| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
дев’ять морів як запеклі в руці жарини
не чіпай роговицю дивись напряму як є
після днини настане іще така сама днина
все, що квітне сьогодні, завтра одмінно згниє
не печаль манівці зубожілої своєї душі
не керуй дай сльозам подивитись в це сонце по праву
кожен померти має за ціль і жити вічно —
обирати із цього щось
несамовита ілюзія.
ремство тягне з собою тупе проспання,
його хіть поливає льодом з мільйону стилетів
стилосом стелиться стиль по столу заду́мки
і не знати, що саме обрати тобі
з безодні.
кришити вікна на пам‘ять, тулити у шиби виднóкіл
не вміти цього — не жити життя.
даремно
чіпати того, хто стоїть,
не рушить.
зняти місяць із неба хтось, звісно ж, таки та й пробував.
не вдалося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Німіє день, німіє сон кали́новий
Гортає вітер ду́мки, як книжки,
Я їду в дім, я їду звідки всі тікають,
Пливу назад обличчям, а спи́ною - вперед пливу.
Мій звук мовча́зний, в нім немає смілості
лиш спокій розуміння людського звірства.
Уже не ремствую, не можу доєднатись до гулу
Загального і до єднання миті.
Кульгаю з торбами, а в них все те, чого не треба,
І кого не треба.
Хто треба - знайдеться будь-де.
Кого не треба - теж спітніло здоганяє
Всюди. Пустота пустот в тузі за відчаєм,
І кожен день наближує нас до нічого,
І кожна перемога - до поразки,
Кожне народження - до смерти.
Вічність, закрита в іконах і храмах,
Принишкло стежить за вітражами Спасіння.
Немає часу думати про вічне,
Коли життя гасне тут і зараз -
На очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022