| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
В чубатих туманах вставало сонце
Та в них і сідало.
Дні короткі,та й ті невеселі,а ночі..
Поросле травою подвір'я безлюдне види вкрашало.
А сонце ранкове пекло на собі чуже горе.
По дворі губив частокіл на собі рясний вітер.
За дворищем сад густий ясну піснь завива.
Посеред дерев,музик, та кровників дійства
Сиділа єдина,жива та безмовна душа!
І гнітить її щось близьке та по справжньому путнє.
Очі гублять пусті,як липневі поля після жнив.
Це щось тягарем та блідою кривдою душить,
А може до цього і душу безмовну душило.
Хоче волати та звужує горло той сором,
Що душить її,що їй лежить тягарем.
Слова не пол'ються,не вибіжать морем.
Чекай ти хоч вічність,хоч ніччю,хоч днем.
Вона сидить смирно,та слухає дивну ту піснь.
Цей гомін басів,кларнетів дубових симфоній.
І нудиться ій,бо пісні безглуздий мотив.
І гомін басів не більше пустих какафоній.
Вона тут єдина,що мислить воістину кровно!
Вона тут єдина з переліку ночей та днів.
Вона сидить й далі,крихка та і досі безмовна.
Наче ніхто ніколи там й не сидів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Буйне зелення в саду,осінь..
Вікно на сад,а сад холодний.
По стінам міражами тіні
І від дверей світ прямо в сіни.
Сиджу.Зігнувшись над торбою,
В торбі журба мого покою.
Шмаття,вірші,дрібне писання..
На них псалтир як зла знущання.
Ніби над тілом сиджу мертвим.
Давно блідим,з хвороби здертим.
А тіло рідне,наче власне.
Від того й мука,з того й страшно.
Я і від гніту і роспуки,
Як пригорілий на стільці.
Тремтять над торбою ті руки,
Що в ній написані вірші:
"Нащо писання, якщо мертве?
Кому крім мене се дано?
Роспука й далі буде жерти,
Відкіль не счезне це «добро»!
Не оживе папір пожовклий,
Пов'януть чортові вірші.
У сіни литись буде світло,
А тіні будуть на стіні.
В саду і далі буде осінь.
На сад дивитиме вікно.
А торба й далі у покоях
Гнітитиме моя чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Вони можуть не бачити війни та не торкатися зброї.
Проте по їхній одежі завжди будуть текти чорні сльози.
Вони можуть гніватись,можуть мовчати.
Проте їхні очі зможуть те,що вуста не зможуть сказати.
Деінде худі та в подраній свиті,але ким би ви не були
Вони завжди захочуть вас прихистити.
Вони не герої і ніколи не були ними,
Просто вони люди.Люди зрощені в мирі.
Вони бачать трагедії читаючи книги.
Війни у них лиш на уроках історії.
І хоч і зовсім не розуміють ці війни..
Вони знають,що історія створена на кістках та крові.
Вони можуть сміятися з вас,глузувати.
Вони скажуть вам те,що вдома не довелось би чекати.
Проте у всіх цих образах та глобальній цій кривді.
Вони лише люди зрощені в мирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Хиткі розкидано полиці,
а на полицях автори.
І кожен твір і кожна книга -
На них муровані рядки.
І всі крихкі,немов та крига,
Немов полиці ті хиткі,
Що кожен рух,та кожен вислів
Грозиться листом на землі.
Припавші пилом та понурі,
Не по кутках а вже в натурі
Гудуть то лірику,то прозу,немов:
"Відкрий мене ,ну прошу".
І ти - живий,ідейний лірик,
Або прозаїк далебі -
Єдиний сим поетам критик
Єдиний світ на цьому тлі.
То ж освіти і їх заслуги
І їх культурні сподівання
Із кола забуття та кручі
Візьми ти бідних тих за душі
Та гордо їх тягар неси.
Неси горбом,тащи руками,
Хоч криком поміж цих рядків.
Схили до долу від нестями,
До поки чорт поміж ревами
Не стихне.Можеш вільно йти.
Тепер на їхнім місці ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Я винуватець всіх подій.
Я геній ген серед народу.
І хто це заперечить з роду,
Коли перед тобою чародій!
І сон мені давно дотошний,
Бо сон безбожний,а я божий!
Я помста,спрага,я закон,
То ж посадіть мене на трон!
То королів то королев,
Я мушу збити,бо лишень
Один монарх в своєму світі.
Один! Одному мені квіти!
Одному почесті,трофеї,
І лиш мені віршів куплети!
Я злочин,кара,я монарх!
І лібералам сучим крах!
І кожному хто до пристола
Простягне свої сучі крона..
То відрубайте,не дай бог,
Бо я корона - я закон!
І я картина,кращ від Мони!
На позолоченому троні..
Стоп, що за люди?Що за гвалт?
Що треба,корч?На страту,кару?
Мене — монарха?Мене — правду?
За що,народ?!За що,мразоти?!
Я ваш король,чоло - корона!
Я винуватець,геній..Корч?!
Монарх.Монарх!Ви мій,народ!
Ви мій!Моє добро у вас!
Постав на місце божі тро..
Футбольний м'яч тепер корона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Осінній цвіт.Барвиста злива.
У вікнах бурхається днина,
З нею й дерева пожовтілі.
Схиляє крони в жовтім тілі,
Та б'є гілками по вікну.
За сею стороною я,
Як причарована душа
Дивлю у скло та мовить хочу,
Але щось давить.Давить горло.
І в глухоті дивуюсь я.
І б'є по вікнам,лиш те й чутно.
Від цього прикро,це і мучить.
І навіть вщухне.Навіть щезне,
Те віяння, оте,померзле..
Залишиться – чарівна врода,
Ті барви пред моєї морди,
Але не зможу описать.
Навпроти мене стане тиша.
Куди вже гіршу за цю тишу
І від безмови зчинить кривду –
Дарує нічних видів днем.
Невпевненим ламким зубцем
Відвірве й ті,глухі вже,вуха..
Настане безнадійна мука.
Зостанусь кинутим,звичайним.
На більш не здатним,вмінням марним.
Забуду цвіт.Забуду зливу.
І все під хвіст і все як в гриву.
Не мовлю слова й геть простого.
Залишусь в тиші болю мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Коли вона обіймала свої коліна і по тиху гойдалася в такт.
Коли її круглі литки червоніли під полою сорочки.
Я був ладен на будь-який сумний приспів,
Що б побачити її засмучені від краси очі.
Як її повні губи мило ламались
І вона починала співати.
Я був ладен ревіти мовчки,
Та мовчки чекати.
Коли вона вписувалася в палітру гір,
Та в палітру моєї картини.
Коли на кичері царював глухий мир,
Цей мир був тільки завдяки їй.
Коли лукаво осміхалась до себе
І обіймала мою тонку шию.
Я розбивав своє сухе серце
І пускався рікою по Вирію.
Відкіль гострий вітер,як наточена бартка,
Бив в мої розхрещені груди
Я намагався забути про все
І злитися з нею до купи.
Коли її забирав густий туман і вів немов нявкою в далі.
Я був ладен звернути бескиди
І добратись до кожної мари.
І якби її саму,в цьому жаху, згубили фудульні ті гори.
Я б забрав її душу собі.Заточив би в собі її горе.
Тоді хоч би коли застогнали,відспівали нас наші трембіти.
Нас поклали б до купи у трави і мерцям
Віддали заповіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Вони не народженні для поезії,
Як риба ходити не зможе.
Немає душі в їх експресії,
На далі й з'явитись не схоче.
Вони не народженні для поезії.
Поезія родилась для них.
Людина,як линуть не зможе -
Навчиться,бо вчитися звикла.
Вони не поети,як інші,
Що лиш одного куплета.
Вони - в чомусь кращі,десь гірші.
Поети життєвого креда.
І кожного року все більше.
А в чому ж поетам ширять?
Від того й поезія гірше,
Бо кожен з нас хоче літать!
Бо кожен хоч раз, та й хотів
Отримать визнання й увагу.
Писав кожен день хтось вірші,
А хтось лиш чекав на повагу.
І сотні таких поетів.
Таких,як я і вони.
У кожного з них одне кредо:
"Поет - вища ціль у житті".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Коли задумаємось хоч на хвилину,щоб втікти.
Коли з червоних очей вже не литись,а будуть текти.
Коли від слова "любов" зійде останнє ехо.
Це буде першим днем відтоді,як ми з вами помремо.
Коли з усіх літописів та книг.Полотен,татуйованих ніг зійде слово "мова".
Це буде першим днем.Днем початку горя.
Днем,коли зникне віра,та струться кордони.
Коли навіть у тюрмах пащі прибиті до стін,
Це буде першим днем.Початком скрутних поколінь.
Коли від кожної пісні зійде їх останній приспів
І почуємо шум у вухах,почуємо як звучить тиша
Тоді з кожного трупу вилізуть знівечені мари
І по наших кістках прокладуть магістралі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Побачивши нас,ви б думали:"Боже!"
На сам перед сотки попечених губ,
Деінде збіднілих і болісних рук
З яких хтось зі страхом кидає очима.
Захриплі,та тихі,налякані мови
На брудних та хитких стільцях вздовж перону.
Хто в карти,хто в нарди,а хто в інший час.
Ридає хтось,б'ється з утворень та масс.
Ламання кінцівок,оголений плач
І всі на майбутнє,на шанс на пероні.
На відсіч рабам,на зустріч любові.
Побачивши нас,ви б мовили:"Ґвалт!"
Хтось крикнув:"Поліція".
Хтось кинув жарт.
Хтось бачить в нас муку не більше від мари.
Для вас це тортура,бо ми — емігранти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Кричить лакей до свого пана:
"Карета чиста.Коні вбранні".
Упрілий пан,спітніли груди.
За кухлем другий - пан до суду.
Одеколон,тонкі рукави.
Під рукавами руки мляві.
Лани по дерну мляво пріють -
Пани у раді в суди їдуть.
У полі плями низьких лук.
В луках отрави людських рук.
Панове смішно,в голос рветься:
"Не я один.Хай поле гнеться".
У місті мури,в місті слава.
Вже в місті пан,то й в місті правда!
В суді банкети,важна дата —
Слуга навпроти автомата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Коли вона говорила шо тираню її,
Що зневічив її життя та віру.
А я, коли погадаю,що з нею зв'язав собі світ.
Що життя з нею позбавило моє бачення миру,
Та полишило в колись люблячій душі гніт.
Коли пригадаю її скривлине від огиди лице.
Бліді від крику та мерви губи.
То і сам би знівичив себе
І наклав би на себе руки.
Коли гляну в її гадючі очі
І від сліз побачу своє відображення.
Що на умі буде крутитись щоночі?
Яке про себе скласти враження?
Коли серед усіх творців та поетів,
Музик та малярів, вона наспівувала журливі куплети мені.Ніби вони призначені саме їй.
Коли вона писала жахливі пісні
І нашіптувала,як молитву,перед сном.
Хто тоді винуватець всіх тираній і
Приходиться кому диявольським злом?
Коли життя з нею не дало мені ані хвилини вдоволення,ані радості -
До голови самі по собі починають лізти ті
тиранові пакості.
Коли всі муки її,весь сум її
(Навіть чиїх я не ставав причиною)
Вона виливала на пакощах мені,
А потім,ніби,прикидалась дитиною.
І коли вона говорила що тираню її,
Що знівичів її життя..
Я не мав на думці відповіді,
Як не маю і спокою дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Мріяв бути його вчинками.
Він хотів бути його надією та відпочинком.
Хотів вірити,що він вірить у нього,
Що приходиться йому світом.
Він хотів,що б все незвідане та незрозуміле йому,він почув з його вуст.
Щоб кожне нове слово,кожен новий жест
Він від нього дізнатись мусив.
Щоб кожен трагічний роман,або комедія
Доносилася з його рота,а не пізнавалась з медіа.
Мріяв бачити посмішку його.
Плач його.Злість та сум.
Хотів бачити напружений погляд
Та потік безперервних дум.
Хотів сваритися з ним.
Миритися з ним та знову сваритися.
Щоб він дивився на нього,як на когось більшого.
Щоб був щитом його,що золотом критий.
Мечом його,в боях вже побитим.
Хотів бути для нього світом та часом.
Але перш за все він хотів бачити в собі брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Він тулив в своїй душі ті слова з неменучою радістю.
Мов найдорожчий скарб,мов діамант найкращої якості.
Вони додавали блискіту сонцю,блакиті небу.
Обливали золотом сірі міські мури
І душу натхненну.
Вони вимащували перлами вибоїстий тротуар вулиці,
Що навіть в буденному, здавалося,
Не було часу для суму.
Немов свіжили пахощами нюх його.
Матовою помадою мучили вуста його.
Лащили теплим блаженням думи його
І огортали світ нечуваною силою та любов'ю,
Що навіть в душі залишалися певні тротуарні вибоїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Давно вже прожиті,
Прожиті не мною.
В безмежнім коханні
Години з тобою.
Тепер я в неспиннім,
Неспиннім стражданні
Шукаю надію
в новому коханні.
Але я не бачу,
Не чую емоцій,
Які б ти давала
За плином порцій.
Не бачу і віри,
Віри у себе.
Лиш пристрасть
Та вічне кохання до тебе.
Ой як би хотів
Я хоч на хвилину
Вернутись в часи
Вернутись в години,
Коли голос твій
Здавався ніжніше.
І жити неначе
Було всім простіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Не ті які хочеш,не ті які рідні.
Лиш ті,що повинні,
лиш ті,що потрібні!
У твоїм житті
Людей нескінченно!
Не гай часу марно,
Не вий що даремно!
Ти учень,ремесло твоє - спілкування.
І всі що надані,всі що забрані
Для тебе уроком повинні прийтись.
Бо станеш ти краще,станеш сильніш!
І біль твій минулий поб'ється об скелі.
Поб'ється об сильні,могутні,навчені!
І в кожному сумніві,кожнім спітканні
Не бійсь помилитись,уроки не марні!
До поки живий ти,до поки в навчанні -
Ти учень,ремесло твоє - спілкування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Він тулив в своїй душі ті слова з неменучою радістю.
Мов найдорожчий скарб,мов діамант найкращої якості.
Вони додавали блискіту сонцю,блакиті небу.
Обливали золотом сірі міські мури
І душу натхненну.
Вони вимащували перлами вибоїстий тротуар вулиці,
Що навіть в буденному, здавалося,
Не було часу для суму.
Немов свіжили пахощами нюх його.
Матовою помадою мучили вуста його.
Лащили теплим блаженням думи його
І огортали світ нечуваною силою та любов'ю,
Що навіть в душі залишалися певні тротуарні вибоїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Кричить лакей до свого пана:
"Карета чиста.Коні вбранні".
Упрілий пан,спітніли груди.
За кухлем другий - пан до суду.
Одеколон,тонкі рукави.
Під рукавами руки мляві.
Лани по дерну мляво пріють -
Пани у раді в суди їдуть.
У полі плями низьких лук.
В луках отрави людських рук.
Панове смішно,в голос рветься:
"Не я один.Хай поле гнеться".
У місті мури,в місті слава.
Вже в місті пан,то й в місті правда!
В суді банкети,важна дата —
Слуга навпроти автомата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
А як дивитися я хочу,
На твої коси,твою вроду!
Побачить хочу краї світу,
На них і вроду твою милу.
І з кожного із цих кутків
Забрати кожну хвиль із днів,
Забути жит на самоті.
Щоб без турбот бували дні
І в думах щастя маяріло
А як зітліє то підкинем,
Кохання взнаєм у житті.
І буду хвиль,а може дві,
А може вічність безперечно,
Дивити,те як ти безпечно
Кружляєш у моєму дні.
І те як дивлять твої очі
На мої коси,мою вроду
І бачать щастя на лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Живи і думай,що живеш.
Про те,що в днях своїх ти маєш,
Та те,що ними відчуваєш.
Живи і думай,що ти жнеш.
І май в своїх думках ти силу
Покинуть,пережити днину!
Змінити люд,змінить общину.
Або як жив,то й так помреш!
І скільки зроблено,прожито!
Тобою,людом,скільки сили..
Та скільки віку було в днях,
Що, як твої, за плином часу
Тримали бій.Терпіли кару.
Тримали душу на землі
Самотні та прожиті дні.
І пам'ятай,повторюй,віруй
Тексти,вірші, в ідею миру!
Живими стануть твої дні.
Не забувай - вони єдині.
Бувають злі,бувають милі
І всі вони в Твоїм житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Я хотів би зірки подолати
Та у недра до кожної з них
Своє вірне кохання сховати,
Щоб небозвід ніколи не зник.
Щоб в просторах білого світу,
Де зірки пересвічують рай
Зрозуміла, наскільки ж я сильно
Тебе милу-прекрасну кохаю.
Щоб в пекельно-кошмарній цій спеці
Не росплавилась наша любов
Я зберіг найжарчіше для тебе,
Те кохання,що в собі знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
Доби біжать немов секунди,
Неначе під кінець шляху,
Як марафонці на забігах
Біжать і пригнуть за межу.
А за межею перемога,
Чия?Хто ж зна але вона.
Лишень до неї ще дорога
І вибору секунди тьма.
Ми всі в букмекерських конторах
І всі на марафоні дня.
Де ставка забира у когось
Шматок ноги,або життя.
Немає виграшної ставки,
Лиш марафонець в королях,
Бо він біжить,а ми чекаєм,
До поки не зійде межа.
І так на кожнім марафоні
Доби біжать.Нова межа.
А за межею перемога,
Чия?Хто ж зна але вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
Радій.Радій допоки будеш жити!
Бо ти один лишень, в цілому світі.
І в думах ти своїх,лишень один.
Зроста один і далі будеш битий
В своїм шляху де кожен ливень оповитий
Змиває щастя твоє на віка!
І як імла тебе домучить,
Ти лиш один.Один могучий!
Замуч її, як вона мучить
І пий печаль свою до дна.
Хоч келих твій і ливнем битий
І битий темним,оповитим..
Радій. Допоки будеш жити,
Бо ти один лишень на шляху битім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Десь у Лаврі за дверима
Заховали молодицю.
За іконами,за храмом
Та за дзвоном похованим.
Десь у Київській та й Лаврі
Молодиці очі гарні
Вже не світять, вже не бачать
І коханому не дячать.
У покоях похованих
Безліч мужів та коханих
Хочуть бачить молодиці
"Чи не моя круглолиця?".
Ну а вірний та бажаний,
Наче смерть, блідий,поганий.
Вже послабшав неподужав
Бо не бачить в собі мужа.
Ну а як же мужа бачить,
Коли очі більш не дячать?
Не бажають та не хочуть,
На спочині кожні ночі.
І вже більш не рідна хата,
Бо кохана похована.
І батьки не рідні,села,
Коли в Лаврі душа вмерла.
Десь у Лаврі за дверима
Заховали молодицю,
На роботі в проскорниці
Ген забили круглолицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Ступай у краї, душа бідна
Суха як смерть,як смерть і блідна.
Може там,десь за горою
Приймуть тебе з всієй душою!
Відпоять,викормлять, одінуть.
Забудеш самоту,спочинеш.
Згадаєш бабу,батька й матір;
Подвір'я,грушу біля хати.
Заплачеш - душу пожаліють,
Як сам захочеш - то й покинуть!
А ти ступай,ступай,ворчливий!
Ступай калічений,побитий.
Ступай до слави,йди до віри!
До визнання та й до довіри.
Шукай у світі батька й матір,
Шукай і грушу коло хати.
Хоч і не хочуть,не пізнають -
Шукай,бо десь тебе чекають!
І хоч на старості,від смерті,
Спасуть.Прям ті ,що душу жерли.
Тож йди,юродивий і бідний.
Як смерть сухий,як смерть і блідний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Добре тому,хто в теплій господі.
А ті,що в полі?
Як ті що в полі?
Працює у полі,горя не знає.
А горе має.Лиш горе і має!
А хто ж буде жати,
Як не безвольний?
Хіба,що в господній?
Хіба той,що гордий?
Живе у достатку,
Вважає що має.
Але ще шукає.Чого ще шукає?
Шукає той щастя,
Чи може любові?
А як же безвольні?
Що ж мають безвольні?
Чи мають ті силу
Для вашою долі?
Чи мають ті ролі?
Які ж у них ролі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Каре?Чи може пасми до колін?
Зелені?Чи можливо сині очі?
Не пам'ятаю,але певен на всі сто
Мені її сам Бог пророчив.
І де ж ти бродиш,моя співана Джолін?
І де шукать тебе?Подай ти хоч би знак!
Я не цураюсь здертих п'ят,синіх колін..
Але прошу я,не томи - охопить жах!
Джолін,чи може Мері,або Галя?
Я б перечислив всі,але де сенс?
Основна думка: "Мені тебе мало.
Якщо брешу,то нащо тоді текст?
Нащо мені тоді оті поеми?
На що надіятись,якщо тебе нема?
Я наче Карп,а ти - моя Мелашка
І не дай бог Кайдашева сім'я...
А може теж запрягти коні-вози,
Поїхати до ставу,а там ти?
Аби почути хоч на мить твій голос,
Черпнути поглядом твоєй краси.
А може я тебе собі надумав,
І не існує тебе взагалі?
Ти не Джолін,не Мері і не Галя,
Тож..Не існує взагалі краси?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Женуть отари,женуть гори
Та й караваном йдуть у даль.
Ідуть за ниви, до пригоди.
За віяний вечірній жар.
Женуть поля,ліси та рощі.
Женуть роздроблений кришталь.
Женуть на вірність до свободі,
На привеликий врагу жаль.
Летять за ними хмари хмар.
За ними й юрби декадентів.
За ними й гибель живих,мертвих.
І безліч ненависних кар.
Залишать жаль,і пусток море.
До жалю біль,до жалю й горе.
До них і вічність тихих мар
Та віяний вечірній жар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Там за гаєм,та за краєм
Ми в любові поспіваєм.
У веселім та багрянім
Серце зальємо коханням.
"Чи за милого ти приймеш?
Чи до мене в доми прийдеш?
Чи побачиш,чи почуєш,
Як з тобою я воркую?
Чи візьмеш до себе в хати
І мене і батька,й мати
На сватання, на весілля,
На сімейне новосілля?"
Промовляє,замовляє.
Віру та надію має,
На коханую,на милу..
На сватів,на гарну днину.
"Сподіваюсь заспіваєм,
Сподіваюся за краєм
У веселім та багрянім
Серце зальємо коханням".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
В прихожій труна,
В труні сяють душі.І серед убитих,
скалічених,змучених - пастор стоїть,
Сповідувать змушений.
Ростили,щоб божії душі не мучились.
Не бачили горя, забули про страх.
Не знали і болю , сліз на очах.
Більш не пам'ятали і мали надію
На новий спочин, на нову вкраїну.
Та й цвяхів зі сто свячених та срібних
Великій труні спочинуть дать гідні.
І в новому світі,пригожім та світлім.
На новій вкраїні, та в новій родині..
Зустрінуть кохання,зустрінуть та й гідно.
Побачать дітей,онуків вродливих.
А з часом страждання,вбивства та муки
Розбиті серця,скалічені,змучені.
В прихожій труна,в труні сяють душі.
І пастор стоїть,сповідувать змушений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022