| Сторінки (1/94): | « | 1 | » |
Образ і смутку повне джерело
Залило Рай, де мали ми з тобою
На долю розстеляти полотно
Не на гірку, а на щасливу долю.
Не на таку, як виплакала сліз,
А на таку, що заспіває вітер.
Тепер нема Раю, та бачу скрізь
Зів'ялі від печалі пишні квіти.
І квіти навіть плакали в ту мить,
Коли у Рай залилося те море,
Погас вогонь, та мав іще горіть
А замість нього лише водне поле.
Сховає ніч мій погляд серед зір,
Який на водній гладі спочиває,
До цього дня із давніх- давніх пір
Кохання в тому морі потопає....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Останнього зі ста
Пишу тобі листа,
Усе я опишу,
Що в голос не скажу.
Короткії слова,
Що в серці бережу
Листом я надіслав,
Бо в очі не скажу.
Не можу говорить,
Коли зі мною ти
Хоча би лиш на мить
Нікуди б не іти.
Вдихати аромат
Твоїх шовкових рук,
Ти - наче діамант,
А я лиш просто друг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Ти покажи мені любов,
Таку як є, без каяття,
Щоб серце билось знов і знов
У такт із твоїм все життя.
Ти покажи мені весь світ
В серпанку танучих розмов,
Де вишні ароматний цвіт
Нас зачарує знов і знов.
В полоні безкінечних снів
Твій образ бачу - то любов,
Хай скільки є кохання слів,
Кажу одне лиш знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Щораз згорати нанівець,
І сну не бачити до ранку.
Не по прямій, а навпростець
Іти до нашого світанку.
Чекати важче усього,
Не бачити, не чути зовсім,
Ніхто не знатиме цього,
Лише холодна м'ята постіль.
Сховати свої почуття,
Зануритись у свою тишу,
Колись це дійде до кінця,
Та я тебе вже не залишу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Облиті кров'ю береги
Дніпра, зануреного в горе,
Не знають тиші вороги
Ступаючи у наше море.
Переплелося все,на жаль,
Літа, що мали дарувати
Щасливу молодість, не жаль,
У порох змушені згорати.
І попри змучені серця,
І всі життя випробування,
Усе повернуть на місця,
Тоді закінчаться страждання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Така як є. Без маски і прикрас,
Із власними своїми почуттями,
Маленьке серце голе від образ,
Самотнє так, частіше вечорами.
Комусь- дарунок із самих небес,
Для когось - камінь, що ламає душу,
А може чудо із семи чудес,
Та я нікому і ніщо не мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
В твоїх руках війна тепер, на жаль,
В твоєму серці ллється кров козацька
Незламний дух і тіло, наче сталь
Розіб'є ворога на смерть зненацька.
Коли впаде останній їхній форт,
Коли наш прапор облетить кордони,
І вже, нарешті, стане вільним порт,
Тоді усі повернуться додому...
Усі солдати, що лягли в бою,
Окроплять кров'ю рідні чорноземи,
За свій народ, за матінку свою
Вони померли точно недаремно.
В твоїх руках війна тепер, на жаль,
Нас змусила навчитися страждати.
На цілий світ закинула вуаль,
Із чорних хусток, що одягне мати
За своїм сином, що лишився там
В степу із цвітом запашної вишні.
Живі ми зараз, дякуючи Вам,
Та вже не будем знову, як колишні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Вічне спасибі за все тобі, брате,
За те, що тримаєш руками свободу,
Не підпускаєш сюди злого ката,
За те, що ти син козацького роду.
За мужність твою і душевне тепло,
За вранішню каву і тепле вітання,
За те, що ти досі звершаєш добро
І так гарно вмієш дарити кохання.
Хай буде з тобою на твоїм шляху
Твоя неповторна кохана єдина,
В воєнну дорогу, страшну, нелегку
Візьми своє серце, бо ти є Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Я потону у погляді очей,
І поцілунком украду зітхання,
Таке воно - моє палке кохання
Крізь тисячі недоспаних ночей.
Та що ті ночі, як душа не спить,
Літає поміж зорями на небі,
І більшого тепер уже не треба,
Хоча б одну з тобою вічну мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
І попливуть у вічність кораблі
Із душ, що затонули в тихім морі,
Слова пророчі, навіть рокові -
Найлегше потонути в власній крові.
Через образи, що ростуть в душі,
І що собою оскверняють совість,
Через брехню, що у вуста чужі
Вливається у душу, наче повість.
Через усі сердечні почуття,
Що так і не були комусь дарунком,
Що каменем пішли у забуття,
Так і не ставши ніжним поцілунком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Ми тримаємо, брате, силу
У своїх гарячих долонях,
Бо чекають на нас із тилу
Матері в посивілих скронях.
Ми не можемо здатись, брате!
Бо ще повно в світі ворожих,
Хто іще на геройство здатен,
Як не ми із тобою кожен?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Ти поглядом сказав мені усе,
Душа навіки опустила крила,
Те, що відкрити мав понад усе,
Втекло у море на своїх вітрилах.
Лишились нерозкритими серця,
Навіки доля в них відкрила рани,
І обіцянок повні по вінця
Нездійснені з тобою вічні плани.
Багряне літо, вітряна зима
Так тихо пролітають місяцями,
Напевно, це минуло недарма,
Допоки не з'єдналися кільцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Нема на світі вже добра,
Нема ні світла, ні печалі,
Усе навколо - темна гра,
Усе бездушне, мов зі сталі.
Сховає сльози білий грим,
А щирий погляд- темна маска,
Та не зіпсує сірий дим,
Що гріє серце, наче казка.
Серед фальшивого єства,
Серед щоденного страждання
Є істина одна проста -
Не можна жити без кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Із рук твоїх візьму нектар,
Твій ніжний погляд на світанні
Зізнається в моїм коханні,
Що грію в серці, наче дар.
Я питиму п'янкий нектар,
Нехай все горе почекає!
І доки місяць ще сіяє,
Я не відмовлюся від чар!
А я вдивляюся і мрію,
Як в морі, тихо потопаю,
Я вже стою на стежці Раю,
Тримаю руку і не вірю.
Я з поцілунком пригорнусь,
Обіймами тебе зігрію,
І тьму навколо всю розвію,
Я обіцяю, я клянусь....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Я п'ю цей день до дна,
Та замість кави - море,
Ніяка глибина
Не втопить моє горе.
Бо слово честі дав
Служити моря царю,
Якби тоді я знав,
Того, що зараз знаю.
Що бачитиму світ,
Яким він був уперше!
Що майже десять літ
Я подорожей звершив.
Не знав, коли почав,
Служити царю моря,
Що я собі обрав
Найкрасивішу долю.
Таких красивих мук
Іще не знало серце,
То мого моря стук,
Який мені озветься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Солодке море, вільний океан,
І хвиль там переливи на світанку,
Морська безодня - то є мій дурман,
Про неї сон я бачив спозаранку.
І каву п'ю із запахом морським,
І їжі смак підсолений повітрям,
Я став далеким друзям всім земним,
Бо моє серце в морі разом з вітром!
Ні шторму не боюся, ані хвиль,
Що роздирають кораблі на клапті,
Мені лишилось кілька сотень миль
До мрії, але того вони варті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Не світ паде мені на очі,
А я паду на цілий світ.
І кроки роблячи пророчі,
Я вирушаю в свій політ.
Я ще і ще боротись буду
За кожний подих, кожен рух,
Пророцтва свого не забуду,
Бо це і є мій сильний дух.
Не стану в рабстві на коліна,
Лиш як дійду до вівтаря.
Така любов в житті єдина-
До Бога в серці кобзаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Я ще молодий,
Та просто сідий,
Скоріше роками дорослий.
Я ще не старий ,
І погляд ще мій
Таки по-орлиному гострий.
Я повний надій,
І неземних мрій,
Готовий збирати моменти,
Я ще молодий,
Мій ангел святий
Не дасть мені скорої смерті.
Складу у мішок
Свій досвід життя,
Ходитиму з ним я по світу,
Бо стільки думок,
Нема вороття,
Душею ми всі іще діти.
Я хочу жити,
Як був ще дитям-
Без всякої різної болі.
Буду творити
Красиве життя,
На зло цій безсовісній долі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Квітневий крадеться розмай,
Він тишком-нишком наступає
Через долини, через гай,
Та ще зима не підпускає
Весну до лісу, до ставка,
До ніжних білих первоцвітів,
І навіть вербонька струнка
Ще не розкрила свої віти.
Вночі ще вітер завива,
Зимовий, лютий і колючий,
Великі хвилі підійма,
І стогне океан ревучий.
Замерзлі хмари в небесах
Все вітер зимовий гойдає,
Вони на своїх парусах
Пливуть, бо сонце вже сіяє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
В полоні теплих компліментів,
В очей чарівних глибині,
У сотнях, тисячах моментів
Лиш ти і я, лиш ми одні.
Лиш твої зорі в небосхилі,
І ти одна із тих зірок,
Триматися уже не в силі,
Про тебе сповнений думок....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Свіча жевріє, догора
Не зупиняється згорати,
Вже наближається пора
Якої й може й не настати.
Не знати нам коли кінець,
І навіть як згорить багаття,
Ще можна бігти навпростець,
Бо миті щастя того варті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
І як мені тепер всміхатись
Крізь тисячі печальних мук?
Як далі жити, не здаватись,
Тримати в ритмі серця стук?
Такого смутку і печалі
Я ще ніколи не жила.
Отрути у твоїм мовчанні
Я ще такої не пила.
Такого крику у цій тиші
Ти ще мені не говорив,
Нехай закінчаться ці вірші,
Бо ти вже навіть не любив....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
За горизонтом та ж зима,
Вона ніяк не відпускає.
Морозні руки не дарма
Вона по світу простягає.
То все для того, аби світ
Навчився цінувати сонце,
Вдихати в груди вишні цвіт,
Який постукає в віконце.
Радіти сонячному дню,
Все більше дякувати Богу,
Бо все, що маю і люблю
Від нього падає під ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Трьохсотий! Забутий, покинутий світом...
Залишився сам серед сніжних пустель,
Краще б помер, щоб не бачили діти
Моїх покалічених горем очей.
Щораз обпікає дотик сніжинок
Заплющивши очі, втрачаю контроль,
І бачу сюжети сотні картинок,
Останній - я йду у воєнний конвой.
Не можна заснути, я не двохсотий,
Треба би втриматись, може й знайдуть!
На допомогу молю вже раз сотий,
Та хто мене може в пустелі почуть?!
Треба піднятись! Но ноги звестися!
Та як напруживши зламані руки,
Упав до землі...ти ба, подивися,
Не маю я ніг, закінчились муки..
Боже, за що я це мав пережити?
За те, що боровся за волю свою?
Краще вже було б мене погубити,
Ніж так зруйнувати цю долю мою!
Котилися сльози з очей на долоні,
Схилилась до долу його голова,
Легка рука доторкнулась до скроні,
Почув його Бог! Ходім, вже пора....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Через літа волошки сині
Мені співають тихо за вікном-
На моїй вільній Україні
Усе живе і процвіте добром!
І айстри голови схилили,
Засохла кров на їхніх пелюстках,
Вже скільки квіти пережили
У своїх молодих таких роках!
Усе живе залите кров'ю,
Зросили землю, наче то вода.
Та скільки б не дісталось болю,
Переживем, бо то все не біда!
Біда, як нізакого битись,
Коли усі покинули цей світ.
Та треба серцем помолитись,
Щоб зберегти оцей козацький рід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Прощаюся зі світом назавжди...
Літа мої вже доліта до краю,
Холодною омиюся печаллю,
Бо так не зміг себе у нім знайти ...
Востаннє я скажу: " Простіть мені!"
Востаннє поцілую свого сина!
І хай розкішна моя горобина
Цвістиме буйно поруч, навесні...
Нехай піду у Всесвіт недарма,
Хай засіяє наді мною сонце!
Хай світить в кожнеє віконце,
Де оповила крилами пітьма...
Я обіцяю, помолюся щиро
До свого Бога, ставши на коліна,
Щоб процвітала моя Україна!
Щоб налилася повна чаша миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Не злякати Україну
Тими кайданами,
Бо співають про Дівчину
Усіма світами.
Гей ви, рідні небосхили,
Не збирайте хмари!
Ще останнього не вбили!
Ще подіють чари!
Гей ви, сонця переливи
На рідній стежині!
Не втрачайте свої сили
На нашій Вкраїні!
Ясно світлом засіяйте,
Мого сонця руки!
Усіх орків осліпляйте,
Хай зазнають муки!
Хай побачать в Україні
Навіть сонце сильне!
Тут не так, як на чужині,
Тут усе - єдине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Ніч! Кохання переливами,
Будь в житті щасливими
Хочемо всі ми!
Ніч! Що місяця перлинами
Стелиться стежинами
Хочемо всі ми!
Ніч! Яка ти неозорая!
Хвилини світанковії
Відганяєш ти.
Ніч! Ти краплями прозорими,
Ти лісами й горами
Застела світи.
Ніч! Ти моя темна подруго!
Серце злого ворога
Від мого схова!
Ніч! Ти магією сповнена,
Зорями чарована!
Ти така одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Я не відступлю! Очі горять!
Бо це моя сила, цього не забрать!
Кожен мій подих, кожна сльоза
Торкнеться тебе, як травинки роса.
Міцно стою, тримаючи світ,
Бо це буде подвиг за тисячі літ!
Не віддаю свою землю орді!
Тебе не залишу одну в самоті!
Сонцем для тебе буду у снах,
Пахучою квіткою в твоїх садах,
Тільки дозволь ти перемогти,
До тебе дорогу вже зможу знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Болить душа, вогнем пала,
За свою Батьківщину!
Хто допоможе, хто спита
Ще молоду країну?
Куди її дорога йде?
Куди вестиме поле?
В дорозі кого віднайде?
Лиш перекоти-поле?
Краще б на її шляху
Стояли аполони!
Її тремтливу і легку
Не здали у полони.
Нехай уздовж усіх стежок
Країни молодої
Герої безлічі казок
Триматимуть долоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
....Він стояв під моїм будинком, спершись на своє авто, яке надзвичайно йому личило....кажуть, що авто описує характер власника. Хм...можливо, але в цьому випадку він пасував цій машині не менше, ніж вона йому. Схрестив руки на грудях і просто дивився...у моє вікно...
Телефон завібрував, але я вже знала, хто дзвонить...
- "Подивися в вікно, сонечко!"
Його голос викликав на тілі тисячі мурашок... це так неправильно! Ні, це просто катастрофа! Яке ще сонечко! Та він просто хам!
Але я винонала його прохання... тіло не слухалося розуму, коли відчувало на собі його погляд.. Боже, цей погляд спалював все. Всі мої спроби бути подалі від нього...
"Він - кримінальний авторитет" , "Він - хуліган" - кричав мозок...
Я все це знала, але невідома сила притягувала мене до вікна, і я підкорилася..
-" Що тобі треба?" - я спитала максимально серйозним голосом, але щемливе трептіння видавало моє хвилювання. Він знав, що я хвилююся. Він знав, що я подивлюся на нього очима загнаної здобичі, бо він був звір, якого боялися всі...
Але страх в моїх очах був не від можливої шкоди, яку він міг мені заподіяти, а від того, що я могла...закохатися.. Боже, невже я справді про це подумала? Здавалося, мої думки хтось почує...і від того тіло наче пробило струмом...
"Візьми себе в руки, Емілі!"
- " Я тут, - він зупинився говорити, бо побачив, як вона відкидає в бік штори, щоб відкрити вікно...і серце почало битися частіше,- щоб побачити тебе востаннє" - вимовив так тихо, як тільки міг...
- " Що? Що це означає?" - я хотіла сказати нехай би він забирався подалі, нарешті я спатиму спокійно без його присутності, але язик вже почав жити своїм життям і з моїх вуст вийшо зовсім не те, на що я сподівалася - " Не залишай мене! Не їдь! Не смій!"
Навіщо я це сказала? Навіщо, скажіть мені? Яке нещастя зі мною сталося? Щоб мені язик відсох!...Тисячу разів розум проклинув мене за сказане, але метелики всередині просто злетіли і затанцювали ламбаду...це просто неймовірно!
Цих слів було досить, щоб змінити все ...
За секунду він вже вліз в мою кімнату через вікно і подивився своїх темним поглядом в очі, які вже блистіли сльозами. Одна не витримала і скотилася по щоці.
В ту ж мить його палець змахнув на моєму обличчі солену краплю і ми застигли в такому положенні, дивлячись одне на одного...
Він - хуліган, мафія, який може все! Якому цілий світ зробить поклон, як перед королем, а я лише маленька птаха, яка в руках цього звіра виглядає ще меншою і слабкішою, ніж була. І це мені подобалося! До нестями подобалося, бо я знала, що він мене захистить від всіх і від всього...але не від себе!
Я сама стрибаю йому в обійми, обвиваючи шию руками. Мить і нас вже не зупинить ніщо... він поцілував так ніжно, як ніхто не вмів ....
Всіма силами хотів сказати, що без мене не зможе і дихати. І йому це вдалося!
- " Завтра я вкраду тебе! Ти моя і тільки моя!" - прошепотів він і пригорнув ще сильніше..
- " Що ж, якщо я й готова змінити своє життя, то лише заради тебе!" - відповіла я так, неначе це була шлюбна обіьниця. Ну і добре, бо я знала ,що дійде черга і до цього...
Ми створені одне для одного, як би банально це не звучало...
Я рада, що він приїхав. Моє тіло струмом пробирало від кінчиків пальців до шовкового волосся, яке він продовжував гладити в своїх обіймах.
Не знаю скільки ми так простояли, але зранку прокинулися поруч...
Він знав, що я живу сама. Батьки померли минулого року в автокатасрофі... він став моїм світом. І нехай би це світло ніколи між нами не згасало!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Не нарікайте на любов,
Коли вона руйнує долі,
Коли печалить знов і знов,
І убиває так поволі.
Вона усе таки любов!
Для неї цей весь світ існує!
Без жодних ненімих розмов,
Вона по-свому все змалює!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Нема найбільших помилок,
Як ті, що робляться у злості.
У вихорі слабких думок
Ламають силою всі кості.
Не покладайтесь на любов,
Якщо у серці порожнеча,
Болітиме і знов, і знов,
Не стихне в ньому кровотеча.
Якщо любити - тільки так,
Щоби сіяли її очі,
Не від образи, аж ніяк!
А від кохання в темні ночі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
До невагомості легка,
До безкінечності щаслива.
В його руці - її рука,
Так сильно дотиком манила..
Останній крок до вівтаря,
Останнє ТАК перед майбутнім,
І подорож до забуття
З сюжетом гострим, незабутнім!
Не відпускай ти моїх рук!
Не відпущу тепер, кохана.
І зупинився серця стук..
Бо ти тепер МОЯ, жадана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Волосся з запахом весни...
Чим заслужив такого в долі?
Такої щирої краси
Торкаюсь ніжно і поволі...
В очах салют із тисяч зір,
Вуста - багряні і пекучі...
Кохаю ...віриш чи не вір
Мої слова тепер рішучі!
Короткий подих..іще раз
Скажу люблю, та не почую
У відповідь ніяких фраз,
Бо це усе у сні малюю...
Наснилась знову, і щораз
Усе той самий ніжний погляд...
Втону у ньому ще не раз,
Бо ти любов, ти моя доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
П'янкий цілунок на вустах...
Така любов лише у снах
Буває раз на все життя,
Від подиху до забуття.
Як дотик тисячі хмарин
Відчую декілька хвилин
Кохання в серці океан,
Манить мене у свій дурман.
Я цілував би до зорі,
Та знаю, пізно надворі,
І ти вернешся в мої сни
Цілунком з запахом весни....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Тріпочуть крила зраненого птаха,
Спадають краплі крові до землі,
І повні його очі смерті страху,
Бо сам лишився у нічній імлі.
Нехай, нехай спочинуть крила,
На хвильку очі тихо затулю,
Чомусь так швидко покидає сила,
І смертний подих на собі ловлю...
Усе життя мина перед очима,
Усі мої досягнення згорять.
Та я лиш птах, мала сумна тварина,
Мене бо й нікому, напевно, поховать.
Простіть мене, мої сердечні браття,
Орли - птахи, бо ви були зі мною!
Мою сміливість і моє завзяття,
Я заберу навіки із собою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Летить над землею сирітка самотня,
Покинута птаха із стаї птахів.
Для неї життя уже наче безодня,
Сама залишилась у вирі світів.
Із болем в нозі у лісі спинилась,
Звила гніздечко своїми крильми,
Заплакала гірко і зажурилась,
Усі її сестри її підвели.
Ішов отим лісом старенький дідусь,
Він там вибирав дрова до хатини.
Побачив пташину." Іду подивлюсь!"
Сказав голосочком малої дитини.
В гніздечку в кущі маленька пташина,
Із ніжкою зламаною спочива.
"Ти тут звідкіля, маленька качино,
Чи хтось тут тебе загубив задарма?
Ходімо зі мною! В моєї бабусі
Тобі буде затишно так, як ніде.
Не бійся, пташино, я не помилюся,
Ніяка біда тебе там не знайде!
Погодилась качка. А що ж бо робити,
Зламана ніжка, і в світі одна.
А буде тепер із родиною жити,
Бо скоро вже прийде люта зима.
Вернувся додому дідусь із гніздечком.
"Це хто такий гарний у тебе в руках?"
Питає бабуся стара на крилечку.
" Для тебе приніс я пташину у дар."
"Хай буде для нас вона замість дитини,
Нехай собі гарно спить на печі.
І будемо жити собі, як родина,
І тепло так стане усім на душі."
Поклали пташину тихенько на піч,
Поїсти поклали, і добре попити.
"Дай Боже прожити цю радісну ніч!"
Почала бабуся у Бога просити.
На ранок устали, у хаті все є,
Водиця з криниці принесена свіжа.
І борщ на столі, і хліб вже встає,
І спить на печі качина так ніжно.
"Хто це, дідусю, у нас газдував?
Нехай буде повен щастя і долі!
Щоб кожного дня у нас тут бував,
Я буду йому цілувати долоні!"
Проходили дні, завжди так було -
На ранок чистенько і прибрано всюди.
"Нам треба віддячити за це добро,
Ми все ж таки добрі і люблячі люди!"
"Давай ми підемо у ліс по дровА,
А справді сховаємося за одвірок.
Побачимо хто у нас зранку бува,
Дамо у дарунок букет із барвінок."
Так і зробили. Сховавшись за ганок,
Дивились в вікно, споглядали її...
Качина стрибнула, вдягнула фірганок,
І стала до праці на ноги свої.
Який же подив в очах у стареньких!
То це їх пташина насправді - донька!
Усе працювало від рук молоденьких!
Яка вона гарна собою й струнка!
Забігли до хати, до ніг поклонились.
Красуне- дівчино, будь нам за дитину,
Щоб більше серденька старі не журились!
Така ти прекрасна і добра людина!
З тих пір зажили вони втрьох у хатині,
Щодня працювали, проблеми страшні
Лишилися десь у далекій долині,
І більше не були їх очі сумні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Рахуйте зорі, не гріхи,
Чиїхось душ незграбні кроки!
Збирайте квіти, не роки,
Живіте! Бо ще можна...поки...
Даруйте щирі почуття,
А не брехливі обіцянки.
І цілий світ до забуття,
А не пусті, дрібні цяцянки.
Цілуйте, як в останній раз,
І плачте, та лише від щастя!
Стають добрішими в той час,
Коли омріяне все вдасться!
Всміхніться! Хай цвіте життя!
Нехай минуть ці темні ночі!
Усе вернеться в небуття,
Нехай ще раз всміхнуться очі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Сердечний стук у бубен б'є,
І кров тече рікою в жилах.
Усе в житті бере своє,
Усе летить на своїх крилах.
Уже минуле не спасеш,
Майбутнє не можливо знати,
Яке сьогодні обереш,
На фарт, хіба що, відгадати.
Усе - є тайна, є секрет,
Людині не дано все знати.
Кожнісінький в житті момент
Потрібно зараз цінувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Я з чаші п'ю свого життя
Сухе вино із винограду.
Допоки в серці каяття, -
Душа не втратить свою раду.
Допоки в чаші лиш вино,
То добре жити і не знати,
Яке на смак темніше зло,
Яке краде серця за грати.
Із того саду, де росте
Смачний, пахучий виноград,
Ніщо мене не забере,
Ніяке зло мені не брат!
У храмі чаша із вином,
То символ світла і спасіння!
Покаяюся усім єством,
Бо хочу бачити прозріння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Ішли полями хлопці-козаки,
Ішли у сурми сурмлячи щодуху.
Сорочки наші - наші колиски,
А пісня - тил від злого духу!
Ішли степами, стежками, в гаї
Заходили попити хоч водиці.
Під ними їхні коні вороні,
Їхні завзяті друзі - громовиці.
В одного чуб зачесаний на бік,
Постава, яка скала, козацька.
Він буде козаком завжди, повік,
Бо кров у жилах протіка гетьманська!
А далі їде теж ще молодий,
Завзятий воїн, свого роду братець.
На нім жупан червоно - золотий,
А на щоках блистить краси рум'янець!
За ними третій стежку підпира,
Та чомсь сумні його красиві очі.
Не зажурився ти, чомусь, бува?
Чи ти в яку халепу вскочив?
Я вскочив, брате, правда, я тоді
Коли в гаю водиці набирали,
Побачив очі світлі, молоді,
Вони мене в полон зачарували!
Лишилась там, а я пішов у даль
Із вами свій звершати серця поклик!
Козацьке серце також має жаль,
Зробити б хоч один із нею подих...
О, брате, ти в страшній біді,
Вертайся краще, не лишай даремно
Ті світлі очі, милі й молоді!
Кохати молодим ще поки треба!
Вернувся хлопець в той чарівний гай,
Минуло дві доби від тої миті.
Вона прийшла по воду. Почекай!
Дай ще втонути в твоїх оксамитах!
ДівчИна обернулась...то це ти ,
Кого зустріла лиш на пів хвилини...
Ти повернувся, ти не міг піти!
Я кожен день приходила доднини...
Уже не підеш більше ти у даль!
Хоч ти козак, я, мабуть, зрозумію...
Приходь частіше у цей маленький гай,
Я поглядом тебе щораз зігрію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Не на моїй землі
Цвістиме калина,
Не моїми стежками
Літа промайнуть,
Бо на моїй землі
Війна полонила
Все , що кожен боявся
Про себе забуть.
Та не стихнуть пісні
У садах України,
Не покинуть її
Назавжди журавлі,
Розцвітуть і лілеї,
Й червона калина,
Ця земля проживе ще
Літа молоді!
Ще така молода,
А вже горем залита,
І поранена знову
І знову встає!
Ця земля, як ніхто,
Має буть гордовита,
Бо за неї останнє
Солдат віддає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Вже зовсім скоро на стежині
Зросте весняний первоцвіт.
Морози, що гули донині,
Покинуть вже зимовий світ.
Вже досить квітам докучати!
Морозе, друже, вже пора
Тобі в дорогу вирушати!
Весняна хай іде пора!
Хай переливами світанок
Засяє теплотою днів,
Хай закінчить зимовий танок
Мороз, що повний всяких див.
Бо він дива щодня малює:
На вікнах казка миготить,
Красою лісу зачарує,
Усе прикрасить він за мить.
Та досить, більше не барися!
Пусти промінчик із небес,
Щоб світ його теплом омився!
Дай і весні зробить чудес!
Хай квіточки тепла поп'ють,
Струмочок хай біжить в долину!
Рушай, морозе, в дальню путь,
В наступний рік тебе зустріну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Казали колись старі люди:
Любіться сьогодні, бо завтра
Може вже більше не бути...
Не втратьте любові задарма.
У відповідь їм говорили:
Куди поспішати, старенькі?
Ще зовсім віка не прожили!
Надто іще молоденькі!
Чекали, літа марнували,
Летіли за вітром скажено,
Та й проти летіли, не знали,
Що дні пролітають даремно.
В любові бо справжнє спасіння,
Ніхто цього їм не відкриє...
Коли вже наступить прозріння..
То скроня збоків посивіє..
Прийде лиш тоді розуміння,
Що може старенькі і праві -
Кохання - то серця спасіння!
І Божого світла оправа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Чомусь так плачуть небеса...
Чомусь вітри їх не колишуть..
І сонце крізь небес вуста
Своє тепло землі не лишить...
Гіркі сльозинки із хмарин
Падуть додолу в море синє,
На безліч кинутих стежин
Падуть униз із небосхилу.
Чому ви плачете, хмарки?
Чому схилились у невірі?
У небі білі голубки
Вам знак нестимуть до надії!
Танок із білих голубок
То добрий знак, на серці спокій,
Що від важких скупих думок,
Звільняться небеса і обрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
То мій єдиний в світі оберіг!
То мій причал, моя морська притока!
Всього б сказати я в житті не міг,
Мій син, мій ангел сіроокий.
Ти є розрада, порятунок душ,
Ти промінь сонця, що з небес спадає!
Іди! Обіймемось чимдуж!
Нехай тебе біда не зачіпає!
Ти - мої сльози! Моя ти печаль!
Моя вуаль від бурі піщаної !
Мого ти серця вогняний скрижаль!
Моя ти стежка до любові долі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Тече ріка у дальне синє море,
Змиває піт з чола всіх берегів,
Куди тече - в незвідані простори,
Туди, де край свободи і вітрів.
У море, повне кораблевих струн,
На хвилях, які кожен виграває,
З далека чути їх невтомний гул,
Безкраї зорі в путь їх проводжають.
Тече ріка, нестримна і швидка,
Впадає в море, потім в океани.
Життя пливе так само, як ріка,
Та у життя на нас є свої плани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Коли тобі усього 10 літ,
Аби дитинства було ще побільше.
Босоніж бігти крізь весняний цвіт
І мрії свої виливать у віршах.
Коли тобі доходить двадцяти,
Усе стає на капельку ясніше,
Уже себе приходить час знайти,
Вже менше треба жити веселіше.
Приходять тридцять років,
На очах
З'являються вже перші тихі зморшки,
І мудрість більше чути на вустах,
Спокійнішими стали довгі ночі.
У сорок - пік середніх літ,
І діти підросли, не повернуться.
Самотнім починає бути світ,
А може з часом все таки вернуться.
На сорок п'ять або на п'ятдесят
Дарунків принесуть в руках солодких.
Занадто швидко ті роки біжать,
Не встигнути зробити усіх кроків.
А в шістдесять і зовсім уже став
Мудрішим, повним світу таєн.
Причалів багатьох уже зазнав,
І долі віддаю усе навзаєм.
А далі рахувати вже не варт,
Наступні рОки - то дарунок Бога,
Чи доля ,а чи може фарт
Іти з роками в дальнюю дорогу.
Усе прожив би , тільки би на мить
Вернутися у свої десять років,
У росах прострибати і прожить
Хоча б хвилину той дитячий спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Народе мій, ти мов осиротілий,
Ти мов атлант, що на своїх плечах
Тримаєш Рай, розквітлий і нетлінний,
Що полетить у небо, наче птах.
Розбий скелясті гори у душі,
Що поросли на тобі віковічно!
Бо ти свободи й благості рушій,
Бо дух гетьманський буде жити вічно!
Народе мій, ти мов старезний дуб,
Що небо підпираєш своїм духом.
Ти всього світу справжній вірний друг,
І завжди залишатимешся другом!
Ти оберіг, ти велич, ти митець!
Та досить більше так себе губити!
Ти кращого свого життя творець!
Тобі ще жити й жити, й жити, й жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
В буйнім морі дикі хвилі
Корабель гойдали...
Марево небес блакитні
Зорі огортали.
Переливом лилось море,
Сяйвом розпливалось.
Сонечка останній промінь
В море опускалось.
Під мелодію вітренну
Танцювали хвилі.
Розсипалися краплини
На дві сотні милі.
Нескінченно танцювали
Морські балерини,
Свої сукні розкривали
Красуні краплини.
Море буйне веселилось,
Та миналась нічка.
Перший промінь опустився
На їх ніжні вічка.
Починалося світати,
Засинали зорі,
Веселкою вигравати
На морських просторах.
Хвилі моря заревіли,
Лиш бо розгулялись,
А вже сонце зажевріло,
Нікуди діватись.
І вітренні музиканти
Пісню зупинили.
Час вже ранку наступати,
Сонця переливам.
Помінялися місцями
Місяць разом з сонцем,
Так минають дні за днями
За кожним віконцем.
Уночі танцює море
Хвилі розбиває.
Потім сонця коридори
В себе відкриває.
Знов за днем приходить нічка,
Морські балерини
Випускають свої стрічки
У танці до днини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
Я сном наснюся вранішнім,
Обіймами вечірніми,
Молитвами прощальними,
Зимовим синім інеєм.
Наснюся я краплиною
У морі одинокості,
І солов'єм - пташиною
В твоїм саду самотності.
Наснюсь тобі жар-птицею,
Промінням сонця літнього,
Повернуться сторицею
Смаки букету квітного.
Наснюсь морським я подихом
І свіжістю весняною.
Торкнися своїм дотиком
І серденьком розтану я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Колоссям жито проростає,
Квітує гай , чарівний гай.
Дівчина коси розпускає,
Із козаком тікає вдаль.
Любіть, дівчата, дух козацький,
Любіть трембіту і бандуру.
Став вже чужим народ той "братський"
Лишив у серці тільки журу.
Любіть пшениці переливи,
Намисто перлів весняних,
Любіть вкраїнські небосхили,
Не повертайте до чужих.
Колоссям жито проростає,
Дівчина в молодім саду
Сльозою хлопця проводжає
Не у дорогу...на війну..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Усе у Бога на вустах,
І кожна доля на долоні.
Тримає на своїх руках
Весь світ, тому і сиві скроні.
Щасливі ті, що без війни
Своє життя прожить зуміли.
Що оминали боротьби
За сонця промінь обгорілий.
Що не побачили вогню,
І розпачу очей печальних.
Що не загинули в бою
Чи на стежках чужини дальніх.
Щасливі ті, що без війни
Свою зустрінуть вдячну старість.
Що молодими не лягли,
Що проживуть віки на радість.
Щасливий буде і народ,
Що пройде це криваве поле,
І тисячі тих перешкод
Потопить у небесне море!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Пишу історію життя
Кленовим пензлем в пізню осінь,
Зимовим снігом на морозі,
І мріями всього буття.
Пишу веселкою в гаю,
Дощем і вітром весняним,
Цілунком теплим і палким
Історію життя свою.
У вечори п'янкого літа,
Під місяцем і на світанку
Писатиму її до ранку
У розарії яскравих квітів.
І літом, і весною
В осінню пору і зимою
Історію свого життя
Щодня писати буду я....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Морозом січень промовляє:
Я віджену усяке зло!
А дощ йому відповідає:
Я змию крові полотно!
Лютневі ранки щебетали:
Засніжимо усі сліди!
Щоб вороги вже відступали !
І більше не було біди!
Та плаче березень самотній,
Не в змозі більше молодий
Тримати зброю одинокий,
Той перший місяць веснянИй.
Ні квітень знову не осилить
Стояти міцно у строю.
Ти мусиш, брате, мати сили!
Ще й травень з вами у бою!
За тижнем тиждень пролітає,
За кожним місяцем пора.
Та жоден віри не втрачає,
Бо Батьківщина лиш одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Заходить сонечко до хати,
Цілунки шле своїм теплом,
Пташина буде знов співати,
Благословляти всіх добром.
Віконце стиха привідкрию,
І роси вранішні вдихну,
Світанок щастям оповиє,
Чому так добре - не збагну!
Бо кожен день - святиня Божа,
Цілунок кожному з небес!
Хай кожен ранок нам примножить
Ще більший океан чудес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Сердечно вклонюся усім,
Додолу схилю свою душу,
Подякую, що на землі
Ховатися більше не мушу!
Молитву гірку на вустах
Нестиму на небо до Бога!
Солдате, на твоїх руках
Вкраїни щаслива дорога.
Тримай її міцно в собі!
Нехай та любов материнська
Присниться тобі уві сні,
Бо твоя держава - Вкраїнська!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
На струнах серця скрипка вигравала
Мелодію сумну печалі й сліз..
Кого би ще війна не забирала,
Ми все одно триматимемо вісь!
Заграй скрипалю переможний марш,
Нехай у небі сонце засіяє.
Розвіє музика війни бездушний фальш,
І в серці скрипка знову залунає.
Стою і слухаю її сумний акорд,
Сльоза тихенько опада додолу...
Ніхто не розіб'є останній форт!
Ніхто не знищить нашу перемогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Сльозами небо говорило...
Тримайтеся, мої сини!
Вам сонце, як своє світило,
На крилах принесу весни!
Омию ваші в серці рани,
Окроплю попіл я дощем,
Хай буревії, хай бурани -
Я збережу Вас під плащем!
Весною цвістиме земля,
Мине і буря, і негода,
Всміхнися, доленько моя!
З тобою в нас одна дорога!
Моя Вкраїно, посміхнися!
Моє світило знов засяє!
А ти, козаче, помолися!
Дивися, ворог відступає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Тисяча й одна причин
Щоранку відкривати очі.
Ловити сонця серпантин,
І куштувати серцем ночі.
Ловити аромати трав,
Босоніж бігати за вітром,
Залишити безодню справ
І сяяти душевним світлом.
Поїхати в далеку путь,
Відкласти в пам'яті моменти.
Знайти нарешті свою суть,
А зайве - просто з себе стерти.
Тисяча й одна причин
Щоранку відкривати очі,
Комусь вдається молодим,
Комусь і старість не охоча.
Щоранку дякувати всім,
І сонцю, й небу, і хмаринам.
Собі також, передовсім,
Для чого ж ще тоді людина?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Летять до небес білокрилії зграї
Нестримні, як вітер, що їх наздогнав,
Невтомно летять до блакитної далі,
Щоб більше ніхто біди не зазнав.
У теплім таночку вечірніх зірок
Летять понад світом у білому вбранні,
І сестри , і браття Господніх казок
Такі невловимі, такі невблаганні.
Падуть, як росинки, сльози птахів,
Серця їх болять і душі страждають,
Голуби миру на плечах вітрів
Любов'ю- дарунком людство вінчають.
На раннім світанку і аж до зорі
По світу летять голуби білокрилі,
Їх зранені душі і очі сумні
Освітять добром усі небосхили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
Обійміться на Різдво,
Посміхніться щиро-щиро!
Хай панує лиш добро,
Буде повна хата миру.
На Святвечір помоліться,
І за все минуле
Богу до землі вклоніться,
Щоби не забули!
Догорає уже день,
Ніченька надходить,
Коляда співа пісень,
Зірка ясна сходить.
Залунає коляда
Зіронька засяє,
День народження Христа
Всіх благословляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
А на могилі козака
Різдва нема, лише палає свічка.
Лише мелодія сумна,
І в'ється вітром чорна стрічка.
Старий бандура на зорі
Заграє сумно на могилі.
Літа минають молоді,
Блистять на скронях краплі сиві.
Нема дарунків у землі,
Нема гостей, дітей немає.
Матерів серця сумні
Уже ніхто не звеселяє.
Сидить козак, слова читає
"Похований у цвіті літ",
Заплаче , думку загадає...
Я міг ще жити сотню літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Святих святая в серці оберіг -
Любові незгасанная надія,
Мого народу - тисячника вік
Не дійде до кінця - моя надія.
Із молотом і шаблею в руках
Дзвенітиме вкраїнське слово
На всіх степах, на всіх земних вітрах
Летітиме святая рідна Мова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2022
Минають літа в молодому дурмані
Проникливі очі, кохання слова
Беруть у полон почуттів океани
Тоді лиш життя не прожите дарма.
Коли соловей у саду заспіва,
Коли задзвенить у долині струмочок
Життя не прожито насправді дарма,
Ще старість одягне юний віночок.
Ще квітка остання розквітла в гаю,
Ще роси омиють останній світанок.
Любив я життя, і досі люблю,
Молитва уже оповила мій ранок...
Свіча догора, одягається вечір
У саван багряний, як серце моє
Посунувся місяць тихенько на плечі
І слуха останнє прохання своє:
Востаннє прошу, у стежину печальну
Мене, милий друже, за руку веди
В останню дорогу, тернисту і дальню
Прямо до Бога мене відведи.
ВіднеслО в океан душі манускрипти,
Написані мого життя сторінки,
Під звуки сумної мелодії скрипки
Засну тихим сном уже на вікИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Смакувати ночі...так саме смакувати, насолоджуватись...
Вдивлятися в місячне піднебесся і летіти...просто відпустити всі камені з пліч, і неспішно плисти в магії місячного світла...
Сидячи біля каміна, смакуючи щойно приготоване какао, як в дитинстві, можна ненадовго поринути в інший світ....десь там за зорями віднайти себе, свою гармонію...внутрішній світ, той, що сниться..так так..той, що не дає спокою ...але так манить своєю таємничістю. Бо що там за тими зорями? Що за місяцем? Дивитися й не бачити, не розуміти, але так хочеться дізнатися...
Світло місяця поволі просочується в кімнату і торкається ніг...яке ж воно приємне і ніжне. Ти кличеш мене за собою? Тихо піднімуся, заплющу очі, підійду ближче до вікна і все...я вже в полоні ночі...я вже лечу до зірок, до своїх мрій..туди, де мене ніхто не знайде...це моє таємне місце, куди лечу, як нікуди дітись...
Ті зорі зігріють мене, огорнують моє тіло і наповнять душу світлом, яке я потім подарую світові....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968817
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2022
А душа моя безкрилая
Летіти все хоче..
Її не пустила я,
Натішитись хочеться...
Світанками ранніми,
Розлуками дальніми,
Квітами осені,
Очима печальними.
Встигнути хочеться
Занадто й усього,
Та серденько мореться -
Не треба такого.
Не встигнути вдосталь
Всім світом натішитись,
Коли лише просто
Без продиху вітритись.
Коли без упину
До краю летіти,
Згинаючи спину
Рабом і змарніти.
Душа би летіла,
Бо крила має.
Усе би зуміла!
Чому ж не літає?
Бо треба сповна
Куштувати моменти,
Бо доля одна,
Даремно - не вмерти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2022
Постануть з попелу отці,
І матері синів зустрінуть.
Прийдешнього святі творці
В могилі кам'яній спочинуть.
Ті, хто історії творив,
Навіки себе в ній запишуть.
Хто не мовчав, а говорив,
Своє ім'я на пам'ять лишать.
Нескорених сердець табун
Ще довго битиметься дзвоном.
Печаль настане, злість і сум,
Руїна вже не стане домом.
І на обсмаленій землі
Засне останній темний ворог.
Світанку світло у вікні
Розвіє найтемніший морок.
Постануть з попелу усі,
Хто був убитий безневинно.
Триматимуть в руках вогні,
Щоб освітити Україну!
Хрести на кам'яній горі
Навіки стануть в охорону.
Усе повернеться орді,
А Україні - перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Чого вартують почуття?
Розбите серце, опік душей,
А потім довге каяття..
Дарунки тисячі корушей...
Чого вартують почуття?
Цілунків і очей безодніх..
Ночей казкових не одна,
І серця дотик у долонях...
Вартують почуття ніщо,
Вартують дорого занадто,
Багато болі , ну і що,
Кохання завжди того варте...
Вартують почуття зірок,
Побачень довгих до світанку,
Вартують безлічі думок,
Без сну прожити аж до ранку.
Чого вартують почуття?
Ціна їм - усмішка до неба.
Політ у повне небуття,
Це почуття, і більш не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Два кроки до нового дня,
Вітання шлють ранкові роси,
Заходить місяць в забуття,
Вплітає зорі в свої коси.
Веселкою заграє день,
Звірина в лісі рано встане,
Душа співатиме пісень,
Допоки вечір не настане.
Вночі наступить тиші мить,
Перлинами заграє море,
Нічний прикриє оксамит
Усі незвідані простори.
На ніч зміниться денна мить,
На день міняються всі ночі,
Життя минає, бо горить
І серце твоє, й твої очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
А час біжить, біжить, пливе,
В морях розтане зі світанком.
Й людину час не омине,
Осипле сИвеньким серпанком.
Поморщиться в долонях рук,
Застигне в погляді старому.
Минає час, як серця стук,
Секунда - звук, і по- новому.
І погляд стане, мов чужий.
З роками все стає ясніше.
Очима часто був сліпий,
Та час все бачить розумніше.
Біжать літа, біжать у небуття,
З собою забирають мої роки.
Назад уже немає вороття,
Які би не робив великі кроки.
А час біжить, біжить, пливе,
Нема йому ні краю, ні кінця,
А мій фрегат колись вже допливе,
Тоді, коли наповнюсь по вінцЯ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Квітує сад, співають солов'ї,
І хлюпає дзвіночками струмочок.
По воду рано вийду у садочок,
Скупаюся у росяній імлі.
Веселкою огорнеться душа,
У росах зорі щастя позбираю.
Садочок мій - куточок Раю.
І солов'їна музика луна.
Перлинами налиються з небес
І яблуні, і груші, і наливи.
Мій сад - священне місце сили.
У ньому безліч чарівних чудес.
Я силою наповнюсь від душі
Любов'ю в серці зацвіте жоржина
Запросить в гості молода калина,
Ну як мені відмовити тобі?
Тобі вклюнюся низько до землі
Садочку мій, бо ти мене лікуєш,
Утому й сум ти назавжди зруйнуєш
Мій Раю, дякую Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Минула остання зима,
Весна і літо, і осінь.
Вже мирного неба нема,
Нема і не було і досі.
Найдовша настала ніч,
І попіл замість сніжинок.
Лежатимуть пліч-о-пліч
Солдатів сотні стежинок.
У вибухах їх минуть
Останні солодкі роки.
Їхні серця збагнуть,
Що це їх останні кроки.
Співатимуть у садах
Пісні поминальні круки.
У чорних і темних хустках
Їм всі цілуватимуть руки.
Їм шану усі дадуть
У мить найтемнішої ночі.
У горі назавжди помруть
Покинуті очі дівочі.
Ніяк не минає ніч,
Ніяк не проходить морок.
І тисячі вогників свіч
Горітимуть днів ще сорок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Доле моя, доленько,
Ти не милостива!
Обрізала, обпатрала
Малі мої крила..
Мене до прірви темної
Глибоко зарила.
І не проси даремної,
Мене б не пустила.
Місяць перлинами
На стежку влягається,
З росою краплинами
До ранку змагається.
А я серед поля
Без крил, одинокий.
Така моя доля
У прірві глибокій.
Маючи крила,
Хотів я літати!
Та що мені з того?
Що там я міг мати?
Літав би, літав би...
Вершин досягав.
Багато я мав би,
Якби забажав...
Усе було можливо,
Усього вдосталь мав.
Ти відібрала крила,
Бо високо літав.
За небеса тримався,
Неначе за янтар.
Тоді не спам'ятався,
Що стану на вівтар.
Що доля обламає
Усі мої світи.
Усі шляхи здолає,
Щоб нікуди іти.
Тепер я серед поля
Без волі, і без крил.
Тепер моя безодня -
То мій єдиний тил.
Не можна підлітати
Високо до небес,
Бо там нам не зазнати
Усіх земних чудес.
Усе прекрасне - близько.
Усе, що треба - тут.
Вклонюся долі низько,
Подякую за труд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Не можу більше бачить,
Не можу більше чути!
Для мене вже не значить,
Чого вже не збагнути!
Оманлива надія,
А чи брехня правдива.
Ти вже не моя мрія,
І серце вже закрила!
Ти не моя омана,
Не треба обіймати!
У мої сни, будь ласка,
Не смій вже заглядати!
Дивився в очі сині,
Лилися гіркі сльози...
Що чула ти донині-
То все з душі морози!
То все мої поганці,
Що в голові стрибали.
Я був з тобою в казці,
Мене бо проганяли...
Хотів з тобою бути!
Мене бо не пускали...
Хотів тебе забути!
Мені не дозволяли..
Взяла мене в тенета,
А зараз проганяєш?
Ти в серці, як комета!
У ньому ти палаєш.
Заглянь у мою душу!
Всю правду там побачиш.
Зізнатися я мушу,
Бо знаю, що пробачиш.
Ти все, що є на світі
Найбільшим подарунком.
Комусь, як море квітів,
Комусь - одним цілунком.
Чому мовчав ти досі?
Чому не говорив?
Твій запах у волоссі
Із розуму зводив!
Лишив, щоб твої очі
Побачили мене!
Бо цілував до ночі
Одну лише тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Через віки зайду до хати...
Відкрию в кутику засув,
Старі дістану циферблати,
Щоб бачити коли заснув...
Коли я встиг з дитинства раптом
Прокинутися в сивині?
Яким же доленосним фартом
Вернутися в дитячі дні?
Пожовклі, сірі фотокартки
Лише нагадують мені
Моє життя, що склав у рамки,
А решта - спогади сумні.
Хатино, довго не ходив,
Пробач, що змушував чекати!
Тут я дитинство загубив,
Тепер все мушу наздогнати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Що раптом сталося з людьми?
Понурий погляд, темні очі,
Їх затягнуло до пітьми
І дні змінилися на ночі.
Без віри люди зажили,
Без Бога свою правду вершать.
Серця і душі продали,
Плюндрують, що їм не належить.
За безцінь совість продають,
За дорого купують долю,
Куруш останній віддають
За рабство, але не за волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
І знову огортає ніч...
Лягає знову пеленою,
Із зоряних ниток канвою
Пошиє сни. О, дивна ніч!
Приходиш раптом, непитавши,
Я тільки очі встиг відкрити,
Свою буденність зрозуміти,
І темно стане. Ну як завше.
Що мрію, що собі планую,
У серці маю, що відчую,
Усе сховаєш ти в пітьмі,
У місячному небутті.
О, дивна ніч! Ти мов зачарувала,
Моє ти серце пов'язала
З собою. Раптом зрозумів
У місячному сяйві снів
Уже піднявся я душею
І з усією я своєю
Подякою в тобі втону
Чи сплю, не сплю - і не збагну.
Та краще б спав. О , дивна ніч!
Упали камені із пліч
Бо ти у себе закохала,
Мене у своїм сні сховала
На довгу мить. Послухай, ніч,
Не пропадай
Мій сон іще не забирай
Дай ще побути в сяйві свіч.
О, дивна Ніч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Край долини горобина
Стежку цілувала,
Чом журба тебе зловила?
Пташка запитала.
Чом схилила свої віти,
Чом сльозу пустила?
Чом даєш, щоб сильним вітром
Гілочки ломило?
Ти, пташино, в небесах
Високо літаєш.
Ти ніякого в житті
Горя не зазнаєш!
Ти не знаєш, як мені
Часом одиноко.
Очі чом мої сумні,
Бо ти там, високо.
Не осуджуй мене так,
Ти ж мене не знаєш.
Так, я вільний, бо я птах,
А ти крил не маєш.
Та проте ти завжди тут
В тиші спочиваєш,
І ні воду, ні харчі
Собі не шукаєш.
Я ж повинен кожен день
Багато літати.
Тільки сонечко встає,-
Мушу працювати.
Попрацюю, прилечу
До тебе на гілку,
Поспіваю досхочу
І тобі не гірко.
І тебе на самоті
Зовсім не лишаю,
Кожен день я на зорі
До тебе літаю.
Не журися, піднімись,
Розкрий свої віти!
Прилетіли, подивись,
Сюди мої діти!
Тут пташата посидять,
Тобі заспівають,
Твоє серце звеселять,
І тугу розрадять!
Посміхнулась горобина,
Розправила віти.
Ти права, моя пташино,
Діти - наші квіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Попрошу у Миколая,
Ставши на коліна,
Хай щедрівка заспіває-
Вільна Україна.
Попрошу я щиро-щиро:
Милий Миколаю,
Подаруй усім на миру,
І добра без краю!
Завітай у нашу хату,
Я тобі вклонюся,
Добрих молитов багато
Щиро помолюся.
Добрий, милий Миколаю
Ти завжди рятуєш.
Щиро я тебе благаю,
Знаю, що почуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Згорає осінь. Біла пелена
Паде на землю, огортає тіло.
Немає сонця, шкода, що нема,
Воно б зігріло все, що наболіло.
Останній клен самотній у степу
Ніяк не скине вже померле листя,
Під ним ховає всю свою журбу,
Рятується від степу вітра свисту.
Тихенько по одному опада
Пожовкле листя падало додолу.
Усе прикриє біла пелена
І все засне аж до весни навколо.
Засне і клен самотньо у степу,
Покинутий своїм же рідним листям.
Його любов співатиме в саду,
І не зігріє серце ніжним свистом.
Пташину, що колись так покохав,
Аж до весни уже він не побачить.
Краще б сніг ще трохи почекав,
Розлуки серце може не пробачить.
Не знає клен, що з весняним теплом
Пташина прилетить і заспіває.
І дерев'яне серце із добром
Її ще більше знову покохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Світає. Темно на зорі,
Промінчик сонця лиш виходить,
І чашка кави на столі,
Пташина спів собі заводить.
Тепленько стало на печі,
Цитриною повітря повне,
Спеклись медові калачі,
І ранок точно вдався сповна.
Тихенько вийду у садок,
А там Вона бере водицю,
В волосся вплетений вінок,
Так недосяжна, як жар- птиця.
Всміхнулась. Тепло на душі,
А очі - краплі кришталеві.
З тобою поки ми чужі,
Та вірю - будемо сім'єю.
Вставай! Прокинься! Не щезай!
Хутчіш! Не бійся, не покину!
А очі більш не закривай!
Дивись, нам треба в ту долину!
Ти тяжко ранений, солдат!
У тебе серце повне крові.
Я не залишу тебе, брат!
Вставай! Бо тут загинем в рові.
Залиш мене, я твій тягар,
Тобі на голову не треба.
Прийняв на себе твій удар,
Господь за це мені поверне.
Я тут засну і повернусь
У сад до Неї на світанку.
До серця ніжно притулюсь,
І обійматиму до ранку.
Ти мариш брате, помовчи!
І силу не втрачай даремно!
Іти нам краще поможи,
Бо скоро стане знову темно.
Ішли, тримаючи плече,
Два друга, побратима, брата.
Наш ворог більше не втече,
На кожного знайдемо ката!
Вони все йшли, і їх вела
Жага до волі, до свободи.
Якою б доля не була,
Пройдуться всякі перешкоди.
В долині в кутику села
Світилося в малій хатині.
Там дівчина сама жила,
Чорнява, в вишитій хустині.
Вона щоранку у садок
Ходила набирати воду,
І слухала смішних казок
Від хлопця, що мав гарну вроду.
Зоріло. Сонце вже зайшло,
Вона дивилась як смеркає.
Кого ж до мене принесло?
Рятуйте! Хлопець помирає!
Шкиденько вибігла у двір,
І серце різко зупинилось,
Це Він, -хоч віриш, хоч не вір, -
Кохання, що мені наснилось.
Поклала в теплі подушкИ,
Та очі все одно закриті.
Розказуй ще мені байки,
Я буду слухати щомиті.
Я що помер? Ти ангел мій?
Тебе у сні щодня я бачив!
Я жива! І ти живий!
Для мене ти багато значив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
А на горі там хрест стоїть
І дивиться за хмарами.
Там серце воїна лежить,
Уквітчане і з дАрами.
А збоку відчай спочива
Скаліченого воїна.
Ніхто його вже не впізна,
І не сплететься долями.
Під каменем лежить солдат,
Його жупан зігріє,
Був комусь сином, може брат,
Ім'я бо вітер звіяв.
Прийде до каменя старець,
Сльозу скупу заплаче.
Краще б я тут був як мрець,
А ти би жив, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Далеко-далеко за морем,
Де видно місток до зірок,
Ділилося щастя із горем
Десятками різних казок.
Розкажу тобі таємницю:
Вночі я по світу літав
На крилах своєї жар-птиці
І пір'ячка тихо скидав.
Кому воно впало - то щастя
Звалилось на когось з небес.
І може великі нещастя
Не зроблять їм більше чудес.
Знітилося горе. Скажи бо чому
Тебе усі люблять, чекають?
Бо я приношу усім лиш біду?
Тому мене всі проганяють?
Ніхто не чекає на горе своє,
Та й щастя ніхто не чекає.
Життя різнобарвне, усього стає,
І кожен що має, те має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
В морознім танці білий сніг
Паде до долу простирадлом.
Ще почекати ти не міг?
Милуюсь ще осіннім садом.
Проміння сонця не ховай!
Воно троянди зігріває.
Ти почекай, ще почекай!
Нехай пташина доспіває.
Нехай троянда у саду
Свої пелюстки поскидає.
Не поспішай , тебе прошу!
Нам осінь ще не заважає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
На березі морськім стоїть
І в морі світить ясно-ясно.
Він своїм поглядом манить
І шлях освічує прекрасно.
Його очима кораблі
З безодні шлях знаходять в морі.
І рано-вранці на зорі
Швартуються у порті своїм.
Його усмішка морякам
На душу мед і серцю втіха.
Яким би не віддавсь шляхам,
Вертатися - завжди потіха.
Коли у штормі заблукав,
І відчаю віддався сповна,
Маяк тобі сигнал послав,
І ти відчув, що уже вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
А персиками пахне ранок,
Згасає в небесах зоря,
Народжується знов світанок,
І знову доленька моя
Виходити щодня на ганок
Дивитись, де душа моя.
І сну не мати, з думкою лягати
Що скоро ранок, скоро вже зоря.
Я буду все стояти й виглядати,
Тебе зустріну знов, душа моя.
Не виходи даремно, не чекай,
І кінь його до тебе не прискаче.
Щоранку своє серце не картай,
Бо інша на плечі його вже плаче.
За ким на ганку проводжать зорю,
То треба добре серцем відчувати.
І долю молоду свою,
Кому на все життя подарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
Ну що, погрався у війну?
Вже може досить убивати?
Чи ти ще досі не збагнув,
Що вже не зможеш катувати?
Не можеш вийти на двобій,
То не лякай героїв градом,
Бо ти не чоловік - бабій,
Й не маєш честі бути братом!
Сміливий воїн не втече,
То стань до бою, стань зі страхом.
Нехай сльоза мені тече,
Та я не вб'ю за одним махом.
Душа у мене - океан,
Прозорий, чистий, ніжний-ніжний,
Нехай сховає мій жупан
Смертельний слід криваво-сніжний.
Моє плече - твоє плече,
Тікай від злого, йди за світом!
Свобода крові не спече,
Стрибай лише за волі вітром!
Тобі я ворог! Чом же ти
До мене так великодушний?
Чому не вб'єш як ми, кати,
Чому і досі добродушний?
Бо я не виріс там, де ти,
У темній і страшній безодні.
Мене на стежці у світи
Лиш Бог тримає на долоні.
У тебе в серці лиш шайтан,
І ти йому, як раб безликий,
Підносиш із людей отар
І кидаєш в котел великий.
А я родився із теплом,
У моїм серці Божа воля.
Моя Вкраїна - мій перон,
І пристань, де прилину з моря.
Я світла воїн і добра,
Не так як ти - ганьби і злості.
Служити Богу - то хвала.
Й тебе благаю, будь нам гостем!
Здійнялась буря, заревло!
І небо - з чорного на біле!
Добро завжди віджене зло!
Нести любов - найвище діло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Палити землю, розірвать на клапті,
Плювати в душу честі й доброти,
Спалить народ у спільному багатті,
То можуть лиш недолюди й кати.
Ставайте в чергу в пекло підземельне,
Лишайте кірзаки і міномет,
Бо зброю брати вам туди даремно!
На вас знайдеться Божий кулемет!
Ідіть зі страхом! Вам не врятуватись!
Ви вже у пеклі, ви уже в вогні!
І знайте, що від Бога не сховатись,
Бо ви продали душу сатані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Одна біда - приходить вечір,
А інша - знов настала злива.
Іще не впало все на плечі,
Бо старість їх чомусь скривила.
Пучок сивенький у хустині,
І погляд в сотні тисяч літ.
Сама-саменька у хатині
Готує запашний обід.
О! Аромати пахнуть з печі,
Я відчував їх аж до гаю,
І кава з молоком надвечір,
Її і досі пам'ятаю.
Пухкенький хліб, повидло з яблук,
І поцілунок в дві щоки.
Такий в бабусі кожен ранок,
Тоді й тепер, через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022
Працювала на зорі,
Землю частувала.
Скільки років вже мені?
І не пам'ятала.
Все життя крізь довгий степ
Йшла на своє поле.
Будувався вже мій склеп.
Зупинися, воле!
Зупинися хоч на мить,
Досить гарувати.
Скільки можна у житті
Більше працювати?
Запитала я в зорі,
Що мені світила,
І продовжила свій шлях,
Ще не доробила.
Я всю радість і журбу
В праці зоставала.
Принесло сюди війну,
Далі працювала.
Витирала піт з чола,
Працювала тяжко,
Аби доленька була,
Дітям щоб не важко.
Аби мали вони все
І були щасливі.
Я в житті понад усе
В Бога це просила.
Посивіло на душі,
Сивеє волосся.
Тяжко,важко вже мені
Різати колосся.
Як кайдани на руках,
Праця закувала.
Що уже в моїх роках?
Всього вже зазнала.
І як гнали москалі
У смертельні шахти
Працювати вдень й вночі,
Спокою не мати.
Перед тим - голодні дні
На сім'ю послали.
Що лишалося мені?
Знову горювали.
Все життя печаль і злість,
Сором за сусідів.
Вони тут недобрий гість,
Насилали війнів.
Пережила дві чи три,
Годі й пам'ятати.
А тепер усе зітри?
Треба пробачати?
Не пробачу аж ніяк!
Хай Господь пробачить.
Їхні кривди,позаяк,
Добре зверху бачить.
Скільки рідних у землі?
Я й не порахую.
І дітей в своїм дворі
Більше не почую.
Знов з війною принесло
Клятих супостатих.
В який раз сюди Воно
Сміло завітати?
Поховала вже й синів
І онуків своїх.
Скільки ще сюди катів
Привезуть в конвоях?
Працювала на зорі
І думку гадала,
Я ж лишалась в самоті,
Аж тепер згадала.
То війна, то голод, смерть
Всіх позабирали.
Мало. Треба знову верть,
Ще не довбивали.
За століття до небес
Скільки душ війнуло?
Ні, не буде вже чудес,
Серце не забуло.
Не забуло ні моє,
Ні мільйони інших,
Тих, хто праці віддає
Рук стареньких ніжних.
Допрацюю я своє,
Вернуся до хати.
Плаче серденько моє,
Ні з ким заспівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Я буду чекати безмежно й печально,
І знову дивитись в вікно.
Чому та розлука така невблаганна?
Чому сіє смутку зерно?
Казав, що піду, повернусь незабаром,
Чекай усім серцем, чекай!
Пішов на війну із ранковим туманом,
Пішов за нічний небокрай.
Печаль на душі, і я все дивлюся,
Туман там лежить під вікном.
Вернися! Тобі, як ніраз, посміхнуся,
І щиро зустріну, з теплом.
Та не вертався. Смерть чи полон?
Туман розлучив нас назавжди.
Я ж віддала свій останній кулон,
Щоб був, як ніколи, відважний.
Відважний не той, хто стрибає в вогонь,
А той, хто від нього рятує.
Ти вже є легенда, солдат і герой,
Я знаю, що ти мене чуєш.
Я чую тебе і дивлюся в туман
На іншому боці світанку.
Хотів би, щоб це усе було обман.
Сьогодні не спав аж до ранку.
Я думав, а що як біда чи полон?
Що буде з тобою - не знаю.
Стискаю в руках твій чарівний кулон,
Бо це і усе, що я маю.
В наступний туман у вікно подивись,
Дивися завжди і надійся.
Побачиш живим - мені посміхнись,
А ні - то вже більше не бійся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Це був лише сон, пам'ятаєш, тоді
Коли зацвітала калина?
Коли у саду молоді солов'ї
Пісні заспівали пташині.
Про що ті пісні? Завжди про любов
До Бога, до свої родини.
То було від них найбільше добро,
Що може навчитись людина.
Співали про все, та за темну війну
Ні звуку ніраз не зронили.
Чому не сказали про звістку страшну?
Від горя людей боронили?
Птахи ж відчувають скоріше біду,
І співом своїм сповіщають.
Я ближче до них, як завжди, підійду,
Послухаю, що вони знають.
Та це був лиш сон, і птахи у саду
Співати боялись насправді.
Весь світ застогнав на криваву війну.
Здалося - це все не по правді.
Та правда, на жаль, зруйнувала війна
Усе, що було важливіше.
І у птахів обірвалась струна,
Співати таке - то страшніше.
Не треба співати і рвати струну,
Птахам також треба мовчати.
У тиші хвилину разом за війну
Тримаймо, бо треба тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022