-намистини,
І погляд заворожує, п’янить,
Душа співа, той спів з портрета лине,
Тамує подих, зупиняє мить.
У погляді – душевная криниця,
Її скарби, і світло, й глибина,
А усмішка – чарує, пломениться,
Й думок вся незбагненність й далина.
Палітра фарб й душі́ струна таємна,
У ви́разі обличчя – всьо́го суть,
Харизма притаманна, невід’ємна…
Так треба ж бу́ло душу цю відчуть?
Немов живий, неначе промовляє,
Що світло випромінює й тепло́,
Душа, що пише, творить і співає…
Ще й шарму додає портрету тло.
Написано і пензлем і душею,
В нім зовнішня і внутрішня краса,
Що світиться яскравою зорею.
Таланти два, що творять чудеса.
03.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
Автор портрета - Заслужений художник України Володимир Бабієко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
НЕ ВІДБОЛІЛО
( Присвячено річниці звільнення Київщини від окупантів )
Не віриться… Та рік уже минув,
Минув вже рік, як КИЇВЩИНА вільна,
Як кожен з нас цю звісточку почув,
Та рана залишилася суцільна.
Ось друге квітня… радість у сльозах,
Та рана і сьогодні кровоточить:
У пам’яті те пекло, біль і страх…
Тягнувся час, неначе поторочі.
Звільнили нас. Низький за це уклін,
І серце України уціліло…
Жалобний дзво́нить і по нині дзвін…
Вже рік минув, та нас не відболіло.
Макарів, Бородянка та Ірпінь,
Іванків і Мотижин вмиті кров’ю,
І Ворзель, і Гостомель – чан терпінь…
Четвертування…стежка в безголов’ї.
І Стоянка, і Буча, та й Міщун…
Бої́ точились і людей вбивали,
Обірвану гору́ життєвих струн,
А інших ще й живцем десь закопали.
Був стогін, плач і… тиша навіки́,
Вже рік минув, та в пам’яті зостались,
Кровавої зостався плин ріки,
У муках із життям вони прощались.
Тортури, вбивства, низка катувань…
А скільки ще не знайдено – не знаєм,
Повисла віха над людьми знущань…
Вже рік минув, та все ми пам’ятаєм.
02.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
ЩЕ СКІЛЬКИ?
Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.
Ще скільки пта́шок в вирій полетить,
Та са́ме в той, з якого не вертають?
Чому́ війну нічо́го не приспить?
Журавлики в могилоньки лягають.
Ще скільки нам купатися в сльозах?
Ще скільки нам від вибухів здригатись?
Лишень війна і горе на вустах.
Над нами скільки будуть ще знущатись?
Ще скільки цвіту згине у бою́?
Могил ще скільки виросте, мов квітів,
Коли орди не буде в нас в краю́
Й не будуть гинути невинні діти?
Ще скільки вдів наро́дить ця війна
Й сиріт ще скільки з’явиться усюди?
Ще скільки карбувать нам імена?
Коли в нас МИР і спокій знову буде?
Коли захочуть нам допомогти
Брудну війну наза́вжди закінчи́ти?
Як нам життя й Вкраїну зберегти
Й ціну страшну за це щоб не платити?
01.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Чотириста, а наче сталось вчора,
Чотириста страшних запеклих днів,
Коли ввірвався вже сповна́ потвора,
Й тоді в нас розгорівсь страшенний гнів.
Ввірва́лися потвори в нашу хату,
До то́го – Кримом й Сходом був похід.
Ніко́ли не забудемо ту дату,
І від потвор страшний болючий слід.
Чотириста… число росте щоднини,
Чотириста – це пекла всюди в нас,
Та дев’ять років крівця наша плине,
Жалоби дзво́ни дзвонять раз у раз.
Та на число вкраїнці не зважають,
Бо ворог не дрімає і не спить,
Вкраїну-неньку мужньо захищають
Й благають Бога ворога спини́ть.
У сні страшному нам колись не снилось,
Що кров роками будем проливать,
Та наше людство в пеклі опинилось
Й взяло́сь себе й Вкраїну рятувать.
Чотириста ночей, і днів, і ранків,
Що терорист зміта з лиця землі…
Не лишиться у нас від них останків,
Наві́ки згинуть кляті моsk@лі.
30.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ
Звільнили Бучу та Ірпінь,
Вже рік минув, як це відбулось.
А скільки крові і терпінь...
Вже рік минув, та не забулось.
Катівень скільки і смертей,
Могили братські, руйнування,
Дівчат зґвалтованих й дітей,
У муках із життям прощання.
Нестерпні муки від катів,
І вижити не всім вдалося,
Відтятих ворогом голів...
А скільки зникло й не знайшлося...
Мороз, мурахи, стине кров
Від того, що орда вчинила.
Ще час розплати не прийшов
Й земля потвор ще не накрила.
Що пережили люди ті,
Які ховались у підвалах?
Це все не буде в забутті...
Руйнація, усе в завалах.
Вже рік минув, та біль не вщух,
Воно болить, бо це трагічно,
Смердить й по нині вражий дух,
Це в пам'яті тепер навічно.
31.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
ВЕРВИЧКА Й НАДІЯ
МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ
Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?
Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.
Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.
Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.
Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.
Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.
29.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
***
Тримаю вервичку в руках
І милитви шепчу я Богу,
Щоби війни забрав він жах
І дарував нам Перемогу.
Благаю Бога, щоб поміг
Русню прокляту подолати,
Щоби нарешті народ зміг
Спокійно жить й спокійно спати.
Аби пропав ворожий слід,
Щоб не росли війни могили
І щоби клятий той сусід
Більш воювати не мав сили.
Щоби Всевишній відвернув
Від нас ту нечисть препогану,
Щоби нас миром огорнув,
А Україні приніс славу.
Тримаю вервичку в руках,
Молюсь на кожній в ній зернині,
Щоб Бог забрав все горе й страх
Й зберіг життя кожній людині.
30.03.23 р.
©Стефанія Терпеливець, 2023
НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ
Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов’їна.
Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.
Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.
Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп’яття.
Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп’яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.
Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.
30.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ" )
Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов’їна.
Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.
Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.
Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп’яття.
Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп’яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.
Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.
30.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?
Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.
Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.
Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.
Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.
Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.
29.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Тебе я з пам’яті не стер,
І відштовхнути не вдало́ся…
То як же буть мені тепер?
В думках і серці ти є й досі.
Без тебе вчився я пожить,
Без тебе, наче, та… з тобою,
Не зміг тебе я відпусти́ть…
У боротьбі з сами́м собою.
Хотів тебе я відштовхнуть,
Наговорив багато всьо́го,
Хотів закреслить все, забуть,
Та, ма́буть, мало було цьо́го.
Альбом хотів перегорнуть,
Світлини всі повидаляти,
Та в серці й пам’яті живуть,
А їх непросто спопеляти.
Хотів без тебе, та не зміг,
Хоч ти – і біль, і насолода.
Пройти нам безліч ще доріг…
Завдав десь болю… дуже шко́да.
Тебе я в пам’яті зберіг
Й стирати більше я не стану,
Без тебе бути я не зміг,
Тобою жить не перестану.
27.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
А я себе знаходжу десь щодня,
Мої́ думки́ не сплять і не дрімають,
Дорогами не ходжу навмання,
І мрії, мов на хвилях пропливають.
Кудись мене заводять раз у раз,
Ведуть й туди, де я ще не бувала,
Вони ведуть, збігає з ними час,
Бажаннями думки́ я прикрашала.
Кудлатими бувають ті думки́,
У них зненацька можна й заблукати,
Життя гортають, наче сторінки́,
Й беру́ться їх уважно розглядати.
Знаходжу я себе на сторінка́х –
То о́брази святкові, то буденні,
Та нишпорю щоразу у думках,
Шукаю поміж ними достеменні.
Знаходжу я себе й в глухім куті,
А далі – бачу десь на п’єдесталі,
Каміння й квіти бачу на путі,
А кроки – і важкі, і дуже вдалі.
Та головне, що всі ті кроки є,
Я їх роблю́ і все кудись крокую,
Життя мені наснаги додає,
На місці я ніко́ли не тупцюю.
14.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Занурившись у спогади дитинства,
Згадавши кожну зі своїх стежин,
Пізнавши смак солодкий материнства,
Зустріла осінь й аромат жоржин.
Мов стрічку з кінофільму розглядаю,
Неначе кадри давнього кіно,
Й продовження у стрічці тій чекаю…
Моменти в ній, немов п’янке вино.
У них вдивляюсь, погляд зупиняю,
Різня́ться між собою вочевидь,
По декілька разів переглядаю,
І не було́ ніяких там провидь.
Всі спогади дитинства безтурботні,
Усі вони, немов калейдоскоп,
Але ж усі вони безповоротні,
Йде зміна їх й немає кадру «СТОП».
Ступивши в думках на всі стежини,
Торкаючись до кожного кутка,
Скотились по щоці моїй сльозини…
В минуле не збудовано містка.
Не всюди я хотіла б повернутись,
Не кожну я хотіла б знов пройти,
Та є і ті, яких не позабути,
Але назад не зведено мости.
26.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Мій край, де народилась й не живу,
Де сіяла я мальви з чебрецями,
Це край, куди лебідкою пливу,
Це край, де лиш зосталась хата мами.
Це край, якому рівних більш нема,
Де магія душі й тепла панує,
До нього прикипіла я сама,
Де згадка від недуг усіх лікує.
Це край, що мене манить звідусіль,
Який все заворожує й чарує,
Із ним я відчуваю щастя й біль,
Він спогади дитинства всі дарує.
Це край, який душею я люблю́,
Який навіки в серці оселився,
За нього я молитви всі молю́,
Це край, який росою й сонцем вмився.
Це край, де є криниця у саду,
З якої воду за́вжди набирала,
Стежина, по якій до хати йду,
Де мама на порозі зустрічала.
Цей край – моя колиска дорога́,
Дорожчий він за всі скарби у світі,
До нього все ступа моя́ нога,
Його теплом з дитинства ми зігріті.
Мій край, де з виноградної лози́,
Медо́ві виснуть ґрона винограду,
Де со́лодко і гірко від сльози́,
Куди думками лину по пораду.
Мій край, де народилась й не живу,
Який з любов’ю завше зустрічає,
Спадають ро́си-перли на траву,
І соловей пісні в саду співає.
Це край, де височіються церкви́,
Де золотом виблискують святині,
Любов’ю ти до нього все живи,
У ньому жити мові солов’їній.
Це край, неначе мама, дорогий,
Його лелію в серці я роками,
Для мене він і цінний і святий,
До нього лину завше я думками.
21.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Як музою хоч мить якусь побути?
Та й чи змогла б на творчість надихать?
Зненацька аромат п’янкий вдихнути,
При цьо́му подих десь затамувать.
Це мрії лиш… Реальністю не стануть…
А може й стануть…треба лиш чекать.
Думками зможу у глибінь десь кануть
І словом, що торкнає, описать.
Чи зможе слово струн твої́х торкнутись?
Якби ж відчути кожную із них…
Не хочеться із ними розминутись…
Щоб голос серця шепотів й не стих.
І до грудей в обіймах притулитись,
Відчути ніжне і міцне плече,
В очей безодні з радістю втопитись…
І мрія хай ніку́ди не втече.
Розкрий мені, благаю, таємницю
Чи музою твоєю можу стать?
Чи я пізнаю душу-чарівницю?
Чи зможу насолоду скуштувать?
Не кваплю я тебе, не підганяю,
А відповідь ти серцем сповісти.
Не гнівайся за сказане, благаю…
І за відвертість ти мене прости.
24.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Журавликом синок злетів у небо,
Курличе тужно в небі з вишини,
Не ве́рнеться, матусенько, до тебе,
Хіба що лиш прилине в тво́ї сни.
Не ве́рнеться, матусенько, ніко́ли,
Його не зможеш більше обійнять,
Не вийде на світанку з батьком в поле,
В сирій землі́ зостанеться лежать.
Не вийде більше вранці на подвір’я,
Босо́ніж не пройде́ться по росі,
Лиш з піднебесся скине сво́є пір’я,
Й скупаєте його в свої́й сльозі.
Лиш з піднебесся пір’ячко він скине,
У ньому буде ту́га і печаль,
Але в домівку більше не полине,
Його відліт поселить біль і жаль.
В домівку більш ніко́ли не полине,
Не заспіває пісню він дзвінку…
Курликання прощальне журавлине,
Й могила, що заквітчана в вінку.
Курликання прощальне журавлине
Наза́вжди в піднебесся полетів.
В сирій землі журавлик наш спочине…
А жити він… А жити він хотів.
22.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас панує МИР,
Раschиsти нашу неньку спопеляють,
Воює дев’ять років в нас упир.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – біду можна забуть,
Потво́ри, де лиш можуть, нас сягають,
Й смертельні нам салюти подають.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – отямилась орда,
Герої наші го́лови складають…
В нас горе, біль, і сльо́зи, і біда.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що спокій вже настав,
Убивці від життя нас визволяють,
Смертельні кри́ла вбивця розпластав.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не значить, що закінчилась війна,
Не значить, що в могили не лягають,
Не значить, що вступився сатана.
22.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
В нас плаче Ржищів, плаче Запоріжжя,
І Краматорськ, і Харків, І Херсон…
Не гори це, й не б’ють у їх підніжжя!
Й на жаль, це не страшний наснився сон.
Усюди плач, плач неньки-України…
І Суми, і Одеса, і Дніпро…
Стають щомиті згарища-руїни.
Чому́ в нас біль й не сіється добро?
У жодному кутку нема споко́ю,
Усюди кров, трагедія і біль,
Прийшов раschиsт із клятою війною,
Прийшла гнила смердюча раsch@цвіль.
Людей вбивають всюди щохвилини,
Удари завдають зі всіх усюд,
І згарища, й руїни, й крівця плине,
На кожнім кроці гине неньки люд.
За що ж потвора в нас людей вбиває?
За що він позбавляє їх життя?
Коли Госпо́дь за це їх покарає?
Коли зупи́нить кровопролиття?
Нема безпеки в жодному куточку,
Бо всюди доліта ракета й дрон,
Вдаряє й по дитячому садочку…
Коли ж прийде́ усім убивцям скон?
За що ж потвори чинять так із нами?
За що стирають нас з лиця землі́?
Цвинтарі повні доньками й синами…
Життя усіх лишають моsk@лі.
23.03.2023.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА
В мої́й Україні війна,
В мої́й Україні вбивають,
Воює раschиsт-сатана,
Та зрадники їх прославляють.
В мої́й Україні терор,
Вбивають людей у домівках,
Взяв зброю поет і актор –
І в засвітах в вічних мандрівках.
В мої́й Україні біда,
Та зрадник на ворога боці,
Скрізь мова ворожа… Ганьба!...
Звучить в нас на кожному кроці.
В мої́й Україні ллє кров,
Війна не вщухає ні миті,
Та в зрадників зрадна любов,
Раschизмом вони оповиті.
В мої́й Україні є біль,
І рана все більше ятриться,
Та сипле туди зрадник сіль,
Й за мову убивців гордиться.
В мої́й Україні війна
І мови держави цурають,
За неї висока ціна…
На мові орди розмовляють.
В мої́й Україні війна,
Ми чуєм ворожую мову,
Щоразу в нас звістка сумна,
Та всюди руsні мова знову.
В мо́їй Україні війна,
Та зрадник різниці не бачить,
Гордиться із мови-лайна,
Ціни йому мова не значить.
10.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьому пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Душею ви відчуйте наші бі́ди,
І світові про них ви голосіть,
Бо правду цю приховувати ні́де!
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Душею ви відчуйте наші біди
І світові про це ви голосіть,
Бо правду цю приховувати ніде!
19.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.
Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.
Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.
Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?
Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.
Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?
19.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
ВИТВИЦЬКИЙ КРАЙ
( Візитівка )
Витви́цький край – душі́ колиска,
А се́ла всі – це ОТГ,
Мов намистинок ці́ла ни́зка,
Все миле серцю й дороге.
Витви́цький край – сіл розмаїття,
Де лине пісня голосна,
Існує не одне століття
І квітне, наче та весна.
ПРИСПІВ
Витви́цький краю, краю наш –
Перлино Прикарпаття,
До тебе линуть звідусіль
В красу – твоє́ ошаття.
Витви́цький краю, краю наш,
Усі ми – тво́ї діти,
Які збагачують тебе,
За тебе щоб радіти.
Витви́цький край – перлина наша,
Що в Прикарпатті причаївсь,
Душі́ й краси в нім повна чаша,
Тепло́м сердець наших зігрівсь.
Витви́цький край, немов зага́дка,
Яка торкнулася сердець,
Про нього дуже давня згадка,
Яку розносить й вітерець.
ПРИСПІВ
Витви́цький край – це рік початок,
Які, мов стрічечки течуть.
Культуру ро́дить із зерняток,
Що наші люди бережуть.
Витви́цький край – століть колосся
Обрядів, звичаїв, пісень,
З споконвіків так повелося –
Традицій повен кожен день.
16.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ
А квіти під снігом були́ на пероні,
А інші зостались під снігом в саду́,
Та наші герої в ворожім полоні
Тортурів зазнали і бачать біду.
А квіти під снігом були́ на пероні,
Голівки схилили вони до землі́,
До неба тягнули пелю́стки-долоні,
Щоб їх не вбивала орда-моsk@лі.
А квіти під снігом були́ на пероні,
Вони оніміли, скував їх мороз,
Ще й ворог-ординець стояв на кордоні,
То ж маємо втрати і страх від загроз.
А квіти під снігом були́ на пероні,
Зігрітись хотіли, та бракло тепла́,
А кулі ворожі торкались до скроні,
І кров, як водиця, із рани текла.
А квіти під снігом були́ на пероні
І мовчки благали, щоб їх врятувать,
Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні,
Бо клятий ординець нас взявся вбить.
А квіти під снігом були́ на пероні,
Хоч мріяли квітнуть у наших садах…
Це го́лови склали синочки і доні,
Та житимуть вічно у наших серцях.
12.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Прости, якщо можеш, благаю,
Нелегко хрести із гріхами нести́,
То ж прощення тво́го чекаю.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Гріхи, мов каміння, збираю,
Стежками життя все доводиться йти,
Надію, що про́стиш, плекаю.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Не всюди свідомо грішила,
Благаю, гріхи всі мої́ відпусти,
Бо ними я світло закрила.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Життя в чагарі нас заводить,
Нелегко бува чагарями пройти,
І це до гріхів нас доводить.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
За кожен з гріхів свої́х каюсь,
Чому́сь до гріхів є усюди мости,
Минати я їх намагаюсь.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Доро́гу вкажи безгріховну,
Та строго, благаю, мене не суди,
Я душу очищу гріховну.
16.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ
Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми -пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!
Нема в ординців тих ракет,
Які би дух у нас вбивали,
Це ні для ко́го не секрет,
Та вбивці цьо́го не чекали.
Нема в ординців тих ракет,
Щоб нас у кут глухий загнали,
Для себе чорний в них пакет,
Щоб рештки всі запакували.
Нема в ординців тих ракет,
Щоб руки змусили підняти,
І не знайдеться в них тенет,
Щоб неньку з нами в пастку взяти.
Нема в ординців тих ракет,
Щоб ми сказали: «Ми здає́мось»,
Хоч ними роблять й рикошет,
Але парадом ми пройде́мось.
Нема в ординців тих ракет,
Аби незламність нашу вбили.
Собі зламають цим хребат,
А нас зламать – нема в них сили.
15.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
З по́ля бо́ю не всі повертають,
Повертають додому не всі,
Сво́ї го́лови там і складають
І вмиваються ж бо не в росі.
Клятий вбивця стріляє й стріляє,
Але краю стрільбі тій нема,
Він безжально наш нарід вбиває,
У напрузі роки вже трима.
Ні жалю́ в них нема, ні сумління,
Без різниці куди їм стрілять,
Нам дісталося горе й терпіння,
Ми ніза́що не хочем вмирать.
Гинуть воїни наші щоднини,
В домовинах вертають з війни́,
Голосіння і плач всюди лине…
Не вертають і до́ньки, й сини.
Не для ворога всіх їх ростили,
Не для то́го, щоб ворог вбивав…
Скільки цвіту лягло у могили…
Від життя їх ординець звільняв.
З по́ля бо́ю не всі повертають,
Хоч не їхали там помирать…
У сльоза́х всіх героїв стрічають,
Та слізьми́ з домовин не піднять.
02.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
ПОЧНУ СПОЧАТКУ
Ламали крила, та й не раз, а я літа́ла,
Збивали з ніг, щоб не пішла, та я вставала.
Мені кричали: «Не роби!», та я робила,
Душа боліла від образ – я не скигли́ла.
Шляхи старались перекрить – я обходи́ла,
Старались добре насоли́ть – все пережи́ла.
Старались пам’яті лиши́ть – я не забула,
Старались звуки приглушить, та все я чула.
Старались боляче робить, та все стерпіла,
Старались все в житті зламать – я жить зуміла.
«Не смій ти ворога прощать!», – та я прощала,
«Він не покається, ти знай!», – та я чекала.
Мені казали: «Не шукай!», – та я шукала,
«До серця близько не приймай!», – та я приймала.
«Любов усю не віддавай!», – я віддавала,
«В полові зе́рна не знайдеш!», – я вибирала.
«Очей на підлість всю закрий!», – я не зуміла,
Чекали, щоб мовчала я – не оніміла.
Терпіла біль і далі йшла, бо жить хотіла,
А страх охоплював мене – як лист тремтіла.
Старались кисень перекрить, та я вдихну́ла,
Повітря в груди я набрала і гайнула.
За біль казали наказать – не наказала,
Що Бог запла́тить всім за все я лиш чекала.
Зламати мріють і тепер, та я не дамся,
Казала і кажу́ гнилій душі: «Отямся…».
Усе в житті я віддаю у руки Богу
Й ніко́му ні у чім не перейшла дорогу.
Бувало всяке у житті – я не зламалась,
Душа топилась у сльозах, та я сміялась.
Збирала все по крихті я і по зернятку,
Щоб навіть всьо́му був кінець – почну спочатку!
06.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
БАТЬКО ІСТИНИ І ПРАВДИ
Батьком істини, правди і сили
Наш Шевченко завжди́ виступав.
Катували його і гнобили,
Та він віри й тоді не втрачав.
Батько духу і сильної волі…
Наш Шевченко таким са́ме є.
Та й він прагнув всім кращої долі,
І наш люд вже не спить – повстає.
Та́кож батьком борців всіх за волю
Наш Шевченко тоді ще постав.
І про злидні, кріпацтво й недолю
Він у творах своїх оспівав.
А ще й батьком любові до кра́ю
Наш Шевченко себе проявив.
Ані хвильки він часу не гаяв –
Все для нас він писав і творив.
Батьком волі й взірцем в своїй вірі
Був Шевченко, і є, і буде́.
Всі моли́тви його й наші щирі…
До нас доленька краща прийде́.
14.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Кріпацька неволя і доля важкая.
І тю́рми, засла́ння і каторга знов.
Була для Шевченка Вкраїна святая,
Ніко́ли не гасла до неї любов.
Знущання, побої, важкая робота,
І каторга, й біль, і окови важкі.
Не сон повноцінний, а й тільки дрімота,
Життя у засла́ннях й катюги лихі.
Жило́сь кріпакам дуже важко в неволі,
На долю жалітись лиш Богу могли.
І босі ходили, й в лахміттях, і голі,
Не всі дочекатися волі змогли.
А справити одіж не бу́ло в них змоги,
Це розкіш бу́ла для народу тоді.
Улітку ходили вони босоногі,
Серця́ у панів, наче кремінь, тверді.
Кріпацьку неволю, біль і знущання
Кобзар відчував на собі́ за життя,
А біль, що у серці – у ві́ршах зізна́ння.
Вкраїна для нього лишалась свята́.
Не зрікся він неньки, закутий в кайданах,
Любив Україну і в серці беріг,
Люби́ть не боявся, служивши у пана,
І шлях на спочинок додому проліг.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.
Мертвими кроками ходить війна…
Горе, і втрати, і сльо́зи,
Звістка приходить болюча й сумна
Поки бушують ті гро́зи.
Мертвими кроками ходить війна,
Все на шляху́ спопеляє,
Дуже висока постала ціна –
Всюди життя забирає.
Мертвими кроками ходить війна.
Як нам її зупинити?
Сила велика її й руйнівна,
Кров нам доводиться лити.
Мертвими кроками ходить війна,
Втіху забра́ла проклята.
Що нам зроби́ть, щоб скінчи́лась вона?
Гинуть сини-соколята.
Мертвими кроками ходить війна,
Віру вона не розтопче,
Радо її не стріча чужина́.
МИР нам дорогу протопче.
11.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.
А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.
А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я диви́ться.
Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю – ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.
Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.
То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.
11.09.2022
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.
У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»
Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.
Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов’їну.
Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.
Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.
Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!
10.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
«Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
«Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
Для них Україна, як квітка на плесі…
Такий собі вбивчий пускають «салют».
«Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
І Харків, й Херсон не минув сатана,
Полеглі спочинуть навіки во славі,
Розплату ординці відчують сповна.
«Вітають» пророка у древньому Львові,
«Цілують» ракетами мирних людей,
Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
Щодень додається калік і смертей.
«Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
Вітання гучні шле Шевченку орда,
Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
Велике в нас горе, велика біда.
«Вітають» поета по всій Україні,
Від болю реве сивий красень Дніпро,
Та нарід на впав пред врагом на коліні,
Хоч ріками ллється із тіл наших кров.
«Вітають» убивці вкраїнського сина,
Який все писав, як у воду дививсь,
В жалобі велика вкраїнська родина,
Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.
«Вітають» Тараса, убивчо вітають,
Здригають Карпати й Чернеча гора,
А сльози повори усі позбирають
І Божого суду настане пора.
09.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР
«Вітають» Шевченка потвори,
Повітряні цілі нам шлють,
Від них лиш смакуємо горе,
Та дух український не вб’ють.
«Вітають» Шевченка р@schиsти,
На неньку атакою йдуть,
Це – їхнє «вітання врочисте»,
Усюди ті вибухи чуть.
«Вітають» Шевченка, вітають,
Приліт за прильотом у нас,
«Салюти» в повітрі лунають,
Та дух наш незламний не згас.
«Вітають» Шевченка убивці,
Щоб він на Чернечій почув,
Життя забирають паршивці.
Убивця ввесь світ сколихнув.
«Вітають» Шевченка зі зброї,
Вітають пророка з ракет,
Йде стогін землиці святої,
Із вибухів склали букет.
«Вітають» Шевченка ординці –
Це все, на що здатні вони,
Не падають духом вкраїнці,
Які у обіймах війни́.
09.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Весняніймо, дівчата, щоднини,
У душі́ хай буяє весна,
Будьмо квітом для неньки-Вкраїни,
Хай закінчиться клята війна.
Весняніймо, дівчата, щомиті,
Нехай осінь прийде після ста,
І любов’ю ми будьмо сповиті,
Про прекрасне хай мовлять вуста.
Весняніймо, дівчата усюди,
Нам пасує усім весняніть,
ПЕРЕМОГУ Вкраїна здобуде,
Вона вирветься з пекла, з жахіть.
Весняніймо, дівчата, і квітнім,
І палітру краси оберім,
Ми й Вкраїна – найкращі у світі,
То ж любов’ю її огорнім.
Весняніймо, дівчата, хутчіше,
Відганяймо буянням орду,
То й прийде́ ПЕРЕМОГА скоріше.
Маймо віру у цьо́му тверду.
Весняніймо, дівчата і сяймо,
Потопаймо в буянні весни,
Наче квіти, усі розквітаймо,
Хай покине нас віха війни.
08.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Чи поєднує доля таланти
Й спонукає творити красу,
Де художник, поет, музиканти
Всі змальовують в творах росу?
На поло́тна чи ві́рші лягають?
Чи картини у ві́ршах звучать?
Чи мелодію теж відчувають?
Чи думки́, мов струмочки дзюрчать?
Чи на нотному стані та гама
Ожила й в піднебесся злетить?
В світ краси не зачинена брама,
А у ньому – душевна блакить.
Які о́брази бачаться ними?
Чи гармонія є поміж них?
Чи між струнами душ їх тонкими
Є сплетіння вібрацій тісних?
Вміло пензлем той стан передати,
Що рядками ляга на папір,
А ще й в музику все повплітати,
Бо краса невичерпна, без мір.
Ноти, пензель, думки поетичні…
Незбагненна душі́ глибина,
І творіння ж такі фантастичні:
Все поєднують, все поглина.
Майстер музики, слова, палітри,
Дар від Бога прекрасне твори́ть,
Цей талант і негода не зітре,
І ніко́ли й ніщо не приспить.
08.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.
І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.
Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди вій стих.
Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.
В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.
Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть,
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!
20.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.
Весна прийшла…вже кілька днів,
Та ми чекаєм ПЕРЕМОГУ.
Наш ворог згинути волів,
Й не знати нашого порогу.
Весна прийшла, бо їй пора,
Її орда не відмінила,
Міста́ і села́, як мара́,
Бо їх потвора спопелила.
Весна прийшла, та повно сліз,
Бо ірод неньки цвіт вбиває,
На нашу землю ворог вліз
І рідну кров’ю напуває.
Весна буяти не взяла́сь,
І не взяла́сь землиця квітом,
Бо сатана по ній пройшлась
І нас годує горецвітом.
Весна прийшла в календарі,
Та не прийшла у наші ду́ші,
Чорніють з горя матері́,
І вітер сльози ті не су́шить.
Весна прийшла в календарі,
Ми молим в Бога ПЕРЕМОГУ,
Щоб щезли з ненька моsk@лі
Й не не́сли горе, біль й тривогу.
06.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
МИНУЛО ЛІТО
Минуло літо, як і та весна,
Не встигли озирнутись, як минуло,
Та не минула клята ця війна,
І вічним сном раschиsтсько не заснуло.
Минуло літо, десь поне́слось в даль,
Але війну у вічність не забрало,
Вона вирує ще у нас, на жаль…
Це лихо са́ме нас чомусь спіткало.
Минуло літо, дзенькнуло у дзвін,
І клямкою на брамі загриміло,
Торкнулося усіх вкраїнських стін,
Заплакало. Лишать нас не хотіло.
Минуло літо, та трива війна,
Минуло літо, мовби і не бу́ло,
Воює в нашій неньці сатана,
І це жахіття світ весь сколихнуло.
Минуло літо, та не щез упир,
Воно його наза́вжди не приспало,
Потвора взяв на нас орієнтир
Й з квітучої Вкраїни пекло стало.
Минуло літо, осінь надійшла,
Тепер вона взяла́ся керувати,
Можливо ця красуня золота́
Поможе нам орду страшну приспати.
01.09.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
СОН-ТРАВА
Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.
Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.
Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.
Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.
Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.
Сон-траву я б сушила, як м’яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.
Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.
03.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
ДВЕРЦЯТА МОЄЇ ДУШІ
В душі́ моєї є малі дверцята,
Але не всім дано́ у них ввійти,
Не раз вона була́ вже розіп’я́та,
Їй хрест завжди́ доводиться нести́.
Не раз вона була́ вже розіп’ята́,
Й шматована була́ вона не раз,
Хоч прагнула вона щоразу свя́та,
І плакала-ридала від обра́з.
Хоч прагнула вона щоразу свя́та
Й гостей впускала, звісно, залюбки,
Та потім закривала ті дверцята,
І ли́ла сльо́зи, наче потічки.
Та потім закривала ті дверцята,
І ставила на них міцні замки́,
Збирала із полови лиш зерня́та
Й гортала знову думи-сторінки́.
Збирала із полови всі зерня́та,
Та серед них стрічався і кукі́ль,
Його вона кида́ла за дверцята…
Та як же він туди попав й звідкіль?
Його вона кида́ла за дверцята…
Лиш вибрані тепер до неї йдуть,
Теплом вона із ними обійня́та…
Малі дверцята, та велика суть.
05.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
АБИ НЕ ПЛАКАТЬ
Аби не плакать, я раділа,
Хоч в шмаття рвалася душа,
Стоять і вистоять зуміла,
Й сама себе чимо́сь втіша.
Аби не плакать, я сміялась,
Хоч серце рвалося з грудей,
Кудись за обрій я вдивлялась,
З чого́сь не зводила очей.
Аби не плакать, не ридати,
І гнівно долю не клясти,
Ставала Господа благати,
Щоб мала я міцні мости.
Аби не плакать, я писала,
Лила́ вірша́ми біль з душі́,
Мов намистини наниза́ла,
І підбирала я ключі.
Аби не плакать, я творила –
В творінні губиться печаль,
Для себе щось нове́ відкрила,
Дзвеніла думка, мов кришталь.
Аби не плакать, я шукала,
Де ви́ходи з глухих кутів,
І промінь світла виглядала,
Бо в нас немає двох життів.
04.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
В ЖИТТІ МОЄ́МУ
В житті моє́му теж буває всяке,
В житті моє́му теж буває біль,
Життя – це чорно-біле… це двояке,
У ньому рани… сиплють на них сіль.
В житті пізнати всяке довело́ся,
І випила багато полину,
І досягнуть багато що вдало́ся,
Та й прикрість я пізнала не одну.
Життя свої́ стежини прокладає,
Доводиться по них мені іти,
Доро́гу самоцвітом не вкладає,
Але багато що дає знайти.
Життя мені умови теж диктує,
Вони бува не за́вжди по душі́,
Але ж воно вирує і вирує,
І загнана буваю ним в глуші́.
В житті моє́му, як на довгій ниві –
І збіжжя є, а є і пустоцвіт,
Не всі ті пустоцвіти справедливі,
Та ними запоро́шений весь світ.
В житті моє́му є дзвінкі потоки,
Вони снаги в усьо́му додають,
Сміливо йду, сміливо ро́блю кроки,
А темп думки́ й бажання задають.
04.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
ШЕПІТ ТВОРЧОЇ ДУШІ
Прокинувшись, як завше, на світанні,
Відчувши шепіт творчої душі́,
Я не тонула в довгому чеканні,
Писати стала я свої вірші́.
Отримала від цьо́го насолоду,
Купалась у сплетінні всіх думок,
Писала про красу й вкраїнську вроду,
І про дрібний зелений моріжок.
Мої́ думки́ спадали зорепадом,
І навіть ли́лись проливним дощем,
А ще були́, як ґрона винограду,
І вилися красивим десь плющем.
Я не могла думки́ свої спинити –
Моментами були́, як буревій,
Дано було́ в ту мить мені творити,
Їх смакувала я, немов напій.
Пливли вони, як кораблі у морі,
Неначе місяць, що по небу йшов,
Були́ яскраві, як вечірні зо́рі,
Немов букет вечірніх всіх розмов.
Думки́ мене в свої́ обі́йми брали,
Торкались струн і серця чули дзвін,
І музику свою́ вони вже грали,
За ними я неслася навздогін.
Я пле́ла з них красивеє намисто,
А в ньому і кохання, й почуття.
Це бу́ло сонцесяйно, променисто,
Неначе долі славне вишиття.
03.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмирів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Велика станція «ВІЙНА»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.
Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.
Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.
Велика станція «Війна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.
Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.
Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.
02.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Так буває в житті,
Коли полем ідеш,
Стрінеш щось на путі,
Щось для себе знайде́ш.
Так буває в житті
Там, де роси спаду́ть,
Є скарби золоті,
Їх щасливі знайду́ть.
Так буває в житті,
Коли йдеш навмання,
Щось бува в каятті,
Десь бува – визнання.
Так буває в житті,
Що і голос бринить,
Наче десь в заперті́,
Що й струна не дзвенить.
Так буває в житті,
Що на думку спада,
Наче щось в забутті,
Та звідтіль вигляда.
Так буває в житті,
Що й заграє скрипаль,
Та чомусь в самоті
Все закриє вуаль.
Так буває в житті,
Коли пісня луна,
Що нема почуттів,
Хоч буває весна.
Так буває в житті,
Що обі́йме печаль,
Є слова золоті́,
Що дзвенять, мов кришталь.
Так буває в житті,
Що дороги й стежки́
Можуть бути круті,
А ми йдем навпрошки.
Так буває в житті,
Що і страх огорта,
Та не кинем в путі
Кожен сво́го хреста.
Так буває в житті,
Що іде щось не так,
І бажання не ті,
Бо змінились відтак.
Так буває в житті,
Що наш погляд змінивсь
І в глухому куті
Хоч на мить опинивсь.
Так буває в житті,
Що десь йокне в ту мить,
Й постає на меті,
Щоб щасливо прожить.
27.02.2023.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.
Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшний був і тривожний,
І було вилито озе́ра повні сліз.
Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закінчити зумів страшну війну.
Вже завтра березень. В свої права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде.
Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.
Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защораз у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.
28.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Вже світ кричить, що дуже хоче їсти,
Й без хлі́ба України не прожить,
Й не хоче на благання відповісти,
Щоб небо над Вкраїною закрить.
На них ракети й бомби не скидають,
Не знищує їх ворог звідусіль,
Із неба закриттям всі зволікають,
Та всі чекають хліб вкраїнський й сіль.
Ніхто не може вбивцю зупинити,
А є й такі, щоб часом зволікать,
Доводиться у пеклі всім нам жити
Бо ворог нас продовжує вбивать.
Біда для світу, що зерно блокують,
Але не бачать нашої біди́,
Про допомогу не усі нас чують,
Хоч мають зброї повнії склади.
Ми просимо усіх нас захистити,
Життя й домівки наші вберегти,
Ми слізно небо просимо закрити,
Щоб не росли могили і хрести.
Та думають вони лишень про їжу,
Про наші українськії харчі,
Тривожну не збирають там валізу,
Не падають снаряди, як дощі.
Залізний купол просимо створити,
Щоб ми вцілили, вижили в війні,
Ще скільки це благати і просити?
Та поки що ми чуємо лиш: "Ні!"
Ми їм про небо, а вони – про їжу,
Ми їм про купол - чуєм про зерно,
Чекаємо усі давно ленд-лізу,
Та, мабуть, нас почути не дано.
Їх не болить, вони не потерпають,
І бомби там не падають на них,
Ракетами у них там не влучають,
І жоден з них від вибухів не стих.
Закрити небо просимо з сльозами,
Не хочемо ми гинуть-помирать,
Небесний Царю, зглянься ти над нами,
Бо небо нам не хочуть закривать.
Про кризу продовольчу тільки й чуєм,
Їх не болить війна із моskалем,
В уяві купол-захист ми малюєм,
Тим часом нас вбивають день за днем.
Нам кажуть: "Ні!", але чекають хліба,
Що ро́дила свята наша земля,
А ми благаєм, щоб закрили небо
Від бомб й ракет убивці-моskаля.
23.07.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Хто меч підняв, від нього і загине,
Хто зброю взяв, то вистрілить у них,
А пісня українська скрізь полине
Про те, скільки дісталось неньці лих.
Злітатиме вона у піднебесся,
Її підхоплять навіть і птахи́,
По світу вітром всюди рознесеться,
Для неї всі відкритії шляхи.
Хто зброю взяв, щоб вбити українців,
Того́ Госпо́дь накаже во стократ,
Бо горя вже нали́ли нам по вінці,
Зробили нам потвори тілопад.
Хто зброю взяв, бо так їм захотілось,
І за́бавку таку собі знайшов,
То скоєне ніку́ди не поділось,
Лиш день розплати їм ще не прийшов.
Хто йшов на нас зі зброєю у наступ,
Тому́ Госпо́дь покаже інший путь,
А знищити Вкраїну їм не вдасться,
Бо Янголи від цьо́го бережуть.
Хто зброю взяв, щоб все в нас спопелити,
Той сам згорить в пекельному вогні,
А ненька Україна буде жити,
Й прийде́ кінець проклятій цій війні!
20.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
Назад хіба лиш озирнись –
Назад це диво не вертає.
ПРИСПІВ
Те колесо, те колесо життя
Все котиться чомусь воно на захід,
Лишає по дорозі вишиття,
Та не зліта у небо диво-птахом.
Те колесо, те колесо життя
Із заходу ніко́ли не вертає,
Дарує особливі відчуття,
Та й наодинці нас не залишає.
Красиве колесо життя,
Воно для мене особливе,
Немов думок всіх розкриття.
Буває навіть і грайливе.
Воно вмивається дощем,
Щоразу бачить зорепади,
Дарує й біль, дарує й щем,
А часом слухає балади.
ПРИСПІВ
Грайливе колесо життя,
Мене веде воно у далі,
Дарує всюди відкриття,
Але нема на нім вуалі.
Воно єдине, наче мить,
Йому ніде нема заміни,
Все котиться воно, спішить,
Снує думќи й збира рубіни.
ПРИСПІВ
26.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Я ГОРДА, ЩО Я УКРАЇНКА
Я горда, що я українка,
Цього не соромлюсь ніяк!
Щодень – це новая сторінка,
Й від долі щодень якийсь знак.
Я горда, що я українка!
Це ймення дано не усім.
Я – донька Вкраїни, я – жінка!
Є щось таємниче у цім.
Я горда, що я українка,
І з гордістю це я кажу!
З цим йменням живу без притінка,
Його у душі я ношу.
Я горда, що я українка!
Не соромно це всім казать.
Висока для мене оцінка –
Україну свою прославлять.
Я горда, що я українка,
Живу в Україні святій!
Вкраїна, немов намистинка,
На кулі великій Земній.
Я горда, що я українка
І дякую Богу за це!
Та й мова лунає все дзвінко,
З любов’ю я мовлю слівце.
Я горда, що я українка,
І нею я буду завжди,
Вкраїна – окрема сторінка,
У серці її всі сліди.
28.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Чорна птаха над нами кружляє,
Ро́бить помах щоразу крильми́,
І цвіт нації ними вбиває,
Не рахується ворог з людьми.
Чорна птаха над нами нависла
Й простягнула багряне рядно,
Нас до болю крильми́ вона стисла…
Будь ти про́клята, вража війно!
Чорна птаха крильми́ обіймає,
Ті обі́йми болючі й бридкі,
У страху́ і напрузі тримає,
Сльо́зи ллються від цього гіркі.
Чорна птаха нам світло закрила,
Не дає пробиватись йому,
Ще й усюди біди́ наробила,
Замість світла наслала пітьму.
Чорна птаха – убивця-вражи́на,
Їй властиво чинити лиш зло.
Не одна у жалобі родина…
Й не одне не відпало крило.
Чорна птаха не хоче вступитись,
Має намір усе спопелить,
Ми продовжуєм Богу молитись,
Щоб поміг нам усе пережить.
24.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ
Минає рік страшний, гіркий, болючий,
Який приніс нам сльози, горе й страх,
Коли раschист, убивця той смердючий,
Ракети запускати став не в снах.
Минає рік, коли ми на світанні
Прокинулись від обстрілів орди,
Від вибухів і ди́му огортанні,
Жахіття скуштувавши і біди́.
Минає рік, як орки увірвались,
І вторгнення вже повне відбуло́сь,
В безпеці більше ми не почувались,
Вбивати нас сміття те узяло́сь.
Минає рік. Ні дня без втрат і болю,
Ні дня, щоб наша крівця не текла,
Змінилась наша доля на недолю,
Орда проклята шлях до нас знайшла.
Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі,
Де плач і крик, і вибухи, й вогонь,
Де з ворогом бої ідуть запеклі,
Де ми синів втрачаємо і донь.
Минає рік важкий для України,
Історію він кров’ю нам писав,
Який приніс нам згарища й руїни,
Бо ворог-терорист на нас напав.
Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм,
Бо ворог забирає в нас життя,
Усі в молитві Господа благаєм,
Аби позбутись нам орди-сміття́.
Минає рік страждань, жахіть і болю,
Навали озвірілої орди,
Не вб’ють потвори нашу сильну волю,
Та залишають скрізь свої́ сліди.
Минає рік, який ми не забудем,
Історію, що кров’ю нам писав,
А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем –
Госпо́дь нам шлях до неї показав.
23.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
ДУМКИ́
Немов птахи́, думки́ у вир злітають,
Клекочуть, наче в небі журавлі,
Та тиху гавань, звісно, не шукають,
Мене не полишають взагалі.
Снуються павутиною між гіллям,
Купаються у росах з кришталю́,
Неначе напоїв їх хтось чар-зіллям,
Мов сми́чок передали скрипалю́.
Мереживо гаптують, сіють стрази,
Якесь в них особливе вишиття,
Виблискують, буває, як алмази,
А ними викладають і життя.
Збігають, як струмки дзвінкоголосі,
То б’ють, немов в криниці джерело,
То зріють, наче зе́рна у колоссі,
То гнуться, як на вітрові стебло.
То хвилею морською виринають,
То човником по морю десь пливуть,
Але назад ніко́ли не вертають,
Й мене вони з собою за́вжди звуть.
То піснею десь линуть голосною,
Струною то голо́сять, то бринять,
То довго, то лиш мить бува зі мною,
То мило між собою гомонять.
23.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗА́ВЖДИ
Одягнутись би в щастя наза́вжди,
Й те вбрання ні на мить не знімать,
І про нього скрипаль вже заграв би…
Наче скарб, берегти й цінувать.
Це вбрання з-поміж всіх особливе,
Та купити не можна ніде́,
Не буває воно, наче зливи…
Може потайки якось прийде́?
Хай прийшло би воно й снігопадом,
Й заметіллю зустріла би теж,
Хай би сипалось і зорепадом,
Прийняла́ б його цілий кортеж.
Я б його все життя шанувала,
Хай би падало навіть дощем,
Як коштовність, його б доглядала,
Воно стало би скарбом-плащем.
І як води, нехай би лило́ся,
Щоб не мучила спрага за ним,
Та й в життя щоб воно уплело́ся
Всім колосся своїм золотим.
Я купала б його у любові,
І співала б для нього пісні́,
Я була́ би із ним, наче в змові,
І обі́йми були́ б в нас тісні.
Одягнутись в омріяне щастя,
Танцювати у парі із ним…
Я прийня́ла б його, як Причастя,
Воно стало б для мене святим.
21.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ
"Чекаю сина із війни, -
Сказала, плачучи, матуся, -
Про нього за́вжди бачу сни,
Його я втратити боюся.
Бо він пішов...єдиний син,
Пішов Вкраїну захищати...
Гіркіші сльози, ніж полин,
Вже довело́ся проливати.
Чекаю звісточки й молю́сь...
В молитві всюди і щомиті,
Я сина втратити бою́сь...
Чому́ ж прийшли ті моskовити?
Коли я чую: "Я живий,
Ти бережи себе, матусю...
Я тут... Обов'язок святий...
Та я додому поверну́ся."
Й тоді вмиваюся слізьми́,
І ні про що вже не питаю,
Читати знов беру́сь псалми...
І нашу зустріч уявляю.
Чекаю сина із війни
І мо́лю Бога, щоб зустріла...
Орду, Всевишній, відверни..."
І ще щось мати шепотіла.
Слова́ одні і ті ж щодня,
Щодня думки́, щодня моли́тви...
За що така ж бо нам платня?
Верни, Всевишній, з поля битви.
Верни додому, та живим,
Хай всі живими повертають,
Пропахлі димом фронтовим
В домівках рідних обіймають.
28.06.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
БЕЗЦІННИЙ СПАДОК
Сама я взя́ла в спадок рідну мову,
І цим горджу́сь усе своє́ життя,
І за́вжди ж бо веду́ про це розмову,
Не викину його я на сміття́!
А спадок цей для мене дуже цінний,
Цінніший за коштовності усі,
Для мене він усе життя незмінний
І рідний він в усій своїй красі.
Щаслива я і саме ним багата,
Ділю́ся ним і свя́то бережу,
Без нього у житті не мала б свята
Й на все життя його я збережу.
Горджу́ся тим, що в спадку солов’їна,
Зрікання не було ані на мить,
А з ним живе у серці й Україна,
Й за них обох душа мене болить.
Тому́ лелію їх, як немовляток,
Бо прагнуть їх, невинних, розтоптать.
Як їх нема – не милий і достаток,
Та й всіх прошу́ цей спадок шанувать.
18.04.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
МОВА, ПІСНЯ Й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ
Вишиванка і калина,
Вишивана Україна,
Колоситься всюди нива золота́,
Срібні ро́си на покосах,
Стрі́чки вплетені у ко́сах,
Покоління українців підроста.
Всюди стелиться барвінок,
Гарна врода українок,
І верба плакуча віти розпліта.
Лебідь лине до лебідки
В Україну хто́зна звідки,
Наша пісня в піднебесся все зліта.
Соловейки нам співають,
Гуртуватися скликають,
Лине мова українська у світах.
Українська наша доля,
І гетьма́нська сила й воля
Карбувалися віками у книжках.
Мальви, м’ята й біла хата,
Пісня мами й слово тата,
Чорнобривці обере́гом край воріт.
І сади квітучі всюди,
В Україні МИР хай бу́де!
Хай не гине України кращий цвіт!
Хай Вкраїна процвітає,
Бог її оберігає,
Хай простеляться усюди рушники,
Хай нам за́вжди сонце світить,
Хай ростуть щасливі діти
І до щастя хай веду́ть усіх стежки́.
Українці – гарні люди,
Наче мак, по світу всюди,
Та Вкраїну всі у серці бережуть,
І традиції й обряди,
Щоб не знать ніколи зради,
МОВА, ПІСНЯ й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ!
19.05.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ
Ми – діти неньки-України,
Ми – її гордість і краса,
Та ворог нищить наші стіни,
Із нами плачуть й Небеса.
Рясним дощем стікають сльози,
Буває - зливою течуть,
Ридають з нами й верболози,
Як ко́гось з фронту знов везуть.
Та й сонце вмилося сльозою,
Що стільки цвіту у землі́,
Живим верта не кожен з бо́ю,
Летять від нас, як журавлі.
Свята земля від болю плаче,
Бо топчуть рідну вороги,
Над нами чорний ворон кряче,
Кроваві рі́ки й береги.
Пропахло порохом повітря,
Та ще й потворами смердить,
Червона й чорна вже палітра,
Й це дуже нас усіх болить.
Пустив сльозу і світ із нами,
Та наші більш за все гірчать,
Рясніє список іменами –
Хто взявся неньку рятувать.
Ці імена ми не забудем,
Вони у пам’яті й серцях,
А ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
Наш біль карбується в рубцях.
18.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ
НЕ ЗНАЮ Я
Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.
Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.
Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.
Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.
Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.
Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.
16.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 974036
***
Не знаємо, як виглядає рай,
Уявлення лиш є, як може виглядати,
А пекло на землі створив уже москаль,
Його по-іншому не можна й описати.
Не знаємо, як сліз не проливать,
Коли щодня герої помирають,
Коли вони в сирій землі лежать,
І як без них родини жити мають.
Не знаєм, як зарадити біді,
Щоб людям стало легше жити
І що зробити в цій страшній війні,
Щоби вражину кляту зупинити.
Не знаємо коли кінець війні,
Та віримо у нашу Перемогу
І вірим, що настане мир й тоді
Подякуємо ЗСУ і Богу.
17.02.2023 р.
Стефанія Терпеливець, 2023
ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО
Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.
Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.
Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.
Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.
Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.
Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.
18.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )
Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.
Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.
Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.
Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.
Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.
Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.
18.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ
( Присвячується всім медикам на фронті )
В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Зробили це й ні миті не вагались,
І бачать пекло у житті, не в снах.
Життя рятують вже вони на фронті
Навко́лішки під обстріли орди,
Не бачать сонця там на горизонті,
Й радіють кожній крапельці води́.
Не довгі коридори і палати,
Але окопи й сховища страшні.
Доводиться їм там оперувати,
Стерильність всюди вже лишень вві сні.
Але життя готові рятувати
Під постріли й жахливий градопад,
Це дорого їм може коштува́ти…
Постійні залпи з вражих канонад.
Це – Янголи на фронті для військових,
Надія і рятунок для усіх,
Що не живуть у мріях кольорових,
І постріли скрізь чують, а не сміх.
Нехай Госпо́дь їх там оберігає,
Бере Пречиста всіх їх під Покров,
Живими у домівки повертає,
Щоб не лила́сь на фронті наша кров.
17.06.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.
Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.
Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.
Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.
Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.
Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.
16.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
НЕ МОЖНА МАТИ
Не можна мати друзів серед тих,
Хто лицемірить повсякденно в очі.
Нема серед людей ніде святих,
Та безліч тих, хто нам брехню торочить.
Не можна мати друзів серед тих,
Хто не цінує дружбу і повагу,
До них давно в душі вже вогник стих,
Відсутність їх не породила спрагу.
Не можна мати друзів серед тих,
Для кого друзі тільки у потребі,
Але біда, що безліч є сліпих,
Й так званих "друзів", мов зірок на небі.
Не можна мати друзів серед тих,
Коли з грошима - ти йому потрібен,
Речей не забувать таких простих,
Гадаю я, що думать кожен здібен.
Не можна мати друзів серед тих,
Які готові зрадить і продати,
Підтримки не отримаєш від них...
Про це нам треба завжди пам'ятати.
16.02.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Закохайся у мене ти знову,
Та не в ту, яка бу́ла колись,
Розпочнімо душевну розмову,
Та таку, щоб бажання злили́сь.
Розпочнімо душевну розмову,
І прислухаймось ми до сердець,
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Де закоханих є острівець.
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Ніжно в руки її ми візьмім,
Покладім на росу світанкову,
Почуття назавжди́ збережім.
Покладім на росу світанкову,
І пройдімось удвох по росі,
Тую мить не забудьмо чудову,
Яка щастя несе в всій красі.
Тую мить не забудьмо чудову,
В таємниці її збережім,
Все робім по сердець наших зо́ву,
Ки́лим щастя собі простелім.
Все робім по сердець наших зо́ву,
Народімо нові́ почуття,
Закохайся у мене ти знову,
Це разо̂м пронесім крізь життя.
15.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023