| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
***
Восени обираєш
маршрути – найвіддаленіші,
дороги – найнижчі,
відтінки – нюдові...
Дивишся, як тиша осідає прозорим пилом на скло маршрутки...
Кожна зупинка пишеться з малої літери,
бо всі великі вже стали деревами...
Коли ж замість стовбура лишиться
його обрубок,
ніхто не розгледить букви,
що витиснена на липкій, натягненій по колу шкірі...
Поставлять зверху пластянку з недопитою кавою й запалять цигарку...
Місто, в якому лише цифри мають силу, стало циганським...
Тут навіть дощ є ворожбитом...
Розливає по підвіконню каву,
лишаючи гущу блакитному місяцю...
Жовті зіниці осені не дістають до висот,
але якось вихоплюють орнаменти
й віддзеркалюють їх у серцевині яблука...
Велесова ніч покладе під подушку груші
й поставить запалену свічку на спину,
зафіксувавши її межи хребцями...
Так уперше віск почує хрускіт
і відчує холод кісток живого тіла...
Аби повітря мало голос,
він був би політональним і поліфонічним,
мов хор із голосів пращурів...
Аби місяць мав слух,
він би засвистів на повен свист
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
***
Боже, у Тебе єдиний Син… І жодного рідного внука…
Але ж є мільйони названих і некревних,
Найменші з яких дрижать від кожного звуку,
Щойно надворі стає безлюдно і темно.
Боже, в Тебе, напевно, вже стліла пам’ять про пекло.
У краї Твоїм усе пойменовано раєм.
Ми прокидаємось, чуючи рваний реквієм ‒
Доказ, що знов достобіса із нас помирає.
Боже, світло у Тебе врізнобіч ‒ і вниз, і вгору.
Темінь для Тебе ‒ екзотика і випадковість.
Бачиш, вода вимиває домівок корені
І відживляє землі, заюшені кров’ю.
Боже, Ти вчиш пізнавати зерно бумеранга,
Вміло тримати зброю в кожній десниці,
Чути: за правим раменом накульгує янгол,
Спираючись на молитву, немов патерицю.
Крила його основою стали для плоту,
Крила його побратимів – за крівлі, коцики й одіж.
Боже, якщо Ти справді будеш не проти,
Дай нам відчути, що тут, поміж нами, ходиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
***
посéред війни великої
ще стільки воєн малих
таких, що до них не звикнути,
та в кожній ти – хтось із тих
котрі вигрібають першими
знаходять собі яри,
в яких можна трохи зменшитись
і з Богом поговорить
котрі мають здатність видіти
щось більше за інших чад
та в хижці, що зветься рідною,
плекають безрідну печаль
що стала най-найсвоїшою,
яка і нутро, і тавро
Бог світ ще довершує віршами
в неділю – і ліве ребро
німіє, коли клинописом
Всевишній кодує суть
того, за що йдуть боротися
всі ті, що зі світла ростуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
***
Боже, куди не глянеш, ‒ усе крамола.
Березень світить хребтом так безшкірно і голо.
Голос весни до землі припнутий, мов якір.
Ніби живий силует – а все ж симулякр.
Світло розрізане вздовж на смужки, як вени.
Пам’ять Господня ‒ притулок усім безіменним.
Кожен світанок є смертю безсилля й проривом.
Спину вирівнюєш і прицвяховуєш крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023