| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Криваві дати... чорні дати...
Загиблих... Вже й не зрахувати...
Дірки в будинках, рани на серцях,
Вся Україна більше року у сльозах.
Летять ракети, кляті залізяки,
Летять, життя навіки зруйнувати,
Летять в будинки, їм же все одно,
Де з'явиться кривавеє вікно...
В новинах цифри, а за ними люди,
Поранені, загиблі... і руїни всюди,
У попелі квітучії міста...
Будь проклята, загарбницька орда!
@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
О господи, за що це Україні?
За що ця наволоч до нас повзе?
За що іще убититая дитина?
І ще один будинок вщент...
За що сім'я, що тільки народилась?
І хлопці молодесенькі за що?
За що вкраїна ціла на руїну ?
За що затоплені будинки і поля?
Невже ж ми, Боже, стільки нагрішили?
Невже це кара? Це ж шалений біль!
Людей он тисячі вже нелюди убили,
Криють чорні хустки волосся вдів...
Хай згине нечисть, світ увесь благає,
Нехай прозріють, бо ж вони сліпі,
Нехай країна наша знову розквітає,
Як вишні розквітають навесні!
@
13.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
У твій будинок влучила ракета,
Де був під'їзд, тепер лише діра,
Ти вчора лиш купив собі жакета
І от в тебе відірвана рука...
Скільки сімей лягли учора спати,
І скільки не прокинулись зрання!
Михайлика дістали з мертвим татом,
Тепер Михайлик кругла сирота...
Он дівчину дістали з-під завалу,
Вона шепоче донечки ім'я:
"Варвара, там моя Варвара",
Як їй сказати, що Варвари вже нема?
Дідусь бабусю за руку тримає,
Їхніх онуків досі не знайшли,
Їх син на фронті, він поки не знає,
Що більше вже не має він сім'ї ...
В Оленки завтра мало б бути свято,
Їй мав би виповнитись один рік,
До ночі мама різала салати.
Дивом жива. Померли донька, син і чоловік...
Там кілька днів гортатимуть каміння,
Когось врятують, когось навіть не знайдуть...
Війна скінчиться, відбудується країна,
Людські життя нікому не вернуть...
@
20.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Рюкзак на спині, на руках дитина,
Мороз, вокзал і тисячі людей
Чекають потяг, щоб поїхати з країни,
Рятуючи життя своїх дітей.
У рюкзаку вода і документи,
Із одягу лиш те, що на тобі.
І якось вмить змінилися життя акценти,
Тут головне дитину вберегти.
В неї в кишені номер телефону,
Мільйон разів сказали: "Не губись",
Та як же хочеться вернутися додому,
Прокинувшись у мирі, як колись...
Доба у потязі, навколо темрява і тиша,
Принишкли діти на руках у мам,
Вночі крадеться потяг тихо, наче миша,
Рятуючи життя маленьким дітлахам.
Жінки не сплять, в очах і страх, і сльози,
Позаду мрії, дім, усе життя...
Вони тікають від смертельної загрози,
Що принесла в наш дім кривава ця війна.
@
26.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Привіт. Ти як? Скажи як твої справи?
Я бачу в тебе іграшка нова?
А я лишилась без своєї мами,
Померла я, а мама ледь жива.
Ти бачиш плями ці?
Отут? На білім вушці?
То кров моя, ще теплою була.
Мене в лікарні намагались врятувати,
Тепер рятують маму, ну а я пішла.
Твоїй матусі личать ці сережки,
Їх тато твій із моїх вух зірвав.
Тікали з мамою від нього ми по стежках
Та він із посмішкою нам у слід стріляв.
Мені боліло, як мені боліло!!!
Десь в грудях, спинці й навіть голові!
Він кулями та по моєму тілу...
Так і лишились ми лежати у траві.
Та ти не плач, ти в цьому геть не винна,
І зайчика мого як я люби,
І ти молись, будь ласка, безупинно
Щоб не було цієї клятої війни.
©
12.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023