| Сторінки (4/391): | « | 1 2 3 4 | » |
Щороку четверта субота листопада в Україні є Днем вшанування пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933 років, а також масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років
У тиші степу вітер завжди вільний,
Там колосився хліб, мов золота ріка…
Прийшла біда, мов звір холоднокрівний,
І стала ніч в серцях людей важка…
Не пісня жайворонка там лунала,
Не сміх дитячий в полі розквітав.
Той хліб, що вкрали, кров'ю обливали,
А вітер крики й плач у полі гнав...
Земля родюча, щедра і багата,
Мов мати, що завжди дітей годує,
Зали'шилася гола й розіп’я'та,
Бо смерть несамовита скрізь лютує.
Мовчали в горі села й не світивсь вогонь.
Старий й малий, мов тіні, вимирали...
Їм нечисть на життя поставила кордон,
Й від голоду, бідненькі, пропадали.
Дитячі очі – мов зірки згасали,
В очах дорослих поселилася печаль.
Косив їх голод й душі відлітали,
Не залишаючи ні сліз, ані прощань.
Земля, мов свідок, все в собі тримає
І пам’ята про тих, хто не дійшов...
Вона у хлібі пам’ять зберігає,
Про штучний голод нагадать щоб знов.
Хай пам’ять наша не згаса сьогодні,
І назавжди хай буде, мов стіна,
Щоб не забути болю ту безодню,
Й щоб Україна квітом розцвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Ніч розгорнула оксамитові шати,
Вплела у них міріади вогнів,
Вона – музикант той, що грає сонати
На арфі мовчання між мрійливих снів.
А зорі – посланці далекого світу,
Що впали на землю, лишаючи слід,
І кожна з них – таємниця розквітла,
Що шепче історію давніх століть.
Мов серце той місяць в безмежному небі,
Що світлом пульсує між хмар-океанів,
І розливає по світу, де треба,
Спокій і тишу, мов дар несказанний.
А вітер тихенько листочки гойдає,
Як матір дитину у сні колиса.
І небо, немов акварель розливає –
Чарівних барв неймовірна краса.
Ніч зоряна – ніби безмежна молитва,
Що в душу заходить крізь темряву днів.
Між тьмою і світлом іде вічна битва,
Рятує всіх нас молитовний той спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Мамо, мамо, журавликом лину
Я до тебе з небесного раю.
Мамо, мамо, я знаю, чекаєш,
Виглядаєш щодня із-за гаю.
Мамо, мамо, лечу, поспішаю,
Не спалить тільки б крильця мені,
Мамо, мамо, тебе я впізнаю,
Хоч і очі твої у журі.
Мамо, мамо, я тут, на хмарині,
Мені треба спочити хоч трішки.
Мамо, мамо, я знаю, назустріч
Ти ідеш понад гаєм вже пішки.
Мамо, мамо, зламалось крилечко,
Я ж тебе обійняти хотів.
Мамо, мамо, це ворог поцілив -
Його "град" у окоп долетів.
Мамо, мамо, не плач вже, не треба,
Я тихенько до тебе лечу.
Мамо, мамо, поглянь лиш на небо,
Я журавликом там прокричу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Моя мальво, ти квітнеш і в осені,
Умиваєшся срібними росами,
Посміхаєшся ніжно до мене,
Твоє листячко все ще зелене.
Моя мальво, вітрами колихана,
Бережу я тебе від негоди й від лиха,
Пелюстки твої ніжні голублю,
Мила мальво, тебе ой як лю'блю.
Моя мальво, яснієш під зорями,
Ми з тобою пов'язані долями.
Ти незламна стоїш у надії,
Несеш в зиму нездійснені мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Матуся і донечка – сонце і сонечко.
Матуся і донечка – світло в віконечко.
Матуся і донечка – мило й красиво.
Матуся і донечка – посмішок сила.
Матуся і донечка – любов і турбота.
Матуся і донечка – щастя це квота.
Матуся і донечка – веселка на небі.
Матуся і донечка – вічна потреба.
Матуся і донечка – успіх і радість.
Матуся і донечка – вдячність і святість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
І частина
Вечір зоряний накинув палантин,
Вітер заховавсь в опале листя
І до ранку сонно так притих,
Місяця краєчок уже близько.
А вона стоїть все край дороги –
Вигляда того, хто в її серці,
І стоятиме отак аж до знемоги...
Люта війно, у твоєму герці
Загубився той, кого чекає,
Й сльози ллє вона і день, і ніч,
І не знає, бідна, ще не знає,
Що прощальний буде в неї спіч.
То вже потім... А сьогодні вірить,
Що побачить милі рідні очі,
Відганяє в засвіти зневіру
І не вірить в сни свої пророчі.
Тихо повертається до хати,
Голову кладе на подушки...
Ох, якби ж він міг уже те знати,
Що вона готує пелюшки…
Б'ється під серденьком їх кровинка...
Як же хочеться сказати це йому!
Засміється росяна краплинка –
Тільки б пережити цю зиму'.
Вранці знову вийде на дорогу
Погляд зболений спрямує в синю даль,
Віджене і сум, і всю знемогу,
І журбу, і зранену печаль.
Здійме руки до небес в молитві
І попросить в Бога одного:
– Збережи життя коханому у битві,
Поверни мені живим, живим його!
ІІ частина
... Вже зима сховалась за лаштунки,
Й набирає прав своїх весна...
Сняться милого щоночі поцілунки,
Та нема його, ой довго вже нема...
Раптом біль пронизливий, глибокий...
Це синочку вже у світ пора.
Будуть вдвох... Уже не одиноко...
Й чорна хмара в снах, немов мара.
Народивсь здоровенький – у тата.
Закричав, здалось, на цілий світ...
Чубчик чорний, карі оченята,
Усміхнувся, ніби слав привіт.
А зі степу вже летіла звістка:
Чоловік загинув у бою.
Плакала слізьми широка річка...
Він – Герой й наза'вжди у строю.
Не побачить він свого синочка,
Не погладить по малій голівці,
Не посадить з ним того дубочка
І не пройде з ним вже по доріжці.
А вона всі виплакала сльози,
Що текли гіркими полинами...
Геть відкинула страшні громи і грози
І за двох живе тут, поруч з нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Моя осене, люба і мила,
Ти красою ой я'к полонила.
Чарували мене твої барви,
Цілувала у росах я мальви.
До берізок тулилась руденьких,
Їх листочки збирала у жменьки.
Павутинки ти пряла уміло,
Мені в коси вплітала несміло.
Літо бабине ти' дарувала,
А мені все було його мало.
Я просила ще сонячних днів,
Не холодних гірких полинів.
Я для серця благала тепла,
Й щоб сховала мене ти від зла,
Що з війною приніс ворог лютий,
Я так хочу ці жа'хи забути.
Тож зігрій моє серденько, осене,
Розстели наді мною ще просині.
Спити дай ти осіннього трунку,
До щоки доторкнись в поцілунку.
І віночок сплети мені з листя,
Золоте подаруй ти намисто.
В філіжанку налий мені чаю...
Ти почуєш прохання, я знаю.
Як подругу, мене обійми
Й підем, осене, вдвох до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Я малюю тебе протиріччями
і шукаю у снах твої зниклі сліди,
молитвами благаю Всевишнього:
приведи у мій день, приведи…
загубився у травах некошених,
чи війною в полях припорошених,
чи у лютій страшній громовиці,
чи у водах студених криниці,
що стоїть край села на осонні…
закриваю свої очі сонні
й бачу, бачу тебе з протиріч
і біжу полем житнім навстріч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
О Боже, ти у серці моєму завжди,
Твоє ім’я – як світло в темноті.
Тобі вклоняюсь, Боженьку, за все,
За те, що силу дав мені в житті.
Ти, Боже, сонця промінь кожен день,
Ти темряву наві'ки поборов.
За хліб насущний, за твою любов,
Я дякую, мій Отче, знов і знов.
На правди шлях скеровуєш мене,
Тягар знімаєш Ти важких оков.
За кожен но'вий день, за мить чудесну
Тобі я шлю свою хвалу й любов.
Від зла мене оберігаєш, як дитя,
Від темряви даруєш щит святий.
За все, що маю я в цьому житті,
Тобі я дякую, мій Боженьку благий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Моє село – це спогад давніх днів,
Де вітер тихо шепче в чистім полі,
Де кожен шлях, що в пам'яті проріс,
Пройшов крізь покоління й через долі.
З дитинства пам'ятаю кожен двір
І стежку, що вела мене до річки,
І кожен дім, і кожен теплий зір,
Що сяяв у селі – в моїй колисці.
Тут небо ближче, тут повітря чисте,
Тут кожен подих – ніби перший вдих.
І пісня жайворонка в серце лине,
Як символ вічності й любові молодих.
Село моє – це луки в ранню пору,
Де квіти стеляться, як теплі сни,
Де кожна квітка – це частина двору,
Де простори блакитні і ясні'.
Ти – світло дня, ти – предків заповіт,
Ти – спокій і любов у тихім гаю.
Моє село, ти мій найкращий світ,
Ти в серці назавжди, про це я знаю.
Село моє, ти – пісня мого роду,
Ти дім, що за'вжди жде мене назад.
Люблю простори, синь небес, і воду,
І безкінечний зір вночі парад.
Батьківська хата біля краю поля,
Що зберегла в собі тепло років.
Там, за порогом, виростала доля,
Там спогади живуть моїх батьків.
Тут кожна стежка, кожне деревце
Пові'дає історію свою,
Тут праця рук – і все оце святе.
Моє село… Закохана… Люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
У ніч, коли зорі, немов діаманти,
В безмежжі сяяли небесних просторів
Й на землю спускали свої аграманти,
Серця молоді' вже не знали споко'ю.
І запах трави в цю зати'шну годину,
І місяць, що в зорях малює кохання,
Прийшли до нас, юних, на тиху гостину,
Почути щоб світле в любові зізнання.
Зірки усе бачать – вони наші свідки,
У їхньому сяйві карбуються миті…
Найкраща у світі твоя я лебідка,
Коханням серця наші вічно налиті.
Блистіли вогнями ясні' твої очі,
У них відбивалися мрії й бажання.
Ми разом під небом, під куполом ночі…
Шептав ти мені найпалкіше зізнання.
В цю ніч ми літали в небеснім просторі,
Слова твої теплі злітали у космос.
Кохання під зорями – поклик це долі,
Відлунює в серці моєму твій голос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
О, Боже мій, до Тебе знову й знову лину,
У вдячності Тобі складаю молитовний спів.
Твоя любов – заквітчана, мов рай, долина,
В якій мій день спокійно й тихо відпочив.
Ти – сонце у блакиті й світла вільні крила,
Ти – зірка в небі, що показує мій шлях.
І навіть коли вітер б'є несамовито у вітрила,
Я відчуваю, Боженьку, Тебе в своїх руках.
За кожен день, за ніч, за кожен подих щастя,
За хліб і воду, за дітей і внученят сповна,
Мій Боже, дякую і за твоє причастя,
Бо Ти – початок мій і Ти – моя весна.
Твоє добро, як ріки, хвилями у серці ллється,
Ти – мила благодать, душа де знайде мир.
З Тобою кожен день веселкою сміється,
Тобі хвала й моя любов, мій Боже, ти повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
А жовтень цілував мене в ланіти*
І, обсипаючи бурштином всі стежки,
Спішив мені подарувати квіти
Й кленові у букетику листки.
Налив в червону філіжанку чаю,
Поклав декоративні гарбузи,
Турботу проявив свою безкраю –
У нього ж всі козирні є тузи.
Безмежжя квітів, килими із злата,
Прикраси бурштинові в сундуках...
До мене Музу кликав він крилату,
Яка присіла десь на рундуках.
Приніс красиву книгу про кохання,
Яку давно вже присвятив мені.
Читала сторінки його зізнання,
Яке палало в золотім вогні.
І я зізна'юсь, що ми більш, ніж друзі,
Люблю твою багряну я красу,
Для мене ти – найкращий в всій окрузі,
О милий жовтню, я тебе люблю...
*Ланіти – застаріле слово, що означає щоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
Осінній день без сонця... Хмурий...
Нагнав думок у засіки видінь…
І жовтень виставляє свою тінь
Й заходить в наші душі весь понурий.
Сховалось сонце у глибини неба,
За день один лиш кине промінець.
Чи хтось теплу прорік уже кінець
І морок кида з засвітів Ереба?
А може, темно від ракет й шахедів –
Летять прокляті вдень вони й вночі...
Від миру ворог в нас забрав ключі
Й кривавим накрива Вкраїну пледом...
Руйнує школи, дитсадки, лікарні...
Вбива дорослих і дітей маленьких...
Лежить дитя, а біля нього мертва ненька...
О, жди, вороже, Божої ти кари.
За злодіяння на моїй землі
Не буде тобі прощення в віках,
За кров невинних на твоїх руках,
За те, що не в добрі живеш, а в злі.
Ридає, плаче серце України,
Глибокі зморшки на її чолі.
Міста і села у диму й руїнах...
Чи прилетять весною солов'ї
І заспівають пісню на калині,
Яка поллється до самих небес,
Щоб ранок миром осяйним воскрес
Й раділи дню у кожній у родині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Вальсує осінь під мелодію Шопена,
Строкаті айстри просяться до рук.
Червона мідь закоханого клена
На подіум веде парад перук.
Строкатий килим зітканий із листя,
Стрункі берізки вділи сорочки',
І бурштино'м виблискує намисто,
Горять червоно-золоті свічки.
Вальсує осінь на лаштунках саду.
Їй вітер ніжно талію обняв,
І шепотів щось про любов і зраду,
Й на ноті «мі» її зацілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
А за фіранкою дощу сріблясті краплі
Легенько стукають до мене у вікно,
Зігріє душу кави філіжанка...
Мій сон осінній втік уже давно.
Дивлюсь в вікно, стару читаю книгу,
Відволікаюсь від тяжких думок,
А за вікном усе гудуть шахеди,
Війна на щастя вішає замок.
Я не здаюсь, хоч і щодень тривоги
Всю душу ріжуть скальпелем навпіл,
Ранкову каву вип'ю ароматну
Й під дощ осінній вийду я у двір.
Хай змиє рани, зроблені війною,
Хай зайде в душу свіжа благодать...
Навіки згинь, триклята, люта війно,
Мою Вкраїноньку ніколи не здолать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Осіння жінка – райська насолода,
Настояним терпким налита трунком...
Ти спий його з її медових вуст
Солодко-терпким соковитим поцілунком.
Осіння жінка – в кольорах багряних,
Її гаряче серце ще горить вогнем...
Вона кохає палко і нестримно,
Вона цвіте в любові навзає'м.
Осіння жінка – таємнича, загадкова...
Ще пломеніє айстрами й трояндами вона.
У ній живе величне свято сонця
Й натягнута її краси струна.
Осіння жінка – виткана з любові,
Жагуча, як вогонь, і грішна, і свята...
У неї є і пристрасть, і палкі цілунки,
Й душа її у сяйві золота'.
Осіння жінка – сад троянд квітучих
І аграмант нестримних почуттів...
Вона – медова, зоряна й космічна.
У неї в серці – вічної любові спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Осінні троянди в моєму саду
І ваблять до себе, і манять, і кличуть...
До вас я щодня на гостину іду
Спивать насолоду й красу мальовничу.
Ви – квіти моєї палкої любові,
Ви – символ краси й почуттів найсильніших,
Що ллються із серця із вами у змові...
Червоні троянди мої наймиліші!
Я знаю: у вас є і серце, й душа,
І стебла колючі зовсі'м не завада,
Пелю'стки бадьо'рить ранкова роса,
Її переливи – для мене принада.
Божественний дух ваш, як в храмі єлей,
Наповнює душу природи красою,
Ви – пристрасть, і розкіш, і щастя людей...
Між небом й землею в красі вашій сто'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Скрижалі часу все плетуть химери –
Розгнуздані, жорстокі і чужі,
Не відтворити посмішку й гримерам,
Здається, сила й нерви на межі.
Чому ти, часе, зупинився знову?
А може, збіг кривавим міражем?
Я хочу, часе, вдяг щоб ти обнову
й не різав по живому нас ножем.
Жорстокий часе, усміхнешся знову –
Я вірю в твою силу ту нову',
Одягнеться моя земля в обнову,
Не ляже у могилу вікову,
Яку хижак їй готував в століттях,
Давив пасками вроду і красу,
Рабою бачив в пеклі лихоліття…
Та, стогнучи, вона рекла: «Несу,
Несу вам, любі, славні мо'ї діти,
Прозріння плід, який відкриє час,
Спочатку будуть тільки віри квіти,
А потім підійму вас на Парнас,
Туди, де я у вранішніх вся росах
Стою незламна й обіймаю вас,
Велична, з колосками в косах,
Я вірю: прийде переможний час».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Осіння ніч бере мене в обійми,
Кладе на плечі свіжість прохолоди.
У зговорі із нею, спільно
Ми зАпали у тілі охолодим.
Наллю у келих білого вина,
Нехай біліє у тумані ночі,
Минулий день спиватиму до дна,
Не плачуть хай мої бездонні очі.
Осіння ніч торкнулась до плеча,
Крізь плед його цілунком холодила,
У відблисках запалена свіча,
Мов ангел враз розправив свої крила.
І зболена загоїлась душа,
Вогонь у тілі вкрила прохолода,
Я затремтіла, як мале пташа,
Осіння ніч – найкраща нагорода.
Заграли зорі в стиглих небесах,
Вони завжди висвічують дорогу,
Зорить мені згори Чумацький Шлях,
За день минулий дякую я Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Мій тихий вечір весь у сяйві діамантів…
Мелодія Шопена ніжно десь звучить…
Вже сутінки оділи перли-роси мантій,
І нот душевних лине колорит.
Вогнем палає все безкрає синє небо,
Розбіглися на зло'тих конях зорі.
А в моє серце насолоди ой як треба!
Спішу-іду назустріч я вечірній долі…
Тут хвилями вже грають-ллються млості
Й збирають сутінки вечірньої утіхи.
А місяць кидає свої ще сонні брості
На всі простори для натхнення, милі й тихі.
Душевну пісню як мені співа природа!
Відлунюють в моєму серці вечорові ноти.
Милу'є душу й зачаровує ця врода,
І вже на сум немає в мене права й квоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Палахкотять жоржини біля тину.
Яким же диво-полум’ям горять!
Спинилась біля них не на хвилину…
П’янять жоржини, ой же, як п’янять!
Їх насадила матінка весною,
На радість восени щоби цвіли,
І люди упивались їх красою…
Жоржини мами щастя всім несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
З гороби'ною тішився Вересень,
Цілував, цілував її в щічки,
При зорі вечоровій і зрання
Червоніла вона біля річки.
Гороби'нонько, мила, кохана,
Цілий рік я чекав насолоди,
Хочу спити твою я до дна
Найчарівнішу вроду природи.
І кохати, кохати, кохати...
Серцем мліти від тво'ї краси,
І спивати солодкий цей трунок,
Мила Осене, ти не спіши...
Дай, набутися, дай накохатися...
І скупатися дай у любові,
Горобинонько, мила, кохана,
Ти – красуня в осінній обнові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Зорі в небесній колисці
місяць люляє вночі:
люльоньки, зіроньки яснії,
в росах рясних спориші,
дише земля прохолодою,
сняться їй лагідні сни,
місяць люляє зіроньки,
Нікс завмира від краси,
люльоньки, зіроньки, люлі,
нічки звисає крило,
доленьку хтось свою згубить,
скаже: її й не було...
хтось віднайде своє щастя,
візьме в долоні жаркі,
розсипом сяють на небі
ті почуття всі палкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Я шлю привіт, моя подруго Мальво,
У теплому погожому ще дні,
Свої цілунки і близькі, і дальні,
І обереги від нещасть тобі.
У кошиках несу дари садів:
Медові грушки, яблучка червоні,
І виноград, який уже дозрів,
І гарбузи для запікання нОві.
Тобі дарую пісню скрипаля,
Іди до ставу, де росте калина,
Тобі зіграє він й на ноті ля,
Осанну проспіває Україні,
Яку плюндрує й нищить каїн лютий,
Летять, ревуть щодня його шахеди.
О Мальво, як же можу я забути,
Тих дІточок, що вбили їх ракети?
Готую ворогу щодня відплату,
Дощами змию сльози і печаль,
До миру прокладаю я важку заплату...
Ти подивися, Мальво, в синю даль.
Несе нам вітер, втомлений з дороги,
Благую вість з-за обрію свобод,
І заспіваєм пісню перемоги,
Її підходить України весь народ.
І вийдеш, Мальво, разом ти зі мною,
Хай опаде останній навіть лист,
Та мир іде поспішною ходою,
У хмарах з'явиться ще голубий батист.
Всміхнешся ти й всміхнеться Україна,
До дна сп'єте настояний вже трунок,
Загояться і рани, і руїни,
Мир на землі – найкращий мій дарунок.
І буде він. Чекай його і вір.
Тебе я злотим листом обіймаю,
Ним устелю весь затишний твій двір…
Ти лиш квітуй в моїм саду ще, Мальво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
О море, о море,
печаль в твоїх хвилях
злилася з моєю печаллю,
тебе я шукаю
в блукаючих мріях,
і марю у снах
обійнятися з даллю
твоїх берегів,
що лежать неозоро
й магнітом
притягують погляд,
колишуться хвилі
між ними прозорі,
о море, присяду я поряд,
сьогодні ти, море,
зовсім не веселе,
висить над тобою
туман, а чи морок,
і плачуть серця,
і тривога в оселях,
країну плюндрує
злий ворог,
з тобою не можу
зустрітися я,
сумую щодня й
щогодини,
та вірю: засяє
провідна зоря,
і ми діждемося
погожої днини,
зустрінемось знову
на хвилях твоїх,
тебе обійму я, о море,
і щастя багато
в нас буде, і втіх,
о море моє неозоре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Моя найкраща золотава Осене,
Тобі пишу сьогодні щемний лист
Душею зболено, бо знову з просині,
Уламки смерті, мов той падолист
Летять щодня і на міста, й на села,
І сплять в тривозі дітки уночі…
Твій шарм чарує очі невеселі,
Й пташині в небі все летять ключі...
Моя подру'го, Осене розкішна,
Моя ти панно в сукні бурштино'вій,
Пишу тобі сьогодні ці слова невтішні,
А думала, що будемо гуляти знову
Ми вдвох з тобою по садах багатих,
Де червоняться яблучка на сонці,
Дозріло грушок стільки вже брунатних
І сли'вки зірвані сміються у долоньці.
Младого винограду темні очі
Так дивляться захоплено на світ,
Грибочки підростають тут щоночі,
А вранці надсилають нам привіт.
А пам'ятаєш, Осене, як ми ішли до ставу,
Де вербоньки вдивлялися у воду,
А потім падали ми у м'яку отаву
Й пісні співали про красу твою і вроду.
Моя красуне, панно, чарівнице,
Прошу тебе, дай миру цій красі,
Щоб батьківська не плакала криниця,
Щоб переможний Гімн ми заспівали всі.
Пишу тобі цей лист, своїй подрузі,
А сльози капають і капають з очей...
Мигнуло щось... і там, на виднокрузі,
Я бачу світло у пітьмі ночей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Прийшла до мене осінь-господиня,
У кошиках несла дари своїх садів,
Всміхалися мені медові дині,
Гарбуз на сонці червонявий млів.
А виноград закохано дивився
В мої веселі іще літні очі,
Мені він теж, скажу, зимою снився,
Я смакувала з ним всі темні ночі.
Кавун, мов легінь, підкотивсь поважно,
Хотів штурхнути юний виноград,
Буряк дививсь за дією уважно
І моркві говорив щось невпопад.
А грушки шепотіли щось у збанку,
У чаші яблука свій наливали сік,
Зелені помідорчики ще зранку
До вечора начервонили бік.
А огірок на соняшину здерся
І на город дивився з височіні,
Боявся дуже він гіркого перцю,
Тому й страждав на сонечку, не в ті'ні.
Зібрала осінь картоплі й цибулю,
Поста'рила цукіні-кабаки...
А я бабусю все свою цитую:
Не люблять осені – то люди-диваки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Наснився мені Пріап –
гуляв він в осінньому полі,
його хтось узяв у полон,
а він понад все любив волю,
сидіти, як птиці у клітці,
як річці під кригою бути,
Пріапу так тяжко в полоні,
щоб вільний політ не забути,
щоб крила йому не зламали,
без них він – не хтивий, а так,
зібрав він усю свою силу –
й на волі гуляє Пріап.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
1 вересня в усьому світі відзначається День написання листів (World Letter Writing Day), який у 2014 році запровадив Річард Сімпкін
Співають букви у листах тих давніх,
Слова танцюють у старих конвертах…
Беру до рук я скриньку із листами
Й читаю теплі тексти і відверті.
Ось тато мамі написав з любов’ю:
«Кохана, я цілую цю долоньку
І обіймаю ніжно-ніжно й мило
За наше сонечко ясне' – за доньку».
А мама татові у відповідь писала:
«Сумую за тобою, любий, коли й сплю,
Голубкою щодня лечу до тебе, милий».
І тато їй у відповідь: «Я так тебе люблю».
Застигли у листах цих крапельки любові,
Слова, мов сонця квіти, на папір лягли.
Листи кохання гріли серце й душу
І до сьогодні в них гарячі ще сліди.
Сучасні люди вже листи не пишуть
І не кладуть для вічності в конверти.
Лиш в ґаджетах шукають насолоду,
Але ж давайте будемо відверті.
Ніколи вам не скаже листоноша:
«Танцюйте, вам сьогодні лист».
І справді ви від щастя танцювали –
Над вами неба голубий батист.
Чому забули люди листування
І для нащадків не залишили слова?
Чому пусті стоять всі ваші скриньки
І тиша поселилась в них німа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Ти украв мої мальви із саду,
зів'яли'в їх тонкі пелюстки,
вготував для троянд ти принаду,
і утік через сад навпрошки,
загубився в некошених травах,
може, в річку із мосту стрибнув,
чи в зарослих високих муравах...
а учора ж зі мною ще був,
я не знала, вготовив що зраду,
хоча клявся в любові мені,
і без пафосу ти й без параду,
залишив тільки в серці ті дні,
де з тобою так любо кохались,
біля ставу лишали сліди,
обіймалися ми й цілувались,
я ж просила: мій серпню, не йди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Тебе я, літечко, не хочу, проводжати
туди за обрій, де тумани сиві…
який же Божий дар тебе щодня кохати
і знати, літечко, що ми удвох щасливі.
З тобою хочу впасти ще в траву зелену
і у обіймах сонця спити насолоду,
ти теж приляж скраєчку біля мене –
я сп'ю до дна твою чарівну вроду.
Тобі я напишу романс, терцет чи оду...
закутай всю мене у твій барвистий плед,
кохатиму тебе, як не кохала зроду...
а може, й ти мені присвятиш свій сонет.
І наостанок ніжно-спраглим поцілунком
затиснеш губи в пристрасті палкій, жагучій…
наповни келихи медовим твоїм трунком –
його ми вип'ємо удвох за зустріч неминучу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
/тріолет/
Серпень прощально так дивиться в вічі,
Ллє вже у келихи зріле вино.
Осінь готує золочені стрічі…
Серпень прощально так дивиться в вічі.
Літо згортає сувої, мов свічі.
Осінь вдяга золоте кімоно…
Серпень прощально так дивиться в вічі.
Осені флери, кокетство, вино…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Мій часе,
невблаганний,
куди? чому?
в краї які біжиш?
стрімкий,
мов спринтер,
зовсім
не рахманний,
хоч ти і стаєром
буваєш якусь мить,
і все спішиш
в невизначені далі,
а може, їх і
визначив вже хтось,
тобі регалії
не треба, ні медалі,
ти посадив мене
у свій мальпост
і не спитав,
чи треба ще чогось,
ти невблаганний,
часе, невблаганний,
не можу зупинить
тебе й на мить,
лягаю спати –
ти біжиш все далі...
уранці прокидаюсь –
ти біжиш... болить...
болить моя душа
й тебе благає,
хоч трішечки
притишити свій біг,
та ти не чуєш,
часе, не зважаєш,
свою ти вибрав
з безлічі доріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
/тавтограма/
Сипле солодами серпень,
Сум січе сікаркою,
Сонце світить сві'тликами,
Світло сипле скалками.
Соковиті стиглі сливи
Сад сипнув скраєчку.
Смакота! Смакую! Смачно!
Синергізм в сердечко!
Солод солодко спіраллю
Серце скарбом сповива,
Спектр серпневий сонцесяйний
Сегментальненько спива.
Сонцелико! Світлосяйно!
Симфонічно! Силабічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Летіла. Тремтіла. Упала.
Ударилась. Боляче. Встала.
Не плакала. Не кривилась.
Мовчала і не корилась.
Лаштувала. Орала. Копала.
Сіяла. Доглядала. Збирала.
Не нарікала. Не скаржилась.
Боролася і трималась.
Кликала. Чекала. Плекала.
Уникала. Волала. Здолала.
Не відступила. Не застогнала.
Обпеклася і не зреклася.
Чарувала. Любила. Кохала.
Страждала. Не знала. Не спала.
Не зігнулася і не сконала.
Плакала і… співала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Пливуть удалеч літа чари,
Услід всміхнулись білі мальви,
Вигулькують в саду примари,
Що крадуть літа мого лаври.
Прощальний змах лелечих крил
І ластівок гурти на дроті…
Твердіє літечка акрил,
А я – у вільному польоті.
Ключі від літа в моїм серці,
Та струн акорди на піано.
Стихає літо в коловерті
І йде у осінь... Ой як рано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Новий день напинає вітрила,
мене садить у сво'го човна',
ми пливем в океані бурхливім
у краї, де веселка сія,
де немає плачів і страждань,
де усміхнені лиця людей,
де квітує святий гетсимань
й розливає Всевишній єлей,
де немає пекельних злих воєн,
де у мирі всі люди живуть,
де дім кожен щастям повен,
ручаї де любові течуть,
пливи, човне, пливи у той край,
де щасливі всі люди землі,
де незайманий війнами рай,
де сміються дорослі й малі,
понеси мене, дню, понеси,
від печалей і сліз понеси
в неземної той край краси,
понеси, понеси, понеси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Розіллю я у келихи
літа останки,
смакуватиму ним
від зорі й до зорі,
почекайте ще трішечки,
любі мої філіжанки,
сп'ю я літо своє,
хоч і осінь уже на порі.
Голуба далечінь
ще всміхається з неба,
і підморгує сонце
приємним теплом,
моє літечко-літо,
спішити не треба,
насить мою душу
по вінця зелом.
Ну а потім збирайся
в далеку дорогу,
усміхаючись сонцем,
спаковуй валізи,
проведу я тебе
ген туди за пороги,
де вже осені чути
музичні релізи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Плети мереживо із ни'точок життя
І дякуй Боженьку за кожну його мить.
Життя – це неповторне долі вишиття.
Не та мережка – і уже болить.
У візерунках ллється хай любов,
Добро снує найліпшу свою пряжу,
І бійся, щоби демон не зборов,
Й собі подібного не сотворив колажу.
Роби орнамент з благородних ни'ток,
Почуй себе й захоплюйся красою.
Запам'ятай, собі ти є найліпший критик.
…Ідуть дощі – вмивайся їх росою.
І бережи, мов скарб, мереживо життя,
І те, що є у ньому найцінніше,
І передай своє нащадкам вишиття –
Хай світло дня цілує гарячіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Іду до себе від межі ясни'х прозрінь,
Дорога то гладенька, то у тернах,
Примарних не люблю в житті видінь,
Полову відрізняю я від зе'рна.
Окраєць неба в голубій блакиті
Проллє мені надію на добро,
Його я фібрами ловлю щомиті,
Втікаю звідти, де панує хиже зло.
Іду до себе шляхом неторованим,
Я внутрішнє в собі все пізнаю,
Не спокуша мене життям спростоване,
Якщо я заблукаю навіть у раю.
Я відчиняю вікна й двері світлу...
Пітьма не пустить в душу пагінці,
Бо посмішку її я непривітну
Не хочу бачить на своїм лиці.
Іду до себе з сповитка в любові,
В тугі разки її нанизую щодня,
З любов'ю засинаю я у змові
І в її світлі прокидаюся зрання.
Учення генія є мій дороговказ,
Його не зраджу ні за які гроші,
Він мудрістю мені дає наказ –
Скарби в душі плекати найдорожчі.
Іду до себе я, іду і з Божої руки,
Долаю всі круті і найскладніші віражі,
Топчу я й знані, і незнані всі стежки,
І совістю наповнюю душі всі вітражі.
Несу завжди я правду світлу до людей,
І тільки з нею я торую ці важкі дороги,
Всевишній в чашу ллє мені єлей,
Щоб я долала з ним найвищі всі пороги.
Іду до себе і себе сприймаю
Такою, як Всевишній повелів,
Без фальші, без злоби – від краю і до краю
Надійний захист у душі Він звів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
А я така, бо я Вкраїна –
красива, мов калини цвіт,
вінок, намисто, вишиванка –
це ворогам є мій отвіт.
Такої в них краси немає –
лиш в однієї мене є.
Хай ворогів вона лякає!
Бійцям снаги хай додає!
А я така, бо я Вкраїна –
незламна, вільна і жива,
хоч московити й хоронили…
В руці – Богдана булава
і меч Арея від Гатила
тримаю міцно я в руках,
хто так моє Ім’я плюндрує
на всіх історії вітрах,
хай знають: волю не здолати
і не зламати їй меча.
Я – УКРАЇНА! УКРАЇНА –МАТИ!
Тече у жилах кров козача.
Я маю гарт. Я маю вдачу,
що не здається ворогам.
Боротись буду до останку!
Землі й шматочка не віддам!
А я така, бо я Вкраїна –
незламна, вільна і жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
П'янить мене моє хмільнеє
літечко,
Спиваю насолоду, ой п'янку,
Цілую кожну я красуню-квіточку,
Із барв стою в розкішному
вінку.
Моє ти щедре, миле літо-літечко,
Міцніш мене в обіймах притискай,
Мені даруй найліпшії лелі'точки*,
Ретельно їх для серця обирай.
Воно ж так хоче заховатись в квітах,
Не бачить сліз згорьованих людей,
Сховати біль в зелених кленів вітах
І зустрічати Перемоги світлий день.
*Леліточки – блискучі кружальця для прикрас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Відчиняю вікно – там співає пташина,
Голос дивний її зачаровує вмить.
Затремтіло війною поранене серце,
Що давно вже в мені, ой давно як болить.
Моя пташечко мила, моя чарівнице,
Я радію, радію цій пісні красивій твоїй
І спиваю, спиваю п'янку насолоду,
Бо ж від тебе флюїдів летить цілий рій.
Рятівнице моя від печалі й тривоги,
Ти піснями засій у душі моїй квіти,
Без зупину співай, і співай, і співай,
А ти, ранку, цілуй у мої помарнілі ланіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Коли поезія торкається душі,
Вона мов барвами веселки грає,
Співають у ранкових росах спориші
І серденько вже спокою не знає.
Воно співає в такт веселим нотам,
І ллється переливами мелодія,
І вже на сум немає в мене квоти,
Звучить, звучить вірші'в моїх рапсодія.
О насолодо! О моя любове!
Яке це щастя спить тебе до дна!
Ти з Музою моєю в тихій змові,
Щомиті відчуваю – не одна.
Зі мною Муза, і моє натхнення,
Ранкове сонце, і вечірні зорі,
Всевишнього святе благословення,
Й цілунки по'други моєї – Долі.
Мене ранкова тиша обіймає,
Приємний легіт рими в вірш несе,
Аврора на Пегасі виїжджає
І відхиля небажані кліше.
А серце! Вже не зна воно споко'ю,
Й Евте'рпа* квіти нахиля мені до ніг…
Рядочки я згортаю у сувої,
Що стали в чергу вже на мій поріг.
А потім розгортаю потихеньку,
Вкладаю рими і мелодику у ряд,
Цілую й обіймаю їх, рідненьких,
Й до читача виводжу на парад.
Евте'рпа* – це одна з 9 муз, дочка Зевса та Мнемосіни; покровителька музики та ліричної поезії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Я спивала п'янкий поцілунок,
Ніби мед з твоїх пристрасних губ,
Ой який же солодкий цей трунок!
Мов лебідку, мене приголуб.
Я хмелію, п'янію від щастя,
У екстазі мелодія серця,
Найсвятіше у світі причастя,
Переливом веселки як ллється.
Розквітає, як квітка казкова,
Почуттів і емоцій каскад,
Смак кохання – сердець це двох змова,
Неймовірного ритму парад.
Серця б'ються, мов крильця метелика,
Нас Психея* в обіймах трима,
А над нами – пісня ангелика,
Й щастя більшого в світі нема.
*Психе́я – персонаж давньогрецької і давньоримської міфології, чарівна дівчина з крилами метелика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Кинув вечір на трави вже ро'си,
Прохолоду спиває земля,
Розплітає верба свої коси
І у воду повільно схиля.
Зачепивсь юний місяць ріжечком
За зірчастий небесний той килим.
Примостився до зірки скраєчку:
– Закохавсь дуже в тебе я, мила.
Ти у серці моєму наві'ки,
Гориш огнивом навіть удень,
І течуть вогняні в мені ріки,
І любов'ю у серце – дзелень!
Моя зіронько люба, кохана,
День не бачив тебе – вже сумую,
В моїм серці до вечора рана,
Доки голос я твій не почую.
Ти для мене – єдина у всесвіті,
Ти надія й ліле'я моя,
У мелодії тихій пере'співів,
Тебе чую завжди' й звіддаля'.
І пливу я, пливу швидш до тебе,
Обійняти спішу, пригорнуть,
По небесному просторі неба
Я щодня прокладаю свій путь.
І закохане серце співає,
А вуста ніжно шепчуть:"Люблю".
Насолоду нам ніч наливає,
Я губами все спраглими п'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Я тону в барвах веселкових літа,
спиваю аромат його до дна,
флюїди радості мені дарують квіти,
купаюсь в їхній благодаті я щодня.
Чарують лілії красою неземною,
співають оду сонячному дню,
біля дзвіночків якусь мить постою,
мелодію серденьком я ловлю.
Пелюсточки космеям миють роси,
гібіскус, ніби сукня танцівниці,
і гладіолусів яскраво-пишні коси
цілують мило бджілки-трудівниці.
Троянди манять білою цнотою,
і чорнобривці – України квіти –
так просять попрощатися з журбою …
Я тону в барвах веселкових літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Молодість – квітка, красива троянда,
може, лілея? ромашка? лаванда?
Молодість – світло й натхнення душі,
в росах ранкових густі спориші.
Молодість – пісня, що ллється із серця,
світяться зорі в очах-озерцях.
Молодість – мрія і насолода,
вільний політ і у щасті свобода.
Молодість – перше побачення долі,
в небі веселка і сни кольорові.
Молодість – розквіт безмежного щастя,
віри, надії, любові причастя.
Молодість – щирість душі і цнотливість,
у очах – магнетизм, у серці – грайливість.
Молодість – ноти, дзвінкі, голосні,
в простір до неба найкращі пісні.
Молодість – води шумні в океані,
пристрасть, жага і ні краплі обману.
Молодість – поклик нестримних бажань,
ріки й моря невідомих пізнань.
Молодість – те, що дає тобі крила,
у вільнім польоті була щоб щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Спіймав мене гамак у свої сіті
Й заколисав між вітами дерев.
Була тоді найщасливіша в світі,
Як королева з знаних королев.
Цілує сонце, пробиваючись крізь віти,
Немов коханий – ніжно і жагуче.
На клумбі поруч усміхались квіти,
Наситивши повітря так пахуче.
А соловей як заливався треллю!
Немовби арію з «Лускунчика» співав.
А небо! Небо голубою аквареллю
Художник вміло так намалював.
О насолодо! П’ю тебе до дна –
Лиш не лишай мене земного щастя.
Сьогодні хочу я побуть одна
В обіймах ендофінів сладострастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Скрутився біль в душі спіраллю
і покотився в темінь ночі,
затихли злякані дерева,
закрили зорі збляклі очі,
зіщулились весняні зела,
тривога вовком виє лячно...
злетіли тушки десь ворожі...
ракета... вибух... дуже страшно...
сичі кричали з переляку,
хиталось небо над землею...
в руїнах дітки звали маму...
Бог рани змащував єлеєм...
а ворог зуби скалив хижо,
радіє – влучив у дітей,
цинізм, жорстокість і ненависть –
його породи апогей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Цілував мене вітер в ланіти,
Огортав у м'яке покривало
І до ніг нахиляв моїх квіти,
Аромати яких я вдихала.
Дарував ту хмільну насолоду,
Й аромати, що в келих зібрав,
Я спивала всю літечка вроду,
Пустун-вітер мене обіймав.
Ой п'янкий трунок літа й солодкий,
Я хмелію й спиваю до дна.
Чому ж, літо моє, ти коротке?
Це твоя чи моя в цім вина?
Ланіти* – щоки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Літо моє кольорове –
Природи розкішний сад.
В’яже пірамідки-грони
Молодий виноград.
Дзвіночки висять на грушах,
Вишні оділи сережки,
Хизуються сливи кулонами,
Малина кущиться до стежки.
Жасмин білим цвітом квітує,
Клематіс зірками зацвів –
Білим, голубим і рожевим
Навколо усе оповив.
Півонія розкішна махрова –
Королева літнього саду.
Її кольори вражають –
Шукаю у них принаду.
Відтінки і форми ірисів
Чарують і манять у сад.
Звабливі такі і милі –
Кольорів веселки каскад.
Літо моє барвінкове,
Скільки краси в тобі є!
Нею наповнюєш душу
І серце п’яниш моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Танцює дощ на підвіконні
У жвавому ритмі скерцо.
То дзвінко постукає в шибку,
То зробить своє інтермецо.
Якийсь дивний цей дощ, мінливий.
Кида в душу то радість, то смуту.
Обриваю вологі струни –
І пускаю на м’яту-руту,
Де весна в білій-білій сукні
Витанцьовує танго дощу.
Він полонить її юне серце
Й шепче ніжно: «Не відпущу!»
А вона п’є вологу душу,
Розплітає по пояс коси,
Одяга з бірюзи обруч
І на свіжі падає роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Пройшов ти, Травню, спішною ходою,
Не встиг мене узять в свої обійми,
Ще вчора у весні була я молодою,
А ти вже літу передав мене надійно.
Чому спішив? Чому мене ти зрадив?
І моє серце засмутив дощем?
З тобою не знайшла собі розради,
Не встигла. Ти залишив тільки щем. ..
Я так хотіла ще в весні побути,
Надихатись п'янким її повітрям,
В сади квітучі з мріями гайнути...
Яка ж багата весноньки палітра!
Приходь до мене, Травню, ти у сни,
Квітуй розмаєм в серденьку моєму,
І на прощання міцно обійми,
Пуччіні хай звучить мені «Богема».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
Воно бува барвисте, як веселка,
Бува печалі в ньому є сумні сліди.
Його мистецтво треба зрозуміти.
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
Його безмежно научись цінити.
Життя – хоч й круговерть, по колу не ходи,
Іди завжди упевнено вперед до цілі.
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
Живи натхненно і живи щасливо.
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
І в сонця спеку, і в грозові зливи.
Люби життя сьогодні , завтра і завжди!
І прагни пізнавати всі його глибини,
Й себе в глибінь його невпинно ти веди.
Воно водно'час є для тебе й висота.
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
Нехай здійсниться мрія і твоя мета!
Життя – це неповторні квітнучі сади,
Найвища Богом дана насолода.
Люби життя сьогодні, завтра і завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Нап'яло паруси наше світле кохання
Й в океані небеснім поміж зорі пливе,
Крізь роки і сьогодні мелодія травня
У серцях наших леготом теплим живе.
Серце з серцем сплелися у гарячих обіймах,
Очі в очі дивились із жагою кохання,
Наші подихи в легкість зливалися спільну...
Свідком зоряне небо було в тих зізнаннях.
Стукіт наших сердець чули зіроньки ясні,
І любов нашу в сяєва плед огортали.
Миті щастя для нас дорогі і прекрасні...
Таємницю любові в серця заховали.
Вже кохання давно звило миле гніздечко,
Нектари' нам готує ароматні й хмільні,
Почуттям дає волю у глибинах й скраєчку,
І солодке, й п'янке і тобі, і мені.
Любо-любо обом в океані любові,
У обіймах міцних заплітать почуття.
Щодня дякую весноньці і миттєвості долі
За оті доленосні моменти буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Спадали з неба сонця аграманти,
Росою вмиті квіточки сміялись,
Взяли в оркестрі ноти музиканти –
Скрізь солов’їні трелі розливались.
Душа раділа сонячній весні,
А хмара чорна бурю накликала:
Грозі казала «так», а сонцю «ні»,
Подружок чорних сунула навала.
Та й сплюндрували вмить усю красу,
Геть розсікали небо блискавиці,
Немов у руки хтось узяв косу
Й вогнем махав із неба до травиці.
О ця гроза, скажена й навісна…
До смерті налякались музиканти,
І затремтіла дівчина-весна,
Враз потемніли неба аграманти.
Весни забилось серце під кущі,
Сховалося від грому й блискавиці.
Воно любило тихі лиш дощі,
В яких вмивали квіти свої лиця.
Чому вже так ведеться у цім світі,
Красу плюндрує темінь навісна.
За кожну квіточку ми у отвіті,
Тоді і засміється нам весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Стояла я і слухала весну...
/Леся Ураїнка/
Стояла я і слухала весну...
Вона на скрипці соло мені грала
Про легеня зі чарівного сну,
Якого у весні я покохала.
У душу – леготом дзвінкі акорди,
Мелодія – у серце переливом,
Заквітчані мені всміхались борди,
Зелених хвиль лилася ціла злива.
Стояла я залюблена в весну...
Вона мене в ланіти цілувала,
Розліт акордів й пісню голосну
Весна мені сьогодні дарувала.
Стояла я і слухала весну...
Закохана, щаслива я ловила мить,
Оту, що звуть її здавна' – красну',
Коли душа твоя співає й не болить.
Коли сміється серденько від щастя,
А над тобою – мирне-мирне небо,
Коли життя дає своє причастя,
Й тобі нічого в світі цім не треба.
Стояла я і слухала весну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
В травні гілка бузкова –
ароматом п’янила,
а лілові суцвіття
так до себе манили.
Ти приходив до мене
і ві сні й наяву,
із бузком ти приносив
весни казку живу.
Пригортала до серця
намистинки бузкові,
ти мені дарував
світлі ночі любові.
Слово тепле «любов» –
млосно й ніжно у грудях,
слово миле «любов» –
світле свято у буднях.
Слово щире «любов» –
красень-місяць на небі,
слово вірне «любов» –
більш нічого не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Світанки росяні у сяйві діамантів…
Мелодія Шопена тихо десь звучить.
Розвіє легіт перли-роси дивних мантій,
Де нот душевних веселковий колорит.
Вогнем палає все безкрає синє небо,
Від світла аж сахнулися ізблідлі зорі.
А в моє серце насолоди ще так треба!
Спішу-біжу на зустріч світлій долі…
Де хвилями дзвінкими грають-ллються млості
Й збирають все проміння для денної втіхи.
А сонце кидає свої ранкові брості
На всі простори для натхнення милі й тихі.
Душевну пісню як мені співа природа!
Відлунюють в моєму серці свіжі ноти.
Світанку в росах зачаровує ця врода
І вже на сум немає в мене права й квоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Біль душу мою пропікає вогнем...
Рік третій війна...
Ми в горі живем...
Біль душу мою огортає крилом...
Рік третій війна...
І у серці надлом...
Біль душу мою печалями стис...
Рік третій війна...
У серці, мов спис...
Біль сумом стікає з побляклих очей...
Рік третій війна...
Недоспаних стільки ночей...
У болі лютий кривавий завис...
Рік третій війна...
І падає, падає лист…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Ріко моя!.. Куди несеш ти води?
Куди біжить нестримна течія?
У закутки печалі, у незгоди,
де загубила миті щастя я?
Біжи. Спіши. Вируй у круговерті…
Розкидай тугу серця по воді.
І хвилями накрий печалі вперті.
Ріко!.. Ми ще з тобою ж молоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Впала весна в палкі обійми квітня –
Яскрава, мила, вічно молода,
Яка ж грайлива в весноньки хода!
Із України йде її краса й до Відня.
Впала весна в палкі обійми квітня –
І полилися всюди трелі солов'їв,
І почуття розбурхала старих гаїв...
Як загойдалося в екстазі зріле віття!
Впала весна в палкі обійми квітня,
Злились в цілунках ніжних почуттів,
Ніхто любов порушити не смів –
Дивились всі, повідчинявши вікна.
Впала весна в палкі обійми квітня,
Дивлюсь, милуюсь, насолоду п’ю.
І я когось далекого люблю…
А наді мною – соловейка пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
А море живе в наших мріях…
Торкаючись крилом гладіні моря,
Кигиче пісню чайка над водою.
Спиваючи світанок. О роздолля!
Йду берегом неспішною ходою.
Ранковий бриз мої цілує плечі,
Остання зірка гасне в небесах,
Імла рахманна спротив молодечо
Ще чинить і ховається в світах.
Як червоно кипить огнивом обрій!
А хвилі сонні – ніби ті коралі!
І сонце, мовби зв’язане у торбі,
Вже вивільняється у недосяжні далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
А я весни відчула поцілунок –
солодко-те'рпкий і такий жагучий,
спила до дна я цей весняний трунок.
А він розливсь по тілу благодаттю,
немов Всевишній сам його налив
й зі мною чари ці весняні спив.
А я збирала нектари' весня'ні,
впускала в душу голубу блакить,
зелом наповнювала чакри всі і чани.
А я весною відігрію душу,
яка схолола в полум'ї війни,
ти, веснонько, міцніше обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Розгнуздані думки… Дала їм волю…
Розбіглися аж за межу видінь…
Роями потім піднялися вгору.
Ударив голосно церковний дзвін.
Злякалися й вернулися в своє обійстя,
Зібрались в купку й залягли на дно –
Знайшли надійне, тепле й тихе місце.
Я хочу розбути їх – мені не все одно,
Чи сплять вони, а чи злітають ввись.
Я хочу, щоб були завжди зі мною.
Одна злетіла, друга… Ти дивись…
Злетіли восени – вертаються весною.
Думки мої, чому ви невеселі?
Чому? Чому? Та відповідь одна:
Дружини, матері у кожній у оселі
Заплакані, бо за вікном… війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
А я весни відчула поцілунок
солодко-те'рпкий і такий жагучий,
спила до дна я цей весняний трунок.
А він розливсь по тілу благодаттю,
немов Всевишній сам його налив
й зі мною чари ці весняні спив.
А я збирала нектари весняні,
впускала в душу голубу блакить,
зелом наповнювала чакри всі і чани.
А я весною відігрію душу,
яка схолола в полум'ї війни,
ти, веснонько, міцніше обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Поезія – це спів душі
натхненної моєї,
чарі'вна слів мелодія,
що з серця мого лине,
збираю ві'рші у свою
квітучу галерею,
відлуння рим моїх
летить у небо синє.
Сузір’ям зір ясних
вони пливуть у небі
і сяєвом яскравим
опускаються донизу,
шукають всі сакральну
для душі у них потребу,
вони серця хвилюють
подихом легкого бризу.
Ніколи в сховок
не кладу слова від Бога,
пишу я долю у картинах
різнобарв’я слів,
до душ людських
іде віршів моїх дорога,
її Всевишній долею
від інь до янь відвів.
Мої слова летять
в епохи і століття,
не можу я мовчати там,
де фальш і суєта,
бо я поет, я душ
людських є лікар,
в словах моїх – краса,
і сила, й правдонька свята.
Роблю я свій маленький
внесок в справу миру,
народу біль я чую
звечора і зранку,
пишу рядки,
в які вкладаю слова силу,
і віддаю всю душу
читачеві до останку.
Моє не може творче серце
буть байдужим,
в натхненні і в любові
лине до Творця,
як заповідь, нести
добро й любов я мушу,
благословенню Божому
не буде хай кінця.
Мені не треба
ні звання, ні еполети,
я є людина і вершитель
усього ново'го,
душею чисті
мають буть усі-усі поети –
із Богом в серці,
із сяйвом слова вікового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Минула молодість, мамо,
Майориками, маками майорить.
Матусю, мамо, матусенько,
Медово мигдаль миготить.
Мазунчик муркоче мило,
Метелики майнують-мерехтять.
Матусю, мелодія «Марічки»…
Мажорні миттєвості мандражАть .
Матусю, моя майстрине,
Маленький моточок… мережки…
Майстерність магічно манила,
Мостила маленькі моріжки.
Матусю, мамо, матусенько,
Молю Матір Марію…
Молитвою милосердя
Матусенько, милість мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
О жінко! О жінко! Минають століття,
А ти – нерозгадана тайна в віках.
Ти – Моноліза, ти – Роксолана,
Достойна носити тебе на руках.
О жінко! Величне наймення твоє,
Ти вродою, мудрістю, розумом
Сягаєш найвищих вершин неземних,
Піддатися ти не боїшся злим осудам.
О жінко! О жінко! Ти – пісня краси!
Вогонь, і сльоза, і у небі веселка.
У слабкості сила одвічна твоя,
Ти ловиш флюїди красивим люстерком.
О жінко! Натхнення ти джерело,
Суцільний сюрприз для мужчини!
Без тебе життя б на землі не було,
Тебе не любити – немає причини.
О жінко! О жінко! Той блиск у очах –
Зваблива така насолода,
А посмішка – сонце на небі сія,
Тебе наділила цим даром природа.
О жінко! Чарівність й краса неземна!
І стільки в тобі і спокус, і принад!
Жадана, єдина, для когось – одна!
Хай квітне трояндами пишно твій сад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Наше зріле кохання –
Ти потрібен мені.
Загорну у обійми,
Поцілую ві сні.
Ми обоє струмочки –
Біжимо в одну ріку.
Нас роки пережиті
Поєднали навіки.
У хвилинах кохання –
Наше ціле життя.
Вже зав’язаний вузол –
Спільне серцебиття.
Наші кінчики губ
Вже зустрілись давно.
Щемно-солодко, любо,
Як було у кіно.
Я й сьогодні цей присмак
Відчуваю сповна,
Як бокал найсолодшого
В світі вина.
Гріє серце любов,
Що несем крізь роки.
Ми щасливі в коханні –
В небі наші зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Букет «Досконалість»
назвала б я жінку
і склала його
із троянд, жоржин,
кал, хризантем, оливи
і небесну просинь
я б додала, і магії силу.
Жінка, мов
троянда шикарна,
в едемськім розквітла саду,
взяла у жоржини гордість,
у хризантеми – принаду,
в оливи взяла мудрість,
вишуканість – у кали.
У серці горить полум’я,
жагуче кохає вона
і хоче коханою бути,
коли в очах її смуток,
вона долає вперто
усі перешкоди і перевали.
Коли в очах її радість,
як пишно вона розквітає!
Красуня вона й чарівниця!
Богиня з богинь!
Едемська вона досконалість!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Весна відкрила бірюзові очі –
й сахнулась від кривавих ран землі,
Їй день здававсь темнішим за всі ночі,
і не кричали в небі журавлі.
Мої журавлики, чому не долетіли?
Чи загубились десь поміж ракет?
Шахед летить... Холоне усе тіло,
Немовби в серце хтось встромив багнет...
О веснонько, не бійся, йди до нас,
тебе ми зачекались вже давно,
у тебе світла й сонця є запас,
нехай наповнить душі нам воно.
Хай прожене той морок ненавИсний,
печать війни зітре нам із чола,
хай сльози наші у очах затисне,
що кожна мати день і ніч лила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Цьогорічна весна не весела,
серце розквіту жде і тепла,
спопеляють міста і села
ті крилаті й їм ліку нема,
і летять, і летять в Україну
ті вогненні смертельні смерчІ,
хочуть з неї зробити руїну,
вдень бомблять кляті орки й вночі,
а я хочу красиву весну,
й закликаю її і прошу:
дай спокійного ти вже нам сну,
й небо пустить краплини дощу,
і берізки розпустять листочки,
і травичкою вкриються луки,
хай в усі сонце гляне куточки,
зазвучать скрізь пташині вже звуки,
хай пливе в голубіні хмаринка,
переливом хай річка біжить,
хай весни переможна картинка,
закарбує для вічності мить,
засіяють хай сонечка в лузі,
мило й ніжно фіалки цвітуть,
хай тюльпани найкращі в окрузі
до дівчаток відшукують путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Я є ріка – широка й повноводна,
в моїй воді – весь сенс всього життя,
в моєму руслі сила є Господня,
яка веде мене дорогою буття.
Моя ріка життя ніколи не зміліє,
борюсь затято із неправдою і злом,
на берегах її красиві квіти сію,
і день завжди наповнюю добром.
І береги квітчаються любов’ю,
і стеляться і рутою, і м’ятою,
ці чари й насолоду до дна я п’ю,
любов коли є в серці – щодня це свято.
Несправедливості я дуже не люблю,
коли стрічаю – хвилями змітаю,
добро душі всім людям роздаю,
бо кращого я за добро не знаю.
Ця істина завжди в житті дороговказ,
коли себе я віддавала діткам в школі
й коли Всевишній дав мені наказ
служити людям за велінням долі.
Стараюсь не збиватися з дороги,
крокуючи до праведної цілі,
долаю скелі і найвищі всі пороги,
не замерзаю у морози й заметілі.
Мажорні ноти вибрала собі,
нехай мелодію на хвилях грають,
я жити не люблю в печалі і журбі,
війна мінор у плин життя вставляє…
Та я вкраїнка – сильна духом жінка,
мене ніякий ворог не зламає,
як Україна – невмируща й вільна,
і як у Лесі: «…маю в серці те, що не вмирає».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
А весна вже лоскоче нам щічки,
Ніжним дотиком, променем сонця,
Хоч іскриться ще сніг біля річки,
Та красуня вже стука в віконце:
«Від зимового сну розтривожу,
Принесу вам дари весняні',
На галяві сніги уже сходять –
Зустрічайте, радійте мені.
Розіллю я блакиті озерця
І зозулею вам закую,
Я відкрию своє юне серце –
Легіт тихий у вітах люблю.
Подарую цноту' білосніжну,
Вже привітну я посмішку шлю,
Оглядаю лісок оченятами ніжно,
Янголятком з-під снігу росту.
Не зривайте ви цих янголяток,
Хай чарує їх біла краса,
І галява радіє від їх оченяток.
Ми зустрінемось скоро. Весна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
О Всевишній, благаю!
Дай нам зиму лишень пережити.
Соловей заспіває у гаю
І весняні омріяні миті
Принесуть перемогу стражденну
На скривавлену землю Вкраїни.
Заквітча білим цвітом натхненно
Спопелілі від болю руїни
Та весна, на яку ми чекаєм,
Та весна, що священна для нас.
О Всевишній, благаю, благаю!
Оканвуй той омріяний час,
Дай нам сили і світлі пориви,
Порадіти тим чарам весни,
Дай на фронті рішучі прориви,
Перемогу щоб швидше несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Я народилась для любові,
я народилась для добра.
Доріг вже пройдених багато,
та є не пройдена одна.
Вона згубилась між житами
чи у березовім гаю.
Моя доріженько святая,
тебе і сонце я люблю!
Пришвидшую свої я кроки –
мене дорога там чека.
Взяла життя святі уроки
й попрямувала крізь жита.
Я для добра живу на світі –
у цьому мрій моїх лиття.
Голублять соняхів так квіти,
зі мною батька напуття:
– Живи по совісті, дитино,
іди за правду напролом.
Знай, що в цім світі ти – Людина,
вклоняйсь землі своїй чолом.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Коли думаю я про тебе, моя любове, в сонячній весні,
Тоді небо прихиляє мені свою ніжну-ніжну блакить,
Усе навкруги переливається веселковими барвами,
Любов зігріває серце і душу у цю дивовижну мить.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в гамі почуттів,
Відчуваю легеньке тремтіння, мов в стеблинки на вітрі,
Що весняним леготом коханням зайшло в моє серце,
Й троянди червоні, і білі, й рожеві у ньому розквітли.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в ніжності обіймів,
Яскравим полум’ям горить душі моєї надчуттєвий фон,
А зорі сиплють й сиплють перламутрами із неба,
І звучить в мені коханням ліра і наш весільний саксофон.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в солодкому цілунку,
Розквітаю, немов тая квіточка, й молодію з роками я знову,
Нас зв'язала навіки з тобою найміцніша у світі нитка любові,
Щоб завжди бути вдвох, ми знайшли кохання і щастя підкову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Собі я вимріяла мрію –
благословляють небеса,
у неї свято й щиро вірю
і полонить її краса,
красива мрія серце гріє,
дає наснагу на життя,
а літа квіт – моя надія
і на землі моє буття,
я виростаю над собою,
плекаю мрії пишний сад,
навік прощаюся з журбою
і виціловую каскад
троянд, що манять так до себе,
знімають сум, і біль, і тугу,
мені багато вже не треба –
для внуків мрію я в потугах,
зерно й полову розрізняю,
духовність в серці бережу,
гуляє мрія ген в розмаю,
не перескочить щоб межу,
відкрию вам свою я мрію –
так хочу, щоб вона збулась,
о Боже, я благаю миру,
щоб Україна відбулась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Сонцелике сліпить сонце,
сон стрілою стрімголов,
сонце серцю сипле силу,
сум сховався і схолов,
срібнопера срібноперка
смуту-сум січе сердито,
срібло сіє стільки сили,
соковито, сонцелико –
скільки сміху, скільки сонця!
сиворакша світить синім,
совеня сопе сонливо,
сонця сяйво сипле – сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Я не сплю… Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
Оглядаюсь – стоять вони колом.
Жовті очі. Блакитні серця.
Їх багато. Їх стільки навколо...
І ні ліку нема, ні кінця...
Хочу кожного з них обійняти,
Пригорнути до серця свого.
Там є янголи і янголята.
Всі усміхнені до одного.
Я у відповідь їм посміхаюсь.
Бачу крила їх голубі,
Що не всіх упізнала – каюсь.
Полягли у тяжкій боротьбі.
Я не сплю. Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
В січні гілка бузкова –
ароматом п’янила,
а лілові суцвіття
так до себе манили.
Ти приходив до мене
і ві сні й наяву,
в середзим’ї приносив
весни казку живу.
Пригортала до серця
намистинки бузкові,
ти мені дарував
світлі ночі любові.
Слово тепле «любов» –
млосно й ніжно у грудях,
слово миле «любов» –
світле свято у буднях.
Слово щире «любов» –
красень-місяць на небі,
слово вірне «любов» –
більш нічого не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Не сумуй, лебідочко мила,
Бач, на небі зорять зоринки,
Чом сумуєш, моя чорнобрива?
На щоках чом блистять росинки?
Не сумуй за літами минулими,
Не повернеш стежину назад.
Пролетіли роки, наче птиці,
Бур’яном не заріс лиш наш сад.
Щовесни ми в нім сіємо квіти,
Виноградна плететься лоза.
Чом, голубонько, очі сумнії
Й забриніла на віях сльоза?
Знаю, милий, років не вернути.
Це жіночі такі відчуття –
Сумувати за тими, що збігли,
І немає вже їм вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Жовті очі дивились, ніби вічність і доля,
Війки кліпали тихо і до мене тулились…
Зразу думала – роси, а то сльози з них ли'лись.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вони низько хилились, бо зібрали всі болі.
Ті ромашечки милі, материнські то сльози,
Проросли серед маків, як синів вбили грози…
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Біло-біло біліли у неосяжнім просторі.
Маки – кров всіх загиблих відважних героїв,
Які впали в бою від ворожих злих роїв.
Я ромашки зустріла серед маків у полі...
Мужньо бились сини за життя і за волю,
Пролилася їх кров у боях за Вкраїну,
Вороги не зробили щоби з неї руїну.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вірю щиро: не будемо ми у неволі.
Ворогів всіх зупинять наші воїни смілі,
В нас ніхто не відніме життєдайної віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Нагородив Бог українців піснею й красою,
Співаємо натхненно ми і в радості, і в горі,
Із місяцем у небі і з ранковою росою
Лунає пісня дзвінко в українському роздоллі.
У пісні ллється вільна вся душа мого народу,
Історія правічна, мов Фенікс, в пісні ожива,
Про вільні думи й боротьбу за їх свободу,
І про калину наш народ одвічну пісню заспіва.
Нам духом не дає упасти, зламатися й зміліти
Та пісня калинова, що в віках завжди жива,
Вона до скону в серці українців буде жити,
Її піднімуть для польоту надії дужі два крила.
Своє у кожного з нас місце в долі України,
Та пісня у серці єдина навіки звучить,
Калину посадим на місці тієї руїни,
Що про ворожу навалу, наче могила, мовчить.
І заспіваєм во славу незламності духу:
«А ми тую червону калину підіймемо...»
І скільки звитяги! І скільки в цій пісні руху!
І високо наше жовто-блакитне знамено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Як в моєму у отчому краї,
Розстеляються трави на луках,
Перевеслом – веселка у небі,
Не сидиться мені у Прилуках.
Поспішаю до неньки-землиці,
Що зростила і силу дала.
Тут і грудям дихати легко,
І лягають у риму слова.
Від землі відірватись не можу –
Я із нею зріднилась сповна:
Наділила вона даром Божим
І перо мені в руки дала.
Тут натягує струни бандура,
Тут стодзвонами душу пройма.
Радість серце моє наповнює,
Коли чую матусі слова.
Ціле літо цвітуть чорнобривці.
В квіті вічному – мудрість років.
Майорять різноцвіттям майорики –
Мами квіти – як вічність віків.
На землі тут немає спочинку –
Надиха мене вічний Творець:
Я збираю усе по краплинці –
І в оправу – у творчий вінець.
Тут, як з келиха, ллється здоров’я
І живицею враз пророста.
Тут ніколи не зраджує муза,
Рідний краю, ти серця краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка – це творіння природи, подароване Богом,
У ній – частинка сонця і промінців вогненний жар,
Що обіймає тебе пелюстками і дарує насолоду.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка має ніжний аромат і душу особливу,
В полоні квітів відчувати щастя й радості сльозу,
Їх силу енергетики і позитив їх вічний, незрадливий.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка, як ніхто, уміє вірно й віддано кохати,
Вона пригорнеться пелюсточками ніжно й мило,
Любов, всміхаючись, тобі всю буде дарувати.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка – це надія, радість і завжди натхнення,
Це дивовижний подарунок, і витончена гама барв,
І порятунок у важкий час лихого сьогодення.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квіти – буття окраса, символи народів,
З прадавнього часу посланці далеких світил,
І людям на вічній землі Всевишнього є нагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
Скільки болю зібралося в ній і дитячого гі'ркого крику?!
У нелю'дських стражданнях душа розривається в клоччя дрібні,
Галасливі птахи' у гаю, згуртувавшись, завмерли німі.
В полі чути гучні канонади, сховалась й сама громовиця,
Заридали ромашки і маки, зіщулилась стигла пшениця,
Легіт тихо скрутився спіраллю, закляк, обернувшись в сморчок,
Затремтів у страху і печалі кленовий зелений листок.
Сонце промені в хмари сховало і зблідло від гулу ракет,
Блискавиця в щит неба поклала заряджений свій арбалет,
Злі ракети летять над землею, де квітне незайманий рай,
По-звірячому нелюди нищать чарі'вний і милий мій край.
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Білий сніг тче мереживо долі,
Розгулялася віхола в полі,
А я тут на морозі стою
І на вухо шепчу я коню:
– Білогривий мій красеню милий,
Дай мені хоч краплиночку сили
Пережити цю кляту війну,
Хочу я відпустити зиму,
Обійняти красуню-весну,
Та не знаю, де взять мені силу,
Бо війна клята так підкосила,
Понеси мене, коню, туди,
Перемоги лягли де сліди,
Де Вкраїна у мальвах моя,
Заліковує рани земля.
Щоб збулися усі мої мрії,
До Святої молюся Марії.
Чуєш, коню, ракета летить?
Спопелить все навколо за мить.
Заховай, білогривий, мене,
Хай лиха' нас обох омине.
Білогривий мій красеню милий,
Дай мені хоч краплиночку сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Дарував мені Бог ту зелену-зелену й квітчасту весну',
Солов’ї де співали в гаю, потопало усе у блакиті.
Я стояла в саду і вдихала фіалки красу запашну,
О чарівні, осяяні світлом небесним ті миті!
Серед тисяч очей я знайшла твої ті, що зелені,
Я заглянула в них – і побачила відблиск весни,
Ти так ніжно і мило дивився давно вже на мене,
Я впізнала тебе, бо такий ти приходив у сни.
Серце тьохнуло вмить, очі стрілись з твоїми очима.
Все навколо п’янило – такого напою я ще не пила.
Як заграла мелодія серця! І кров шаленіла значимо!
Із кохання октав та мелодія злита була.
Затремтіли в душі моїй струни п’янкої любові,
Запалили вогнем її юний незайманий фон,
Кожна нота із першим коханням співала у змові,
А в міському саду грав мелодію нам саксофон.
Підійшов ти несміло до мене, до вальсу мене запросив,
Я дивилась захоплено в твої очі зелені-зелені,
Взяв за руку – відчула я хвилю емоцій і почуттів –
Малювало нам перше кохання сердечка свої на арені.
Коли ти доторкавсь, я тремтіла, мов тая стеблинка,
Говорив-говорив, а я танула в слів весняні'м меду,
Відчувала кохання красиву у щасті зернинку
Ту, що сіяли ми у весняному райськім саду.
Ми флюїди любові ловили й спивали її насолоду,
Чаклувала над нами захмеліла від щастя весна.
Ми відчули обоє – це Божа для нас нагорода,
Це кохання і зваба, і чари, й краса неземна.
Ти й сьогодні мій місяць ясний у вечірньому небі,
Я одна у всесвіті твоя вечорова яскрава зоря,
Ти ще з юні закоханий у милу лебідочку лебідь,
Наші долі віночком сплелись – ти є мій, я – твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Коли я вперше прочитала Стуса
«На колимськім морозі калину…»,
Зрозуміла, що я не боюся
Палко серцем любить Україну.
Коли вдруге читала я Стуса
«Наснилося, з розлуки наверзлося…»,
Уста мої шептали: не боюся.
І збудеться усе, що не збулося.
Коли втретє читала я Стуса
«У білій стужі серце України»,
Боялась, Матінко, за тебе і боюся,
Щоб цвіт не осипавсь калини.
Тепер щодня читаю тебе, Стусе,
«Як добре те, що смерті не боюсь я…»
Молюсь за тебе, Нене, я молюся,
З поетом міцно духом поріднюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
На Богоявлення вода стає святою
І чудодійну вона має силу.
Прийшов Ісус на річку Йордан,
Щоби його у водах охрестили.
Його хрестив сам Іоанн Хреститель,
Тут Божий Дух явився із небес.
Як голуб, так зійшов він на Ісуса:
«Служити людям – сина мого хрест».
З людей узяв Ісус усі гріхи на себе,
За нас стражда Спаситель всі віки.
А люд скида й скида гріхи далебі,
Змива вода лихі хвороби і думки.
Молитву спільну проречуть уста –
Водицею святою вмиєм наші лиця.
Водохреща для нас – велике свято,
Лікує наші душі джерелиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Собі я вимріяла зиму
у білосніжних килимах.
Красуня в сукні срібній
щодня приходить в моїх снах.
То йде з Морозом так граційно,
що заздрять юні старикану.
То королевою в кареті
промчить холодними садами.
Але це сон, це казка, диво –
Зима нас вводить у оману.
Сипне сніжинок мерехтливих
й накриє килимом з туману.
Сніжинки трусяться й німіють,
бояться сивого обману.
Ховаються мені під вії
й про зиму мріють в безнадії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Неземна благодать пройма тіло моє до останку,
Я мрійливо стою у природи розкішнім саду,
Новий день відкриває ажурну завісу світанку,
Насолоду його спить душею навік припаду.
О природо чарівна, таємничо наповнена дивом,
Загадкова красуне, тобою наповнений світ.
Ти у серце заходиш грайливим приливом,
З насолодою шлеш ти поету гарячий привіт.
У цілунках твоїх, о природо, моя вся душа,
Благодать й аромати в повітрі літають медові,
Твоя врода казкова навколо усе прикраша,
Із зорею ранковою й з надвечір’ям вона у змові.
Перламутрами свіжими роси упали краплинами,
У смарагдах усе сонця променем оповите,
Спів пташиний летить над гора'ми й долинами
О казкова ця мить! Як, природо, тебе не любити!
Насолода моя, подарована людям Всевишнім,
Ти, мов янгол небесний, у серці моєму живеш,
Я кохаю тебе у натхненнях вечірніх і вранішніх,
Ти, мов флейти мелодія, все маниш до себе і звеш.
Я без тебе, о мила природо, не живу і не дишу,
Ти – натхнення моє в сяйві всіх діамантів землі,
Надихаєш мене, я у царстві твоїм вірші пи'шу,
Зорі-зорі збираю й великі твої, і малі.
Я люблю твоє небо, і дерева , і квіти, і сонце,
Гіацинти, троянди, лілеї в й дерева в моєму саду,
Сяйво дня проводжаю з відчиненим серця віконцем,
Моя мила природо, завтра знову до тебе прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
…Відчахнулося щось у душі,
Світла промінь забився в куток,
Гул ракет серед тиші вночі,
Світло просить води дать ковток…
Я не знаю, як жити без світла,
Як тепло у душі зберегти,
Стало темно мені й непривітно,
Моє світло топтали кати.
А воно так пручалося бідне,
Не хотіло, щоб брали в полон,
У куточок забилося рідне
Й ледь торкалось холодних долонь.
Гріє світло промінчиком тепло,
На дорозі війни не згубилось,
Засіяє воно ще над степом,
Сяйвом в серці моїм відродилось.
І сіятиме, стільки є віку,
У душі і у серці моїм,
В українки його — без ліку,
Я й нащадкам його заповім.
Хай купаються в сонячнім сяйві,
Бережуть сонця світло в душі,
Хай же буде його, щоб не зайво
Поділитись зі світом усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Час рахує годинника стрілка, він невпинно біжить і біжить,
Новий рік поспішає в дорозі, іще трішечки й прийде та мить,
Двері тихо відкриє в кімнату – весь усміхнений й Янгол в руках,
Розправляє білесенький крила, відчуваю, що миру це знак.
Янгелочку мій світлолиций, я ж благала щодня тебе,
Принеси Україні миру, розкинь небо над нею своє голубе,
Не жили щоби люди в тривозі, не жахалися дітки ракет,
Не летіли шахеди на голови і замовк щоб навіки багнет.
Радо ми тебе зустрічаєм, ти надію на крилах Україні несеш,
Хай здійсняться усі-усі мрії і красою зірок зачаровує все,
Щоб перлинами благо і щастя для всіх розсипалось навколо,
І любов’ю наповнювавсь дім, і збирав у родинне всіх коло.
Янгелочку мій світлолиций, з Новим роком ввійди ти у дім,
Забери усі болі й тривоги, подаруй світлу радість усім,
Огорни ти старого й малого благодаті своєї крильми,
І зігрій біля серця свойого, й обійми, обійми, обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Ах! Як хочеться жити,
в синім небі летіти,
в вальсі білому
над землею кружляти,
залетіти в трояндовий сад,
потім знову зорею
у небо назад.
І яскраво-яскраво світити,
і у променях світла любити,
і купатись в любові щодня,
серцю знати, що ти не одна,
проживать кожну мить,
як останній раз,
щастя жінки – найкраща
з її прикрас.
Серця ніжність віддати,
щоб єдиною стати
для того, хто посланий долею,
розливається п’янко
троянд аромат,
я зорею впаду
у трояндовий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023