TaniaVas

Сторінки (1/9):  « 1»

Речі

Речі  мають  властивість  падати,
Не  втримавшись  на  краю  поверхні  рівної.
Речі  мають  схильність  нагадувати  
Нам  наше  минуле  й  відчувати  теперішнє.
Речі  -  це  те,  що  завжди  оточує  
Нас
І  робить  живими  чи  мертвими
Речі  ніколи  не  будуть  порожніми
Словами.
Чи  діями
Необережними.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024


Пам'ять

Та  ж  сама  річка,  шумлива  й  мілка
Той  самий  місток,  що  єднає  два  напівберега
Ті  хати  старі,  що  вдивляються  вниз  
І  не  бачать  себе
Поміж  зелені  крон  напівмертвих  дерев.
Те  ж  саме  каміння,  і  стежка  та  сама,  вузька.
І  вулиця  береже  ті  самі  імена.
Як  я  бережу  десь  всередині  себе  тебе.
І  маю  надію,  шо  ти  пам'ятаєш  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024


Течія

Це  не  та  вода,  це  не  ті  береги,  
Що  були  раніше
Легкий  плюскіт  весла,  гучне  кумкання  жаб
А  навколо  -  тиша.
Краплі  води,  що  творили  ріку  розтеклися
І  створили  нову  течію
І  вперед  пронеслися.
Узбережжями  хат,  нескінченних  стовпів
Там  де  люди  і  звірі
Пронеслась  течія  із  бажанням  чужим
З  повнотою  власної  сили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024


Час

Відбажати,  забути
і  заперечити
Все  минуле,  майбутнє
і  час.
Відмінити,  скінчити,
Щоб  звершити,  щоб  убити
всіх  нас.
Рівноцінною  миттю  відносності,  
Що  для  мене,  для  тебе  є  світ.
До  закритих  воріт,  
До  відкритих  воріт,  
До  небес,  що  молитвами  здобрені,
Відбуває  мій  рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024


Шапочка

В'язані  лінії  сірості
Вплітають  малюнок  неясний
Нитками  грубими  виткані
Наші  нещастя.
Хитрими  переплетіннями
Простою  мовою  ясності
Вузлики  творять  ту  дійсніть
Яку  б  я  хотіла  відкласти.
Рівним  рядком  усамітнення
Нитки  складають  буденщину
І  в  день,  коли  дуже  вітряно
І    в  день,  коли  дуже  весело.
Сірим  куполом  старості
Ми  покриваємо  голови
Ми  забуваємо  радощі
Ми  стаємо  суворими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024


Замальовка

Відбуття.  Відплиття.  Відбереження.
Літа  нашого  зимного,  від  лютневого  застереження.  
Відплиття  від  богів,  від  чортів  і  від  людності
На  простори  полів,  в  центр  моєї  безлюдності  .
Над  плечима  лиш  синій  шаблон  для  освітлення,
Для  осліплення  зору,  для  птахів  усамітнення.
А  довкруж  є  нічого,  лиш  густенне  повітря
Як  гума
Намагаюсь  надихатись  ним
Та  легені,  мов  сито,  
Лиш  вбирають  напругу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024


Дорога

Не  сумуй  за  мною,  адже  я  приїду
Стуком  кіл  залізних  об  крихке  рядно
Смуг  трамвайних  колій,  що  мережать  місто,  Що  єднають  місто.  І  людей.
Вікно  відкриває  небо  прямо  над  тобою
Сонце  пестить  шкіру  на  очах,  щоках.
Знай,  це  ненадовго,
Знай,  що  я  приїду
І  привезу  сонце  у  своїх  руках

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024


Ніч

Є  тільки  я  дорога  і  вогні
В  зрештою  нічого  вже  й  не  треба
Над  деревом  темніє  шматок  неба
У  світлі  одинокої  зорі.
І  де-не-де  проносяться  машини,
Пронизуючи  ревом  тишу  ночі
І  зрештою  нічого  я  не  хочу
Так  мирно  проминають  хвилі  ці
І  шкірою  пройдеться  легкий  трем
Закутаються  люди  у  плащі
Подріботять  по  вулиці  дощі
Тай  зникнуть  у  провулках  між  дерев.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024


Вікно

Чотири  відтинки  простору  –  
Праворуч,  ліворуч
Вгору  і  вниз
Звужують  моє  світобачення
Досвідом  напівпорожніх  полиць
Звужують  лиш  до  світанку  із  хмарами,
З  їхнім  скупченням  сонця  раннього.
Звужують  до  розуміння  дня.
З  криком  дітей  за  склом,
З  шумом  птахів  у  небі.
Звузивши  простір  до  небачених  розмірів
Я  отримую  все,
Зафіксовую  в  мозкові.
Моє  лице
Як  виходить  за  рамки  дозволу
Огортає  повітря
Шкіру  –мурахи,
Що  повзають  від  легенького  подиху  вітру  свободи
І  я  дихаю  ним,
Легені  свої  наповнюю
Запахом  неба,  дощів,  зелені,
Привітом  з  далеких  країв.
Я  з’єдналася  з  простором
І  мене  тут  нема
Залишилась  коробка  вікна  –
Лише  дерево  й  скло
Вічне  бачення  нового  дня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024