КОРОЛЕВА ГІР

ОКРАЄЦЬ ХЛІБА РЯТУВАВ ЖИТТЯ

ОКРАЄЦЬ  ХЛІБА  РЯТУВАВ  ЖИТТЯ

Стою́  в  молитві  з  свічкою  в  руках,
Лежить  окраєць  хліба  на  тарілці…
Страшні  роки́,  голодна  смерть  і  страх,
Голодомор,  де  гинули  вкраїнці.

Запалена  свіча  палахкотить,
Про  ті  страшні  роки́  нам  нагадала,
Вмирали  люди,  їм  хотілось  жить,
Та  смерть  усіх  косила,  забирала.

Окраєць  хліба  рятував  життя,
Бажання  жити,  мов  свіча  палало,
Пух  з  голоду  дорослий  і  дитя,
Немов  снопі́в,  усюди  тіл  лежало.

Окраєць  хліба  мали  не  усі,
І  висівкам  раділи,  і  зернині,
Вбивали  за  колосся  у  руці…
Не  дали  крихти  з’їсти  і  дитині.

Хотілось  жити,  та  вони  лягли…
Лягли  вони  і  більше  не  підня́лись,
Голодну  смерть  здолати  не  змогли…
Голодними  з  життям  тоді  прощались.

Тепер  свіча  за  них  палахкотить,
Окраєць  хліба…  Серце  біль  стискає…
Не  дай  Госпо́дь,  щоб  нам  це  пережить!
Хай  голоду  ніхто  із  нас  не  знає.

23.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

ЗА ГІДНІСТЬ І СВОБОДУ

ЗА  ГІДНІСТЬ  І  СВОБОДУ

В  нас  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДА,
І  дуже  їх  цінуєм,
Тепер  до  ПЕРЕМОГИ
Ми  кров’ю  шлях  гаптуєм.

Ми  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Роки́  вже  бережемо
Й  ординців  з  України
На  болота́  женемо.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Вбивають  українців,
Бо  неньку  люблять  зроду
Й  нена́видять  ординців.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ  
Герої  наші  гинуть,
А  ворог  атакує  
Щодня  нас  без  упину.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Народ  наш  піднімався,
В  цей  день  колись  в  столиці
МАЙДАН  і  розпочався.

За  ГІДНІСТЬ  І  СВОБОДУ
Лягла  НЕБЕСНА  СОТНЯ,
Проли́ла  кров,  як  воду,
Був  стогін  і  скрего́тня.

Ми  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Й  надалі  берегтимо,
Й  любов  до  України
Завжди́  в  серцях  нестимо.

21.11.2024  р.  
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

ГОЛОДОМОРУ ЩОБ НЕ ЗНАЛИ

ГОЛОДОМОРУ  ЩОБ  НЕ  ЗНАЛИ

В  нас  гинуть  люди,  в  нас  війна,
Яка  уже  роки  триває,
І  хліб  наш  палить  сатана,
Вивозить  інший,  викрадає.

То  справжній  це  є  геноцид.
Не  дай,  Господь,  голодомору!
Ця  зграя  нелюдів  і  гнид
Ввірвалась  в  нашую  комору.

В  коморі  збіжжя  золоте…
Без  хліба  хоче  нас  лишити,
Сяга  потвора  на  святе,
А  нам  без  хліба  не  прожити.

Благаєм  Бога,  щоб  вберіг,
Голодомору  щоб  не  знали,
Щоб  ворог  це  зроби́ть  не  зміг,
Щоб  нас  без  хліба  не  зостали.

Голодного  не  знать  життя,
Не  пухнуть  з  голоду  й  вмирати,
Дорослий  хліб,  щоб  їв  й  дитя,
Нам  голоду  щоб  не  зазнати.

Нам  страшно  думать  про  таке,
Женем  думки́  про  смерть  голодну,
Тепер  життя  страшне  й  тяжке,
Нам  палять  землю  хлібородну.

Вбива  нас  клятая  орда
І  замість  хліба  міни  сіє.
В  нас  чорні  дні,  страшна  біда,
А  з  цього  ворог  лиш  радіє.

17.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

ОКРАЄЦЬ ХЛІБА І СВІЧА

ОКРАЄЦЬ  ХЛІБА  І  СВІЧА

Окраєць  хліба  і  свіча…
Страшні  роки,  які  минули,
Вмирав  дорослий  й  дитинча…
Голодна  смерть…  Вони  заснули.

Окраєць  хліба  і  свіча…
В  той  час  думками  поринаєм,
Де  всіх  голодна  смерть  стріча…
Про  ті  роки  ми  пам’ятаєм.

Окраєць  хліба  і  свіча…
Це  –  наш  обов’язок  робити…
Не  забувать  дівча  й  хлопча,
Які  хотіли  дуже  жити.

Окраєць  хліба  і  свіча
Щораз  нагадують  про  лихо,
В  людей  не  бу́ло  калача,
Їх  смерть  усіх  косила  тихо.

Окраєць  хліба  і  свіча
Страшні  роки  символізують,
Голодну  смерть  і  сівача,
Що  морять  голодом  й  катують.

Окраєць  хліба  і  свіча…
Голодомор  років  тридцятих,
Де  смерть  косила,  як  з  плеча,
Про  це  не  маєм  забувати.

18.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

НЕ ЗАЛИШАЙ МЕНІ У СПАДОК СИВИНУ

НЕ  ЗАЛИШАЙ  МЕНІ  У  СПАДОК  СИВИНУ

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Бо  скрині  я  для  неї  не  придбала.
На  мить  ще  у  колоссі  потону́  –
Волошка  там  для  мене  заспівала.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину  –  
За  нею  треба  дуже  доглядати.
Як  полетять  думки́  в  старовину,
Тоді  у  скриню  все  буду  складати.  

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Без  неї  я  ще  хочу  вальсувати.
Залиш  мене  ще,  осене,  одну…
Себе  не  хочу  з  літом  розлучати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Придбаю  скриню  –  дам  тобі  я  знати.
А  з  таким  спадком  вже  я  не  засну,
Й  завжди́  буду́  його  переглядати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Я  трішечки  без  неї  ще  побуду.
Душа  не  викине  натягнуту  струну,
А  скриню  я  й  пізніше  роздобуду.

12.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

ЗОЛОТО ВПЛІТАЄ

ЗОЛОТО  ВПЛІТАЄ

Простоволоса  осінь  золота́
Йде  по  плацу́  і  ко́си  розпустила,
В  усе,  де  може,  золото  впліта
Ще  й  золотом  навколо  все  скропила.

Ніхто  не  дорікає  в  цьо́му  їй,
Адже  вона  –  осіння  господиня.
Дивуються  красуні  золотій,
Як  ро́бить  це  чудовая  майстриня.

Чарівним  пензлем  кожного  торкне
Й  сліди  свої́  усюди  залишає.
Можливо,  що  одразу  й  не  збагне,
Що  на  шляху  все  в  золото  вдягає.

Крокує  гордо  павою  вона,
Вальсує  по  бульварах  і  садочках,
Чаклує  чародійка  ця  сповна,
І  листя  в  позолоті  у  таночках.

Поважно  походжає  краля  ця,
Всміхається  усім-усім  і  всюди.
Та  у́смішка  їй  за́вжди  до  лиця́.
Ще  й  золотить  нічо́го  не  забуде.

Простоволоса  осінь  золота́
Про  себе  не  забула  нагадати.
Хоч  в  зо́лоті  все  листя  обліта,
Продовжує  те  золото  вплітати.

01.10.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

ТРИМАЄМО КУЛЬТУРУ НА КРИЛІ

ТРИМАЄМО  КУЛЬТУРУ  НА  КРИЛІ

Тримаємо  культуру  на  крилі,
Примножуєм  її  і  розвиваєм,
Скарби  культури  в  нас  є  чималі,
Цінуєм  їх  і  всі  оберігаєм.

Культура  наша,  наче  оберіг,
Який  несе  у  со́бі  таємницю,
Її  наш  люд  народжувати  зміг,
Й  тримати  в  чистоті,  немов  світлицю.

Ніхто  й  ніщо  її  не  зможе  вбить,
Вона,  як  мова,  знайте  –  невмируща!
Допоки  ми  –  культура  буде  жить,
Її  скарбниця,  вірте  –  багатюща!

Вона  в  серцях  у  кожного  живе,
Немов  дитя,  росте  і  багатіє,
І  крил  її  ніхто  не  одірве́,
У  нас  цього́  багатства  не  змалі́є.

Культуру  в  спадок  ми  передаєм,
І  звичаї,  й  обряди,  й  пісню,  й  танець,
Ми  всі  творці  і  кожен  є  співцем,
Душа  людини  у  культурі  –  ґлянець.

Тримаємо  культуру  на  крилі,
Бо  нація  й  культура  це  –  єдине,
Допоки  ми  живем  на  цій  землі́,
Культура  наша,  мов  роса,  не  згине.

09.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

НАМ  ВИПАЛО  НЕДОЛЕНЬКУ  ПІЗНАТИ

Живемо  ми,  живемо  ми,  панове,
В  буремний  час,  який  для  нас  настав,
Пішло  від  нас  те  щастя  веселко́ве,
Якому  кожен  двері  відчиняв.

Та  чи  верне́  воно  до  нас  з  роками?
Чи  небо  мирне  зо́рить  будем  ми?
Чи  зрадників  не  буде  поміж  нами?
Чи  ляже  ворог  назавжди́  кістьми?

Чи  буде  сила  ворога  здолати?
Бо  ми  з  бідою  в  пеклі  сам  на  сам…
Чи  хтось  візьме́ться  нас  порятувати?
Чи  зможем  відсіч  дати  ворогам?

Нам  випало  недоленьку  пізнати
І  лити  сльо́зи  через  ворогів.
Допоки  буде  пекло  це  тривати
І  скільки  буде  складено  голів?

Але  ж  чому́  недоля  нас  спіткала?
Чому́  до  нас  прийшла  брудна  війна?
Орда  життя  усім  нам  зруйнувала…
Чому́сь  біда  приходить  не  одна.

Хіба  живем?  Та  ні…  Уже  існуєм
В  страху́  й  тривозі  кожну-кожну  мить,
І  кров'ю  ПЕРЕМОГУ  ми  гаптуєм,
Бо  хочемо  не  існувать,  а  й  жить!

08.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
ID:    1026085

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА

ТРИВОГА,  МОТЛОХ  І  МОЛИТВА

Тривога  знову  в  нас  звучить,
Звучить  вже  вко́тре  й  не  вгаває,
Бо  вражий  мотлох  знов  летить,
І  ціль  собі  вже  вибирає.

Та  ні…  Давно  вже  вибрав  ціль,
І  ймення  цілі  –  УКРАЇНА,
Та  не  сконає  р@schоцвіль,
А  з  неньки  постає  руїна.

Поставив  ворог  за  мету
Усе  спалити,  зруйнувати,
ВКРАЇНУ  знищити  святу…
Нас  від  життя  він  всявсь  звільняти.

Все  вбивчий  мотлох  запуска,
Людей  для  нього  не  існує,
І  підіймається  рука,
Що  мотлохом  нас  атакує.

А  світ  мовчить,  хоч  бачить  все,
Мовчить  роки́  і  споглядає,
Добра́  їм  це  не  принесе́,
Бо  ворог  сво́ї  плани  має.

Але  найперше  нас  вбива,
А  ми  в  молитві  зводим  ру́ки,
Тече  сльоза,  звучать  слова́
І  рветься  серце  від  розпуки.

07.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

РОКІВ ЗОЗУЛЯ НАКУВАЛА

РОКІВ  ЗОЗУЛЯ  НАКУВАЛА

(  Дорогому  чоловікові  з  нагоди  Дня  народження  )

Тобі  рокі́в  зозуля  накувала,
І  щастя  накувала  повен  міх,
Вона  у  сад  щороку  прилітала,
Й  цього́річ  її  шлях  туди  проліг.

Щораз  на  інше  дерево  сідала
Й  кувала  особливо  кожен  раз,
Тебе  у  то́му  са́ді  виглядала
І,  наче  насипала,  мірку  страз.

Сьогодні  знову,  любий,  прилетіла,
Роки-скарби  у  скриню  насипа́,
Кувала  і  кри́льми  залопотіла.
Ціннішого  ж  дарунку  бо  нема.

До  ста  я  встигла,  милий,  полічити,
Та  ще  й  за  сто  багато  літ  було́.
Хай  Бог  поможе  в  щасті  їх  прожити,
Й  спадають  сиві  пасма  на  чоло.

Вже  й  скроні  тво́ї  срібло  притрусило,
Але  в  душі  прекрасний  літограй,
Роки́  і  мудрість  поєднались  мило.
Ти  тільки  смуток  в  серце  не  впускай.

Рокі́в  твої́х  багате  розмаїття,
Вони,  немов  осінній  вернісаж,
Всі  зібрані  в  букет,  немов  суцвіття,
Створили  дивовижний  свій  вітраж.

Усі  роки́  за  кольором  різня́ться,
І  музика  у  кожного  своя́,
Немов  птахи,  у  тебе  всі  гніздя́ться,
Приносить  їх  Господня  течія́.

Зозуля  від  душі  їх  накувала,
Зробити  це  Господь  їй  повелів,
Роки́-багатство  у  життя  вплітала,
Щоб  їх  з  любов’ю  ти  прийнять  зумів.

Нехай  Госпо́дь  у  цьо́му  помагає,
В  любові  з  ними  я  поможу  жить,
Нехай  щомиті  радість  огортає,
Й  життєва  пісня  голосно  дзвенить.

По  всіх  стежках  ми  за́вжди  разом  йтимо,
Роки́,  мов  ро́си,  будуть  все  спадать,
І  жоден  не  пройде́  повз  тебе  мимо,
Тебе  собою  будуть  прикрашать.

03.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

КРАЄВИДИ РІДНОГО СЕЛА

КРАЄВИДИ  РІДНОГО  СЕЛА

Краєвиди  рідного  села,
Краєвиди  Прикарпаття  мо́го,
Тут  я  народилась  і  зросла,
Більш  нема  ніде  села  такого.

Кожна  стежка  рідная  мені,
Потічок  і  річенька  Лужанка,
Буки  і  смереки  вдалині,
І  криничка,  наче  та  панянка.

Рідні  гори  й  ріднеє  село,
Трави  на  полях,  а  в  травах  –    квіти,
Саме  тут  дитинство  і  пройшло,
Особливо  сонечко  тут  сві́тить.

«По́тік»  і  «Горішній  весь  Кінець»,
«Мочірки́»,  і  «Рі́вня»,  й  «Середи́на»,
А  навколо  –  гори,  як  вінець,
Й  рідная  «Червоная  Долина».

Річка  без  упину  все  біжить,
Біля  хат  скрізь  квіти,  як  намисто,
Потічок  красиво  жебонить,
На  душі  і  трепетно  й  сяйнисто.

Краєвиди  рідного  села,
Рідні  серцю  милії  простори,
Подумки  я  все  це  обійшла,
Не  забуду  все  в  житті  ніко́ли.
18.07.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

ГОРДІСТЬ, ЯКІЙ ТРИДЦЯТЬ ТРИ

ГОРДІСТЬ,  ЯКІЙ  ТРИДЦЯТЬ  ТРИ

Ось  мама  я  вже  тридцять  три,
І  теж  була́  тоді  субота,
Скидали  листя  явори,
З’явилась  материнська  нота.

Той  щастя  біль  й  дитячий  плач,
Те  синьооке  Янголятко,
Із  крихітки  давно  силач,
І  дев’ять  ро́ків  сам  вже  татко.

Не  віриться,  та  час  минув,
Збігали  дні  кудись  невпинно,
Недавно  ще  малим  він  був,
І  все  чому́сь  так  швидкоплинно.

Дивлю́ся  я  і  є  сліди,
Сліди  від  кроків,  де  проходить,
В  опіці  Божій  він  завжди́,
До  чо́го  йде  –  усе  доводить.

Росте  щоразу  у  званні,
Довіра  є  людей  до  нього,
Від  цьо́го  радісно  мені,
Радію  я  за  сина  сво́го.

Нехай  Госпо́дь  оберіга
Мою  кровинку  й  далі  всюди,
Нехай  здоров’ям  напува,
Щасливим  за́вжди  син  хай  буде.

Ну  а  щоденно  молитви́
Молити  буду  я  за  нього,
А  вишиттю  його  канви́
Хай  не  зашкодить,  геть,  нічо́го.

Крильми́  хай  Ангел  обійма,
Ісус  попе́реду  ступає,
Причиста  хай  Покров  трима,
Й  нови́х  висот  в  житті  сягає.

19.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024

У СТРАХУ ТА У ТРИВОЗІ

У  СТРАХУ  ТА  У  ТРИВОЗІ

Загроза  знову  появилась,
Бо  ворог  мотлох  запустив,
Щоб  клята  ця  війна  скінчи́лась,
І  ворог  щоб  сконав,  зігнив.

Аби  ворожі  всі  бляшанки
Госпо́дь  вернув  у  оркостан,
З  орди  постануть  хай  останки,
Хай  здохне  вбивця  той,  тиран.

Нам  про  загрозу  сповістили,
Але  ж  куди  подітись  нам?
На  болотах  убивць  ростили,
То  ж  вбивчим  сиплють  нам  сміттям.

А  ми  в  страху  та  у  тривозі
Благаєм  Бога,  щоб  беріг,
Бо  це  лиш  він  зробити  в  змозі,
Й  очи́стить  від  орди  поріг.

Вже  темна  ніч,  ревуть  сирени,
Бо  вражий  мотлох  залетів,
Він  охопив  усі  тере́ни,
Зробити  я́кось  це  зумів.

Загроза  в  нас  бува  щомиті,
Щоб  Бог  поміг  їх  приземли́ть.
Не  раз  ми  всі  вже  слі́зьми  вмиті,
Бо  дуже  хочемо  всі  жить.

16.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

З СЕРЦЯ ВИПРОМІНЮЄ ЛЮБОВ

З  СЕРЦЯ  ВИПРОМІНЮЄ  ЛЮБОВ


Село…  Хатина…  Ру́ки  працьовиті,
Тепло́  душі́  і  щирість  всіх  думок,
Які  любов’ю  до  краси  сповиті,
Й  життя  з  доріг  і  безлічі  стежо́к.

В  очах  усе,  що  бачить  довело́ся,
А  на  лиці,  немов  портрет  життя,
Давно  вже  й  срібло  в  ко́си  заплело́ся,
Ті  пасма,  наче  долі  вишиття.

Роботи  довело́сь  переробити,
Й  душа,  немов  світлиця  повсякчас,
Доводилось  радіти  і  тужити,
Та  вогник  доброти  в  очах  не  згас.

Дітей  навчала,  як  по  правді  жити,
Онукам  мудрість  теж  передала,
Навчала,  що  життя  треба  любити,
Й  щоб  совість  за́вжди  чистою  була́.

Немов  альбом  у  пам’яті  гортає,
І  подумки  проходить  всюди  знов,
Бо  до  дрібниць  життя  все  пам’ятає,
А  з  серця  випромінює  любов.

Роки,  мов  збіжжя,  в  скриню  всі  збирала,
Й  намисто  з  добрих  справ  свої́х  сплела́,
Куток  родинний  все  оберігала,
І  все  життя  по  правді  прожила́.

16.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024

СЕЛО І ЖІНКА

СЕЛО  І  ЖІНКА

Сільськая  жінка  –  трудівниця,
Вона  –  й  родинний  оберіг,
А  відпочинок  їй  лиш  сниться.
Аби  Госпо́дь  її  беріг!

Село  і  жінка…  Наче  в  казці,
Їй  треба  встигнути  усе,
Все  завдяки  Господній  ласці,
Та  й  на  собі́  тягар  несе́.

Робота,  хата,  господарство,
До  всьо́го  ру́ки  прикладе,
Не  може  жити  в  ній  леда́рство,
Для  всьо́го  час  вона  знайде́.

Вона  і  хліб  спекти  уміє,
Й  в  порядку  все  трима  вона,
Немов  чаклунством  володіє,
Не  жінка  –  просто  дивина.

На  неї  любо-мило  глянуть,
У  неї  ру́ки  золоті,
Які  все  зроблять,  все  дістануть,
Робота  вся  на  висоті.

Вона,  мов  бджілка-трудівниця,
Робота  вся  в  руках  кипить,
І  вміє  радістю  світиться,
Її  в  роботі  не  спини́ть.

І  про  депресію  не  знає,
Про  втому  навіть  не  згада,
Що  як  роби́ть  –  уяву  має,
Та  й  в  паніку  ж  бо  не  впада.

Хвала  й  уклін  сільській  тій  жінці,
Повага  й  шана  їй  завжди́,
Найвищій  місце  є  оцінці,
В  усьому  жінчині  сліди.

15.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

ДУША ПРОСИЛА ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ

ДУША  ПРОСИЛА  ПРОЩЕННЯ  ГРІХІВ

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Не  маючи  споко́ю  і  спочину,
То  хто  ж  її  до  цих  гріхів  довів?
Чи  всі  вони  збирались  без  упину?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Бо  дуже  важко  їй  з  гріхами  жити.
Так  кожен  без  гріхів  би  жить  хотів,
Та  як  навчитись  більше  не  грішити?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  одна,  а  в  ній  гріхів  багато.
То  й  кожен  без  гріхів  би  жить  волів,
Але  гріхів  зібралось  вже  занадто.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  благала  всіх  їх  відмолити,
Бо  кожен  гріх,  неначе  дзвін,  дзвенів,
А  дзвін  гріхів  нічи́м  не  приглушити.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
З  цим  тягарем  душа,  немов  чорніє.
В  гріхах  і  заздрість,  і  нестерпний  гнів…
Стать  чистою  –  про  це  вона  лиш  мріє.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Аби  надалі  без  гріхів  їй  жити,
Щоб  кожен  гріх  наза́вжди  спопелів,
Аби  в  житті  вже  більше  не  грішити.

04.05.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024

ТРІО

ТРІО

Смичо́к  узяв  скрипаль  у  ру́ки
І  скрипку  ніжно  обійняв,
Не  знає  з  ними  він  розлуки,
Їм  все  на  світі  дозволяв.

Смичко́м  торкнувся  злегка  струнів,
І  звуки  скрипки  враз  почув,
Немов  Богині  і  чаклуні…
В  п’янкім  дурмані  потонув.

Немов  вустами  доторкнувся,
Смичко́м  провів  по  струнах  він,
Немов  зі  сну  десь  стрепенувся,
«Не  зупиняйсь…»,  –  чув  навздогін.

Немов  до  серця  він  торкнувся,
Душевні  звуки  полили́сь,
Мов  до  коханої,  звернувся,
Й  почув  благання:  «Помолись…».

І  скрипка  ніжно  зазвучала,
Її  до  себе  він  тулив,
Смичо́к  ще  зроду  покохала  –  
Скрипаль  їй  душу  полонив.

Тепер  вона  ридає-плаче,
На  двох  розділює  любов,
Ледь  чутним  голосом  тремтячим
Готова  з  ними  до  розмов.

28.02.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024

ВИСОКО ПРАЦЮ ВЧИТЕЛЯ ЦІНІТЬ

ВИСОКО  ПРАЦЮ  ВЧИТЕЛЯ  ЦІНІТЬ

Висо́ко  працю  вчителя  цініть,
Його  зоря  ніко́ли  не  погасне,
До  вчителя  знання  черпати  йдіть,  
Бо  сіє  він  і  вічне,  і  прекрасне.

Учитель  від  зорі  і  до  зорі
З  конспектами  і  зошитами  всюди,
Йому  не  всюди  світять  ліхтарі…
Чи  цінуватись  вчитель  за́вжди  буде?

Чи  шану  будуть  за́вжди  віддавать?
Та  й  чи  оцінить  вчителя  держава?
Чи  всі  доплати  будуть  вщент  знімать?
Так  з  вчителем  чинить  не  мають  пра́ва!

Знецінюють…  знецінюють  його,
Забувши  звідки  шлях  свій  починали,
Чому́  з  ним  так?  Чому́?  Скажіть…  Чого́?
Хіба  не  вчителі  усіх  навчали?

Чи  не  було́  в  усіх  шкільних  стежин?
Чи  не  лунав  шкільний  дзвінок  роками?
Щоб  ви́соко  ціни́ть  –  мільйон  причин!
Чи  народились  всі  керівниками?

Висо́ко  працю  вчителя  цініть  –  
Знання  дає,  неначе  зерна  сіє,
Цінуйте  це  і  прикрість  не  робіть,
Він  успіхам  дітей  завжди́  радіє.

Цінуйте  те,  що  вчитель  подає,
Бо  учні,  мов  рілля  з  добірних  зерен,
Мов  райдуга,  що  мило  виграє́.
Колоссям  хай  зростуть  й  не  пнеться  терен.

06.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024

Є ЗМОГА, ТА НЕМА ЛИЦЯ

Є  ЗМОГА,  ТА  НЕМА  ЛИЦЯ

Бляшанки  знову  взя́лися  літати,
Зі  всіх  боків  до  нас  вони  летять,
Що  може  світ  –  то  це  лиш  «співчувати».
То  скільки  вони  будуть  споглядать?

До  чо́го  ж  приведуть  ті  споглядання?
Чи  «співчуття»  загиблих  воскресять?
Яке  ж  огидне  їхнє  те  чекання!
Нема  й  в  думках,  щоб  нам  допомагать!

Ті  «співчуття  не  спинять  вражу  силу,
Не  розверну́ть  бляшанки  в  оркостан,
Ляга  щодня  народ  наш  у  могилу,
Продовжує  вбивати  нас  тиран.

Щодня  смертей  нелічено  буває,
А  серед  них  –  дорослі  і  малі,
За  парканом  весь  світ  спостерігає,
Як  нас  вбивають  кляті  моsk@лі.

На  це  дивитись,  мабуть,  по  приколу,
Бо  наш  народ  вже  якось  прикольнувсь,
Боюсь,  приколи  ті  пішли  по  колу…
Зате  диктатор,  геть,  не  прикольнувсь!

Щодня  благаєм  в  світу  допомоги,
Але  не  м’якнуть  ті  черстві́  серця́,
Якби  не  мали  всі  тієї  змоги…
А  змога  є,  але  нема  лиця!

03.10.2024р.

@Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024

СВЯТА НЕБЕСНА ЗАХИСНИЦЕ

СВЯТА  НЕБЕСНА  ЗАХИСНИЦЕ

Свята  Небесна  Захиснице,
Візьми  усіх  нас  під  Покров,
Нехай  Господь  змилосерди́ться,
Щоб  не  лила́сь  героїв  кров.

Свята  Небесна  Захиснице,
Ти  наша  Матінко  Свята,
Як  нам  в  крові́  ж  бо  не  втопи́ться,
Коли  надворі  вже  світа?

Свята  Небесна  Захиснице,
Благаю  я  Тебе  про  МИР,
Хай  замість  мін  росте  травиця,
Й  не  зробиться  ніде́  пустир.

Свята  Небесна  Захиснице,
Тебе  благаю  я  завжди́  .
Небесна  Матінко  Царице,
На  допомогу  нам  прийди.

Свята  Небесна  Захиснице  ,
Покрову  з  нас  Ти  не  знімай,
Нехай  страхіття  це  й  не  сниться,
І  нас  віки  оберігай.

Свята  Небесна  Захиснице  ,
Ти  під  Покровом  нас  тримай,
Нехай  війна  вже  ця  скінчи́ться...
У  цьо́му  нам  допомагай.

14.10.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

МОЛИТВА

МОЛИТВА

Молитва,  наче  вишиття,
У  ній  щораз  нові́  узори.
У  ній  –  благання  за  життя,
Яке,  як  небо  неозоре.

Бо  що  не  день  –  нові́  стежки́,
Нові́  життєвії  дороги,
Й  в  думках  моли́тви-ланцюжки
Не  обминають  і  тривоги.

Молитва  лине  із  душі́,
Вона,  мов  птах,  із  клітки  рветься,
Бува,  неначе  лемеші…
А  може…  може  так  здається.

Молитва,  наче  водоспад,
Що  ллється  й  ллється  без  упину,
Вона,  немов  душевний  сад,
Який  росте  й  не  зна  спочину.

В  молитві  вилита  душа,
У  ній  –  і  сповідь,  і  благання,
І  каяття  не  залиша,
Й  на  чудо  завжди  сподівання.

Молитва,  наче  оберіг,
Надія,  віра  й  сподівання,
До  неї  з  серця  шлях  проліг,
Із  нею  всі  в  житті  чекання.

23.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

ЯК ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ЦЕ ПОБАЧИВ СВІТ

ЯК  ХОЧЕТЬСЯ,  ЩОБ  ЦЕ  ПОБАЧИВ  СВІТ
 
Проміння  сонця  пестило  дитя,
Тепло́м  своїм  крізь  шибку  зігрівало,
Ще  мить  якась  –  й  вороже  це  сміття…
На  щастя,  нерозірване  упало.

Як  хочеться,  щоб  це  побачив  світ:
Дитя,    що  у  сорочці  народилось,
Де  поряд  з  ним  відбувся  цей  приліт,
Й  живим  це  немовлятко  залиши́лось.

Бо  Янгол  це  дитя  оберігав,
Пречиста  Омофором  накривала,
А  світ  в  цей  час  лишень  спостерігав,
Як  та  потвора  мотлох  запускала.

А  скільки  неврятованих  життів?
Скількох  дітей  ця  вбивча  сила  вбила?!
Та  світ  немов  осліп,  закам’янів,
Й  йому  війна  ця  очі  не  відкрила.

Що  ще  таке  побачить  має  світ,
Щоб  доказів  уже  не  бракувало?
Летить  сміття  убивче  із  боліт,
Та  світові  усього  цьо́го  мало.

Що  має  ще  зробити  сатана,
Щоб  світова  спільнота  вже  прозріла?
Яких  ще  бід  не  завдала́  війна,
Щоб  та  спільнота  нас  вже  зрозуміла?

24.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

ХОЧЕТЬСЯ СПОКОЮ

ХОЧЕТЬСЯ  СПОКОЮ

Як  же  хочеться  споко́ю,
Та  іще  нема  відбою,
А  тривогами  я  сита
Й  смутком  знову  оповита.

Бо  летить  сміття  вороже,
Не  шука  в  болоті  ложе,
Навпростець  до  нас  прямує
Й  на  шляху́  усе  руйнує.

Хоч  би  до  нас  не  дістатись,
Бо  від  нього  не  сховатись,
А  надія  лиш  на  Бога,  
Що  мине  і  ця  тривога.

Й  не  сягне  нас  мотлох  вражий,
Й  це  сміття  в  болоті  ляже,
Збережуться  життя  наші,  
Не  додасться  горя  в  чаші.

На  це  буду  сподіватись  –  
Рано  ще  з  життям  прощатись…
Страх,  молитва  і  тривога,
Та  надія  вся  на  Бога.

В’є  сирена,  завиває,
Сміття  враже  підлітає…
Чи  Господь  життя  врятує?
Вірю,  що  благання  чує.

23.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024

ДЕНЬ МИРУ

ДЕНЬ  МИРУ

З  Днем  МИРУ  нас!  З  Днем  МИРУ,  українці!
Він  нам  потрібен,  як  ковток  води́,
Бо  горя  маєм  ми  уже  по  ві́нці,
Пізнали  ми  незнаної  біди́.

Ми  молим  МИРУ,  молим  ПЕРЕМОГИ,
Щоб  мирне  небо  знову  простяглось,
Щоб  ворог  залишив  наші  пороги,
Щоб  УКРАЇНА  й  людство  збереглось.

Нам  МИР  потрібен,  треба,  як  ніко́ли,
Ми  вдосталь  потопаємо  в  біді,
Лягають  у  могилоньки  соко́ли,
Лягають  у  могили  молоді.

Щоб  кожен  день  наповнювався  МИРОМ,
Аби  ВКРАЇНА  одягнулась  в  МИР,
Для  ворога  щоб  ми  не  бу́ли  тиром,
Що  нас  наза́вжди  залиши́в  упир.

День  МИРУ  нехай  буде  в  нас  щоднини,
Нехай  панує  МИР  усі  віки,
І  солов’їна  хай  усюди  лине,
Додому  хай  вернуть  захисники.

Нехай  всі  біди  кануть  з  ворогами,
І  МИР  хай  переможе  цю  війну,
А  ПЕРЕМОГА  буде  хай  за  нами,
І  світло  нехай  знищить  сатану.

21.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

ДВАДЦЯТЬ  ВІСІМ  ГЕРОЇВ

(Світлій  пам’яті  полеглих  128-ї  бригади)

Двадцять  вісім  героїв,
Двадцять  вісім  свічок,
Додало́ся  в  нас  болю
Й  чорних-чорних  стрічо́к.

Двадцять  вісім  героїв,
Полягло,  наче  цвіт,
Все  від  вражих  набоїв,
Там  відбувся  приліт.

Двадцять  вісім  героїв
Попрощались  з  життям,
Ворог  ли́ха  нако́їв
Смертним  тим  вишиттям.

Двадцять  вісім  героїв,
Двадцять  вісім  життів,
Горя  ворог  наброїв,
Із  життя  усіх  звів.

Двадцять  вісім  героїв
Не  підняти  з  землі́.
Ворог  їх  удостоїв…
Двадцять  вісім  орлів.

Двадцять  вісім  героїв
В  потойбічних  світах,
Від  ворожої  зброї
В  непробудних  вже  снах.

21.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

ПОВЕРНИ  СМІТТЯ  В  БОЛОТО

Ось  у  нас  тривога  знову,
Бо  летять  потвори
Із  болота  в  Україну
Через  Чорне  море.

Поверни  сміття,  Всевишній,
Назад  у  болото,
Молим  тебе  про  це  грішні,
Не  дай,  Бог,  прильоту.

Відверни  бляшанки  вражі,
Боже,  ми  благаєм,
І  в  молитві  дуже  слізно
Надію  плекаєм.

Ми  не  хочем  помирати,
Ми  хочемо  жити!
Як  ми  маєм  ще  благати
І  тебе  просити?

Ворог  клятий  все  злітає,
Кружляє  над  нами,
Нехай  трюки  ці  покаже
Він  над  болота́ми.

Поможи  йому  у  цьо́му,
Болото  велике,
Відверни  від  України  
Сміття  це  безлике.

Феєрверками  хай  сяють
Гучно  та  яскраво,
А  ми  їм  поаплодуєм
І  скажемо:  «Браво!»

08.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024

ДУМАЛОСЬ, ВІРИЛ, СПОДІВАЛОСЬ

ДУМАЛОСЬ,  ВІРИЛ,  СПОДІВАЛОСЬ

А  вірити  вже  більш  нема  кому́
Й  на  допомогу  марно  сподіватись,
Але  ж  не  розумію  я  чому́…
Чому́  над  нами  так  усім  знущатись?

А  вірилось  в  красиві  всі  слова,
Бо  думалось,  що  щирістю  сповиті
І  що  не  день  –  то  версія  нова́,
Бо  в  них  ні  кров,  ні  сльо́зи  не  пролиті.

Та  ті  слова  давно  уже  пусті,
Із  діями  поєднання  не  мають.
То  в  закордоння  що  ж  є  на  меті?
На  що  ж  за  парканом  вони  чекають?

Надія  розгоралась  защораз,
А  вже  тепер…  тепер  заледве  тліє,
Бо  замість  дій  лиш  оберемки  фраз,
І  жодна  не  рятує  і  не  гріє.

То  ж  вірити  вже  більш  нема  кому́,
Надія  лиш  на  Божу  допомогу,
Питання  залишається:  «Чому́?
Чому́  не  діють?  Адже  мають  змогу.»

15.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024

ЗАХОВАЛИСЬ ЗА НАМИ

ЗАХОВАЛИСЬ  ЗА  НАМИ

Не  відкриває  очі  світ,
А  може  й  добре  бачить,
Черстві  серця́,  немов  граніт…
То  що  ж  бо  все  це  значить?

За  парканом…  у  себе  там
Тих  вибухів  не  чує,
А  ми  тут  платимо  життям,
Та  світ  собі  мудрує.

Чи  на  очах  в  них  пелена?
Чи  може  маскування?
Та  горе  в  нас,  у  нас  війна,
У  нас  з  життям  прощання.

А  може  чує  й  бачить  він,  
В  якій  біді  Вкраїна,
Де  вже  нема  частини  стін,
І  постає  руїна.

Та,  мабуть,  вигідно  йому
Лишень  спостерігати,
Що  в  нас  пала  все,  все  в  диму́…
Не  їх  прийшли  вбивати.

Немов  заслі́нки  на  очах…
Але  ж  бо  звідки  взя́лись?
То  ж  допомога  на  словах…
За  нами  заховались.

08.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024

НЕНАЧЕ СПОВІДЬ

НЕНАЧЕ  СПОВІДЬ

Твої́  слова́  були́,  неначе  сповідь,
Що  линула  з  зболілої  душі́,
Вони  були́,  немов  бурхлива  повінь…
В  ту  мить  вони  були́,  немов  куші́.

Твої́  слова́  так  трепетно  звучали,
Вони  торкались  всіх  душевних  струн,
А  очі,  наче  про́щення  благали,
Якими  керував  якийсь  чаклун.

Твої́  слова́  нечуваної  сили,
В  них  магія,  і  щирість,  й  каяття,
Вони  тебе  немов  сповна́  відкрили,
Немов  було́  душевне  вишиття.

Твої́  слова́  інтриги  додавали,
Ти  в  них  вплітав  усе  своє́  єство,
Вони  по-особливому  звучали…
Вони  були́,  немов  душі́  питво́.

Твої́  слова́  були́  такі  незвичні,
Вони  лили̃сь,  чеканились,  пливли́,
Вони  були́  глибокі  і  величні,
І  всі  вони,  неначе  ожили́.

Твої́  слова́  були́,  неначе  сповідь,
Немов  Причастя  з  ними  ти  прийняв,
Вони  були́,  немов  весняна  повідь,
З  душі́,  мов  зерна,  кожне  вибирав.

06.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024

ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ

ДОПОКИ  БУДЕ  СВІТ  ТАКИМ  СЛІПИМ

Нема  безпечних  в  Україні  місць,
Куди  б  сміття  воро́же  не  дістало,
І  біль,  і  розпач,  не́нависть  і  злість,
І  закордоння  споглядать  не  перестало.

Полтава,  Запоріжжя,  Київ,  Львів…
Атака  за  атакою  усюди,
Диктатор  ще  сильніше  озвірів,
І  найстрашніше,  що  в  нас  гинуть  люди.

Херсон  і  Харків  у  вогні  горять,
І  Кривий  Ріг,  і  прикордонні  Суми,
Щоденно  нас  продовжують  вбивать,
Й  ніхто  не  нищить  ворога  задуми.

Була́  Вкраїна  раєм  на  Землі,
Над  нею  мирне  небо  простягалось,
Допоки  не  ввірвались  моsk@лі...
В  ту  мить  життя  спокійне  обірва́лось.

Була́…  на  превеликий  жаль,  була́,
Немов  калина,  що  наве́сні  квітне,
Тепер  Вкраїна  у  вогні  пала…
Для  світу  наше  горе  непомітне.

Весь  світ  мовчить,  бо  це  не  в  них  війна,
І  ворог  від  життя  не  їх  звільняє.
До  нас  прийшла  трагедія  страшна,
А  світ  без  дій  на  все  лиш  споглядає.

Допоки  буде  світ  таким  сліпим?
Чи  при́йде  мить,  що  він  таки  прозріє?
Чи  перейме́ться  горем  він  чужим?
Чи  навпаки  ще  більше  зачерстві́є?

04.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

ЗА НАМИ НЕ ХОВАЙСЯ

ЗА  НАМИ  НЕ  ХОВАЙСЯ

На  що  ж  вичікуєш,  Європо?
На  що  чекаєш?  Розкажи!
В  тобі́  не  бачу  остолопа  –  
То  ж  сво́ю  щирість  покажи.

За  парканом  нам  «співчуваєш»,
За  парканом  ти  там  герой,
На  нас  звідкіль  ти  споглядаєш…
Скалічених  не  бачиш  доль?

Чому́  ж  така  ти  боязли́ва?
В  тобі́  багато  там  країн.
Ворожа  зброя  в  нас,  як  злива,
Все  більше  в  нас  і  жертв,  й  руїн.

А  ти  мовчиш  й  на  щось  чекаєш.
Коли  ж  ти  діяти  почнеш?
Свої́м  мовчанням  нас  вбиваєш,
Воно  немає  в  тебе  меж.

Нам  треба  тво́я  допомога,
Бо  ми  є  захистом  твої́м!
Чи  може  в  тебе  теж  тривога?
Сидиш  у  коконі  свої́м.

На  що  ж  вичікуєш?  Зізнайся!
Тебе  ж  бо  наше  не  болить!
За  нами  більше  не  ховайся,
Бо  буде  всіх  Госпо́дь  судить!

04.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

НАВЧАЛЬНИЙ РІК ІЗ ВИБУХІВ ПОЧАВСЯ

НАВЧАЛЬНИЙ  РІК  ІЗ  ВИБУХІВ  ПОЧАВСЯ

Навчальний  рік  із  вибухів  почався…
Допоки  нас  вбиватиме  орда?
А  світ  собі  сидить,  замаскувався,
Їх  не  болить  уся  наша  біда.

Під  вибухи  збирались  діти  в  школу…
І  біль,  і  сльози,  і  шкільне  життя…
Луна  молитва  все  біля  престолу,
Й  щоденно  маєм  з  крові  вишиття.

А  світ  мовчить…  мовчить,  не  реагує  –  
Під  обстрілом  не  їхні  школярі,
Він  сліз  не  бачить  і  плачу́  не  чує,
Ракети  не  у  нього  у  дворі.

Навчальний  рік…  ворожії  бляшанки,
І  страх  в  очах  тих  пуп’янків  малих,
І  звуки  канонади,  й  вражі  танки…
Ще  скільки  буде  бід  у  нас  і  лих?

Ще  скільки  світ  мовчатиме  свідомо?
Невже  їм  засліпило  вже  усім?
Чи  може  це  усе  їм  невідомо?
То  я  про  наше  горе  розповім!

Навчальний  рік  із  вибухів  почався,
Вбивали  свято  всім,  хто  вчитись  йшов,
То  ж  кожному  цей  день  запам’ятався  –  
В  нім  вибухи,  шкільний  дзвінок  і  кров.

02.09.2024р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

НЕ ЗНАЮ ІНШИХ Я БОГИНЬ

НЕ  ЗНАЮ  ІНШИХ  Я  БОГИНЬ

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Окрім  тієї,  що  кохаю,
Вона  –  це  Всесвіт,  неба  синь,
Її  у  серці  я  тримаю.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Та  й  знати  інших  не  бажаю.
Цю  берегиню  з  берегинь,
Неначе  скарб  оберігаю.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Дарунок  Господа  і  долі,
Куди  із  нею  не  полинь  –  
Співа  душа,  мов  на  роздоллі.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Я  огорнувся  з  нею  в  щастя,
І  думкою  куди  не  кинь,
Неначе  п’ю  Святе  Причастя.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Мене  в  полон  кохання  взяло,
Сказало  серце:  «В  щастя  ринь»,
І  килимок  мені  зіткало.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Вона  –  єдина  й  незрівнянна,
Неначе  світло  із  святинь…
Звела  нас  доля  невблаганна.

30.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024

ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ

ФРАЗИ  ЗАМІСТЬ  ДІЙ

Ти  кажеш,  що  це  люди?  Я  не  вірю,
Вони  страшніші,  аніж  сатана,
Вони  страшніші  аніж  дикі  звірі,
І  через  них  в  країні  в  нас  війна.

І  через  них  в  нас  гинуть  всюди  люди,
І  через  них  лягає  неньки  цвіт,
І  через  них  в  нас  сльо́зи  ллються  всюди
Уже  багато  довгих-довгих  літ.

І  кров  на  землю  ллється  без  упину,
Щодня  у  нас  нелічено  смертей,
Стирають  впрах  потвори  Україну,
І  світ  на  це  не  відкрива  очей.

То  фактів  їм  якихось  недостатньо,
То  десь  гуманність  пробують  ліпить…
Бо  їх  ще  горе,  просто,  не  спіткало…
А  ми,  напрочуд,  хочемо  всі  жить.

На  нас  щодня  летить  ворожа  зброя,
А  нам  себе  не  вільно  захищать,
Ми  маєм  захлинатися  від  горя,
Бо  можемо  потвор  провокувать.

То  й  тих  істот,  мабуть,  не  покарають,
Що  спопеляють,  нищать  все  у  нас,
Які  жорстоко  нас  тут  убивають…
Та  замість  дій  політ  ганебних  фраз.

На  дике  плем’я  світ  лиш  споглядає,
Щоб  дати  відсіч  –  світ  сказав  нам:  «Зась!»
На  що  ж  спільнота  світова  чекає?
Аби  вогонь  життя  у  нас  загас?

31.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024

ВІДДЗВЕНІЛО

ВІДДЗВЕНІЛО

Віддзвеніло  цього́річ  вже  літо,
Віддзвеніло  й  покинуло  нас.
Гучно  вдарило  літнім  копитом
І  сказало,  що  вже  йому  час.

Віддзвеніло,  ой  вже  віддзвеніло
Й  опустило  завісу  свою́.
Так  швиденько  воно  пролетіло…
Й  не  спинилось  воно  на  плаю́.

Віддзвеніло,  шлях  осені  да́ло,
За  собою  сліди  замело,
Але  ж  бу́ло  його  зовсім  мало…
Наче  зовсім  його  й  не  було́.

Віддзвеніло,  на  скрипці  заграло,
Той  прощальний…прощальний  свій  вальс.
В  невідомість  від  нас  мандрувало…
Попрощалось  й  пішло  вже  від  нас.

Віддзвеніло  і  зовсім  вже  стихло.
Озирнулись  –  його  вже  нема.
Саме  так  бо  прощатися  звикло…
Не  дзвеніло  воно  крадькома.

29.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

МИНАЄ ЛІТО

МИНАЄ  ЛІТО

Минає  літо…наче  лиш  поча́лось,
Та  добігає  вже  свого́  кінця,
Із  нами  ще  воно  не  попрощалось,
Та  скоро  сво́го  виставить  вінця́.

Спекотні  дні  кінця  свого́  збігають,
Хоч  може  й  не  спекотні  вже  такі,
В  природі  витинанки  витинають,
Й  хмаринки  в  небі  вже  не  всі  легкі́.

Ще  зовсім  трішки  й  літо  помандрує,
Кудись  піде́  від  нас  в  далеку  даль,
Можливо  за  відходом  пошкодує,
Але  накине  придбану  вуаль.

А  біля  брами  осені  торкнеться,
Погляне  мило,  все  їй  передасть.
Сестрі-красуні  мило  усміхнеться,
Але  відходом  смутку  всім  завдасть.

Воно  нічо́го  вдіяти  не  може,
І  календар  продовження  не  мав,
Піде  відпочивать  на  сво́є  ложе,
А  на  послідок  –  коник  в  травах  грав.

Тому́  в  дорогу  літо  проведемо,
Одя́гнем  вишиваночку  йому,
В  останні  дні  з  ним  душу  відведе́мо.
Але  ж  куди  так  квапиться  й  чому́?

28.08.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

СВІТІТЬСЯ ЩАСТЯМ КОЖНУ МИТЬ

СВІТІТЬСЯ  ЩАСТЯМ  КОЖНУ  МИТЬ

Світіться  щастям  кожну  мить,
Бо  нам  життя  лиш  раз  дається,
Ніщо́  його  хай  не  приспить,
Й  бажання  кожного  здійсни́ться.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Воно  вам  личить,  ви  повірте,
Воно,  торкаючись,  звучить,
То  ж  всякі  сумніви  розвійте.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Не  бійтесь  в  нього  огорнутись,
Хай  кришталем  воно  дзвенить,
Й  до  вас  зуміє  доторкнутись.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Не  бійтесь  в  ньому  потопати,
Нехай  на  крилах  прилетить,
Й  не  заставля  себе  чекати.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Йому  всі  двері  відчиняйте,
Немов  дурман,  нехай  п’янить,
Хай  вас  кохають  й  ви  кохайте.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Йому  і  полон  наза́вжди  здайтесь,
Хай  все  життя  воно  зори́ть.
Зробіть  ви  це  і  не  вагайтесь.

06.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

СТРУНА ЖИТТЯ

СТРУНА  ЖИТТЯ

Струна  життя  людини  на  землі́,
Натягнута  між  серцем  і  душею,
Її  торкають  диво-скрипалі,
І  сяє  неймовірною  зорею.

Струна  життя  у  кожного  одна,
Вона  єдина,  все  життя  незмінна,
Та  в  кожного  різни́ться  довжина,
Але  вона  така  дорогоцінна.

Струна  життя  нам  звуки  видає,
Бринить  і  плаче,  тужить  і  радіє,
Перепочить  ніко́ли  не  стає,
І  защора́з  життю  надію  сіє.

Струна  життя  натягнута  у  нас,
І  молим,  щоб  вона  не  обірвалась,
Натягнута  на  той  короткий  час,
З  душею  й  серцем  навіть  повінчалась.

Струна  життя  бентежить  і  дзвенить,
Її  не  бачим,  та  оберігаєм,
Буває,  що  по-різному  звучить,
І  щоб  звучала  –  Господа  благаєм.

Струна  життя  людини  на  землі́…
Невидима,  але  така  важлива,
Свої́  у  неї  смички  й  важелі́,
То  й  музика  народжена  життєва.

20.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024

ЗОЛОТО Й БЛАКИТЬ

ЗОЛОТО  Й  БЛАКИТЬ

Пшеничне  поле  золотом  взяло́ся,
І  вітер  котить  хвилі  золоті,
Торкнулось  неба,  на  межі́  зійшлося,
Немов  за  це  молились  всі  святі́.

Пшеничне  поле  золотом  постало,
Налитий  колос  золотом  сповна,
На  нього  небо  вдалині  упало,
Їх  не  розлу́чить  клята  ця  війна.

Пшеничне  поле  золотом  встелилось,
До  неба  колоски  з  землі  тяглись,
З’єднались  вмить,  усе  умить  змінилось,
Вкраїнським  стягом  славно  простяглись.

Пшеничне  поле  з  золотим  колоссям,
І  синє  небо,  наче  те  рядно,
Їм  поєднатись  саме  так  вдало́ся,
Постати  стягом  їм  було́  дано́.

Пшеничне  поле  в  зо́лоті  скупалось,
Над  ним  повисли  небеса-блакить.
Так  золото  з  блакиттю  поєдналось,
Воно,  мов  стяг  вкраїнський,  майорить.

Пшеничне  поле  в  золото  вдягнулось,
А  для  прикраси  вибрало  блакить,
З’єдналось  з  небом,  стягом  розгорнулось,
І  цьо́му  стягу  й  Україні  жить.

23.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

ЗБІГАЄ ДЕНЬ

ЗБІГАЄ  ДЕНЬ

Збігає  день,  і  так  життя  збігає,
Збігає  він  і  лине  в  небуття,
І  кожна  мить  невпинно  пробігає,
А  всі  вони  під  назвою  ЖИТТЯ.

Збігає  день,  за  нього  вдячність  Богу,
Ми  кожну  мить  вчимося  цінувать,
І  доля  стелить  кожному  дорогу,
Якої  ми  не  можемо  минать.

Збігає  день,  відлуння  нам  лишає,
Сліди  свої́  він  також  залиша,
Ще  й  барвами  палітру  прикрашає,
Та  квапиться,  збігати  поспіша.

Збігає  день,  збіга  несамовито,
Й  немає  на  шляху  він  перешкод,
І  ним  усе  навколо  оповито,
Щоб  зупинитись  –  він  нема  нагод.

Збігає  день,  іде  він  на  спочинок,
Прощається  і  більш  не  поверне́,
І  на  шляху  немає  він  зупинок,
Й  вчорашнього  ніяк  не  дожене́.

Збігає  день,  прощається  із  нами,
Та  й  естафету  він  передає,
Назад  йому  зачинені  всі  брами,
І  сво́ю  гаму  вправно  виграє.

22.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024

ОДНІ ТА ІНШІ

ОДНІ  ТА  ІНШІ

Одних  стираєм,  наче  крейду  з  дошки,
А  інших  з  болем  з  серця  вирива,
За  першими  не  шко́да  ані  трошки,
За  іншими  в  розпуці  потопа.

Без  перших  ми  живем  у  цьому  світі,
Зате  без  других  в  муках  вижива,
Крути-верти,  та  правди  ні́де  діти,
За  іншими    ми  сльо́зи  пролива.

Одні  ідуть  й  слідів  не  залишають,
А  інших  слід  і  час  не  витира,
Одні  наза́вжди  в  пам’яті  вмирають,
А  інших  пам’ять,  мов  альбом  горта.

Одні,  мов  крига,  душу  так  холодять,
Теплом  душевним  інші  зігріва,
Немов  примари  перші  ходять  й  ходять,
І  двері  іншим  навстіж  відкрива.

Одні  для  тебе–  місце  опустіле,
Натомість  інші  всесвітом  стають,
Був  час,  що  перші  випустили  стріли,
А  інші  рятувати  за́вжди  йдуть.

Одних,  немов  полову,  викидаєм,
А  іншим  небо  хилим  від  душі́,
Добірні  зе́рна  серед  всіх  шукаєм,
Не  продаємо  душу  за  гроші́.

Тому́  одних  стираєм,  наче  крейду,
А  інших,  як  зіницю  бережем,
Це  робиться,  погодьтесь,  не  по  Фрейду,
Й  мости  для  перших  палим  не  вогнем.

08.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024

ЩАСТЯМ ОПОВИТІ

ЩАСТЯМ  ОПОВИТІ

Ми  з  тобою  одягнені  в  щастя,
Одягнулись  ми  в  нього  колись,
Ми  прийняли  його,  мов  Причастя,
І  серця́  у  коханні  злили́сь.

Це  ошаття  нам  дуже  пасує,
Ця  коштовність  для  нас  дорога́,
Воно  ра́зом  із  нами  воркує,
Й  талісман  нам  обом  простяга.

Ми  у  ньому  на  крилах  кохання,
Відчуваєм  його  кожну  мить,
Що  злітає,  мов  пташечка  рання,
Й  в  піднебессі  так  лунко  дзвенить.

Це  ошаття  і  ніжне  й  коштовне,
І  торкає  душевну  струну,
Та  й  єдине  воно,  неповторне,
І  немає  у  нім  полину.

Незрівнянне  воно,  мов  намисто,
І  таке,  мов  джерельна  вода,
Виграє  сонцесяйно,  іскристо,
Біля  нас  зі  всібіч  припада.

Ми  тим  щастям  удвох  оповиті,
І  воно,  наче  ніжная  шаль,
І  ми  ним,  наче  росами  вмиті,
Та  й  іскриться,  неначе  кришталь.

14.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024

Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ

Я  НЕ  ПОВІРЮ  У  БРЕХНЮ

Я  не  повірю  у  брехню,
В  слова́  облесливі,  лукаві,
Які  вступають  у  борню,
Аби  купатися  во  славі.

Я  не  повірю  ні  на  мить,
Про  ту  любов,  яку  голо́сять,
Бо  їх  Вкраїна  не  болить,
І  нас  триматися  тут  просять.

Я  не  повірю  про  любов,
Що  так  кричать  у  закордонні,
У  них  не  стила  в  жилах  кров
Ні  ті  роки,  ані  сьогодні.

То  де  ж  була  ота  любов,
Коли  Вкраїна  народилась?
То  ж  кожен  де  її  знайшов,
Коли  Вкраїна  кров’ю  вмилась?

На  цій  землі  кричіть  про  це:
Про  те,  як  треба  нам  триматись.
Де  все  пала,  кричіть  слівце,
І  там,  де  нікуди  сховатись!

А  ви  десь  там,  за  паркано́м,
Про  Україну  заспівали,
Словами  йдете  напролом…
То  де  ж  любов  ту  відкопали?

Є  й  ті,  звичайно,  в  тих  краях,
В  яких  любов  до  неньки  щира,
Вона  вся  в  діях,  не  в  словах!
Бо  Україна  –  серцю  мила.

Не  для  піару  пісня  й  вірш,
Не  для  піару  кожне  слово,
Коли  стає  все  гірш  і  гірш…
Псевдолюбов  за  сво́є  знову.

Вкраїну  серцем  полюбіть…
Та  має  бути  це  властиво…
Словами  рану  не  ятріть,
Для  України  це  –  важливо!

Аналізуйте  весь  свій  шлях,
Усі  мотиви  й  аргументи,
Знайдіть  любов  у  тих  роках.
То  ж  чи  були  такі  моменти?
 
Її,  звичайно,  не  було,
Та  мить  з’явилась  для  піару.
Вже  є  любові  джерело?
З  котрого  ж  бо  репертуару?

18.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024

ЛУКАВА ЛЮБОВ

ЛУКАВА  ЛЮБОВ

Звідкіль  беруться  псевдопатріоти,
Котрі  Вкраїну  люблять  на  словах?
В  словах  котрих  звучать  лукаві  ноти…
Самі  ж  бо  у  заморських  десь  світах.

Коли  Вкраїна  тільки  народилась
І  ненечка  була́,  мов  немовля,
І  нива  ще  її  не  колосилась,
Не  зорана  була́  її  рілля.

Тоді  Вкраїну  стали  покидати,
Не  думали  про  доленьку  її,
Та  оду  почали́  тепер  співати,
Не  кинувши  ті  теплії  краї.

А  в  мить  одну  ще  й  інші  долучились,
Бо  випала  нагодонька  така,
Бідою  Україноньки  прикрились
І  кажуть,  що  в  них  доля  нелегка.

Кричать  десь  там,  як  Україну  люблять,
Але  в  біді  її  лишили  тут,
На  пляжі  із  плакатом  орків  «гублять»,
І  кажуть,  що  Вкраїною  живуть.

Невже  любов  до  ненечки  проснулась?
Чому  ж  бо  спала  всі  оті  роки?
Заговорила  совість?  Стрепенулась?
Чи  може  кличуть  з  ненечки  стежки?

У  це  нікол́и  знайте,  не  повірю,
Що  туга  за  Вкраїною  і  біль,
І  сво́ю  думку  з  ними  не  розді́лю,
Бо  їх  лукавість  сипле  в  рану  сіль.

І  вишиванка  псевдопатріота
Не  знищила  лукавість  у  душі́,
Їй  не  відкрились  із  душ́  ворота…
Полин  зостався,  терня  й  спориші.

Защебетали  як  про  Україну,
Як  начебто  Вкраїна  їх  болить!
Акцент  заморський  вплели  в  солов’їну,
А  щирості  не  чути…  Може  спить?

На  цій  землі́  любіть  Вкраїну-неньку,
У  вибухах  й  вогні  її  любіть,
Від  ворога  рятуйте  дорогеньку,
Й  нещирість  сво́ю  в  тих  краях  лишіть.

15.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

ЛЕЛЕКА

ЛЕЛЕКА

(  До  картини  відомого  художника  Олега  Шупляка  "ЛЕЛЕКА"  )

Так  ось  розправив  два  крила  лелека,
Відбиток  на  обличчі  залишив.
Чому́сь  направив  погляд  свій  далеко,
В  задумі  хвіст  додолу  опустив.

На  крилах  пір'я  –  вії  дивовижні,
І  брови-дуги  –  контури  тих  крил,
На  місці  губ  –  красиві  но́ги-стрижні,
А  очі-кри́ла  –  силует  вітрил.

А  очерет  –  це  контури  обличчя,
Й  волосся,  що  спадає  до  лиця.
І  кола  на  воді,  як  борода,  здається,
Й  під  бородою  –  форма  комірця.

Так  поєднати  птаха  і  людину
Міг  тільки  обдарований  митець.
І  я  думками,  мов  та  птаха  лину,
Бо  кожен  з  нас  –  життя  свого́  творець.

06.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ

ДУШУ  В  ВИШИВАНКУ  ОДЯГНІТЬ

(Про  тих,  хто  20-30  років  тому  покинув  Україну,  а  тепер  віршиками,  пісеньками  й  лукавим  словом  голосять  про  псевдолюбов  до  України  там  і  для  піару,  тік-току,  фейсбуку,  ютубу  та  інших  платформ  іноді  тут,  де  тихо)

В  заморськім  кра́ї  псевдоукраїнці,
Вдягнули  вишиванку  й  взя́ли  стяг,
Але  душа  лишається  в  заслі́нці,
І  люблять  Україну  на  словах.

Таких,  на  превеликий  жаль,  чимало,
Для  них  війна  –  це  просто  слушна  мить,
Якої  ті  роки  їм  бракувало,
Й  душа  за  Україну  не  болить.

То  ж  слушним  є  момент  цей  для  піару,
Де  про  любов  так  голосно  кричать,
Не  мають  від  війни́  вони  удару,
І  рятувати  ненечку  не  мчать.

А  де  ж  були  всі  двадцять-тридцять  ро́ків?
Покинули  Вкраїну  ще  колись,
За  всі  роки́  не  було  жодних  кроків,
Зате  тепер  любити  узяли́сь.

За  парканом  так  вигідно  кричати,
Бо  там  тривог  і  вибухів  нема,
Не  личить  тії  маски  одягати
І  про  любов  кричати  з  усіма.

Мовчали  стільки  літ  й  заговорили,
Але  не  тут,  а  там,  за  парканом,
Лукавим  словом  неньку  полюбили,
І  сиплють  ними  так,  немов  піском.

16.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

ХАЙ БУДЕ ТАК

ХАЙ  БУДЕ  ТАК

Хай  миті  будуть  всі  щасливі,
В  обійми  щастя  хай  бере́,
Ми  йдім  в  обі́йми  щастю-зливі  --
Його  ніщо́  не  забере́!

Хай  щастя  сипле  зорепадом,
І  буде  зливою  для  нас,
Хай  поспіша  життєвим  садом,
І  зоряним  хай  буде  час.

Нехай  прилине  щастя  вітром,
Росою  срібною  спада,
Хай  розкрива  свою́  палітру,
Хай  плине  нам,  немов  вода.

Нехай  щодуху  поспішає,
Нехай  немає  перепон,
Невдач  ніде́  нехай  не  має,
Хай  ві́зьме  кожного  в  полон.

Хай  по  дорозі  не  бариться,
Нехай  у  танці  закружля,
Йому  баритись  не  годиться,
Нехай  примчить  до  нас  здаля.

Нехай  прилине,  наче  птаха,
Обійме  нас  своїм  крилом,
Хай  буде  з  нього  добра  пряха,
Живильним  стане  джерелом.

15.04.2024  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

УСПІННЯ

УСПІННЯ

Успіння  Богородиці  святої
Шанують  християни  ж  бо  усі,
Ісусової  неньки  дорогої.
В  сльозах  була,  як  квітка  у  росі.

Життя  земне  у  Діви  обірва́лась,
Було́  воно  не  з  медом,  нелегки́м.
Як  в  пта́хи,  серце  трепетно  збивалось,
І  дихання  було  не  раз  важким.

Життя  земне  у  Діви  закінчи́лось,
Але  живе  вона  в  наших  серцях.
Не  раз  Пречиста  слізоньками  вмилась,
Тримавши  тіло  сина  на  руках.

Успіння  Богородиці  шанують,
Пречиста  Діва  –  Матінка  Христа.
В  цей  день  до  храму  звідусіль  прямують
Про  Матір  Божу  мовлять  всі  вуста.

28.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

НЕ ЗМІГ

НЕ  ЗМІГ

Не  зміг  я  вижити  в  бою́,
Не  зміг…  Напевно  не  судилось,
Не  буду  більше  я  в  строю́,
Не  б’ється  серце…  Зупинилось.

Загасла  вже  моя́  свіча,
Її  ординці  загасили,
Поли́лась  кров…  нема  плеча…
Мене  на  полі  бо́ю  вбили.

Ніхто  зарадити  не  міг,
Хоч  намагались  врятувати,
За  небокрай  мій  шлях  проліг,
Там  вічним  сном    я  буду  спати.

У  вічність  рано  я  пішов,
Родині  прикрості  завдавши,
Крізь  пекло  на  землі́  пройшов
І  пекло  на  землі́  пізнавши.

Словами  всього  не  сказать,
І  пензлем  все  не  змалювати…
Там  довелось  жахіть  пізнать,
Бо  став  Вкраїну  захищати.

Я  не  зостався  у  боргу
Перед  Вкраїною  святою,
Не  буде  про́щення  врагу,
Хоч  я  не  пі́ду  більш  до  бо́ю.

Не  зміг  я  вижити…  не  зміг,
Поліг  у  віці  молодому,
Вкраїні  вірність  я  зберіг,
Та  не  вернувсь  живим  додому.

12.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024

ДЛЯ МАМИ… ІЗ ЗАСВІТІВ

ДЛЯ  МАМИ…  ІЗ  ЗАСВІТІВ  

Не  плачте,  мамо,  не  тужіть,
Підіть  до  церкви  помолитись,
За  ду́шу  свічку  засвітіть,
Достатньо  вам  сльозами  митись.

Мене  не  ве́рнете  слізьми́,
З  могили  я  уже  не  встану,
До  ворога  я  став  грудьми
І  вам  зробив  на  серці  рану.

Назад  нічо́го  не  верну́ть,
Той  бій,  що  був,  уже  позаду,
Не  зміг  вражи́ну  відвернуть,
Яка  завдала  тілопаду.

Багато  нас  там  полягло,
Все  більше  ворог  наступає,
Там  буть  інакше  не  могло  –  
Орда  ні  в  чо́му  меж  не  знає.

Сидіти  вдома  я  не  міг,
На  захист  мусів,  мамо,  стати,
Звідтіль  в  могилу  шлях  проліг,
В  ній  буду  вічно  спочивати.

То  ж  не  судилося  мені
Здобути  нашу  ПЕРЕМОГУ,
Потрапив  в  пащу  сатані
Й  пішов  у  вічную  доро́гу.

Із  неї  я  не  поверну́,
Не  сяду  з  Вами  на  порозі,
Я  заплатив  страшну  ціну…
Минути  пла́ти  був  не  в  змозі.

Ви  серце,  мамочко,  не  рвіть,
Уже  нічо́го  не  змінити,
За  все  мене,  прошу,  простіть
І  знайте  Ви  –  ХОТІВ  Я  ЖИТИ…

12.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024

ВИР БАЖАНЬ

ВИР  БАЖАНЬ

Дня  благословенного
Нині  і  завжди́,
Щоб  не  знали  людоньки
Горя  і  біди́.
Сонце  аби  сяяло,
Вітер  повівав,
Ворог,  наче  бульбашка,
Навіки́  пропав.

Ворог  нехай  висохне,
Згине,  як  роса,
Хай  нам  усміхаються
Мирні  небеса.
Радість  хай  засипле  нас,
Наче  снігопад,
Хай  розквітнуть  усмішки,  
Як  весняний  сад.

Хай  торкає  променем  
Сонце  з  висоти́,
Щоб  не  гнули  кожного
Ці  важкі  хрести.
Щоби  рідна  мовонька
Линула  із  вуст,
Щоб  не  ливсь  у  рідную
Весь  ворожий  муст.

І  не  плач  щоб  чули  ми,
А  й  дитячий  спів,
Щоб  до  калинової
Люд  наш  прикипів.
Нива  хай  коло́ситься
Золотом  уся,
Всім  нам  переможного
У  війні  кінця!

09.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024

СЛОВЕСНА ЗБРОЯ

СЛОВЕСНА  ЗБРОЯ

Мої́  слова́  вбивають  окупантів,
Мої́  слова́  йдуть  з  ворогом  на  прю,
Мої́  слова́  цінніші  діамантів,
Я,  наче  лезо,  їх  щораз  гострю́.

Боїться  ворог  сло́ва,  наче  зброї,
Яка  влуча  смертельно  прямо  в  ціль,
І  кожне  слово,  наче  ті  набої,
Немов  на  рану  висипана  сіль.

Чому́  ж  вони  для  них  такі  вразливі?
Чому́  вони  для  них  такі  страшні?
Події  всі  описують  жахливі
У  клятій  цій,  у  цій  страшній  війні.

Мої́  слова́  не  там,  на  полі  бою,
Неначе  зе́рна  сиплють  на  папір,
І  кожне  обертається  у  зброю,
Шліфую  їх,  неначе  ювелір.

Щоразу  сили  й  міці  набирають,
Щораз  стає  сильнішим  їх  удар,
Тому́  вони  так  ворога  лякають.
Як  виявилось  –  вправний  я  зброяр.

Мо́ї  слова́  –  це  зброя  дуже  цінна,
Яка  зненацька  в  ворога  влуча,
На  фронті  цім  вона  є  незамінна,
Бо  так  прицільно  ворога  сяга.

07.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

НЕВЖЕ ВКРАЇНСЬКА МОВОНЬКА СМЕРДИТЬ

НЕВЖЕ  ВКРАЇНСЬКА  МОВОНЬКА  СМЕРДИТЬ?

Ти  на  якій  землі́,  скажи,  живеш?
І  хліб  з  землі́  якої  споживаєш?
Твоє́  безчестя  вже  не  знає  меж,
Бо  мовою  ординців  розмовляєш.

З  яких  джерел  святу  водицю  п’єш,
І  по  якій  землі́  щодня  ступаєш?
Із  вуст,  як  воду,  вражу  мову  ллєш
І  саме  цим  її  ти  величаєш.

Невже  вкраїнська  так  тобі  смердить?
Невже  не  розумієш,  що  ти  робиш?
Невже  ВКРАЇНА  й  МОВА  не  болить?
Ти  вочевидь  культуру  й  МОВУ  гробиш.

Вже  скільки  літ  провадиться  війна,
Вже  скільки  літ  ординці  нас  вбивають…
Шматує  нашу  неньку  сатана,
І  все  вкраїнське  знищують-стирають.

Ти  помагаєш  ворогу  у  цім,
Бо  МОВА  має  значення  і  силу!
Невже  не  УКРАЇНА  –  отчий  дім,
Що  вирішив  вести́  її  по  схилу?

Госпо́дь  поможе  ворога  здолать,
І  калинова  буде  процвітати.
Тоді  якою  будеш  розмовлять
І  будеш  по  якій  землі́  ступати?

03.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

ПРЕОБРАЗИТЬСЯ УКРАЇНА

ПРЕОБРАЗИТЬСЯ  УКРАЇНА  

В  калини  ке́тяги  рясні,
Співуча  наша  солов’їна,
Реальність  буде  –  не  вві  сні
Преобрази́ться  Україна.

Здійме́ться  ненечка  з  руїн,
Вдихне́  вона  на  повні  груди,
Та  не  зігне́  вона  колін,
Бо  з  нею  Бог  і  з  нею  люди.

Не  будуть  рідну  шматувать,
Не  будуть  рідную  палити,
Візьме́ться  знову  розквітать,
Вона  жила́  і  буде  жити.

Достатньо  зазнано  тортур,
І  крові  витекло  без  міри,
Зависочіють  стіни-мур,
Й  не  вбить  ніко́му  духу-віри.

Любисток  ніжно  зацвіте,
Барвінок  знову  землю  всте́лить,
Колосся  вгнеться  золоте,
Ординець  неньку  не  засе́лить.

Заплаче  знову  верболіз,
Дніпро  покотить  сво́ї  хвилі,
Та  більше  ми  не  виллєм  сліз,
Не  буде  пострілів  щохвилі.

Преобразиться  рідний  край,
Замовкне  вся  ворожа  зброя,
Ми  будем  чути  водограй  –
На  цій  землі  в  нас  правда  своя!

06.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

ЯБЛУЧНИЙ СПАС

ЯБЛУЧНИЙ  СПАС

Хто  каже  Спас,  а  хто  –  Преображення,
Та  як  би  не  назвали  свято  це,
За  ним  і  Богородиці  Успення,
А  поле  вже  не  пахне  чебрецем.

Спас  Яблучний,  дозріла  садовина,
Настав  той  день,  її  щоб  скуштувать.
Для  цьо́го  раз  така  у  році  днина,
Освяченим  щоб  інших  частувать.

Господнеє  Преображення  раз  у  році,
Його  чекаємо  усі  ми  цілий  рік.
Від  соковитих  фруктів  все  у  нас  у  соці…
Так  са́мо  це  буває  з  року  в  рік.

В  цей  день  сади  ж  бо  пахнуть,  як  ніко́ли,
Цей  аромат  такий  тільки  в  цей  день.
Доповнюють  його  ж  бо  матіоли,
Але,  на  жаль,  його  нема  щодень.

18.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

НИЗЬКИЙ УКЛІН ВСІМ МАТЕРЯМ

НИЗЬКИЙ  УКЛІН  ВСІМ  МАТЕРЯМ

Низький  уклін  всім  матерям,
Чиї́  сини  нас  захищають,
Та  й  ризикуючи  життям,
На  землю  МИР  нам  повертають.

Низький  уклін  всім  матерям,
Велика  дяка  за  соколів,
А  їхні  душі  –  простір-храм,
І  йдуть  в  обі́йми  горя-долі.

Низький  уклін  всім  матерям,
Які  зростили  патріотів,
Що  бережуть  життя  всім  нам
Від  вбивць,  ординців-ідіотів.

Низький  уклін  всім  матерям,
Чиї́  сини  на  полі  бою,
Пекельно  тим  соколам  там,
Та  закривають  нас  собою.

Низький  уклін  всім  матерям,
Чиї́  сини  на  захист  стали,
Де  ллється  кров,  є  пекло  й  злам,
Де  в  багатьох  життя  забрали.

Низький  уклін  всім  матерям,
Господньої  їм  благодаті,
Платня́  хай  буде  не  життям,
Живими  хай  зустрінуть  в  хаті.

04.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

ВІЙНА НЕ МАЄ ВІКУ І ЖАЛЮ

ВІЙНА  НЕ  МАЄ  ВІКУ  І  ЖАЛЮ


Війна  не  має  віку  і  жалю́,
Вона  ґвалтує,  нищить,  убиває,
То  ж  між  життям  і  смертю  і  стою́,
Та  смерть  від  мене  очі  відвертає.

І  прикрощів  в  житті  я  не  робив,  
Ніко́му  лиха  я  не  заподіяв,  
Мене  без  всього  ворог  залиши́в...
Про  старість  не  таку  я,  Боже,  мріяв.  

Якби  роки  вернулись  молоді,  
Якби  ж  то  сили  всі  мої́  вернулись...
Війна  і  старість,  і  часи  не  ті,  
І  дні  мої́  з  руїнами  зіткнулись.

Війна  безжальна...  клята  ця  війна,  
Забрала  все...  і  дах  над  головою,
Так  знищив  все  ординець-сатана,
То  й  на  руїнах  немічний  я  сто́ю.

Нема  нічо́го  в  мене  вже  тепер,  
І  голову  вже  ні́де  притулити,
Я  сльози  витер,  піт  з  чола  підтер...
Та  де  і  як  останні  дні  дожити?

Війна  не  має  віку  і  жалю,
І  я  її  не  можу  зупинити,
На  милицях  я  Господа  молю...
Куди  подітись?  Крок  куди  ступити?

28.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

ОСЯЙНІСТЬ ДУМОК

ОСЯЙНІСТЬ  ДУМОК

Думки́,  мов  клекіт  журавлиний,
Немов  снування  павука,
Немов  кетя́ги  на  калині…
Не  кожна  думка  є  легка́.

Вони  такі,  немов  заграва,
Неначе  ле́гкий  вітерець,
Буває  думці  кажеш  :  «Браво!»,
Вони  не  сходять  нанівець.

Думки́,  мов  хвилі  в  синім  морі,
Неначе  вихор  й  буревій,
Неначе  вітер  на  роздоллі,
Вони  ведуть  й  ведуть  до  мрій.

Думки́,  немов  шпилі́  на  горах,
Неначе  леза  від  ножів,
Вони  у  кольорі,  в  узорах,
Неначе  вихід  кораблів.

Думки́  кружляють,  мов  у  танці,
Буває  різним  їхній  темп,
Вони,  неначе  ро́си  вранці,
Але  бува  від  них  і  щем.

Немов  метелики  барвисті,
Немов  гучний  бджолиний  рій,
Зате  усі  джерельно  чисті,
До  дій  усіх  вони  –  рушій.

01.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024

ДУМКИ, ДУША Й НОВЕ ТВОРІННЯ

ДУМКИ,  ДУША  Й  НОВЕ  ТВОРІННЯ

Нове  творіння  йде  з  душі́,  
Ляга  рядками  на  папері,  
Думки́,  неначе  лемеші,
Та  їм  з  душі́  відкриті  двері.  

Думки́  сную́ть,  сную́ть,  сную́ть
І  струн  душі́  вони  торкають,
І  сво́є  прядиво  прядуть,
На  волю  птахом  вилітають.  

Рядком  лягають  на  папір,  
Життя  продовжують  на  ньому,  
Не  мають  виміру  і  мір...
Вони  бува  гучніше  грому.

Думки́  вирують  в  голові,
Плетуть  творіння-павутину,
Цвітуть,  мов  квіти  польові,  
Нема  думкам  мої́м  упину.

Думки́  творити  помага,
Вони  змальовують  картину,
У  кожній  з  них  своя́  вага,  
Не  зупини́ть  думок  тих  плину.

Ніщо́  не  може  їх  спини́ть
Й  назад  не  може  повернути,  
І  лихо  думку  не  приспить,
То  ж  їй  ніко́ли  не  заснути.

31.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024

НЕ НА ЧАСІ

НЕ  НА  ЧАСІ

Постійно  чуєм:  «Не  на  часі»,
Слова́  ці  чуєм  знов  і  знов,
Живе  роки  наш  нарід  в  страсі,
Зате  «на  часі»  ллється  кров.

Постійно  чуєм:  «Не  на  часі».
А  що  ж  на  часі?  Розкажіть!
Чому́сь  до  слів  цих  дуже  ласі…
Подбали  й  тут  зазделегідь?  

Та  чи  на  часі  нас  вбивати?
Та  чи  на  часі  йти  з  життя?
На  ЧАС  той  скільки  ще  чекати,
Й  яке  він  має  прикриття?

Постійно  чуєм:  «Не  на  часі»,
Але  для  ко́гось  саме  час.
А  що  ж  робити  бідоласі,
Бо  це  він  чує  повсякчас?

Коли  вже  скажете:  «На  часі!»?
Коли  почує  це  наш  люд?
Що  ще  приховано  в  запасі?
І  «НЕ  НА  ЧАСІ»  буде  суд!
 
Постійно  чуєм:  «Не  на  часі»,
Та  час  давно  уже  прийшов!
Слова́  кида,  як  темній  масі,
Й  давно  всі  ме́жі  перейшов!

Постійно  чуєм:  «Не  на  часі»,
«Те  не  кажи»,  «Те  не  роби».
Не  обрубають  крил,  мов  птасі!
Затямить  всім:  «МИ  –  НЕ  РАБИ!».

26.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024

СПОКОЮ ВСІМ І КОЖНУ МИТЬ

СПОКОЮ  ВСІМ  І  КОЖНУ  МИТЬ

Споко́ю  я  бажаю  всім,
Хай  буде  день  успішним,  тихим,
Хай  лине  все  до  всіх  в  красі,
Хай  оминає  смуток  й  лихо.

Споко́ю  кожному  із  нас,
Щоб  не  тривожили  тривоги,
Нехай  вертає  мирний  час
І  лихо  зі́йде  із  дороги.

Споко́ю  зичу  і  добра́,
Хай  сонце  променем  торкає,
На  краще  думка  щоб  жила́,
Й  біда  ніко́ли  не  торкає.

Споко́ю  кожну-кожну  мить,
Нехай  ніщо  нас  не  турбує,
Хай  птаха  щастя  прилетить,
І  невезінь  хай  не  існує.

Споко́ю,  затишку  і  мрій,
Прихильною  хай  буде  доля,
Щоб  не  було́  перипетій,
Й  ніко́ли  щоб  не  знати  горя.

Споко́ю  щиро  для  усіх,
Хай  гомонить  душа,  співає,
В  домівці  хай  лунає  сміх
І  радість  хай  не  покидає.    

25.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024

ІДУТЬ НАЙКРАЩІ

ІДУТЬ  НАЙКРАЩІ

(  Пам'яті  тих,  в  кого  забрали  життя  за  мову,  за  патріотизм  )

Ідуть  від  нас  найкращі  защораз,
Бо  дуже  часто  в  ко́гось  на  заваді,
Вони  немов  більмо...  іконостас,
Якого  так  торкнутися  всі  раді.

Але  ж  чому́  вони  лякають  тих,
Хто  МОВУ  зневажає  і  плюндрує?
Хто  додає  і  горя,  й  бід,  і  лих,
Й  на  патріотів  повсякчас  чатує.

Коли  ідуть  -  злітає  пелена
З  очей  у  тих,  хто  був  і  нашим,  й  -  вашим,
Як  вдуматись,  то  в  -  суті  глибина,
Й  потвора  цей  не  може  буть  інакшим.

Тому́  ця  глибина  наводить  страх,
Звичайне  слово  нелюдів  лякає,
Дзвенить  про  мову  слово  навіть  в  снах,
За  це  найкращих  ірод  убиває.

Найкращого  не  бачать  у  житті,
З  насмішкою  на  нього  реагують,
А  до́бра  справа  ж  бо  на  висоті,
Тому́  і  пастки  людям  цим  лаштують.

Ідуть  від  нас  найкращі...  так,  ідуть,
Ідуть  і  вже  ніко́ли  не  вертають,
В  житті  проходять,  мов  по  лезу  путь,
І  як  пішли  -  всім  очі  відкривають.

22.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024

СЛОВА ЗОСТАЛИСЬ, МОВ СКРИЖАЛІ

СЛОВА  ЗОСТАЛИСЬ,  МОВ  СКРИЖАЛІ

(  Пам’яті  Ірини  Фаріон  )

Життям  за  МОВУ  заплатила
За  те,  що  МОВУ  берегла,
За  те,  що  так  її  любила,
На  стражі  МОВОНЬКИ  була́.

За  те,  що  МОВУ  захищала,
Словами  йшла  за  неї  в  бій,
Ціна  яка  буде́  –  не  знала,
Не  знала  ворога  затій.

Слова́  її  були́  колючі,
І  бу́ли  гострі,  наче  ніж,
Були́  глибокі  і  жагучі,
Прорубували  все  навсті́ж.

Ніколи  слів  не  підбирала,
Рубала  ними,  як  мечем,
В  цей  спосіб  МОВУ  захищала,
Була́  до  МОВИ  все  лицем.

Пішла  з  життя,  а  ворог  радий,
Що  мовознавиці  нема,
Що  не  стоїть  вже  на  заваді
І  словом  більше  не  пройма́.

Пішла  в  невіданії  далі,
Хоч  непохитною  була́.
Слова́  зостались,  мов  скрижа́лі…
За  них  життя  своє́  й  дала́.

24.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024

ЖИТТЯ ЗА МОВУ ВІДДАЛА

ЖИТТЯ  ЗА  МОВУ  ВІДДАЛА

(  Пам'яті  Ірини  Фаріон  )

Пішла  від  нас  Ірина  Фаріон,
Злякався  ворог  сло́ва  українки,
На  жаль  це  –  дійсність,  не  жахливий  сон…
Злякався  ворог  берегині-жінки.

Вона  була́  за  духом  бойова,
Була́  різка,  але  була́  правдива,
Не  підбирала  лагідні  слова,
Що  ли́лись  з  вуст,  неначе  сильна  злива.

Не  кожному  слова́  ці  до  душі́,
Не  кожному  було́  це  до  вподоби,
Кого́сь  пекли,  неначе  спориші,
Й  задуматись  не  бу́ло  в  них  і  спроби.

Життя  вело́  немовби  по  межі́,
Немов  по  лезу…  мов  по  лезу  бритви,
Бо  біль  за  МОВУ  крився  у  душі̃,
Було́  життя,  неначе  поле  битви.

Словами  рвала  ворога  вона,
І  рвала  тих,  хто  ненави́дить  МОВУ,
Була́  у  цьо́му  не  її  вина…
Бо  вбити  хочуть  нашу  калинову.

Тому́  вона  на  захисті  була́,
І  риса  –  боязлива,  не  про  неї,
Вона  життя  за  МОВУ  віддала́,
І  кров  її  проли́лась  на  алеї.

22.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024

ПІШЛА НАЗАВЖДИ

ПІШЛА  НАЗАВЖДИ

(Пам’яті  Ірини  Фаріон  )

Пішла  вже  мовознавиця  від  нас,
Їй  помогли  за  ту  межу́  ступити,
Бо  тве́рдила  про  МОВУ  і  про  нас,
Життя  за  це  наважились  лишити.

Пішла  вже  мовознавиця  в  світи,
З  яких  про  МОВУ  сло́ва  вже  не  мовить,
Тут  солов’їну  вчила  берегти,
Бо  ворог  нашу  МОВУ  лихословить.

Пішла  вже  мовознавиця,  та  й  край,
У  серці  залиши́лась  калино́ва,
Убивця  виконав  наказ:  «Стріляй!»
Бо  ворога  лякає  наша  МОВА.

Пішла  вже  мовознавиця,  пішла,
І  справи  незавершені  зостались,
Обі́йми  смерті…  вражого  крила́…
Про  МОВУ  всі  слова  закарбувались.

Пішла  вже  мовознавиця,  нема,
І  більше  вже  сюди  не  поверне́ться,
На  світі  вона  жи́ла  недарма,
Що  сіяла,  те  нивою  візьме́ться.

Пішла  вже  мовознавиця…  Чому?
Вона  і  МОВА  були  на  заваді?
Чи  світло  ж  бо  поборе  в  нас  пітьму?
А  вороги  таким  новинам  раді.

Пішла  вже  мовознавиця  від  нас,
Сліди  свої́  у  світі  цім  лишила,
Пішла  вона  з  життя  в  непізній  час,
Хоч  солов’їну  над  усе  любила.

21.07.2024

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024

ЗАТИХ ТОЙ ДЗВІН, ЯКОГО ЧУЛИ ВСЮДИ

ЗАТИХ  ТОЙ  ДЗВІН,  ЯКОГО  ЧУЛИ  ВСЮДИ

(  Пам'яті  Ірини  Фаріон  )

Вбивають  тих,  хто  ніс  у  серці  МОВУ,
Хто  все  життя  її  оберігав.
Провадиться  усе  це  знову  й  знову:
Курок  убивця  знову  натискав.

Постала  на  заваді  й  берегиня,
Яка  плекала  МОВУ  й  берегла,
Велика  патріотка  й  політкиня,
Що  МОВОЮ  й  ВКРАЇНОЮ  жила́.

З  тим  пострілом  свіча  її  загасла,
Хоч  тліти  намагалася  ще  мить,
Любов  до  МОВИ  до  кінця  не  гасла,
Бо  МОВІ  й  УКРАЇНІ  вічно  жить!

Всім  серцем  рідну  мовоньку  любила,
Боролася  за  неї,  як  могла,
Що  МОВА  має  значення  –  тверди́ла,
Як  кривдили  –  мовчати  не  могла.

Затих  той  дзвін,  якого  чули  всюди,
Який  дзвенів  й  ніко́ли  не  стихав,
Дзвеніти  більше  він  уже  не  буде…
До  боротьби  за  МОВУ  він  скликав.

Із  вуст  не  лине  більше  солов’їна,
На  захист  МОВИ  більше  не  стає,
Відчула  втрату  ненька-Україна,
Яка  біди́  і  горя  зазнає́.

20.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

РЕВ СИРЕН СПОЛОХАВ ТИШУ НОЧІ

РЕВ  СИРЕН  СПОЛОХАВ  ТИШУ  НОЧІ

Ніч  була  у  вибухах,  в  тривозі,
Не  дають  спокійно  людям  жить,
Україна  вбивцями  в  облозі,
Але  світ  це  зовсім  не  болить.

Цілу  ніч  від  вибухів  здригались,
Мотлох  вражий  все  атакував,
На  Господній  захист  сподівались,
Бо  потвора  нас  не  полишав.

Рев  сирен  споло́хав  тишу  ночі,
Бо  роздався  гучно  навкруги,
Це  виття,  неначе  поторочі,
Що  торочать  кляті  вороги.

Співи  солов'їні  нам  не  чути  -  
Їх  глуши́ть  сирен  отих  виття.
Чом  у  нас  усе  це  має  бути?
Нам  за  що  таке  страшне  життя?

Нам  куди  сховатись  від  бляшанок,
Бо  вони  -  не  злива  і  не  град.
Скільки  буде  вражих  забаганок?
Чи  постане  з  неньки  квітосад?

Але  ж  світ  неначе  і  не  бачить,
Просто  споглядає  і  мовчить.
Не  відчує  серцем,  не  побачить,
А  біда  чужа  їх  не  провчить.

18.07.2024

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024

ДЯКУЮ ЗА НІЧ

ДЯКУЮ  ЗА  НІЧ

Всевишній,  дякую  за  ніч,
За  те,  що  я  її  прожи́ла,
Що  ти  зі  мною  пліч-о-плі́ч,
Й  мене  почув,  коли  молила.

Всевишній,  дякую  тобі,
Що  вражі  ці́лі  відвертаєш,
За  це  до  тебе  я  в  мольбі,
І  ти  мене  оберігаєш.

Всевишній,  дякую  за  те,
Що  бачу  сонечко  на  небі,
Колосся  бачу  золоте
Й  тебе  молю́  в  свої́й  потребі.

Всевишній,  дякую  за  всіх,
Кому́  вберіг  життя  й  домівку,
Прости  нас  кожного  за  гріх
Й  продовжуй  берегти  голівку.

Всевишній,  дякую  й  пробач
За  прикре  слово  та  обра́зу,
Життя  мого́  ти  є  глядач.
Прости  за  все…  Казала  й  ка́жу.

Всевишній,  дякую  й  молю́,
Аби  беріг  завжди́  й  надалі.
Душі́  грішити  не  велю́,
Хоч  вчинки  є  й  недосконалі.

16.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024

КІНО ВІКІВ

КІНО  ВІКІВ

Яке  кіно!...  Кіно  усіх  віків…
Таке  у  світі  вперше  споглядають,
Прикуті  погляди  до  нього  зі  світів,
Й  продовження  його  щодня  чекають.

Червоні  й  чорні  барви  в  ньому  є,
Де  згарища  чорніють  й  кров  стікає,
Ударів  далі  ворог  завдає,
За  планом  він  невпинно  убиває.

Що  далі  за  сценарієм?  Скажіть!
Інтрига  тут,  повірте,  ні  до  чо́го,
А  може  ви  його  перепишіть
І  не  вбивайте  ви  уже  ніко́го!

Усе  за  планом,  зйомки  йдуть  щодня,
У  сценах  дим,  вогонь,  і  крик,  і  тиша,
Залучена  до  зйомок  вся  руsня,
Яка  щодня  нові́  сюжети  пише.

Жорстокі  кадри,  забрані  життя,
Й  що  далі  стрічка  –  кадри  все  страшніші:
Усюди  смерть  і  кровопролиття,
А  вибухи  й  тривоги  все  рясніші.

Коли  вже  буде  клятий  той  СТОП-КАДР,
Закінчиться  кіно  й  побачим  титри
І  буде  стрічка  «НЕНЬКА-КВІТОСАД»,
Яку  озвучать  старовинні  цитри?

12.07.2024р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024

СЛАВНИЙ ЮВІЛЕЙ

СЛАВНИЙ  ЮВІЛЕЙ

(  З  нагоди  85-річчя  Народного  артиста  України,  Героя  України  Анатолія  Несторовича  Паламаренка  )  

Сьогодні  славний  ювілей
У  величі,  у  гли́би  сло́ва,
Хоч  сивочолий  майстер  цей,
Та  з  вуст  його  лунає  МОВА.

На  пле́чі  сіли  цифри  ці,
По-Янгольськи  в  обі́йми  взя́ли,
Ліхтар  життєвий  у  руці,
Нову́  сонату  заспівали.

Вона  звеличено  звучить,
Нові́  акорди,  гама,  ноти,
Й  струна  по-но́вому  бринить,
Дода́лось  меду  в  чудо-соти.

Колосся  з  збіжжям  золотим,
Давно  здобутків  повні  скрині,
Знайома  я  з  Героєм  цим,
Й  вітання  щирі  шлю  я  нині.

Числом  змінилися  роки,
Поповнилась  душі́  криниця,
Яку  він  повнить  залюбки.
Його  душа,  немов  світлиця.

Магічні  цифри  вісім  й  п'ять
Госпо́дь  з'єднав  так  воєдино.
Я  мрію  й  з  сотнею  вітать,
Хай  сонце  світить  й  слово  лине.

Хай  тішить  й  далі  ювіляр,
Тепло́  душі́  нехай  дарує,
Для  нього  світло  всіх  стожар,
З  якими  він  життям  крокує.

Хай  Діва  ві́зьме  під  Покров,
Все  будуть  Ангельські  обі́йми,
Народна  хай  пала  любов,
І  до  вершин  життя  хай  зді́йме.

Нови́й  чекає  п'єдестал,
Нові́  визна́ння  і  висо́ти,
Яких  нехай  вирує  шквал,
Й  нехай  звучать  щасливі  ноти.

12.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024

СЦЕНАРІЙ СМЕРТІ

СЦЕНАРІЙ  СМЕРТІ

Сценарій,  що  написаний  давно,
Його  писали  вбивці-сценаристи
І  марили,  щоб  зняти  це  кіно,
Та  щоб  знімались  в  ньому  не  артисти.

Не  Голлівуд  кіно  таке  відзняв,
Зірки́  не  Голлівудські  в  нім  знімались,
Це  оператор-вбивця  монтував,
І  люди  в  ньому  із  життям  прощались.

В  нім  кожен  епізод  украй  страшний,
В  нім  кожен  епізод  украй  болючий,
І  режисер  кричав  постійно:  «Вбий!»,
А  ним  же  був  р@schист  гнилий  смердючий.

Сценарій  скільки  часу  той  писавсь?
Локації  як  довго  обирались?
А  від  перегляду  чи  світ  цього́  жахавсь?
Чи  очі  хоч  тепер  повідкривались?

Бою́сь,  що  ні,  зроби́ть  це  не  дано,
Хоч  кадри  із  реальністю  страшною:
Тіла́,  зава́ли,  чорнеє  рядно…
Та  очі  світу  все  під  пеленою.

Сценарій,  що  написаний  давно,
Сценарій  смерті,  болю  й  тероризму.
Побачив  світ  живе  страшне  кіно,
Його  знімать  під  силу  лиш  р@schизму.

Це  те  кіно,  яке  побачив  світ,
Тут  навіть  Голлівуд  відпочиває,
Сценарій  втілили,  відбувсь  приліт,
Та  світ  і  далі  лиш  спостерігає.

09.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024

ОХМАТДИТ

ОХМАТДИТ

Як  же  боляче  і  прикро…
Та  чи  буде  судний  день?
Верхово́дить  бидло  звикло,
Й  люд  Вкраїни  –  їх  мішень.

В  чо́му  ж  діти  завинили
І  за  що  вбивати  їх?
Що  ж  ви,  нелюди,  творили?
Вам  незнане  слово  ГРІХ?

ОХМАТДИТ  наш  знали  в  світі,
Там  надія  все  жила,
Лікувалися  там  діти…
Знищено  є  й  все  до  тла.

Із  землею  все  зрівняли,
Зруйнували  все  ущент,
Бо  ударів  тих  завдали
В  одну  мить,  в  один  момент.

Під  завалами  впинились
Хворі  діти  і  батьки,
Й  лікарі  з  життям  простились
Від  ординської  руки́.

Не  несли́  вони  загрози
Тим  убивцям  з  болотів.
Не  впадуть  на  землю  сльо́зи
Мо́го  люду  чорних  днів.

ОХМАТДИТ…  Вкраїна…  діти,
Біль  і  крик,  пролита  кров.
В  пеклі  їм  за  це  горіти,
Тільки  б  судний  день  прийшов.

08.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024

ПРОЯВИ ЖИТТЯ

ПРОЯВИ  ЖИТТЯ

Таке  життя  грайливе  і  коротке,
А  іноді  й  жорстокість  в  ньому  є,
У  ньому  сво́я  гама,  сво́ї  нотки,
І  барвами  веселки  виграє́.

А  іноді  рипить  воно  вербою,
І  плаче,  як  над  ставом  верболіз,
Дивує  нас  воно  своє́ю  грою,
Буває,  що  й  доводить  нас  до  сліз.

Здіймається  і  вихрем  й  ураганом,
Ступа  воно  до  танцю  на  паркет,
А  часом  виграє́  воно  орга́ном
Й  міняє  професійно  свій  сюжет.

То  б’є  ключем,  то  раптом  затихає,
То,  наче  жорна,  меле  все  підряд,
Спочинку  ані  миті  ж  бо  не  знає,
Й  спада  красиво,  наче  водоспад.

Лягає  неповторно  оксамитом,
І  золотом  нам  сте́лить  килими́,
І  хвилі  котить,  наче  нива  з  житом,
І,  наче  Янгол,  обійма  крильми́.

Таке  ж  воно  мінливе,  як  погода,
Вирують  змі́ни  в  ньому  защораз,
Від  нього  є  і  смуток,  й  насолода,
І  слухає  не  за́вжди  воно  нас.

Й  краплинами  дощу  десь  тарабанить,
І  сипле  зо́рі,  наче  з  решета́,
Буває,  що  лікує,  десь  –  і  ранить,
Та  з  ним  несе́м  усі  свого́  хреста.

03.07.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024

ПОЛІГ ГЕРОЄМ В ДВАДЦЯТЬ СІМ

ПОЛІГ  ГЕРОЄМ  В  ДВАДЦЯТЬ  СІМ
(Полеглому  героєві  Петру  Гавяку  присвячується)

Поліг  Петро,  його  нема,
Чорніє  вдома  з  горя  мати,
З  розпуки  ру́ки  все  здійма,
З  могили  сина  не  підняти.

Поліг  героєм  він  за  нас,
Поліг  за  неньку  Україну.
Горіть  свічі  не  збіг  ще  час…
Лишив  наза́вжди  рідні  сті́ни.

Свіча  загасла  не  сама,
Лиш  чорна  нитка  й  дим  зостались,
Простивсь  наза́вжди  з  усіма  –
Життєві  стру́ни  обірвались.

Він  бачив  пекло  з-за  життя,
Та  нам  повідать  це  не  зможе,
Був  там,  де  кровопролиття,
Тепер  могила  його  ложе.

Він  міг  багато  ще  зроби́ть,
Та  двадцять  сім  йому  наза́вжди,
Бо  вічним  сном  в  могилі  спить,
За  неньку  ліг  во  ім’я  правди.

Він  болю  й  смутку  цим  завдав,
Кував  в  боях  нам  ПЕРЕМОГУ,
За  неньку  й  нас  життя  віддав
Й  пішов  у  за́світи  в  доро́гу.

Назад  він  звідти  не  верне́,
Не  обійме́  сестру  і  брата,
І  мамі  спокій  не  верне́,
В  землі́  без  ві́кон  в  нього  хата.

29.06.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024

ВИШИВАЛАСЬ ДОЛЯ

ВИШИВАЛАСЬ  ДОЛЯ

Вишивалась  доля  квітами  й  барвінком,
Вишивалась  доля  шелестом  трави́,
Вишиття  лягало  зі  свої́м  відтінком,
У  вінок  сплітались  щирі  молитви́.

Вишивалась  доля  словом  і  піснями,
Вишивалась  доля  стежкою  в  саду,
Вишивалась  доля  ще  й  любов’ю  мами.
Поміж  ті  узори  у  житті  іду.

Вишивалась  доля  співом  солов’їним,
Та  ще  й  ткала  доля  сво́ї  килими
Вишивалась  доля  ехом  мелодійним,
Приходи́ла  навіть  защораз  у  сни.

Вишивалась  доля  різними  думками
І  вона  стелилась,  наче  оксамит,
Іноді  спадала  зливами  й  дощами,
Відчувала  часто  я  її  візит.

Вишивалась  доля  вишиттям  незвичним,
Там  були́  плеяди  знаків  і  доріг,
Вишиття  місцями  бу́ло  блискавичним,
І  між  ним  щасливий  навіть  шлях  проліг.

Вишивалась  доля  й  вишиватись  буде,
Вправно  одягає  в  сво́є  вишиття,
І  вона  крокує  так  за  мною  всюди,
Й  буде  крокувати  так  впродовж  життя.

27.06.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024

ПІШОВ З ЖИТТЯ

ПІШОВ  З  ЖИТТЯ

(Світлій  пам’яті  полеглого  однокласника  Андрія  Мартина)

Пішов  з  життя  Андрій,  на  жаль  пішов,
Його  свіча  сама  не  догоріла,
Ворожий  дрон  убив  його,  знайшов,
І  чорна  птаха  на  плече  присіла.

Героєм  ліг  за  кожного  із  нас,
Героєм  ліг  за  неньку-Україну,
Він  жити  мав,  з  життя  іти  не  час…
Не  віриться,  що  наш  Андрій  загинув.

На  зустріч  з  нами  більше  не  прийде́,
Життя  шкільне  із  нами  не  згадає,
Та  з  пам’яті  від  нас  він  не  піде́,
Хоч  серед  нас  уже  його  немає.

Ніко́ли  з  сином  не  погомонить,
І  з  татом  більше  він  не  погутарить,
І  не  відчує,  як  сестру  болить,
І  в  відповідь  по  ворогу  не  вдарить.

Низький  уклін,  що  нам  життя  беріг,
Робив  усе,  щоб  ворога  позбутись,
З  життя  пішов,  у  землю  вже  поліг,
Заснув  тим  сном,  з  якого  не  проснутись.

У  засвітах  уже,  в  сирій  землі́,
Вже  сонце  й  небо  не  побачать  очі,
Не  ляжуть  сиві  пасма  на  чолі,
І  сни  вже  не  побачить  він  пророчі.

Пішов  з  життя  Андрій,  на  жаль  пішов,
Пішов  від  нас,  але  вже  не  ногами,
Не  заведе́мо  більше  з  ним  розмов,
Та  в  пам’яті  він  за́вжди  бу́де  з  нами.

21.06.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024

ЩАСЛИВА ЗЛИВА

ЩАСЛИВА  ЗЛИВА

То  був  не  дощ,  то  бу́ла  сильна  злива,
Була́  гроза  і  навіть  буревій,
Та  я  була́  усмі́хнена  й  щаслива  –
Збула́сь  одна  із  заповітних  мрій.

Ой,  ні!  Це  не  одна!  Це  їх  багато,
Але  вони  зібра́лися  в  букет,
Було́  у  мене  величезне  свято
Й  народжувався  ще  один  сонет.

Щаслива  я  із  рідними  удома:
З  коханим,  онучатами  й  дітьми́,
Кудись  поділась  непосильна  втома,
Та  й  Ангел  міцно  обіймав  крильми́.

А  за  вікном  птахи  у  стоголоссі
Нову́  сонату  виконать  взяли́сь,
Нове́  зерно  у  повному  колоссі  
Й  рікою  привітання  полили́сь.

Ще  й  сипались  вітання  зорепадом,
Збирала  їх  й  збираю  повсякчас,
Летіло  щастя  навіть  поміж  градом  –  
Це  найдорожча  серед  всіх  прикрас.

Я  вдячна  Богу  за  його  дарунок,
Для  мене  він,  немов  безцінний  скарб,
Це  ще  один  життєвий  візерунок,
В  якому  додало́сь  відтінків  й  фарб.

Молитиму  я  ще  таких  дарунків,
І  доля  щоб  прихильною  була́,
Солодких  від  життя  мого́  цілунків,
Купалась  в  щасті  й  квіткою  цвіла.

04.06.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024

ЖІНКА І НАУКА

ЖІНКА  І  НАУКА

Життя  без  жінки  важко  уявити,
Без  неї  сонце,  ма́буть,  й  не  зійшло  б.
Без  жінки  людство  що  могло  б  зробити?
Та  й  важко  уявити,  що  було́  б.

Куди  не  глянь  –  присутня  всюди  жінка
І  розмаїття  всіх  жіночих  доль,
І  кожен  крок,  і  різна  поведінка…
Важлива  і  в  науці  жінки  роль.

Дослідження  доводиться  робити
І  формули  усякі  виводи́ть,
Всебічність  цю  потрібно  оцінити,
І  навіть  в  приклад  жінку  приводи́ть.

Дива  в  науці  за́вжди  жінка  тво́рить,
Це  –  генератор  безлічі  ідей,
І  баченням  свої́м  далеко  зо́рить,
Нема  для  жінки  за́мкнених  дверей.

Вона  –  і  жінка,  й  мама,  і  дружина,
Порадниця  й  підтримка  у  житті,
А  праця  наукова,  як  дитина.
Ще  й  часто  пише  твердження,  статті.

Багато  що  зробити  жінка  може,
Вона  й  наука  –  роду  одного́,
Між  ними  таємниче  щось  і  схоже,
Зага́дка  і  поєднання  цього́.

Наука  й  жінка,  жінка  і  наука,
Оби́дні  у  гармонії  живуть,
І  кожна  з  них  –  у  чо́мусь  запорука,
І  лиш  вперед  оби́дві  за́вжди  йдуть.

Та  й  жодну  з  них  не  можна  зупинити,
Вони  оби́дві  –  за́вжди  відкриття,
В  науці  жінку  треба  оцінити,
Бо  жінка  –  геній,  світло  і  життя.

12.02.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024

ВИШИВАНКО, ВИШИВАНОЧКО МОЯ

ВИШИВАНКО,  ВИШИВАНОЧКО  МОЯ

Вишиванко,  вишиваночко  моя́,
З  гордістю  тебе  я  одягаю.
І  любов  до  України  –  це  душа  моя́,
Й  любить  Вкраїну  вічно  -  присягаю.

Вишиванко,  вишиваночко  моя́,
Я  у  тобі́  неначе  й  народилась.
Ти  наза́вжди  будеш  лиш  моя́,
Ти  мені  в  дитинстві  ще  наснилась.

Вишиванко,  вишиваночко  моя́,
Щаслива  я,  що  я  тебе  вдягаю.
Без  тебе  ж  бо,  неначе  я  –  не  я,
Без  тебе,  вишиванко,  сум  я  відчуваю.

Вишиванко,  вишиваночко  моя́,
Ти  –  найдорожча  з-поміж  одягу  у  мене.
Зігріва  мене  краса  твоя́.
Це  незрівнянно,  просто  –    нотабене.

Вишиванко,  вишиваночко  моя,
З  тобою  у  житті  нова́  сторінка.
Ти  для  мене,  для  тебе  –  тільки  я,
В  тобі  і  в  чужині  я  –  українка.

22.05.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024

СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК

СТАРОВИННИЙ  ДАРУНОК


Вишиванки,  наче  доля,
Наче  квіти  серед  поля,
Так  гаптовані,  вишивані  вони.
Все  тепло  у  них  вкладали
І  з  любов'ю  вишивали  –
Повелося  так  у  нас  із  давнини.

В  вишиванки  вклали  душу,
Я  традицій  не  порушу,
Вишиванку,як  святиню  бережу.
Кожен  хрестик  і  мережка,
А  стібок  –  життєва  стежка,
Все  життя  я  нею  дуже  дорожу.

Їх  у  спадок  передали,
Вишивати  їх  навчали,
Вишиванка  –  це  родинний  оберіг.
Ще  й  орнамент-візерунок,
Старовинний  це  дарунок.
Скільки  долею  вишивано  доріг.

Вишиванки  одягаєм
І  пісні  про  них  співаєм,
Гордимося  вишиванками  усі.
Вишиванки  всюди  з  нами,
Із  молитвою  й  думками
В  незрівнянній  цій  вишиваній  красі.

22.05.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024

Я ОДЯГНУЛА ВИШИВАНКУ

Я  ОДЯГНУЛА  ВИШИВАНКУ

Я  одягнула  вишиванку,
Вона  для  мене  –  оберіг,
В  ній  вип’ю  кави  філіжанку
І  сяду  в  сінях  на  поріг.

Я  одягнула  вишиванку
І  стала  в  ній  біля  воріт,
В  собі  відчула  я  горянку,
А  поряд  квітне  дивоцвіт.

Я  одягнула  вишиванку,
Гірське  повітря,  мов  напій,
Так  мило  бачити  щоранку  -
На  квіти  сів  бджолиний  рій.

Я  одягнула  вишиванку,
Вона  для  мене  дорога,
І  принесу  водиці  в  дзбанку,
Веселка  в  небі,  як  дуга.

Я  одягнула  вишиванку,
Піду  я  в  ній  у  свій  садок,
З  милим  гулятиму  до  ранку,
Та  ще  й  піду  у  ній  в  танок.

Я  одягнула  вишиванку,
Неначе  квіточка  я  в  ній,
Світили  зорі  до  світанку,
І  народилось  безліч  мрій.

20.05.2020  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024

ВЕСНА Й СУМНІ ПТАШИНІ СПІВИ

ВЕСНА  Й  СУМНІ  ПТАШИНІ  СПІВИ

Птахи  співають,  як  в  раю́,
І  лине  спів  той  стоголоссям,
Та  йде  весна  в  мої́м  краю́,
Трива  війна  проклята  й  досі.

Той  спів  пташиний  не  стиха́,
У  ньому  –  смуток  і  тривога,
Бо  в  нас  годинонька  лиха́
Й  не  йде  до  нас  ще  ПЕРЕМОГА.

В  пташинім  співі  чуєм  гнів,
Усе  у  нім  передається,
Нема  у  ньому  тільки  слів,
А  нам  все  болю  додається.

Птахи  співають  про  усе,
Про  те,  що  нам  болить  нестерпно.
То  що  ж  весна  нам  принесе́?
Чи  те,  що  є  в  нас  –  невичерпно?

Птахи  співають  в  унісон
Про  всю  журбу,  і  біль,  і  сльо́зи,
Трива  роки́  тривожний  сон,
І  про  війни  страшнії  гро́зи.

Птахи  співають,  бо  весна,
Яка  могилами  рясніє,
Герой  в  землі́  замість  зерна́,
Наві́ки  кожен  з  них  німіє.

03.04.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024

ЧОМУ Й ЗА ЩО?

ЧОМУ  Й  ЗА  ЩО?

Чому́  такий  жорстокий,  Боже,  світ?
Чому́  війна  прийшла  у  нашу  хату?
Прийшла  війна  й  трива  вже  10  літ,
Й  ми  чинемо  супротив  супостату.

Чому́  війна  сягнула,  Боже,  нас?
За  що  нам  ції  муки  і  страждання?
Чому́  настав  для  нас  цей  чорний  час?
Надія  лиш  на  тебе  в  нас  остання.

Чому́  ти,  Боже,  все  це  допустив?
У  чо́му  наша,  Господи,  провина?
Які  гріхи  ти  нам  ще  не  простив?
За  що  страждає  ненька-Україна?

Чому́  до  нас  прийшла  страшна  біда?
За  що  ми,  Боже,  в  кро́ві  потопаєм?
А  кров  тече  рікою,  мов  вода,
І  порятунку  щиро  ми  благаєм.

Чому́  ляга  у  землю  неньки  цвіт,
І  для  сусідів  ми  щитом  зробились?
Чому́  лиш  співчуває  нам  весь  світ
Й  ні  разу  в  вічі  нам  не  подивились?

Чому́  й  за  що,  Всевишній,  в  нас  війна
Й  з  лиця  землі  ординець  нас  стирає?
Чому́  панує,  Боже,  сатана
І  Україна,  Господи,  страждає?

21.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024

ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ

ДЯКУЮ,  БОЖЕ,  ЗА  ВСЕ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч,  що  минула,
За  те,  що  сигналів  тривоги  не  чула,
За  те,  що  я  бачила,  Боже,  світанок
Й  зустріла  в  домівці  я  ще  один  ранок.

За  те,  що  в  вікні  я  побачила  небо,
За  те,  що  ховатись  ніку́ди  не  треба,
За  те,  що  радію  життю  щохвилини,
І  рідная  мова  із  вуст  моїх  лине.

За  те,  що  на  МИР  я  плекаю  надію,
Й  тебе  я,  Всевишній,  у  серці  лелію,
Й  Пречиста  мене  під  Покровом  тримає,
І  Янгол  свої́ми  крильми́  обіймає.

Я  дякую  Боже,  що  молю  моли́тви,
Щоб  всі  повертались  живими  із  битви,
Щоб  щезли  ординці  із  нашої  неньки,
І  більш  не  вмивалася  кров’ю  рідненька.

Я  дякую,  Боже,  за  хліб  наш  насущний,
За  те,  що  вкраїнці  –  народ  відчайдушний,
За  те,  що  ординців,  як  нечисть,  всі  гонять
І  мужньо  наш  край  від  потвор  цих  боронять.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
І  ласки  твої́,  що  їх  маю  без  ліку,
Я  дякую,  Боже,  за  все,  що  я  маю,
Й  надію  на  тебе  усю  покладаю.

09.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024

ПОДЯКА ЗА ТИШУ НІЧНУ

ПОДЯКА  ЗА  ТИШУ  НІЧНУ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч,  що  минула,
За  тишу  нічну,  що  не  бу́ло  біди́,
Що  вибухів,  Боже,  вночі  я  не  чула,
І  ворог  свої́  не  зали́шив  сліди.

Я  дякую,  Боже,  за  тихий  світанок,
І  сонячний  промінь  торкнувся  мене.
Зустріла  я  ще  один,  Господи,  ранок.
Хай  ворог  ніко́ли  нічи́м  не  сягне́.

Я  дякую,  Боже,  за  тишу  ранкову,
Незвичну  таку,  як  у  мирні  часи,
І  маю  я  змогу  піднятися  знову
Й  побачить  сріблясті  краплини  роси́.

Я  дякую,  Боже,  за  сонце  на  небі,
За  те,  що  я  чую  пташині  пісні́,
До  тебе  звернутися  можу  в  потребі,
І  вибухів  я  не  почула  вві  сні.

Я  дякую,  Боже,  що  я  у  домівці,
І  я  не  ховалась  в  страху́  в  укритті,
Не  втратила  я  ні  краплиноньки  крівці,
Бо  це  так  важливо  тепер  у  житті.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
За  те,  що,  Всевишній,  в  житті  бережеш,
За  всі  твої́  ласки,  яких  є  без  ліку,
Й  по  стежці  життя  ти  за  руку  ведеш.

03.04.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024

НЕДОЛЯ У ОБІЙМИ ЩОБ НЕ БРАЛА

НЕДОЛЯ  У  ОБІЙМИ  ЩОБ  НЕ  БРАЛА

А  я  бажаю  гарного  всім  дня,
Щоб  тиша  панувала  в  нас  усюди,
Щоб  згинула  проклята  вся  руsня,
Аби  в  споко́ї  жи́ли  наші  люди.

Щоб  у́смішка  селилась  на  вустах,
І  радість  щоб  взяла́  усіх  в  обі́йми,
Щоб  міни  не  лежали  на  стежках,
Нехай  Госпо́дь  моли́тви  наші  при́йме.

Щоб  ворог  щез,  щоб  згинув,  як  роса,
І  світ  аби  розплющив  сво́ї  очі,
Від  горя  не  сивіла  щоб  коса,
Й  думки́  не  йшли,  неначе  поторочі.

Аби  Господь  захисників  беріг,
Щоб  змовкли  всі  ворожі  канонади,
Щоб  ворог  вже  нічо́го  більш  не  зміг,
І  від  свої́х  аби  не  знали  зради.

Аби  чудова  звістка  надійшла
І  доля  Україні  усміхнулась,
Аби  лиха  година  відійшла,
І  совість  у  всіх  зрадників  проснулась.

Погожа  днина  втішною  була́,
І  ненька  у  вогні  щоб  не  палала,
Щоб  Україна  сльо́зи  не  лила́,
Недоля  у  обі́йми  щоб  не  брала.

02.04.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024

ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?

ЯК  МОЛИТИ,  ЯК  БЛАГАТИ?

То  як  ще  Господа  благати,  
Щоб  відвернув  від  нас  біду?
Аби  вберіг  від  супостата
Й  ворожу  зупинив  ходу?

То  як  ще  Господа  молити,
Аби  життя  наше  беріг?
Благаєм,  молим,  хочем  жити,
Та  ворог  сів  на  наш  поріг.

То  як  ще  Господа  просити,
Аби  потвор  від  нас  відвів?
В  молитві  ру́ки  як  зводити,
Щоб  ми  не  клали  більш  голів?

То  як  ще  Господу  вклонитись?
Які  моли́тви  ще  змоли́ть,
Аби  нам  кров’ю  більш  не  митись,
Аби  усі  могли  ми  жить?

То  як  ще  Господу  зізнатись,
Що  ми  не  хочемо  війни́?
Як  вижити  і  як  триматись,
І  як  позбутись  сатани?

То  як  ще  Господу  сказати,
Що  Україна  –  не  мішень?
І  нас  потрібно  рятувати,
Бо  нас  все  меншає  щодень.

29.12.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024

ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ

ДУМКИ,  БЛАГАННЯ,  БІЛЬ  І  СЛЬОЗИ

Сиджу  вечорами,  та  й  думку  дума́ю,
Коли  ж  ПЕРЕМОГА?  Коли?..  Я  не  знаю…
Коли  вже  потвори  з  Вкраїни  піду́ть
І  місце  з  бетоном  для  себе  знайдуть.

А  думка  злітає,  снує́ться,  кружляє,
Надію  на  МИР  в  Україні  плекає,
Щоб  ворог  вступився  з  святої  землі́,
Щоб  щезла  наза́вжди  орда-моsk@лі.

Я  дякую,  Боже,  що  маю  домівку,
І  можу  на  ліжку  тулити  голівку,
Та  ворог  домівки  руйнує  щодня…
Хай  щезня  з  святої  землиці  руsня!

Шматується  серце  від  то́го,  що  бачу,
І  рана  ятри́ться,  і  часто  я  плачу,
Та  й  ру́ки  складаю  до  Бога  в  мольбі…
Роками  вкраїнці  у  смутку  й  журбі.

Щоденно  потвора  наш  нарід  вбиває,
І  кров,  як  водиця,  на  землю  стікає,
Кінця  цьо́му  пеклу  і  близько  нема…
За  що  ж  вони,  Боже,  так  з  нами  всіма?

Сную́ться  думки́,  наче  та  павутина,
Болить  мене  тяжко  мій  нарід  й  Вкраїна,
Болить  мене,  Боже,  й  нестерпно  пече,
Підстав  же,  Всевишній,  нам  сво́є  плече.

Та  й  зглянься,  Всевишній  Владико,  над  нами,
Закрий  нас  благаю,  свої́ми  щитами  –  
Нам  хочеться  жити,  не  хочем  вмирать.
Якими  словами  про  це  ще  благать?

26.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024

ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ СІМ ДОВГИХ РОКІВ

ЧЕРЕЗ  ТРИДЦЯТЬ  СІМ  ДОВГИХ  РОКІВ

Роки́  минають,  все  збігає  час,
З  собою  миті  він  не  забирає,
А  щось  карбує  в  пам’яті  для  нас,
Й  по  крихті,  наче  в  скриню,  все  збирає.

Доводиться  у  скриню  заглядать,
І,  мов  альбом,  у  пам’яті  гортати,
Та  час  зумів  усе  закарбувать,
Щоб  ми  могли  в  минуле  повертати.

Минуло  тридцять  сім…  не  днів…  ночей,
Не  тижнів,  і  не  мі́сяців,  а  й  ро́ків,
І  не  одну  вже  зіграно  з  роле́й,
І  скільки  від  життя  взяли́  уроків.

Шкільне  життя…  У  пам’яті  воно,
Всіх  о́брази,  неначе  на  долоні,
Здається,  що  й  не  бу́ло  це  давно,
Та  всі  роки́,  несли́сь,  неначе  коні.

Дівчат  у  класі  мало  в  нас  було́,
Розпорошило  нас  життя  по  світу,
Вже  й  сивина  нам  спала  на  чоло,
Та  вже  й  роки́  від  нас  питають  звіту.

Роки́  минули  й  ми  почулись  знов,
Побачились  й  душа  затріпотіла,
Щоб  ми  зустрілись  –  час  на  це  прийшов,
Світлану  однокласницю  зустріла.

Роки́  збігали,  не́слись  в  далечінь,
Шкільне  життя  лишалося  позаду,
Та  зустріч  повернула  нас  в  глибінь,
Відчулись  звуки  то́го  водоспаду.

У  спогадах  пройшлись  ми  по  роках,
Згадали  всіх,  хто  в  пам’ять  вкарбувався,
В  розмові  подолали  весь  той  шлях,
І  слід  від  тих  рокі́в  у  нас  зостався.

У  спогадах  вертали  в  ті  роки́,
Душевні  струни  дивно  забриніли,
І  сльо́зи  по  щоках,  мов  потічки…
Ми  щебетали…  довго  гомоніли.

Немов  кровинку  рідну  віднайшла,
Багато  що  ділили  ми  із  нею.
Через  роки́  Світлану  я  знайшла,
Й  роки́  не  стали  поміж  нас  межею.

24.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024

ДО ПЕРЕМОГИ СЛОВОМ

ДО  ПЕРЕМОГИ  СЛОВОМ

Дорога  поетична  родино,
Клятий  ворог  таланту  не  вб’є,
На  талант  ані  бомби  не  скине,
Хоч  ударів  він  нам  завдає.

Наше  слово  потвору  лякає,
Воно  гостре,  неначе  кинджал,
То  й  з  болота  свого́  вилізає,
А  кинджалів  таких  –  арсенал.

Наше  слово,  мов  куля  для  вбивці,
Що  влучає  прямісінько  в  ціль,
Ним  стріляти  взяли́ся  сміливці,
Бо  із  ним  не  закрилась  артіль.

Наше  слово,  немов  канонади,
Що  звучать,  без  упину  звучать,
Не  звертає  воно  на  завади,
А  й  бере́ться  в  потвору  влучать.

Наше  слово  летить  й  не  вертає,
Ворог  добре  його  відчува,
ППО  проти  нього  немає  –  
І  таке,  як  ми  бачим,  нема.

Дорога  поетична  родино,
Об’єднаймось  на  фронті  свої́м,
І  прямуймо  у  бій  воєдино,
ПЕРЕМОГУ  кувать  поможім!

21.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ

НІЧНА  АТАКА  НА  СТОЛИЦЮ

Глибока  ніч,  та  ворог  наш  не  спить,
Ракети  на  столицю  випускає,
То  ж  не  дає  спокійно  нечисть  жить
І  ні  на  мить  про  нас  не  забуває.

Летять  бляшанки  вражі  з  болотів,
Летять  потвори  й  курсу  не  міняють.
Аби  Госпо́дь  від  нас  їх  всіх  відвів,
Хай  над  болотом  спалахом  засяють.

Нема  споко́ю  в  Києві,  нема,
По  серцю  України  гаратають.
За  що  вони  так  з  нами  усіма?
Нехай  усі  потвори  поздихають!

Вночі  нас  ворог  сильно  обстріляв,
Завдав  ударів,  виникли  пожежі,
Де  тільки  міг  –  усюди  він  сягав,
Давно  вже  перейшов  кордони  й  ме́жі.

Ворожий  мотлох  нісся  звідусіль,
Захисники  зробили,  що  зуміли,
Та  ми  відчули  знову  страх  і  біль,
Людські́  домівки  знову  в  нас  горіли.

В  страху́  усі  пробу́ли  цілу  ніч,
Сигнал  тривоги  сповіщав  про  лихо,
І  ні  на  мить  ми  не  зімкнули  віч,
Молили  аби  знову  стало  тихо.

21.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

МИ НЕ ПІДНІМЕМ БІЛИЙ СТЯГ

МИ  НЕ  ПІДНІМЕМ  БІЛИЙ  СТЯГ

Війна  провадиться  роки,
У  власній  крові  потопаєм,
У  МИР  торуємо  стежки́,
Та  білий  стяг  не  піднімаєм.

За  що  ж  тоді  загинув  цвіт?
За  що  продовжують  вмирати?
Хай  очі  вже  розплющить  світ
І  перестане  нас  повчати.

Ми  не  піднімем  білий  стяг,  
Бо  стяг  Вкраїни  -  синьо-жовтий,
Ми  всі  прямуєм  до  звитяг,
Хоч  шлях  важкий  і  дуже  довгий.  

Не  програє́мо  ми  війну
Й  здаватись  наміру  не  маєм,
І  чуть  не  хочем  сатану,
Бо  перед  Богом  приклякаєм.

Хай  білий  стяг  підніме  той,
Хто  йде  на  нас  роки  війною,
В  нас  не  один  поліг  герой,  
Який  на  захист  став  до  бо́ю.  

То  ж  очі  хай  розплющить  світ
І  правди  папа  не  забуде!
Вбивають  нас  вже  десять  літ,  
То  ж  синьо-жовтий  всюди  буде!

20.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів  ,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024

БІЛА ШМАТА

БІЛА  ШМАТА  

Біла  шмата  майоріть  не  буде  -  
Нарід  наш  її  не  підійме́,
Десять  ро́ків  гинуть  наші  люди,  
Ру́ки  у  молитві  лиш  здійме́.

Білу  шмату  ворог  хай  підні́ме,
Адже  він  війну  цю  розпочав,  
Й  сво́ї  шмати  хай  усі  в  нас  зні́ме.
Нас  вбивати  ірод  зажадав.  

Біла  шмата  саме  для  ординців,  
Білу  шмату  їм  і  піднімать,
Бо  вони  вбивають  українців,
Їм  пора  цю  шмату  вже  піднять.

Білу  шмату  сильний  не  підніме,
І  війною  сильний  не  піде́.
Стяг  державний  сильний  в  себе  зді́йме,
Й  гідно  у  історію  ввійде́.

Білу  шмату  хай  не  пропонують,
Краще  шмату  знімуть  хай  з  очей,
Нас  вони  хай  краще  не  плюндрують,
Бо  не  бачать  багатьох  речей.

Біла  шмата  не  для  мо́го  люду,
Силу  сво́ю  він  вже  показав,
І  відбутись  ПЕРЕМОЗІ  й  суду,
Чо́го  папа  і  не  припускав.

20.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024

КРИЧІТЬ ПРО СУМЩИНУ, КРИЧІТЬ

КРИЧІТЬ  ПРО  СУМЩИНУ,  КРИЧІТЬ

Кричіть  про  Сумщину,  кричіть,
Кричіть  про  те,  що  ворог  діє,
Про  це  повинен  знати  світ,  
Бо  прикордоння  попеліє.

Про  це  повинен  знати  світ,
Там  ворог  нищить  все,  що  бачить,
Благаю,  світу  розкажіть,
А  люд  наш  то́го  не  пробачить.

Ридає  спалена  земля,
Те  прикордоння  все  голо́сить,
Болять  знущання  моsk@ля,
Рятунку  край  благає-про́сить.

Скрізь  попелище  й  –  ні  душі́,
З  домівок  –  згарища  й  руїни,
А  все  колись  було́  в  красі,
Там  чулись  співи  солов'їні.

Тепер  там  стогін,  біль,  і  кров,
Тепер  там  чути  канонаду,
Упир  все  знищувать  прийшов,
Виходить,  наче  на  леваду.

Кричіть  про  Сумщину,  кричіть,
Можливо  нас  хоч  хтось  почує,
Кричіть,  благаю,  не  мовчіть,
Бо  це  так  дорого  кошту́є.

19.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024

СТРАЖДАЛЬНЕ ПРИКОРДОННЯ

СТРАЖДАЛЬНЕ  ПРИКОРДОННЯ

Стирає  ворог  наше  прикордоння,
Стира  його  всього́  з  лиця́  землі́,
І  це  –  не  сон,  не  марення  з  спросоння…
Й  душі́  живої  ні  в  однім  селі.

Стирає  ворог  Сумщину  страждальну,
Чернігівщину  також  вщент  стира,
І  ро́бить  це  потвора  так  безжально…
Така  смертельна  у  ординців  гра.

Десятки  сіл  там  ворогом  вже  стерто,
Стирає  й  прикордонні  він  міста,
Це  чи́нить  завзято  і  уперто…
Зрівняти  із  землею  все  –  мета.

Б’ємо́  на  сполох  ми  щосили  в  дзвони  –  
Не  чують  нас…  не  чують  нас,  на  жаль,
Благаєм  допомоги  й  оборони,
Бо  нищить  все  той  виродок-моsk@ль.

Не  чують  нас…  Ми  сам  на  сам  з  бідою,
До  се́рця  рветься  ірод  звідусіль,
Вмиваємось  гіркою  ми  сльозою,
В  нас  –  згарища  і  кров’яна  купі́ль.

Хоч  ти  почуй  нас,  Господи,  благаю,
Прикрить  нам  прикордоння  поможи!
Безсилі  ми  без  тебе  –  добре  знаю…
Врятуй  нас  й  Україну  збережи!

18.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024

КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?

КОЛИ  І  ХТО  ВІЙНУ  ПРИСПИТЬ?

Це  –  плач  і  біль,  це  –  крик  душі́,
Ридання,  смуток  і  розпука,
Не  рута-м‘ята  й  спориші  –  
Довічна  в  багатьох  розлука.

Суцільне  з  крові  вишиття,
Журба  і  горе,  серце  в  шмаття,
У  цвіту  забрані  життя,
Палає  все…  Це  –  не  багаття.

В  повітрі  запах  від  війни,
Й  стає  щоразу  все  їдкішим.
Це  все  –  діяння  сатани,
А  їх  нутро  –  все  більш  гнилішим.

Від  цьо́го  рана  і  рубці,
Від  цьо́го  шрами,  щем,  зневіра,
Любов  і  втома  на  лиці,
І  грають  сурми,  а  не  ліра.

Рікою  сльо́зи  по  щоках,
Роки́  у  них  ми  потопаєм,
Жахіття  це  в  житті…  не  в  снах…
Його  закінчення  чекаєм.

Щоразу  більше  нас  болить,
Стають  щораз  гіркіші  сльо́зи.
То  хто  і  що  війну  приспить?
Коли  закінчаться  загрози?

19.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА

ЗНОВУ  В  НАС  ЗВУЧИТЬ  ТРИВОГА

Знову  в  нас  звучить  тривога  –  
Рветься  ворог  у  наш  дім,
Мчить  до  нашого  порога  –  
Нас  вбивати  хоче  в  нім.

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Знов  звучить  гучний  сигнал,
Ми  не  просимо  нічо́го  –  
Лиш  би  ворог  вже  сконав!

Знову  в  нас  звучить  тривога  –
Є  загроза  від  орди,
Мати  Божа,  твоя  змога  –  
Не  пусти  потвор  сюди!

Знову  в  нас  звучить  тривога,
І  спокою  знов  нема.
В  болота́  орді  доро́га,
Хай  в  страху́  нас  не  трима.

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Знов  затія  ворогів,
Знову  в  нас  пересторога…
Хоч  би  Го́сподь  їх  відвів!

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Бо  летить  ворожа  ціль,
Хай  мине  пересторога,
Й  не  спричинить  горе  й  біль.

Знову  в  нас  звучить  тривога.
Що  очікувати  нам?
Та  чи  буде  нам  підмога?
Та  чи  ми  далі  сам  на  сам?

03.02.2024р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024

САДИ ВИШНЕВІ ВЖЕ НЕ ТІ

САДИ  ВИШНЕВІ  ВЖЕ  НЕ  ТІ

Сади  вишневі  вже  не  ті,
Які  оспівував  Шевченко.
Слова    звучали  там  прості:
Такі,  що  тішили  серденько.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
Й  хрущів  гудіння  менше  чуєм.
І  верболози  не  густі,
Й  таких  малюнків  не  малюєм.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
І  вітер  гне  не  так  тополю.
Були  і  є  часи  важкі.
Вірші  були  про  важку  долю.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
Панів  і  панщини  немає.
Плуги  і  сохи  вже  не  ті,
І  соловей  не  так  співає.

Сади  вишневі  вже  не    ті,
Не  відправляють  на  заслання.
Дніпровські  кручі  не  круті,
Та  є  й  тепер  поневіряння.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
І  не  збирають  вечорниці.
Бердо  й  куделя  не  в  куті,
Й  вода  не  та  вже  у  криниці.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
В  снопи  не  треба  шкандибати,
Де  колоски  є  золоті  ,  
Івана  сина  годувати.

Сади  вишневі  вже  не  ті,
У  в’язці  дрова  вже  не  носять.
Але  молитви  все  ж  ще  ті:
Здоров’я  й  долю  в  Бога  просять.

10.03.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024

ДОБРОВОЛЬЦЮ

ДОБРОВОЛЬЦЮ

Я,  добровольцю,  дякую  тобі
За  героїзм  і  мужність,  і  відвагу.
Чи  задавав  питання  ти  собі
Чому́  Вкраїні  дав  ти  перевагу?

Я,  добровольцю,  дякую  за  все,
Що  робиш  ти  для  неньки-України.
Багато  літ  війна  всім  біль  несе,
А  біля  тебе  рвуться  вражі  міни.

Я,  добровольцю,  дякую  за  те,
Що  ходжу  по  землі  під  тихим  небом.
Давно  у  мене  правило  святе:
В  молитві  слово  мовити  за  тебе.

Я,  добровольцю,  дякую  тобі
І  кланяюсь  тобі  за  все  доземно,
Щоб  ти  не  був  ніко́ли  у  журбі,
Що  робиш  ти,  щоб  не  було́  даремно.

Я,  добровольцю,  дякую  тобі,
Що  взявся  Україну  зхищати,
Живемо  ми  в  страшній  такій  добі,
Й  не  знаємо,  що  в  мить  любу  чекати.

Я,  добровольцю,  дякую  за  все,
За  все,  що  взявся  ти  для  нас  робити,
Хай  ПЕРЕМОГУ  все  це  принесе́,
А  я  продовжу  Господа  молити.


15.03.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024

ТИ НЕМ ЗРІКСЯ В ЗАСЛАННІ ВКРАЇНИ

ТИ  НЕ  ЗРІКСЯ  В  ЗАСЛАННІ  ВКРАЇНИ

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни,
Не  цурався  ти  рідної    мови,
Зігрівали  батьківськії  стіни.
Був  закутий  в  страшнії  окови.

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни,
Ти  не  кляв  свою  тяжкую  долю.
Але  бачив,  як  люд  простий  гине,
І  пізнав  ти  кріпацьку  неволю.

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни,
Не  паплюжив  її  ані  словом,
Ти  за  неньку  молив  на  колінах,
Хоч  закутий  важким  був  оковом.

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни,
Був  душею  і  серцем  ти  з  нею.
Серце  стискалось,  в  піт  не  раз  кине
І  босоніж  ходив  ти  землею.

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни
І  про  неї  ти  думав  багато.
Та  й  від  думки  аж  кров  в  жилах  стине…
Не  боявся  ні  пана,  ні  ката.

Ти  не  зрікся  в  засланні  Вкраїни
Треба  приклад  усім  з  тебе  брати.
Та  Господь  нас  в  біді  не  покине,
І  нам  віри  не  можна  втрачати.

16.03.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024