| Сторінки (3/290): | « | 1 2 3 | » |
Вітре, як ти вієш дуже!
Хочеш, мабуть, розігнати
Чорний сум, що містом тужить.
Не старайся, вітре-брате.
Молитов там шепотіння
Поніміло, непочуте,
Там кутками сірі тіні
Не дадуть себе здмухнути.
А сльозами повен келих
У вигнанця на долоні.
Божий млин повільно меле:
Учорашнє - не сьогодні.
Боже мливо ще у хмарах,
Димом сірим оповите.
Міста вбитого примару
Не роздмухуй, брате-вітре.
Бродить нею дух ворожий,
Дотирає в порох камінь.
Ти ж повієш, знайдеш може
Поміж пилом фантик давній.
Той малий, що з'їв цукерку,
Десь далеко, він - вигнанець.
Чужину смакує терпку,
Полохущу і незнану,
Поки мелють Божі жорна
За його сльозу розплату.
Не впаде безкарно жодна -
Знайде кара винуватих.
...
На руїнах з бур'янами
Поросли кленки за літо,
Ніби злодії у рами
Простягають руки-віти.
Стишся, вітре. Пізній промінь
Тіш, а стане сонце низько,
То заграва, ніби спомин,
В тіні фантиками блисне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
На сірому ватмані хмари
Горять осокори.
Знялися свічами до Бога
У вітах-руках.
Чого ми не мали? Чи мали?
Привілля? Покори?
Не думали, мабуть, допоки
Біль світом блукав.
Гадали: далеко-далеко,
Не наш, і ніколи
Не прийде під вікнами вити,
У серці шкребти.
Далеке у Сирії пекло,
В Абхазії - горе.
Гасали по світу неситі
Імперські хорти.
На сірому ватмані далі
Згорає десята
Тривожна заплакана осінь.
Ти, Боже, подай
Їм те, що допоки не мали-
Розплати, відплати,
Хай стануть голодні і босі,
Зніміють нехай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Пісню згенеровано на нм Октава
https://youtube.com/watch?v=p6ysF1XbZfI&si=llKC9YGYJh4wWXU_
Хурма
Хурма солОдко-тЕрпка. Зовсім схожа
На післясмак від тебе - дивна мить .
Давно забила днів густа пороша
Те відчуття, та досі струменить
В моїй уяві дух його найтонший.
Такий прозорий, що і не вдихнути.
Хоч відпустила терпкість вуст чуття.
Той плід яскравий, як його забути.
Ти скибку від свого тепла відтяв.
І досі пам'ятаю я хурму ту.
Таку яскраву і бентежно терпку.
В чиїм саду розточує меди
Вона, сьогоднішня, в руках у тебе?
Мені ж ти сонцем ніби наслідив,
Й лише від того в тихій згадці тепло.
ID: 976558
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
Шістнадцять голубів знялися в небо.
Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
Бо кожному із них додому треба,
Зробити там останні сорок кіл.
Пір'їна біла у долоню ляже.
Вже рідне серце не переболить.
Коли ж тобі таки воздасться, враже?
Заллється в горло порція смоли?
Із пекла чортове коли всміхнеться рило:
Заходь, для тебе маю вічність мук!
Котлів мільйони, щоб усім хватило -
Багато ж вас, як на гноярці мух!
Коли? Коли? Стискає серце відчай
За тими, хто додому відлетів,
Де сорок кіл, і зорями - у вічність...
Коли ж ти, враже, щезнеш в темноті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Повівом гладить, помуркує котиком,
Шелесно-шурхітна між цвіркунів,
В залишку співу, який відзвенів,
Променю лагідним балує дотиком.
Вечором стримано ляже під шаликом -
Не захолодить, влоскоче лишень,
І про негоду, що вийме з кишень,
Тим натякне ненав'язливо, здалеку:
Пару гілляк позолотить веретами
В місці, куди не торкалася тінь,
Й тихо пройдеться по стежці, відтіль
Ос позганяє з гостинців порепаних.
Там у слідах її, шурхітно-шелесних,
В травах підсушених бродять меди.
Тільки з бадилля городнього дим
Скаже : це ж осінь, прихована вереснем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Пісня згенерована на нм октава
https://youtube.com/watch?v=KTeU3MdmVNI&si=kpd88gL-NfdVvn2m
Запорошило
І сніг пішов. Розверзлись небеса,
Й запорошило ним, запорошило...
Він падав, потім ніби зависав,
На мить торкнувшись до віконних шибок.
Він опускався тихо до землі,
Щоб дотиком її м'яким накрити,
Й поволі світ похмурий побілів,
І подих стишив норовливий вітер.
Маленькі невагомі пластівці
У зАкутки накриті полетіли,
І в павутині зібганій зацвів
Букет зимовий із пелЮсток білих.
Сніг заглядав туди, куди лиш міг:
Сідав на рами, вмощувався в стіни,
Із даху падаючи, за вікном димів.
Який же чистий! Може, душі зцілить.
ID: 971851
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Шовком шЕлесним
Північ стелиться,
Колоситься у хмарах блиск.
Може, сердиться
Там ведмедиця,
Сяйво сіється з неї вниз.
В нивах росяних
Місяць ковзає.
Серпик порається тонкий.
Жнеться кожному
Свіжовкошене,
Щоби м'яко було в бокИ.
Срібла пОвен став,
В нім човнІв півста,
І на кожному - білий сніп.
Вітер мІх дістав,
ВидувАти став,
Порозвішував на сосні.
І туди дмухнув,
ЗахитАв сосну -
Розв'язалися геть снопи!
Зірку взЯв ясну,
У копУ запхнув.
Женче-місяце, ой не спи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
"Убіть народ, страну єво - стєрєть!
Как он посмєл москвє нє покоріца?" -
Ось так сьогодні розмовляє смерть,
Язик вєлікій - то язик убійци.
Його команда для зеніток "плі!" -
І Сумщина здригнулась від снарядів,
Вєлікій зазвучав на кораблі,
Й калібри по Одесі знову гатять.
А ти б у полонених запитав:
Який звучав, коли їх катували?
Щоб він вєлікім бути перестав
Цього для тебе і сьогодні мало?
Десятий рік дими війни стоять.
Вєлікім плани, як нас повбивати.
Командують вєлікім у боях
"За матушку расею!" Де ж та мати?
Бо наша мати молиться за те,
Щоб рускій не прострелив сину груди.
Вєлікій рускій - що дістав, те стер.
Що не дістав, собою запаскудив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
https://youtube.com/watch?v=x3Hh36nFoCM&si=h38GqeQ4QDLwiYiM
У долоні
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
ID: 982804
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Немічні промені сонця, що сонне ще,
Ріжуть туману навішену шаль.
Та не під силу дебеле полотнище
Ніччю затупленим їхнім ножам.
Човгають вперто, дірявлять настирливо,
Вже не такі-то й безсилі на взір,
Бо заблищала роса намистинами
В космах ніким не обірваних зіль.
В небі не видно негоди вчорашньої -
Хлющі, що змила серпневі пили.
Балка свіжіє зеленою чашею -
Трави доволі дощу напились.
А за хвилину - ні сліду туманного,
В обширі синьому променів шал.
І підіймається в небо Осанною
В сповіді та сподіванні душа.
В осені юній, у тиші блаватовій
Стверджує сонце своє торжество.
Боже, всього дарував так багато нам,
Й вибір - як вирок:
Чи тьма,
чи єство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Вечір тіняву тче ажурну,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.
Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
Щедро видала неминучість.
І росте вона в синіх тінях,
Вболіває у давніх саднах,
В ній думок моїх шепотіння,
Про забуті за дня досади.
Чи забуті, а чи припнуті,
Чи стриножені скрутом дужо,
Спаленілі чуття- салюти
Блиском зоряним по калюжах,
Де так рівно дорога мокра
Мірить вибої глибиною.
Цідить вечір думки і кроки,
Тишу гонить услід за мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
https://youtube.com/watch?v=6Sy3AEYR54g&si=hqXvW-ylg34Llotd
Місяць уповні
Яблуко зріле із жовтого місяця
В соснах стемнілих, у лапах гілок
Так втаємничено соками світиться
ПлОдом небаченим серед голок.
Тихо гойдається подихом вітряним
Ніби в колисці висить на сучку,
Сосни хвилюються - як його витримать,
І підставляють берізку гнучку.
Тільки - о диво! - важкезне те яблуко
Перетворилось на жовтий ліхтар
І у дупло посвітивши до ятлика,
Ген відірвалось, злетіло до хмар .
ID: 950488
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Так хотіла підгледіти: хто ж літній день торочить?
Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
Добавляє помалу та впевнено їх до ночі.
І радіють об тім сумота, пустота й німота.
Хто ж то? Може, той ворон, що каркає надто бридко?
Підлетів над сухою вербою поволі, бо
Потягнулась за дзьобом проміння червона нитка,
За яку йому ніч обіцяла платню, либонь.
І даремно заграва ховає поділ за крони.
Хиже око вдивляється в обрій, пантрує, щоб
Не уґавити, як заблищить неслухняний промінь,
І торочок яскравих напхати у чорний дзьоб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає?
Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
Заглушений громами, лийся горном.
Жени від себе тишу ілюзорну,
Щоб звичним животтям покір не став.
Зніміти не посмій, бо кожен звук,
Запертий у тобі, не дасть дихнути.
Мелодія притишиться забута.
Струна порветься, і накине путо
На крила мрій і на спроможність рук.
Якщо й чорнила змиються в хлющах,
Не витримає лист негод осінніх,
Слова ж твої залишаться насінням.
А жати будеш те, що сам посіяв.
А сіяв ти тоді, коли звучав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
До рук твоїх тулюся шкарубких.
Вони мені тепліші за осоння.
Ніжніші за усі м'які шовки -
Натруджені і затишні долоні.
Закрий мене плечима від жури.
Сховай мене в обіймах від тривоги.
Твій погляд так надією горить,
Що й у мені палає віри вогник.
Зігрілась ним, і дух не зледенів.
Зміцніла ним, і не знесла негода.
І злудою мутних напівтонів
Не вкралась у взаємність прохолода.
В тобі биттям сердечним зазвучу -
Притисни міцно-міцно! Я не проти.
Послухай - вітер біля нас ущух.
А як грозився бурею збороти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Знову осінь із сумом вінчана.
Їй туманами - білий вельон.
Засипаєш журбу із відчаєм
Ти собою, о, земле-нене!
І від того, що сиро кутаєш,
Заливаєш себе печаллю.
Паперовими квітнуть рутами
Рівно виставлені причали.
На Купала дівчатами плетені,
Допливають вінки у вічне
Не по синім Дністрі, а Летою.
Нене, плач, заспокоїть нічим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
У проміння простягую руку - проблискує повз
Шовку райдужна нитка в обіднім теплі, де так шелесно
Листя криє порепані груші, зацукрені вереснем,
На останнім бенкеті запрошених осінню ос.
Я так хочу спіймати від літа залишений приз:
То не просто тонка павутина, обгорнута променем,
То з весни долетіли до мене тривогами стомлені
Ще яскраві відбитки моїх емоційних реприз.
Тліном груші і листя. Цикорію ж очі ясні
Споглядають блакитно з пастелі, умить поруділої.
Не покинуті чаяння, що надихають надією
На відродження цвіту нового в майбутній весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Чи не багато осені мені?
У небі осінь, в погляді і в серці,
В неспиннім леті все коротших днів,
У недосяжності примарних сенсів.
У шурхоті листків, ніби листів,
Згасанні їх крихкої позолоти:
Учора ніби перший пролетів,
А завтра всі під ноги вітер скотить.
А ніч, як повінь - розливає тінь,
Що гусне, поки чорною не стане.
Я знаю, любий, як би ти хотів
Моєю усмішкою красити світання,
І захватом моїм від хризантем
Та дзвону горобиної бравади.
Таке бажання тепле і просте.
Чому ж мені так осені багато?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Поміж чварами -
Ранок чарами.
І росою стікає біль.
Пробачаю я
Зайві чаяння
Не лише тобі, а й собі.
Поміж смутами -
Тінь незбутого.
Хоч і холодно, а пече.
У забутого
Смак - отрутою,
Де омана - твоє плече.
Непідвладною
Страху правдою
Загартовую відчуття.
Ява знадою
Сон нагадує.
Те попробуй но, зразу втям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Ой, соколику, що ж там сталося?
Не розправив чому ти крил?
Чи не встиг в молодій зухвалості,
Чи біль очі тобі закрив?
В полі спалене лиш перо твоє.
Що ж там сталось в останню мить?
Місяць знає, про що німотствує.
Вітер знає, про що шумить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Вітрилась музика. То бринькав дощ її.
Гніздо розмірено хитала вишні гілка,
Розмита через мокрі лінзи вікон.
У звуків рівномірній течії
Солоне "соль" цимбалило без ліку.
Повторювала солоно луна
Ту ноту в краплях, цівках, і у писку
Пташини мокрої, завмерлої у бризках,
Бо кладка оживала, й не зігнать
Синичку в затишок сухий, що зовсім близько:
У кілька помахів пістрявого крила.
Нехай гніздо сама колише вишня.
А там життя вилуплювалось спішно!
Йому б тепла з-під крилець назбирать,
Щоб знову у саду лунала пісня.
Я дощ благала, хай би він не був
Затято довгим, і скоріш пташина
Відчула радість сонячної днини,
Коли за вітром піде хмар табун,
І холод під крилом життя не спинить.
...
В передосінній лагідній порі
Згадався сум весняної негоди.
Роять сім'ї пташиної обльоти -
Підсилився крилом синичий рід,
й додати годівниці я не проти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Жаль, багато чого розумієш, лише
Зупинившись ногою над прірвою:
Що то зовсім не гасло, не просто кліше -
Бути з волею, мовою, вірою.
Як багато для того зчинилося бід,
Де надія сльозу не стамовує.
Наказати, збагнувши, самому собі -
Будь із вірою, волею, мовою!
Пропустити по нервах все горе, як струм.
Знати: втеча з руїн - не знеболює.
Оживити дідівську відозву стару -
Бути з вірою, мовою, волею!
ВІДОЗВА, и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Пісня згенерована на НМ Октава
https://youtube.com/watch?v=ILrCAkYDm5E&si=ydNMa7Xhb3vIJEiX
Полетіти птахом хочу
В синю вись,
Підніми до неба очі
Подивись-
Два крила там в піднебессі
Мерехтять,
Я на них свої принЕсла
Почуття.
Ти настав свою долоню
І візьми
Ту пір'їнку, що я зрОню
За крильми ,
Оберегом бути хочу
Я тобі
Підніми до неба очі
Голубі .
ID: 950442
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Пісня згенерована на НМ Октава
https://youtube.com/watch?v=a-MQsSh_2po&si=jcMlxN7Z6tyr90ZB
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
В ній за щастя твоє "алло ".
Вітер кидає краплі косо,
Пам'ять лине в дні без тривог.
І вертає в холодну осінь
Де нам тепло було удвох.
ID: 950144
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Тим ранком, що туманно огортав
Пухким, левадно пряним покривалом,
В зозулі запитала про літа.
Вона задумалась, а потім закувала.
Кувала довго. Вибилась із сил.
Дісталось не мені одній, напевно.
То хтось кувати там її просив,
Де сіялися мрій завітних зерна.
Для нього у бутонах пелюстки,
І зваби літа бовваніють тільки.
Зозуля обіцяла нам роки,
На двох багато, сипала без ліку.
Одного не сказала - що кому.
Пташино, сип! Мій спів - тобі навзаєм!
Я зайвого, й попросиш, не візьму.
А юність нескінченності бажає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
https://youtube.com/watch?v=VuRzObT0ii8&si=XbyW64wcUomSdCx-
Пісня згенерована на НМ Октава
Як тільки місяць зітреться до дужки,
Торкнутись хочу до вузького світла,
І дивною пробуджуючись хіттю,
Вдивляюсь у своє вікно, забувши,
Що скло його, холодне й непомітне
Ніколи не дозволить полетіти.
Молодиком чарує завіконня,
Де він серпом порослі хмари косить,
Й до себе кличе тонко , стоголосо.
Та скло лише остуджує долоні.
Хотілося б до ранку їздить возом
По викошеній місяцем дорозі.
ID: 976104
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
https://youtube.com/watch?v=wuSPTbvIr5E&si=xC0lm3Nhw8rY_AYi
Пісня згенерована на НМ Октава.
Поклич мене. Можливо, що не завтра,
А може і не скоро, а колись.
Бо я себе з тобою тільки варта
Бо ти в мені назавжди розчинивсь.
Бо тільки за порогом, в день осінній
Зв'язавши вперто всі кінці вузлом
Відчула, що залишилось коріння
На тому ж місці, де твоє росло.
Бо я своє залишила дихання
За тим вікном, в яке дивився ти
Мені услід, де за туманом раннім
Лишалися неспалені мости
Поклич мене. Залишила тоді я
Спокійні сни у тебе на плечі.
І ключ в долонях, теплий, як надію.
Ти просто подзвонивши , промовчи .
Почую все. Бо нашого безсоння
Дві тіні ще зливаються в одну.
Верни мене, і я у завіконні
Метеликом зимовим промайну.
ID: 966020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
https://youtube.com/watch?v=zW8hOvv8ZMQ&si=HIbUASbmi1selG9w
Пісня згенерована на НМ Октава
Ключ останній лелечий відлинув,
Зарікався вернути назад.
Та зігнуло стару тополину
Мабуть, в сотий її листопад.
Буревій розігнався із поля,
Закуйовдив сухі бур'яни,
Листя те, що зронила тополя
Згріб, і вихор із нього вчинив.
Ще могутня, устояла б, звісно,
Та тримала гніздо з давнини,
Що все важчим ставало, і тріснув
Розгалужений стовбур під ним .
Розметало уламки без жалю,
Розлетілась оселя в друзки.
Зламом свіжим у білім оскалі
Дячить стовбуру гніт заважкий.
І схилилося зламане віття,
Ніби руки над лишком гнізда
Простягаючи в сторону, звідки
Ключ весною назад повертав.
ID: 999135
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
В моїй правиці - відголоски болю.
Стискаю руку, і тримаю рв'яно.
Тримаю міцно, щоб згоріле поле
Не сіяти на весну кураями.
Вміщаю в п'ясток окрики тривоги.
Стискаю так, що побіліли пальці.
Коли сушу від сліз, то ненадовго
Розтягую на слово, як на п'яльця.
Гаряче слово важкість непосильну
Обвітрює пекучими рядками.
І сталка у каштані дивно сива
Мені щоденним сумом дорікає.
А сум важкий. В долоні загрубілій
Пульсує серцем, ранить більше, більше.
Від того я , здається, заніміла.
Аж ні. Червоним скрапую на вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
О, скільки раз я тамувала подих!
Сама безкрила, та мені болять
Всі помахи пташиного польоту,
В стараннях молодих ластовенят.
Лишають після себе тиші зліпки,
Які спадають, сіючи журу,
І чергова з очей зникає дрібка,
Як хто насіння соняха жбурнув,
Щоб вітром підхватило ті зернята.
Де їм, дрібним, чужину пролітать?
Безжальну зиму де перечекати,
Вгамовуючи потяг до гнізда?
І дочекатись миті, що покличе
Назад у небо, у дощі й вітри,
У шлях додому, хоч важкий, та швидший -
Вертатися весняної пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
https://youtube.com/watch?v=vhQe4qQ3Szc&si=WM0irEK2fL-U8O5D
Пісня згенерована на НМ Октава
В тому, що ти не забутий і досі потрібний,
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
Слід від образи упав, й павутиною сріблить
Клумби рожевої айстри, що вторять весні.
Одна за одною зграї відносить на південь,
В стишених ранках самотніх - бузковий туман.
Та не почути тобі, що ти досі потрібний
У легковажних словах, що зроню жартома.
Вкотре відчую - напружено дивишся в слід мій .
Не обертаюся, спішно зайшовши за ріг.
Щоб і здогадки не мав, як ти досі потрібний,
Муку вагання у кроках зловити не міг.
Бабине літо ласкаве, хода моя кріпне.
Зрадити осінь хіба що захоче з дощем,
В ньому помалу розмиється слово " потрібний",
З айстри пожухлої краплею суму стече.
ID: 992776
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Співатиму я ще тобі, зажди,
Коли розбавить сльози струмінь прісний,
Душа моя огорнеться у пісню
Джерельної холодної води.
Пробач, коли від того защемить.
Співатиму я, мабуть, дуже тужно,
Як скине пелюстки спізніла ружа
В німі сніги прийдешньої зими.
Коли із саду відлетять птахи,
Осяде дощ на шибці, як намисто,
Мелодія проллється дивно чиста -
Моє бажання здійсниться таки!
Постеляться яскраві килими
Тобі під ноги, щоб в зачаруванні
Не думалось, що то листки останні.
Пробач, коли від того защемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
У долоні твої пов'їдалося збройне мастило.
І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
Чим зараджу сьогодні тобі, мій солдатику милий?
Любий хлопчику мій, що недавно спішив у дорослість.
Загрубіло лице у обрамці щетини м'якої.
А засмага, як тільки но з літа, хоч пізня вже осінь.
І від опіку слід. Чим сьогодні тебе заспокою?
Ніжний хлопчику мій, що так сильно спішив у дорослість.
Тільки очі такі ж. Бо ховаєш нове щось на денці
Показати боїшся, чого ще не бачила досі.
Який болісний слід залишає тривога у серці.
Рідний хлопчику мій, що нестримно спішив у дорослість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
https://youtube.com/watch?v=b-HDxVHWNxU&si=ypjBPRQh84cnyAgy
Пісня згенерована на НМ Октава
Пролився знову у кімнату захід ,
А з ним тривога болісно- гірка,
Малює променем останнім сонце знаки
На стінах , відбиває від зеркал.
Розсипались по стелі самоцвіти-
Як бризки від шматочків кришталю.
Так хочеться сміятись і радіти
І говорити, що тебе люблю.
Здається, промайне знайома постать
Ген за вікном. Ключі дзвенять в замку...
А захід свій багрянець ллє на пОстіль,
Самотність добавляючи щемку.
Палає спека обрієм кривавим .
Горить на сході дикий смерч війни.
У надвечір'ї я у двох загравах.
...І ти мені за день не подзвонив.
ID: 950360
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
https://youtube.com/watch?v=tEH_LdWjdVI&si=X6_zwvMz1C1Kr1Gv
Пісня згенерована на НМ Октава
У синій далині стукоче потяг,
Невтомно відбиває серцю такт.
Когось везе. А чи поверне потім?
Бринить питання в зімкнених устах.
Розверзлось пекло . Плюнуло неждано
Вогнем із рідних і затИшних стін,
Закутавшись ядучими димАми,
Застигло злом у дворищі пустім.
Земля, куди надія зЕрном впала,
Де гріли ще прадІдові сліди,
Залишилась позаду . Плечі- шпали
Тримає на собі баласт рудий,
І потяг мчить у ранній вечір гулко.
Коли й кого поверне він назад?
З долоні столика в дитячому малюнку
ШибкАми синіми підморгує фасад.
ID: 973131
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
https://youtube.com/watch?v=xXylmxcJYvk&si=cpCjQQPTo5nOI8fI
Тебе я видивляюся в юрбі
І вже не можу відвести очей.
Дві зірки,що зірвалися з орбіт.
Палаю я. І ти мені печеш.
А натовпом заводнений перон
Хвилюється від лязкоту коліс.
Висить в тумані ліхтарів гало
Гірляндою обабіч колії.
Стихає гуркіт потягу, й за мить
Лише удвох, і подив у очах.
Переїздом закритим даль дзвенить.
І стулені уста твої мовчать.
Та площу перетнувши, ніби вбрід,
Підходиш упритул. То дзвін чи спів?
Незгаслих почуттів гарячий слід
Як іскра між натягнутих дротів.
Зніміла даль. За потягом у ніч
Луною віднесло останній звук.
Тобі тривожно, боляче мені
В короткім привокзальнім рандеву.
ID: 992285
Пісню згенеровано на НМ Октава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Холодом, чуєш, холодом
Зимний протяг.
Стукає серце молотом -
Серце проти.
Серцю веснянку мати б ще,
Серце юне.
В битих ілюзій звалищах
Змовклі струни.
Стомлені струни порвані
Ля-дієзом.
Ділимо решту порівну
Тиші лезом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Зігрій мене, осінній дню ласкавий.
Торкнися оксамитовим теплом .
Ми літо, що так швидко відбуло,
Посадимо качині на крило,
Коли востаннє здійметься над ставом,
В який із неба сині налило,
Де у рудім шелестнім очереті
Гніздо спустіле жменя із корча
Тримає міцно. Крякнуте "Прощай"
Відчує на обвітрених плечах
Старий місток, а у веселім злеті
Вгадається прихована печаль.
А ти мене, осінній дню ласкавий,
Поклич на берег, опустілий враз.
Там білий кінь, що кличуть його Спас,
Бо в яблуках жовтавих, не допас
Запізнім цвітом розпашілі трави,
Поміж яких ще серпень не угас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
https://youtube.com/watch?v=Om6nHbfAWwM&si=PqWRS08stsQW4p9O
Пісня згенерована на НМ Октава
Осінь смутку
Стелить осінь у дАлечі сИнями
Прохолодними.
Так хотілося знову просить мені
В неї подиву:
Де від кожного дня, що у зАході
Тоне барвами
Забивається серце у захваті
Небувалому.
Чи багато таких мені осеней
Подаровано?
Над цією ж тугою проносяться
Чорні ворони .
Над цією ж тривоги сиренами
Порозливані.
Тяжкі думи, у смуток спелЕнані
Поросли в мені.
ID: 960740
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
https://youtube.com/watch?v=IJkU4VSBvlM&si=znejoWPLID8-AB_G
Пісня згенерована на НМ Октава
Стань біля мене, стиш буденний біг,
І зійдемо зі стежки в степ вологий ,
Там небо впало в грИцевий батіг,
Притиснутий оманом до дороги .
Тебе я далі лугом поведу,
Де цвіт бузковий вторить живокостом,
А донник білий піниться в медУ,
І де спориш розкидався помостом.
Хтось ніби вишиванку розстелив-
То вихор пелюстковий так пронісся ,
Не чуть з дороги запаху смоли,
Сховались в далечінь примари міста.
Підходь до мене, ось моя рука,
Підем туди, де тінями прилісок,
В якому терен синій заблукав,
Бо між дубів йому задуже тісно.
Чом оглядаєшся розгублено? Бетон
Розпечений на сонці, серцю ближче?
Тоді вертай. Бо лине голос. То
Мене за лісом сині гори кличуть.
ID: 953999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Де соловей співав, та хутко змовк,
Де місяця відбиток бовваніє
Серед напівзаплющених зірОк,
У чагарях нічних моїх думок
Біла сова шукала для гніздів'я
Безпечне місце - висидіть надію.
Як біле розправлялося крило,
В совину мудрість, як у білі чари,
Повірила, й забула про печалі.
І голову до мене підняло
Пташа-надія. Радо зустрічає.
А я йому бажаю, щоб росло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
https://youtube.com/watch?v=SmoujQjmFiY&si=6dAfsLm8PyjNVXAG
Пісня згенерована на НМ Октава.
Непогашені вікна
Непогашені вікна у пелені пізньої ночі,
В чорних брилах будинків обабіч прямої дороги
Незнайомого міста, яке лиш проїхати хочу,
Сумно дивляться в душу зболілу очима тривоги.
Звідки те відчуття, що то я залишИла там світло?
У надії вернутись туди, що уже не вернути.
І усе, чим бездонна ця темрява світить- то звідти,
Із чужих непогашених вікон, в минуле закутих.
ID: 975347
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
https://youtube.com/watch?v=aURLk-E-q-w&si=QWBPbnIna0Js2OYO
Пісня згенерована на НМ Октава
Місячний дощ
Знову дощ. Та клаптик неба чистий,
І у нього виглядає місяць.
Срібне попідсвічував намисто,
Що мені біля вікна розвісив.
Товстощокий, він розбуцав хмари,
І пере в дощі своє проміння.
Може, зілля із краплинок варить-
Пара піднялась туманом синім.
Я тамую подих з того дива
Місячних краплин у завіконні,
Що на шибці блискають тремтливо.
Хоч виходь, і підставляй долоні!
І лови, як мрію, що злетіла
Місячним дощем в обійми ночі
Мимо хмар з небесного світила,
Й музикою ніжною хлюпоче.
ID: 969447
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Нагрітий день на тихому осонні
Клубком звернувся, тулиться до ніг.
А неба синь, безкрая і бездонна
Із білохмарних плескає жбанів.
Доціджується з денця тепле літо,
Густе й міцне, як кавовий ковток.
І перший лист зривається кульбітом
З нотатками цвірінчастих пліток:
Про те, кого ганяла хижа киця,
Про зваби із навколишніх осель,
Про інші особисті таємниці,
Які по світу осінь рознесе,
Щоб потім дощ до сірої основи
Назавжди змив есе зі сторінок.
А прийде день, який своє, зимове,
Постелить під горОб'ячий танок.
Сьогодні ж він ще муркає, нагрітий,
Звучить привітним розмаїттям нот,
Із неба ніжно плескається літо,
Дочитує потріпаний блокнот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Ти почекай, мені переболить.
Поранилась, коли збирала ружі,
Що сипалися, рясно з-під овацій.
Хватала спрагло, й поколола пальці.
Хотілося відчути дивну мить
Під місяцем народженого танцю...
І ось мотати променями мушу,
Немов бинтами, руки, а чи душу.
Чекай.
Мовчу.
Бо ще кровить.
Кровить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Ти чуєш, як змінився вітру шепіт?
Ти чуєш, десь у дзвони осінь б'є? -
Питаю знову тихо я у тебе.
А ти мовчиш. Ти думаєш своє.
Тобі здається, не про тебе осінь,
І не тобі студеною роса
Спаде у тепле почуття відносин.
Як сповідь в опівнічних голосах
Не яви і не снива. Зрозуміти
Не хочеться, звідкіль вона звучить?
Мою, притихлим шепотом сповиту,
Осінню душу розгадаєш чи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Тобі сьогодні канонади - джазом!
Тобі сьогодні - зАспівом сирени!
Та я не впав, не втік - з тобою разом
Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!
Тобі сьогодні зАспівом сирени
Над містом, де дитя моє заснуло,
Дружина жде, і звІдкіль мати кревно
Молитвами летить над бою гулом.
Та я не впав, не втік - з тобою разом
Засліном стати хочу всьому світу,
Майбутнє зберігаючи від сказу,
Тарасовим натхненний Заповітом!
Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!
Піднімемо до бою світ наївний!
Нам Бог послав прожити час буремний
З тобою, Незалежна Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Пісню згенеровано на НМ Октава
https://youtube.com/watch?v=sJMeHDlipxI&si=3b2czLIek2Vdunfj
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.
Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,
Роззявив пащу й зорі з неба вкрав.
Що - лють? І як не перейти межу?
Аж цвіркуни принишкли. Темінь, темінь...
Ти ж, воїне, стоїш над злом недремно,
Там, де і місяць знічено пожух.
І я молюся. Ця межа - із чим?
За нею зло, воно повинно щезнуть .
Бо граючись, підходить світ до бездни,
Де вовкулака дні нам полічив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
https://youtube.com/watch?v=U1EFvA9rvek&si=O25TNnJKGvmM1ecz
Пісня згенерована на НМ Октава
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
В ній за щастя твоє "алло ".
Вітер кидає краплі косо,
Пам'ять лине в дні без тривог.
І вертає в холодну осінь
Де нам тепло було удвох.
ID: 950144
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
https://youtube.com/watch?v=mfmpDzhSO-Q&si=rAKjV3zusWnelvKm
Співали колискову цвіркуни.
Дзвеніло в травах їхнє стоголосся.
Й допоки не змочили струн у росах,
Їх галасу ніхто не зупинив .
Цвірчали так, що хвилю голосну
Заплескувало у вікно відкрите,
Бо дружнім хором проводжали літо,
В якому вчора серпень промайнув.
Підсушені на сонечку смички
Боки завзято терли їхні струнні .
І слухали закохані красуні
Партнерів музикально - беручких.
Так до світання і сюрчала ніч,
Занадто голосною колискова
Була сьогодні, лиш роса ранкова
Скінчила співи цвіркунячих стріч,
Де в ніжності шовкового тепла,
У шелесті осінніх трав духмяних,
Остання мить побачення настане
Й кохання скрипаля згорить дотла .
ID: 992639
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
https://youtube.com/watch?v=GxlcNUkjLKY&si=WjA8MpLgsrULrbx-
Пісня згенерована на НМ Октава.
вперед
в запеклий бій
то ми
а з нами
непоборні душі
у серці
гнів
і біль
що крицю
і цю кривду
перетрушать
/Юрій Лазірко/
болить
та так
що забиває дух
за всіх
немає там чужих
і жодного
для кого не знайду
в молитві місця
суд верши
здійнявся меч
нехай
то буде дрон
помстись
за того
хто не встиг
карай
затягнуте
вселенське зло
в людську
подобу тих
хто сам себе
відніс
до сатани
рубай січи
рукою зеерка
усім
що світ дає
пали
жени
проклятий сморід
руського совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Я сьогодні зловила твій подих, прийдешня осене.
У ранковому протязі, у малахітових вітах,
Де ліниво свою безтурботність заплутало літо,
Притомившись із вітром в перині листків незношених.
В перестиглих плодах, захмеліле від соку винного,
Літо знати не хоче, що то не його турбота -
Позбивати з тернІв непривабливо кислу цноту,
І горіхи із туго зашитої одіжі вивільнить.
Прохолода торкнула плеча і ковзнула по вилицях.
Як незвідане щось до сих пір у мені відкрила.
Зачекай, золота! Ще не стало пташа на крила,
Те, що вдруге за літо у ластівок народилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
https://youtube.com/watch?v=Kkqj34cSOMY&si=NlLjL9VEMAwLf3EE
Пісню згенеровано на НМ Октава.
Прошуміли сірі крила
Знявши бризки.
Сірі гуси пролетіли
Низько- низько
Махом дужим зачіпали
Тихе плесо
Й розчинялися печаллю
В піднебессі.
Сірі гуси, сірі думи,
Їм на південь
Понад морем, понад сумом-
Не обійдеш.
Тільки б вище ви летіли!
Досі вперто
Шкірить берег обгорілий
В небо смертю.
ID: 960207
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
https://youtube.com/watch?v=cNA_Iy1rsV4&si=K4kLwSYVFdnWijWV
Пісня згенерована на НМ Октава.
Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
Я ревную його
як раніше, хоч це і смішно.
Згірклі бажання як тінь,
і такі пусті.
Вирву зІм'ятий лист
щоб спалити, й побачу пісню.
Не заспівати її,
бо зламався гриф,
І обірваних струн,
як бувало, не натягнути .
Я пам'ятаю про те,
хто її створив,
Кинув мовчки до ніг,
і залишив, ще непочуту.
В нотному стані ключі
загубили ряд.
Жменя струшених нот
розгубила своє звучання.
Полум'я перебере
звуки пісняра.
Сміхом скерцо його
запалає в мені востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
Пісня згенерована на НМ Октава.
https://youtube.com/watch?v=3hlSzb2zXXw&si=agrysPJ2mCsorBMl
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
А я все ще не вірю у те, що розлука- то правда.
Та ніяк не насмілюся серцю сказать- відболи .
Ця коротка рулада із болю- забутий мотив.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Ніби кров із лиця, на якому намарно знайти
І краплину того, в чому бачили запал і знаду.
Та допоки болить, довгий вечір не зможе приспати
Ослабіле бажання злітати у вись до зірок.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Між ріллею і небом застигло зніміле зеро.
І ні сліду рум'янцю- холодне безлисте гіллЯ
На заграві викреслює руни, надії заради
Обіч сірого лугу, що нам гобелен вистеляв.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
ID: 999452
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
https://youtube.com/watch?v=EUxASkaV24o&si=3dyOmZSyn4es4MnL
Пісню згенеровано на НМ Октава.
Проросло безсоння із зерна розлуки
І літа по ньому сірий пух будяччя,
В колючках акацій тягне з ночі руки,
Та буяє радо, тільки - но заплачу.
У мого безсоння жовто- чорні очі
Розчерком зіниці розкололись хижо.
Що воно там шепче, знати я не хочу,
Але, щоб почути, мабуть, подих стишу,
І згорнуся втроє, до колін притиснусь.
То все лиш здалося - птах агукнув хрипло.
А у шибці темній білий місяць висне,
На подушку мокру сивий промінь сипле.
ID: 949094
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
https://youtube.com/watch?v=YcOFLp3A3Nc&si=6KCv7iEJac2LS-QN
Пісня згенерована на НМ Октава.
Світлішими здаються вечори… ( квартон)
Світлішими здаються вечори
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Гарячі розливає кольори
Холодне сонце у смерканні раннім.
А в білій далині- відрадно й чисто,
Світлішими здаються вечори,
Незайманим покровом обрій вислав,
Як ніби сопух чорний докорив.
Чудесний світ, Ти, Боже, сотворив!
Різдвяний переддень- вже сіно в яслах.
Світлішими здаються вечори,
Бо зірка десь запалюється ясна!
Молитвам щирим явиться підмога-
Колядками різдвяної пори.
З благаннями у Тебе Перемоги
Світлішими здаються вечори.
Сòпух- сморід, кіптява.
ID: 1000652
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Пісню згенеровано на НМ Октава.
https://youtube.com/watch?v=paluJ3CjBjg&si=A85rd-WpO5_EgZYJ
Від морозу в бушлаті закутані гріються квіти.
Не на свято, а тільки тому, що у них є цей день,
Може, завтра війна буде в кожному слові боліти,
І назавтра лише розуміння розлуки прийде.
Відбиваються кроки, як древній годинник в кімнаті,
Що знімає хвилин парафінову стружку з доби.
Просто іноді часу немає на місці стояти,
Станеш, зразу відчуєш напругу- то сполох пробив .
Так сплітається тепла надія і залишок панік-
Як його не відсіюй від снів, а натужно гуде.
Та у пащі війни пелюстками таїться кохання-
У бушлаті стебло притулилось до теплих грудей.
ID: 973631
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Пісню згенеровано на НМ Октава.
https://youtube.com/watch?v=UiNt72hn_us&si=LYWdSsUgf9lE1mVB
Як хочеться дощу, що пахне проліском,
І вітру, що торкається метеликом,
І ранку Перемоги з ясним проблиском
По змученій землі, травою встеленій.
Я б сиву старість, що в печалі зігнута,
В чоло поцілувала й заспокоїла:
- Онуки повернулись, будуть квітнути,
Й за все заплатить ворог, що накоїв нам .
Вдихнути повні груди- як же хочеться!
Щоб ця тривога більше не сиренила.
Живих зустріти всіх, віддати почесті
Героям , що себе вже не повернуть нам .
Як хочеться, щоб лік утрат закінчився,
Щоб на колінах- лиш живим із дякою.
Як хочеться дощу, що пахне ніжністю.
Як хочеться!
Та небо сльози змахує.
ID: 976915
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Ти, мабуть, була таки воїном...
Тому від кулі померла.
Не скорено і не стомлено
Вражала їх словом-нервом.
Давила їх словом -зашморгом.
Тавром обертала слово.
Топила, ховала заживо
Іуд, що ганьбили мову.
Та мову одну лиш? Корені
Їм тиснули українські.
І серце твоє оголене
Для них було цілим військом!
Від слова пекучо-гострого
Померши, а чи звільнила?
Замовкла лиш перед Господом.
Залишила слово-вила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
https://youtube.com/watch?v=QH_nqs31wPY&si=08vToj8_GR9dHASI
Пісню згенеровано на НМ Октава.
Відчуття
Де вітер гойдає тишу
Наболену і старечу,
Безлистим гіллям колише,
У плесі, що стало глибшим,
Виловлює смуток вечір.
А вітер тишу гойдає.
На лапи кидає соснам,
Щоб впала з очей подалі,
А тиша до рук спадає,
Безсила і безголоса.
І стомлений нею вітер,
У п'ястку себе вмістивши,
У жмені моїй зігрітий,
Хотів би вже й заніміти,
А треба гойдати тишу.
Я струшую їх з долоні -
І вітер, і тишу, й смуток.
Вони опадають, сонні.
А небо колише повню,
І мрії мої забуті.
ID: 1005872
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
https://youtube.com/watch?v=ylhPZ9KTr1c&si=6jNE1Uc3TJCiGq9o
Пісню згенеровано НМ Октава
Давай розфарбуємо день за вікном,
За тріснутим склом, поміж смужками- скотчами
Змалюємо те, що так бачити хочемо,
З уривків, дарованих ранішнім сном
СкладЕмо у пазли війною столочену
Не кинуту мрію. То ж фарби подай
І я розмалюю веселками згарища,
Штрихами зелено- блакитними - дАлечі,
Ти тільки уважно дивися в ту даль-
Там мрія. Жива. Усміхнися, побачивши.
ID: 952127
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Пісню згенеровано на НМ Октава
https://youtube.com/watch?v=SQ9rXpOu3u0&si=2FD8Fldoz4OGPoTK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
Пісню згегеровано на НМ Октава.
https://youtube.com/watch?v=3ua5u3fCbWg&si=aU7HbqwbIWmXj_17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
Пісню згенеровано на музичній платформі Октава
https://youtube.com/watch?v=XgAGYNj71hI&si=mkXOVbNv6hmqeR3p
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Ти пробач мені, Боже, з молитвою сплетене зло,
Що породжене злом , від якого сховатись несила!
З амазонкою зовсім не схожа- легка і м'яка ,
З мене сльози горохом, як тільки втрачаю надію .
Але навіть не знала, яка в мене сильна рука,
Донедавна я думала, лиш обіймати умію.
Та за муки безпомічних, за охололе маля,
За синів, хто в багнюці в окопах, в бою і в полоні,
Хто гарячою кров'ю оброшує рідні поля-
Хватить духу зімкнути на шиї сталеві долоні.
05.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Щось обіцяє, мабуть.
Посеред пелюсток
Тісно обняті тіні
Заколихались - то
ДИтятко на колінах.
Горнеться до грудей.
Разом з пальтом нагрітим
В ліжко його кладе.
І вимикає світло.
Стомлене від сирен,
В синіх обіймах тиші,
Місто таки засне,
Й мати дитя вколише.
ID: 1008590
Пісня створена за допомогою нейронної мережі Октава.
https://youtube.com/watch?v=TI8ecKfpeLQ&si=ykWV0wkEFTnd7hSD
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Хто ти, мій сон? Причаївся замріяно,
Синім пером заховався у тінь.
В ніч дощову схвилював, не зігрів мене.
Дрібно краплинами прошепотів.
Хто ти? - питаю в пробудженні млявому.
Мить у видінні чию прожила?
Сниво твердою розбилося явою,
Точно метелик оманою скла.
Пуху м'якіше мені тополиного
Дотику слід. На замерзле плече
Марення сяде, а ранок краплиною
Стукне у шибу, і синім стече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Моєму другові Олексію і його вірному Блеку.
Пісню створено за допомогою нейромережі Октава
https://youtube.com/watch?v=3k9FYUehqrQ&si=sfBX6JS_9n1uJUk9
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.
Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,
Роззявив пащу й зорі з неба вкрав.
Що - лють? І як не перейти межу?
Аж цвіркуни принишкли. Темінь, темінь...
Ти ж, воїне, стоїш над злом недремно,
Там, де і місяць знічено пожух.
І я молюся. Ця межа - із чим?
За нею зло, воно повинно щезнуть .
Бо граючись, підходить світ до бездни,
Де вовкулака дні нам полічив.
https://youtube.com/watch?v=iV7qTKXuPyw&si=_PUGypnxiLL997LB
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.
Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,
Як відірве вітер іскру від золи,
І підніме, невгасиму, до зірок,
Щоб комусь кохання знову розцвіло.
Коли ж сонце стане сниво проганять
То залишиться в долонях пташеня.
І примариться мені , що в ковилах,
Де грайливий вітер з полум'ям гуляв,
Там журавка не покинула гнізда,
Я ж пішов, її ні разу не згадав.
А сьогодні, як заплакав дощ за склом,
Ніжне сниво гірко серце обпекло,
І лягла дорога зоряна назад.
Та не здійме вітер іскру в небеса .
Сон розіб'ється об ранок на шматки,
Журавлем до сонця зніметься швидким.
Обіймала, шепотіла , як колись,
А на ранок попросила- відболи .
ID: 983600
https://youtube.com/watch?v=GAyYfGnyHr8&si=26SlRBNAB6uZdAju
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Ти про що, лелеко, стукотиш
Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.
Щедро обсипаєш зверху дім,
З давніх весен оберегом ставши.
У твоїй пташиній коляді
Чутно замовляння на удачу.
А крило розмашисто міцне
Понад садом- ніби милість Божа.
Хай гніздо розпука обмине,
Ти ж на ньому, знаю, на сторожі.
ID: 986297
https://youtube.com/watch?v=mzUwnhxiL1w&si=VZ-RB7k451dRIljG
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
https://youtube.com/watch?v=cN5zpE_v5Ik&si=Vm4ZKkTuRT-uZeH2
Сині води, темні води
Де ваш брід?
По якому спомин ходить
Стільки літ.
То сідає зовсім близько
В очерет
В руки місячного блиску
Набере ,
То майне під берегами
В листопад,
Все шукає там намарно
Шлях назад.
Виринає із безсоння,
Чи з води,
Хоч любові він і повен
Не завжди.
А як стане потороча
Та вогнем,
Небо зоряну сорочку
Одягне,
То почну шукати знову
Я той брід,
Де минулої любові
Канув слід.
Та до ранку в синіх водах
Зблідне все,
Мої спогади від броду
Віднесе.
І до повні заспокоїть,
Щоб відтіль
Над водою мерехкою
Пролетіть.
ID: 966582
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.
Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану
Ти кохав мене.
Мовлю травами, мовлю квітами,
Снами віщими.
Поки слухаєш, то хотітиму
Мовить віршами.
Мовлю небом у сяйві місячнім,
Ранку подихом,
Словом-миттю і словом-вічністю,
Словом-подивом.
Бо дивуєшся - як веселку я
Вимальовую?
А із неї на тебе плЕскаю
Словом-пломенем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Вітру весело летіти
Лугом заливним,
Де ромашок білі квіти
Ніби буруни.
Легко гладить, ніжно хилить
Злякані братки.
Він такий сьогодні милий,
Лоскітний такий.
То не він гонив учора
Тучі грозові -
Буря хижа, градом чорна
Била по траві.
Верби сіпала негода,
Плетене кубло
Закотилося у воду,
Як і не було.
А сьогодні чеше тихо
Градом битий луг,
У зелені коси диха,
Люляє бджолу.
Зламане цілує віття -
Жалісний дивак.
То учора інший вітер
Гнізда обривав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Вечірній дощ - вечірній гість.
Прийшов, то й ночуватиме.
Покоси вимокли наскрізь,
Парує з них духмяна млість -
Одного сміху вартими
Прогнозами-порадами.
І знову вила на плече,
Поменшає на талії.
Ще раз намочиться дощем,
Картоплі ватра напече -
Й таке, буває, схвалює
Небесна канцелярія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люляло спокій.
Ось так, легковажно зірвавшись, він буде літати,
Забуде про те, як лежав у лискучих долонях.
На те він і вітер - бездумний, міцний і крилатий!
Та зміниться настрій - поверне в гіллясті пенати,
Під небом безхмарним, в якому лиш слід купідона
Пір'їною білою, й листя ворушиться сонно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,
Напроти себе частокіл обдертий,
Де сутінь розтушовує жердини.
А він щодня туди приходить вперто,
Осінні вимальовує жоржини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.
І всотавши у себе пахтіння тягучо-медове,
Підхватився в бузки, відгорілі іще позавчора,
Та здивовано глянув на цвіту іржаві остови,
Фиркнув в них неохоче, пробіг в ковилі сивочолі,
Козирнути трофеєм - хвостом запашної обнови.
Вже давно він покинув медунку, забув про фіалку,
Присоромив магнолію, скромне гілля колихнувши.
О, а як маргариткову ніжність випещував змалку!
Як довірливій примулі сипав обіцянки в душу!
А сьогодні півонії ваби обсліджує палко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
https://youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
Акації грона. Так буклі перуки
Спадали на плечі манірно фальшиво
Красуні графині, затягнутій туго
В корсет найстрогіший. А від поцілунків
Пашіла у буклях захована шия.
Пахтіла алея, хиталися грона,
Зоря кумачева торкалась акацій,
Під гомін казкового баритону
В шовкових тасемках так звично проворно
Шукали й знаходили доторки пальці.
Медового цвіту висіло на гіллі!
Гарячі уста і солодкі бажання
На плечі лягали між кетяхи білі,
Де краплі нектарні росою осіли
В червоній зорі, що картала безжально.
Нарешті погасла. Стемнішало небо,
І хвиль білопінних розмірені рухи
Гойдали суцвіття. По шОвковім крепі
Текло карамельно-фальшиве " не треба".
І в ніч запліталися буклі перуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Жінка біля вікна .
Чаю холоне чашка
Жінка зітхає важко,
Задумами сумна.
Та зрозуміть хіба
Можна, а чи і треба,
Очі, синіші неба
Заволокла журба.
Тихий холодний сум
Ллється на підвіконня.
Падає на долоню
Крапля солоних дум.
Щось запекло в душі,
Що, і самій не знати,
Схлипує винувато,
Проситься: помовчім
Так і мовчать гуртом:
Чай, жінка й тиша пізня,
В сумці згубилась пісня:
Бажаний ще рингтон.
І не її вина-
Літо минає зовсім.
Рання застала осінь
Жінку біля вікна.
Вільний переклад тексту на українську мову.
Виконання пісні:
https://youtu.be/xF9YWKkCGEw?si=cnFTTfgocdEi2HFU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так забракло достотності слів, змалювати чуття.
Я миттєвостей втрачених перебиваюся безліччю.
А вони наді мною вітрами- роками летять.
Та чекаю укотре нової спромоги- можливості.
Вірю вперто що згодом, що завтра цю мить осягну.
Лише б лебеді, сад, почуття за словами лишилися,
Тішив промінь, сосняк, і бажання стрічати весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Гуляє вітер, сипле квіт під ноги.
Той осідає, білі мушлі ніби,
І вже не стежка то, а пляжу зліпок -
Роблю по узбережжю тихі кроки.
Зелені хвилі котяться обабіч.
Гуляє вітер, сипле квіт під ноги.
Я в шелесті його відчую спокій,
Вколихана вітрильником кульбаби.
Чи допливу до тебе, в тому сумнів.
Та спробую, легка і вільна поки.
Гуляє вітер, сипле квіт під ноги,
Промінням розчиняє тіні суму.
Хвилює стрічка берега морського.
Присохлі пелюстки - ну правда мушлі!
Та повертатися додому мушу.
Гуляє вітер, сипле квіт під ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
З мулької не піднятися безодні,
Й не розпустити пелюсток у ній.
Слова зі сторінОк змиває повінь.
Квітучі заливає береги.
Життя - у краплях, хлюща ж - навпаки,
Заб'є безжально, й чи підніме промінь
Забитий мулом паросток тонкий.
Все плекане і люблене розносить
Неждана течія, і не знайти
Того заслону, що беріг завжди.
Чи плач об тім, а чи далекі грози
Накоїли такої ось нужди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві уламки, давно вже ніким не зігріті,
Та боюся підняти, аби не поранить долоні,
Щоб як північ постукає, то не лишилося й сліду.
Срібний місяць гойдає мелодію. Як танцювали,
Все чекала тепла я від подиху й дотику. Тисли
Кришталем черевички, сміялися в спину дзеркала.
Пробиває дванадцять. Ні згадки, ні музики. Тихо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Весняний дух - чорнозему подяку
За те, що зораний, засіяний, за те
Що вирви не скалічили, як рани.
Гуляє мирно птах, ясніє день,
Зерно пускає паросток старанно.
А плата за оброблені поля
Жаска у непоправності до крику:
До Чопу рани Бахмуту болять,
Щоб ти стояв тут, і весною дихав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
https://youtube.com/watch?v=xJ8PEprtgHM&si=n1ndXeiTQaZtYDFy
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Яке ж то небо чисте після зливи!
Як випрасувана блакитна бязь.
Із нього небезпека - то жахлива
Чиясь помилка. Звідкіля взялась?
Накрий Своїм покровом, Діво люба,
Місця, де приземляються круки.
Несеться днем погожим чорна згуба
І догори наш погляд боязкий:
Куди сьогодні, враже темний, цілиш?
В чиє житло жахи твої летять?
Життя одне - для когось всесвіт цілий,
Де горнеться до матері дитя.
А враз любов згасає. Болю плачем
Те не заїсти - не запити. Чи збагнув
Далекий ситий світе, чи побачив,
Яку зробив помилку ти страшну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Ступаю м'яко, тихо, ніби кішка
Проснулася в мені на цю хвилину.
Сучки минаю, не іду, а плину:
Там, за кущами, майже що картинно
Фазан ховає випрану маніжку.
Який він гордий, а який...великий!
Здивована, не глянувши під ноги,
Ламаю все, що впало на дорогу,
І... О досада тріскоту гучного! -
Лякає красень неприємним криком.
То ж завмираю над корчем невдало.
Кошаче у мені зникає все, бо
Ми летимо - я в кущ, фазан у небо,
Торкаюсь лобом до зелених стебел,
І відчуваю, в кропиву упала.
Так гірко, що і птах мені не любий.
Пашить чоло, від кропиви гаряче.
Здається, мить одна, і я заплачу.
Поспішно піднімаюся, та бачу
Маніжку - ніби усміх білозубий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
А небо без зорі - таке бліде,
Й без осені не золотіє листя,
І без чекання завмирає день.
Залишишся? Візьму тебе у сни я,
Рука в руці, і разом у казки,
Де в жодній не існує дум жаских,
Де не лякає ява чорториєм,
Де віршами сплітаються рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
https://youtu.be/fVhSczvfJZ8?si=G4ogQcFbDwX8TILp[youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-під гніздів'я незвично каміння у пил розсипається.
Ти подай мені руки, натруджені й щемно мозолисті -
Я торкну їх устами досіль незнайомої страдниці.
Ми - два серця, два голоси, та з однією надією:
У чотири крила несемо її вперто над бурею.
Сном одним не спимо, і одною душею боліємо.
Ми з тобою дві мрії, розгублені й кимось обдурені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Блакитна й жовта шпильки на стіні.
Без рамки. Просто - календарний лист.
Із датою. Рахую - скільки днів
Під поглядом суворим уляглись?
Три тисячі шістсот. І шістдесят.
Відколи, як почав москаль війну.
Ти знав про все. Слова твої летять
Як птахи сизі. Ніби і зітхнув:
"Не вгледіли. Не встояли. Чому
Позарились на труєні меди?"
Ми газово-бензинову чуму
Впустили в дім, москаль сказав - плати!
Свобода, віра, мова - не малий
Йому дохід, а ні - у пил міста!
Злякалися, Тарасе, віддали
Донбас і Крим, Іуда південь здав...
Та будемо , Тарасе, визволять.
Наш дух козацький у серцях не згас.
О, як нам давні огріхи болять !
...
Насупив брови, слухає Тарас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Маріє, Пречиста, прости,
Почуй мене, грішну й стомлену.
За руку бери й веди
Між струменями води
І між язиками пломені.
Не дай мені вирви в путі -
зневіритися в початому,
Де грішні (такі прості!)
Не виснули б на хребті
Й не чули, як я кричатиму.
Засліплені очі відкрий.
Що знаджувало, те вийняте? -
Спокушували вітри,
Підносили догори,
Щоби у провалля кинути.
Мене ж не відштовхуй таку.
Почуй, як Твій Син заблудлого.
Чи з птахою у садку,
Чи віршами у рядку
До тебе взивати буду я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
У вірші давно не просилося слово,
Завмерло під гулом сирен знахабнілих,
Встромилося ціпко в колючку тернову.
Та гомін пташиний розплескався, й знову
Подумала - ось воно, слово казкове!
Аж ні. Заніміло.
Бо в ньому відчулися присмаки чаду,
Оселі згорілі, дороги без краю.
А чи повернулась там пташка до саду,
Де кицька забута гнізду буде рада,
Де будуть незірвані яблука падать?
То слово - "не знаю"
Самотньо зависло, зронило трикрапку.
Пташине ураз обірвало сюрчання
Хрипким звукорядом, що ворон накаркав,
Повідавши чуте від тітки-пліткарки
Про те, як колись тут недоля-митарка
Гуляла востаннє.
Та знову руїни за садом розквітлим,
Розорює гнізда покинута кішка,
І котяться, котяться долі по світу.
Спориш застелився на залишку сліду,
Й до хати без вікон заледве помітна
Плететься доріжка.
То промінь по ній пробіжиться, то повів,
То Мурка голодна, що пташку учула.
І згубиться сумом окутане слово
Про райдугу, квіти, про пломінь любові,
Про щастя і радість. Та я його знову
Шукаю в минулім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Скоріш весна б... А що бажати маю?
Усе такі ж, хіба що довші, дні.
Озноб мине. А морок - може й ні.
Іще одна весна. Чи суть у ній?
Чи у собі весни шукати марно?
Чекати ще недовго. Непомітно
Злітає долу календарний лист.
Та віриться, що був у тому смисл,
Чого бажалось гАряче колись.
А що весна - всього лиш двері в літо.
Чи правда те, що завтра, то вже скоро?
Чи скаже завтра хтось мені - щасти?
Чи сплине час рікою самоти
До ранку, до обіду, до шести,
Останню підмиваючи опору,
Що зводилася міцно і ретельно
З невимовлених слів і куцих фраз.
Вже ясно стало, що себе не спас.
Не втішить те, що, мов, не перший раз
Свідомість непроглядна глине темінь.
То що ж весна? По новій, тільки слово?
І вся надія лиш у нім однім?
Але ж повірить просто слову? Ні,
Тепло облудне і холодні дні.
Що, втім, не дивно і невипадково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих
У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану
Стирає брус. І серце біль пече.
Три дні підряд зливало сльози небо.
І ось пливеш над сотнями голів.
Палає сонце на останній требі,
Як ти для всіх в житті своїм горів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Кожен день, ніби рік. А згасає так швидко у заході.
Слід лишає війна, і пантрує, щоб не відболів.
Тільки птаха вернулась, співає у щирому захваті,
Бо вціліло гніздо в непомітнім вербовім дуплі.
Без верхівки верба. Із розчахнутим надвоє стовбуром.
Та на гіллі вцілілім сережки й листки молоді .
А у вирві вода розмиває коріння. І стомлено
Нахиляється стовбур, дупло.
Слід крила по воді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Полущилось небо хмарами,
І важко туман чадИть.
У передранкове марево
Розлився світанкок вмить.
Зірки, що недавно блимали,
Згубилися між лушпин.
Зарожевіло за спинами
Засмучених тополин.
Дорога до сходу котиться,
Не стихла за довгу ніч.
І променів перші дотики
Фарбують вершки обіч.
Як хвилями, поле скибами,
Малює розмітку тінь.
І котиться гравій з вибоїн
Облущеної путі.
В гіллЯ, як у коси чесані
Накинула чад журба.
І третьою сходить вЕсною
Червоного сонця жбан.
А пісня пташина гулові
Лиш чується, де-не-де,
Про те, як селом обвугленим
Із півдня весна іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024