| Сторінки (2/146): | « | 1 2 | » |
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Яка ж ця ніч! Не можу я...
Так місячно! Мені не спиться.
Немов померкла юнь моя
В душі, як і колись іскриться.
О подруго схололих літ,
Не називай же гру коханням.
Хай краще цей холодний світ
Мені струмить у спогадання.
Хай рис спотворених сліди
Він обмальовує уміло,
Бо розлюбить не зможеш ти,
Як полюбити й не зуміла.
Кохати можна тільки раз.
Тому розстався я з тобою,
Що липи марно надять нас,
Ногами тонучи в забоях.
Бо знаю ж я і знаєш ти:
У відсвіт місячний цей, синій
Не зможуть липи зацвісти –
На них вже сніг і сизий іній.
Що відлюбили ми давно,
Ти – не мене, я також – іншу,
І нам обом усе одно
В кохання грати, що не вийшло.
Та все ж цілуй і обіймай,
Лукаво мружачи повіки.
Хай серцю вічно сниться май
І та, що покохав навіки.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Какая ночь! Я не могу…
Не спится мне. Такая лунность!
Еще как будто берегу
В душе утраченную юность.
Подруга охладевших лет,
Не называй игру любовью.
Пусть лучше этот лунный свет
Ко мне струится к изголовью.
Пусть искаженные черты
Он обрисовывает смело, –
Ведь разлюбить не сможешь ты,
Как полюбить ты не сумела.
Любить лишь можно только раз.
Вот оттого ты мне чужая,
Что липы тщетно манят нас,
В сугробы ноги погружая.
Ведь знаю я и знаешь ты,
Что в этот отсвет лунный, синий
На этих липах не цветы –
На этих липах снег да иней.
Что отлюбили мы давно,
Ты – не меня, а я – другую,
И нам обоим все равно
Играть в любовь недорогую.
Но все ж ласкай и обнимай
В лукавой страсти поцелуя.
Пусть сердцу вечно снится май
И та, что навсегда люблю я.
[i]30.ХІ.1925[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Морозно виє вітер.
На серці прохолода.
Я б міг себе жаліти,
Проте мені не шкода.
Бреду вечірнім містом,
У втомі очі мружу.
Завія лютим свистом
Троюдить вперто душу.
Зими студена млявість
Зігнала теплий спокій,
Віддав свою я радість
Розпуці кароокій...
Хай це іще лиш витік
Життя мого дороги,
У безвість вже щомиті
Ведуть непутні ноги.
Кудись у край імлистий,
Де буде тільки тиша...
Та поки ж маюсь містом
Один під стогін хвищі.
Однак мені не шкода,
Хоч міг себе жаліти.
На серці прохолода.
Протяжно виє вітер.
[i]14.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Із втомою дивлюся у вікно,
Пригадую минулі щастя дні.
З тобою зустрічався я давно,
Проте щоночі бачу уві сні.
Ті спогади навіюють печаль –
Не скрашує їх лагідна весна.
Хоча мені й прожитого не жаль,
Та зараз виїдає сірина.
Чому не покидаєш у думках?
Тобі я і байдужий, і чужий.
Згораю у даремних почуттях –
Мені це душу рве, що не кажи!..
Незмінно уявляю повсякчас
Твій погляд і малинові уста...
Від цих пастельних подумів щораз
У серці розстеляється сльота.
Хотів би повернутися назад,
Відчути знов поривів дивну мить –
Але втонули в полум’ї досад,
А попіл неможливо розпалить...
Та все ж не полишаю я надій,
І навіть, як нема їх ув очах.
Зізна́юсь, що одна з найбільших мрій –
Зустрітися з тобою, не у снах.
[i]08.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
* * *
Наш Президенте, прошу, відпочинь.
Працюєш щодня без упину.
Лягає вже ночі весняної синь,
Будь ласка, поспи хоч годину.
Благаю, приляж, хоча би на мить,
Сьогодні це справді важливо.
Не можна так швидко і віддано жить..,
А він лиш всміхнувся щасливо.
* * *
Ми віримо у тебе, Президенте!
Ми віримо у нашу Україну!
Розгромимо загарбників дощенту
Й тоді наспіє радісна година.
Тримаймося, народе, почекаймо –
Ще скаже Володимир: «Перемога!..»
Та поки оборони не лишаймо
І знищуєм гуртом росію вбогу!
* * *
Очі Зеленського повні надії –
Сиджу посміхаюсь і плачу.
Не знищать загарбники плани та мрії,
Нічого я їм не пробачу.
Нас не лякають ні бомби, ні міни:
Завзяття у нас велетенське.
Чекають Вкраїну щасливі години,
Тому що із нами Зеленський!
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Море синє, море буйне,
Я увесь в твоїй стихії!
Огортають серце чуйно
І гойдають душу хвилі.
Жвавий вітер, неугавний,
Ширить пахощі солоні.
Час навколо рине плавно,
Мов тримає у полоні.
Теплий берег, крики чайок,
Бризу свіжого краплини,
Кожен вечір та світанок
Тут – чаруюча картина...
Підніму я руки вгору,
Подивлюсь на гладь безкраю.
Лиш тебе побачу, море –
У красі твоїй втопаю!
[i]18.VІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Наш Маріуполю, славний герою,
Уся Україна думками з тобою!
Тебе не здолаєш, ти духом міцний,
Відважно підвівся у час цей важкий!
Стоїш невідступно у вражій блокаді
І терпиш нещадні вогнів канонади.
Стискається серце, як бачу той жах,
Страждання і відчай в невинних очах...
Ой, крові пролили немало за тебе!..
Скипає, здригає від вибухів небо.
У попіл будинки стирає орда –
За що ж тобі, любий, ця згубна біда?!
Боронять солдати тебе від напасті
І платять життями за волю та щастя.
Й ніщо не опише ту гнівну печаль,
Як бачу в новинах щодня Азовсталь...
Тримайся, незламний, виборюй свободу,
Засяє ще сонце, поправши негоду!
Хай пустять хоч сотні ракет або мін –
Ще гордо здіймешся із купи руїн!..
[i]18.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Години пік на празькому вокзалі,
Вирує невгамовний передзвін.
Сидять у брані втоми та печалі
Відчужено на сходах мати й син.
Стоять у ніг потріпані валізи,
У хлопця тьмяна куртка на плечах.
В задумі матір дивиться на візи
І тихо грають сльози на очах.
Жили ще днями мирно в Україні,
Та все підступно знищила війна.
Тепер шукають сховку на чужині,
Залишившись без грошей і майна.
Сусід приніс руїну, горе й муки –
Йому на думку інших все одно.
Юнак зминає мляво білі руки,
Піднісши ревний погляд у вікно.
Видніються там вивіски яскраві,
Бадьористих облич коловорот:
Крокує хтось поважливо у справі,
А хтось гуляє в парі без турбот.
Здавалося б роздолля молодому:
Відкритий світ розваг і дивовиж.
Та в мріях – повернутися додому,
Не вабить ні Варшава, ні Париж.
Не в силі й посміхнутися Європі,
Бо чув про звірства згубної біди,
А батько десь в холодному окопі
Боронить рідну землю від орди.
Звільнили безкультурні лицеміри
Вітчизну від спокійного життя,
Та все ж серця народу повні віри
В щасливе повоєнне майбуття.
Хай доля українців невесела,
Нагряне справедливості момент:
Розбомблені міста й побиті села
Відродяться, як фенікс із легенд.
Звитяжно проженем лиху навалу,
І знову звеселяться мати й син.
Адже ще так ніколи не бувало,
Щоб сонце подолала тьма хмарин.
[i]16/17.ІХ.22 р.
*даний вірш публікувався в журналі "Дніпро"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Ти – як мавка та, як мавка,
Пишна дівчина-русявка.
Лиш тобі погляну в очі,
Більш нічого і не хочу.
Тільки усміх твій побачу,
Душу млість бере гаряча.
Ти – як мавка та, як мавка,
Ледве ступиш на муравку
І довкола все розквітне,
Блисне сонечко привітно.
А коли пролинеш поряд,
Кану вмить у щастя море.
Ти – як мавка та, як мавка,
Щира й ніжна, мов журавка.
Надиш тим цнотливим чаром,
Що чуття проймає жаром.
Втіха б’є ключем без краю,
Як з тобою розмовляю.
Недарма тому ти, мила,
В серці слід моїм лишила!..
[i]29.VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Посміхнися щиро, люба!
Ти дедалі холодніша.
І зі мною стала груба:
Від такого я сумніший.
Не журися безпричинно
У часи і так похмурі!..
Маєш посмішку безцінну,
Наче промінь в мряці бурі.
Я тобі проллю всю душу,
Лиш засяла б ти яскраво –
Як в чуттях згоріти мушу,
Так під усміх твій ласкавий.
Ти й не знаєш, як я хочу
Повсякдень від зоряниці
Чути голос твій співочий,
Мрійно дивлячись в зіниці.
Всесвіт знадний та глибокий
Криють очі любо-карі:
В них і полум'я, і спокій
Із краплиною печалі...
Смійся довше і палкіше,
Все одно – увечір, зрана!..
Посміхайся лиш частіше,
Бо мені уже не дано.
[i]27.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Селом снується завірюха,
Сріблить окреслення домів.
У лиску місячного круга
Вузькі дороги сніг замів.
Стоять дерева у заметах,
Роями зір іскриться наст
І став, порослий очеретом,
Узяв льодів перістий пласт.
В казковім чарі прохолоди
Танцює біла мошкара
Й на шибках інеєм виводить
Зими диковинна пора.
Мороз на вулиці нівроку,
Але байдужий він мені,
Бо в хаті затишок і спокій,
Лежу у теплій тишині.
Всипляє віхола піснями,
А разом з нею заодно
Ялиця чорними гіллями
Сонливо стукає в вікно.
[i]14.І.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Прикладом стукає війна
У двері кожної родини.
Прийшла уразлива біда
На землі рідної країни.
Напав підступно наш сусід
Без мук сумління і вагання –
Веде орду безумний дід,
Несе руїну та страждання.
Нещастя сіє, ширить страх
І сипле бомби з неба градом,
Вкриває вирвами міста,
Домів обстрілює фасади...
За що звалилась ця мара?!
Ми жити в спокої хотіли.
Чому ж прийшла лиха пора,
Хіба таке ми заслужили?
Тікають люди за кордон,
Майно у відчаї лишають.
Забули про безбурний сон,
Дітей налякано ховають...
Словами жах не описать:
Горить Вітчизна і страждає.
Та вірю: знищимо цю рать,
Бо силу наша правда має!
Колони техніки снують,
Сурмлять трембіти-джавеліни.
Солдати мужньо в бій ідуть
За вільну долю України.
Пройдем ще бурі зі знегод
І знов священний мир наспіє,
Та поки бореться народ,
Себе бо втратити не сміє.
[i]01.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Розсіває спеку сонце у зеніті.
Зморено лелека рине у блакиті.
Споглядає в тиші мирні оболоні,
Спраглі пасовища, де чвалають коні.
Поблизу лощина, вкрита очеретом.
Шурхотять долина і чагар дуетом.
Даль у зіллі тоне, ниви у мережках –
З них в село повз гони протяглася стежка.
В кучерявім лузі грає різноцвіття,
А на виднокрузі плавиться повітря.
Ніжним ароматом цілий край залито.
Втіхи не уйняти: на просторах літо!..
[i]10.VIII.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Твій голос, наче пісня гаю,
Вкарбую в пам'яті навік
І чуйно в серці заховаю
Той чар, що сяє з-під повік.
Хотів сказати б я багато,
Проливши щирі почуття,
Але тебе, не мавши, втратив
Без перспектив і вороття...
Чи на чужині, чи удома
Тепер не сплю в чаду пітьми.
Що буде далі – невідомо,
Та знаю, що не буде «ми»...
Нема майбутнього напевно,
Хоча гадав про це не раз,
І щось химерити даремно:
Минув уже найкращий час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
[i]М.К.[/i]
Всміхнися, мій друже, бодай на хвилинку!
Нелегко тобі – розумію і знаю...
Ні дня, ні години, ні миті спочинку,
Незносний недосип у думці проймає.
Сидиш наодинці в страху і тривозі,
Надворі гілками поскрипують клени.
Та чути красу ти природи не в змозі:
Вже вуха стомили постійні сирени...
Тримайся, мій любий, не варто журитись!
Ще будеш у пахощах радо гуляти –
А поки повинні ми з ворогом битись,
І всі ми сьогодні відважні солдати!
У всякому домі, селі та містечку
Ставаймо на опір навалі тирана!
Робімо, що в силі, хоча б по-маленьку,
Момент справедливості конче настане!..
Не бійся, мій друже, укріплюй надію!
Не знищать вогнями її «Іскандери» –
В душі розквітають нескорені мрії,
А в серці палають ідеї Бандери.
Я певен, що вкупі ми мужні і сильні!
Зустрінемо щастя на даній дорозі.
І в нашій країні, прекрасній та вільній,
Зведемо водно монумент перемозі.
[i]17.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Загас багряний жар зорі,
стою самотньо під вербою.
Сміються з бору шишкарі,
а серце плаче за тобою...
Й дарма, що літо у краю
і все воліє розквітати –
Не тішать душу вже мою
ці вечори із пахом м’яти.
Не гріють червінню мій сум
розкішні маки та жоржини,
Байдужим став той ніжний шум,
що з очеретів сонно лине...
Чому ж у грудях так пече?
За те, що віддано люблю я
Звабливий блиск твоїх очей
і стать граційну, наче туя?..
Ну що ж, нехай!.. Усе одно
із почуттями не борюся:
Хмелять мене, мов те вино,
твоя хода й волосся русе.
Хоч їх лиш бачу уві сні,
проте ж які ті сни щасливі!..
Бо так ходжу в осяйні дні
промоклий вщент у туги зливі.
Й під щасні трелі шишкарів
подовгу мрію під вербою,
Щоб раз, в один із вечорів,
стояв я там уже з тобою.
[i]VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Розсіваються сніжинки
У дрімливій тишині.
Блискотять, немов іскринки –
Всі лапаті та ясні.
Укривають зимнім пухом
Трави й дужі ясени,
Щоб могли під пісню хуги
Мрійно спати до весни.
[i]02.ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Вже лине з обрію зима,
Стоять понуро голі клени.
Скувала мряка їх німа,
Вбрання струхлявіло зелене.
Лише самотньо між гілок,
Під неба сірою габою
Сухий тріпочеться листок,
Але не скутий він журбою.
Хоч весь дощенту порудів,
Та наче сповнений надії,
Що після черги холодів
Весною знов зазеленіє.
[i]28.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Край моря, на одному з узбереж
Я слухав шум вечірнього прибою.
І був ущент спустошений журбою,
Мов лука після полчища пожеж.
Недавно бо, здолавши версти стеж,
Зустрівся за кордоном із тобою.
Сказала ти зійти з дороги бою,
Бо там життя із другим проведеш...
Й дарма щось намагатися змінити,
Як марно поливати зсохлі квіти
Чи дмухати на присок, що дотлів...
Та все ж нехай від долів до захмар’я
Бринить і далі мій натхненний спів
Про те, як я тебе кохаю, Дар’є!..
[i]28.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Черемхи ароматом обвивали,
Іскрилася ставків ясна емаль...
А я блукав понурений в печаль,
Складаючи для тебе мадригали.
Мені страждання тиші не давали
І серце надривав безмірний жаль,
Бо знав: між нами тисячі проваль –
Мостів немає, збурено причали...
Й терзали усвідомлення щомить:
Взаємно ти не зможеш полюбить,
Води сплило у безвість забагато...
Від розпачу я й падав долілиць.
Однак усе продовжував писати
Про космос в глибині твоїх зіниць.
[i]26/27.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Простори застеляв лапатий сніг,
Над містом кружеляли сни стокрилі
Й на скутому пітьмою небосхилі
Лиш місяця мигтів янтарний ріг.
Гуло в дворі. Я спав без задніх ніг
І мрілися мені все губи милі...
Здавалося, скипала кров у тілі,
Як в маренні торкався рук твоїх.
Схиляв тобі я голову на груди
І думав, що солодше вже не буде,
Струміло тепле щастя звідусіль...
Та потім все розвіювало рання.
Й думки іще подовгу краяв біль
Під віхоли плачливе завивання.
[i]25.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Мене ти полонила в дивні чари,
П’янкішого чуття я ще не знав...
В осінньому дрижанні сірих трав
Душа ефірно линула за хмари.
І в грудях все частішали удари,
Коли у млі кармінових заграв
Твій усміх сонцесяйний уявляв
Чи очі променисті, мов Стожари.
А як з дерев осипалось вбрання,
Притьмивши цим недавні втіхи дня,
Зганяли смуту спогади про тебе.
Й не стерли різнобарв’я дум і мрій
Ні мряка, ні холодні сльози неба,
Тому що в серці образ сяяв твій.
[i]23.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
[i]Харківським товаришам[/i]
Я ніколи не їздив у Харків,
Не гуляв по вечірній Сумській,
Але шум його вулиць і парків
Все зринає в уяві моїй.
Водограй на Майдані Свободи,
ХТЗ та Успенський собор...
Походжав би там, хоч у негоду,
Упірнувши в місцевий фольклор.
Хай не знаю іще цього краю,
Але певен: його б полюбив!..
Скіфська спадщина серце гукає,
Барви міста підносять в порив.
Уявляю ті східні смеркання,
Як на Салтівці гасне луна...
Я би рушив туди без вагання!..
Та не в змозі: лютує війна.
[i]16.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Росте на поляні сосна,
І стовбур до хмар височіє.
Навколо в'язка тишина,
Лиш вітер над кроною віє.
У патині глиця й кора,
А шишки посріблені млою.
Сумує соснина стара,
Пускаючи сльози смолою...
Не падай у смуту німу,
І так в світі туги до краю!
Дозволь-но тебе обійму,
Мов ту, що у серці плекаю!..
[i]21.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Пригадую, як взимку у метро
З тобою я прощався на пероні.
Стояв тоді одягнутий в пальто
У роздумів посмучених полоні.
Навколо сірий натовп вирував,
Мене ти обіймала на розлуку.
Слова тобі я втішливі казав,
Узявши приголубливо за руку.
Ступила до вагону ти вкінці
І двері безчуттєво зачинились.
Вже стільки проминуло місяців,
А ми понині так і не зустрілись...
[i]10.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
[i]Моїй шиншилі Шурі[/i]
Звір живе у мене вдома –
Непосидлива шиншила.
Їсть насіння та солому,
Видом лагідна і мила.
Сіра шубка, чорні очі,
Як блискучі намистинки.
Метушиться цілі ночі,
Вдень щезає у хатинку.
Лиш до неї я озвуся,
На поличку сяде хапко.
Темні вушка, довгі вуса
І такі ж тендітні лапки!
Умостившись, ніби стовпчик,
Стереже добро у клітці,
Щось собі гадає мовчки...
Скік! – і звисне на решітці.
Черевце своє покаже:
Білосніжне, мов сметана.
А коли на бік приляже,
Від утіхи серце тане!..
Хвостик бубликом тримає –
Доля й справді осінила!
Завжди настрій підіймає
Шура, любонька-шиншила.
[i]07.VІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Не смію коритись зажурі –
Чи вистою в сірому світі,
Як буду я думи похмурі
В собі, наче гирю, носити?
Не матиму тиші та щастя,
Як стану читати новини,
У руки душевним напастям
Підуть на спочинок години.
У спогадах кину копатись –
В історії прірвах втонули,
Доволі назад озиратись:
Не в силі змінити минуле!..
[i]16.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Надвечір травня. В школі тиша.
Порожній клас у сяйві сонця.
Лиш вітер ніжно тюль колише,
Теплінню віючи з віконця.
Знайомі парти, дошка, стіни –
Усе завмерло в дивнім сумі.
Стою у дверях ці хвилини
В тяжкій хвилюючій задумі.
Роки навчання за плечима:
Буденність, втіхи та турботи.
Здолавши путь таку значиму,
Окріпнув труднощі бороти.
У свіжих спогадах – прощання
Із майже рідним колективом
З яким рушав без зволікання
Крізь променисті дні та зливи.
Й сказати хочеться багато
Учителям, вже серцю милим,
Що за нечесно скромну плату
Такий безцінний труд вершили.
Мені ти часто, люба школо,
З душі зганяла млу і хмурість.
А в двору затишку навколо
Плили мої дитинство, юність.
Я тут зустрів сердечних друзів,
Грів чуба й щиро розважався.
В подій незмінно жвавій фузі
Щодня нове щось дізнавався.
В легкім весняному нектарі
Хмелів у трунку слив квітучих
І вперше спив в осіннім чарі
Любов солодку, хай болючу...
Усе скінчив останній дзвоник.
Бреду просторим коридором.
Зустрічні стенди та вазони
Обводжу чіпко тихим зором.
За мить вже вийду на подвір’я,
З рудим фасадом розлучуся.
Та не бринить в мені зневір’я,
Бо певен: ще сюди вернуся.
Іще зберемось цілим класом
В душевній бесіді під каву,
А поки рину разом з часом
Вперед в пору не менш цікаву.
Навчивсь бо я: ступати треба
В життя рішуче та хоробро.
Усьому є свій строк під небом –
Бувай же, школо, на все добре!
[i]V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Вдовж оплоту біля хати,
Край рясних кущів ожини
Розрослась пахуча м'ята –
Розкошує в літні днини.
Вмита свіжістю світання
І тонкою млою вкрита,
Зустрічає кожне рання
Щедро росами полита.
Не боїться вітровію,
Що трясе сонливі трави,
Бо листочки вмить зігріє
Сонце золотом заграви.
[i]30.VІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Мну знайому стежку,
плачуть листям клени.
Ти в ясних сережках
йдеш, та не до мене.
Йдеш до кого – знаю,
зайвих слів не треба.
Я ж кудись чвалаю,
тільки не до тебе.
[i]18.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Ну, поглянь мені у очі,
Розпали в них тьмяний жар!
Я ж цього так сильно хочу,
Оп’янив мене твій чар!
Світ встеляє сіру стужу,
Спопеляє днини час.
Освіжи-но спраглу душу,
Мов у літо пінний квас!
Підтопивши в серці іній,
Грає дзюркотом весна –
Від землі до неба сині
Ллється в пахощах вона.
Повечір’ями до млості
Маюсь парками один,
Уявляю милу постать
Поміж пишних черемшин.
Наша юність швидкоплинна –
Наче їхній білий цвіт,
Обертається невпинно
В пелюсток опалих слід.
Мало радощів сьогодні –
Хай твій погляд прожене
З голови думки холодні,
Що дістали так мене!..
Я давно цього чекаю
В млі даремних сподівань,
Вже доведений до краю
Даних долею страждань.
Скрась утомні дні та ночі –
Остогидло сухо жить!
Ну, поглянь мені ж у очі,
Подивися хоч на мить!..
[i]15.V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Стягнулися хмари над чорним ріллям,
Кружляє у небі самотньо ворона.
Димить і холоне побита земля,
Повільно палає ворожа колона.
Спинилися в бруді машини важкі,
Укрилося кіптем зловісне залізо.
Замовкли довкола весняні пташки –
Ні звуку, ні шерху із ближнього лісу.
Лиш легіт неквапно розвіює чад,
Тривожить повітря, бадилля колише.
Лежить на цім полі у крові солдат
Й спадає на нього пригнітлива тиша.
Залишив десь вдома родину свою,
І мати в світанні проводила сина.
Боровся рішуче в запеклім бою,
Та раптом підступно уразила міна.
Посічені ноги, тріщить голова
І тіло нестерпно від болю проймає.
Взиває до Бога, шепоче слова,
Але не для себе рятунок прохає…
У думці майбутнє та доля країв,
В яких укріплявся, збираючи сили.
Моменти, з котрих сумував і радів,
Місця, де зустрів однодумців і милу.
Пригадує дзюркіт веселих струмків,
Житів колосіння, ліси та баштани.
Вдовж витих путівців тополі стрункі,
Свічки, що у травні запалять каштани.
Дрімливі заплави й озера ясні,
Мохасті поляни у світлих дібровах,
Міські забудови й електровогні,
Осяйні світанки, смеркання багрові…
В задушливім гарі, в жарінні вогню
Із вітром молитва спливає до висі.
Слова ці здолають і страх, і брехню –
Стояти лише до кінця присягнися.
Угору обличчя солдат припідняв,
Заплющив помалу натомлені очі.
І рушив хоробро герой серед дня
Навіки у царство спокійної ночі.
[i]23/24.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
[i]В.Л.[/i]
Коли закінчиться війна,
Тебе шукатиму в садах.
Повисне безгомінь сумна
На обездолених шляхах.
Піду повільно в сіру даль,
Проміння гратиме крізь дим.
В душі моїй бринить печаль,
Як бачу вирвища від мін.
Згадаю погляд твій ясний –
Не раз мене він бадьорив.
Засяє вишень цвіт густий
Поміж розбомблених домів.
З думок позбудуся тривог:
Нести не можу їх один.
Іще зустрінемось удвох
У колі квітів та руїн.
[i]07.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Уві сні я побачив свій край,
Позолочене зорями тло.
У півмісяця лугу розмай
Сіє в стомлену душу тепло.
Розстеляється сиза імла
І дзинчать у роях комарі.
Тінь загаслого дня побрела
Через м’яти кущі у дворі.
Над болотами жаб’ячий дзвін,
Гомонять у траві цвіркуни.
На порозі стою я один
Серед ночі в’язкої луни.
Перелискує срібло хмарин,
Що у висі пливуть де-не-де.
Ген на овиді кілька хатин –
Мріє з вікон жаріння бліде.
Сумовито голосить сова
З почорнілих горіхових крон.
У відраді моя голова
І не знає, що це лише сон...
[i]28.ІV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Радіє вся Вкраїна,
Новин як бачить зміст:
Настала врешті днина –
Палає Кримський міст.
Та «паніки немає» –
Русня гуртом кричить.
Чому ж тоді втікає
Й скупляє все умить?
Голосять, мов папуги:
«росія тут навік!»,
Хоч трощаться потуги
Цих варварів-базік.
Брехня – їм діло звичне,
До цього мають хист.
Таке у них все "вічне"
Достоту, як і міст!
[i]08.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Тис беруть сніги,
снігурі у хвої
Слухають пурги
трепетні завої.
Щоб не примерзать,
туляться тісніше.
Враз почнуть співать,
лиш настане тиша.
Бачаться здаля
грудочки червоні –
Скрашують гілля
в білому шифоні.
[i]05.ХІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Бентежно огортає місто вечір,
Проливши млу із далі небокраю.
У парку в переливах холоднечі
Тобі букет із листя назбираю.
Нас безліч кілометрів розділили,
Його усяк віддати я не зможу.
Та вірю: ще побачимося, мила,
У пору безтурботну та погожу.
Ще буду на прогулянці з тобою
Сміятися й душевно розмовляти.
Мене ти зачаровуєш красою
І поглядом, освіжнішим від м’яти!..
Мов сонячне проміння у негоді,
Твій образ пригріває сіру осінь.
Тож дякую талану при нагоді
За те, що нам зустрітись повелося.
[i]ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Дощенту вигоріла осінь,
Опала вохриста листва.
У саду вогкім безголоссі
Сумує яблуня крива.
Безмовно згадує про літо
І свій рясний весняний цвіт,
А зовсім скоро голі віти
Помалу пеститиме лід.
Поляни, вчора наче пишні,
Устелить саваном снігів.
Тремтять аронії та вишні
В чеканні млосних холодів.
Либонь скидається на цвинтар
Гілками всипана земля
Й доносить подувами вітер
Відлуння радості здаля.
Ступаю обширом понурим,
Зганяю кроком тишину.
Але в душі моїй не хмуро,
Всміхаюсь в сизу вишину.
І хай уже морозять стиха
Тумани блякло-голубі,
Та є якась незвична втіха
У листопадовій журбі!..
[i]21.ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Витає у дворі відлуння стужі,
Понуро місто мрякою укрито.
Дорогами вступаю у калюжі –
Вже з осені чекаю я на літо.
Присяду на хвилиночку у сквері,
Вдивляючись у хмар шалену зграю,
Й неспішно зі свідомості печери
Минулого картини випливають.
Пригадую переліски співочі,
Баштани і квітуче синє небо.
Замріявшись, свої заплющу очі,
І раптом опинюся біля тебе.
Ми вийдемо веселі на стежину
У сяянні вечірньої заграви,
Ти ступиш на незайману рівнину
І з усмішкою кинешся у трави.
Тріпатимуть вітри щосил волосся,
А цвіт омиє пахощами плаття.
В рогозі коло річки вмостимося,
Милуючись пишнотами латаття.
Лунатимуть пташині голосіння
І шепіт молодих зелених стебел.
Я стихну у останньому промінні,
Поглянувши замріяно на тебе.
У стумі чарівливій серед гаю
Зупинимось під клекоти лелечі...
Лишень оці моменти уявляю,
Як падає листок мені на плечі.
У спину повіває прохолода,
Поскрипують гіллям дерева дужі –
Вставати вже наказує негода
І далі йти, вступаючи в калюжі.
[i]ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Звелося сонце над вербою,
Що тягне віти до води.
Ясніє гладь. В човні нас двоє.
Витає повів лободи.
Навколо пуща розбуяла,
Птахів бадьорий передзвін.
Пливемо річкою помалу
У виднокрай щасливих змін.
[i]10.Х.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
[i]Моїм близьким[/i]
Навіює охлялим вітровієм
Вечірню прохолоду з вишини.
Над обрієм зоря рожево мріє,
Купаючись в туманах далини.
На вулицях у міста безголоссі
Засвітять ось бадьоро ліхтарі.
Годинник скоро цілу проголосить,
Дзвіниці розгукаються старі...
Велично поздіймалися костели,
Шпилями рвуть небесне полотно.
Сиджу в своїй кімнаті невеселій
І жвавий, і приморений водно.
Навколо очепурені будинки,
В подвір'ях прохолодна благодать.
Листвою припорошені стежинки –
Приємно наодинці там блукать!..
Та хочеться усе ж мені додому,
Пройтися у вподобаних місцях,
Зігнати в колі друзів сіру втому,
Щоб усмішка припала до лиця.
Пригадую собори в позолоті,
Над Києвом бузкові вечори –
Втопає серце страдно у скорботі
За втіхами пройдешньої пори.
Зріднився я із любою землею,
Закоханий в привілля дивний чар.
Не бачившись подовгу із ріднею,
Несу розлуки прикрої тягар.
Тебе не вистачає, рідний краю!..
Не буду опустивши руки скніть –
Вернуся, тільки сили назбираю,
І знову у душі засяє цвіть.
Обтяжливий неспокій я відкину,
Бо вірю у нового щастя час!..
І впевнений, кохана Батьківщино:
Ще стрінуся з тобою і не раз!
[i]23/24.ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Бувай, мій рідний краю!
Не встиг і озирнутись,
Як ось тебе лишаю,
Та з вірою вернутись.
Всміхнуся на прощання,
Хоч сльози на обличчі.
По муках розставання
Ще вчую радість стрічі.
[i]07.ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Гряде настрічу дощ із небокраю,
Укрило небо хмар важке сукно.
Але утіха в серці не стухає,
Всміхаючись дивлюся у вікно.
Бо ось мине іще якась година
Й на озеро з тобою поспішу.
І вірю, що негода ця відлине,
Тож вдома парасольку залишу.
Шукатимемо жаб над берегами,
Хотів би їхні арії почуть.
Бо як промчиться вересень краями,
Тепло замінить вогка каламуть.
Ми будемо неспішно говорити,
Шумітиме спокійно в далі гай.
Від міста трохи зможемо спочити –
Турботи всі покинуть нас нехай!
І раптом прояснішають поляни,
З рогозу залунає скрекіт жаб.
Коли на тебе в миті ці погляну,
Порину в море щастя і приваб.
[i]18.VIІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Дрова жаріють у вогні,
Як ген заграва золота.
Притихли співи голосні,
Лише колосяться жита.
Іде природа спочивать,
Сова заухкала стара.
І вже чвалає через гать
Нічна задумлива пора.
Сиджу під зорями один,
Роса іскриться на землі
І сяє місяць, мов бурштин –
Як добре влітку у селі!..
В м’яких обіймах теплоти
Душа радіє, хоч співай.
Миліше місця не знайти,
Ніж заповітний серцю край!
Допізна буду я в дворі,
І як багаття йде на спад.
Тривожно шепчуть явори,
Довкола ніч наводить лад.
[i]VI.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ах, весняна ніч бродить у вікна.
В дрімотливій млі не тужи одна!..
Сяє з вишини місяць золотий.
Як сидиш в журбі, то і я сумний.
Всюди білоцвіт, у багряні даль.
Зволь мені прийти, прожену печаль!
Ах, і темна ніч!.. Лип солодкий шум...
Просто посміхнись, більше не прошу.
[i]02.IV.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Чи чула ти розливи солов'їні
У скверах кучерявих між домівок?
Чи бачила бузки в рясній цвітіні
І в пахощах смарагдових бронзівок?
Тобі весна зігріє, певно, душу,
Огорнуть серце розкоші розмаю.
Я ж зиму у собі тримати мушу
Й надію на побачення плекаю.
Твій погляд неописано прекрасний –
Дивлюся із захопленням у очі.
Звабливий та чаруюче виразний,
Немов би вийшло сонце серед ночі.
О доле, я не вірю, що це сталось!..
Зумів уже я стільки пережити.
Це ж треба, як події так уклались
І ми пересіклись на цьому світі.
Хотів би із тобою хоч пройтися
У затишку під кронами каштанів,
І час тоді б для мене зупинився
У радості й легкому хвилюванні.
І все ж мені хай солодко, та гірко:
Боюся, навіть друзями не будем.
Згасатиме чуттів юнацьких зірка,
Однак тебе ніколи не забуду.
Ми житимемо добре, та окремо –
На диво від талану не чекаю.
Лиш знаю, що колись удвох помремо,
Проте мене ця думка не втішає.
[i]ІІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Невдовзі проминуть холодні ночі,
Заллє простори ніжністю весни:
Дворами жебонітимуть струмочки
Під покрики лелек із вишини.
Заплавають в озерах мляво жаби,
Природа неквапливо оживе –
Клечатимуть відталу землю трави,
Сади вбрання приміряють нове.
І радість прийде, знов загріє сонце,
Звільнивши укінці із туги лап.
Й зігріється душа, мов берег річки,
Де вмостяться десятки сонних жаб.
Стрічатиму смеркання наодинці,
Під безлічі пташиних серенад
Глядітиму у воду, як у вічність,
Поринувши в думок безкраїй сад.
[i]ІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022