| Сторінки (2/178): | « | 1 2 | » |
[i]Я написав би пісню солов'їну
Про ясні ночі, теплі вечори,
І про любов безмежну, лебедину,
І про степи, і про пахкі сади.
Я написав би пісню ту щасливу,
Де правда знову переможе зло,
Де рози ті такі сором'язливі,
Де у лісах заховане добро.
Я написав би пісню колискову,
Яка дарує лише теплі сни:
Про рідний дім, про хатку ту казкову,
Де безтурботні були вечори.
Я написав би пісню, де спіймаю
Всі загадки казкової весни.
Та я, нажаль, так гарно не співаю,
Як у садках співають солов'ї.
30.ІІІ.2022[/i]
(..)
***
Що день, що тиждень — знаю, небагато.
Спочинеш ти. Я йду відпочивати.
Два місяці мовчали солов'ї
на цій червоній, спаленій землі.
У гаю — гаю темнім не від ночі,
а від дерев, обпалених вогнем —
налякані, не відшукають очі
ту давню стежку навіть світлим днем.
-Бо вже нема ні стежки, ані вишень.
І буде так, бо так хотів хтось вище.
Чи ж не дарма? Ти бачив — все дарма!
Та не твоя у тім була вина.
Колись хотів ти пісню написати,
і написав — давно, ще навесні,
та вже нікому в світі не співати,
як в тих садках співали солов'ї.
08.X.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Хай навколо романси складатиме ніч,
хай ті стіні чужі відбивають
наші тіні від ще незапалених свіч,
у тім місті, якого не знають.
В ньому вулиць лишилось одна, а чи дві,
і будинок, куди не дістатись,
де навіки не будуть в єдинім вікні
чужі тіні від свіч відбиватись.
Де навіки не будуть в єдинім вікні
чужі тіні від свіч відбиватись.
Не знайде оте місто ніхто на землі,
мов сховалося в чарів оковах.
Лиш якщо хтось про себе згадає мені —
я між вулиць тих двох стану знову.
Заберу, проведу крізь дрімучі ліси,
крізь поля і дороги невірні.
Ще настануть у світі щасливі часи,
лиш би сили були і терпіння.
Ще настануть у світі щасливі часи,
лиш би сили були і терпіння.
28.IX.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023259
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Як згадаю твої темні очі —
оп'янію та вірш напишу.
Як згадаю минулі ті ночі —
оп'янію та просто піду
кудись далі і далі, від тебе,
від твоїх недомовлених слів,
щоби тихе, безкрайнє небо
залишило тебе уві сні.
Силуетом в далекім вікні,
коли сніг огортає навколо
всі заснулі під осінь сади,
що весною буятимуть знову.
Силуетом з бокалом вина,
як у зустріч найпершу, далеку.
Ми давно вже допили до дна
увесь холод, усю нашу спеку.
Відлетіли у вирій лелеки.
Вже вертатися час — не знайшлись.
І знайомі давно силуети
не малює на вікнах вже ніч.
Третє літо спекотне. Холодна,
третя, вірна, самотня зима
усвідомити досі не згодна,
що вона вже давно нічия.
22.VIII.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Якщо раптом погасне той вогник
і настане для мене тиша —
я крізь неї почую твій поклик,
я ніколи тебе не залишу.
Хай проходять роки і з роками
ти дивитися будеш все вище,
забуваючи дні поміж нами.
Я ніколи тебе не залишу.
Хоч душа, мов стіна, неприступна —
я порожню лишу у ній нішу,
щоб забрати у тебе весь смуток.
Я ніколи тебе не залишу.
На майбутнє і щастя, й любови
— що мене повернула у відчай —
я бажаю тобі. Не зі мною,
хоч ніколи тебе не залишу.
02.VIII.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Кудись за обрій, рідні видноколи,
тікають душі тіл ще молодих.
Як не печально — горизонт вже звик
до цих реалій, цих нових законів.
Відлунням тихим безнадійний крик.
За кожним з них. За кожною душею,
які зникають за чужу ідею,
які лягли на доленосний щит.
І це здається вже таким буденним —
хто лиш родився, з половини днів
— ще непрожитих — променем зеленим
розвіються, не залишивши слів,
й за когось будуть — тільки не за себе —
кружляти, в переповненому небі.
05.VII.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Нова книга, нові обличчя,
новий місяць і новий відчай.
Тихо хтось за рукав потягнув —
тільки ким-то він був? — я забув.
Нове літо, стара душа.
І за хмарку зоря поспіша.
Буде дощ. Все зелене навкруг.
Тільки де-ж-то ти є? О, мій друг!
Буде свято і буде сміх.
Так по колу — із року в рік.
Знов сухе і дешеве вино,
і вже бачене в сотню кіно.
Далі липень. Спека і грози.
Я палитиму сам на порозі —
виглядатиму вдаль ще із ранку,
й зачиняти не буду фіранки.
Прощавай і привіт. Тиха пісня.
Вдалий танець, невдале місце.
Вже травневі хрущі відкружляли
усе те, що весною ми мали.
Тихо-тихо. І порожньо так.
Поміж вишень старезний знак.
Лиш чому на душі досі сніг?
Та вже літо. І буде сміх.
31.V.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Можливо, я сховаю тебе в серці,
чи ж заберуть, за будь-яких обставин?
Загою душу і залишу шрами,
чи призведе це знову нас до смерті?
Ступає крок за кроком, ненароком,
вже другий рік за мною, мов сліпа.
Якщо слова, і правда поміж них свята
не слугувала для обох уроком,
якщо слова, слова мої так хочуть відвернути
усе, у що ми вірили покірно —
а чи ж не це було нам так потрібно,
і чи ж не це ми прагнули збагнути?
Та залишись, не зникни серед зим.
Хай буде віра, хоч би і слабка,
що ти ще є. І буде тільки так,
якщо сховаю в серці я своїм.
15.V.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Коли нулі зійшлися в ряд –
Тебе я знову переміг.
Про що цей дощ, про що цей град?
Про що цей світ?
Коли пітьма нас захова,
Й ніхто вже не почує –
Шумить вода, шумить трава,
Поля віщують.
Так манить знов незрима даль
Лише мене, й лише тебе.
І прикро, що глибока рань
Нас розведе.
28.VII.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Твої губи,
мої губи
і так жарко.
Твої руки,
мої руки
і так страшно.
В цілім світі віднайтися
— тяжко.
Буду пити твої сльози.
Смачно.
Не збрехати,
не зважати
й опуститись
з тих небес,
де все ми пролітали.
Залишатися лиш тінню,
тільки снитись,
і ставати знову тими,
хто не знались.
Осінь, жовтень.
Кров-вино, тютюн.
Тихий зойк чужої сторони.
Не збрехати б,
що давно забув...
Все змішалось.
Ставлю підпис:
"Ти".
03.Х.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Знову жовтень на п'яти ступає —
саме той, де зустрілись колись.
Як же знов пережити? — Не знаю.
Все пригадую радісний сміх.
Все пригадую світлі ті ночі,
як ішли, невідомо куди.
Тільки очі — прекрасні очі! —
вже тоді нарікали біди.
07.Х.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Коли б бажав тобі я зникнути у прірві,
немов тебе ось тут і не було,
коли б настільки я не був би вірний
й завжди б вдавав, що зовсім все одно,
коли б твою я зміг пустити руку
і відіслати на Великий шлях,
коли б до кожного не дослухався звуку
і не шукав у всьому світлий знак,
коли б я зміг без тебе хоч би днину
прожити так, неначе завжди сам,
то я клянусь — усім, що мені миле —
я б не писав. О ні, я б не писав!
10.ІV.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
І здавалось, затьмарило море
всеосяжне, щоденне горе.
І хай падають, падають зорі
у далекім небеснім узорі.
Та чомусь не збуваються мрії,
де по вінця налито надії.
День новий не підвладний людині,
та чи є ми людьми ще донині?
І якби ж то втопити горе
в тій морській, неосяжній сині.
Чи почула б мене ти, зоре?
Ах, якби мені дали сили,
написав би і я скрізь курсивами:
"Люди, будьте взаємно красивими!".
19.ІІІ.24
_________________________________________
19 березня — день народження легендарної, культової української поетеси, ім'я якої відоме кожному, і якій я й по сьогодні завдячую натхненням на нові — хоч і не досконалі — твори.
[i]«...І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!»
Ліна Василівна Костенко [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
А правда в тім, що інколи сумую.
Сумую сильно, ніби не живу,
і уночі вікно своє цілую,
мов бачу в нім ту посмішку одну.
Мов бачу там, у віддалі журливій
когось, хто вже валізи поскладав,
когось, кому давно я вже не милий,
когось, кого щоночі так чекав.
Когось, кого я втратити боявся,
кому казав, що й дня не проживу.
В останній фразі, певно, помилявся,
а інше все — збулося наяву.
І краще зараз все до тла спалити,
ніж крізь життя тягар ось цей тягти,
ніж під кінець когось знов полюбити,
а особливо, якщо хтось — не ти.
03.ІІ.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Неначе подих чистого повітря,
донесений з цнотливих гір,
мені являєшся ти звідтам,
куди й поглянути не зміг.
Не знав, що світ такий існує —
довіри й правди, світлий світ.
Не знав, що хтось колись почує
самотню пісню моїх бід.
Й воно з'явилося раптово,
хоч зачинився від усіх,
те відчуття, а з нього — слово,
а після слів — веселий сміх.
І звук упавшого на землю,
що за спиною, тягаря.
Якщо навколо глухо й темно,
то ж як тобі знайшовся я?
Хоч присягнувся, що ніколи
я знову не піду у бій,
та все вертається по колу,
і я, напевно, таки твій.
17.ІІ.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Тут зайві рими.
Ба навіть, зайві слова.
Доцільна лиш тиша.
Мовчання під сивим Місяцем,
під недосяжними зорями,
під сніжним покровом.
Тут зайве все.
Темрява, світло,
холод, тепло,
спогади – навіть вони.
Вимальовується картина –
той самий січень
дворічної давними,
ті самі хлопець та дівчина,
той самий Дніпро,
той самий парк,
ті самі жарти,
той самий сміх,
і, звісно, сніг.
І нам не повернути час.
Не зникнув з ним би залюбки.
На жаль, не повернути час,
хоча все знову, як тоді.
Той самий місяць,
світлі зорі.
Пригадую,
пригадуй ти.
У цьому часі,
ніби в морі,
щезає люд,
мов кораблі.
Щезаю я,
хто кожним кроком
не відкриваю
вже нове.
Щезаєш ти,
і рік за роком
землею холод
понесе.
Та зайві рими.
Зайве все.
І на хвилину б повернути,
й слова б я інші промовляв.
Але б збрехав.
За благо, мабуть,
що вже не повернути час.
16.І.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Ти кажеш, молитва —
єдина надія.
Надія без віри,
молитва без сил.
Я просто приляжу
ось-тутечки, біля
опалих на землю
сніжинками слів.
Я просто хоч поруч
них хочу лежати,
ковтати, мовчати,
і щось відчувати.
Кричати, мов грім,
мов бурі початок,
початок якому
не суджено статись.
Чекати, мов смерті,
кохання безсиле,
Вдавати, що сталось —
задуманий план.
Та планів немає —
нема на них сили.
Це просто, це просто,
це просто обман.
Молюся я, жодного
слова не знавши,
а ти просто неба
читатимеш вірш.
Замовкну. Бо ж я,
його написавши,
тебе уявляв
у зажурливу ніч.
Про що я молився?
Пробачить нам віра
за нашу зневіру,
нездійснений гріх.
Ти досі читаєш,
у тебе є сила,
і сльози твої я
міняю на сміх.
Міняю на правду,
їх снігом лишаю,
і просто приляжу
ось тут, коло них —
межи твоїх сліз
і слів, понад краєм —
тим краєм зневіри,
який нам навік.
Що людям під силу
— кохання і віра —
обом нам досяжне
лише межи снів.
Та я просто ляжу
ось-тутечки, біля
опалих на землю
сніжинками слів.
26.І.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Спіймай мене.
Прилинь і притули.
Ти мій останній літній
порятунок,
народжений лютневої
зими.
Спіймай мене,
спіймай і збережи.
Надломлений,
загублений, чумний,
шукаю знов
потрощений притулок.
Спіймай мене,
хоч я давно чужий,
і, що логічно –
вже не буду твій.
А ще логічно,
що забути мушу,
неначе човен
забуває сушу.
10.VIII.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
А знаєш, я бачу поле.
За полем сховалось Сонце.
І далі за тим видноколом
ще світить чиєсь віконце.
В віконці тім хтось чекає.
Дорога далека й тяжка.
Те світло ніяк не щезає,
а може, і там є життя?
Й за обрій щодень силуети
тим полем повільно пливуть.
З віконця долинуло: «Де ти?», –
так тихо. Лиш я зміг почуть.
30.IX.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Було десь так: як починався грудень,
і першим снігом землю замело,
коли в чеканні метушились люди,
я у бокали розливав вино.
І ми сідали, стомлені від буднів,
за стіл малий, за стіл лише на двох.
А скільки вже з тих пір минуло груднів,
і скільки лиць знайомих багатьох?
І молодість, та ніби вже за обрій
стікає час, що писаний нам був,
бо знову грудень – стомлений, холодний,
бо знову я, бо знову білий шум.
22.XI.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Скажи мені, що це ще не кінець,
що ще один знайдеться чистий лист.
Я — молодчина, кажеш: "Молодець,
не схибив, коли схибили вони".
І шлях, як кажеш, вірний я обрав,
й живу, як треба в баченні твоїм.
"Ти переміг!", — ти кажеш. Я ж — програв,
як досі ти не звеш мене своїм.
19.І.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Я прожив іще місяць між впавшого неба на землю,
я прожив, хоч не вірив, що завтра настане тут знов,
і щоденно той день залишається зламано темним,
і щоночі та ніч втихомирює нашу любов.
Я вернусь! Я вернусь, як не буде куди вже вертатись,
і знайду між руїн непрожитих цих двох років
декалог той, де сказано: "Людям властиво прощатись,
і стрічатися лиш поміж недорозгаданих снів".
24.VIII.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Вже серпневі зів'яли квіти.
Я лишаюсь помалу тліти,
хоч дощем вересневим гасив
весь неправильний літній пил.
Я казав, що триматиму тил.
Я збрехав. Помиляючись, гнив.
Де моя половина душі?
— Не спіши, не спіши.
Та пиши мені досі, пиши —
а можливо настануть часи
як були. Та не будуть проте.
Дисонанс протиріч проросте.
Не верне ні чуже, ні моє.
Двадцять першим весною піде
двадцять перший неправильний рік.
І на що я себе знов прирік?
З порожнечі лунатиме крик,
а від стін відбивається сміх,
і змішаються сльози та гнів.
Я ніколи цього не просив.
Тільки дайте ще трішки днів,
щоби хоч по собі щось лишив.
Та куди ж тої правди діти?
— Лиш тебе я зумів любити.
Вже серпневі зів'яли квіти.
Я лишаюсь помалу тліти,
хоч дощем вересневим гасив
весь неправильний літній пил.
Я казав, що триматиму тил.
Я збрехав. Помиляючись, гнив.
Де моя половина душі?
— Не спіши, не спіши.
25.ІХ.23
Д.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
І навіть якщо я ніколи нічого не знатиму,
якщо ночі змішаються з днями і навпаки —
клянусь, що і в світлі і в темряві завше шукатиму
той нищівний холод твоєї тонкої руки.
І навіть якщо небо полум'ям на землю впаде,
якщо люди замовкнуть, неначе мовчали завжди,
я знаю — ніколи й нізащо ти не забудеш мене,
ба навіть коли не лишу після себе сліди.
І нехай усі кажуть, що я вже втрачаю глузд,
хай говорять зі мною, немов я давно навіжений —
я знаю, що люди чужих не торкалися вуст
у той час, як за обрій ховається промінь зелений.
І я знаю, що люди ніколи не знали тебе,
і не знають, як можна кохати під наглядом ночі.
Я втрачаю себе, та гукаю до темних небес,
бо ще кожен ліхтарик там досі здається пророчим.
07.VII.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Ти віриш у мене,
А мені не лишається нічого,
Окрім того, як вірити у тебе.
Ти спіймаєш мене
За секунду до мого стрибка,
— Мене вітер вкраде.
Ти шукатимеш,
Гукатимеш,
А я стану тим вітром!
Кружлятиму ураганами
У танку
Над цим білим світом.
Проллюся дощем,
Впаду снігом — таким теплим
Холодної лютневої зими,
Розіб’ю градами
Усі перешкоди на шляху,
Яким разом ми йшли.
Я стану тінню
Й ходитиму твоїм слідом —
Всюди за тобою.
Я стану садом,
Який розквітне
Лише цією весною.
12.IV.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Вони кажуть, що я маю все.
А я не маю нічого
Без тебе.
Нам немає чого втрачати,
Бо у нас ні пилинки за душею.
Так романтично сяють зорі
У димі від моєї цигарки.
Повз проїхав поїзд,
На який ми знову не встигли.
Досить плакати за тим часом,
Який, як ми знаємо, нізащо не повернути.
Я зізнався тобі, що віддав би усе,
Аби знову вперше зустрітися поглядом
З твоїми небесними очима, з їх блакиттю.
Можливо, тоді б ми написали цей роман
Інакше?
Вони кажуть, що я маю все,
Що я повинен радіти життю,
Продовжувати шлях цією стежкою.
Вона не має кінця,
А я не маю нічого
Без тебе.
Цей вечір такий прохолодний,
І його прохолода застрягла між нас.
Тілом пробігли мурахи,
Проте цього разу від холоду.
Знову шумить поїзд.
Скільки їх ще буде?
Досить мріяти та будувати уявні сцени,
Які б ми могли додати до нашого роману.
Ця книга не напишеться, вже був епілог.
Ми обоє це знаємо, але хочемо дописати
Якось по-іншому. Проте, який сенс рятувати її
З ватри, коли сторінки, криво написані,
Давно зотліли?
Вони кажуть, що я маю все,
Що я повинен спати уночі,
Не рахуючи зірок, на які ти дивишся.
Вони не мають ліку,
А я не маю нічого
Без тебе.
Я знову стискаю твої долоні, щоби зігріти,
Але не відчуваю їх. Це лиш моя уява.
Завтра вранці зозуля почне відлік моїх років,
Проте я їх не рахуватиму.
Як спиться тобі, коли я досі кожної ночі
Намагаюся вигадати ліки від тебе?
Досить бути тим, ким я себе бачу.
Я лиш витвір моєї хворої уяви,
Котра лишила моє справжнє єство
Десь у закутках твоїх зіниць.
– Я схоплююся кожного ранку,
Усвідомлюючи, що бачив їх уві сні.
Навіщо?
Вони кажуть, що я маю все.
А я не маю нічого
Без тебе.
25.IV.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Вишне, моя кароока вишне,
Підіймай, підіймай мене вище!
Вище грон своїх, вище неба –
Мені інше у світі не треба.
Вишне, моя безнадійна вишне,
Чом між нами знов вітер свище?
Я мов бджілка на квіт твій сяду,
Я ітиму весь світ позаду!
Вишне, моя недоспіла вишне,
Забери, забери мене вище!
Я стомився між раєм та пеклом
Блукати у літню спеку.
27.VI.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Ти мене засиплеш зранку жменькою землі.
Ти мене забудь на вечір! Зіроньки ясні
(Я стомився бути вічним, повернутись час!
Відкопай мене з двох метрів — відкопаєш нас).
Я наснився весь збліднілий — білий, мов Луна!
Я стомивсь тебе вмивати правдою з вина —
відпусти, забудь, я — лялька. Я своє відбув.
Упокоюсь я під спокій твоїх світлих лун.
Не підкоряться — підкорють.
Та, забий - брехня!
Я не вірю в цю країну, бо ж вона сліпа!
Я не вірю нашій правді, замикаю рот,
та не можу я збагнути — чом сліпий народ?
Ти мене пробачиш вранці, що я не вернувсь.
Ти мене пробачиш вранці, що я не вернувсь!
Білим болем на світанку — знов безсонна ніч.
Чом вночі лиш кровоточить? — Незбагненна річ.
Ще: "Герої не вмирають!", —
та, забий - брехня,
бо вмирають. Все зникає, бо це все — життя.
Кажуть, це — ціна свободи. Та яка ж вона?
Я відбутий за ідею... Хоч би недарма!
Так хотілося пожити, подивитись світ
(Хай душа моя злітає де лаванди квіт,
де моря, де океани... Ще куди хотів?
Уночі, у Лісабоні, зникнуть між портів).
Та мене сховають зранку під вишневий цвіт.
Та мене засипле взимку лютий-лютий сніг.
Лютим місяцем родився, березневим — зник,
ось таким мені лишився двадцять перший вік.
З-під землі співаю пісні всім, хто повз іде,
не спиняються — не хочуть пізнавать мене.
Хтось один лише приходить, з пляшкою вина.
Він — відбутий за ідею.
Хоч би недарма.
08.VII.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Я лежу з тобою в обіймах на пляжі,
Під шум прибою.
Я торкаю твоїх очей губами,
І нас тут лиш двоє.
Я не знаю слів, поки ти наспівуєш
Якийсь мотив.
Ми куримо разом невідомо що,
Ковтаючи дим.
Це щастя?
Ми обливаємося вином
Під дощем.
Волосся так рівно лягає
На тепле плече.
Ми пірнаємо голі у піну
Неначе діти.
Ми розплатилися – з минулим
Ми квити.
Це щастя?
Один одного з’їдаємо,
Підіймаючи келих.
Спробуй спіймати вночі –
Воно як метелик,
Це щастя.
16-22.V.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Німим я повертаюся сюди,
Поміж рядків, неначе мінним полем –
Та все ж іду, лишаючи сліди,
У вірш новий, що відгукнеться болем.
У день новий, прощаючись з зірками –
Мої розради в коловерті днів;
У день новий, затупцяний слідами
Поверх моїх невпевнених слідів.
– Та все ж іду, лишивши за спиною
Усіх моїх, що стали не мої,
І хвора ніч, засліплена журбою,
Мені невірні обира шляхи.
09.VII.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Бачиш як ніч лікує?
Чуєш як мовить тиша?
Кажуть, що шрами гартують,
Що підіймають вище
Дух.
Чим глибші рани —
Тим більше надії.
Ні, неправда.
Брами твоєї крихкої віри
Не відкриються
Під натиском пролитої крові.
Лиш дай волю долі.
— Не зміниш. Все передбачено.
Гадаєш, полеглим на полі бою
Буде все пробачено?
05.IV.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
І
У літню ніч, у теплий час шукання
Своєї правди в пісні цвіркуна,
Коли весна забрала сподівання –
Ліхтариком зосталася Луна.
ІІ
Вечір з нотками прохолоди має твій запах,
Дощ торкає мого лиця мов твоїми руками –
Ти всюди!
Розмах твоїх крил постає між нами,
Відділяє, забороняє торкнутися,
Востаннє стиснути твої долоні
Й востаннє поглянути в твої карі очі.
Чому ти обираєш війну?
Чому ти обороняєшся проти мене?
Хіба ти боїшся?...
Ми пройшли надто багато, втративши себе,
Але досі не втратили нас!
Озирнись – світ не такий жорстокий
Допоки я тримаю тебе.
Не відлітай.
Згорни крила й вчися знову ходити,
Залиш небо на потім,
Адже рай на землі – всюди, де ми зможемо
Його створити.
Ми пройшли надто багато, втративши себе,
Але хай сотий останній шанс подарує нас.
Читай поміж рядків,
Читай поміж посмішок,
Читай поміж поглядів,
Читай,
Читай,
Читай!
Зрозумій – я пройшов надто багато,
Я втратив все в надії відшукати себе
Щоб знову згубити у твоєму волоссі.
Я не житиму заради когось й тим більше
Заради тебе.
Впасти в обійми вічності найлегше, проте
Я пройшов надто багато, щоб мій
Останній крок став кроком у прірву.
Я готовий пройти ще тисячі
Аби цього не робити.
ІІІ
Аби я знав, що буде так боляче,
Я б нізащо не захотів тебе зустріти.
Я став твоїм однойменним полюсом.
Я знов виживаю, а хочу жити!
16-22.VI.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
Я не витримаю і не втримаю.
Я зламаюсь. Я знаю – боляче.
Я не буду відмінний силою,
Я звернуся до тебе за поміччю.
Не відмов, зрозумій – на межі я,
Не гартують мене всі шрами.
Я лежатиму цим надвечір’ям,
Загорнувшись твоїми руками.
08.VI.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Я буду забувати тебе
До кінця наших часів,
До кінця мого часу.
В кожній краплі дощу
Ховається спогад –
Вони падають долу
І висихають,
Не лишивши і сліду.
Коли ми сказали:
«До зустрічі!», –
Ми знали,
Що вона не настане.
Вони забрали тебе у мене.
Я досі чекаю понеділка,
Який розтягнувся на довгі
Місяці.
Що б там не сталося –
Я завжди буду за тебе.
Пам’ятай це.
В кожній пісні солов’я
Ховається минула весна,
Й день за днем забувається.
– Хто Ви? – Скажу я,
Випадково колись зустрівшись.
Це буде найбільша брехня
З усієї,
Яку тобі доводилося чути
12.V.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Переболить, переболить
Тихим спомином крізь роки.
Доле, даруй хоча б мить,
Щоб обрати вірні шляхи,
Щоб не впасти на перехресті
Й не забрати чужого собі.
Чом були ми наївно вперті,
Чом ми просто колись були?
І наллються червоним вишні –
Їх збиратиме інший хтось.
Ми залишимось тут навічно,
Не чекаючи літній дощ,
Не шукаючи чорного входу
Щоб німими тікати в даль.
Стару долю на нову моду –
Ти всихай, моє море, всихай.
І настане знов білий день,
А за днем знов настане ніч –
Найтихіша, без наших пісень,
Найясніша, без темних облич –
Замовчать невгамовні міста
І хрущі, що весь червень гули,
І залишиться правда одна.
Чом ми просто колись були?
30.VI.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Дев'ятнадцятий Вал.
Ми хотіли дібратися моря –
Ти взяла в свої руки штурвал.
Другим літом я згадую горе,
Яким ти напилася сама.
Ми хотіли побачити гори,
І спіймати вітри полонин.
Ти залишилась тільки узором,
Малим шрамом на тілі моїм.
Ми хотіли снувати цим світом –
Ти програла мені, й я програв.
Певно, змиє вже нас цим літом
За фатальним десятий вал.
06.VI.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Спини це все. Постав життя на паузу,
Щоб не втратити час гамузом.
Щоб не втратити ліку дотикам,
Щоб зірвати весняні котики,
Про які я забув цьогоріч
У балеті знайомих облич.
Я людина із тінню демона.
Я людина із тінню — де вона?
Безпроглядним поглядом зламаний —
Перелюблений, перезгаданий,
Перемелений й перетрощений —
У зневірі довірою зрощений,
Я — це я. Я людина, я є,
Лиш життя — От потоне! — пливе —
Переломане, переписане,
Наче в когось відбутого списане,
Розфарбоване темними барвами,
Нездійсненними тихими планами,
Спантеличене і залякане,
І стою, мов закляклий, я —
Недотрощений, недоломлений,
Я із чогось таємного зроблений.
Все навколо — Моє? Не моє?
Втім, нехай. Я ще є, я ще є!
20-22.IV.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Кінчали жити.
Десь на полюсах.
Я міг би ще тебе любити,
Я міг ще подолати страх
Самоти –
Де я, де ти.
Ми діти здичавілих стін.
Ми ноти зіржавілих струн.
В руках – Дажбог,
В твоїх – Перун.
Ми дві стихії – море й небеса.
Ми різні. Знов зайшла коса
На камінь душ,
Камінь сердець.
Урвавсь терпець.
Сплелися руки.
Вкусили губи дикої жаги.
Незвичні муки –
Звична тиша
Навкруги.
І як забути?
Грозою небо розревілось.
Дощем солодким,
Мов твоїм цілунком.
Чи наяву, а чи наснилось
Усе?
– Від неба подарунком.
18.ІІІ.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Ще лиш тобі я не присвячував вірші.
– О, тінь моя, моя осіння зливо! –
З тобою поруч б'ється в грудях зліва
Те, що мовчало в темній самоті.
Твоїм очам – бездонним і ласкавим,
Що є за ковдру в цю холодну ніч,
І п'єсам тим у мерехтінні свіч,
Що віддаляли вранішні заграви.
І тим рукам, і тим губам – тобі! –
Присвячую я вперше – і востаннє.
Хай викохані рими із журби
На суд між нами знову й знов постануть.
Чому я вірю всім твоїм словам?
Чому я вірю в те, що я не сам?
05-20.ХІІ.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Весінній день. У небі - на папері -
писали мемуари ластівки́.
Коти парканні і скрипучі двері -
мій антураж весняної журби.
Димить димар, і дим той осідає -
чи сніг впаде, чи я пальто зніму.
Отак життя - іде, і я не знаю,
чи повінь цю весняну перейду
один.
- Не виберусь на берег.
Лишаюсь тут назавжди, на віки!
Пахучий день. У небі - на папері -
малюють візерунки ластівки.
01.ІІІ.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
І скільки ще мене розіб'ють на частини?
– О серце-скло, душа-кришталь –
І скільки ще воскресну і загину?
О, мій вітрильнику – причаль!
Спини цей бриз, що швидко в забуття.
А хто ти є? – До кого я звертався?
Явись мені краплиною життя,
З яким давно – спокійним – розпрощався.
Явись мені. І я воскресну – вкотре!
Чи є той сенс, що так і не знайшов?
Зіграй життя. Зіграй гучніше – форте!
Зіграй його мелодію – любов.
26.XI.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
І хай би як там не було, який неблагодатний фатум,
І хай би що б там відгуло, в що б доля захотіла грати,
Ти знай одне, – і в цім тобі клянусь –
Ти знай одне – я завше повернусь!
Які б мені услід мели сніги, які лукаві не були би ночі,
Ти відшукай в пітьмі мої сліди, і угорі – ті щирі сірі очі,
Що з доторком щасливої журби,
Й за мороком очей моїх – іди!
Хай буде літо і раптова осінь, й листом опалим доторкнусь плеча,
Й твої слова, тужливим відголоссям, для мене стануть мов ота свіча –
І вб'ють пітьму, засівшу в голові.
З всіх душ одну ти пронеси в собі.
І хай зима, з якої почалося, покриє білим рани – то не сіль.
І хоч би хто торкавсь твого волосся, і хай який п'янкий не був би хміль,
– Це неважливо – серце не впусти!
Травнева злива змиє всі гріхи.
І хай би як там не було, який неблагодатний фатум,
І хай би що б там відгуло, в що б доля захотіла грати,
Ти знай одне, – і в цім тобі клянусь –
Ти знай одне – я завше повернусь!
29.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
І ці слова, що досі не сказали,
І погляд цей, що досі не мовчить,
І місяць цей, мов найхутчіша мить,
І ця межа, що знову поміж нами.
І цей бурлеск, що ми озвали – драма!
І цей вагон, що блиснув в далині,
Й цей силует, й правиця у вікні –
І груди ці, де кровоточить рана.
І небо це, що ми озвали – дім,
І погляд цей, яким тобі свічу,
І дотик цей, і істина у нім,
І ці думки – не підібрати рим.
І цей сонет, що я не допишу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022
Дорога та, де не мої сліди.
Й будинок той, де не моє вікно.
І вітер той, й сніги мої, сніги!
– Вже все одно.
Й кривавий вечір, і останнє па,
Й кордебалет із цими (не) людьми,
Серед яких знов губиться тропа
І спокій між грудьми.
І крок іще – назустріч тишині,
І ще один – аби в останній раз...
І навіть там – в далекій чужині
Вигнанцем я між вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Можливо – краплею з листка,
Що впала на моє волосся
Й таким журливим відголоссям
– З розбитого між нас містка –
Поринути змогла в цю осінь.
Можливо – слізьми на очах,
Що сіллю окропили рани,
З яких попроростали канни,
І образом, немов у снах,
Переді мною знов постали.
Можливо – зіркою вгорі,
Що досі не згасала, й згасла –
Так випадково і невчасно,
Мене залишивши в норі,
Де й світ вже не побачу ясний.
Можливо – книгою в вогні –
Романом, писаним з життя,
Легкостраждальним каяттям
Ти залишаєшся мені.
Та ж ким тобі залишусь я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Я тебе полюблю навесні -
Легким словом (й найважчим)
- Прости!
Я додам нові ноти в пісні,
Що написані кимось були,
Й передати - на жаль - не змогли
Все, чим стали для мене - Ми.
Я тебе розлюблю восени,
Легким словом (й останнім)
- Прости!
І ніколи не стисну в вірші,
Усе те, що ми не прожили,
Усе те, ким для мене були
Цих чуттів пілігрими - Ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Печалями умилися завчасно ми,
І відчаю сонетами негласними.
Не відаю, не чую вже, не властую –
І баста – нам, і каста – ми.
В безодню ми повільно разом падали,
Троїлися церковним тихо ладаном,
Й чия вже тут безвладна влада? – ми
Себе пізнали, ставши – градами!
Упали швидко ми – і квітковбивцями,
Окови били ми – та не щасливцями! –
Окопи рили ми – та не солдатами.
Я буду кращими – твоїми ґратами!
Я буду кращою – твоєю вічністю,
Не триголовою з книжок магічністю –
Реальністю, буденністю і звичністю –
Твоїм секретом буду, твоєю хитрістю.
Та вже не та пора, що час за ліки є –
Душа з концтабору земні поклони б'є.
Це хворе небо сльози ллє і ллє,
Ця хвора тиша – все твоє й моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Рипіли сходи, ними як спускався,
І кволо тліла вбивця у зубах –
І другим кроком кожним я спинявся,
Щоби мене не бачили у снах,
Щоби мене не чули напівсонні,
Щоби відкрились двері, і пішов –
Де Місяць з Сонцем, й зорі невгамовні
Малюють людям вже черговий сон,
Де темне небо таємниць ховає…
А де моя – а зірка ж де моя? –
Котра мене вже років п’ять чекає;
Прийшов – стою. Ну ось бо, зоре, я!
Бери мене! Чекала, й я чекав!
– Та ні, казкар: твій час ще не настав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
Вірна мені зневіра –
Зламані два крила.
Останнього пасажира
Дорога вже відвела.
І слідом летіти не можу,
Й назустріч ніхто не піде.
І знову я лиш перехожий
Навпроти таблички
"Едем".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Забули? – Забули! – Забули…
А може й на краще – нехай!
В душі потемнілих ноктюрнів
Надії уже не плекай.
В душі необдуманих рішень,
Й таких недосягнутих мрій,
Наївних, страшних перебільшень,
Й таких швидкоплинних подій
Жевріє ще згадка про хлопця –
Такого, як Вам пам'ятавсь:
Того, що тягнувся до Сонця –
Таким же я Вам тоді здавсь?
Таким же цілющим і світлим
– Який тільки є на землі! –
Усміхненим, завжди привітним,
Але вже у вбивчій петлі.
Але вже погруз в трясовинні.
Дістали мене звідти Ви?
Єдина лиш відповідь нині:
Дістали мене звідти? – Ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Я закохався випадково в Вас.
Такий був день, такий був час:
Зійшлись зірки, і в ряд планети,
І випала ребром монета.
Відтоді все у сизому тумані:
Де Ви - там я хворію далі,
Де Ви - там я, мов хвіст за Вами.
Ви дотиком лишали шрами,
Ви поглядом мене вбивали,
Але ж ще ні про що не знали!
І блазнем я ввижаюсь Вам -
І тут і там, і тут і там...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Та й смерть мою помітять –
Через місяць.
Та не раніше. Ні – та не раніше!
На ліхтарі червоному повісять –
Там, де повісив мрії я свої.
Там, де під лампою і тінь
Не відбивалась,
Де блоками цигарки на обід,
Де серце й совість рідко
Зустрічались –
Під ліхтарем, що бачив стільки бід
Моїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Не знаю Вас. І знати вже не хочу.
Пророчу думку все верчу щоночі:
Я – Ваша тінь,
А Ви – мій біль.
Я – зимня стужа,
Ви – весняна Муза.
Ви – Місяць, ну а я – лунатик.
Свобода Ви, а я – іржаві ґрати.
Не знаю Вас. Все втратив, не пізнавши –
Втопився, навіть не пірнавши.
Ви – кров моя, та в мене лейкемія.
Не знаю Вас. І Ви мене, надіюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Намалюйте хтось небо на стелі,
І в безмежні лани розфарбуйте
Стіни-вбивці. О, ніжні пастелі -
Почуйте!
Намалюйте хтось небо на стелі,
Щоб у нім не літали ракети
Неба-вбивці. О, ніжні пастелі -
В бескети!
Намалюйте на стелі хтось зорі -
Тихі ночі без реву сирен.
Скільки ще в камуфляжнім узорі
Зникне імен?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
О, стомлена діво,
Заплакані очі -
Чекаєш на диво,
І все проти ночі.
І все проти ночі...
О, стомлена діво!
Ти жити не хочеш -
Так жити невміло.
О, вузел-мотузка, -
Мала боягузка!
О, стомлена діво
Сімнадцяти років,
Плекала надію
Відлуннями кроків.
Відлуннями кроків,
Що далі і далі.
З сімнадцяти років -
Шістнадцять печалі.
О, лезо і вени,
Мала Мельпомена!
О, стомлена діво:
Трагедій вінець.
Так страшно і мило -
Усьому кінець!
Усьому кінець,
І втратила вроду.
Під ноги стілець,
Чи руки у воду?
О, лийся, кров, лийся...
О, діво - молися!
О, стомлена діво
Сімнадцяти років -
Маленька могила
Чекає тих кроків.
Чекає тих кроків,
Які погубили,
Та навіть в покої
Не полюбили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Осиротілий проводжав вокзал,
Втихали біль і злість.
Ти пам'ятаєш, що тобі сказав?
Лиш повернись – Молю! – лиш повернись.
Осиротілий стука в вікна ранок,
І дні ідуть, і ночі йдуть.
А голос твій (омріяне сопрано!)
Я хочу ще – Ой, як же хочу ще! – почуть.
Осиротілі стіни та кімнати
Щодня твоїм парфумом зустрічають.
Розлукою війна зуміла стати,
Та ще чекаю – Віриш? – ще чекаю.
[i]Березень-квітень 2022[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Я лиш луна луни – тихенький бренькіт струн
Осінньої пори. Книжкових палітур
Я шурхіт в тишині. Осикових брусків
Я тріскіт у вогні. Я - солов'їний спів.
Комусь я – сателіт, комусь я – вождь!
На рубежі цих літ я – теплий дощ,
Що змив увесь цей пил. Пекучий сніг
Нещадних зим, померзлих рук і ніг.
Я – темний силует, що на папері,
Я – макет. Легенький стукіт в двері –
Такий раптовий і такий пророчий!
Я - все навколо, і ніщо водночас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Гомоніла зала
Ложками,
Чашками,
Стопками,
Мисками.
Й грала тихо музика,
Й ти усипаний квітками.
Всі жартували крізь сльози,
Як ти колись і хотів.
І непролиті грози
Стихали до дощів.
Гомоніла зала,
Та не в твою честь!
Крики оминали
Сиротівший хрест.
Гомоніла зала
Не про твою честь,
А про твою смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Я бачу,
що я вже майже не можу
спілкуватися з людьми.
Добре, що є книги,
фільми,
музика.
Добре, що вони мене рятують.
Сторінки знову зачарують,
й між них гублюся -
в уявній реальності.
Я ж такий залежний -
від часу
й від дальності.
Добре, що є будинок,
що є дах над головою,
добре, що мене не омиває дощ,
й не розшатує вітер.
І вже, напевно,
в світі не лишилося ні слів,
ні звуків,
ні літер.
Я залежний від цього всього:
від книг, в яких
ховаюся,
від музики, в якій
купаюся,
від фільмів, в яких
гублюся.
Добре, що у мене є пес,
який зустрічає мене щодня.
Добре, що поруч протікає річка,
яка немов блакитна стрічка
розрізає ліси та поля.
Я залежний від цього всього:
це моя рідна земля,
це мій дім,
це частина мого тіла,
моєї душі,
це мій набридливий цигарковий дим.
Добре, що я ще поки
живу,
і бачу Сонце, і чую спів птахів.
Я залежний від цього всього:
від голубів,
що оселилися під дахом,
від фотоальбомів,
що лежать збоку,
і від тюльпанів,
які я посадив у дитинстві,
і які розквітають
навесні щороку.
Але залежності
потрібно лікувати,
і я звідси обов'язково поїду,
от тільки світ зміниться.
Та
Чи
Зміниться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Всі ми – безвольні та бездушні –
Ми всі залишимо сліди.
Всі ми – лукаві й простодушні –
Чи для життя, чи для біди?
Всі ми – блаженні та нещасні –
Такі наївні й такі вперті!
Всі ми – жахливі та прекрасні –
Ми кандидати в мертві.
Ще вчора – літо! Зараз – осінь.
Весна пройшла – прийде зима.
Всі ми не молимось, та просим
Цього життя.
Всі ми – поети-хулігани –
Написані й одразу стерті.
І я – поетик – скоро кану:
Ми кандидати в мертві!
Живи, живи собі, людино.
Рождайсь людиною й вмирай!
Ти думаєш, така єдина?
Людина – ад, людина – рай.
Багато нас тримає куля,
І всі залишимо сліди:
Чи для життя, чи для біди.
Ми тимчасові – ви забули?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Твій Місяць затихне, затихнуть сонати,
Вже скоро і я замовчу тобі вслід.
Чи цінні були довжелезні трактати
Про смерть та життя, про полум'я й лід?
Ні завтра, ні потім, себто - ніколи
Нас зорі у світі уже не зведуть.
Ми марно ходили з тобою по колу,
Бо так й не знайшли той омріяний путь.
Комети всі впали - бажання здійснились?
Твій Місяць затих, і затихли сонати,
І я вже замовк, та тобі іще снились
Оті, що між нами були, сурогати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Господи, дай мені сили це все пережити,
Не схибити, не зрадити самому собі,
Що я так часто робив. Далі мені жити,
Якщо не знайду те відлуння в тобі?
Якщо всі ті слова - лиш вода, що вилилась
З озера, яке після цього всохло і зникло,
Якщо всі несказані натяки затуманили видимість
Реальності, до якої ми з тобою так звикли,
Якщо всі ті мрії та плани лиш для підтримки
Цього випадкового діалогу, якого мені так
Хотілося, якого я чекав і восени, і взимку,
І якого я таки дочекався. Що це, як не знак?
І якщо ти зникнеш завтра - я не здивуюся,
Я буду просто жити далі, як і жив, і вкотре
Переконаюся: світ прогнив, даремно ним милуюся.
І навіть довгоочікуваний дощ смуток не зітре.
Ах, дощ! Ти ж любиш, чекаєш його, як і я,
Ти ніби моє віддзеркалення, я знаходжу себе
У кожному твоєму слові, немов незрима лінія
Пролягла через наші душі й з'єднала мене і тебе.
Пам'ятай, й не затуманюй розум іншим: дружба
Міцніша будь-якого кохання - вона підтримує,
А не мучає. Любов - підступна й гострозуба,
Якщо вона виникне - я тебе ніколи не втримаю.
А вона виникне, і стане нам розлучницею -
Це іронія кохання, й ми це розуміємо. Принаймні,
Це розумію я. Вона стане вибагливою суддею
Й засудить нас жити в споконвічній самоті.
Проте, давай спробуємо? Якщо завтра не зникнеш
Ти, і не зникну я. Я між рядків тобі давно зізнався:
Я так чекав цього випадкового діалогу. Знаєш,
Попри все, що було - я його таки дочекався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
О, ні!
Я хочу лише музики.
Без зайвих слів, без сварок,
Без різносторонніх поглядів,
Без крику й без побитих чарок.
О, ні!
Залиште мене у спокої,
Дайте хоч на секунду надихатися
Свіжим повітрям, самотністю,
Щоб від думок лихих здихатися.
Від думок, що засіли у грудях,
І печуть, і ріжуть ножем.
О, ні! Хіба ми з Вами люди? -
Віршували і кров'ю, й мечем.
Облиште все. Що було - проминуло.
Хочете плакати? -
Плачте!
Тужіть, як хочете тужити!
Померти хочете? -
Помріть.
Але мені не заважайте далі жити.
О, це гріховне почуття - байдужість!
Та вже його позбутися не дужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Поглянь, старий: тут все як ти казав -
Пішла людина полювати на людину.
Ти там мені хоч чаю зготував? -
Прибуду я з хвилини на хвилину.
Поглянь, старий: тут все як ти пророчив -
Це захід мій, і захід усіх інших.
Я уночі боюсь закрити очі -
А може це остання ніч, між іншим?
Поглянь, старий: тут все як ти сказав -
Тут воля у невільниках панів.
Скажи, прошу́ - ти там мене чекав?
Бо вже стомився від наземних днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Я вигадав тебе пізньої ночі,
Пив вино й дивився в уявні очі -
З них ріками лилися сльози,
А за вікном ревіли грози.
Я вигадав тебе з образів минулого,
Такого світлого, і темного - забулого!
Злякався страшенного грому,
Дістав пляшку коньяку, потім - рому.
Та все ще бачив перед собою образ,
Зліпивши тебе з обривків фраз.
Напився до чортиків, доповз до ліжка -
На столику: цигарка, запальничка, книжка.
Вирішив почитати, та щось не в'яжеться -
Тінь на порозі: що ще мені покажеться?
Я вигадав тебе з твоїх різких рис,
Щодня скочуючись по лінії униз.
Закрив очі. Відкрив - твоє обличчя!
Це все сон, це все - протиріччя.
Торкнувся шиї, волосся, щоки -
Хворий! Допився - тепер з цим живи.
Я ж знаю: це ілюзія, вигадка, фантом,
Й не потрібно дивитися під іншим кутом -
Я ж божевільний! "Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні?", -
Я вже Франка цитую! Боже! Згинь, примара!
Мабуть, це моє відбуття, це моя кара.
Далі сон: летів - впав - розбився.
Знову дощ за вікном пролився.
Ледь розплющив очі, болить голова,
Хотів закурити - цигарки нема.
Мов після випробування вестибюлярки,
Відчуваючи себе як стейк поганої прожарки -
Підгорівший, але всередині сирий -
Хоча ще ж молодий, не такий вже й старий,
Щоб так страждати від похмілля,
Гірше ніж від того божевілля.
Але чому на кухню відчинені двері?
Я - туди, а на столі записка на папері:
"Не бійся, я не сон, я наяву".
А далі що - живу чи не живу?
Я ж стільки разів тебе вигадував,
Днями - згадував, ночами - згадував.
А тепер ти дійсно тут,
І це немов якийсь глухий кут.
Та все ж, я цього хотів.
Ще поки не вірю, що оговтався від снів,
Я ж вигадував тебе, згадував стільки років,
І ось тепер ти на відстані декількох кроків!
Я ж і вчора вигадав тебе, поки пив вино,
А все ожило. А все ожило!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Одного дня і я закрию очі
На всі твої поми́лки та гріхи.
І більше не почую як шепочеш -
Відправлюся в незримії світи.
Одного дня, колись – повір – не скоро.
Та все ж готуйся ти до цього, знай!
Моя страшна і вбивча непокора –
Лиш вигадка, написана з страждань.
Мої слова, що ллються мов потоком,
Я поспішаю встигнути віддати
Тобі, щоб потім, ненароком,
Ніхто не зміг їх більше прочитати.
Мої думки, що вже давно прощались
Із головою, і пішли у даль –
Тобою, й лиш тобою ще пишались:
Ти - моя радість і моя печаль.
Одного дня, коли мене не стане –
Спали це все. Спали це все до тла!
Нехай вогонь запраглими вустами
Візьме цю дань за прожите життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Як Життя не розлучило -
Смерть тим паче не розлучить.
Що лиш нило - заболіло,
Що заховане - озвучать!
Що таємне - стане явним,
Що незнане - все вспливе.
А що дійсність - вже уявне:
Лиш один із двох живе.
Поки пам'ять не зотліла,
Й відчувається присутність -
Птаха мила, сизокрила
Відбува у незабутність.
Поки спиш, і все ще бачиш,
Поки чуєш рідний голос,
Поки тихо все ще плачеш -
Не розлучитесь ніколи.
Що боліло - відболіло,
Затягнула коловерть.
Як Життя не розлучило -
Не розлучить навіть Смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Чого ж стоїш ти, дівко, на мосту,
І шарпаєш свою косу?
Бо хлопець кинув? То забудь!
Новий почати спробуй путь.
І скільки ж вас ця річечка прийня́ла,
Заколисала і забрала?
Любить хотіли, а зустріли смерть.
Від кого смерть? - Від себе смерть!
Це ж гріх (якщо ти віруєш у Бога).
Й куди веде оця дорога? -
У пекло, дорогенька, й лиш туди.
Ну що ж, ступай. Лети!
Й коли ти будеш вже униз летіти -
Тоді нічого не змінити.
А поки ти жива ще тут стоїш -
Злізай, й тікай хутчіш,
Й ніколи більш сюди не повертайся,
І на такі думки не озирайся!
Як данину - уріж собі косу.
Чого ж стоїш ти, дівко, на мосту?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Погано, що ми стрілися запізно,
Й між нами відстань рівно в двадцять п'ядь.
Так прикро, що у світі цім наскрізнім
Нема години номер двадцять п'ять.
Ти уяви: людина за хвилину
Народжується, й навіть помирає!
А нам з Тобою цілої години
Для серця й для душі не вистачає.
І скільки б разом ми змогли померти?
І скільки б разом ми змогли родитись?
За зустрічі - скажу Тобі відверто -
Я не встигаю навіть надивитись.
Й надихатись ніколи не встигаю,
А доторкнусь - і зникнеш, мов мара.
Та тільки ми незручність подолаєм -
Годинник б'є: прощатися пора.
Ти уяви: і ще б одна година! -
І зникне все: мовчання і бар'єр.
Та я - це я, а Ти - проста людина,
Й не віриш ще у жодну з цих афер.
Між нами знову плавиться залізо,
Між нами іскри врізнобі́ч летять.
Та жаль, що ми зустрілися запізно,
Й нема години номер двадцять п'ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Не про Смерть, не про Любов,
Не про Життя вину.
І знов пишу. Пишу я знов
Про спраглую Війну.
Коли в сльозах на стомленій платформі
Дружини та батьки.
Коли солдатів на війну у формі
Проводять дітлахи.
Коли не знає мати - чи побачить?
І гірше: а чи доживе?
Коли дружина третій день вже плаче
У зморений жилет.
Коли у них, стоячих на вокзалі,
Летить снаряд.
І вже нема ні смутку, ні печалі,
Й нема малят.
Оплакати їх навіть вже не зможуть -
Нема кому!
Але Війну навряд-чи це тривожить -
А доведіть вину?
Й непокара́нність додає азарт
В цю гру на смерть.
Хіба Ти варта, і хіба Він варт
На той життя білет?
Всіх під одну копірочку униз
На метра два.
І без імен, і без могил поблиз -
Така ця гра.
Всі інші - по підвалах -
І сидіть.
Чекали щось - не дочекались,
Та й помріть.
Хіба і ви, принижені й замучені,
Вартуєте життя білет?
Дивіться - в ваше скупчення
Стріляє міномет.
Не про Смерть, не про Любов...
Та ж ні! Про це.
Про біль, який від втрати знов
Стискає чиєсь серце.
Про Смерть, яка уже не хоче
Багато працювати,
Бо вже стомилась неохоче
Невинні душі забирати,
І про Любов, хоча й болющу -
Крізь відстані й міста,
Але ще всемогутню та цілющу
На бажаних вустах.
І про Життя, яке ще бореться -
Й поборе!
І про Людей, що не підкоряться -
Підкорють!
І знов пишу, пишу й пишу -
Та про війну?
Про Смерть пишу, і про Любов пишу -
Не про її одну.
Й нехай душа моя така пропаща,
Із гіркотою полину -
Погодьтеся, що навіть Смерть тут краща
За будь-яку війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
[i] Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может - пьют вино,
Может - так сидят.
Марина Цветаева[/i]
Ти дозволь же мені просто жити,
і не згадувати уночі,
й наперед уже не ворожити,
й не тужити
при світлі свічі.
Ти дозволь же мені все забути,
ніби це всього-навсього сон.
Вже не можу я більше почути,
і відчути
той стук в унісон.
І в моєму будинку з'вилось безсонне вікно,
як і в Марини Іванівни.
В вікні тім, скоріше всього́,
п'ють вино,
з вірних - в неправильні!
В вікні тім, скоріше всього́,
хтось повісився,
а я й не помітив -
лиш на про́тязі, коли гойдались на ві́трі
кладені квіти.
Лиш коли у юрбі розчинилась пітьма -
я побачив картину:
тим висів - на мотузочці -
я
- бо моя це квартира.
І тоді я відчув Флегетонове дно,
і роздався покірливий грім.
Помолись за самотнє вікно,
і за світло у нім!
...За бессонный дом,
за окно с огнем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Я вас любил так искренно, так нежно,
И в летний ад, и в белый танец зим.
Я Вас любил порочно, безмятежно,
Как дай Вам Бог любимой быть другим.
Я Вас любил так долго, но небрежно -
За Ваш рассвет, за Ваш немой закат.
И в сердце где-то маялась надежда,
Но с ней мне лишь болело во сто крат!
Я Вас любил вечерними часами,
Я Вас любил. Боялся Вас спугнуть.
Вы стали теми страшными грехами,
Но не жалел об этом я ничуть!
Я Вас любил безмолвно, безнадежно,
То - снегом белым, иногда - листвой.
Я Вас любил так искренно, так нежно,
Как дай Вам Бог другими, но не мной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953962
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2022
І я писав.
Писав я так багато,
що з ві́ршів цих колись складу роман.
Писав щодня, стакато і завзято:
отак родився п'я́ний графоман.
І я писав.
Писав про те минуле,
яким щодня не дихати не зміг.
А скільки ж ти, моя німа зозуле,
кувала світлих і прекрасних літ?
І я писав.
Писав щодня, нікчемно.
Наївність слів, одна́ковий мотив.
Було це все туманно і даремно,
хоча насправді, в цих вірша́х я жив.
І я писав.
Писав аж до сьогодні.
Тепер, мабу́ть, візьму якийсь антракт,
бо на спектаклі більше не спроможний,
і кожна п'єса вже втрачає такт.
І я писав.
Колись продовжу, потім,
але не зараз, досить вже хворіти.
Так прикро, що лишився тільки попіл,
який не може знову прогоріти.
І я писав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Як б'ється серце у вцілілім тілі,
як ллється кров й кінцівок вже нема.
Це є війна. Це є війна на ділі,
яка весь світ у стра́ху знов трима.
Як плачуть діти й линуть світ за очі,
як убиваються за ними їх батьки -
це є війна. У то́рбах все життя,
й навко́ло знову море болю й гни́лі.
Та хоч на мить облиш своє виття,
й почуй, як б'ється серце у вцілілім тілі.
Й допоки чуєш - все вже неважливо,
бо світ речей не рівний світу душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Отраженье моё, дай ответ:
Почему ты живое, я – нет?
Почему ты молчишь, я – кричу?
Почему ты сидишь, я – лечу?
Отраженье моё, дай ответ:
Почему же я тьма, а не свет?
Почему ты зима, я – весна?
Почему вижу свет вместо сна?
Отраженье моё, дай ответ:
Почему же я мёртв, а ты – нет?
Почему я смеюсь, а ты плачешь?
И что это всё значит?
Отраженье моё, дай ответ:
Продолжаю я жить, или нет?
Продолжаю я жить, или нет?
//Архіви//
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2022
[i]Душе[/i]
А за окном дождливый, серый день.
Огни лучей застряли в томных тучах.
И в горле ком несносных слов людей,
Людей, которые заставили их слушать.
Среди деревьев, голых, как душа,
Теряю смысла нить с шагами.
Заставь меня ты вновь дышать,
Как задушили те, кого считал друзьями.
Ты приходи к моим деревьям,
Мы будем в прятки там играть.
Но не поймём мы, что в то время
Было бы лучше помолчать.
//Архіви//
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953560
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2022
Хотів я написати щось вагоме,
Але думки тікають вдалечінь.
І вже слова відомі - невідомі,
І вже усі знайомі - незнайомі,
І вже нема яскравих сновидінь.
Хотів я написати щось вагоме,
Але нема, на жаль, нема ідей!
Всі істини життя давно відомі,
А деякі - свідомо несвідомі.
Незайнятих немає вже роле́й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Не чекайте, бо я ́не прийду,
і не згадуйте в смутку та горі.
Я із неба всі зорі вкраду,
хоч брехня все навкруг апріорі.
Не вітайтесь зі мною в пітьмі,
і удень не простягуйте руки,
бо зробилося бридко мені,
бо вже правда навколишні "слухи".
Не впізнайте мене серед лиць,
що щоденно назустріч ідуть.
Не всміхайтесь мені, як колись,
й не дивіться у вічі, мабу́ть.
Не шукайте в собі помило́к,
це все я - без царя в голові.
Подивіться уверх: без зіро́к
я залишив сузір'я свої.
Не чекайте ж, бо я не прийду.
Не шукайте ж мене більш ніколи.
І не згадуйте в горе й біду:
затопило мої суходоли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Допоки ще світло я можу віддати,
допоки душа ще у в'язнях надій,
я спробую знову себе відшукати,
й з собою почати уявний двобій.
Допоки ще чую й допоки ще бачу,
як втрачу цей дар - то на дотик дійду.
Я зро́блю усе, перевіривши вдачу,
я навіть в пітьми вірний шлях віднайду.
Допоки ще є чим надіятись й жити,
допоки ще я є живий, і живу!
Я спробую більше вже так не тужити,
проте я реальність не ство́рю нову́.
Допоки ще Сонце не сіло за обрій,
поки́ не скінчилась уявна межа,
знайди моє серце у тілі холоднім -
в його глибині затаїлась душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
А сьогодні я вже не можу.
Давай ніколи? Тебе влаштує?
Шукаю зірку, на тебе схожу,
а ти шукай того, хто цінує.
А ти шукай того, хто згадає,
того, хто підні́ме тебе до небес,
того, хто як ві́зьме - і так не пускає,
як ніби й жити не може без.
Давай ніколи? Чудова дата.
Не знаєш вже, що доля подарує:
дорога у біноклях мутнувата,
немов в тумані знову хтось чаклує.
Немов хтось знову хоче ворожити,
як то було колись давним-давно.
Та все ж потрібно далі якось жити -
таке твоє й моє німе кіно.
Проте сьогодні, дійсно, я не можу,
не можу завтра, й потім сил нема.
Давай ніколи? Це нам допоможе.
Хоча не можемо згубити імена.
__________________________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
[i]Ще поки можу, але вже не можу,
Настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю.
Ліна Костенко[/i]
І хай сніги - я відморожу душу,
І хай вогонь - у полум'ї згорю.
Ще поки в силі - я себе примушу,
Ще поки можу - мрію відтворю.
Свої слова поспалюю вустами,
Свої думки втоплю в твоїх очах.
Поштову скриньку завалю листами,
Й вірша́ми, що писались у ночах.
Нехай щораз я відворот знахожу,
Проте тобі себе упокорю.
Я біля тебе душу відморожу,
Я біля тебе полум'ям згорю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
Останнім часом все уже не так,
І я давно, давно уже не я.
Останнім часом я лише жебрак
На вулицях жорсткого життя.
На вулицях жорсткого буття
Я об бруківку розбивав машину.
Я не шукав ні їжі, ні пиття,
Шукав тебе: знедолену пташину.
Пташину, що злетіти не змогла,
І впала ниць, зі зламаним крилом,
Але жила. Але таки жила,
Хоч знову жереб випаде ребром.
І на кону було́ усе майно,
І бу́ло більше - вся твоя свобода.
Й здавалося, життя вже відгуло,
Але ж яка була то насолода!
Але ж яке було усе стрімке!
Такі роки: біжать, не озирнувшись.
"Останнім часом все навкруг німе", -
Мені ти скажеш, тихо посміхнувшись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
«Ты знай, моя душа чиста,
Но я не верю, не молюсь я Богу.
В душе моей неверная киста
Засела, и сквернит мою дорогу.
Детей моих никто не уберег,
Хоть я молилась, плакала, крестилась,
Они не ступят вновь на мой порог,
И радуга им больше не приснилась.
Троих забрала страшная болезнь.
Один остался. Как бы не молилась,
И муж кричал же громко мне: «Не лезь!
И так бы это чудо не случилось!».
И я рыдала громко и взахлёб,
Не ощутить вам этой силы боли,
Когда в полуночь у твоих ворот,
Душа ребенка на одной ладони.
И я не верю в силу Бога,
Ведь он меня тогда не слышал», -
Сказали мне так громко, строго,
И слов страшнее в мире я не слышал.
И правда ведь, вера сильна,
Она пленит в себе целый народ.
Бывает и за веру тут война,
А кто не верит в Бога – тот урод.
Уж даже если Бог живёт над нами,
Уничтожать друг друга разве приказал?
Ведь лишь всего одна земля под нами,
И грешник тот, кто войны затевал.
И ваша вера на щадит отсталых,
И тех, кто в веру не вошел. Отнюдь,
Вы сами порождаете усталых,
Людей, способных жизнь других отнять.
Война и вера – вещи несопоставимы,
Отречение и вера – вовеки не друзья.
Ведь все вокруг хотят так быть любимы,
А к ним лишь усиляется вражда.
И вера же не учит убивать за веру!
И вера же не учит нас людей сквернить!
И сам бы я любил бы нашу веру,
Коль эта вера стала бы меня любить.
И Бог ваш молвил только лишь одно:
«Вы будьте к людям так, как и к себе».
И лишь тогда в наш мир придет добро,
И что-то вновь уверует в тебе.
Но видит Он, что люди уж давно не люди,
Не слышит Он в молитвах уже нас.
Ведь мы не слышали Его, эх, люди…
За что так провинился род весь наш?
14.08.2021
___________________________________________________
Довгий час не наважувався опублікувати цей спірний вірш. Дуже неординарну тему підняв, переймався, щоб не викликати дискусій. Але все ж наважився.
(Ще одна причина - вірш писав російською, але нехай вже буде так.)
[b]Передісторія:[/b]
Написався після діалогу з однією жіночкою.
Я був на похоронах, й ця жіночка сказала, що не вірить в усі традиції, в цей траур. Й в заповіті вкаже, щоб перед її гробом йшли люди з магнітофоном, й звучала запальна музика. "Я не вірю ні в Бога, ні в вищі сили", - сказала вона мені, й так зав'язався наш діалог, в якому вона повідала усю сумну історію свого життя... Просто не могло вкластися у голові, що стільки горя на одну долю випало. З 3-х дітей лишилась лише одна - донька. А після смерті другого сина через рік помер чоловік, й вона лишилась сама, й з тих пір досі сама.
Перші 4 строфи - це, по суті, її слова, тільки перероблені під риму, а потім - особисто мої думки про віру.
Дякую усім, хто дочитає до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2022
Ми обоє стомились - наш годинник
спинивсь.
Кожні дві у роті цигарка, і як я тут
опинивсь?
Серед попелу й диму, серед чужих
очей
ми не чуємо пострілів, ми не гасимо
свічей.
Ми обоє стомились - дощ із крові
та сліз.
І куди ж я, наївний, на вірну смерть
поліз?
Один постріл - і я вже лежу: твоя стара
жертва,
і я - поки живий - інколи справді заздрю
мертвим.
Та зваживши все, що було, і що, мабуть,
буде,
й дізнавшись, що ти мене, скоріше всього,
не забудеш,
усвідомлю, що смерть варта того, щоб
жити,
а кохання - хоч хворе - варте того, щоб
чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Стій! Допущено помилку.
Яку пігулку обереш: red or blue?
Я тебе вже більше не (...),
хоча, загалом, можливо
що й досі (але вже не важливо).
І що скажеш сьогодні?
Ми згодні чи (не)згодні?
Хоча, не придавай цьому значення,
це ж не якесь там побачення.
Березень, Квітень, й випадково -
Лютий.
Давай без прелюдій?
Давай без зашарівшихся посмішок,
й без отруйних домішок?
Гордість та упередження.
Дотик - німе попередження.
То що ж обереш: red or blue?
Ти лиш скажи, і я одразу відступлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Чи справді жити стало легко,
чи це вижається мені?
В зимову стужу й літню спеку
ідуть морями кораблі.
Ідуть вперед, свій курс тримають
до невідомої землі,
але вони, мабуть, не знають,
які настали в світі дні.
Пливуть вперед - надія й віра!
Нова земля на горизонті!
Та в злючий жарт знов гра сатира:
за обрієм усохли по́нти.
Пливуть вони в незвіданність самі,
та відкривають нові континенти,
а потім бачать: вже в чужім ярмі,
й шукають сво́ї п'яті елементи.
Чи справді жити стало легко?
Це все вижається мені.
В зимову стужу й літнє пекло
стоять у морі кораблі.
В кормі вода, і крен на бік -
ще й розвалилися щаблі́.
В такий страшний живе́мо вік -
стомились наші кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
[i]Не вір мені, бо я брехать не вмію.
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
Василь Симоненко[/i]
Не вір мені, бо я брехать не вмію:
Сміються очі й правду видають.
І вогники зіниць моїх зотліють:
Твої дощі в моїй душі снують.
Не жди мене, бо я і так прийду.
Хай буде дощ, хай буде завірюха,
Вікно твоє в пітьмі я віднайду,
Й дихання тихе вірно стану слухать.
Я принесу тобі свою надію,
Вкладу її у тво́є спрагле серце.
Та ти не вір, бо я брехать не вмію:
Надія є завжди, і аж до смерті!
А подарую смуток і біду.
Така вже є моя страшна природа.
Ба ні! Я краще вже піду.
Не забувай! Згадай, як є нагода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Через те, що в цьому світі вже замало
повітря,
через те, що в мені закінчилася уся
палітра,
через те, що кожен ранок то одразу вечір,
через те, що оголені твої стомлені плечі.
А ще тому, що я, напевно, й досі не
змінився,
а ще тому, що я на декілька тижнів
знову запізнився,
а ще тому, що я не дивлюся у твої очі,
а ще тому, що всі думки давно пророчі.
Тому що на небі не лишилося зірок,
тому що светр мій протертий до діро́к,
тому що ти не хочеш більше бачити
крізь пальці,
тому що між правдою й здоровим глуздом
ми скитальці.
Й чому ж ти мовчиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
І навіть коли повно солі,
І навіть коли гірчить мед -
Кохаємо ми мимоволі,
Й не знаємо все наперед.
Не знаємо ми ще нічого,
Хоч душі з'єднали з тенет.
Для чого живемо й для кого?
Це поки найбільший секрет.
____________________________________
Написано у співавторстві з поетесою [b]Женьшень[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Не просто так. Тут все не просто так.
Це - лабіринт, і карта в манускриптах,
Тут кожне слово - то таємний знак,
Який у "код" прийшов далеко звідтам.
Не просто так. Тут все так загадково,
Це - лабіринт, і виходу немає.
Зустрілися ми в ньому випадково,
І розійшлись, бо хто разом тримає?
Не просто так. Тут все, мабуть, інакше.
Це - лабіринт, не впоратись самим!
Давай від твердості до лагідних пом'якшень
Перейдемо, немов вже не чужі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
[i] "Хотеть - это дело тел,
а мы друг для друга души"
Марина Цветаева[/i]
Не підходь, не дивись без зізна́ння,
Хай залишуться струни в напрузі.
Бо хотіти - це справа кохання,
А ми один одному - друзі.
І нехай вже у вухах шумить,
І хай тиск прибирає магічність.
Бо хотіти - це ли́ше на мить,
А ми один одному - вічність.
І криваво-червоне все тло,
З крапель поту з'явилась калюжа.
Бо хотіти - це літнє тепло,
А ми один одному - стужа.
Вже не видно ніяких світил,
Й прикидатися далі не дужі.
Бо хотіти - це вигадка тіл,
А ми один одному - душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
Колись
я напишу тобі пісню,
хоч ми такі різні,
хоч ми не суміжні,
хоч ми мов залізні.
Колись
я напишу тобі пісню
(а ти напишеш до неї музику)
про кохання під позику,
і про всі його ризики.
Колись
я напишу тобі пісню,
і рукопис тобі подарую,
бо ти не шукаєш,
бо я не сумую.
Колись
я напишу тобі пісню,
але її ти загубиш,
бо з нуля не полюбиш,
бо мене вже забудеш.
Колись
я напишу тобі пісню,
от тільки віднайду слова,
бо обертом моя - не моя - голова,
бо давно вже не еліпс наша Земля.
Колись
я напишу тобі пісню,
хоч ми надто різні,
хоч вже надто пізно.
Вже надто пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Ти став ніким: вже не людина.
Немов у вальсі балерина,
У морі теплому льодина,
Немов нестоптана стежина.
Ти став Ніхто, мій старий друже.
Ти вже від світу очі мружиш,
І до людей ти став байдужий,
Бо стримати себе недужий.
Шукаєш вени: шприц в руці,
І вже кричи чи не кричи -
Ти впав на сво́ї манівці,
І з цим прийдуть твої кінці.
05.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
- А ти не боїшся кохати?
- Мабуть, не боюся. А ти?
- А я лише прагну дізнатись,
чи стрілися вірні шляхи.
- І що ж тобі в цім допоможе?
- Давай розкладу я таро?
- Побійся ти Бога, небоже,
лиш вмій відшукати ядро.
- Ядро відшукати? А що це?
- А це тільки те, що в душі.
- Воно ще й уявне? Я в шоці..
- Уявне? В думках не спіши.
Воно не уявне, а дійсно існує.
- І що ж це, по твому, таке?
- Це те, що мене у тобі зачарує,
це те, що до біса п'янке...
- Стривай, зачекай! То це правда?
- Залежить від того, що "ні".
- Якщо всі ці "правди" - неправди,
тоді що накажеш мені?
- Залежить від того, що хочеш.
- Кохати ти все ж не боїшся?
- І лиш уяви... Хіба брешуть очі?
Давно ти мені уже снишся...
- То це таки правда. Зізнайся нарешті.
- А правду хіба не помітно?
- Тепер я немов у твоєму арешті...
- Чекай, не спіши. Безпросвітно!
Боїшся кохати - але ж це не вірно.
- А що ж бо мені ще робити?
Але не кохати боюся. Ймовірно...
- Боїшся кохання просити.
05.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Зупинись, озирнись - і напевно
ти побачиш мільйони очей,
і людей, хто давно і даремно
не рахують години ночей.
Зупинись, озирнись - і відчуєш
цього міста нікчемний мотив.
Крок за кроком себе нівелюєш,
хоч у світі такий ти один.
Зупинись, озирнись - і розсмійся.
Мов мурахи, кудись всі біжать,
ну а ти - зупинись, заспокійся,
й своє гроно зумій зав'язать.
Зупинись, озирнись: тротуари
стали свідками всіх епопей.
Цьому місту пишу мемуари
між самотніх та смутних алей.
04.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Гітара, ударні, тяжкий мікрофон,
Опускається вже теплий вечір.
Стоять музиканти, і теплий покров
Їх пісень огорне твої стомлені плечі.
І ритм запальний ніби током по тілу -
Танцює душа у вогні ліхтарів,
І тіло в танок увірветься несміло,
Мов у колі знайомих тобі бунтарів.
Зазвуча́ть ста́рі пісні: "Люди, як кораблі",
"Вже не сам" і "Все буде добре".
І на серці так легко зробилось мені,
Тільки руки, і справді, холодні,
Бо сиджу у підвалі, тривога луна,
На годиннику вже третя ночі.
А в душі міні-бенд свої пісні співа,
І навколо до них всі охочі.
А в душі тиха ніч і відлуння музи́к
Відбивають старезні будинки.
І спалахує спомин, неначе сірник,
Й розгораються хронік жаринки.
Гітара, ударні, тяжкий мікрофон.
А реальність - незвідана ніч,
Бо скупається хтось у ріці Ахерон,
І зустріне весь світ потойбіч.
05.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Така велика, але тінь мала.
Й немов безлика і вже нежива,
й в думках уже один прайс-лист.
Людина-меркантиліст.
Лиш цифри й чеки, а душі нема.
Надмірно зверхня й зазвичай німа,
і папірців, й монет це поклонист.
Людина-меркантиліст.
Така доросла - розуму нема,
і на саму себе така скупа...
Меланхоліст й не справжній реаліст:
людина-меркантиліст.
А я боюся схожим з нею стати,
з цим тягарем не зможу я літати.
І краще буду бідний оптиміст,
ніж нікому не потрібний
меркантиліст.
04.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Поранені військові з ліній фронту
У бій ішли один за одним знову.
Не бачили ні світлих горизонтів,
Ні під ногами тіл чужих покрову.
Не бачили життя свого основи -
Заради когось палко билось серце.
Поранені військові з ліній фронту
У бій ішли один за одним знову.
Заради нас, майбутнього простого,
Заради рідного всього, всього святого.
Їх серце б'ється за биття твого́.
Їх серце б'ється і доб'ється все ж свого́.
Поранені військові з ліній фронту.
І хтось без рук. І хтось уже без ніг.
Та ще для них кохані горизонти,
Та ще для них не раз засяє світ,
І влітку річка, а зимою - сніг
Пове́рне після війн їх до життя.
Поранені військові з ліній фронту
Ішли у бій за наше майбуття.
Бо хочуть жити - і за це вмирають.
Бо їхня віра за усіх нас б'ється.
У бій ідуть, але пісні́ співають.
Бо серце б'ється, і свого доб'ється!
03.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Здається, ми вже бачились колись.
Здається, це було не так давно.
Тоді, здається, душі ще й зрослись -
Ми поливали їх сухим вином.
Здається, ми це вже пройшли:
Цей марафон обом нам не під силу.
Себе ми погубили і знайшли
Любов нещасну, та проте красиву.
Здається, що тоді не вийшло,
Здається, я по-іншому живу.
Хоча, зізнаюсь, справді, так незвично
Відчути це все знову. Дежавю.
Здається, ми це все пройшли,
І не склеїти нас, не зв'язати.
Всі ці спроби наївні і справді смішні:
Спроби заново все розпочати.
18.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Пробач за те, що сильно та відверто,
Пробач за те, що я не все сказав,
Пробач за те, що нам занадто тепло,
Пробач за те, що я не проводжав.
Пробач мені за всі весняні миті,
Пробач мені за всю осінню блаж.
Пробач за те, що ми давно не діти,
Пробач за те, що це останній раз.
Пробач за те, що все було так швидко,
Пробач за те, що я тобі брехав.
Пробач мені, що я занадто рідко.
Пробач мені, що я так покохав.
Пробач за те, що стрілися сьогодні,
Пробач за те, що все у метушні.
Пробач за те, що вже такі холодні.
Пробач мені. За все пробач мені.
02.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022