| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я оболонка пуста,
Як в горлі, коли немає крихти тепла,
Тісто, що кочується, вʼється,
На ваші помисли, примхи, гріється.
Набираю форму, рум'яну, кунжут,
Засунь собі в кишеню,
Та відрахуй пару сталевих груд,
Тіло, тіло як проблиск зірок.
Все пройшло, повз наших думок,
Хто ми є, куди летимо,
Для кого назване, те наше добро,
За пару на в хрест рук.
Повинні страждати, заради якихось сук,
Не вольні, а в думках кровні,
У віка, несем свої брили дубові,
Та за що, як ми всі мить, для цієї старої.
Наповненої крові, сльозами любові,
Секунди, для нашої долі молодої,
Геть з моїх думок, паскудні ви хвойди,
Кому це я підношу, ніби то бридкі строки.
Я ж всеосяжний, чи не тямущий,
На нас двох, один розум несущий,
Ген ген, краще за той обрій недосяжний,
Пустоті ловить крихти, для нас не важних.
Не обачно, пробилось мені ножем,
В тіло, до всіх артерійних стежин,
Бач, кров наших предків не яскравих,
Чорних, в молекулах пройнявших.
Дивися, в мині крутить всі кістки,
Потом пролились, всі рубці до сердець,
Що ж це я, не усвідомив нібито кінець,
Де немає початку, нашим мозолям.
Та хай вам грець,
Чи відправ мене, де згнила ртуть,
Труп на трупі, бурмочуть суть,
Що ж це, насправді воно так ?.
Чи це заклали віру, в завтрашній туман,
Я пустий, я з випічки вибраний мак,
Поперек горла, стане вам твердий смак.
15.09.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Тік так,
Пролинув час,
Нічка лягла,
Забула чуття.
Розкинула тіні,
По закуткам,
Стало гірко,
Моїм відчуттям.
Що час дзюрчить,
І він не міняється,
Що день іде,
Чи то він пливе.
Що час іде,
А він все не брикається,
Чи не ту пластинку поставив,
Чи не в того героя граю.
Може діло в ночі,
Загубились всі ключі,
Не чутно не видно,
Кричу з вікна "Ох як же гидко".
Що забув поставить стрілку,
На радість чи на гірку,
Проспав всю теплу днину,
Занурився в цю трьох шарову кригу.
Ні слуха ні духа,
Все глибше закриваю вуха,
Що світ він відкритий,
Тільки останній ключ розбитий.
І було б не погано,
Відчути весняну зграю,
Пташок як їх політ,
Так вабив мою даму.
Було б чудово,
Не слухати гамір,
Пустих людей,
Які починають свою драму.
Було б чудово,
Вдихнути запах,
Розкішних пелюсток,
З волосся молодої кралі.
Не думати про згнившу траву,
Про чудернацький світ,
Де загинувший брат,
Тягнеть тебе до раю.
17.02.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023