| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
ВІН: Без тебе я, мов човен без вітрил,
Що заблукав, пливе за течією.
Усі б моря на світі переплив,
Аби ти стала гаванню моєю.
Та я б всі перепони подолав.
Я б не злякавсь вітрів і хвиль бурхливих,
Бо над усе на світі я бажав
Тонути у очах твоїх щасливих.
Цілунок сонця ‒ поцілунок твій.
Вуста солодші за медовий трунок.
Повір мені, а сумніви розвій ‒
Любові це єдиний порятунок.
Злітають пелюстками з вуст терпких
Твої слова трояндово-жагучі
І горнуться до теплих вуст моїх,
Таких як ти, закохано-квітучих.
ВОНА: І як раніш без тебе я жила...
Увесь мій світ наповнюєш собою.
Де б ти не був і де б я не була ‒
Я завжди буду подумки з тобою.
За тебе, милий, Бога я молю.
Коли ти поряд, я, немов літаю…
Не забувай: я так тебе люблю -
Як більш ніхто на світі не кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Казкова крамниця
Запитала в місцевій аптеці:
‒ Ліки є, щоб любов забути?
‒ Є, ‒ сказали, ‒ пігулки від серця.
Від кохання ж – нема і не буде.
Це ви, мила, не там запитали.
Чим ми можемо Вам знадобитися?
Ви у кого любов свою брали?
Чек же мав, хоч якийсь, залиши́тися?
Або може якась квитанція…
Підійдіть, може там щось вдіють.
‒А ви, певно, що маєте рацію,
Хоча я вже не маю надії…
‒ Що ж, прощайте, щасти Вам, дівчино,
Й не сумуйте – усе ще минеться.
А як ні – наші двері відчинені –
Залікуємо Ваше серце.
‒ От! Побігла! Куди ж ти, доцю?!
На червоний не можна так гнатися!
… Де ж дівчата знаходять тих хлопців,
Щоб за ними ось так побиватися!..
Прибула в невелику крамничку,
А мені: ”Продавця шукаєте?
Не турбуйтесь, він має звичку
Припізнятись. Та ви ж зачекаєте?
Теж мабуть з особистим питанням?
Ще така молода і вродлива,
А в очах вже чомусь хвилювання…
Ти ще он, яка будеш щаслива!”
Двері рипнули – він прийшов.
‒ Здоровенькі були! – привітався, ‒
Ти пів року тому тут знайшла любов.
Я, зізнатися, вже зачекався.
То як справи, коханий покинув тебе?
Ну, не плач, бо буває ж і гірше.
Ти, разів мабуть сто, вже питала себе:
”А можливо у нього є інша? ”.
‒ Я безмежно Вам вдячна за добрі слова,
Та сюди я прийшла запитати:
Що робити, коли просто дах зрива…
Чим і як можна це лікувати?
‒ Безперечно мені тебе, дівчинко, жаль.
І шкода, що розбите серце.
Може я й не розвію твою печаль:
Він, на щастя, вже не поверне́ться.
А скажи, тільки чесно, невже коли
Почуття в своє серце вкладала,
То інструкцію ту, що тобі дали
Розгортаючи не прочитала?
Там по білому чорним друкується
Ще й підкреслено, бачиш, червоним?
Що симпатія – легко лікується,
Що захоплення – легко лікується,
А кохання ‒ не є виліковним! ‒
Це про справжні я зараз кажу почуття,
Що не змушують серце страждати,
Вони вірність несуть і дарують життя,
А навіщо таке лікувати?
Отже, хочу тебе заспокоїти:
Так, болить, але це не кохання.
Все це можна спокійно загоїти.
Тож не треба ні сліз, ні зітхання.
Не турбуйся, єдине, що можу сказать:
Твоя казка чудово кінчається.
А як саме, ‒ цього я не дам тобі знать.
Прийде час – ти сама все дізна́єшся.
Віриш (?), справжня любов
Дуже вчасна завжди,
Просто треба її розпізнати.
Вона ніжність дарує, тепло, коли ти
Навіть можеш цього не чекати.
Вона терпить, вона не шукає свого
І безчинства та зла не приносить,
А прощає, надіється… Знаєш, цього
Тобі поки що, мабуть, і досить.
Ти відчуєш сама, коли час надійде
І до тебе прилине кохання.
А від нього немає вже ліків ніде,
Бо не треба йому лікування.
‒ Почуття, про яке так говорите Ви,
Скільки треба, я буду чекати.
Біль із серця піде, як і ''він'' з ''голови'',
І таке я навчусь пробачати.
Прощавайте, спасибі Вам, буду вже йти.
‒Так, Господь все оберне на краще.
Молодець, так тримати! До відчаю ж ти
Не вдавайся вже більше нізащо!
P.S. Посміхнулась, закуталась в свій пуховик
І до виходу йшла вже поволі ‒
До крамниці зайшов молодий чоловік ‒
Перетнулися погляди…й долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023