| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Я стараюсь не м'яти траву,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих стежина
По якій за́вжди впевнено йду.
Я стираю з тебе пилюку,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих світлина,
Що викликає в мене усміх.
Я твої порізи мережу,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих тканина,
Яка рятує від пожежі.
Я завше почуваю сум'яття,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих причина,
Чому я ще люблю це життя.
І я не заплющую очі,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих людина,
Яку завше бачити хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Уже тяжко знайти колискову,
Що замінила б цей потворний сон.
А коли крізь натовп лунає постріл,
Ніхто тобі не надягне шолом.
Уже важко справлятися з дурнем,
Котрий собі вимкнув всю свідомість.
А на вулицю йти нерозумно,
Бо світла нема не тільки вдома.
Уже не можна гратись з ліхтарем,
Що норовить світити яскраво,
Щоб не загубити самого себе.
А десь промені видно в далині,
Та лиш надія на їхню появу
Змушують нас і знову далі йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Художник розмащує кольори,
Золоті, зелені та й багряні.
Наприкінці сірим їх оповив,
Бо золото вугіллям не стане.
Дитина щасливо листки збира,
Не боячись лягти разом з ними.
Адже він почуває в них життя,
Яке може розтопити кригу.
Старина доглядає косиці,
Бо хоче ділитися любов'ю.
Бажає, щоб вони не зогнили,
Поволі заплющуючи очі.
Небо криє полотно сталеве,
Старих у вічність відправля вітер.
Непомітно ростуть на деревах
Історії в'янучого світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Я стараюсь не м'яти траву,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих стежина
По якій за́вжди впевнено йду.
Я стираю з тебе пилюку,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих світлина,
Яка викликає в мене усміх.
Я твої порізи мережу,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих тканина,
Яка рятує від пожежі.
Я завше почуваю сум'яття,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих причина,
Чому я ще люблю це життя.
І я не заплющую очі,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих людина,
Яку завше бачити хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
За вікном весна, але падає сніг;
Я кохав, тому не сказав собі "ні".
Навіть будучи в крижаному брані,
Я сподівався почути "коханий".
Я палким серцем ішов в хуртовину
За тобою; шкіра в кризі щоднини.
Болять груди, та я ще дихав теплом,
На яке ти відповіла товстим склом.
Пада сніг, в ньому розквітає життя;
В ньому поховані гарячі серця,
Яких ніколи не любила весна.
Від прощання я припав на полотні,
На якому були барви самоти.
З м'яким полум'ям мене поглинув сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
За вікном весна, але падає сніг;
Я кохав, тому не сказав собі "ні".
Навіть будучи в крижаному брані,
Я сподівався почути "коханий".
Я палким серцем ішов в хуртовину
За тобою; шкіра в кризі щоднини.
Болять груди, та я ще дихав теплом,
На яке ти відповіла товстим склом.
Пада сніг, в ньому розквітає життя;
В ньому поховані гарячі серця,
Яких ніколи не любила весна.
Від прощання я припав на полотні,
На якому були барви самоти.
З м'яким полум'ям мене поглинув сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Голосні ноти поверта із забуття;
Зі злістью реве курне піаніно.
По струнах скрипка збирає серце
Своє.Вони зазива митця,
Щоб згадать смертну годину —
Загибелі мистецтво.
До мене йдуть мої відчайні підлеглі;
Я їм кричу:"лишіть мене!Все дарма!
Я ненавиджу сі лячні ноти!".
Вони всі плачуть та мережать
Сум; мимохіть йду до стільця,
Щоб здумати скорботу.
Руки тремтять, починаю я писати;
Ноти всі розгонисті, мов в тривозі.
Дурне нерозуміння скрізь ллється;
В безвір'ї всі біжать від страти
За незрячість; розум в млості.
Починається скерцо!
Мстиві б'ють по нотам, немов по залізу
В крові; від спогадів розлив атрамент,
Ба далі пишу загин невпинно.
Лице героїв їсть кров різна,
Котра лилася через смерть —
Йшли по хибній стежині.
Від втоми мені пропалило голову,
Впав на стіл; бачу, люди гацують з приском;
Скляні вічі та ридання гармат.
Тіль солдат, дещиця холоду,
Весь біль притуляє близько,
А йому в спину кричать.
В іншу мить я на неозорій чужині,
Де тіль через даль любов осягнули;
Ба всі ноти мусять бути разом
Для пісні.Втнули, ким є вони.
Та є ще уві снах люди,
Не зна навіть, що кажуть.
Прокинувшися, я сам пішов до злості;
Згадав смуток, що аж руки роздирав,
Та передав лютим інструментам.
Чорнила живилися кров'ю,
Проте ніхто не жалкував.
Я вже співав зі смертю!
Голос благальний лунає по довкіллю;
Елегія кричить, як в землі й неба
Прохали правосуддя до людей,
Чиї марення під сумлінням.
Під кінець падає кредо
Про спокій днів та ночей.
Дописую, друзі стають все тихіше;
Я чую втому, у вічах тьмариться.
Мої колеги із сумом зорять.
Кажу:"Хай пісня лине швидше,
Бо наш біль — не таємниця.
А я черговий солдат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Хах, привіт, заходь до мене, дитя.
Звідкіля тебе принесло життя?
Не дивись на маску мого лиця!
Як людині живеться без зору?
Ха!В мене забрала його доля...
Знаєш, я не люблю таких людей,
Які нічого, крім чорних дверей,
Не бачать у світі пильних очей.
Тому я і ношу хитру маску,
Бо ніколи не обмину щастя.
Може й ти трохи поносиш її?
Побачиш думи радісні й сумні,
Бо ми зовсім не душею сліпі!
Так навіщо нам потрібні вічі,
Щоб побачити розквіт сторіччя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
У вікно б'ється дратівне сяйво;
В цій кімнаті я немов у тюрмі.
Хтось бачить різноманітні фарби,
Ба вони не підкорялись мені
Стіл, ліжко та їжа.Світ прекрасний
Я мушу бачити чужим зором.
Ні за що прикутий до коляски;
Очі приходять темним узором.
Агов!Містер північ, чорні крила!
Розкажи про їх світ без жалюзі.
Ліпше кров, злі вбивства та могили
А не забуті тіні на стіні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Шука наснагу сліпий слів художник,
Люди питаються , як це так можна?
Розумний, зрячий словесний чарівник,
Який ніколи не путав свій язик.
Опише ліпше всіх невдячні масті,
В момент відкриє по-іншому щастя.
Можете сміятись з його німих фраз,
Знаю, що бачить та знає більше нас.
По шкірі стікає чорнява фарба,
А мистецтво не може бути гарним.
Як можна володіти так словами,
Коли не можеш володіть устами?
Що розуміє він для нас далеко.;
Кровисті рядки плачуть на папері.
Нехай він ніколи про світ не мовить,
Але його ж опише одним словом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
І знову у вікно б'ється світло,
Тим сяйвом, що майже непомітне,
Новий час в житті моєму квітне.
В залі бачив старе зображення,
Де я немов на світ ображений —
Світ струн душі вже не торкається.
Хіба це й є той достоменний світ,
Де буду жити стільки нових літ?
Де я зрозумію життя граніт?
І дві сторони зустрілись в герці,
Ба до всіх байдуже моє серце —
З часом фарба зачиняє дверці.
Минають дні, місяці та роки,
Нові досягнення та помилки,
Чи не покидають часу піски?
Чи крізь темне побачу золоте?
Чи моя мить мене не обмине?
Чи не переріс самого себе?
Якщо зріс і буду як ті люди,
Які бачать шлях лише в нікуди,
Краще все життя малим я буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Прошу, не плач, мій сніговик,
Срібло розтануло, а лід зник;
Але не плач, бо твої сльози
Не впіймають навіть морози.
Не плач, не залишай одного,
Бо не обійму від лихого.
На снігу напишу картину,
Щоб ти знав, я тебе не кину.
Прошу, не плач, милий сніговик,
С ким я посміюся в цю мить?
Сніговик, не боїшся сонця?
Чи живеш в блідому колодці?
Як пограємось, як нема руки?
Як ти без очей побачиш зірки?
Я б відвів на полюс північний,
Щоб ми могли гратись вічно.
Не плач, сніговик, нині Різдво,
Та с посмішкою зустрінем його.
Не плач, ми побачимось с тобою
Наступною тихою зимою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Серед рядків написано моє життя,
Жаль-бо нема кому відкрити почуття.
Круговорот серцебиття та думок,
І знов на столі білий чистий листок.
Але іноді огидні тихі думки,
І на кожній сторонці мої помилки.
І щоб забути про спогади вбиті,
Я вирішив їх всіх у вогні спалити.
І в один момент забув я все гидке:
Світ, людей, і навіть самого себе.
Я пустий, більше немає почуттів,
А нових не написати — нема слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Я чудацьким був із малих літ;
В один момент відкрився світ
По-іншому мені;Я не хотів,
Щоб серед розбитих кораблів
Тонули безпорадно люди,
Що щастя своє не здобули.
Я пильно дививсь на народ,
Який не бачив тих свобод,
Що дарувала нам природа,
Разом з ними свою вроду.
І потоком нав'язливих дум,
Я зрозумів, в чому наш сум
Жовтогарячі сяючі листки,
Блакитні погідні танці води;
Тиха,змиваюча обман злива,
Вітер бешкетний та примхливий;
Новий день, що дає нам надію,
Ніч, що співчутливо розуміє;
І хмари в блакитних небесах
Є потворами в наших очах.
І бачачи кругом лише просте
Людина зразу ж його обмине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Йде супроти століттям вітерець;
Зів'яли кинуті золоті часи.
Вони стали під туманний вінець;
Повільно летять в небуття листки.
Колись їх сяйво було золоте,
Але кожен промінь стає забутим.
Смарагд на деревах тихо росте,
Залишає сяйво самотньо в скруті.
Кольори втратить кожен з усіх нас,
Але ми всі напишем свої картини.
Коли вогонь на деревах погас,
Зрозумів, що творчість мене покине.
Пожухне листя і десятки літ,
Я розіб'юся об важкі стіні буття.
Нехай моє світло осяє весь світ,
Поки він ще не забув моє ім'я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
В заграві розквітають крижані ночі;
Гарячий погляд залишає тільки тлінь.
А в мене холодні руки, холодні очі,
Крижаний розум, серце, холодна тінь.
За мною по кроках біжить хуртовина;
Льодяне шиття зачинило людям вікно.
Мені двері зачинені в кожній хатині,
Але мені байдуже, мені уже все рівно.
В завмерлому озері мовчить теплота;
Сріблястий сніг малює друзів мені,
Але друзі мої — тільки я, моя самота,—
Мене не люблять через думи крижані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Крихкий поклик могил,
Забуті тіні, забутий прах.
Лише пам'ять чорнил
Дає жити в роках.
Пробачте за помилки,
І що стежина крива.
Теперь ви зірки,
І тямлю ваші слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
Бродив серед дихання туману;
Вітер кидає посмішку незвану,
Листя тремтить.Я світ любив,
Бо я завжди любив один.
Моя холодна тінь на дорозі,
Тепле сонце пускає морози.
Самотньо бродить моя душа,
Але це знає лише імла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
Колиска серця завмерлого крижаного,
Тихо бродить холодний силует.
Моє старе місто, а він ходить по ньому,
І шукає мій пильний портрет.
Пустий рай, будинок привидів та льоду,
Але луна дарує мені надію.
Потрапив в пастку по-середині коридору,
А обличчя дивляться, і радіють.
Спостерігач кликав хлопчика за ним;
І блиск очей...той був кругом.
І він сказав йому голосом міцним,
Що йдуть туди, де рай за вікном.
Вибравшись від обіймів буденності,
Я запитав:"куди ж я йду?".
Він сказав:"Це твій шлях до смиренності",
Відчиняючи двері в пустоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022