| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я пішла, не сказавши «бувай»
Та прийду, не сказавши «вітаю».
Твої очі, як небо і гай
Пам‘ятаю..
А волосся, мов, Всесвіт ховає.
У згляді твоєму живе особливе..
Одразу побачити - важко.
Там рання весна і озера чутливі..
І, сиві співають там пташки.
Там край є, неначебто що гордуватий.
Але, в той же час і покірний.
Що вірно, бурхливий як море.
І варта
Зрівняти із сонцем вечірнім.
Що дотик не любить, і правду цінує.
Та впевнений будь, буде поряд.
І важко збагнути
мені цей твій погляд
Що б іншому краще забути.
Й пішла я, не мовив в кінець цей «бувай»
Й прийду, не сказавши «вітаю».
Твої очі, як небо й зелений гай.
Що собі я завжди пам‘ятаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Мені так хочеться все з пам'яті забрати!
Й особу ту, що серце полонить.
Коли любов моя в полонному горить,
Що сон забутий це - собі лиш вдати.
Мені так хочеться піднятися до неба!
Забути все, що треба і не треба..
Не пам'ятати всіх прослуханих порад,
Коли любов ця невпопад,
як та ганеба,
що полонила вже полонене і так.
Не заважати б тишині, що так і хоче..
Та, зникнути б мені лиш світ за очі!
Не мати в ньому відданих свічад,
й забути всі проплаканії ночі
Що полонили вже полонене і так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023